ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧІГІРЬОВ ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 636.32/38.082

ПРОДУКТИВНІ І БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОВЕЦЬ ЦИГАЙСЬКОЇ ПОРОДИ ТА ЇХ ПОМІСЕЙ ПРИ РІЗНИХ ВАРІАНТАХ СХРЕЩУВАННЯ З АСКАНІЙСЬКИМИ КРОСБРЕДАМИ

06.02.01 – розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Херсон – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному сільськогосподарському інституті.

Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, професор Чепур

Валентина Кузьмівна, професор кафедри генетики,

розведення і годівлі сільськогосподарських тварин,

Одеський державний сільськогосподарський інститут.

Офіційний опонент: доктор сільськогосподарських наук, професор

Вовченко Борис Омелянович,

Херсонський державний аграрний університет,

завідувач кафедри годівлі сільськогосподарських тварин;

Офіційний опонент: кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий

співробітник Жарук Павло Григорович,

Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова

“Асканія-Нова” УААН, лабораторія напівтонкорунного

вівчарства

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний університет, ка-

федра технології виробництва продуктів тваринництва,

Міністерство аграрної політики України, м. Дніпро-

петровськ.

Захист дисертації відбудеться 18.05.2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02 в Херсонському державному аграрному університеті (73006, Херсон - 6, вул. Р.Люксембург, 23, головний навчальний корпус, аудиторія 64).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, Херсон-6, вул. Р. Люксембург 23, головний навчальний корпус.

Автореферат розісланий 17.04.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Карапуз В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Різноманітність порід і напрямків вівчарства України зумовлена природно-економічними умовами та зональними традиціями ведення галузі.

Зараз назріла необхідність відродження вівчарства та його подальшого розвитку з урахуванням вимог ринку. На це спрямована і Постанова Кабінету Міністрів України, якою передбачено застосування економічних важелів, що будуть сприяти перетворенню вівчарства в конкурентоспроможну галузь тваринництва.

Актуальність теми. На Одещині вівчарство завжди було традиційною галуззю тваринництва, а особливо в південних районах. Найбільш поширеною є цигайська порода овець, яка розводиться дуже давно і добре адаптована до місцевих умов. Удосконалення цієї породи за рахунок внутрішньопородних ресурсів не привело до суттєвого підвищення продуктивності тварин. Тому виникла потреба пошуку інших, більш ефективних заходів, які б забезпечили створення популяції нових генетичних комплексів та зміну її структури.

Введення в селекційний процес кращого генофонду м'ясо-вовнових овець асканійської селекції – асканійських кросбредів є доцільним і обгрунтованим.

Досвід передових господарств нашої країни і практика вівчарства зарубіжних країн свідчать про те, що використання баранів інтенсивних типів забезпечує одержання кросбредної вовни і вовни кросбредного типу, позитивно впливає на м'ясну продуктивність потомства. (В.К.Чепур, 1998, П.І. Польська, 1998; Б.О. Вовченко, 1990; Т.О.Чорномиз, 1998; М.А.Петришин, 1998; Д.І.Фурдак, 1996; В.І.Бєлогурова, В.А.Осадчий, 1998; О.С.Карпова та ін., 1982; Ф.В.Ільєв та ін., 1976; В.П.Лушніков, 1983; В.А. Радіонов, 1979; Махмуд Реяд, 1990).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота виконана на кафедрі генетики, розведення і годівлі сільськогосподарських тварин Одеського державного сільськогосподарського інституту, входила в державний план наукових досліджень кафедри по комплексній темі “Розробка і впровадження сучасних засобів селекції для поліпшення продуктивності жуйних тварин півдня України” і є завданням координаційного плану Головної організації – Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова ”Асканія–Нова” Української академії аграрних наук за проектом “Вівчарство”. (Номер державної реєстрації 0187.0098793; UА 01 000 981 Р).

Мета і задачі досліджень. Метою досліджень було визначення можливості поліпшення генетичного потенціалу продуктивності місцевої популяції цигайських овець методом схрещування з напівтонкорунними баранами м'ясо–вовнового асканійського кросбредного типу. Для досягнення означеної мети визначені завдання:

1. Одержати асканійський кросбред х цигайських помісей різних генотипів.

2. Встановити особливості росту, розвитку, екстер'єрних і інтер'єрних показників у цигайських овець і їх помісей.

3. Провести порівняльну оцінку вовнової, м'ясної, молочної і овчинної продуктивності чистопородних і помісних овець.

4. Визначити доцільність і економічну ефективність схрещування цигайських овець з напівтонкорунними баранами м'ясо–вовнового типу асканійської селекції – асканійськими кросбредами.

Об'єкт досліджень – селекційний процес щодо удосконалення продуктивних і племінних якостей овець цигайської породи методом схрещування з використанням генофонду асканійських кросбредів і отримання проміжних генотипів при створенні одеського зонального типу нової вітчизняної м'ясо-вовнової породи овець.

Предметом досліджень були: барани-плідники асканійського кросбредного типу і цигайської породи; вівцематки цигайської породи і помісні ? АК+ ? ЦГ; молодняк овець, отриманий від них в результаті різних варіантів схрещування з різними частками кровності за цигайською породою і асканійським кросбредним типом.

