Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого

ДУШЕЙКО Григорій Олексійович

УДК 343.102

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ
ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
В СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Спеціальність 21.07.04 – оперативно-розшукова діяльність

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2001

Дисертація являє собою рукопис.

Робота виконана в Університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (м. Харків)

Науковий керівник –– доктор юридичних наук, професор

Снігерьов Олександр Петрович,

Академія податкової служби України
(м. Ірпінь), проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: –– заслужений юрист України,

доктор юридичних наук, професор

Козаченко Іван Петрович,

професор кафедри оперативно-розшукової діяльності Національної Академії внутрішніх справ України;

–– кандидат юридичних наук, доцент

Долженков Олександр Федорович,

начальник кафедри оперативно-розшукової
діяльності та спеціальної техніки Одеського
інституту внутрішніх справ МВС України;

Провідна установа –– Луганський інститут внутрішніх справ МВС
України (м. Луганськ).

Захист відбудеться 09 квітня 2001 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені. Ярослава Мудрого за адресою:61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий 09 березня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.П. Битяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження пояснюється необхідністю вдосконалення організації і тактики отримання та реалізації оперативно – розшукової інформації, а також взаємодії слідчих та оперативних працівників на стадії порушення кримінальної справи.

Значний внесок у наукове дослідження кримінально-процесуальних проблем використання оперативно-розшукової інформації на стадії порушення кримінальної справи зробили: Ю.П. Аленін, Ю.М. Грошевий, В.А. Колесник, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.М. Тертишник, В.П. Шибіко та ін.

Зазначеним проблемам присвячені дослідження зарубіжних та українських криміналістів та вчених, які займаються проблемами оперативно-розшукової науки. До них слід віднести наукові узагальнення В.М. Атматжитова, Д.І. Беднякова, В.Б. Боброва, С.П. Вечерніна, Д.В. Гребельського, Е.О. Дідоренка, І.П. Козаченка, В.Є. Коновалової, В.О. Коновалова, В.К. Лисиченка, В.А. Лукашова, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, С.С. Овчинського, А.Р. Ратінова, В.Д. Рязанова, І.В. Сервецького, О.П. Снігерьова, В.П. Хомколова, В.Ю. Шепітька, І.Р. Шинкаренка та ін. Але наукові дослідження проводились здебільшого окремо з процесуальної або оперативно-розшукової точок зору. В той же час оперативно-розшукова інформація вивчалась лише на предмет можливого використання в ролі орієнтуючої та як одно з джерел доказів по кримінальній справі. Стосовно ж комплексного дослідження організаційно-тактичних проблем її отримання і реалізації на стадії порушення кримінальної справи комплексні дослідження не здійснювалися.

Окрім цього актуальність роботи визначається наявністю прогалин у чинному законодавстві стосовно порядку введення до кримінального процесу отриманої оперативним шляхом інформації та “конкуренції” правових норм оперативно-розшукового та кримінально-процесуального законодавства.

Сучасна криміногенна ситуація в Україні – якісно новий феномен як за масштабами злочинних проявів, так і за ступенем їх руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства, права і свободи громадян.

Період реформ супроводжується активним проникненням криміналітету в усі сфери суспільного життя, посилюється організованість, професіоналізм, озброєність та технічна оснащеність злочинності. Змінюється її структура: індивідуальна злочинність поступається місцем груповій (у 2000 році кожен п`ятий злочин вчинено групою осіб), а групова переростає в організовану. Остання посилює свій вплив на владні структури, контролює частину економіки України, відбувається її зрощення з політичним екстремізмом.

Якщо в попередні роки намітилась тенденція зниження рівня загальної злочинності в Україні (1996 – на 3,8%; 1997 – на 4,5%; 1998 – на 2,2%; 1999 – на 3,0%) то в 2000 р. сталось її зростання на 1,5%, в тому числі по лінії карного розшуку – 1,9%. Високим залишається ступінь латентної злочинності. Так, за результатами опитування експертів у країнах СНД поза реєстрацією залишається від 40% загально-кримінальних до 95% економічних і посадових злочинів. Як свідчать статистичні дані та результати досліджень, розходження між зареєстрованими злочинами та кількістю заяв і повідомлень про скоєння злочинів, що надійшли до ОВС, обумовлено, насамперед, перевантаженням системи ОВС і, відповідно, обмеженням у реєстрації заяв і повідомлень.

