ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

БАРАНОВА ОЛЬГА АНАТОЛІЇВНА

УДК 371. 134: 378

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО

ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНО-КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З УЧНЯМИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, член-

кореспондент АПН України

Бібік Надія Михайлівна,

Інститут педагогіки АПН України,

заступник директора

Офіційні опоненти : доктор педагогічних наук, доцент

Гриньова Марина Вікторовна,

Полтавський державний педагогічний університет

ім. В.Г.Короленка,

декан природничого факультету

кандидат педагогічних наук, доцент

Киричок Віра Андріївна,

Інститут проблем виховання

АПН України, старший науковий

співробітник лабораторії морального

та етичного виховання

Провідна установа: Херсонський державний педагогічний

університет, кафедра педагогіки,

Міністерства освіти і науки України,

м. Херсон

Захист відбудеться 18.10.2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 455. 01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ-53, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Автореферат розісланий 17.09.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлюється соціальною та педагогічною значущістю проблеми професійної підготовки вчителя, необхідністю її розв'язання на сучасних методологічних і теоретичних засадах із погляду нових цілей і можливостей освіти.

Наявна підготовка вчителів, як це загальновизнано, не забезпечує повною мірою їхньої чутливості до змін, зокрема, орієнтацію на цінності людини, готовність до самовдосконалення.

Молодий спеціаліст відчуває значні утруднення, коли йдеться про варіативне забезпечення навчально-виховного процесу, диференційований підхід у навчанні молодших школярів, які відрізняються рівнем навченості, та інші аспекти реалізації ідей особистісно орієнтованого впливу на учня. Важко адаптуються початкуючі вчителі до роботи в умовах, коли не на декларативному рівні, а в дійсності необхідно реалізувати основні принципи гуманізації навчання, будувати навчально-виховний процес з урахуванням відмінностей в інтелектуальній, емоційно-вольовій сферах учня. Особливо важливо досягти таких ознак навчально-виховного процесу в початкових класах, коли учень вперше оволодіває навчальною діяльністю як провідною, недостатня сформованість якої має віддалені наслідки й позначається не лише на успішності учня, але й особистісному розвитку в цілому.

Традиційно організація початкового навчання передбачає формування класів із різнорідним складом учнів без урахування їхнього розумового розвитку, потенційних можливостей та природних здібностей. Із таким складом учнів студенти найбільше зустрічаються і під час педагогічної практики, і роботи вже вчителем.

Водночас широко відомі теоретичні й практичні напрацювання педагогів і психологів (А.А.Бударний, А.М.Гельмонт, Ю.З.Гільбух, М.В.Гриньова, Є.П.Верещак, Л.В.Занков, Г.Ф.Кумаріна, С.П.Логачевська, О.Я.Савченко, І.Е.Унт, І.С.Якіманська), які стосуються роботи в класах, де здійснюється внутрішня диференціація, належним чином не освоюються майбутніми педагогами ні в вузі, ні в системі післядипломної освіти.

Відзначимо, що узагальнюючих досліджень, в яких би були систематизовані різні типи порушень особистісного розвитку учнів, їх причини, розкриті шляхи індивідуальної і корекційної роботи, відчутно недостатньо, хоча проблема діагностики й подолання різноманітних утруднень у навчальній діяльності школярів хвилює не лише шкільних психологів, а й кожного вчителя, який має справу, як правило, не лише з встигаючими учнями, а й з тими дітьми, які потребують профілактики й корекції у навчальній діяльності.

У психолого-педагогічній літературі неуспішність дітей пояснюється багатьма причинами: недосконалістю навчального процесу, нестачею підручників, наочності й дидактичних матеріалів, непідготовленістю вчителів працювати з такими учнями. Педагоги тимчасове відставання у навчанні таких дітей нерідко пояснюють паталогічними процесами розвитку, не надаючи їм кваліфікованої допомоги. Відтак не використовуються значні компенсаторні можливості дитячого організму і з кожним наступним роком слабкі учні дедалі більше відстають у розвитку. На жаль, більшість початкуючих учителів просто не в змозі визначити приховані можливості дітей, а водночас стратегію й тактику педагогічного впливу на них, виділити психічні процеси, характерні як для невстигаючих у навчанні, так і для учнів, які мають відхилення в поведінці, оскільки на практиці ці групи нерідко збігаються.

Як стверджують дослідники (Б.Г.Ананьєв, Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, А.М.Гельмонт, В.П.Гапонов, М.О.Данілов, Л.В.Зикова, З.І.Калмикова, С.Л.Коробко, Н.О.Менчинська, О.В.Скрипченко, В.С.Цетлін) і показує практика масової школи, рання шкільна неуспішність погано коригується, вимагає значних зусиль щодо її подолання.

Таким чином, соціально-педагогічна актуальність проблеми, її наукове й практичне значення, недостатня теоретична й методична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до попереджувально - корекційної роботи з учнями”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України і є складовою колективної теми: ”Розробка базового компоненту змісту початкової освіти та його методичного забезпечення” (№ 0196 008100). Тему дослідження зареєстровано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 4 червня 1998 р.).

Об'єкт дослідження: професійно-педагогічна підготовка студентів факультету підготовки вчителів початкових класів у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження: система формування готовності майбутніх учителів до попереджувально-корекційної роботи з учнями.

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні й експериментальній перевірці системи підготовки майбутніх учителів початкових класів до попереджувально-корекційної роботи з молодшими школярами.

