НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 342.724

БИКОВ Олександр Миколайович

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 — конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ — 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент Академії правових наук України

ПОГОРІЛКО Віктор Федорович,

заступник директора Інституту держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

БАЙМУРАТОВ Михайло Олександрович,

проректор Одеської національної юридичної академії

кандидат юридичних наук

НІКІТЮК Віктор Олегович,

в.о. начальника Управління євроатлантичного

співробітництва Міністерства закордонних справ України

Провідна установа:

Національна академія внутрішніх справ України

Захист відбудеться 23 листопада 2001 року о 15 годині на засіданні cпеціалізованої вченої ради Д .236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту.

Автореферат розіслано 23 жовтня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.Б. Усенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні інститутів громадянського суспільства, демократичної, соціальної, правової держави передбачає правове забезпечення діяльності та створення необхідних передумов всебічного розвитку національних меншин як складових української поліетнічної нації. Це має своїм результатом утвердження конституційно-правового статусу національних меншин, як надійної гаран-тії їхніх прав та свобод. Законом України "Про національні меншини в Україні" 1992 року вперше законодавчо визначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. Були прийняті закони, що проголошували для цих груп громадян певні додаткові права у галузі мови, культури, традицій тощо.

Проблеми прав та свобод людини і громадянина, в тому числі націо-нальних меншин, досліджували учені-політологи України І.М. Варзар, О.В. Картунов, І.О. Кресіна, І.Ф. Курас, О.М. Майборода, О.М. Мироненко, П.І. Надолішній, В.Ф. Панібудьласка, М.І. Пірен, В.А. Ребкало, Ю.І. Рима-ренко, С.Ю. Римаренко, А.Г. Слюсаренко, В.Ф. Солдатенко, М.В. Томенко, В.А. Чехович, Л.Є. Шкляр, М.О. Шульга, О.В. Шуба та інші.

Серед учених-юристів України цю проблему досліджували В.О. Ні-кітюк, М.П. Орзіх, П.М. Рабінович, В.Ф. Погорілко, О.Ф. Скакун, Ю.С. Шемшученко та інші.

Значну роль у дослідженні прав та свобод національних меншин відіграли праці російських учених В.О. Карташкіна, М.А. Ломагіна, О.А. Лукашової, Б.О. Страшуна, В.Є. Чіркіна та інших зарубіжних вчених.

Проте, незважаючи на широке визнання і проголошення прав та свобод національних меншин, ця проблема є малодослідженою. Зокрема, у вітчизняній науці конституційного права до останнього часу не існувало фундаментальних досліджень конституційно-правового статусу національних меншин. Тому проблема надання національним меншинам України адекватного конституційно-правового статусу потребує комплексного дослідження. Ця проблема особливо актуальна для України, як держави унітарної з поліетнічним складом населення. Дослідження конституційно-правового статусу національних меншин в Україні також пов'язане, по-перше, з необхідністю створення теоретичних основ та визначення системи конституційних прав національних меншин в Україні як однієї із складових конституційного права; по-друге, з потребою вдосконалення чинного законодавства відповідно до Конституції та Закону України "Про національні меншини в Україні"; по-третє, з необхідністю створення ефективних механізмів забезпечення основних прав та свобод національних меншин в Україні. Актуальність всебічного дослідження конституційно-правового статусу національних меншин зумовлена і процесом становлення демократичної, соціальної, правової держави, громадянського суспільства в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з розробкою планової наукової теми відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інсти-туту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України "Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України" (номер державної ре-єстрації № ), одним з виконавців якої був дисертант.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з'ясування конституційно-правового статусу національних меншин як суб’єктів конституційного права України, обгрунтування правосуб'єкт-ності національних меншин у системі конституційного права України, а також вироблення механізму захисту їх прав і свобод.

