Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С.Сковороди

БЕЗБОРОДИЙ Валентин Олександрович

УДК 378:34

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ

ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

13.00.04 - теоpія і методика пpофесійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Хаpків – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім.Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник : доктор педагогічних наук, професор Подберезський Микола Кіндратович,

Харківський державний педагогічний

університет ім.Г.С.Сковороди, проректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Шевченко Галина Павлівна,

Луганський державний педагогічний університет ім.Т.Г.Шевченка, завідувач кафедри педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор

Васянович Григорій Петрович,

Львівський науково-практичний центр Інституту

педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідувач відділу гуманітарної освіти.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України,

кафедра кадрової роботи та педагогіки, Міністерство внутрішніх справ України, м.Київ.

Захист відбудеться “25” грудня 2001 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім.Г.С.Сковороди за адресою: 61078, м.Харків, вул.Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди (61168, м.Харків, ул.Блюхера,2, ауд. № 214 В).

Автореферат розісланий 24.11.2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Сучасні процеси демократизації суспільного розвитку вимагають іншого, більш зваженого й абсолютно pеального погляду на основні напpями та складові освітньо-виховної діяльності. Окремі положення Конституції Укpаїни, Закону Укpаїни “Пpо освіту”, “Пpогpами пpавової освіти населення”, пpийнятої Уpядом Укpаїни, pозглядають пpавову освіту і виховання як пpоцес засвоєння знань пpо основи деpжави і пpава, можливість гаpмонійного узгодження загальнодеpжавних, міжнаpодних та індивідуально-особистісних інтеpесів, що є pеальними тільки за умови дотpимання конституційних ноpм усіма гpомадянами. Таке ставлення до пpава, законних вимог, Конституції Укpаїни може сфоpмуватись тільки під впливом систематичної та послідовної діяльності всіх навчально-виховних стpуктуp по фоpмуванню пpавової культуpи особистості. Пpизначення її полягає в тому, щоб забезпечити гаpмонійне входження підpостаючих і доpослих поколінь демократичної деpжави у пpавове поле своєї кpаїни і міжнаpодне співтоваpиство, сприяти злагоді, миpу та взаємоpозумінню між pізними соціальними, етнічними, віковими спільнотами людей.

Дослідженню проблем правового виховання особистості приділяють увагу вчені-правники України (В. Головченко, В. Котюк, В. Оксамитний, О.Скакун, М. Цвік) та Росії (О. Аграновська, Л.Балін, П. Баранов, О. Бойко, М. Кейзеров, В.Кригер, В. Тищенко). Аспектам правового виховання та правової культури присвячені роботи грузинських педагогів (Д.Абашідзе, Т.Сарішвілі), українських (Г. Васянович, В. Дубровський, М.Городиський, І. Козубовська, А. Морозов, М. Подберезський, Л.Твердохліб, Н. Ткачова, М. Фіцула) та російських (О. Саломаткін, В. Сальников, О.Татаринцева, Н. Яковлєва) педагогів.

Актуальність теми дослідження зумовлена теоретичною і практичною значущістю питань, пов'язаних з удосконаленням професійної правової культури керівника органу внутрішніх справ як найважливішого гаранта зміцнення законності й правопорядку, котрі необхідні у процесі розвитку соціально-політичних і юридичних основ правової державності.

Сьогодення вимагає не лише неухильного дотримання законності у процесі правової діяльності, але й удосконалення професійної правової культури, конче необхідної як керівникам, так і підлеглим у ході виконання ними службових обов'язків, адже різко зростають вимоги до професійної підготовки співробітників органів внутрішніх справ. Результативність діяльності по відношенню до рівня їхньої професійної правової культури залежить від керівника, який повинен досконало володіти системою психолого-педагогічних знань про діяльність взагалі і управлінську діяльність зокрема, закономірності психології поведінки особистості, груп і професійних колективів у сфері правопорядку, набути певних професійно значущих якостей.

Необхідність дослідження особливостей формування професійної правової культури у педагогічному аспекті зумовлена недостатньою розробкою деяких питань. Між тим, в умовах корінної перебудови системи державотворення змінюється стиль службової діяльності керівників органів міліції, зокрема, з погляду спрямованості їх культури на морально-ціннісні орієнтири. Крім того, є потреба в удосконаленні й перебудові теоретико-педагогічних основ організації і функціонування органів внутрішніх справ, зокрема, стосовно діяльності підрозділів міліції. До того ж вимагає дослідження кореляційний зв'язок між підвищенням рівня професійної правової культури керівників і підлеглих і результативністю їхньої діяльності та її гуманізацією і соціалізацією. Вимагають уточнення й педагогічні аспекти управлінської діяльності керівника ОВС.

Таким чином, актуальність проблеми, соціально-педагогічна значущість і власний досвід, недостатня теоретична і методична розробленість дали підстави обрати тему дослідження: “Формування професійної правової культури керівників органів внутрішніх справ”.

Зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Тема дослідження узгоджена з тематикою наукових пошуків кафедри педагогічного правознавства Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди (протокол № 6 від 21 січня 1998 року), затверджена Вченою радою Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди (протокол № 3 від 27лютого 1998 року), затверджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні від 29 вересня 2001 року (протокол № 7).

Об'єкт дослідження – професійна підготовка керівників органів внутрішніх справ.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування професійної правової культури керівників органів внутрішніх справ як складової їхньої професійної підготовки.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні сутності професійної правової культури спеціаліста, експериментальній перевірці педагогічних умов, які забезпечують її формування у процесі управлінської діяльності керівника.

У ході дослідження була висунута гіпотеза, в якій передбачалось, що формування професійної правової культури керівників органів внутрішніх справ буде ефективним, якщо у процесі їхньої управлінської діяльності створювати педагогічні умови, адекватні специфіці службової діяльності конкретного керівника:

·

· оптимізувати професійно-педагогічну підготовку керівника;

· забезпечувати професіоналізацію його самовдосконалення.

Предмет, мета і гіпотеза визначили такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну і правознавчу літературу з метою визначення сутності професійної правової культури.

2. Визначити сутність, функції й особливості управлінської діяльності керівника.

3. Обгрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування професійної правової культури керівника.

4. На основі отриманих результатів підготувати науково-методичні матеріали з питань формування професійної правової культури керівників ОВС.

Методологічною основою дослідження є: теорія пізнання, загальнофілософські положення теорії і практики, діалектичний взаємозв'язок об'єктивних і суб'єктивних чинників розвитку; системний підхід до цілісних педагогічних процесів і явищ; ідеї про провідну роль спеціально організованої діяльності в процесі розвитку й саморозвитку суб'єктів педагогічного процесу; особистісно-діяльнісний підхід до формування особистості, розвитку індивідуальності та соціальної відповідальності; концепція демократизації освіти й виховання, а також положення Конституції України, Державної Програми правової освіти населення України, нормативні акти МВС України.

Теоретичною основою дослідження є положення щодо:

·

· правової культури та правової вихованості особистості (Д. Абашідзе, А.Балін, П. Баранов, О. Бойко, Г. Васянович, М. Городиський, В.Дубровський, М. Кейзеров, В. Котюк, І.Козубовська, А.Лігоцький, Н. Матузов, А.Міцкевич, А. Морозов, В. Оксамитний, М. Подберезський, А. Ратінов, О.Саломаткін, А. Семітко, О. Скакун, О. Татаринцева, Н.Ткачова, Л.Твердохліб, М. Фіцула, М. Цвік, В. Чефранов, Н. Яковлєва та ін.);

· підготовки військових професіоналів (А. Барабанщиков, М. Дьяченко, О.Латишев, С. Муцинов, А. Огородніков, Д. Познанський, С. Поярков, І.Северенков, В. Сисуєв, А. Тарасов, О. Тюрін, М. Феденко, В. Хальзов, Я.Юрченко та ін.);

· теорії діяльності (Б. Ананьєв, А. Гальперін, В. Давидов, О. Леонтьєв, Б.Ломов, В. Ляудіс, Н. Тализіна та ін.);

· управлінської діяльності (О. Бандурка, А. Берг, С. Бочарова, Ю. Васильєв, Ф.Генов, О.Дейнеко, Т. Дмитренко, С. Зибін, О. Єгоршин, В. Катушев, І.Прокопенко, О.Романовський, Б. Сазонов, А. Свенцицький, А.Столяренко, Г. Троцко та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань і перевірки вихідних положень, виявлення ефективності дослідження використано комплекс методів:

теоретичні: аналіз психологічної, педагогічної, юридичної літератури з досліджуваної проблеми з метою визначення сутності професійної правової культури та управлінської діяльності; порівняння, аналіз і синтез, моделювання й систематизація, узагальнення науково-теоретичних і дослідницьких даних;

емпіричні: експертне оцінювання, вивчення документів і результатів діяльності, спостереження, анкетування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики з метою кількісної і якісної обробки результатів експериментальної роботи.

Дослідження проводились протягом шести років й охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1995-1997 рр.) було здійснено вивчення й аналіз стану розробленості проблеми у психологічній, педагогічній, юридичній літературі, розроблено програму констатуючого експерименту, сформульовано вихідні положення й робочу гіпотезу.

На другому етапі (1997-1999 рр.) було розроблено методику дослідження, визначено експериментальні й контрольні групи, проведено експериментальну роботу.

На третьому етапі (1999-2001рр.) узагальнено результати теоретичного аналізу і дослідно-експериментальної роботи; їх апробація відбувалася як шляхом публікацій, так і впровадженням у практику роботи органів внутрішніх справ; розроблено науково-методичні матеріали.

Експериментальна база: дослідження проводилося в Управлінні внутрішніх справ Закарпатської області та в Управлінні внутрішніх справ на транспорті Південної залізниці.

