МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БОНДАР Олександр Миколайович

УДК 658.16

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИВАТИЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

(НА МАТЕРІАЛАХ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ)

Спеціальність 08.06.01-

Економіка підприємства й організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор

Швиданенко Генефа Олександрівна,

Київський національний економічний університет, завідувач кафедри економіки підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бутнік-Сіверький Олександр Борисович,

Інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів Міністерства агарної політики України, завідувач кафедри ринкової економіки, обліку та фінансів

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Пасхавер Олександр Йосипович,

Центр економічного розвитку (м. Київ), президент

Провідна установа – Інститут економіки НАН України, відділ промислового потенціалу

Захист відбудеться “01” червня 2001 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 в Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 214

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1

Автореферат розісланий 27 квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі трансформаційних перетворень, зв’язаних з побудовою ефективно функціонуючої ринкової системи господарювання, важлива роль належить вирішенню проблемних питань приватизації промислових підприємств, які мають стратегічне значення для соціально-економічного розвитку і безпеки України. Світовий досвід свідчить про те, що переважна більшість стратегічних підприємств можуть знаходитися у приватній власності. У зв’язку з цим держава завдяки зваженій промисловій політиці створює такі регулюючі системи, котрі дозволяють їй ефективно вирішувати проблеми розвитку національної економіки.

Наукова та прикладна проблематика приватизаційних процесів розробляється науковцями багатьох країн, у тому числі Дж. Саксом, Л. Бальцеровичем, Р. Фрідманом, А. Рапачинським, Є. Гайдаром, А. Чубайсом, І. Лукіновим, В. Гейцем, О. Амошей, В. Черняком та іншими. В той же час особливості приватизації саме стратегічних підприємств досліджені фрагментарно. Зокрема, недостатньо обґрунтоване місце стратегічних підприємств у забезпеченні економічної безпеки країни, відсутні наукові розробки стосовно їх приватизації з урахуванням зарубіжного досвіду та національних особливостей господарювання, не проводяться комплексні дослідження соціально-економічних наслідків приватизації. Існуючі пропозиції щодо розв’язання окремих проблемних аспектів управління стратегічними підприємствами, визначення способів та необхідних механізмів трансформації, не дозволяють науково зробити обґрунтовані наукові узагальнення та практично розв’язати проблему створення адекватного сучасним вимогам організаційно-економічного механізму їх приватизації.

Викладене свідчить, що теперішній стан наукової розробки визначеної проблеми вимагає узагальнення та систематизації теоретико-методологічних і прикладних аспектів процесу приватизації стратегічних підприємств та отримання на цій основі нових наукових результатів, які мають бути використані у приватизаційній практиці. Актуальність проблеми обумовила вибір теми дисертаційної роботи, дозволила визначити її мету та задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету (тема "Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об’єднаннями) в ринкових умовах господарювання”, реєстраційний номер 01002004558. Автором самостійно розроблений підрозділ “Приватизація стратегічних підприємств” розділу “Приватизація промислових підприємств та управління ними у післяприватизаційний період”).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному науковому та практичному розв’язанні проблеми побудови дієвого організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних промислових підприємств України.

Для досягнення визначеної мети поставленні та вирішенні наступні задачі:

·

·

·

·

·

·

·

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження виступають трансформаційні процеси, що відбуваються на мікро- і макрорівнях управління при переході до ринкової системи господарювання.

Предмет дослідження. Предметом дослідження в межах обраного об’єкту є організаційно-економічний механізм приватизації стратегічних промислових підприємств .

Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме:

·

·

·

·

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних промислових підприємств дозволило отримати наступні результати:

