Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Демкович Лілія Ігорівна

УДК 59:591.4:591.3 Шмальгаузен

ДІЯЛЬНІСТЬ І.І.ШМАЛЬГАУЗЕНА

В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ БІОЛОГІЧНОЇ

ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ НАУКИ

ХХ СТОЛІТТЯ

07.00.07 - історія науки і техніки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центральній науковій

сільськогосподарській бібліотеці

Української академії аграрних наук

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

Пилипчук Олег Ярославович,

Київський інститут залізничного транспорту,

завідувач кафедри екології

та безпеки життєдіяльності

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Михайлюк Віталій Павлович,

Луганський державний аграрний університет

завідувач кафедри українознавства

доктор біологічних наук, професор

Рековець Леонід Іванович,

Національний природничо-науковий музей

НАН України,

головний науковий співробітник

Провідна установа - Центр досліджень наукового потенціалу

та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України,

відділ історії науки і техніки, м. Київ

Захист відбудеться “20” червня 2001 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 при Центрі українознавства

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

01033, м. Київ, вул. Володимирська 60, ауд. 107.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці

імені М.Максимовича Київського національного університету

імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська 58).

Автореферат розісланий “19” травня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук В.М.Піскун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Прогресивний розвиток сучасної біологічної та сільськогосподарської науки неможливий без осмислення і усвідомлення досвіду минулого. Як відомо, історичний процес обумовлений постійно діючими факторами, які не просто зв’язують минуле з сьогоденням, але і в значній мірі детермінують сучасність історією. В цьому плані найважливішими умовами пізнання наукової істини є об’єктивна оцінка історичної реальності, нерозривний зв’язок історії науки з сьогоденням, вияв прогностичного значення історично-наукових ідей і явищ. Особливо актуальним звернення до історії стає в переломні епохи, коли йде активний пошук нових шляхів розвитку. В умовах поглиблення соціально-економічних реформ, що здійснюються в сучасній Україні, наука і техніка покликані сприяти виробленню нового менталітету, формуванню нової громадянської свідомості, зруйнувати старі стереотипи і догми. Це обумовлює нові підходи до дослідження наукового досвіду минулого. Значна увага приділяється творінням окремих особистостей, які активно діяли в історично-науковому і педагогічному процесі: учених, педагогів, громадських діячів. Особливо інтересною в цьому аспекті є перша половина ХХ ст. Цей період нашої історії дуже багатий на особистості вчених, творців унікальних наукових ідей. Серед відомих вчених світового рівня гідне місце належить Івану Івановичу Шмальгаузену (1884-1963) – вченому, педагогу, організатору науки і освіти.

Важко знайти у новітній світовій історії науки, техніки і культури постать, яка могла б зрівнятися з І.І.Шмальгаузеном багатогранністю зацікавлень і одночасно найвищим рівнем досягнень у різних напрямах діяльності. Якщо аналізувати цю діяльність, то перед нами постає могутня постать вченого-енциклопедиста, зоолога-еволюціоніста, мислителя-діалектика. Оригінальність І.І.Шмальгаузена як ученого криється у його високій ерудиції, динамічності думки і здатності швидко переключатися у напрямках наукових досліджень. Це свідчить про його дуже глибокі і всебічні знання стану вивчення різних ділянок біологічної науки: порівняльної морфології і ембріології хребетних, еволюційної морфології, феногенетики, теорії еволюції та наукову інтуїцію. Вражає діапазон наукових зацікавлень І.І.Шмальгаузена і в сільськогосподарській науці.

І.І.Шмальгаузен належить до тієї плеяди вітчизняних біологів, які своїми дослідженнями надзвичайно збагатили і розвинули еволюційну теорію Ч.Дарвіна. Роль І.І.Шмальгаузена в біології визначається також і тим, що він започаткував нові напрямки в розробці теорії еволюції, набагато випередив фронт наукових пошуків своїх сучасників. Він заклав основи тих напрямків і теорій, які бурхливо розвиваються в наші дні: біологічної кібернетики та синтетичної теорії еволюції. Характерною особливістю творчості І.І.Шмальгаузена є послідовне і свідоме застосування ним діалектичного методу в здійснюваних наукових дослідженнях. Окрім цього вчений багато працював над розробкою методологічних проблем біології. Загальною методологічною основою наукової діяльності І.І.Шмальгаузена був матеріалістичний, дарвінівський підхід до вивчення природи.

Вчений написав понад 350 наукових праць, в тому числі ряд великих монографій, що мають визначне загальнобіологічне значення. Він розробив і застосував в науковій практиці нові методи порівняльно-анатомічних, ембріологічних і експериментальних досліджень онтогенезу, створив загальну теорію росту організмів, в основі якої лежить уявлення про обернене співвідношення між швидкістю росту і швидкістю їх диференціювання, розробив метод вивчення констант росту, успішно застосував до вивчення закономірностей еволюції деякі положення теорії інформації. Безперечно, І.І.Шмальгаузен висунув багато еволюційних ідей, які успішно розвиваються сучасною наукою. Зокрема, він збагатив теорію еволюції Ч.Дарвіна розробкою проблем цілісності організму в індивідуальному та історичному розвитку, впровадженням теорії стабілізуючого добору, аналізом шляхів, факторів і закономірностей еволюційного процесу. Учений геніально розробив уявлення про походження наземних хребетних тварин.