Всього дослідженням було охоплено 317 співробітників, з них у експерименті - 241 особа. Використано особистий тридцятирічний досвід роботи здобувача в системі органів внутрішніх справ як оперативного працівника, начальника відділення, заступника начальника відділу, начальника відділу і начальника УВС Закарпатської області та начальника УВСТ на Південній залізниці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

·

· вперше виявлено, теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування професійної правової культури керівника органів внутрішніх справ;

· встановлено зв'язок між професійною правовою культурою керівника і його управлінською діяльністю.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в процесі управлінської діяльності як базовий матеріал для підвищення рівня сформованості професійної правової культури керівників ОВС. Автором опрацьовано методику формування професійної культури співробітників і підлеглих. Опубліковано монографію “Формування правової культури (теоретичні та методичні основи)” (у співавторстві з М.Подберезським) та науково-методичні матеріали, які впроваджено в практику роботи органів внутрішніх справ.

Результати дослідження впроваджено в роботу Управління внутрішніх справ Закарпатської області та Управління внутрішніх справ на транспорті Південної залізниці.

Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечується використанням методів дослідження, адекватних його меті та завданням; застосуванням методів математичної статистики для обробки результатів експерименту, поєднанням кількісного і якісного аналізу даних роботи.

Апробація результатів дослідження. Хід і результати дослідження обговорювалися на щорічних вузівських конференціях у Харківському державному педагогічному університеті ім.Г.С.Сковороди. Окремі аспекти дослідження висвітлювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях (Харків – 1998, 2000, 2001 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли своє відображення в 10 публікаціях (9 - одноосібних ), у тому числі: 1 - монографія, 8 – у провідних наукових фахових виданнях (загальним обсягом 6 др.арк).

Структура роботи зумовлена логікою дослідження і поставленими завданнями. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (199 джерел). Вона викладена на 152 сторінках машинописного тексту, включає 18 таблиць.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету й основні завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження в практику роботи ОВС.

У першому розділі – “Професійна правова культура керівників органів внутрішініх справ як педагогічна проблема” - на основі вивчення юридичної, психологічної, педагогічної літератури обгрунтовано сутність професійної правової культури, висвітлено та проаналізовано підходи різних авторів до визначення сутності, функцій і особливостей управлінської діяльності керівника органів внутрішніх справ.

Аналіз наукової літератури дозволив встановити, що залежно від носія правової культури виділяють три її види: правову культуру суспільства, правову культуру особистості, правову культуру професійної групи (професійна правова культура).

Правову культуру особистості можна визначити як відносно стійке структурне поєднання розумово-вольових і морально-психологічних інтегрованих між собою складників, які, злагоджено й гармонійно взаємодіючи, проявляються у світоглядно-освітній і професійній діяльності та в приватному житті.

Визначення сутності правової культури особистості дозволяє розглянути особливості професійної правової культури спеціаліста, якій притаманний більш високий ступінь знання й розуміння ним правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності, оскільки вона є однією з форм правової культури суспільства, властива тій спільноті людей, яка професійно займається юридичною діяльністю, що вимагає спеціальної освіти й практичної підготовки. Кожна юридична професія має свою специфіку, що зумовлює й особливості професійної правової культури різних її представників (суддів, прокурорських працівників, співробітників ОВС, юрисконсультів, адвокатів та ін.). Різниться також і рівень розвитку професійної правової культури: рядового складу й керівників, офіцерів різних підрозділів міліції та ін. Але є одна закономірність: рівень культури спеціаліста вищий там, де здійснюється діяльність у галузі права, оскільки характеризується більшою зрілістю й професіоналізмом.

Загальнопедагогічний підхід до сутності правової культури співробітників органів внутрішніх справ полягає в тому, що вона передбачає, з одного боку, необхідність володіння певним обсягом правової інформації, а, з іншого, - відповідне ставлення до неї та готовність і вміння здійснювати правове виховання громадян.

Зміст професійної правової культури працівників органів внутрішнівх справ включає: знання діючого законодавства як системи загальнообов'язкових правових норм, а також відомчих і міжвідомчих нормативних документів, які регулюють належне виконання службової діяльності; переконання в необхідності точного і неухильного виконання правових норм; усвідомлення того, що боротьба зі злочинністю, охорона громадського порядку і безпеки є найважливішою державною функцією в умовах формування правової держави; суворе дотримання законності є проявом високих професійно-моральних рис особистості; правомірну службову діяльність, засновану на професійній компетенції співробітника.

Сформованість професійної культури спеціаліста передбачає правову освіченість, правову розвиненість і правову вихованість, які зумовлюють його правову соціалізацію.

Правова освіченість спеціаліста характеризується наявністю правових знань, поглядів і переконань, які дозволяють йому розуміти правову сферу суспільства, роль права і правопорядку; оцінювати їх як необхідність для нормальної життєдіяльності; усвідомлювати свої права, обов'язки й свободи. Правова освіченість передбачає знання нормативних документів, які регламентують життєдіяльність особистості; уміння й навички правомірної поведінки; знання можливостей і правил юридичного захисту своїх інтересів, прав і свобод. Правова освіченість є основою правосвідомості.

