ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ім. Г.С.СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

ЦВІРКУН Володимир Михайлович

Індекс УДК 130.2: 159.922.8

ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНИХ УСТАНОВОК ОСОБИ

ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Спеціальність 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

філософських наук

КИЇВ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор

Табачковський Віталій Георгійович, Інститут філософії

ім. Г.С.Сковороди НАН України, заступник зав.відділом філософської антропології.

Офіційні опоненти - Горак Ганна Іванівна, доктор філософських наук, професор, Міжнародний Соломонів університет (м. Київ), завідувач кафедри дала

Клепіков Андрій Олександрович, .кандидат філософських наук, доцент, Національний університет “Києво-Могилянська Академія” (м. Київ)

Провідна установа - Центр гуманітарної освіти НАН України (м. Київ), кафедра філософії науки та культурології

Захист відбудеться “21” грудня 2001 р. о 15 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 при Інституті філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, за адресою: 01001, м.Київ -1, вул. Трьохсвятительська,4.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України ( м.Київ -1, вул.Трьохсвятительська,4 )

Автореферат розісланий “21” листопада 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ситниченко Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Серед проблем людинознавства чільне місце належить питанням соціалізації особи, дослідженню вікових етапів її формування і розвитку. Особливий інтерес тут має вивчення особливостей формування світоглядної свідомості та аналіз основних елементів, що її репрезентують.

Підлітковий етап соціалізації у зв’язку із цим є доленосним для кожної людини. Його аналіз передбачає використання досліджень в галузі багатьох наук, зокрема, психології, філософії, педагогіки, юриспруденції тощо. Прагнення проаналізувати механізм формування світоглядних установок підлітка вимагає, принаймні, задіяння філософських уявлень про становлення і розвиток світогляду, загальнопсихологічної теорії установки і людської діяльності та даних педагогічної науки і практики з виховання світоглядної культури особи.

Тобто, сама постановка проблеми передбачає пошук нових шляхів інтеграції філософської, педагогічної та психологічної думки щодо формування найглибинніших пластів світоглядної свідомості підлітка, здатних постійно регулювати соціальну поведінку свого носія, надаючи їй осмисленої форми і роблячи її ( самостійний вибір вчинків) відповідальною по суті.

Підлітковий етап соціалізації цікавий для наукового пізнання тим, що він містить у собі безліч життєвих екстремальностей, вкрай гострих смисложитєвих переживань. Такі переломні моменти ( а для підлітка - це потік моментів ) в житті людини є, ключовими в дослідженні суті людського буття, загальнолюдських ідеалів і смисложиттєвих цінностей, самосвідомості людини.

Підліткова пора є "переломною" у житті кожного індивіда і по-своєму суголосна із тим перехідним станом, що характеризує соціум сучасної України. Така суспільна ситуація глибоко захоплює самосвідомість юної особи (підлітка), який вимушений, таким чином, швидше дорослішати.

Власне така самосвідомість у розмаїтті форм самовияву залежно від умов освіти і виховання, соціального статусу кожної окремої особи, світоглядна свідомість, яка шукає себе поза межами власного “Я”, - саме вона породжує особистість, людяність. Невтраченість власного життя, осмисленість його сенсу, таким чином, збігається з аналогічним станом у життєдіяльності інших людей - не тільки тих, що нас оточують, а й тих що жили раніше або житимуть у майбутньому.

Пошук життєвих орієнтирів, вибір ідеалів і смисложиттєвих цінностей, що в їх координатах і об’єктивно (стихійно для носія), і суб’єктивно (осмислено) знаходиться підліткова особа, вельми цікаві для науки. А своєрідна “вічність” проблем, що їх життя ставить перед кожним черговим поколінням підлітків, постійно актуалізує наукове пізнання різних аспектів життєдіяльності підліткової особи і, зокрема, формування світоглядної свідомості та одного із найважливіших її компонентів - світоглядних установок.

Значущість установок передусім та, що вони як один із сталих елементів світогляду особистості, виражають її самість, її внутрішнє свідоме й підсвідоме “Я”. Назовні установки знаходять вияв у життєвій позиції, якою визначається відношення людини до світу. Таким чином, світоглядна установка репрезентує індивідуальний рівень відношення “людина - світ людини”.

Світогляд, як відомо зі всією сукупністю належних йому складових і, зокрема, смисложиттєвих (світоглядних) установок, являє собою суттєву визначальну рису культурної особистості, виказуючи себе в різних життєвих колізіях тим, що називається стилем поведінки і, ширше, стилем життя. Підліткове середовище - це специфічна субкультурна реальність, індивідуалізовані форми якої позначаються на всьому подальшому житті людини. Сформовані в цю пору світоглядні установки спрацьовують, трансформуючись практично протягом всього життя.

Світоглядне "визрівання" сучасного підлітка наражається на особливі труднощі у зв'язку із загальним критичним станом всього українського суспільства.