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання в практиці приватизації стратегічних підприємств промислового комплексу України. Науково-методичні положення роботи були впроваджені у ВАТ “ЛИСИЧАНСЬКНАФТООРГСИНТЕЗ” (довідка №133 від 16.01.2001 р.), ВАТ “МОТОР СІЧ” (довідка № 204 від 10.01.2001 р.), ВАТ “НГЗ” (довідка №701-01/17 від 19.01.2001 р.) та при підготовці Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, а також наступних нормативних документів Фонду державного майна України: "Щодо визначення об’єктів класифікаційної групи Г"; "План-графік виставлення на продаж пакетів акцій підприємств, в тому числі тих, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів (робіт, послуг), які повинні забезпечити виконання планових завдань щодо надходження коштів від приватизації у 2000 році"; "Положення про порядок передприватизаційної підготовки підприємств, у статутних фондах яких є державна частка"; " Положення про порядок вивчення попиту потенційних покупців на об’єкти приватизації" та інших. Положення дисертації знайшли своє відображення в курсі “Організація та ефективність реструктуризації підприємств”, який викладається згідно з програмою підготовки бакалаврів за спеціальністю “Економіка підприємства” у Київському національному економічному університеті (акт від 17.01.2001 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено і схвалено на науково-практичних конференціях "Конкурентоспроможність українських підприємств-2000", м. Київ, 10 грудня 1999 р., "Приватизація в електроенергетиці України (Проблеми, перспективи)", м. Київ, 18-19 січня 2000р., "Результати пройденого, шлях у майбутнє. Круглий стіл з історії приватизації в Україні", м. Київ, 25 березня 2000р.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,8 д.а., з яких автору належить 3,4 д.а., у тому числі 7 робіт надруковано в фахових виданнях загальним обсягом 3,3 д.а., в тому числі авторських 2,9 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і додатків, викладена на 200 сторінках машинописного тексту, включаючи 31 таблицю на 18,3 сторінках, 11 рисунків на 4,5 сторінках, список використаних джерел з 129 найменувань та 5 додатків на 25 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 - “Теоретико-методологічні основи формування організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств” досліджено сутність, місце і роль стратегічних підприємств у забезпеченні економічної безпеки країни; поглиблено науково-методичні засади формування організаційно-економічного механізму, виділено моделі та обґрунтовано принципи приватизації стратегічних підприємств; визначено особливості приватизації стратегічних підприємств у зарубіжних країнах.

На основі критичного розбору найбільш поширених підходів щодо визначення сутності стратегічних підприємств сформульоване наступне їх поняття: під стратегічними підприємствами розуміється сукупність підприємств, діяльність яких направлено на забезпечення сировинними, енергетичними та іншими виробничими і споживчими ресурсами, а також підприємств експортної орієнтації, які опосередковано (через обмін товарів і послуг) доповнюють дефіцит у стратегічних ресурсах. Місце стратегічних підприємств першого та другого типів в забезпеченні економічної безпеки країни визначається за допомогою запропонованого автором алгоритму, який містить вихідні умови і вартісні пропорції взаємодії підприємств через обмін продукцією виробничого та споживчого призначення .

Забезпечення національної економічної безпеки може бути досягнуто лише за рахунок постійного розвитку стратегічних підприємств, який, згідно виділених класифікаційних ознак, має характеризуватися наступним: здійснюватися на базі переважно шостого технологічного укладу, бути сталим, загальним, власним, орієнтованим на зовнішні ринки, базуватися на конкурентних перевагах, носити інноваційний характер, бути економічним, реальним і пропорційним.

Організаційно-економічний механізм приватизації стратегічних підприємств являє собою систему елементів економічного та організаційного характеру задля реалізації державних інтересів щодо підготовки до приватизації, управління державними корпоративними правами, продажу акцій та здійснення післяприватизаційних заходів з урахуванням особливостей стратегічних підприємств (рис. 1).

Економічна складова | Організаційна складова

Рис. Функціональна схема організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств

Відмінності організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств від загального механізму приватизації обумовлені тим, що по відношенню до останнього він виступає як особливе до загального, має специфічне економічне та організаційне наповнення основних функцій, ґрунтується на централізованих засадах, оскільки децентралізація дій з приватизації стратегічних підприємств, виходячи із їх значення для народного господарства, неможлива. Крім того, організаційно-економічний механізм приватизації стратегічних підприємств функціонує в межах відповідних моделей та на основі специфічних принципів.

Під моделями приватизації стратегічних підприємств треба розуміти сутнісні характеристики процесів приватизації, що проявляються у найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх зв’язках, а також якісних і кількісних параметрах. Характеристики виділених традиційної та трансформаційної моделей приватизації наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика моделей приватизації стратегічних підприємств

Критерії

порівняння | Традиційна модель

приватизації | Трансформаційна модель

приватизації

Вихідні умови | · державний сектор не є переважаючим; | · державний сектор абсолютно переважає приватний.

Місія | · підвищення ефективності економіки завдяки відмові від неефективного управління підприємствами; | · трансформація економіки з командно-адміністративної у ринкову систему господарювання.

