ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ДЕМЯНЕНКО ІННА ВІКТОРІВНА

УДК 336.012.023 : 631.16

ФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

У ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ

Спеціальність 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук (м. Київ) у відділі фінансово-кредитної та податкової політики.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

Саблук Петро Трохимович,

директор Інституту аграрної економіки УААН.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Грушко Віктор Іванович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Алексійчук Володимир Миколайович,

Інститут аграрної економіки УААН, заступник завідувача відділом фінансово-кредитної та податкової політики

Провідна установа: | Інститут економіки НАН України,

відділ фінансово-кредитного регулювання

Захист відбудеться “ 14 ” листопада 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.350.02 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03127, м. Київ – 127 вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (м. Київ, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх).

Автореферат розісланий “ 11 ” жовтня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук |

Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією із найголовніших і принципово важливих сучасних проблем ринкової трансформації національної економіки України є забезпечення її виходу на траєкторію стабільного зростання. Це потребує відпрацювання ефективної моделі господарсько-політичного механізму державного регулювання стабілізації та розвитку суспільного відтворення у поєднанні із ринковими механізмами саморозвитку підприємств.

Загальною теоретичною і методологічною основою реалізації цих завдань є класична теорія розширеного суспільного відтворення у поєднанні з окремими положеннями теорій факторів виробництва та економічного зростання. Застосування положень цих теорій для побудови моделі фінансової стабілізації економіки і забезпечення фінансової стійкості підприємств ускладнюється незакінченістю і незрілістю організаційно-правових форм та механізмів регламентації економічних відносин, зумовлених перехідним станом національної економіки в процесі її ринкової трансформації. Це спричиняє необхідність вирішення зазначених питань у складній системі ринкового реформування зовнішнього економічного середовища і внутрішнього стану підприємств.

В обґрунтування ефективної моделі ринкової економіки соціальної спрямованості та розробку фінансового механізму її функціонування в Україні вагомий вклад вносять провідні учені-економісти В.Геєць, А. Гриценко, І.Лукінов, С.Мочерний, А.Покритан, В.Черняк, А.Чухно, фінансисти І.О. Бланк, О.Д.Василик, В.І.Міщенко, А.П.Поддєрьогін, Г.О.П’ятаченко, В.С.Савчук, О.Й.Саврук, І.В.Сало, В.М.Суторміна, В.М.Федосов, С.І.Юрій та багато інших.

Особливо важливим для забезпечення позитивних зрушень економічного розвитку в Україні засобами фінансово-економічного регулювання ринкових відносин є вклад видатного економіста сучасності академіка І.І.Лукінова. Розроблені ним пропозиції впливу на відтворювальний процес економічних інтересів, мотивів і стимулів, поєднання державного регулювання з механізмами саморегулювання економічних систем у сфері товарно-грошових відносин і вимог закону вартості створюють цілісну концепцію програмних дій управління соціально-економічним розвитком суспільства.

Економісти-аграрники України ведуть продуктивний пошук шляхів подолання кризи сільськогосподарського виробництва, забезпечення його стабілізації і фінансової стійкості підприємств, створюють модель пріоритетності цієї галузі. В цьому напрямку значний вклад внесли П.П.Борщевський, П.І.Гайдуцький, В.І.Грушко, М.Й.Малік, В.Я.Месель-Веселяк, В.М.Онищенко, Б.Й.Пасхавер, В.М.Трегобчук, М.М.Федоров, В.В.Юрчишин. Працями економістів-фінансистів формується сучасна теорія усталеного розвитку, суттєвий вклад в яку вносять М.Я.Дем’яненко, Ю.С.Коваленко, Ю.О.Лупенко, С.С.Осадець, Б.Я.Панасюк, Д.В.Полозенко, П.Т.Саблук, В.В.Сопко, О.М.Шпичак та інші.

Загальними зусиллями учених створена теорія економічного зростання галузі, будови економічних відносин функціонування товаровиробників у ринкових умовах. Разом з тим в контексті зазначених проблем залишається недостатньо дослідженим формування комплексного механізму фінансової стабілізації підприємств в умовах їх адаптації до ринкового середовища під дією макро- та мікроекономічних чинників у трансформаційному періоді становлення ринкової системи економіки. Необхідність і складність вирішення зазначеної проблеми обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, а теоретичні і практичні аспекти характеризують її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук та в Дніпропетровському державному фінансово-економічному інституті Міністерства фінансів України, що відображено в держбюджетній темі “Фінансово-економічні проблеми розвитку ринкового господарства: питання теорії та практики”, державний реєстраційний номер 0199U001335. Внесок автора полягає в уточненні окремих положень методології соціально-економічного розвитку та методики визначення й оцінки фінансового стану підприємств, уточненні суті економічних категорій “фінансова стійкість” і “фінансова стабілізація”; встановленні й оцінці тенденцій динаміки і структури грошових потоків у забезпеченні фінансової стійкості підприємств та розробці відповідних пропозицій.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка науково обґрунтованих концептуальних засад генерації фінансової стабілізації аграрного виробництва та фінансової стійкості підприємств у трансформаційному періоді становлення ринкової системи господарювання, а також пропозицій щодо вдосконалення фінансового механізму їх забезпечення. Домінантною основою при цьому є зростання платоспроможності суб’єктів господарювання.

