НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Бойко Олена Миколаївна

УДК 338.45:622.342(477)

Економіко-екологічні проблеми та перспективи розвитку золотовидобувної промисловості України

Спеціальність 08.08.01 – Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук

Міщенко Володимир Сергійович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом регіональних проблем використання мінерально-сировинних ресурсів і охорони надр

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом регіональних проблем використання і охорони земельних ресурсів

кандидат економічних наук

Підтілок Олександр Михайлович, Український державний геологороз-відувальний інститут Мінекоресурсів України, провідний науковий співробітник відділу геолого-економічних досліджень

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “8” жовтня 2001 р. о “11”годині 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “30” серпня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор С.І. Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виходячи з природно-ресурсних передумов та в рамках завдань по підвищенню соціально-економічної ефективності народногосподарського комплексу важливого значення набуває формування в Україні власної золотовидобувної промисловості. Успішне вирішення даного завдання вимагає проведення економічної оцінки родовищ золота, впровадження ефективних та екологічно безпечних способів видобутку і збагачення руди, визначення методів і форм інвестиційного забезпечення, встановлення рівня рентних платежів за користування надрами та дослідження ринку золота.

Забезпечення раціонального видобування та перероблення золоторудної сировини є комплексною економіко-екологічною проблемою, яка включає не тільки створення нормативно-правової бази та відповідної інфраструктури, але також вирішення питань екологічної безпеки, враховуючи потенційні негативні впливи в умовах надмірного техногенного навантаження території України.

В рамках вирішення проблеми формування золотовидобувної промисловості в Україні постають також такі завдання, як оптимізація її розвитку і нарощування видобутку золоторудної сировини, встановлення нормативів плати за користування надрами, попередження забруднення територій тощо. Це коло питань тісно пов’язано з відпрацюванням методичних підходів до вартісної оцінки родовищ на ринково-економічних засадах. В сучасній економічній ситуації важливо також розглянути можливі шляхи та форми залучення іноземних інвестицій, дослідити ринок золота.

Висвітленню комплексу зазначених питань присвячені праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як С.В.Беррі, О.Б.Боброва, Г.П.Воларовича, Л.С.Галецького, О.М.Підтілка, В.П.Грицаєва, Д.С.Гурського, В.Т.Кардаша, А.А.Локермана, Марка Кофі Персі, В.С.Міщенка, В.А.Михайлова, В.І.Соболевського, С.Д.Шера та ін. Проте, наявні роботи не дозволяють достатньою мірою враховувати природно-ресурсні передумови та особливості соціально-економічних процесів, які відбуваються в країні і, які безпосередньо впливають на вирішення проблем формування власної золотовидобувної промисловості в Україні. Цими обставинами визначається необхідність постановки даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язаний з темами науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема: 3.1.5.59. “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України” (регіональний розріз), (номер державної реєстрації - 0199V00391), в рамках якої автором здійснено оцінку природно-ресурсного потенціалу золота та визначено перспективи його використання; 3.1.5.63. “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу”, (номер державної реєстрації - 0100V000657), в рамках якої автором виконано аналіз стану та прогноз розвитку золотовидобувної промисловості.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обгрунтування шляхів підвищення еколого-економічної ефективності становлення й розвитку золотовидобувної промисловості України на основі комплексного дослідження природно-ресурсних, природоохоронних, нормативно-правових та фінансово-економічних передумов становлення галузі.

Досягнення мети вимагало постановки та вирішення наступних задач:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є процес становлення золотовидобувної промисловості і освоєння її мінерально-сировинної бази в Україні.

Предметом дослідження є еколого-економічні аспекти становлення та розвитку золотовидобувної промисловості в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань теорії і практики оцінки еколого-економічної ефективності видобутку та збагачення мінеральної сировини, інвестиційного забезпечення та формування ринку золота, а також Закони України, постанови Кабінету Міністрів та інші нормативні документи. Інформаційну основу дослідження становлять матеріали Держкомстату України, Інституту геології, ДП “Геоінформ” Мінекоресурсів України, ДАК “Поліметали України”, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. При дослідженні окремих питань використано матеріали наукових і науково-практичних конференцій, розробки науково-дослідних інститутів і організацій.

Наукові дослідження виконувались комплексно на основі використання загальнонаукових методів і прийомів: наукової абстракції, аналізу і синтезу, причинно-наслідкових зв’язків у певній логічно обгрунтованій послідовності.

Методика досліджень зумовлена суттю поставлених проблем, а також – метою роботи і задачами, що вирішуються.

