ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДУБІНЕЦЬ Ірина Володимирівна

УДК 370.181.5(09)

ПЕДАГОГІЧНА ПРОСВІТА

БАТЬКІВ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕРІОДИЧНІЙ ПРЕСІ

ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХIХ СТОЛІТТЯ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Бердянському державному педагогічному інституті ім. П.Д.Осипенко Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Гусєв Віктор

Іванович, завідувач кафедри професійної педагогіки та

методики трудового навчання Бердянського державного

педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко

Офіційні опоненти: академік АПН України, доктор педагогічних наук,

професор, Євтух Микола Борисович, академік-

секретар Відділення педагогіки і психології вищої

школи АПН України;

кандидат педагогічних наук, доцент Педіско

Олександр Григорович, заступник начальника

навчального відділу Луганського інститут внутрішніх

справ МВС України

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.Винниченка Міністерства освіти і науки України, кафедра педагогіки.

Захист відбудеться "29" травня 2001 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий "28" квітня 2001 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Серед найважливіших цінностей людства одне з провідних місць займає сім'я. Саме вона є тим могутнім соціальним феноменом, який щільно поєднує людей у сімейний союз на основі шлюбних і кровних зв'язків.

Особлива роль сім'ї, як відомо, зумовлюється її основними функціями: відтворення і виховання. Саме сім'я впливає на дитину сильніше, ніж інші виховуючи чинники: значною мірою відбувається соціалізація особистості, її трудовий, моральний, естетичний, розумовий розвиток, забезпечується спадковість народних традицій.

У Державній національній програмі "Освіта" (Україна ХХІ століття) відзначається, що на етапі родинного виховання батьки, як перші педагоги, покликані створити умови для повноцінного фізичного та психічного становлення особистості, забезпечити дитині почуття захищеності, рівноваги, довіри, формувати активне, зацікавлене ставлення до навколишнього світу.

Сім'я, її роль, структура, функції, вимоги до неї були предметом спеціальних досліджень як українських, так і зарубіжних педагогів (М.Алексєєва, В.Вугрич, Т.Гринь, Р.Капралова, А.Макаренко, В.Сухомлинський, О.Пінт, М.Стельмахович та ін.).

Спеціальному вивченню на науково-теоретичному, експериментально-методичному рівні підлягали різні аспекти досліджуваної проблеми: взаємозв'язок школи та сім'ї у формуванні моральних засад поведінки молодших школярів (Р.Докуніна), моральне виховання дітей молодшого шкільного віку (І.Кононовський), формування суспільно-колективістської активності молодшого школяра в умовах сім'ї (А.Конончук), педагогічні умови ефективності взаємодії дитячого садка і сім'ї в екологічному вихованні старших дошкільників (Н.Кот), взаємозв'язок української етнопедагогічної і педагогічної науки в підготовці молоді до сімейного життя (Г.Сутріна), формування моральних основ сімейного життя в молоді, що вчиться (В.Макаров), взаємозв'язок сім'ї і школи у вихованні дітей в конкретні історичні періоди (1917-1941 рр. – В.Шинкаренко, А.Відченко; 1945-1991 рр. – Т.Кравченко), формування у школярів загальнолюдських цінностей в умовах функціонування соціально-педагогічної системи "сім'я-школа-заклади культури" (Л.Бойко) та ін.

У педагогічній науці презентовано чимало монографій, дисертаційних робіт, науково-методичних статей з питань сімейного виховання в Україні як у сучасних умовах, так і в минулому. Однак, на сьогодні обмаль досліджень, присвячених визначенню мети, завдань, змісту, форм і методів педагогічної просвіти батьків як необхідної умови здійснення одного з найскладніших завдань – виховання дітей в сім'ї. Виняток становить дисертаційне дослідження Т.Алексеєнко "Формування педагогічної культури сучасної молодої сім'ї" ( К., 1994).

Крім того, відсутні наукові праці історико-педагогічного характеру, в яких би розкривалися питання організації педагогічної просвіти батьків у конкретний історичний період. Національне відродження, розвиток духовної культури українського народу об'єктивно вимагають активізації науково-дослідної роботи саме в цьому напрямі. Розв'язання соціально-педагогічних проблем, зокрема в галузі сімейного виховання (формування національної системи освіти й виховання, зміцнення сім'ї як основного осередку суспільства, підвищення її ролі і значення тощо), багато в чому залежить від вивчення накопиченого століттями українським народом освітньо-виховного досвіду, сімейних традицій, а також практики педагогічної просвіти батьків.

Одним із мобільних засобів представлення наукової інформації постає періодична преса другої половини ХІХ століття. Як об'єкт наукових пошуків вона досить широко презентована в сучасних дослідженнях. Наприклад, загальні питання розвитку педагогічної журналістики у зазначений період розкрито в працях В.Авророва, О.Дея, П.Лісового; аналіз ролі окремих журналів, преси конкретних регіонів у громадсько-педагогічному русі середини та кінця ХІХ ст. здійснено Л.Варустіним, М.Воскресенським, С.Лісовою, І.Нефьодовою.

