ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ.І.І.МЕЧНИКОВА

ЦВЯК ЛАРИСА ВІКТОРІВНА

УДК 803.0-541.2

ПРИКМЕТНИКИ, ЩО ПОЗНАЧАЮТЬ ОСВІТЛЕННЯ

В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

(ДИСТРИБУТИВНО-СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Одеса – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької мови та загального мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Левицький Віктор Васильович,

завідувач кафедри німецької мови та загального мовознавства

Чернівецького національного університету

імені Юрія Федьковича

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Таранець Валентин Григорович,

завідувач кафедри української та іноземних мов Української Академії

державного управління при Президентові України, Одеський філіал

кандидат філологічних наук, доцент

Каравашкін Віктор Іванович,

завідувач кафедри німецької філології

Харківського державного університету

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра німецької філології, Міністерство освіти і

науки України, м.Львів

Захист відбудеться 15.11.2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова за адресою: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 91

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова за адресою: 65026, Одеса, вул. Преображенська, 24

Автореферат розісланий 14.10.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Черноіваненко Є.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивченню лексики як системи, початок якому було покладено видатним семасіологом Й.Тріром (Німеччина), надавалася і надається у сучасному мовознавсті велика увага.

Ретельне дослідження лексико-семантичних груп (далі ЛСГ) є актуальним завданням сучасної семасіології. Дослідження актуальних питань лексичної семантики, зокрема синтагматичних і парадигматичних відношень у лексиці, має практичне значення для викладання німецької мови в середній та вищій школі. У дисертації проводиться дослідження саме цих відношень у групі прикметників. Питання сполучуваності прикметників освітлення є досить актуальним і для адекватного перекладу слів, а тому отримання точних квантитативних даних про широту та інтенсивність синтагматичних зв'язків прикметників освітлення будуть корисними для тих, хто займається питаннями теорії та практики перекладу. Здатність слова сполучатися з іншими словами є досить важливою для семантичного змісту слова. Тому вивчення семантичної структури, як і одержання точного складу ЛСГ прикметників, є важливим для уникнення помилок при складанні синонімічних словників, словників-тезаурусів та словників словосполучень. Нарешті, вивчення лексичної сполучуваності має велике значення для теорії і практики автоматичного перекладу. Виходячи з цього, необхідність проведення дослідження ЛСГ прикметників освітлення є очевидною, і цим визначається актуальність нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У плані наукового дослідження кафедри німецької мови та загального мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича розробляється тема "Теоретичні та прикладні аспекти лексикології та лексикографії". Це дисертаційне дослідження належить до загальнокафедральної теми (номер держреєстрації: 01910034123) і затверджене Вченою Радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол №1 від 24 лютого 2000 року).

Метою дослідження є встановлення взаємозв'язків між словами всередині ЛСГ німецьких прикметників освітлення, удосконалення методу психолінгвістичного дослідження цієї ЛСГ та визначення семантичної структури прикметників із значенням "темний", "світлий", "матовий".

Поставлена мета передбачає виконання таких задач дослідження:

1) інвентаризувати ЛСГ прикметників, що досліджується, визначити структуру ЛСГ – ядро, основний склад, периферію;

2) дослідити синтагматичні зв'язки (семантику і сполучуваність) прикметників, домінант підгруп ЛСГ із значеннями "темний", "світлий", "матовий", виділених у результаті інвентаризації;

3) описати парадигматичні зв'язки між домінантами цих підгруп;

4) удосконалити психолінгвістичний метод дослідження семантичної структури полісемантичних слів;

5) дослідити семантичну структуру прикметників із значенням "темний", "світлий", "матовий" та встановити силу семантичного зв'язку між значеннями цих прикметників;

6) визначити основну семантичну функцію прикметників із значенням "темний", "світлий" і "матовий".

У більшості робіт, присвячених аналізу ЛСГ, досліджуються різні частини мови. Об'єктом нашого дослідження є прикметники освітлення сучасної німецької мови, а предметом дослідження – ЛСГ прикметників із значеннями "темний", "світлий" і "матовий". Цей вибір зумовлений такими причинами:–

ЛСГ прикметників освітлення являє собою відносно невелику і закриту лексико-семантичну систему, внаслідок чого в процесі її дослідження можна перевірити ефективність існуючих методів та спробувати удосконалити їх;–

слова, які входять до цієї групи, належать до широковживаних слів, що мають велику частотність і в більшості своїй мають розгалужену семантичну структуру.

У роботі застосовувались такі методи дослідження: дистрибутивно-статистичний аналіз (ДСА) для дослідження синтагматичних зв'язків прикметників освітлення, психолінгвістичний експеримент і статистична методика для дослідження і опису семантичної структури прикметників, а також ряд статистичних методів і прийомів (кореляційний аналіз для дослідження парадигматичних зв'язків, критерій хі-квадрат, коефіцієнт взаємної спряженості для дослідження лексичної сполучуваності прикметників освітлення).

Усі статистичні операції виконані в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, психолінгвістичний експеримент проводився в Національній академії Прикордонних військ України міста Хмельницького, Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, університеті міста ?еттінген (ФРН).

