ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Академії педагогічних наук україни

Бикова Олена Валентинівна

УДК 378.22:614.84

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

майбутніх офіцерів пожежної охорони

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

а в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Академії педагогічних наук України НИЧКАЛО Нелля Григорівна, Президія Академії педагогічних наук України, академік-секретар Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент МАСЛОВ Валерій Сергійович, Академія муніципального управління; завідувач кафедри психології і педагогіки, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, доцент КОЗЯР Михайло Миколайович, Львівський інститут пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України, ректор, м. Львів.

Провідна установа: Миколаївський державний педагогічний університет, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Миколаїв.

Захист відбудеться "25" жовтня 2001 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України

(01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розісланий “21” вересня 2001 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Козлакова Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Навчальні заклади, які готують кадри для пожежної охорони України, не можуть на сучасному етапі розвитку вищої школи залишитися осторонь процесів гуманізації та гуманітаризації освіти і впровадження інноваційних технологій навчання. Специфіка підготовки фахівців для пожежної охорони полягає в тому, що на відміну від багатьох інженерно-технічних професій, пожежник у своїй майбутній професійній діяльності повинен виконувати функції авторитетного командира-керівника пожежогасіння, інспектора державного пожежного нагляду, висококласного спортсмена службово-прикладних видів змагань, досвідченого інженера-експлуатаційника пожежної техніки, педагога-наставника і психолога. Такі вимоги актуалізують необхідність гармонійного формування особистості майбутнього офіцера пожежної охорони. З цією метою необхідно задіяти весь комплекс психолого-педагогічних, соціологічних та інженерно-технічних засобів, які безпосередньо мають сприяти формуванню повноцінної готовності до професійної діяльності в системі пожежної охорони.

Підготовка майбутніх професіоналів-пожежників має передбачати передусім конкретні вимоги до відповідного рівня готовності з урахуванням принципів субординації, ієрархії, соціальної і професійної відповідальності, залучаючи при цьому методи активного використання внутрішніх і фізичних резервів людини.

Особливості становлення та розвитку пожежної служби висвітлені у працях М.І.Ануфрієва, О.М.Бандурки, О.Н.Ярмиша, М.А.Кришталя, М.М.Козяра, М.С.Коваля, В.М.Стрільця та ін., а вимоги до пожежно-прикладної спортивної підготовки – В.Д.Литвинова, В.Л.Марищука, Г.Л.Черневича, М.Л.Кабанова і І.А.Ярмака. Питання виховання культури, комунікабельності, формування авторитету військовослужбовців розглядалися в дослідженнях Ф.П.Гайворонського і М.І.Галкіна, В.С.Маслова, І.Н.Шкадова.

Профорієнтаційні аспекти цієї проблеми розглядалися Б.О.Федоришиним, В.Г.Павлюком, М.С.Болотських і Є.А.Климовим. Формування готовності до вчительської діяльності досліджували М.І.Дяченко і Л.А.Кандибович, Л.Є.Орбан і Д.М.Гриджук, Л.В.Кондрашова, Г.Б.Штельмах, А.Ф.Линенко, В.О.Сластьонін. Військові психологи досліджували розвиток мотивації офіцерів, курсантів (О.В.Барабанщиков, М.С.Корольчук, Г.С.Грибенюк, Я.В.Подоляк, П.П.Клюс і Я.С.Повзик, О.Д.Сафін та ін.); соціально-філософські розробки проблеми авторитету здійснювали В.С.Богданов, А.І.Салагаєв, А.Н.Поршаков, О.В.Пєрвов, М.Вебер та ін.; питання реалізації творчого потенціалу особистості вивчали І.Лакатос, Д.Пойя, А.Моль, Д.Б.Богоявленська, Н.Б.Крилова, С.О.Сисоєва та ін.. Психолого-педагогічні засади управління навчально-виховним процесом висвітлювали А.М.Алексюк, С.У.Гончаренко, В.І.Маслов, В.С.Пікельна та ін.

Вивчення наукових, документальних та інших джерел дозволяє зробити висновок, що питання формування готовності майбутніх офіцерів-пожежників до професійної діяльності потребують поглибленого вивчення, систематизації і теоретичного узагальнення. Зокрема, практика роботи з курсантами Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МВС України і теоретичні дослідження щодо впровадження нових педагогічних технологій у навчально-виховний процес та досягнуті результати свідчать про актуальність, соціальну і педагогічну значущість цієї проблеми.

Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося відповідно до рішення колегії МВС України від 28 лютого 1995 р. № 4КМ/2 “Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.”, Розділу VI “Проблеми науково-технічного розвитку державної пожежної охорони”, тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з тем “Теоретико-методологічні проблеми відбору змісту і методики професійного навчання” (РК № 0196И008881) та “Науково-методичне забезпечення реалізації державних стандартів професійно-технічної освіти” (РК № 0199И000396).

Об’єкт дослідження: процес професійної підготовки майбутніх офіцерів пожежної охорони у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: зміст, основні компоненти, принципи та педагогічні технології формування готовності до професійної діяльності майбутнього офіцера пожежної охорони.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати компоненти готовності до професійної діяльності майбутніх офіцерів пожежної охорони, розробити та експериментально перевірити модель управління формуванням готовності до професійної діяльності майбутніх офіцерів пожежної охорони.