Для реалізації мети в дисертації поставлені і вирішені такі основні завдання:

– визначені теоретико-методологічні засади фінансової стабілізації економіки як основи її позитивного динамізму в системі відносин суспільного відтворення;

– досліджена економічна суть фінансової стійкості підприємств та зумовлюючих факторів її динаміки і методів оцінки;

– виявлені основні тенденції змін фінансового стану аграрних підприємств та умов забезпечення їх фінансової стійкості в трансформаційному періоді під дією зовнішніх і внутрішніх чинників у макро- та мікроекономічному середовищі;

– досліджена існуюча система державного регулювання макро- та мікроекономічних умов індивідуального відтворення у сільськогосподарських підприємствах та ефективність застосовуваних протекціоністських заходів забезпечення їх фінансової стабілізації;

– визначені основні напрямки зміцнення фінансової стійкості аграрних підприємств у процесі становлення в галузі реального власника, їх адаптації до ринкових умов господарювання, посилення у них самофінансування та здійснена оцінка ефективності діяльності реструктуризованих підприємств;

– розроблені пропозиції щодо вдосконалення механізму управління

фінансовою стійкістю підприємств.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є сукупність економічних відносин, пов’язаних з генерацією фінансової стабілізації економіки у контексті чинників суспільного відтворення в умовах трансформаційного стану економіки.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні й практичні аспекти формування і реалізації механізму фінансової стабілізації та забезпечення фінансової стійкості підприємств в умовах ринкової трансформації економіки.

Інформаційною базою дослідження послужили офіційні документи законодавчого регулювання соціально-економічних процесів в Україні; статистичні та інші інформаційні матеріали органів державного управління; зведені річні звіти сільськогосподарських підприємств Міністерства АПК – Міністерства аграрної політики України, Дніпропетровської області та Новомосковського району; матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань, власних досліджень і спостережень автора.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень виступають роботи вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів у сфері фінансового механізму функціонування економічних систем.

При аналізі теоретичних засад генерації фінансової стабілізації виробництва в першому розділі дисертаційного дослідження використаний діалектичний метод пізнання природи і сутності соціально-економічних явищ, їх еволюції і розвитку. Застосування цього методу стосовно аналізу процесів формування механізму фінансової стабілізації зумовило виділення основних визначальних зовнішніх та внутрішніх чинників макро- та мікрорівнів економічної системи на тлі трансформації базису – відносин власності. Конкретизацією діалектичного методу став системно-структурний підхід, використання якого в другому й третьому розділах роботи дозволило розкрити економічну природу фінансової стабілізації господарської діяльності та фінансової стійкості підприємств як цілісної системи усталеного постійно-динамічного руху, генерації умов життєздатності і адаптації суб’єктів господарювання до мінливості соціально-економічної ситуації, зумовленої ринковою трансформацією економіки та її перехідним станом.

В роботі використано методи групування, математичної інтерпретації економічних процесів, порівняльного аналізу, принципові схеми взаємозв’язків економічних явищ, а також структурний і системно-історичний аналіз, розрахунково-конструктивний та інші методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна виконаної роботи полягає у системно-структурному дослідженні та подальшому розвитку теоретично-методологічних і практичних положень економічного механізму фінансової стабілізації підприємств і генерування їх фінансової стійкості. Найбільш значні результати, які було досягнуто і які складають наукову новизну роботи, полягають у наступному:

· поглиблено наукові знання щодо процесу генерації фінансової стабілізації виробництва та забезпечення фінансової стійкості підприємств у трансформаційному періоді економіки. Встановлено, що трансформаційний спад перехідної економіки може бути знешкоджений синхронізацією процесів руйнування старих і створення нових механізмів регулювання суспільного відтворення, використання антикризових заходів, підтримкою платіжного попиту, регулюванням і контролем за ціноутворенням і обміном, застосуванням адресних трансфертів та податкового кредитування для пріоритетних галузей, генерування у них мультиплікаційного ефекту;

· уточнено сутність та економічний зміст категорій “фінансова стійкість” і “фінансова стабілізація” і механізму їх генерації в прояві екзо- й ендогенних чинників макро- та мікроекономічних відносин. Обгрунтовано, що категорія “фінансова стійкість” уособлює економічні відносини генерації і “самозростання” капіталу у відтворювальному процесі, а категорія “фінансова стабілізація” – економічні відносини, які забезпечують фінансову стійкість суб’єктів господарювання як основи економічного зростання і розвитку;

· обґрунтовані теоретичні положення та практичні пропозиції щодо формування й вдосконалення державних механізмів регулювання фінансової стабілізації сільського господарства. Зокрема – системи сприятливого режиму податково-бюджетних і фінансово-кредитних важелів впливу на сільськогосподарських товаровиробників: фіксованого сільськогосподарського податку, погашення безнадійної заборгованості, експортного протекціонізму, кредитування, страхування, лізингу, фінансової санації;

· визначені основні напрямки адаптації аграрних підприємств до ринкового середовища й активізації ринкових чинників їх самофінансування на мікроекономічному рівні. Встановлено, що визначальним чинником структурних зрушень і виробничої переорієнтації підприємств є зростання розміру отримуваного прибутку відносно виробничих витрат, що в цілому відповідає ідеології ринку. Критерієм оцінки доцільності структурних зрушень є величина норми капіталу, яка виступає регулятором цього процесу;