Для вирішення поставлених задач у дисертації використовувались методи порівняльного аналізу, системно-структурний, метод статистичних групувань – для встановлення територіальних особливостей головних золоторудних районів і родовищ світу, а також аналізу динаміки і оцінки запасів золота на Україні; економіко-математичний – для еколого-економічної оцінки золоторудних об’єктів і встановлення рівня природноресурсних платежів за надрокористування; картографічний – для районування території України щодо золотого зруденіння; графоаналітичний – для оцінки динаміки цін на золото; метод прогнозування – для обгрунтування видобутку золота, кількості і складу робочих місць у золотовидобувній промисловості, потреби в інвестиціях.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації сформульовано та обгрунтовано теоретико-методологічні і методичні передумови розвитку золотовидобувної промисловості в умовах становлення ринкових відносин і визначено вплив природно-ресурсних, екологічних, нормативно-правових та фінансово-економічних факторів на ефективність її становлення в Україні.

Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційної роботи є наступні:

-

-

-

-

-

-

Сформульовані та обгрунтовані в дисертації основні положення, висновки і рекомендації запропоновані дисертантом вперше з метою вирішення економіко-екологічних проблем та визначення перспектив розвитку золотовидобувної промисловості України.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що обгрунтовані дисертантом положення щодо уточнення вартісної оцінки запасів золота, запровадження природно-ресурсних платежів, порівняльного аналізу технологічного процесу та оцінки перспектив розвитку золотовидобувної промисловості на період до 2010 р. можуть бути використані при вирішенні таких проблем, як вдосконалення економіко-правових механізмів щодо раціонального використання золоторудної сировини, встановлення рівня платежів за користування надрами, створення екологічно безпечних умов діяльності людей, виявлення стійких і надійних джерел інвестування і, охорони навколишнього середовища, а також становлення ринку золота в Україні.

Основні результати дисертаційного дослідження використані при підготовці наукових звітів за темами науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України: “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України” (регіональний розріз); “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу”, що підтверджується відповідною довідкою №25/239-1-4 від 04.05.2001 р.

Матеріали дисертаційного дослідження знайшли також застосування при підготовці доповідної записки та наукових доповідей:

-

-

-

Окремі положення дисертаційної роботи використано при підготовці наукової доповіді “Залучення інвестицій у золотовидобувну промисловість України”, представленої Українському інноваційному центру передових технологій “Геос-ХХІ сторіччя”, (довідка №19/64-42.1 від 15.06.2000 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. Викладені в дисертації та авторефераті результати досліджень належать особисто авторові.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на 11 науково-практичних конференціях та семінарах, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 1999 р.); Науково-практичній конференції “Екологічні проблеми регіону: суть та шляхи вирішення” (м. Полтава, 1999 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпродзержинськ, 2000 р.); Міжнародному Канадсько-українському семінарі “Вдосконалення правового поля України щодо заохочення інвестицій, пропозиції канадської сторони відносно угод про розподіл продукції між Урядом України та Канадськими компаніями, розгляд інноваційних проектів української сторони” (м. Київ, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки” (м. Київ, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції і виставці “Техноресурс – 2000” (Утилізація. Переробка.), (м. Київ, 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Держава в умовах системної трансформації економіки і суспільства” (м. Київ, 2000 р.); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (м. Київ, 2000 р.); Науково-практичній конференції молодих учених і спеціалістів Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Актуальні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил України на сучасному етапі” (м. Київ, 2000 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 2001 р.); Науково-практичній конференції за міжнародною участю “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, 2001 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 10 наукових працях загальним обсягом 3,96 д. а., серед них 6 – у фахових виданнях (обсягом 2,34 д.а.). Дисертант є одноосібним автором усіх наукових статей.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.

Результати роботи викладено на 167 сторінках комп'ютерного тексту. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, який включає 38 таблиць (на 16 сторінках), 16 додатків (на 22 сторінках). Список використаних джерел налічує 339 найменувань (на 32 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Природно-ресурсні передумови розвитку золотовидобувної промисловості” проведено техніко-економічний огляд золоторудних родовищ світу і стану їх освоєння, дана характеристика золоторудних ресурсів України та розглянуто техніко-економічні особливості розробки родовищ золота.

Родовища золота зустрічаються в геологічних формаціях самого різного віку і практично на всіх континентах. Широко розповсюдженні як екзогенні родовища, які утворилися внаслідок гіпергенних процесів (вивітрювання і осадконакопичення), так і ендогенні, що були сформовані у більшості випадків із гідротермальних розчинів, генетично пов’язаних з магматизмом, метаморфізмом та іншими ендогенними процесами.