Для досягнення поставленої мети були використані методи досліджень: фенотиповий, який складається з порівняльного вивчення впливу генотипів батьків і паротипових факторів на ступінь прояву основних селекційних ознак і їх мінливість у потомків; популяційно-статистичний, який використовували для математичної обробки результатів проведеної роботи з метою аналізу спадковості, мінливості і взаємозв'язку ознак селекції.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає в тому, що теоретично обгрунтовано і практично реалізовано доцільність використання асканійських кросбредних баранів при різних варіантах схрещування для підвищення генетичного потенціалу популяції цигайських овець, а також у породоутворювальному процесі.

Вперше проведено комплексну оцінку продуктивних якостей і біологічних особливостей помісних овець від різних варіантів схрещування і встановлено сполучення генотипів, які поєднують в собі високий рівень основних видів продуктивності селекційних ознак.

Практичне значення одержаних результатів. Визначено найбільш результативні варіанти використання генофонду асканійських кросбредів на вівцематках місцевої популяції цигайських овець. Результати досліджень використані у селекційному процесі при створенні одеського типу м'ясо-вовнової породи овець, а також при розробці програми розвитку вівчарства в господарствах Одеської області до 2010 року.

Особистий внесок здобувача. Методика і схема досліджень складені разом з науковим керівником. Дисертантом самостійно організовано і проведено досліди, одержано експериментальний матеріал, зроблена статистична обробка одержаних даних і економічний аналіз, сформульовано висновки і пропозиції. Лабораторні дослідження вовни і експертна оцінка рун проведені в лабораторії вовноведення Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія–Нова” УААН, лабораторні дослідження хутрових овчин – у лабораторії Харківського виробничого хутрового об'єднання, гістологічні дослідження вимені овець – в лабораторії НДІ тканинної терапії і офтальмології ім. В.П.Філатова, з участю автора.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень і основні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися у виступах на засіданнях: наукових конференцій професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеського державного сільськогосподарського інституту в 1991-2001 рр.; наукової конференції ”Нове в методах зоотехнічних досліджень” в Інституті тваринництва УААН (м. Харків, 25–26 червня 1992 р.); науково-практичної конференції молодих вчених і фахівців в Інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія–Нова” УААН (м. Асканія–Нова, 15–16 червня 1993 р.); міжнародної конференції молодих вчених “Творчий розвиток наукової спадщини академіка М.Ф.Іванова” в інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія–Нова” УААН (м. Асканія–Нова, 6–7 жовтня 1998 р.); міжнародної науково–виробничої конференції “Наукове забезпечення агропромислового виробництва” в Одеській державній с.–г. дослідній станції (м. Одеса, 14–18 червня 1999 р.); міжнародної науково–практичної конференції ”Соціально–економічні проблеми сучасного села в умовах ринкових відносин” в Одеському державному сільськогосподарському інституті (м. Одеса, 14–16 вересня 1999 р.).

Публікації результатів досліджень. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць.

Об'єм і структура роботи. Дисертація викладена на ___ сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень, висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Робота включає в себе 57 таблиць, 17 рисунків, 319 найменувань списку літератури (51 робота зарубіжних авторів).

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконана у держплемзаводі по розведенню овець СВК “Надія” Саратського району Одеської області і вищевказаних лабораторіях у 1990–1999 рр. за схемою досліду (табл.1).

Для проведення парування в досліді використовувались чистопородні барани асканійського кросбредного типу і чистопородні барани цигайської породи приазовського м'ясо–вовнового типу, барани класу еліта. Матки цигайської породи і матки ? ЦГ+ ? АК за комплексом ознак при бонітуванні віднесені до І класу.

Парування маток проводили у вересні. Вівцематки дослідних і контрольної групи знаходились в одній отарі, за однаковими умовами годівлі, утримання і догляду. Ягнят, отриманих, від різних варіантів схрещування до і після відлучення від вівцематок, вирощували також в однакових умовах годівлі і утримання. Дослідження проведені за схемою (рис.1).

Відтворні здатності маток оцінювались за кількістю одинців і двійневих ягнят на 100 розкітнених вівцематок.

Таблиця 1 – Схема досліду

Групи Порода, породність

баранів маток нащадків

І-контрольна цигайська (ЦГ) цигайська (ЦГ) цигайська (ЦГ)

ІІ- дослідна асканійський кросбредний тип (АК) помісі F1 Ѕ ?сканійський кросбредний тип (АК) + ? цигайська (ЦГ) помісі F2 ѕ ?сканійський кросбредний тип (АК) + ? цигайська (ЦГ)

ІІІ- дослідна цигайська (ЦГ) помісі F1 Ѕ ?сканійський кросбредний тип (АК) + ? цигайська (ЦГ) помісі F2 ј ?сканійський кросбредний тип (АК) + ? цигайська (ЦГ)

Життєздатність молодняку встановлювали за відсотком збереження ягнят від народження до відлучення.

Ріст і розвиток піддослідного молодняку вивчали за зміною живої маси, встановленої шляхом індивідуального зважування овець при народженні, у 4, 9, 12, і 18-місячному віці. За результатами зважування визначали показники швидкості росту молодняку – абсолютний, середньодобовий і відносний приріст. Коефіцієнт росту визначали по відношенню живої маси в визначеному віці до живої маси при народженні.

Для характеристики особливостей тілобудови чистопородного і помісного молодняку в них були взяті основні проміри. На основі промірів обчислювали індекси тілобудови.

Вовнову продуктивність вивчали шляхом зважування рун немитої вовни під час стриження ярок з точністю до 0,1 кг, у віці 14–15 місяців.

Фізичні властивості вовни вивчали під час індивідуального бонітування овець, у відповідності з “Інструкцією по бонітуванню тонкорунних і напівтонкорунних овець з основами племінної роботи” (1993), класування рун.

