ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Чеботарьова Наталія Миколаївна

УДК 330.322.01: 332.024: 631.1

МАКРОЕКОНОМІЧНЕ

РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ в АПК

(НА МАТЕРІАЛАХ ПРОМИСЛОВО-ОРІЄНТОВАНОГО РЕГІОНУ)

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування

та регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії та маркетингу Луганського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Ткаченко Валентина Григорівна

Луганський державний аграрний університет,

ректор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений економіст України

Шестопаль Олександр Миколайович,

Інститут садівництва УААН,

головний науковий співробітник

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Кісіль Микола Іванович,

Інститут аграрної економіки УААН,

завідувач відділу

Провідна установа: Інститут економіки НАН україни, відділ

економічних відносин АПК, м. Київ

Захист відбудеться "29" січня 2002 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03127, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, кім. 212.

Автореферат розісланий "27" грудня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор М.Й. Малік

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Функціонування економічної системи можливе лише за умови її забезпечення матеріальними, трудовими, фінансовими та іншими ресурсами. Їх акумулювання і використання у виробничому процесі є основою інвестиційної діяльності, яка забезпечує розвиток економіки і суспільної системи. Тому проблема регулювання інвестиційної діяльності - одна з найважливіших в економічній теорії і практиці організації управління та планування економікою.

Проблема регулювання інвестиційної діяльності в агропромисловому комплексі вирізняється особливою складністю і багатогранністю, оскільки саме в цій діяльності тісно поєднуються інтереси всіх суб'єктів господарювання. наслідки регулювання інвестиційної діяльності проявляються не тільки в економіці, а й у соціальній, політичній та інших сферах, мають внутрішньогалузеве, демографічне, природоохоронне значення і виникають протягом тривалого періоду. Регулювання інвестиційної діяльності у галузях АПК більшості розвинутих країн переважно забезпечується заходами макроекономічного характеру і здійснюється через систему економічних механізмів. Макроекономічне регулювання інвестиційної діяльності забезпечує також вплив на стан справ у кредитно-бюджетній і фіскальній сферах, функціонування фондового і валютного ринків, ринку нерухомості, банківської і страхової діяльності. Водночас, враховуючи добре виражену специфіку територіальних агропромислових комплексів держави, надзвичайно важливе значення мають регіональні аспекти досліджуваної проблеми.

макроекономічне регулювання інвестиційної діяльності в АПК територій, особливо у промислово-орієнтованих регіонах, включає сукупність переважної більшості питань їх економічного й соціального розвитку як у коротко- так і довгостроковій перспективі. Тільки після створення сприятливих умов інвестиційної діяльності з урахуванням особливостей в АПК області можна стабілізувати соціально-економічну ситуацію і забезпечити сталий розвиток економіки регіону.

У зв'язку із зазначеним питання макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності промислово-орієнтованих регіонів є актуальними, а їх розв'язання має важливе наукове і практичне значення.

Стан вивчення проблеми. Багатоаспектність проблеми макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності об'єктивно обумовлює варіацію підходів до її розгляду. Питання регулювання інвестиційної діяльності в контексті формування ринкових відносин висвітлені у працях В.В. Гейця, М.С. Герасимчука, Б.Я. Кваснюка, І.І. Лукінова, А.А. Пересади. Загальні й галузеві макроекономічні аспекти регулювання інвестиційної діяльності в АПК на основі застосування системи або окремих економічних важелів досліджували В.Г. Андрійчук, М.Я. Дем'яненко, М.І. Кісіль, О.М. Онищенко, Г.М. Підлісецький, П.Т. Саблук, П.А. Стецюк, О.М. Шестопаль. Регіональні аспекти даної проблеми переконливо обгрунтовують В.І. Богачов, В.М. Гончаров, М.Ю. Коденська, Ю.Ф. Наумов, В.Г. Ткаченко, М.Г. Чумаченко, а міжнародні - досліджують Б.В.Губський, А.К.Колосов, Д.М. Черваньов. Основні засади і механізми державного регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової економіки розвинутих країн світу розкриті у працях В. Беренса і П. Хавранека, Д. Гарнера, Д. Норкотта, К.Редхема і С. Хьюіса та інших дослідників.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. дисертаційне дослідження є складовою частиною тематичного плану кафедри економічної теорії та маркетингу Луганського державного аграрного університету. Основні підходи і положення роботи використовувалися при виконанні підрозділу 3.2 "Проблеми інвестування нових організаційних структур" держбюджетної теми "Розробка і впровадження механізмів функціонування агропромислових формувань у післяприватизаційний період на регіональному рівні" (номер державної реєстрації 0100V004291). Ряд підходів автора використано Луганським філіалом Інституту економіко-правових досліджень НАН України в опрацюванні теми 3.1.4.12. "Дослідження і розвиток соціально орієнтованих механізмів управління економікою регіону".

