ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Дорошенко Ігор Вікторович

УДК 338.92.011

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

08.01.01 - Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського

національного торговельно-економічного університету

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Базилевич Віктор Дмитрович,

Київський національний торговельно-економічний

університет, проректор, завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент

Лютий Ігор Олексійович, Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів,

грошового обігу та кредиту.

кандидат економічних наук, доцент

Соколовська Алла Михайлівна, НДФІ при Міністерстві фінансів

України, завідувач відділення податкової політики та доходів.

Провідна установа:

Інститут економіки НАН України,

відділ теоретичних проблем регулювання економіки, м. Київ.

Захист відбудеться “16” лиспопада 2001 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д26.001.13 Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 10.

Автореферат розісланий “15” жовтня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Солодовникова І. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси створення національної економіки, її ринкова трансформація зумовлюють складність та неоднозначність формування грошово-кредитної політики держави та визначення власної моделі соціально-ринкової економіки.

Трансформаційні процеси за своєю суттю - унікальне явище, адже економіка в стані трансформації є відхиленням від стану рівноваги. Це обумовлює певну специфіку монетарного регулювання та необхідність пошуку оптимальних моделей і концепцій грошово-кредитної політики. Оскільки в більшості перехідних економік склалися передумови для тривалого економічного зростання, актуальність теми дисертації полягає в необхідності визначення макроекономічних передумов і ролі монетарної політики в його прискоренні.

З розвитком ринкового механізму в Україні значимість грошово-кредитної політики зростатиме, тому необхідним є подальше вивчення даної проблеми вітчизняною економічною наукою з використанням світового теоретичного та практичного досвіду монетарного регулювання. Здійснення грошово-кредитної політики в умовах України вимагає дослідження окремих параметрів її впливу на динаміку випуску та темпи інфляції. Особливої актуальності набуває дослідження окремих каналів передавального механізму грошово-кредитної політики та визначення особливостей української економіки в порівнянні з іншими перехідними економіками та індустріально розвиненими країнами.

У сучасній макроекономіці відсутній консенсус щодо впливу грошово-кредитної політики на економічне зростання. У другій половині 90-х років ХХ століття відбулось теоретичне усвідомлення й узагальнення наслідків світової фінансової кризи 1997-1998 рр. Розвиток макроекономічної теорії фактично призвів до перегляду її деяких положень, особливо у сфері проблем курсоутворення та впливу макроекономічних умов на процеси економічного зростання.

Дослідженням окремих, найактуальніших проблем сучасної грошово-кредитної політики та її впливу на економічне зростання займаються такі зарубіжні науковці, як Р.Барро, В.Бернарке, О.Бланшар, Ф.Кідланд, Б.Маккаллум, Г. Манків, Ф.Мишкін, Ф.Модільяні, Е.Прескотт, К.Рогофф, Н.Рубіні, Х.Сала-і-Мартін, Дж.Тейлор, С.Фішер, Б.Фрідмен тощо. Проблеми теорії та практики грошово-кредитної політики та їх взаємозв‘язки з економічним зростанням досліджуються також провідними українськими економістами, а саме: А.Гальчинським, О.Гриценко, В.Геєцем, Б.Кваснюком, В.Лисицьким, І.Лукіновим, І.Лютим, В.Черняком, А. Чухном, О.Шаровим, В.Ющенком. Проте у вітчизняній економічній теорії зазначена проблема залишається недостатньо розробленою. Відсутні праці, в яких би комплексно розглядалися сутність та значення грошово-кредитної політики як одного з визначальних чинників економічного зростання, а також передавальний механізм монетарної політики за умов ринкової трансформації економіки України.

Таким чином, практична значимість і недостатня теоретична розробка зазначеної проблеми зумовили вибір теми й основні напрямки досліджень.

Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування ролі монетарної політики в економічному зростанні та визначення моделі грошово-кредитної політики, режиму обмінного курсу, вагомості окремих каналів передавального механізму, спрямованих на стимулювання економічного зростання в перехідних економіках в цілому та в Україні зокрема.

Реалізація поставленої мети зумовила вирішення таких завдань:

визначити економічні засади та сутність грошово-кредитної політики в перехідних економіках;

дослідити особливості й фактори економічного зростання в умовах перехідних економік, визначити макроекономічні передумови його прискорення;

проаналізувати окремі канали передавального механізму грошово-кредитної політики і визначити ті з них, що мають найбільший вплив на темпи інфляції та динаміку випуску;

проаналізувати сучасні моделі грошово-кредитної політики в нерозривному зв‘язку з режимами обмінного курсу та можливість їх використання у трансформаційних економіках;

визначити сутність впливу грошово-кредитної політики на макроекономічну стабілізацію та економічне зростання в Україні; встановити окремі параметри грошової політики, спрямовані на прискорення економічного зростання.

Об'єкт та предмет дисертаційного дослідження. Об'єктом дослідження є процес грошово-кредитного регулювання в перехідних економіках Центральної та Східної Європи в цілому та України зокрема. Предметом дисертаційного дослідження є грошово-кредитна політика Центральних банків у перехідних економіках та безпосередньо Національного банку України, її трансмісійний механізм як вагомі чинники макроекономічного розвитку та економічного зростання.

