ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дубей Леонід Ярославович

УДК 616.15-053.2-02:614.876

СТАН ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ,

ЯКІ ПОСТІЙНО МЕШКАЮТЬ В ЗОНІ ТРИВАЛОЇ

ДІЇ МАЛИХ ДОЗ РАДІАЦІЇ

(дослідження через 10 років після аварії на Чорнобильській АЕС)

14.01.10 - педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті патології крові та трансфузійної медицини АМН України, м. Львів.

Науковий керівник: ѕ доктор медичних наук

Новак Василь Леонідович,

Інститут патології крові та трансфузійної

медицини АМН України, м.Львів, директор інституту

Офіційні опоненти: ѕ доктор медичних наук, професор

Одинець Юрій Васильович,

Харківський державний медичний університет

МОЗ України,

завідувач кафедри факультетської педіатрії

ѕ доктор медичних наук, професор

Ліхачова Аза Сергіївна,

Харківська медична академія післядипломної

освіти МОЗ України, завідувач кафедри неонатології

Провідна установа: ѕ Київська медична академія післідипломної освіти

ім. П.Л. Шупика, кафедра гематології та трансфузіологї

Захист дисертації відбудеться 20.06.2001 р. о14 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий 18.05.2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доцент Овчаренко Л.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Минуло перше десятиріччя після найбільшої радіоекологічної катастрофи у світі, яку спричинила аварія на Чорнобильській АЕС. За цей період визначено в основному екологічні та соціальні наслідки аварії. У той же час її медичні аспекти залишаються недостатньо вивченими і потребують подальших досліджень. Це, насамперед стосується вивчення стану здоров’я дітей та підлітків, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях (З.Л. Гурницкая, 1991; Г.В. Оболонцева, 1992).

Якщо у початковий період радіаційного ураження найбільшу небезпеку складали ізотопи йоду, то в даний час – це інкорпоровані радіоізотопи цезію, стронцію тощо. Відносна тривалість внутрішнього випромінення (ВВ) при постійному або періодичному надходженні в організм цезію робить його на сьогоднішній день провідним радіаційним чинником.

Радіонукліди, що містяться в навколишньому середовищі (повітря, грунт, поверхневі та підземні води) за різноманітними ланцюгами потрапляють в організм людини. Внаслідок цього виникають стохастичні та нестохастичні радіобіологічні ефекти, що є наслідком не тільки прямої дії хронічного випромінення, але й розвитку багатьох процесів, які проявляються на різних рівнях біологічних систем (Л.А. Теплых, 1993).

За 10 років, що минули піля аварії, проведена велика кількість досліджень, які дозволяють оцінити стан здоров'я дітей та підлітків з контрольованих територій. З'ясовано, що аварія на ЧАЕС викликала суттєві зміни показників їх здоров'я, виявлено досить високий рівень загальної захворюваності в найзабрудненіших районах. Встановлено, що однією з радіочутливих систем організму є проліферуючі кровотворні клітини (Л.Д. Бонарцев, 1992). Аналіз багаточисельних робіт, присвячених вивченню найближчих та віддалених нестохастичних гематологічних наслідків дії малих доз радіації, дозволяє зробити висновок, що в залежності від виду та характеру опромінення, а також терміну спостереження, відхилення показників крові від нормативу можуть бути різними як за величиною, так і напрямком (О.А. Бобылева, 1992).

За останні роки з'явились роботи, присвячені гематологічному обстеженню дітей та підлітків, які зазнали дії іонізуючої радіації після аварії на ЧАЕС. У дітей та підлітків з регіонів з несприятливими радіаційними обставинами спостерігались різноманітні зміни з боку системи крові (О.П. Бебело, 1996). Найчастіше спостерігались зміни щодо кількості еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, які були більш виражені в 1989 - 1991 рр., аніж у 1986 р. Автори зазначають, що зниження показників периферичної крові не виходить за межі коливання вікових нормативних значень, але прослідковується тенденція їх прогресуючого зниження до граничного рівня вікової норми.

Однак, більшість робіт має констатуючий характер. На сьогоднішній день практично відсутні дослідження дозозалежної дії на кровотворну систему у дітей та підлітків у віддалені строки. Актуальним залишається питання вивчення стану периферичної крові у дітей та підлітків у залежності від рівня радіоактивного забруднення навколишнього середовища, від рівня ВВ. Деякі вчені намагаються висвітлити характер корелятивних зв'язків між показниками периферичної крові та рівнем ВВ. Подібні дослідження є важливою теоретичною, науковою та медичною проблемою і потребують уточнення і детальнішого вивчення.