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обгрунтуванні концептуальних підходів та практичних рекомендацій щодо удосконалення системи державного регулювання інвестиційної діяльності в АПК промислово-орієнтованого регіону. Для досягнення зазначеної мети в процесі дисертаційного дослідження вирішувались наступні завдання:

- розкрити теоретичні та методологічні засади макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності, визначити її роль в формуванні інвестиційного клімату;

- обгрунтувати необхідність державного регулювання інвестиційної діяльності в агропромисловому виробництві та особливості його здійснення в процесі ринкової трансформації економіки;

- визначити передумови та проаналізувати динаміку макроекономічних інвестиційних процесів в країні на етапі переходу до ринкових відносин, а також з'ясувати напрями структурних перетворень в АПК;

- узагальнити роль та значення міжнародного інвестиційного співробітництва в соціально-економічному розвитку країни;

- удосконалити напрями підвищення інвестиційної привабливості регіонального агропромислового комплексу;

- обгрунтувати функції органів влади та організаційно-методичні засади щодо стимулювання міжгалузевих зв'язків на регіональному рівні.

Об'єкт дослідження - система механізмів та важелів макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності в АПК на державному та регіональному рівнях. З метою поглибленого аналізу поставлених завдань об'єктом дослідження також обрано господарські структури АПК та промисловості Луганської області.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних питань державного регулювання інвестиційної діяльності в АПК з метою її активізації в промислово-орієнтованому регіоні.

методи досліджень. Теоретичною та методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та його загальнонаукові принципи, положення економічної теорії, праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених.

У процесі дослідження широко використовувались такі методи. метод логічного аналізу - при дослідженні логіки й етапів розвитку інвестиційної діяльності як умови формування інвестиційного клімату; при визначенні послідовності постановки та вирішенні завдань регулювання інвестиційної діяльності в АПК. за допомогою методу системно-структурного аналізу визначені чинники, що формують інвестиційний клімат, і розкриті механізми їх взаємозумовленості. Функціональний підхід застосовувався при з'ясуванні функціональної залежності локальних інвестиційних процесів від умов та факторів інвестиційного клімату в Україні. Ситуаційний підхід сприяв дослідженню ситуаційних чинників ринкової реакції регіонів на зміни в інвестиційній сфері.

Інформаційною базою дисертаційної роботи послужили відповідні Закони України та дані Державного комітету статистики України, річних звітів, вибіркових обстежень, проведених автором у сільськогосподарських та переробних підприємствах Луганської області, спеціальні літературні джерела тощо.

наукова новизна одержаних результатів полягає в опрацюванні теоретичних і практичних положень дослідження та регулювання інвестиційної діяльності в АПК й обгрунтуванні заходів щодо її вдосконалення на державному і регіональному рівнях. Сутність наукової новизни основних положень дисертаційної роботи полягає в наступному:

- розроблено концептуальний підхід до визначення принципової схеми розвитку інвестиційної діяльності, обгрунтовано класифікацію її елементів та механізм формування інвестиційного клімату;

- розкрито роль держави в регулюванні інвестиційної діяльності в АПК та обгрунтовано необхідність його посилення на етапі формування ринкових відносин;

- проаналізовано передумови та виявлено тенденції розвитку макроекономічних інвестиційних процесів, визначено необхідність, можливість і доцільність застосування досвіду розвинутих країн світу в здійсненні структурної трансформації економіки, у тому числі в АПК, та визначено її форми, а також організаційно-методичні основи;

- обгрунтовано роль, можливі соціально-економічні наслідки і найбільш ефективні форми міжнародної інвестиційної співпраці;

- удосконалено напрями та механізми підвищення інвестиційної привабливості АПК промислового регіону;

- класифіковано функції регіональних органів влади щодо стимулювання міжгалузевих зв'язків АПК області та запропоновано його методичні засади.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дослідження знайшли практичне застосування у діяльності переробних підприємств Луганської області, що підтверджується відповідними актами районних органів влади та Головного управління АПК Луганської обласної державної адміністрації. Розробки автора були використані при підготовці Міжнародної українсько-китайської виставки Луганською регіональною торговельно-промисловою палатою, а також Луганським обласним управлінням статистики, АТЗТ "Луганськм'ясопром" при розробці Комплексного плану заходів щодо стабілізації і підвищення ефективності виробництва м'ясопереробних підприємств Луганської області.

Матеріали дисертації покладено в основу при підготовці автором розділів навчально-методичного посібника "Основи міжнародних економічних відносин", що використовується при вивченні відповідної дисципліни в Луганському державному аграрному університеті.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що наукові положення, розробки, висновки та пропозиції, що виносяться на захист, отримані автором особисто. Зокрема, визначено базові положення концепції макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності та уточнено їх поняття; розкрито логіку етапів розвитку інвестиційної діяльності як умови та чинника формування інвестиційного клімату на загальнодержавному рівні й на рівні регіонів; запропоновано методичні засади формування програм інвестиційного розвитку промислових регіонів в напрямі досягнення інтересів АПК.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались і були схвалені на ІІ міжвузівській науково-теоретичній конференції, присвяченій 75-річчю Луганського сільськогосподарського інституту (м. Луганськ, 23-24 жовтня 1996 р.), Міжнародній науково-практичній конференції вчених Московського державного автомобільно-дорожнього інституту (Технічного університету) і Луганського сільськогосподарського інституту (Москва - Луганськ, 4-5 грудня 1997 р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників "Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК" (м. Київ, 22-23 листопада 2001 р.), конференціях професорсько-викладацького складу Луганського державного аграрного університету (1996-2001 рр.).

