ХАРКІВСЬКИЙ ЗООВЕТЕРИНАРНИЙ ІНСТИТУТ

Дребот Любов Михайлівна

УДК 636.4:611.34.428.018.72:619:616.98:579.842.11об

ПАТОМОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЛІМФОГЛАНДУЛЯРНОГО АПАРАТУ КИШКОВОЇ ТРУБКИ

У СВИНЕЙ ПРИ НАБРЯКОВІЙ ХВОРОБІ

16.00.02 — патологія, онкологія і морфологія тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків-2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському зооветеринарному інституті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:

кандидат ветеринарних наук, доцент Щетинський Ігор Михайлович,

завідувач кафедри патологічної анатомії та патологічної фізіології, Харківський зооветеринарний інститут.

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор

Красніков Геннадій Андрійович, завідувач лабораторії патоморфології, Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини УААН

доктор ветеринарних наук, професор

Кривутенко Олександр Іванович, завідувач кафедри нормальної і патологічної анатомії, Одеський державний сільськогосподарський інститут.

Провідна установа:

Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З.Ґжицького, кафедра патологічної анатомії, Міністерства аграрної політики України, м. Львів.

Захист відбудеться 22.05.2001р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.070.01 при Харківському зооветеринарному інституті за адресою: 62341, Харківська область, Дергачівський район, с. Мала Данилівка, ХЗВІ.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського зооветеринарного інституту.

Автореферат розісланий 20.04.2001 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доцент М.М. Савенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Набрякова хвороба свиней, не дивлячись на добру вивченість багатьох її сторін, продовжує залишатися одним із найпоширеніших захворювань у світовому свинарстві (Євтушенко А.Ф., 1998; Matise I., 2000).

Чітко визначено, що її збудником є продукуюча токсини гемолітична кишкова паличка (STEC) штаму О157:Н7, яка також викликає у людини гемолітичний уремічний синдром (HUS) чи червону тромботичну пурпуру, у телят і деяких птахів (курчат, індичат) — геморагічний ентерит, досить часто виявляється у молоці корів із клінічно невираженими маститами (Riley L.W., 1982; Francis D.H.,1986; Gannon V.P.J., 1991; Bertschinger H.U., 1994).

Збудник набрякової хвороби попадає у організм свиней аліментарним шляхом і завжди знаходиться лише у просвіті кишкової трубки, де продукує основний патоген захворювання — близький до шигельозного специфічний токсин (Stx) (Melton-Celsa A.R., 1998; Obrig T.G., 1998).

Механізм проникнення токсину через імунологічну перепону стінки тонкого відділу кишечника у внутрішнє середовище організму залишається не вивченим.

Для успішної боротьби з набряковою хворобою свиней необхідне відсутнє на сьогодні повне розшифрування характеру тих процесів, які розвиваються при цьому захворюванні в імунному апараті стінки тонкого відділу кишечника.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота є одним із самостійних розділів теми за №0194V027849 за планом наукових досліджень Харківського зооветеринарного інституту.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи: отримати докази припущення щодо проникнення Stx у внутрішнє середовище організму при наявності вроджених неатопічних і атопічних дефектів у організації імунного бар'єру стінки тонкого відділу кишечника свиней.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1). Отримати дані щодо параметричної характеристики морфо-функціональної організації імунного апарату стінки тонкого відділу кишечника у диких свиней та у свійських свиней різного віку із господарств стаціонарно благополучних із набрякової хвороби.

2). Зібрати відомості щодо особливостей морфо-функціональної організації імунних структур стінки тонкого відділу кишечника у здорових свиней різного віку із господарств стаціонарно неблагополучних із набрякової хвороби.

3). Визначити особливості будови імунного апарату стінки тонкого відділу кишечника у свиней-атопіків із господарств стаціонарно неблагополучних із набрякової хвороби.

4). Охарактеризувати процеси, які розвиваються в імунному апараті стінки тонкого відділу кишечника у свиней, що загинули від набрякової хвороби в господарствах стаціонарно неблагополучних відносно неї.

5). Проаналізувати результативність копроцитологічних досліджень для визначення морфо-функціонального стану імунного апарату стінки тонкого відділу кишечника у різних груп свиней із благополучних і неблагополучних щодо набрякової хвороби господарств.

Об'єкт дослідження - свійські і дикі свині (туші впольованих диких свиней під час ліцензованих полювань, у межах звичного для них заселення у Львівській області; туші молодняка старшого віку та дорослих свиней). Свійські свині – двохтижневого, одно-, двох-, чотирьох, шестимісячного віку, однорічні та дворічні, із державних і приватних неблагополучних щодо набрякової хвороби господарств Харківської області. Туші і трупи свиней того ж віку із тих же господарств.

Предмет дослідження — імунні утворення стінки порожньої та клубової кишок.

Методи дослідження – функціональні - визначення кількості лімфоцитів та плазмоцитів у калі; алерготестування поросят на виявлення алергіків на зернові білки у шкірних пробах, постановка лейкоцитопенічного провокаційного тесту; морфо-функціональні - зняття із досліджуваних лімфоїдних утворень інформаційно значимих макро-мікроскопічних, мікроскопічних і гістохімічних характеристик..