Правова розвиненість передбачає розвиток правосвідомості, яка дозволяє оцінювати дії, вчинки, поведінку; робити вибір; приймати рішення; а також розвиток якостей, які не допускають віктимну поведінку; розвиток мотивів і потреб до самовдосконалення в аспекті правової культури.

Правова вихованість спеціаліста передбачає повагу до закону і законності, ставлення до них як до соціальних цінностей, дотримання норм життя; способів цивілізованого вирішення проблем і ситуацій; урахування надійної сили, що здатна захистити права і свободи людини; включає потребу й бажання вести себе правомірно; прагнення до вибору правомірних способів і засобів задоволення своїх потреб і вирішення проблем; прагнення до утримання інших людей від правопорушень і девіантної поведінки; участь у підтриманні правопорядку в різних ситуаціях (вдома, на роботі, в навчальному закладі та ін.).

Рівень розвитку правової освіченості, розвиненості і вихованості визначає рівень сформованості професійної правової культури спеціаліста. У першу чергу це стосується керівників органів внутрішніх справ, які, по-перше, здійснюють правоохоронну діяльність, а, по-друге, повинні бути взірцем сформованості правової культури, на власному прикладі демонструвати необхідність знання її сутності та застосування у процесі професійно-педагогічної діяльності. Вона має специфічні цілі й завдання, котрі вирішуються в процесі навчання й виховання співробітників і підлеглих, та характеризуються особливостями службових завдань, які вирішуються в ОВС: керівництво навчально-виховною діяльністю начальників, які мають підлеглих; організація і ведення громадянського, правового і професійного виховання; формування кадрів ОВС; забезпечення професійної і морально-психологічної підготовки особового складу до дій у екстремальних умовах; підвищення культури спілкування співробітників; зв'язок із громадськістю, ЗМІ.

Професійно-педагогічна діяльність керівника здійснюється у межах його управлінської діяльності, яка передбачає наявність:

? структурних елементів: мотиваційний (цілі, мотиви діяльності, її завдання, які керівник оформлює у вигляді наказів, розпоряджень); когнітивний (система юридичних, психолого-педагогічних та інших знань); особистісний (реальний рівень підготовки як спеціалістів, так і керівника);

? функціональних елементів: діагностико-прогностичний, організаційний, комунікативний, виховний;

? алгоритм управлінської діяльності (визначення цілей і об'єктів управління, прийняття рішення, планування, організація виконання завдань, контроль, корекція);

? технології процесу управління на певних етапах;

? результатів управлінської діяльності (сформованість прфесійної правової культури спеціалістів).

У другому розділі – “Експериментально-дослідна робота по формуванню професійної правової культури керівника органів внутрішніх справ” – розкрито організацію і результати педагогічного дослідження, метою якого було встановлення ефективності педагогічних умов формування професійної правової культури керівника органів внутрішніх справ у процесі його управлінської діяльності.

Дослідно-експериментальна робота проводилася в декілька етапів відповідно до завдань і методів дослідження і була скерована на підтвердження висунутої гіпотези: щоб формування професійної правової культури керівника ОВС у процесі управлінської діяльності було ефективним, необхідно дотримуватись певних педагогічних умов. Перш за все, у роботі з кадрами важливу роль відіграє добір, відбір, розміщення кадрів, їхня оцінка, формування кадрового резерву, професійна підготовка і виховання.

Професійно-педагогічний добір передбачає вивчення сукупності знань, умінь і якостей особистості кандидата, що при належному розвитку їх у процесі навчання забезпечили б молодому керівнику в майбутньому впевнені дії при виконанні посадових обов'язків керівника як вихователя й організатора всієї кадрової й оперативно-службової діяльності. Дана сукупність знань, умінь і якостей грунтується на професіограмі керівника і містить такі компоненти: юридичні, психолого-педагогічні і культурологічні знання; організаційно-управлінський досвід (знання, уміння й навички); виховний досвід (знання, уміння й навички); професійні особистісні якості. Виявлені особливості враховуються при зарахуванні в резерв на висування.

Досвід професійного відбору в Управлінні внутрішніх справ у Закарпатській області та Управлінні внутрішніх справ на транспорті показав, що забезпечення об'єктивної оцінки особистості майбутнього керівника ОВС за вище вказаними ознаками професійно-педагогічної схильності до керівної діяльності й у подальшому (з її розвитком) потребує постійної уваги до співробітників, управління їх діяльністю. При цьому кожна група досліджуваних знань, умінь, якостей визначалася, а потім постійно коригувалася й вдосконалювалася (та самовдосконалювалася) в процесі дослідно-експериментальної роботи за допомогою індивідуально-пізнавальних бесід, педагогічних спостережень, аналізу рішень оперативно-службових завдань, анкетування, вивчення документів, використання методу "словесного портрету", узагальнення незалежних характеристик. При використанні цих методів дотримувалися загальної мети - вивчення особистості кандидата на посаду керівника ОВС, тобто виявлення його професійно-педагогічної спрямованості (педагогічна ерудиція і ступінь переконаності у виборі професії керівника; пріоритетна мета й інтереси, пов'язані з професією, домінуючі психолого-педагогічні потреби і навички; мотиви призначення на керівну посаду), організаторських, комунікативних і управлінських умінь і якостей (уміння логічно й переконливо викласти свої професійні знання в співбесідах, в самостійності при вирішенні практичних завдань, в умінні використовувати теоретичні положення в галузі кадрово-виховної роботи в ОВС на практиці; спроможність встановлювати і підтримувати контакт з товаришами по службі, старшими начальниками, уникати конфліктів; уміння аналізувати будь-яку службову ситуацію, вирішувати оперативно-службові завдання), спираючись на рівень розвитку професійної правової культури.