Серед екзогенних родовищ найбільший інтерес представляють розсипні родовища. Запаси золота у них складають 7,5 % від загальних запасів золота, а видобуток металу - 6,5 %. Вони поширені у Забайкаллі, Алтає-Саянській складчатій зоні, Колимському районі і на Далекому Сході та в Австралії. Серед ендогенних родовищ золота найбільшою є частка метаморфогенних родовищ, запаси золота в яких становлять 58 % від світових запасів, а по видобутку - 59 %. Унікальною вважається група родовищ Вітватерсранд (ПАР) з містом золота у руді 8-10 г/т. Крім золота вилучають також срібло, метали платинової групи, уран, алмази. Родовища подібного типу на території країн СНД відсутні, однак геологічні умови схожі з умовами Африканського щита є на Східно-Європейській і Сибірській платформах, де зафіксовані докембрійські олігоміктові і монокварцеві конгломерати. Подібного типу родовища виявлені на території Бразилії, Австралії, Канади (Блайнд-Рівер).

Загальні прогнозні запаси золота в Україні за даними Геолкому оцінені в 2400 т.

Золото на території України поширене не рівномірно. Воно зосереджено у трьох золоторудних металогенічних провінціях: Карпатсько-Добруджинсько-Кримській, Дніпровсько-Донецькій і на Українському щиті.

В межах Карпатсько-Добруджинсько-Кримської металогенічної провінції знаходяться золоторудні родовища: Мужиївське, Берегівське та Сауляк. З руди Мужиївського золоторудного родовища в 1999р. отримано перший зливок українського золота. У власне золотих рудах родовища зосереджено 30 % запасів, а у золото-поліметалевих рудах – 70 %, вміст золота від 5-6 до 10 г/т.

Загальні запаси родовища Сауляк оцінені в 11 т золота при вмісті золота 6,6 г/т. Російсько-українська компанія “Тукурінгра” вклала 7,5 млн. грн. (майже 1,8 млн. дол.) у ревізію і розробку ТЕО освоєння родовища. В 1998 р. планувалось видобути перші 400-450 кг золота, але ці плани не здійснились. В 1999 р. було видобуто незначну кількість золота.

В межах Дніпровсько-Донецької металогенічної провінції виявлено Бобриківське і Гостробугорське золоторудні родовища. Середній вміст золота на Бобриківському золоторудному родовищі, де здійснюється дослідно-промислова розробка – 6,6 г/т.

Український кристалічний щит за особливостями геологічної будови і віку рудоносних утворень схожий з золотоносними щитами світу, серед яких Канадський, Індостанський і Західно-Австралійський, де відомі багаті і крупні родовища золота.

На його території зосереджено 75-80 % загальних прогнозних запасів золота України. Тут знаходяться такі попередньо розвідані родовища, як Юр’ївське, Сергіївське, Балка Золота, Балка Широка, Майське, Капітанівське та Клинцівське. Серед них найбільш перспективним вважають Клинцівське та Сергіївське родовища, які передбачається передати в експлуатацію у найблищі роки.

Проаналізувавши поширення золота в Україні можна зазначити, що золоторудні родовища відповідають промисловим типам родовищ, які розробляють в інших регіонах світу. Характер геологічної структури території України вказує на перспективність щодо наявності золота. Тому, з метою дослідження конкретних золоторудних родовищ необхідно продовжити геолого-економічний аналіз території України.

Важливим фактором еколого-економічної оцінки золоторудних об’єктів є спосіб видобування - відкритий та закритий (підземний), а також спосіб збагачення, який визначається типом руд та формою знаходження золота в руді. Для переважної більшості українських родовищ доцільно видобувати золото підземним способом (вміст золота у руді складає 2-6 г/т), а для таких як Сауляк і Бобриківське – відкритий.

Серед промислових (технологічних) типів руд до найбільш легко збагачуваних належать золото-кварцеві руди. Наскрізне вилучення золота при цьому складає 85-97 %. Серед них найбільш відомі золото-кварцеві руди в Австралії, Канаді, Росії, Бразилії. На території України – це родовища Сауляк і Гострий Бугор, Мужиївське (верхні горизонти) та багаточисленні прояви: Первомайське, Тукало, Орлівське тощо.

У золото-сульфідно-кварцевих рудах наскрізне вилучення золота є більш низьким і складає 80-95 %. До них належать родовища: Штеменіца (Словаччина), Калгурлі (Австралія), Березівське (Росія), Майське (Україна) та ін. Наскрізне вилучення золота у золото-срібних рудах складає 85-96 %. До таких родовищ належать: Голфілд (США), Біла Гора (Росія) тощо. Золото-мідні і золото-поліметалеві родовища виявлено в Канаді, Китаї, Австралії, а в Україні – Мужиївське (нижні горизонти), Беганське, Берегівське. Наскрізне вилучення золота - 90-92 %.