Головний стимул | · прискорення темпів науково-технічного прогресу; | · кризовий стан економіки і необхідність кардинальних реформ.

Основні цілі | · скорочення бюджетних витрат на підтримку підприємств;

· створення сприятливого конкурентного середовища; | · створення крупного приватного сектора;

· проведення структурної перебудови економіки;

· забезпечення розвитку підприємств на принципово новій основі.

Умови здійснення | · загальноекономічна ситуація не вимагає термінового здійснення приватизації;

· вибір строку початку приватизації визначається урядом країни; | · економічна ситуація вимагає термінового здійснення приватизації;

· уряд обмежений у часі проведення приватизації.

Темпи здійснення | · повільні, визначаються економічною доцільністю; | · швидкі, економічна доцільність не завжди переважає.

Масштаб | · охоплює невелику кількість підприємств; | · охоплює переважну більшість підприємств.

Соціальна направленість | · соціальні цілі не є визначальними, переважають економічні інтереси; | · має місце соціальна орієнтація приватизації.

Організаційна структура управління приватизацією | · не створюється; її функції виконують існуючі органи державного управління; | · створюються спеціальні органи управління процесами приватизації.

Засоби платежу | · гроші; | · гроші і приватизаційні папери.

Принципи приватизації стратегічних підприємств мають поділятися на три групи: здійснення приватизації як складової частини загальноекономічних реформ, ті, що характеризують масштабність приватизації, та - спрямовані на перебудову внутрішньогосподарського механізму стратегічних підприємств. Конкретні принципи полягають в історичності, цільовій спрямованості, елементності, охопленні, пріоритетності, оптимальності темпів, збалансованості інтересів, інвестиційності, реструктуризації. Основним принципом, за яким реалізується організаційно-економічний механізм, виступає орієнтація стратегічних підприємств на забезпечення економічної безпеки держави.

Аналіз реалізації різних моделей приватизації в зарубіжних країнах дозволив визначити, що організаційно-економічний механізм традиційної моделі приватизації стратегічних підприємств у більшій мірі створює їм можливості забезпечити економічну безпеку держави, ніж той, що існує у трансформаційній моделі приватизації.

У розділі 2 - “Аналітична оцінка організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств в Україні” визначені методичні підходи до аналітичної оцінки організаційно-економічного механізму, досліджені стан приватизації стратегічних підприємств, рівень інвестиційного оновлення і ретроспективна динаміка їх розвитку.

Застосування особливих методичних підходів обумовлене значним обсягом інформації, що аналізувалась за період 1993-2000 (ІІ кв.) рр.; вибірка становила - 354 стратегічних підприємства 10 галузей промисловості, які приватизовані чи знаходилися в стані приватизації. При цьому розглядалися 14 способів їх приватизації та 1755 фактів продажу акцій.

Від приватизації цих підприємств отримано 579 070 тис. грн., що значно менше очікуваних надходжень. Модель приватизації відповідала трансформаційній моделі, 49% продажів відбулися за приватизаційні папери, а основними способами приватизації були - через оренду (30% загального обсягу), пільгове розміщення (20%), продаж за приватизаційні майнові сертифікати (20%). Виходячи із структури засобів платежу (рис.2), стратегічні підприємства поділяються на три групи: приватизовані переважно за гроші (електроенергетичної галузі, нафтогазової, деревообробної, кольорової металургії); за приватизаційні папери (хімічної галузі, промисловості будівельних матеріалів, інших галузей); інші підприємства, від продажу яких отримано приблизно рівну кількість приватизаційних паперів і грошей.

Електроенергетика | Нафтогазова промисловість | Чорна металургія | Кольорова металургія | Хімічна промисловість | Машинобудування | Деревообробна промисловість | Промисловість будівельних

матеріалів | Легка промисловість | Інші галузі

Рис. 2 Структура засобів платежу за стратегічні підприємства різних галузей промисловості

Згідно з пріоритетністю способів процес приватизації стратегічних підприємств пройшов три етапи: перший (1993-1994 рр.) – переважають неконкурентні способи, в основному через оренду; другий (1995-1998 рр.) – головний засіб платежу - приватизаційні папери; третій (починаючи з 1999 р.) – пріоритетною була грошова приватизація. За весь період продано 62% статутних фондів стратегічних підприємств, при цьому продаж акцій при будь-якому засобі платежу відбувався із значним перевищенням продажної вартості над номінальною (табл. 2).

