МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ і науки УКРА?НИ

ХАРКIВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. КАРАЗІНА

БУДНЯК ОЛЕКСАНДР КОСТЯНТИНОВИЧ

УДК 577.164.12.001.5:591

ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ ТА КОФЕРМЕНТНИХ ФУНКЦІЙ РИБОФЛАВІНУ ТА МОЖЛИВІСТЬ ЇХ КОРЕКЦІЇ

03.00.04 - біохімія

Автореферат

дисертаці? на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Харків – 2001

Дисертаці?ю ? рукопис

Робота виконана на кафедрі біохімі? Одеського національного університету ім. I.I. Мечникова Міністерства освіти і науки Укра?ни

Науковий керівник: доктор біологічних наук, доцент

Карпов Леонід Михайлович

завідуючий кафедрою фізіології людини та тварин Одеського національного університету ім. I.I. Мечникова Міністерства освіти і науки Украіни

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, доцент

Параніч Анатолій Валентинович, професор кафедри молекулярно? та прикладно? біофізики радіофізичного факультету Харківського нац?онального університету Міністерства освіти і науки Укра?ни

кандидат біологічних наук

Метел?цина Iрина Платонівна, старший науковий співробітник лабораторі? біохімі? інституту очних хвороб і тканинно? терапі? ім. В.П. Філатова АМН Украіни

Провідна установа: Ки?вський національний університет ім. Т.Г. Шевченка (кафедра б?ох?м??)

Захист відбудеться 30.05.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізовано? вчено? ради Д 64. 051. 17 при Харківському нац?ональному університеті ?м. В.Н.Караз?на Мі-ністерства освіти і науки Укра?ни за адресою: 61077, м. Харків, м. Свободи, 4, ауд. 111-15.

З дисертаці?ю можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського нац?онального університету ?м. В.Н.Караз?на Міністерства освіти і науки Укра?ни за адресою: 61077, м. Харків, м. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 27.04.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізовано? вчено? ради

кандидат біологічних наук,

старший науковий співробітник Падалко В.I.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відомо, що при корекції гіповітамінозів токсичність і алергенність введених (особливо парентерально) моновітамінів значно вище, а ефективність специфічної дії нижче ніж у складі полівітамінних комплексів [Карпов Л.М., 1994]. Крім того, у людини та тварин дуже рідко зустріча?ться недостатність якогось одного вітаміну, тому що звичайно, мають місце полігіповітамінози, при яких провідну роль гра? дефіцит одного чи кількох вітамінів [Хмелевский Ю.В., Поберезкина Н.Б., 1990]. При цьому внаслідок синергізму між багатьма вітамінами можливо ефективно забезпечити корекцію й потребу в них шляхом використання менших доз, але в складі збалансованих комплексів [Нижегородов В.М., 1975]. Це стосу?ться і В2 - гіповітамінозу, який супроводжу? (будучи причиною чи наслідком) велику кількість хворобливих станів організму, як фізіологічного, так і патологічного походження [Масленикова Е.М., 1974, Кондрусев А.И., Спиричев В.Б., Чертков К.С., Рымаренко Т.В., 1990, Reddi A., Frank O., Baker H., 1990, Маньковская И.Н., Вавилова Г.Л., Харламова О.Н. и др., 1997, и др.]. Але серед велико? кількості полівітамінних препаратів, що з'явилися у нашій країні (в основному закордонного виробництва), ін'?кційні представлені ? обгрунтован? недостатньо, а вітчизняних нема? взагалі, хоча потреба у них дуже значна. Тому розроблені на кафедрі біохімі? ОДУ ін'?кційні полівітамінні препарати можуть частково вир?шити цю проблему. Наша робота ? частиною цих досліджень і присвячена вивченню можливості корекці? такими комплексами В2 - гіповітамінозних станів і деяких зв'язаних з цим вітаміном ферментативних процесів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота проводилась відповідно плану держбюджетно? теми: "Механізми реалізаці? активності вітамінів як інтегральноі системи регуляторів метаболізму" (реістрац. номер № 0897V00898), що виконувалась у рамках напрямку "Здоров'я людини" Міносвіти Украіни.

Мета і задачі дослідження. Виявити форму вітаміну В2, яка вза?мод?ючи з в?там?нами групи В у склад? різних вітамінвміщуючих комплексів, найбільш ефективно підвищу? вміст ФАД і інших форм флавінів в організмі тварин з порушеннями обміну речовин та різного віку, і визначити можливість корекці? такими вітамінними комплексами ряду В2 - гіповітамінозних станів, пов'язаними з цими порушеннями.

Наше досл?дження складалося з двох частин. У перш?й вивчали особливост? б?осинтезу коферментних форм з рибофлавіну (РФ) ? ФМН, вза?мо-д?ю у цьому процес? ФМН з ?ншими в?там?нами, а також ? на фон? р?зних г?пов?там?нозних стан?в, викликаних ?н'?кц?ями антив?там?нних сполук. У друг?й частин? роботи у тварин з допомогою р?зних експериментальних моделей викликали так? порушення метабол?зму, як? пов'язан? з деф?цитом в?там?ну В2 або його коферментних форм. При цьому корекц?ю намагались зд?йснити не самим в?там?ном В2 (у форм? ФМН), а пол?в?там?нними комплексами, що його включали.

Виходячи з мети, були визначені наступні задачі:

1.Провести порівняльне вивчення динаміки метаболізму рибофлавіну (РФ) і ФМН до ФМН і ФАД в органах тварин і оцінити ефективність кількох вітамінних комплексів у підвищенні рівня ФАД в організмі тварин (миші, щури) із ФМН, введеного в ?х складі.

2.Вивчити вплив різних антивітамінів і ?х комплексів на вміст коферментних форм РФ, активність сукцинатдегідрогенази (СДГ), глута-тіонредуктази (ГР), рівень відновленого глутатіону (ГSН), а також можливість використання полівітамінного комплексу (ВК) "Пента+ В6", розробленого у нашій лабораторі?, як коригуючого засобу.

3.На моделі алоксанового діабету оцінити коригуючу здібність ВК в сполученні з інсуліном.

4.Оцінити протекторну і коригуючу дію ряду окремих вітамінів та іх похідних, інших сполук антиоксидантно? ді? (унітіол, вітамін Е, Na2Se) у тому числі в комбінаці? з ВК, на статус вітаміну В2 та активність СДГ за опромінення щурів дозами 5 Гр та 7,5 Гр.