Академік І.І.Шмальгаузен - автор ряду фундаментальних підручників: “Основи порівняльної анатомії хребетних тварин”, “Фактори еволюції”, “Проблеми дарвінізму”, завідував кафедрами в Київському і Московському університетах, створив дві наукові зоологічні школи: київську і московську. Брав активну участь у громадському житті.

Стан наукової розробки проблеми. Незважаючи на таку велику і багатогранну діяльність нашого видатного земляка, досі не підготовлено узагальнюючого наукового дослідження про його життя та творчу працю, хоча в різні часи (1984, 1988) такі спроби з боку українських і російських вчених були Иван Иванович Шмальгаузен / Вступ. статья О.Я.Пилипчука, указат. литер. составили О.Я.Пилипчук, И.М.Медведева – К.: Наук. думка. - 1984. - 100 с. – [Биобиблиография ученых Украинской ССР]; Шмальгаузен О.И. Иван Иванович Шмальгаузен : 1884-1963. – М.: Наука, 1988. – 254 с.

. Грунтовні статті про І.І.Шмальгаузена передували перевиданим його працям “Організм як ціле в індивідуальному та історичному розвитку” (1982), “Шляхи і закономірності еволюційного процесу” (1893), “Ріст і диференціювання” (1984). В 1990 р. побачив світ збірник раніше неопублікованих праць І.І.Шмальгаузена під назвою “Питання дарвінізму” (Москва: Наука) Воробьева Э.И., Медведева И.М. Академик Иван Иванович Шмальгаузен и проблема целостности в биологии // И.И.Шмальгаузен. Избр. труды. Организм как целое в индивидуальном и историческом развитии. - М.: Наука, 1982. - С.3-11; Гиляров М.С. О трудах академика Шмальгаузена по закономерностям филогенетического развития // И.И.Шмальгаузен. Пути и закономерности эволюционного процесса: Избр. труды. - М.: Наука, 1983. - С.3-11; Топачевский В.А., Манзий С.Ф. Творческий путь И.И. Шмальгаузена // Шмальгаузен И.И. Рост и дифференцировка: Избр. тр. – В 2-х т. – Киев: Наук. думка, 1984. – Т.1. – С. 5-12; Шмальгаузен И.И. Вопросы дарвинизма: Неопубликованные работы. - М.: Наука, 1990. - С. 142.

.

Розробкою наукової біографії І.І.Шмальгаузена займалися відомі вчені України - М.М.Воскобойников, О.П.Маркевич (1935), Б.М.Мазурмович (1960), С.Ф.Манзій (1984), О.Я.Пилипчук (1984), В.О.Топачевський і С.Ф.Манзій (1994).

Окремі аспекти діяльності вченого висвітлені в статтях відомих енциклопедій (1957), (1963), (1976) та цілому ряді різних енциклопедичних і біологічних довідників (1940), (1959), (1961), (1963), (1964), (1968), (1974), (1979), (1984). Про діяльність І.І.Шмальгаузена взнаємо з багатьох узагальнюючих наукових праць, що стали помітним внеском в розвиток біологічної та сільськогосподарської науки в Україні, проте окремі наукові програми І.І.Шмальгаузена в них майже не розглядалися.

Певний внесок у розробку і висвітлення наукових поглядів І.І.Шмальгаузена належить фундаментальним монографіям, які підготовлені колективами вчених (“Развитие биологии в СССР: Сов. наука и техника за 50 лет” (1967); “Морфология низших позвоночных животных” (1968); “Философские проблемы эволюционной теории” (1971); “Закономерности прогрессивной эволюции” (1972); “История и теория эволюционного учения” (1974); “Развитие эволюционной теории в СССР” (1983) тощо. Упродовж останніх чотирьох десятиріч у вітчизняній історіографії з’явилися монографії, окремі фундаментальні статті, присвячені певним питанням життя та діяльності І.І.Шмальгаузена з оцінкою його наукового доробку.

У виконаних філософських дослідженнях висвітлено окремі проблеми філософського світогляду науковця. Питання розбудови вищої школи, розвитку взаємозв’язків педагогічної теорії і практики для підготовки спеціалістів, практична підготовка та методична освіта студентів педвузів розглядаються в працях дослідників науково-педагогічної спадщини І.І.Шмальгаузена. Слід зазначити, що грунтовний аналіз наукової діяльності І.І.Шмальгаузена зустрічаємо у виданнях, присвячених історії Української Академії наук. Залишаються невивченими багаті фонди історії нашої науки та освіти. Процес пізнання науково-педагогічної діяльності І.І.Шмальгаузена відбувається повільно і не відповідає запитам розбудови української науки в самостійній українській державі. Адже в сучасних умовах з’явилася можливість більш об’єктивно розглянути соціально-економічні, суспільно-політичні й організаційно-педагогічні передумови становлення нашої науки та освіти, на прикладі І.І.Шмальгаузена показати їхній розвиток, реально визначити й обгрунтувати структуру, науково-педагогічні напрямки діяльності вченого. Передусім це стосується його наукових програм, внеску в розвиток вітчизняної і світової біологічної та сільськогосподарської науки.

Значний пласт відомостей про творчу спадщину І.І.Шмальгаузена дають нам статті-некрологи, яких після смерті вченого з’явилося понад десяток в різних вітчизняних журналах і навіть закордонних виданнях. Не проминули своєю увагою творчу спадщину І.І.Шмальгаузена і науково-популярні книжки: (М.П.Дубинин. Вечное движение (1973); Д.Гранин. Эта странная жизнь (1974); Б.М.Мазурмович. Невтомний шукач (1975); О.И.Шмальгаузен. Иван Иванович Шмальгаузен (1988)).