Таблиця 2

Результативність продажу акцій стратегічних підприємств

Стратегічні підприємства | Співвідношення продажної і номінальної вартості акцій, %

продаж за гроші | продаж за приватизаційні майнові сертифікати | продаж за компенсаційні сертифікати

Електроенергетики | 154  | - | -

Нафтогазової промисловості | 2390 | - | -

Чорної металургії | 1013 | 227 | 340

Кольорової металургії | 151 | 131 | 500

Хімічної промисловості | 152 | 435 | 93

Машинобудування | 455 | 178 | 178

Деревообробної промисловості | 782 | 168 | 82

Промисловості будівельних матеріалів | 282 | 2197 | 875

Легкої промисловості | 500 | 480 | 423

Інших галузей | 110 | 124 | 437

Разом по промисловому комплексу | 457 | 311 | 239

Задекларовані під час продажу акцій інвестиції у стратегічні підприємства (за 1995-2004 рр.) складають 1 млрд. 750 млн. грн. та 625 млн. дол. США. Це відповідно - 93% і 100% загального обсягу інвестицій, очікуваних від приватизації. Фактично за період 1995 - 2000 (ІІ кв.) рр. підприємствами отримано 293 млн. грн. та 262 млн. дол. США. Невиконання інвестиційних зобов’язань становило п’яту частину від їх загального обсягу у гривнях та більше половини у доларах, що свідчить про низьку дієвість цього способу продажу.

Найбільш інвестиційномісткими були стратегічні підприємства чорної металургії, хімічної промисловості, електроенергетики, машинобудування. Стратегічні під приємства деяких галузей (промисловості будівельних матеріалів, легкої промисловості та інших галузей) практично не отримали інвестицій. Основна ціль інвестування полягала не в оновленні виробництва, а у покращенні фінансового стану підприємств.

Динаміку обсягів продукції та продуктивності праці на досліджених стратегічних підприємствах характеризують наступні дані (рис. 3).

Електроенергетика | Нафтогазова промисловість |

Чорна металургія |

Кольорова металургія |

Хімічна промисловість | Машинобудування | Деревообробна промисловість | Промисловість будівельних матеріалів | Легка промисловість |

Інші галузі

Рис. 3 Динаміка обсягів продукції та продуктивності праці на стратегічних підприємствах різних галузей промисловості (приріст 1999 р. у відсотках до 1998 р.).

Простежуються зміни в показниках рентабельності, які дозволяють ранжувати стратегічні підприємства на три групи (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка показників рентабельності стратегічних підприємств за 1998-1999 рр.

Стратегічні підприємства галузей, в яких:

рентабельність продукції та активів зростає | рентабельність продукції та активів знижується | рентабельність продукції зростає, рентабельність активів знижується

·

·

·

·

·

·

·

·

Комплексна оцінка переважаючих тенденцій розвитку стратегічних підприємств свідчить, що він був неоднозначним: підприємства кольорової металургії та промисловості будівельних матеріалів розвивалися на основі підвищення продуктивності праці, що супроводжувалося зростанням прибутковості і здійснювалося на базі власного капіталу; підприємства електроенергетики та нафтогазової промисловості зростали завдяки переважно ціновим факторам, а також залученню додаткових фінансових ресурсів; підприємства хімічної промисловості та машинобудування розвивалися завдяки інтенсифікації праці при зниженні рівня використання активів, а базою зростання були власні ресурси; підприємства чорної металургії розвивалися за рахунок екстенсивних факторів при зниженні результативності використання живої та уречевленої праці на основі власних ресурсів; для підприємств легкої промисловості та інших галузей характерна стагнація, про що свідчить падіння показників результативності при погіршенні структури капіталу.

У розділі 3 - “Розробка та реалізація організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств” обґрунтовано вітчизняну модель приватизації стратегічних підприємств як економічної складової організаційно-економічного механізму, визначені соціально-економічні наслідки приватизації стратегічних підприємств, розроблено організаційне забезпечення реалізації національної моделі приватизації.

