ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧОРНА Ірина Олексіївна

УДК 616-002.3-089:615.36

ЗАСТОСУВАННЯ ПЕПТИДНИХ БІОРЕГУЛЯТОРІВ В

КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ МІСЦЕВИХ НАГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ

ПРОЦЕСІВ М'ЯКИХ ТКАНИН

(клініко-експериментальне дослідження)

14.01.03 – хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії (м. Полтава) Міністерства охорони здоров'я України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор медичних наук, доцент

ЛІГОНЕНКО Олексій Вікторович,

Українська медична стоматологічна

академія (м. Полтава),

завідувач кафедрою загальної хірургії

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

Доктор медичних наук, професор

ДАЦЕНКО Борис Макарович,

Харківська державна медична академія післядипломної

освіти, завідувач кафедрою хірургії та проктології

Доктор медичних наук, старший науковий співробітник

КРИВОРУЧКО Ігор Андрійович,

Інститут загальної і невідкладної хірургії АМН України

(м. Харків), заступник директора з наукової роботи

ПРОВІДНА УСТАНОВА:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України.

Захист дисертації відбудеться 24.01.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (адреса: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4, т.43-07-26)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного медичного університету (адреса: 61022 м. Харків, пр. Леніна, 4)

Автореферат розісланий 23.12.2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук,

доцент О.П.Танько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Загоєння ран є важливим завданням хірургічної реабілітації хворих, медичним і соціальним питанням, яке залишається актуальним від глибокої давнини до сучасності [Даценко Б.М., 1995]. Питання лікування хворих з ранами, зокрема при місцевих нагнійно-запальних процесах (МНГЗП) м'яких тканин, незважаючи на його практично всебічне вивчення, великий арсенал медикаментозних засобів, котрі безперервно поповнюються, - надзвичайно важливе [Міщенко М.В., 2001; Gingrass M., Perry L., Hill D. еt al., 1998]. Хворі з нагнiйно-запальними захворюваннями складають третину усіх хірургічних хворих. Більшість післяопераційних ускладнень пов'язана з нагнiйно-запальними процесами [Гостищев В.К., 1998]. Кількість хворих осіб працездатного віку з гнійними захворюваннями не має тенденції до зменшення, що висуває цю проблему в ряд суттєвих медичних та соціально-економічних проблем.

Актуальність теми. Проблема МНГЗП залишається актуальною як в теоретичному, так i в практичному відношенні. [Даценко Б.М., Белов С.Г., 1998; Курлаев П.П., 1999, Dow G, Browne A, 1999]. Загоєння ран при нагнiйних процесах відбувається вторинним натягом, характеризується десинхронізацією фаз запалення та регенерації. Основна кількість робіт, присвячених цій темі, стосується лікування гнійних ран у І-й фазі ранового процесу. Ці дослідження направлені у своїй більшості на боротьбу з інфекційними агентами, на корекцію стану імунорезисентності та порушень мікроциркуляції в осередку ураження [Давыдов Ю.А., Ларичев А.В., 1992; Джитава И.Г., Буеверова Е.И., 1998; Demling R, De Santi L. 1998], і набагато менше авторів присвячують свої роботи процесам репарації. Останні роки широко вивчаються виділені з різних тканин пептиднi біорегулятори, які можуть регулювати процеси взаємодії окремих клітинних популяцій, гемостазу, процеси перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту, імунного захисту, адаптації та інші функції організму [Кайдашев І.П.,1995; Кузнік Б.Н., Цибіков Н.Н.,1989; Полежаєв Л.В.,1992, Криворучко І.А., 1998, Flour M, Degreef H , 1998, Redlich M, Cooperman H, 1998].

Нашу увагу привернув одержаний авторським колективом Центральної науково-дослідної лабораторії Української медичної стоматологічної академії новий пептидний препарат "Вермілат для ін'єкцій" (патент України № 5743). Препарат підвищує пролiферативну активність фібробластів, викликає швидке поновлення колагену, структурування утвореної сполучної тканини, нормалізує показники імунітету i перекисного окислення лiпiдiв [Кайдашев І.П., Катрушов О.В., 1994]. Аналогами по дії “Вермілату для ін'єкцій” є солкосеріл та актовегін, які отримують з крові великої рогатої худоби. Враховуючи розповсюдженість в наш час пріонових захворювань [Зуєв В.А. 1999; Prusiner S.B. 1997; Westwag D., Goodman P.A., Mirenda C.A. 1987; Weissman C.A., 1995], роль сировини, з якої добувається препарат, набуває першорядного значення. Тому ми провели порівняльну характеристику впливу вищеназваних препаратів на процес ранозагоєння в експерименті та клініці.

Таким чином, представлена робота висвітлює питання щодо лікування хворих з гнійними ранами у ІІ-ІІІ-й фазах ранового процесу з застосуванням нового пептидного біорегулятора препарату “Вермілат для ін'єкцій”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом конкурсної теми МОЗ України № держ. реєстрації UА01001570P “Роль дисбаланса пептидергической системы регуляции в развитии типовых патологических процессов и пути ее восстановления информационными молекулами полипептидной природы”. Автор виконувала дослідження по вивченню ранозагоюючого ефекту розробленого в Українській медичній стоматологічній академії поліпептидного препарату “Вермілат для ін'єкцій” в експерименті та клініці.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягала у визначенні ранозагоюючої активності препарату “Вермілат для ін'єкцій” при його застосуванні у комплексному лікуванні ран у хворих з місцевими нагнійно-запальними процесами м'яких тканин у ІІ та ІІІ фазах ранового процесу з метою скорочення терміну та покращання результатів лікування.