Ступінь розробленості проблеми. У науковій філософській літературі є чимало змістовних праць, в яких досліджується широке коло світоглядних проблем. Перш за все, маємо на увазі теоретичні праці Київської школи, гуманістичний характер якої має давню традицію. Філософський гуманізм відродився понад три десятиліття тому в націленості на практично - духовно освоєння світу людиною. Починаючи з виходу в світ колективної монографії “ Человек и мир человека” (К.: Наук.думка, 1977. - 342 с.), світоглядно-антропологічна проблематика стала ширитися у філософських дослідженнях. Науковим працям вчених Інституту філософії НАН України автор завдячує у виборі фундаментальної методологічної бази аналізу окремої проблеми світоглядних установок як суттєвого чинника життєво практикованого світогляду.

Дослідження зазначеної проблеми передбачає певне переосмислення загальнопсихологічної теорії діяльності, викладеної в працях К.О.Абульханової - Славської, Л.І.Божович, Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконіна, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна та інших, а також загальної теорії установки, над якою тривалий час працювали Д.Н.Узнадзе та представники його школи.

Вітчизняні наукові дослідження психології підлітка тривали з початку нашого століття і сягнули своєрідного апогею в період так званого підліткового буму 20-30-х років, після чого тема підлітка залишається однією із превалюючих у психології, педагогіці, соціології.

Багато цікавого матеріалу в контекст дисертаційного дослідження надають праці психолого-соціологічного характеру (А.А.Бодалєв, Є.А.Донченко, І.В.Дубровіна, І.С.Кон, Н.І.Соболєва, Л.В.Сохань, Д.І.Фельдштейн та ін.).

В педагогічній науці проблеми формування світогляду особи і виховання підростаючого покоління розглядались в роботах видатних вчених і практиків ( Я.А.Коменський, Й.Г.Песталоцці, Й.Гербарт, А.Дистервег, К.Д. Ушинський, С.Ф.Русова, Г.Ващенко, П.П.Блонський, С.Т.Шацький, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський та ін.). Філософська педагогіка представлена іменами Г.С.Сковороди, Д.Локка, Ж.-Ж.Руссо, І.Канта, Г.В.Ф.Гегеля, Й.Г.Фіхте, В.Франкла, Р.Бернса та багатьох інших мислителів минулого і сьогодення.

В ракурсі винесеної на захист проблеми заслуговують на увагу один із напрямів західної педагогіки - “феноменалістська психологія і гуманістична педагогіка” (А.Маслоу, К.Роджерс) і, звичайно ж, плідний напрям практичної педагогіки, що склався ще в радянські часи - “педагогіка співробітництва” (Ш.А.Амонашвілі, Є.М.Ільїн, С.Н.Лисенкова, Б.П.Нікітін., С.Л.Соловейчик, В.Ф.Шаталін, М.П.Щетінін та ін.).

Спираючись на ці розробки попередників, автор здійснив спробу синтетичного дослідження проблеми світоглядної установки, формування таких установок на підлітковому етапі соціалізації особи та ролі світоглядних, смисложиттєвих установок у розвитку світоглядної свідомості й культури підлітка.

Отже, об’єктом дисертаційного дослідження є підліткова особа, яку за субстанційними буттєвими характеристиками слушно вважати “напівдитиною-напівдорослим” або перехідною особою з основною соціальною тенденцією виробитися і відбутися в якості особистості.

Предмет наукового дослідження автора - формування світоглядних (смисложиттєвих) установок на підлітковому етапі соціалізації особи, їх функціональне значення в життєво практикованій світоглядній свідомості й соціокультурній життєвій позиції підліткового індивіда.

Мета та основні завдання дослідження. Метою даної праці було подальше обгрунтування філософсько-світоглядного значення загальної теорії установки й уточнення самого поняття світоглядної установки під кутом зору з’ясування ролі світоглядних, смисложиттєвих установок у формуванні та розвиткові особистісної світоглядної культури підлітка.

Досягнення мети дослідження викликало необхідність вирішення таких завдань:

- співвіднесення під окресленим кутом зору понять “світоглядна свідомість” і “світоглядна установка”;

- аналіз особливостей світовідображення та світовідношення на підлітковому етапі соціалізації у зв’язку із феноменом “другого народження особи”;

- дослідження механізму спрацювання й зміни світоглядних установок у підлітковому віці;

- розкриття основних чинників формування світоглядної культури підлітка на тлі критичного аналізу системи освіти і виховання.

Джерела та методологічна основа дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертації є поєднання філософсько-антропологічного, культурологічного, загальнопсихологічного змісту діяльності та установки під кутом зору розмаїття людського світовідношення. Автор спирався також на численні соціологічні спостереження вітчизняних та зарубіжних науковців. Відправними для дисертанта стали такі теоретичні принципи:

- світоглядна свідомість як життєво практикований світогляд значною мірою визначається світоглядними установками;

- світоглядна установка є смисложиттєвою установкою та одним із найважливіших компонентів духовного світу людини;

- підлітковий етап соціалізації індивіда характеризується суттєвими змінами у світосприйманні і світовідношенні, позитивна націленість яких залежить від сформованості відповідних світоглядних установок;

- світоглядні установки істотно впливають на формування та розвиток світоглядної культури підлітка.

