ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

Бубка Сергій Назарович

УДК 378:37.042.1

ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ

ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті, Міністерство освіти і науки України, м.Донецьк.

Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, доцент

Рибковський Анатолій Георгійович,

Донецький національний університет, завідувач кафедри фізичного виховання і

спорту, м.Донецьк. | Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Волков Леонід Вікторович,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут ім. Г.С.Сковороди, кафедра теорії і методики фізичного виховання, м.Переяслав-Хмельницкий; | | кандидат педагогічних наук, професор Канішевський Станіслав Михайлович,

Київський національний університет будівницьтва і архитектури, завідувач кафедри фізичного виховання і спорту, м.Київ. | | Провідна установа: | Національний педагогічний університет
ім. М.П.Драгоманова,

кафедра теорії і методики фізичного виховання та спорту, Міністерство освіти і науки України, м. Київ. |

Захист відбудеться "25" вересня 2001 р. о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.

Автореферат розісланий "20" серпня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П.Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Майбутня трудова діяльність ставить зростаючі вимоги до розвитку й удосконалення індивідуальних сенсомоторних і рухових здібностей студентів у період навчання у вищих навчальних закладах. Це пов’язано насамперед з тим, що рівень розвитку індивідуальних здібностей, психофізичних якостей і рухової підготовленості будуть визначати конкурентоспроможність фахівця на ринку праці. Тому значення індивідуальних здібностей для ефективної професійної діяльності молоді зростає.

Вивчення якостей особистості знайшло відображення в працях І.Д. Беха, М.Д. Зубалія, І.А. Зязюна, Є.П. Ільїна, Б.С. Кобзаря, А.С. Макаренка, Н.Г. Ничкало, В.О. Онищука, В.М. Оржеховської, К.К. Платонова, М.Г. Тайчинова, Б.М. Теплова, К.Д. Ушинського та інших.

Проблема цілісного розвитку особистості, пошуку педагогічних засобів і методів формування індивідуальних здібностей розкривається в працях П.К. Анохіна, В.В. Давидова, В.М. Дружиніна, О.В. Запорожця, В.В. Кли-менка, Б.Ф. Ломова, В.Д. Небилицина, Б.М. Теплова, В.Д. Шадрикова та ін.

У теорії і методиці фізичного виховання й спортивного тренування вивченням рухових і сенсомоторних здібностей займалися В.К. Бальсевич, В.В. Бойко, Ю.В. Верхошанський, Л.В. Волков, В.М. Дьячков, В.Ф. Новосельський, М.Г. Озолін, В.М. Платонов, Ю.Т. Похолінчук, А.Ц. Пуні, О.В. Родіонов, Дж. Уілмор, Д. Мартін та ін.

Теоретичні основи розвитку індивідуальних здібностей розкриваються у працях Б.Г. Ананьєва, М.О. Бернштейна, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, М.Г. Озоліна, С.Л. Рубінштейна, І.М. Сеченова, Б.М. Теплова, Д.Н. Узнадзе, О.О. Ухтомського, Л.В. Чхаїдзе та ін.

У дослідженнях М.В. Зимкіна, С.М. Канішевського, Б. Кретті, В.М. Марищука, Л.П. Матвеєва, М.Я. Набатникової, В.П. Філіна та інших розглядається процес розвитку рухових здібностей, засоби підвищення рухової активності і мотивація студентів до занять фізичними вправами.

Вивчення змісту означених праць вказує на те, що проблема формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання не була предметом спеціальних досліджень. Актуальність проблеми, недостатня теоретична і практична її розробка й визначили вибір теми дисертаційного дослідження: "Формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є частиною комплексної проблеми "Управління процесом фізичного виховання і спортивного тренування", що входить до тематичного плану Міністерства освіти і науки України, Асоціації Євразійських університетів. Тема пов'язана з Цільовою комплексною програмою "Фізичне виховання - здоров'я нації", державний реєстраційний номер 0196 U 021118.

Об'єкт дослідження - процес формування індивідуальних здібностей студентів.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні й експериментальній перевірці змісту і методики формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що процес формування індивідуальних здібностей студентів стає більш ефективним за умов: а) удосконалення змісту фізичного виховання студентів, орієнтованого на формування вольових якостей, рухових і сенсомоторних здібностей; б) об'єктивного оцінювання індивідуальних здібностей, яке сприятиме підвищенню ефективності навчально-тренувального процесу з формування професійно важливих вольових якостей, сенсомоторних і рухових здібностей; в) стимулювання процесу формування індивідуальних здібностей, що передбачає вплив мотивів на виховання вольових якостей особистості студентів.

Досягнення поставленої мети здійснювалося шляхом розв'язання таких завдань:

1. Вивчити теоретичні основи формування індивідуальних здібностей особистості.

2. Визначити критерії і показники сформованості індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання.

3. Розробити й експериментально перевірити зміст і методику формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання.

4. Розробити методичні рекомендації щодо формування у студентів індивідуальних здібностей в процесі фізичного виховання.

Теоретико-методологічною базою дослідження є: загальнонаукове розуміння індивідуальних здібностей особистості та їх гармонійного розвитку; положення педагогіки й психології про розвиток індивідуальних якостей, загальних й спеціальних здібностей; теорія функціональних систем та концепція сенсомоторного розвитку; концептуальні положення педагогічної науки про сутність і значення фізичного виховання у формуванні особистості.