Публікації. За основними положеннями та результатами досліджень опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 3,8 друкованих аркушів, у тому числі 8 одноосібних, з них 5 у фахових наукових виданнях.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 166 сторінках комп'ютерного тексту, містить 14 таблиць, 11 рисунків, 3 додатка, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який включає 193 найменування.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретичні та методологічні основи макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності в АПК" розглянуто категоріальне значення поняття інвестиційної діяльності, еволюцію його розробки в економічній теорії, важелі та пріоритети державного регулювання інвестиційної діяльності в агропромисловому виробництві.

Складність проблеми, її взаємодія і взаємозумовленість з іншими економічними, соціальними, правовими та політичними проблемами об'єктивно обумовили аналіз підходів до дослідження даних питань у науковій літературі. Нечіткість деяких положень, виявлена при розгляді даної проблеми, закономірно призводить до суперечливих рекомендацій щодо оптимізації регулювання інвестиційної діяльності та зумовлює необхідність системного дослідження діалектики її розвитку. Це є принциповим методологічним постулатом, оскільки категорія "інвестиційна діяльність" фокусує і разом з тим детермінує всю сукупність явищ та процесів, що визначають природу формування засад макроекономічного регулювання інвестиційних процесів.

При розгляді змісту інвестиційної діяльності як економічної категорії та виду людської діяльності було розкрито рівні її відносин і реалізації, а потім виділено опорні категорії концепції регулювання інвестиційної діяльності: "інвестиція", "інвестиційний процес", "інвестиційна політика", "інвестиційна стратегія", "інвестиційний клімат". Саме таким чином виглядає їх співвідношення та логіка розвитку. При цьому слід зауважити, що кожна з визначених категорій у свою чергу сприяє появі нових, які розкривають цілі, форми, фактори та показники інвестиційної діяльності.

На підставі розкриття діалектики розвитку інвестиційної діяльності визначено її мету, засіб, об'єкт, суб'єкт, механізм та результат. Відповідно вони класифікуються як економічний і / або соціальний ефект, інвестиції, інвестиційна сфера, інвестиційний комплекс, інвестиційний процес, реальний економічний і / або соціальний ефект. Встановлено, що умови, чинники та динаміка формування інвестиційного клімату визначають місце та роль інвестиційної діяльності, а також їх взаємозумовленість та взаємодію. Інвестиційна політика в сукупності з інвестиційним кліматом створюють умови для інвестиційної діяльності (рис. 1).

Динаміка інвестиційної діяльності сучасного етапу зумовлюється макроекономічною інвестиційною політикою попереднього, яка програмується відповідним інвестиційним кліматом. Йому притаманні: нестійка макроекономічна та політична ситуація, нечітка визначеність механізмів ринкового реформування, декларованість пріоритетного розвитку сільського господарств та АПК, недосконалість інвестиційної інфраструктури, корумпованість та тінізація економічної сфери. У свою чергу інвестиційна діяльність формує зміст інвестиційного клімату наступного етапу.

Рис. 1. Принципова схема розвитку інвестиційної діяльності та механізм формування інвестиційного клімату

Отже, для еволюційної суспільної системи характерна постійна відновлюваність та відтворюваність подібної циклічності. Вона може мати як знижувальні фази, коли спостерігається погіршення інвестиційного клімату, так і підвищувальні фази її активізації. Генеральна лінія при відсутності економічних та соціальних катаклізмів - поступовий розвиток. для України особливо важливим є опрацювання науково обгрунтованої стратегії ринкового реформування та визначення її пріоритетів. Невирішеність цієї проблеми значно знижує дієвість інвестиційних процесів, насамперед, в агропромисловому виробництві. Тільки за умови розробки такої стратегії можна чітко сформулювати її цілі, принципи, зміст та реалізацію державних регулюючих функцій, забезпеченість фінансовими ресурсами. Це має також суттєве значення у визначенні "точок росту" української економіки.

На основі узагальнення досвіду розвинутих країн, розкрито особливості державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні на етапі переходу до ринку. Обгрунтовано положення про згубність переоцінки ролі його саморегулюючої функції, що проявилось в Україні найбільш яскраво у першій половині 90-х років. Це призвело до втрати регульованості інвестиційної діяльності в державі, практично повній вичерпності мотивації довгострокових фінансових вкладень суб'єктів господарювання в усіх сферах, особливо в аграрному секторі.

В АПК слід визначити державні пріоритети, які необхідно реалізовувати через інвестиційний механізм використання системи економічних важелів, що передбачає:

- прямі державні інвестиції за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів;

- пільгове оподаткування підприємств АПК з метою їх стимулювання щодо використання більш вагомої частки прибутку на розширення відтворення виробництва і розвиток соціальної сфери села;

- підтримку товаровиробників АПК шляхом видачі їм кредитних ресурсів із пільговою оплатою відсотків;

- прямі і непрямі дотації, субсидії держави з метою фінансової підтримки окремих груп товаровиробників;

- цінову політику держави, пов'язану з її діяльністю на агропромислових біржах та встановленням еквівалентного обміну між аграрними товаровиробниками та іншими суб'єктами господарської діяльності;

- здійснення митної політики для зміцнення економічних умов господарювання вітчизняних товаровиробників на внутрішньому і зовнішньому ринках;

- політику амортизації з метою відновлення її як важливого джерела інвестицій.