В процесі роботи над дисертацією вивчені та узагальнені теоретичні положення, що висунуті у монографіях та наукових публікаціях філософів, психологів, соціологів та педагогів стосовно досліджуваної проблеми. Автор також спирається на дослідження соціокультурного середовища українського народу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. У дисертації одержані результати, що претендують на наукову новизну і виносяться на захист:

·

· доведено, що зміна ведучого типу діяльності в підлітковому віці суттєво корегує фундаментальні підвалини світоглядної свідомості, до яких належать і світоглядні установки; позитивність та негативність світоглядної орієнтації підлітка пов’язані із переважанням ігрової компоненти в його життєдіяльності (“примірювання” до себе різних соціальних ролей);

· почуття дорослості як новоутворення світоглядної свідомості суттєво змінює життєву диспозицію індивіда, на що особливо впливає статеве визрівання, з яким пов’язана плинність світоорієнтацій і кризові злами в них, що спричиняє вікову трансформацію світоглядних установок;

· обгрунтовано, що змінюючись в процесі розвитку особи світоглядні установки, як базовий елемент світоглядної свідомості, в свою чергу детермінують спосіб світовідображення і світовідношення відповідно до потреб соціалізації; вони відіграють визначальну роль у формуванні світоглядної свідомості і суттєво впливають на соціальну поведінку підлітка;

· сферою формування світоглядних установок є відношення “мотив - мета діяльності”, всередині цього відношення слід шукати механізм творення і руху світоглядних установок, а також можливі шляхи їх перевиховання або ж соціальної корекції;

· підліток не стільки вибирає світ, скільки вибирає себе, виношуючи основну ідею власного життя; вибір і здійснення смисложиттєвого вчинку неможливий без опертя на світоглядні установки - чи не найважливішу константу життєвої позиції підростаючої особистості; здатність вибирати гальмується хисткістю волі підліткової особи;

· встановлено, що в силу специфіки вікового розвитку підліток, як субкультурний суб’єкт, вдається до рефлексії над кардинальними проблемами людського буття, намагається в своїх ідеальних (романтичних) уявленнях представити “образ власного Я”, сконструйований із внутрішніх переживань і максималістських оцінок, спроможним і заслуговуючим зайняти належне місце в системі прийнятних для нього соціальних цінностей;

· формування світоглядних установок на підлітковому етапі соціалізації є результатом поєднання об’єктивних і суб’єктивних діяльнісних факторів; серед перших слід виділити сукупний вплив соціокультурного середовища, яке динамічно змінюється; особливо слід сказати про вплив сучасної суспільної всеохоплюючої кризи, яку підліток сприймає по-своєму і, здається, не так драматично, як покоління батьків - його критичний вік дозволяє йому швидше оговтатися в перипетіях сьогоденного буття і вибрати нові соціальні орієнтири; щодо суб’єктивного діяльнісного фактора беремо до уваги природню потребу підлітка стати дорослим, власноруч відповідати за себе, набути особистої самостійності;

· сучасний український підліток як ніколи залишається самотній: “батьківська безпорадність” ніколи не влаштовувала підлітка і тепер він особливо гостро це усвідомлює;

· доведено, що система освіти і виховання повинна опиратися на принцип суб’єкт-суб’єктного відношення, без цього школа стає малоефективною, “казенною” справою і практично залишає підлітка “без нагляду”;

· школа із науково організованою системою плекання особистості є важливим фактором формування світоглядної культури підлітка, “зрощеної” на вивірених світоглядних установках, що виражаються в соціально-прогресивній світоглядній позиції; свою відносну завершеність світоглядна культура отримує в розвинутих соціальних почуттях юної особистості, вихованню яких ця особистість відкрита вразливою душею.

Теоретичне та практичне значення дисертації. У дисертації розроблені положення, що відкривають нові можливості філософсько-антропологічних досліджень, розробок інших гуманітарних наук, педагогіки, психології , соціології - зокрема, положення та висновки дисертаційного дослідження можуть знайти застосування у філософсько-антропологічних розробках, соціальній та віковій психології, теоретичній і практичній педагогіці, в різних формах освітньо-виховної роботи із підлітковою молоддю. Автор не виключає також використання відповідних аргументів дисертації у роботі вчителів із батьками.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та висновки, що з них витікають, обговорювались на засіданнях відділу філософської антропології Інституту філософії НАН України ім. Г.С.Сковороди, теоретичних семінарах кафедри філософії та економічної теорії Тернопільського державного педагогічного університету ім.Володимира Гнатюка, доповідались на науково-практичних конференціях “Концепция единого закономерного мирового процесса и современность” (Перм,1987), “Мировоззрение в системе общественного сознания” (Воронеж, 1988), на Філософсько-антропологічних читиннях пам’яті Вадима Іванова (Київ, 1996).

Результати дисертаційного дослідження опубліковані у розділі колективної монографії "Формирование мировоззренческой культуры молодежи" (К.: Наук.думка,1990), викладені у 5-ти статтях та 2-х тезах. В ході підготовки дисертації до захисту опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом понад 6 друкованих аркушів, 8 публікацій із них безпосередньо стосуються теми дисертаційного дослідження.

Основні положення наукового дослідження реалізовані й одержали підтвердження в науково-педагогічній діяльності, на методологічних семінарах, у індивідуальній роботі із студентами педагогічного вузу, у спілкуванні із батьками старшокласників та інших формах творчих контактів.