Концептуальні ідеї дослідження: навчально-виховна робота з формування готовності до професійної діяльності майбутнього офіцера пожежної охорони – феномен, який зумовлюється сукупністю морально-психологічної, командирської, авторитативної, креативної та комунікативної готовностей. Специфіка пожежної служби з властивою їй чотиривекторною спрямованістю (командири пожежогасіння; командири служб державного пожежного нагляду; представники професорсько-викладацького складу та висококласні представники службово-прикладних видів спорту) потребує відмови від уніфікованого підходу до підготовки кадрів. Відбір суб’єктів цього процесу має здійснюватися за принципами ідентифікації потенційних можливостей відповідно до визначеного вектора. Виходячи з цього, з метою формування готовності в цілісному навчально-виховному процесі спеціалізованого вищого навчального закладу передбачається вироблення у курсанта протягом перших трьох років навчання цілеспрямованого прагнення обрати собі на останньому курсі спеціалізацію відповідно до власних орієнтацій. Сформовані на цьому етапі риси стають сталими професійними особистісними якостями.

Розробка комплексу навчально-виховних заходів, впровадження інноваційних технологій навчання, спрямованих на самовизначення курсанта і наступну інтенсифікацію формування готовності до конкретної діяльності, є пріоритетом у виявленні найбільш придатних курсантів відповідно до кожного виду діяльності.

Концептуальні ідеї відображені в гіпотезі дослідження: процес формування готовності у майбутніх офіцерів пожежної охорони до професійної діяльності буде ефективнішим за таких умов:

-

-

-

-

Мета, предмет і гіпотеза дослідження визначили його завдання:

1. Вивчити стан досліджуваної проблеми у педагогічній теорії.

2. Дослідити та виявити відповідність курсантів напрямам чотиривекторної ієрархії.

3. Обґрунтувати компоненти готовності майбутніх офіцерів пожежної охорони до професійної діяльності (морально-психологічний, командирський, авторитативний, креативний, комунікативний).

4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель управління навчально-виховним процесом, спрямованим на формування готовності майбутніх офіцерів пожежної охорони до професійної діяльності.

5. Розробити та експериментально перевірити методичні рекомендації щодо впровадження інноваційних технологій навчання у ВНЗ пожежно-технічного профілю.

Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання, теорії особистості, соціалізації особистості в поліваріантній багатовекторній службі пожежної охорони, гуманістичних і демократичних засад неперервної освіти, а також досягнення психолого-педагогічної науки в умовах інформаційно-технологічної революції.

Теоретичну основу дослідження становлять: теоретико-методологічні та культурологічні аспекти філософії формування нового покоління фахівців (В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень); формування морально-психологічної готовності до педагогічної діяльності (М.І.Дяченко, Л.А.Кандибович, Л.Е.Орбан, Д.М.Гриджук, Г.Б.Штельмах, А.Ф.Лисенко, В.О.Сластьонін); мотиваційний компонент курсанта, офіцера (М.І.Дяченко, О.В.Барабанщиков, М.С.Корольчук, Г.С.Грибенюк, Я.В.Подоляк, Я.С.Повзик та ін.); філософські засади виховання авторитету, когнітивності, креативності (В.С.Богданов, А.І.Салагаєв, А.М.Поршаков, О.В.Первов, М.Вебер, І.Лакатос, Д.Пойя, А.Моль, Д.Б.Богоявленська, Н.Б.Крилова, С.О.Сисоєва та ін.); психолого-педагогічні засади управління навчально-виховним процесом (А.М.Алексюк, С.У.Гончаренко, В.І.Маслов, В.С.Пікельна та ін.); специфічні особливості пожежної служби (М.І.Ануфрієв, О.М.Бандурка, М.М.Козяр, М.С.Коваль та ін.); виховання культури спілкування, комунікабельності (Ф.П.Гайворонський, М.І.Галкін, В.С.Маслов, І.Н.Шкадов).

Дисертантом використано державні документи про освіту, службу пожежної охорони, а також матеріали наукових та науково-практичних конференцій.

Методи дослідження: теоретичні - класифікація спеціалізацій служби пожежної охорони, що представлена як чотиривекторна таксономія; систематизація ознак відповідно до кожного вектора; комплексний підхід до аналізу досліджуваної проблеми у вищому закладі освіти пожежно-технічного профілю відповідно до кожної спеціалізації; емпіричні - психолого-педагогічні, мотиваційні і соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій, починаючи з першого семестра шляхом спостереження, анкетування, тестування, використання методу експертних оцінок, ранжування, математичної статистики, корелювання ознак готовностей суб’єктів, констатуючий і формуючий експерименти з оцінкою функціональних зв’язків вибірковими коефіцієнтами рангової кореляції; прогностичні - екстраполяція на основі врахування результатів формуючого експерименту.

Організація дослідження. Дослідження виконувалося в три етапи у 1996-2001 рр.

На першому етапі (1996-1997 навчальний рік) вивчався стан досліджуваної проблеми, обґрунтовувалися концептуальні ідеї, об’єкт, предмет і завдання, гіпотеза дослідження, проводився констатуючий експеримент згідно з розробленою програмою, здійснювалася систематизація ознак майбутніх напрямів діяльності, розроблялася навчально-методична документація для інтенсифікації формування готовності.