Для лабораторних досліджень істинної довжини, тонини, вирівняності, міцності вовни, вмісту в ній жиру і солей поту, виходу митого волокна під час стриження з “бочка” відбирали 200-грамові зразки вовни в чистопородних і помісних ярок.

Зразки вовни для визначення густоти відбирали за допомогою спеціальної виделки з площі 4 см2.

Динаміку росту вовни у піддослідних ярок вивчали у відповідності з методикою інституту тваринництва "Асканія-Нова".

Природну довжину вовни визначали за допомогою міліметрової лінійки з точністю до 0,5 см, істинну – на клавішному приладі FМ-0.4/А. Тонину вовни вимірювали на проекційному мікроскопі МР-3. Вміст вовнового жиру визначали в апараті Сокслета, солей поту – за методикою Крокера (модифікація Г.Л.Ігнатова). Міцність вовни встановлювали за допомогою динамометру ДШ-3М. Густота вовни визначалася рахувально-ваговим методом. Вихід чистої вовни визначали з допомогою приладу ГПОШ-2М. Експертна оцінка рун проведена за методикою лабораторії вовноведення Інституту тваринництва “Асканія-Нова”.

Якість хутрових овчин вивчали у 8-місячних валашків, визначенням їхньої маси і площі. Шкури, зняті після забою, консервувалися сухо-солоним методом.

М'ясну продуктивність чистопородних і помісних ягнят вивчали шляхом проведення контрольної відгодівлі валашків протягом 60 днів (з 6- до 8-місячно- го віку) і їх забою у 8-місячному віці (за методикою ВІТ, 1978). Для забою було відібрано по 5 валашків, типових для своїх груп за живою масою і тілобудовою. Хімічний склад м'яса визначався за загальноприйнятими методиками, а амінокислотний склад – на амінокислотному аналізаторі ААА-881.

Молочну продуктивність вівцематок визначали за першою лактацією методом контрольних видоювань, через кожні 15 днів, протягом 153 днів лактації. На 3-му місяці лактації були взяті основні проміри вимені. При проведенні гістологічних досліджень вимені вивчався стан тканин, кількість і діаметр альвеол. Зразки тканин молочної залози відбирали методом біопсії.

Імуногенетична характеристика (генетична структура) піддослідних ярок вивчалася за деякими біохімічними показниками сироватки крові і поліморфної системи крові – трансферину (Тf), методом горизонтального електрофорезу на крохмальному гелі.

Біоенергетичні якості вивчали за такими показниками, як: температура тіла, частота дихання, обсяг легеневої вентиляції, виділення СО2, споживання О2, дихальний коефіцієнт, теплопродукція, а газоенергообмін вивчено масковим методом з наступним визначенням зразків повітря в газоаналізаторі Холдена.

Економічну ефективність розведення помісних овець з різною часткою кровності цигайської породи і асканійського кросбредного типу встановлювали шляхом визначення вартості додатково одержаної продукції за формулою, яка рекомендована “Методикою визначення економічної ефективності використання у сільському господарстві науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій” (1986).

Одержаний в експериментальних і лабораторних дослідженнях цифровий матеріал обробляли методом варіаційної статистики (М.О.Плохинський, 1969; Є.К.Меркурьєва, 1970) з застосуванням програмного мікрокалькулятора "Електроніка МК-52" (за програмами Ю.К.Баюна, 1988; Ю.Г.Крейдліна, 1986) і PC Studioworks 440Si LG.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Відтворна здатність вівцематок і життєздатність ягнят. За показниками плодючості цигайські матки і помісі дослідних груп різняться між собою. Більш високою плодючістю відзначалися помісні матки ? АК+ ? ЦГ – 113,9–121,8 ягнят на 100 вівцематок, що розкітнилися.

Плодючість помісних вівцематок ? АК+ ? ЦГ склала 112,5–117,8 ягнят, що на 1,4–4 менше, ніж від помісних вівцематок ? АК+ ? ЦГ. У той же час від 100 розкітнених чистопородних цигайських маток, осімінених цигайськими баранами, одержано на 3,3–12,6 ягнят менше, ніж від помісних вівцематок обох дослідних груп.

При однакових умовах годівлі, утримання і догляду ягнята характери- зувалися різною життєздатністю до чотирьохмісячного віку. До відлучення від 100 вівцематок ? АК+ ? ЦГ отримано 106,9–110,3 ягнят, що на 2,9–4,3 % більше ніж від вівцематок ? АК + ? ЦГ і на 5,1–8,5 % більше ніж від цигайських вівцематок.

Збільшення кровності овець за асканійськими кросбредами сприяло і збільшенню плодючості вівцематок, а також життєздатності ягнят.

Ріст, розвиток та екстер'єрні особливості молодняку. При народженні ягнята цигайської породи мали міцну тілобудову. Тулуб їх характеризувався пропорційним розвитком окремих частин.

Помісі дослідних груп характеризувалися більш широким і глибоким тулубом. Тілобудова пропорційна, кістяк міцний. На відміну від ягнят цигайської породи в них складки шкіри більш великі і розміщуються не тільки в ділянці шиї, холки і спини, а й по тулубу. Вовна біла.

Дані про динаміку живої маси піддослідного молодняку наведені в таблиці 2. При народженні жива маса ягнят першої піддослідної групи на 3%, а другої – на 5,8% була більшою у порівнянні з ягнятами материнської породи. У подальшому помісні ярки зберегли свою перевагу над ярками цигайської породи: ? АК+ ? ЦГ на 8,4–13,2%, а ? АК+ ? ЦГ — на 9,2–16,3% (при рівні вірогідності Р>0,999).