Як видно з табл. 4 пропоновану модель приватизації стратегічних підприємств характеризують риси, які наближають її до ефективної традиційної моделі приватизації стратегічних підприємств:

· контроль над підприємствами має продаватися виключно промисловим інвесторам;

· реалізовувати необхідно пакети акцій, що забезпечують повний контроль над стратегічними підприємствами;

· як основні способи приватизації слід використовувати продаж на конкурсах і відкритих торгах;

· під час передприватизаційної підготовки стратегічних підприємств слід виділяти загальні та індивідуальні заходи щодо їх структурної реорганізації;

· оцінка доцільності окремих індивідуальних заходів має здійснюватись з урахуванням особливостей, що зумовлені передприватизаційним характером реструктуризації;

· найбільш радикальним способом оздоровлення стратегічних підприємств слід визнати спрямування коштів, отриманих від продажу їх акцій, на інвестиційне оновлення підприємств;

· іншим способом санації має бути штучне зменшення їх бюджетних боргів завдяки реструктуризації на некомерційній основі;

· у випадку, коли заходи з структурної реорганізації та фінансового оздоровлення не можуть справити позитивний ефект на діяльність стратегічних підприємств, необхідно створювати на базі їх активів спільні із зовнішніми інвесторами підприємства, а продаж державної частки здійснювати після проведення санації; реалізація державних інтересів у стратегічних підприємствах має відбуватися шляхом застосування спеціального механізму продажу акцій, організаційне оформлення якого повинно здійснюватися шляхом поетапного узгодження позицій продавця та покупця.

Найбільш суттєвий вплив на народне господарство та економічну безпеку держави відбудеться завдяки майбутній приватизації стратегічних підприємств електроенергетичної галузі та нафтогазової промисловості. Вірогідні соціально-економічні наслідки її наведені у табл. 5.

Таблиця 4

Порівняльна характеристика національної та традиційної моделей приватизації стратегічних підприємств

Ознаки порівняння | Національна модель приватизації | Традиційна модель приватизації

Структурна реорганізація | Ё

Фінансове оздоровлення | ·

·

Ё

Приватизаційне проектування | Ё

Зміна стилю менеджменту | ·

Залучення до приватизації

стратегічних інвесторів | Ё

·

Організація продажу акцій | Ё

·

Ё

·

Збереження інтересів держави у приватизованих підприємствах | Ё

Ё

Ё

Таблиця 5

Якісна оцінка вірогідних наслідків приватизації стратегічних підприємств електроенергетики та нафтогазового комплексу

Позитивні наслідки

· приведення виробництва електроенергії та рівня споживання нафти і газу у відповідність з платоспроможним попитом;

· досягнення прозорості ринку, перш за все електроенергії;

· використання суб’єктами господарювання переважно грошових розрахунків;

· збільшення податкових надходжень від фінансово оздоровлених підприємств;

· пожвавлення ринку енергетичного устаткування.

Негативні наслідки

· підвищення тарифів на електроенергію, яке зачепить інтереси всіх економічних суб’єктів;

· зниження конкурентоспроможності вітчизняних виробників за рахунок зростання витрат;

· зупинка діяльності енерго- та газомістких неплатоспроможних підприємств;

· скорочення попиту на вітчизняне енергетичне вугілля і зупинка діяльності багатьох шахт;

· загострення соціальних проблем завдяки закриттям виробництв та скороченню поставок енергоносіїв неплатоспроможним споживачам;

· посилення конкуренції з боку іноземних виробників продукції, яка заміщає вітчизняну енергомістку продукцію.

Наслідки приватизації стратегічних підприємств чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування будуть сприяти зростанню національної економіки.

Для запобігання негативним наслідкам приватизації необхідна зважена державна промислова політика спрямована на:

· стимулювання застосування енергозберігаючих технологій та техніки;

· розвиток нетрадиційних джерел енергії та способів їх використання;

· використання декількох зовнішніх джерел нафто- і газопостачання;

· прискорення темпів проведення і підвищення ефективності реструктуризації вугільної галузі;

· створення більш вигідних умов для переробки нафти і продажу нафтопродуктів на внутрішньому ринку;

· узгодження митних тарифів і торговельних правил з Російською Федерацією для збільшення поставок нафти і газу;

· створення стратегічного резерву нафти для запобігання форс-мажорним ситуаціям;

· стимулювання розвідки та експлуатації вітчизняних родовищ нафти і газу;

· підтримання правових умов діяльності металургійних комбінатів;

· усунення перешкод, що обмежують рівноправну конкуренцію продукції українських трубних заводів на російському ринку;

· підтримку стратегічних підприємств, що діють в глобальних галузях.