Завданнями роботи є:–

визначити основні етапи становлення і розвитку конституційно-правового статусу національних меншин в Україні як суб'єктів конституційного права в період з 1917 по 2001 рік та дати наукову характеристику ставлення до національних меншин органів державної влади України на різних етапах розвитку держави;–

проаналізувати систему захисту прав і свобод національних меншин в Україні на сучасному етапі, стан розвитку наукової думки щодо проблем національних меншин;–

обгрунтувати конституційно-правовий статус національних меншин та визначити його основні елементи;–

охарактеризувати міжнародні нормативно-правові та організаційно-правові гарантії захисту основних прав і свобод національних меншин;–

здійснити аналіз форм самоорганізації національних меншин та механізму реалізації їх культурних, політичних, соціальних, економіч-них прав та свобод;–

виробити пропозиції щодо вдосконалення конституційно-право-вого статусу національних меншин в законодавстві України.

Об'єктом дослідження є конституційно-правові відносини за участю національних меншин України.

Предметом дослідження є конституційно-правовий статус націо-нальних меншин України як самостійних суб'єктів конституційного права України.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення конституційно-правового статусу національних меншин. Методологічними засадами дисертації є принципи, методи і засоби, які забезпечують достовірність знання та вирішення поставлених перед дослідником завдань і цілей. Серед загальнонаукових методів використовувався насамперед принцип об'єктивності. Використання методів багатофакторності, моделювання і прогнозування дали можливість розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про національні меншини в Україні. За допомогою системного та структурного методів дослідження визначено критерії класифікації та здійснено класифікацію основних індивідуаль-них та колективних прав і свобод національних меншин в Україні, розкрито елементи механізму реалізації основних прав і свобод націо-нальних меншин в Україні. Використання порівняльного та ретроспективного підходів дало змогу простежити еволюцію конституційно-правового статусу національних меншин України, їх місце в системі конституційного права України та здійснити аналіз правової думки щодо прав і свобод національних меншин в Україні. Спеціальні методи, зокрема формально-догматичний, дали змогу проаналізувати систему законодавства про національні меншини в Україні та виробити пропозиції щодо його вдосконалення. Використання політологічного аналізу та статистичних методів дало можливість дослідити систему гарантій та ступінь реалізації основних колективних та індивідуальних прав і свобод національних меншин в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв'язання. Запропонована автором концепція становлення і розвитку конституційно-правового статусу національних меншин в Україні полягає в тривалості, багатоетапності і багатофакторності формування їх конституційно-правового статусу, системності їх індивідуальних і колективних прав та свобод. У межах проведеного дослідження отримано результати, що мають наукову новизну:

1. Сформульовано авторське визначення поняття "національні меншини України": це – громадяни України, які проживають на території України і які не є етнічними українцями та за чисельністю перебувають у меншості, відрізняючись від етнічних українців своєю мовою, культурою і традиціями, виявляючи національне самоусвідомлення. Вони є елементом суспільного ладу, а отже, усіх основних систем: політичної, економічної, соціальної, культурної та інших.

2. Визначено конституційно-правовий статус національних меншин в Україні, який включає систему їх колективних та індивідуальних прав, свобод і обов'язків, громадянство, юридичну відповідальність, правові принципи та гарантії прав і свобод.

Права і свободи національних меншин за сферою їх реалізації в суспільному житті поділяються на: особисті, політичні, економічні, соціальні, культурні та екологічні. За характером суб'єктів та формою здійснення права і свободи національних меншин поділяються на індивідуальні та колективні.

3. Здійснено класифікацію юридичних гарантій прав і свобод націо-нальних меншин, які становлять порівняно розгалужену систему органі-заційно-правових та нормативно-правових гарантій. До системи орга-нізаційно-правових гарантій належать органи державної влади, інші інститути держави та інститути суспільства, суспільного ладу (політичні партії, засоби масової інформації тощо). Систему нормативно-правових гарантій прав та свобод національних меншин України становлять норми-принципи, процесуальні норми, юридична відповідальність та обов'язки. Міжнародні гарантії конституційно-правового статусу національних меншин поділяються на нормативно-правові та організаційно-правові.

4. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та організаційно-правових гарантій, які спрямовані на закріплення та розвиток конституційно-правового статусу національних меншин в Україні. Зокрема, автором розроблено проект структури Закону України "Про правовий статус національних меншин в Україні".

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації розширюють простір для подальшого теоретичного дослідження проблематики національних меншин України в юридичній науці. Рекомендації дисертації, можуть бути використані в процесі удосконалення законодавства, яке регламентує права і свободи національних меншин в Україні, у діяльності державних установ, товариств та об'єднань національних меншин в Україні, а також у процесі викладання в юридичних та інших навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані автором у трьох фахових публікаціях та виступах на міжна-родній науково-практичній конференції "Право і культура: теорія і практика" (м. Київ, 15 – 16 травня 1997 року, тези доповіді опубліковані), на "круглому" столі "Формування парламентської більшості: стан, проблеми, перспективи" (Київ, лютий 2000 року, тези доповіді опубліковані) та інших.

За дорученням Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин дисертантом підготовлено науковий висновок на предмет визначення наявності в ряді друкованих засобів масової інформації України публікацій, які стосуються розпалювання національної, релігійної ворожнечі, ненависті, приниження честі і гідності людини та обмеження прав громадян України у зв'язку з їх національною належністю.

Результати дисертаційного дослідження використовувались для підготовки магістрів права в Українському центрі правничих студій при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка при читанні у 1999 – 2000 та 2000 – 2001 навчальних роках спеціальних курсів "Місцеве самоврядування та реалізація прав національних меншин: конституційно-правові засади" і "Порівняльні аспекти прав та свобод національних меншин".

Структура дисертації. Мета і завдання дисертаційного дослід-ження визначили структуру роботи, яка складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку, в якому наведено авторський проект структури Закону України "Про правовий статус національних меншин в Україні". Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, список використаних джерел – 378 посилань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність і ступінь дослідженості теми, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначені мета та завдання, об'єкт та предмет дисертаційного дослідження, охарактеризовані його методологічна основа, розкривається наукова новизна роботи і практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про публікації результатів дисертації, структуру і обсяг роботи.

Перший розділ "Становлення і розвиток конституційно-правового статусу національних меншин в Україні та політико-правової думки з цих питань" присвячений дослідженню становлення та розвитку конституційно-правового статусу національних меншин в Україні в період Української Народної Республіки, Гетьманату Павла Скоропадського, Директорії УНР, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Радянської Соціалістичної Республіки та суверенної України.

За доби УНР, наголошує автор, уперше за всю багатовікову історію України розпочалася робота по створенню національно-персональної автономії для російського, єврейського, польського та інших народів. Національні меншини набули конституційно-правового статусу суб'єктів права. Політика влади гетьмана Павла Скоропадського, а пізніше і Директорії УНР була спрямована на звуження існуючих прав і свобод. Національні меншини поступово втрачали свій конституційно-правовий статус.

Дисертант зазначає, що за часів Західноукраїнської Народної Республіки для національних меншин була проголошена персональна автономія з правом їх представництва в уряді. Правовий статус одержали лише окремі найчисленніші національні меншини, зокрема німці, євреї та поляки.

Перша Конституція УСРР 1919 р. визначила термін "національні меншини" та заборонила будь-які форми дискримінації національних меншин або обмеження їх рівноправності. Конституція УСРР 1929 р. надала можливість створити окремі адміністративні одиниці в місцевостях, де компактно проживала більшість населення тієї чи іншої національної меншини. Характерною особливістю Конституції УРСР 1937 р. була відсутність терміна "національні меншини". Невизнання національних меншин, зневага до них та заборона були характерними також протягом 30 – 50-х років.

Аналізуючи законодавство СРСР та УРСР щодо правового статусу національних меншин середини 50-х років, дисертант відзначає деякі позитивні зрушення стосовно захисту прав та свобод національних меншин. Але на початку 70-х років в Україні знову розгортається боротьба проти так званого космополітизму та антисемітизму. Національне питання до часів перебудови було знято шляхом оголошення його вирішеним назавжди. Нормативно-правовими актами цього етапу термін "національні меншини" не було визначено.