5.Відтворити ряд гіпоксичних моделей (гіпобаричну, серотонінову, ішемічну), оцінити ?х вплив на особливості біосинтезу флавінових коферментів, рівень ГSН, активність СДГ і ГР, та визначити коригуючі здібності спец?ального трикомпонентного в?там?нного комплексу (В1, ФМН, НК), ВК, введеного окремо, чи в сполученні з ГАМК (g - аміномасляна кислота) або ?? вітамінними кон'югатами (Пікамілон (ПМ), Пантогам (ПГ), Аскорбінат - ГАМК (АК)).

6.Вивчити дію ВК на ці ж показники в організмі щурів різного віку: молоді (2 тиж.), дорослі (3 міс.), старі (24-26 міс.).

Об'єкт дослідження. Статус вітаміну В2 за різних стан?в орган?зму щурів та мишей.

Предмет дослідження. Регуляц?я обм?ну в?там?ну В2 в?там?нними комплексами у щурів та мишей за різних стан?в орган?зму.

Методи дослідження. Біохімічні (оцінка вмісту різних форм флав?нових коферментів і активності функціональнозв'язаних з ними ферментів в органах і тканинах щурів та мишей), статистичні (обробка результатів методами біологічної статистики).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше одержано дан?, що рибофлавін та флав?нмононуклеотид (ФМН) не відрізняються сутт?во по впливу на динамику б?осинтезу ФАД в органах щур?в.

Вперше отримано дан?, що серед розроблених полівітамінних комплексів, які містили ФМН, шостикомпонентний вітамінний комплекс "Пента+В6" найбільш ефективно, порівняно з самим ФМН, підвищував рівень ФАД ? активн?сть деяких залежних в?д нього фермент?в в органах щурів, що пов'язано з синерг?змом д?? в?там?н?в у збалансованих полівітамінних комплексах.

Вперше з застосуванням комплексного п?дходу встановлено, що корекція біохімічних механізмів виникнення гіпорибофлавінозів у різних фізіологічних, екстремальних станах та порушеннях метабол?зму може бути ефективною лише за умов використання особливостей вза?мод?? в?там?н?в у б?осинтез? коферментних форм ? реал?зац?? ?х функц?й; особливо це стосу?ться комплекс?в в?там?н?в з ?х ГАМК-вм?щуючими пох?дними.

Практичне значення одержаних результатів. Показана можливість комплексно? оцінки статусу вітаміну В2 по прямому його визначенню і по активності коферментно-пов'язанних з ним ферментів і вмісту деяких залежних від них субстратів. Доказана можливість корекці? гіпорібофлавінозів за різних станів організму з допомогою вітамінів, вітамінних комплексів, розроблених у нашій лабораторії, у тому числі в комбінаці? з рядом лікарських засобів, що застосовуються в медичній практиці.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проведено всі експериментальні дослідження, здійснено статистичну обробку одержаних даних, опрацьовано літературний матеріал за темою дисертаці?. Аналіз результатів і висновки зроблені разом з науковим керівником.

Апробація результатів дисертаці?. За темою дисертаці? були зроблені дві доповіді на міжнародному симпозіумі, присв'яченому 70 - річчю з дня народження академіка Ю.М.Островського і 25 - річчю заснування інституту біохімі? в Гродно (1995); по одній - на Першому національному з'ізді фармакологів Украіни "Сучасні проблеми фармакологі?" у Полтаві (1995); на науково-практичній конференці?, присв'яченій 75 - річчю Украінсько? Фармацевтично? Академі? в Харкові (1996); на науково-практичній конференці? "Застосування геропротекторів для попередження прискореного старіння" в Одесі (1996); на Першій конференці? молодих вчених та студентів - хіміків Південного Регіону Украіни в Одесі (1998), на 53-й та на 54-й науковій конференці? професорсько-викладацького складу та наукових робітників Одеського держуніверситету ім. I.I.Мечникова (Одеса, 1998, 1999).

Публікаці?. Основні положення роботи опубліковані у 11 наукових роботах серед яких 5 статей (фахов? видання) і тези 6 доповідей.

Структура та обсяг дисертаці?. Дисертація викладена на 152 сторінках і склада?ться з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, результатів досліджень, висновків та списку літератури, який включа? 231 джерелo. Робота вміщує 34 таблиці.

МАТЕРIАЛИ I МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ

Експериментальні дослідження проводили на мишах F1 (CBA х Вlacк) масою 18-20 г та щурах ліні? Вістар, загальною кількістю більше 700 тварин.

Перша частина досл?джень.

При порівняльних дослідженнях розподілення та метаболізму РФ та ФМН ці сполуки внутрішньом'язово вводили мишам в еквімолярних дозах - по 2 мг/кг у розрахунку на РФ. У дослідження тварин брали через 15 хвилин, 1, 2, 4, 6 та 18 годин та визначали в ?х органах вміст ФАД, загальних флавінів (ЗФ) та розраховували суму вільного РФ та ФМН (РФ+ФМН).

Динаміку біосинтезу в організмі тварин ФАД із ФМН, введеного окремо чи разом із вітамінними комплексами різного складу проводили на мишах, яким внутрішньом'язово ін'?кували ФМН (2 мг/кг), вітамінний комплекс "Пента" (його склад, мг/кг: В1 - 6, ФМН - 2, нікотинамид (НА) - 20, ліпо?ва кислота (ЛК) - 2, В3 - 25), вітамінний комплекс ("Пента"+В6) (доза В6 становила 5 мг/кг). Тварин брали до дослідження через 4 години після ін'?кцій.

Вплив моно- та полівітамінних препаратів на вміст ФАД, ЗФ та (РФ+ФМН) вивчали в крові та печінці щурів. Дози ФМН, "Пента" та "Пента"+В6 були тими же, крім того були використані комплекси вітамінів, один з яких не містив В3 та ЛК, а другий ще і В6. Дози усіх компонентів були як у комплексі "Пента"). Склад, концентраці? та дози всіх вітамінних комплексів розроблені та обгрунтовані Л.М.Карповим, 1994.

Антивітаміни вводили за 3 дні, а вітамінний комплекс (далі ВК) ("Пента" +В6) - за 1 годину до дослідження. Дози та варіанти груп тварин були такими (мг/кг): амід діхлоріду октаново? кислоти (анти-ЛК) - 5, галактофлавін (анти-В2) - 50, оксітіамін (анти-В1) - 200, ізоніазід (анти-В6) - 100, сума антивітамінів (дози компонентів такі ж, як за індивідуального введення).