Для реалізації мети були поставлені задачі:

1. Вивчити в експерименті вплив ранозаживлення на систему перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та гемостазу і вплив на ці системи пептидних біорегуляторів актовегіну, солкосерілу та вермілату у ІІ-й і ІІІ-й фазах ранового процесу.

2. Дослідити в динаміці експерименту характер патоморфологічних змін у гранулюючій рані і вплив на ці процеси актовегіну, солкосерілу та вермілату.

3. Вивчити характер порушень показників у системах перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та гемостазу у хворих з місцевими нагнійно-запальними процесами м'яких тканин і ефективність їх корекції застосуванням пептидних біорегуляторів актовегіну, солкосерілу та вермілату.

4. Визначити клінічну ефективність застосування препаратів актовегіну, солкосерілу та вермілату в комплексному лікуванні ран у ІІ-й і ІІІ-й фазах ранового процесу.

Об'єкт дослідження – хворі з місцевими нагнійно-запальними процесами м'яких тканин.

Предмет дослідження - терапевтична дія пептидного біорегулятора “Вермілат для ін'єкцій” у ІІ та ІІІ фазах ранозагоєння при місцевих нагнійно-запальних процесах м'яких тканин.

Методи дослідження. Процеси ранозагоєння та запалення є складними процесами, які викликають метаболічні зміни як місцево у тканинах, так і в усьому організмі. Використані нами пептидні біорегулятори впливають на процеси взаємодії окремих клітинних популяцій, гемостаз, процеси перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, метаболізм у сполучній тканині. Тому для об'єктивної оцінки ранозагоєння під впливом актовегіну, солкосерілу та “Вермілату для ін'єкцій” ми використали біохімічний, патоморфологічний, цитологічний та планіметричний методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше експериментально доведено ранозагоюючий ефект нового поліпептидного препарату - коректору метаболізму сполучної тканини "Вермiлат для ін'єкцій".

Вперше проведено порівняння дії актовегіну, солкосерілу та “Вермілату для ін'єкцій” на процес ранозагоєння у ІІ і ІІІ фазах в комплексному лікуванні МНГЗП у хворих молодого і зрілого віку.

Отримані результати дозволяють більш адекватно вирішувати питання лікування хворих з МНГЗП м'яких тканин у ІІ-й та ІІІ-й фазах ранового процесу з врахуванням вікової групи.

Обгрунтована доцільність використання пептидного препарату “Вермілат для ін'єкцій” у комплексному лікуванні хворих з МНГЗП м'яких тканин у ІІ та ІІІ фазах ранового процесу з метою оптимізації ранозагоєння та скорочення термінів лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Робота виконана в ракурсі Державного замовлення Фармакологічного Комітету МОЗ України по клінічним випробовуванням препарату “Вермілат для ін'єкцій” на етапі ІІ-ї фази.

У роботі проведено дослідження стану перекисного окислення лiпiдiв, стану згортальної системи крові у хворих з МНГЗП на фоні застосування актовегіну, солкосерілу та препарату “Вермілат для ін'єкцій”.

У результаті проведених експериментальних та клінічних досліджень доведена доцільність застосування препарату “Вермілат для ін'єкцій” у комплексному лікуванні МНГЗП у ІІ та ІІІ фазах ранового процесу.

Результати проведеної роботи впроваджені в хірургічному відділенні Полтавської центральної районної клінічної лікарні, 1-й, 2-й міських лікарнях м. Полтави. Результати використовуються в учбовому процесі у курсі лекцій і практичних занять по темах “Лікування ран”, “Місцеві нагнійно-запальні процеси” на кафедрі загальної хірургії Української медичної стоматологічної академії.

Особистий внесок здобувача. Вся експериментальна частина роботи, а саме відтворення моделі ранового процесу на щурах, лікування тварин, виконання планіметрії, приготування препаратів для гістологічного дослідження, а також більшість клінічної роботи, виконання методик дослідження динаміки ранозагоєння проведена особисто здобувачем. Дисертантом самостійно проведено аналіз отриманого фактичного матеріалу, розробка основних положень та висновків роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на підсумкових міжвузівських конференціях молодих вчених (1997, 1998, 1999рр. - Полтава), на ІІІ ювілейній навчально-методичній та науково-практичній конференції завідувачів кафедр хірургічних хвороб стоматологічних факультетів медичних вузів України (1999р. - Полтава), на І науково-практичній конференції “Актуальні питання гнійної хірургії”(1998р. - Львів), на ІІ Всеукраїнському конгресі гепатологів (2000р. - Київ).

Апробація дисертації проведена на засіданні апробаційної Вченої Ради №1 Української медичної стоматологічної академії (2000 р.)

Публікації. За темою дисертаційної роботи надруковано 3 статті у наукових журналах, 6 тез у збірниках науково-практичних конференцій.

Обсяг роботи. Дисертація надрукована на 145 сторінках друкованого тексту і складається з вступу, огляду літератури, особистих досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, а також списку використаних джерел літератури, додатків. Робота ілюстрована 30 таблицями, 24 мікрофотографіями, 16 рисунками. Список використаних джерел літератури становить 190 робіт вітчизняних і 95 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Для вирішення поставлених задач проведені експериментальні дослідження на 78 білих щурах лiнiї Wistar масою 180-200 г, віком 6-7 місяців, самці.