На другому етапі (1997-1998 навчальний рік) проводилося дослідження морально-психологічної, командирської, креативної і пожежно-прикладної спортивної готовності, виявлялися здібності й нахили курсантів. З урахуванням одержаних результатів було уточнено методику дослідження, розпочато індивідуальну роботу з курсантами відповідно до запропонованої методики. Обґрунтовувалися теоретичні засади формування готовності, зміст і принципи навчально-виховної діяльності у ВНЗ пожежно-технічного профілю.

На третьому етапі (1998-1999 навчальний рік і 2000 рік) здійснювалися узагальнення результатів впровадження запропонованої методики, уточнювалася система завдань і психолого-педагогічних заходів, спрямованих на індивідуалізацію курсантів з урахуванням особливостей командирського бойового, командирського інспекторського, наукового викладацького і пожежно-прикладного спортивного напрямів. Проаналізовано результати формуючого експерименту. Створено загальноінститутську лабораторію прогностичного аналізу, у повному обсязі впроваджено результати дослідження в Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля та Академії пожежної безпеки України.

Експериментальна база дослідження

Дослідно-експериментальна робота виконувалась у Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МВС України (422 особи) та у навчально-методичному центрі при Управлінні Державної пожежної охорони МВС України в Черкаській області (97 осіб).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні положень щодо формування ієрархії пожежної служби, яка вперше представлена чотиривек-торною таксономією; в уточненні категорії морально-психологічної готовності; в обґрунтуванні положень та основних компонентів командирської, авторитативної, креативної і комунікативної готовності, що набуло подальшого розвитку у розробці моделі управління формуванням готовності до професійної діяльності майбутніх офіцерів пожежної охорони.

Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні змісту морально-психологічної, командирської, авторитативної, креативної і комунікативної готовності; розробці педагогічних технологій реалізації авторської методики з урахуванням особистісних якостей курсантів і специфіки пожежної служби та науково-методичного комплексу для вищих навчальних закладів пожежно-технічного профілю.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблено методику ранжування знань, умінь, навичок, виховних заходів і організаційних форм, яка дозволяє математично оцінити динаміку змін у показниках готовності, а також їхні кореляційні зв’язки; методологію і методику індивідуальної роботи, спрямованої на вибір спеціалізації у чотиривекторній таксономії після трьох курсів навчання.

Основні концептуальні положення і рекомендації впроваджено в практичну роботу Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МВС України (довідка №1/320 від 20.03 2001р.), Академії пожежної безпеки України (м. Харків) (довідка №88/8 від 11.04.2001р.).

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні концепції підвищення ефективності формування готовності згідно із запропонованою інтерпретацією служби пожежної охорони як чотиривек-торної таксономії; визначенні професійних вимог до кожного вектора; розробці методики діагностики знань, умінь, навичок і здібностей курсантів; уточненні суті морально-психологічної готовності до професійної діяльності; теоретичному обґрунтуванні нових видів готовності – командирської, авторитативної, креативної, комунікативної й оновленні їх змісту; розробці методології ідентифікації курсантів до вектора спеціалізації та їх цілеспрямованої подальшої підготовки; впровадженні авторської методики у пожежно-технічних навчальних закладах; у створенні загальноінститутської лабораторії прогностичного аналізу та методології експериментального дослідження і статистичної обробки результатів.

Вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів забезпечена методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження, застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті, гіпотезі та завданням дослідження, репрезентативною вибіркою, поєднанням кількісного і якісного аналізу експериментальних даних, статистичними методами обробки результатів дослідження, а також позитивними наслідками їх впровадження.

На захист виносяться такі положення:

1. Теоретично обґрунтовані положення щодо доцільності підготовки фахівців за напрямами чотиривекторної таксономії служби пожежної безпеки – командирської бойової, командирської інспекторського нагляду, науково-педагогічних кадрів та представників спортивно-прикладної майстерності.

2. Зміст мотиваційного, морально-орієнтаційного, пізнавально-операційного, емоційно-вольового, психофізіологічного і оцінно-змістового компонентів готовності, а також додаткових видів готовності – командирської, авторитативної, креативної і комунікативної, що відображають багатогранність феномена загальної готовності до професійної діяльності пожежника.

3. Педагогічні технології формування готовності до професійної діяльності майбутніх офіцерів пожежної охорони.

Апробація результатів дослідження. Проміжні та кінцеві результати дослідження обговорювалися на 7 науково-практичних конференціях, зокрема: на ІV Міжнародній конференції “Пожежна безпека-99” (м. Черкаси, червень 1999 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти” (м. Чернівці, листопад 1999 р.); науково-практичній конференції “Відомча освіта в МВС України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Харків, листопад 1999 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (м. Луганськ, грудень 1999 р.); Міжнародній конференції “Проблеми підготовки кадрів для Державної протипожежної служби” (м. Москва, вересень 2000 р.).; звітній науковій конференції Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Теоретичні і методичні проблеми неперервної професійної освіти” (м. Київ, березень 2001 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції “Теоретичні і методичні проблеми підготовки педагога професійної школи до впровадження інноваційних та інформаційних технологій навчання” (м. Київ, травень 2001 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано у 9 наукових працях, з них 7 статей написано без співавторів, у тому числі 5 статей – у провідних наукових фахових виданнях, 4 статті – у збірниках праць наукових конференцій. Загальний обсяг особистого внеску – 3,25 друк. арк.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (190 найменувань, з них 7 іноземними мовами), 9 додатків. Основний текст дисертації викладено на 163 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, концептуальні ідеї, гіпотезу, методологію та етапи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок, викладено дані про впровадження й апробацію результатів дослідження та основні положення, що захищаються.