З урахуванням вищевикладеного, пріоритетами у державному регулюванні інвестиційної діяльності в АПК на сучасному етапі мають бути наступні їх групи:

перша - забезпечення продовольчої безпеки України і досягнення максимально можливого соціального ефекту;

друга - створення здорового конкурентного середовища і становлення цивілізованого підприємництва в сільському господарстві, що визначається необхідністю формування ринкових засад економіки;

третя - структурна перебудова АПК з метою забезпечення комплексності виробництва, переробки, зберігання, транспортування і реалізації продукції;

четверта - створення умов для інноваційного розвитку агропромислового виробництва;

п'ята - закінчення будівництва об'єктів переробної промисловості, що близькі до свого завершення, або їх консервацію у разі низького (до 30 %) освоєння.

Слід зазначити, що питання макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності в АПК фокусують, по суті справи, всю сукупність аспектів економічного та соціального розвитку. Їх аналіз пов'язано з додатковими складностями через недосконалість підходів та обмежену інформаційну базу. Це обумовлює необхідність подальшого поглиблення теоретико-методологічних основ досліджуваної проблеми.

У другому розділі "Аналіз інвестиційної діяльності й управління інституційними перетвореннями в АПК на етапі переходу до ринку" дано оцінку стану інвестиційної діяльності на етапі формування ринкових відносин, досліджено форми державного регулювання структурної трансформації агропромислового виробництва, а також значення іноземного капіталу в системі заходів щодо активізації інвестиційної діяльності в країні.

Аналізуючи тенденції інвестиційної діяльності в Україні у період 1990-2000 рр. встановлено, що за всіх складностей і протиріч, їх загальна спрямованість і динаміка починають набувати позитивного характеру. Формування окремих механізмів державного регулювання, поступове становлення інфраструктури ринку, заходи щодо налагодження взаємовідносин різноманітних гілок влади привели до появи елементів стабільності й перспектив виходу з кризи. У цілому до 1998 р. нижня точка спаду інвестиційної діяльності в державі була пройдена. Саме з цього року вже спостерігається деяке зростання більшості макроекономічних показників: ВВП, основних виробничих фондів, продукції промисловості, обсягу інвестицій в основний капітал та виробництва будівельних матеріалів. також були виявлені зміни в раціоналізації технологічної структури капіталовкладень, зростанні обсягів кредитування виробничої сфери і платоспроможного попиту на кінцевий продукт. В сукупності це призвело до появи ознак активізації інвестиційних процесів і в АПК.

Водночас, виявлено чинник, що стримує інвестиційну діяльність в Україні - це зростання державного боргу і виплат по його обслуговуванню. У 1999 р. сума кредиту в обсязі 625 млн. дол. США спрямована на виплати за поточними зовнішніми зобов'язаннями. З огляду на це вперше з 1995 р. зменшився обсяг прямих іноземних інвестицій. У 2000 році вдалося закріпити позитивні тенденції в економічному розвитку України. Так, зростання ВВП досягло 6 %, обсягів промислового виробництва - 7 %, сільськогосподарського виробництва - 6 %; розмір інвестицій в основний капітал підвищився на 4 %. Попередні дані 2001 року підтверджують наявність позитивних тенденцій у вітчизняній економіці.

Аналіз розвитку інвестиційної діяльності в АПК виявив її залежність від ринкових перетворень, про що свідчить структура капіталовкладень за формами власності (табл. 1).

Таблиця 1

Структура капітальних вкладень в агропромисловий комплекс України

за формами власності, % до загального обсягу

Капітальні вкладення | Роки | Зміни 1999 р.

до 1991 р.; (±)

1991 | 1995 | 1998 | 1999

Підприємств і організацій всіх форм власності

у тому числі:

приватних

колективних

державних |

100,0

3,2

46,5

50,3 |

100,0

6,9

61,7

31,4 |

100,0

8,8

78,8

12,4 |

100,0

9,4

79,0

11,6 |

х

+6,2

+32,5

-38, 7

У 1999 році в агропромисловому комплексі держави найбільша частка капіталовкладень належала підприємствам колективної форми власності, причому з кожним роком відбувалося її зростання в загальному обсязі. так у 1991 році вона становила 46,5 %, а в 1999-му - 79 %. Також виявлено зростання питомої ваги капіталовкладень приватних підприємств. Водночас з кожним роком скорочувалась частка капіталовкладень державних підприємств агропромислового комплексу. Подібні тенденції простежено стосовно динаміки обсягу та структури інвестицій в основний капітал сільського господарства за формами власності.

встановлено, що політика здійснення структурних трансформацій в АПК повинна мати комплексний характер і охоплювати основні сфери економіки: організаційно-правову, управлінську, галузеву і міжгалузеву, технологічну, ресурсозбереження, демографічну, професійно-кваліфікаційну, екологічну, соціальну.

Програму структурних трансформацій в аПК доцільно розробляти на 15-20 років, й надати їй статусу національної. необхідно визначити державні пріоритети структурних перетворень, в якості яких доцільно виділити: розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, прискорене переоснащення на принципово новій основі переробних виробництв, наукове забезпечення сільського господарства та соціальну сферу. Механізмом реалізації згаданої програми має стати макроекономічне регулювання індикативного характеру, найважливішим засобом якого слід вважати інвестиційну політику.

Державну політику структурної трансформації в АПК необхідно будувати на основі визначення відповідних її етапів, кожний з яких має свою мету, термін та важелі здійснення.