Дієвим заходом запобігання негативним наслідкам приватизації в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі повинно бути дотримання послідовності у приватизації. Стосовно електроенергетики, то у першу чергу мають приватизуватися енергопостачальні компанії, діяльність яких дозволить привести виробництво енергії у відповідність з платоспроможним попитом і забезпечить прозорість ринку; у другу чергу - енергогенеруючі компанії, нові власники яких зможуть діяти в умовах ефективного оптового ринку; у третю чергу - НАЕК "Енергоатом", діяльність якого має стати вагомим важелем протидії негативним наслідкам приватизації енергопостачальних та енергогенеруючих компаній. Щодо нафтогазової промисловості, то послідовність приватизації має бути такою: перша черга - нафтопереробні заводи, діяльність яких співпадає з державними інтересами і не загрожує економічній безпеці країни; друга черга - НАК "Нафтогаз України", за умов реалізації запропонованих заходів державної промислової політики. Ряд стратегічних підприємств у коротко- та середньостроковій перспективі приватизувати недоречно; до них відносяться споруди Дніпровської гідросистеми, а також стратегічні підприємства, що працюють на ринку озброєння.

Національна модель приватизації стратегічних підприємств реалізується за допомогою відповідного організаційного забезпечення, що являє собою складну багаторівневу систему, яка містить в собі дві підсистеми (основну, що забезпечує реалізацію етапів приватизації, і допоміжну, яка обслуговує основну підсистему) та елементи реалізації передприватизаційних заходів, управління державними корпоративними правами, продажу акцій, здійснення післяприватизаційних заходів. Підсистемам і елементам притаманні відповідні функції, які спрямовані на реалізацію управлінських дій по керуванню національною моделлю приватизації.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розв’язанні проблеми побудови дієвого організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних промислових підприємств України. Головні наукові і практичні результати роботи зводяться до наступного:

1. В результаті аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що проблематика формування організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств потребує подальшого вивчення, розробки та обґрунтування рекомендацій щодо підвищення його результативності.

2. Дослідження місця і ролі стратегічних підприємств у забезпеченні економічної безпеки країни дозволило уточнити поняття “стратегічні підприємства”, з’ясувати ознаки їх розвитку, якими виступають: база, темп, масштаб, орієнтація, основа, джерела, характер використання ресурсів, тип змін у факторах виробництва, спрямованість розвитку. Оптимальним, що найбільш повно забезпечує економічну безпеку країни, слід вважати розвиток, що здійснюється на базі переважно шостого технологічного укладу, є сталим, загальним, власним, конкурентним, орієнтованим на зовнішні ринки, економічним, реальним, пропорційним та інноваційним.

3. Доведено, що алгоритм забезпечення економічної безпеки країни має ґрунтуватися на взаємодії стратегічних підприємств двох типів ("базових" галузей, що зайняті прямим забезпеченням ресурсів, і експортоорієнтованих галузей, що здійснюють непряме забезпечення ресурсами), а пропорції виробництва і споживання їх продукції обумовлюють розвиток народного господарства.

4. Визначено, що організаційно-економічний механізм приватизації стратегічних підприємств являє собою систему елементів організаційного та економічного характеру стосовно підготовки до приватизації, управління державними корпоративними правами, продажу акцій та здійснення післяприватизаційних заходів. Організаційно–економічний механізм приватизації стратегічних підприємств функціонує в межах більш загального механізму приватизації і має свої особливості, що зумовлені специфікою об’єкту приватизації.

5. Організаційно-економічний механізм приватизації стратегічних підприємств реалізується в рамках двох моделей приватизації – традиційної та трансформаційної. Головними критеріями, згідно яких виділяються моделі приватизації стратегічних підприємств, слід вважати: вихідні умови, місце, основний стимул, головні цілі, умови та темпи здійснення, соціальну орієнтацію, масштаб, організаційну структуру управління, засоби платежу. Традиційна модель є характерною для країн із сталою ринковою економічною системою, трансформаційна – для країн з перехідною економікою. Організаційно-економічний механізм приватизації традиційної моделі в більшій мірі відповідає вимогам забезпечення стратегічними підприємствами економічної безпеки країни.