Найбільш висока енергія росту чистопородних і помісних ярок спостерігалася від народження до 4-х місячного віку. Перевага у швидкості росту в усі вікові періоди зберігалася за помісними ярками дослідних груп. Середньодобовий приріст живої маси ярок II групи від народження до 18 місяців складав 80,48г, ярок III групи — 84,43г, у той час, як ярок І групи – тільки 73,91г.

До 18-місячного віку помісні ярки ? АК+ ? ЦГ в 11,6, помісні ярки ?АК+ ?ЦГ в 11,8, а чистопородні ЦГ в 11 раз збільшили живу масу у порівнянні з живою масою при народженні.

При вивченні екстер'єрних особливостей ярок встановлено, що у 12-місячному віці перевага помісних кросбредизованих ярок II і III груп над чистопородними цигайськими ярками І групи по висотних промірах склала 5,8–8,8%, по промірах ширини, глибини і обхвату грудей — 3,0%–8,6%, а по косій довжині тулуба — 5,0–7,5%.

Деякі відмінності в перевазі тварин дослідних груп спостерігалися при співставленні промірів у 18-місячному віці. По висотних промірах ярки II дослідної групи переважали ровесниць І контрольної групи на 3,8–4,3%, у той час, як ярки III дослідної групи – на 8,9%. За середніми показниками промірів ширини, глибини і обхвату грудей перевага молодняку II групи складала, відповідно, — 3,7, 6,5, 10,8%, а молодняку III групи — 9,7%, 11,4%, 13,9%, відповідно. Коса довжина тулубу ярок II групи на 9,2%, III групи на 11,5% більша, ніж цей показник у ярок контрольної групи.

Аналіз індексів тілобудови ярок від народження до 18-місячного віку показав, що чистопородні тварини ЦГ були дещо вищими, ніж помісні ? АК+ ? ЦГ і ? АК + ? ЦГ. У свою чергу помісний молодняк переважав чистопородний за відносним розвитком у довжину, масою тіла і масивністю, тобто у них краще розвинені м'ясні форми тілобудови.

М'ясна продуктивність. Помісний кросбредизований молодняк II і III групи за період відгодівлі мав більш високу енергію росту, в порівнянні з чистопородними однолітками. За середньодобовим приростом живої маси (161,7–172,2 г) їх перевага склала 12,4–19,7 %. Менші витрати корму на 1 кг приросту живої маси були у валашків ? АК+? ЦГ – 6,39 корм.од., у той час як у однолітків ? АК+? ЦГ і ЦГ, відповідно, – 6,80 і 7,64 корм.од.

Аналіз результатів контрольного забою показав, що помісні валашки від двох варіантів схрещування характеризувалися кращими забійними якостями (табл.3).

Таблиця 3 – М'ясна продуктивність валашків

Група – порода, породність Упа, порода,поро ІНІСТЬ

Показник І—ЦГ ІІ- ? АК+ ? ЦГ ІІІ- ?АК+ ? ЦГ

Х±Sx Х±Sx Х±Sx

Передзабійна жива маса, кг 31,9±0,62 34,3±1,05 36,8±0,91

Забійна маса, кг 14,89±0,27 16,23±0,43 18,19±0,66

Маса туші, кг 14,42±0,2б 15,70±0,42 17,60±0,65

Забійний вихід, % 4,71±0,80 47,33±0,49 49,41±1,28

Вміст у туші: м'якоті, кг % кісток, кг % 10,84±0,27 75,2 3,58±0,02 24,8 12,04±0,40 76,7 3,66±0,03 23,3 13,66±0,54 77,6 3,94±0,11 22,4

Гатунковий склад, % І II 90,85 9,15 91,30 8,70 91,68 8,32

Площа “м'язового вічка”, см2 12,91±0,57 14,83±0,60 16,12±0,46

Коефіцієнт м'ясності 3,03 3,29 3,47

Відносно висока скоростиглість помісей різних генерацій від асканійських кросбредів обумовила формування у них тушок масою 15,7 кг (ІІ група) і 17,6 кг (ІІІ група), або на 8,9% (Р>0,95) і 21.1% (Р>0,99) вони перевершили однолітків цигайської породи.

Туші помісних ягнят характеризувалися більш високим забійним виходом – 47,33-49,41 %, і різниця між групами, що порівнюються за цим показником, у середньому складала: між І і II – 0,62 абсолютних відсотка на користь тварин II групи; між І і III – 2,7 абсолютних відсотка на користь тварин III групи.

Обвалювання туш показало, що за морфологічним і гатунковим складом цигайські вівці поступалися помісним з різним ступенем кровності з асканійського кросбредного типу.

Краще співвідношення кісткової і м'язової тканини спостерігалося у тушах помісних валашків ? АК+ ? ЦГ. Коефіцієнт м'ясності у них склав 3,47, тоді як у валашків ? АК+ ? ЦГ – 3,29, а у валашків ЦГ – 3,03. Більш високим виходом відрубів І гатунку відрізнялися туші ягнят II і III груп.

Більш високим вмістом вологи в найдовшому м'язі спини відрізняється молодняк цигайської породи, вмістом жиру – їх однолітки ?АК+ ?ЦГ, а вміст протеїну у м'ясі тварин усіх груп практично однаковий. Більш високою калорійністю м'яса характеризувалися кросбредизовані помісі II і III дослідних груп, а дещо більшою загальною сумою амінокислот чистопородні вівці І контрольної групи.