Об'єктом дослідження стали кров, плазма, сироватка крові, а також тканини експериментальних тварин.

Нами вивчалась ранозагоююча дія препарату "Вермілат для ін'єкцій" у порівнянні з аналогами по дії актовегіном та солкосерілом. Вермілат отриманий в Центральній науково-дослідній лабораторії Української медичної стоматологічної академії з кільчатих черв'яків Eisenia foetida методом кислотної екстракції по оригінальній методиці (патент України 5743). Препарат є комплексом біологічно-активних пептидів молекулярною масою 2-8 кD, дає характерну бiуретову реакцію, в ультрафіолетовому світлі максимум поглинання 210 - 220 нм. У теперішній час вермілат проходить клінічні дослідження як лікувальний препарат - коректор метаболізму сполучної тканини.

У роботі використана методика відтворення в експерименті ранового процесу. За моделлю експериментального ранового дефекту оцінювали вплив вермiлату на тривалість загоєння. Тваринам контрольної, порівняльних та дослідної груп під ефірним наркозом наносили дозований рівновеликий дефект шкіри спини розміром 416±25 мм2 округлої форми спеціальним апаратом (рацпропозиція №1893, УМСА). Через годину після нанесення дефекту робили внутрішньом'язево ін'єкцію відповідно фізіологічного розчину (серія 2) чи препарату, яку повторювали щоденно протягом 10 діб. Тварин виводили з експерименту на 5, 7, 10, 14, 21 та 45 добу. У дослідній групі (серія 5) щурам внутрішньом'язево уводили вермілат у дозі 0,1 мг/кг маси тіла, розчиненого в 0,1 мл фізіологічного розчину натрію хлориду. У контрольній серії вводили тваринам той же об'єм фізіологічного розчину, але без препаратів. У порівняльних серіях уводили солкосеріл (серія 3) чи актовегін (серія 4) у дозі 0,057 мл/кг маси тіла.

Обробку експериментального матеріалу для гістологічного дослідження проводили за загальновизнаними методами [Волков О.В., Елецкий Ю.К., 1971] при об'єктиві 10-кратного збільшення та подальшому мікрофотографуванні. Готували парафінові зрізи, які забарвлювали гематоксиліном і еозином, а також і за Ван Гізоном. Для об'єктивності контролю за процесом загоєння рани in vivo вивчали окремо швидкість епiтелiзацiї та контракції ран, проводили планіметрію дефекту.

Результати клінічної частини роботи основані на обстеженні 132 чоловік (жінок – 60 (45,46%), чоловіків – 72 (54,54%)), з яких 10 чоловік-здорові особи і 122 – хворі з МНГЗП м'яких тканин (абсцеси, флегмони, карбункули, гідраденіт, інфікована рана). Обстежені склали 5 груп спостереження: І група – 10 чоловік, контрольна група, здорові особи, обох статей, віком від 20 до 25 років; у яких при обстеженні в анамнезі не відзначалось супутніх захворювань; 2 група – 34 хворих з МНГЗП м'яких тканин, група порівняння, у якій хворим застосовували традиційне лікування; 3-я група – 28 хворих, котрим поряд з традиційним лікуванням з початком ІІ фази ранового процесу застосовували солкосеріл у дозі 4 мл в/м на добу протягом 10 діб; 4-а група – 30 хворих, котрим поряд з традиційним лікуванням з початком ІІ фази ранового процесу застосовували актовегін у дозі 4 мл в/м на добу протягом 10 діб, 5-а група – дослідна група, 30 хворих, яким поряд з традиційним лікуванням також з початком ІІ фази ранового процесу уводили вермілат у дозі 15 мг на добу протягом 10 діб. Доза препарату застосовувалась у відповідності з інструкцією за клінічним дослідженням препарату.

Хворі перебували на стаціонарному лікуванні у хірургічних відділеннях 2-ї міської клінічної лікарні м. Полтави і Полтавської центральної районної клінічної лікарні. Розподіл хворих за віком: 46,97% хворих молодого і зрілого віку (20-44 роки) та 53,03% хворих середнього віку (45-59 років).

Хворих обстежували на момент госпіталізації, на 1, 3, 5, 7, 10, 12, 14, 21 добу. Усім хворим виконували клінічні і біохімічні дослідження ранового виділення з визначенням чутливості флори до антибіотиків. Ми використали схему місцевого лікування гнійних ран, запропоновану Харківською державною медичною академією післядипломної освіти [Даценко Б.М., Тамм Т.І., 1998].

Для об'єктивізації контролю процесу ранозагоєння ми досліджували показники системи гемостазу: час рекальцифікації (ЧР)[Bergerhof H.D., Roka L. 1959], протромбіновий час (ПЧ) [Quick A.J.1966], тромбіновий час (ТЧ) [Баркаган З.С., 1975], антитромбін ІІІ (АТ-ІІІ) [Hensen A. и др.,1963], фібриноген (ФГ) [Gurewich, V,1971], коефіцієнт агрегації тромбоцитів (КАТ) [Люсов В.А., Белоусов Ю.Б,1971], фібриноліз еуглобулінів (ФЕ) [Андрієнко Г.В.та ін.,1981]; а також біохімічні методи дослідження процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та стану антиоксидантного захисту (АОЗ): кінетика накопичення малонового диальдегіду (МДА) [Владимиров Ю.А., Арчаков А.I., 1972], спонтанний гемоліз еритроцитів (СГЕ)[Спиричев В.В. та ін., 1979], активність субстратiндуцибельного ферменту супероксиддисмутази (СОД) [Брусов О.С. й ін., 1976], церулоплазмін (ЦП) сироватки крові [Колб В.Г. та ін.,1978], каталазний індекс (КІ) [Архипова О.Г.,1988]. Цитологічне дослідження ран у хворих ми виконували за методом поверхневої біопсії [Камаєв М.Ф.,1954]

Отримані дані піддавали статистичній обробці на ЕОМ МК-64 та Pentium-200, вірогідність отриманих результатів визначали за коефіцієнтом Стьюдента (t) .