На жаль, творчість І.І.Шмальгаузена досі не була об’єктом дисертаційних досліджень, за винятком дисертації філософа І.М.Смірнова (Росія) у 1970 році. Ця робота присвячена методологічним проблемам сучасної теорії еволюції в творчості І.І.Шмальгаузена.

Таким чином, аналіз наукової та педагогічної літератури, дисертаційного дослідження дає змогу констатувати, що творча спадщина І.І.Шмальгаузена не була предметом системного і цілісного дослідження. Отже, потребами глобальних соціально-економічних перетворень наших днів, необхідністю звуження недослідженого поля в історії національної науки, а також відсутністю фундаментальних історично-наукових досліджень, які синтезовано відображали б роль І.І.Шмальгаузена в розвитку світової біологічної та сільськогосподарської науки, зумовлено вибір теми дисертації “Діяльність І.І.Шмальгаузена в контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки ХХ ст.”.

Мета дослідження полягає у вивченні, узагальненні та систематизації наукової і педагогічної діяльності І.І.Шмальгаузена; розкритті значущості творчого доробку вченого для розвитку біологічної та сільськогосподарської науки ХХ століття.

Основні завдання дослідження:

визначити основні чинники формування світогляду І.І.Шмальгаузена;

дати узагальнюючу характеристику наукових програм вченого: охарактеризувати його еволюційну спадщину, показати його внесок в розробку проблем росту тварин та походження наземних хребетних тварин, кібернетичних проблем біології, в формування сучасної синтетичної теорії еволюції та вчення про походження та еволюцію свійських тварин, їх селекцію та доместикацію;

з’ясувати роль І.І.Шмальгаузена в організації науки та освіти в Україні;

показати значення наукової спадщини академіка І.І.Шмальгаузена для розвитку біологічної та сільськогосподарської науки.

Об’єкт дослідження – біологічна та сільськогосподарська наука в ХХ столітті.

Предмет дослідження - наукова творчість І.І.Шмальгаузена в контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки ХХ століття.

Методи дослідження – історично–науковий, логічний, проблемно–хронологічний, вивчення архівних матеріалів та публікацій, пов’язаних з науковим доробком вченого, його життям і діяльністю.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: Обрана тема дисертаційного дослідження співпадає з темою “Наукові основи моніторингу інформаційного забезпечення аграрної науки в Україні в умовах реформування АПК”, яка розробляється Сектором історії аграрної науки Центральної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН (номер державної реєстрації 01980004660) та з темою “Історія української науки на межі тисячоліть”, яка розробляється Сектором історії та методології освіти, науки і техніки Академії наук Вищої школи України.

Джерельна база дисертації. Дослідження грунтується на широкому колі опублікованих та неопублікованих джерел, рукописних і друкованих матеріалів. Основу джерельної бази складають матеріали фондів:

1) Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України); 2) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського; 3) Слов’янського відділу бібліотеки Російської академії наук (Санкт - Петербург); 4) Київського міського архіву; 5) Архіву Російської академії наук (Москва); 6) Архіву Президії Національної академії наук України. У дисертації було вжито матеріали історично-наукової літератури, зокрема праці видатних вчених минулого - Ч.Дарвіна, Е.Геккеля, О.Сєверцова, М.Вавілова, сучасників І.І.Шмальгаузена. Основу історично-наукового аналізу діяльності І.І.Шмальгаузена склали праці самого Івана Шмальгаузена.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

охарактеризовано основні етапи становлення та розвитку наукового світогляду І.І.Шмальгаузена;

вперше визначено та грунтовно проаналізовано наукові програми І.І.Шмальгаузена в контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки;

здійснено всебічний і цілісний аналіз науково-організаційної діяльності І.І.Шмальгаузена, дано оцінку педагогічному доробку вченого;

показано значущість наукової спадщини академіка І.І.Шмальгаузена для розвитку біологічної та сільськогосподарської науки;

в джерелознавчому плані новизна дисертації полягає в запровадженні до наукового обігу великої кількості нових матеріалів з різних архівів України та Росії, а також у новому погляді на відомі або маловідомі науковій громадськості літературні джерела.

Практичне значення одержаних результатів дослідження витікає із завдань історії науки та освіти. Вивчення творчого доробку І.І.Шмальгаузена дозволяє обгрунтувати можливі шляхи його творчого використання в сучасній біологічній та сільськогосподарській науці. Ідеї вченого стосовно розвитку певних напрямків наукової біологічної думки сприятимуть збагаченню історично-наукового знання і можуть бути використані для поглибленої розробки відповідних розділів історії української науки, в дослідженнях з історії зоологічної науки та еволюційного вчення тощо. Фактичний матеріал, який міститься в роботі, теоретичні узагальнення, роблять реальний внесок в розробку історії і наукових основ біологічної та сільськогосподарської науки.

Матеріали даного дослідження можуть бути використані: у вищих навчальних закладах у процесі викладання історії науки і педагогіки; при розробці загальних і спеціальних курсів з історії науки, філософії і педагогіки; в процесі науково–дослідної роботи аспірантів; в системі підвищення кваліфікації наукових кадрів.

