БІЛИЧЕНКО Ольга Леонідівна

УДК 002.2+028:37.013 (477)

КУЛЬТУРНО-ВИХОВНА РОЛЬ КНИГИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство та бібліографознавство

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури Міністерства

культури і мистецтв.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Ільганаєва Валентина Олександрівна,

Харківська державна академія культури,

завідувач кафедри соціальних комунікацій

Офіційні опоненти: доктор історичних наук Кулєшов Сергій Георгійович,

Український НДІ архівної справи та документознавства,

доцент, завідувач відділом документознавства

Українського державного інституту архівної справи

та документознавства;

кандидат педагогічних наук

Низовий Микола Андрійович,

Харківська державна академія культури, професор,

завідувач кафедрою бібліографознавства.

Провідна установа: Київський національний університет культури і

мистецтв. Міністерство культури і мистецтв України.

Захист відбудеться “20”квітня 2001 р. о 15 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К.64.807.02 Харківської державної академії культури,

/61003, Харків-3, Бурсацький узвіз, 4/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії культури /61003, Харків-3, Бурсацький узвіз, 4/.

Автореферат розісланий “____” ____________ 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Удалова В.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Інформаційна складова цивілізаційного процесу розвитку сучасного суспільства по-новому висвітила проблеми книги, її культурно-виховної ролі. Еволюція книги, сучасний стан суспільства та його рівень розвитку, а також рівень наукового пізнання місця книги в сучасній інформаційній культурі дозволяють перейти від аналізу (розглядання окремих чинників та аспектів, формування вузьких теорій) проблеми до теоретичного синтезу на основі нових уявлень про місце та роль книги в культуротворчому процесі в цілому та в вихованні особистості зокрема.

Поява широкого спектру питань, що стосуються місця та ролі книги, її відношення до інформаційної сфери, говорять про актуальність теоретичної розробки проблеми, необхідність грунтовного дослідження книги в умовах новітніх інформаційних технологій, які застосовуються в навчальному та виховному процесах.

Нові тенденції у сфері соціальних комунікацій, процеси формування інформаційного суспільства привели до трансформації бібліотеки в інтегровану документально-інформаційно-когнітивну структуру, змусило здебільшого змінити і головні принципи діяльності. Але незважаючи на швидкий розвиток інформаційної складової культури, документальна культура, хоча і помітна трансформація її форми, буде і в майбутньому залишатися важливим елементом соціокультурних комунікацій. В цих умовах вузівські бібліотеки залишаються носієм книжково-документальної культури, а їх завданнями в інформаційному оточенні залишаються культурний розвиток особистості, гуманізація та гуманітаризація освіти.

Час національного становлення, процеси відродження, що відбуваються сьогодні в нашій країні, повертають нас до спадщини творців української духовності, мислителів, до національної книги, яка має виступити як гуманітарна сила, яка слугує високим ідеалам духовного відродження, але не ізольовано від загальнолюдських духовних надбань, а в поєднанні, в єдиному культуротворчому процесі.

Книга – це складова частина та головний носій загальної культури. Її образ складається з багатьох чинників, які несуть в собі пізнавальну, моральну, естетичну та інші інформацію. Якою б за формою книга не існувала, вона стає універсальним зберігачем соціального досвіду. Книга має двоїстий і навіть багатоманітний характер. Вона може виступати і засобом збереження інформації для людей наступних поколінь, і засобом комунікації, і у вигляді товару. Книга супроводжує людину з раннього дитинства і до останніх днів, несучи їй світло розуму та знань, виховуючи та скеровуючи духовно, естетично. Цей повсякчасний зв’язок людини з книгою зумовлює величезний виховний зміст книги, може впливати на людей різного художнього рівня та різних поглядів на життя.

Сьогодні набуває актуальності дослідження багатьох аспектів вітчизняної культури та її складової – книжково-документальної культури. Наявність значної кількості теоретичних праць свідчить про різнобічний інтерес вчених до проблеми книги. Але слід зазначити, що проблема культурно-виховної ролі книги в сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства висвітлювалась лише у фрагментарному плані і не була предметом спеціального дослідження.

Аналіз літератури свідчить про недостатню розробленість досліджуваних питань, відсутність цілісних історико-теоретичних праць з обраної теми. Особлива значущість подальшого вивчення і творчого використання позитивного досвіду і зумовили вибір теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось у межах плану науково-дослідної роботи кафедри соціальних комунікацій Харківської державної академії культури.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження стало виявлення суттєвих відмінностей книги від інших засобів соціальних комунікацій як інформаційного посередника і естетико-культурного чинника в умовах інформаційного суспільства.

В межах дослідження ставилися наступні завдання:

-

-

-

- дослідити емоційні та естетичні мотиви читання та критерії оцінок творів художньої літератури в вузівській бібліотеці;

- визначити шляхи і можливі заходи актуалізації книги стосовно виховного процесу в бібліотеках вищих навчальних закладів;

-

Об’єктом дослідження є книга, але не в усьому різноманітті своїх зв’язків, а лише в історико-культурному контексті та функціях, які витікають з нього.