В основу дослідження покладено гіпотезу: підготовка вчителя до попереджувально-корекційної роботи може бути достатньо ефективною, якщо цей процес буде утворювати педагогічну систему, яка передбачає: набуття знань про специфіку роботи з невстигаючими учнями; формування умінь діагностувати й корегувати відхилення в навчальній діяльності молодших школярів; оволодіння мотиваційними засобами переборення неуспішності, включення студентів у безперервну систематичну навчально-дослідницьку практику; активізацію навчально-виховного процесу в вищому навчальному закладі на основі використання діалогового (інтерактивного) методів навчання й педагогічної рефлексії.

Відповідно з визначеною метою й гіпотезою визначено основні завдання дослідження:

1. Визначити й обґрунтувати сутність і структуру готовності вчителя до попереджувально-корекційної роботи .

2. Вивчити стан підготовки майбутніх учителів до попереджувально-корекційної роботи з учнями початкових класів.

3. Опрацювати теоретичну модель педагогічного керівництва процесом підготовки майбутніх учителів до попереджувально-корекційної роботи.

4. Обґрунтувати й апробувати систему педагогічних заходів, які забезпечують розвиток у студентів умінь враховувати в навчально-виховному процесі особливості невстигаючих учнів.

5. Експериментально перевірити ефективність розробленої системи.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення щодо соціальної природи особистості, діалектичний взаємозв'язок і взаємообумовленість педагогічних явищ і процесів соціально-педагогічної дійсності; необхідність системного підходу як різнобічного та багаторівневого способу аналізу досліджуваних педагогічних проблем; співвідношення цілого та його частин у межах системно організованого пізнавального процесу; основні положення щодо розвитку освіти в Україні, викладені в Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХ1 століття).

Теоретичну основу дослідження склали наукові праці, що розкривають структуру педагогічної діяльності та специфіку вчительського фаху (Н.Ф.Білокур, Ф.Н.Гоноболін, Н.В.Кузьміна, В.О.Сластьонін, Н.А.Томін), загальні питання готовності особистості до професійно-педагогічної діяльності (А.М.Алексюк, О.А.Абдуліна, А.М.Глузман, М.І.Дьяченко, І.А.Зязюн, Л.А.Кандибович, Л.О.Хомич). Визначаючись у дослідницькому підході, ми враховували результати наукових розробок, в яких розкривається взаємозв'язок навчання, виховання й розвитку школярів (І.Д.Бех, М.Й.Бори- шевський, В.В.Давидов, А.К.Дусавицький, А.З.Зак, Л.В.Занков, Г.С.Костюк, Н.С.Лейтес, Н.О.Менчинська), пошуки в галузі проблемного навчання (І.Я.Лернер, О.М.Матюшкін, М.І.Махмутов), оволодіння прийомами розумових дій (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна), способи активізації розумової діяльності, раціональної організації навчального процесу (Ю.К.Бабанський, Н.М.Бібік, М.С.Вашуленко, О.В.Проскура, П.І.Підкасистий, М.М.Скаткін, О.Я.Савченко, Г.І.Щукіна), організації диференційованого навчання (В.К.Буряк, Є.П.Верещак, Ю.З.Гільбух, С.Л.Коробко, С.П.Логачевська, І.П.Сікорський, І.Унт, В.І.Шулдик); дослідження проблеми системного підходу (В.Г.Афанасьєв, П.К.Анохін, В.П.Безпалько, Н.В.Кузьміна, М.Н.Скаткін, Г.С.Садовський, Г.Юдін); основні положення методології педагогіки та методики наукового дослідження (Ю.К.Бабанський, С.У.Гончаренко, В.І.Загвязинський, М.М.Скаткін); загальні питання роботи з дітьми, які потребують корекції навчання й поведінки (В.І. Бондар, А.Є.Бєлкін, Л.І.Зюбін, І.А.Невський, А.Й.Капська), а також результати методичних досліджень у галузі початкової освіти (Т.М.Байбара, Н.М.Бібік, М.В.Богданович, М.С.Вашуленко, В.А.Киричок, Н.С.Коваль, Л.П.Кочіна, В.О.Мартиненко, Н.І.Присяжнюк, О.Ю.Прищепа, О.Я.Савченко, О.Н.Хорошковська).

Методи дослідження. Досягненню мети і розв'язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження.

Серед теоретичних методів: вивчення, аналіз та узагальнення філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури (опрацьовано 357 джерел), опис процесу дослідження та узагальнення результатів експерименту; емпіричних: діагностичні (анкетування викладачів, вчителів, студентів, інтерв'ю, бесіда, тестування), обсервація (спостереження, ранжирування, самоспостереження), що сприяли вивченню стану проблеми в практиці; аналіз продуктів діяльності (монографічне дослідження діяльності вчителів і навчальної діяльності молодшого школяра) допоміг відстежити взаємозалежність між компетентністю, особистісними якостями вчителя й результативністю навчальної діяльності молодших школярів; експериментальні (діагностичний, констатуючий, формуючий експеримент) дали можливість перевірити припущення, сформульоване в гіпотезі. Статистичний аналіз результатів проведеного дослідження здійснювався за допомогою методів кількісної обробки отриманих даних, що забезпечило достовірність результатів експерименту.

Дослідження проводилось у чотири етапи.

На першому етапі (1996-1997) – пошуковому – проводився аналіз специфіки й особливостей підготовки майбутніх учителів до попереджувально-корекційної роботи. Вивчались теоретичні аспекти проблеми з метою конкретизації предмета й завдань дослідження, розробки робочої гіпотези; визначались основні аспекти дослідницького задуму. Результатом першого етапу роботи було з'ясування психолого-педагогічної сутності й структури поняття “готовність учителя до попереджувально-корекційної роботи”, побудова теоретичної моделі процесу формування досліджуваного особистісного утворення.