Результати досліджень та їх обговорення. Проведені нами експериментальні дослідження по впливу препарату “Вермілат для ін'єкцій” на процеси ранозагоєння у динаміці спостереження ТБК–активних продуктів до інкубації у контрольних тварин визначалось підвищення на 5-ту добу з подальшою нормалізацією між 10 і 14-м днем і подальше зниження по відношенню до норми до 45-ї доби експерименту. У 3-й і 4-й серіях виявлено збільшення концентрації ТБК-активних продуктів на 7-му добу на 21,7% та 20,5% відповідно з наступною нормалізацією на 10-14 добу (р<0,05). Уведення вермілату викликало збільшення ТБК-активних продуктів порівняно з контрольною групою на 7-му добу на 32% (р<0,05), з нормалізацією показників на 20-у добу. Зростання ТБК–активних продуктів спостерігалося і після 1,5-годинної інкубації.

Найбільший показник СГЕ виявився при загоєнні ран з 5-ї доби 9,19±0,04%(р<0,001) по 21-у добу у контрольній групі щурів, найменший СГЕ з 5-ї доби – 7,44±0,06% по 10-у - 5,83±0,06% - (а далі співпадав з нормою) - при уведенні вермілату; показники у серіях 3 і 4 займали проміжне положення. Уведення вермілату привело до різкої активації СОД в крові, яка досягла показників норми на 21-у добу. Вермілат сприяв нормалізації КІ на 14-у добу та підвищив продукцію ЦП максимально на 7-му добу-73%(р<0,02).

При оцінці показників гемостазу у процесі ранозагоєння у контрольній групі щурів, а також у серіях 3 і 4 спостерігалося суттєве скорочення ЧР, з послідуючою нормалізацією. Вермілат сприяв збільшенню ЧР з 7-ї доби – (з максимум на 14-ту добу - на 63,8% (р<0,001)) та на 21-у добу спостереження на 31,8%. ПЧ скорочувався у тварин контрольної групи, особливо на 10-ту добу ранозагоєння. У 3-й та 4-й серіях ПЧ збільшувався на 7-му добу і нормалізувався на 14-21-у добу. Вермілат сприяв збільшенню ПЧ на 5-добу на 38,5% (р<005), який залишався високим до 21-ї доби ранозагоєння. На 5-7 добу ранозагоєння у контрольній групі, та 3 і 4 серіях тварин спостерігали пік ФГ в крові, а з 10-ї доби показник досягав норми. Уведення вермілату знижувало концентрацію ФГ в крові уже до 7-ї доби. Вміст АТ-ІІІ знижувався у щурів 3-ї і 4-ї серій з 5-го по 14-й день. Уведення вермілату на 5-ту добу сприяло максимальному вмісту АТ-ІІІ у сироватці крові - 29,6% (р<0,01) і зниженню до нормалізації до 21-ї доби.

Найбільше збільшення ФЕ спостерігали на 5-ту добу ранозагоєння в контрольній групі щурів – 52,95% (р<0,001), з нормалізацією на 14-ту добу. Збільшення на 38-44,6% по відношенню до норми часу ФЕ відзначалось при лікуванні тварин 3 і 4 груп, але на 14-ту добу цей показник нормалізувався. Час ФЕ сироватки крові щурів під впливом вермілату скорочувався з 5-ї доби на 14,1%, на 7-му - на 18,2%, на 14-ту - на 10-13%, та на 21-й день досягав норми.

Таким чином, солкосеріл, актовегін і вермілат проявили захисну дію на стан прооксидантної і антиоксидантної системи крові та гемокоагуляцію. Солкосеріл і актовегін зумовлювали зменшення наслідків, несприятливих для крові ефектів запалення, а вермілат змінював хід перебігу деяких процесів (ФЕ, вміст ТБК-активних продуктів).

При застосуванні пептидних біорегуляторів у щурів з моделлю ранового процесу з метою визначення їх ранозагоюючого ефекту за даними планіметрії (рис.1) тривалість загоєння рани була меншою у тварин дослідної групи. Різниця зменшення площі лiкованої рани від нелiкованої була максимальною на 6-10 добу, відповідно становила 28,3% на 6-ту, була найбільшою на 8-му - 33,8%, 27,6% - на 10 добу; знижувалася до 15 доби - 20,6%; а до 21 доби до 10,1%; що свідчить про виражений стимулюючий ефект препарату на репаративний процес.

У контрольній групі тварин рановий дефект закривався на 25 добу, при уведенні актовегіну - на 23 добу, солкосерілу - на 21 добу, при уведенні вермілату - на 17 добу, що свідчить про виражений стимулюючий ефект вермілату на репаративний процес.

За даними патоморфологічного спостереження на 5-ту добу в контрольній групі тварин спостерігалась велика кількість некротично змінених тканин. При уведенні вермілату на 5-ту добу лейкоцитарна інфільтрація тканин спостерігалася тільки по краю ранової щілини, епітелій наповзає на грануляційну тканину, некротичні тканини відсутні.

