Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна

Борисова Юлія Володимирівна

УДК 316.752-053.81

ТРАДИЦІОНАЛІСТСЬКІ ТА МОДЕРНІСТСЬКІ ЦІННОСТІ

В СТРУКТУРІ МОЛОДІЖНОЇ ЦІННІСНОЇ СВІДОМОСТІ:

СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 22.00.01 - теорія та історія соціології

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат соціологічних наук, доцент

Швидка Лідія Іванівна, Дніпропетровський національний університет,

кафедра соціології

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

Подольська Єлізавета Ананіївна,

Національна фармацевтична академія

Україні (м.Харків), завідувач кафедри

суспільних наук, проректор з гуманітарної

освіти та виховання;

кандидат соціологічних наук, доцент

Свєженцева Юлія олександрівна,

Національний університет внутрішніх справ

(м. Харків), кафедра прикладної соціології

Провідна установа - Інститут соціології НАН України,

(м. Київ), відділ історії, теорії та

методології соціології.

Захист відбудеться 18.04.2001 р. о_14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 у Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-11.).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (61077, м. Харків, майдан Свободи,4).

Автореферат розісланий 16.03.2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шеремет І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах кардинальних змін, які відбуваються сьогодні на всіх рівнях організації українського суспільства, актуалізується проблема відповідності трансформації масової свідомості темпам і характеру соціоструктурних та інституціональних перетворень. Виділена проблема набуває ще більш гострого характеру в умовах, коли в рамках масової ціннісної свідомості залишаються життєздатними певні аксіологічні структури традиціоналістського типу, що спрямовані на збереження та відтворення виключно старих, давно існуючих цілей та норм життя. З іншого боку, процес модернізації, що охопив більшість сфер соціальної системи, сприяє раціоналізації смислів життєдіяльності людей, зміцненню позицій модерністських ціннісних структур, що орієнтують їх носіїв на інноваційний тип поведінки, досягнення раціональних цілей. Молодь є соціальною групою, яка сприймає модернізаційні перетворення в суспільстві найбільш гостро завдяки значному динамічному потенціалу ціннісної свідомості. Таким чином, актуальність дослідження цінностей молоді перш за все пов'язана з тим, що їх специфіка є важливим предиктором успішності реформ, і водночас своєрідним індикатором ступеню її включеності в ці процеси.

Соціальна модернізація пострадянського простору відбувається в умовах кардинальних інституціональних змін, посилення міжгрупових та міжгенераційних розбіжностей, що для певних представників молодіжної когорти обертається втратою значущих ціннісних орієнтирів, ускладнює пошук основ самоідентифікації. Це певною мірою обумовлює поширення в молодіжному середовищі цілої низки негативних явищ, в тому числі девіантних зразків свідомості та поведінки. Гносеологічний аспект цієї проблеми полягає у необхідності вивчення ступеню представленості у молодіжної свідомості не тільки модерністських, але й загальнолюдських цінностей, які уповільнюють процес соціальної деструкції та утримують соціум від розпаду.

Ціннісна проблематика є об'єднуючою для представників всієї системи соціально-гуманітарного знання. Інтерес соціологів до аксіологічних феноменів зумовлюється важливим місцем останніх у соціокультурних процесах, і перш за все у забезпеченні духовної репродукції і розвитку людини та суспільства.

Теоретико-методологічні основи соціологічного вивчення цінностей та ціннісної свідомості були закладені у працях К.Клакхона, Е.Дюркгейма, У.Томаса та Ф.Знанецького, М.Вебера, Т.Парсонса, Р.Мертона, Е.Фромма, М.Рокіча та ін.

Основним недоліком методологічної традиції аналізу духовних феноменів, що сформувалася у радянській соціології, була недостатня увага до соціокультурних детермінант їх функціонування, ігнорування специфіки, що характеризує сферу прояву цінностей як тісно пов'язану з факторами економічного і політичного характеру, але водночас функціонуючу відносно незалежно від них. Крім того, узагальнюючий характер оцінок молодіжної ціннісної свідомості не завжди дозволяв диференціювати молодь в залежності від ступеню включеності різних її підгруп у соціальні процеси.

Серед російських вчених, які займалися аксіологічною проблематикою, найбільш значний внесок в її розробку здійснили В.Ядов, А.Здравомислов, І.Кон, О.Дробницький, Н.Наумова, А.Вардомацький та ін.

Вітчизняна соціологічна наука з даної проблеми представлена іменами А.Ручки, І.Попової, О.Якуби, В.Бакірова, В.Пилипенка, О.Балакірєвої, О.Донченко, Л.Сокурянської та ін. Вивченню ціннісних орієнтацій молоді в контексті соціальних перетворень приділено увагу в рамках загальноукраїнських досліджень за участю М.Чурилова, В.Хмелька, О.Вишняка, С.Макеєва, Є.Головахи, М.Головатого, Є.Суіменка, В.Черноволенка, В.Паніотто та ін.

Розгляд ціннісної свідомості як об'єкта впливу і водночас фактора соціальної модернізації є одним з найменш представлених у вітчизняному соціологічному дискурсі питань. Недостатньо акцентується проблема специфіки ціннісної детермінації людської поведінки в умовах сучасності, коли значно послабилася зовнішня детермінація індивідуального ціннісного вибору.