Друга частина досл?джень.

Алоксановий діабет створювали внутрішньочеревинним введенням алоксану (150 мг/кг) після добового голодування. Через 15 діб напротязі 5, 4 і 3 днів до досліду тваринам вводили інсулін (10 од/кг, доза знижена в чотири рази, бо щури вмирали від гіпоглікемічно? коми при його введенні з ВК, Карпов Л.М., 1994), ВК (дози ті ж) та ?х комбінацію. Щурів брали у дослід з рівнем гіпергликемі?, яка на 15-ту добу становила 300 мг% (проти 90-100 мг% у здорових тварин).

Дію опромінення та вплив вітамінних препаратів різного складу на показники (флавіни, активність СДГ) у щурів вивчали на трьох моделях. У першій моделі на протязі тиждня до опромінення дозою 5 Гр щурам внутрішньом'язово вводили ВК (дози такі ж), його комбінаціі з вітаміном С (10 мг/кг), чи з аскорбінатом-ГАМК (15 мг/кг). Контрольним тваринам вводили фізіологічний розчин (ФР). У другій моделі щурів опромінювали дозами 5 та 7,5 Гр і ?м через тиждень протягом 7 днів вводили ВК. У третій моделі щурів опромінювали дозою 5 Гр і через тиждень протягом 7 днів ?м внутрішньом'язово вводили ВК, ВК з унітіолом (У) (його доза становила 30 мг/кг), вітамін Е (Е) (30 мг/кг), ВК+У+Е (дози такі ж), ВК+Е+Na2Se (доза Na2Se становила 5 мг/кг).

Для створення підгостро? гіпобарично? гіпоксі? (ГГ) щурів розміщували в ексикаторі, відкачували повітря до 280 мм рт. ст. і витримували 60 хвилин. Препарати внутрішньом'язово вводили за 30 хвилин до ГГ і брали у досліди через 10 хвилин після ?? закінчення. Варіанти груп щурів і дози препаратів (мг/кг): 1. Контроль-1 (ФР). Варіанти: 2-10 - тварини з ГГ: 2. Контроль-2 (ФР). 3. ГАМК - 20. 4. ГАМК+ВК (Склад і дози вітамінів у ВК були такими: В1 - 6, ФМН - 2, нікотинова кислота - 20). 5. Пантогам (ПГ) - 20. 6. ПГ+ВК. 7. Пікамілон (ПМ) - 20. 8. ПМ+ВК. 9. Аскорбінат-ГАМК (АГ) - 25. 10. АГ+ВК.

У другій моделі ішемію мозку викликали з допомогою серотоніну (СР) (за Мірзояном Р.С. та ін., 1994), який вводили внутрішньочеревинно на ФР. Доза СР становила 1200 мкг/кг (знайдена нами окремим дослідженням для щурів). ПМ, ПГ, та ВК вводили внутрішньом'язово (дози такі ж, як раніше) через 5 хвилин після СР. В дослід щурів брали через 30 хвилин після ін'?кцій. Варіанти груп тварин: 1. Контроль-1 (ФР). 2. Контроль-2 (СР+ФР). 3. СР+ПМ. 4. СР+ПМ+ВК. 5. СР+ПГ. 4. СР+ПГ+ВК.

У третій моделі щурам вводили тіопентал (100 мг/кг, внутрішньочеревинно) і створювали ішемічну гіпоксию (IГ) мозку шляхом перев'язки обох сонних артерій (за Буровим Ю.В. та ін., 1987), контрольній групі робили тільки надріз на ши? (удавано-оперовані), через 60 хвилин вводили ПМ, ПГ та ВК за схемою серотоніново? (друго?) моделі гіпоксіі.

В останньому дослідженні щурів трьох вікових груп (молоді - 2 тижні, дорослі - 3-4 міс., старі - 24-26 міс) поділяли на 2 підгрупи. Першій вводили внутрішньом'язово ФР, другій - ВК ("Пента"+В6). Через 2 години щурів брали у дослід.

Вміст флавінів (ЗФ, ФАД, (РФ+ФМН) визначали як описано (Юденфренд С., 1965); активність СДГ та ГР - за Прохоровою М.I., (1982); вміст ГSH - за Горячковським А.I., (1994); ГSSГ - за Горячковськм А.I., (1995). Статистичне обрахування проводили за методом Стьюдента (Рокицький П.Ф., 1967).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛIДЖЕНЬ ТА ?Х ОБГОВОРЕННЯ

Обмін вітаміну В2 в організмі тварин при введенні РФ та ФМН. Не дивлячись на те, що препарати вітаміну В2 (РФ, ФМН, ФАД) застосовуються достатньо широко, питання ?х взаімоді? з іншими вітамінами вивчені слабо, хоча РФ та ФМН входять у склад багатьох полівітамінних препаратів. Це стосу?ться також і впливу вітамінів на біосинтез коферментних форм з РФ. Недоста? інформаці? про порівняльне розподілення і метаболізм РФ та ФМН в організмі. Автори вивчали або мало строків за достатньо? довготривалості - 1, 6, 18 годин (Muttart C. et al, 1977), або тривалість спостереження (до 120 хв.) була недостатня (Соколовская В.В. и др., 1991).

Отримані нами дані свідчать про те, шо фракція (РФ+ФМН) сутт?во і приблизно в однаковій мірі (на 30-40 %) підвищувалась через 15 хв. після введення обох сполук і повільно знижувалась майже до норми через 18 годин. Динамика рівня ФАД була більш інтенсивною: підвищення його через 15 хв. змінювалось спадом через 1-2 години і новим максимумом - через 4-6 годин. При цьому різниця в ефекті введення РФ і ФМН була мінімальною. У зв'язку з тим, що ФМН ма? більш високу розчинність, ніж РФ [Машковский М.Д., 1977], у наших подальших дослідженнях ми використовували тільки його (ФМН).

Вплив вітамінних комплексів різного складу на б?осинтез ФАД з ФМН в органах тварин. Встановлено, що комплекс "Пента" перевершував за всіма вивченими показниками ФМН, а додавання В6 до цього комплексу істотного додаткового ефекту (крім серця) не давало: здібність тканин до біосинтезу ФАД у тканинах мишей істотно не зро стала. Проте в печінці (табл.1) та крові щурів дія ФМН у складі полівітамінних комплексів підвищувалась по мірі збільшення в них кількості компонентів. При цьому, як і у мишей, переваги ФМН над РФ також не виявлено.