Апробація дисертації. Положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на наукових конференціях в 1998 – 2000 рр. З викладом змісту окремих розділів і наукових результатів дослідження автор виступала: на Міжнародній конференції “Трансформація наукових систем в державах з перехідною економікою та роль науки у суспільстві, що змінюється” (Київ, 1998); на міжнародному симпозіумі “Українсько–американські зв’язки в історії науки” (Київ, 1998); на 8–й Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” (Київ, 1999); на 9–й Міжнародній науковій конференції ім. С.Б.Бураго Мова і культура (Київ, 2000); на Всеукраїнській конференції “Ідея національної ідентичності українців у їхньому культурно–мистецькому становленні: Століття ХХ” (Київ, 2000); на 8–й Всеукраїнській науково–практичній конференції “Українська еліта та її роль в державотворенні” (Київ, 2000) та ХVIII Міжнародному київському симпозіумі з історії науки, наукознавства та науково–технічного прогнозування “Наука і використання наукових знань в країнах з перехідною економікою” (Київ, 2000).

Публікації. Матеріали дисертації викладено автором в 9 публікаціях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність та стан наукової розробки проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічну основу і методи; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Історіографія проблеми” представлено аналіз наукової та педагогічної літератури для дисертаційного дослідження, який дає змогу констатувати, що творча спадщина І.І.Шмальгаузена не була предметом системного і цілісного дослідження.

Оскільки в основі нашого дослідження - науковий діалог минулого з сучасністю, то варто зауважити, що цей діалог розглядається нами не лише як форма викладу матеріалу, але і як один із найдоступніших, а звідси - і найгуманніший шлях наукового пізнання. Це дає нам можливість обгрунтовувати об’єктивно-діалогічний, етико-гуманістичний підхід до викладу матеріалу й соціально-наукової оцінки ідей, досвіду, провідних тенденцій та результатів дослідження. Про реальність цього підходу і свідчить творчість одного з найбільш яскравих вчених ХХ ст. І.І.Шмальгаузена - видатного еволюціоніста і мислителя, педагога і організатора науки.

У другому розділі - “Основні етапи становлення і розвитку наукового світогляду І.І.Шмальгаузена” здійснено аналіз тих етапів життя і діяльності І.І.Шмальгаузена, які формували його науковий світогляд, показано процес становлення його як вченого та педагога.

Результати проведеного дослідження показали, що формування світогляду вченого є невіддільним від епохи, в якій він жив, основних його наставників та науково-теоретичного підгрунтя розробки важливих еволюційних проблем. На формування особистісних якостей І.І.Шмальгаузена мав величезний вплив його батько, видатний ботанік-флорист і палеофітолог Іван Федорович Шмальгаузен (1849-1894), член-кореспондент Петербурзької Академії наук, професор кафедри морфології і систематики рослин Київського університету і директор Київського ботанічного саду. Величезну роль у становленні І.І.Шмальгаузена відіграли шкільні та студентські роки. Він серйозно зацікавився біологією. Навчання в Університеті Св.Володимира в Києві, наукові контакти з О.М.Сєверцовим, М.М.Воскобойниковим, С.Г.Навашиним та іншими видатними вченими сформували активну життєву позицію молодого І.І.Шмальгаузена, ерудицію, вільну орієнтацію в різних галузях біологічної науки. Іван Іванович повністю перейняв риси характеру академіка О.М.Сєверцова - корифея світової еволюційної морфології і філогенетики. Його дослідження, відкриття, ідеї мали значний вплив на розвиток багатьох розділів біології та долю еволюційної теорії, на подальшу розробку проблем дарвінізму як в Україні, так і за її межами.

Восени 1912 р., після здачі магістерських екзаменів, І.І.Шмальгаузен їде до Москви, де стає асистентом кафедри порівняльної анатомії Московського університету, керованої О.М.Сєверцовим. Окрім занять зі студентами, І.І.Шмальгаузен активно оформляє і публікує магістерську дисертацію на тему: “Непарні плавники риб та їх філогенетичне значення” (1913). Магістерська дисертація І.І.Шмальгаузена була присвячена ще дуже мало дослідженому на той час питанню - розвиткові непарних плавників риб. Молодий дослідник проаналізував великий порівняльно–анатомічний і порівняльно–ембріологічний матеріал і показав самостійність закладки первинних скелетних елементів цих плавників.

У 1914 р., відразу після захисту магістерської дисертації, І.І.Шмальгаузен їде до Італії на Неаполітанську біологічну станцію. Тут він здійснює величезне експериментальне дослідження, під час якого встановлює кореляцію між питомою вагою і формою тіла риб та місцем, формою і функцією їхніх плавників. Принагідно зазначимо, що Неаполітанська біологічна станція була однією з небагатьох таких станцій, які були створені напочатку 70–х років ХІХ ст. в Європі. У свій час на цій станції працювали видатні вітчизняні і зарубіжні зоологи: О.О.Ковалевський, В.О.Догель, О.О.Любіщев, Д.К.Третьянов, І.І.Пузанов та багато інших.

Особливий вплив на формування наукового світогляду І.І.Шмальгаузена мала творча спадщина німецького зоолога Антона Дорна (1840-1909) та учнів його школи. Ця спадщина підсилила інтерес І.І.Шмальгаузена до загальних проблем еволюційної морфології, до проблем порівняльної анатомії і до питань філогенії тваринного світу. Поїздка на Неаполітанську станцію відіграла особливу роль у становленні І.І.Шмальгаузена як зоолога, порівняльного анатома, еволюціоніста.