На 7-му добу в патогістологічних препаратах всіх груп тварин відсутні некротичні маси, розвивається грануляційна тканина. У контрольній групі присутня виражена лейкоцитарна інфільтрація тканин навколо дефекту, з'являються кровоносні судини. При уведенні вермілату кількість міжклітинної речовини сполучної тканини значно більша, зросла кількість зрілих фібробластів та новоутворених кровоносних судин.

На 10-у добу з моменту нанесення ранового дефекту у контрольній групі тварин ще є лейкоцитарна інфільтрація тканин навколо дефекту. Грануляційна тканина пронизана розширеними кровоносними судинами. З'являється міжклітинна речовина і колагенові волокна. При уведенні вермілату на 10-у добу у порівнянні з групами 2, 3 і 4 визначалася велика кількість зрілих фібробластів, колагенових волокон та новоутворених судин мікроциркуляторного русла.

На 14-у добу у тварин контрольної групи грануляційна тканина ще повністю не епітелізована. Епітелій складається з декількох шарів клітин, наповзає на грануляційну тканину. Інфільтрація грануляційної тканини менша. При уведенні вермілату спостерігалася повна епітелізація рани. У порівнянні з групами 3 і 4 шар епітелію товстіший, з'явився зернистий шар з клітинами, які містять гранули кератогіаліну.

На 21-у добу у всіх групах рановий дефект покритий епітелієм різного ступеню диференціювання. У тварин в контрольній групі епітелій товстий, повністю покриває рубцеву тканину, диференційований. В рубцевій тканині велика кількість не упорядкованих хаотичних колагенових волокон новоутвореної сполучної тканини. Є поодинокі кровоносні судини. При уведенні вермілату на 21-у добу визначалося найбільш повне полярне диференціювання епітелію. У сполучній тканині багато зрілих колагенових волокон, які мають тенденцію до упорядкованого розташування. Сполучну рубцеву тканину пронизує велика кількість кровоносних судин.

На 45-у добу в контрольній групі тварин епітелій повністю покривав рубцеву тканину. Сполучнотканинні волокна розташовувалися більш упорядковано, порівняно з 21-ю добою, але рихлі і не мають чіткої орієнтації. Епідерміс покриває всю поверхню дефекту. У групі щурів, яким уводили актовегін, епітеліальний пласт виражений краще, більш товстий, чітко виражене полярне диференціювання. Шар рогових лусок більш товстий, зустрічаються вакуолі. Картина підлягаючої тканини схожа з такою ж у контрольних тварин. При уведенні щурам солкосерілу на 45-у добу спостерігали картину, схожу на таку ж, як у групі тварин, яким уводили актовегін, але є більша кількість вакуолізованих клітин в епітелії. Пучки колагенових волокон мали більш виражену тенденцію до розташування паралельно поверхні пласта. При уведенні вермілат на 45-у добу в порівнянні з групами 3 і 4 визначався недеформований епітеліальний пласт, який мав чітке полярне диференціювання, виражений роговий шар. Пучки сполучнотканинних волокон упорядковані і компактні, мали чітку орієнтацію паралельно поверхні пласта. Тобто, уведення вермілату після нанесення ранового дефекту у щурів сприяло ефективному формуванню рубця.

Таким чином, вермілат мав виражений регенераторний ефект, особливо в ранні строки загоєння рани. Його застосування виявило модулюючий вплив на показники крові в умовах ранозагоєння і мало перевагу перед загоєнням ран з уведенням актовегіну та солкосерілу. Найбільш виражені зміни динаміки ранозагоєння, відмічалися на 5-ту- 7-му добу в експерименті і в ці строки проявилися ефекти вермілату в крові.

У ході клінічних досліджень виявлено, що при традиційному лікуванні хворих з МНГЗП м'яких тканин у осіб молодого і зрілого віку до операції на 30% у крові підвищувався вміст ТБК-активних продуктів до інкубації. З 5-ї доби після застосування солкосерілу та актовегіну йде поступове зменшення концентрації цих продуктів у крові з нормалізацією на 10-14 добу. Під впливом вермілату спостерігалося більш виражене зменшення ТБК-активних продуктів до та після 1,5 годинної інкубації.

У 3-й групі хворих молодого і зрілого віку максимальна концентрація ТБК-активних продуктів після 1,5 годинної інкубації спостерігалася на 5-у добу – на 37% більше порівняно з нормою (р<0,01), а потім відбувалося зниження, яке співпадало на 10 добу з нормою. Подібну картину спостерігали і у хворих середнього віку 3-ї групи. У хворих 4-ї групи спостерігалася аналогічна тенденція на 5-ту добу, потім концентрація поступово знижувалася на 10-14 добу до рівня норми. При уведенні вермілату величина показників ТБК-активних продуктів менша, ніж у контрольній групі та групах 3 та 4.

У всіх хворих до операції збільшувався приріст МДА. У хворих контрольної групи зниження приросту МДА до норми відбулося на 5-ту добу, а потім приріст дещо підвищився. При застосуванні вермілату спостерігалося зниження приросту МДА до рівня норми з 10-ї доби на 2,8% (р<0,01), на 14-ту добу – 49%, тоді як у групах 3 і 4 цей показник залишався підвищеним, що свідчить про зменшення процесу запалення в осередку під впливом вермілату.