При переході від п'яти - компонентного комплексу до шестикомпонентного цей приріст сповільнювався, але не припинявся повністю, а приріст ФАД відбувався при одночасному зменшенні фракці? (РФ+ФМН), вміст же ЗФ майже не змінювався. Це вказує на взаємодію вітамінів цієї групи у біосинтезі їх коферментних форм. Виходячи із отриманих результатів, для подальших досліджень ми вибрали шестикомпонентний вітамінний комплекс (далі ВК), тому що він найбільш ефективно підвищував вміст в тканинах всіх коферментних форм РФ.

Дія антивітамінних препаратів на обмін РФ і активність кількох пов'язаних з ним ферментів в організмі тварин. Для обгрунтування структури досліджень і використаних моделей порушення обміну вітаміна В2 ми спочатку вивчили вплив експериментальних гіповітамінозів (у тому числі і В2) на обмін РФ і активність пов'язаних з ним ферментів. Антивітаміни (табл. 2) по - різному зменшували вивчені показники, оскільки вони блокують різні механізми взаємодії вітамінів у біосинтезі їх коферментних форм [Терруан Т., 1969, Масленникова, 1974, Островский Ю.М., 1979]. Найбільш сильний вплив мав галактофлавін (ГФ), що ? антагоністом РФ: він майже у всіх органах суттєво знижував вміст флавінів і активність СДГ та ГР, і підвищував вміст ГSН у порівнянні з контролем. Дія антивітамінного комплексу (АВК) на нашу думку в основному була пов'язана саме з тим, що в його склад входив ГФ, оскільки сумарний ефект не перевищував ді? самого ГФ.

Таблиця 1.

Вміст загальних флав?н?в (ЗФ), ФАД, (РФ+ФМН) (мкг/г тканини) та процентний р?вень ФАД в?д ЗФ ОФ (%ФАД) в печінці щурів через різні строки після внутрим'язового введення ?м вітамінних та полівітамінних препаратів різного складу, n=10

Годи- ни Показник Контроль (?нт.) В2 ФМН (В1+НА +ФМН) (В1+НА+ ФМН+В6) (В1+НА+ ФМН+ В3+ЛК) (В1+ НА+ ФМН+В3 +ЛК+В6)

0,5 ЗФ 36,9±1,7 45,0±2,1* 44,3±2,4* 47,2±3,6* 49,7±2,6* 54,6±2,7* 56,5±3,7*

ФАД 27,9±1,4 30,3±1,7 33,2±1,9* 37,4±1,9* 37,9±2,1* 38,2±2,1* 43,6±2,5*

РФ+ФМН 9,0±0,4 12,7±0,5* 11,1±0,5* 9,8±0,5 11,8±0,9 16,4±1,2* 12,9±0,9*

%ФАД 75,6 67,3 74,9 79,2 76,3 70,0 77,2

4 ЗФ 37,3±1,9 50,9±2,2* 52,3±3,3* 52,1±2,9* 56,2±2,9* 64,7±2,6* 65,8±4,1*

ФАД 28,5±1,6 40,1±1,9* 43,9±2,1* 41,4±2,1* 42,0±2,0* 43,8±2,4* 47,1±1,8*

РФ+ФМН 8,8±0,5 10,8±0,5 8,4±0,5 10,7±0,6 14,2±0,8* 22,9±1,6* 18,7±1,5*

%ФАД 76,4 78,8 83,9 79,5 74,7 67,7 71,6

24 ЗФ 37,1±2,5 44,7±3,0 45,2±2,7 47,1±2,6* 50,6±3,0* 52,5±2,9* 54,6±4,4*

ФАД 27,7±1,7 34,0±1,6* 38,8±1,9* 37,0±1,9* 37,7±1,8* 38,6±1,7* 40,8±1,7*

РФ+ФМН 9,4±0,6 10,7±0,4 6,4±0,5* 10,1±0,6 12,9±0,9 13,9±0,9 13,8±0,8*

%ФАД 74,7 76,1 85,8 78,6 74,5 73,5 74,7

Примітка. * - відмінності від контролю - вірогідні, р<0,05.

Введення ВК повертало більшість показників до норми. Таким чином, застосовуючи шестикомпонентний ВК, ми довели його ефективність при гіповітамінозних станах, що є важливим доказом необхідності його використання в умовах їх виникнення.

Порушення метаболізму при діабеті і ?х корекція. Відомо, що за цукрового дiабету пiдвищу?ться екскрец?я РФ з сечею, яка прогресу? ?з зб?льшенням давнини захворювання [Коденцова В.М., Пустограев М.Н., Вржесинская О.А. и др., 1996, Коденцова В.М., Вржесинская О.А., Сокольников А.А. и др., 1993,] ? виявля? майже пряму залежн?сть в?д р?вня г?пергл?кем?? та глюкозур??.

Зниження вм?сту РФ у тканинах виклика? спад активност? ФАД - залежних фермент?в - СДГ та ?нших [Коденцова В.М., Вржесинская О.А., Сокольников А.А. и др., 1993]. Слід підкреслити, що введення РФ і здоровим людям виклика? пом?тний г?погл?кем?чний ефект, а у хворих цукровим д?абетом цей ефект також спостер?гався, але був нест?йким [Карпов Л.М., 1994].Зміни статусу і інших вітамінів, а також рекомендаціі [Рысс С.М., 1963, Коденцова В.М., Вржесинская О.А., Сокольников А.А. и др., 1994] про необхідність прийому крім РФ вітамінів В1, РР та ін. визначило нашу задачу : виявити ефект застосування запропанованого нами ВК на показники, що вивчалися, за алоксанового д?абету.

Таблиця 2.