В період перебудови були внесені зміни та доповнення до Конституції УРСР, прийняті законодавчі акти, спрямовані на демократизацію виборчої системи, рівноправність мов, свободу совісті і віросповідання, освіту, культуру та місцеве самоврядування. Водночас термін "національні меншини" в нормативно-правових актах України за часів перебудови не був визначений, а національні меншини не набули конституційно-правового статусу суб'єктів права.

Автор виділяє ряд етапів становлення та розвитку законодавства України про національні меншини. Перший етап починається від проголошення Декларації прав національностей України (1 листопада 1991 р.) і тривав до прийняття Закону України "Про національні меншини в Україні" (25 червня 1992 р.). Другий етап розпочався після прийняття Закону України "Про національні меншини в Україні" і завершився прийняттям Конституції України (28 червня 1996 р.). Після прийняття Конституції України розпочався третій етап розвитку та становлення законодавства про національні меншини України.

Нормативно-правову базу щодо захисту прав і свобод національних меншин України дисертант поділяє на загальні та спеціальні законодавчі акти. Загальні законодавчі акти захищають права та свободи національних меншин як громадян України. В той же час вони не визначають термін "національні меншини". Його визначають, як правило, спеціальні законодавчі акти.

Дисертант зазначає, що з проголошенням незалежності України народжуються нові наукові напрями, спрямовані на дослідження різних аспектів життя національних меншин. За цей період в Україні з'явилась низка наукових праць, автори яких досліджують правові питання національних меншин. Але в цих працях не зроблено глибинного аналізу діючих нормативно-правових актів України. Щодо дослідження конституційно-правового статусу національних меншин в Україні, то такі праці фундаментального характеру взагалі відсутні.

У другому розділі "Система прав і свобод національних меншин в Україні та механізм їх реалізації" зазначається, що за змістом і сферою дії права і свободи національних меншин поділяються на: особисті, політичні, економічні, соціальні, культурні та екологічні. За характером суб'єктів та формою здійснення дисертант поділяє права і свободи національних меншин на індивідуальні та колективні. На його думку, індивідуальні політичні права та свободи національних меншин в Україні є тотожними індивідуальним політичним правам та свободам громадян України. Колективні політичні права національних меншин в Україні в законодавчих актах представлені не повною мірою.

У дисертаційному дослідженні стверджується, що індивідуальні і колективні культурні, економічні, соціальні, екологічні права та свободи національних меншин є тотожними індивідуальним і колективним правам та свободам громадян України. Але в той же час в жодному законодавчому акті, які закріплюють економічні, соціальні, екологічні права, не визначено термін "національні меншини".

Автор зазначає, що обов'язки держави, державних органів і посадових осіб, а також громадян України, в тому числі національних меншин, як складова частина їх конституційно-правового статусу, закріплені в нормативно-правових актах і є тотожними, як і для конституційно-правового статусу громадян України.

З проголошенням незалежності України, наголошує дисертант, створено понад 400 національних товариств, які мають всеукраїнський, місцевий та міжнародний статус. Основними видами цих організацій є товариства, спілки, громади. Їх органами є ради, загальні збори, правління. Статути і програми товариств визначають їх як культурні, просвітницькі, соціальні, економічні та інші. Важливою формою самоорганізації товариств та об'єднань національних меншин в Україні на сучасному етапі є створення та діяльність на добровільних засадах асоціацій та федерацій національно-культурних і культурно-просвітницьких об'єднань національних меншин. За сферами діяльності товариств та об'єднань національних меншин дисертант виділяє такі їх функції, як: політична, соціальна, культурна, мовна, інформаційна, наукова та інші. За способами діяльності розрізняються такі функції, як: координаційна, охоронна, захисна, організаційна, забезпечення розвитку тощо. Досліджуючи механізм реалізації політичних, соціальних та економічних прав національних меншин в Україні, автор наголошує, що він здійснюється на загальнодержавному, регіональному та територіальному рівнях.