6. Організаційно-економічний механізм приватизації стратегічних підприємств повинен будуватися на таких принципах: врахувати особливості економічного розвитку країни і державної промислової політики; здійснюватися на основі тактичних і стратегічних цілей, черговості реалізації приватизаційних заходів; відбуватися як складовий елемент загального процесу приватизації; проводитися послідовно, виходячи з черговості продажу підприємств, які визначаються передусім можливостями держави впливати непрямими важелями на їх діяльність; мати достатній період часу для реалізації найефективнішого способу продажу; давати змогу реалізувати державні вимоги щодо цілей, які мають досягти стратегічні підприємства; сприяти переходу на нові джерела фінансування діяльності підприємств; забезпечувати можливість адаптації підприємств до ринкової системи господарювання.

7. Аналіз реалізації різних моделей приватизації стратегічних підприємств у зарубіжних країнах дозволив визначити, що загальним в обох моделях є проведення спеціальних передприватизаційних заходів і застосування особливого режиму продажу. Головні розбіжності організаційно-економічних механізмів приватизації за різними моделями проявляються у здійсненні структурної реорганізації, забезпеченні фінансового оздоровлення, організації приватизаційного проектування, зміні стилю менеджменту, способах залучення стратегічних інвесторів і збереження інтересів держави в приватизованих підприємствах.

8. Оцінка стану приватизації національних стратегічних підприємств показала, що організаційно-економічний механізм їх приватизації у дев’яності роки не був достатньо ефективним – він реалізовувався в рамках трансформаційної моделі приватизації, не дозволив влучно продавати акції, не забезпечив інвестиційних надходжень у стратегічні підприємства, не справив вагомого впливу на результативність їх діяльності. Проте, відбувається поступове, хоча і помірне наближення національної моделі приватизації до традиційної, про що свідчить еволюція процесу приватизації згідно визначених етапів.

9. Розвиток вітчизняних стратегічних підприємств не відповідає оптимальним параметрам – він здійснюється на базі переважно третього та четвертого технологічних укладів, притаманний лише окремим підприємствам, виступає як власний, орієнтований на зовнішні ринки, носить точковий характер і базується переважно на монопольному положенні.

10. Вдосконалення організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств має здійснюватися на основі визнання пріоритетності прав промислових інвесторів, використання прозорих механізмів продаж, впровадження інноваційного інвестування, реструктуризації боргів задля створення сприятливих стартових умов діяльності новим власникам. Слід також застосовувати спеціальні приватизаційні процедури, що покликані посилити економічну безпеку країни, і полягають у визначенні відповідності покупця статусу промислового інвестора, виявленні намірів покупця, висуненні зустрічних пропозицій держави стосовно майбутньої діяльності стратегічного підприємства.

11. Комплексна оцінка вірогідних соціально-економічних наслідків приватизації стратегічних підприємств свідчить як про позитивний її вплив на народне господарство, так і про зниження економічної безпеки країни за умов неконтрольованої приватизації та відсутності зваженої державної промислової політики. Дієвими заходами запобігання негативним наслідкам приватизації стратегічних підприємств мають бути, по-перше, державна промислова політика сприяння структурним реформам і підтримки національних виробників, по-друге, дотримання черговості у приватизації, що передбачає між іншим поступову відмову держави від прямого впливу на діяльність підприємств.

12. Інструментом реалізації національної моделі приватизації є її організаційне забезпечення. Воно має сприяти управлінським діям по реалізації державної політики приватизації стратегічних підприємств. Успішне функціонування організаційного забезпечення можливе за наявності об’єктивних і суб’єктивних політико-економічних умов та існування відповідної правової бази.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

В інших виданнях:

1. Бондар О.М. Продаж пакетів акцій через фондові біржі - практичний шлях до створення розвинутого фондового ринку в Україні // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1996. - №6. - с.3-4. - 0,2 д.а.

2. Бондар О.М. Стратегія здійснення приватизації електроенергетики в Україні. У зб.: Приватизація в електроенергетиці України (Проблеми, перспективи). По матеріалах круглого столу. - Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, Міністерство палива та енергетики України, Світовий банк, Агентство США з міжнародного розвитку, Фонд підтримки регіональних ініціатив, Інститут ядерного та енергетичного права. - К., - 2000. - с.21-26. - 0,3 д.а.

АНОТАЦІЯ

Бондар О.М Організаційно-економічний механізм приватизації стратегічних підприємств (на матеріалах промислових підприємств України) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – “Економіка підприємства й організація виробництва”. – Київський національний економічний університет. Міністерство освіти і науки України. Київ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню проблем формування та функціонування організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств і забезпеченню приватизованими підприємствами економічної безпеки країни. Узагальнено та поглиблено науково-теоретичні аспекти управління приватизацією стратегічних підприємств.