Для розв'язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури; педагогічні спостереження; анкетування; бесіда; опитування; інтерв'ю; моделювання; педагогічний експеримент; методи вивчення рівнів розвитку вольових якостей, сенсомоторних і рухових здібностей; методи визначення зорово-моторних реакцій, точності оцінки просторово-часових і динамічних характеристик; тестування; теппінг-тест; хронометрія; лінійні вимірювання; методи математичної статистики і порівняльного аналізу.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося в три етапи протягом 1995 - 2001 рр.

На першому етапі (1995 - 1996 рр.) вивчалась і аналізувалась педагогічна, психологічна й методична література з проблеми дослідження, визначались мета, предмет і об'єкт дослідження, формувалась гіпотеза, конкретизувались завдання.

На другому етапі (1997 - 2000 рр.) проводився констатуючий і формуючий експеримент, оцінювалася динаміка індивідуальних здібностей студентів, визначалась ефективність змісту й методики формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання.

На третьому етапі (2000 - 2001 рр.) проводився аналіз експериментальних даних, узагальнювалися результати роботи, оброблялися здобуті дані, здійснювалося літературне оформлення дисертації, публікувалися і обговорювалися результати дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводились на базі факультетів Донецького національного університету (ДонНУ), Східноукраїнського національного університету (СУНУ, м. Луганськ), Луганського педагогічного університету (ЛПУ), Луганського аграрного університету (ЛАУ). Всього в дослідженнях прийняло участь 1252 студенти основного та навчально-спортивного відділень.

Наукова новизна дослідження полягає: в обґрунтуванні структури індивідуальних здібностей студентів як складної динамічної системи; розробці змісту й методики формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання; визначенні впливу рухових, сенсомоторних здібностей і вольових якостей на показники фізичної підготовленості студентів.

Теоретичне значення роботи полягає: в уточненні понять "індивідуальні здібності", "спеціальні здібності", "актуальні здібності"; визначенні критеріїв оцінювання кількісних і якісних показників розвитку індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання; розробці діагностики визначення індивідуальних здібностей студентів до різних видів рухової активності; обґрунтуванні можливостей розвивати індивідуальні здібності студентів у процесі фізичного виховання й спортивного тренування.

Практичне значення дослідження полягає в розробці науково обґрунтованої методики формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання й спортивного тренування; підготовці методичних рекомендацій викладачам вищих навчальних закладів щодо проведення педагогічного контролю; здійснення діагностики рівня розвитку індивідуальних рухових і сенсомоторних здібностей та фізичної підготовленості студентів.

Вірогідність наукових положень і результатів дослідження забезпечується науковою й методологічною обґрунтованістю теоретичних положень; застосуванням комплексу методів педагогічного пошуку, які відповідають меті й завданням дослідження; дотриманням вимог щодо організації та проведення педагогічного експерименту; використанням методів математичної статистики й порівняльного аналізу; застосуванням сучасної діагностичної апаратури.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися в процесі експериментальної роботи. Матеріали досліджень доповідалися на Міжнародному конгресі федерації легкої атлетики (ІААФ) "Результати в легкій атлетиці: можливості і перспективи" (м. Будапешт, 1997 р.), Міжнародному симпозіумі "Фізична підготовленість та здоров'я населення" (м. Одеса, 1998 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Фізична культура, спорт і здоров'я нації" (м. Вінниця, 1998 р.), I Всеукраїнській науково-методичній конференції “Здоров’я та освіта: проблеми та перспективи”(м. Донецьк, 2000 р.), IY Міжнародній науково-методичній конференції “Організація і методика навчального процесу, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи” (м. Ростов-на-Дону, 2000 р.), Міжнародному конгресі "Наука й освіта на порозі ІІІ-го тисячоліття" (м. Мінськ, 2000 р.), ХХХ-й Міжнародній науково-методичній конференції "Університетська освіта і суспільство в третьому тисячолітті" (м. Алмати, 2000 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання” (Донецьк, 2001), на засіданнях кафедри фізичного виховання і спорту Донецького національного університету (м. Донецьк, 1999, 2000, 2001 р.р.), лабораторії фізичного виховання Інституту проблем виховання АПН України (м. Київ, 2000, 2001 р.р.).

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні структури індивідуальних здібностей як складної динамічної системи; розробці методик щодо формування індивідуальних здібностей студентів у різних формах рухової активності; визначенні критеріїв оцінювання кількісних і якісних показників ефективності розвитку індивідуальних здібностей і фізичних якостей студентів; розробці особистісно зорієнтованої методики формування індивідуальних вольових якостей, сенсомоторних і рухових здібностей студентів; підготовці методичних рекомендацій для викладачів вищих навчальних закладів, тренерів, студентів.

На захист виносяться:

1. Положення, які визначають сутність поняття та структуру індивідуальних здібностей студентів.

2. Науково обгрунтовані та експериментально перевірені педагогічні умови формування індивідуальних особистісних, сенсомоторних та рухових здібностей студентів в процесі фізичного виховання.

3. Критерії оцінювання та показники сформованості індивідуальних здібностей студентів в процесі рухової діяльності.