Вплив антивітамінів та вітамінного комплексу на рівень загальних флавінів (ЗФ), ФАД, (РФ+ФМН) та процентний рівень ФАД від ЗФ (мкг/г) в органах щурів, n=7

Орган Показник Контроль А в і т а м і н о з и

(фр) АД (-ЛК) ГФ(-В2) ОТ(-В1) IН(-В6) АВК АВК+ВК

Печін- ЗФ 36,17±1,59 31,36±2,07 26,17±0,89* 30,67±1,12* 35,03±2,07 30,18±1,42* 38,80±1,85Х

ка ФАД 26,08±1,79 24,91±1,4 16,91±0,74* 21,79±1,59 24,74±1,25 21,68±1,29 28,86±1,75Х

РФ+ФМН 10,09±0,92 6,45±0,72* 9,26±0,67 8,88±0,72 10,29±0,94 8,50±0,84 9,94±±0,81

%ФАД 72,10 79,43 64,62 69,79 70,63 71,83 74,38

Нирки ЗФ 43,82±1,15 43,79±1,31 39,05±1,22* 40,80±2,19 52,73±1,92* 42,42±1,84 69,25±3,94*Х

ФАД 27,38±0,92 27,93±1,28 23,97±0,94* 25,52±1,65 33,16±1,34* 23,65±1,17* 42,60±3,89*Х

РФ+ФМН 16,44±1,10 15,86±1,20 15,08±0,87 15,28±1,42 19,57±1,24 18,57±1,23 26,65±2,22*Х

%ФАД 62,48 63,78 61,38 62,55 62,88 55,75 61,52

Мозок ЗФ 15,36±1,18 15,38±1,35 10,12±0,67* 14,94±1,27 14,80±1,20 10,21±0,66* 17,84±1,34Х

ФАД 9,70±0,71 9,42±0,88 6,03±0,51* 9,32±0,79 10,17±1,07 6,25±0,39* 11,16±0,91Х

РФ+ФМН 5,66±0,42 5,96±0,49 4,09±0,41* 5,62±0,50 4,63±0,41 3,96±0,37* 6,68±0,43Х

%ФАД 63,15 61,25 59,54 62,38 68,72 61,22 62,56

Серце ЗФ 34,04±1,35 32,42±1,11 29,43±1,25* 31,02±1,21 34,0±1,28 24,80±1,05* 36,56±1,41Х

ФАД 23,44±1,46 23,44±1,34 19,04±1,06* 20,76±1,18 24,46±1,27 14,97±1,06* 22,17±1,0Х

РФ+ФМН 10,60±0,63 8,98±0,85 10,39±0,79 10,26±0,67 9,54±0,87 9,83±0,77 14,39±0,46*Х

%ФАД 68,86 72,30 64,71 66,90 71,90 60,36 60,64

Примітки:

1. * - відмінності від контролю - вірогідні, р<0,05;

2. х - відмінності при введенні ВК - вірогідні, р<0,05;

3. АД - амід діхлоріду октаново? кислоти, ГФ - галактофлавін, ОТ - оксітіамін, IН - изоніазід, АВК - антивітамінний комплекс.

Значних змін у вмісті флавінів та активності СДГ нами не виявлено (табл.3). Рівень відновленого глутатіону в більшості органів зростав, а окисленого - знижувався, особливо в печінці та серці, де поряд з цим знижувалась ?х сума і доля ГSSГ від не?. Активність ГР в печінці падала в 4 рази, а в мозку не змінювалась. Це відповідає загальній картині змін антиоксидантної системи за цієї патології [Великий Н.Н., 1988].

Таблица 3

Вплив алоксанового діабету та інсуліново-вітамінно? корекці? на рівень різних форм вітаміну В2 (мкг/г), активність СДГ (нмоль відновл. ферриціаніду/г/хв), ГР (мкмоль НАДФН/г/хв) та вміст ГSН та ГSSГ (мкмоль/г) в органах щурів, n=7

Орган Показ- Контроль Д і а б е т

ник -1 Контроль-2 Iнсулін ВК Iнсулін+ВК

Печін- ФАД 21,26±2,11 22,25±2,30 26,40±3,40 25,33±1,30 21,7±1,21

ка РФ+ФМН 10,92±1,63 10,75±1,49 8,80±1,41 10,08±0,52 9,1±0,45

СДГ 2968±315 2695±146 3119±148 2695±134 2967±207

ГР 22,14±1,32Х 5,14±0,30* 4,94±0,24* 5,23±0,21* 14,73±0,94*Х

ГSН 1,90±0,06 2,32±0,06* 1,99±0,06Х 1,66±0,05*Х 0,65±0,02*Х

ГSSГ 5,73±0,14 4,56±0,16* 4,09±0,14* 6,05±0,22 3,36±0,08*Х

Мозок ФАД 9,14±0,38 11,89±0,24* 11,91±0,27* 12,24±0,28* 10,78±0,18Х*

РФ+ФМН 4,78±0,45 4,09±0,34 2,81±0,37*Х 2,04±0,27*Х 2,24±0,31*,Х

СДГ 1286±110 887±66* 999±110 997±47* 1155±54Х

ГР 4,77±0,21 4,86±0,23 4,33±0,24 4,47±0,16 4,47±0,23

ГSН 0,93±0,04 1,09±0,04* 1,17±0,04* 1,21±0,04* 0,81±0,02*Х

ГSSГ 7,07±0,25 7,06±0,23 7,22±0,24 9,29±0,25*Х 5,88±0,14*Х

Примітки:

1. * - відмінності від контролю-1 - вірогідні, р<0,05;

2. х - відмінності від контролю-2 - вірогідні, р<0,05.

Більш тонку картину змін показало падіння приросту активності цих ферментів в вивчених органах (а для СДГ - тільки у печінці) при додаванні до їх гомогенатів in vitro ФАД (ФАД-ефект). Це обумовлено тим, що діабет знижує чутливість ферментів до їх коферменту [Коденцова В.М., Вржесинская О.А., Сокольников А.А. и др., 1993]. ВК, особливо у сполученні з інсуліном, підвищував процентний рівень ФАД (%ФАД) в складі ЗФ, активність СДГ поверталась до норми (серце, мозок, а в печінці і значення ФАД-ефекту), або навіть перевищувало ?? (нирки). Всі форми глутатіону і ?х сума істотно знижувались, але відновлювалося початкове ?х співвідношення. Але активність ГР при цьому нормалізовувалася в печінці лише частково, в мозку для цього ферменту зростав і ФАД-ефект при ?? незмінно? активності в цьому органі у всіх групах тварин. Це можливо пояснити неоднаковим впливом даної патології і складу коригуючих факторів на відповідь даних ферментів у різних органах. Ми вважаімо, що не дивлячись на позитивний ефект використання ВК такі складні метаболічні зрушення при цій формі діабету потребують подальших досліджень, у тому числі і в відношенні вітаміну В2. Перспективна і розробка вітамінного комплексу спеціального складу для корекці? цих порушень.