Змістом першого етапу слід вважати подолання кризових явищ в економіці: зниження темпів падіння обсягів виробництва та його стабілізацію, "приборкання" інфляційних процесів, а також санацію найважливіших виробництв переробної сфери. Другий етап повинен закласти основу формування умов конкурентного ринкового середовища в аграрному секторі та адаптації до них підприємств. В рамках завершального етапу необхідно опрацювати збалансований господарчий механізм АПК з досягненням кінцевої мети програми його структурної трансформації. На цей період економічна політика повинна передбачати систему засобів, яка б забезпечила структурну оптимізацію агропромислового комплексу в майбутньому. Безумовним є принцип логічної послідовності виділених етапів.

необхідно використовувати систему економічних важелів регулювання інвестиційної діяльності довгострокового характеру, насамперед, грошово-кредитну, цінову, митну політику, різноманітного роду дотації та субсидії. Крім цього, використання важелів непрямого впливу регулювання інвестиційної діяльності зумовлюється принаймні трьома важливими обставинами. По-перше, вони забезпечать більший ефект, ніж прямі, оскільки дають можливість більш об'єктивно враховувати зміну господарської кон'юнктури. По-друге, використання непрямих важелів обходиться державі дешевше. на цьому зосереджують увагу вітчизняні вчені, проте в офіційній економічній політиці такий момент не знайшов належного відображення. По-третє, непрямі важелі регулювання інвестиційних процесів, за умови їх системного використання, сформують в економіці "критичну масу" стійкого інвестиційного попиту. Це дозволить Україні обгрунтовано визначити пріоритети у розробці і реалізації державного регулювання інвестиційної діяльності, а в кінцевому підсумку - досягти макроекономічної стабільності.

відсутність достатніх обсягів внутрішніх фінансових ресурсів потребує використання досвіду міжнародного інвестиційного співробітництва, врахування його позитивних і негативних сторін, що мають місце в соціально - економічному житті інших країн. Аналіз порівняльних переваг України в міжнародному поділі праці, динаміки прямих іноземних інвестицій в основні галузі її економіки, їх географічної і галузевої структури доводять доцільність використання саме прямих іноземних інвестицій в якості найбільш придатної форми міжнародного інвестиційного співробітництва, оскільки вона має ряд переваг.

основні з них такі:

-прямі іноземні інвестиції відносяться на рахунок конкретного позичальника (або спільного підприємства), отже, не позначаються на зовнішньому боргу держави;

-прямі іноземні інвестиції вкладаються в чітко визначені проекти та об'єкти, що об'єднує фінансову зацікавленість приймаючої сторони та інвестора;

-організаційно - правові форми залучення прямих іноземних інвестицій дають можливість більш дієво регулювати використання коштів з боку держави, в економіку якої вони вкладаються.

При аналізі загальнодержавних та регіональних тенденцій розвитку міжнародної інвестиційної співпраці було встановлено, що показник обсягів прямих іноземних інвестицій на душу населення по Луганській області майже у 6 разів нижчий порівняно з показником по країні і в 125-130 разів - з найбільш розвинутими постсоціалістичними країнами (табл. 2).

Таблиця 2

Прямі іноземні інвестиції в економіку Луганської області

Роки | Обсяг інвестицій | Динаміка до попереднього

року, %

всього,

тис. дол. США | на душу

населення, дол. США | всього | на душу

населення

1994 | 17104,57 | 6,10 | 110,2 | 111,3

1995 | 22881,51 | 8,22 | 133,8 | 134,75

1996 | 24734,25 | 9,04 | 108,1 | 109,98

1997 | 27932,11 | 10,34 | 112,9 | 114,81

1998 | 28121,35 | 10,54 | 100,7 | 101,93

1999 | 27585,99 | 10,46 | 98,1 | 99,24

2000 | 31445,80 | 12,09 | 111,8 | 115,58

Принциповим моментом у здійсненні міжнародного інвестиційного співробітництва має стати усвідомлення того, що зовнішні іноземні інвестиції - важлива і необхідна складова в розв'язанні національних проблем, але їх головна роль - бути каталізатором, одним з імпульсів економічного розвитку України.

Варто зазначити: загальнодержавні тенденції інвестиційної діяльності на етапі становлення ринкових відносин були детерміновані характером розвитку адміністративно-командної системи та особливостями перехідного періоду, що призвело до нераціональної структури АПК. необхідність її трансформування та відсутність достатніх внутрішніх ресурсів об'єктивно зумовлюють залежність країни від міжнародних інвестиційних потоків. При здійсненні інвестиційного співробітництва слід враховувати як короткострокові, так і довгострокові його наслідки для держави.

У третьому розділі - "Основні напрямки удосконалення системи макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності в АПК промислово-орієнтованого регіону" обгрунтовано пропозиції щодо розвитку інвестиційних процесів у господарському комплексі Луганської області - типової для промислових регіонів України, підвищення інвестиційної привабливості агропромислового виробництва, удосконалення соціально-економічних відносин та механізмів інвестиційного забезпечення АПК.

Аналіз тенденцій розвитку господарського комплексу Луганщини на етапі переходу до ринку дав змогу визначити галузеву структуру економіки регіону, в якій питома вага сільського господарства незначна, що чітко виявляється у валовій доданій вартості та її структурі за галузями економіки. У процесі поглибленого дослідження цих тенденцій виявлено динаміку інвестиційних процесів у Луганській області за останні роки. Встановлено деяку оптимізацію фінансових вкладень в технологічному плані (табл. 3).