На основі проведеного аналізу статутів окремих товариств та об'єднань національних меншин, особливо Західного та Північного регіонів України, автором зроблено висновок про те, що ці документи передбачають надання громадським товариствам та окремим особам правової, гуманітарної та матеріальної допомоги, а також можливість здійснювати неприбуткову зовнішньоекономічну діяльність. Характерним для товариств та об'єднань національних меншин є створення в їх структурах недільних шкіл, бібліотек, самодіяльних і художніх колективів тощо. Всі товариства національних меншин проводять роботу по вивченню рідної мови. Окремі національно-культурні товариства України мають свої власні друковані засоби масової інформації.

Дисертант наголошує, що кожна з країн CНД гарантує всім національностям, які проживають на її території, право вільного національно-культурного розвитку. Загальним для конституцій країн СНД є державне регулювання відносин між національностями на основі принципів рівності перед законом, поваги їхніх прав і інтересів. Також досліджено досвід реалізації українською національною меншиною своїх прав і свобод у країнах CНД.

У третьому розділі "Юридичні гарантії забезпечення прав і свобод національних меншин в Україні" досліджено, що організаційно-правовими гарантіями прав і свобод національних меншин в Україні є органи державної влади, інші інститути держави та інститути суспільства, суспільного ладу. До конституційних інститутів серед організаційно-правових гарантій дисертант відносить політичні партії і соціально-економічні та соціально-культурні організації.

Дисертант зазначає, що істотною новацією в організації і діяльності парламенту є запровадження посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Однією із важливих гарантій прав і свобод національних меншин є створені при Президентові України дорадчі органи в особі Ради представників громадських організацій національних меншин України та Ради з питань мовної політики. В структурі Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади створені державні установи, діяльність яких спрямована на гарантування прав і свобод національних меншин. Дисертант поділяє їх на дві групи. До першої групи належать органи держаної влади, діяльність яких спрямована на гарантування захисту прав та свобод усіх громадян України. Другу групу становлять спеціалізовані державні установи, діяльність яких спрямована на забезпечення гарантій захисту прав і свобод національних меншин (Державний комітет України у справах національностей і міграції, Комісія у справах осіб, депортованих за національною ознакою та Міжвідомча координаційна рада з питань етнополітики).

Дисертант відзначає, що систему гарантій прав і свобод націо-нальних меншин становлять: норми-принципи, процесуальні норми, юридична відповідальність та обов'язки. Конституція України та інші нормативно-правові акти гарантують усім національним меншинам як громадянам України рівні індивідуальні політичні, економічні, соціальні та культурні права. У дослідженні зауважується, що окремі нормативно-правові акти, які входять до системи нормативно-правових гарантій захисту колективних прав та свобод національних меншин, мають розбіж-ності щодо норм права, які стосуються їх правового статусу. Це насамперед стосується Закону України "Про вибори народних депутатів України". У дисертації показано, що норми цього Закону щодо політичних гарантій колективних прав національних меншин висувати об'єднаннями національних меншин України своїх кандидатів у депутати на виборах до Верховної Ради України суперечать нормам права Закону України "Про національні меншини в Україні".

Особливе значення для надання національним меншинам в Україні конституційно-правового статусу мають процесуальні принципи мови судочинства та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Усі види юридичної відповідальності як складової конституційно-правового статусу національних меншин в Україні є тотожними юридичній відповідальності, яка характерна і для конституційно-правового статусу громадян України. Автор підкреслює особливе значення для гарантій прав та свобод національних меншин положення ст. Кримінального кодексу України.

Дисертантом проаналізовано міжнародні нормативно-правові документи та діяльність універсальних і регіональних організацій щодо забезпечення прав та свобод національних меншин в Україні. На основі аналізу здійснена класифікація міжнародних юридичних гарантій забезпечення прав та свобод національних меншин в Україні. Їх становлять організаційно-правові та нормативно-правові гарантії.