Основними і в той же час найбільш загальними поняттями, які ми приймаємо для визначення сфери дослідження є книга. Ми сходимо до концепції культури, сутність якої полягає в тому, що культура складається не тільки з самих творів, але й ціннісних установок та дій, які вона породила.

Предметом дослідження став аналіз культурного та художнього характеру книги як елемента культури, існування та розповсюдження якого в соціальному просторі обумовлюється соціокультурними змінами. Досліджується межа, яка відділяє її від інших засобів передачі інформації в інформаційному суспільстві.

Для з’ясування предмета дослідження виникає необхідність розглянути будову, якості та функції книги, які визначають обсяг дослідження та зіставити їх з основними завданнями виховної роботи з молоддю за участю вузівської бібліотеки.

Труднощі, пов’язані з можливістю дати достеменне визначення поняття “книга” виникають тому, що воно багатозначне, протягом історії змінювалося: то розумілось широко, то вузько, а межа, яка відділяла його від дефініцій інших засобів передачі інформації, рухома і ніколи не була остаточно встановлена.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є філософсько-культурологічні положення про місце книги в системі культури, досягнення теорії соціальних комунікацій про еволюцію комунікативних засобів взаємодії в суспільстві. Ми виходимо з того, що вона є елементом культури, який синтезує рівень духовного та матеріального виробництва і яку в системі культури слід розглядати в контексті розвитку світової цивілізації. Книга за притаманною їй специфікою розглядається як художній феномен, як національна та загальнолюдська цінність.

Синтез уявлень про сучасну книгу стає можливим за умови комплексного підходу: історико-генетичного, соціокультурного, інформативного, функціонального аналізу, теоретичного синтезу. Книга постає як елемент культури в цілому. Розгляд феномена книги з позиції глибокої історичної ретроспекції та багатоаспектності дає можливість не лише констатувати її інтеграцію в систему соціальних комунікацій, а й передбачати перспективи її еволюції серед інших елементів нової інформаційної культури.

Духовна складова життя суспільства на сучасному етапі розвитку цивілізації набуває вирішального значення. Історико-генетичний аналіз дозволяє простежити весь історичний процес розвитку книги, де документальна книжкова форма – лише одна з форм.

Функціональний метод дозволяє досліджувати книгу з урахуванням всіх її елементів.

Застосовуються історичний, теоретичний і порівняльний аналіз праць дослідників культурно-художнього характеру книги, літератури, присвяченої вивченню питань культури книги; узагальнення досвіду з питань дослідження книги як феномену культурно-естетичного життя суспільства, соціологічний метод.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

- з’ясовані універсальні та суттєві якості книжкового організму, показано книгу як складну багаторівневу систему в її графічному відображенні;

-

-

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що теоретичні положення, проаналізовані та узагальнені в дослідженні, можуть бути використані у виховній роботі на різних етапах навчання та виховання, формуванні інформаційної культури молоді, гуманістичних та естетичних властивостей особистості.

Матеріали проведеного дослідження знайшли використання на заняттях філологічного факультету і педагогічного ліцею при Слов’янському державному педагогічному інституті і читались студентам у межах культурно-виховної роботи, увійшли до плану роботи бібліотек вузів.

Апробація результатів дисертації. Окремі фрагменти роботи заслуховувались та обговорювались на засіданнях кафедри естетики, історії та культури Слов’янського державного педагогічного інституту у 1994-1997 р.р., кафедри соціальних комунікацій ХДАК у 1998-2000 р.р. Положення дисертації доповідались на науковій конференції Всеукраїнського товариства “Просвіта” (м. Дружківка, 1994 р.), деякі положення дисертації було викладено у виступах на щорічних науково-практичних конференціях СДПІ, на Всеукраїнській краєзнавчій науково-практичній конференції “Краєзнавство в системі народної освіти: проблеми, пошуки, перспективи (м. Слов’янськ, 1994), міжнародній науково-практичній конференції “Гуманітаризація навчально-виховного процесу у вищій школі” (м. Слов’янськ, вересень 1999 р.), міжнародній науковій конференції “Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть” (вересень 1999 р., м. Харків).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації 186 сторінок включає 5 таблиць, 9 рисунків. У списку використаних джерел 325 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, показано зв’язок роботи з науковими програмами, темами, визначено мету і завдання дослідження, об’єкт, предмет, теоретичну та методологічну основу дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів, практичне значення, апробацію і впровадження основних положень дослідження.

У першому розділі “Історико-культурні дослідження книги” розглянуто теоретичні проблеми дослідження місця книги в інформаційному середовищі, проаналізовано культурологічну, педагогічну, психологічну та спеціальну літературу з проблеми дослідження. Розкрито особливості художньої цілісності книги та просторово-організованої системи художніх елементів.

Сучасний науковий рівень вивчення питань, пов’язаних з культурно-виховною роллю книги в умовах формування інформаційного суспільства включає ряд аспектів: інформаційний, культурологічний, педагогічний, психологічний та інші.