Наукова новизна результатів дослідження. Основні результати дослідження, що становлять наукову новизну та особистий внесок автора, полягають у наступному:

поглиблене розуміння сутності економічної категорії грошово-кредитної політики, розглянутий її інструментарій в індустріально-розвинених та перехідних економіках;

досліджені чотири базові моделі грошово-кредитної політики (таргетування номінального обмінного курсу, цільових темпів інфляції, динаміки монетарних агрегатів та модель без номінального цільового показника) як системне поєднання груп монетарних важелів і впровадженого режиму обмінного курсу та виявлені макроекономічні передумови їх застосування в перехідних економіках;

показані обмеження та переваги сучасної грошово-кредитної політики, а також особливості монетарного регулювання в перехідних економіках. Головними інструментами грошово-кредитної політики в перехідних економіках виступають резервні вимоги та рефінансування банківської системи, а найважливішою тенденцією є зниження ролі прямих методів впливу та посилення значення регулювання короткострокових відсоткових ставок;

запропонована методика дослідження грошово-кредитної політики в перехідних економіках шляхом розгляду та моделювання її трансмісійного механізму і його каналів як системи взаємного впливу процесів у сферах грошового обігу й матеріального виробництва. Проведене економетричне дослідження окремих каналів передавального механізму показало визначальний вплив на динаміку ВВП таких каналів як монетарний, кредитний, канал відсоткових ставок та інфляційний канал;

досліджений світовий досвід використання макроекономічних важелів стимулювання економічного зростання та встановлені головні чинники, що визначають його особливості в перехідних економіках;

розкритий процес грошово-кредитного регулювання в Україні через характеристику його передавального механізму як суттєвий чинник економічного зростання.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у можливості використання результатів дослідження як конкретних рекомендацій при формуванні грошово-кредитної політики в перехідних економіках, прогнозуванні темпів економічного зростання, темпів інфляції та рівня обмінного курсу гривні, враховуючи знайдені закономірності та суттєві взаємні зв‘язки, моделюванні впливу окремих каналів передавального механізму монетарної політики.

Наукові результати, отримані в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані в процесі формування та вдосконалення грошово-кредитної політики в Україні, при розробці конкретних програм та проектів, пов'язаних зі структурною перебудовою економіки, а також застосовані в діяльності законодавчих та виконавчих структур (довідка Міністерства економіки України №15/22/225 від 06.05.01 р.).

Результати дисертаційного дослідження мають прикладний характер і можуть бути використані в діяльності окремих фінансово-кредитних установ (довідка АКБ “Надра” № 24-1/15 від 14.07.00 р. та АКБ “Правекс-банк” №6247 від 10.09.2000 р.)

Впровадження результатів дисертаційної роботи здійснювалось автором у навчальному процесі під час викладання курсу “Макроекономіка” в Київському національному торговельно-економічному університеті.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченим, самостійно виконаним дослідженням, яке має наукове й практичне значення. В наукових працях, що опубліковані у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає у визначенні й розв‘язанні актуальних проблем монетарного регулювання в перехідних економіках.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались автором на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, семінарах, а саме: Всеукраїнській конференції “Економічні реформи в Україні: позиція молоді” (червень-липень 1998 p., м. Київ), семінарі “Розвиток банківської системи в Україні” в рамках Всеукраїнського конкурсу “Економічні реформи в Україні: позиція молоді” (березень-квітень 1999 p., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції "Банківська система України: теорія й практика становлення" (вересень 1999 р., м. Суми), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність” (березень 2000 р., м. Вінниця), Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття” (березень 2000 р., м. Київ), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту” (вересень 2000 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі” (жовтень 2000 р., м. Чернівці), Міжнародній науково-практичній конференції "Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії" (листопад 2000 р., м. Київ), науковій конференції професорсько-викладацького складу Київського національного торговельно-економічного університету за підсумками науково-дослідної роботи за 1999-2000 рр. (березень 2001 р., м. Київ).

Публікації за результатами дослідження. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць, у тому числі 5 публікацій у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,6 друкованих аркуша.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 283 сторінки. Використано літературних джерел – 284. В дисертації міститься 30 рисунків, 33 таблиці, 21 додаток (всього 47 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, формулюється практичне і теоретичне значення основних положень дисертації, її новизна та ступінь апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні проблеми монетарного регулювання макро-економічних процесів” розглядається зміст та проблеми монетарного регулювання в умовах глобалізації в країнах, що знаходяться на різних етапах соціально-економічного розвитку; визначаються сучасні тенденції та особливості грошово-кредитної політики в країнах із перехідною економікою в нерозривному зв‘язку з вивченням її впливу на процеси реального економічного зростання.

Головною метою монетарної політики має бути досягнення довгострокової цінової стабільності, що у свою чергу сприяє та є передумовою досягнення інших суспільно-важливих макроекономічних цілей, таких як економічне зростання (рис. 1). Дане визначення має елементи наукової новизни і ґрунтується насамперед на дослідженні тенденцій сучасної грошово-кредитної політики в індустріально розвинених та трансформаційних економіках.