Також важлива причина цього пов’язана з проблемою порушення кримінальної справи на підставі негласної інформації. Неочевидність і складність замаскованих вчинених злочинів, неможливість встановлення осіб, які їх скоїли, недоліки нормативно-правової бази щодо реалізації оперативно-розшукових даних слідчими на стадії порушення кримінальної справи суттєвим чином обумовлюють стан справ боротьби зі злочинністю в сучасних умовах. Це зумовлює проведення різноманітних комплексних досліджень з проблем використання оперативної інформації на різних етапах оперативно-розшукового та кримінального процесу.

Всі ці обставини обумовили необхідність проведення комплексного дослідження проблем реалізації оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведене згідно з пунктом №3.59 плану науково – дослідних робіт Університету внутрішніх справ. Окрім того, тема входить до переліку пріоритетних тем досліджень, розроблених координаційним бюро з проблем оперативно-розшукової діяльності АПрН України, та зареєстрована за №79.

Мета дослідження полягає в розробці сучасних теоретико-правових та організаційно-тактичних основ реалізації оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи та науково-обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення організації і тактики взаємодії слідчих і оперативних працівників на цій досудовій стадії.

Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні дослідницькі завдання:

–

–

–

–

–

–

Об’єктом дослідження є діяльність слідчих і оперативних підрозділів ОВС щодо реалізації оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи та подальшого її використання в кримінальному судочинстві.

Предметом дослідження є організаційно-правові та тактичні основи і проблеми діяльності слідчих і оперативних працівників щодо отримання і реалізації оперативно-розшукової інформації при порушенні кримінальної справи.

Методи дослідження. У процесі теоретичних та практичних досліджень застосовувалися наступні наукові методи:

–

–

–

–

–

Нормативно–правову основу дисертації склали Конституція України, чинне оперативно-розшукове та кримінально-процесуальне законодавство, нормативні акти МВС України та інших правоохоронних органів, які регламентують діяльність по збору оперативної інформації та порядок її використання в оперативно-розшуковому та кримінальному процесі.

Наукова новизна отриманих результатів насамперед визначається комплексним дослідженням правових і організаційно-тактичних проблем реалізації оперативно-розшукової інформації на стадії порушення кримінальної справи. Спираючись на багаторічний особистий досвід роботи в практичних підрозділах попереднього слідства, досконале знання чинного законодавства, а також з урахуванням найсучасніших досліджень вчених дисертант зробив спробу розробити сучасні теоретичні та організаційно-правові основи реалізації оперативно-розшукової інформації під час порушення кримінальної справи.

У процесі дослідження теоретично сформульовано та обґрунтовано:

–

–

–

–

–

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і практичне значення, та є основою для оптимізації діяльності оперативних і слідчих підрозділів при порушенні кримінальних справ по оперативних матеріалах.

Одержані результати дослідження увійшли у навчальні програми з курсів “Оперативно-розшукова діяльність під час розслідування злочинів”, “Криміналістика”, “Кримінальний процес”, “Організація розкриття та розслідування злочинів” для курсантів та студентів Запорізького юридичного інституту МВС України. Висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані у правотворчій роботі для підготовки проектів змін і доповнень до законодавчих і відомчих актів. Вони знайшли своє відображення в методичних рекомендаціях Слідчого управління та УБОЗ УМВС України в Запорізькій області. Науково-обґрунтовані рекомендації, сформульовані за результатами дослідження, впроваджені в практичну діяльність Слідчого управління, Управління карного розшуку, Управління по боротьбі з економічною злочинністю, відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків та Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Запорізькій області, що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що дисертаційна робота виконана самостійно на основі особистих досліджень автора, який працював на слідчій роботі більше 24 років. Це дозволило узагальнити особистий досвід щодо використання оперативної інформації під час порушення кримінальної справи. Під час проведення дослідження було опитано понад 213 оперативних працівників та 107 слідчих, вивчено 260 оперативно-розшукових та кримінальних справ про вчинення злочинів організованими групами, а також статистичні дані про стан та динаміку злочинності і результати боротьби з нею за 1995-2000 роки.