Якщо зарубіжний досвід вивчення соціокультурних факторів та аспектів модернізації охоплює майже століття (Г.Зіммель, М.Вебер, В.Зомбарт, Т.Веблен, Д.Белл, Р.Інглехарт, А.Інкельс, Д.Мак-Клєлланд), в рамках української соціологічної думки та емпіричних доробок він обмежується на сьогодні окремими проектами (С.Катаєв, Н.Побєда, В.Шедяков). У російській системи соціально-гуманітарного знання це питання вже починаючи з 90-х рр. посідає одне з чільних місць завдяки дослідженням М.Лапіна, Л.Беляєвої, О.Ахієзера, Л.Іоніна, Н.Зарубіної, Н.Козлової, В.Федотової та ін.

Включення до соціологічного тезаурусу концепту аксіологічної модернізації здатне зміцнити евристичні можливості вітчизняної соціологічної науки щодо концептуалізації нової соціальної реальності, яка характеризується радикальними трансформаційними процесами в економічній та політичній сферах, системі ціннісних регулятивів людської поведінки. Визначення соціального механізму та детермінант аксіологічної модернізації сприятиме запобіганню зовнішнього формального опису цього процесу. Тому у цій праці зроблена спроба розглянути модернізацію цінностей молоді як процес, що має комплексний характер, багатоаспектну природу емпіричного прояву та поліфакторну систему детермінації. Обраний концептуальний підхід не тільки забезпечуватиме поглиблення соціологічних знань про аксіологічні аспекти модернізації, але й сприятиме систематичному емпіричному вивченню цієї проблеми.

Необхідним, на нашу думку, є подальше акцентування ролі молоді у модернізаційних перетвореннях з урахуванням процесів диференціації молодіжної когорти, які на сьогодні набувають все більш інтенсивного характеру.

Актуальність дослідження факторів формування та динаміки цінностей молоді в контексті модернізаційних перетворень посилюється тим, що до представників молодіжної когорти звернений широкий спектр запитів соціальної політики. З досліджуваною в дисертації проблемою пов'язане широке коло практичних потреб, що обумовлені необхідністю удосконалення існуючих та відпрацювання нових заходів щодо оптимізації функціонування цієї соціальної групи на даному етапі.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні модернізаційного потенціалу ціннісної свідомості молоді (на прикладі міської молоді Дніпропетровського регіону) як фактора її адаптації до соціальних змін.

Для реалізації поставленої мети під час дослідження вирішувались наступні завдання:

·

· конкретизувати соціальну сутність цінностей як основних компонентів ціннісної свідомості молоді, визначити їх структурні та функціональні особливості в умовах соціокультурного середовища, що модернізується;

· визначити адаптивний потенціал ціннісної свідомості молоді в умовах соціальних змін; конкретизувати основні адаптаційні стратегії молоді;

· розробити модель ціннісної типології та застосувати її до аналізу ціннісних переваг молоді на основі отриманої емпіричної інформації;

· проаналізувати сутність, систему соціальних детермінант та механізм аксіологічної модернізації;

· охарактеризувати специфіку українського сценарію модернізаційних змін;

· на основі емпіричних даних встановити ступінь представленості в структурі молодіжної ціннісної свідомості цінностей модерністського характеру, а також виділити основні фактори, що детермінують ціннісний вибір молоді регіону на шкалі "традиціоналізм-модернізм".

Об'єктом дослідження виступає ціннісна свідомість молоді Дніпропетровського регіону. Предмет дослідження - співвідношення традиціоналістських та модерністських компонентів в структурі ціннісної свідомості молоді регіону.

Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження. У своїй теоретичній основі дисертаційна робота спирається на положення структурного функціоналізму (аналіз структурних та функціональних особливостей ціннісної свідомості молоді та соціального механізму аксіологічного морфогенезу), культурно-стильовий підхід щодо дослідження соціокультурної проекції модернізаційних процесів; основоположні принципи концепцій модернізації. Застосований у роботі методологічний апарат включає також наступні загальнонаукові дослідницькі принципи: порівняння та типологізація, побудова гіпотез, об'єктивності та конкретності аналізу. Середі спеціально-соціологічних методів в рамках дослідження використовувались аналіз документальних джерел, заочне анкетування, включене спостереження.

Эмпіричну базу роботи складають матеріали власного дослідження автора (жовтень 1999 - січень 2000р., n=675), результати соціологічних досліджень, що були проведені кафедрою соціології Дніпропетровського державного університету за участю автора у період 1997-1999 рр.: "Джерела формування духовних цінностей та соціальних орієнтацій молоді Придніпровського регіону" (1997р., n=868), "Соціокультурні орієнтації студентської молоді міста Дніпропетровська (Ескіз соціального портрета)" (1999р., n=853), матеріали загальноукраїнських досліджень, що одержані Інститутом соціології НАН України (1992-1999), Українським інститутом соціальних досліджень, документи і матеріали Міністерства сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Держкомстату та Дніпропетровського обласного управління статистики.

У дисертаційній роботі сформульовані наступні гіпотези дослідження:

1. В умовах модернізації українського суспільства "ціннісне ядро" масової молодіжної свідомості конституюється, переважно, цінностями загальнолюдського та модерністського характеру, що можуть виступати важливою передумовою і одночасно індикатором адаптації молоді до соціальних умов, які постійно змінюються.