Сучасні дослідження сутності книги пов’язані з розглядом її як одного з документів та одного з багаточисленних засобів передачі інформації. Цей напрямок досліджень пов’язаний з ім’ям Поля Отле і був започаткований саме ним. Становлення інформаційного підходу в книгознавстві належить до 60-70-х років ХХ ст. Новітня інформаційна парадигма формувалась під впливом використання нових інформаційних технологій (1Т). Представниками цього напрямку слід вважати М.П.Ващекіна, Р.С.Гіляревського, О.І.Михайлова, А.В.Соколова, Дж.Солтона, А.І.Чорного, Дж.Х.Шира. Нові аспекти цього напрямку притаманні дослідженням 80-90-х років ХХ ст.– Ю.А.Шрейдера, який розробляв проблеми інформаційного середовища, Соколова А.В., що розвивав ідеї соціальної інформатики. Загальнонауковий характер цієї проблеми робить актуальним філософський підхід до з’ясування поняття інформації. Філософський погляд та рівень узагальнень характерний для праць Є.А.Медведєвої, А.В.Соколова, Г.М.Швецової-Водки. Важливим для нашого дослідження є розуміння проблеми інформаційного суспільства та його формування. Важливий внесок в розробку теоретичних аспектів інформації в системі дисциплін документально-комунікаційного напрямку внесли І.Є.Баренбаум, О.І.Барсук, Е.К.Беспалова, М.Г. Вохришева, Р.С.Гіляревський, Ю.С.Зубов, О.П.Коршунов, Ю.М.Лауфер, О.І.Михайлов, В.Д.Параджанов, Л.К.Ребане, Н.А.Сляднєва, А.В.Соколов, А.І.Чорний. Відома українська культуролог О.Пахловська визначає для України домінуючим фактором культурної комунікації книгу в її традиційній формі, обгрунтовуючи це тим, що альтернативні форми культури ще не набули тієї сили, щоб протиставляти себе книзі. Для з’ясування художньої культури книги, що важливо для нашого дослідження, її структури багато зробив в своїх теоретичних працях В.О.Фаворський. Його послідовником був О.О.Сидоров. Вони глибоко проникли до просторового аспекту книжкової структури, показавши її спрямованість, динамічність. Нові спроби побудови вчення про книгу як цілісний культурно-художній організм спричинила сучасна творча практика, зокрема розвиток дизайну та його теорії. Це втілилось в дослідженнях В.М.Ляхова. З’ясуванню проблем української книги, зокрема художньому оформленню, присвятили грунтовні праці: Я.П.Запаско, Г.Н.Логвин, А.Макаренко, Є.Л.Немировський, дослідник давньої культури та мистецтва – Д.В.Степовик. Сучасні дослідження проблеми, яка нас цікавить, пов’язані із трансформацією культури, переміщенням духовних чинників з традиційно-книжкової сфери до нових форм інформації, місцем традиційної форми книги в умовах інформаційної культури. Проблемами інформаційної культури займаються Борев В.Ю., Буторина В.Л., Васильєва В.Н., Ващекін М.П., Вороб’єв Г.Г., Воскресенський А.К., ДжинчарадзеН., Коваленко А.В., Семеновкер Б.А., Семенюк Є.П. У вітчизняних дослідженнях поняття інформаційної культури (ІК) сформувалось в процесі активізації уваги дослідників до механізму інформаційного обміну у зв’язку з посиленням ролі інформації в соціокультурних процесах в середині ХХ-го століття, і було пов’язано з теоріями формування нового, постіндустріального типу суспільства, в якому головну роль відіграє не матеріальне виробництво, а обробка інформації. У 90-ті роки у зв’язку з інформатизацією суспільства проблемам інформаційної культури надається особливого значення і з’являються публікації І.В.Андреєвої, С.Антонової, Ю.Вобленко, М.Г.Вохришевої, Г.Галліуліної, І.Горлової, О.О.Гречихіна, Н.Зинов’євої, Ю.С.Зубова, Є.А.Медведєвої, В.Фокєєва, А.Чачко, що розглядають інформаційну культуру в психологічному, педагогічному, методологічному, бібліотекознавчому аспектах. У психолого-педагогічному аспекті дослідження велися в напрямку вивчення ролі читання в розвитку особистості, культури роботи з книжкою, розуміння тексту, види текстів і їх особливості. У методичному аспекті – методики визначення тексту, прийоми розуміння тексту, проблеми вдосконалення вмінь та навичок читання. У бібліотекознавчому аспекті розглядалася проблема керівництва читанням. Проте межі цієї проблеми ще не визначені. Як відмічають науковці, представники різних галузей, інформаційна культура є комплексним явищем з тенденцією поширення кола питань, які можуть входити до нього. В 1963 році Ю.О.Шрейдером був запропонований семантичний підхід стосовно вивчення проблем інформації, що дало можливість визначити міру семантичної інформації і міру зміни тезауруса особистості під впливом інформації, що надходить. Ідеї семіотики книжкового видання плідно розроблялись свого часу польською книгознавчою школою – Т.Войціком, Т.Збієрським, М.Червінським та ін. Вітчизняна гілка семіотики сходить до праць Ю.М.Лотмана, О.О.Потебні, які одні з перших виділили її особливу роль для гуманітарних наук. Поділяючи думки представників польської семіотичної школи, українська культуролог О.Пахловська все ж таки пропонує інтерпретувати книгу не як писемну, а як шрифтову знакову систему, адже у відтвореній поліграфічним способом друкованій продукції код письма об’єктивно трансформується у шрифтовий код.