Все це дозволило дисертанту визначити проблеми, які існують на стадії порушення кримінальної справи щодо використання оперативно-розшукової інформації та надати рекомендації з цих питань.

Апробація результатів дисертації. Головні висновки, пропозиції, рекомендації обговорювалися на засіданнях кафедр оперативно-розшукової діяльності Університету внутрішніх справ та Запорізького юридичного інституту МВС України та доповідалися на науково-практичних конференціях: з проблем ОРД (Львів, 1999 р.), з проблем прокурорського нагляду за дотриманням законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності (Луганськ, 2000 р.), з проблем боротьби зі злочинністю на транспорті (Одеса, 2000 р.).

Узагальнені результати дослідження та пропозиції вирішення наявних проблем, які досліджені здобувачем, надіслані до МВС України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 5 наукових статтях, які опубліковані у виданнях, що визнані ВАК України як фахові.

Структура дисертації складається зі вступу, 3 розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел у кількості 167 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 267 сторінок, з них: основний зміст 200 сторінок, літературні джерела 17 стор., додатки 45 сторінок, акти впровадження 8 стор.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається об`єкт, предмет, мета і завдання дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення результатів проведеної роботи, наводиться інформація щодо їх апробації і впровадження в практику.

У першому розділі — “Теоретико-правові основи реалізації оперативно-розшукової інформації”, який складається з трьох підрозділів розглядаються питання, пов`язані з визначенням теоретичного поняття та суті стадії порушення кримінальної справи, а також проблем правового регулювання діяльності щодо легалізації оперативної інформації в інтересах кримінального судочинства.

Аналізуючи різні наукові підходи до стадії порушення кримінальної справи дисертант відзначає, що ця стадія окрім загальних завдань кримінального процесу, має свої приватні завдання при яких виникають специфічні процесуальні правовідносини, що передбачають початок певної діяльності, яка охоплює наступні етапи: а) прийняття, реєстрацію та перевірку заяви або повідомлення про злочин; б) винесення за матеріалами дослідчої перевірки рішення; в) оскарження та перевірка законності і обґрунтованості процесуального рішення.

Основний зміст діяльності по перевірці заяв і повідомлень про злочини полягає у встановленні наявності або відсутності ознак злочину в досліджуваній події. Ця діяльність носить пізнавальний характер. Пізнання в кримінальному процесі може здійснюватися не інакше, як у формі доказування. Закон вимагає від уповноважених осіб провести систему процесуальних дій і лише тоді прийняти рішення. Це пов’язано з витребуванням матеріалів, прийняттям усних заяв, явок з повиною, одержанням пояснень, письмових повідомлень. Все це необхідно здобути процесуальним шляхом. Оцінка зібраних доказів і їх джерел на цій стадії проводиться за загальними правилами, передбаченими кримінально-процесуальним законом.

Діяльність по безпосередньому виявленню ознак злочину суб’єктами ОРД починається з отримання інформації, що представляє оперативний інтерес. Її зміст може дати підстави, які свідчать про наявність ознак злочину, що готується, або вже скоєно. Інформація може поступити в будь якій формі, але вона повинна містити сукупність відомостей про кримінальні події та умови їх скоєння.

Автор визначає, що оперативна інформація є різновидом соціальної інформації, специфічної за метою і методами отримання, режимом використання, який забезпечує конспірацію, зашифрування джерел, можливість перевірки процесуальним порядком і використання тільки у боротьбі зі злочинністю та кримінальному судочинстві.

В дисертації, на основі аналізу правової бази та поглядів вчених і практиків, обґрунтовується необхідність внесення змін до оперативно-розшукового та кримінально-процесуального законодавства відносно порядку подання оперативних матеріалів органу дізнання, слідчому, прокурору або суду та легалізації оперативної інформації, здобутої з використанням конфідентів та інших негласних джерел.

Наявність суперечностей у відомчому регулюванні та відсутність вирішення цих питань у законодавчому порядку породжує на практиці різноманітний підхід до цієї проблеми, що нерідко веде до порушень прав та законних інтересів громадян.