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані докази того, що на набрякову хворобу хворіють переважно свині, які страждають від вродженого місцевого єюно-ілеітного імунодефіциту, вродженої морфо-функціональної недостатності, насамперед, лімфогландулярного апарату. Дана морфо-функціональна характеристика нормально функціонуючого лімфоїдного апарату та апарату із дефектами в його будові, в тім числі і у свиней – кормових атопіків.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі отриманих у ході дослідження даних для профілактики набрякової хвороби свиней розроблені відповідні рекомендації, які затверджені протоколом №3 від 9 січня 2001 року засідання вченої ради і методичної комісії факультету ветеринарної медицини Харківського зооветеринарного інституту. Застосування розробленого копроцитологічного та алерготесту дозволяють здійснити ранню профілактику набрякової хвороби шляхом виявлення тварин із кишковим імунодефіцитом та тварин-атопіків, для яких у період після відлучення пропонується етиотропна кормова терапія — виключення із раціонів їхньої годівлі кормових для них алергенів

Особистий внесок здобувача. Всі етапи роботи виконані автором самостійно. В основу досліджень покладені теоретичні концепції, які розроблені спільно із науковим керівником – Щетинським І.М. і доведеність яких ґрунтується на підставі отриманих автором даних. Висновки витікають із доведених положень.

Апробація результатів дисертації проводилася на: Першій Всеукраїнській науково-виробничій конференції ветеринарних патологів (Київ, 1996 р.); звітних науково-практичних конференціях Харківського зооветеринарного інституту (1997-2000 рр.); Першій Всеукраїнській конференції молодих вчених і аспірантів (Суми, 1999); міжнародній науковій конференції “Сучасні проблеми зооінженерії та шляхи їх вирішення” (Львів, 1999 р.); Третій міжнародній науково-практичній конференції (Вітебськ, 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю зооінженерного факультету Харківського зооветеринарного інституту (2000 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковані рекомендації та п'ять наукових праць, із них три – у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, викладення власних досліджень, розділів, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних літературних джерел (267 найменувань) і додатків. Дисертація викладена на 197 сторінках комп'ютерного набору, ілюстрована 55 мікрофотознімками, 7 таблицями та двома рисунками.

ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА

МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Дисертаційна робота виконувалась впродовж 1990-2000 років у Харківському зооветеринарному інституті, на кафедрі патологічної анатомії та патологічної фізіології. Функціональні дослідження здійснювалися безпосередньо у свинарських господарствах

Проведене дослідження складалось із двох частин – функціонально-клінічної та морфологічної. У першій частині досліджень здійснювався пошук у, насамперед, неблагополучних із набрякової хвороби свиней господарствах, поросят, у яких передбачалась наявність вродженого імунодефіциту лімфоїдного апарату задньої ділянки тонкого відділу кишечника, та поросят – потенційних кормових алергиків на глютен зернових – пшеницю, жито, ячмінь, овес і кукурудзу.

Функціональна проба кишкового імунодефіциту грунтувалась на існуючих у гуманітарній медицині (Hegglin R.,1961) визначеннях у двохтижневих та місячних поросят співвідношення лейкоцитів і лімфоцитів у крові та калі після одноденного голодування і дачі проносного.

Загальна кількість лейкоцитів у крові підраховувалась у лічильній камері Горяєва після розведення у меланжері. Кров для досліджень бралась із вушної вени; кількість лімфоцитів виводилася за лейкограмою (А.М. Смирнов та ін., 1981; Шт. Бергану, 1985).

У калових масах, які виходили із прямої кишки після дачі послаблюючого, наявність лімфоцитів визначалась на мазках, зафарбованих за Романовським-Гімза. Кількість лімфоцитів встановлювалась за сумою цих клітин у 100 проглянутих полях (Fleming C.R. et al, 1985; Meyers A.R., 1996).

В якості проносного застосовувались сольові проносні у дозах, які рекомендовані для свиней (Смирнов В.Д., 1997).

Пошук свиней-атопіків здійснювався за допомогою шкірних алергопроб. Алергоантигени із зерен готувались після сушіння і облуплювання. Отриманий ендосперм подрібнювався на молотковій дробарці і просіювався крізь сито (Жислин Я.М., 1981). Із отриманої муки на фізрозчині у співвідношенні 1:1000 готувалась завісь. За допомогою інсулінового шприца алергодоза у об'ємі 0,5 мл вводилась внутрішньошкірно у нижню третину шиї поросятам-сисунам 2-х - 3-х-тижневого віку у 5 точок: окремо із кожним алергеном та з їх сумішю. Облік реакції на алергени здійснювався через 3 години після введення.

За день до відлучення проводилось додаткове алергодослідження – лейкоцитопенічний і тромбоцитопенічний тести (Пыцкий В.И., 1999).

Клініко-фізіологічна частина проведена на 872 поросятах із благополучних та неблагополучних із набрякової хвороби свиней господарств.

Морфологічна частина дослідження була націлена на отриманні даних про макро-мікроскопічні і мікроскопічні вікові особливості будови лімфоїдного апарату задньої ділянки тонкого відділу кишечника всіх груп поросят. Макро-мікроскопічні особливості - вивчались за методом і технікою В.П. Воробйова і Р.Д. Синельникова (1947) та за методом Гельмана (Б. Ромейс, 1953).

Мікроскопічне дослідження фрагментів каудальної ділянки тонкого відділу кишечника проводилось на виготовлених із них гісто- і патогістопрепаратів. Серії гістозрізів після депарафінування забарвлювались: гематоксилін-еозином, на РНК і ДНК за Браше, за Фельгеном, у реакції за Einarson, із використанням галоцианіну і хромових квасців ( Пирс Э., 1962; Меркулов Г.А., 1969), білки із використанням сулемового і безсулемового методу із бромфеноловим синім за Елисеевым В.Г., за Субботиным Н.Я., залізним гематоксиліном Гейденгайна для вивчення фаз мітозу (Меркулов Г.А., 1969), мастоцити із використанням основного коричневого за Шубичем М.Г. (1961).