· визначені умови балансування вхідних і вихідних грошових потоків, невідповідність яких зумовлена дисеквівалентністю міжгалузевого обміну, диспаритетом цін та сезонністю виробництва, що посилює їх асинхронність. Обґрунтована необхідність пільгового короткотермінового кредитування та державного фонду підтримки сільськогосподарських товаровиробників;

· розроблено структурно-логічну модель фінансової стратегії підприємств, орієнтованої на посилення їх фінансової стійкості. Визначено, що в процесі ринкової реструктуризації підприємств їх фінансова стратегія і тактика має бути націлена на оптимізацію структури капіталу, посилення капіталоутворення, підвищення платоспроможності й економічної ефективності господарювання;

· у межах розроблених концептуальних засад запропоновано комплекс методів фінансово-економічного регулювання фінансової стійкості підприємств, що мають практичне значення для забезпечення економічного зростання галузі, ефективної реалізації приватновласницьких інтересів як потужного чинника прогресивних зрушень, розвитку внутрішнього ринку факторів виробництва і пожвавлення товарно-грошових відносин – іпотеки, оренди землі і майна, розвитку сфери агросервісу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у застосуванні

викладених в дисертаційній роботі науково-обґрунтованих положень і пропозицій, спрямованих на формування нових механізмів вирішення проблеми фінансової стабілізації аграрного виробництва та фінансової стійкості підприємств, що збагачує теорію і практику ринкового трансформування економіки. Їх впровадження у практику сприятиме соціально-економічному розвитку суспільства.

Пропозиції та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці рекомендацій органів управління в сільському господарстві, у навчальному процесі вищих закладів освіти при викладенні економічної теорії, теорії фінансів, державних фінансів, фінансів підприємств, фінансів суб’єктів господарювання, фінансового менеджменту та фінансового аналізу.

Результати наукових розробок знайшли впровадження в рекомендаціях по проведенню аналізу фінансового стану і зміцнення фінансової стійкості аграрних підприємств, прийнятих Управлінням АПК Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у навчальному процесі в Дніпропетровському державному фінансово-економічному інституті та в Академії митної служби України. Окремі положення впроваджені у діяльності акціонерної компанії “Агрофірма “Світанок” Новомосковського району Дніпропетровської області.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні й практичні розробки, одержані в результаті дисертаційного дослідження і відображені у тексті роботи, апробовано на 11 конференціях, зокрема: на чотирьох науково-практичних (Дніпро-петровськ, 1993; Херсон, 1993; Дніпропетровськ, 1995; Черкаси, 2000); на трьох регіональних та міжвузівських (Дніпропетровськ, 1995; Донецьк, 2000; Дніпропет-ровськ, 2000); всеукраїнській (Дніпропетровськ, 2000); та трьох міжнародних (Дніпропетровськ, 1992; Вінниця, 1995; Чернівці, 2000); (див. список публікацій).

Результати й основні положення дослідження апробовані також у виступах на засіданнях кафедр фінансів та науково-методичних семінарах в Дніпропетровському державному фінансово-економічному інституті й Академії митної служби України (м. Дніпропетровськ) за місцем роботи автора.

Публікації. Основні положення та наукові результати дисертаційного дослідження відображені у 21 науковій праці загальним обсягом 9,0 д.а., з них одна брошура обсягом 4.0 д.а. та 6 статей у фахових наукових виданнях. Обсяг частки дисертанта в опублікованих працях становить 7,2 д.а.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій та списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації 182 сторінки комп’ютерного тексту, в тому числі основний обсяг (вступ, основна частина, висновки і пропозиції) має 156 сторінок. Дисертація містить 3 схеми, 19 таблиць, 4 рисунки та 10 додатків на 12 сторінках. Список використаних джерел включає 178 найменувань і розміщений на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність, відображена основна мета і задачі дослідження, визначені авторські положення наукової новизни, представлене

теоретичне і практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади фінансової стабілізації в системі економічного розвитку” викладено теоретичні погляди на проблему, досліджена суть фінансової стабілізації економіки і фінансової стійкості функціонування підприємств, їх генерації у контексті класичної теорії розширеного суспільного відтворення та положень теорій виробничих факторів і економічного зростання. Розглянуто поняття та значення фінансової стабілізації як результуючої функції зрівноваженого розвитку. Теоретично і методологічно обґрунтовано умови формування фінансової стійкості підприємств. Визначено основні елементи понятійного і категоріального апарату та запропоновано принципи і систему показників оцінки фінансового стану підприємств з урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва.

В дисертаційній роботі при формуванні концепції генерації фінансової стабілізації економіки через механізм управління процесом розширеного суспільного відтворення вихідною гіпотезою та допущеннями визначено ряд положень, які складають методологію вирішення цієї задачі. Вони обґрунтовують необхідність поєднання об’єктивних і суб’єктивних чинників цього процесу в цілісній системі з урахуванням специфіки перехідного стану економіки і особливостей здійснення відтворення в сільському господарстві. Зокрема приділена увага змістовності трансформаційного періоду в Україні та об’єктивним чинникам трансформаційного спаду, зумовленим створенням основ капіталістичного способу виробництва в органічній єдності трьох функціональних форм капіталу: грошового, товарного і виробничого. Це проявляється не лише в перетвореннях надбудовних інституцій, але і в структурній перебудові базисних відносин суспільного відтворення, які характеризують оволодіння капіталом процесу виробництва.