Таблиця 3

Технологічна структура інвестицій в основний капітал

економіки Луганської області, %

Роки | Інвестиції

в основний

капітал | У тому числі на

будівельні та монтажні

роботи | обладнання, інструмент та інвентар | інші капітальні

роботи і витрати

1990 | 100 | 40 | 49 | 11

1995 | 100 | 61 | 33 | 6

1998 | 100 | 50 | 47 | 3

1999 | 100 | 41 | 56 | 3

2000 | 100 | 29 | 64 | 7

Поряд з цим виявлено негативну спрямованість інвестиційних вкладень в основний капітал господарського комплексу області за галузевою ознакою (табл. 4), яка нераціональна за структурою: невиправдані обсяги вкладень у промисловість (близько 60 % загального обсягу) та неврахування потреб сільського господарства (1,3 %).

Таблиця 4

Інвестиції в основний капітал за галузями

економіки Луганської області

(у порівнянних цінах; млн. грн.)

Галузі | Роки | Відхилення 2000 р. від

1990 | 1995 | 1998 | 1999 | 2000 | 1999 р. | 1990 р.

Всього | 3102,0 | 903,5 | 583,1 | 512,5 | 547,4 | 34,9 | -2554,6

Промисловість | 1631,8 | 590,2 | 367,7 | 314,5 | 306,7 | -7,8 | -1325,1

Сільське господарство | 387,8 | 26,7 | 9,4 | 8,7 | 7,3 | -1,4 | -380,5

Лісове господарство | - | 0,5 | 0,6 | 0,5 | 0,4 | -0,1 | -

Будівництво | 124,1 | 12,2 | 4,5 | 4,0 | 4,4 | 0,4 | -116,7

Транспорт і зв'язок | 102,4 | 60,6 | 66,9 | 65,0 | 97,5 | 32,5 | 4,9

Житлове господарство | 403,3 | 105,3 | 80,5 | 62,4 | 46,2 | -16,2 | -357,1

Торгівля | 2,2 | 6,6 | 4,4 | 9,3 | 8,7 | -0,6 | 6,5

Інші галузі | 450,4 | 101,4 | 49,1 | 48,1 | 76,2 | 28,1 | -374,2

Дослідження динаміки розвитку регіону свідчить: зміст структурно-інвестиційних процесів формує основу сукупності проблем соціально - економічної сфери, визначає загальну динаміку і перспективи виходу з кризи. Деформована структура господарського комплексу області, глибина і затяжний характер кризи, відсутність у необхідних обсягах інвестиційних ресурсів об'єктивно не дозволяють розраховувати на повне й одночасне розв'язання сукупності цих проблем. Тому постає завдання розробки загальної політики, стратегії і тактики вирішення цих проблем стосовно визначення орієнтирів структурно - інвестиційних перетворень і черговості здійснення. Їх доцільно розглядати і вирішувати наступним чином: структурні зміни - як мета, а інвестиційна діяльність - як засіб її досягнення.

загальний обсяг інвестиційних вкладень в регіоні має тенденцію до зниження, що. особливо властиво сільському господарству. Так, якщо в 1990 році частка сільського господарства в загальному обсязі інвестицій в основний капітал становила 12,5 %, то в 2000 році - зменшилася майже у 10 разів. З урахуванням цих тенденцій важливими слід вважати нові явища в розвитку інвестиційних процесів в агропромисловому комплексі: лізингові операції з постачання сільськогосподарської техніки товаровиробникам, вкладення банківського капіталу та комерційних структур в аграрний сектор і переробну сферу АПК, діяльність Регіонального фонду підтримки сільського господарства.

Відновлення в досліджуваній області інтеграційних процесів АПК і промисловості почало відбуватися за допомогою такої форми інвестування як регіональний контракт. Залучення внутрішніх джерел сприяло розв'язанню проблеми наповненості місцевого і загальнодержавного бюджетів, що в кінцевому підсумку, дозволило стабілізувати соціальну ситуацію.

Реалізація макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності на рівні областей повинна спиратися на дані аналізу й оцінки реакції регіонів на ринкові реформи. При цьому варто враховувати, що позитивна ринкова реакція означає активне формування передумов для оздоровлення інвестиційного процесу, а негативна - програмує дії, що стримують інвестиційні мотиви. Ринкова реакція регіонів формується, у свою чергу, під впливом довгострокових і ситуаційних чинників. Під першими розуміється наявність ресурсного потенціалу і транспортної інфраструктури, а також характеристика територіально - географічних умов. Ситуаційні чинники визначаються кон'юнктурними тимчасовими позиціями регіону і нормативно-правовими державними документами, що регулюють локальний інвестиційний процес (якщо такі прийняті).

Проблеми активізації інвестиційної діяльності на регіональному рівні фокусують сукупність довгострокових цілей розвитку нашої держави, що зумовлює необхідність розробки програм інвестиційного розвитку регіонів щодо забезпечення потреб сільського господарства та АПК. Принципами їх мають бути комплексність, безперервність і конкретність.