Для диференціації Т- і В-лімфоцитів використовувались зрізи, отримані на підморожуючому мікротомі у поєднанні із термоелектричним столиком. На зрізах ставились реакції для виявлення кислої (за Гоморі) і лужної (за Берстоном) фосфатаз.

При виведенні метричних співвідношень між клітинами у складі досліджуваних утворень використовувалась сітка Стеоранова С.В.- Сапина М.Р.- Белкина В.Ш. (Сапин М.Р., 1987).

Окремі елементи цитологічного складу досліджуваних імунних органів визначались на напівтонких зрізах із наступним їхнім забарвленням синім Эванса або нейтральним червоним (Саркисов М.П., 1998).

Морфометрична частина проведена згідно рекомендацій сучасних морфологічних досліджень (Автандилов Г.Г., 1981,1990). Всі отримані метричні дані піддані статистичній обробці. Розрахунки здійснювались на персональному комп'ютері.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Макро-мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої ділянки тонкого відділу кишечника у різних груп свиней, які досліджувались. На макромікроскопічному рівні у свиней усіх досліджуваних груп вдається розрізняти із всіх існуючих лімфоїдних утворень тільки: поодинокі лімфоїдні вузлики та лімфоїдні агрегації. Серед лімфоїдних вузликів чіткий розподіл на власне лімфоїдні вузлики і куполоподібні уловлюється тільки у поросят, що досягли місячного віку, тільки у поросят двохмісячного віку у складі лімфоїдних агрегацій можливо достатньо впевнено розрізняти власне лімфоїдні вузлики та куполоподібні їх варіанти.

Макро-мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої ділянки тонкого відділу кишечника у диких свиней. У молодняка старшого віку (2-х – 4-х місячних) та у дорослих (2-х-3-х річних) диких свиней у тонкому відділі кишечника виявляються добре розвинуті, великі, щільні, досить помітні власне лімфоїдні вузлики, куполоподібні вузлики та лімфоїдні агрегації. У молодняка старшого віку та у дорослих свиней лімфоїдні утворення мають одинаковий загальний план будови, розрізняються вони тільки за розмірами, а в агрегаціях також -- розмірами їхніх складових частин.

Серед лімфоїдних вузликів домінують куполоподібні, їх більше, ніж власних у 3,23 рази. У клубовій кишці куполоподібних і власне лімфоїдних вузликів помітно в 2,7 рази більше, ніж в порожній. Вузлики розміщуються як на протилежній від брижі стороні кишки, так і на брижовій. На брижовій стороні вузликів менше. До того ж тут розміщуються переважно власне лімфоїдні вузлики. На протилежній від брижі стороні лімфоїдні вузлики розміщуються по обох сторонах від лімфоїдної агрегації.

Найбільша лімфоїдна агрегація (пейєрова бляшка) має безперервний напівкільцевий характер. Вона проходить вздовж всієї задньої ділянки тонкого відділу кишечника, ширина її півкола складає 4/5 кола кишкової трубки, у каудальній частині вона розширяється, заходить на брижову частину і стає перед переходом у сліпу кишку (на відстані 6-7 см від ілеоцекального клапана) кільцевидним утворенням. Складається агрегація із двох частин: із куполоподібних вузликів і міжвузликової лімфоїдної тканини; перша частина переважає над другою в 4,3 рази.

Кількість куполоподібних вузликів на одиниці площі в порожній кишці – 5,6±0,04 на 1 см квадратному.

У складі пейєрової бляшки на 1 см квадратному її площі розміщується 5,8±0,08 вузликів.

У дорослих свиней розміри поодиноких вузликів та вузликів у складі агрегацій більші, ніж у 2-х місячних свиней у 2,2 рази.

Відомості про макромікроскопічну будову лімфоїдних утворень у тонкому відділі кишечника диких свиней у доступній для нас літературі відсутні.

Макро-мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої ділянки тонкого відділу кишечника у домашніх свиней. За результатами проведеного нами макро-мікроскопічного дослідження, розвиток лімфоїдних утворень задньої ділянки тонкого відділу кишечника закінчується у свині у двохмісячному віці. До місячного віку закінчується вікова диференціація поодиноких лімфоїдних вузликів, до двохмісячного – лімфоїдних агрегацій.

Макро-мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої ділянки тонкого відділу кишечника у здорових домашніх свиней. У дорослих здорових свиней, які пройшли із негативною результативністю відповідні застосовані нами функціональні тести, а також у переважаючої більшості свиней із господарств благополучних щодо набрякової хвороби свиней та інших кишкових захворювань, лімфоїдний апарат задньої ділянки кишкової трубки має у своєму складі власне лімфоїдні вузлики, куполоподібні лімфоїдні вузлики, одну дуже довгу, широку і масивну лімфоїдну агрегацію і 20-28 лімфоїдних агрегацій менших за довжиною, шириною та об'ємом.

Топографія і макро-мікроскопічна конструкція поодиноких лімфоїдних утворень у домашніх свиней така ж, як і у диких. У них переважаючим лімфоїдним вузликом є куполоподібний, найбільша кількість цих вузликів скупчена у задній ділянці клубової кишки. Вони супроводжують, лежачи по боках, довгу пейєрову бляшку, у місцях розміщення поодиноких лімфоїдних бляшок у передній частині порожньої кишки куполоподібні та власне лімфоїдні вузлики розміщуються не тільки з боків дрібних пейєрових бляшок, але і між ними. Вузлики лежать, головним чином, на стороні протилежній брижі, деякі із них лежать і на брижовій ділянці кишки.