Книга належить до числа речей, які мають найбільший виховний потенціал, що втілюється як в змісті (предметі духовної культури), так і в зовнішньому вигляді (предметі матеріальної культури), пронизує всю її багатогранну природу: і зміст, і художнє оформлення, і поліграфічне виконання. Книга завжди була синтезом слова і зображення. Вона не тільки абстрактна знакова система, але й носій конкретно-образного начала. Система “Книга – текст” знаходить повноцінне існування у вигляді “Книги-речі”. Для того, щоб перейти від автора до читача, текст потребує певної місткості, пристосованої для його збереження та використання. Предметні якості книги співвідносяться з її змістом. Будова книги повинна керувати процесом читання, звертати увагу читача на ті чи інші чинники. Книга постає перед нами як образна предметно-просторова форма, що визначається узагальненою функціональною будовою як явище, яке комплексно впливає на свідомість та почуття людини.

Сприйняття і пізнання цілісності книги – явище комплексне, багатопланове. В основі лежить складний рух – “спілкування”з книгою. Це перш за все читання тексту і усвідомлення того, що читаєш, гортання сторінок, дотик до матеріального блоку книги, заглиблення в книжковий простір. У цьому складному русі окремі елементи пов’язані один з одним, знаходяться в центрі загального сприйняття і завжди співвідносяться з почуттям цілого – всієї книги.

Тому вирішити різноманітні проблеми закономірностей існування книги в системі культури, інформаційній зокрема, перспективи культури в умовах інформаційного суспільства можна, визначивши мову культури як текст, який має внутрішню єдність.

Розглядаючи в цьому відношенні функції елементів книги – сторінок, оправи, титулу, ілюстрації, можна говорити про образну роль того чи іншого чинника в книжковому ансамблі. Формування книжкової архітектоніки – це перетворення матерії (папір, фарба, шрифт) в певному напрямку для досягнення потрібного ефекту. Це перетворення матерії пов’язане з необхідністю втілення функціональної будови книги в просторово-часовій організації, конструктивній та образній в той же час. Тому, на нашу думку, в сучасних умовах інформатизації суспільства книга в традиційній формі і особливо ілюстрована книга, завдяки своїй внутрішній неповторній семіотичній особливості та будові, незважаючи на існування новітніх форм передачі інформації, може відігравати роль одного з найбільш масових і мобільних джерел інформації та естетичного виховання. Можна констатувати, що перетворення матеріалів у книжці, архітектонічні властивості тексту – це аспекти, які і в новому електронному середовищі знаходять собі місце – оформлення тексту в електронних системах, формування БД.

У другому розділі “Книжково-документальна культура суспільства” на основі аналізу функціональних особливостей книги узагальнено форми та методи застосування книги у виховному процесі та запропоновано педагогічну модель підвищення ролі книги у виховному процесі.

Дослідження переконливо доводять, що книга в будь-яку історичну добу є культурним явищем і чинником духовного розвитку.

Книга не одразу виникла в звичному для нас вигляді. Змінювалась її матеріальна форма, ставав більш різноманітним зміст, але існувала певна константа: те, що було властиве книзі завжди і без чого вона не могла бути книгою, – характерні для неї ознаки чи їх сукупність, функціональні особливості. Виявлення цих ознак і дозволяє виділити книгу як особливе явище матеріальної та духовної культури суспільства, як культурний елемент.

У різні періоди розвитку – рукописний, поліграфічний та комп’ютерний - книга по-різному виявляла свої функції, але на алфавітній стадії – найбільш повно. Алфавітний етап розвитку книги сприяв повному та активному виявленню функції книги, зокрема виховної та естетичної.

Серед притаманних книзі функцій є постійні, а також ті, що змінюються з часом. Вони можуть розглядатися в різних аспектах, узагальнено чи детально, в ретроспективі та в сучасному оточенні. Але загальної точки зору на систему функцій книги поки ще не вироблено.

Результати досліджень стверджують, що сьогодні в суспільстві та його свідомості книга виступає:

а) такою, що дає насолоду як предмет вжитку;

б) корисним помічником в повсякденному існуванні;

в) предметом, який символізує високий соціальний статус, творче сприйняття художньої літератури на високому естетичному рівні, здатність відчувати катарсис від спілкування з нею, що притаманне невеликій групі населення.

Всі перелічені функції (особливо дві останні) ще на початку 60-х років були слабо виражені. Підвищенню їх ролі в системі соціальних цінностей відіграло розповсюдження засобів масової інформації (ЗМІ).

Говорячи про спільність функцій культури та книги, можна констатувати, що їх об’єднує пам’ять. Щоб подія стала фактом, явищем культури вона повинна бути втілена в текст (книгу). Тільки тоді культура може виконувати функцію збереження та передачі інформації.