В 1915 р. докторська робота І.І.Шмальгаузена “Розвиток кінцівок амфібій та їх значення в питанні про походження кінцівок наземних хребетних” (1915). була опублікована в “Ученых записках Московского университета”, а в 1916 г. успішно захищена. В ній учений вперше обгрунтовує погляд, згідно якого парні кінцівки наземних хребетних походять від багато розчленованої кінцівки предкових форм. Зібраний величезний матеріал інтерпретується Іваном Івановичем, в першу чергу, з класичної еволюційно–морфологічної точки зору.

Формування світогляду І.І.Шмальгаузена продовжувалося протягом усього його життя. Однак, найбільш важливий період життя молодого вченого з 1906 до 1923 р. - вражає наповненістю, високим змістом і багатогранною подвижницькою працею. Часом навіть здається, що фізичних сил однієї людини, нехай і дуже талановитої та енергійної, не могло вистачити для здійснення усього зробленого ним. Не без участі перелічених вище вчених І.І.Шмальгаузен в 30-річному віці постає перед нами як послідовний учений-дарвініст, який творчо розвиває еволюційну теорію. Мало цього, войовничий еволюціонізм стає основною рисою усієї його подальшої наукової діяльності.

У третьому розділі - “Наукові програми І.І.Шмальгаузена в контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки ХХ століття” дано аналіз наукових програм І.І.Шмальгаузена, оскільки праці вченого віддзеркалюють ті основні напрями, за якими розвивалося вітчизняне і світове природознавство. Теоретичні та експериментальні праці І.І.Шмальгаузена справили значний вплив на формування таких наукових напрямів: порівняльне вивчення будови тварин та їх ембріонального розвитку, вирішення проблем росту організмів, теорії еволюції та експериментальної біології, проблеми цілісності організму, проблеми походження наземних хребетних, кібернетичні проблеми біології тощо. Фактично усі вони стали програмними не тільки для І.І.Шмальгаузена, але й для світової та вітчизняної науки у ХХ ст. Саме в цей час закладався фундамент багатьох сучасних біологічних дисциплін, формувалося біологічне і, особливо, еволюційне мислення, так характерне для нинішнього покоління дослідників природи. Наукові програми І.І.Шмальгаузена в тій або іншій мірі впливають на стиль мислення в біологічній науці, на кардинальні зміни в її структурі. В дисертації розглядається доробок І.І.Шмальгаузена в кожному з перелічених напрямів.

В початковому, порівняльно-анатомічному періоді діяльності академіка І.І.Шмальгаузена закладаються передумови подальших розробок в галузі знань про ріст і диференціювання, теорії еволюції і експериментальної біології, які згодом отримали найбільший розвиток, особливо в Київському періоді життя та діяльності вченого. Цій сфері нових інтересів вченого судилося відіграти винятково важливу роль в природознавстві ХХ століття.

В Києві наукові інтереси І.І.Шмальгаузена все більше спрямовуються в бік вивчення динаміки морфогенетичних процесів. Для цього часу характерний дуже широкий діапазон інтересів вченого: від порівняльної анатомії та еволюційної морфології до проблем росту і диференціювання організмів (формоутворення). Іван Іванович зібрав величезний фактичний, в тому числі і експериментальний матеріал, який послужив основою для наступних теоретичних побудов. Дослідженнями росту та диференціювання організмів в Києві І.І.Шмальгаузен займався біля 10 років. Результати цих робіт опубліковані в 39 статтях і коротко викладені в монографії “Ріст організмів” (Київ, 1932) та збірнику праць “Ріст тварин” (1935).

Дослідження І.І.Шмальгаузеном закономірностей росту тваринних організмів надзвичайно важливі для сільськогосподарської науки і зокрема для зоотехнії. Визначення констант росту організму через певні проміжки часу, як це робив І.І.Шмальгаузен, дозволяє аналізувати зміни внутрішніх і зовнішніх факторів росту. Ця закономірність дозволяє контролювати умови утримання свійських тварин під час експериментальних досліджень, і особливо в зоотехнії.

Проблема цілісності організму як і проблема індивідуального розвитку давно перебувала в полі зору Шмальгаузена (1926), але під впливом робіт О.М.Сєверцова (1931, 1935) вона переростає тут в проблему цілісності організму в індивідуальному і історичному розвитку одночасно і тим самим перетворюється в проблему еволюційну.

У своїй праці “Шляхи і закономірності еволюційного процесу” (1939) вчений-еволюціоніст розглядає найважливіші питання форми еволюції, значення зовнішніх і внутрішніх факторів у визначенні еволюції, адаптаціоморфоз, закономірності еволюції і т.д. Весь цей аналіз здійснений під кутом зору цілісності організму і всіх наслідків, що витікають з цієї теорії. Такий глибокий теоретичний аналіз про шляхи і закономірності еволюції започаткував важливий поворот в розвиткові еволюційної теорії, яка до цього моменту рахувалася недостатньо із значенням інтегруючих факторів еволюції.

Співставивши отримані дані з палеонтологічними, І.І.Шмальгаузен обгрунтував свій монофілетичний погляд на походження сучасних земноводних. На основі аналізу палеонтологічних, морфологічних, морфофізіологічних, морфогенетичних доказів еволюції І.І.Шмальгаузен відтворює картину походження чотириногих, приділяючи особливу увагу найважливішому етапу генерального напрямку їх еволюції, сумісному з виходом хребетних з водного середовища в наземне.