Вовнова продуктивність. Настриг вовни у митому волокні є головною ознакою, яка визначає вовнову продуктивність овець.

За рівнем вовнової продуктивності і фізико-технологічними властивостями вовни помісні ярки з різним ступенем кровності цигайської породи і асканійського кросбредного типу переважали чистопородних цигайських ярок (табл.4).

Настриг вовни змінювався залежно від породи та породності ярок. Середній настриг як митої, так і немитої вовни найбільш високий у помісей ?АК+?ЦГ. Різниця між І і ІІ групами за цими показниками, відповідно, 17,9 % і 26,4 %, статистично вірогідна (td=13,1; Р>0,999).

За настригом вовни (як немитої, так і митої) помісі ІІІ групи перевершували ярок цигайської породи на 7,8 % і 13,4%, різниця між групами достовірна (td=3,7; Р>0,99).

При порівнянні за цими показниками помісних ярок ІІ і ІІІ груп відзначалася перевага ярок ? кровних за асканійським кросбредним типом на 9,4 % і 11,5 % відповідно (td=4,5; Р>0,99).

Слід зауважити, що зі збільшенням частки крові помісей за асканійськими кросбредами спостерігалося підвищення настригу вовни як немитої, так і митого волокна.

Вихід митого волокна у помісних ярок II і III груп становив відповідно, 62,1 % і 60,9 %, що на 4,2 і 3,0 абсолютних відсотка вище, ніж у чистопородних ярок I групи.

В умовах виробництва при однаковому рівні годівлі та утримання за друге стриження від чистопородних цигайських ярок (n=637) настригли 3,82 кг немитої вовни, або 2,21 кг митого волокна, а від помісних ярок ? АК+ ? ЦГ (n=235) і ? АК+ ? ЦГ (n=263), відповідно, – 4,16 кг, 2,56 кг і 4,44 кг, 2,78 кг.

Істинна довжина вовни у ярок ЦГ — 12,95 см, у помісей ? АК+ ? ЦГ — 16,50 см (більше на 27,4%; Р>0,999), а у помісей ?АК + ?ЦГ — 15,60 см (більше на 20,5%; Р>0,999). Вовна помісних ярок ? АК+ ? ЦГ відрізнялась більшою силою звивистості. За довжиною волокон у штапелі вовна вирівняна як у цигайських ярок, так і у кросбредизованих помісних.

Більш міцною і з дещо більшим вмістом вовнового жиру була вовна помісних овець.

Встановлено, що 95,1 % чистопородних цигайських ярок мають жиропіт вовни світлих відтінків, від світло-кремового до світло-жовтого, а у ярок

дослідних груп – 100% від білого до світло-кремового.

Таблиця 4 – Вовнова продуктивність і фізико-технологічні властивості

вовни ярок

Група – порода, породність

Показник І—ЦГ ІІ- ? АК+ ? ЦГ ІІІ- ? АК+ ? ЦГ

Х±Sx Х±Sx Х±Sx

Настриг вовни: немитої, кг митої, кг —у митому волокні 4,25±0,03 2,46±0,05 5,01±0,05 3,11±0,12 4,58±0,09 2,79±0,14

Вихід митого волокна, % 57,9 62,1 60,9

Коефіцієнт вовновості, г/кг 60 68 62

Довжина вовни : природна, см істинна, см 10,93±0,07 12,95±0,19 14,06±0,24 16,50±0,49 12,77±0,12 15,60±0,21

Міцність вовни, км 9,48±0,06 9,94±0,13 10,06±0,18

Густота вовни, шт/1см2 3465±63,8 3856±68,9 3860±70,9

Вміст вовнового жиру, % 8,30±0,44 8,43+0,51 8,55±0,44

Вміст поту, % 19,68±1,25 19,18±1,32 19,15±0,65

Співвідношення жир–піт 1:0,42 1:0,44 1:0,45

Зона вимитого жиропоту, % 28,84±0,48 25,61±0,66 24,50±0,85

Глибина забруднення штапелю, % 44,82±1,24 41,54±0,07 40,23±1,20

Вміст мінеральних домішок, % 20,86±0,37 18,77±1,52 16,43±0,93

Більш густою і з меншою зоною вимитого жиропоту, глибиною забруднення штапелю, вмістом мінеральних домішок характеризувалась вовна овець дослідних груп, а серед них — ІII групи.

В результаті лабораторних досліджень встановлена наявність у ярок цигайської породи сортиментів тонини вовни 58–46 якості (25,1–37,0 мкм), у помісних ярок з різним ступенем кровності цигайської породи і асканійського кросбредного типу сортиментів тонини 58–48 якості (25,1–34,0 мкм). У середньому вовна помісей була дещо тоншою (29,14–29,29 мкм), ніж у цигайських овець (30,30 мкм). Вовна вирівняна за тониною окремих волокон, як у цигайських, так і у кросбредизованих помісних ярок.

Встановлено зв'язок тонини вовнових волокон з довжиною і настригом вовни у ярок груп, що вивчалися.

Експертна оцінка рун. За результатами експертної оцінки руна (n=20) ярок з кровністю ? АК+ ? ЦГ були розподілені на три групи: перша – руна з типовою цигайською вовною – 3 або 15%; друга – руна з вовною кросбредного типу – 5 або 25%; третя – руна з кросбредною вовною – 12 або 60%.