Внесок періодичної преси в розробку теоретичних засад навчання та виховання розкрито в дисертаціях І.Зайченка, Л.Литвинова, проблем фізичного виховання – Г.Приходько, сімейного – А.Говорун.

Особливістю даного джерела історико-педагогічного знання було рішення широкого діапазону завдань, відображення прогресивних досягнень вітчизняної і зарубіжної теорії та практики, швидке реагування на потреби суспільства, школи, сім'ї. Так, глибоке усвідомлення великої місії родини, соціальної ролі і значення жінки-матері, а також обмежені, застарілі уявлення про місце батька у вихованні дітей примусили прогресивну педагогічну громадськість підняти на сторінках періодичних видань питання про доцільність педагогічної просвіти батьків, визначити коло, характер, зміст знань, необхідних їм для реалізації освітньо-виховних завдань.

Періодичну пресу досліджуваного періоду презентовано значною кількістю як загальнопедагогічних, так і спеціальних журналів та газет: "Громада", "Вестник воспитания", "Дзвінок", "Друг", "Женское образование", "Журнал Министерства Народного просвещения", "Київський телеграф", "Молода Україна", "Основа", "Світло", "Семья и школа", "Український вісник", "Учитель", "Чернігівський листок" та ін. Аналіз програм, змісту їх публікацій свідчить про серйозне ставлення редакцій, педагогічної громадськості, педагогів, психологів, фізіологів, медиків до організації цілеспрямованого підвищення педагогічної культури батьків, про накопичення значного досвіду з досліджуваної проблеми, який ще не було введено у широкий педагогічний простір.

Таким чином, об'єктивна потреба "занурення" в історію вітчизняної освіти й виховання, що зумовлена особливим значенням сім'ї у формуванні підростаючого покоління, необхідність зростання її престижу і зміцнення сімейних зв'язків в умовах бурхливих соціально-економічних перетворень у суспільстві, а також відсутність спеціальних досліджень з даної проблеми сприяли визначенню теми дослідження "Педагогічна просвіта батьків у вітчизняній періодичній пресі другої половини ХІХ століття".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в межах комплексної теми “Особистість вчителя та її формування”, яка розробляється на кафедрі педагогіки і психології Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Осипенко.

Об'єкт дослідження – сімейне виховання у вітчизняній педагогічній пресі другої половини ХІХ ст.

Предмет дослідження – становлення і розвиток ідеї педагогічної просвіти батьків на сторінках вітчизняної періодичної преси другої половини ХІХ ст.

Мета дослідження – на основі ретроспективного, логіко-системного аналізу матеріалів вітчизняної періодичної преси досліджуваного періоду узагальнити теоретичні ідеї і практичний досвід здійснення педагогічної просвіти батьків.

Завдання дослідження:

1. Простежити вплив соціально-економічних умов, рівня розвитку психолого-педагогічної науки на характер і зміст педагогічної просвіти батьків.

2. Показати динаміку становлення і розвитку ідеї педагогічної просвіти батьків у досліджуваний період.

3. Визначити зміст педагогічної просвіти батьків, встановити пріоритетні напрями і форми її здійснення в досліджуваний період.

4. Схарактеризувати прогресивне надбання вітчизняної періодичної преси, з'ясувати її роль у підвищенні педагогічної культури батьків, накреслити шляхи творчого використання здобутків у сучасних умовах.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; принципи діалектики про взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ та необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах у динаміці, з дотриманням системності й науковості, діяльнісно-творчого підходу до особистості як суб'єкта виховного процесу; положення про єдність національного й загальнолюдського, соціальну зумовленість освіти, виховання культурно-історичним і національним досвідом, а також Закон України "Про освіту", Національна програма "Освіта" (Україна ХХІ ст.).

Теоретичну основу дослідження становлять положення концепцій соціально-економічного, соціально-політичного розвитку в Україні (М.Грушевський, Д.Яворницький); теоретичні ідеї про гуманізацію і народність у вихованні педагогів минулого (О.Духнович, І.Огієнко, К.Ушинський) і сучасності (І.Бех, Г.Ващенко, М.Стельмахович, В.Сухомлинський); ідеї духовності національної освіти і виховання в історико-педагогічному плані (А.Вихрущ, Л.Вовк, С.Золотухіна, М.Євтух, Н.Калениченко, В.Кемінь, В.Майборода, Б.Митюров, Б.Ступарик, О.Сухомлинська, Г.Шевченко); дослідження внеску видатних педагогів того часу в розвиток теорії і практики навчання і виховання (А.Богуш, О.Неживий, О.Машталер), а також концептуальні положення І.Зайченко, П.Лісового, І.Нефьодової про становлення і розвиток педагогічної журналістики як одного з масових і мобільних джерел науково-педагогічного пізнання.

Методи дослідження: хронологічний, який дозволив розглянути педагогічну освіту батьків у часовій послідовності відповідно до суспільно-економічних умов у країні; метод періодизації, за допомогою якого встановлювались якісні зміни в організації педагогічної освіти батьків на певних етапах; репродуктивний, структурно-системний, теоретичний, статистичний методи, а також історико-порівняльний аналіз історико-педагогічної літератури, матеріалів вітчизняної педагогічної преси, монографічних видань, дисертаційних робіт з даної проблеми для визначення становлення і розвитку ідеї педагогічної просвіти батьків.