Сучасна макроекономічна теорія характеризується суперечливими поглядами; історично чергуються та набувають особливої актуальності кейнсіанська або монетаристська концепції. На підставі аналізу переваг і недоліків різних концепцій та практики грошово-кредитного регулювання робиться висновок про більшу адекватність сучасним умовам концепції “неокласичного синтезу”.

Передумовами монетарного регулювання економіки є: належний стан грошових відносин в економіці, наявність розвинених ринкових інституцій та інфраструктури, високої корпоративної та економічної культури суб‘єктів господарювання та домогосподарств, низькоінфляційного оточення.

Рис. 1. Стратегічний та тактичний рівні
грошово-кредитної політики

До найважливіших загальносвітових тенденцій монетарного регулювання необхідно віднести суттєве зниження рівня інфляції у 90-х роках в індустріально розвинених країнах, яке супроводжувалося зростанням ролі відсоткових ставок у монетарному трансмісійному механізмі. Іншим відображенням цього явища є те, що в центрі уваги більшості Центральних банків знаходиться саме регулювання короткострокових відсоткових ставок. Глобальне скорочення термінів використання тих чи інших інструментів монетарного регулювання та посилення ринкової орієнтації Центральних банків, зниження резервних вимог до фінансово-кредитних установ та активізація управління ліквідністю банківської системи стали важливими характеристиками розвитку фінансових систем в індустріально розвинених країнах у 90-х роках. Це значною мірою відображає суттєве збільшення міжнародних потоків спекулятивного капіталу.

Збільшення гнучкості управління ліквідністю національних банківських систем супроводжується підвищенням прозорості сигнального механізму монетарної політики та більшою орієнтованістю органів грошово-кредитного регулювання на розуміння їх дій фінансовими ринками. Це знаходить відображення в оголошенні бажаних значень операційних цілей, а також їх імплементації шляхом проведення операцій на відкритому ринку.

Важливим фактором, який впливає на впровадження грошово-кредитної політики в окремих країнах, є зміна національних та міжнародних платіжних систем. Спостерігається як стрімке розповсюдження "електронних грошей" на роздрібному рівні фінансової системи, так і перехід до валових розрахунків у режимі реального часу (RTGS) між фінансово-кредитними установами.

До факторів, які визначають особливості монетарного регулювання в перехідних економіках, віднесені: перехід даної групи країн від планової до ринкової економіки, інтеграційні та глобалізаційні процеси. Найважливішими проявами глобалізації, що визначають зміст та форми монетарного регулювання в перехідних економіках, є: постійне зростання мобільності капіталу та курсових ризиків, диверсифікація портфелів та зовнішньої торгівлі, зменшення загальних темпів інфляції та посилення ролі міжнародних фінансових організацій.

До найбільш суттєвих тенденцій монетарного регулювання у трансформаційних економіках належать: конвергенція з практикою монетарного регулювання в індустріально розвинених країнах та поступове зменшення ролі резервних вимог і ставок рефінансування. Рівень резервних вимог, які фактично визначають попит банківської системи на резерви Центрального банку, перевищує середнє значення індустріально розвинених країн, однак самі вони виконують дещо інші функції: управління ліквідністю банківської системи та контроль динаміки монетарних агрегатів. Очевидне посилення ринкової орієнтації Центральних банків, збільшення прозорості їх дій, зростання значення сигнального механізму грошово-кредитної політики, зважаючи на розвиток фінансових ринків, і зростання ролі регулювання короткострокових відсоткових ставок.

Алгоритм монетарного регулювання в кожній окремій країні визначається структурою, розмірами фінансових ринків та контрагентами Центрального банку в операціях на відкритому ринку. Враховуючи недосконалість фінансових ринків у перехідних економіках та асиметричний характер розповсюдження інформації, грошово-кредитна політика повинна спрямовуватись на подальшу лібералізацію даних ринків і вирівнювання їх інформаційного оточення за допомогою сигнального та інших монетарних механізмів. Тенденція до подальшої лібералізації руху капіталів та зростання їх чистого притоку до перехідних економік вимагатиме впровадження більш гнучких режимів обмінних курсів. Головною метою грошово-кредитної політики в перехідних економіках визначена цінова стабільність, яка повинна знаходити відображення в мінімізації темпів інфляції, що опосередковано сприятиме економічному зростанню.

В найзагальнішому вигляді процес економічного зростання може бути охарактеризований як кількісні та якісні зміни результатів суспільного виробництва і його факторів. Грунтуючись на неокласичній моделі зростання в тому вигляді, в якому вона розглядається представниками даної школи у другій половині 90-х рр., та враховуючи значну кількість економетричних досліджень зростання, виділені такі його макроекономічні передумови, або фактори: низькі та прогнозовані темпи інфляції; низькі реальні відсоткові ставки, що наближаються до номінальних; врівноважений платіжний баланс; конкурентний і передбачуваний реальний обмінний курс; стабільна й послідовна фіскальна політика.