Структура роботи. Порядок викладення матеріалу визначається послідовністю вирішення центральної проблеми роботи. Мета та завдання дисертаційного дослідження визначили таку структуру роботи: вступ, три розділи ( по 2 параграфи кожний), висновки, список використаної літератури, що включає 121 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, дається характеристика стану її розробленості в філософській, психологічній і педагогічній науках, визначається мета і завдання дослідження, формулюються положення, що виносяться на захист, вказується наукова новизна, практична і методологічна цінність роботи.

Перший розділ “Світоглядна свідомість і установка: співвідношення і взаємозв’язок в процесі соціалізації і становлення особи” складається із двох параграфів. Тут розкрито структуру та функції світоглядної свідомості, а також філософсько-світоглядне значення загально-психологічної теорії установки, запропоноване авторське бачення світоглядної установки.

У першому параграфі “Про структуру і функції світоглядної свідомості” остання розглядається як складне за своєю структурою утворення, котре відображає всю систему відносин “людина - світ людини”.

Виходячи з положення, що світоглядна свідомість є практично-духовним утворенням, тобто таким, що реально функціонує в житті людей, можемо вважати її ядром світоглядної культури, до рівня якої підноситься культура життєдіяльності особи.

Світоглядна свідомість - то система життєво-практикованих принципів, установок, орієнтирів і уявлень, регулятивів особи, що складають своєрідний фундамент її відношення до світу. Вони містять в собі основне смисложиттєве навантаження особи.

В сукупності своїх функцій, найперше - пізнавальної, орієнтаційної та регулятивної - світоглядна свідомість постає як самосвідомість, себто усвідомлення самототожності особи аж до її вірності самій собі, своєму життєвому ідеалу. Вона виявляється у постійності чи неперервності світопереживання, виражається у саморефлексії, що передбачає можливості контролю над собою і здатність оцінювати своє місце в світі.

Структура світоглядної свідомості, базуючись на уявленнях, переконаннях і принципах, включає в себе такі основні елементи, як світовідчуття, світовідображення, світовідношення та світоспоглядання. Імперативну роль у цій структурі мають світоглядні, тобто смисложиттєві установки. Вони формуються в процесі живого включення індивіда у суспільну життєдіяльність, розмаїття суспільних зв'язків та відношень.

Світоглядна свідомість має інтегративний характер, вона організує внутрішній світ особистості, об'єднуючи в ньому соціальний та індивідуальний, духовний та тілесний, об'єктивний та суб'єктивний, практичний та пізнавальний, творчий та споглядальний аспекти буття людини.

У функціональному плані світоглядна свідомість передусім є визначником сенсу життя, виявляючи регулюючий вплив на функції конструктивного характеру - евристичні, аксіологічні та прогностичні. Своїм смисложиттєвим "наповненням" світоглядна свідомість звернена у майбутнє, у вибудовування образу бажаного світу, в якому суб'єктивний світ людської особи співпадає із об'єктивним світом умов її самореалізації і саморозвитку.

Світоглядна свідомість, найважливішим "продуктом" якої є усталений образ наявного світу, у площині індивідуального особистісного свого виявлення загалом виконує дві діалектично суперечливі функції. З одного боку, світоглядна свідомість стабілізує людську життєдіяльність, з іншого - вона цю діяльність й стимулює. У освітньо-виховній роботі із підлітковою молоддю важливо забезпечити єдність, взаємопроникність цих функцій, що виражають практично крайні полюси людської активності.

Світоглядна свідомість є багатофункціональною "конструкцією", що нею людина прагне "охопити", відобразити весь світ у його проекції в майбуття. Звичайно, така проекція у майбутнє має своє опертя у минулому. У моменті теперішнього, що переживається людиною як даність і який висвічується світоглядною свідомістю в образі наявного світу і відношення до нього носія цієї свідомості відбувається своєрідна зустріч минулого із майбутнім, або навпаки. У контексті такої зустрічі, в залежності від зовнішніх обставин буття людини і внутрішнього стану її душі, її, як можна було б сказати, настроєвості світоглядна свідомість виконує то переважно стимулюючу, то, відповідно, - стабілізуючу функції.

Загалом же світоглядна свідомість виконує роль своєрідного інтегратора відношень людини до світу. Саме цю її функцію логічно вважати основною і визначальною у відношенні "людина - світ людини", бо завдяки їй сама світоглядна свідомість трансформується у особистісну самосвідомість людини.

Структурно і функціонально світоглядна свідомість є складним, але єдиним, цілісним і цільним утворенням, що "опирається" на світоглядні установки.

Другий параграф “Філософсько-світоглядне значення загальної теорії установки. Поняття світоглядної установки” присвячено осмисленню загально-психологічної теорії установки, розробленої Д.Н. Узнадзе і його школою, показано, як функціонує цей соціально-психологічний феномен в структурі світоглядної свідомості. Автор вважає, що світоглядні або смисложиттєві установки складають своєрідне ядро, один із найважливіших компонентів у відношенні “людина- світ людини”, що характеризують світоглядну свідомість в аспекті її відбиття в реальній життєдіяльності індивіда.

Світоглядні установки, як можна було б сказати, являють собою константну, стабілізуючу ланку світогляду людини. Виконуючи інтегративну функцію в системі світоглядної свідомості, вони відіграють визначальну роль у світоглядній позиції особистості.