Таким чином, в роботах, присв'ячених впливу іонізуючого випромінення на організм, і опублікованих за роки, що минули після аварії на ЧАЕС, існує багато протиріч, навіть протилежних точок зору в інтерпретації отриманих даних. Водночас питання дозозалежного впливу інкорпорованого радіоцезію (ІР) на кровотворну систему дітей та підлітків, а також методів профілактики залишаються не висвітленими.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов'язана з виконанням в Інституті патології крові та трансфузійної медицини АМН України науково-дослідних робіт “Вивчити особливості перебігу негоджкінських лімфом у дітей в залежності від морфоімунологічної характеристики і стадії з метою покращення їх діагностики та лікування” (шифр 01.96 № Держреєстрації 0196U000993) та “Вивчити особливості стану здоров’я дітей, вилікуваних від онкогематологічних захворювань з метою розробки заходів, скерованих на покращення якості їх життя” (шифр 01.99 № Держреєстрації 0199U001400).

Мета роботи. Обгрунтувати необхідність профілактичних заходів для дітей та підлітків на основі комплексної оцінки епідеміології внутрішнього випромінення та впливу його на окремі показники периферичної крові.

Основні задачі дослідження.

1. Дослідити особливості стану здоров'я дітей та підлітків, що проживають у північних районах Житомирської області.

2. Вивчити епідеміологію внутрішнього випромінення у дітей та підлітків у залежності від віку, статі, району мешкання та пори року (1991 – 1996рр.).

3. Дослідити стан периферичної крові у дітей та підлітків, що проживають в умовно “чистих” районах Житомирської області.

4. З'ясувати вплив різних рівнів активності внутрішнього випромінення на окремі показники периферичної крові у дітей та підлітків.

5. З'ясувати вплив різних рівнів радіоактивного забруднення навколишнього середовища на окремі показники периферичної крові у дітей та підлітків.

Об'єкт дослідження –діти та підлітки, які проживають в зоні дії малих доз радіації (північні райони Житомирської області).

Предмет дослідження –периферична кров у дітей та підлітків, які проживають в північних районах Житомирської області, у залежності від радіоактивного забруднення навколишнього середовища, загальної та питомої активності внутрішнього випромінення.

Методи дослідження – збір анамнезу та заповнення карт; визначення антропометричних даних; вимірювання загальної та питомої активності Cs137 в організмі; скринінгове сонографічне обстеження органів черевної порожнини та щитовидної залози; дослідження периферичної крові; клінічний огляд групою спеціалістів (педіатр, гематолог, ендокринолог, кардіолог, невропатолог, отоларинголог та інші спеціалісти у разі необхідності); інші методи обстеження за потребою (ЕКГ, ЕхоКГ, РеоЕГ, ЕЕГ, ЕхоЕГ; визначення гормонального стану та наявності титру антитіл у сироватці крові).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показана залежність активності інкорпорованого радіоцезію в організмі дітей та підлітків на території Житомирської області в районах з різним забрудненням радіонуклідами у залежності від віку, статі, рівня радіоактивного забруднення навколишнього середовища та терміну з часу аварії на Чорнобильській АЕС. Вперше з'ясований дозозалежний вплив різних рівнів внутрішнього випромінення на показники периферичної крові дітей шкільного віку у віддалені строки після аварії на Чорнобильській АЕС. Встановлені нормативні показники периферичної крові для дітей північних районів Житомирської області, у яких відсутній фактор внутрішнього випромінення.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені нормативи показників периферичної крові дітей шкільного віку, які мешкають в північних районах Житомирської області. Виявлена частота і характер змін периферичної крові у дітей, пов'язаних із внутрішнім випроміненням. Науково обгрунтовано необхідність профілактичних заходів для дітей, які постійно мешкають в зоні тривалої дії малих доз випромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Результати досліджень впроваджені у практику консультативної поліклініки Інституту патології крові та трансфузійної медицини АМН України, м.Львів, консультативної поліклініки Львівської обласної дитячої спеціалізованої клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто відібрав і проаналізував літературні джерела за темою дослідження; розробив план та методи вирішення поставлених задач. Дисертантом самостійно проведено клінічні та параклінічні обстеження, дослідження периферичної крові. Проведено корелятивний аналіз показників периферичної крові у залежності від радіоактивного забруднення навколишнього середовища, загальної та питомої активності внутрішнього випромінення. Дисертант статистично проаналізував матеріал, теоретично узагальнив отримані результати, сформулював висновки роботи.