Після розпочатих економічних реформ, спершу в Центральній Європі у 1994-1995 рр., а потім у країнах СНД в 1996-1997 рр. спостерігалися процеси відновлення економічного зростання. В цілому трансформаційна рецесія продовжувалась набагато довше, ніж це очікувалось, а падіння виробництва було більш значним, ніж це передбачалося національними урядами та міжнародними організаціями.

Головний висновок, зроблений на основі розгляду динаміки випуску в перехідних економіках протягом 90-х років, полягає в тому, що традиційні фактори, які відіграють провідну роль у моделях економічного зростання країн з розвинутою ринковою економікою, - рівень інвестицій (у т.ч. прямих іноземних) та заощаджень у ВВП, рівень капіталоозброєності, а також динаміка відсоткових ставок - не були підтверджені як такі, що демонструють суттєвий вплив на темпи економічного зростання упродовж перших десяти років системної трансформації. Це, фактично, є свідченням того, що відновлення зростання в перехідних економіках більшою мірою залежить від перерозподілу існуючих ресурсів, а не від інвестицій. Сутність перехідного періоду доводить, що підвищення ефективності – це важливе джерело швидкого зростання. Робиться припущення, що вплив перерозподілу існуючих ресурсів є тимчасовим. Та згодом, після першої фази зростання він залежатиме від більш традиційних факторів, таких як розширення фізичного та людського капіталу. Аналізуються результати дослідження впливу окремих факторів на темпи зростання, здійснені дисертантом та іншими дослідниками, які підтверджують ту думку, що більш швидке та раннє зростання асоціюється з більшою лібералізацією економічної діяльності та створенням і розвитком необхідних ринкових інституцій.

Робиться висновок, що зростання починається швидше і має вищі темпи там, де була раніше досягнута макроекономічна стабілізація і наявний більший прогрес у здійсненні структурних реформ. Підкреслюється той факт, що деякі стартові умови (тривалість комуністичного правління та рівень розвитку людського капіталу) суттєво визначали темпи економічного зростання в перехідних економіках у першій половині 90-х років. Узагальнення існуючих економетричних досліджень свідчить про те, що роль початкових умов суттєво зменшилась у другій половині 90-х років. Аналіз факторів зростання за весь період показує, що менша частка національного доходу, яка розподіляється через бюджет, асоціюється з більшими темпами економічного зростання. На підставі цього робиться припущення про обмеженість застосування кейнсіанських підходів в умовах перехідних економік. Підкреслюється залежність темпів зростання від темпів інфляції (останні відображають загальну якість макроекономічного менеджменту).

Важливою характеристикою всіх перехідних економік є те, що до початку системної трансформації вони досить швидко зростали. Аналіз економічної динаміки перехідних економік до початку системної трансформації свідчить про існування ендогенного механізму періодичних флуктуацій випуску, які повторюються на регулярній основі. Динаміка випуску в перехідних економіках як до, так і після початку системної трансформації пояснюється тенденцією до конвергенції рівнів доходу з індустріально розвиненими країнами.

Дисертант робить висновок, що в більшості перехідних економік склалися передумови для швидкого економічного зростання протягом тривалого періоду. Процес конвергенції рівня доходу з індустріально розвиненими країнами припинився в кінці 80-х років. Очевидно, що цей процес почав відновлюватися в другій половині 90-х років і за аналогією з післявоєнним періодом набере нової сили в перші десять років ХХІ ст. Тому це вимагає конкретнішого дослідження питань, які монетарні моделі та важелі можуть використовуватися в умовах перехідних економік з метою прискорення зростання.

Розділ ІІ “Формування ефективної грошово-кредитної політики в умовах трансформаційних перетворень” присвячений дослідженню та моделюванню передавального механізму монетарної політики в перехідних економіках в цілому та Україні зокрема (рис. 2). Дія окремих важелів передавального механізму грошово-кредитної політики по-різному оцінюються монетаристською та кейнсіанською парадигмами. Враховуючи певний консенсус, який існує в практиці монетарного регулювання, дисертантом були розглянуті певні канали трансмісійного механізму.

Вплив каналу зміни грошової маси, або монетарного каналу полягає в тому, що збільшення грошової маси в довгостроковому періоді призводить до збільшення рівня цін. Головна теоретична та практична проблема вивчення цього каналу - дослідження впливу динаміки монетарних агрегатів на кон‘юнктуру в короткостроковому та середньостроковому періодах у конкретних умовах різних країн.

Канал зміни відсоткових ставок є традиційним предметом дискусій кейнсіанців та монетаристів. Якщо кейнсіанці акцентують увагу на тому, як зміна реальних відсоткових ставок визначає динаміку всіх компонентів планових витрат, то монетаристи підкреслюють вплив на ціни активів.