Більш широке використання цього поняття було б плідним не лише у вивченні світоглядних проблем, але і у трансформуванні філософського дослідження світогляду, світоглядної свідомості на вікові зрізи індивідуального розвитку людини, процес соціалізації особи. Дисертанта цікавить у цьому зв’язку, насамперед, те, як “працюють” світоглядні установки на підлітковому етапі соціалізації, чи можлива соціальна корекція механізму їх формування у підлітковому віці.

Виходячи із розуміння нерозривного зв’язку установки та діяльності людини, доходимо висновку, що важливою сферою формування світоглядних установок є відношення мотив-ціль діяльності. Для того, щоб світоглядна установка закріпилась, стала необхідним працюючим і направляючим джерелом внутрішнього світу особистості, зовсім недостатньо лише усвідомлення мотивів і цілей, потреб та інтересів, певної діяльності і дій. Потрібне ще глибоке особистісне переживання і почування, що забезпечувало б проникнення її у сферу підсвідомості. Почуття людського у собі і у всьому, як і відповідну йому потребу, можна розглядати як вияв шуканої світоглядної установки, що пронизує все єство людини і її відношення до світу.

Серед різних установок світоглядні уявляються нам найбільш фундаментальними та довготривалими. Процес їх формування багато в чому залежить від інтересів людини щодо довкілля й щодо себе, світу власного “Я”. Намагаючись визначити поняття світоглядної установки, не можна обійти увагою низку важливих для буття людини зв’язків і відносин, всередині яких зароджуються і фіксуються різного роду установки. Якась частина цих установок трансформується у світоглядні, а саме ті із них, що пов’язані із смисложиттєвими пошуками індивіда.

Варто зауважити, що англомовний аналог розглядуваного тут поняття установки - “attutude” перекладається, як “відношення”, “позиція”. Світоглядна або смисложиттєва установка - то передусім та особистісна позиція, що має визначальне значення у відношенні “людина - світ людини”.

Світоглядну установку в загальному плані можна кваліфікувати, як пережитий і усвідомлений стан буття, діяльного відношення до світу, що стає світом власного “Я”. Як особистісна позиція вона фіксується в структурах світоглядної свідомості і детермінується духовно-практичною діяльністю особистості, націленої на реалізацію життєвих ідеалів.

Світоглядні установки являють собою один із найсуттєвіших елементів світоглядної свідомості, самосвідомості людини. Вони є базовим чинником її розвитку та реалізації, істотно визначають місце світоглядної свідомості у системі світогляду людини, предметом якого є відношення "людина - світ людини".

Світоглядні установки є смисложиттєвими установками, тобто у своєму ідеальному значенні - установками на все життя. Вони формуються і фіксуються у процесі діяльнісного розв'язання людиною кардинальних проблем буття, виявлення світоглядною свідомістю суті людського життя, визначення смисложиттєвих орієнтирів у ході діалогу людини із світом в якому вона живе. Механізм спрацювання світоглядних установок в основному зосереджений у сфері співвідношення мотиву і мети людської діяльності. Проживання і переживання життя людиною, щоби не відбутися як просте існування мусить мати світоглядне опертя ( світоглядний фундамент ), важливе місце у якому належить світоглядним установкам.

Підлітковий вік - найвідповідальніший у процесі соціалізації тому, що саме в цю пору починає чітко виявлятися прагнення до самостійних дій, самостійного аналізу й усвідомлення того, що відбувається в країні та світі, нарешті, до прийняття самостійних рішень. Саме тому важливо, щоб процес виховання підлітка мав чітко спрямований характер та відповідав об’єктивним умовам сучасного етапу суспільного розвитку. Розв’язанню цього важливого соціального завдання слід підпорядкувати і подальші дослідження світогляду, світоглядної свідомості особи, що стає особистістю.

Другий розділ. “Роль установок в процесі формування світоглядної свідомості підлітка” складається з двох параграфів.

Перший параграф “Особливості світовідображення підлітка у відповідності із потребами соціалізації” є дослідженням того, як різні фактори, починаючи із психофізіологічних і завершуючи соціально-особистісними, істотно змінюють світовідображення підлітка. В цьому світовідображенні починає вимальовуватися об’єктивно-істинна картина світу, взаємозв’язки, якими він просякнутий, виділяються основні закономірності, притаманні природному та соціальному світам, що зливаються в єдиний світ людини. Це відбувається головним чином завдяки вивченню основ природничих та гуманітарних наук.

Становлення свідомої особистості, її, як вважають психологи, народження або ж соціальна втрата особистісного самовираження людської істоти відбувається в межах підліткового етапу соціалізації особи. Підлітковий вік важко окреслити в індивідуальному хронотопі людини. Перш за все, підлітковість слід розглядати як напружений критичний період переходу від дитинства до дорослості. Кожна людська особа переживає період глибоких змін власної індивідуальності, якими охоплюються її фізіологічно-тілесна конституція, світовідчуття і світовідношення, соціальний статус. Підлітковість - це етап формування індивідуальної моральності, виникнення і розвитку соціальних почуттів. Тут власне людське "Я" починає осмислювати індивідуальну історію в контексті сукупної історії інших "Я", історії людства загалом.

На ґрунті достатньо різноманітних знань про навколишній світ, досягнення якісно нового рівня цих знань та їх певної систематизації у підлітка з’являється інтерес до власного внутрішнього світу. Зовнішній світ постає перед ним, як світ об’єктивних, незалежних від нього, інколи чужих йому умов буття, внутрішній - як світ особистісних переживань, зміни почуттів, як таїна індивідуальної свідомості.