На другому етапі (1997-1998) – констатуючому – проводився констатуючий експеримент, метою якого було з'ясування критеріїв і показників визначення рівневої характеристики готовності до попереджувально-корекційної роботи. Результатом цього етапу була апробація методики вивчення готовності майбутнього педагога до попереджувально-корекційної роботи, визначення логіки формуючого експерименту, уточнення робочої гіпотези.

Третій етап (1998-1999) – основний. Розроблено узагальнюючу модель системи, у процесі апробації якої проведена експериментальна перевірка оптимальності умов і достатності у врахуванні факторів, які визначають процес оволодіння майбутніми вчителями знаннями, уміннями попереджувально-корекційної роботи.

На четвертому етапі (1999-2000) – заключному – аналізувалися й узагальнювалися результати, отримані в процесі формуючого експерименту; запроваджувалися на їх основі апробовані рекомендації; здійснювалася математична обробка отриманих експериментальних даних та їх інтерпретація, формулювалися висновки дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уточнено сутність готовності майбутнього вчителя до попереджувально-корекційної роботи; вперше розроблено та теоретично обгрунтовано модель професійно-педагогічної підготовки студентів до попереджувально-корекційної роботи з молодшими школярами; подальшого розвитку набули форми і методи навчання студентів враховувати особливості навчальної діяльності і поведінки невстигаючих учнів.

Теоретичне значення роботи пов'язується з визначенням структури готовності вчителя до попереджувально-корекційної діяльності, розробці критеріїв і показників її діагностики; з'ясуванні рівневої характеристики досліджуваного феномена; обґрунтуванні складових моделі педагогічного керівництва процесом підготовки студентів до попереджувально-корекційної роботи з учнями.

Практичне значення. Здобуті результати можуть використовуватись у практиці роботи вищих педагогічних навчальних закладів і шкіл; створено, апробовано й впроваджено в практику вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти спецкурс, спрямований на підвищення рівня науково-теоретичних та методичних знань студентів, формування у майбутніх учителів професійно значущих умінь у роботі з невстигаючими учнями.

Вірогідність результатів наукових узагальнень, висновків і рекомендацій забезпечується обґрунтуванням методологічних і теоретичних підходів до розв'язання проблеми формування готовності до попереджувально-корекційної роботи з учнями; вивченні і узагальненні передового педагогічного досвіду вищих навчальних закладів; використанням системи взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням; якісним та кількісним аналізом експериментальних даних; перевіркою вибору об'єктів дослідження; тривалим застосуванням науково обґрунтованої методики підготовки студентів до попереджувально-корекційної роботи; підтвердженням результатів дослідження у масовій практиці.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час обговорення матеріалів роботи на засіданнях лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України; шляхом доповідей на міжвузівській науково-практичній конференції “Проблема підготовки вчителя початкових класів у контексті надбань сучасної педагогічної науки і освіти” (м.Чернігів, 1998); “Проблеми сучасного підручника” (м.Київ,1999); “Теоретико-методичні проблеми навчання і виховання” (м. Київ, 2000); міжвузівських та регіональних (Ізмаїл 1997, 1998, 2001) науково-практичних конференціях; на базі Київського міжрегіонального інституту удосконалення учителів ім. Б.Грінченка, Ізмаїльського державного педагогічного інституту, Уманського державного педагогічного університету ім. П.Тичини, Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського.

Публікації. Основні теоретичні положення дослідження викладено у 11 публікаціях, 6 – з них у виданнях, затверджених ВАК України. Серед них спецкурс, який рекомендований Міністерством освіти і науки України для студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження: дисертація складається з двох розділів, висновків, списку використаних джерел (357), додатків. Загальний обсяг - 192 сторінки. У роботі наведено 30 таблиць і 20 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу і наукову новизну, теоретичну й практичну значущість дослідження, висвітлено його методологію та методи дослідження, а також шляхи і форми апробації .

Перший розділ – “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до попереджувально-корекційної роботи як психолого-педагогічна проблема” – подано аналіз стану проблеми вузівської підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності в педагогічній літературі та практиці; розкрито психолого-педагогічну сутність готовності майбутнього вчителя в означеному напрямку; обгрунтовано систему критеріїв, ознак та показників підготовленості педагога до попереджувально-корекційної діяльності з учнями.

Підкреслюється, що проблема підготовки майбутнього вчителя до попереджувально-корекційної роботи є сталою для педагогічної науки, віддавна турбує видатних педагогів минулого (Аристотель, М.Ф.Квінтіліан, А.Ф.Дістервег, Я.А.Коменський, І.Г.Песталоцці), які висвітлювали сутність роботи з подолання неуспішності.

Відомо, що у педагогічних поглядах К.Д.Ушинського, як результат прагнення до демократизації школи, знаходять своє місце й питання підготовки вчителя, спроможного враховувати особливості розвитку кожної дитини. Ці ж аспекти підготовки вчителя були в центрі уваги багатьох вітчизняних педагогів (П.П.Блонський, В.М.Вахтеров, П.Ф.Каптерєв, А.П.Пінкевич, В.М.Сорока-Росинський, С.Т.Шацький), які вслід за К.Д.Ушинським обстоювали необхідність урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, підготовки педагогічних кадрів до його вмілого здійснення.

Дослідження М.О.Данілова, Л.В.Занкова, Б.П.Єсипова, Д.Б.Ельконіна, Ф.Ф.Корольова, М.М.Скаткіна, О.В.Скрипченка, В.І.Помагайби, Г.І.Щукіної позитивно вплинули на професійну підготовку педагогічних кадрів до попереджувально-корекційної роботи з учнями. Для правильного розуміння неуспішності велике значення мали роботи щодо рушійних сил розвитку дитини (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), шляхів і методів попередження неуспішності (А.А.Бударний, А.М.Гельмонт, Ю.З.Гільбух, Н.О.Менчинська, М.І.Мурачковський, Г.А.Победоносцев, О.Я.Савченко, І.Е.Унт, В.С.Цетлін, І.С.Якіманська).