Традиційний зв‘язок валютних курсів, темпів інфляції та зростання ставився під сумнів макроекономічним розвитком більшості країн світу протягом 90-х років. Узагальнюючи ряд економетричних досліджень режиму валютного курсу, що були здійснені представниками різних теоретичних шкіл, у тому числі в рамках таких міжнародних організацій, як МВФ та Світовий банк, дисертант дійшов висновку, що найбільш чіткий зв‘язок спостерігається між режимом обмінного курсу та темпами інфляції. Фіксовані режими обмінного курсу пов‘язані із значно кращими показниками інфляції (менші темпи інфляції та їх варіація) в рамках доведених причинно-наслідкових зв‘язків. Є, однак, суттєві винятки. Країни, які часто змінювали паритет національної валюти (хоча при цьому проголошували дотримання фіксованого режиму), не мали шансів досягнути антиінфляційних переваг фіксованого обмінного курсу.

Рис. 2. Передавальний механізм грошово-кредитної політики

Вибір режиму обмінного курсу впливає (хоча і не так очевидно) на темпи економічного зростання. Фіксовані курси зумовлюють значну питому вагу інвестицій у ВВП та спричиняють менше зростання продуктивності праці. В цілому економічне зростання відбувається дещо повільніше при фіксованих курсах. Це значною мірою пояснюється неможливістю використання номінального обмінного курсу як самокоригуючого економічного механізму; більше того, така ситуація призводить до ще вищої нестійкості темпів зростання та зайнятості.

Сучасна монетарна теорія допускає довільне визначення активів, що лежать в основі дії каналу номінальних цін різних активів. Загалом його вплив можна пояснити як за допомогою q теорії Дж. Тобіна, так і за допомогою “ефекту багатства”. Сутність першого підходу полягає в тому, що високе значення відношення ринкової вартості фірми до відновлювальної вартості її капіталу стимулюватиме інвестиційні видатки та випуск. Ефект багатства полягає в тому, що збільшення цін на різні види активів стимулюватиме як інвестиційні, так і споживчі витрати.

Сутність кредитного каналу - в тому, що експансіоністська монетарна політика збільшуватиме банківські резерви та депозити, примножуючи здатність банків до кредитування. Оскільки переважно лише банки виконують кредитні функції в економіці, то збільшення позичок призведе до збільшення інвестиційних (та частково споживчих) витрат і випуску.

Зазначені вище канали були виявлені та досліджені на основі показників країн із розвиненою ринковою економікою. Дисертантом також здійснений економетричний аналіз даних тринадцяти перехідних економік Центральної та Східної Європи, який показав, що на першому етапі системної трансформації існують та суттєво впливають на динаміку випуску такі канали передавального механізму, як монетарний, кредитний, канал відсоткових ставок та інфляційний канал. Сама сутність передавального механізму грошово-кредитної системи значною мірою визначається такими інституційними факторами, як розвиток банківської системи та фінансових ринків. У дисертації даються результати проведеного економетричного моделювання, які свідчать, що такі показники, як рівень капіталізації банківської системи, обсяг залучених депозитів на душу населення, рівень депозитів, а також кредитів, наданих приватному сектору (по відношенню до ВВП), показали значний позитивний зв‘язок із темпами економічного зростання. Кредитування публічного сектору як комерційними банками, так і органами монетарного регулювання негативно впливає на темпи зростання внаслідок витіснення запозичень та інвестицій приватного сектору і характеризується вищими розмірами номінальних відсоткових ставок та розгортанням інфляційних процесів.

Характеристика окремих каналів передавального механізму є відправною точкою розгляду цілісних монетарних моделей. Під моделлю грошово-кредитної політики необхідно розуміти конкретну практику застосування тих чи інших монетарних важелів для досягнення загальних макроекономічних цілей різними країнами на певних етапах соціально-економічного розвитку у нерозривному зв‘язку з кінцевою метою монетарного регулювання. На основі аналізу практики грошово-кредитного регулювання в різних країнах дисертантом виділено чотири базові монетарні моделі: таргетування номінального обмінного курсу, динаміки монетарних агрегатів, темпів інфляції та грошово-кредитна політика без визначеного номінального цільового показника.

Незважаючи на значні переваги моделі таргетування номінального обмінного курсу (здатність суттєво знизити темпи інфляції, забезпечити грошово-кредитну політику автоматичними регулюючими механізмами, а також вирішення проблеми суперечності довгострокових та короткострокових цілей, простоту та ясність), така модель може виявитися досить проблематичною на сучасному етапі. Її впровадження призводить до повної або часткової втрати незалежності монетарної політики, зростаючої залежності національної економіки від зовнішніх факторів та підвищення вразливості обмінного курсу від спекулятивних атак. Крім того, для країн, які перебувають у стані трансформації, є додаткова небезпека впровадження цієї моделі:

зростає схильність до повномасштабних фінансових криз, приводом до розгортання яких є успішна атака на курс національної валюти, що призводить до виникнення кризових явищ на фондовому ринку та в банківській системі.

звуження інформаційної бази монетарної політики (оскільки в умовах тієї чи іншої форми підтримки курсу національної валюти він не слугує головним індикатором стану грошово-кредитної політики через відсутність ринку довгострокових облігацій та інших боргових зобов‘язань).