Згідно із класичною теорією суспільного відтворення об’єктивною умовою безперебійного повторення процесу виробництва і його зростання є динамічна рівновага між елементами вартості суспільного продукту c + v + m (відповідно – капітал, праця і додатковий продукт виробничого циклу) та між його окремими частинами за натуральною (функціональною) формою, тобто між першим (виробництво засобів виробництва) та другим (виробництво засобів споживання) підрозділами. Імпульс розширення масштабів відтворення визначається зростанням у підприємствах власного капіталу. Воно визначається величиною коефіцієнта нагромадження Кн як відношення частки додаткового продукту, що складає фонд нагромадження підприємств, до загальної маси створеного доданого продукту.

Сучасна економічна теорія суспільного відтворення ґрунтується на принципі побудови грошових потоків, змістовно виражаючи відтворення валового внутрішнього продукту (ВВП) та валового продукту підприємств як процесу створення нової вартості. Першочергове значення надається грошовому потоку, спрямованому на формування процесу капіталоутворення. Саме воно є фактором економічного зростання, бо забезпечує формування нових і переоснащення діючих виробничих потужностей. Джерелом приросту капіталу є прибуток, який матеріалізує так зване “самозростання” капіталу як притаманну іманентність ринкового (капіталістичного) способу виробництва. Самозростання ж означає наявність у способі виробництва механізмів генерації прибутку.

Оскільки зміни параметрів відтворення фіксуються у грошовому виразі, то це дозволяє досліджувати динамізм відтворення через призму фінансових вимірників, а

його функціональний стан – як фінансовий стан економічної системи.

Постійність (усталеність) відтворення свідчить про фінансову стабільність економічної системи, фінансову стійкість процесу відтворення. Термін “стабільність” у застосуванні до характеристики фінансового стану відтворення є ознакою постійності руху як динамічного процесу. Дослідження фінансової стійкості як економічної категорії дозволило установити, що її суть розкривається в економічних відносинах генерації капіталу у відтворювальному процесі і його зростання за рахунок надходжень із фонду нагромадження, тобто акумульованого прибутку. А категорія “фінансова стабілізація” розкриває економічні відносини з приводу забезпечення фінансової стійкості функціонуючої економічної системи як процесу управління розвитком її фінансового стану.

Фінансовий стан і результати фінансово-господарської діяльності підприємств взаємозалежні. Оцінка організаційно-управлінських функцій господарювання виражається такими показниками: ступінь регулюючих зусиль, які застосовуються для досягнення успіху; рівень ефективності управлінських рішень; кінцева результативність як зміна продуктивності економічної системи. Оцінка ж фінансового стану включає якісні характеристики функціонуючої системи і відображає такі параметри: динаміку складу і структури активів; джерел власного і залученого капіталу, абсолютної і відносної фінансової стійкості, платоспроможності і ліквідності валюти балансу.

Виконане в дисертації дослідження цих процесів показало, що в трансформаційному періоді погіршились фінансові умови відтворення в сільському господарстві України, відбувся спад виробництва продукції (табл. 1).

Таблиця 1

Фінансові умови відтворення в сільському господарстві України

Показники | 1990 млрд. крб. | 1995 трил. крб. | 1996 млрд. грн. | 1997 млрд. грн. | 1998 млрд. грн. | 1999 млрд. грн. | 2000 млрд. грн.

Обсяг виробництва продукції:

- у порівняльних цінах 1996 р. |

48,6 |

31,6 |

28,6 |

8,1 |

25,9 |

26,9 |

25,8

- за цінами поточного року | 48,2 | 1170,8 | 16,2 | 16,2 | 15,1 | 15,9 | 19,6

Виручка від реалізації | 44,0 | 729,6 | 10,1 | 10,5 | 10,2 | 11,7 | 14,5

Фонд відшкодування | 24,3 | 8960,0 | 14,2 | 15,6 | 15,2 | 16,0 | 15,5

Валовий дохід | 23,9 | 2748,8 | 1,9 | 0,7 | -0,2 | -0,1 | 4,1

Фонд споживання | 9,1 | 14178,8 | 3,4 | 4,0 | 4,1 | 3,8 | 2,4

Чистий дохід | 14,8 | 643,9 | -1,4 | -3,3 | -4,0 | -3,7 | 1,7

Рівень сукупної рентабельності, % | 42,1 | 9,7 | -12,4 | -24,5 | -28,9 | -22,8 | 10,6

Норма прибутку на капітал, % | 12,1 | 3,3 | -1,8 | -2,6 | -3,3 | -2,9 | 2,1

Податки і податкові платежі | 1,7 | 93,9 | 1,5 | 1,8 | 1,8 | 1,7 | 0,3

у т.ч. до виручки від реалізації, % | 3,9 | 12,9 | 14,8 | 17,1 | 17,6 | 10,6 | 2,1

Кількість збиткових підприємств до загальної чисельності, % |

3,5 |

30,8 |

70,2 |

87,4 |

93,0 |

85,5 |

...

Джерело: Зведені річні звіти підприємств Мін АПК – Мінагрополітики України

У трансформаційному періоді ринкового реформування національної економіки просліджується не лише спад виробництва, а й стійка тенденція до погіршення їх фінансово-економічних параметрів, значне погіршення фінансового стану, що видно із даних, наведених у табл.2.