Найбільш високий ступінь вилучення золота досягається при розробці розсипних родовищ – 97 %, але на Україні даний тип мало відомий.

У другому розділі “Еколого-економічні особливості оцінки та освоєння золоторудних родовищ” дисертант розглядає методичні засади вартісної оцінки золоторудних родовищ за ринково-економічними критеріями, обгрунтовує принципи раціонального екологічно безпечного використання золоторудної сировини і аналізує стан програмного забезпечення розвитку золотовидобування та визначає її трудоресурсну складову.

Стосовно методики вартісної оцінки родовищ автор зазначає, що остання має грунтуватися на таких засадах, як перманентність (здійснення поетапного економічного аналізу з моменту виявлення родовищ і до повного їх відпрацювання), забезпечення ринково-економічної ефективності, варіантності (розрахунок показника оптимальності на різних етапах підрахунку запасів і відпрацювання родовища), а також врахування фактору часу (періоду експлуатації родовища). Одним з найважливіших критеріїв ефективності виступає показник чистої поточної вартості, який розраховують подібно показнику сумарного економічного ефекту, враховуючи фактор часу. Показник чистої поточної вартості дорівнює дисконтованому за розрахунковий період прибутку і визначається за формулою:

де ЧПВ – чиста поточна вартість;

ЧПt – чистий прибуток за рік, t;

ГРР – вартість геологорозвідувальних робіт, виконаних до передачі родовища в експлуатацію або до завершення чергової стадії розвідки;

Jt – інвестиції за рік, t;

r – коефіцієнти дисконтування;

n – кількість років розрахункового періоду.

За від’ємного показника ЧПВ – експлуатація родовища за даних умов і параметрів підрахунку запасів недоцільна. Необхідно виконати підрахунок запасів за іншими показниками кондицій, проаналізувати можливості зниження експлуатаційних і капітальних витрат, ймовірність отримання податкових пільг під час експлуатації родовища. Якщо при розрахунку ЧПВ знову отримуємо від’ємне значення (відносно родовищ, які розвідані і не експлуатуються), то наступний розрахунок доцільно виконати не враховуючи геолого-розвідні роботи з метою збільшення ймовірності прийняття позитивного рішення стосовно інвестицій.

Освоєння власних ресурсів золота України визначається, як одне з пріоритетних державних завдань. У зв’язку з цим, Кабінетом Міністрів України була затверджена Державна програма “Золото України” (постанова №532 від 16.05.1996 р.), згідно з якою передбачалося:

-

-

Реалізація заходів щодо подальшого формування власної золотовидобувної промисловості в Україні передбачалося також завданнями Програми “Україна – 2010”, 1999 р.

Закон України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” (від 18 листопада 1997 р.) є головним документом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання відносин з обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у виробничій та банківській сферах діяльності. На виконання зазначеного Закону прийнято 16 законодавчих та інструктивно-нормативних актів, які врегульовують взаємовідносини з цих питань.

На виконання вимог Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.1998 р. було створено Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, де зосереджені вироби, які мають історичну, музейну, наукову, художню або іншу культурну цінність, а також унікальні самородки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Вони не поставлені на облік в Мінкультури і не експонуються широкому загалу громадян України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.1998 р. “Про порядок ліцензування підприємницької діяльності” на Міністерство фінансів покладено проводження справ з ліцензування підприємницької діяльності, пов’язаної із здійсненням операцій з металобрухтом дорогоцінних металів та дорогоцінним камінням (крім видобутку), а також виготовлення і реалізацію виробів.

Державна політика у сфері видобутку і збагачення золотовмісної руди безперечно повинна враховувати екологічний аспект регулювання і передбачати створення відповідної правової і нормативної бази господарювання у золотовидобувній промисловості.

Природоохоронна діяльність у сфері надрокористування регламентується “Кодексом України про надра” (від 27 липня 1994 р.), “Водним кодексом України” (від 6 червня 1995 р.), “Земельним кодексом України” (від 13 березня 1992 р.), Законом “Про охорону навколишнього природного середовища” (від 25 червня 1991 р.), а також Указами Президента і постановами Уряду, зокрема Указом “Про геологічне вивчення і порядок використання техногенних родовищ корисних копалин України” (1993 р.).

З метою створення єдиної системи управління відходами в Україні була розроблена “Програма використання відходів виробництва і споживання до 2005 р.”. Нею передбачена діяльність спеціалізованих підприємств по утилізації промислових і побутових відходів, розробок і впровадження механізму економічного стимулювання використання вторинних ресурсів та залучення інвестицій.