Підлітковий етап життя людини насичений гострими суперечностями світоглядного “дозрівання” особистості, як у об’єктивному (філогенетичному), так і в суб’єктивному (онтогенетичному) відношеннях. Даний період соціалізації виражає суспільну потребу та індивідуальні можливості формування свідомої особистості, суб’єкта, що активно усвідомлює реальний світ і своє місце в цьому світі, як правило, в романтичній формі. Підліток пристрасно прагне перетворити найближче довкілля, відносини, у яких він живе, уявляючи себе героєм, намагається знайти своє місце в світі, переживаючи ці пошуки як свою людську долю. Прагнення “добути” смисложиттєву ідею, спонукає його робити вибір між вузькопрагматичними і загальнолюдськими цілями, між цілями і мотивами, звіряти задані суспільством смисли життя із особистісним покликанням.

Якою є визначальна для підлітка діяльність, яка її установочна регуляція, як і якими шляхами вона формується? Дисертант обґрунтовує тезу, що особливе значення має для підлітка спілкування: завдячуючи останньому, він розпредметнює, освоює світ людської культури і присвоює його, як світ власної людської сутності. Він стає здатним опредметнювати сутнісні сили з висоти пізнаного, поєднувати особистісні інтереси з інтересами суспільства. Найближчим “суспільством” для підлітка стає специфічна соціокультурна група - колектив однолітків. Діяльність підлітка має бути включена в колективне спілкування, оскільки воно - єдина площина соціального досвіду, яку може освоїти підліткова особа, формуючись, як особистість. Спілкування - сфера творчості для підлітка. “Творення спілкування” - рівнозначне освоєнню і привласненню сукупного соціального досвіду. Враховуючи, що необхідною умовою його є колективна організація життєдіяльності підлітка, водночас варто звернути увагу і на зростання рівня індивідуалізації життєдіяльності підлітка в сучасних умовах.

Спілкуванням практично повністю охоплюється мотиваційна сфера діяльності підлітка. Він випробовує себе в різних соціальних ролях, прагнучи відшукати себе в соціальному світі, “самоздійснитися”, реалізуючи вироблені, сформовані (або задані) на порозі самостійного життя ідеали та принципи життєдіяльності. Вибрати життєвий шлях, в процесі якого підліток в найближчому майбутньому зміг би реалізувати себе, він може лише за умови достатньо універсального спілкування, коли останнє поєднує всі сторони життя юної особи - від прозаїчної, елементарно-буттєвої - до поетичної, пов’язаної із героїкою, закоханістю тощо.

Підлітковий етап соціалізації якісно різниться від попереднього зміною самого способу бачення світу, змісту і структури світовідображення, в центрі яких перебуває сам підліток, що критично відноситься до навколишньої дійсності та до власного “Я”. Готуючись змінити дійсність у відповідності із уявленнями про належне, соціальну справедливість та прийнятні ідеали, підліток, як романтик форми, найчастіше виявляє себе природнім авантюристом, шукачем та організатором різних пригод. Завдяки цьому він готовий (принаймні ідеально) до різноманітних життєвих випробувань. Тут ми маємо справу із переходом індивідуального суб’єкта від тілесної (в дитинстві) до просторово-часової форми особистісної життєвої самореалізації. Підліток ніби-то скидає із себе тілесну замкнутість дитини, опиняючись у полосі просторово-часових змін власного “Я”, завдяки чому дорослішає не тільки фізіологічно (за статевими ознаками), але й освоюючи реальні просторово-часові межі руху (проектування) власної тілесності, більше того - власної особи, як особистості.

Внутрішній світ підлітка розглядається у дисертації як своєрідний камертон протиріч соціального світу, в ньому відображаються найгостріші колізії людського буття. Лише реально визначивши вузлові моменти буття, відшукавши єдину для них міру, що концентрується в ідеалі життя, можна реалізовувати себе в статусі особистості. Найсуттєвішою прикметою особистісного ставлення до світу є вчинок. Саме конкретний вчинок, його витоки, момент здійснення та націленість сприяють вияву тих якостей, що характеризують певну особистість. Особливе значення має вчинок для особистості, що формується, тобто для підлітка. Підліткові вчинки завжди смисложиттєві, принаймні в переживанні юної особи, що прагне особистісної визначеності.

Суперечливість тієї діяльності (сукупності видів діяльності), яку реалізує підліток і яка потребує співпадіння певного життєвого досвіду (знань) з необхідністю здійснювати вчинки (розв’язувати суперечність “мотив - мета діяльності”) - джерело формування установок, що регулюють подальший процес діяльності. Світоглядні установки формуються за умови розв’язання особистістю світоглядних проблем. Вони підвладні змінам тоді, коли змінюється сам сенс життя. Сукупність всіх життєвих факторів, що роблять життя людини змістовним, наповненим смислом, уможливлює ефект “перевиховання” установок.