Матеріалом дослідження стали тлумачні і синонімічні словники сучасної німецької мови, а також твори (художня проза) відомих німецьких і австрійських письменників повоєнних років загальним обсягом 6,5 млн. слововживань.

Наукова новизна одержаних результатів. Серед властивостей різних груп прикметників сучасної німецької мови недостатньо вивченою залишається специфіка смислового змісту прикметників освітлення і особливо їх семантичний статус у системі мови. В нашій роботі вони досліджуються за допомогою формалізованих (об'єктивних) методів, застосування яких спрямоване на більш адекватне, глибоке і об'єктивне пізнання змістового боку мови.

1. У дисертації вперше одержано точний склад ЛСГ прикметників освітлення, сформований у процесі інвентаризації, визначено структуру ЛСГ – ядро, основний склад, периферію.

2. Дістало подальший розвиток вивчення синтагматичних відношень за допомогою ДСА та вперше одержано точні квантитативні дані про широту та інтенсивність синтагматичних зв'язків прикметників освітлення, а також вивчення парадигматичних зв'язків між прикметниками освітлення шляхом встановлення їх сполучуваності з окремими елементами контекстуального набору.

3. У роботі пропонується новий підхід до аналізу семантичної структури слова (на прикладі багатозначних прикметників освітлення).

4. Удосконалена існуюча методика психолінгвістичного експерименту. Показано, що у використання цієї методики слід внести певні корективи: для підвищення надійності результатів щодо семантичної структури прикметників найдоцільнішим для дослідження є використання тих даних психолінгвістичного експерименту, між якими існує найвища статистична значущість.

5. У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано та експериментально підтверджено, що психометричне вимірювання семантичної подібності слова в різних типових контекстах, які актуалізують його значення, дозволяє розмежовувати значення полісемантичного слова та встановлювати ієрархічні відношення між значеннями слів.

Практичне застосування результати проведеного дослідження можуть знайти у процесі вирішення практичних завдань лексикографії (при зіставленні різних типів словників, при складанні тлумачних і синонімічних словників, словників-тезаурусів), у прикладній лінгвістиці (для вимірювання величини семантичного зв'язку між словами) і в навчальних цілях при викладанні спецкурсів лексикології та фразеології, а також у практиці викладання іноземної мови.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні структури ЛСГ німецьких прикметників освітлення, складанні картотеки цих прикметників у сполученні з іменниками та виявленні їх типової сполучуваності, в опрацюванні одержаних даних та статистичному аналізі сполучуваності прикметників освітлення, удосконаленні психолінгвістичного експерименту дослідження семантичної структури прикметників та описі їх семантичної структури, визначенні основної семантичної функції прикметників із значенням "темний", "світлий", "матовий".

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження розглядались на Міжнародній науково-практичній конференції "Нові педагогічні технології з проблем гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу в освітніх закладах" (Черкаси, 1998). Основні наукові результати, одержані в роботі, обговорювались на спільному розширеному міжкафедральному засіданні в Національній академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького та в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.

Результати дослідження відображені в 6 публікаціях.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел, списку лексикографічних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу, а також двох додатків.

Загальний обсяг дисертації становить 262 сторінки, з них 174 сторінки тексту. Дисертація містить одну таблицю і 23 рисунки. Список використаних джерел складає 223 найменування вітчизняних та зарубіжних авторів, список лексикографічних джерел складає 14 одномовних тлумачних, синонімічних та двомовних словників, у списку джерел ілюстративного матеріалу 45 позицій. У додатках обсягом 63 сторінки наведено 44 таблиці та текст завдання і дані психолінгвістичного експерименту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета й конкретні задачі дослідження, його об'єкт та предмет, описуються методи та прийоми дослідження й експериментальний матеріал, визначається новизна одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі – "Теоретичні передумови дослідження ЛСГ" – розглядаються і частково аналізуються основні теоретичні аспекти, які пов'язані з нашим дослідженням і мають безпосереднє відношення до нього, зокрема сутність лексичного значення слова, категорія валентності, контекст, психолінгвістичні методи дослідження мови, а також деякі методи дослідження смислової структури слова, тут же наводяться окремі конкретні приклади, викладається власне ставлення до тієї чи іншої проблеми.

Проблема значення слова є надзвичайно суттєвою для мовознавства. Від належного розв'язання проблеми лексичного значення слова у великій мірі залежить розуміння об'єму, предмету і завдань семантики або семасіології в загальній системі науки про мову. При знайомстві з семантичною літературою вражає різноманітність поглядів на значення. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених семантиці, загальноприйнятого визначення лексичного значення не існує. Концепції сутності лексичного значення зводяться до трьох основних: субстанціональна, реляційна (релятивістська), біхевіористська, які відрізняються одна від одної неоднаковим розумінням важливих питань сучасної семасіології. Ми схиляємося до думки, що значення слова – це набуті за допомогою досвіду (в процесі діяльності) знання про сукупність мовних і позамовних (реальних і потенційних) ситуацій, в яких може бути вжите слово.

Не менш актуальною для мовознавства залишається проблема структури лексичного значення, в якій виділяють різну кількість компонентів. Спираючись на дослідження інших лінгвістів, ми виділяємо три компоненти в структурі лексичного значення слова: сигніфікативний, конотативний і структурний. Уявлення про лексичне значення як структуру стало найбільшим досягненням лінгвістики другої половини ХХ ст., що призвело до створення методики компонентного аналізу.