У висновках дисертації сформульовано та узагальнено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, спрямовані на закріплення за національними меншинами конституційно-правового статусу. Поряд із загальнотеоретичними висновками та пропозиціями щодо вдосконалення законодавства про національні меншини в Україні викладено пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правових гарантій захисту прав і свобод національних меншин в Україні. Автором визначені основні етапи становлення і розвитку конституційно-правового статусу національних меншин в Україні як суб'єктів конституційного права з 1917 по 2001 рік та ставлення до національних меншин органів державної влади України на різних етапах її розвитку. Сформульована концепція становлення конституційно-правового статусу національних меншин в Україні, яка полягає в поступовості, багатоетапності й багатофакторності формування їх конституційно-правового статусу. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні являє собою систему їх колективних та індивідуальних прав, свобод і обов'язків, громадянство, юридичну відповідальність, правові принципи та гарантії прав і свобод. Здійснена класифікація прав і свобод національних меншин, визначена система індивідуальних і колективних прав та свобод національних меншин в Україні. Обгрунтована необхідність створення і постійного функціонування організаційно-правового та нормативно-пра-вового механізму забезпечення та гарантування прав і свобод націо-нальних меншин, прийняття Закону України "Про правовий статус національних меншин в Україні".

В результаті дисертаційного дослідження запропоновані пропозиції щодо удосконалення законодавства України стосовно закріплення за національними меншинами в Україні конституційно-правового статусу, які сформульовані у висновках. Основними з них є:

1. Ввести посаду заступника Уповноваженого Верховної Ради України з прав національних меншин.

2. Закріпити на законодавчому рівні квоти для національних меншин, які не увійшли до складу Ради представників громадських організацій національних меншин України при Президентові України, з дорадчим голосом у Раді на паритетних засадах.

3. Створити при Раді з мовної політики при Президентові України спеціальний підрозділ з представників об'єднань та товариств національних меншин.

4. Запровадити термін "національні меншини" в основоположні нор-мативно-правові акти.

5. Закріпити статус мов національних меншин, зокрема, третій абзац ст. Конституції України сформулювати в такій редакції: "В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист мов усіх її національних меншин".

6. Поновити в паспортах громадян України дані про національність, що дасть можливість розв'язати проблему квотування місць у Верховній Раді України для представників від національних меншин та інші питання.

7. Законодавчо закріпити статус об'єднань, які представляють інтереси різних національних меншин в Україні, статус їх представницьких органів, а також правові засади територіальної самоорганізації національних меншин. Для товариств та об'єднань національних меншин закріпити норму права щодо делегування ними своїх кандидатів на виборах до Верховної Ради України.

8. Законодавчо закріпити створення навчальних закладів та курсів усіх форм власності для підготовки представників національних меншин. Передбачити в Державному бюджеті України виділення коштів для оплати за навчання представників національних меншин та забезпечити можливість їх цільового направлення в органи державної влади, в місця компактного проживання національних меншин.

9. Розробити механізм передачі культових споруд та нерухомого майна, що раніше належали національним меншинам і були експропрійовані в період з 1917 по 1991 рік, а в разі неможливості передачі цього майна провести інвентаризацію з оцінкою його вартості на момент проведення інвентаризації.

10. До Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" внести доповнення щодо реабілітації депортованих та репресованих народів, у тому числі тих, які були піддані репресіям за свою національну та релігійну належність.

У законодавстві про національні меншини передбачити право на соціальний захист людей похилого віку, які зазнали репресій або були піддані депортації.

11. Законодавчо закріпити право об'єднань та товариств націо-нальних меншин України на власну символіку та гарантії її захисту.

12. Прийняти Закон України "Про правовий статус національних меншин в Україні".

Основні положення дисертаційного дослідження викладено

у наступних публікаціях автора:

1. Биков О.М. Конституційний статус національних меншин в Україні. 1917–1991 рр. // Право та культура: теорія і практика: Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ 15–16 травня 1997 р. / За ред.: Ю.С. Шем-шученка, В.М. Кампо, М.М. Поплавського. – К.: Леся, 1997. – С. 59 – 63.