Вплив екстремальних станів на вміст і функці? вітаміну В2. Ці питання ми вивчали на моделях опромінення та гіпоксі?.

Опромінення. Дефіцит вітамінів і механізм його виникнення після опромінення [Басс-Шадхан Х.Ф., 1982, Кондрусев А.И., Спиричев В.Б., Чертков К.С., Рымаренко Т.В., 1990, Чуйко М.П., Каплунова Т.А., Сороко Л.И. и др., 1995, Омельченко Л.И., Антипкин Ю.Г., Починок Т.В. и др., 1995] і можливість корекці? іх рівня всебічно розглянута в огляді [Кондрусев А.И., Спиричев В.Б., Чертков К.С., Рымаренко Т.В., 1990].

Дію ВК в умовах опромінення ми вивчали на трьох моделях. Було показано, що опромінення викликало зменшення вмісту всіх фракцій флавінів ? активност? СДГ. Попередні введення (перша модель) ВК повністю перешкоджало зниженню активності СДГ і істотно підвищувало вміст всіх фракцій флавінів. Додавання аскорбінату - ГАМК (використовувався для можливого зменшення радіочутливості, та для порівняння ді? чисто? аскорбіново? кислоти та ?? кон'югату з ГАМК, який краще проника? через гематоенцефалічний бар'?р [Копелевич В.М., Буланова Л.Н., Мариева Т.Д., Гунар В.И., 1994]) незначно знижувало ефект, а додавання вітаміну С - істотно зменшувало його. Останн?, ймовірно, пов'язано з прооксидантною ді?ю вітаміну С при його надмірному надходженні в організм щурів, які, як відомо, самі синтезують аскорбінову кислоту і не мають потреби в ній.

Лікувальний ефект ВК при опроміненні щурів дозою 5 Гр (друга модель, лікувальна дія ВК) був достатньо вираженим, але значення показників, особливо у СДГ, мали проміжну величину між інтактними та опроміненими контрольними щурами, яким вводили тільки 0,9% NaCl. Цей результат підтверджу? дані про те, що профілактичне застосування вітамінів більш ефективно, ніж призначення ?х після опромінення [Кондрусев А.И., Спиричев В.Б., Чертков К.С., Рымаренко Т.В., 1990]. При дозі 7,5 Гр ВК діяв слабіше.

Не досягши повного відновлення показників при лікуванні з допомогою ВК, у третій моделі ми вирішили підсилити його дію (при дозі 5 Гр) іншими сполуками - радіопротекторами, тими, що давно застосовуються у практиці (вітамін Е, унітіол [Машковский М.Д., 1985]). Дані свідчать про те (табл. 4), що при додаванні до ВК вітаміну Е, Na2Se та унітіолу вихідні значення всіх показників майже повністю відновлювалися.

Гіпоксія. Вибір наступних трьох моделей обумовлено рядом міркувань, головними з яких ? два. Перше: гіпоксія супроводжу? великий спектр патологічних станів - від серцево-судинних та онкозахворювань, до таких явищ як шкідливі умови праці на виробництві, або спорт [Хмелевский Ю.В., Поберезкина Н.Б., 1990, Борец В.М., 1992, Карпов Л.М., 1994], та ін. Друге: гіпоксія супроводжу?ться порушеннями обміну вітамінів групи В (зниження біосинтезу коферментних форм, підвищення розпаду та виведення з організму) і функцій залежних від них ферментів [Удалов Ю.Ф., 1968, Шилов П.И., Яковлев Ф.М., 1974, Хмелевский Ю.В., 1976, Ким Б.И., 1978, Борзенко И.А., Пузенькина Н.Н., Самилова Р.Д., Тихоненко В.М., 1988, Маньковская И.Н., Вавилова Г.Л., Харламова О.Н. и др., 1997]. і головне: можливість корекці? метаболічних зрушень при цих станах.

Таблиця 4.

Вплив опромінення та вітамінно-антиоксидантно? корекці? на вміст загальних флавінів (ЗФ) і ФАД (мкг/г тканини) та активність СДГ (нмоль відновл. ферриціаніду/г тканини/хв) в органах щурів, n=7

Орган Показ- Конт- О п р о м і н е н н я ( 5 Г р )

ник роль-1 (фр) (інт.) Контроль-2 (ФР) ВК ВК+У Е ВК+У+Е ВК+У+Е+ Sе

Печін- ЗФ 47,8±2,1* 25,2±1,0 38,6±1,3* 39,8±1,6* 35,0±1,4* 34,7±1,2* 48,9±1,3*

ка ФАД 34,3±1,1* 17,1±0,6 25,3±0,9* 26,2±0,6* 24,0±0,9* 22,9±0,5* 32,6±0,8*

СДГ 1865±55* 1660±61 1838±72 1544±69 1288±83* 1966±77* 1842±52*

Мозок ЗФ 21,1±0,8* 9,9±0,3 14,1±0,6* 13,7±0,4* 12,6±0,5* 13,8±0,5* 18,4±0,8*

ФАД 12,7±0,5* 5,1±0,2 6,8±0,2 8,3±0,4* 8,1±0,3* 9,0±0,3* 10,5±0,4*

СДГ 989±44* 648±42 664±48 876±47* 994±54* 656±57 1198±71*

Примітки:

1. * - відмінності від контролю-2 - вірогідні, р<0,05;

2. ВК - вітамінний комплекс, ФР - фізіологічний розчин, Е - токоферол, У - унітіол, Se - Na2Se.

Встановлено, що рівень всіх форм флавінів і активність СДГ в органах тварин знижуються у всіх розглянутих варіантах гіпоксі?, а активність ГР і рівень ГSН – підвищуються [Розанов А.Я., Трещинский А.И., Хмелевский Ю.В., 1985.], крім варіанту з серотоніновою моделлю, де спостерігали зниження останніх двох показників, що потребує спеціального вивчення (табл.5).

Усі ГАМК-вміщуючі препарати, які ми використовували для корекці? метаболічних порушень (ГАМК, ПМ, ПГ, АГ), були спроможні з різною мірою згладжувати або навіть відновлювати зміни метаболізму за гіпоксі?. Але загальним можна рахувати те, що всі вони були більш ефективними при спільному використанні ?х з ВК, який містив В1, ФМН та РР. Вибір нікотиновоі кислоти у цьому випадку пов'язаний з ?? судинорозширюючими властивостями, крім того, вона та інші вітаміни - потужні активатори обміну сполук у головному мозку.