Під валентністю ми розуміємо здатність лексичної одиниці (слова) вступати в зв'язки з іншими словами в тексті. Валентність відіграє суттєву роль у реалізації окремих значень полісемантичного слова. Ширшим від поняття валентності є сполучуваність слова. Сполучуваність як різновид дистрибуції включає не тільки валентні, а й невалентні зв'язки (узуальні й оказіональні). Сполучуваність слова досить тісно пов'язана з його значенням: вона дозволяє визначити синонімічні ряди та з'ясовувати семантичну відстань між їхніми членами. У сучасній лінгвістиці розрізняють сполучуваність лексичну (на рівні класу слів), семантичну (на рівні підкласу слів) і синтаксичну (на рівні окремого слова). Оскільки всі прикметники, що нами аналізувалися, були розглянуті в одних і тих самих дистрибутивних моделях (позиції атрибута і предикатива), важливішими для нашого дослідження були поняття "сполучуваність на рівні підкласу слів", під якою ми розуміли сполучуваність прикметників з лексико-семантичними розрядами слів, а також з тематичними групами, що виділяються в межах лексико-семантичних розрядів, і поняття "сполучуваність на рівні окремого слова" як сполучуваність прикметників з іменниками та іншими прикметниками. Щоб не вводити нової термінології, ми, слідом за Н.М.Амосовою, називаємо сукупність окремих слів, які сполучаються з прикметниками, що нами досліджувались, контекстуальним набором (КН). Наприклад, контекстуальним набором прикметника dunkel є іменники Abend, Mann, Ecke, Gesicht; прикметники groЯ, jung, alt, klein.

Зовнішньою структурною умовою, яка дає відомості про реалізовану сполучуваність, є контекст. У контексті реалізуються закріплені в мові регулярні синтагматичні зв'язки слова, які обумовлюють його семантичну структуру. Зміст терміна "контекст" ще в більшій мірі, ніж значення, на різний лад модифікується в лінгвістичній літературі: від безпосереднього словесного оточення до суми всіх знань людини про світ. Оскільки найважливіша роль контексту для встановлення значення слова в мовленні полягає саме в тому, що контекст не вказує, а передумовлює значення, яке в ньому реалізується, і обумовлює той факт, що в кожному випадку виступає саме це значення, тому в нашій роботі ми розглядаємо контекст як інструмент дослідження семантики слів, як середовище функціонування слова в тексті. Як фрагмент тексту контекст може бути і мікроконтекстом, і макроконтекстом. Мікроконтекст – це мінімальне оточення одиниці, в якому вона реалізує своє значення. Макроконтекст – це те оточення, яке дозволяє встановити реалізовані функції лексичної одиниці в тексті.

Системне вивчення лексики здійснюється звичайно шляхом дослідження вичленовуваних із лексичного складу мови порівняно невеликих сегментів. Серед різних лексичних мікросистем можна виділити такі основні типи: семантичне (лексико-семантичне) поле, синонімічний ряд, асоціативне поле та ін. Межі між різними типами лексичних мікросистем мають іноді умовний характер і є малопомітними, однак існує цілий набір досить надійних критеріїв, за допомогою яких дослідник може визначити, з яким типом лексичної мікросистеми він має справу. Найадекватнішою моделлю лексико-семантичної системи є, на думку більшості лінгвістів, лексико-семантична група слів (ЛСГ). Ретельний опис усієї багатоманітності ЛСГ в мові являє собою найпростіший і найекономніший шлях глобального опису всієї лексико-семантичної системи мови. На сучасному етапі під ЛСГ розуміють групу слів, які належать до однієї частини мови, синонімічно пов'язані з основним значенням домінанти або з одним із значень домінанти і мають сильний семантичний зв'язок з її основним значенням. Оскільки відмежування ЛСГ здійснюється на базі будь-якого багатозначного слова, це багатозначне слово є домінантою ЛСГ і обов'язково входить до її складу. Решта членів групи знаходяться з домінантою у відношеннях синонімії. ЛСГ може складатися з декількох синонімічних рядів. Деколи головна ідея ЛСГ може виражатися не одним, а двома словами-антонімами, у цих випадках до складу ЛСГ належать слова, які перебувають в антонімічних відношеннях одне до одного.

Спостерігається підвищений інтерес лінгвістів до проблеми відмежування (інвентаризації) ЛСГ. Пошуки об'єктивних методів як на парадигматичному, так і на синтагматичному рівнях ведуться безперервно.

Оскільки в процесі дослідження системних відношень у лексиці доводиться робити їх статистичний аналіз, збирати та статистично опрацьовувати фактичний матеріал, давати лінгвістичну інтерпретацію отриманим статистичним даним, у лінгвістиці широко застосовують статистичні методи і прийоми. В нашій роботі застосовуються два таких прийоми: кореляційний аналіз і критерій хі-квадрат. Величина коефіцієнта кореляції вказує на ступінь зв'язку між явищами (ознаками), а його знак ("+" або "–") – на характер цього зв'язку; критерій відповідності хі-квадрат дозволяє встановити наявність або відсутність зв'язку між ознаками, а ступінь, міра такого зв'язку встановлюється за допомогою коефіцієнта взаємної спряженості К. На сьогодні статистичні методи є найефективнішим шляхом дослідження парадигматичних та синтагматичних відношень у лексиці. Вони іноді дозволяють розкрити такі закономірності сполучуваності слів, які неможливо встановити іншими методами, надають висновкам певної доказової сили, дають можливість встановити деякі закономірності й тенденції у розвитку лексики різних мов.