Підлітковий етап соціалізації, отже, розглядається в дисертації як насичений динамічними змінами світосприйняття, світовідчуття, в цілому світовідношення особистості, котра формується. Важко відділити об’єктивні фактори цього процесу від суб’єктивних, в житті підлітка вони тісно взаємопереплетені. Ті або інші об’єктивні сторони відображення пов’язані з освоєнням підлітком більш глибинних пластів людського світу (в порівнянні з дитиною) внаслідок появи опосередкованих форм світобачення і розвитку мислення, істотних внутрішніх змін, духовного росту, появи інтересу до власного “Я”, “проривів” до суто особистісного бачення світу, пошуків сенсу життя, спроб “вписати” себе, свій образ у образ навколишнього світу. Важливе значення для світоглядного особистісного розвитку підлітка мають психофізіологічні вікові зміни, ріст індивідуальної самосвідомості, розвиток просторово-часових орієнтацій, що набувають романтичної форми прощання з дитинством та тривожного передчуття майбутнього, розв’язання проблеми життя й смерті, жадання здійснювати смисложиттєві вчинки. Світоглядні установки, формуючись на таких підвалинах життєдіяльності підлітка, здійснюють регулюючий вплив на його подальше життя, виражаються в життєвій позиції індивіда.

У другому параграфі “Специфіка світовідношення і вплив світоглядних установок на соціальну поведінку підлітка” досліджено суттєві зміни, що відбуваються у світовідношенні особи на підлітковому етапі соціалізації. Ці зміни пов’язані передусім із пошуком центральної фігури в навколишньому світі. Природньо, що такою головною діючою особою існуючого в уяві підлітка людського світу стає він сам.

Підліток починає вперше по-справжньому переживати своє життя: не тільки сьогодення, але й минуле та майбутнє. Підліткова саморефлексія не знає меж у способах моделювання зв’язків особистісного духовного світу із довкіллям. Духовний світ особистості сконцентрований навколо фундаментальних проблем буття. Він формується, розвивається через розв’язання смисложиттєвих антиномій: життя-смерть, людське-нелюдське, добро-зло тощо. “Вживання” в світ для підлітка - одна із найважчих проблем. Йому важливо не просто відчути буття об’єктивної дійсності, але передусім зрозуміти хід подій у соціальному світі, протиставляючи йому свій внутрішній порядок, що рухається в унісоні чи в дисонансі щодо зовнішнього світу.

Не окремі фрагменти світу, а весь він загалом стає предметом переживання й осмислення підлітка. І об’єктивно, й суб’єктивно, він потрапляє у ситуацію переходу від по-дитячому безпосереднього, споглядального - до опосередкованого, раціонального відображення світу, до світовідношення, котре передбачає наявність суб’єктивної форми суспільного ідеалу, розвинутої самосвідомості.

Відповідно до особливостей соціалізації, підліток спочатку фіксує своє місце у системі суспільних зв’язків та відносин у свідомості. Але ж від нього потребується діяльнісне визначення цього місця. Слід зауважити, що підліток не застрахований від того, щоб не стати особистістю. Суспільство, яке нехтує проблемами підлітка, може втратити ціле покоління молодих людей.

За умови, коли світоглядні установки сформовані, поведінка особистості відзначається цілеспрямованістю, осмисленістю, єдністю, відсутністю суперечності в певному результаті. Цільність особистості й, відповідно, доцільність її поведінки в суспільстві залежать від того, на- скільки як процес, так і результат діяльності відповідають адекватному відтворенню смисложиттєвих, світоглядних установок, наскільки останні функціонують як внутрішня “пружина” життєдіяльності, як рушій послідовної реалізації особистісної життєвої програми. Разом із іншими компонентами світоглядної свідомості особистості світоглядні установки виконують роль регулятора соціальної поведінки.

Свідома особистість прогнозує, націлює власні поведінкові акти і управляє ними, виходячи із сформованих ( або набутих ) світоглядних установок.

Поведінкою охоплюється вся життєдіяльнсть людини. Та чи інша діяльність індивіда здійснюється в руслі певної поведінки, несе на собі суттєвий відбиток її визначеного типу. Бажаючи поводитися як дорослий, підліток змушений вибирати і здійснювати такі види людської діяльності, що репрезентували б набуту ним дорослість. Для підлітка вибір життєвої поведінки означає вибір лінії життя, формування його програми. Специфіка, найближчі результати такого вибору, багато в чому залежать від стану суспільства (динамічного чи застійного). Підлітку, щоб стати особистістю, вкрай важливо відшукати єдину смислову лінію поведінки в суспільстві.

Третій розділ “Фактори формування світоглядної культури підлітка” присвячено критичному аналізу наявної системи освіти й виховання та розглядові тих освітньо-виховних чинників, що мали б відповідати основній меті щодо підлітка - сформувати соціально зрілу особистість, суб’єкта й творця гідних людини соціальних відносин. На думку дисертанта, стрижневою проблемою формування особистості є виховання соціальних почуттів.

У першому параграфі “Освіта і виховання як процес формування соціально зрілої особистості” констатується, що процес освіти і виховання, соціалізації нащадків є одним із найважливіших життєво необхідних засобів людського життя. Навчання, що за твердженням психологів є провідним різновидом (типом) діяльності підлітка, - то істотний фактор соціалізації індивіда, формування й розвитку особистості. Навчаючись, підліток здійснює рольове освоєння різноманітних видів людської (суспільної) діяльності. Навчання передбачає, з одного боку, освоєння і придбання визначеного суспільними потребами рівня знань, вмінь і навиків (освіта), а з іншого, - вимагає органічної трансформації освіченості у звичку поведінки, у вихованість як таку.