Таблиця 5.

Вплив захисно? ді? ГАМК, пантогама (ПГ), пікамілону (ПМ), аскорбінат - ГАМК (АГ) та вміщуючих ?х вітамінних комплексів (ВК) на вміст загальних флавінів (ЗФ), ФАД (мкг/г), активність СДГ (нмоль відновл. ферриціаніду/г/хв), ГР (мкмоль НАДФН/г/хв) та вміст ГSН (мкмоль/г) в органах щурів при підгостро? гипобарично? (280 мм рт. ст. х 60 хв.) гіпоксі?, n=8-10

Орган Показ- Конт- Гипобарична (підгостра, 280 мм рт. ст.) г?поксія

ник роль-1 Конт-роль-2 ГАМК ГАМК +ВК ПГ ПГ +ВК ПМ ПМ +ВК АГ АГ +ВК

Печін- ка ЗФ 30,57 ±0,71* 18,99 ±0,55 23,36 ±0,52* 26,40 ±0,61* 30,16 ±0,68* 27,84 ±0,61* 26,06 ±0,66* 29,06 ±0,61* 20,08 ±0,45 17,60 ±0,53

ФАД 22,21 ±0,53* 12,49 ±0,48 14,76 ±0,47* 16,84 ±0,55* 21,16 ±0,51* 17,21 ±0,50* 16,31 ±0,57* 20,71 ±0,44* 14,54 ±0,43* 11,54 ±0,46

СДГ 1322 ±30* 1125 ±34 1013 ±29* 1223 ±31 1207 ±27 1297 ±28* 1355 ±37* 1496 ±28* 1320 ±31* 1400 ±29*

ГР 7,41 ±0,25* 15,16 ±0,53 6,53 ±0,22* 12,31 ±0,43* 7,31 ±0,31* 6,09 ±0,20* 6,14 ±0,31* 7,10 ±0,24* 6,50 ±0,16* 13,60 ±0,41*

ГSН 2,04 ±0,05* 3,74 ±0,05 1,74 ±0,06* 3,61 ±0,05 2,21 ±0,06* 1,82 ±0,04* 1,92 ±0,05* 2,01 ±0,05* 1,90 ±0,06* 3,88 ±0,07

Мо-зок ЗФ 12,82 ±0,42* 5,79 ± 0,33 9,65 ±0,41* 9,96 ± 0,43* 11,85 ±0,48* 12,21 ±0,51* 10,19 ±0,42* 10,85 ±0,42* 5,75 ± 0,38 4,83 ±0,27*

ФАД 8,51 ±0,37* 3,45 ± 0,29 5,31 ±0,32* 5,61 ± 0,34* 7,41 ±0,39* 8,72 ±0,42* 6,12 ±0,35* 6,81 ±0,25* 3,44 ± 0,37 3,12 ± 0,25

СДГ 765 ±20* 361 ±25 451 ±31* 508 ±28* 476 ±20* 529 ±22* 497 ±29* 569 ±21* 594 ±28* 667 ±23*

ГР 5,51 ±0,12* 8,41 ±0,18 7,21 ±0,14* 8,80 ±0,27 8,21 ±0,33 6,43 ±0,24* 8,23 ±0,26 9,61 ±0,31* 5,61 ±0,22* 7,29 ±0,24*

ГSН 1,92 ±0,07* 2,35 ±0,07 2,21 ±0,06 2,62 ±0,07* 2,29 ±0,06 2,02 ±0,04* 2,29 ±0,05 2,51 ±0,05 1,94 ±0,04* 2,24 ±0,06

Примітка. * - відмінності від контролю-2 - вірогідні, р<0,05.

Але слід зауважити, що погіршені показники флавінів і знижену активність СДГ у мозку при самій важкій формі гіпоксі?, змодельованій нами, ішемічній, жоден з лікувальних варіантів не відновлював в повній мірі. Це свідчить про необхідність пошуку нових коригуючих засобів для даного типу гіпоксі?. Що стосу?ться ГР, то ?? активність поверталась до норми під впливом вивчених нами ГАМК-вміщуючих препаратів у сполученні з ВК, незалежно від того - підвищена вона була, чи знижена при даному типі гіпокс??. Це ж відноситься і до рівня ГSН. Для ішемічно? та серотоніново? форми гіпоксі? особливо ефективним було сполучення (ПМ+ВК), хоча варіант (ПГ+ВК) лише небагато поступався йому. При гіпобаричній гіпоксі? на рівень флавінів краще всього впливали ПМ і ПГ, особливо в сполученні з ВК, а інші показники (СДГ, ГР, ГSН) в більшій мірі відновлювалися під впливом АГ, (АГ+ВК), а також (ПМ+ВК).

Отримані дані можна пояснити сумацією судинорозширюючої дії ГАМК – вміщуючих препаратів на мозок і активації аеробного метаболізму у цьому та інших органах.

Слід відмітити, що коригуючу дію вітамінно-коферментно-субстратних комплексів іншого складу вивчали і інші автори, які одержали схожі результати [Афра Мохамед Абдул Рашід, 1998, Розанов В.А. и др., 1990].

Вміст рибофлавінових та глутатіонових фракцій і активність деяких рибофлавінзалежних ферментів у тварин р?зного в?ку. Встановлено (табл.6), що вміст флавінів у дорослих (3 міс.) щурів взагалі був більшим, ніж у молодих (2 тиж.) та старих (24-26 міс.) тварин. Активність СДГ, максимальна в органах дорослих щурів, знижувалася з віком (крім мозку). Вміст ГSSГ, ГSН, та ?х суми підвищувався з віком, а доля ГSН - падала. Активність ГР була максимальна у молодих щурів, а у дорослих та старих щурів вона була нижчою і приблизно однаковою. ВК (це був комплекс "Пента+В6) стимулював зміни всіх показників, як правило, сильніше у молодих і особливо дорослих щурів, ніж у старих. Разом з цим, ВК для флавінів, СДГ та ГР (в печінці) "підтягував" показники старих тварин до рівня дорослих, а рівень майже всіх форм глутатіону - до рівня молодих.