Реалізація принципу комплексності означає урахування всієї системи чинників, що формують регіональний інвестиційний клімат. При цьому варто відзначити важливість їх розгляду не тільки в статиці, а і в динаміці. Останнє особливо актуально при аналізі ситуаційних чинників, які мають здатність модифікуватися. Реалізація принципу конкретності потребує розгляду чинників, механізмів і соціально - економічних наслідків інвестиційної діяльності стосовно чітко визначених умов. Це стосується специфіки регіонів, недопущення "механічного" переносу оцінок, характерних для одних регіонів, щодо інших і необгрунтованої екстраполяції тимчасових умов. Принцип безперервності зумовлює необхідність організації аналізу умов здійснення інвестиційної діяльності в регіоні на постійно чинній основі. Такий моніторинг дозволить вносити зміни в інвестиційні програми (при обов'язковому зберіганні їх основних базових положень), впроваджувати нові механізми регулювання інвестиційної діяльності в регіоні.

Виділені методичні аспекти обгрунтування програм інвестиційного розвитку регіонів дозволяють класифікувати функції місцевих органів влади щодо їх реалізації, з яких насамперед слід виділити:

- організацію розробки оперативних і довгострокових інвестиційних планів регіонів у контексті загальнодержавних програм;

- оцінку поточних і перспективних фінансових надходжень та пропозиції щодо їх використання в процесі управління агропромисловим комплексом області;

- аналіз резервів інвестиційної сфери регіонів по основних галузях з метою мобілізації їх першочергового використання в сільському господарстві та АПК;

- організацію наукового забезпечення розробки бізнес - планів господарським структурам області, які формують бюджети різних рівнів.

У контексті обгрунтування підходів щодо розробки даних програм необхідно звернути увагу і на ряд інших заходів з удосконалення макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності в АПК, зокрема формування регіонального ринку цінних паперів і розвиток лізингових операцій. Принципово важливим заходом є також розробка методики оцінки ефективності інвестиційних проектів, вихідним моментом якої має бути виділення фаз життєвого циклу проектів: передінвестиційної, інвестиційної й експлуатаційної. Наступним етапом є оцінка вартості інвестованого капіталу - норми дисконту, що включає три складові: норму безризикового прибутку, інфляційну премію і премію за ризик. Однак, за безумовної необхідності обгрунтування методики оцінки ефективності інвестиційної діяльності важливість даної проблеми не повинна знижувати особливу актуальність питань соціального характеру.

Впровадження механізмів стимулювання регіональної інвестиційної діяльності в господарську практику інших суб'єктів держави регулюється положеннями прийнятого в 1999 році Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області". Результати дії цього Закону станом на 01.05.2001 р. характеризуються такими даними: кошторисна вартість затверджених проектів становила 52961,97 тис. дол. США; залучено інвестицій в обсязі 22966,1 тис. дол. США; кількість створених робочих місць - 934 одиниці, а кількість збережених - 9225 одиниць. Галузева структура інвестицій за затвердженими проектами формується таким чином: вугільна промисловість - 28141 тис. дол. США (53,1 %); обробна промисловість - 11821 тис. дол. США (11,2 %); харчова промисловість - 550 тис. дол. США (1 %). Якщо в 1999 році в сільське господарство області взагалі не було вкладено прямих іноземних інвестицій, то в 2000 році їх обсяг перевищив 1,5 млн. дол. США. Із загального обсягу планованих вкладень, що становлять 42,9 млн. дол. США за 18 реально здійснюваними проектами, тільки 6,1 млн. дол. США, або 14,2 % - зовнішні інвестиції. Вкладення внутрішнього характеру дорівнюють 36,8 млн. дол. США.

У цілому слід зазначити, що вирішення проблеми регулювання інвестиційної діяльності в АПК забезпечить новий етап в соціально-економічному розвитку регіонів. Країні потребує розробки регіональної політики, яка б передбачала створення ефективно чинної системи управління АПК на загальнодержавному і регіональному рівнях, а також його нормативно-правове та інвестиційне забезпечення як підсистеми господарського комплексу держави.

Висновки

1. Вирішальною умовою активізації інвестиційної діяльності в державі є формування сприятливого інвестиційного клімату. Методологічна основа вирішення цієї проблеми грунтується на розкритті логіки розвитку та структури інвестиційної діяльності. Структурними елементами інвестиційної діяльності виступають: мета, засіб, об'єкт, суб'єкт, механізм та її результат. класифікація кожного із згаданих елементів передбачає виділення: економічного і/або соціального ефекту, інвестицій, інвестиційної сфери, інвестиційного комплексу, інвестиційного процесу, реального економічного і/або соціального ефекту.

2. З метою формування сприятливого інвестиційного клімату щодо АПК необхідно забезпечити досягнення стабільної макроекономічної і політичної ситуації; розробку науково обгрунтованої стратегії ринкового реформування; наявність відповідної законодавчої бази; пріоритетність розвитку сільського господарства та агропромислового виробництва; дійове функціонування інфраструктури аграрного ринку; подолання інфляційних процесів та корумпованості і тінізації економічної сфери; стримування державного зовнішнього боргу і реструктуризацію виплат з його обслуговування; встановлення чітких механізмів регулювання міжнародного інвестиційного співробітництва; активну регіональну політику; інформаційно - методичне забезпечення здійснення інвестиційної діяльності.

3. Пріоритетами у державному регулюванні інвестиційної діяльності в АПК слід вважати: забезпечення продовольчої безпеки, яка є основою національної безпеки країни, досягнення максимально можливого соціального ефекту; створення здорового конкурентного середовища і становлення цивілізованого підприємництва; здійснення структурної перебудови; забезпечення кардинального науково - технічного прориву; взаємозв'язок загальнодержавних та регіональних інтересів.