Крім статистичних методів багато вітчизняних лінгвістів використовують психолінгвістичні методи для підтвердження чи спростування тієї чи іншої гіпотези. За допомогою психолінгвістичних методів досліджується семантична структура лексичних одиниць, вивчається смислова структура слова, проводиться зіставне вивчення семантичних асоціацій різних мов, розмежування полісемії й омонімії, вивчення лексичної синонімії, вирішується проблема розмежування лексико-семантичних варіантів слова та виділення головного значення полісемантичного слова. Інтереси психолінгвістики як нової лінгвістичної дисципліни та розроблені в психолінгвістиці коректні екпериментальні методи відіграли принципову роль у нових лексикографічних досягненнях. Саме в таких експериментах було зібрано багатий матеріал для складання великих асоціативних словників та створення першої у своєму роді асоціативної граматики Ю.М.Караулова.

Варто зазначити, що психолінгвістичні методи вимагають великої витрати часу і залучення до експерименту великої кількості опитуваних. опрацювання одержаних даних за допомогою обчислювальної техніки значно полегшує цей процес.

Другий розділ – "Дослідження синтагматичних та парадигматичних зв'язків лексичних одиниць" – присвячений аналізу основних методик інвентаризації лексичного матеріалу, а також інвентаризації ЛСГ прикметників освітлення за допомогою методики, запропонованої Л.В.Бистровою, М.Д.Капатруком і В.В.Левицьким, дослідженню лексичної сполучуваності прикметників освітлення.

Основний зміст сучасної семасіології, що вивчає лексичну семантику, складають три проблеми: смислова структура слова (полісемія, омонімія), системні відношення в лексиці (синонімія, лексико-семантичні групи), сполучуваність.

Під смисловою структурою слова ми розуміємо не просту сукупність його значень, а сукупність окремих варіантів лексичного значення слова (лексико-семантичних варіантів), серед яких виділяють основні значення і похідні. Інакше кажучи, смислова структура слова – це сукупність значень полісемічного слова. Як показують психолінгвістичні експерименти, зв'язок між окремими значеннями слова відчувається носіями мови і може бути вимірений. За допомогою еміпирично (інтуїтивно) знайдених порогових величин можна розрізняти вживання слова (значення залишається без змін, але змінюється вживання), різні значення одного й того ж слова (полісемія) і різні слова (омонімія). Таким чином, проблема вивчення смислової структури слова зводиться до методів розмежування його лексико-семантичних варіантів. Методи розрізнення значень багатозначного слова можна звести до декількох груп: контекстологічні, структурні, психофізіологічні й психолінгвістичні. Кожний з цих методів має свої переваги й недоліки.

Вивчення лексики як системи стимулювало пошуки об'єктивних методів фіксації і вимірювання семантичних зв'язків між словами, насамперед, з метою інвентаризації лексичних мікросистем. На сьогодні в мовознавстві виділяють три найвідоміші методи інвентаризації лексичних мікросистем: психофізіологічний, психолінгвістичний та лінгвістичний. Якщо для двох перших слід залучати велику кількість носіїв мови, то для останнього матеріалом служать лексикографічні джерела. ЛСГ прикметників освітлення ми інвентаризували за допомогою методики, яка полягає у використанні нерівноправного положення лексико-семантичних варіантів багатозначного слова. Інвентаризація ЛСГ може проводитись на основі одного або декількох словників. Однак, якщо спиратися лише на один словник, то компоненти, які ідентифікують слова та належать до однієї й тієї ж семантичної сфери, будуть показані неповно й непослідовно. Крім того, отримані внаслідок цього лексичні угрупування не завжди відповідають інтуїтивним уявленням носіїв мови. Оскільки словникові статті різних тлумачних словників при описі значень одного й того ж слова часто значно відрізняються одна від одної (для визначення значення слова, що є в заголовку статті, в різних словниках використовуються іноді не однакові слова, зв'язані за значенням з визначальним), ми використовували для інвентаризації прикметників освітлення дані не одного, хай навіть найповнішого і найдосконалішого, а всіх, що були в наявності, синонімічних і тлумачних словників. Це виключило можливість прирівнювання суб'єктивних оцінок до об'єктивно існуючих мовних закономірностей.

Інвентаризацію ЛСГ прикметників освітлення ми розпочали з визначення слів-ідентифікаторів підгруп ЛСГ із значенням "темний", "світлий", "матовий", хоча, як показує досвід багатьох лінгвістів, вибір як домінанти того чи іншого синоніма із двох-трьох слів, що уявляються дослідникові семантично рівноправними, суттєвого значення не має, оскільки в результаті ядерний склад ЛСГ виявляється ідентичним. Використовуючи двомовні словники, встановлюємо, що значення "темний" передається у німецькій мові за допомогою прикметника dunkel, значення "світлий" – за допомогою прикметника hell, значення "матовий" – за допомогою прикметника matt. Прикметники dunkel, hell, matt вважатимемо домінантами підгруп ЛСГ, що інвентаризується.