Апробація результатів дисертації: Результати досліджень доповідались на науково-практичних конференціях у Вінницькому державному медичному університеті (м. Вінниця, 1995, 1996), на науково–практичних конференціях у Львівському державному медичному університеті (м. Львів, 1997), у Львівському НДІ патології крові та трансфузійної медицини (м. Львів, 1999), Львівській обласній дитячій спеціалізованій клінічній лікарні (м. Львів, 1999).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових робіт, із них 5 статей у провідних наукових журналах, 1 робота у збірнику тез доповідей. Видано інформаційний лист.

Структура та обўєм дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису методів дослідження та клінічної характеристики обстежених дітей та підлітків, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який охоплює 300 назв (із них 225 – праці вітчизняних, та 75 – праці зарубіжних авторів), що складає 32 сторінки. Обсяг дисертації становить 141 сторінку. Роботу ілюструють 69 таблиць та 5 рисунків, що становить 58 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика дітей та підлітків і методи дослідження. Проаналізовано результати обстеження 3737 дітей та підлітків віком від 6 до 15 років, які постійно проживають у забруднених радіонуклідами районах Житомирської області.

Як свідчать отримані дані, переважали діти віком від 10 до 13 років. Хлопчиків нараховувалось 1543 (41,3%), дівчаток – 2194 (58,7%); сільських жителів 3068 (82,1%), міських – 669 (17,9%).

Усім дітям, що увійшли до основної групи (n = 3737), зроблена загальна характеристика стану периферичної крові та епідеміологічна характеристика обстежених осіб за рівнем активності інкорпорованого радіоцезію. У цієї ж групи дітей та підлітків вивчено залежність показників периферичної крові від радіоактивного забруднення навколишнього середовища (Кі/км2). Оцінка стану периферичної крові у залежності від загального рівня внутрішнього випромінення проведена у 2279 осіб. У 3618 дітей та підлітків проаналізовано основні показники периферичної крові у залежності від питомої активності ВВ (Бк/кг).

Контрольну групу склали діти (n = 293), які мешкають на території з рівнем забруднення навколишнього середовища до 1 Кі/км2, у яких не виявлено внутрішнього випромінення, а показники периферичної крові знаходились у межах вікової норми.

У програму обстеження входило:

1. Збір анамнезу та заповнення карт.

2. Визначення антропометричних даних.

3. Вимірювання загальної та питомої активності Cs137 в організмі.

4. Скринінгове сонографічне обстеження органів черевної порожнини та щитовидної залози.

5. Дослідження периферичної крові.

6. Клінічний огляд групою спеціалістів (педіатр, гематолог, ендокринолог, кардіолог, невропатолог, отоларинголог та інші спеціалісти у разі необхідності).

7. Інші методи обстеження за потребою (ЕКГ, ЕхоКГ, РеоЕГ, ЕЕГ, ЕхоЕГ, визначення гормонального стану та наявності титру антитіл у сироватці крові).

Вміст інкорпорованого радіоцезію-137 визначався прямим спектрометричним методом за допомогою гамма-спектрометра WBC-101 (виробництва японської фірми Aloka). Калібрування проведене за допомогою фантомів людини трьох форм (дорослий, підліток, дитина) з вмістом Cs137 390 нКі в кожного. За результатами калібрування отримані наступні коефіцієнти: дорослі – 1,63, підлітки – 1,42, діти – 0,94. Рівень початкових відхилень від нормального вмісту радіонуклідів в організмі людини визначався в залежності від масо-ростового показника за спеціальними таблицями ЛВЛ.

Скринінгове сонографічне обстеження органів черевної порожнини та щитовидної залози виконувалось на ультразвуковому апараті виробництва японської фірми Aloka. Використовувався лінійний датчик з частотою ультразвукової хвилі до 7,5МГц та конвексний датчик з частотою ультразвукової хвилі до 3,5 МГц.

Визначення рівня вільного тироксину (FT3, FT4) та тиротропного гормону (TSH) у сироватці крові проводилось на аналізаторі Amerlite імунометричним методом. Визначення титру антитіл до тироглобуліну (ATG) та мікросомальних фракцій (AMS) проводилось за допомогою реакції непрямої аглютинації.