2. Основним фактором, що визначає ціннісні позиції представників молодіжної когорти на шкалі "традиціоналізм-модернізм", є їх соціальний статус, який включає такі показники, як матеріальний стан, рівень освіти, місце в професійно-кваліфікаційній ієрархії та територіальній структурі.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні розроблено комплексний соціологічний підхід до вивчення модернізаційного потенціалу ціннісної свідомості молоді як чинника її адаптації до соціальних змін, з'ясовано соціальний механізм та фактори аксіологічної модернізації, її специфіка в умовах сучасної України.

Наукова новизна включає наступні положення:

·

·

· експліковані поняття "соціальна цінність", "ціннісний вибір", "соціальність", під якою автор розуміє тип соціальних зв'язків та відносин, що встановився та домінує в рамках конкретної соціальної системи та визначає спосіб легітимації ціннісного порядку. В цьому контексті визначено поняття аксіологічної модернізації як переходу від ціннісного порядку, якій базується на традиціях, звичках діяти певним чином, до іншого типу ціннісного порядку, в справедливості та розумності якого впевнена більшість членів суспільства. В роботі підкреслено, що модернізаційні зміни українського соціокультурного простору актуалізують не тільки невирішені проблеми модернізму, але й деякі постмодерністські теми.

· охарактеризована специфіка українського сценарію модернізації, якій відзначається у сучасних умовах локальністю соціальних змін, пунктирним характером;

· описана система соціальних детермінант та механізм аксіологічної модернізації, проаналізована ситуація ціннісного відчуження як індивідуально-ціннісна передумова аксіологічної модернізації;

· визначені особливості соціокультурної проекції модернізації, які полягають у перетворенні моністичних життєвих стратегії на полістилеві, біографізації життя, супроводжуючись водночас поширенням певних негативних явищ (фрустраційні стани, ескапізм, маргіналізація, девіантна поведінка), які є різновидами компенсаторних процесів;

· емпірична верифікація висунутих теоретичних положень здійснювалась за допомогою методики, яка була вперше застосована для аналізу української соціокультурної дійсності і дозволила визначити тенденції змін у ціннісній свідомості української молоді, охарактеризувати її модернізаційний потенціал, здійснити аналіз факторів, що обумовлюють модерністський характер ціннісних переваг молоді досліджуваного регіону як найважливіший показник її адаптованості до сучасних умов. Отримані емпіричні дані дозволили спростувати тезу про те, що модернізація цінностей української молоді набула характеру вестернізацїї.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є персональною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до аналізу модернізаційного потенціалу молодіжної ціннісної свідомості та системи факторів, що обумовлюють модерністський характер ціннісних переваг молоді в сучасних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною держбюджетної науково-дослідної теми № 124-95 "Джерела формування духовних цінностей і соціальних орієнтацій молоді Придніпровського регіону"(№ держреєстрації 0195V026477), над якою працював колектив кафедри соціології Дніпропетровського національного університету.

Практичне значення одержаних результатів:

·

· матеріали дисертаційного дослідження використані при розробці навчальних програм та курсів лекцій з дисциплін "Соціологія", "Соціологія сім'ї", "Методика і техніка соціологічних досліджень" для студентів Дніпропетровського національного університету;

· зроблені в дисертації висновки та узагальнення можуть бути використані для подальших досліджень особливостей формування та функціонування ціннісної свідомості молоді, механізмів та факторів її динаміки;

· результати дисертаційної роботи можуть бути застосовані в навчальному процесі при розробці програм та курсів лекцій з цілого ряду загальних та спеціальних соціологічних дисциплін і напрямів галузевої соціології (сучасні соціологічні теорії, соціологія соціальних змін, соціологія культури, соціологія моралі та цінностей, соціологія молоді).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження апробовані в рамках Першої літньої школи істориків Дніпропетровського регіону (Дніпропетровськ, 1997), двох міжнародних конференцій "Харківські соціологічні читання" (Харків, 1997, 1998), міжнародного семінару "Реклама та інформація" (Польща, Жешув, 1998), міжнародної конференції "Наука і освіта, 98" (Дніпропетровськ, 1998), міжнародної літньої школі молодих дослідників і викладачів соціальних дисциплін (Ялта, 1999).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в десяти наукових працях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (222 позиції) та додатків. Зміст роботи викладено на 151 сторінці комп'ютерного тексту, проілюстровано у 12 таблицях, 5 рисунках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, висвітлюється ступінь наукового опрацювання проблеми, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, висуваються основні гіпотези, описуються теоретико-методологічні засади й емпірична база дослідження, обгрунтовуються наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів, а також форми їх апробації.

У першому розділі дисертаційного дослідження - "Теоретико-методологічні основи дослідження ціннісної свідомості молоді" здійснено аналіз методологічних традицій інтерпретації сутності та структурних особливостей аксіологічних феноменів, виділяються їх евристичні можливості щодо пояснення джерел та механізмів ціннісної динаміки. Застосований власний підхід до розгляду структури та функцій цінностей як основних складових молодіжної ціннісної свідомості, запропоновані критерії їх типологізації.