В третьому розділі “Ринково-економічні механізми розвитку золотовидобувної промисловості” на основі узагальнення методичних передумов вартісної оцінки здійснено уточнення економічної оцінки золоторудних родовищ України, розроблено пропозиції щодо рівня природоресурсних платежів у золотовидобувній промисловості, обгрунтовано пропозиції щодо інвестиційного забезпечення золотовидобувної промисловості.

На основі узагальнення методичних передумов вартісної оцінки здійснено уточнення економічної оцінки українських золоторудних об’єктів. Відповідні аспекти розглядаються на прикладі Сергіївського родовища, яке є одним з найбільш типових і детально оцінених.

Для економічної оцінки прийнято наступні параметри родовища: запаси руди – 19,4 млн. т, вміст золота – 7,6 г/т, всього золота у руді – 147440 кг, срібла – 15,0 г/т. Експлуатаційні ресурси (з врахуванням втрат і засмічування) складають: руди – 23,04 млн. т, вміст в ній золота – 6,17 г/т, срібла 12,2 г/т. Собівартість золота – 6,77 дол./г. Термін відпрацювання запасів родовища – 19,4 років. Оптимальний варіант розробки – підземний. Схема вилучення – гравітаційно-флотаційна.

Для дорозвідування і промислового освоєння родовища необхідно 215,6 млн. дол., з яких на момент досягнення проектної потужності – 166,3 млн. дол. Термін окупності капітальних вкладень становитиме 5,4 роки (при розрахунку до сплати податку на прибуток) і 6,8 років (після сплати податку на прибуток). За весь період експлуатації Сергіївського родовища капітальні вкладення у вигляді інвестицій окупляться у 3,4 рази.

За первісним техніко-економічним обгрунтуванням економічні показники визначено в цінах липня-серпня 1996 р. у карбованцях з переведенням у гривні і долари США (1 дол. США – 1,8 гривні), що дає можливість нівелювати інфляцію українського карбованця.

Отримані результати розрахунків мають розглядатися, як попередні. Вони не свідчать беззаперечно про економічну доцільність освоєння родовища. З точки зору колишніх уявлень родовище виглядає, як високорентабельне, але за критеріями зовнішнього інвестора при внутрішній ставці прибутку (доходу) – 13,1 %, як ризикове. При цьому треба мати на увазі, що роялті, тобто плата за користування надрами у бізнес проекті прийнято по ставці 6 % від виручки (валового доходу).

Але головне полягає в необхідності врахування змін на ринку золота, що полягають у значному падінні цін на нього в останні 2-3 роки. З цією метою нами виконано альтернативний розрахунок техніко-економічних показників освоєння Сергіївського родовища за умов, що вартість 1 кг продукції (золота) в цінах світового (європейського) ринка складає 9,0 тис. дол. США (згідно з котировками на липень 2000 р.). Такого роду розрахунок виявляє різке зниження показників рентабельності освоєння родовища. Але його звичайно, також не можна визначати як досить коректний, оскільки за прогнозами ціни на золото мають зростати.

В цілому ж Сергіївське родовище, як типовий золоторудний об’єкт виявляє за наведеними даними передумови для проведення подальшої розвідки і деталізації альтернативних оцінок доцільності його освоєння.

При видобуванні всіх видів корисних копалин Кодексом України про надра встановлюється платний режим користування надрами. На момент виходу постанов Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. №1014 та від 19.01.1998 р. №1440 відносно затвердження нормативів плати за користування надрами золото на території України не видобувалось. Промисловий видобуток золота розпочався у 1999 р. на Мужиївському родовищі, а згодом на родовищах Сауляк і Бобриківському.

У зв’язку з цим виконано науково-методичне обгрунтування і розрахунки проекту показників диференційованих нормативів плати за користування надрами в процесі видобування золота. Розрахунковий механізм виходить із встановлення на першому етапі базового нормативу плати як мінімального, за яким користувачі надр вносять плату незалежно від геологічних особливостей родовищ і умов їх експлуатації, а на другому - диференціації, що враховує конкретні природні фактори розробки. Передбачається, що плата за користування надрами повинна бути представлена у вигляді єдиного платежу – в абсолютній формі в грн. на одиницю погашених запасів. Вона найбільш проста для розрахунку розміру плати, процедури її стягнення та контролю.

Платежі за користування надрами для родовищ Сауляк і Бобриківське доцільно встановлювати, починаючи з етапу дослідно-промислової експлуатації. При цьому, остання здійснюється за відповідними проектами (згідно з Кодексом України про надра) і при цьому може відпрацьовуватись до 10 % попередньо оцінених запасів руд.