Завдання педагога – запобігти нівеляції людської особистості, піднести її якомога вище, формувати особистісні якості, які забезпечують успіх у житті. Актуальними аспектами підготовки фахівця у вищому навчальному закладі, з нашого погляду, можна вважати ті, що спрямовують майбутнього вчителя не стільки до роботи з невстигаючими, скільки до ранньої її профілактики, оскільки перші вияви невстигання у молодших школярів можна порівняно легко нейтралізувати і подолати.

Значущість підготовки майбутнього вчителя до попереджувально-корекційної роботи з учнями підсилюється і віковою специфікою учнів, оскільки саме початкова школа є першим етапом фундаментального систематичного педагогічного впливу на дитину з одного боку, і водночас періодом найефективнішого розвитку її інтересів і потреб у пізнанні навколишнього світу.

Обґрунтовуючи сутність і структуру готовності вчителя до попереджувально-корекційної діяльності, ми враховували положення, викладені у працях І.А.Зязюна, А.Й.Капської, Н.В.Кічук, Н.В.Кондрашової, А.Ф.Линенко, О.Г.Мороза, В.О.Моляко, В.А.Семиченко, В.О.Сластьоніна, Л.О.Хомич з проблеми формування готовності студентів педагогічних вузів до професійної діяльності.

У цілісній структурі готовності вчені як окремі підструктури виділяють мотиваційний, змістовний, процесуальний компоненти.

Структура підготовленості майбутнього вчителя до попереджувально-корекційної роботи з учнями виявляється у взаємодії названих компонентів, тобто взаємозумовленості усвідомлення вчителем значущості попереджувально-корекційної роботи для подальшого життя молодшого школяра, систематичної роботи, спрямованої на розширення та поглиблення знань сутності і специфіки попереджувально-корекційної роботи в реальному навчально-виховному процесі початкової школи, оволодіння способами діяльності, вміннями та навичками практичного застосування набутих знань, емоційної зацікавленості в позитивних наслідках роботи.

Вивчення та аналіз основних визначень (недолік, відхилення, непідготовленість, невстигання, слабке встигання, загальне і глибоке невстигання, неуспішність, епізодична неуспішність, часткова, абсолютна, відносна неуспішність, відставання), які характеризують різні стадії невстигання учнів і їх співвідношення, дозволило розробити понятійний апарат з проблеми невстигання учнів.

Накопичені в теорії і практиці дані про причини невстигання молодших школярів свідчать, що з цього питання серед дослідників не існує єдності в поглядах, але фіксуються незаперечні факти: серед невстигаючих виявляються різні за навчальними можливостями групи учнів; більшість з них мають нормальний рівень інтелектуального розвитку; частина з них має навіть підвищені інтелектуальні здібності.

Узагальнення характеристик типових причин невстигання молодших школярів дозволило здійснити їх розподіл на внутрішні стосовно школяра (недоліки біологічного розвитку, недоліки психічного розвитку) і зовнішні (недоліки пізнавального досвіду особистості, дидактогенні, недоліки впливу позашкільного оточення).

Дослідження Ю.К.Бабанського, П.П.Блонського, А.А.Бударного, Т.Б.Генінга, Г.Ф.Кумаріної, М.І.Мурачковського, С.О.Скворцової, Г.А.Победоносцева, К.Р.Пошкуса, У.Д. Розенталя, В.Ф.Харьковської дозволили окреслити досягнення психолого-педагогічної науки стосовно сутності попереджувально-корекційної роботи, яка конкретизується через розвиток основних навчальних дій учня (розумових і практичних), пізнавального мотиву й позитивного ставлення до навчальної діяльності. Важливою умовою попереджувально-корекційної роботи є те, що її здійснення не обмежується підвищенням успішності, а поставлено ширше – як завдання повної реалізації здібностей молодшого школяра.

Аналіз досліджень психолого-педагогічної науки щодо методики попереджувально-корекційної роботи з молодшими школярами дозволив визначити загальні принципи її проведення: діагностика і прогнозування змін в успішності, вибір обґрунтованого змісту діяльності, забезпечення позитивного емоційного ставлення учня до навчання, індивідуалізація і диференціація навчання, моніторинг результативності застосованих заходів. Уточнення особливостей їх реалізації сприяло розпізнаванню в навчальній діяльності ознак невстигання, якими, за одностайним ствердженням дослідників, постають: слабка активність учнів, несамостійність, несформованість загальнонавчальних умінь і навичок, відсутність пізнавального інтересу. Вивчення психолого-педагогічної літератури, практика початкового навчання і результати констатуючого експерименту дозволили виокремити також специфічну неуспішність з мови і з математики як найбільш поширену.

Проаналізовано зміст психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів за навчальними дисциплінами у вищих педагогічних навчальних закладах, ступінь їх узгодженості.

На основі встановлених сутнісних характеристик та структури готовності вчителя до попереджувально-корекційної діяльності, з урахуванням результатів констатуючого експерименту було конкретизовано якісні характеристики рівнів готовності майбутніх учителів до попереджувально-корекційної роботи з учнями, які відбивають сукупність проявів показників по кожному критерію досліджуваного явища (мотиваційна спрямованість, знання теоретичних основ попереджувально-корекційної роботи, діагностичні й прогностичні вміння).

Внаслідок проведеної дослідно-експериментальної роботи нами були визначено три рівні сформованості досліджуваної якості у студентів вищих педагогічних навчальних закладів: 1 рівень – низький, 2 рівень – середній, 3 рівень – високий. Кожний рівень характеризується наявністю певного ступеня якісних і кількісних ознак якості.