На підставі аналізу законодавства дисертант визначає, що правова база використання оперативно-розшукової інформації при порушенні кримінальної справи складається з двох груп нормативних актів:

–

–

У роботі проведений ретельний аналіз обох груп нормативних актів, що дозволило визначити проблеми правового регулювання оперативно-розшукової діяльності в цілому та реалізації і використання її результатів під час порушення кримінальної справи зокрема.

Основними недоліками чинного оперативно-розшукового законодавства, на думку здобувача, є:

–

–

–

–

–

–

У той же час, у Кримінальному та Кримінально-процесуальному кодексах відсутні норми, які б передбачали пом’якшення покарання або звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вказали або надали докази, що викривають основних учасників злочинних угруповань, незважаючи на те, що вони є учасниками цих груп. Це, на думку автора, обумовлює необхідність нормативно закріпити, по-перше, можливість встановлювати таке співробітництво з особами, причетними до групових злочинних угруповань, а по-друге, визначити гарантії звільнення їх від кримінальної відповідальності чи пом`якшення покарання в залежності від сприяння у викритті злочинів.

Окрім означеного, діючий Кримінально-процесуальний кодекс не дає однозначного трактування, в ролі чого можуть використовуватися оперативні матеріали та процедура їх впровадження в кримінальний процес.

Що стосується відомчих нормативних актів, то на сьогодні, на нашу думку, актуальною стала потреба розробки Положення про основи взаємодії служб і підрозділів ОВС, а також міжвідомчої Інструкції про передачу і використання матеріалів ОРД в кримінальному процесі на всіх його стадіях.

Шляхами вирішення цих та інших недоліків може бути внесення в чинне оперативно-розшукове та кримінально-процесуальне законодавство норм, які б регламентували порядок направлення матеріалів оперативно-розшукової діяльності для вирішення питань про порушення кримінальної справи та використання їх в доказуванні.

Розглядаючи інші шляхи вдосконалення правового регулювання оперативно-розшукової діяльності в цілому, автор вказує на необхідність не тільки внесення змін до чинного законодавства, а і розробку оперативно-розшукового або оперативно-процесуального кодексу, в які доцільно внести розділ про порядок використання результатів ОРД на всіх стадіях кримінального судочинства і попереднього слідства. Норми розділу повинні визначати порядок оформлення і передачі в слідство результатів оперативно-розшукової діяльності. Окремі положення повинні передбачати процес легалізації інформації, отриманої від конфідентів.

Досліджуючи теоретичні основи реалізації оперативної інформації, дисертант визначив, що реалізація оперативно-розшукової інформації – це засноване на законі і нормативних актах використання оперативно-розшукової інформації в належних умовах, які відповідають вимогам, що забезпечують ефективне вирішення завдань по виявленню, попередженню, припиненню і розкриттю злочинів, а також виявленню осіб, що готують, здійснюють або вчинили злочин; розшуку злочинців, що переховуються, і осіб, які зникли безвісти, оперативно-розшукового забезпечення попереднього слідства та кримінального судочинства.

На думку автора, проблеми використання оперативно-розшукової інформації повинні розглядатися крізь призму закономірностей, що відносяться до діяльності оперативних апаратів по використанню даної інформації. Їх потрібно розділити на наступні групи:

–

–

–

До закономірностей, на погляд автора, відносяться і такі, що визначають тактику використання оперативно-розшукової інформації для вживання до винних передбачених законом заходів, особливо при розслідуванні злочинів. Найбільш важливими з них є ті, які визначають порядок:

–

–

–

Аналіз практичної діяльності оперативних підрозділів і слідчих органів внутрішніх справ та робіт науковців дозволив зробити висновок, що на наступному етапі необхідними умовами ефективної реалізації оперативно-розшукової інформації є оптимальне правове, інформаційне, кадрове, ресурсне і організаційне забезпечення.

Окрім цих умов важливе значення для ефективної реалізації оперативної інформації мають вимоги, яким повинна відповідати оперативна інформація. До них відносяться: цілеспрямованість, повнота, достовірність, своєчасність і цінність.