В роботі ціннісна свідомість молоді експлікована як комплексний феномен, що включає сукупність соціальних цінностей, норм та ідеологічних регулятивів поведінки представників цієї соціальної групи. Поняття "соціальні цінності" підкреслює інтерсуб'єктивний характер, здатність цінностей, поряд з іншими умовами життя людей, виходячи за межі індивідуальної ціннісної свідомості впливати на їх поведінку. Цінності розглядаються автором як основні конституюючі елементи молодіжної ціннісної свідомості, в яких виражена особлива значущість певних матеріальних, духовних чи соціальних благ для існування та розвитку як окремих індивідів, так і соціальних утворень різного рівня спільності. Структуру цінностей можна представити як певне сполучення рефлексивної, афективної та волютивної складових. Рефлексивність передбачає не тільки усвідомлення людиною власних вчинків, але й можливість за необхідністю перебудови поведінкових установок у відповідності до нових соціальних умов. Сьогодні процес формування особистості співпадає з критичним осмисленням досвіду попередніх поколінь. Умови соціальної перехідності активізують рефлексивні здатності ціннісної свідомості молоді: розпад колишніх орієнтирів поведінки стимулює творчу активність у напрямку створення нових, робить все більш активними, незалежними її думки, оцінки, погляди.

Крім змін у аксіологічних структурах масової свідомості, процес модернізації викликає плюралізацію субкультур та ідеологій. Кожна з еліт, які народжуються у соціальному просторі, намагається розширити свій "символічний капітал", в тому числі і перш за все за рахунок адептів у молодіжному середовищі. "Осучаснення" системи соціальних відносин звільнює людей і, перш за все, молодь від традиційних обмежень, старих авторитетів та забубонів, надає їм нові можливості пізнання та дії.

Багатоаспектність аксіологічних феноменів знаходить відображення у виконанні цінностями широкого спектру функцій індивідуально-психологічного, соціально-групового та макросоціального характеру: міжгенераційна та міжгрупова трансмісія соціокультурного досвіду, регулювання соціальної поведінки людей, інтеграція, яка реалізується через механізм ідентифікації, адаптація до соціальних умов, що постійно змінюються. Важливою особливістю формування ідентичнісних орієнтирів молоді в умовах індивідуалізації масової свідомості є зниження "законоутворюючої ідентичності", падіння значущості держави та соціальних інститутів, і, з іншого боку, посилення позицій "комунальної ідентичності", "мікронаративів" (в термінології Ж.-Ф.Ліотара).

Сьогодні успішність входження молоді в мінливе соціальне середовище багато в чьому визначається її здатністю адекватно реагувати на ці зміни. Цінності конституюють систему компетентності особи, яка дозволяє їй координувати поведінку у відповідь на вимоги ситуації. Основою адаптивності ціннісної свідомості молоді є засвоєна орієнтація на ефективну діяльність в кожній конкретній ситуації, а не жорсткий, наперед заданий алгоритм поведінки. Теоретичний аналіз та узагальнення емпіричної інформації дозволили виділити наступні моделі адаптації молоді регіону до сучасних умов:

·

· екстенсивна адаптація. Ця адаптаційна модель властива молоді, яка найбільш адекватним засобом подолання матеріальних труднощів вважає економію сімейних витрат, вимушену відмову від користування платними послугами, використання внутрішніх сімейних ресурсів. Серед інших форм екстенсивної адаптаційної поведінки отримали розповсюдження човникова торгівля, спекуляція валютою, шлюб за розрахунком, еміграція.

· пасивно-конформний тип адаптації характеризується відсутністю у людини намагання змінити існуюче становище на краще та знаходить прояв у скороченні особистого споживання, що може супроводжуватися злиденністю, вичерпанням захисних сил організму, підвищенням захворювань.

· негативна модель адаптації. В сучасних умовах в молодіжному середовищі набувають поширення негативні зразки поведінки - від нелегітимного самозбагачення та корпораційної наживи до кримінальної поведінки, включаючи фінансові та матеріальні крадіжки, шахрайство, бандитизм. Нерідко базисом вказаної форми поведінки є дезадаптація, неможливість пристосуватися до нових соціальних відносин, що може обертатися втратою соціального статусу та базису самоідентифікації, люмпенізацією. Поведінкові девіації, що виникають на цьому тлі, включають відмову від регулярної праці, бродяжництво, пияцтво, споживання наркотиків, проституцію.

В умовах, коли держава практично не виконує роль гаранта надання молоді певного набору життєвих благ, значну частину турбот в здійсненні запланованого молодь приймає на себе. З одного боку, відсутність гарантій знижує впевненість молодих у завтрашньому дні, з іншого - ситуація, яка склалася, сприяє формуванню більш ефективних життєвих стратегій. Так, серед способів діяльності, які забезпечують "виживання" в складних економічних умовах, найбільш адекватними респонденти вважають "організацію своєї справи" (52%), "роботу в фірмах" (50%), "підвищення професійного рівня" (33%), "роботу за сумісництвом" (26%). В той же час значна частина молоді (44%, в тому числі 59% дівчат) розраховують розв'язати свої фінансові проблеми, одружившись з матеріально забезпеченою людиною, кожен третій намірюється реалізувати свої здібності, виїхавши за кордон. Як показав аналіз, з віком популярність екстенсивних ("човникова торгівля", "спекуляція валютою", "шлюб з забезпеченою людиною", "еміграція") та негативних форм адаптації ("крадіжки, рекет, шахрайство") суттєво знижується, поступаючись місцем конструктивним моделям ("підвищення рівня освіти та професіоналізму", "робота в фірмах" та ін.).