Інвентаризація ЛСГ на основі декількох словників складалася з певних етапів (процедур):

1) формування вихідного списку на основі одномовних синонімічних і тлумачних словників;

2) "тест на ім'я" – обчислення частки участі домінанти в тлумаченні семантики кожного слова вихідного списку;

3) "тест на ядро" – обчислення частки участі "ядерних" слів у тлумаченні прикметників вихідного списку;

4) визначення сумарної ваги домінанти і ядра в тлумаченні кожного прикметника вихідного списку для формування периферійного складу підгрупи.

З синонімічних і тлумачних словників були виписані всі прикметники, за допомогою яких визначаються значення домінант підгруп dunkel, hell, matt. До списку потрапили не тільки слова, які інтуїтивно сприймаються як семантично тісно пов'язані з домінантою, але й такі, які знаходяться від неї на значній семантичній відстані. Використовуючи формули, було обчислено вагу домінант у тлумаченні слів вихідного списку за кожним словником окремо, потім знайдено середню вагу компонента. Оскільки вага компонента W може коливатися в межах від майже нульової величини до одиниці, висновок про ступінь зв'язку компонента з основним значенням слова, що ним тлумачиться, такий: чим ближча величина ваги компонента до 1, тим у більшій мірі він семантично пов'язаний з основним значенням слова, що тлумачиться.

Результати цієї операції дозволили поділити вихідний список на три групи в залежності від сили семантичного зв'язку кожного слова, що розглядалося, з домінантою: слова з вагою 0,5 і більше (прикметники, що належать до ядра підгрупи); слова з вагою не більше 0,5 (прикметники, приналежність яких до ЛСГ повинна вирішуватись за допомогою додаткового тестування); решта слів списку.

Слова, що залишились у списку, були пропущені через "фільтр" слів, які належать до ядра. Якщо хоча б один із ядерних компонентів описує семантику слів, що аналізуються, із середньою величиною не нижче 0,5, то відповідне слово повинно бути включене до основного складу підгрупи поряд з ядерними лексемами.

Після встановлення основного складу підгрупи виділяється додатковий, периферійний склад. При вирішенні питання про залучення того чи іншого прикметника вихідного списку до складу периферії підгрупи ми виходили з сили його семантичного зв'язку з домінантою і ядром, тобто до периферійного складу підгрупи були включені слова, в тлумаченні яких сумарна вага домінанти і "ядерних" слів складає певну кількісно виражену величину (в нашому випадку не менше 0,25). Решта слів була вилучена з ЛСГ, що формується.

Така методика дозволила формалізовано (об'єктивно) інвентаризувати ЛСГ прикметників освітлення.

Як відомо, в мові існують два типи загальних відношень – синтагматика і парадигматика. Найчастіше ці відношення розглядаються в середньому діапазоні ієрархії мови – стосовно кожного рівня окремо.

Проблема вивчення синтагматичного аспекту слова надзвичайно важлива, оскільки синтагматика найефективніше розкриває семантику слова. Тому лексична сполучуваність є найзручнішим способом розкриття семантичної структури слова.

Як показав проведений експеримент, для вивчення синтагматичних зв'язків між лексичними одиницями доцільно й необхідно застосовувати статистичні прийоми (зокрема критерій хі-квадрат і коефіцієнт спряженості), що дозволяють встановити ті зв'язки, частота яких істотно перевищує теоретично очікувані величини. За допомогою дистрибутивно-статистичного аналізу (ДСА), запропонованого О.В.Мусурівською, в моделі "досліджене слово + підклас слів-партнерів" досліджувались семантика і сполучуваність прикметників, домінант підгруп ЛСГ, зі значеннями "темний", "світлий", "матовий", виділених у результаті інвентаризації. Суть цього методу полягає в обліку частотності спільного вживання у тексті на рівні окремого слова досліджуваних слів, коли контекстуальні партнери об'єднуються в семантичні підкласи. Матеріалом цього дослідження були твори художньої прози німецькою мовою, оскільки саме мова художньої літератури є тією системою, в якій діють закони утворення та функціонування мовних одиниць. Текст (у вигляді лінгвістичного контексту) не тільки розкриває властивості мовних одиниць, але й виявляє відмінності між їх значеннями, відтінки цих значень.

Проаналізувавши текст загальним обсягом 6,5 млн. слововживань, ми зафіксували в ньому 3871 словосполучення, що містить прикметники dunkel, hell, matt. Відносна похибка склала, таким чином, ? = 0,03.

Робота складалася з таких етапів:

1) складання картотеки прикметників освітлення в сполученні з іменниками, які зустрілись у тексті;

2) розподіл усіх зафіксованих іменників на лексико-семантичні підкласи (всього було виділено 20 підкласів, в яких іменники зафіксовані в сполученнях з прикметниками найчастіше);

3) зведення одержаних даних про сполучуваність прикметників у таблицю;

4) занесення вихідної таблиці в ЕОМ для подальшої статистичної обробки (попередньо була розроблена спеціальна програма для обчислення хі-квадрату та коефіцієнта спряженості К);

5) статистичний аналіз сполучуваності досліджуваних прикметників з підкласами іменників, винайдення величини c2 та К;

6) обробка та інтерпретація одержаних даних.