Джерелознавчою базою дослідження були матеріали періодичних видань (педагогічної преси), статистичні збірники, звіти керівних органів освіти, навчальних закладів і громадських організацій, історико-педагогічна література другої половини ХІХ ст., праці видатних вітчизняних педагогів Х.Алчевської, С.Васильченка, Б.Грінченка, О.Духновича, П.Каптерєва, П.Лесгафта, С.Миропольського, М.Пирогова, К.Ушинського, Т.Шевченка.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від прогресивних для свого часу реформ 60-х років ХІХ ст., котрі зумовили розвиток вітчизняної педагогічної журналістики, до початку ХХ ст., тобто до нової доби розвитку суспільства в Україні, що вплинуло на характер, зміст і форми освіти, виховання.

У процесі дослідження було використано матеріали Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Короленка, Російської державної бібліотеки (м. Москва).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено систематизацію й узагальнення теорії і практики педагогічної просвіти батьків у другій половині ХІХ ст., визначені особливості змісту психолого-педагогічних знань та вмінь, необхідних батькам для реалізації завдань морального, розумового й естетичного виховання дітей в сім'ї; конкретизовано роль педагогічної преси в підвищенні педагогічної культури батька та матері, виявлено залежність характеру й інтенсивності педагогічної просвіти батьків від рівня розвитку педагогічної науки і соціально-педагогічних перетворень у суспільстві в досліджуваний період.

У науковий обіг введені нові матеріали, що раніше не використовувались у наукових працях, надруковані на сторінках педагогічної преси досліджуваного періоду з психолого-педагогічних проблем сімейного виховання, зокрема з досвіду роботи батьківських гуртків, а також комітетів, союзів, товариств, метою діяльності яких було здійснення педагогічної просвіти батьків.

Практичне значення отриманих результатів становлять: наукова інформація, концептуальні положення, висновки, рекомендації, реалізація яких збагатить історико-педагогічні знання та сприятиме поглибленню і розширенню гуманістичного компонента змісту освіти; висновки й результати дослідження, які підтверджують ефективність педагогічної просвіти батьків у досліджуваний період; ідеї і положення, що можуть бути використані для підвищення педагогічної культури батьків у сучасних умовах; розробки програм спецкурсів для студентів педагогічних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, слухачів інститутів післядипломної освіти, а також при підготовці навчальних посібників з педагогіки та історії педагогіки.

Матеріали і результати дослідження використовуються в навчально-виховному процесі Бердянського державного педагогічного інституту імені П.Осипенко.

Особистий внесок здобувача у роботі, опублікованій у співавторстві полягає у визначенні сутності професійно педагогічної спрямованості підготовки вчителів.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у формі звітів на засіданнях кафедр педагогіки і музичного виховання, доповідей, повідомлень на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Бердянського державного педагогічного інституту імені П.Осипенко (1997-2000 рр.), виступів на шостих Всеукраїнських педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський і сучасність” (Харків, 1999 р.); на науково-практичній конференції “Розвиток критичного мислення в умовах особистісно-орієнтованого навчання і виховання” (Харків, 2000 р.) і Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми професійної підготовки педагогічних працівників" (Житомир, 2000 р.), а також виступів перед викладачами ВНЗів, учителями загальноосвітніх шкіл міста Бердянська і Запорізької області.

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 9 публікаціях автора, з них 8 – одноосібні, в тому числі 7 у провідних наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (235 найменувань), 1 таблиці та 1 схеми. Основний текст дисертації викладено на 167 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, ступінь її розробки, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження; розкрито його наукову новизну, практичне значення, повідомлено апробацію одержаних результатів, а також джерелознавчу базу дослідження.

У першому розділі "Теоретичні основи педагогічної просвіти батьків у вітчизняній періодичній пресі другої половини ХІХ століття" здійснено аналіз сучасних досліджень з даної проблеми, обґрунтовано її актуальність; визначено зміст педагогічної просвіти батьків, виявлено систему педагогічних, психологічних і медико-фізіологічних знань, необхідних для ефективної реалізації завдань виховання; показано динаміку становлення й розвитку ідеї педагогічної просвіти батьків, узагальнено напрями її здійснення в досліджуваний період.

У дисертації доводиться, що педагогічна просвіта батьків належить до актуальних освітянських історико-педагогічних проблем. Це пояснюється, насамперед, визначною роллю сім'ї в суспільстві і в житті конкретної особистості. Саме сім'я, на наш погляд, незрівнянна за своїм виховним впливом ні з яким іншим соціальним інститутом.