Сьогодні молодь достатньо активно намагається реалізувати для себе нові можливості економічного росту, соціального просування, споживацької різноманітності, свободи культурного самовираження: 73% опитаних погоджуються працювати більш напружено, в умовах, коли до їхньої праці пред'являються високі вимоги, при адекватної витраченим зусиллям матеріальної винагороді. Лише 13% віддають перевагу стабільній зайнятості чи комфортним умовам праці перед високою заробітною платою. Особливу важливість в сучасних умовах таких особистих якостей, як підприємливість, цілеспрямованість, самостійність відзначили, в середньому, 56% опитаних.

З метою аналізу емпіричних виявлень цінностей молодіжної свідомості в контексті модернізаційних перетворень в роботі запропонована ціннісна типологія, яка передбачає застосування, поряд з традиційними підходами до її побудови, також культурно-генетичного критерію. Він дозволяє виділяти в ціннісній свідомості традиціоналістські (історично виникають в надрах традиційних суспільств), модерністські (оформляються в процесі капіталізації соціально-економічних відношень) та загальнолюдські цінності (властиві як традиційним, так ї модерністським суспільствам, виникають переважно в рамках традиційних суспільств, хоча й набувають статусу легітимних декілька пізніше, ніж традиціоналістські). Критерієм категоризації суспільства як традиціоналістського чи модерністського є домінуючий в ньому тип та рівень соціальних зв'язків і відносин, чи тип соціальності, який визначає й спосіб ціннісної легітимації соціальної дії. Моральний порядок, притаманний традиційному суспільству, базується переважно на системі звичок думати та поводитися певним чином, емоційній підтримці харизматичного лідера, ухваленні конкретного типу суспільного устрою. Ціннісною максимою традиційного суспільства є зберігання раніше досягнутої ефективності, нормативна незмінність, подавлення новацій, які перевищують певний статичний ліміт. Модерністський тип легітимації ціннісного порядку базується на переконанні членів соціальної спільноти в його розумності, справедливості, доцільності. Модерністські цінності спрямовані на досягнення раціональних цілей, інноваційну поведінку, і можуть інтерпретуватися як елементи своєрідного культурного ритуалу, намагання реалізувати який відтворює модель суспільного динамізму. Застосована нами методологічна позиція дозволяє інтерпретувати будь-яке соціальне утворення як таке, що містить в своїй структурі елементи традиціоналізму та модернізму одночасно, але певний тип соціальності все ж є домінуючим та виступає основою відтворення системи.

Аналіз результатів модернізації ряду соціалістичних країн дозволяє зробити висновок про те, що однією з причин її непослідовного характеру була впливовість архаїчних форм відтворення соціальних відносин. В той же час можна виділити ряд особливостей, які були однаково притаманні як радянській системі, так і модернізованим західним суспільствам. Це значущість таких цінностей, як життя людини, що в більшості випадків (хоча і не завжди) підкріплювалася підтриманням принципів законності та правопорядку, а також ініціативність, яка була властива представникам деяких соціальних груп (окремим підгрупам молодіжної когорти, в певній мірі - творчої інтелігенції).

Сьогодні сильний вплив цінностей утилітарної етики спонукає людей і, перш за все молодь, більш активно прагнути до отримання матеріальних життєвих благ, цінувати своє життя та життя своїх дітей. Крім того, відбувається відхід від сакрального ставлення до державної влади як колишнього монополіста відповідальності за ціле та єдиного суб'єкта прогресивних інновацій. Молодь активніше за інші вікові групи усвідомлює те, що суб'єктом такої відповідальності є, перш за все, кожен індивід окремо.

В цілому, на рівні ціннісної свідомості молоді сформовані передумови відтворення моделі соціального динамізму. Реалізація динамічного потенціалу молодіжних цінностей прийме конструктивну спрямованість, якщо будуть створені необхідні для цього макроекономічні, політичні, ідеологічні передумови. Останні полягають у відпрацюванні чіткої парадигми самоактуалізації, яка б відповідала соціокультурним особливостям українського суспільства.

Другий розділ "Соціальні детермінанти аксіологічної модернізації" є спробою теоретичного визначення основних факторів, що детермінують характер, темпи та спрямованість модернізації цінностей, а також аналізу її соціального механізму та можливих сценаріїв розвитку.

Система детермінації процесу модернізації цінностей є за своїм характером поліфакторною, причому її елементи найдоцільніше розглядати не як причини, але як задіяні умови досліджуваного процесу, що обумовлено двосторонньою спрямованістю виділених всередині системи зв'язків. Крім впливу процесу глобалізації, розмивання територіальних та інформаційних кордонів як екзогенного фактора модернізації, характер та темпи "осучаснення" системи соціальних зв'язків та відносин визначаються також факторами ендогенного характеру, серед яких - рівень економічного та техніко-технологічного розвитку суспільства, його соціокультурні особливості, а також соціально-демографічна якість населення. Останній фактор включає представленість в соціально-демографічної структурі осіб молодого віку. Динамічність ціннісних структур молодіжної свідомості, радикальність думок та поведінки забезпечують активний модернізуючий вплив молоді на соціальне середовище по мірі її включення до системи соціальних зв'язків.