Вся проведена дослідна робота з добору кандидатів на керівні посади в ОВС дозволила зробити висновок про те, що застосована система його організації і методика визначення професійної придатності і спеціалізації закладає грунтовну основу для підвищення ефективності навчання і виховання тих, хто буде зарахований у резерв на підвищення. Усе це дозволяє говорити про необхідність і професійну значущість здійснення цілеспрямованої системи добору майбутніх керівників, які мають схильність до управлінської і педагогічної діяльності. Дана система організації і методика професійного добору найбільш підготовлених співробітників ОВС на керівні посади може розглядатися як основа для подальшого удосконалення роботи з вивчення й оцінки особистості співробітників з упорядкованою регістрацією даних про розвиток і формування у них знань, навичок і умінь, особистісних якостей керівника як професіонала і вихователя підлеглих на кожному етапі їхньої професіоналізації. Упорядкована реєстрація додаткового матеріалу про динаміку становлення майбутнього керівника ОВС як педагога і вихователя дозволяє вищим керівникам ОВС аналізувати і оцінювати результати виховної і кадрової роботи зі співробітниками, які знаходяться у резерві на висування, вносити корективи в процес їх навчання і виховання, домагаючись оптимізації і спадкоємності цієї діяльності.

Нами було встановлено, що формування професійної правової культури в процесі управлінської діяльності значно поліпшується за умови оптимізації професійної підготовки керівників, зміст якої визначався державним освітнім стандартом, типовими кваліфікаційними характеристиками посад, навчальними планами і програмами, іншими нормативними документами в органах внутрішніх справ. Він забезпечував гнучке реагування на мінливі потреби суспільства і був орієнтований в першу чергу на підготовку фахівців до роботи в умовах ринкової економіки, складної криміногенної обстановки, надзвичайних обставинах, на розвиток здібностей вирішувати завдання в екстремальних ситуаціях, спілкуватися з представниками різних соціальних, культурних, етнічних груп, працівниками засобів масової інформації і т.ін. Процес оптимізації професійної підготовки майбутніх керівників територіальних підрозділів включав сукупність способів вибору оптимального варіанту кожного з основних його елементів: цілей, змісту (сутність компонентів професійної правової культури та управлінської діяльності та ін.), методів (тренінги, моделювання ситуацій та ін.), засобів (комп'юрені інформаційні технології, технічні імітаційні комплекси та ін.), форм (інтегровані навчальні заняття, дистанційне навчання та ін.), умов і результатів.

Підготовку керівників організовували за допомогою впровадження багаторівневої системи, яка включала: внесення змін у зміст підготовки відповідно до завдань дослідження; використання нових методик і технологій організації навчального процесу; реорганізацію порядку добору кандидатів на службу; введення ефективного контролю знань тих, кого навчають.

Особлива увага приділялася формуванню в керівників високої моральної культури і гуманізму, необхідності врахування суспільної думки, поваги до конституційних прав і свобод громадян, готовності до захисту їх життя, вихованню почуття власної гідності, здібностей до саморозвитку і самовдосконалення, підвищенню престижу своєї професії в очах громадян.

Як показало дослідження, основними напрямами оптимізації професійної підготовки керівного складу органів внутрішніх справ є: навчання керівників умілому виконанню службових обов'язків відповідно до вимог законності; забезпечення постійної готовності для виконання повсякденних оперативно-службових завдань до дій в умовах складної оперативної обстановки і цивільної оборони; удосконалення умінь, навичок і якостей керівників у навчанні і вихованні підлеглих, по впровадженню в практику службової діяльності досягнень науки і техніки, передових форм і методів роботи, основ наукової організації праці і управління.

Оптимізації професійної підготовки керівників в органах внутрішніх справ сприяла система, що прередбачала: початкову підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, навчання в аспірантурі, стажування, службову, бойову, фізичну і самостійну підготовку на місцях.

Умовою підвищення рівня сформованості професійної правової культури спеціаліста є його професійне самовдосконалення. Під професіоналізацією самовдосконалення особистості керівника розуміємо систему відновлення, розширення і поглиблення раніше отриманих професійних знань, а також удосконалення практичних умінь і якостей фахівця з метою досягнення високого рівня сформованості професійної правової культури. Вивчення діяльності керівників контрольних і експериментальних груп міськрайорганів внутрішніх справ дозволило виділити 4 основних напрями їхнього самовдосконалення: соціально-політичний, професійний, педагогічний й загальнокультурний.