Усвідомлюючи високе призначення сім'ї як першого виховного інституту, українські й зарубіжні педагоги минулого і сучасності здійснили посильний внесок у розробку теоретико-практичних засад сімейного виховання. Так, у різноманітних за рангом наукових працях (статтях, доповідях, монографіях, дисертаціях тощо) педагоги з давніх часів досліджували:

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Соціально-економічні, політичні перетворення, що відбувалися в Україні в другій половині ХІХ ст., інтенсивне розширення меж наукового пізнання взагалі і педагогічного зокрема, об'єктивна потреба суспільства в оновленні змісту освіти й виховання, визначенні ролі і місця батьків у формуванні особистості та усвідомлення низького рівня їхньої педагогічної культури зумовили здійснення конкретних заходів з боку прогресивної громадськості та офіційних кіл щодо організації педагогічної просвіти батьків.

У ході наукового пошуку встановлено, що, починаючи з 60-х років ХІХ ст., на сторінках численних журналів висловлювалися думки про необхідність здійснення педагогічної просвіти батьків "на науковому ґрунті". Наявність полярних точок зору – "Батьки – готові вихователі внаслідок кровного зв'язку з дитиною" і "Батьками не народжуються, а стають" – надала обговоренню цієї проблеми форми гострої і тривалої дискусії.

Характерною рисою матеріалів вітчизняної періодичної преси 70-х років ХІХ ст. стало усвідомлення більшістю педагогів та батьків "величезних прогалин у педагогічних знаннях і непідготовленості до виховання дітей". Це зумовило перемогу представників ідеї організації педагогічної просвіти дорослих членів сім'ї.

У 90-х роках ХІХ ст. ідея педагогічної просвіти батьків сформувалася, з одного боку, в чітку вимогу, а з іншого, в умову ефективності сімейного виховання.

Обґрунтовуючи доцільність педагогічної просвіти батьків на сторінках вітчизняних журналів, кореспонденти подавали свої пропозиції щодо визначення її характеру і змісту (Таблиця 1).

У ході наукового пошуку встановлено, що з метою здійснення педагогічної просвіти батьків:

? створювалися спеціальні журнали педагогічного спрямування ("Вестник воспитания", "Учитель", "Семья и школа" та ін.);

? відводилися спеціальні рубрики-інформації редакціями загальнопедагогічних журналів;

? складалися переліки книжок про виховання дітей;

? подавалися переклади іноземної літератури;

? організовувалися батьківські гуртки, союзи, комітети тощо.

Найбільш поширеним напрямом реалізації педагогічної просвіти батьків, як показало проведене дослідження, було опублікування інформації, відомостей теоретико-практичного характеру переважно психолого-педагогічного спрямування (статті-твори, статті-наукові роздуми, статті-спогади, статті-щоденники, статті-обмін думками, перекладні статті тощо), а також конкретних методичних розробок для батьків.

Таблиця

Зміст педагогічної просвіти батьків

(за матеріалами періодичної преси другої половини ХІХ ст.)

№ | Галузь науки | Сутність і характер знань, необхідних батькам

1. | Педагогіка |

а) Питання загально-педагогічного характеру:

? роль і місце батьків у вихованні дитини;

? специфіка виховного впливу на дитину батька і матері;

? особливості виховання юнаків і дівчат;

? сутність виховання, мета, завдання, фактори впливу на дитину;

? специфіка домашнього і шкільного виховання;

? зміст і форми взаємодії сім'ї і школи;

? взаємозв'язок фізичного, морального, розумового виховання.

б) Моральне виховання дітей в сім'ї:

? мета, завдання, зміст, методи, умови морального виховання дітей;

? роль батьківського авторитету, прикладу для формування в дитини позитивних рис характеру;

? специфіка духовного життя дитини;

? шляхи і способи виховання покірності, слухняності, пристойності;

? статеве виховання дітей в сім'ї;

? аналіз помилок батьків у розв’язанні завдань морального виховання.

в) Розумове виховання дітей в сім'ї:

? сутність, завдання, засоби і способи розумового виховання дітей в сім'ї;

? роль і місце батька, матері в розумовому вихованні дитини.

г) Естетичне виховання дітей в сім'ї:

? мета, зміст, засоби і способи, специфіка естетичного виховання дітей в сім'ї;

? роль батьків у вихованні в дітей смаку, хисту до музики і співів.

2. | Психологія | ? характеристика дитячого віку (дошкільного, середнього і старшого);

? роль спадковості у вихованні дітей, їх взаємозв'язок;

? природа дитячої фантазії і місце батьків у її розвитку;

? основи теорії виховання дітей у відповідності до їхньої природи;

? дитяча обдарованість і геніальність;

? механізм формування мовлення у дитини;

? форми чуття і роль батьків у розвитку почуттів.

3. | Медицина,

Фізіологія | ? загальні відомості про фізіологію, функції організму;

? відомості про дитячі хвороби і шляхи їх попередження;

? методика харчування, основи дієтики;

? роль гімнастики у зміцненні дитячого організму;

? розумове перевантаження дитини, шляхи його попередження в умовах сім'ї.

Журнал "Вестник воспитания " (1897, №7), крім знань з педагогіки,

пропонував давати батькам певні відомості з галузей науки:

4. | Філософія | ? Загальне уявлення про вічні процеси загальносвітового і людського життя.

5. | Етика | ? Докладна розповідь вихователю про моральні цінності, якими слід користуватися.

6. | Суспільство-знавство | ? Знайомство з еволюцією і сучасним життям людського суспільства.