Публікації. Результати дослідження викладені в одній книзі; 5 наукових статтях (чотири з них – у фахових виданнях, затверджених ВАК України); 8 доповідях, надрукованих у матеріалах конференцій. 13 публікацій одноосібних.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку літератури (292 джерела, з них 31 іноземне), додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 207 сторінок друкованого тексту, серед них 177 сторінок основного тексту, 18 сторінок списку літератури. Робота містить 21 таблицю, 5 малюнків, 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання, сформульовано гіпотезу, основні методологічні засади і методи дослідження, етапи його реалізації, подано наукову новизну, теоретичне і практичне значення, визначено вірогідність, апробацію і впровадження результатів дослідження, особистий внесок здобувача, окреслено етапи дослідження і визначено кількість публікацій.

У першому розділі "Теоретичні основи дослідження індивідуальних здібностей особистості" дається аналіз стану досліджуваної проблеми в науково-методичній літературі, розкриваються теоретичні підходи щодо вивчення здібностей особистості. Визначено тенденції вивчення проблем здібностей і процесу їх формування в залежності від індивідуальних якостей особистості. В розділі зроблено наголос на те, що розробка загальної теорії здібностей вимагає об'єднання досліджень в єдину систему, пов'язану з проблемою навчання і виховання особистості. В діалектичній єдності розвитку природних і набутих властивостей особистості формуються здібності в широкому значенні. За висловленнями О.М. Леонтьєва, людина від народження наділена головною здібністю - умінням формувати специфічні людські здібності. При цьому розвиток будь-якої функції обумовлюється активною діяльністю, яка відображає характер проявлення і реалізації спеціальних здібностей.

Праці в галузі вивчення теорії здібностей поділяються на дві основні групи. Перша пов'язана з аналізом проблеми здібностей у теоретичному плані (Б.Г. Ананьєв, Л.А. Венгер, Е.А. Голубєва, О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов), друга - з вивченням конкретної структури спеціальних здібностей (Ф.Б. Березін, В.В. Бойко, Л.В. Волков, В.В. Климен-ко, В.І. Лях, В.М. Платонов, О.В. Родіонов та ін.). С.Л. Рубінштейном висунуто принцип єдності свідомості й діяльності, який є підставою для дослідження розвитку здібностей в діяльності. Успішне здійснення будь-якої діяльності забезпечується не окремими здібностями, а різноманітністю їх поєднання, що характеризує індивідуальність особистості.

У працях М.М. Амосова, Є.П. Ільїна, Н.В. Кузьміної, К.К. Платонова здібності розглядаються як придатність до певної діяльності. Головними критеріями визначення їх наявності є швидкість освоєння нової діяльності, широта переносу вироблених індивідом способів сприйняття й легкість переключення з однієї діяльності на іншу. Такий підхід характеризує здібність як складне цілісне утворення, що набуває в процесі діяльності індивідуальних спеціальних властивостей.

Розглядаючи питання про співвідношення обдарованості та спеціальних здібностей, Б.Г. Ананьєв, Л.А. Венгер, О.В. Запорожець, Б.С. Кобзар, М.Г. Тайчинов та інші відзначають, що вони взаємно доповнюються, а в процесі діяльності й посилюють одне одного. Це означає, що природна складова здібностей - це не тільки природжені задатки, але й набуті індивідуальні якості людини. Вони формуються під впливом певних умов діяльності, навчання й тренування людини.

Розвиток здібностей обумовлений активною діяльністю індивіда в засвоєнні суспільного досвіду, зв'язком здібностей з якостями особистості. На думку Е.А. Голубєвої, Є.П. Ільїна, К.К. Платонова, Б.М. Теплова, В.Д. Шадрикова та інших здібності, у зв'язку із структурою особистості, складаються з кількох функціональних утворень. До першого входять спрямованість, стосунки й моральні риси особистості. До другого – знання, навички, вміння й звички. Третє об'єднує індивідуальні здібності, форми відображення реальної дійсності. Четверте функціональне утворення об'єднує властивості темпераменту або типологічні основи вищої нервової діяльності. Вся сутність розвитку й реалізації індивідуальних здібностей полягає у взаємодії функціональних утворень як показника придатності особистості до будь-якої діяльності.

Спеціальні здібності в руховій активності людини визначаються показниками переважно фізичного, сенсомоторного і функціонального характеру (В.В. Бойко, Л.В. Волков, М.В. Зимкін, М.Г. Озолін, В.М. Платонов, О.В. Родіонов та ін.). Визначення їх конкретних чинників не повинне ототожнюватися із засвоєними цією людиною вміннями і навичками, оскільки механізми їх формування не завжди вимагають проявлення спеціальних здібностей. У працях М.О. Бернштейна, Ю.В. Верхошанського, В.М. Дьячкова, В.М. Заціорського, В.С. Фарфеля, Л.В. Чхаїдзе та інших, присвячених формуванню рухових здібностей, виокремлюється їх взаємозв'язок з фізичними якостями та координацією рухів. Такий розподіл вимагає аналізу особливостей взаємодії або компенсації функцій рухових здібностей, їхньої "ієрархії" залежно від координаційної складності виду спорту.