4. Загальна спрямованість та механізми макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності агропромислового виробництва на ближчу та довгострокову перспективу найбільшою мірою будуть визначати структурні перетворення. Комплексну програму структурної трансформації в АПК необхідно розробляти на системній основі й охопити нею такі сфери: організаційно-правову, управлінську, галузеву і міжгалузеву, технологічну, демографічну, професійно-кваліфі-каційну, екологічну, соціальну, господарські та міжрегіональні зв'язки. Даній програмі доцільно додати статус національної.

5. Недостатній внутрішній інвестиційний потенціал України об'єктивно зумовлює необхідність залучення зовнішніх джерел. При цьому слід усвідомити, що дана проблема має безліч віддалених у часі наслідків економічного, політичного та іншого характеру. зовнішні іноземні інвестиції - важлива і необхідна складова розв'язання внутрішніх проблем, але їх головна роль - бути каталізатором, додати імпульсу соціально-економічному розвитку України.

6. Проблеми активізації інвестиційної діяльності в аграрному секторі регіонального рівня фокусують сукупність довгострокових цілей розвитку нашої країни, що потребує відповідної координації діяльності усіх гілок влади і зміщення акцентів у соціально-економічному розвитку в напрямі аграрної сфери. Державне регулювання інвестиційної діяльності в АПК має передбачати використання системи важелів прямого і непрямого впливу, з яких найбільш важливими є: пряме державне інвестування, грошово-кредитна, цінова, податкова політика, виважений протекціонізм у зовнішньоекономічних стосунках. В сучасних умовах актуальними слід вважати встановлення цінового паритету та пільгове кредитування аграрних товаровиробників. Кожен механізм містить свої відповідні важелі та особливості застосування.

7. Макроекономічне регулювання інвестиційної діяльності в АПК на регіональному рівні потребує розробки програм інвестиційного розвитку регіонів з метою забезпечення потреб сільського господарства та агропромислового виробництва. В основу їх обгрунтування мають покладатись наступні принципи: комплексність, конкретність та безперервність, які обумовлюють необхідність здійснення відповідних функцій місцевими органами влади по конкретних напрямах функціонування господарського комплексу області.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Чеботарева Н.Н. Амортизационная политика как средство активизации инвестиционной деятельности в отраслях АПК/ Сборник научных трудов ЛГАУ. Экономические науки, № 4. Луганск, 1999. - С.205-208.

2. Чеботарева Н.Н. Новые явления регионального инвестиционного комплекса / Збірник наукових праць ЛДАУ. Економічні науки, № 8. Луганськ, 2000.- С. 88_.

3. Чеботарьова Н.М. Розвиток інвестиційної привабливості агропромислового виробництва Луганської області // Економіка АПК. - 2000. - № 10.- С.72-73.

4. Чеботарева Н.Н. Особенности инвестиционной деятельности в условиях реформирования предприятий АПК/ Збірник наукових праць ЛДАУ. Економічні науки, № 9. Луганськ, 2001. - С.171-173.

5. Чеботарева Н.Н. О методологических основах разработки вопросов структурно - инвестиционных процессов. Основные тенденции развития промышленного комплекса региона на этапе перехода к рынку// Реформирование экономики региона: опыт, проблемы/ Под общей ред. проф. В.Г. Ткаченко. - Луганск: книжный мир, 1998. - С. 64-75.

6. Чеботарева Н.Н. Инвестиционный климат и инвестиционные риски. Внешнеэкономические связи на уровне регионов и организация управления // Основы международных экономических отношений /Учебно-методическое пособие/ под ред. проф. В.И. Богачева. Луганск, 1999. - С.78-81, С.105-110.

7. Чеботарева Н.Н., Чеботарев В.А. Институциональные изменения как условие макроэкономической стабильности Украины / Матеріали II міжвузівської конференції, присвяченої 75-річчю Луганського сільськогосподарського інституту. Луганськ, 1996. - С. 44. (в т. ч. автором проведено аналіз характеру і тенденцій інституційних трансформацій).

8. Чеботарева Н.Н. Определение организационно-экономических основ рыночного реформирования АПК Украины /Матеріали ІІ міжвузівської конференції, присвяченої 75-річчю Луганського сільськогосподарського інституту. Луганськ, 1996.-С.44-45.

9. Чеботарева Н.Н. Инвестиционный климат и его региональные особенности /Научные труды Международной научно-практической конференции. Москва – Луганск, 1997. - С. 87-88.

10. Чеботарева Н.Н., Чеботарев В.А. Инвестиционные возможности в Украине и странах СНГ (по материалам зарубежной печати). /Научные труды Международной научно-практической конференции. Москва – Луганск, 1997. - С. 86-87. (в т. ч. автором досліджено мотиви вкладень іноземних інвесторів в економіку держав СНД).

11. Чеботарева Н.Н. Основы анализа роли государства в инвестиционном процессе и формы его регулирования/ Проблемы экономики переходного периода: Науч.-техн. бюллетень. - Луганск, 1999. - С.3-5.

12. Чеботарева Н.Н. Финансовый интерес инвестора: реализация и подходы к определению/ Тезисы докладов и выступлений на научно-практической конференции. - Луганск, 1999. - С.54-55.

Анотація

Чеботарьова Н.М. Макроекономічне регулювання інвестиційної діяльності в АПК (на матеріалах промислово-орієнтованого регіону). - рукопис.

Дисертація на здобуття