Кількісні дані по кожному із виокремлених компонентів досліджуваної якості у студентів експериментальних і контрольних груп подані в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівнева характеристика готовності студентів до попереджувально-корекційної роботи з учнями (на основі констатуючого експерименту)

№ Рівні Компоненти Усередньоні дані (в %)

мотиваційний змістовний процесуальний

ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ

1. Вищий 3,4 3,5 3,1 3,3 2,2 2,5 3 3,1

2. Середній 34 36 35,4 37,2 31 33,1 33,4 35,4

3. Низький 62,6 60,5 61,5 59,5 66,8 64,4 63,6 61,5

Аналіз здобутої педагогічної інформації дає можливість синтезувати рівневі характеристики сформованості готовності майбутнього вчителя до попереджувально-корекційної роботи як цілісного, інтегративного й професійного новоутворення. Так, за даними констатуючого етапу дослідницької роботи, вищого рівня готовності досягли лише 3% респондентів, середнього – 33,4%, на низькому рівні було виявлено 63,6% майбутніх учителів.

У ході діагностичного експерименту, під час якого вивчалися судження вчителів про досліджуване педагогічне явище та розглядався досвід їхньої практичної роботи у визначеному напрямку, було з'ясовано, що вчителі-практики та майбутні фахівці отримують певні теоретичні знання з проблеми попереджувально-корекційної діяльності. Натомість ці знання, на жаль, позбавлені системності та відповідної закріпленості в практиці, внаслідок чого педагоги не готові до їх використання. На нашу думку, причини ситуації, що склалась, слід вбачати в недостатній мобільності психолого-педагогічної підготовки в процесі навчання в ВНЗ, брак системності в роботі зі студентами, що оволодівають основами попереджувально-корекційної роботи, яка має передбачати цілеспрямоване керування даним процесом, упорядковане функціонування взаємопов'язаних елементів системи, що складають її структуру, безперервність і системність включення студентів у роботу з невстигаючими молодшими школярами.

Наслідки результатів констатуючого експерименту свідчать про необхідність розробки і цілеспрямованого застосування системи педагогічних заходів, яка забезпечила би засвоєння студентами професійно значущих знань, оволодіння уміннями здійснювати попереджувально-корекційну роботу з молодшими школярами, сприяла розвитку емоційної сфери.

Другий розділ – “Процес і результати підготовки майбутніх учителів початкових класів до попереджувально-корекційної роботи” – присвячено обгрунтуванню змісту та процедури експериментальної перевірки ефективності педагогічної технології формування готовності студентів зі спеціальності “Педагогіка та методика початкового навчання” до попереджувально-корекційної роботи з учнями.

Ґрунтуючись на філософських та методологічних аспектах системного підходу до розгляду явищ дійсності (В.Г.Афанасьєв, П.К.Анохін, В.П.Беспалько, Н.В.Кузьміна, Г.І.Садовський, М.Н.Скаткін, В.Г.Юдін), ми розглядаємо підготовку вчителя до попереджувально-корекційної діяльності як систему, що розвивається у тісному взаємозв'язку її компонентів, підпорядковується визначеним меті та завданням.

Науково достовірну інформацію про необхідні та достатні педагогічні заходи, які спрямовані на забезпечення стійких позитивних наслідків на базі вищої педагогічної освіти, з нашого погляду, можна одержати на основі моделювання процесу організації підготовки фахівців. Зокрема, для експериментальної перевірки було запропоновано модельний підхід до організації підготовки фахівців до попереджувально-корекційної роботи.

Розроблена модель “спрацьовує” лише за дотримання певних принципів, а саме: системності, планування, інтеграції теорії і практики, поєднання керівництва і самостійності студентів.

Результати експериментальної роботи показали, що найбільш доцільною є модель педагогічного керівництва процесом підготовки майбутніх учителів до ПКР, яка ґрунтується на розробці таких компонентів: мотиваційного (спрямованість на ПКР з учнями, позитивне ставлення до цієї діяльності); змістовного (засвоєння теоретичних засад ПКР); процесуального (оволодіння способами вивчення особистості, рівня його навченості, уміння організовувати і здійснити навчання з урахуванням особливостей навчальної діяльності школярів, які потребують попереджувально-корекційної роботи).

Модель підготовки майбутніх педагогів до ПКР є розгорнутим у часі педагогічним процесом, що умовно поділяється на три етапи: пропедевтичний, навчально-тренувальний, інтегруючий і реалізується через впровадження у навчально-виховний процес спецкурсу, який акумулює у собі знання і способи діяльності з різних галузей соціально-педагогічного досвіду, поданих у змісті таких дисциплін як психологія, педагогіка й окремі методики.

Ми вважали, що доцільним у підготовці майбутніх учителів до попереджувально-кореційної роботи є оволодіння теоретичними знаннями і уміннями, передбаченими практикумом, який включав самостійну попереджувально-корекційну діяльність студентів безпосередньо у школі. Педагогічна практика охоплювала декілька етапів, які відповідали етапам підготовки до попереджувально-корекційної роботи з учнями. Так, пропедевтичному етапу підготовки студентів відповідав адаптаційний етап педагогічної практики (ознайомлення з умовами роботи, знайомство з класом, спостереження за навчальною діяльністю молодшого школяра й діяльністю вчителя за спеціально розробленою програмою); навчально-тренувальному – тренувальний період практики (проведення практичних занять, пробних, залікових уроків, навчально-тренувальних семінарів); інтегруючому – закріплювально-тренувальний (проведення навчально-тренувальних семінарів, залікових уроків, методична робота, наукова, захист авторської програми попереджувально-корекційної роботи).