Новітні засоби передачі інформації можуть частково замінити книгу, виконуючи різні її функції, але функціонування новітніх засобів інформації супроводжується і функціонуванням інформаційної літератури – функціональної книги. Наукову інформацію можна одержати без допомоги книги, але систематична оглядова інформація (монографії, академічні видання, енциклопедії) спираються на книгу.

Функціональна будова ЗМІ і зокрема книги динамічна, вона залежить від конкретно-історичних завдань суспільства та запитів його членів. Через це велику роль відіграють соціальні функції – ціннісно-орієнтаційна (формування світогляду, моральних, естетичних норм та цінностей), соціалізаційна (навчання та виховання), організаційна (керівництво, координація, регулювання колективної діяльності), моделююча (відбір та оцінка матеріалу, його осмислення, систематизація та пізнання), кумулятивна (накопичення та зберігання культурних цінностей), комунікативна (інформація, спілкування, соціальна інтеграція) та гедоністична (розваги, відпочинок). Хоча всі види ЗМІ соціально орієнтовані, тільки для книги, на нашу думку, характерною є більша ступінь соціального опосередкування, більш опосередкований зворотній зв’язок. Тільки книга має такого активного посередника між автором та читачем, як бібліотекар. Крім того, книга в традиційній формі може бути і предметом мистецтва, що надає їй унікальності як соціальному явищу, чого позбавлені інші засоби масової комунікації.

Тому ми вважаємо, що в умовах формування інформаційного середовища наукова та навчальна книги, які покликані стимулювати пошуково-пізнавальну активність молоді, повинні виконувати не лише інформативну функцію, але й грунтовно й різнобічно реалізувати функцію розвивальну. Бо саме з книги, на нашу думку, і передовсім навчальної, розпочинається переорієнтація суспільної ті індивідуальної свідомості людини. Передумовою створення нової книги є цілісність творчого процесу, гармонійне поєднання та взаємодія науково-дослідної, видавничої та експериментально-практичної діяльності в суспільстві. Що стосується новітніх форм книжок, зокрема аудіовізуальних підручників, то вони повинні виконувати функцію ілюстративно-демонстративного забезпечення навчально-виховного процесу.

Освітньо-виховна діяльність завжди була спрямована на духовно-ціннісний розвиток людини. Це соціокультурний процес, пов’язаний з історико-культурним досвідом цивілізації, духовними традиціями народу. Можна стверджувати, що мірилом цивілізаційного процесу є людина, можливості її саморозвитку. Аналізуючи роботи Е.Позднякова, Л.Рейснер, Т.Панфилова, Г.Корнетова, можна стверджувати, що сутність культурно-виховної роботи – в окультуренні, самоудосконаленні, трансформації духу особистості.

Хоча інформатизація суспільства внесла свої корективи в цей процес, значну допомогу в розв’язанні цієї проблеми можуть внести, як і раніше, книги. Зараз в суспільстві спостерігається тенденція до утилітарного ставлення до книги, множинне ставлення до неї, як і багатофункціональність книги. Це пов’язано з тим, що: 1) збільшився обсяг інформації; 2) книжкова продукція подорожчала, а читацьку аудиторію, яка була найчисельнішою, естетично вибагливою, через економічні причини втрачено; 3) зменшився обсяг вільного часу, внаслідок чого читання із процесу роботи над собою, самовиховання, перетворився на побіжне заняття, що не потребує особливих зусиль; 4) в умовах формування ринку заради конкурентоспроможності людина змушена займатися самоосвітою. Це в багатьох випадках викликано завданнями перекваліфікації; 5) спостерігається диференціація інтересів.

Але незважаючи на це, аналіз книжок, які найбільш читаються студентами і викладачами та аналіз надходжень до бібліотек вузів за 5 років, свідчать, що читання необхідне для розвитку здібностей особистості у всіх сферах її суспільної та духовної діяльності.

Зараз знижується значущість читання, бо форми роботи, які відводили читачеві пасивну роль реципієнта інформації, вже не задовольняють. Виховна функція з початком інформатизації вже не відіграє великої ролі. Читання, яке було масовим, програмним, зараз пов’язане із професійною зацікавленістю. Спеціалізовані журнали, газети, комп’ютерна інформація посідають більш вагоме місце у процесі читання, ніж книжкова продукція, книга втрачає орієнтаційну значущість.

Незважаючи на ці зміни у функціонуванні освітніх систем, книга продовжує посідати виняткове місце серед інших чинників та засобів навчання. Саме вона через зміст, структуру, оформлення визначає глибину розкриття навчального предмета, обсяг знань, норм та цінностей, які в обов’язковому порядку має одержати кожний студент на тому чи іншому етапі навчання. Книга задає загальний стандарт не тільки освіти у практичній роботі освітніх закладів, а й визначає поле індивідуальних інваріантів розвитку педагога та вихованця. Книга є домінантним засобом виховання, джерелом нових і носієм систематизованих знань, норм і цінностей, координатором пошуково-пізнавальної активності студентів і водночас досконалим засобом розвивальної, психодидактичної діяльності.

Гуманізація всього суспільного життя, підвищення і актуалізація духовності народу примушують шукати нових форм культурно-виховної діяльності на засадах гуманізації культурознавчої діяльності, актуалізації національних форм і змісту культури українського народу.