Платежі за користування надрами на Мужиївському родовищі доцільно встановлювати, починаючи з етапу досягнення проектної потужності рудника у 2000 р., на якому золото видобувають підземним способом. Базовий норматив плати визначається через встановлення частки відрахувань у складі повних витрат на 1 г вироблення золота (табл. 1) і приймається на рівні 2 грн./т погашених запасів (у перерахунку на суху масу).

Таблиця 1

Обгрунтування базового нормативу плати

Середній показник вилучення золота, г/т руди | Повні витрати на 1 г вироблення золота, грн. | Доля нормативу у повних витратах, відсотків | Норматив плати на 1 т погашених запасів, грн. | Оцінка величини плати у відсотках до вартості товарної продукції

5,5 | 36,6 | 1,0 | 2,01 | 0,8*

* При закупівельній ціні Державної скарбниці на 1 г металу (без ПДВ) – 46,2 грн. (встановленій з 1листопада 2000 р.).

До умов підземного видобування відносять базовий норматив плати, який стягується незалежно від геологічних особливостей родовищ і умов експлуатації. При відкритому способі видобутку золота застосовують коефіцієнт К (К1=1,5).

Диференціація плати за вмістом металу у руді виходить з встановлення вихідного (граничного) показника у розмірі 6 г/т. Якщо показник фактичного вмісту перевищує граничний – необхідно застосувати коефіцієнт (якості):

К2=Qс/ 6 г/т, (2)

де К2 – коефіцієнт (якості);

Qс – середній вміст золота в руді, що видобувається, г/т.

Для диференціації плати залежно від поточних ринкових цін на золото встановлюється рівень беззбиткової ціни на золото. В процесі відхилення ринкової ціни від рівня беззбиткової застосовують поправочний коефіцієнт:

К3=Цр/Цб, (3)

де К3 – поправочний коефіцієнт (може виступати як збільшувальний, так і зменшувальний);

Цр – рівень ринкової (фіксингової) ціни на золото у звітному періоді (за даними Лондонської біржі дорогоцінних металів), дол./тр. унція;

Цб – беззбиткова ціна на золото, яка встановлюється на рівні $300 за унцію (тр. унція – 31, 103 г).

Очікуваний обсяг надходження коштів розраховується за наступних умов:

-

-

-

При цьому, обсяг надходження коштів до державного і місцевих бюджетів від плати за користування надрами складе біля 360 тис. грн., а з поправкою на рівень очікуваних ринкових цін на золото майже 340 тис. грн. Зокрема, по Закарпатській області – 170 тис. грн. і по Луганській – 170 тис. грн.

У вартості товарної продукції (при закупівельній ціні Державної скарбниці) величина плати за надра складатиме 0,8-1,2 %, а собівартість товарного золота приблизно зросте на 1 %.

В останні 5-6 років в Україні уже склався певний досвід інвестування у золотовидобувну промисловість, але він є ще досить обмеженим.

Якщо Україна бере безпосередню участь у розробці і експлуатації родовищ необхідно розглянути такі можливі шляхи інвестування:

-

-

-

Якщо буде прийняте рішення не брати безпосередньої участі у розробці і експлуатації родовищ, а передати іншим особам, то інвестиційні проекти повинні реалізовуватись у формі концесійних договорів і контрактів. При цьому можливими шляхами залучення інвесторів є проведення тендерів чи переговорів.

До останнього часу інвестування - передусім у розвідку родовищ забезпечувалось головним чином державою. Розвиток золотовидобування в Україні викликав резонанс у світі і пропозиції від іноземних фірм щодо співучасті у видобутку золота. Більшість з них розпочали діалог щодо отримання значно більшої частки акцій, ніж це забезпечує умови рівного партнерства. Для української сторони важливо, щоб умови такої співпраці не давали однобічної вигоди іноземному партнерові реалізовувати невигідні рішення для української сторони. Необхідно враховувати досвід декотрих країн ближнього зарубіжжя, де видобуте золото ділиться навпіл і держава таким чином втрачає значні ресурси. Тому питання контролю з боку Уряду за умовами розвитку такого партнерства залишається актуальним. Разом з тим держава безумовно зацікавлена в партнерстві, оскільки вишукати кошти, потрібні на облаштування галузі у власному бюджеті, є проблематичним. Спробами інвестиційного залучення було створення товариства закритого типу “Закарпатполіметали”, до складу якого входила і відома австралійська компанія “Голдфілдс Консолідейтед Ренісон”, якій мало належати 50 % акцій. Проект виявився нежиттєздатним.