Індивідуально-ціннісною передумовою аксіологічної модернізації є ціннісне відчуження. Ситуація ціннісного відчуження виникає внаслідок усвідомлення індивідом невідповідності цінностей, які офіціально декларуються, чи легітимних цінностей реальним або ідеальним (потрібним) ціннісним орієнтирам. Зароджуючись на рівні індивідуальної ціннісної свідомості, процеси ціннісного відчуження можуть з часом діставати загальносоціального масштабу. Якщо на індивідуально-психологічному чи соцієтальному рівні не створюється передумов для подолання описаної ситуації, тобто замість цінностей, що заперечуються, не висувається конструктивної альтернативи, створюється загроза виникнення та масовізації фрустраційних станів. Фактором, який "запускає в дію" фрустраційний механізм, є дефіцит засобів та ресурсів реалізації мети. Коли держава не готова чи не в змозі зробити соціальні ресурси більш доступними для широких мас людей, відбувається погіршення психологічного фону модернізаційних змін, зростання популярності негативних адаптаційних стратегій.

Відхилення від інституціональних норм не завжди має негативний характер. Підкреслюючи це, Р.Мертон характеризував позитивну форму девіації (нонконформізм) як таку, що супроводжується намаганням висунути та реалізувати конструктивні альтернативи нормам, ціннісне підкріплення яких є сумнівним. Підтвердженням наведеного тезису можуть виступати відхилення від нормативних положень радянського законодавства, яке передбачало негативні санкції щодо різних видів індивідуальної трудової діяльності, політичних прав та свобод. Незважаючи на офіційні заборони, установки на деякі несанкціоновані види поведінки поступово отримували все більше розповсюдження та врешті решт були інституціалізовані. В даному випадку делегітимізація традиціоналістських ціннісних орієнтирів та укорінення в нормативній структурі якісно нових сприяла поступовому "осучасненню" системи соціальних зв'язків та відносин. Іншим варіантом аксіологічної модернізації є заміщення цінностей, які втратили свою функціональність, іншими ціннісними зразками, які в більшій мірі відповідають новим соціальним умовам. У даному випадку ініціаторами та найбільш активними суб'єктами модернізаційних змін є представники соціально-інноваційних груп, перш за все, правлячої, політичної, економічної, духовної, інтелектуальної еліти. Порівняно з першою стратегією, оновлення цінностей вже на першому етапі дістає макросоціального масштабу, а на другому набуває інституціональних форм; воно приймає характер модернізації "зверху":

Як можна бачити з наведеної схеми, узаконювання охоплює далеко не всі ціннісні зразки з можливих: йому передує відбір ("фільтрація") цінностей у відповідності до певних критеріїв. Очевидно, що найбільш універсальним критерієм відбору інновацій є їх відповідність реальним інтересам людей, цілям соціального прогресу. Форми поведінки, що виникають на їхній основі, є більш адаптивними, гнучкими.

Будь-яка з моделей модернізації - чи то нормативна ерозія, чи модернізація "зверху" - може супроводжуватися компенсаторними процесами (в термінології Р.Мертона - "ефект бумерангу"). Але в більшості випадків вони знаходять виявлення в контексті примушеної модернізації, коли сильні зворотні зв'язки намагаються зменшити значення ціннісно-нормативних новацій та зберегти соціальну структуру в попередньому стані ("проста компенсація"), чи перетворюють її в протилежному напрямку ("надмірна компенсація").

Результатами реформ, що є своєрідною "соціальною платою" суспільства за необхідність "дожинаючої модернізації" та помилки реформаторів, є такі явища та процеси, як зростання безробіття, пауперизація населення, поширення злочинності та інших форм девіантної поведінки. Кризовий контекст соціальних змін сприяє масовізації станів тривожності, можливими проявами якої є інтенсивні особисті переживання, відчуття незахищеності, знедоленості. Про це свідчать і результати опитувань: 45% молоді сьогодні серйозно занепокоєні загальним зниженням рівня життя, 54% падінням моралі, зростанням рівня злочинності, 25% - низьким рівнем культури молоді, 29% - її низьким інтелектуальним рівнем. 35% демонструють невпевненість у завтрашньому дні, а кожен четвертий відчуває на себе загрозу безробіття. В умовах розмивання старого ціннісно-нормативного базису активізується процес релятивізації цінностей. Як свідчать отримані нами дані, 45,5% молодих респондентів вважають допустимими крадіжки у держави, 8,2% - у громадян, 13,1% - ухвалюють чи допускають в деяких випадках шантаж, 31,2% проституцію, 14,5% в тій чи іншій мірі допускають вбивство. В кризових умовах значущість таких цінностей, як "життя", "свобода", "робота" часто оцінюється лише з точки зору їх здатності забезпечувати елементарні людські нужди. Особливо гостро постає проблема реалізації професійних навичок, здібностей, креативної наповненості праці, що посилюється хиткістю положення, яке займає значна частина молоді в сфері зайнятості.

Для молоді ситуація негативного оцінювання реальності, в умовах якої вона не може самореалізуватися, нерідко обертається визнанням більшої значущості іншої соціальної дійсності, інших умов - реальних (емігрантські настрої), чи створених уявою (практики ескапізму, втечі від реальності).