7. | Антропологія, психологія і

Фізіологія | ? Надання педагогу і вихователю можливості зрозуміти індивідуальність людини.

Рівень змістовності, полемічність і цілеспрямованість характеру статей, різноманітність та актуальність проблем, що порушувалися на сторінках вітчизняної преси другої половини ХІХ ст., забезпечувалися професіоналізмом, глибокою і щирою зацікавленістю величезного загону авторів-кореспондентів як педагогів, психологів, методистів, лікарів, фізіологів (М.Брондеров, А.Вадзинська, О.Водовозова, М.Дундукова-Корсакова, К.Єльницький, П.Каптерєв, М.Колоколова, Б.Ленський, П.Лесгафт, С.Миропольський, М.Пирогов, В.Половцева та ін.), так і безпосередньо батьків.

Таким чином, віддаючи перевагу сімейному вихованню, педагогічна громадськість дістала висновку про об'єктивну потребу організації просвіти батьків, що знайшло широке відображення на сторінках вітчизняної періодичної преси.

У другому розділі "Проблеми виховання дитини в педагогічній просвіті батьків на сторінках вітчизняної періодичної преси другої половини ХІХ століття" показано роль педагогічної преси в розкритті сутності, мети, завдань, засобів, способів і специфіки морального, розумового, естетичного виховання дітей в умовах сім'ї, а також в узагальненні та відображенні досвіду організації батьківських гуртків, комітетів, союзів, товариств; здійснено актуалізацію ідей педагогічної просвіти батьків у сучасних умовах.

У ході дослідження встановлено, що заслуга вітчизняної педагогічної преси полягала в озброєнні батьків знаннями теоретичного характеру про мету, завдання, сутність морального, розумового, фізичного, естетичного виховання дітей у сім'ї, з'ясуванні їхньої ролі і місця в реалізації виховання в конкретних умовах, розкритті з позиції психології та фізіології специфіки виховання дітей різного віку.

Крім того, на сторінках вітчизняної періодичної преси досліджуваного періоду було широко репрезентовано комплекс практичних засобів і способів, які доцільно використовувати для здійснення морального, розумового, естетичного виховання дітей у сім'ї. Так, батьківській аудиторії були запропоновані відомості теоретико-практичного характеру про ігри, іграшки, казки, книги, народні пісні, працю, накази, стимулювання, змагання, покарання, наслідування, приклад та ін. До змісту інформації про зазначені вище засоби та способи входило обґрунтування їхнього місця й ролі у виховному процесі взагалі та в сімейних умовах зокрема, переваг та характерних ознак, недоліків кожного з них, специфіки використання; розкриття сутності і конкретного засобу або способу, вимог до застосування їх у різних видах діяльності, організації та підготовки, а також представлення узагальнених вказівок батькам щодо їх використання в процесі виховання.

Як свідчить проведене дослідження, переважна більшість батьківської аудиторії із зацікавленістю очікувала сформульованих, узагальнених, конкретних методичних порад щодо реалізації складних завдань виховання. На сторінках вітчизняної педагогічної преси другої половини ХІХ століття презентовано багато цікавих, корисних та актуальних і для сучасних батьків рекомендацій щодо:

·

·

·

·

·

Крім того, пропонувалися зразкові плани занять безпосередньо батьків з дітьми 3-4 років у літній і зимовий періоди.

До головних надбань періодичної преси, що заслуговує на увагу, слід віднести і форму подання інформації для батьківської аудиторії. Змістовність матеріалу, що публікувався на сторінках численних журналів, підсилювалася гостротою дискусій, полемічним характером більшості статей. Як свідчить проведене дослідження, на сторінках вітчизняної періодичної преси було представлено різні точки зору на з'ясування причин розходжень у переконаннях батьків і дітей, на застосування методів покарання та заохочення, на роль і місце лікаря у виховному процесі ("лікар-консультант з питань дитячих хвороб", "лікар-вихователь і консультант"); на сутність дитячої природи ("дитина індиферентна щодо добра і зла", "природа дитини досконала", "природа дитини не досконала, зіпсована"); на джерела почуття в дитини правдивості ("дитяча правдивість природжена", "дитяча правдивість надбана") тощо. Так, дискусійним було й питання про доцільність видання "Журнала для воспитания", який передбачалося використовувати як трибуну для розповсюдження знань з актуальних питань виховання безпосередньо серед батьків. Частина кореспондентів вважала за необхідне замінити подібні журнали на 1-2 книжки про виховання. Представники іншої точки зору, зокрема редакції журналу "Учитель", а також педагоги Є.Кемніц, П.Каптерєв, С.Миропольський, справедливо називали таку позицію “ремісничою”.

Враховуючи чітку спрямованість інформації на батьківську аудиторію і відповідність її певному дитячому віку, педагогічна журналістика неодноразово піднімала й обстоювала так звані "дитячі питання". У дискусіях про природу дитячого "Чому?", "Коли?", "Навіщо?", про роль і місце батьків у підготовці й стимулюванні дітей до питань-роздумів чітко сформувалася думка про необхідність певної самостійності дитини в "дослідницькій роботі" щодо пізнання навколишнього світу.