У всіх дітей та підлітків досліджено периферичну кров на гемоаналізаторі К-100 Sysmex. Визначалась загальна кількість лейкоцитів (WBC); абсолютна кількість лімфоцитів, моноцитів та їх відсоток; загальна кількість гранулоцитів та їх відсоткове співвідношення; загальна кількість еритроцитів (RBC), рівень гемоглобіну (Hb) та гематокриту (Ht), середній об'єм еритроцитів (MCV); cередній вміст гемоглобіну в одному еритроциті (MHC) та середня концентрація гемоглобіну в одному еритроциті (MНCH); загальна кількість тромбоцитів.

Морфологічна оцінка мазків периферичної крові, пофарбованих за методом Мей-Гімзе-Грюнвальда, здійснювалась за допомогою мікроскопу ВН-2 Olympus.

Статистичну обробку отриманих результатів проведено за програмою “Microstat” (США). Використано варіаційний та кореляційний методи аналізу.

Клінічний огляд здійснювався групою спеціалістів, як правило, в період навчання дітей та підлітків у школі.

Практично здоровими виявилося 736 дітей (19,7 %). У решти осіб, 3001 (80,3 %), виявлено різні відхилення стану здоров'я. Як свідчать отримані дані, найчастіше спостерігались хвороби ротової порожнини та носоглотки, серед яких - карієс зубів, гіперплазія лімфоглоточного кільця, аденоїди, хронічний тонзиліт тощо.

Детальне вивчення функціонального стану гіпофізарно-тироїдної системи (гормонометричний метод) та ультразвукове дослідження щитовидної залози виявило дифузний зоб І ст. (n = 224), середній об'єм щитовидної залози дорівнював 15,35 ± 0,12 см3 при нормі 11,41 ± 0,39 см3. Рівень fT4 перевищував норму у 7 дітей, у 19 – він був зниженим. Підвищення концентрації TSH спостерігалось у 17 дітей, а зниження - у 8. Коефіцієнт TSH/fT4 перевищував норму у 12 дітей, що свідчить про приховану гіпофункцію щитовидної залози. Ознак гіпотиреозу не виявлено; субклінічна гіпофункція діагностована у 4 дітей. Дифузний зоб II ст. виявлено у 49 дітей. Середній об'єм щитовидної залози у них дорівнював 22,44 ± 1,25 см3. Концентрація fT4 перевищувала норму у 4 дітей, знижена – у 8. Підвищений рівень TSH спостерігався у 9 дітей. Субклінічний гіпотиреоз встановлено у 9 дітей, гіпертиреоз – у 4-х. Інші хвороби щитовидної залози (дифузний зоб ІІІ ст. (n = 10), вузлико- та кістоутворення (n = 41), аутоімунний тироідит (n = 19)) виявлено у 1,9 % дітей, переважно у дівчаток 14-15 років. У цієї групи дітей та підлітків (n = 70) середній об'єм щитовидної залози дорівнював 18,76 ± 1,79 см3 (р<0,05). Субклінічний гіпотиреоз виявлено у 7 дітей, гіпертиреоз – у 2-х. Клінічних ознак порушень функції щитовидної залози у цих дітей не виявлено.

У обстежених дітей неврологічні синдроми зустрічались у вигляді вегетосудинної дистонії (n = 266). Клінічно вона проявлялась головними болями, запамороченістю, гіпергідрозом, похолодінням кінцівок, невротичними відчуттями, серцебиттям, емоційною лабільностю, наявністю широкого тривалого рожевого дермографізму, пожвавленням рефлексів. Майже у половини дітей (n = 139) артеріальний тиск відрізнявся від вікової норми: зниження артеріального тиску спостерігалось у 80 осіб, його підвищення – у 59. Усім дітям, у яких виявлено ознаки ВСД проведено електрокардіографію, що вказувала на парасимпатичний тип порушення вегетативної функції кровообігу у переважної більшості (n = 217). На РеоЕГ зареєстровано зміни судинного тонусу, явища помірного застою, асиметрію гемодинаміки. Слід зауважити, що у 7 дітей (0,2 %) виявлено ознаки цереброастенічного синдрому. Діти скаржились на швидку фізичну та розумову втому, розлади сну, роздратованість та комітивні порушення.

У 266 дітей та підлітків виявлено хвороби органів дихання. Переважали часті гострі респіраторні вірусні інфекції та рецидивуючий бронхіт. Заслуговує на увагу наявність респіраторних алергозів – астматичний бронхіт (n = 93) та бронхіальна астма (n = 3).