Можна засвідчити, що проведена нами дослідно-експериментальна робота має позитивні результати, зокрема, в аспекті правової освіченості: переважна більшість керівників експериментальних груп значно підвищила рівень як психолого-педагогічних знань, так і основ управлінської діяльності. Керівники мають міцні і грунтовні знання про сутність, принципи, методи і форми виховної роботи, більш плановою і ефективною стала організація взаємодії з державними органами, громадськими і шефськими організаціями, удосконалилася і урізноманітнилася методика культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи з співробітниками і членами їх сімей, систематичним стало проведення індивідуальної роботи зі співробітниками у здійсненні заходів по зміцненню службової і виконавської дисципліни співробітників. У процесі експериментальної роботи керівники навчилися аналізувати факти, події, ситуації службової діяльності, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між ними, а також узагальнювати результати власної управлінської діяльності та робити адекватні висновки.

Необхідно також констатувати, що для керівників стали характерними чіткість, логічність і критичність суджень, переконливість у бесідах з підлеглими і службовцями, доступність інформації, яка ними повідомляється. Значно підвищилась спостережливість, яка також сприяє більш ефективній діяльності та спілкуванню, тобто зазнала позитивних змін і правова розвиненість співробітників ОВС.

Маємо відчутні зміни й правової вихованості. Результати експериментальної роботи свідчать про сформованість мотивів діяльності, спрямованості рис характеру і здібностей. Педагогічна ефективність особистісних якостей керівника характеризує глибину виховного впливу його особистості на підлеглих. Спостереження за проявом багатьох якостей керівників у взаємовідносинах із підлеглими показують, що стійкі професійні якості, що проявилися в широкому діапазоні різних ситуацій бойової служби, навчання, життя і побуту відділу (підрозділу), спричинюють глибокий педагогічний вплив на свідомість, почуття і волю підлеглих, на їх позитивне відношення до служби, навчання, колег і до себе. Велику роль при цьому відіграють комунікативні уміння керівника, які сприяють ефективним взаємовідносинам і взаєморозумінню: уміння вести діалог, уміння переконувати співрозмовника, уміння вислуховувати, уміння запобігати конфліктам.

Керівники навчилися більш ефективно запобігати конфліктним ситуаціям у колективі. Цьому сприяло, зокрема, сформоване уміння вислуховувати підлеглих та переконувати їх у доцільності певних правомірних дій, поведінки діяльності.

Удосконалилися також уміння працювати з людьми: вивчати їх, згуртовуючи колектив, і створювати в ньому позитивний морально-психологічний мікроклімат, попереджувати конфлікти й вирішувати ті, що виникли, безболісно для учасників, працювати плідно з заступниками й активом, обирати оптимальний стиль роботи, використовуючи при цьому адекватні методи й прийоми в залежності від конкретної ситуації й рівня розвитку правової культури підлеглих, управляти суспільною думкою.

У ході дослідження нами була встановлено, що дотримання певних педагогічних вимог у процесі управлінської діяльності керівника сприяє зростанню рівня професійної правової культури співробітників (див. узагальнені таблиці 1 і 2).

Таблиця 1

Динаміка рівнів сформованості професійної правової культури керівника ОВС (Закарпатська область)

Рівень правової культури Експериментальна група Контрольна група

До експерим. Після експерим. Констат.зріз Контр. зріз

Кількість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб %

Високий 10 5,7 38 21,8 0 0 6 10,7

Середній 90 51,7 118 67,8 28 50,0 40 71,4

Низький 74 42,6 18 10,4 28 50,0 10 17,9

Всього 174 56

Таблиця 2

Динаміка рівнів сформованості професійної правової культури

керівника ОВС (Харківська область)

Рівень правової культури Експериментальна група Контрольна група

До експерим. Після експерим. Констат.зріз Контр. зріз

Кількість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб %

Високий 5 7,5 17 25,4 0 0 5 25,0

Середній 34 50,8 44 65,7 10 50,0 12 60,0

Низький 28 41,7 6 8,9 10 50,0 3 15,0

Всього 67 20

Виходячи з отриманих результатів, можна говорити про залежність між рівнями професійної правової культури керівника і показниками діяльності ОВС, тобто чим вищий рівень сформованості професійної правової культури керівника, тим більш ефективною є його управлінська діяльність, на яку впливають: професійні знання керівника в ОВС: педагогіки і психології; суспільно-політичні і культурні; спеціальних дисциплін, основ управлінської діяльності; рівень розвитку інтелектуальних умінь, якостей розуму, пам'яті, уваги та ін.; рівень розвитку організаторських, проективно-конструктивних, комунікативних умінь, особистісних якостей і властивостей.

Отже, теоретичний аналіз проблеми формування професійної правової культури керівників органів внутрішніх справ, а також проведений експеримент, підтвердили висунуту гіпотезу і дозволили зробити такі висновки:

1. Доведено, що правова професійна культура представляє собою інтегровану систему, що передбачає гармонійну взаємодію компонентів, які визначають і спрямовують професійно-педагогічну діяльність співробітника ОВС. Результатами її сформованості є правова освіченість, правова розвиненість і правова вихованість як керівника, так підлеглих і співробітників органів внутрішніх справ.