У першому розділі – “Теоретичні засади формування професійної готовності у майбутніх офіцерів пожежної охорони” – проаналізовано специфічні особливості діяльності офіцера-пожежника, викладено результати вивчення стану професійно-технічної освіти у ВНЗ пожежно-технічного профілю, а також схарактеризовано філософські, психолого-педагогічні, соціальні і виробничі аспекти підготовки фахівців [6].

На основі вивчення вимог до професійної підготовки та професійної діяльності у розділі уточнено поняття “готовність” в аспекті професійної діяльності як психолого-педагогічну таксономію необхідного і достатнього комплексу професійно важливих якостей і властивостей особистості. Запропоноване визначення враховує динаміку розвитку професійних функцій і їх коригування відповідно до вимог часу. Найбільш повно особистісна модель для працівника органів внутрішніх справ розроблена А.М.Столяренком, М.І.Ануфрієвим, О.М.Бандуркою, О.Н.Ярмишем. Вони зазначають, що професійно важливі якості не можна розглядати абстрактно, поза контекстом майбутньої спеціалізованої діяльності, яка згідно з концепцією нашого дослідження розглядається як чотиривекторна: командирська бойова, командирська інспекторського нагляду, професорсько-викладацька, пожежно-прикладна спортивна. Крім орієнтації підготовки за цими векторами, велику увагу треба приділяти і розвитку соціокультурного напряму виховання.

З урахуванням вимог до підготовки кадрів у 1996-1997 навчальному році на першому курсі був проведений констатуючий експеримент (422 курсанти), завданням якого полягало у виявленні, наскільки курсанти-першокурсники відповідають головним переліченим вимогам.

Вивчення 542 особових справ абітурієнтів засвідчило, що майже 80% з них мали проміжну або знижену готовність, а 8% зовсім не були готові до навчання за обраним фахом. Після першого семестру згідно з програмою і методикою наукового пошуку проводилося вивчення соціально-психологічного клімату в колективі, оцінка комунікативних, організаторських і лідерських здібностей та соціометричне вивчення мікрогруп у первинних колективах і в цілому оцінювалась морально-психологічна готовність X, командирська Y, креативна Z і спортивно-прикладна готовність U (далі у тексті ми використовуватимемо символіку X, Y, Z, U у відповідній інтерпретації).

У розділі доведено наявність середньокорелюючого зв’язку між морально-психологічною і командирською готовністю, що свідчить про задовільну роботу відбіркової і приймальної комісій з абітурієнтами. Виявляючи функціональний зв’язок між X і Z, X і U, Y і Z і Y і U, ми переконалися, що на першому курсі він є нестійким. Одержані дослідницькі дані враховувалися у процесі формуючого експерименту. Це дало змогу з’ясувати, чи буде зв’язок посилюватися принаймні до середнього у подальшому навчанні.

За нашими даними, кількісні показники поведінкового компонента у всіх взводах наближаються до 0,58. Знання про свої психічні якості і якості товаришів, як основу психологічної готовності, становили 0,4-0,6. У колективі кожного взводу відбувалося змагання між курсантами, що відповідним чином впливало на формування міжособистісних стосунків та розвиток інтрагрупової активності. За таких умов створення боєздатного колективу ще тільки починається, і необхідну роботу доцільно проводити на науковій основі з урахуванням психолого-педагогічних чинників [6].

Поліваріантність служби пожежної охорони логічно потребує розглядати готовність як складний психолого-педагогічний феномен, до якого органічно входять морально-психологічна, командирська, авторитативна, креативна і комунікативна готовності.

У дисертації проаналізовано підходи дослідників до змісту і структурних компонентів морально-психологічної готовності до майбутньої викладацької діяльності. Цей аспект вивчали М.І.Дяченко і Л.А.Кандибович, Л.В.Кондрашова, Г.Б.Штельмах. Мотиваційний потенціал привертав увагу військових психологів з погляду розвитку професійної спрямованості офіцерів, курсантів (Г.С.Грибенюк, М.С.Корольчук, А.Ф.Желєзняк, В.І.Ковальов, О.Н.Александров, В.І.Селезньов, В.В.Богуславський, Ю.В.Шеремета та ін.), як елемент психологічної діяльності, результат психологічної підготовки (В.Т.Юсов, В.І.Варваров, В.В.Сисоєв, Л.Н.Кузнєцов, П.А.Корчемний та ін.).

Оскільки в професії пожежника інтегруються основні якості педагога, наставника, психолога, під час експериментальної роботи ми спиралися на ці засади морально-психологічної готовності до виконання функцій професіонала-пожежника у таких компонентах [1]: мотиваційному, морально-орієнтаційному, пізнавально-операційному, емоційно-вольовому, психофізіологічному, оцінно-змістовому. Поряд з відомими положеннями щодо специфічних особливостей у дисертації розглянуто і теоретично доведено, що наведені шість компонентів не охоплюють багатогранної діяльності офіцера-пожежника.