З метою збереження і підвищення культурно-виховної ролі книги в процесі формування інформаційної культури розроблено та подано педагогічну модель підвищення ролі книги у виховному процесі.

Гуманістичний характер інформації та інформаційної культури полягає в тому, що ця система сприяє оптимізації усіх параметрів інформаційного поля людини з метою забезпечення її всебічного, гармонійного, цілісного розвитку. Тут значну роль відіграє книга в її традиційній формі, вона не може бути витіснена новітніми засобами передачі інформації, тому що має якісно іншу – семіотичну (знакову) природу, на відміну від мультимедіа – чуттєвообразну.

Семіотична природа книги як ні один інший вид документа створює передумови для виникнення абстрактного мислення. Абстрактність викликає у реципієнта активний творчий процес, який складається з насиченості знаків сенсом, змістом. Книга, крім цього, має своєрідну, тільки їй притаманну естетичну цінність.

Сутність, місце та роль книги в сучасному суспільстві визначить створена нами модель, яка б підвищила її роль у вихованні.

Для створення умовної моделі книги, яка б мала ефективний вплив на читача, ми скористалися семіотичним підходом. Він дає можливість розділити книжковий організм на окремі семіотичні компоненти. В процесі створення книги ці елементи для досягнення найбільшого впливу на читача можна моделювати з метою створення потрібної неповторної структури, яка б відрізнялася від інших засобів передачі інформації.

Текст (текстова семіотична система) має мовну знакову підсистему. Мова втілена в книзі в текст, вони взаємопов’язані. Текст реалізується в книжковому організмі за допомогою шрифту – шрифтової знакової підсистеми, яка повинна перебувати у гармонії з іншими підсистемами книжкового організму з метою досягнення найбільшого впливу на реципієнта. Особливу комунікаційну роль (функцію) в книзі виконує ілюстративний (іконічний) семіотичний рівень. Ілюстративний матеріал пов’язаний з інформаційним простором книги поліфункціонально та поліпроблемно. Художня ілюстрація, послідовно розвиваючи відчуття гармонії активно впливає на естетичні почуття, тим самим виховуючи читача.

Але тільки за участю читача книга вступає в пізнання якоїсь безперервності, в якій відбувається постійний перехід від простого сприймання до критичного розуміння, від пасивної рецепції – до активної. Основою естетичного переживання є внутрішня уява, творча переробка чуттєво даного у психіці.

Щоб цей процес здійснився, необхідно враховувати внутрішні фактори, які визначають творчу активність читача. Вони становлять розгортання суб’єктивного світу особистості, який проявляється в різноманітності культурного поля особистості, і значною мірою корегує творчий процес.

Важливою групою факторів, які входять до особистісної інформаційної культури людини, як стверджують культурологи, виступають установки, мотиви, інтереси, запити, тобто все те, що активізує творчу активність людини.

Система особистісних функцій людини, яка проявляється по відношенню до каналів інформації, спирається на систему установок: пізнавальних, емоційно-комунікативних, ціннісно-орієнтаційних.

Якщо аудіовізуальні канали краще пристосовані до реалізації ситуативно-орієнтаційних, емпіричних, широких, фрагментарних, поверхових та пасивних пізнавальних установок, то друковані джерела дозволяють реалізувати переважно теоретичні, методологічні, спеціалізовані, систематичні, глибокі та активні пізнавальні установки, які покликані гармонізувати внутрішній світ особистості, привести в систему потреби, знання, норми, цінності.

Творчість – це завжди взаємодія внутрішнього та особистісного світу культури та зовнішнього соціокультурного поля. Але в дійсності вони не завжди відповідають один одному. Тому необхідна трансформація зовнішніх соціокультурних факторів у внутрішні, особистісні з тої причини, що ядром індивідуального культурного світу особистості є цінності. Сама система цінностей спонукає особистість до творчості, скеровує творчий процес. І посередником у цьому процесі може бути книга.

Особистісний світ культури спирається на систему пізнавальних, емоційно-комунікативних, ціннісно-орієнтаційних установок. Ця єдність може реалізуватися в процесі читання. Через книгу особистість одержує культурні цінності.

Співвідносячи ці дві системи світу культури особистості та культури книги, моделючи її складові частини, можна досягти потрібного впливу на читача.

Отже, особистісний світ інформаційної культури спілкується з іншими культурними світами, зокрема з книжковою культурою, через діалог, за допомогою специфічного мовного кодування. Із соціокультурним простором індивідуальний світ культури спілкується через творчу діяльність людини, яка активізується за допомогою книги.

Враховуючи функціональні особливості книги як культурного чинника ми можемо зробити спробу побудови абстрактної формальної моделі книги як специфічної системи. Як багатофункціональна система книга підпорядкована чіткій ієрархії. Визначальна функція, з якою пов’язані інші та які витікають з неї, на нашу думку, гуманістична, або виховна, духовно-моральна.