2. Биков О.М. Створення парламентської більшості в Верховній Раді України. Проблеми і перспективи: Матер. "круглого столу" "Формуван-ня парламентської більшості: стан, проблеми, перспективи". – К.: Вид. Дім "Юрид. книга", 2000. – С. – 87.

3. Биков О.М. Внутрішньодержавні нормативно-правові гарантії забезпечення прав та свобод національних меншин в Україні // Право України. – 2000. – № 8. – С. – 55.

4. Биков О.М. Права та свободи національних меншин України у XX столітті // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № . – С. – 43.

5. Биков О.М. Внутрішньодержавні організаційно-правові гарантії забезпечення прав та свобод національних меншин в Україні: Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т д-ви і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Вид. Дім "Юрид. книга", 2000. – Вип. . – С. – 89.

Биков О.М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні. – Рукопис (225 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02. – конституційне право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2001.

У дисертації досліджуються основні етапи становлення і розвитку конституційно-правового статусу національних меншин в Україні як суб'єктів конституційного права з 1917 по 2001 рік та ставлення до національних меншин органів державної влади України на різних етапах її розвитку. Проведено аналіз нормативно-правових актів України щодо прав і свобод національних меншин та здійснена класифікація їх прав і свобод. На основі матеріалів та установчих документів товариств національних меншин України проаналізовано форми самоорганізації національних меншин та механізм реалізації їх культурних, соціальних, економічних прав та свобод. Значне місце в дослідженні посідає аналіз організаційно-правових та нормативно-правових гарантій захисту прав та свобод національних меншин в Україні.

Здійснено аналіз основних внутрішньодержавних нормативно-правових актів країн CНД щодо забезпечення та гарантування прав і свобод національних меншин.

Здійснена змістовна характеристика міжнародних нормативно-правових та організаційно-правових гарантій захисту основних прав і свобод національних меншин. На основі аналізу правової системи захисту прав і свобод національних меншин в Україні на сучасному етапі в роботі вперше сформульована концепція становлення конституційно-правового статусу національних меншин в Україні. Внесені практичні пропозиції до діючого законодавства щодо закріплення за національними меншинами в Україні конституційно-правового статусу. Обгрунтована необхідність прийняття Закону України "Про правовий статус національних меншин в Україні" та розроблений проект структури цього Закону.

Ключові слова: національні меншини, права і свободи національ-них меншин, конституційно-правовий статус національних меншин, нормативно-правові акти України, юридичні гарантії, товариства й об'єднання національних меншин, механізм реалізації прав і свобод, міжнародні нормативно-правові й організаційно-правові гарантії.

Быков А.Н. Конституционно-правовой статус национальных меньшинств в Украине. – Рукопись (225 стр.).

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02. – конституционное право. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблемам становления и развития конституционно-правового статуса национальных меньшинств в Украине. На основе теоретического анализа исторической и юридической литературы, международных и внутригосударственных нормативных актов, обобщения практики деятельности организаций национальных меньшинств Украины дается обоснование относительно предоставления национальным меньшинствам в Украине конституционно-правового статуса.

Исследованы основные этапы становления и развития конституционно-правового статуса национальных меньшинств в Украине как субъектов конституционного права с 1917 по 2001 год и отношение к национальным меньшинствам органов государственной власти Украины на различных этапах ее развития. За период существования УНР была провозглашена национально-персональная автономия для наиболее многочисленных национальных меньшинств Украины, что свидетельствовало о предоставлении национальным меньшинствам конституционно-правового статуса. Период советской власти характеризуется формально-равноправным статусом национальных меньшинств и фактически неоднозначным отношением органов государственной власти к различным национальным меньшинствам на различных этапах развития советского общества и государства.

Проведен анализ нормативно-правовых актов Украины относительно прав и свобод национальных меньшинств и осуществлена классификация их прав и свобод. Национальные меньшинства рассматриваются как элемент общественного строя, а следовательно и элемент всех его систем: политической, экономической, социальной, культурной, духовной и других. Соответственно этому права и свободы национальных меньшинств в зависимости от сферы их реализации в общественной жизни подразделяются на: личные, политические, экономические, социальные, культурные и экологические. В зависимости от характера субъектов и формы осуществления права и свободы национальных меньшинств подразделяются на индивидуальные и коллективные.