Кожний наступний етап педагогічної практики ґрунтувався на результатах попереднього, знаходився з ним у певному логічному зв'язку, що забезпечувало її безперервність і послідовність.

Зазначені етапи відповідають основним складовим компонентної структури підготовки майбутнього вчителя. На кожному з них передбачалось поступове нарощення обсягу інформації з попереджувально-корекційної діяльності; відпрацьовувались певні уміння й навички педагогічної діяльності студентів; теоретичні знання використовувались у нових умовах, зокрема, для розв'язання конкретних психолого-педагогічних завдань попереджувально-корекційної роботи.

Метою педагогічної практики була підготовка до попереджувально-корекційної діяльності. Її основні функції: формування педагогічної спрямованості як провідного блоку структури особистості майбутнього педагога; розвиток професійно педагогічного мислення, результатом якого є цілісне бачення вчителем свого учня, класу, усвідомлення попереджувально-корекційної діяльності на основі її практичного здійснення; формування професійних педагогічних умінь і способів діяльності, які реалізуються у конкретних педагогічних технологіях.

Оскільки програма педагогічної практики охоплювала всі етапи процесу підготовки, було визначено її елементи, спрямовані на засвоєння основних положень:

- вивчення особистості молодшого школяра;

- визначення мети й завдань попереджувально-корекційної роботи з урахуванням причин неуспішності й індивідуально-психологічних особливостей;

- співпраця з учнями, вчителями й однокурсниками;

- усвідомлення шляхів попереджувально-корекційної роботи на основі знань причин неуспішності;

- спостереження й аналіз попереджувально-корекційної роботи учителів й однокурсників;

- проектування попереджувально-корекційної роботи;

- організація попереджувально-корекційної роботи;

- моніторинг якості результатів.

У ході впровадження моделі було використано такі організаційні форми: самостійна робота, проведення уроків, наукова робота (написання курсової роботи), методична (“Школа педагогічної майстерності”), консультації, залік, педагогічне керівництво, яке передбачало реалізацію організаційної, стимулюючої, спрямовуючої функцій.

Педагогічний процес підготовки передбачав оволодіння майбутніми вчителями технологією здійснення попереджувально-корекційної роботи.

Під час її реалізації була виділена така послідовність: планування, складання контрольних робіт діагностичного характеру, виявлення причин невстигання, визначення типу невстигання, прогнозування можливих змін у навчальній діяльності, вибір засобів, методів, завдань попереджувально-корекційної роботи, повторне викладання, моніторинг результативності застосованих заходів.

Модель ґрунтувалась на реалізації таких організаційно-педагогічних вимог, а саме:

8. безперервності і систематичності включення студентів у попереджувально-корекційну роботу з учнями;

9. забезпечення наявності у студентів динамічної системи спеціальних знань, умінь і навичок;

10. диференціації засобів педагогічного впливу на процес підготовки спеціалістів залежно від досягнутого рівня їхньої особистісної готовності до майбутньої діяльності;

11. відпрацюванні студентами прийомів і засобів діагностики особливостей невстигання.

Означена система роботи дозволяла студентам оволодіти педагогічною технологією попереджувально-корекційної діяльності в реальних умовах навчально-виховного процесу.

Проведена експериментальна робота переконує, що лише усвідомлення соціального значення попереджувально-корекційної роботи для подальшого життя молодшого школяра може стати запорукою стійкого прагнення до підвищення теоретичного потенціалу з проблеми попередження і корекції неуспішності, постійного професійного зростання майбутнього педагога.

Оцінка експериментальних даних дозволила не лише виявити досить високу ефективність розробленої експериментальної системи підготовки майбутніх фахівців, але й простежити позитивну динаміку рівнів сформованості готовності студентів до роботи в досліджуваній сфері професійної діяльності, яка, і це варто підкреслити, найбільш яскраво виявлялася у студентів експериментальних груп.

Опора на систему методів (самоконтроль, педагогічні спостереження, спеціальні методики) дозволили одержати і порівняти дані, що характеризують динаміку підготовленості студентів експериментальних груп до попереджувально-корекційної роботи з учнями. (рис. 1)

Умовні позначення:

В – високий рівень; С – середній рівень; Н – низький рівень

Рис. 1. Динаміка рівневої сформованості готовності майбутніх учителів до попереджувально-корекційної роботи з учнями

Зафіксовані наслідки контрольного “зрізу” переконливо свідчать про досить високий рівень ефективності експериментально апробованих у процесі підготовки майбутніх учителів заходів, спрямованих на оволодіння ними технологією попереджувально-корекційної роботи з учнями. Так, серед студентів експериментальних груп високого рівня готовності до попереджувально-корекційної роботи з учнями досягли 13,5% осіб (на констатуючому етапі цим показником був 3%), середнього (2) – 47,5% (33,4%), на низькому рівні залишилися 39% студентів (проти 63,6% на констатуючому етапі).

Поряд з тим, в контрольних групах під час закінчення експерименту спостерігалися такі показники: 3 рівень – 2,9% (проти 3,1% на констатуючому етапі), 2 – 33,9% (35,4% ), 1 – 63,2% (61,5%).

Узагальнені результати експерименту представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Рівнева характеристика готовності студентів

до попереджувально-корекційної роботи

Рівні Контрольні Експериментальні

В С В С

% абс. к-ть % абс. к-ть % абс. к-ть % абс. к-ть

Високий 3,1 3 2,9 3 3 3 13,5 14

Середній 35,4 37 33,9 35 33,4 34 47,5 49

Низький 61,5 63 63,2 65 63,6 66 39 40

Абс. кількість 103 103 103 103

Умовні позначення:

В – позиція до експерименту; С – позиція після експерименту

Проведене експериментальне дослідження показало ефективність запропонованої педагогічної технології підготовки майбутніх учителів початкових класів до попереджувально-корекційної роботи з учнями.