Це підтверджу? дані інших авторів про ефективність використання полівітамінних комплексів для корекці? змінених при старінні вмісту субстратів, вітамінів, ?х коферментних форм і активності ферментів [Западнюк В.И., Купраш Л.П., 1975, Карпов Л.М., Запорожченко А.В., Осташков К.В., 1996, Федорко Н.Л., Карпов Л.М., Кравченко Н.О., Савлучинська Л.Г., 1996 та ін.], незважаючи на те, що склад і співвідношення компонентів та ?х обгрунтування були різні.

Таким чином, вітамінний комплекс (його склад: В1, ФМН, В3, В6, ЛК, НА) з одного боку здатний коригувати гіповітамінозні стани, пов'язані з вітаміном В2 (в моделях з індукованими гіповітамінозами, та онтогенез), з іншого боку при порушеннях метаболізму (діабет) його застосування разом з гормональними засобами поліпшу? можливості корекції. У моделях екстремальних станів цей ВК при опроміненні, та комплекс вітамінів (В1, ФМН, РР) при гіпоксі?, здатні самостійно, чи в сполученні з іншими вітаминними та невітаминними речовинами, такими як Na2Se, вітамін Е, унітіол (опромінення), ГАМК - вміщуючими препаратами - ГАМК, ПГ, ПМ, АГ (гіпоксія) відновлювати знижений вміст усіх форм флавінів, нормалізувати активність ферментів (СДГ, ГР), а також субстрату ГР - ГSН. При цьому ефективність вітамінних комплексів залежить від строків введення відносно початку формування вказаних станів, їх виду і інших засобів, що призначаються для корекці?.

Таблиця 6.

Дія ін'?кцій ВК на вміст загальних флавінів (ЗФ), ФАД (мкг/г), активність СДГ (нмоль відновл. ферриціаніду/г/хв), ГР (мкмоль НАДФН/г/хв) та вміст ГSН та ГSSГ (мкмоль/г) в органах щурів різного віку, n=8-9

Орган Показ- Молоді (2 тиж.) Дорослі (3 міс) Старі (24 міс)

ник - +ВК - +ВК - +ВК

Печінка ЗФ 20,90±0,50 24,40±0,60* 22,80±0,50Х 28,60±0,70*Х 22,20±0,70 25,30±0,80Х+*

ФАД 12,0±0,40 14,30±0,50* 13,80±0,40Х 15,30±0,40* 11,80±0,30+ 13,70±0,40Х+*

СДГ 2533±47 2683±34* 2714±41 3150±43*Х 2440±29+ 2525±29Х+

ГР 26,11±0,62 32,82±0,71 19,23±0,50* 22,80±0,47* 17,24±0,41*+ 19,22±0,49*+

ГSН 2,94±0,05 3,04±0,06 3,32±0,04Х 3,23±0,05Х 3,69±0,07Х+ 3,15±0,06*

ГSSГ 9,80±0,24 9,06±0,20* 11,35±0,25Х 9,20±0,19* 13,90±0,27 Х+ 9,58±0,20*

Мозок ЗФ 7,16±0,21 7,31±0,17 7,23±0,18 7,99±0,15*Х 7,06±0,14 7,24±0,13+

ФАД 4,95±0,16 5,30±0,10 4,99±0,11 5,75±0,13*Х 5,12±0,12 5,33±0,14+

СДГ 1100±17 1303±18* 1031±11 1252±28* 1308±19Х+ 1317±20

ГР 19,24±0,53 28,87±0,49 14,44±0,33* 22,41±0,47* 16,83±0,34*+ 20,86±0,41*+

ГSН 0,52±0,01 0,68±0,02* 0,77±0,03Х 0,69±0,02* 0,88±0,02 Х+ 0,65±0,02*Х+

ГSSГ 3,41±0,08 2,36±0,05* 6,49±0,16Х 3,11±0,07*Х 5,90±0,12 Х+ 2,86±0,07*Х+

Примітки:

1. * - зміни після введення ВК - вірогідні, р<0,05.

2. х - зміни в зрівнянні з відповідним показником групи молодих щурів - вірогідні, р<0,05.

3. + - зміни в групі старих тварин у зрівнянні зі дорослими - вірогідні, р<0,05.

ВИСНОВКИ

1.У дисертац?? сформульоване теоретичне узагальнення ? нове вир?шення проблеми регуляц?? ? корекц?? обм?ну та коферментних функц?й рибофлав?ну в умовах ?х порушення, що може бути досягнуто лише за врахування особливостей вза?мод?? цього в?там?ну з ?ншими ? т?льки при створенн? умов с?нерг?зму м?ж ними (склад, форми, сп?вв?дношення ? дози компонент?в).

2.Флав?нмононуклеотид не перевершу? рибофлавін ні по здатності накопичуватися і утримуватися в тканинах і органах тварин, ні по швидкості і рівню перетворення в ФАД, максимальний підйом якого для обох препаратів досягався на четверту годину після ін'?кцій з сутт?вим зниженням у посл?дуюч? строки спостерігання.

3.Найбільшою здібністю збільшувати вміст в органах і тканинах загального вітаміну В2 і відповідних коферментів флав?нмононуклеотид мав у складі шестикомпонентного полівітамінного комплексу "Пента+В6".

4.Галактофлавін, у порівнянні з окситіаміном, амідом діхлоріду октаново? кислоти та ізоніазідом, у найб?льш?й м?р? пригнічував метаболізм рибофлав?ну і активність коферментзалежних від рибофлав?ну ферментів - сукцінатдегідрогенази та глутатіонредуктази в органах щурів. Сумаці? ді? антивітамінів не спостерігалось. Дія антивітамінного комплексу у значній мірі була обумовлена галактофлавіном, що входив до його складу, а вітамінний комплекс нормалізовував більшу частину порушених показників.

5.Алоксановий діабет не змінював істотно рівень флавінів і активність сукцінатдегідрогенази в органах, але знижував активність глутатіонредуктази в печінці в 4 рази, при цьому рівень відновленого глутатіону зменшувався, а окисленого збільшувався. Вітамінний комплекс потенц?ював д?ю інсуліну в більшості органів: підвищував вміст і долю ФАД від загальних флавінів, повертав до норми активність сукцінатдегідрогенази в серці і мозку (а в печінці - ще і знижену чутлив?сть до коферменту, про що судили за величиною ФАД-ефекту). Вміст обох форм глутатіону та ?х суми зменшувався, а знижена активність глутатіонредуктази в значній мірі