Таблиця 2

Показники фінансового стану аграрних підприємств

України та Дніпропетровської області (на кінець року)

Показники

(фінансові коефіцієнт-ти) |

Коефіцієнт абсолютної ліквідності |

Проміжний коефіцієнт покриття |

Коефіцієнт загального покриття | Коефіцієнт забезпечення власними кош-тами запасів і витрат | Коефіцієнт співвідно-шення пози-чених і влас-них коштів |

Коефіцієнт автономії

Норматив | 0,20-0,25 | 0,70-0,80 | 2,0-2,5 | 0,20-0,30 | < 0,5 | > 0,5

Україна в цілому | 1996 | 0,009 | 0,288 | 1,56 | 0,731 | 0,078 | 0,927

1997 | 0,009 | 0,238 | 1,26 | 0,256 | 0,122 | 0,891

1998 | 0,006 | 0,200 | 1,125 | 0,138 | 0,190 | 0,841

1999 | 0,0140,238 | 1,134 | 0,141 | 0,241 | 0,806

2000 | 0,015 | 0,330 | 1,216 | 0,240 | 0,289 | 0,775

Дніпропетровська обл. | 1996 | 0,007 | 0,178 | 1,07 | 0,385 | 0,102 | 0,907

1997 | 0,037 | 0,136 | 0,86 | -0,189 | 0,195 | 0,836

1998 | 0,003 | 0,134 | 0,771 | -0,359 | 0,306 | 0,765

1999 | 0,003 | 0,143 | 0,656 | -0,668 | 0,459 | 0,686

2000 | 0,015 | 0,263 | 0,929 | 0,107 | 0,093 | 0,564

Джерело: розраховано на підставі зведених річних звітів Мін АПК – Мінагрополітики України.

Як видно із наведених у табл.2 даних, починаючи з 1999 р. намітився перелом негативної тенденції, фінансовий стан сільськогосподарських підприємств почав наближатись до нормативних вимог. Дослідження показують, що прогресивні зрушення фінансової стабілізації аграрного виробництва зумовлюються не лише реалізацією потенціалу досягнутих змін у ринковій перебудові економіки, а й спроможністю самих підприємств як суб’єктів господарювання належним чином адаптуватись до діяльності у ринковому середовищі.

У другому розділі “Макро- та мікроекономічні фактори сучасного стану господарської діяльності підприємств” досліджується формування фінансово-економічного механізму стабілізації виробництва та фінансової стійкості підприємств у сукупності макро- та мікроекономічних факторів ринкових відносин, розглянуто динаміку результатів господарювання в цих умовах, виявлено чинники їх економічного спаду, висвітлено систему діагностики господарсько-фінансового стану і фінансової стійкості підприємств. Розглянуто процес формування в галузі реального власника, реалізації приватновласницьких інтересів як рушійної сили прогресивних зрушень виробництва та адаптації суб’єктів господарювання до функціонування їх у ринковому середовищі.

У дисертаційному дослідженні пошук шляхів позитивних зрушень формування фінансової стабілізації економіки і фінансової стійкості підприємств базується на аргументованому комплексному аналізі визначальних факторів, які спричиняють специфічні умови економічного відтворення. Виявлено генетичні джерела й теоретичні основи економічних механізмів зовнішніх і внутрішніх чинників, які визначають режим економічних відносин у зумовленому їх дією економічному просторі та результативність процесу відтворення. Фінансовий механізм економічного відтворення розглядається як система імпульсів, яка встановлює певний порядок взаємозв’язку першого і другого підрозділів суспільного відтворення.

Сільське господарство входить до другого підрозділу суспільного відтворення – виробництва продуктів споживання. Тут йому належить провідне місце: частка продукції галузі у сукупному обсязі споживання населення країни складає ? його загальної величини (враховуючи не лише продукти харчування, а й продукти переробки сільськогосподарської сировини). А це – загальний результат суспільного відтворення, кінцевий наслідок системи, рівень якого є своєрідним критерієм оцінки досконалості чинних фінансово-економічних механізмів і продуктивності народногосподарського комплексу.

За радянських часів фінансово-економічний стан сільськогосподарських підприємств формувався не за економічними законами, не під дією економічних відносин цієї галузі в системі суспільного відтворення, а в режимі централізованого нееквівалентного перерозподілу фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, які порушували необхідні пропорції економічного кругообігу в матеріально-речовому, грошовому і вартісному прояві. З позиції стабільності розвитку сільського господарства міжгалузевий обмін має відбуватись на еквівалентній основі, рівнозначності обмінюваних вартостей, здійснюваних за допомогою загального еквіваленту – грошей через ціновий паритет. Порушення еквівалентності обміну згубно впливало як на розвиток окремих суб’єктів господарювання, так і на темпи суспільного відтворення в цілому. Дослідження показало, що в трансформаційному періоді переходу до ринкової системи існуючий раніше дисеквівалент міжгалузевого обміну різко посилився: станом на початок 2000 р. в порівнянні з 1990 р. диспаритет цін зріс у 5,5 рази. Це спричинило різке скорочення надходжень коштів у сільське господарство і скорочення інвестицій. Закупка технічних засобів скоротилась в 9,3 рази, виробниче будівництво – в 7,3 рази, що призвело до занепаду виробництва: обсяг виробництва продукції сільського господарства скоротився на 51,5%.