По результатах експертної оцінки руна (n=20) ярок з кровністю ? АК+ ? ЦГ були розподілені також на три групи: перша – руна з типовою цигайською вовною – 6 або 30%; друга – руна з вовною кросбредного типу – 8 або 40%; третя – руна з кросбредною вовною – 6 або 30%.

Руна помісних ярок, які віднесені до 2 і 3 групи, характеризувалися щільною будовою, мали густу вовну.

Більш висока довжина штапелю притаманна рунам з кросбредною вовною. За цим показником вони переважали руна 1 групи на 13–14% (Р>0,999), а 2 групи – на 3,1–5,9% (Р<0,95).

Руна ярок 1 групи мали у своїй більшості світло-кремовий жиропіт, а 2 і 3 групи – світлий, світло-кремовий.

Більша глибина забруднення штапелю і зона вимитого жиропоту характерна рунам з типовою цигайською вовною.

Вовна кросбредного типу і кросбредна відрізнялась вирівняністю, чіткою, добре вираженою звивистістю.

Нормальна пружність вовни спостерігалася у 83,3–100% рун з типовою цигайською вовною, а у рунах з вовною кросбредного типу і кросбредної цей показник складав 8,3–62,5%.

Найбільш високою виявилась оцінка рун (у балах) з кросбредною вовною, вона характеризувалася еластичністю, шовковистістю, добрим блиском.

Характеристика хутрових овчин. Овчини як не вичинені, так і вичинені найбільш важкими виявилися у помісних валашків (табл.5).

Таблиця 5 – Характеристика овчин цигайських і помісних валашків

Група – порода, породність

Показник І – ЦГ ІІ- ? АК+ ? ЦГ ІІІ- ? АК+ ? ЦГ

не вичинені овчини

Довжина волосся, см 8,4 9,2 9,0

Площа, дм2 84,76 87,99 91,77

Маса: овчини, кг 4,18 4,92 4,70

1 дм2 овчини, г 49,3 55,9 51,2

Маса овчини, у % від живої маси 13,1 14,3 12,8

вичинені овчини

Довжина волосся, мм 13,8 13,6 13,6

Площа, дм2 59,68 60,66 63,68

Маса: овчини, кг 0,484 0,648 0,6337

1 дм2 овчини, г 8,11 10,68 10,00

Вихід овчини, % 70,4 68,9 69,4

Маса не вичиненої овчини від цигайських валашків складала у середньому 4,18 кг, у той час, як від їх однолітків ? АК+ ? ЦГ на 17,7%, а від ? АК+ ? ЦГ на 12,4% більше. Маса вичиненої овчини від валашків І контрольної групи — 0,484 кг, що на 25,3% менше маси овчин від валашків II дослідної групи і на 24,1% менше маси овчин від валашків III дослідної групи.

Площа овчин була також більшою у кросбредизованих цигайських овець. Овчини цигайських овець та їх помісей легко та рівномірно забарвлювались у чорний, сірий та коричневий кольори.

Залежно від густоти волосяного покриву хутрові овчини досліджуваних груп овець були віднесені до першого та другого сорту.

Хутрові овчини помісей II і III групи характеризувалися густим волосяним покривом. Овчини чистопородних овець і помісних від двох варіантів схрещування мали гладкий, пружний волосяний покрив, тониною 50–48 якості, і віднесені до напівгрубих. Овчини молодняку овець піддослідних груп – високоякісний хутровий напівфабрикат.

Використання баранів асканійського кросбредного типу при різних варіантах схрещування з цигайськими вівцематками суттєво не знизило якість овчин у помісей.

Молочна продуктивність. При вивченні морфологічних властивостей вимені цигайських і кросбредизованих вівцематок — першоокіток, встановлено, що за основними його промірами спостерігалася перевага помісних овець як до, так і після доїння. Довжина вимені вівцематок II і III дослідних груп до доїння складала 15,16–17,14 см, ширина — 13,34–13,44 см, обхват — 55,90–56,30 см, що більше відповідних показників вівцематок І контрольної групи на 19–23%, 12–13%, 7,5–8,0% (Р>0,99; Р>0,999).

Зміни основних промірів вимені після доїння у цигайських вівцематок склали 13–16% у бік зменшення. У помісних кросбредизованих вівцематок ці показники склали 12–20%, що свідчить про переважно залозисту будову їх вимені.

Характеристика вівцематок піддослідних груп за молочною продуктивністю наведена в таблиці 6.

Таблиця 6 – Молочна продуктивність вівцематок

Група–порода, породність Х±Sх, кг у Cv, % Lim

І – ЦГ 116,05±6,91 26,76 23,06 78,94-160,03

ІІ-3/4АК+1/4ЦГ 141,09±7,65 26,94 21,00 94,78-186,91

ІІІ-1/4АК+3/4ЦГ 130,23±8,54 33,09 25,41 86,88-183,64

Усі групи овець характеризувалися досить високим рівнем надою молока за лактацію, але вівцематки ? АК+ ? ЦГ більш продуктивні – 141,09 кг, що на 21,6% перевищувало цей показник однолітків ЦГ (Р>0,95) і на 8,0% – ? АК+ ? ЦГ (Р<0,95).

Протягом лактації у вівцематок максимальний надій спостерігався на першому місяці лактації, а мінімальний на останньому – п'ятому.

Мінливість ознаки досить висока, показники мінливості “?” і “Cv” складали: 26,8–33,1 кг та 23,1–25,4%.

За хімічним складом молоко овець піддослідних груп суттєво не відрізнялося.