У другому розділі — “Організаційно-тактичні засади реалізації оперативних матеріалів на стадії порушення кримінальної справи” міститься три підрозділи у яких розглядаються проблеми та шляхи вдосконалення організації і тактики реалізації оперативної інформації.

Спираючись на аналіз думок науковців у сфері управління та організації оперативно-розшукової діяльності автор визначив, що організація діяльності по реалізації оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи — найбільш доцільна за певних обставин система застосування тактичних прийомів з метою ефективного розв’язання оперативно-тактичних та слідчо-тактичних завдань. Вона складається з:

а) безперервного аналізу інформації про зміни оперативної ситуації по конкретній справі оперативного обліку;

б) оцінки оперативно-розшукової інформації яка була отримана за результатами оперативно-розшукових заходів та слідчих дій;

в) комплексного аналізу поточної кримінологічної і оперативної інформації, результатів її використання з метою побудови короткострокових оперативних прогнозів, уточнення раніше прийнятих оперативно-тактичних рішень;

г) постійного керівництва оперативним складом і надання йому практичної допомоги щодо реалізації матеріалів оперативно-розшукових справ;

д) забезпечення безпеки джерел оперативної інформації та впровадження її у процес як джерела доказів, тощо.

На думку автора ефективна організація оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ передбачає розв'язання таких питань, як підготовка сил і засобів до оперативного використання, організація оперативної взаємодії, постановка конкретних завдань у рамках загального задуму та вибір найбільш ефективних форм та умов легалізації оперативної інформації під час порушення кримінальної справи.

Найважливішою передумовою успішної реалізації оперативної інформації є правильне визначення інформаційних потреб, а саме: встановлення необхідного обсягу інформації про предмет доказування.

Проведене дослідження показало, що в здійсненні аналітичної роботи в оперативних апаратах ОВС є серйозні проблеми, які найближчим часом вимагають свого вирішення. Одна з них полягає в тому, що частіше аналіз інформації здійснюють не оперативні працівники за напрямками спеціалізації, зонального обслуговування тощо, а керівники оперативних апаратів на певний період звітності. Таке становище призводить до неповного використання отриманої оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є підключення слідчого до роботи по оперативно-розшуковій справі ще до прийняття рішення про її реалізацію.

Дисертант визначає, що тактика реалізації оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи є складовою частиною оперативно-розшукової тактики. Вона складається з двох частин:

–

–

Розглядаючи тактичні основи використання оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи, автор визначає вимоги, дотримання яких забезпечує ефективне досягнення завдань оперативної розробки. До них відносяться: дотримання законності; своєчасність реалізації; раптовість та наступальність дій по виявленню злочинців і доказів; забезпечення належної взаємодії оперативного працівника і слідчого; дотримання конспірації. Ці вимоги реалізуються в дотриманні правил реалізації оперативних матеріалів:

–

–

–

На етапі реалізації однією з найважливіших умов ефективного проведення оперативних та слідчих дій є дотримання принципу конспірації, який забезпечується виконанням наступних правил:

–

–

–

Для досягнення мети реалізації оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи проводяться оперативні комбінації, які направленні на спонукання осіб, що перевіряються і розробляються, до дій в несприятливій для них обстановці; забезпечення умов, що перешкоджають досягненню розроблюваними злочинних результатів; створення обстановки, що сприяє документуванню злочинних і інших дій розроблюваних (негласне фотографування, відеоз’йомка епізодів і фактів злочинної діяльності і т.п.); підтримання конфліктної обстановки серед учасників злочинних груп розроблюваних за рахунок загрози небажаних для них дій з боку органів внутрішніх справ та інших правоохоронних установ; забезпечення належного шифрування джерел оперативно-розшукової інформації; збереження джерел доказової інформації до необхідного моменту; створення умов для проведення процесуальних дій і забезпечення їх результативності.

На підставі вивчення думок науковців та результатів практичної діяльності органів внутрішніх справ дисертант визначив, що загальними організаційно-тактичними проблемами стадії порушення кримінальної справи є, насамперед, визначення моменту, прийомів та напрямків реалізації інформації. Загальними напрямками її використання є:

–

–

–

–

Подальші оперативні заходи оперативний працівник повинен планувати з урахуванням думки (планів) слідчого з тим, щоб при їх проведенні не створити перешкод або ускладнень для розслідування та не допустити порушень законності.