Праці І.І.Шмальгаузена з еволюційної теорії, написані ним в 30-50-х роках ХХ ст. - це широкий синтез біологічних знань про процес еволюції. Фактично, розробляючи еволюційні проблеми, вчений використав досягнення усіх фундаментальних біологічних наук. Працюючи над вирішенням багатьох важливих проблем еволюційної теорії, І.І.Шмальгаузен зробив свій, оригінальний і неповторний внесок. Серед багатьох таких проблем найбільш важливою є розробка вченим проблеми факторів еволюції, тому що саме ця галузь знання була найбільш “гарячою точкою” і зроблені в ній відкриття та узагальнення підняли еволюційну теорію на новий рівень розвитку.

Одним з найвидатніших досягнень сучасної еволюційної теорії стало вчення про стабілізуючий добір І.І.Шмальгаузена. Він розумів, що центральною проблемою всього вчення про фактори і причини еволюції є питання про те, як працює природний добір. Багато з авторів синтетичної теорії еволюції працювали над вивченням механізмів дії різних форм природного добору.

Уся наукова діяльність І.І.Шмальгаузена звичайно привела його до питання про необхідність з’ясування механізмів управління еволюційним процесом. В серії робіт він проаналізував керівні механізми еволюційного процесу з позицій кібернетики і приступив до підготовки підсумкової монографії з цього питання. На превеликий жаль, йому не вдалося завершити цю монографію. Однак, видавництво “Наука” у 1968 р. випустило у світ книгу: І.І.Шмальгаузен. “Кібернетичні питання біології”. В ній поміщені усі опубліковані, а також підготовлені ним при житті до друку праці з кібернетичних питань біології і деякі чорнові розділи монографії. Ці праці мають визначне значення як для біології, так і для кібернетики. Їх вивчення, безперечно, необхідне кожному, хто прагне працювати в галузі кібернетичних проблем біології. Здійснене І.І.Шмальгаузеном переосмислення основних положень дарвінізму на основі кібернетичних принципів саморегулювання і управління створює реальні передумови для подальшої розробки понять сучасної теорії еволюції, в значній мірі розширює і доповнює методологію вивчення еволюційного процесу, відкриває шлях до вивчення організації цього процесу.

Таким чином, встановлення І.І.Шмальгаузеном контакту між теорією еволюції і кібернетикою стало визначною подією в науці. Переклавши на мову кібернетики систему понять сучасного дарвінізму, І.І.Шмальгаузен відкрив нові шляхи для використання математично-логічних методів в еволюційній теорії. Дослідження саме в цьому напрямку дозволили по-новому розглянути співвідношення між перетворюючим і стабілізуючим добором, і більш глибоко поставити питання про співвідношення змінюваності і стійкості в еволюції.

І.І.Шмальгаузен і його київські учні зробили детальний науковий аналіз інтегруючих факторів в ембріогенезі, визначили їх роль в розвитку організму як цілого. І.І.Шмальгаузен вважав, що вивчення закономірностей індивідуального розвитку дозволить оволодіти процесом індивідуального формоутворення аналогічно тому, як дослідження законів спадковості призводить до вивчення спадкових форм. Вчений передбачив, що синтетична спрямованість біологічної науки 20–х років ХХ ст. проявиться у встановленні тісного зв’язку між ембріологією і генетикою. Протягом тривалого часу ці галузі біології розвивалися паралельно, хоча вони вивчали різні сторони одних і тих же явищ: генетика – процеси передачі спадкових властивостей, ембріологія – процеси здійснення цих властивостей у ході розвитку. Тільки сьогодні, завдяки успіхам у пізнанні механізмів дії генів, виникла можливість плідного об’єднання цих двох напрямків загальної біології. Зростаючі зв’язки ембріології з цитологією, молекулярною біологією і генетикою зумовили створення комплексної галузі біології, яку називають біологією розвитку. Безперечно, І.І.Шмальгаузен та його учні зробили вагомий внесок у розвиток цієї галузі біології.

Віддаючи належне ролі генетики в розбудові селекції як науки, І.І.Шмальгаузен називав в якості загальної основи біології і селекції теорію еволюції. Він вказував, що не слід уявляти собі серйозну дослідницьку роботу з культурними тваринами у відриві від еволюційного вчення, що вся дослідницька робота з твариною повинна бути пронизана ідеями еволюціонізму.

Проблема доместикації тварин займала в дослідженні І.І.Шмальгаузена провідне місце. Вчений особливу увагу приділяв розробці питань генетики факторів росту тварин. Про широту підходів І.І.Шмальгаузена свідчить використання ним програми досліджень М.І.Вавілова з проблеми походження домашніх тварин, а відтак складена С.М.Боголюбським на основі ідей останнього велика теорія, яка була прийнята на першій конференції з проблеми походження і еволюції свійських тварин у 1932 р. В реалізації цієї програми взяли участь такі заклади Академії наук СРСР, як Лабораторія генетики, очолювана М.І.Вавіловим, Лабораторія еволюційної морфології, очолювана О.М.Сєверцовим, у Києві кафедра експериментальної зоології ВУАН, очолювана І.І.Шмальгаузеном, а також спеціалісти з історії матеріальної культури та зоотехнії.