Імуногенетична характеристика кросбредизованих овець за типом поліморфної білкової системи крові. У піддослідних тварин встановлено 5 алелей трансферину, поєднаних у 14 генотипів. Розподіл частот алелей Тf: І дослідна група — В>С>А>Д>Е; II дослідна група — В>Д>С>А>Е. За частотою генотипів, що зустрічалися переважали гетерозиготи АВ у II групі (0,1792) і СД у III групі (0,1610). Менше зустрічалися генотипи АЕ і ВЕ у IІ групі (0,0042) та у ВЕ і СЕ у III групі (0,0034).

Гомозиготні ярки обох груп, порівняно з гетерозиготними, мали дещо нижчий вміст альбумінів. Вміст a-глобулінів у тварин ? АК+ ?ЦГ вище у гомозигот, у ? АК+ ? ЦГ — у гетерозигот. Гомозиготні ярки І-ї групи у цілому мали більший вміст b-глобулінів, як гетерозиготні. Гомозиготні ярки III групи поступалися за цим показником гетерозиготним.

Відносно більший вміст g-глобулінів у гомозигот АА і гетерозигот СД — II дослідної групи та гетерозигот АД і ВС — III дослідної групи.

Гомозиготні за трансфериновим локусом тварини обох груп мали більшу лізоцимну активність у порівнянні з гетерозиготними.

Продуктивні якості овець у зв'язку з типами трансферину вивчались у ярок кровності ? АК+ ?ЦГ. Встановлено, що більший настриг вовни (4,64–4,72 кг) отримано від тварин, які мали генотипи АД, АС, СС і АА. Гетерозиготні ярки з алеллю ТfЕ відрізнялися відносно більшою довжиною вовни — 12,5–15,0 см.

Була встановлена кореляція між: вмістом альбумінів і настригом вовни; вмістом альбумінів і довжиною вовни; вмістом альбумінів і живою масою; вмістом глобулінів і настригом вовни; вмістом глобулінів і довжиною вовни; вмістом глобулінів і живою масою.

Висока варіабельність лізоцимної активності мала зв'язок з пластичністю цих показників, які забезпечують відповідь організму на різні умови середовища.

Добір з урахуванням Тf дозволяє прогнозувати у нащадків рівень продуктивності та реакції їх організму на умови розведення.

Біоенергетичні показники піддослідного молодняку. Рівень показників фізичної терморегуляції, інтенсивності газообміну має вплив на рівень продуктивності тварин і їх адаптаційні можливості.

Температура тіла у чистопородних і помісних овець знаходилась практично на одному рівні і досягала значень +39,3 – +39,6 °С.

Кросбредизовані ярки мали дещо більшу частоту дихання (Р<0,95).

Обсяг легеневої вентиляції у тварин ? АК+ ? ЦГ склав 4,67 л/кг/год, у тварин ? АК+ ? ЦГ – 4,88 л/кг/год, що на 2,9% і на 7,5%, відповідно, більше, ніж у тварин ЦГ.

У помісних ярок споживання кисню, виділення вуглекислого газу і коефіцієнт дихання були більшими, ніж у чистопородних (Р>0,95).

Теплопродукція у помісних кросбредизованих овець II і III дослідних груп дорівнювалась 3,04-3,15 кДж/кг/год, а у чистопородних – 3,59 кДж/кг/год.

Таким чином, процеси фізичної і хімічної терморегуляції у помісних кросбредизованих ярок відбувалися на більш високому рівні, що свідчить про домінування окислення в організмі жирів і більш інтенсивний обмін білків, а це визначає їх більшу живу масу і вовнову продуктивність.

Кореляційний зв'язок основних господарсько-корисних ознак. У овець контрольної і дослідних груп встановлена висока позитивна кореляція (r=0,85-0,89) між настригом немитої вовни і настригом вовни в митому волокні, а також між надоєм молока вівцематок і живою масою ягнят при відбивці (r=0,91-0,92).

Відзначалася середня позитивна кореляція в усіх ярок між настригом немитої вовни і виходом митого волокна (r=0,52-0,66), настригом вовни в митому волокні і виходом митого волокна (r=0,60–0,70).

Слабкий прямолінійний зв'язок встановлено між довжиною вовни і настригом вовни (r=0,19–0,31), між довжиною вовни і міцністю вовни (r=0,17–0,35), між настригом вовни і її міцністю (r=0,11–0,22) і між живою масою у 14-місячному віці і настригом вовни (r=0,23–0,34).

Між такими ознаками, як жива маса і надій молока, слабкий негативний зв'язок (r= -0,02) спостерігався у вівцематок цигайської породи, а в помісних кросбредизованих маток він слабкий позитивний (r=0,12–0,13). Слабка негативна кореляція (r= -0,02–0,08) відзначена між настригом вовни і надоєм молока в овець усіх досліджуваних груп.

Економічна оцінка розведення помісних овець. За рахунок додатково одержаної продукції від помісних овець у порівнянні з чистопородними цигайськими, згідно з вартістю одиниці продукції, ми спостерігали, що загальна вартість додатково одержаної продукції на одну голову помісних овець ІІ дослідної групи ( ? АК+ ? ЦГ) складала 17,14 гривні, а на одну голову помісних овець ІІІ дослідної групи ( ? АК+ ? ЦГ) – 13,43 гривні.

Таким чином, розведення помісних овець, отриманих при різних варіантах схрещування овець цигайської породи і асканійського кросбредного типу, економічно доцільне.