Установлено, що за умов нееквівалентного обміну у сільському господарстві швидко вичерпувався власний оборотний капітал, руйнувалась матеріально-технічна база як уособлення основного капіталу. До 1995 р. сільськогосподарські підприємства ще в основному балансували на межі збитковості (збитковими ставали поодинокі господарства), а уже в 1996 р. аграрне виробництво як галузь стає повністю збитковим. Величина збитку швидко зростала: у 1996 р. сукупний збиток склав 1,4 млрд. грн., в 1997 р. – 3,3 млрд. грн., у 1998 р. – 3,9 млрд. грн. Починаючи з 1999 р. збитковість почала зменшуватись, і в 2000 р. вперше за трансформаційний період досягнуто прибутковості. Характерною особливістю змін у відтворювальному процесі стало зрушення вартісної структури створюваного продукту: зросла частка матеріальних витрат у загальній вартості продукції від 50,4% у 1990 р. до 100,7% у

1999 р., яка в 2000 р. знизилась до 68,4%.

Одним із визначальних макроекономічних факторів активного впливу на забезпечення фінансової стабілізації сільського господарства стало включення в дію приватновласницького економічного інтересу як рушійної сили ринкової трансформації галузі, що згідно з введеними правовими нормами сприяло перебудові вихідних базових економічних відносин – відносин власності. В дисертаційній роботі досліджено розвиток процесу становлення в галузі реального власника і набування економікою нової якісної визначеності поєднання продуктивних сил з відповідними формами виробничих відносин ринкового типу. В першому періоді становлення в галузі реального власника (1991-1999 рр.) в аграрній сфері утворилися такі сектори: натурального господарства, напівтоварного, дрібнотоварного та крупнотоварного виробництва. У відповідності до цього відбулися значні зрушення в структурі виробників продукції. В цілому в сільському господарстві сформувались умови багатоукладної економічної системи з домінуванням підприємств приватної власності. Цей сектор став виробляти біля 60% загального обсягу сільськогосподарської продукції.

Якщо на першому етапі становлення в сільському господарстві приватного власника здійснювалось створення організаційно-правових засад функціонування ринкових формувань та відпрацьовувались елементи державного регулювання їх діяльності, то, починаючи з 2000 р., головною макроекономічною проблемою стало розгортання механізмів товарно-грошових відносин, введення в оборот капіталу земельних ресурсів, використання вартості землі як активу для фінансової стабілізації підприємств. У дисертаційній роботі досліджено процес легалізації землі як об’єкту купівлі-продажу і зародження земельного ринку. Встановлено, що на сучасному етапі домінує система земельних орендних відносин та аналізуються причини обмеженості земельного ринку і земельної іпотеки як форм руху землі-капіталу до більш ефективних суб’єктів господарювання.

Одним із визначальних процесів ринкової трансформації аграрного сектору в Україні стало створення дієвого економічного механізму мікроекономічного регулювання. Найбільш повно це проявилося в активізації процесу самофінансу-вання на основі розгортання товарно-грошових відносин в умовах конкуренції. Розвиток зазначених процесів досліджується в контексті прояву пасивної та активної адаптації аграрних суб’єктів господарювання до ринкових умов і забезпечення на цій основі їх фінансової стабілізації. Зокрема виявлені тенденції оптимізації структури товарного виробництва і основні чинники зміни їх виробничої спеціалізації. Дія економічного закону вартості сприяла посиленню усереднення рівня рентабельності виробництва окремих видів продукції, а розвиток альтернативних каналів реалізації товарної продукції посилив орієнтацію підприємств на експорт, де ціна реалізації одиниці продукції була на 12-18% вища ніж на внутрішньому ринку. Доходи від експорту спроможні зайняти провідне місце у формуванні фінансових надходжень аграрних підприємств, проте вирішення цього завдання потребує застосування відповідної активної митної політики держави.

У дисертаційній роботі визначено, що існуюча нееквівалентність міжгалузевого обміну стримує підприємницьку ініціативу та адаптацію підприємств, обмежує використання потенціалу ринкового фінансового механізму у зміцненні фінансового стану господарств. У зв’язку з цим обґрунтовується необхідність використання компенсаційних заходів для послаблення дисеквівалентності обміну в системі державного регулювання економічного розвитку у вигляді певних трансфертів, що має поєднуватися з самофінансуванням підприємств.

У третьому розділі “Шляхи посилення самофінансування та зміцнення фінансової стійкості підприємств” досліджено механізм посилення фінансової стабілізації економіки і розвитку господарського самофінансування. Розкрита роль у цьому питанні активної політики державного регулювання, а також роль самих господарств у підвищенні ефективності використання фінансових ресурсів засобами цілеспрямованого управління грошовими потоками та вдосконалення стратегії і тактики забезпечення фінансової стійкості в системі індивідуального відтворення. Розглянуто ефективність реструктуризації господарств та тенденції зміцнення їх фінансової стабільності.