В 1996 р. було створено державну закриту акціонерну компанію “Укрзолото”, перетворену в 1999 р. в ДАК “Українські поліметали”.

Як один з можливих варіантів щодо інвестицій у золотовидобувну промисловість України групою Ашурст розроблявся проект освоєння золоторудних родовищ. Ним передбачалось створення двох компаній – української та іноземної, які володіли б однаковою кількістю акцій. Іноземна компанія бере на себе функції щодо створення акціонерного капіталу, надає його компанії України на фінансування проекту в обмін на частину акцій. Таким чином, частка іноземних інвесторів щодо отримання прибутку становитиме майже 40 %, а власність України складатиме більше 80 % вартості золота.

Перевага даного проекту полягає в тому, що оцінка ресурсів золота в надрах України дозволяє сформувати певний об’єм інвестиційного капіталу. Таким чином, ступінь ризику розподіляється між українською та іноземною компаніями.

При розгляді проекту заслуговує увагу питання щодо закріплення права розробки родовищ золота за державною компанією, тобто збереження контролю держави над експлуатацією ресурсів. Разом з тим, по проекту Ашурста виникають певні застереження, пов’язані з формами відносин між українською та іноземною компаніями, небезпекою монополізації та іншими моментами. З метою запобігання створення будь-яких монопольних структур недоцільним слід вважати розкриття інформації про всі золоторудні об’єкти на території України, залишивши резерв для розгляду альтернативних пропозицій. Під контроль однієї структури не повинно попадати більше 30-40 % загальних ресурсів.

За останні 30 років споживання золота і ціни на нього пройшли декілька циклів. Перший цикл характеризується підвищенням цін на золото в середині і в кінці 70-х років, внаслідок чого зменшився попит на золото у ювелірній промисловості. Другий цикл припав на 1983-1987 рр. Протягом всього періоду попит на метал зростав. Третій цикл характеризується відносною стабілізацією цін, що продовжувався до середини 90-х років, за яким наступив катастрофічний спад цін на золото.

Найбільшими експортерами золота є ПАР, Австралія і Канада (більше 150 т металу). Серед малих експортерів, які щорічно продають менше 30 т золота є Узбекистан, Зімбабве, Колумбія, Венесуела і Болівія.

Серед країн, найбільших імпортерів золота, які скуповують більше 100 т металу протягом року є Індія, Японія, Турція і Тайвань. Малими імпортерами (близько 20-40 т на рік) є такі країни, як Іран, Сірія, Іспанія, Кувейт, Ізраїль, Греція тощо.

Ринок золота характеризується циклічністю і динамічністю цін. Найбільш різке зниження цін на золото за останні 30 років спостерігалось в 1997 р., коли його рівень досягнув показника 283 дол./тр. унц. при середньорічній ціні в 1996 р. - 331,29 дол./тр. унц. Це явище пов’язане з різким зниженням ціни за рахунок надмірного постачання золота на світовий ринок.

З формальної точки зору ринковий механізм торгівлі золотом та іншими дорогоцінними металами діє і на території України, але це стосується лише банківських металів, тобто дорогоцінних металів у якості монет та стандартних зливків.

Згідно з Програмою “Золото України” затвердженою Постановою Уряду України №532 від 16.05.1996 р., передбачено заходи щодо організації і розвитку в Україні ринку дорогоцінних металів. Це сприятиме збільшенню чисельності банків – роздрібних торговців, а також дасть змогу розширити ліміти відкритих валютних позицій, здійснити форвардні операції, поширити систему металевих розрахунків, емісію цінних пеперів, номінованих в банківських металах.

Висновки

Враховуючи природно-ресурсні передумови та завдання щодо підвищення соціально-економічної ефективності народногосподарського комплексу актуальним на сьогоднішній день є формування в Україні власної золотовидобувної промисловості.

Забезпечення раціонального видобування та перероблення золоторудної сировини є комплексною економіко-економічною проблемою. Вона включає не лише створення нормативно-правової бази та інфраструктури, а й вирішення питань екологічної безпеки, враховуючи потенційні негативні впливи в умовах надмірного техногенного навантаження території України.

1. Класифікація родовищ золота здійснюється за їх генезисом, типом і складом руд. Найбільшою є частка метаморфогенних родовищ, запаси золота в яких становлять 58 % від світових запасів, а по видобутку - 59 %. Частка ендогенних родовищ, до яких належить переважна частина українських, за запасами складає 20 % і по видобутку – 28 % золота. Частка екзогенних (передусім розсипних) – 7,5 % від світових запасів, а по видобутку – 6,5 %.