Вивчення проблеми формування індивідуальних здібностей у процесі фізичного виховання й спортивного тренування показує, що перевага тут надається комплексним впливам, які розвивають спеціальні індивідуальні якості, здібності й властивості особистості. Результати аналізу досліджень І.Д. Беха, С.М. Канішевського, А.Г. Рибковського та інших показують, що зміст сучасного навчання набуває характеру особистісно орієнтованого розвитку індивідуальних здібностей. Ефективність його підвищується з урахуванням мотивації студентів і їхньої орієнтації на розвиток широкого спектру здібностей, у тому числі й рухових. При цьому розширюються можливості індивідуалізації навчального процесу з використанням передових педагогічних технологій, як найраціональніших форм підвищення активності студентів.

Вивчення і аналіз літератури (О.Д. Дубогай, Р.Т. Раєвський, Л.П. Сергієнко, Б.М. Шиян та ін.) свідчать про те, що у теорії і методиці фізичного виховання й спортивного тренування для підвищення рухової активності студентів необхідно враховувати їхні індивідуальні особливості. Для цього потрібно визначити структуру, зміст і динаміку навантажень студентів, шукати оптимальні варіанти виконання фізичних вправ з урахуванням їхніх індивідуальних рухових здібностей.

На сьогодні також не визначені об'єктивні межі варіативності індивідуальних здібностей, які б відповідали руховим можливостям студентів. Для цього необхідно мати об'єктивні критерії оцінювання фізичного стану студентів, які б дозволяли визначати й порівнювати їхні рухові можливості в реальній ситуації навчального й тренувального процесів. Вимагає також розв'язання ряд психолого-педагогічних проблем, пов'язаних з пошуком нових закономірностей, які враховують сучасні напрями розвитку індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання.

У другому розділі "Процес формування індивідуальних здібностей і вольових якостей студентів основного й навчально-спортивного відділення" обгрунтовано методику формування індивідуальних здібностей студентів, розкривається зміст, форми і методи розвитку вольових якостей особистості, дається оцінка їхньої індивідуальної фізичної підготовленості. Для формування індивідуальних здібностей студентів використовувалися засоби загальнофізичної підготовки, що передбачали узгоджене застосування вправ з різною функціональною спрямованістю. При цьому враховувалося те, що загальнофізична підготовка допомагає вирішувати в навчальному процесі оздоровчі й профілактичні завдання, які підвищують рівень підготовленості організму студентів до виконання розумової та фізичної роботи. Застосування індивідуального підходу дозволяло оптимізувати фізичне навантаження з дозованим використанням обсягу та інтенсивності вправ. За результатами констатуючого експерименту були складені таблиці індивідуального розвитку у студентів фізичних якостей, за якими визначався рівень рухових здібностей і можливості їх подальшого розвитку. На основі цих даних робилася корекція в навантаженні, при якому основна увага зверталася на рівень розвитку у студентів фізичних якостей та рухової підготовленості. Об'єктивна оцінка їхніх індивідуальних рухових можливостей створювала реальні передумови для розвитку й вдосконалення рухових здібностей. За кінцевими результатами контролю робився висновок щодо розвитку у студентів не лише рухових здібностей, але й фізичних і вольових якостей. Дотримання поступовості в підвищенні навантаження з метою розвитку рухових здібностей дозволяло виховувати у студентів в процесі занять такі вольові якості як витримку, організованість, наполегливість та ін.

Розроблений новий зміст обов'язкових занять фізичними вправами, побудованих за принципом доступності і поступовості підвищення навантаження, суттєво розширював діапазон педагогічних впливів. Виникав зовнішній зворотний зв'язок у передачі інформації від викладача до студента з подальшим переходом до внутрішнього зворотного зв'язку - оцінки студентами правильності виконання вправ за власними відчуттями й порівняння їх з оцінкою викладача. Об'єднання педагогічних впливів у єдину систему суттєво збагачувало зміст виконуваних дій, сприяло ефективнішому вирішенню завдань розвитку індивідуальних здібностей студентів. Поряд з цим у них формувалася позитивна мотивація до рухової діяльності, яка ставала стимулом для вдосконалення індивідуальних рухових здібностей та підвищення фізичної підготовленості студентів. Це підтверджується порівняльними результатами, отриманими в контрольних і експериментальних групах. У контрольній - кількість диференційованих позитивних оцінок після експерименту складало в середньому 63,4% (Р>0,05), в експериментальній - 95,39% (Р<0,05). Орієнтація на індивідуальну рухову схильність студентів дозволила в експериментальних групах суттєво підвищити рівень їхньої фізичної підготовленості в цілому.

Під час вивчення рухової схильності студентів за сенсомоторними здібностями були виділені інформативні характеристики, адекватні завданням дослідження. Зіставлення динаміки сенсомоторних показників з результатами педагогічного контролю свідчать про їх суттєвий вплив на рівень фізичної підготовленості студентів. Вдосконалення їхніх сенсомоторних функцій за допомогою фізичних вправ забезпечувало стійкість у проявлені швидкісних і швидкісно-силових якостей. Зростання швидкості сприйняття й переробки інформації суттєво впливало на збільшення швидкості бігу, проявлення спритності та реалізацію "вибухової" сили. Покращання координації рухів за часовими, просторовими та динамічними характеристиками сприяло розвитку спритності, загальної і силової витривалості. Так поступово вдосконалювалася функціональна система, що забезпечувала розвиток і реалізацію сенсомоторних і рухових здібностей студентів.