У контрольній групі у хворих молодого і зрілого віку різке збільшення СГЕ було на 1-у добу після операції з послідуючим зниженням показника до 7-ї доби і збільшення на 10-14 добу. У хворих середнього віку, пік СГЕ на 3-5 добу, нормалізувався на 7-10 добу і знову підвищувався на 14-добу. У хворих молодого і зрілого віку 3 і 4 груп відмічали збільшення СГЕ на 28,5-28,8% відповідно (р<0,001), яке було менше, ніж у контрольній групі, з наступною нормалізацією до 21 доби. При застосуванні вермілату у хворих спостерігалося вірогідне зменшення СГЕ з максимум на 10 добу у хворих середнього віку на 59,5%, у хворих молодого і зрілого віку на 7-му добу на 29%(р<0,05).

У хворих молодого і зрілого віку контрольної групи пік вмісту ЦП спостерігався на 5-ту добу після операції - на 77,9% (р<0,05) більше норми. У хворих середнього віку відбувалося поступове зниження вмісту ЦП, що може свідчити про хронізацію запального процесу. При застосуванні вермілату збільшення ЦП спостерігалося протягом усього періоду лікування, причому величини вищі, ніж у групах 3 і 4, на 35,76% (р<0,05) на 5-ту добу, з максимумом на 10-ту добу – 77,9%. Максимальний вміст ЦП співпадав з мінімальним процентом СГЕ, що особливо наочно виражено при застосуванні вермілату.

У хворих молодого і зрілого віку контрольної групи активність СОД була майже весь час спостереження менше норми. Уведення вермілату сприяло підвищенню активності СОД у хворих всіх вікових груп, причому на 32% більше, порівняно з контролем. У більшості випадків КІ коливався не значно, хоча при уведенні вермілату збільшувався на 5-ту добу на 14,2% (р<0,05).

Таким чином, пептидні біорегулятори модулюють стан прооксидантного і антиоксидантного гомеостазу в крові, сприяючи підвищенню АОЗ і зниженню залежної від фагоцитів перекисної деструкції клітин. Максимальний антиоксидантний ефект у хворих з МНГЗП м'яких тканин визначали під впливом вермілату, що сприяло ефективнішому ранозагоєнню.

При дослідженні показників плазменого гемостазу у хворих з МНГЗП м'яких тканин зміни у багатьох випадках були не вірогідні. Але спостерігалась тенденція у хворих контрольної групи до гіпокоагуляції: у хворих молодого і зрілого віку було вірогідне подовження ЧР до операції, на 1 добу, а потім на 10 добу після операції, у хворих середнього віку з 14 доби визначилася тенденція до гіперкоагуляції.

Визначали тенденцію до гіперкоагуляції у хворих з МНГЗП молодого і зрілого віку контрольної та 3-ї і 4-ї груп на 5-10 добу, тоді як у хворих середнього віку ця тенденція спостерігалася протягом усього періоду лікування, але показники не виходили за межі норми. При застосуванні вермілату мали тенденція до гіпокоагуляції, що виявилось у підвищенні проценту АТ-ІІІ на 31% (р<0,001), подовженню ЧР на 38-42% (р<0,05). Простежувалося зниження концентрації ФГ на 33,1-28,5%т (р<0,02) та скорочення часу ФЕ на 36,1% (р<0,01), що відображає різноспрямований диференційований вплив препарату на організм в цілому та сприяло покращанню метаболічних процесів, мікроциркуляції та оптимізації ранозагоєння у хворих МНГЗП м'яких тканин.

За отриманими даними планіметрії у хворих з МНГЗП м'яких тканин, у групі середнього віку спостерігався виражений регенераторний ефект як під дією актовегіну (різниця зменшення лікованої рани до нелікованої на 3 добу становила 7,22%, на 5-ту – 10, 41% була максимальною на 7-му – 12,02%, на 10-ту добу становила 10,55%) так і солкосерілу (на 3-у добу -11,27%, на 5-ту – 10,1%, на 7-му – 11,8%, на 10-ту – 10,55%, на 12-ту – 9,8%). При застосуванні вермілату виявився найбільш виражений регенераторний ефект, який виявився в прискоренні ранозагоєння з максимумом на 7-14 добу у хворих середнього віку (різниця зменшення ранового дефекту у порівнянні з контролем на 5 добу становила 12,47%, на 7-у – 18,58%, на 10-у – 19,96%, на 12-ту – 18,43%, на 14-ту – 18,43%. ) та закриття ранового дефекту на 4-5 діб раніше, порівняно з контролем.

Повне закриття ранового дефекту спостерігалось в однакові терміни у хворих досліджуваних вікових груп з МНГЗП м'яких тканин. У хворих з традиційним лікуванням закриття ранового дефекту спостерігалось на 23-25 добу, при лікуванні солкосерілом (на 3 добу становила 14,27%, на 5-ту – 13,54%, на 7-му – 13,82%, на 10-ту – 12,21%, на 12-ту – 10,2%) та актовегіном (на 3 добу становила 7,51%, на 5-ту – 9, 12% була максимальною на 7-му – 12,54%, на 10-ту добу становила 11,02%) на 20-21 добу, а при лікуванні вермілатом на 18-19 добу (процент зменшення ранового дефекту порівняно з контролем на 5 добу став 16,48%, на 7-у добу 19,51%, на 10 добу 22,49%, на 12 добу 20,43%, на 14 добу 17,99%).

Застосування солкосерілу сприяло зменшенню терміну стаціонарного лікування у порівнянні з хворими без застосування пептидних біорегуляторів на 1,53±0,1 ліжко/дня, актовегіну на 1,06±0,29 ліжко/дня, вермілату на 2,74±0,11 ліжко/дня.