У свою чергу слідчий зобов'язаний інформувати оперативного працівника про напрями розслідування для того, щоб своїми діями не розшифрувати негласні джерела і способи отримання оперативних матеріалів, не зірвати проведення запланованих оперативних заходів.

Такий підхід до організації взаємодії забезпечує оптимальне поєднання методів гласної і негласної роботи, застерігає від суб'єктивної однобічності при плануванні реалізації оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи.

Розділ третій —“Проблеми удосконалення взаємодії оперативних підрозділів зі слідчими на стадії порушення кримінальної справи” присвячено найактуальнішим проблемам удосконалення організації взаємодії під час реалізації оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи.

На основі сучасного досвіду діяльності оперативних підрозділів та слідчих правоохоронних органів на стадії порушення кримінальної справи дисертант визначив сучасні чинники їх взаємодії.

Необхідність здійснення взаємодії обумовлена тим, що оперативні апарати та слідчі є складовою частиною системи кримінальної юстиції держави. Найбільш поширеними тактичними прийомами взаємодії слідчого і органу дізнання на стадії порушення кримінальної справи є спільний аналіз наявних матеріалів про злочини, перевірка отриманих матеріалів і визначення узгоджених дій по виявленню і закріпленню доказів, спільний виїзд працівників дізнання і слідства на місце злочину, забезпечення можливості ефективного використання при розслідуванні злочинів даних, отриманих оперативно-розшуковим шляхом, та ін.

Ці тактичні прийоми взаємодії деталізуються змістом конкретних процесуальних дій слідчого і органу дізнання, які вони мають право здійснювати на стадії порушення кримінальної справи з метою з'ясування підстав для цього і встановлення фактичних даних, які зможуть у майбутньому служити доказами у справі.

На погляд автора, можна виділити три чітко виражені групи дій, що проводяться на цій стадії слідчим і оперативним апаратом. Перша з них пов'язана з витребуванням необхідних матеріалів (у тому числі оперативно-розшукових) з отриманням відповідних пояснень, друга — з оперативно-розшуковим забезпеченням проведення окремих слідчих дій, третя — з розшуком злочинців по гарячих слідах.

Взаємодія є складною багатоплановою діяльністю, яку не можна трактувати, як підміну слідчого оперативними співробітниками або навпаки, це раціональне поєднання можливостей, методів і засобів, які є у розпорядженні кожного із них окремо. Успішне використання оперативно-розшукової інформації в розслідуванні злочинів значною мірою залежить від того, як слідчий або особа, що проводить дізнання, оволоділи прийомами і методами збирання доказів і тактичними прийомами використання оперативної інформації в кримінальному процесі. Саме тактичні прийоми її використання дозволяють успішно провести слідчі дії, в найкоротший термін розкрити злочин і викрити винного.

На основі результатів дослідження, автор визначає взаємодією слідчого з оперативними підрозділами кримінальної міліції при реалізації оперативних матеріалів як засновану на законі та відомчих нормативних актах діяльність щодо поєднання спільних зусиль сил, засобів і методів слідчих апаратів та оперативних підрозділів для своєчасного і обґрунтованого порушення кримінальної справи, створення передумов швидкого і повного розкриття та ефективного розслідування злочину, викриття винних і забезпечення справедливого їх покарання.

Розглядаючи одну з найбільш розповсюджених організаційно-тактичних форм взаємодії – спільне планування заходів щодо реалізації матеріалів оперативно-розшукової діяльності, автором сформульовані вимоги до загальних та спеціальних планів, які розв’язують окремі завдання на стадії порушення кримінальної справи.

До загальних вимог автор відносить актуальність, комплексність, реальність, конкретність, стабільність, напруженість, індивідуальність, ясність і простоту плану. Загальними проблемами етапу складання спільних планів є:

–

–

Шляхами вирішення цих проблем, на наш погляд, є:

–

–

Дисертант вважає, що кожний план являє собою сукупність двох елементів його складових частин – мети і засобів її досягнення. Тому його потрібно розглядати не тільки як суму заходів, але і як систему завдань і цілей, що вирішуються шляхом здійснення певних дій.