Регулятивний функціональний комплекс може бути представлений двома взаємопов’язаними функціями: аксеологічною та семіотичною. Важливий засіб дії книги відображає ціннісна або аксеологічна її функція. В процесі читання у реципієнта формуються певні ціннісні орієнтації, які можуть виступати і як стимули, які сприяють досягненню певної мети, внаслідок чого набувають функції регулятора соціальної поведінки. Оскільки книга, як вже зазначалось, виступає сукупністю знакових компонентів, семіотична функція відіграє в книжковому організмі велику роль.

Пізнавальний функціональний комплекс містить такі функції, як гносеологічна (пізнавальна), комунікативна та трансляційна (або інформативна).

Гносеологічна (пізнавальна) функція визначається здатністю концентрувати в собі досвід минулих поколінь і крізь цю призму давати людині цілісне уявлення про неї, дає можливість з’ясувати свої потреби та інтереси, сприяє розвитку самосвідомості, що створює умови для освоєння світу.

Із пізнавальною функцією пов’язані трансляційна та комунікативна. Трансляційна функція може бути визначена як інформативна. Книга може виступати як пам’ять людства, вона здійснює передачу знань від покоління до покоління, які вона кодує в знакових системах. Комунікація передбачає не тільки спілкування за допомогою книги, але і наявність певного поля розуміння.

Центральним функціональним комплексом виступає гуманістичний, де головними функціями є гуманістична, виховна, духовно-моральна. Головна мета читання, на нашу думку - духовне вдосконалення особистості, що можливе тільки за допомогою книги. Книга покликана розвивати особистість, забезпечувати зростання моральної свідомості.

На цій основі можна зробити висновок, що модель актуалізації книги передбачає дотримання єдності та взаємодії складових частин і представляють у своїй єдності книжковий організм.

У третьому розділі “Книга в контексті формування інформаційної культури” розглянуто питання інформаційної культури як засобу освоєння сучасного соціокультурного середовища та проведено аналіз культурно-виховної ролі книги в процесі формування інформаційної культури, а також розроблено програму формування культурно-книжкового комплексу виховання читача в системі вищих закладів гуманітарного профілю.

Читання, виховуючи молодь, розвиваючи інтелект, духовність, культуру конкретної людини, є складним, неповторним процесом, який пов’язаний із соціальним, економічним та культурним розвитком суспільства.

Визначаючи місце книги в житті студентської молоді, в нашому дослідженні враховувалися такі аспекти:

1)

2)

Проблема, яка досліджувалася включала в себе декілька рівнів. Це:

1)

2)

3)

4)

Результати дослідження дали підставу стверджувати, що книга, художня зокрема, має різне функціональне значення для однорідної соціально-демографічної групи (групи студентів). На перше місце виходять функції не характерні для художньої літератури. Це свідчить про те, що художня діяльність в групах, які досліджувалися за своїм функціональним значенням наближається, перш за все, до пізнання та виховання.

Дослідження доводить, що культура студентської молоді і інформаційна культура зокрема відображає рівень культури сучасного суспільства. Вихованців вищої школи об’єднують незалежно від майбутньої професії роки навчання у вузі, де формується їхній світогляд, естетичні уподобання, інтерес до читання.

Результати досліджень стверджують, що документальна культура є необхідною складовою в процесі створення продуктів культури та їх засвоєння людиною. І хоча свого часу усна культура поступилася місцем рукописній, а потім і друкованій, а остання в наш час може втратити провідну роль у зв’язку з розвитком новітніх засобів інформації, відмова від книги в традиційній формі, і зокрема, у виховній роботі, може знизити творчий потенціал особистості. Запобіганню цього процесу допоможуть заходи з використання культурно-естетичних, гуманістичних властивостей книги. Шляхи реалізації цих заходів у вигляді моделі актуалізації культурно-виховної ролі книги в умовах інформатизації представлені в Програмі формування культурно-книжкового комплексу виховання читача, яка передбачає взаємодію між моделлю книги й особистістю в межах культурно-книжкового комплексу.

ВИСНОВКИ

Підсумки матеріалів дослідження дають можливість виявити значення та практичну цінність здобутих результатів, намітити перспективи подальшої розробки проблеми, зробити такі висновки:

1. Еволюція книги підтверджує закономірність – співіснування засобів передачі інформації. В умовах формування інформаційного середовища традиційна документальна предметність трансформується, з’являються нові документальні форми. Книжкова предметність доповнюється у межах системи соціальних комунікацій різноманітними комбінованими формами, замінюється інформаційною і когнітивною.

2. У будь-якому вигляді – традиційному чи електронному книга залишається чинником культури і має виховну функцію. Цим вона відрізняється від інших засобів інформації.

Книга як чинник культури виступає надзвичайно особливим утворенням. Усі складові високохудожніх гуманістичних книг, спрямовані на людину, створюють світ культури, що формує прагнення до розвитку та саморозвитку. Аналіз функціональних особливостей книги дозволяє визначити її як елемент культури і в умовах книжково-документального суспільства, і в сучасному інформаційному середовищі. Цьому сприяє те, що вона:

- виступає як належність людини, фіксує її діяльнісну сутність, розкриває головний гуманістичний аспект культури;

- розкриває духовну спрямованість до розвитку особистісноі функціі, розкриває ціннісно-регулятивний аспект культури, розвиток та саморозвиток людини як суб’єкта гуманістичної культури.