Куполоподібні вузлики переважають над власними: перших більше, ніж других у 5,2 рази. За чисельністю поодиноких вузликів клубова кишка переважає порожню в 2,1 рази.

Як куполоподібні, так і власне поодинокі лімфоїдні вузлики у домашніх свиней значно менші, ніж у диких (за діаметром кола -- у 1,3 рази, за діаметром циліндричної частини куполоподібних вузликів -- у 1,5 рази, за їх довжиною -- у 1,23 рази і за довжиною їхньої основи -- у 1,32 рази).

Щільність розміщення куполоподібних вузликів у дорослих домашніх свиней у порожній кишці -- 6,9±0,04 на 1 см квадратному.

Єюно-ілеальна пейєрова бляшка у дорослих домашніх свиней починається у задній третині порожньої кишки і продовжується на всьому протязі клубової кишки. Бляшка переходить у ілеоцекальну лімфоїдну тканину. Початкова частина бляшки вузької клиновидної форми, поступово бляшка розширюється і на відстані 25-28 см вона набуває вигляду півкільця з однаковою шириною півкола на всій її протяжності, займаючи ѕ-х від діаметру кишки.

Крім цієї бляшки у домашніх свиней у товщі порожньої та початкової і серединної ділянки клубової кишки розміщуються дрібні лімфоїдні агрегації довжиною від 0,3 до 10 см. На самому початку порожньої кишки розміщуються дуже короткі бляшки, поступово довжина бляшок збільшується, а проміжки між ними скорочуються. 7-8 бляшок довжиною 10 см постійно знаходяться одна за іншою в середній третині клубової кишки.

Всі лімфоїдні агрегації задньої ділянки тонкого відділу кишечника, незалежно від їхніх розмірів, у дорослих домашніх свиней побудовані однотипно, так як і єдина велика безперервна єюно-ілеальна бляшка у диких свиней.

Лімфоїдні бляшки у здорових дорослих домашніх свиней складаються із конгломерації куполоподібних вузликів і міжвузликової лімфоїдної тканини (частина, що побудована із вказаних вузликів, більша, ніж міжвузликова в середньому у 3,33 рази).

У складі пейєрових бляшок на 1 см квадратному їхньої площі знаходиться різна кількість лімфоїдних вузликів, у великій – 3,2±0,02, у середніх – 2,8±0,03, у найдрібніших – 1,8±0,01.

Вказані дані про макро-мікроскопічну будову лімфоїдних утворень у стінці тонкого відділу кишечника суттєво уточнюють ті дані, які були отримані у роботах, що проведені до наших досліджень. А.Б.Панфілов, який вивчав цитооархітектоніку лімфоїдного апарату кишкової трубки у домашньої свині (1991), не підрозділяє поодинокі лімфоїдні вузлики на куполоподібні та власне лімфоїдні вузлики, і наводить дуже занижені дані про лімфовузликову концентрацію. Він використав у своїй роботі тільки метод Гельмана. При використанні цього методу частина дрібних лімфоїдних утворень не профарбовується, а крупні відриваються при знятті серозної та м'язової оболонок.

R.M. Chu et al (1979), D.C. Morfitt (1989), S. Lowden et al (1992) у своїх роботах вказують на те, що лімфоїдний апарат стінки кишкової трубки у свиней є поліелементним апаратом. Слабкість одного із цих елементів може компенсуватися гіпертрофією іншого чи інших. Так, деякі домашні свині, за їх даними, мають недостатньо розвинутий інтраепітеліальний лімфоїдний апарат, містять малу кількість М-клітин. Становище вирівнюється за рахунок збільшення кількості різних вузликів. Вони виділяють свиней з добре розвинутим лімфоїдним апаратом: одна крупна лімфоїдна бляшка і тільки 5-6 дрібних, але достатньо крупних. Якщо більше дрібних – то це слабкість.

У відібраних для дослідження поросят тижневого віку в товщі стінки задньої ділянці тонкого відділу кишечника, за нашими даними, міститься велика кількість поодиноких лімфоїдних вузликів найрізноманітніших розмірів – таких, які можна визначити тільки при дуже значних збільшеннях, середніх та великих. Тільки великі із цих вузликів добре профарбовуються відповідними барвниками.

Лімфоїдні бляшки розміщені в тих же місцях, що і у дорослих свиней. Наявні такі ж, як і у дорослих свиней, відносні метричні характеристики щодо їхньої довжини та ширини, але у цих бляшках є тільки невелика кількість гранулярностей, які інтенсивно профарбовуються.

Кількість добре профарбованих гранулярностей у бляшках і кількість лімфоїдних вузликів, які міцно зв'язують барвники, становить не більше однієї третини.

Всі лімфоїдні вузлики, що добре профарбовуються, та такі ж вузлики у складі лімфоїдних бляшок розміщувались у верхніх шарах слизової оболонки.

У свиней місячного віку в товщі стінки задньої ділянки тонкого відділу кишечника визначалась наявність лімфоїдних поодиноких вузликів двох типів та наявність пейєрових бляшок, у яких 2/3 лімфоїдної тканини було представлено куполоподібними лімфоїдними вузликами, а 1/3 – у формі поверхнево розміщених вузликів. Між диференційованими та недостатньо диференційованими вузликами бляшок розміщувалась міжфолікулярна дифузна лімфоїдна тканина; відношення площі першої до другої – 1:2.