У заключній частині дисертації розкриваються та узагальнюються основні результати праці, окреслюються перспективи подальших досліджень у порушеній нами проблемі.

Результати проведеного дослідження дали можливість сформулювати ряд загальних висновків.

Підготовка педагога у вищому навчальному закладі відстає від тих перетворень, які відбуваються в системі шкільної освіти. Сучасна ситуація задає нову мету навчання й виховання – повернення до особистості учня, визнання його як суб'єкта педагогічного впливу, побудову навчально-виховного процесу з урахуванням особливостей реального розвитку кожного учня, його потенцій. Особливого значення набуває проблема готовності вчителя до роботи з дітьми, які вимагають особливої уваги, уміння розпізнавати причини і ознаки їхньої слабкої навченості, негативного ставлення до школи. У зв'язку з цим попереджувально-корекційна діяльність вчителя набуває винятково важливого значення.

Внаслідок проведення теоретичного аналізу проблеми, врахування результатів констатуючого експерименту (аналізу вузівської практики, самоспостереження, анкетування студентів і вчителів) визначено рівні готовності студентів до попереджувально-корекційної роботи, які відбивають сукупність мотивів, психічних якостей, установок і станів, професійних знань, умінь і навичок, досвіду особистості, що сприяють здійсненню попереджувально-корекційної діяльності з учнями.

Вивчення стану підготовки студентів і учителів-практиків до попереджувально-корекційної роботи з учнями дозволило стверджувати, що для покращення процесу на етапі їхньої професійної підготовки необхідна певна система роботи, яка передбачає цілеспрямоване керування даним процесом, упорядковане функціонування взаємопов'язаних елементів, які складають її структуру, безперевність і системність включення студентів у роботу з невстигаючими учнями.

На основі вивчення психолого-педагогічної літератури, визначення базових понять, системного аналізу професійної діяльності вчителів початкових класів попереджувально-корекційної орієнтації розроблено теоретичну модель психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя до попередження і корекції неуспішності молодших школярів. Виходячи з визначених мети і завдань, вище названа система враховує рівень готовності майбутнього вчителя до попереджувально-корекційної роботи, специфічні потреби, що зумовлюються функціонуванням моделі та об'єктивною необхідністю нових підходів до управління цим процесом.

Модельне представлення процесу формування у студентів готовності до попереджувально-корекційної роботи з молодшими школярами дозволяє стверджувати про наявність тісного взаємозв'язку мотиваційного, змістовного і процесуального компонентів.

Вивчення проблеми підготовки майбутніх учителів до попередження і корекції неуспішності у педагогічній теорії і практиці дало змогу запропонувати основні напрями підвищення рівня їх готовності, зокрема спрямованості на попереджувально-корекційну роботу, що є пріоритетним напрямом в професійній діяльності, а також підвищення рівня теоретичних знань і практичних умінь. Доведено, що саме у набутті психолого-педагогічних знань про специфіку роботи з невстигаючими учнями, формуванні умінь діагностувати й корегувати відхилення в навчальній діяльності молодших школярів необхідна цілеспрямована науково-педагогічна допомога студентам.

Підготовка до попереджувально-корекційної діяльності апробувалась через впровадження у навчальний процес вищого навчального закладу спецкурсу, що передбачає безперервну педагогічну практику, завдяки якій досягається синхронність теоретичної, психологічної і практичної підготовки. За цієї умови майбутні учителі включаються у безперервну педагогічну практику в ролі її суб'єкта, у безпосередню попереджувально-корекційну роботу з одним класом, з конкретним молодшим школярем (не менше двох років), що зумовлює необхідність осмислення психолого-педагогічного змісту запропонованої моделі, дозволяє практично усвідомити особливості попереджувально-корекційної роботи, апробувати їх в практичній діяльності.

Залучення студентів до розв'язання завдань з зазначеної проблеми, які поступово ускладнювались на кожному етапі, допомагали їм оволодіти технологією попереджувально-корекційної роботи з учнями, сприяли використанню комплексу методів під час вивчення причин невстигання, прийомів впливу на молодшого школяра з метою попередження невстигання і корекції навчання; підготовлювали до роботи з учнями молодших класів з різною навченістю, а також з різними причинами утруднень у навчанні; вчили самоаналізу власної попереджувально-корекційної роботи (виділення типових утруднень, з'ясування причин їх появи під час реалізації попереджувально-корекційної роботи).

Доведено, що необхідний рівень підготовленості студентів виявляється у сформованості мотивів педагогічної діяльності, професійно значущих особистісних якостях, психолого-педагогічних знаннях і уміннях в їх єдності за пріоритетного розвитку мотивів, чому сприяло формування переконань, організація професійного самопізнання, самоосвіти, стимулювання пізнавальних дій й інтелектуальних ініціатив.

Перспективи подальшого дослідження проблеми підготовки вчителів до попереджувально-корекційної діяльності вбачаємо у висвітленні окремих аспектів процесу формування готовності вчителя до попереджувально-корекційної роботи з учнями. Зокрема, перспективним, з нашого погляду, є дослідження процесу формування складових означеного особистісно-професійного утворення з урахуванням не лише індивідуальних навчально-психологічних особливостей учнів, але і різних умов навчання. Уваги дослідників заслуговує також визначення варіативних засад роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки.

Основний зміст роботи відображено в таких публікаціях:

1. Баранова О.А. Деякі психолого-педагогічні аспекти підготовки майбутніх учителів до роботи з обдарованими учнями //Педагогічні проблеми сучасної школи: Наук. вісник. Вип. 2. – Ізмаїл, 1997. – С. 7 – 11.