Використання сенсорних показників для формування у студентів рухових здібностей суттєво підвищувало результативність дій. Під впливом раціонально організованих тренувальних занять змінювалася і їхня сенсомоторика. Були визначені найстабільніші точнісні характеристики - часові й більш варіативні - динамічні й просторові. Точність була однією з основних сенсомоторних властивостей рухів, які образно сприймалися студентами. У процесі навчання вона сприяє формуванню руховою образу дій, кращому розумінню техніки виконання вправ тощо. Точність виконання рухів - це параметр, що відображає рівень розвитку психомоторних здібностей і фізичних якостей студентів. Виділено кілька етапів формування сенсомоторного образу. На першому етапі побудови образу конкретної ситуації формується узагальнена схема оцінки ситуації в цілому. На другому етапі побудови образу реальних виконавських дій включається функція контролю, що є частиною цілісної реалізації заданої програми. При цьому виконавські дії являють собою ланцюг послідовних пробних операцій. Цей етап необхідний для злиття сформованого у загальних рисах образу й конкретних рухових завдань. На третьому етапі побудови сенсомоторного образу цілісної дії він стає регулятором, який змінює координаційну здатність у потрібному напрямі. Сенсомоторні й рухові здібності стають цілісним утворенням з елементами самоорганізації. Система починає функціонувати в керованій зоні точності, яка може змінюватися в залежності від характеру і величини фізичного навантаження. Отже, сенсомоторні дії - це складно організовані пізнавально-регулятивні акти, які являють собою єдність мотиваційних, функціональних і операційних компонентів індивідуальних здібностей студентів. Результати дослідження особливостей формування індивідуальних здібностей студентів при різних формах рухової активності вказують на різницю в реалізації як актуальних, так і потенційних здібностей. У процесі діяльності здібності набувають особливого значення тоді, коли їхнє використання мотивується конкретною руховою активністю. Мотивація в цьому процесі посідає особливе місце, оскільки під її впливом засоби фізичного виховання сприяють формуванню психо-фізичних якостей особистості, а навчальний процес стає пізнавальною програмою.

Сформована мотивація підвищує індивідуальні можливості студентів в процесі навчальної діяльності з фізичного виховання, приводить до зменшення помилок при повторному виконанні фізичних навантажень. Під впливом зовнішніх факторів у них інтегрується досвід минулого й різноманітність реальних зовнішніх і внутрішніх умов. Такий синтез можливий завдяки формам психічної, сенсомоторної та рухової активності, яка ґрунтується на прагненні до певного досягнення. При цьому мотивація набуває форм організації поведінки з утворенням механізмів для ефективної реалізації потенційних здібностей. Аналіз експериментальних даних дозволяє визначити ранжування мотивів. Спочатку співвідношення мотивів у контрольній і експериментальній групах було практично однакове. У контрольній заняття з фізичного виховання проводилися за загальноприйнятою програмою, в експериментальній - використовувалася блочна система планування навчального матеріалу з більш ефективним використанням функцій зворотного зв'язку за результатами оперативного педагогічного контролю. Це дозволяло вчасно вносити корективи у навчальні заняття з урахуванням індивідуальних здібностей студентів і суттєво підвищувати результати їх фізичної підготовленості. Після завершення експериментальної роботи отримані результати щодо динаміки мотивації студентів експериментальних і контрольних груп суттєво відрізнялися. В експериментальній групі спостерігалося підвищення значущості мотиву фізичного самоствердження (від 4,9% до 8,1%) і соціального самоствердження (від 13,2% до 14,4%), а також рекреаційного мотиву та мотиву підготовки до професійної діяльності. Зниження мотивації переважало в значущості соціального (з 4,3% до 2,2%) і соціально-емоційного (з 9,2% до 8,3%) мотивів. У контрольних групах динаміки мотивації з цих показників не зафіксовано (мал.1).

Мал.1. Динаміка мотивів студентів основного відділення в процесі
фізичного виховання до (1 і 3 стрічка) і після педагогічного експерименту
(2 і 4 стрічки). 1, 2 –контрольна група, 3,4 – експериментальна. |

Перегрупування значущості мотивів студентів вказує на те, що наявний зворотний зв'язок під час вивчення навчального матеріалу викликає прагнення до самоствердження й усвідомленого використання індивідуальних рухових здібностей. А орієнтація студентів на підготовку до майбутньої професійної діяльності викликає залежність мотивацій від реальних досягнень, що суттєво підвищує значущість їхньої фізичної підготовленості. В результаті виникає зворотний зв'язок - позитивний щодо мети й негативний щодо реальної оцінки досягнутих результатів у формуванні індивідуальних здібностей. Це означає, що успішність у майбутній професійній діяльності студенти пов'язують зі станом свого фізичного розвитку. Мотив підготовки до професійної діяльності виражає прагнення студентів підвищити рівень своєї фізичної готовності до майбутньої праці. Зміна ставлення до навчального предмета "Фізичне виховання" свідчить про орієнтацію мотивів студентів на формування індивідуальних здібностей й сумлінне ставлення до дисципліни, що вивчається у вищому навчальному закладі. На цьому фоні педагогічні впливи набувають активнішої форми, стають стимулом, який включає до механізму навчання цільову значимість знань. Навчальний процес з фізичного виховання набуває нової функції - інформаційно-прогностичної, з виробленням освітньо-виховних програм, що визначають стійкий розвиток не лише рухових, але й інших індивідуальних здібностей студентів.