Таким чином, застосування актовегіну та солкосерілу у хворих молодого, зрілого і середнього віку з МНГЗП м'яких тканин сприяло вираженому регенераторному ефекту. Застосування препарату “Вермілат для ін'єкцій” сприяло стимуляції ранозагоєння у хворих всіх вікових груп, до того ж виявило значну перевагу поряд з застосуванням аналогів.

В И С Н О В К И

1. Застосування пептидних біорегуляторів у комплексному лікуванні місцевих нагнійно-запальних процесів м'яких тканин показало високу ефективність, що знайшло своє відображення у скороченні термінів стаціонарного лікування – при уведенні солкосерілу на 1,53 ліжко/дня, актовегіну на 1,06 ліжко/дня, вермілату на 2,74 ліжко/дня, а кінцевого заживання рани на 3,25 – 3,19 – 4,2 діб відповідно.

2.Використані у роботі методи оцінки перебігу процесу ранозагоєння, такі як планіметрія, клінічні, біохімічні, цитологічні та патогістологічні методи дозволили об'єктивізувати контроль за динамікою загоєння ран. Для об'єктивної оцінки перебігу ранового процесу необхідно вивчати показники перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та гемостазу, які найбільш широко відображають метаболічні процеси в організмі, з метою своєчасної корекції виявлених зрушень медикаментозною терапією хворих.

3.У тварин з моделлю ранового процесу визначалися суттєві зрушення показників у системах перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та гемостазу, нормалізація яких більш ефективно забезпечується застосуванням препарату “Вермілат для ін'єкцій”, який сприяв більшій стимуляції антиоксидантного захисту у порівнянні з актовегіном та солкосерілом (збільшував концентрацію церулоплазміну на 73%, зменшував спонтанний гемоліз еритроцитів на 22%) та викликав помірний гіпокоагуляційний ефект (збільшив антитромбін ІІІ на 43,7%, скорочував фібриноліз еуглобулінів на 29,6%).

4. Даними планіметрії рани та патогістологічного вивчення біоптатів ран за термінами дослідження в експерименті встановлено, що застосування препарату “Вермілат для ін'єкцій” має більш виражений регенераторний ефект, ніж використання актовегіну та солкосерілу, особливо в ранні терміни ранозагоєння (різниця зменшення площі лiкованої рани від нелiкованої становила 28,3% на 6-ту, була найбільшою на 8-му - 33,8%) з утворенням структурно-сформованого рубця і сприяло прискоренню закриття ранового дефекту на 4-5 діб.

5. Зміни в системі перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих з місцевими нагнійно-запальними процесами м'яких тканин характеризувалися посиленням процесів перекисного окислення ліпідів та зниженням напруги антиоксидантного захисту, у зв'язку з чим показано застосування у комплексному лікуванні цих хворих препарату “Вермілат для ін'єкцій”, який сприяв більшій стимуляції антиоксидантного захисту (зменшував приріст малонового диальдегіду на 49%, знижував рівень спонтанного гемолізу еритроцитів на 59,5%), ніж застосування актовегіну та солкосерілу.

6. Зміни в системі гемокоагуляції у хворих з місцевими нагнійно-запальними процесами м'яких тканин характеризувалися певним зсувом у бік гіперкоагуляції (скорочувався тромбіновий, протромбіновий час, подовжувався час лізису еуглобулінів), які підвищувалися при застосуванні актовегіну та солкосерілу, тоді як препарат “Вермілат для ін'єкцій” у цих умовах викликав гіпокоагуляційний ефект (підвищував антитромбін ІІІ на 31%, знижував концентрацію фібриногену на 33,3%, скорочував час лізису еуглобулінів на 36,1%).

7. Препарат “Вермілат для ін'єкцій” мав виражений стимулюючий вплив на процеси репарації гранулюючих ран, який вірогідно вище, ніж при застосуванні актовегіну та солкосерілу, особливо в раннi термiни загоєння рани (при уведенні вермілату різниця зменшення площі лікованої рани до нелікованої у хворих становила 19,51 -18,58% на 7-му добу та 22,49% - 19,96% на 10 добу).

8. У комплексному лікуванні місцевих нагнійно-запальних процесів м'яких тканин з метою корекції метаболічних порушень, оптимізації та прискорення регенерації з початком ІІ-ї фази ранового процесу доцільно застосовувати пептидний біорегулятор “Вермілат для ін'єкцій”. Препарат "Вермiлат для ін'єкцій" доцільно застосовувати у дозі (0,12 мг на 1 кг маси тіла) на добу протягом 10 діб (Препарат розчиняють у 2 мл фізіологічного розчину, готують ex tempore, та вводять внутрішньом'язево 1 раз на добу).

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чорна І.О., Лігоненко О.В., Катрушов О.В. .Вивчення ранозаноюючого ефекту препарату "Вермілат для ін'єкцій" в експерименті // Клінічна хірургія.- 2000. - № 9. - С. 42-43.

2. Чорна І.О., Лігоненко О.В. Вплив препарату “Вермілат для ін'єкцій“ на систему перекисного окислення ліпідів в експерименті // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. – Київ. - 2000. - Випуск 9, книга 4. - С. 987-990.

3. Чёрная И.А., Катрушов А.В. Изучение ранозаживляющего эффекта препарата "Вермилат для иньекций" в условиях эксперимента // Проблеми екологiї та медицини. - Полтава, 1998. - Т 2, № 1-2. - С. 10-13.