2. На території України виділяють три золоторудні металогенічні провінції: Карпатсько-Добруджинсько-Кримську, Дніпровсько-Донецьку та провінцію Українського щита. Найбільш перспективною, щодо наявності золота вважається територія Українського щита, де зосереджено 75-80 % прогнозних запасів золота України.

3. До головних факторів еколого-економічної оцінки золоторудних об’єктів відносять спосіб видобування золоторудної сировини (відкритий чи закритий - шахтний), а також спосіб збагачення, які визначаються геологічною будовою родовищ, типом руд та формою знаходження золота в руді.

Серед промислових (технологічних) типів руд до найбільш легко збагачуваних відносять золото-кварцеві руди, наскрізне вилучення золота з яких складає 85-97 %. У золото-сульфідно-кварцевих рудах наскрізне вилучення золота дещо більш низьке – 80-95 %. Саме ці руди є характерними для України.

4. Метою вартісної оцінки родовищ є встановлення доцільності їх розвідки та освоєння, виявлення інвестиційно привабливих об’єктів і забезпечення їх ефективного залучення у розробку.

Вартісна оцінка родовищ корисних копалин грунтується на засадах перманентності (здійснення поетапного економічного аналізу з моменту виявлення родовищ і до повного їх відпрацювання), забезпечення ринково-економічної ефективності, варіантності (розрахунок показника оптимальності на різних етапах підрахунку запасів і відпрацювання родовища) і врахування фактору часу (періоду експлуатації родовища). Одним з найважливіших критеріїв ефективності виступає показник чистої поточної вартості, який розраховують подібно показнику сумарного економічного ефекту, враховуючи фактор часу.

5. Золотовидобувна промисловість безпосередньо впливає на навколишнє природне середовище. В зв’язку з її розвитком виникають питання, пов’язані з впровадженням новітніх технологій видобутку, переробки і збагачення золотовмісної руди, комплексного використання природної і техногенної мінеральної сировини, виконання заходів щодо охорони та моніторингу природного середовища.

6. Освоєння власних ресурсів золота в Україні на сьогодні є одним з пріоритетних державних завдань, що знайшло відображення в прийнятті спеціальної Програми “Золото України” (Постанова Кабінету Міністрів України №532 від 16.05.1996 р.). З передбачених в ній заходів здійснено будівництво Мужиївського золотополіметалічного комбінату і спорудження модульної збагачувальної фабрики на даному родовищі. В той же час розвідка і підготовка до промислової експлуатації Клинцівського та Юр’ївського родовищ у Кіровоградській області, Cергіївського, Балка Широка, Балка Золота у Дніпропетровській області та Майського золоторудного родовища в Одеській області неприпустимо затяглося.

Формування власної золотовидобувної промисловості на Україні стало складовою частиною Програми “Україна – 2010” (1999 р.) та деяких інших документів, але недостатність інвестиційного забезпечення продовжує стримувати освоєння вітчизняних родовищ.

7. Методичні особливості економічної оцінки золоторудних об’єктів за ринково-економічними критеріями, що розглянуті на прикладі Сергіївського золоторудного родовища (Україна), полягають в застосуванні оцінки чистої поточної вартості проекту, внутрішньої ставки (норми) доходу (прибутку), а також процедури дисконтування потоку готівки за період освоєння родовищ.

Отримані попередні результати розрахунків не свідчать беззаперечно про економічну доцільність освоєння Сергіївського родовища. З точки зору колишніх уявлень і рівня цін на золото в період 1996-1997 рр. його можна вважати достатньо високорентабельним, однак в сучасних умовах за критеріями інвестора, при встановленій нормі прибутку, як ризикове. В цілому ж щодо Сергіївського родовища доцільним є подальше вивчення питань його освоєння за додатковими даними і варіантами підрахунку запасів.

8. Важливою складовою економічної оцінки є плата за користування надрами, яку передбачається впровадити в Українї щодо золоторудних родовищ. У зв’язку з цим було виконано науково-методичне обгрунтування і розрахунки проектних показників. Розрахунковий механізм виходить із встановлення базового нормативу плати як мінімального, за яким користувачі надр вносять плату незалежно від геологічних особливостей родовищ і умов їх експлуатації.

Виходячи з необхідності підтримки вітчизняної золотовидобувної промисловості для впровадження рекомендуються мінімальні рівні платежів, розмір яких обгрунтовується на прикладі Мужиївського родовища (Закарпатська обл.). Базовий норматив плати можна визначити за рахунок встановлення частки відрахувань щодо повних витрат на 1 г вироблення золота.