У другому розділі – “Теоретичне обґрунтування чинників професійної готовності у майбутніх офіцерів пожежної охорони” – розглянуто запропоновані нами нові види готовності – командирська, авторитативна, креативна і комунікативна.

У розділі викладено положення щодо командирської готовності у здійсненні професійної діяльності [4]: природний талант лідера, авторитет, найвище розуміння соціальної значущості бойового завдання, відповідальність, інтуїція, активність, оптимізація власної управлінської діяльності, сміливість, рішучість, врівноваженість, впевненість, переконливість, чіткість команд, оперативність у прийнятті рішень, готовність до ризику.

Авторитативна готовність (authoritative - з англ. авторитетний) розглядається нами на основі положень праць, присвячених різним аспектам авторитету особистості (В.С.Богданов, А.Л.Салагаєв, Ю.О.Неймер, Г.В.Байков, Є.О.Салєнков, К.С.Павлиця, Є.М.Ткачов, Ю.П.Степкін, А.М.Поршаков, Б.Ф.Поршнєв, О.В.Пєрвов, Г.В.Горченко). Авторитативна готовність, на наш погляд, повинна містити такі компоненти: спонукальний, регулятивний, трансформативний, інформативно-пізнавальний, регенеративний, виховально-дисциплінуючий, морально-етичний, авторитетно-престижний, посадовий, управлінський, лідерський і харизматичний [3]. Кожний з них докладно розглянутий у дисертації.

Авторитетну особистість вирізняє така важлива якість, як відповідність її соціальної поведінки та загальнокорисної праці соціальним замовленням суспільства. Так, роль і авторитет пожежника актуалізуються, публічно визнаються і стають легітимними, коли та чи інша екстремальна ситуація (пожежа) стає небезпечною для багатьох людей. Характерним прикладом є аварія на Чорнобильській АЕС, у ході ліквідації якої відвагу і героїзм виявили пожежники, серед яких було багато випускників Черкаського пожежно-технічного училища, в тому числі Герої Радянського Союзу лейтенанти внутрішньої служби Володимир Правик та Віктор Кібенок.

Особливу увагу у розділі приділено визначенню суті командирської готовності майбутнього керівника гасіння пожежі (КГП). Не перелічуючи чітко узаконених на державному рівні вимог щодо необхідності знати, уміти і мати якості керівника гасіння пожежі, а також не наводячи переліку найбільш поширених помилок з досвіду пожежогасіння (з ними можна ознайомитися в роботах Я.С.Повзика), ми проаналізували етапи формування авторитету командира і визначили завдання дослідити спеціальний професійний відбір осіб на студентській лаві, що володіють необхідними якостями лідера. Це потрібно для наступної індивідуальної професійно-педагогічної роботи.

У розділі показано, що креативна готовність передбачає наявність таких особистісних властивостей [8]: генератор ідей, високі здібності, активна евристична творчість, професійне честолюбство, інсантність, гнучкість розуму, дивергентність, пошук, висока загальнонаукова підготовка, глибина знань і ємність тезаурусу, високий науковий авторитет, розвинена інтуїція.

Креативна готовність передбачає вищий рівень творчості. Досліджуючи цей аспект, ми враховували визначення Д.Б.Богоявленської трьох рівнів творчості: перший - відносно простий - стимульно-продуктивний; другий - евристичний; третій - найбільш складний і розвинений - креативний, завдяки йому починає виявлятися авторська проблемна рефлексія, приймаються принципово нові рішення.

До переліку здібностей стійкого характеру, визначеного Н.Б.Криловою, нами зроблено доповнення, а саме: стійкий характер здібностей на рівні прийняття і виконання рішень в екстремальних ситуаціях. Керівників необхідно виховувати або проводити селекцію серед суб’єктів за рівнем їх можливостей, що їх вони виявляють у ділових і рольових іграх [4].

Сучасне співвідношення кількості студентів на одного викладача (13:1) за нор-мами вищої школи формально не дозволяє належним чином здійснювати диференціацію у роботі з курсантами. Згідно з авторською методикою було запропоновано інноваційні педагогічні технології з метою впровадження у навчальний процес навчальних планів і програм, якими передбачено проведення практикумів, ділових ігор, олімпіад, конкурсів, виставок студентських робіт, творчих диспутів, дискусій, виступів з доповідями, повідомленнями на наукових конференціях, симпозіумах, зустрічей з видатними вченими, присутності на засіданнях спеціалізованих рад по захисту дисертацій. Безперечно, у всіх студентів мають бути однакові початкові можливості у творчому педагогічному та імітаційно-бойовому спілкуванні, творчій самостійній діяльності, груповій діяльності.

У розділі доведено, що головною вимогою комунікативної готовності є створення повноцінного колективу, в якому домінують такі принципи: психологічна сумісність незалежно від авторитетів групи, колективу, активна життєва позиція, відданість обов’язку, єдність поглядів з колективом (але не конформізм!), професійне товариство, взаємодопомога, повага до колег, до правил співжиття, здатність до самовиховання, самокритичність, відсутність егоцентризму, здатність до спілкування, володіння ситуаціями професійного мовлення [2, 7].

Відомо, наскільки суттєво залежить успіх тієї чи іншої справи від умілого використання мови, досягнень когнітивної і комунікативної лінгвістики, прагматики, психолінгвістики та інших новітніх галузей знання. Основні комунікативні вимоги до мови - точність, ясність і мовна внормованість мають у професійній сфері пожежної служби свою специфіку.