Результати експериментальної роботи також показали, що процес розвитку рухових здібностей вимагає від студентів проявлення вольових якостей. Ефект вольових зусиль складає активну частину навчальної роботи, в процесі якої у них формуються певні вольові якості, які виступають у єдиній цілісній системі, але структура ланок цієї системи неоднакова. Вона змінюється в різних видах занять. Тому сукупність вольових якостей слід розглядати як рухливу динамічну систему, елементи якої по-різному співвідносяться й взаємодіють між собою. Взаємодія вольових якостей зміцнюється стійкими, об'єктивними умовами конкретного виду діяльності. Проведене дослідження підтвердило положення про те, що під час розвитку у студентів спеціальних рухових здібностей у них формуються й спеціальні вольові якості.

У процесі дослідження у студентів-спортсменів оцінювалася динаміка вольових зусиль, які проявлялися у них при виконанні навчальних завдань, пов'язаних з розвитком фізичних якостей. Розвиток швидкісно-силових здібностей приводив до істотних змін у проявленні ними рішучості й сміливості. До початку експерименту це було зафіксовано у 16,1% студентів, після завершення експериментальної роботи - у 24,6%, витримки і самовладання (до - у 13,6%, після - у 21,8%). Розвиток координації рухів сприяв формуванню у студентів цілеспрямованості. До експерименту це було виявлено у 14,5% студентів, після - у 21,2%, витримки й самовладання (до - у 20,3%, після - у 23,7%). При розвитку силових здібностей спостерігалися зміни в стійкості й наполегливості (до - у 9,5%, після - у 18,2%), рішучості й сміливості (до - у 23,5%, після - у 23,8%). Розвиток швидкісних здібностей супроводжувався суттєвими змінами в рішучості й сміливості (до - у 16,7%, після - у 23,2%), витримці й самовладанні (до - у 17,1%, після - у 20,8%). Розвиток загальної витривалості пов'язаний з розвитком цілеспрямованості (до - у 16,9%, після - у 18,5%), рішучості й сміливості (до - у 20,1%, після - у 21,9%), самостійності й ініціативності (до - у 18,9%, після - у 19,8%). Розвиток спритності забезпечувався розвитком у студентів рішучості й сміливості (до - у 20,0%, після - у 22,4%), самостійності й ініціативності (до - у 18,0%, після - у 19,2%). Удосконалення гнучкості сприяло розвитку наполегливості й завзятості (до - у 20,7%, після - у 22,6%), рішучості й сміливості (до - у 20,5%, після -у 21,7%), витримки й самовладання (до - у 20,1 %, після - у 21,2%).

Оцінка сформованості вольових якостей студентів вказує на суттєву залежність їх від характеру виконання навчальних завдань. Різні форми моторної діяльності здійснюють вплив як на формування у студентів вольових якостей, так і на розвиток у них індивідуальних здібностей. Різна спрямованість фізичних вправ впливала на розвиток у них функціональних структур, що відбивалося на взаємодії рухових, сенсомоторних і вольових якостей студентів. Перед початком експерименту рейтинг їхніх вольових якостей мав таку послідовність: наполегливість і завзятість виявлено у 20,57% студентів, цілеспрямованість - у 20,36%, витримку й самовладання - у 19,83%, самостійність та ініціативність - у 19,67%, рішучість і сміливість - у 19,57%. Після завершення експерименту відбулися суттєві зміни в значущості вольових якостей при формуванні рухових здібностей студентів: рішучість і сміливість вийшли на перше місце, їх зафіксовано у 22,98% студентів, витримка й самовладання перемістилися з третього на друге місце, їх виявлено у 21,28%, цілеспрямованість стала значущою у 20,13%, наполегливість і завзятість - у 18,87%, самостійність й ініціативність - у 16,74% (мал. 2).

Аналіз здобутих результатів щодо прояву у студентів вольових якостей свідчить про те, що формування в них індивідуальних здібностей обумовлене різнохарактерністю рухової активності. У кожній руховій дії, що характеризується своїми специфічними механізмами реалізації, виділяються необхідні для її здійснення елементи, у тому числі й вольові, що сприяють ефективності рухової діяльності студентів. Їх прояв під час здійснення того чи іншого рухового акту дозволяє виділити стани розслаблення й напруження м'язових зусиль, необхідні для вдосконалення управління цими механізмами. Формування індивідуальних рухових здібностей регулюється конкретним видом рухової активності з проявленням певних вольових якостей студентів. Так відбувається розвиток індивідуальних рухових здібностей студентів у процесі навчальних і тренувальних занять.

Мал. 2. Рейтинг вольових якостей студентів |

Проведене дослідження підтвердило основні положення гіпотези про те, що формування індивідуальних здібностей студентів є результатом активної взаємодії в руховій діяльності фізичних і вольових якостей, які створюють сприятливі умови для цілеспрямованого гармонійного розвитку особистості.