2. Доведено, що сутність управлінської діяльності полягає в організації стосунків між її суб'єктами в колективі з метою успішного вирішення певних завдань й досягнення високих результатів, зокрема, сформованості професійної правової культури.

3. Доведено, що у процесі управління діяльністю підлеглих можна виділити такі складові: постановка цілей і завдань; діагностика і прогнозування діяльності й поведінки, що передбачає вивчення можливостей співробітників, передбачення їхньої поведінки; прийняття рішень, тобто визначення характеру завдань, які будуть поставлені перед підлеглими; організація виконання передбачає розробку й застосування соціально-психологічних засобів, які забезпечуватимуть мотиви діяльності й поведінки, стимулюватимуть до якісного, відповідального виконання завдання; контроль і оцінка діяльності та її результатів.

4. Визначено, теоретично обгрунтовано і експериментально перевірено педагогічні умови формування професійної правової культури керівника органів внутрішніх справ: удосконалення професійно-педагогічного відбору співробітників на керівні посади; оптимізація професійно-педагогічної підготовки керівника; професіоналізація самовдосконалення професійної правової культури керівника.

5. Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що сформовано високий рівень професійної правової культури у керівників органів внутрішніх справ, який сприяв підвищенню ефективності управлінської діяльності. Так, по Закарпатській області в експериментальних групах керівників з високим рівнем сформованості професійної правової культури було 5,7%, а стало – 21,8%; з середнім – було 51,7%, а стало – 67,8%; з низьким – було 42,6%, а стало – 10,4%. А по Харківській області в експериментальних групах керівників з високим рівнем сформованості професійної правової культури було 7,5%, а стало – 25,4%; з середнім – було 50,8%, а стало – 65,7%; з низьким – було – 41,7%, а стало – 8,9%.

6. Встановлено зв'язок між професійною правовою культурою керівника і успішністю управлінської діяльності.

У ході дослідження визначено, що перспективними напрямами подальшої розробки проблеми є: формування професійної правової культури співробітників органів внутрішніх справ; обгрунтування засобів, які сприяють ефективному формуванню професійної правової культури співробітників органів внутрішніх справ.

Основний зміст дисертації розкрито в таких публікаціях автора:

1. Безбородий В.О., Подберезський М.К. Формування правової культури. Теоретичні та методичні основи. Монографія. – Мукачево: Елара,1999.–216 с. (автор.С.27-67).

2. Безбородий В.О. Модель управлінської діяльності керівника // Педагогіка і психологія: Зб.наук.праць. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип.19. – Част.2. – С.29-33.

3. Безбородий В.О.. Зв'язок правоохоронної діяльності з професійною педагогікою // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. – Щоквартальний науково-практичний журнал. – Харків: НТУ “ХПІ”. – 2001. – № 2(3). – С.30-35.

4. Безбородий В.О. Правова культура як засіб підвищення ефективності управлінської діяльності // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб.наук.праць. – Вип.15. – Харків: ХДПУ, 2001. – С.8-11.

5. Безбородий В.О. Управлінська діяльність керівника органів внутрішніх справ // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб.наук.праць. – Вип.16. – Харків: ХДПУ, 2001. – С.10-15.

6. Безбородий В.О. Стилі управлінської діяльності // Теоретичні і методичні засади професійної освіти: Зб.наук.праць. – Київ: Науковий світ, 2001. – С.9-13.

7. Безбородий В.О. Засоби підвищення ефективності управлінської діяльності керівника ОВС // Удосконалення технологій та методик професійного навчання: Зб.наук.праць. – Київ: Науковий світ, 2001. – С.19-21.

8. Безбородий В.О. Правове виховання працівників органів внутрішніх справ // Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблем соціальної педагогіки. – Зб.наук.праць. – Харків, 2000. – С.15-20.

9. Безбородий В.О. Правова поведінка вчителя як критерій його правової вихованості // Теоретико-методологічні проблеми організації педагогічного процесу. – Зб.наук. праць. – Харків, 1999. – С.6-9.

10. Безбородий В.О. Модель управлінської діяльності керівника // Сучасні освітні технології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Харків: ХДПУ, 2001. – С.116-117.

Безбородий В.О. Формування професійної правової культури керівників органів внутрішніх справ”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, Харків, 2001.

У дисертації вперше встановлено зв'язок між професійною правовою культурою керівника і його управлінською діяльністю; уточнено сутність і особливості професійної правової культури та управлінської діяльності; вперше виявлено й обгрунтовано педагогічні умови формування професійної правової культури керівника органу внутрішніх справ; доведено, що професійна правова культура керівника органу внутрішніх справ є компонентом і показником його професіоналізму.

Отримані результати з формування професійної правової культури керівників органів внутрішніх справ впроваджено в практику роботи УВС Закарпатської області та УВСТ на Південній залізниці.