У ході дослідження доведено, що, порушуючи на сторінках вітчизняної періодичної преси в досліджуваний період різноманітні проблеми теоретичного характеру, кореспонденти ставали й ініціаторами, виступали з численними пропозиціями про створення різних об'єднань, метою яких було підвищення як загальної, так і педагогічної культури батьків. Наприклад, аналіз численних публікацій з питань естетичного виховання дітей у сім'ї засвідчує, що прогресивні педагоги, методисти і безпосередньо батьки-кореспонденти обстоювали ідеї створення музичних товариств, гуртків, відкриття в них музичних шкіл, організації народних театрів, заснування художніх шкіл тощо.

Унікальним явищем кінця ХІХ століття, яке знайшло своїх прихильників і в сучасних умовах, була, як доведено в дослідженні, організація батьківських гуртків, союзів, товариств, комітетів. Аналіз матеріалів вітчизняної періодичної преси свідчить про те, що первинна потреба й інтерес до обміну своїми спостереженнями і думками стосовно дітей, усвідомлення необхідності подання батькам допомоги у складній справі виховання та відсутність, на їхній погляд, цілеспрямованої інформації, безпосередніх досліджень з питань сімейного виховання спричинили створення у 1884 р. у педагогічному музеї військово-навчальних закладів першого батьківського гуртка.

Починаючи з невеличкого об'єднання інтелігентних сімейних осіб (педагогів, лікарів, директора педагогічного музею, редактора журналів "Родник", "Воспитание и обучение"), що "жваво цікавилися питаннями виховання дітей дошкільного віку", це об'єднання пізніше перетворилося на організаційну структуру, яка мала свій статут, план роботи, чітко визначені мету, завдання і зміст діяльності. Особиста обізнаність і спостережливість одних членів гуртка підкріплялися досвідченістю і професіоналізмом інших.

Починаючи із "зачитування" щоденників-спостережень за власними дітьми, члени гуртка поступово ускладнювали завдання й розширювали обсяг роботи підготовкою теоретичних доповідей з питань психології, педагогіки і фізіології, повідомлень-оглядів матеріалів періодичної преси, організацією свят. Вони створили відділ імені Я.А.Коменського і розповсюджували педагогічні ідеї чеського педагога "серед освіченої частини вітчизняного суспільства". Разом з тим, були спроби скласти зразковий каталог книг для дитячого читання до відкриття в 1896 р. Всеросійської промислової виставки в Нижньому Новгороді.

Ідея створення батьківського гуртка поступово знайшла втілення в різних губерніях Російської імперії у вигляді організації періодичних спільних зборів учителів і батьків (Тульська губернія, Одеський навчальний округ, Московська гімназія ім. Медведнікових), "Сімейно-педагогічних гуртків" (1899, Казань), "Союзів для вивчення дітей" (кінець ХІХ ст. - початок ХХ ст.), школи для нянь при Фребелівському товаристві в Санкт-Петербурзі (1890), а згодом у Москві, Києві, Одесі, Херсоні, Полтаві, Кам'янець-Подільську, Саратові, Тобольську відділень з питань сімейного виховання Педагогічного товариства в Московському університеті (1899).

Подібні товариства й національні спілки створювалися і в країнах Західної Європи і в Сполучених Штатах Америки ("Національна спілка батьків і вихователів в Англії" (1886 р.), "Американська батьківська асоціація" (1893р.), "Товариство поліпшення виховання народу" в Берліні).

У ході дослідження виявлено не тільки багатогранність проблем сімейного виховання, а й позитивні тенденції розвитку ідеї педагогічної просвіти батьків у досліджуваний період:

? визнання пріоритетності сім'ї у вихованні дитини;

? усвідомлення необхідності підвищення соціального статусу жінки-матері, жінки-громадянки;

? перехід від "батьківського абсолютизму" до "батьків конституційних";

? заміна у вихованні пасивної ролі батька на активну тощо.

Дослідження дозволило встановити коло питань педагогічної просвіти батьків, які за різних обставин не знайшли належного відображення на сторінках періодичної преси досліджуваного періоду:

а) організація педагогічної просвіти в залежності від соціального стану, освітньо-культурного рівня батьків (кореспонденти зверталися, як правило, до батьків, які мали вже певний рівень освіти);

б) визначення змісту психолого-педагогічних знань для батьків з урахуванням вікових особливостей дітей (в опублікованих статтях розкривалась специфіка виховання дітей переважно дошкільного і молодшого шкільного віку);

в) виявлення особливостей педагогічної просвіти членів сільських сімей (матеріали періодичної преси мали спрямованість на міських батьків);

г) розширення кола знань для батьків науково-практичними відомостями у галузі трудового, правового, економічного виховання дітей (науково-практична інформація подавалась переважно з питань морального, розумового, естетичного виховання) тощо.

Проведене дослідження довело, що накопичений досвід теоретико-практичної діяльності багатьох об'єднань, головною метою яких було здійснення педагогічної просвіти батьків, гідний творчого використання і в сучасних умовах.