Проведений в дисертаційній роботі аналіз еволюції в 90-х роках державної політики в Україні у сфері регулювання суспільного відтворення показав, що в процесі ринкової трансформації національної економіки державне регулювання на макрорівні поєднується з елементами регламентації економічних процесів на мікрорівні, що забезпечується методами прямого й опосередкованого впливу правових, організаційно-економічних та розпорядно-управлінських дій. Це відображається в посиленні регулюючих функцій бюджетно-податкової, фінансово-кредитної, цінової та інших проявів державної політики, відпрацьовуються і вдосконалюються механізми пріоритетності реалізації економічних інтересів товаровиробників у режимі самофінансування їх індивідуального відтворення.

Центральною проблемою в забезпеченні фінансової стабілізації економіки є генерація капіталу підприємств у процесі їх індивідуального відтворення, що виражається в регулюванні фінансів, активізації інвестиційної діяльності. Регламентування цих процесів спонукає вдосконалювати інформаційну систему руху капіталу у відтворювальному кругообігу шляхом стандартизації господарського і фінансового обліку, алгоритму обрахування складу елементів собівартості, конкретизації розрахунку величини оподатковуваного прибутку та первинного перерозподілу створюваної вартості засобами податкової системи, посилення її рентних принципів. Адже погіршення фінансово-економічних параметрів сільського господарства у 1990-1999 рр. було зумовлене не лише посиленням дисеквівалент-ності обміну, а й в значній мірі необґрунтованістю фіскальної політики, високим податковим тиском.

Непрямі податкові вилучення коштів з підприємств і зростання податкового тиску у 1990-1999 рр. не лише підривали виробничий потенціал сільського господарства, а й призвели його до боргової залежності. За короткий час кредитор-ська заборгованість підприємств досягла 10,7 млрд. грн. (станом на початок 2000 р.) перевищуючи дебіторську у 4,9 рази. Це загострило необхідність застосування державою неординарних заходів ліквідації зазначених недоліків шляхом трансфертної та цільової реструктуризаційної політики. Починаючи з 1999 р. проводиться списання безнадійної частини та реструктуризація решти боргів, пролонговано раніше введені дотації на виробництво продукції тваринництва тощо. У цілому реалізація цих заходів уже в 1999 р. надала допомогу галузі на суму понад 7 млрд. грн.

Одночасно з цим реформовано систему оподаткування сільського господарства шляхом введення фіксованого, залежно від площі землі, сільськогосподарського податку (ФСП) та введення на нього мораторію на ряд років. Проведений аналіз принципів ФСП у контексті потреб забезпечення фінансової стабілізації сільського господарства та зміцнення фінансового стану підприємств дозволив обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення його механізму і посилення мультиплікаційного ефекту.

У дисертаційній роботі розглянуто й інші напрямки вдосконалення державного регулювання фінансового стану сільського господарства заходами кредитування, лізингу, активізації інвестиційних процесів в аспектах амортизаційної політики, поліпшення інвестиційного клімату, вдосконалення митно-тарифних механізмів, розвитку страхування, участі держави в фінансовій санації підприємств тощо.

У роботі наголошується, що одним із вирішальних заходів забезпечення фінансової стійкості підприємств є ефективне управління грошовими потоками, збільшення грошових надходжень у їх розпорядження. Визначені основні тенденції руху грошових потоків сільськогосподарських підприємств до їх реструктуризації в операційній (продукуючій), інвестиційній і фінансовій сферах.

Якщо у системі фінансових потоків виділити вхідні (додатні) грошові потоки як , а вихідні (від’ємні) як , тобто потоки надходжень і витрат за період t, то умова фінансової рівноваги як виразу стійкості фінансово-господарської діяльності підприємств описується такою формулою:

, | (1)

де n1+n2=n; - час періоду.

Порівняння за зазначеною формулою вхідних (додатних) та вихідних (від’ємних) грошових потоків, показало, що у сукупності сільськогосподарських підприємств України до їх реструктуризації фінансова рівновага була значно порушена. Це породжувало фінансову дестабілізацію виробництва. Вихідні грошові потоки за розміром переважали вхідні потоки від 9,8% у 1996 р. до 40,8% у 1997 р. Це в усе більшій мірі сковувало їх платоспроможний попит, гальмувало господарську діяльність, що посилювалось асинхронністю потреб і надходжень коштів у часі, зумовлених сезонністю аграрного виробництва. Подолання зазначеної негативної тенденції зумовлює необхідність взаємної узгодженості фінансової стратегії і тактики підприємств, спрямованих на посилення їх фінансового стану та платоспроможності.

У дисертаційній роботі розглянуто принципи формування фінансової стратегії і тактики поводження підприємств у забезпеченні генерації фінансових ресурсів та їх ефективного використання у ринковому середовищі. Система фінансової стратегії ґрунтується на сприйманні прибутку одночасно як кінцевого результату і в той же час – генератора фінансової стійкості, а фінансової стійкості – як функції і генератора прибутку. З нашого погляду, фінансова стратегія підприємства у системі фінансового менеджменту реалізується за такою моделлю (рис. 1).

Рис. 1. Модель управління фінансової стратегії підприємства.

Як видно із наведеної моделі, зв’язок “прибуток – фінансова стійкість” висту-пає індикатором-критерієм оцінки прийнятих рішень і практичних дій в досягненні максимального ефекту при мінімумі витрат. У контексті фінансової стратегії підприємства фінансова стійкість виступає як його здатність до гнучкого адаптування та забезпечення наповнення фінансовими ресурсами необхідних операцій відповідно до мінливих умов ведення господарства, що змістовно втілюється у фінансовій тактиці поводження. В процесі ринкової реструктуризації сільськогосподарських підприємств їх фінансова стратегія і тактика націлена на реалізацію заходів підвищення економічної ефективності функціонування.