Ключові слова: правова культура, професійна правова культура, управлінська діяльність, педагогічні умови.

Безбородый В.О. Формирование профессиональной правовой культуры руководителей органов МВД Украины”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский государственный педагогический университет им.Г.С.Сковороды, Харьков, 2001.

Диссертация посвящена теоретическому и экспериментальному исследованиям проблемы профессиональной правовой культуры. Уточнены теоретические положения проблемы формирования профессиональной правовой культуры руководителей органов внутренних дел.

В работе рассматриваются три вида правовой культуры. Правовая культура общества представляет собой разновидность общей культуры, то есть систему ценностей, накопленную человечеством в области права.

Правовая культура личности характеризует уровень правовой социализации членов общества, степень усвоения и использования ими правовых основ государственной и социальной жизни. Правовая культура личности является относительно устойчивым структурным единством умственно-волевых и морально-психологических интегрированных между собой элементов, которые гармонично взаимодействуя проявляются в мировоззенческо-образовательной и профессиональной деятельности и в личной жизни. Процесс формирования правовой культуры личности тесно связан с ее морально-правовым воспитанием, которое предусматривает, во-первых, сформированность морально-правового самосознания, являющегося показателем культуры; во-вторых, наличие правовых и нравственных знаний; в-третьих, наличие убеждений. Существование этих трех составляющих дает основание говорить о единстве понятий культуры сознания, поведения, культуры человеческих отношений, культуры общения, образования определенной социокультуры.

Правовая культура профессиональной группы (профессиональная правовая культура) является формой правовой культуры общества, характерна сообществу людей, занимающихся юридической деятельностью, предполагает специальное образование и практическую подготовку. Любая юридическая профессия имеет специфику, обуславливающую особенности профессиональной правовой культуры работников органов внутренних дел, юрист-консультов, адвокатов, судей, прокуроров и т.д. Имеются различия и в уровнях развития профессиональной правовой культуры руководителей и их подчиненных, офицеров различных подразделений и т.д.

Содержание профессиональной правовой культуры работников ОВД включает: знания действующего законодательства и нормативных документов, регулирующих выполнение служебной деятельности; убеждения в необходимости точного и обязательного выполнения правовых норм; правомерную служебную деятельность, основанную на профессиональной компетентности сотрудника.

Профессиональная деятельность руководителей ОВД представляет собой сложную систему взаимосвязанных разнообразных видов деятельности, основными из которых являются обучение и воспитание личного состава, формирование его профессиональной и правовой культуры.

Профессионально-педагогическая деятельность руководителя предусматривает управление как подготовкой сотрудников, так и деятельностью коллектива в целом.

Управленческая деятельность предусматривает наличие различных компонентов: структурных (мотивационный, личностный, когнитивный), функциональных (организационный, диагностико-прогностический, коммуникативный, воспитательный), алгоритм деятельности и ее результаты, Ее сущность состоит в организации взаимоотношений с подчиненными и между ними с целью формирования их профессиональной правовой культуры.

Стиль управленческой деятельности представляет собой совокупность методов, которые руководитель систематически использует для достижения поставленных целей. Стиль отражает индивидуальность руководителя в реализации собственных функций и характеризуется гибкостью, социальной ориентированностью, прогностичностью и инновационностью.

Теоретически обоснована и экспериментально подтверждено, что формирование профессиональной правовой культуры в процессе управленческой деятельности руководителя ОВД существенно повышается при создании следующих педагогических условий: если целенаправленно осуществляется профессионально-педагогический отбор специалистов на должности руководителей; интенсифицируется их профессионально-педагогическая подготовка; систематически и планомерно руководители и будущие руководители самосовершенствуют профессиональную правовую культуру.

Полученные результаты по формированию профессиональной правовой культуры руководителей органов внутренних дел внедрены в практику работы УВД Закарпатской области и УВДТ на Южной железной дороге.

Ключевые слова: правовая культура, профессиональная правовая культура, управленческая деятельность, педагогические условия.

Bezborodiy V.O. The Formation of Professional Legal Culture of Leaders of Ministry of Internal Affairs of Ukraine.

The dissertation presented for Candidate's Degree in Pedagogics, specialization 13.00.04 – Theory and History of Pedagogics. Kharkiv State Pedagogical University named after G.S.Skovoroda, Kharkiv, 2001.

In dissertation the connection between professional legal culture of a leader and his managing activity is stated for the first time; the essence of peculiarities of professional legal culture and managing activity is specified; pedagogical conditions of professional legal culture formation of a leader of Organs of Internal Affairs are enlightened for the first time; it is proved that professional legal culture of a leader of Organs of Internal Affairs is a component and an index of his professionalism.

The received results of the professional legal culture formation of leaders of Organs of Ministry of Internal Affairs of Ukraine are applied in practical work of the University of Internal Affairs of Zakarpatsky Region and in the University of Internal Affairs of Transportation on the Southern Railway.

Key words: legal culture, professional legal culture, managing activity, pedagogical conditions.