Порівняльний аналіз програми-мінімуму педагогічних знань для сучасних батьків і психолого-педагогічної інформації, яку одержували батьки в досліджуваний період, дозволяє констатувати спільність та актуальність багатьох психолого-педагогічних проблем, що порушувалися прогресивною педагогічною громадськістю й офіційними колами.

Поодинокі звернення лікарів, гігієністів у 70-80 рр. ХІХ ст. до проблем дитинства змінилися у ХХ ст. на досить систематичну роботу в цьому напрямі завдяки залученню професіоналів-педагогів вищої кваліфікації і державних структур для більш якісного проведення педагогічної просвіти батьків.

У дослідженні показано, що реалізація ретельно розробленого комплексу нормативно-інструктивних матеріалів ("Положення про районний (міський) університет педагогічних знань для батьків", "Робочий план позакласної педагогічної освіти батьків" тощо) вимагає матеріального забезпечення, активності та ентузіазму як професійної аудиторії, так і широкої аудиторії педагогічної громадськості.

Проведене дослідження дало змогу сформулювати основні висновки:

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні динаміки становлення й розвитку ідеї педагогічної просвіти батьків в історії педагогічної думки; змісту, форм і напрямів її здійснення у другій половині ХІХ століття.

Об'єктивна потреба сучасного суспільства в критичній оцінці набутого вітчизняного освітньо-виховного досвіду в галузі сімейного виховання, необхідність удосконалення процесу підвищення педагогічної культури батьків, а також відсутність наукових праць історико-педагогічного характеру з проблеми організації педагогічної просвіти батьків зумовили вибір адекватних методів дослідження (хронологічний, структурно-системний, теоретичний, статистичний, історико-порівняльний тощо).

2. Доведено, що педагогічна просвіта батьків виникла на сторінках педагогічної публіцистики в 60-70-і рр. ХІХ ст. як проблемне питання в окремих публікаціях; у 80-90-х роках в численних статтях науково-методичного характеру вона набула сили актуальної педагогічної проблеми з реальними засобами і формами її вирішення; на початку ХХ ст. – представляла певну систему, підкріплену теоретичним її обґрунтуванням та досить широкою практикою реалізації.

3. Визначено, що зміст педагогічної просвіти батьків становили:

а) теоретико-практичні знання суто педагогічного характеру (мета, завдання, форми, методи, фактори та умови здійснення морального, розумового, фізичного, естетичного виховання дітей в сім'ї);

б) відомості з психології як необхідна база педагогічної просвіти батьків про психічні процеси, що зумовлюють духовне зростання особистості, її розумовий і фізичний розвиток, особливості й труднощі у вихованні обдарованих дітей, взаємозв'язок спадковості та виховання тощо;

в) певне коло знань з анатомії і фізіології дитини, які надавали батькам можливість більш глибоко усвідомлювати сутність та взаємозв'язок фізичного, розумового й морального виховання дитини, уявляти особливості раннього розумового розвитку дитини, недоцільність її розумового перевантаження, зважено робити вибір методів покарання і заохочення тощо. Залучення редакціями різних педагогічних журналів досліджуваного періоду до співпраці лікарів, гігієністів піднімало педагогічну просвіту батьків у ранг суспільно важливих проблем, підсилювало її змістовно.

4. Встановлено, що педагогічна просвіта батьків здійснювалась у таких напрямах:

а) опублікування на сторінках вітчизняної періодичної преси статей, рефератів, повідомлень, перекладних матеріалів психолого-педагогічного і медичного характеру;

б) залучення батьків до співдружності з редакціями педагогічних журналів, а також безпосередньо зі школами;

в) відображення досвіду створених у досліджуваний період батьківських гуртків, комітетів, спілок, які сприяли підвищенню педагогічної культури членів сімей.

5. Виявлено, що до певних заслуг вітчизняної періодичної преси в галузі педагогічної просвіти батьків слід віднести:

·

·

·

6. Розкрито в динаміці зміст діяльності батьківського гуртка, представлено форми його трансформації в різних губерніях у досліджуваний період; а також здійснено проекцію в сучасність: показано актуальність використання різних форм педагогічної просвіти батьків, цілеспрямованого висвітлення на сторінках педагогічної преси специфіки сімейного виховання, ролі батька і матері в реалізації завдань розумового, морального, трудового, естетичного розвитку дитини тощо.

Дисертація не вичерпує досліджувану проблему. Подальшого вивчення потребують особливості педагогічної просвіти батьків у сферах морального, фізичного, естетичного виховання дітей; формування педагогічної культури батьків засобами народної педагогіки; розкриття проблем взаємовідносин "батьків і дітей" у педагогічній літературі досліджуваного періоду тощо.

Основний зміст дисертації відображено в публікаціях автора:

1. Дубінець І.В. Актуальні проблеми морального виховання дітей // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко. Серія: Педагогічні науки. – 3апоріжжя: ВПК “Запоріжжя”, 1999. – № 1. – С.97-103.

2. Дубинец И.В. Осуществление медико-физиологической подготовки родителей к воспитательной работе с детьми// Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: Харківський художньо-промисловий інститут, 1999. – № 12. – С.27-33.