3. Функції, притаманні книзі, злиті органічно. Її можна розглядати як геніальний за своєю простотою, універсальний засіб переміщення інформації у просторі та часі. Нові засоби інформації доповнять книгу, але замінити її, спілкування з нею, її значення в житті людського суспільства вони не зможуть.

Інформаційні та педагогічні можливості книги визначаються наочністю, вона вирізняється великим інформаційним обсягом, естетичною привабливістю, портативністю, легкодоступністю, зручністю. Але нові напрями та вимоги в освіті та вихованні потребують створення такої моделі кни-ги, яка б підвищила її роль у цьому процесі.

Для створення умовної моделі книги, яка б мала ефективний вплив на читача, ми скористалися семіотичним підходом, який дає можливість розділити книжковий організм на окремі семіотичні компоненти. Щоб книга з відповідним змістом діяла виховуючи, вона повинна взаємодіяти із світом особистості. Сприяти цьому може визначене нами гуманістичне ядро, концепція якого доводить, що всі елементи в книзі не статичні, вони можуть бути схильними до інновацій, але наявність гуманістичного ядра дає можливість виховати гуманістичну особистість, яка була б орієнтована на сприймання загальнолюдських моральних цінностей. У ході дослідження ми дійшли висновку, що книга, створена за такою моделлю, зможе не тільки подати систему знань, але й допоможе сформувати прийоми свідомого оперування цими законами, задіяти читача в систему загальнолюдських цінностей.

4. Образну систему думок і почуттів автора, записану у книзі, читач сприймає тільки через призму - роботу своєї пам’яті та уяви. Тому, книга – не просто носій інформації, а незамінна можливість тренування розумових здібностей людини.

З погляду концептуального розвитку традиційної книги важливо, з одного боку, функціонально наближатися до новітніх засобів інформації, розширюючи її пізнавальні можливості, а деякі види видань (словники, підручники, довідники) вводити в систему електронних засобів інформації. Але незважаючи на нові напрямки розвитку книги, її форми, тематики, в ній повинні різнитися: художня цілісність; психолого-педагогічна відповідність віковим та індивідуально-типологічним особливостям студентів; відповідність змісту, структури, спрямованості на національно-культурні і загальнолюдські цінності; її зміст повинен мати культурологічне і духовне спрямування; книга не може виступати як самодостатній елемент культурно-виховного процесу. Вона може повноцінно функціонувати лише за умови використання всього комплексу заходів, залишаючись гуманістичним ядром, специфічною функціональною ланкою в системі засобів виховання та освіти. За такого підходу книга – це: засіб прилучення особистості до культурного і духовного відродження молоді; чинник інтелектуального, соціального і духовного розвитку осо-бистості.

Це мусить стати важливим відмінним моментом подальшого існування книги в умовах постіндустріального інформаційного суспільства.

5. Зміст і художнє оформлення книги в діалектичній єдності мають забезпечувати внутрішню мотивацію виховної та культурно-просвітницької діяльності і спонукати до саморозвитку і самовдосконалення. Тому під час використання книги в культурно-виховному процесі доцільно користуватися принципами: проблемності і відкритості кожного її елемента для пошукової мислительної активності; пропорційності і гармонійності тексту, які породжують якісно нову властивість - естетичність, що передбачає художність і образність тексту та оформлення.

Тип естетичного відношення до світу, матеріалізований у змісті та формі книги, створює собі і аудиторію, яка розуміє і насолоджується ним. Читач може прагнути тільки до розваги, але прагне він того чи ні, його відношення до світу стає об’єктом виховного впливу книги.

6. Аналіз застосування книги у виховному процесі дав нам можливість дійти висновку, що в умовах гуманітарного вузу це пов’язано із можливістю інформаційного обміну наукового, практичного та духовного харак-теру, що сприяє формуванню інформаційного простору, міжособистісному спілкуванню, формуванню нових цінностей соціуму. Книга у вузівській бібліотеці може розглядатися як протиставлення техногенному середовищу.

Але треба зауважити, що в ході дослідження ми дійшли висновку про необхідність пошуку нових форм та методів виховної діяльності бібліотеки вузу, що пов’язано з прискоренням процесів інформатизації суспільства. Запропонована в дослідженні Програма формування культурно-книжкового комплексу передбачає актуалізацію читання та функціонування взаємодії між моделлю книги й особистістю. Теоретичне обгрунтування розробленої в дослідженні структури культурно-книжкового комплексу перевірено під час експериментальної роботи, що проводилась на базі бібліотек Слов’янського педагогічного та економіко-гуманітарного вузів (м.Слов’янськ), державного університету (м.Донецьк) у процесі занять із світової і вітчизняної культури та культурно-виховних заходів бібліотеки.

Експериментальна перевірка запропонованої структури комплексу загалом підтвердила робочу гіпотезу.

7. Теоретичний доробок дослідження може використовуватися в дослідницькій і практичній роботі бібліотек та педагогічній діяльності вищих навчальних