За допомогою критерію хі-квадрат і коефіцієнту взаємної спряженості К була виявлена наявність або відсутність взаємозв'язків між ознаками, міра цих зв'язків та їх "характер". При дослідженні матеріалу ми враховували, що приклади сполучуваності "прикметник + іменник" можуть повторюватися не тільки в різних, але й в одному і тому ж творі. В нашому аналізі коефіцієнт повторюваності дорівнював 5, тобто одне й те ж словосполучення зараховується до загальної вибірки не більше п'яти разів.

Оскільки в лінгвостатистиці мінімальною величиною c2, при якій зв'язок між ознаками у чотирипільній таблиці можна вважати статистично суттєвим, є величина 3,84, то сполучення, ступінь зв'язку яких дорівнює або перевищує 3,84, називають стандартними (або стабільними). Усі випадки, коли c2 < 3,84, ми вважали статистично несуттєвими (інакше – випадковими).

На основі одержаних даних встановлено, що з усіх досліджених прикметників освітлення для dunkel характерна найбільша частотність вживання з усіма підкласами виділених іменників і утворення стандартних синтагматичних зв'язків з усіма підкласами (1951 словосполучення). Було виявлено статистично значні зв'язки для dunkel з такими підкласами іменників: іменники, що позначають приміщення (c2 = 44,46; К=0,11); іменники, що позначають одяг, предмети одягу (c2 = 30,54; К=0,09); іменники, що позначають природу, її явища, погоду (?2 =13,77; К=0,06); іменники, що позначають конкретні поняття, неживі предмети (?2 = 10,05; К=0,05); іменники, що позначають фауну (?2 = 4,67; К=0,03).

Досліджений прикметник hell утворює сполучення з усіма підкласами виділених іменників (1351 словосполучення). Стандартні синтагматичні зв'язки мають такі підкласи іменників: іменники, що позначають органи чуття, ступінь розуміння і сприйняття (?2 = 162,99; К=0,21); іменники, що позначають вогонь, повітря, воду (?2 = 11,75; К=0,06); іменники, що позначають час, пори року, частини доби (?2 = 9,62; К=0,05); іменники, що позначають манеру висловлюватися (?2 = 9,08; К=0,05).

Прикметник matt зафіксовано в словосполученнях майже з усіма підкласами іменників, за винятком тих, що позначають їжу, страви, напої (всього 569 словосполучень). Статистичний аналіз дозволив виявити такі стандартні зв'язки прикметника matt: іменники, що позначають почуття, емоції, психічний стан (?2 = 56,27; К=0,12); іменники, що позначають зовнішність людини, частини тіла (?2 = 27,71; К=0,08); іменники, що позначають власні назви (?2 = 15,82; К=0,06); іменники, що позначають соціальний статус людей, професію (?2 = 13,13; К=0,06); іменники, що позначають манеру висловлюватися (?2 = 9,88; К=0,05); іменники, що позначають голос, звуки, погляд, сміх, кроки (?2 = 7,06; К=0,04).

Синтагматичні властивості прикметників dunkel, hell, matt ми порівняли з даними словника Е.Агріколи (Agricola E. Wцrter und Wendungen. Wцrterbuch zum deutschen Sprachgebrauch). Більшість іменників, які за словником є типовими для сполучуваності прикметників, що досліджувались, були зафіксовані у вибірці. Це підтверджує той факт, що дистрибутивно-статистичний аналіз можна застосовувати для експериментального дослідження лексичної сполучуваності. Крім цього, одержані за допомогою такої методики дані можуть внести певні корективи у відповідні одномовні й двомовні словники.

Численність та різноманітність парадигматичних відношень між лексичними одиницями завдають значних труднощів для їх опису. Для розв'язання цієї проблеми використовують різні прийоми класифікації. Дослідження парадигматичних зв'язків прикметників dunkel, hell, matt проводилося на основі встановлених синтагматичних зв'язків, і першим його етапом було виявлення спільної сполучуваності прикметників, що досліджувались. Для цього ми скористувалися ранговою кореляцією: ранжували частоту зустріваності прикметників dunkel, hell, matt у сполученні з виділеними підкласами іменників, тобто приписували цим частотам у порядку зменшення певні ранги. Різниця між рангами d Ј 2 свідчила про наявність спільної сполучуваності прикметників освітлення. У художній літературі було знайдено чимало прикладів на підтвердження спільної сполучуваності прикметників – домінант підгруп ЛСГ з підкласами іменників.