Відзначаючи специфіку розвитку модернізації за різними сценаріями, необхідно вказати на можливість її просторової та стратифікаційної локалізації, обмеження змін окремими сферами суспільства, певними нормативними та інституціональними структурами. "Пунктирним" чи "матричним" характером відзначалися соціальні процеси в умовах радянської держави (модернізація військово-промислового комплексу при суттєвому відставанні темпів розвитку інших галузей, диспаритет у рівні розвитку міста та села та ін.). Соціокультурна проекція модернізації за "матричним" сценарієм характеризується наявністю в системі соціальних зв'язків та відносин одночасно як традиціоналістських, так і модерністських імперативів, не завжди гармонійно співіснуючих.

Сьогодні в рамках українського соціального простору зберігаються передумови для розвитку модернізаційних процесів у їх "матричному" варіанті. Наявність стійкого, відтворюючого себе "соціального низу", "блокування" бідних верств послаблює стратифікаційний базис реформ, сприяє формуванню психології "гетто", обумовлює процес маргіналізації - як соціальної (проміжний соціальний статус індивідів), так і культурної (двоїста ціннісна позиція в розрізі "традиціоналізм-модернізм"). Сучасні перетворення в інституціональній сфері (наприклад, розвиток платної освіти) посилюють соціальну диференціацію. Молоді доводиться вписуватися в нові економічні відносини зі свого місця в колишній соціальній структурі, що обумовлює нерівність шансів успішного "старту": соціальний базис модернізації формується на "вже зайнятому" соціальному просторі.

Вказані особливості модернізаційних перетворень українського суспільства, серед яких - пунктирний характер змін, активізація компенсаторних процесів (масовізація фрустраційних станів, ескапізм, соціальна та культурна маргіналізація та ін.) не дозволяють сьогодні констатувати наявність передумов для модернізації за більш ефективним сценарієм самопідтримуючих змін.

У третьому розділі - "Ціннісний вибір молоді в контексті соціокультурного середовища, що модернізується" експлікується поняття "ціннісний вибір" та характеризується специфіка ціннісного вибору молоді досліджуваного регіону в сучасних умовах

Ціннісний вибір можна охарактеризувати як діяльність свідомості, що є спрямованою на прийняття певної системи цінностей та норм поведінки. В умовах кардинальних інституціональних зрушень, детрадиціоналізації соціальних зв'язків та відносин, послаблення зовнішньої детермінації поведінки духовний світ особистості набуває характеру відносно самостійної системи, якій властива здатність визначати вибір подальших сценаріїв соціального розвитку. Як зазначає ідеолог постмодернізму З.Бауман, сучасна людина, в основному, не зв'язана фіксованими соціальними нормами та цілями; навпаки, норми та цілі є об'єктом її цілеспрямованого вибору, закликаного вирішувати проблеми, що виникають в її житті.

Культурно-стильове конструювання життєвого простору, що характеризує сучасність, надає індивідові більші можливості вільного вибору порівняно з ситуацією домінування традиційних та ритуальних моделей поведінки. Послаблення детермінуючого впливу соцієтальних, інституціональних та ситуаційно специфічних норм та регуляцій сприяє більш ефективному заміщенню традиційних рольових моделей життєвими стилями, що конкурують між собою за можливість бути обраними тими чи іншими індивідами.

Дуже важливим аспектом "стилізації" життя є добровільність. Якщо аскриптивні соціально-класові ознаки - клас, шар, соціальна група, до яких людина є "приписаною" від народження, не можуть виступати об'єктом індивідуально вибору, то культурний стиль конструюється нею безпосередньо в процесі життєдіяльності. Система факторів, що визначає ступінь свободи ціннісного вибору індивідів, є багатокомпонентною і включає як їхні індивідуально-психологічні характеристики, так і цілий ряд мікрофакторів, факторів інституціонального та макросоціального характеру.

Факторна операціоналізація об'єкта дослідження дозволила скласти ескіз соціального портрета молодої особи - носія модерністського етосу: це представник молодіжної когорти в віці 19-26 лет, якій навчається в вузі чи вже отримав диплом про його закінчення (має свою справу, чи зайнятий на підприємстві, фірмі, які є чужою власністю, рідше - на державному підприємстві), мешкає у великому чи середньому місті, порівняно забезпечений, частіше - чоловік.

В системі макрофакторів, що обумовлюють специфіку ціннісної свідомості досліджуваної соціальної групи, чільне місце займають національні традиції та духовні цінності, особливості національного характеру (українського та слов'янського в цілому). Важливого значення в умовах соціальної трансформації набуває економічна ситуація в країні, а також політичний та правовий контекст перетворень.

Мезофакторний рівень детермінації ціннісного вибору сучасної молоді представлений, перш за все, впливом інститутів масової культури, чільне місце серед яких посідають вітчизняні (хоча й в значній мірі вестернізовані) кінематограф та телебачення. З наданням засобами масової комунікації локальним обрядам та традиціям загальнонаціонального характеру пов'язаний новий етап у розвитку національної культури в епоху рефлексивної модернізації. Як було зазначено вище, в системі мікросоціальних детермінант ціннісного вибору молоді вирішальну роль відіграє формуючий вплив мікрогруп.