У дисертації проаналізовано психологічні риси співрозмовника як передумова оптимального спілкування і запропоновані рекомендації вербальної поведінки залежно від психологічного типу учасників комунікативного процесу, а також типів репрезентаційної системи комунікантів.

Таким чином, обґрунтовані нами компоненти готовності мають формуватися у курсантів пожежно-технічних ВНЗ в основному на першому-третьому курсах навчання з тим, щоб на завершення навчання на останньому курсі (бакалавр) можна було давати курсантам психолого-педагогічні рекомендації для остаточної само-орієнтації згідно з визначеними векторами.

У третьому розділі – “Організація і результати експериментальної роботи” – викладено загальну характеристику експериментальної роботи на різних етапах, методику формування готовності курсантів до майбутньої професійної діяльності, теоретично обґрунтовану систему управління активізацією та інтенсифікацією формування готовності в аудиторний і позааудиторний час в пожежно-технічних ВНЗ, методику ранжування знань, умінь і навичок курсантів згідно з визначеними нами напрямами X, Y, Z, U.

Програмою наукового пошуку було передбачено проведення протягом першого семестру констатуючого експерименту, створення однакових стартових умов для всіх, заміри у третьому і п’ятому семестрах впливу навчально-виховних заходів і виявлення їх ефективності для одних суб’єктів і неефективності для інших. Під час формуючого експерименту шляхом відбору відповідно до спеціальної методики той або інший курсант (за його згодою) спрямовується за тим чи іншим напрямом пожежної служби. В цей період навчально-орієнтаційна робота має такі ознаки - змістовність, оцінювання, керованість, диференційованість, динамічне реагування. Всі курсанти одночасно брали участь у загальних виховних заходах. Після третього семестру постала необхідність у виконанні таких функцій: інтегруючої - для проведення індивідуальної роботи, розвивальної - для поетапного нарощування навантаження, персоніфікованої - для орієнтації на спеціалізації.

Результати констатуючого експерименту були враховані у процесі обґрунтування цілісної системи комплексних заходів для інтенсифікації формування готовності до майбутньої діяльності. В основу цієї системи покладені модернізовані і запропоновані нами принципи морально-психологічної, командирської, авторитативної, креативної і комунікативної готовності, які враховувалися при визначенні загальних й індивідуальних заходів аудиторної і позааудиторної роботи, зокрема в наукових гуртках, безпосередньо на кафедрах, на спортивних майданчиках і полігонах, що імітують бойові ситуації. Вони спрямовані на виховання творчості, активності, самостійності курсантів, піднесення їх авторитету, що дає змогу виявляти найбільш обдаровану молодь і її найбільшу придатність до окремих спеціалізацій. Переглянуто і доповнено зміст соціологічних опитувань, тестів, анкет, випробувань, що проводилися на різних етапах дослідження.

У розділі викладено методику проведення цих заходів, охарактеризовано управлінську діяльність навчального відділу, загальноінститутської лабораторії прогностичного аналізу і кафедральних груп аналізу.

Здійснення узагальнення результатів формуючого експерименту після п’ятого семестру дало змогу виявити позитивні зміни. Дослідницькі дані враховувалися у процесі розробки чіткої системи управлінської діяльності навчального відділу на завершальному етапі підготовки. Виявлено, що завдяки впровадженій системі кількісний показник емоційного компонента в курсантських колективах третього і другого в порівнянні з першим курсом зріс відповідно на 0,21 і 0,14. У всіх взводах підвищився рівень взаємодії і взаєморозуміння. Кількісні показники поведінкового компонента на третьому, другому і першому курсі в експериментальному контингенті становили 0,8; 0,6; 0,58. Головним критерієм когнітивного компонента є “знання-незнання особистості кожного члена колективу”. Показники цього компонента зросли в порівнянні з констатуючим експериментом до 0,6-0,65 [5].

Комплексне дослідження потребує статистичних спостережень. У педагогічних дослідженнях останнім часом з цією метою використовується вибірковий коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (А.А.Киверялг), але з його використанням для великих вибірок з нормальним розподілом виникають похибки за рахунок пов’язаних рангів. Тоді, як рекомендує Дж.Гласс, треба використовувати формулу Кендалла, що і зроблено в нашій роботі.

Таблиця 1

Середні показники видів готовності за п’ятибальною шкалою і

вибіркові коефіцієнти рангової кореляції тау Кендалла

Аналіз даних, викладених у таблиці 1, показує, що середні показники готовності експериментального контингенту в порівнянні з контрольним дали помітну різницю в прирості морально-психологічної готовності Х (+0,50 і +0,30), командирської Y (+0,27 і +0,09) і майже не відрізняються для креативної і пожежно-прикладної спортивної. Останнє можна пояснити тим, що академічна оцінка “п’ять” для майстра спорту і другорозрядника мають різні вартісні значення. Те ж саме стосується і відмінника з великими творчими здібностями і відмінника, який одержує високі оцінки тільки за рахунок прекрасної пам’яті або високої працездатності. Тому динаміка зростання їх здобутків має розглядатися у більшому діапазоні оцінок (не 2-5, а в 50-, або в 100-бальній шкалі, як зроблено для готовностей X i Y).