На основе материалов и учредительных документов организаций национальных меньшинств Украины проведен анализ форм самоорганизации национальных меньшинств и механизм реализации их культурных, социальных, экономических прав и свобод. Сердцевину механизма реализации прав и свобод национальных меньшинств составляет организационная основа, которая приобрела развитие в последнее время.

Проведен анализ основных внутригосударственных нормативно-правовых актов стран CНГ относительно обеспечения и гарантирования прав и свобод национальных меньшинств.

Особое внимание в исследовании уделяется анализу организационно-правовых и нормативно-правовых гарантий защиты прав и свобод национальных меньшинств Украины. Систему организационно-правовых гарантий составляет существующая система органов государственной власти (общие и специализированные), местного самоуправления, политические партии, средства массовой информации, а также общества и объединения национальных меньшинств. Определены основные нормативно-правовые источники гарантирования прав и свобод национальных меньшинств. Систему этих гарантий составляют нормы-принципы, процессуальные нормы, юридическая ответственность и обязанности.

Проведена содержательная характеристика международных нормативно-правовых и организационно-правовых гарантий защиты основных прав и свобод национальных меньшинств.

Сформулирована концепция становления конституционно-правового статуса национальных меньшинств в Украине. К действующему законодательству внесены практические предложения относительно закрепления за национальными меньшинствами Украины конституционно-правового статуса. Обоснована необходимость принятия Закона Украины "О правовом статусе национальных меньшинств в Украине" и разработан проект структуры этого Закона.

Ключевые слова: национальные меньшинства, права и свободы национальных меньшинств, конституционно-правовой статус национальных меньшинств, нормативно-правовые акты Украины, юридические гарантии, общества и объединения национальных меньшинств, механизм реализации прав и свобод, международные нормативно-правовые и организационно-правовые гарантии.

Bykov Constitutional-legal status of the national minorities in Ukraine. – Manuscript (225 p.).

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of the Sciences (Law) on the speciality 12.00.02 – Constitutional Law. – The V.M. Koretsky Institute of State and Law of the Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv, 2001.

The main stages of formation and development of constitutional-legal status of the national minority in Ukraine as subjects of the constitutional law since 1917 till 2001 and the attitude of Ukrainian state authorities to the national minorities on different stages of its development are investigated and analysed in the dissertation. The analysis of normative-legal documents (acts) of Ukraine regarding the rights and freedoms of national minorities and classification of their rights and freedoms has been conducted. Based on the statutory documents of the minorities associations, the forms of their self-organization and the mechanism for the achievement of their cultural, social, economic rights and freedoms were analysed. Analysis of the organi-zational-legal and normative-legal guarantees of the minorities' rights and freedoms occupies an important part in the research. The analysis of the principal inter-state normative-legal acts of the CIS countries as regards to securing and guaranteeing rights and freedoms to national minorities has been made in this research. Based on the analysis of the legal system, which defends the minorities' rights and freedoms on the present stage, the concept for the development of the constitutional-legal status of the national minorities in Ukraine was formulated in this research for the first time. Practical propositions to the current legislation were put forward to secure the constitutional-legal status of the national minorities in Ukraine. The necessity to adopt the law of Ukraine "On the legal status of the national minorities in Ukraine" was grounded in this dissertation and the draft of this Law structure was developed.

The key word: national minorities, rights and freedoms of the national minorities, constitutional-legal status of the national minorities, normative-legal documents (acts) of Ukraine, legal guarantees, national minorities associations, a mechanism of the achievement of rights and freedoms, international organizational-legal and normative-legal guarantees.

Підписано до друку 18.10.2001 р. Зам. № 07/10-2001.

Обсяг 0,9 друк. арк. Формат 60 90/16. Тир. 100.

Видавничий центр Інституту держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України: Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.