Серед поодиноких лімфоїдних вузликів абсолютно домінували куполоподібні вузлики; їх було більше, ніж власних у 5,18 раз. Щільність розміщення вузликів була такою ж, як і у дорослих свиней.

У свиней двохмісячного віку – повний ізоморфізм із дорослими свинями, одинакові спільні плани будови, одинакові співвідношення метричних показників окремих частин, одинакові характеристики щільності розміщення. У головній і дрібних бляшках абсолютно домінуючою структурною одиницею є куполоподібний лімфоїдний вузлик, міжфолікулярної лімфоїдної тканини за площею стільки ж, як і у дорослих свиней. Абсолютні метричні показники менші, ніж у дорослих свиней, у 2,51 рази.

У свиней 4-х і 6-ти місячного віку виявляються тільки зміни, які зумовлені ростом: збільшення діаметру, площі основи, розтягнутості у глибину та ін.

На макро-мікроскопічному рівні вікові особливості лімфоїдних утворень задньої ділянки тонкого відділу кишечника у свиней до нас не вивчались.

Макро-мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої ділянки тонкого відділу кишечника у свиней, які дали позитивне реагування у копрологічному цитологічному тесті, у поросят-атопіків і у близьких до них поросят із неблагополучних щодо набрякової хвороби господарств. За даними проведених досліджень, у абсолютної більшості свиней із господарств неблагополучних щодо набрякової хвороби на макро-мікроскопічному рівні у лімфоїдному апараті задньої ділянки тонкого відділу кишечника є такі ж недоліки в організації цього апарату, як і у поросят, у яких за посередництвом копрологічного цитологічного тесту була встановлена слабкість морфо-функціональної організації лімфоїдного кишкового апарату.

У двохтижневих поросят, які за копрологічним цитологічним тестом, були віднесені до категорії поросят із місцевим кишковим імунодефіцитом: на 1/3 зменшена кількість лімфоїдних вузликів, що добре профарбовуються метиленовою синькою або гематоксиліном Гарріса; єюно-ілеальна велика лімфоїдна бляшка містить у 4,2 рази меншу кількість міцно профарбованих лімфоїдних вузликів, ніж у здорових поросят аналогічного віку. У великій лімфоїдній бляшці за місцем розташування її міжвузликової лімфоїдної тканини і за місцем розташування її специфічної тканини є вільні поля, що не профарбовуються барвниками-диференціаторами. У малих лімфоїдних бляшках заднього відділу тонкого відділу кишечника число гранулярностей менше за необхідне на 1/5 частину.

Такі ж зміни були зареєстровані і у значної частини двохтижневих поросят із господарств, що неблагополучні із набрякової хвороби.

У таких же поросят місячного віку, які відібрані за копрологічним тестом і взяті із господарств неблагополучних щодо набрякової хвороби свиней, кількість куполоподібних вузликів була менша, ніж у нормальних поросят на 1/5 частину, число власних лімфоїдних вузликів було скорочене на ј частину, у всіх лімфоїдних бляшках і, в тому числі, у головній чи великій єюно-ілеальній, були поряд із куполоподібними вузликами недиференційовані вузлики. У міжвузликовій тканині було мало лімфоїдної тканини, виявлялись вільні від лімфоїдної тканини ділянки. У окремих поросят у головній лімфоїдній бляшці та в інших лімфоїдних бляшках були повністю вільні від лімфоїдної тканини поля, внаслідок чого бляшки втрачали свою неперервність.

У двохмісячних поросят, відібраних за копрологічним тестом і взятих із господарств, які неблагополучні щодо набрякової хвороби свиней, виявлялись: малі розміри обох типів поодиноких лімфоїдних вузликів, діаметри менші у 2,31 раз; зменшення залягання на глибину куполоподібних лімфоїдних вузликів на ј-1/3 частини, у кишкових бляшках значне зменшення – до Ѕ площі лімфоїдної тканини і міжвузликовій лімфоїдної тканини, спадання крипт, зв'язаних із бляшками, згладження куполів куполоподібних вузликів, що входять до складу бляшки і, навіть, їхнє провалювання у товщу бляшок.

У поросят-алергиків на макро-мікроскопічному рівні структурних змін у лімфоїдному апараті заднього відділу тонкої кишки виявити не вдалося.

Не вдалось зареєструвати і специфічних дефектів у макро-мікроскопічній будові лімфоїдного апарату задньої ділянки тонкого відділу кишечника у поросят, у яких була подвійна патологія: лімфоїдна недостатність + алергопатологія. У цих поросят виявлялись тільки зміни, що документували лімфоїдну недостатність задньої ділянки тонкого відділу кишечника.

Макро-мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої ділянки тонкого відділу кишечника у поросят, які загинули від набрякової хвороби. На макро-мікроскопічному рівні на терміналі набрякової хвороби у поросят реєструється посилення процесів вродженої у них – лімфогландулярної та єюно-ілеальної гіпоплазії. У всіх вузликових лімфоїдних утвореннях і в лімфатичних агрегаціях задньої ділянки тонкого відділу кишечника іде зменшення об'єму, розвивається розм'якшення цих утворень. У них розвиваються, особливо сильно - у пейєрових бляшках, локальні некрози, деякі із лімфоїдних утворень спадаються або піддаються мутиляції. У випадку розвитку не набрякової, а кишкової форми набрякової хвороби, дуже сильно змінюються бляшки. У них паралельно в результаті коліквації розпадаються криптальні ходи і оточуюча їх лімфоїдна тканина; від бляшок залишаються своєрідні лакуни з вузьким поясом лімфоїдної тканини.

Мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої ділянки тонкого відділу кишечника у різних досліджуваних груп свиней. У свиней, як і в інших тварин, лімфоїдний апарат задньої ділянки тонкого відділу кишечника складається із лімфоїдного апарату епітеліального покрову, із дифузних лімфоїдних утворень, із поодиноких власне лімфоїдних вузликів, які мають куполоподібну будову, та із агрегацій лімфоїдних вузликів, які називаються пейєровими бляшками.

Лімфатичний кишковий апарат функціонує як єдине ціле та має власну систему сигналізації.

Клітинний склад лімфоїдного апарату задньої ділянки тонкого відділу кишечника характеризує його потенційні властивості до захисту; формується клітинний склад апарату під впливом різних імуногенних подразників.

Мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої частини тонкого відділу кишечника у диких свиней. За даними проведених досліджень, дикі свині мають лімфоїдні утворення тонкого відділу кишечника з наступним клітинним складом: великі гранулярні лімфоцити (від 3-х до 6-ти %); Т-лімфоцити (від 11-ти до 62-х %); В-лімфоцити (від 20-ти до 78-ми %); макрофаги (від 2-х до 18-ти %); плазмоцити (від 1-го до 12-ти %); ретикулоцити (3 %); недиференційовані клітини (від 1-го до 4-х %).

Дикі свині мають достатньо реактогенний лімфоїдний апарат, він носить стратифікований характер, верхні частини цього апарату можуть здійснювати фагоцитарний захист, цитолізний та кілерний.

Мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої частини тонкого відділу кишечника у різних груп домашніх свиней. У дорослих домашніх свиней лімфоїдний апарат утворень задньої частини тонкого відділу кишечника за клітинним компонуванням близький до апарату диких свиней (ВГЛ- від 1-го до 5-ти %; Т-лімфоцити- від 10-ти до 68-ми %; В- лімфоцити- від 24-х до 79 %; макрофаги- від 2-х до 19-ти %; плазмоцити- від 1-го до 6-ти %; ретикулоцити (4 %); недиференційовані клітини (від 1-го до 2-х %).

Мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої частини тонкого відділу кишечника у свиней, які дали позитивне реагування у копрологічному цитологічному тесті, у поросят атопіків та у близьких до них поросят із неблагополучних щодо набрякової хвороби господарств. Вказані поросята, за матеріалами проведених досліджень, мають примітивно влаштований лімфоїдний апарат. Цей апарат побудований головним чином із В-лімфоцитів та із великої кількості макрофагів і клітинних елементів. Апарат, побудований із таких клітинних елементів, не має можливості до варіацій. Він не може захистити не тільки саму кишкову трубку, але і організм від проникнення в нього токсикоінфекційних продуктів.

Так, у його складі – ВГЛ- нема; Т-лімфоцитів- 7-32 %; В-лімфоцитів- 42-74 %; макрофагів- 4-28 %; плазмоцитів- 1-14 %; ретикулоцитів- 4 %; недиференційованих клітин- 7-28 %.

У поросят, що потенційно здатні відповідати алергічними реакціями на кормові алергени, серед лімфоїдних утворень кишкової трубки виявляється велика кількість еозинофілів і тучних клітин. Вказані клітини виявляються головним чином у лімфоїдних вузликах в їхніх куполоподібних частинах і в поверхневих частинах вузликових утворень пейєрових бляшок. Еозинофіли лежать в безпосередній близькості від видозміненого епітеліального покриття.

У поросят-алергиків, крім цього, зменшується кількість Т-лімфоцитів у вузликовій частині пейєрових бляшок і -- В-лімфоцитів як у вузликовій, так і в міжвузликовій частинах цих бляшок.

У поросят із подвійною патологією цитологічні недостатності компонування лімфоїдних утворень тонкого відділу кишечника сумуються при відповідному зменшенні числа В-лімфоцитів у вузликовій та в міжвузликовій частинах лімфоїдних агрегацій.

Гіпоплазії в лімфоїдних агрегаціях задніх частин тонкого відділу кишечника у свиней із неблагополучних щодо набрякової хвороби господарств носять завжди більш важкий характер, ніж в інших лімфоїдних утвореннях кишкової трубки.

Мікроскопічні особливості лімфоїдних утворень задньої частини тонкого відділу кишечника у свиней, хворих на набрякову хворобу. Якщо набрякова хвороба свиней розвивається у поросят із гіпоплазією лімфоїдного апарату тонкого відділу кишечника, то початком цієї хвороби, за нашими даними, є розвиток множинних колікваційних некрозів у лімфоїдному апараті, перш за все, у пейєрових бляшках. Внаслідок цього руйнується епітелій, що покриває куполи бляшок і епітелій крипт. Тільки після цього в стінці кишкової трубки розвиваються гемодинамічні розлади.

Якщо набрякова хвороба розвивається на основі алергопатології, то її початком є дегрануляція тучних клітин і їхній опісля розпад, поява серед лімфоцитів лімфоїдних утворень базофілів і еозинофілів, потім сильне розширення судин стінки кишки і розпади лімфоїдних утворень, епітелію та стінок артеріол і капілярів, вихід із судин крові.

Якщо набрякова хвороба розвивається на основі поєднаної патології, то її початком є одночасна загибель і лімфоїдних утворень, епітелію і стінок судин, гинуть ворсинки та значна частина власне сполучно-тканинної основи слизової оболонки.