Для країн, які мали в недавньому минулому досвід гіперінфляції, таргетування номінального обмінного курсу виступає єдиною можливою моделлю, що може застосовуватися для подолання інфляційної психології та здійснення первісної стабілізації. Якщо дана модель розглядається як єдино можлива, то її оптимальним варіантом для країн, що розвиваються, та країн із трансформаційною економікою, може бути запровадження режиму валютного бюро. При такому режимі зобов‘язання щодо дотримання цільових параметрів грошово-кредитної політики є надзвичайно жорсткими, також присутня повна прозорість монетарної політики, оскільки Центральний банк фактично втрачає незалежність, а його дії є автоматичними.

Проблема вибору режиму валютного курсу має важливі економічні та соціально-політичні наслідки. Вибір плаваючого або фіксованого курсу, незважаючи на конкретні макроекономічні умови, може бути обумовлений лобіюванням інтересів певних політичних груп, які представляють інтереси експортерів чи імпортерів. Також вибір того чи іншого режиму обмінного курсу завжди матиме соціальні наслідки, які не можуть не враховуватися. В умовах перших років системної трансформації найсприятливішими з точки зору соціальних наслідків були різні варіанти фіксації обмінного курсу. На даному етапі, зважаючи на необхідність стимулювання економічного зростання, в більшості трансформаційних економік відбувається впровадження гнучкіших режимів обмінного курсу. Перехід до таких режимів може мати й негативні соціальні наслідки. Нерідко він відбувається під час драматичних фінансових криз, які супроводжуються значною девальвацією національної валюти та зниженням життєвого рівня населення.

Інший варіант монетарного устрою - таргетування приросту монетарних агрегатів - має кілька привабливих сторін. Даний режим не означає втрати незалежності Центральним банком і дозволяє гнучко реагувати на зміни господарської кон‘юнктури. Він забезпечує грошово-кредитну політику цільовим номінальним показником, який допомагає вирішити проблему суперечності грошово-кредитної політики в короткостроковому та довгостроковому періоді. Дана модель забезпечує учасників фінансових ринків чіткими сигналами про стан монетарної політики, що підвищує її прозорість та відповідальність. Однак даний режим характеризується значними недоліками. Монетарне таргетування не може застосовуватися в умовах відсутності чіткого зв‘язку між приростом значень грошових агрегатів та темпами інфляції. Нечіткий зв‘язок між даними показниками спостерігається в країнах, що знаходяться в стані трансформації та мають високий ступінь доларизації.

Таргетування темпів інфляції, з одного боку, має значні переваги, тому останнім часом його застосовує все більша кількість країн. Дана модель дозволяє грошово-кредитній політиці сфокусуватися на змінах у господарській кон‘юнктурі, її проведення не залежить від змін рівня монетаризації/швидкості обігу грошових агрегатів. ЇЇ запровадження характеризується значною прозорістю й підвищує рівень відповідальності та підзвітності Центрального банку, а також дозволяє вирішувати проблему суперечностей цілей довгострокової та короткострокової монетарної політики.

З другого боку, інфляційне таргетування характеризується певними обмеженнями та недоліками. Темпи інфляції досить важко контролюються органами монетарного регулювання. Контроль темпів інфляції є особливо складним завданням для країн, які розвиваються, або знаходяться в стані трансформації. Такі країни, як правило, “пережили” періоди гіперінфляції, а це ускладнює прогнозування через низький попит на національну валюту, високий рівень доларизації та сильні інфляційні очікування. Міжнародний досвід переконує, що запровадження даної моделі можливе лише після певного періоду стабілізації. Інший суттєвий недолік моделі - наявність значних лагів при застосуванні окремих інструментів монетарної політики; інфляційні процеси проявляються лише через значний проміжок часу після реалізації їх причин. Виходячи з цього, інфляційне таргетування не забезпечує фінансові ринки та суб‘єктів господарювання інформацією про поточний стан монетарної політики.

Грошово-кредитна політика, яка не має встановлених номінальних цільових показників, характеризується значними ризиками завдяки зниженню її ступеня підзвітності та відповідальності, високого ступеня персоналізації та зниження прозорості, підвищенню політичного тиску на Центральний банк, що може призвести до зменшення рівня його незалежності.

Враховуючи особливості деяких перехідних економік, дисертант дійшов висновку, що для малих відкритих економік найприйнятнішою моделлю є таргетування монетарних агрегатів або таргетування номінального обмінного курсу залежно від ступеня гнучкості ринку робочої сили та відкритості економіки.

В дисертації зроблено висновок про те, що для відносно великих перехідних економік доцільним є впровадження монетарної моделі таргетування цільових темпів інфляції з елементами управління валютним курсом в умовах більш відкритої економіки (Україна) або допущення більшої гнучкості обмінного курсу при неврівноваженому платіжному балансі (Польща).

Монетарна політика в умовах України суттєво впливає як на короткострокову кон‘юнктуру, так і на економічне зростання в середньостроковій перспективі. Відсутність даних у розрізі кількох десятків років не дала змоги дисертанту зробити аналогічний висновок про вплив монетарного механізму в довгостроковій перспективі. Очевидна надзвичайно сильна взаємо-залежність між монетарною і фіскальною політикою. Дослідження фактичних даних показало, що протягом майже всієї історії незалежної України фіскаль-на політика перешкоджала ефективному використанню монетарних інструментів. Багато в чому позитивний ефект від жорстких монетарних заходів нівелювався нераціональною бюджетно-податковою політикою.