2. Баранова О.А. Особистісно орієнтований підхід як фактор оптимізації роботи з обдарованими дітьми // Актуальні проблеми розбудови національної освіти: Зб. мат. наук. конф. – Київ – Херсон: Пілотні школи, 1997. – Ч. 1. – С. 25 – 28.

3. Баранова О.А. Проблема низької успішності учнів в психолого-педагогічній науці і практиці навчання // Педагогіка. Психологія: Науковий вісник ІДПІ.– Ізмаїл, 1998. – Вип. 4. – С. 10 – 14.

8. Баранова О.А. Аналіз причин неуспішності в навчанні молодших школярів // Психолого-педагогічні науки. Вісник ЧДПУ. – Чернігів, 1998. – С. 54 – 56.

9. Баранова О.А. Невстигання учнів як психолого-педагогічна проблема // Теоретично-методичні проблеми навчання і виховання: Зб. наук. пр.: КМІУВ ім. Б.Грінченка. – К.: Фенікс, 2000. – С. 9 – 14.

1. Дидактические игры в обучении математике первоклассников / Методические рекомендации для учителей начальных классов и студентов педагогических вузов /С.И.Тадиян, Л.Н.Дудко, О.А.Баранова, В.В.Тадиян. – Измаил, – 1992. – 86 с.

7. Баранова О.А. Методика использования дидактических игр в процессе обучения математике младших школьников //Актуальные проблемы обучения в педагогическом вузе. Материалы научно-практической конференции. – Измаил: ИГПИ, 1993. – С. 182 – 184.

8. Баранова О.А. Диференційовані завдання з математики для учнів початкових класів: Зб. наук. праць. – К.: Комп'ютер у школі і сім'ї, 1999. – С. 181 – 185.

9. Баранова О.А. Педагогічна практика як елемент підготовки майбутнього вчителя до попереджувально-корекційної роботи з учнями // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. – Київ – Запоріжжя, 2001. – Вип. 18. – С. 264 – 268.

10. Баранова О.А. Проблема підготовки майбутніх учителів початкових класів до попереджувально-корекційної роботи з учнями: Наук. вісник. Ізмаїл: ІДПІ, 2001. – Вип. 10. – С. 32-35.

11. Баранова О.А. Попереджувально-корекційна робота з учнями початкових класів: Спецкурс для студентів вищих педагогічних навчальних закладів – К.: Науковий світ, 2001. – 76 с.

АНОТАЦІЯ

Баранова О.А. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до попереджувально- корекційної роботи з учнями. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2001.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі підготовки майбутніх учителів початкових класів до попереджувально-корекційної роботи з учнями.

Результатами дослідження стало виявлення сутності підготовки майбутнього вчителя до попереджувально-корекційної роботи, з'ясування основних параметрів педагогічної технології, яка дасть змогу забезпечити стійку результативність підготовки у вищому навчальному закладі майбутнього вчителя початкових класів в означеному напрямку. У ході експерименту обґрунтовано модель формування готовності студентів до самореалізації у визначеній галузі, представлено взаємодію та взаємозалежність мотиваційного, змістовного і процесуального компонентів.

Розроблено й апробовано спецкурс для студентів спеціальності “Педагогіка і методика початкового навчання”, який передбачав синхронність психологічної, дидактичної і методичної підготовки: майбутні вчителі включались в педагогічну практику як суб'єкти діяльності, в безпосередню попереджувально-корекційну роботу з одним класом, конкретним молодшим школярем (не менше двох років), що сприяло практичному оволодінню особливостями попереджувально-корекційної роботи.

Ключові слова: попереджувально-корекційна робота, готовність до попереджувально-корекційної роботи з учнями, невстигання, неуспішність.

АННОТАЦИЯ

Баранова О.А. Подготовка будущих учителей начальных классов к предупредительно-коррекционной работе с учениками. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме подготовки будущих учителей начальных классов к предупредительно-коррекционной работе с учащимися.

Подготовка педагога в высшем учебном заведении отстает от тех изменений, которые осуществляются в системе школьного образования. Современная ситуация задает новую цель обучения и воспитания – внимание к личности учащегося, признание его как субъекта педагогического воздействия, построение учебно-воспитательного процесса с учетом особенностей реального развития каждого ученика, его потенциала.

Вследствие теоретического анализа проблемы, учета результатов констатирующего эксперимента (анализа вузовской практики, самонаблюдения, анкетирования студентов и учителей) определены уровни готовности студентов к предупредительно-коррекционной работе, которые отражают совокупность мотивов, психических качеств, установок и состояний, профессиональных знаний, умений и навыков, опыта личности, способствующих успешному осуществлению предупредительно-коррекционной деятельности с учащимися.

Данное диссертационное исследование обосновывает необходимость определенной системы подготовки будущих учителей к предупредительно-корекционной работе с младшими школьниками, предусматривающую целенаправленное управление данным процессом, упорядоченное функционирование взаимосвязанных элементов, которые образуют ее структуру, беспрерывность и системность включения студентов в работу с неуспевающими.

На основе изучения психолого-педагогической литературы, определения базовых понятий, системного анализа профессиональной деятельности учителей начальных классов предупредительно-коррекционной ориентации разработана теоретическая модель психолого-педагогической подготовки будущего учителя к предупреждению и коррекции неуспеваемости младших школьников. Исходя из поставленных цели и задач, названная выше система учитывает уровень готовности будущего учителя к предупредительно-коррекционной работе, специфические потребности, которые определены функционированием модели и объективной необходимостью новых подходов управления этим процессом.

В соответствии с разработанной моделью системы подготовки будущих учителей начальных классов