ВИСНОВКИ

1.Дослідженнями доведено, що використання генофонду популяції асканійських кросбредів ефективно вплинуло на удосконалення племінних і продуктивних якостей помісей ? АК + ? ЦГ і ? АК + ? ЦГ, а також на породоутворювальний процес з використанням одержаних проміжних генотипів при створенні одеського типу нової вітчизняної асканійської м'ясо-вовнової породи овець. Розведення помісних тварин сприяло збільшенню виробництва продукції вівчарства у регіоні, поліпшенню її якості, без суттєвих змін виробничого напрямку галузі.

2.Більш високою плодючістю характеризувалися помісні вівцематки обох піддослідних груп. Так, у вівцематок ? АК + ј ?Г вона склала 113,9–121,8%, у вівцематок ? АК + ? ЦГ – 112,5–117,8%, у той час як у вівцематок ЦГ – 109,2%.

3.За живою масою і показниками швидкості росту помісі ? АК + ? ЦГ і ? АК + ? ЦГ перевершували чистопородних цигайських однолітків. У 18-місячному віці жива маса помісей у ІІ дослідній групі (47,6±0,28) на 8,4%, а ІІІ (49,8±0,28) на 13,5% мала достовірну перевагу над живою масою однолітків материнської породи.

4.За екстер'єром помісні вівці характеризувалися пропорційністю тілобудови, рівною лінією спини (індекс перерослості 101,8–102,2%), широким, глибоким тулубом (ширина грудей 23,6–24,9 см, глибина – 30,4–31,8 см), кістяк помірно розвинений (індекс костистості 14,0–14,4%), м'ясні форми виражені добре (індекс масивності – 139,4–142,1%, індекс збитості – 117,8–118,7%)

5.Кращими відгодівельними, забійними і м'ясними якостями характеризувався помісний молодняк з різним ступенем кровності по цигайській породі і асканійському кросбредному типу. Помісні валашки за період відгодівлі мали більш високу енергію росту: за середньодобовим приростом живої маси на 12,4-19,7% (Р>0,999); за відносною швидкістю росту – на 4,2-5,1% (Р>0,999).

При забої у 8-місячному віці помісні валашки ? АК+ ? ЦГ за забійною масою на 9,0%, масою туші на 8,9% і коефіцієнтом м'ясності на 8,6%, а валашки ? АК+ ? ЦГ, відповідно, на 22,2%, 22,1% і 14,5% достовірно переважали чистопородних цигайських ровесників. За хімічним складом м'ясо помісей містить менше вологи, більше жиру, практично однакову кількість протеїну в порівнянні з м'ясом чистопородного цигайського молодняку. Калорійність м'яса овець помісей ? АК+ ? ЦГ на 5,9%, а ? АК+ ? ЦГ – на 8,8% вища, ніж у чистопородних ЦГ.

6.Використання напівтонкорунних м'ясо-вовнових баранів асканійського кросбредного типу на матках цигайської породи сприяло достовірному (Р>0,99; Р>0,999) підвищенню у помісей ? АК+ ? ЦГ настригу вовни як в оригіналі (на 760 г або 17,9%), так і в митому волокні (на 650 г або 26,4%), а у помісей ? АК+ ? ЦГ, відповідно, на 330 г, або 7,8%, і на 330 г, або 13,4%. Вихід митого волокна в ярок II і III дослідних груп склав, відповідно, 62,1% і 60,9%, що на 4,2 і 3,0 абсолютних відсотка вищий, ніж у ярок I контрольної групи.

Вовна помісних кросбредизованих ярок характеризувалася кращими фізико-технологічними властивостями. Вони достовірно (Р>0,999) переважали чистопородних цигайських ярок за природною (на 16,8%–28,6%) та істинною довжиною вовни (на 20,5%–27,4%), міцністю вовни (на 4,9%–6,1%) і виходом митого волокна. Тонина вовнових волокон 58–48 якості (25,1–34,0 мкм), вовна добре вирівняна за всією довжиною волокна. У ярок цигайської породи сортименти тонини вовни 58–46 якості (25,1–37,0 мкм).

7.При експертній оцінці рун у помісних кросбредизованих ярок ?АК+ ?ЦГ було виділено 15% рун з типовою цигайською вовною, 25% – з вовною кросбредного типу, і 60% – з кросбредною вовною, а у ярок ? АК+? ЦГ, відповідно, – 30%, 40%, 30%. Вовновий покрив помісей характеризувався вирівняністю за довжиною і тониною, чітко вираженими звивистістю, еластичністю, шовковистістю і блиском.

8. Хутрові овчини помісей як ІІ, так і ІІІ дослідних груп – високоякісний напівфабрикат. Використання баранів АК при різних варіантах схрещування з вівцематками ЦГ не знизило якість овчини у помісей.

9.Вивчення морфологічних особливостей вимені свідчило про кращий його розвиток у помісних вівцематок. Так, у маток ? АК+ ? ЦГ довжина вимені на 23,0%, ширина на 13,0%, обхват на 8,0%, а маток ? АК + ? ЦГ – на 19,0, 12,0 і 7,5%, відповідно, більші, ніж у маток ЦГ. Вміст залозистої тканини вимені вівцематок на ІІІ місяці лактації становив: І група – 59,3%; ІІ – 66,8%; ІІІ – 65,0%.

Помісні матки з генотипом асканійських кросбредів характеризувалися відносно високим рівнем молочної продуктивності. Так, молочність вівцематок ? АК+ ? ЦГ становила 141,1 кг, ? АК + ? ЦГ – 130,2 кг, що на 21,6% та 12,2% більше, ніж у вівцематок цигайської породи.

10.У помісних овець з різним ступенем кровності по АК і ЦГ виявлено 5 алелей