Наступним кроком дослідження парадигматичних відношень прикметників освітлення було проведення кореляційного аналізу й обчислення коефіцієнту лінійної кореляції, що дозволило виявити сильні, середні та слабкі відношення між прикметниками dunkel, hell, matt. Таким чином, прикметник dunkel встановлює сильні парадигматичні відношення з прикметником matt, оскільки їх спільну сполучуваність виявлено в дванадцяти випадках із двадцяти, а це більше 50%, і прикметником hell, оскільки вони мають подібну дистрибуцію: як dunkel, так і hell сполучаються переважно з конкретними іменниками. В свою чергу прикметники hell і matt поєднані між собою середнім зв'язком, який наближається до сильного, оскільки в десяти випадках зафіксовано спільну сполучуваність (50%), де контекстуальний набір обох прикметників включає переважно абстрактні іменники. Одержані результати з такими коефіцієнтами кореляції мають статистичне значення і вказують на суттєвий зв'язок (прямий за характером) між сполученням прикметників освітлення, що досліджувались.

У третьому розділі – "Семантична структура прикметників освітлення" – розглядаються методи розмежування лексико-семантичних варіантів (ЛСВ) полісемантичного слова і виділення його основного значення. Тут же робиться спроба удосконалити методику дослідження семантичної структури полісемантичного слова і з її допомогою досліджується семантика прикметників із значенням "темний", "світлий", "матовий" окремо.

Одним із можливих шляхів опису семантичної структури слова є безпосереднє вимірювання відстані ("подібності") між значеннями, актуалізованими в тому чи іншому контексті, за допомогою психометричних методів. В.В.Левицький і М.Д.Капатрук експериментально довели принципову можливість розмежування ЛСВ на основі вимірювання семантичної подібності слова в різних типових контекстах, які актуалізують його значення. Здійснений нами експеримент містить підтвердження цього положення.

Аналізу були піддані такі прикметники німецької мови із значеннями "темний", "світлий" і "матовий": dunkel, dьster, finster, schwarz, zappenduster, lichtlos, nдchtig, stockdunkel, rдtselhaft, tief, unbestimmt, unklar; hell, klar, licht, deutlich, strahlend, rein, silbern, lichtvoll; matt, glanzlos, schwach, undurchsichtig, flau, blind, gedeckt, stumpf, trьbe. Експеримент проводився в Національній академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького (НАПВУ), у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (ЧНУ) та в університеті міста ?еттінген (Німеччина) з метою порівняння даних, одержаних від носіїв німецької мови (інформантів), а також тих, для кого вона є іноземною. Контекстом, у якому слово, що аналізується, пропонувалось опитуваним особам (у їх ролі виступали студенти-германісти вище зазначених вузів) було словосполучення, яке включало мінімальний контекстуальний набір (КН), необхідний для недвосмислового розуміння значення запропонованого слова. Наприклад,

ein dunkler Raum – eine dunkle Gestalt;

ein schwarzes Pferd – ein schwarzer Tag;

helles Feuer – helle Augen;

klares Wasser – eine klare Sache;

matte Farben – eine matte Stimme.

Список типових контекстів, які актуалізують ЛСВ прикметників, що досліджувались, складено на основі словника "Das neue deutsche Wцrterbuch", у якому міститься найдетальніший (у порівнянні з іншими словниками) опис їх семантичної структури. Варто зазначити, що труднощі, з якими зустрічається дослідник при зіставному аналізі від змісту до форми, значною мірою зумовлені відсутністю семантичних словників окремих мов. Словосполучення пропонувались особам, вони порівнювали значення попарно розташованих прикметників і оцінювали їх подібність цифрою від 1 до 10, запитуючи себе, чи мають обидва прикметники подібність у значеннях і в якій мірі.

Обчислення середньої оцінки семантичної подібності значень прикметників, які досліджуються, у двох контекстах дозволило об'єктивним шляхом визначити характер взаємовідношень між значеннями, що порівнюються. Так, наприклад, якщо семантичну подібність між значеннями прикметників у сполученнях "ein schwarzer Anzug" (чорний костюм) і "schwarze Gedanken" (чорні думки) оцінено величиною 5,4 за десятибальною шкалою, то між цими значеннями існує значне розходження, а іменники Anzug і Gedanken слід віднести до різних контекстуальних наборів. Якщо б величина семантичної подібності між словоформами цих прикметників була оцінена величиною, близькою до 10, то іменники Anzug і Gedanken слід було б вважати елементами одного й того ж КН.

При дослідженні власне семантики прикметника в теоретичному плані важливими є питання співвідношення семантики прикметника і семантики іменника, що з ним сполучається, в яких випадках відбувається накладання їх семантик, чи означає прикметник що-небудь до його сполучення з іменником, чи є семантика іменника настільки визначальною, що семантика прикметника іманентно в собі нічого не несе і потенційно нічого не визначає.

Процедура розмежування значень полісемантичного слова складалася з таких основних операцій:

1) знаходження для слова інвентаря його контекстуального набору (за допомогою дистрибутивної методики або словника);

2) попереднє поєднання подібних контекстів, тобто попереднє виділення лексико-семантичних варіантів слова;

3) пропонування учасникам експерименту отриманих контекстів і знаходження семантичного зв'язку між значеннями слова в кожному із запропонованих контекстів;

4) поєднання (або розмежування) КН не на основі інтуїції дослідника, а на основі експериментально отриманих оцінок.

На відміну від інших методик, саме ця має значну перевагу: на її виконання витрачається менше часу, оскільки перша та друга операції фактично виконані лексикографами, а їх результати представлені в тлумачних словниках і можуть бути використані психолінгвістикою для виконання третьої і четвертої операції.