Результати проведених досліджень зведені в таблицю:

№ п/п Групи тварин Господарства

благополучні щодо набрякової хвороби неблагополучні щодо набрякової хвороби

голів % голів %

1. Здорові 162 37,5 12 2,75

2. З лімфопатією кишкового апарату 122 27,98 239 54,81

3. Алергіки 73 16,74 112 25,88

4. Алергіки-ентеролімфопатики 79 18,11 73 18,74

Дані таблиці свідчать про те, що в обох групах господарств є поросята із недостатньо добре організованими кишковими лімфоїдними апаратами. Серед поросят із неблагополучних щодо набрякової хвороби господарств більше половини - 54,81 % - страждають від цієї патології; вдвічі менше - 27,98 % - таких поросят у благополучних щодо набрякової хвороби господарствах. Досить багато - 25,88 % у неблагополучних щодо набрякової хвороби господарствах поросят-алергиків та алергиків-ентеролімфопатиків - 18,74 %. Дуже мало - 2,75 % - у неблагополучних щодо набрякової хвороби господарствах поросят із правильно організованим лімфоїдним кишковим апаратом, більше третини таких поросят - у благополучних щодо набрякової хвороби господарствах.

Таким чином, у неблагополучних щодо набрякової хвороби господарствах є достатньо великі групи поросят, у яких попередньо заданий розвиток цієї хвороби.

Вивчення розвитку захворювань серед цих груп показало, що саме ці поросята, якщо не вжити відповідних заходів, захворюють у неблагополучних щодо набрякової хвороби господарствах, а у господарствах, благополучних щодо набрякової хвороби, – на кишкові дисбактеріози, колібактеріози, диспепсії або кишкові атоптози.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у доказах того, яким чином продукований збудником набрякової хвороби свиней токсин може проникати у внутрішнє середовище організму із кишкової трубки. У ході досліджень визначено, що у механізмі проникнення токсину першорядну роль відіграють недосконалі імунні структури у кишковій стінці, які не здатні зупинити його, особливо під дією алергоантигенів зернових.

1.Набрякова хвороба свиней є інфекційним захворюванням, яке розвивається у переважаючій більшості випадків при наявності дефектів у організації імунного бар'єру задньої ділянки тонкого відділу кишечника, головним чином, дефектів у його імуногландулярному комплексі.

2. Найчастішим варіантом (54,8%) набрякової хвороби свиней є ентеролімфопатичний варіант. В його основі лежить гіпоплазія і вроджена недорозвиненість імунного апарату задньої ділянки тонкого відділу кишечника.

3. Ентеролімфопатичний варіант набрякової хвороби характеризується функціонуванням у задній ділянці тонкого відділу кишечника поросят малих за об'ємом лімфоїдних вузликів та пейєрових бляшок, недостатнім диференціюванням у пейєрових бляшках куполоподібних вузликів, які складають їхню основу та недостатньою продукцією лімфоїдним апаратом кишечника Т-лімфоцитів.

4.Ентеролімфопатичний варіант набрякової хвороби на функціональному рівні характеризується різким зниженням рівня появи лімфоцитів у калі.

5. У частини поросят (25,88 %) набрякова хвороба розвивається у зв'язку з підвищеною алергочутливістю поросят періоду після відлучення до монозернових кормів або їх сумішей – алерговаріант набрякової хвороби.

6. Алерговаріант набрякової хвороби характеризується наявністю у лімфоїдному апараті задньої ділянки тонкого відділу кишечника тучних клітин, еозинофілів та при розвитку варіанту – базофілів.

7. Алерговаріант на клініко-функціональному рівні характеризується позитивністю дермоалергопроб із алергенами, що виготовлені із зернових кормів.

8. У частини поросят (18,74 %) набрякова хвороба у дуже важкій формі розвивається за змішаною формою – ентеролімфопатія + кормова алергопатологія. Варіант характеризується сумацією лімфогіпоплазій, недорозвиненістю лімфоутворень і тканинною еозинофілією, мастоцитарною інфільтрацією та тканинною базофілією.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Протиепізоотичну боротьбу з набряковою хворобою свиней необхідно вести на основі визнання того факту, що для розвитку цього захворювання необхідне поєднання наявності в кишковій трубці збудника захворювання та

·

· алергізованих до зернових кормів поросят після їх відлучення;

· слабо організованого лімфоїдного кишкового бар'єру у алергізованих до зернових кормів поросят після їх відлучення.

Пошук поросят із гіпоплазованим лімфоїдним кишковим бар'єром пропонується вести за допомогою копрологічного цитологічного тесту: голодна 24-х годинна витримка – сольове послаблююче – підрахунок лімфоцитів у 100 полях мазків-відбитків.

Наявність у мазках лімфоцитів у кількості, менше ніж 30 – патологія, за кількістю – слабка, середня, важка.

При наявності лімфогіпоплазії затримка відлучення, введення в раціон соковитих кормів, відлучення тільки після досягнення нормальності, що контролюється тестом.

Пошук поросят-алергиків у дермоалергопробі з алергенами із зернових, алергени в дозі 0,5 мл внутрішньошкірно в області нижньої частини шиї, облік через 3 години і 24 години. Алергени із ендосперму пшениці, ячменю, жита і кукурудзи та їх суміші, алерген у формі завісі 1:1000 із фізрозчином. У випадку наявності алергії годування з виключенням алергокормів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дребот Л.М. Кишкові контрольні механізми як сукупність захисних неімунних та імунологічних систем // Ветеринарна медицина України. – 1999. - №11. – С. 22-23.