Результати ранжування респондентами списку базових цінностей (він містив 14 компонентів) підтверджують гіпотезу про те, що фундаментальні загальнолюдські цінності (перш за все сім'я, добробут та спілкування) не втрачають свого високого статусу у структурі молодіжної ціннісної свідомості. Поряд з цінностями модерністського характеру (цінність свободи посідає третє місце в ієрархії, незалежності - п'яте) вони конституціюють його ядро, в той час коли периферія ("впливова опозиція") та "хвіст" (цінності меншості) ціннісної структури базуються на традиціоналістських цінностях (вільність, самопожертвування, традиційність). Як свідчать результати дослідження, статус загальноприйнятих в молодіжному середовищі (знаходять підтримку більш ніж 71%) на даному етапі мають: потреба у гарантіях особистої безпеки, у гарній сім'ї та дружніх зв'язках, свобода в її різних проявах (як самостійна термінальна цінність, а також як можливість самореалізації, вибору місця проживання тощо), термінальна цінність цікавої роботи. До блоку домінуючих (ухвалюються 51-70%) ввійшли інструментальні цінності самовиявлення та ініціативності, яким молодь віддає перевагу перед рівністю положення, доходів, умов життя.

Ряд модерністських цінностей, що є невід'ємною частиною західної ментальності (боротьба здібностей та установка на трудове змагання, прагнення до влади і здатність впливати на інших), не знаходять підтримки більшості молоді.. В цілому, отримані дані не дозволяють ототожнювати український варіант модернізації з вестернізацією, тому що він в основному спирається на цінності та інститути, що сформовані та діють у рамках українського соціального простору.

В умовах затяжної кризи на перше місце в системі переваг молоді виходять цінності порядку, підтримки економічного росту, боротьби із зростанням цін, стабілізації економіки, які домінують над постматеріалістичними (наприклад, рух до більш гуманного суспільства, до суспільства, в якому ідеї важливіші за гроші тощо).

Аксіологічною ознакою соціальної кризи як контексту перетворень, пунктирного характеру модернізації є контамінованість масової молодіжної свідомості, коли індивідами одночасно схвалюються дихотомічні ціннісні судження (допущення можливості замаху на життя людини за певними обставинами та визнанням життя людини вищою цінністю; одночасне схвалення суджень "я зробив себе сам" та "таким, який я є, мене зробили життєві обставини"). Дихотомічність притаманна й економічній свідомості молоді: так, усвідомлення необхідності використовувати закордонні інвестиції для поліпшення економічного становища сусідствує з спрямованістю на "захист економіки від зарубіжних фірм, що хочуть захопити український ринок".

Лише 4,5% опитаних є членами тих чи інших політичних партій чи громадських організацій, в той час як 69,0% не виказують бажання належати до такого роду об'єднань, демонструють позицію квієтизму - пасивного сприйняття явищ та процесів, які відбуваються в суспільстві. Орієнтація молоді на "прагматичну" активність часто не дозволяє адекватно оцінювати "відкладену" користь участі у різних громадських організаціях. Формування розгалуженої мережі молодіжних громадських об'єднань є завданням майбутнього. Його вирішення дозволило б більш ефективно використовувати інноваційній потенціал молоді в умовах росту детермінуючого значення жертв та ризиків, невизначеності вектору соціальної динаміки.

Висновки. У висновках дисертації підбито підсумки, узагальнено результати дисертаційного дослідження особливостей ціннісної свідомості молоді регіону в розрізі "традиціоналізм-модернізм", факторів, що визначають специфіку молодіжних ціннісних переваг на даному етапі, основних стратегій адаптації молоді до соціального середовища, яке модернізується.

На підставі здійсненого в роботі теоретичного аналізу та емпіричних даних зроблено висновок про принципову можливість використання концепту "модернізація" для пояснення змін в рамках українського соціального простору. Соціоструктурна проекція модернізації характеризується перетворенням інертних структур в структури відкритого типу. Радикальними є зміни у ідеологічному та ціннісно-нормативному вимірах соціального поля (плюралізація субкультур та ідеологій, розширення спектру орієнтирів самоідентифікації, раціоналізація смислів життєдіяльності). Водночас на рівні інтеракції зберігається домінування традиціоналістського типу зв'язків. Це дозволяє представити сучасний українській соціальний простір як матричний, що включає елементи і традиціоналістського, і модерністського характеру, а форму соціальних перетворень - як пунктирну модернізацію. Про це свідчить і активізація компенсаторних процесів, серед яких соціальна та культурна маргіналізація, практики ескапізму та квієтизму, поширення соціальних девіацій та фрустраційних станів, в тому числі і в молодіжному середовищі, що не дозволяє сьогодні говорити про перспективність реалізації модернізаційного проекту за сценарієм самопідтримуючих змін.

В роботі виділені основні моделі адаптації молоді до середовища, що модернізується, та відзначено, що, незважаючи на кризовий соціальний контекст, значного поширення в молодіжному середовищі набуває конструктивна стратегія. Важливою соціокультурною рисою модернізації є полістилізація, розширення числа культурних стилей та жанрів, зростання ролі індивідуальних біографій в конструюванні життєвого стилю. Практично у всіх сферах - освіти, дозвілля, на ринку праці на перший план виноситься індивідуальний успіх, посилюється орієнтація на самореалізацію замість виконання обов'язків перед іншими. Емпіричними індикаторами модернізації цінностей молоді є зменшення поширеності патерналістських орієнтацій, зростання питомої ваги тих, хто у вирішенні життєвих проблем покладається на себе, свій творчий потенціал.

Емпіричні дані, отримані автором, дозволяють стверджувати, що важливим фактором, якій забезпечує модерністський характер ціннісних позицій, є достатньо високий соціальний