Критерієм оцінки зміни фінансового стану реструктуризованих підприємств у дисертаційній роботі використані показники зростання рівня платоспроможності, збільшення чистого грошового потоку, підвищення прибутковості капіталу, вдосконалення структури валюти балансу, посилення фінансової стійкості. Уже за перший рік фінансово-господарської діяльності (2000р.) у реструктуризованих підприємств значно збільшилась сума поточних активів (в Україні – в 2,4, а в Дніпропетровській області – в 8,4 рази), проте при загальних позитивних зрушеннях величина коефіцієнтів платоспроможності ще не досягла нормативних рівнів. Вперше за період ринкового реформування сальдо грошових потоків стало додатнім, а показники відношення до (який має бути > 0,5) значно перевищує нормативну величину. Це дозволяє без ризику залучати довгострокові кредити для інвестиційної діяльності підприємств. Проведені в роботі розрахунки показують, що дефіцит коштів може бути без ризику покритий залученнями кредитів. Розмір потрібних залучень складає в Україні 25,1%, а в Дніпропетровській області – 62,4% від гранично допустимої суми.

У результаті реструктуризації підприємств і створення для них відповідних фінансових умов використання механізму ринкового господарювання відмічено значне підвищення ділової активності, вдосконалення структури капіталу та прискорення його обороту. Це сприяло піднесенню продуктивності і зміцненню фінансового стану підприємств.

Як видно із наведених даних у табл. 3, в господарствах відбулося зменшення розміру капіталу (зношені засоби виробництва були списані з балансу, а значна їх частина передана як вилучені майнові паї). Проте виробництво продукції значно зросло (особливо в оцінці за поточними цінами внаслідок маркетингової орієнтації підприємств), покращились коефіцієнти використання капіталу.

Таблиця 3.

Економічне зростання реструктуризованих підприємств (2000 р.)

Показники | Дніпропетровська обл. | Новомосковський район | до рес-трукт. | після рес-трукт. | відхи-лення, % | до рес-трукт. | після рес-трукт. | відхи-лення, % | У розрахунку на 100 га с.г. угідь, тис. грн.:

- середня вартість капіталу |

265,2 |

134,0 |

50,5 |

424,1 |

187,8 |

44,3 | - валова продукція у порівняльних цінах |

26,2 |

38,2 |

145,8 |

39,2 |

50,9 |

129,8 | - валова продукція за поточними цінами |

46,3 |

91,0 |

196,5 |

71,7 |

118,9 |

165,8

- виручка від реалізації продукції, робіт і послуг |

30,4 |

76,2 |

250,6 |

41,4 |

108,6 |

262,3 | Фінансові коефіцієнти:

- прибутковості капіталу |

- 0,05 |

0,01 |

- |

-0,02 |

0,10 |

- | - прибутковості реалізації | -0,445 | 0,03 | - | -0,19 | 0,18 | - | - оборотності капіталу | 0,11 | 0,57 | - | 0,10 | 0,77 | - | Джерело: розраховано на підставі зведених річних звітів.

Поглиблений аналіз тенденцій підвищення економічної ефективності та зміцнення фінансової стійкості реструктуризованих підприємств, виконаний на прикладі господарств Новомосковського району, показав, що на цьому шляху відбувається відчутне розшарування суб’єктів господарювання, зумовлене їх фінансовою стратегією і тактикою. Насамперед це відчувається у рівні ділової активності, яка в цілому в районі вища ніж в області. Лідируючу позицію зайняли господарства, які посилили рівень ліквідності валюти балансу (30,4% загальної кількості), де рівень загального коефіцієнта покриття у 2,8 рази вищий від середнього значення, тоді як у 39,1% господарств він є на 57,7% нижчий від нього. Особливо ефективно функціонують агрофірми “Світанок”, ім. Горького, кооперативи “Дружба”, “Злагода”, ім. Щорса.

Таким чином реструктуризація сільськогосподарських підприємств у поєднанні із макроекономічними заходами створення сприятливого клімату економічного середовища сприяє посиленню фінансової стабілізації виробництва і фінансовій стійкості підприємств. Це сприяє економічному піднесенню галузі функціонуючій на послідовно ринкових засадах, що стимулює її соціально-економічне зростання.

У висновках підведено основні підсумки дослідження, а також сформульовано головні результати роботи.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і практичне дослідження процесу фінансової стабілізації підприємств та забезпечення фінансової стійкості їх функціонування у ринковому середовищі. Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому поставлено і вирішено ряд досі недостатньо опрацьованих теоретичних проблем і практичних рекомендацій щодо розробки та вдосконалення фінансово-господарського механізму регулювання цих процесів в умовах трансформаційного періоду ринкового реформування економіки.

Виконані дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Фінансова стабілізація підприємств та фінансова стійкість їх господарського функціонування визначаються сукупністю факторів процесу розширеного відтворення та економічного зростання. Управління цим процесом забезпечується фінансово-господарським механізмом як системою методів, способів, важелів регулювання економічних відносин розширеного відтворення в частині обміну і розподілу створюваного продукту з