На основі проведеного дослідження зроблені такі висновки:

1. Формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання набуває особливої соціальної та педагогічної значущості на цьому етапі розвитку нашої держави. Це обумовлено, насамперед, орієнтацією студентів на здоровий спосіб життя, спрямований на підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку трудової діяльності.

2. Дослідження показало, що формування індивідуальних здібностей студентів у руховій діяльності обумовлене єдністю педагогічних впливів і специфікою рухової активності, яка вимагає від них проявлення спеціальних здібностей. Цілеспрямованість у розвитку фізичних якостей створює умови для формування у студентів сенсомоторних і рухових здібностей для вирішення конкретних освітніх завдань.

3. Індивідуальні рухові здібності студентів, як системно-структурне утворення, об'єднує природжені й набуті функції. В результаті дослідження виділені стабільні ознаки індивідуальних здібностей - це морфофункціональні й психологічні особливості. До варіативних здібностей належать спеціальні здібності, які відображають схильність студентів до проявлення тих чи інших фізичних якостей. Це створює резерви для реалізації потенційних можливостей студентів й передумови для перспективного розвитку в них рухових і сенсомоторних здібностей.

4. У процесі фізичного виховання індивідуальні рухові здібності студентів проходять етапи становлення й удосконалення. Розвиток однієї фізичної якості не є ізольованим процесом, а навпаки набуває породжуючої функції для паралельного розвитку інших якостей, особливо координації рухів. Відбувається перебудова внутрішніх структур цілісної системи розвитку якостей у результаті переносу активності на інші функції. Формується індивідуальна функціональна система саморозвитку з елементами самоорганізації, що визначають напрям у використанні здібностей для самовдосконалення студентів. При цьому зберігається їхня індивідуальність, що супроводжується більш інтенсивним розвитком тих якостей, які виражені в здібностях. Таким чином створюються сприятливі умови для використання потенційних здібностей студентів у певних видах рухової та іншої діяльності.

5. Розвиток індивідуальних здібностей студентів в навчально-тренувальному процесі залежить від змісту мотивів. Динаміка мотивації проходить такі етапи. На першому - переважає емоційний бік і привабливість дії. На другому - виявляються певні мотиви з перевагою потреби в задоволенні рухової активності. На третьому - домінують мотиви самоствердження й бажання змагатися, пов'язані з прагненням до покращання результатів. Індивідуальні здібності студентів набувають спеціалізованого характеру, в результаті чого у них виникає потреба в додатковому фізичному навантаженні й самостійних формах занять.

6. Результати дослідження підтвердили положення про те, що розвиток вольових якостей студентів залежить від змісту рухових дій. Їх розвиток у процесі тренувальних занять дозволяє студентам координувати свої рухи в умовах підвищеного емоційного збудження й під час виникнення непередбачених ситуацій. Проявлення вольових якостей спостерігається не в ізольованій формі, а в цілісній взаємодії одна з одною. Варіативність вольових якостей залежить від фізичної підготовленості студентів, спортивної майстерності й використання фізичних вправ з певною спрямованістю.

7. Розгляд індивідуальних здібностей студентів як сукупності рухових, сенсомоторних і вольових якостей, дозволяє об'єктивно оцінювати можливості гармонійного розвитку особистості й ефективно впливати на неї засобами фізичного виховання й спортивного тренування. В ході дослідження були визначені основні умови, що сприяють формуванню в студентів індивідуальних здібностей у процесі розвитку фізичних якостей. Реалізація індивідуально-зорієнтованих засобів і методів виховання сприяє ефективному формуванню індивідуальних здібностей і вольових якостей студентів, які допомагатимуть їм у майбутній професійній діяльності.

8. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів вирішення поставленої проблеми. Подальшого вивчення вимагають питання взаємодії загальних і спеціальних здібностей студентів, індивідуально зорієнтованих методик гармонійного розвитку особистості студента тощо.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях автора:

1. Бубка С.Н. Попытка в запасе. - М.: Мол. гвардия, 1987. – 159 с.

2. Бубка С.Н. Структура и содержание организации физической нагрузки // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научных трудов под ред. С.С. Ермакова. – Харьков: ХХПИ, 2000. – №4. –С.20-26.

3. Бубка С.Н. Критерии диагностики индивидуальных способностей в процессе физического воспитания и спортивной тренировки // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С. Єрмакова. –Харків: ХХПІ, 2001. – №4. –С.34 - 37.

4. Бубка С.Н. Особенности формирования способностей как системы в условиях двигательной активности // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С. Єрмакова. –Харків: ХХПІ, 2001. - №5. –С.26 - 29.

5. Бубка С.Н. Особенности воспитания индивидуальных двигательных способностей // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХХПІ, 2001. –№10–С.51-53.

6. Бубка С.Н. Структура и содержание технической подготовки в скоростно-силовых видах легкой атлетики // Спорт для всіх.–1999.–№2.–С.28-43.

7. Bubka S.N. An athlete’s view of limits and possibilities // IAF Seminar: Human Performance in Athletics Limits and Possibilities (October 11-12, 1997) Budapest, official proceedings. Monaco Copyright IAF, 1998. – С. 83 - 89.