На основі аналітичної оцінки організаційно-економічного механізму приватизації національних та іноземних стратегічних підприємств обґрунтовано пропозиції щодо створення та організаційного забезпечення національної моделі приватизації стратегічних підприємств.

Ключові слова: приватизація, стратегічні підприємства, економічна безпека, організаційно-економічний механізм приватизації.

АННОТАЦИЯ

Бондарь А. Н. Организационно-экономический механизм приватизации стратегических предприятий (на материалах промышленных предприятий Украины) – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – “Экономика предприятия и организация производства”. – Киевский национальный экономический университет. Министерство образования и науки Украины. Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию проблем формирования и функционирования организационно-экономического механизма приватизации стратегических предприятий и обеспечению приватизированными предприятиями экономической безопасности страны. Обобщены и углублены научно-теоретические аспекты управления приватизацией стратегических предприятий.

На основе аналитической оценки организационно-экономического механизма и состояния приватизации национальных и иностранных стратегических предприятий обоснованы предложения по созданию и организационному обеспечению национальной модели приватизации стратегических предприятий.

Ключевые слова: приватизация, стратегические предприятия, экономическая безопасность, организационно-экономический механизм приватизации.

SUMMARY

Bondar O.M. The organizational and economic mechanism of privatization of the strategic enterprises (on materials of the industrial enterprises of Ukraine). - Manuscript.

Thesis for obtaining a Candidate’s degree in Economics in speciality 08.06.01 – enterprise economics and production organization. – Kyiv National Economic University. The Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2001.

The thesis is devoted to a research of problems of the organizational and economic mechanism of strategic enterprises privatization and maintenance on this basis of country economic safety.

The aspects of strategic enterprises privatization are generalized scientific-theoretical, the models (traditional and transformational) are chosen and the principles of privatization are reasonable. Proceeding from a role of the strategic enterprises in a national economy, the model of reaching by the strategic enterprises of economic safety maintenance of the state is offered which bases on interaction of two types of the strategic enterprises, and the proportions of production and consumption of their goods ensure development of a national economy and level of economic safety. The definition of concept the strategic enterprises is given, the features their privatization in foreign countries are investigated.

The organizational - economic mechanism of the strategic enterprises privatization is will be realized within the framework of two models of privatization - traditional and transformational. By key factors, agrees which the models of privatization of the strategic enterprises are selected, it is necessary to consider: the preconditions, place, main stimulus, main whole, conditions and rates of a realization, social orientation, scale, organizational structure of management, methods of payment. The traditional model is characteristic of countries with a stable market economic system, transformational - for countries with transitional economy. The organizational - economic mechanism of privatization of a traditional model in the greater measure is meets the requirements maintenance by the strategic enterprises of economic safety of country.

Determined, that the organizational and economic mechanism of privatization of the strategic enterprises is represents a system of elements of an organizational and economic character on realization of state policy during preparation for privatization, management of the state corporate rights, sale of the shares and realization of measures after privatization. The organizational and economic mechanism of privatization of the strategic enterprises is functions in frameworks of the more general mechanism of privatization and has the features, which are stipulated by specifity of object of privatization.

During of the analysis of the organizational and economic mechanism of strategic enterprises privatization in Ukraine, the condition of privatization of the strategic enterprises from an item of use of methods of privatization, fulfillment of the sale plans, structure and absolute sizes of payments (money and privatization paper), magnitude of the investments obtained by the enterprises during privatization is appreciated. Are investigated also statistical dependence between cost of the sold shares and means of payment, and also magnitude of the sold blocks of shares and size of the investment obligations of the buyers. The regularities in development of the national strategic enterprises of various industries are revealed. The obtained data have allowed to reach conclusions about an imperfection of strategic enterprises privatization management and to clarify directions, on which it is required to make modifications of the organizational and economic mechanism.

Because of theoretical generalization and analysis of practice of privatization management the recommendations for perfecting a national model of the strategic enterprises privatization because of approximations it to a traditional model are offered. The common features intrinsic to two models and a feature of a national model are chosen. The prognosis of consequences of the strategic enterprises privatization of industrial complex is developed, the outcomes of privatization, including worsening