2. Дребот Л.М. Макро-мікроскопічна характеристика лімфоїдного апарату кишкової трубки домашньої свині // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини / Зб. наук. пр. Харківськ. зоовет. ін-ту – Харків: ХЗВІ. – Вип. 6 (30). – Ч.2. – Ветеринарні науки. – 2000. – С. 39-42.

3. Дребот Л.М. Набрякова хвороба свиней: аспекти патогенезу і патоморфологічного дослідження кишкової стінки // Наук. вісн. Львівської держ. Академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. – Вип. 3. - Ч.1. – Львів. - 1999. – С. 128-129.

4. Дребот Л.М. Набрякова хвороба свиней і морфофункціональні особливості гландулолімфоїдного і криптального апаратів стінки кишкової трубки // Акт. пит. вет. патології / Матер. І-ої Всеукраїнськ. наук.-вироб. конф. вет. патологів (13-15 листопада 1996 р.). – Ч.1. – Київ. - 1996. – С.78-79.

5. Дребот Л.М. Патоморфология кишечной стенки при отечной болезни свиней // Ученые записки ВГАВМ / Матер. III междунар. науч.-практ. конф. (4-5 ноября 1999 г.). – Т.35. – Ч.1. – Витебск: Б.И. - 1999. – С. 43-44.

6. Дребот Л.М. Рекомендації по профілактиці набрякової хвороби свиней. – Харків: РВВ ХЗВІ, 2001. – 10 с.

Дребот Л.М. Патоморфологічна характеристика лімфогландулярного апарату кишкової трубки у свиней при набряковій хворобі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин. – Харківський зооветеринарний інститут, Харків, 2001.

Визначено, що набрякова хвороба свиней розвивається на основі гіпоплазії лімфоїдного апарату задньої частини тонкого відділу кишечника, алергопатології до монозернових кормів чи до їх сумішей; або на основі подвійної патології.

Встановлені на макро- і мікроскопічному рівнях основні елементи вродженої погрішності морфо-функціональної організації лімфоїдного апарату задньої ділянки тонкого відділу кишечника у поросят із господарств благополучних і неблагополучних щодо набрякової хвороби.

Показано, що поросята, які мають гіпоплазований лімфоїдний апарат у неблагополучних господарствах із набрякової хвороби гинуть від неї, а у благополучних - від інших кишкових патологій.

Апробований для діагностики вродженого кишкового імунодефіциту у поросят копроцитологічний лімфоцитарний тест, для діагностики алергопатології – алергічні шкірні тести.

Ключові слова: свині, лімфогландулярний апарат, кишечник, набрякова хвороба, алергічні проби, копроцитологічне дослідження.

Дребот Л.М. Патоморфологическая характеристика лимфогландулярного аппарата кишечной трубки у свиней при отечной болезни. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.02 – патология, онкология и морфология животных. – Харьковский зооветеринарный институт, Харьков, 2001.

Диссертационная работа посвящена изучению патоморфологической характеристики лимфогландулярного аппарата кишечной трубки у свиней при отечной болезни.

Дана морфо-функциональная характеристика нормально функционирующего лимфогландулярного аппарата у здоровых свиней, а также - у диких свиней.

Определено, что отечная болезнь свиней развивается либо на основе имеющей место у отъемных поросят врожденной гипоплазии лимфоидного аппарата задней части тонкого отдела кишечника; либо на основе имеющей место у отъемных поросят аллергопатологии к монозерновым кормам (пшенице, ржи, ячменю, овсу, кукурузе) или к смесям этих кормов; либо на основе имеющей место у поросят двойной патологии: кишечный гипопластический иммунодефицит + аллергопатология или апопатология.

На макромикроскопическом уровне на термінале отечной болезни у поросят регистрируется усиление процессов врожденной у них – лимфогландулярной и еюно-илеальной гипоплазии. Во всех узелковых лимфоидных образованиях и в лимфатических агрегациях заднего участка тонкого отдела кишечника идет уменьшение объема, развивается розмягчение этих образований. Здесь развиваются, особенно сильно - у пейеровых бляшках, локальные некрозы, некоторые из лимфоидных образований спадаются или подвергаются мутиляцииї.

Установлены на макро-микроскопическом и микроскопическом уровнях основные элементы врожденной погрешности морфо-функциональной организации лимфоидного аппарата заднего участка тонкого отдела кишечника у поросят из благополучных и неблагополучных по отечной болезни хозяйств.

Так, малые диаметры имеют у них как собственные, так и куполообразные одиночные лимфоидные узелки. Уменьшена масса в лимфоидных образованиях у таких поросят куполообразных лимфоидных узелков и обеих слагаемых лимфоидных агрегаций. Определено повышенное содержание в лимфоидных образованиях у них -- В-лимфоцитов и макрофагов и уменьшение содержания Т-лимфоцитов.

Показано, что поросята, имеющие гипоплазированный лимфоидный аппарат в задней части тонкого отдела кишечника, погибают в благополучных по отечной болезни хозяйствах от разных кишечных патологий: кишечного дисбактериоза, диспепсии, колибактериоза, дизентерии.

В неблагополучных по отечной болезни свиней хозяйствах поросята с гипоплазированным лимфоидным аппаратом в задней части тонкого отдела свиней погибают от отечной болезни.

Апробирован для диагностики врожденного локального кишечного иммунодефицита у поросят копрологический цитологический лимфоцитарный тест.

Для раней диагностики аллергопатологии у поросят апробированы аллергические кожные тесты из самостоятельно приготовленных аллергенов с зерновых