На погляд автора – план реалізації розробки може бути визначений як коригуюча заздалегідь продумана система завдань і найбільш доцільних заходів, послідовне виконання яких забезпечує досягнення кінцевої мети конкретної справи щодо запобігання і розкриття злочину, а також розшуку злочинця з найменшою витратою зусиль і часу.

Одним з реальних шляхів удосконалення організації взаємодії в сучасних умовах на погляд дисертанта є розвиток такої форми взаємодії, як слідчо-оперативна група, особливо такого її виду, як постійно діюча. Автором здійснена класифікація цих груп, які поділені на чотири види:

– чергова слідчо-оперативна група для оперативного реагування на повідомлення про вчинені злочини;

– постійно діюча слідчо-оперативна група, яка виїжджає на окремі види злочинів, що скоєні в умовах неочевидності;

– слідчо-оперативна група створена для розкриття і розслідування конкретного злочину;

– слідчо-оперативна група, яка створюється для розслідування певних злочинів за напрямами діяльності оперативних підрозділів.

Відсутність правової регламентації діяльності слідчо-оперативних груп на практиці знижує ефективність керівництва старшим групою діями інших слідчих і оперативних працівників, бо залишається подвійна підпорядкованість цих працівників за місцем роботи і старшому групи. Це нерідко веде до передчасної заміни працівників у групах, доручення їм інших справ, фактично – до розпаду груп.

Удосконалення організації взаємодії слідчого та оперативного працівника повинно йти шляхом розвитку нормативної бази, яка регламентує різні оперативно-тактичні форми взаємодії, використання різних форм інформаційної взаємодії та створення постійно діючих слідчо-оперативних груп.

Безумовно, ці питання потребують більш детального вивчення, щоб закономірності відповідної оперативно-розшукової практики, а також дізнання і слідства були об‘єктивно відображені в законодавчих актах, забезпечуючи оптимальне вирішення задач, загальних як для оперативно-розшукової діяльності, так і для кримінального процесу.

Взаємодія слідчого з оперативними працівниками не повинна обмежуватися рамками слідчо-оперативної групи. Мова повинна йти про систему оперативно-розшукового забезпечення роботи слідчого. При цьому потрібно чітко визначити роль і місце кожного з них в даній системі, їх функціональні обов'язки, а також розробити організаційно-правові основи реалізації поставлених перед ними завдань, вдосконалення обліку і оцінки оперативно-розшукового забезпечення попереднього розслідування.

Узагальнюючи викладене, можемо зробити висновок, що удосконалення організації взаємодії слідчого та оперативного працівника повинно йти шляхом розвитку нормативної бази, яка регламентує різні оперативно-тактичні форми взаємодії, використання різних форм інформаційної взаємодії та створення постійно діючих слідчо-оперативних груп.

Автором пропонується алгоритм діяльності слідчих і оперативних працівників щодо реалізації оперативної інформації на етапі реалізації оперативної інформації та розроблені теоретичні основи методичних рекомендацій з цього виду діяльності, які подані в Додатках дисертації.

У висновках викладено основні результати дослідження, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та відомчих нормативних актів, які регламентують реалізацію матеріалів оперативно-розшукової діяльності на стадії порушення кримінальної справи.

Стосовно удосконалення чинного законодавства автор запропонував йти двома шляхами:

Перший – внесення змін у чинні кримінально-процесуальне та оперативно-розшукове законодавство.

Другий – створення оперативно-розшукового або оперативно-процесуального кодексів, в які потрібно внести розділ про порядок використання результатів ОРД на всіх стадіях кримінального судочинства і попереднього слідства. Норми розділу повинні визначати порядок оформлення і подання суб’єктами ОРД результатів оперативно-розшукової діяльності органу дізнання, слідчому, прокурору або суду, та передбачити шляхи легалізації даних, отриманих конфідентами і з інших негласних джерел.

Здобувач запропонував структуру Положення про основи взаємодії служб і підрозділів ОВС, а також міжвідомчої Інструкції про передачу і використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному процесі на всіх його стадіях.