Авторитарна школа формально звітує перед суспільством за безособово “освоєний” загальний (абстрактний) рівень освіти і практично нездатна виховати особистість. Нормальний розвиток школи дисертант вбачає на шляху її демократизації та гуманізації, впровадження шкільного самоуправління і, звичайно ж, певної спеціалізації. Така школа має бути школою співробітництва (педагогіка співробітництва), відносини в ній вибудовуються на суб’єкт-суб’єктних зв’язках.

Враховуючи величезний виховний вплив на особистість, що формується реального способу суспільного життя, зараз необхідно, щоб освіта та виховання підростаючих поколінь стала дійсно всегромадською справою. Громадські організації можуть взяти на себе вирішення багатьох проблем освіти і виховання як у школі, так і поза її межами, доручаючи, наприклад, виконувати підліткам суспільно-корисні і цікаві їм завдання, впливаючи, такими чином, на вироблення світоглядних установок, формування соціальних почуттів.

Існуюча в даний час із посиланням на кризовий стан суспільства практика скорочення державного (бюджетного) забезпечення освітніх програм абсолютно недалекоглядна, більше того, навіть по-своєму небезпечна при вирішенні такої важливої соціокультурної проблеми, як соціалізація підростаючих поколінь. Суспільство, яке економить на освіті і вихованні, приречене на агонію вимирання і поступового зникнення із культурного поля людства.

У другому параграфі “Формування соціальних почуттів у підлітковому віці” автор, виходячи із розуміння соціальних почуттів як сутнісних сил людини, що являють собою універсальний спосіб зв’язку із світом, спосіб соціального утвердження особистості, вважає підлітковий етап соціалізації найбільш сприятливим для формування цих почуттів. Суперечливий, до парадоксів, характер буття, життєдіяльності підлітка - це і відповідні обставини, і умови формування і розвитку в нього соціальних почуттів. Такі почуття розвиваються у підлітка в процесі “охоплення” його індивідуальною свідомістю смислового зв’язку явищ світу, усвідомлення значимості суспільних відносин, величезної цінності рівноправного спілкування між людьми, розуміння своєї причетності людському світові і діяльної участі в ньому здійснюваними вчинками, соціальна корекція (виправляюча оцінка) яких дозволяє розглядати в них вираз єдиної міри людських відносин, досяжної індивідом, міри розв’язання суспільних суперечностей як суперечностей особистісного розвитку. Ці почуття народжуються і присвоюються, перетворюючись у сутнісні сили, здібності особистості на ґрунті виділення смислових протилежностей людського буття і розв’язання суперечностей між ними через пошук предметів, що задовольняють виникаючу “жадобу” почуттів.

Самопочуття підлітка і, таким чином, процес формування у нього соціальних почуттів, “доростання” індивідуального світовідчуття і світосприйняття до рівня соціального почування залежить від того, наскільки він спроможний “розводити” такі, наприклад, опозиції людського відношення до буття, як життя і смерть, добро і зло, краса і потворність, дружба і ворожнеча, любов і ненависть, правда і кривда тощо, не залишаючись лише на фіксації цих крайностей, а проймаючись їх боротьбою, розв’язуючи відповідну суперечливість шляхом активної участі в подіях життя, тобто, відповідальними, належними під його кутом зору вчинками, інакше кажучи, стаючи на певну позицію прийняття людського - життя, добра, краси, дружби, любові, правди.

Соціалізація індивіда інакше і неможлива, як у формі освоєння і присвоєння різноманітних явищ соціокультурного порядку, вироблюваного віками світу людських предметів, сутностей і відповідних їм почуттів. Соціальні почуття прививаються, формуються і виховуються в процесі успадкування (ідеального, теоретичного і реального, практичного) людських сутнісних сил, що сконцентровані в здобутках технології і праці, мистецтва, науки тощо. Тому основні цілі і завдання підростаючих поколінь слід пов’язувати з практичним освоєнням в процесі навчання історії культури власного народу і людства загалом.

Емоційно відверта, аж до епатажу, натура підлітка потребує ідеальних, позитивних зразків чуттєвої поведінки. Як у радянському тоталітарному минулому, так і у вкрай невизначеному соціальному сьогоденні підліткова особа постійно наражається на значні труднощі у формуванні соціальних почуттів. Проблема формування соціальних почуттів набуває, таким чином, для підлітка характеру смисложиттєвого особистісного вибору, гідного людини соціального обличчя.

У Висновках наводяться головні результати дослідження. Підсумовуючи основні ідеї дисертації, можна висунути такі узагальнюючі положення:

·

· світоглядні установки є смисложиттєвими установками, вони формуються в процесі діяльнісного розв’язання людиною кардинальних проблем буття, фіксуються як структурний компонент світоглядної свідомості, пронизують всі складові внутрішнього світу особистості і регулюють її соціальну поведінку;

· у підлітковому віці істотно змінюється світоглядна свідомість, вцілому світогляд індивіда в зв’язку із тим, що відбувається (або ні) “народження” особистості, ідеальна (романтична) форма світовідношення