У четвертому розділі - “Науково-організаційна та педагогічна діяльність І.І.Шмальгаузена” досліджено, що серед нових галузей наукового знання, становлення яких було зв’язано з творчістю академіка І.І.Шмальгаузена, слід назвати проблеми організації наукової та освітньої діяльності. В його працях, опублікованих в першій третині ХХ ст. ми знаходимо розробки, які стосуються сутності науки та освіти, їхнього місця та ролі в суспільному прогресі, факторів і закономірностей їхнього розвитку, умов функціонування та багато іншого. Над цим нині працюють наукознавці і філософи, історики науки і соціологи.

Над питаннями організації науки та освіти І.І.Шмальгаузен почав задумуватися ще в ранньому етапі свого творчого шляху. Вчений зазначав: “Питання правильної організації наукової та навчальної роботи завжди глибоко цікавили мене”. Протягом усього творчого життя він думав про долю науки, шукав раціональні форми її організації і боровся за її втілення.

Починаючи з 1921 р. вчений активно боровся за демократичну перебудову вищої школи, виступав як зачинатель і керівник руху вчених України за створення науково-дослідних інститутів, брав участь в організації нових наукових асоціацій та товариств, пропонував сміливі проекти перебудови системи наукової діяльності та освіти.

В Києві найбільш яскраво проявилися здібності І.І.Шмальгаузена як організатора науки та освіти. Вчений одразу дійшов до думки про необхідність об’єднання роботи вчених. Так, в квітні 1922 р. в Києві була скликана перша конференція київських зоологів, головою якої було обрано І.І.Шмальгаузена. Виступив з доповіддю про регенерацію кінцівок у земноводних. А коли його у тому ж році обирають дійсним членом Всеукраїнської Академії наук (ВУАН), він ще активніше організовує різні наукові гуртки та освітянські семінари. Фактично, протягом наступних 15 років І.І.Шмальгаузен, поряд з інтенсивною дослідницькою роботою, багато і плідно займався науково-організаційною діяльністю.

У 1922 р. І.І.Шмальгаузен організовує кафедру експериментальної зоології ВУАН, а в 1925 р. - Біологічний інститут ім. Ф.З.Омельченка ВУАН. У 1930 р. у Києві на базі Зоологічного музею, окремих лабораторій Біологічного інституту ім. Ф.З.Омельченка і зоологічних кафедр ВУАН (експериментальної зоології в Києві, зоології в Харкові, морфології тварин з Приморською біологічною станцією в Одесі) І.І.Шмальгаузен організовує Інститут зоології і біології ВУАН (з 1939 р. - Інститут зоології АН УРСР). Він і стає його першим директором і керує ним з 1930 по 1941 рік.

Завдяки І.І.Шмальгаузену новостворений інститут став головним зоологічним центром в колишньому СРСР, який почав здійснювати в межах України широку координацію і організацію досліджень із більшості провідних зоологічних проблем. І в наступні роки він весь час зберігав роль великого регіонального зоологічного закладу СРСР. Окрім широкого кола питань, пов’язаних із вивченням фауни України, протягом усього довоєнного періоду здійснювалися великі роботи з експериментальної зоології, систематики, зоогеографії і фауни хребетних тварин України. Було виконано також важливий цикл досліджень у галузі паразитології. З часом він перетворився у великий дослідницький центр світового масштабу і міцно увійшов в систему наукової діяльності колишнього СРСР. Слід відзначити, що загальноорганізаційні принципи, які розробляв І.І.Шмальгаузен при створенні названих наукових закладів, стали класичними і до цих пір визначають життєдіяльність наукових закладів аналогічного типу. Зокрема, положення про завдання, напрямки роботи і структуру Інституту зоології НАН України, сформульовані І.І.Шмальгаузеном ще в 30-х роках ХХ ст. і сьогодні є основоположними для всіх закладів такого типу в країнах СНД.

І.І.Шмальгаузен постійно з’ясовував методологію еволюційної моделі. І це змусило його звернутися до кібернетики (хоча він постійно працював в галузі традиційної, класичної біології), - до науки, яка в його час ще не сформувала достатньо чітко своїх завдань навіть стосовно техніки, де вона активно застосовувалася. І.І.Шмальгаузен бачив можливості дарвінівської теорії еволюції, її труднощі і певну обмеженість. Разом з цим він також розумів, що подолання останніх можливе тільки на новій методологічній основі. Власне вирішення методологічних проблем поряд із всезагальним прогресом науки, зробило можливим переосмислення і подальший розвиток дарвінівської еволюційної теорії в якісно новому аспекті. І.І.Шмальгаузен вказував, що подальший її розвиток був можливим лише на основі найбільш широкого узагальнення величезного емпіричного матеріалу, розробки нового понятійного і категоріального апарату при умові залучення і максимального використання точних наук. В результаті це призвело до створення нової теорії, яка виступила в якості результуючої у синтезі декількох наукових теорій і напрямків. Безперечно, І.І.Шмальгаузен розумів це завдання дуже широко, хоча це і не перешкоджало йому переходити від широкої екстраполяції нового методу до скрупульозних детальних досліджень у вузьких галузях біології.

У п’ятому розділі “Значення наукової спадщини академіка І.І.Шмальгаузена для розвитку біологічної та сільськогосподарської науки” визначено, що основний зміст наукової діяльності І.І.Шмальгаузена складає розвиток теорії еволюції. Високо оцінюючи дарвінізм, стверджуючи, що еволюційне вчення “перемогло в усіх його частинах”, що “в результаті столітньої історії теорія Дарвіна зайняла таку ж міцну позицію в біології, як і закони Ньютона у фізиці”, І.І.Шмальгаузен звернув увагу на зростаючу методологічну функцію теорії еволюції.