Коефіцієнт тау Кендалла встановлює за нашою програмою корелюючий зв’язок між ознаками X, Y, Z, U і обчислювався при довірчій імовірності 0,99. В експериментальному контингенті за період дослідження 1997-1999 роках ху піднявся з 0,56 до 0,72 (на 0,16), у контрольному - на 0,10. Коефіцієнт xu - на 0,10, у контрольному - на 0,04. Інші коефіцієнти кореляції фіксують дуже низький нестійкий зв’язок, що підтверджує попередні висновки констатуючого експерименту про різну природу якісних показників.

Тим часом цілеспрямоване проведення експериментальної роботи вплинуло на поліпшення зв’язку ху і xu порівняно з контрольним контингентом. Це дало можливість на наступних курсах здійснювати профілювання спеціаліста й підняти цей показник до рівня 0,7-0,8. Крім того, відібрано коло осіб, рекомендованих для індивідуальної роботи на заключних курсах навчання (34 – за підвищеною програмою командирів, 15 – для магістерської підготовки і 25 – для спортивно-прикладної). Це становить понад 30% контингенту курсантів на курсі і відповідає підвищеним вимогам держзамовлення.

Опитування курсантів після обговорення результатів дослідження у 2000 р. підтвердило повну довіру і готовність виконувати рекомендації для переходу на спеціалізації у наступному четвертому навчальному році (підтримали 78,1%, проти 14,9%, не визначились 7%). Крім того, курсанти висловили згоду, щоб запропонована методика використовувалася у навчально-виховному процесі (за соціологічним опитуванням з 215 осіб підтримали 165 (76,7%), проти 9 (4,2%), не визначилися 41 (19,1%).

Таким чином, одержані в ході формуючого експерименту результати підтверджують ефективність проведеного дослідження, зокрема вирішенням та обґрунтуванням психолого-педагогічних умов, методики формування готовності, що підтверджує правильність висунутої гіпотези.

У загальних висновках викладено основні результати теоретичної розробки проблеми та експериментальної перевірки методики формування готовності до майбутньої професійної діяльності курсантів вищих навчальних закладів пожежно-технічного профілю.

1. Аналіз професійної діяльності в службі пожежної охорони згідно з обґрунтованою концепцією дозволив запропонувати чотиривекторну таксономію використання кадрів: командири пожежогасіння; начальники служб інспекторського нагляду; професорсько-викладацький склад пожежно-технічних навчальних закладів та співробітники науково-дослідних підрозділів галузі; пожежно-прикладний спортивний напрям.

2. Теоретичний аналіз проблеми формування готовності до професійної діяльності дав змогу виявити високий рівень ряду наукових досліджень з проблем морально-психологічної готовності до педагогічної і виховної діяльності; мотиваційного компонента, досліджуваного військовими психологами, а також соціально-філософські розробки проблеми авторитету і проблеми творчості, які подають глибокий аналіз готовності, зокрема до різних професій. У дослідженні зроблена спроба синтезувати ці наукові досягнення на основі чотиривекторної таксономії пожежної служби з урахуванням її специфіки і обґрунтувати суть поняття “готовність” як психолого-педагогічну таксономію необхідного і достатнього комплексу професійно важливих якостей і властивостей особистості. Такий підхід дає змогу враховувати динаміку розвитку професійних функцій і здійснювати необхідну корекцію відповідно до нових вимог.

3. Впровадження інноваційних технологій у підготовці майбутніх офіцерів для служби пожежної охорони спрямовується на розвиток здібностей, творчого мислення, потреб і вмінь самовдосконалення за напрямами, які найбільше відповідають особистісним якостям і властивостям курсантів.

4. Теоретично обґрунтовані положення щодо доцільності формування готовності майбутнього офіцера до професійної діяльності на основі таких складових:

– морально-психологічна готовність (компоненти – мотиваційний, морально-орієнтаційний, пізнавально-операційний, емоційно-вольовий, психофізіологічний, оцінно-змістовий);

– командирська готовність (компоненти – природний талант лідера, авторитет, найвище розуміння соціальної значущості бойового завдання, відповідальність, інтуїція, висока творча активність, оптимізація своєї управлінської діяльності, сміливість, рішучість, врівноваженість, упевненість, переконливість, чіткі команди, оперативність прийняття рішення, готовність до ризику);

– авторитативна готовність (компоненти – спонукальний, регулятивний, трансформативний, інформаційно-пізнавальний, регенеративний, виховально-дисциплінуючий, морально-етичний, авторитетно-престижний, посадовий, управлінський, лідерський, харизматичний);

– креативна готовність (компоненти – генератор ідей, евристична творча діяльність, професійне честолюбство, інсантність, дивергентність, пошук, гнучкість розуму, наукова комунікабельність, глибина знань і ємність тезаурусу, високий науковий авторитет);

– комунікативна готовність (компоненти – психологічна сумісність, активна життєва позиція, відданість обов’язку, єдність поглядів з колективом, професійне товариство, взаємодопомога, повага до колег, до правил співжиття, здатність до самовиховання, самокритичність, відсутність егоцентризму, здатність до спілкування, володіння професійною мовою, ситуаціями професійного мовлення). В комунікативній готовності проаналізовано ситуації професійного спілкування.