4. Чёрная И.А. Эффективность применения вермилата в комплексном лечении больных с местными гнойно-воспалительными процессами (клинико-лабораторное исследование) // Актуальнi питання теоретичної та клiнiчної медицини на сучасному рiвнi: Матеріали доповідей науково-практичної конференції. – Полтава. - 1996. - С.439.

5. Чорна І.О. Порушення деяких показників гомеостазу у хворих з гнійними ранами // Фiзiологiя та патологiя iмунiтету, гемостазу та перекисного окислення лiпiдiв: Тези доповiдей Мiжнародної конференцiї, 27-30 травня 1997 року. – Полтава. - 1997. - С.110.

6. Чорна І.О. Ранозагоюючий ефект препарату "Вермiлат" в умовах експерименту // Актуальнi питання клiнiчної медицини: Тези доповiдей науково-практичної конференцiї лiкарiв-iнтернiв та магiстрантiв, 11 червня 1997 року. – Полтава. - 1997. - С.45.

7. Чорна І.О. Перекисне окислення лiпiдiв при місцевих нагнiйно-запальних процесах // Актуальнi питання клінічної медицини: Тези доповідей науково-практичної конференції лікарів-інтернів. – Полтава. - 1998. - С. 53-54.

8. Чорна І.О., Лігоненко О.В., Гірін Л.В. Вплив препарату “Вермілат для ін'єкцій” на процеси загоєння ран в експерименті // Актуальні питання гнійної хірургії. І науково-практична конференція. МКЛШМД, 29 грудня 1998 р.: Тези доповідей. – Львів. - 1998. – С. 61

9. Чорна І.О. Вплив препарату "Вермілат для ін'єкцій" на процеси загоєння ран в експерименті // Матеріали ІІІ ювілейної навчально-методичної та науково-практичної конференції завідувачів кафедр хірургічних хвороб стоматологічних факультетів медичних вузів України. – Полтава. - 1999. – С. 50-51.

Анотація

Чорна І.О. Застосування пептидних біорегуляторів в комплексному лікуванні місцевих нагнійно-запальних процесів м'яких тканин (клініко-експериметальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за aфахом 14.01.03.- хірургія. - Харківський державний медичний університет. – Харків,2001.

Захищається дисертаційна робота в якій науково обгрунтовано застосування пептидного біорегулятора “Вермілату для ін'єкцій” в комплексному лікуванні ран у хворих з місцевими нагнійно-запальними процесами м'яких тканин у ІІ-ІІІ фазах ранового процесу. У роботі представлені результати експериментальних і клінічних досліджень по вивченню впливу на процеси ранозагоєння вермілату у порівнянні з аналогами по дії актовегіном та солкосерілом. Встановлено, що вермілат мав виражений стимулюючий вплив на процеси репарації, особливо в ранні терміни ранозагоєння, сприяв формуванню структурно сформованого рубця, здійснював корегуючий вплив на процеси вільно-радикального окислення ліпідів та гемостаз. Застосування вермілату сприяло зменшенню терміну лікування хворого 2,74 ліжко-дня, та на 4,2 доби зменшувало термін кінцевого закриття рани.

Ключові слова: гнійна рана, поліпептиди, репарація, гемостаз, вільно-радикальне окислення.

Аннотация

Чёрная И.А. Применение пептидных биорегуляторов в комплексном лечении местных гнойно-воспалительных процессов мягких тканей (клинико-экспериментальное исследование). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03. – хирургия. – Харьковский государственный медицинский университет. - Харьков, 2001.

Защищается диссертация, в которой научно обосновано применение пептидного биорегулятора "Вермилата для иньекций" в комплексном лечении ран у больных с местными гнойно-воспалительными процессами мягких тканей во ІІ и ІІІ фазах раневого процесса. Препарат повышает пролиферативную активность фибробластов, вызывает быстрое обновление коллагена, структурирование новообразованной соединительной ткани, нормализует показатели иммунитета и перекисного окисления липидов. В работе представлены результаты экспериментальных и клинических исследований по изучению влияния на процессы ранозаживления вермилата в сравнении с аналогами по действию актовегином и солкосерилом.

В работе выполнена модель раневого процесса на 78 белых крысах линии Wistar. Согласно данным планиметрических и патогистологических методов исследования в эксперименте применение препарата "Вермилат для иньекций" вызывало более выраженный регенераторный эффект, чем применений актовегина и солкосерила, особенно в ранние сроки ранозаживления (разница уменьшения площади леченной раны от нелеченной составила 28,3% на 6-е сутки, была максимальной на 8-е сутки – 33,8%) с образованием структурно-сформированного рубца, а также способствовал закрытию дефекта на 5-6 суток раньше, по сравнению с контролем.

У животных с моделью раневого процесса вермилат вызывал стимуляцию антиоксидантной защиты в сравнении с актовегином и солкосерилом (увеличивал концентрацию церулоплазмина на 73%, уменьшал спонтанный гемолиз эритроцитов на 22%) а также вызывал умеренный гипокоагуляционный эффект (повышал содерджание антитромбина ІІІ на 43,7%, сокращал фибринолиз эуглобулинов на 29,6%)

Применение препарата "Вермилат для иньекций" у больных с местными гнойно-воспалительными процессами мягких тканей во ІІ и ІІІ фазах раневого процесса имело выраженное стимулирующее влияние на процессы репарации гранулирующих ран, которое достоверно выше, чем