І.І.Шмальгаузен був глибоким матеріалістом-діалектиком. Він чітко усвідомлював, що теорія еволюції може зберігати своє положення фундаменту біології тільки при умові постійного розвитку. Ось чому він постійно брався за вирішення найбільш складних проблем теорії еволюції, які до того ж постійно назрівали. І при цьому він не абсолютизував різні підходи, вироблені в біології, вміло поєднуючи їх у своїй теоретичній роботі. Евристичні можливості популяціоністського стилю мислення, так само як і переважно протиставляючи йому організмоцентриського і типологічного стилів мислення, були з успіхом використані ним при здійсненні оригінального еволюційного синтезу. Саме в цьому проявилися переваги, властивого І.І.Шмальгаузену, стилю мислення, який сформувався в результаті органічного поєднання стилів мислення, властивих різним біологічним дисциплінам - морфології, генетиці, механіці розвитку, з історичним підходом до живої природи і діалектико-матеріалістичним поглядом на природу.

Мета І.І.Шмальгаузена полягала у вивченні еволюції органічного світу як особливо складної форми руху матерії, і яка виявляла “усі риси діалектичного розвитку в силу наростання внутрішніх протиріч”. Він багато зробив для досягнення цієї мети, здійснивши у 30-60-х роках ХХ ст. свою оригінальну еволюційну програму. Однак, І.І.Шмальгаузен добре розумів, що це не межа. Сьогодні нам відомо, що вчений склав план нової праці - “Еволюція факторів еволюції та її рушійні сили”. Сутність задуму цієї праці, яку він не встиг завершити, зводиться до того, щоб розкрити зміст еволюційного процесу як еволюцію основних його складових боротьби за існування, форм природного добору, факторів онтогенезу, матеріальної бази індивідуального розвитку, форм спадкування, філогенетичного розвитку. Як зазначав І.І.Шмальгаузен, логіка розвитку теорії еволюції виявила “необхідність вивчення історії основ еволюційного процесу - вивчення еволюції матеріальної основи спадковості і рушійних сил еволюції”. Ця думка лаконічно висловлена ним в пункті плану “Еволюція еволюції”. Значення цього документу важко переоцінити: по суті перед нами начерк нової еволюційної програми, яка розкриває перспективи подальшого руху еволюційної думки.

Складаючи цю програму, І.І.Шмальгаузен був переконаний, що майбутнє належить біології. Він висловив у 1959 р. думку, що кінець минулого століття і початок сьогоднішнього були століття пари та електрики, то ми тепер вступили в епоху атомної енергії, хімії полімерів і автоматично регульованих виробництв, що ХХІ століття буде століттям визначних досягнень в галузі біології як в управлінні життєвими функціями організмів, так і в оволодінні спадковістю і у створенні нових форм організації. Вище сказане є свідченням того, що наукова спадщина біолога-еволюціоніста І.І.Шмальгаузена допомагає прискорити наближення цього майбутнього, яке він передбачав.

Складні і протирічні процеси, які відбувалися в природознавстві в першій третині ХХ ст. і ускладнені в нашій країні факторами політичного та ідеологічного порядку, прямим втручанням влади в хід розвитку наукового пізнання, не могли не відобразитися на сільськогосподарській науці. Як і в біології, у ній відбувалися дискусії з кардинальних питань теорії і практики. Народження генетики та її швидкий прогрес потягнули за собою перегляд фундаментальних положень селекції. Попередня парадигма біології в селекції – дарвінізм – виявилася під вогнем критики. В галузі теоретичної селекції швидко завойовують визнання генетичні концепції.

Саме в такий складний і протирічний період розвитку біології і сільськогосподарської науки розпочав свою активну наукову діяльність І.І. Шмальгаузен. Добре розуміючи, що сільське господарство, яке часто характеризувалося первісними рисами, мало потребу у корінній перебудові, він поставив перед собою програмну мету сприяти створенню селекції як сучасної науки, що здатна служити базою для практики. Центральне завдання І.І.Шмальгаузена полягало в тому, щоб вирішити проблему створення загальної теорії росту та оволодіти процесами еволюції. Вчений показав, що будь–який процес органічного росту може бути охарактеризований константою росту, яка представляє собою добуток питомої швидкості росту і віку організму. І.І.Шмальгаузен цінував і застосовував кількісні методи, однак зауважував, що “ніяка формула не може охопити закономірності біологічного порядку, який представляє результат надзвичайно складного ланцюга взаємодій”.

Один з найбільш широко освічених природознавців свого і нашого часу, І.І.Шмальгаузен, безперечно, розумів всю грандіозність і складність поставлених перед ним завдань. В той час теоретична селекція перебувала в стані пошуку і з надією поглядала на біологію, чекаючи коли та знайде шлях до синтезу теорії еволюції, вчення про індивідуальний розвиток і генетики. В цих умовах чекати, коли біологія прийде на допомогу селекції, вирішивши за неї її власні завдання, не доводилося. І.І.Шмальгаузен приймає сміливе рішення: виходячи з інтересів селекції, почати роботу по її зближенню з біологією, самостійно здійснювати еволюційний синтез. Для цього він задумав, а відтак і здійснив свій намір - розробити ряд наукових програм, які вирішували б величезні теоретичні і практичні завдання, як і значущі проблеми