Результати, відображені на основі опитування, а також середні оцінки подібності між семантикою прикметників кожної пари контекстів відображені в додатку 2 нашої роботи. Оскільки ми проводили експеримент у декількох вузах, то для подальшого опису семантичної структури прикметників найдоцільніше було використовувати ті дані, між якими існує найвища статистично значуща згода. Застосування кореляційного аналізу дозволило встановити, чи є зв'язок між отриманими в різних вузах результатами і чи існує статистично значуща згода між опитуваними. Найвищі статистично значущі відношення між оцінками семантичної подібності прикметників освітлення були одержані від студентів ?еттінгенського університету і студентів-германістів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. При порівнянні оцінок курсантів НАПВУ з оцінками носіїв мови зафіксовано більше статистично незначущих величин. Тому було вирішено обчислити середню величину даних експерименту між названими двома (середня оцінка українських вузів та університету м.?еттінген) і використовувати саме її для дослідження семантичної структури прикметників освітлення.

Не менш важливою для сучасного лексикографа є проблема визначення і виділення основного (головного) значення слова, до визначення якого є різні підходи. В практиці психолінгвістичних досліджень було встановлено, що головне значення контекстуально необумовленого слова називається опитуваними особами частіше й раніше у порівнянні з іншими значеннями цього слова. Використовуючи ідею В.В.Левицького і М.Д.Капатрука про центральне місцерозташування головного значення в ієрархічній структурі семантики слова, ми виділили головне значення прикметників освітлення, що досліджувались, а також визначили місце кожного із другорядних значень у смисловій структурі слова.

Семантичний зв'язок кожного із значень полісемантичного слова з усією рештою значень, разом узятих, неоднаковий. Найтісніше з рештою значень пов'язане його головне значення, оскільки по відношенню до основного номінативного значення всі інші в слові є похідними. Тому критерієм визначення ієрархічних відношень між значеннями слова є порівняння величин сили їх семантичного зв'язку з рештою значень. Ми назвали величину семантичного зв'язку певного значення слова з іншими його значеннями "силою зв'язку значень" (СЗЗ). Те значення слова, сила зв'язку якого з іншими значеннями буде найбільшою, можна вважати основним. Роль і місце решти значень у семантичній структурі слова визначається в залежності від величини запропонованої СЗЗ, яка встановлюється для кожного значення окремо. Визначити СЗЗ для будь-якого значення можна, склавши кількісні величини семантичної подібності цього значення з рештою, одержані за допомогою психолінгвістичного експерименту.

Так, наприклад, для визначення СЗЗ значення "сумний, похмурий, безрадісний" (trьb, dьster, unerfreulich) прикметника dunkel, необхідно скласти величини сили семантичного зв'язку цього значення із значеннями "позбавлений світла, занурений у пітьму" (ohne Licht, lichtarm, finster), "за кольором наближений до чорного" (sich im Farbton dem Schwarz annдhernd), "неясний, невиразний, незрозумілий" (unverstдndlich, unklar), "загадковий, дивний, дивовижний" (rдtselhaft), "той, що викликає підозру, сумнівний за чесністю" (verdдchtig, zweifelhaft), "невпізнанний" (unkennlich), "глухий, невиразний, нерозбірливий, нечіткий" (tief tцnend, dumpf). Отже, сила зв'язку значення "сумний, похмурий, безрадісний" дорівнює: 8,2 + 6,1 + 2,6 + 3,5 + 2,9 + 3,6 + 1,5 = 28,4. Таким же шляхом можна визначити величину СЗЗ для решти значень прикметника dunkel: значення "позбавлений світла, занурений у пітьму" – 31,4; значення "за кольором наближений до чорного" – 30,2; значення "неясний, невиразний, незрозумілий" – 23,0; значення "загадковий, дивний, дивовижний" – 28,9; значення "невпізнанний" – 28,6; значення "глухий, невиразний, нерозбірливий, нечіткий" – 14,0. Таким чином, значення "позбавлений світла, занурений у пітьму" – головне значення прикметника dunkel, оскільки у нього найвища СЗЗ (31,4). Значення "глухий, невиразний, нерозбірливий, нечіткий" – периферійне, у нього величина СЗЗ найнижча (14,0). Решта значень є центральними.

Отримані експериментальним шляхом дані про семантичну ієрархію значень прикметників освітлення дозволили проаналізувати семантичну структуру цих прикметників. Семантична структура кожного прикметника, побудована на основі експерименту, порівнюється з даними словника "Das neue deutsche Wцrterbuch". Слід зазначити, що порядок розташування значень прикметників не завжди збігається з їх розташуванням у словнику. Як відомо, словники мають досить великий елемент суб'єктивізму, створений мовним чуттям їх авторів і укладачів. Тому нерідко словник однієї мови інтерпретує певну семантичну інформацію як одне значення та його відтінок, а словник іншої мови – як два самостійних значення. Такі розбіжності зустрічаються і в одномовних словниках. Семантична структура досліджених нами прикметників встановлена за допомогою об'єктивних даних. Варто було б враховувати цей фактор, що допомогло б вирішити певні лексикографічні завдання.

Досліджено також семантику прикметників rдtselhaft і undurchsichtig, що мають одне значення не тільки за даними