Завдання аналізу монетарного механізму полягало у виділенні окремих каналів впливу на сукупний внутрішній попит, еко-номічну активність (динаміка ВВП), обсяги промислового виробництва та рівень цін. Зроблено висновок про те, що окремі канали суттєво впливають на темпи зростання та економічну кон‘юнктуру.

Вплив зміни грошової маси на зростання ре-ального ВВП є досить відчутним. Зв'язок має негативний характер, тобто збільшення грошової маси в довгостроковій перспективі призводить до зни-ження рівня реального ВВП та підвищення темпів інфляції. Деякий позитивний вплив від збільшення грошової маси в короткостроковій перспективі нівелюється негативним впливом від зростання темпів інфляції в середньостроковому періоді.

Підкреслюється важливість каналу інфляційних очікувань. Його вплив також є дуже суттєвим і має негативний характер. В результаті моделювання отримано висновок, що очікування зростання темпів інфляції мають набагато суттєвіший негативний вплив на економічну кон‘юнктуру, ніж саме збільшення споживчих цін.

На думку дисертанта, відсоткові ставки мають тісний зв‘язок з каналом інфляційних очікувань. На відміну від попередніх досліджень передавального механізму грошово-кредитної політики в Україні, увага акцентується на знайденому зв‘язку між рівнем відсоткових ставок за кредити в національній валюті та динамікою ВВП і промислового виробництва. Очевидна велика значимість цього показника як загального індикатора ринкової кон‘юнктури під час прийняття господарських рішень підприємствами та населенням. При комплексному розгляді впливу на економічну кон‘юнктуру обсягів кредитних вкладень в економіку та їх частки в національній валюті робиться висновок, що перший показник має незначний вплив. Це пояснюється нерозвиненістю банківської системи та незначною часткою заощаджень, що трансформуються нею в інвестиції. Таким чином, одне з найважливіших завдань монетарної політики в умовах України - зниження вартості кредитних ресурсів.

Канал зміни вартості активів має незначний вплив на економічну динаміку. Робиться припущення, що надалі з розвитком фондового ринку та інститутів власності (насамперед на землю) його роль підвищуватиметься.

Дослідження впливу динаміки валютного курсу показали досить асиметричний вплив даного каналу. Звідси випливає висновок (який узгоджується з результатами інших досліджень), що стабільність валютного курсу найбільшою мірою сприяє економічному зростанню.

Таким чином, на підставі дослідження передавального механізму в умовах України можна зробити головний висновок, що на кінцевому етапі трансмісійний механізм вимагає повернення до розгляду основного монетарного каналу - темпів інфляції. Очевидно, що високі темпи інфляції (в діапазоні від 10 до 30 відсотків) протягом 1995-2000 рр. суперечать позитивному впливу інших каналів. За таких темпів інфляції дуже проблематичним є: зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, що сприяє зростанню; утримання стабільного валютного курсу навіть у середньостроковій перспективі; нівелювання інфляційних очікувань, поступова ремонетизація та дедоларизація економіки; реальне збільшення кредитних вкладень в економіку та збільшення питомої ваги квазі-грошей у структурі широких грошових агрегатів.

На думку дисертанта, швидке досягнення темпів інфляції, які були характерні для індустріально розвинених країн у другій половині 90-х років (менше 3 відсотків), є недоцільним. Крім цього, враховуючи певні теоретичні міркування (ефект Баласса-Самуельсона), структурні диспропорції (значну питому вагу промисловості у ВВП, незавершене реформування аграрного сектору), результати здійсненого моделювання, для України на найближчу перспективу визначені оптимальні темпи інфляції, що знаходяться в діапазоні від 5 до 10 відсотків за умови гнучкого режиму курсоутворення гривні.

В цілому на сучасному етапі еко-номічного розвитку України зміна еко-номічної активності лише частково залежить від грошово-кредитної політики Націо-нального банку: механізм, який забез-печує вплив моне-тарних важелів на реальну економіку, ще досить незначний. Реальне економічне зростання більшою мірою залежить від реформ у відносинах власності, бюджетній системі та розвитку ринкових інституцій. Без цього суб‘єкти господарювання та населення не можуть адекватно реагувати на зміни попиту чи пропозиції грошей. Робиться припущення, що лише за умови негайних змін у податковій системі, при швидкій реаль-ній приватизації, скороченні частки ВВП, яка розподіляється державою, дія пе-редавального механізму монетарної політики на економічне зро-стання посилиться і не суперечитиме заходам фіскального регулювання.

висновки

1. Проведене в дисертаційній роботі дослідження сутності грошово-кредитної політики, механізму її реалізації в умовах ринкової трансформації економіки України має не тільки теоретичне значення, а й дозволяє використати отримані результати для удосконалення механізму грошово-кредитної політики Національного банку України. Впливаючи безпосередньо на реальні господарчі процеси, грошово-кредитна політика активізує економічну діяльність суб'єктів господарювання і є вагомим фактором економічного зростання.