Для забезпечення розробки тактичних основ реалізації оперативної інформації розроблені Методичні рекомендації реалізації оперативних матеріалів і використання результатів оперативно-розшукових заходів у формуванні доказів по кримінальній справі та Методичні рекомендації про порядок представлення суб’єктами ОРД результатів оперативно-розшукової діяльності органу дізнання, слідчому, прокурору або в суд.

Основні положення дисертації викладені у фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

АНОТАЦІЇ

Душейко Г.О. “Організаційно-тактичні основи реалізації оперативно-розшукової інформації на стадії порушення кримінальної справи” – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 21.07.04 – оперативно-розшукова діяльність. – Національна юридична академія ім. Я.Мудрого, Харків, 2001.

Дисертація є дослідженням, в якому на монографічному рівні комплексно вивчені сучасні правові, організаційно-тактичні проблеми реалізації оперативно-розшукової інформації на стадії порушення кримінальної справи, визначені шляхи вирішення цих проблем. Розроблені наукові основи методичних рекомендацій щодо передачі та впровадження в кримінальний процес результатів оперативно-розшукової діяльності. Внесені науково-обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства з досліджуваних питань.

Ключові слова: оперативно-розшукова діяльність, оперативна інформація, організація реалізації оперативної інформації, оперативно-розшукова справа, стадія порушення кримінальної справи, взаємодія.

Душейко Г.О. “Организационно-тактические основы реализации оперативно-розыскной информации на стадии возбуждения уголовного дела” – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 21.07.04 – оперативно-розыскная деятельность. – Национальная юридическая Академия им. Я.Мудрого, Харьков, 2001.

Диссертация — это исследование, в котором на монографическом уровне комплексно изучены современные правовые, организационно-тактические проблемы реализации оперативно-розыскной информации на стадии возбуждения уголовного дела, определены пути решения этих проблем, разработаны научные основы методических рекомендаций по передаче и использованию в уголовном процессе результатов оперативно-розыскной деятельности. Внесены научно обоснованные предложения по усовершенствованию действующего законодательства по исследуемым вопросам.

Ключевые слова: оперативно-розыскная деятельность, оперативная информация, организация реализации оперативной информации, оперативно-розыскное дело, стадия возбуждения уголовного дела, взаимодействие.

Dushejko" Organizational - tactical bases of realization operative information in a stage of excitation of criminal case " - the Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of jurisprudence on a speciality 21.07.04 - operative activity. – The National Low Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudriy, Kharkov, 2001.

The dissertation is research in which at a monographic level modern legal, organizational - tactical problems of realization operative information at a stage of excitation of criminal case are in a complex studied. Ways of the decision of these problems are determined. Scientific bases of methodical recommendations on transfers and to use in criminal trial of results operative activity are developed. The scientifically grounded offers on improvement of the current legislation on questions, which were investigated, are brought.

The dissertation is devoted to complex research of organizational - tactical problems of realization operative to the information in a stage of excitation of criminal case.

In work the questions connected to a substantiation of theoretical concept and essence of a stage of excitation of criminal case, and also a problem of legal regulation of activity on legalization of the operative information are opened.

On the basis of the analysis of the legislation and practice of work of operative and investigatory subdivisions are taken up questions of organizational - tactical bases of realization in interests of criminal legal proceedings. The organization of this work is considered as the most expedient system of application of tactical receptions with the purpose of the effective decision operational and tactical and investigation - tactical schemes.

In research requirements which provide achievement of problems of operative development are determined: an observance of legality, timeliness of realization, suddenness of actions on detection of criminals, maintenance of appropriate interaction of the operative employee and the inspector, observance of conspiracy.

On the basis of modern experience of struggle against criminality and practice of interaction of operative devices and consequences are designated factors of this activity.

Interaction of the inspector with operative subdivisions of criminal militia at realization of operative materials is defined as based on laws and departmental certificates activity on association of efforts of these services for achievement of an object in view - successful realization of results operative activity.

One of the basic ways of improvement of interaction considers such form, as work in structure of investigation - operative groups. Their classification is given and the algorithm of actions of participants of