Таким чином, обґрунтовані компоненти готовності повинні формуватися у курсантів пожежно-технічних ВНЗ в основному на першому-третьому курсах навчання з тим, щоб на завершення навчання на останньому курсі (бакалавр) можна було психологічно спрямовувати курсантів на самоорієнтацію за векторами.

5. Узагальнення результатів констатуючого експерименту, проведеного у 1996-1997 навчальному році на першому курсі з участю 422 курсантів, дало змогу оцінити морально-психологічну, креативну і пожежно-прикладну спортивну готовність кожного курсанта. З урахуванням одержаних результатів було розроблено авторську методику формування у курсантів готовності до майбутньої професійної діяльності.

Відповідно до концепції і методики дослідження нами запропоновано комплекс загальних виховних заходів у вищому навчальному закладі пожежно-технічного профілю. Індивідуальний підхід до формування командирської готовності враховує, насамперед, виховання поведінки керівника за структурою та увагою до підлеглих, виховання лідерських якостей і методику створення команди, що забезпечує високу ефективність командирської діяльності. Важливу роль у цій виховній роботі відіграють концепції комунікативної і авторитативної готовності. Для формування креативної готовності майбутнього офіцера пожежної охорони використовувались рекомендації щодо проведення заходів, які творчо впроваджені у ВНЗ. У процесі формуючого експерименту значну увагу було приділено вдосконаленню фізичної готовності, прищепленню норм особистої гігієни, розвитку загальної культури курсантів.

6. Формуючим експериментом протягом 1997-2000 рр. доведено позитивну динаміку зростання досліджуваних якостей курсантів у експериментальному контингенті. Так, середній показник морально-психологічної готовності зріс з 3,65 до 4,15 (у контрольному він не перевищив 3,95). Командирська готовність – відповідно з 3,82 до 4,12 (у контрольному – з 3,92 до 4,01), значно зросла і спортивно-прикладна готовність. Успішність зросла незначною мірою. Кореляційна залежність між морально-психологічною і командирською готовністю, що оцінювалась вибірковим коефіцієнтом рангової кореляції тау Кендалла, зросла за період дослідження в експериментальному контингенті з 0,56 до 0,72, в контрольному – з 0,51 до 0,61; кореляційна залежність між морально-психологічною і пожежно-прикладною спортивною – з 0,4 до 0,5. Малі значення коефіцієнтів рангової кореляції між морально-психологічною і креативною, командирською і креативною готовностями можна пояснити різною природою їхніх складових.

7. Результати дослідження дають підставу вважати, що педагогічні засоби інтенсифікації формування готовності забезпечують підвищення морально-психологічної, командирської, спортивно-прикладної готовності, а також дозволяють виявляти обдарованих фахівців для подальшої орієнтації у поліваріантній пожежній галузі [9], що відповідає вимогам Наказу МВС України від 19 травня 2001р. № 356 “Програма розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.”, п.3.13 якої передбачає підготовку пропозицій Міністерству освіти і науки України про внесення змін до Переліку напрямів для спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.

8. Запропонована методика сприяє формуванню чіткої орієнтації на відповідну до особистісних даних кожного курсанта спеціалізацію. Експериментально підтверджено перспективність обраного напряму у персоніфікованій підготовці кадрів для служби пожежної охорони. Тому на завершальному етапі навчання (спеціаліст, магістр, ад’юнкт), а також при підвищенні кваліфікації і перепідготовці кадрів потребують подальшого вдосконалення психолого-педагогічні підходи до підготовки фахівців, використовувані методики підготовки, порівняльний аналіз зарубіжного досвіду.

Згідно з концепцією і методикою дослідження було створено лабораторію прогностичного аналізу в інституті і систему управління виховними аудиторними і позааудиторними заходами, загальними і особистісними, спрямованими на інтенсифікацію й активізацію формування готовності. Реалізація основних операційних функцій суб’єктами управління (навчальним відділом, лабораторією, кафедрами, викладачами, командирами, кураторами, тренерами) введена в організаційну систему навчання обов’язково на першому, другому і третьому курсах з метою повного виявлення схильностей курсанта і його спеціалізації на четвертому курсі (бакалавр) і в подальшому вдосконаленні.

9. Дослідження дало змогу сформулювати низку постановочних питань і пропозицій Головному управлінню держаної пожежної охорони МВС України:

- розробити галузеві вимоги до фахівців пожежної охорони на різних щаблях ієрархії пожежної служби;

- сприяти впровадженню у навчальний процес пожежно-технічних ВНЗ розроблених організаційних і психолого-педагогічних результатів дослідження персоніфікованої підготовки курсантів пожежно-технічних ВНЗ і слухачів навчальних закладів післядипломної освіти;

- розглянути доцільність введення до навчального плану ряду додаткових профільних дисциплін, зокрема спеціальної психолого-педагогічної підготовки офіцерів-пожежників, а також доцільність викладання в існуючому обсязі загально-будівельних дисциплін (будівельна механіка, залізобетонні конструкції, архітектура будівель і споруд та ін.).

Подальший науковий пошук з цієї проблеми доцільно спрямувати на дослід-ження дидактичних особливостей інноваційних технологій навчання, зарубіжного досвіду підготовки працівників пожежної охорони, управління навчально-виховним процесом у вищих навчальних закладах пожежно-технічного профілю, обґрунтування ефективної неперервної післядипломної освіти і підвищення кваліфікації за спеціальністю “Пожежна безпека”.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.