2. У роботі визначена сутність та взаємодія категорій “грошово-кредитної політики” та “грошово-кредитного регулювання”. Категорія грошово-кредитного регулювання відображає процес реалізації грошово-кредитної політики в конкретних соціально-економічних умовах. Сутність грошово-кредитного регулювання розкривається в комбінації монетарних інструментів та важелів, а також макроекономічних передумов їх впровадження. Конкретна практика використання інструментів грошово-кредитної політики в нерозривному зв‘язку з її кінцевою метою характеризує окремі монетарні моделі.

3. Головною метою грошово-кредитної політики визначена цінова стабільність, досягнення якої сприяє таким макроекономічним цілям, як економічне зростання.

4. Світовими тенденціями, що визначають сутність монетарного регулювання в будь-якій країні, є: глобалізація, регіональна інтеграція, підвищення мобільності спекулятивного капіталу, скорочення термінів монетарного регулювання, посилення ринкової орієнтації та прозорості дій Центральних банків, конвергенція інструментарію та практики монетарного регулювання в різних країнах, підвищення ролі відсоткових ставок у передавальному механізмі грошово-кредитної політики.

5. До головних особливостей монетарного регулювання в перехідних економіках необхідно віднести стрімку конвергенцію з практикою монетарного регулювання в індустріально розвинених країнах, зростання курсових ризиків, диверсифікацію портфелів та зовнішньої торгівлі, зростання впливу міжнародних фінансових організацій. Найважливішими інструментами грошово-кредитної політики в специфічних умовах перехідних економік виступають резервні вимоги та ставки рефінансування, які виконують відмінні від індустріально розвинених країн функції. Друга половина 90-х років характеризувалася зниженням ролі прямих методів монетарного впливу та посиленням ролі регулювання короткострокових відсоткових ставок.

6. У дисертації розглянуті особливості економічного зростання в перехідних економіках. Традиційні фактори, такі як інвестиції, заощадження та рівень капіталоозброєності, суттєво не впливали на економічну динаміку протягом перших десяти років системної трансформації. Проведене економетричне дослідження показало, що зростання найбільше залежить від макроекономічної стабілізації, лібералізації економічної діяльності, створення й розвитку необхідних ринкових інституцій, структурних реформ. Роль початкових умов, яка суттєво визначала темпи зростання в першій половині 90-х років, на даному етапі знизилася.

7. Сутність впливу монетарної політики на економічну кон‘юнктуру та процеси реального економічного зростання проявляється в її передавальному механізмі, який характеризується окремими каналами. Дія передавального механізму розглянута в умовах перехідних економік, також виявлені його особливості. Проведене економетричне моделювання тринадцяти трансфор-маційних економік Центральної та Східної Європи показало, що існують та суттєво впливають на процеси реального економічного зростання такі канали, як монетарний, кредитний, канал відсоткових ставок та інфляційний канал, а сама сутність трансмісійного механізму визначається такими інституційними факторами, як розвиток банківської системи та фінансових ринків.

8. Комбінація окремих монетарних важелів та макроекономічних умов їх застосування характеризує різні моделі грошово-кредитної політики. Серед базових нами виділені моделі таргетування номінального обмінного курсу, монетарного таргетування, таргетування темпів інфляції та модель без визначеного номінального цільового показника. На основі порівняння переваг та обмежень визначені найсприятливіші монетарні моделі для перехідних економік. Для відносно малих і відкритих економік доцільне впровадження моделі таргетування номінального обмінного курсу, або динаміки монетарних агрегатів залежно від ступеня гнучкості ринку робочої сили та ступеня залучення до зовнішньої торгівлі. Модель інфляційного таргетування з різним рівнем гнучкості обмінного курсу може впроваджуватися у відносно великих перехідних економіках.

9. Дослідження трансмісійного механізму в умовах України за допомогою економетричного моделювання показало, що існують та суттєво впливають на процеси реального зростання такі канали, як монетарний, відсоткових ставок та темпів інфляції. А такі канали, як кредитний, номінальних цін на активи та валютного курсу, мають до певної міри обмежений вплив на процеси економічного зростання. Найсуттєвіший вплив на даному етапі має інфляційний канал, який визначає форми та розмір впливу інших каналів. Результати моделювання свідчать про те, що найбільше сприяють економічному зростанню такі монетарні умови, як стабільний валютний курс, низька вартість кредитних ресурсів та помірні темпи зростання грошової маси. Виходячи з доведених причинно-наслідкових зв‘язків, у дисертації визначені так звані оптимальні темпи інфляції (від 5 до 10 відсотків), які протягом найближчого десятиріччя сприятимуть зростанню.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях :

Базилевич В.Д., Дорошенко І.В. Визначення режиму валютного курсу і його вплив на темпи інфляції та економічного зростання // Економіст. - 1999. - №12. - С. 44 – 50.

Базилевич В.Д., Дорошенко І.В. Системна реструктуризація банківського сектору та її вплив на макроекономічний розвиток: досвід 24 країн // Економіст. - 2000. - №4. - С. 26. – 36.

Дорошенко І.В. Впровадження розрахунків у Євро міжнародними платіжними системами // Вісник