8. Бубка С.Н., Рыбковский А.Г. Соотношение общей и специальной физической подготовки в скоростно-силовых видах спорта // Зб. наук. праць III Міжнародної науково-практичної конференції "Фізична культура, спорт та здоров'я нації". – Частина 1. – Київ-Вінниця: Українська академія наук національного прогресу, 1998. – С. 148 - 149.

9. Бубка С.Н. Принципы организации тренировочной нагрузки в спортивной тренировке // Университетское образование и общество в третьем тысячелетии: Материалы XXX Международной научно-методической конференции. – Часть ІІІ. – Алматы: Казах. университет, 2000. – С.86 - 89.

10. Бубка С.Н. Современные тенденции развития координации движений в спортивной тренировке // Матеріали І Всеукраїнської науково-методичної конференції "Здоров'я та освіта: проблеми та перспективи" / Гол. ред. А.Г. Рибковський. – Донецьк: ДонДУ, 2000. – С.138 -143.

11. Бубка С.Н. Поэтапное воспитание двигательных способностей в спортивной тренировке // ІУ Межуниверситетская научно-методическая конференция "Организация и методика учебного процесса, физкультурно-оздоровительной и спортивной работы": Материалы международной конференции (Ростов-на-Дону, 12-14 сентября 2000 г.). – Часть 2. –М.: Изд-во Московского университета, 2000. – С. 130 - 135.

12. Бубка С.Н. Техническая подготовка прыгунов с шестом высокого класса // Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх розв'язання. Культура, мистецтво, валеологія, фізичне виховання, спорт: Зб. наукових статей у 3-х томах / Загальний уклад, і наук. ред., проф. В.М. Соколов. – Одеса: ИСЦ, 2000. – Том II. – С.173 - 179.

13. Бубка С.Н. Технология перспективного развития системы спортивной тренировки // Наука и образование на пороге III тысячелетия: Тезисы докладов Международного конгресса (г. Минск, 3-6 октября 2000 г.). В 2-х книгах. - Минск, 2000. – Кн.2. – С.229 - 230.

14. Бубка С.Н. Техническая подготовка спортсмена на различных этапах формирования навыка // Зб. наук. праць ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання”.–Донецьк: ДонДМУ, 2001. –С.63-64.

Бубка Сергій Назарович. Формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Донецький національний університет, Донецьк, 2001р.

Дисертація присвячена актуальній проблемі - дослідженню педагогічних умов формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання. У роботі розглядаються питання загальнонаукового розуміння структури і змісту здібностей, основні психолого-педагогічні положення про розвиток особистості в контексті загальних і спеціальних здібностей. Системний аналіз вивчення фізичних якостей студентів дозволив встановити, що їхні рухові здібності розвиваються як цілісне утворення. Формуванню індивідуальних здібностей і фізичних якостей студентів сприяє виховання особистісно орієнтованих мотивів. Звертається увага на методику формування індивідуальних здібностей студентів. Результати, висновки і рекомендації дослідження впроваджені в практику навчального і тренувального процесу вищих навчальних закладів.

Ключові слова: індивідуальні здібності; фізичні якості; педагогічний контроль; рухова активність; системний аналіз; виховання особистості.

Бубка Сергей Назарович. Формирование индивидуальных способностей студентов в процессе физического воспитания. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Донецкий национальный университет, Донецк, 2001 г.

Диссертация посвящена актуальной проблеме теории и методики воспитания – формированию индивидуальных способностей студентов в процессе физического воспитания. В работе раскрываются вопросы общенаучного понимания структуры и содержания способностей, основные психолого-педагогические положения о развитии личности в контексте общих и специальных способностей. Автор рассматривает способности как пригодность к определённой деятельности. Главными критериями определения их наличия является быстрота освоения новой деятельности, широта переноса выработанных индивидом способов восприятия и лёгкость переключения его с одной деятельности на другую. Такой подход характеризует способность как сложное целостное образование, которое приобретает в процессе деятельности индивидуальные специальные особенности.

Автором разработана методика повышения двигательной активности студентов, позволяющая развивать физические качества и сенсомоторные способности. Она предусматривает структуру, содержание и динамику физической нагрузки с учетом двигательной предрасположенности студентов. Внедрение различных видов педагогического контроля в учебный процесс по физическому воспитанию позволяет объективно оценивать вариативность индивидуальных способностей студентов по уровню их физической подготовленности.

В работе доказано, что двигательная активность, как форма деятельности, является основным фактором развития волевых качеств и сенсомоторных способностей студентов. Полученные данные показывают, что взаимосвязь физических, сенсомоторных и других качеств способствует развитию личности студентов. Их активность в условиях формирования двигательных способностей становится под влиянием мотивов целенаправленной. А мотивация является ориентиром для выделения в действиях студентов существенных элементов, позволяющих преодолевать возникающие трудности в процессе учебных и тренировочных занятий. В педагогической системе возникает механизм произвольного управления, в котором у студентов формируется сознательный контроль при выполнении физических упражнений. Он вызван тем, что произвольное действие характеризуется наличием определенных мотивов, цели и проявлением волевых усилий. Их кумулятивный эффект становится частью воздействий и формирует определенные реакции, влияющие на динамику качеств