3. Дубінець І.В. Роль батьківського гуртка у формуванні творчої особистості (історико-педагогічний аспект)// Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. – Київ-Запоріжжя, 1999. – Вип.15. – С.156-158.

4. Дубінець І.В. Проблеми сімейного виховання у педагогічній журналістиці (друга половина ХІХ ст.)// Педагогіка та психологія. – Харків: ХДПУ, 1999. – Вип.9. – С.94-97.

5. Дубінець І.В. Розвиток ідеї В.О.Сухомлинського щодо педагогічної освіти батьків у теорії і практиці сучасної школи // Педагогіка та психологія. – Харків: ХДПУ, 1999. – Вип.10. Ч.2. – С.94-95.

6. Дубінець І.В. Питання морально-дисциплінарних засобів виховання на сторінках журналу "Вестник воспитания" (кінець ХІХ ст.) // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип.12.– С.89-93.

7. Дубінець І.В. Педагогічна освіта батьків як актуальна історико-педагогічна проблема // Збірник наукових праць Бердянського педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко. – Бердянськ: БДПІ, 2000. – №1. – С.127-133.

8. Дубінець І.В. Дитяче питання як спосіб критичного мислення // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи – Харків: ХДПУ. – 2000. – Вип. 14. – C.101-105.

9. Дубінець І.В., Володіна Н.В. Професійно педагогічна спрямованість як шлях підвищення якості підготовки вчителя у педвузі // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми професійної підготовки педагогічних працівників". – Житомир, 2000. – С.18-20.

Дубінець І.В. Педагогічна просвіта батьків у вітчизняній періодичній пресі другої половини ХІХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, 2001.

У дисертації доведено актуальність проблеми педагогічної просвіти батьків у досліджуваний період, виявлено динаміку становлення і розвитку ідеї педагогічної просвіти батьків, визначено систему психолого-педагогічних та медико-фізіологічних знань, необхідних батькам для ефективної реалізації завдань виховання.

Розкрито сутність, мета, завдання, засоби, способи і специфіка розумового, морального, естетичного виховання дітей у сім'ї; узагальнено напрями здійснення педагогічної просвіти батьків на сторінках педагогічної преси; представлено досвід організації батьківських гуртків, комітетів, спілок, товариств; здійснено порівняльний аналіз змісту та форм педагогічної просвіти батьків, що мали місце у досліджуваний період і в сучасних умовах.

Ключові слова: педагогічна просвіта батьків, виховання в сім'ї, форми просвіти батьків, батьківські гуртки.

Дубинец И.В. Педагогическое просвещение родителей в отечественной периодической прессе второй половины XIX столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. – Луганский государственный педагогический университет имени Тараса Шевченко. Луганск, 2001.

В диссертации обоснована актуальность проблемы педагогического просвещения родителей в исследуемый период, определено его содержание, выявлена система психолого-педагогических и медико-физиологических знаний, необходимых родителям для осуществления задач воспитания, прослежена динамика становления и развития педагогического просвещения родителей.

Доказано, что педагогическое просвещение родителей возникло на страницах педагогических журналов как идея, как проблемный вопрос в 60-70 годы XIX ст., в 80-90 гг. в многочисленных статьях научно-методического характера она набрала силу актуальной педагогической проблемы с реальными способами и средствами ее решения; в начале ХХ ст. – представляла определенную систему с четко выраженным теоретическим обоснованием ее значения и обширной практикой реализации как на территории Украины, так и за ее пределами.

Показано, что интенсивное развитие идеи педагогического просвещения родителей обусловлено стремлением прогрессивной педагогической общественности обратить внимание общества и официальных властей на проблемы образования, воспитания, в частности, в условиях семьи; усилением требований к личности как профессиональных воспитателей, так и родителей; повышением личностного и социального статуса женщины-матери, а также роли отца в воспитательном процессе; осуществлением воспитания и обучения детей на гуманистических и христианских началах; демократизацией взаимоотношений родителей и детей и т. д.

В диссертации определено, что в содержание педагогического просвещения входили:

а) теоретико-практические знания непосредственно педагогического характера (цель, задачи, формы, методы, факторы, условия осуществления нравственного, умственного, физического, эстетического воспитания детей в условиях семьи);

б) сведения психологического характера как необходимая база педагогического просвещения родителей о психических процессах, которые обусловливают духовный рост личности, ее умственное и физическое развитие, особенности и трудности в воспитании одаренных детей и взаимосвязь наследственности и воспитания;

в) информация из области анатомии и физиологии ребенка, которая позволяла родителям более глубоко осознавать сущность и взаимосвязь физического, умственного и морального воспитания ребенка; представлять особенности раннего умственного развития ребенка и т. д.

Привлечение редакциями журналов исследуемого периода врачей, гигиенистов к сотрудничеству поднимало педагогическое просвещение родителей в ранг общественно актуальных проблем.

В диссертации показано, что педагогическое просвещение родителей осуществлялось в таких направлениях:

а) опубликование статей, рефератов, сообщений, переводных материалов психолого-педагогического и методического характера. Освещение на страницах изданий дискуссионных и