Порушення постави спостерігалось у 179 дітей, серед яких сколіоз виявлено у 79 осіб, кіфоз – у 57 осіб, сутулість – у 25 хворих. У 7 дітей, переважно хлопчиків від 11 до 15 років, встановлено кіфосколіоз.

Усім дітям, що увійшли до основної групи (n = 3737), проведено аналіз фізичного розвитку за шкалою регресії та за центиліями. Як свідчать отримані дані, у 3542 осіб (96,1 %) виявлено нормальний гармонійний та середній фізичний розвиток. Решта дітей (n = 145) мають різні відхилення фізичного розвитку. У 61 дитини встановлено низький зріст, у 12 із них він пов'язаний з дефіцитом ваги І ступеня; у 12 дітей виявлено загальну затримку фізичного розвитку та у 9 осіб спостерігається надлишок ваги (І ступеня – у 7 дітей та ІІ ступеня – у 2-х).

Лімфаденопатії виявлено у 145 дітей та підлітків, що склало 3,9 %. Переважало збільшення шийних (n = 64) та підщелепових (n = 37) лімфовузлів, що в більшій мірі пов'язано із захворюваннями ротової порожнини та носоглотки. Помірне збільшення лімфовузлів усіх груп відмічено у 77 дітей. Слід зауважити, що лімфаденопатія реактивного характеру діагностована при ультразвуковому дослідженні (в ділянці воріт печінки та селезінки) у дітей з наявністю глистяної інвазії (n = 23).

У 74 осіб (2 %) виявлено анемії. Основні показники червоної крові (RBC, MCV, MHC, MHCH) та морфологічні ознаки (гіпохромія, анізопойкилоцитоз, мікроцитоз) свідчать про залізодефіцитний характер виявлених анемій. Залізодефіцитні анемії частіше спостерігались у дівчаток та хлопчиків 10 – 14 років, тобто у період гормональної перебудови дитячого організму. Виникненню анемій спричиняли також часті носові кровотечі (n = 9), тромбоцитопенії (n = 3), аліментарний фактор (n = 12). Слід зауважити, що пік захворюваності анемією виявлено серед дитячого населення, що проживає на територіях з високим рівнем радіоактивного забруднення навколишнього середовища (15 – 40 Кі/км2).

Серед захворювань шлунково-кишкового тракту домінували дискінезії жовче-видільних шляхів (n = 32) та гастродуоденіти (n = 10). У 2 дітей діагностовано виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, а у 1 підлітка 13 років виявлено виразку шлунку.

Результати дослідження. Велика увага приділялася дії інкорпорованого радіоцезію (ІР), оскільки відносно невеликий період напіввиведення його з організму обумовлює взаємозв'язок між рівнем забруднення навколишнього середовища та його вмістом у тканинах. Саме тому, нами вивчалась епідеміологія внутрішнього випромінення у дітей та підлітків, які постійно мешкають у північних районах Житомирської області. Вміст радіоцезію досліджувався впродовж 1991 – 1996 рр. у 3737 дітей у залежності від віку, статі та району мешкання.

За результатами наших досліджень (рис. 1) виявлено найбільш високий рівень загальної активності ІР серед дітей та підлітків Народичського району (3251,6±±65,5 Бк), що відповідає високому рівню радіоактивного забруднення навколишнього середовища (15 – 40 Кі/км2).

Слід зауважити, що серед дитячого населення Овруцького району з таким же рівнем радіактивного забруднення навколишнього середовища (15 – 40 Кі/км2) спостерігається значно нижчий рівень загальної активності ІР (1956,3±±68,9 Бк). Однак, серед школярів Олевського району виявлено високий рівень загальної активності ІР (2680,7±±68,1) при низькому рівні радіоактивного забруднення навколишнього середовища (1 – 5 Кі/км2), що вимагає додаткового уточнення. В інших районах загальна активність ІР була значно меншою, що відповідає рівню радіоактивного забруднення навколишнього середовища.

Заслуговує на увагу накопичення ІР у дітей та підлітків за різними віковими групами. З віком спостерігається збільшення рівня загальної активності внутрішнього випромінення за всіма районами спостереження. Слід зауважити, що серед хлопчиків та дівчаток у віці 7 – 10 років не виявлено суттєвої різниці у показниках накопичення ІР. Проте, в період гормональної перебудови (11 – 15 років) частіше накопичувались радіонукліди в організмі дівчаток.

Аналіз накопичення ІР у дітей та підлітків у залежності від пори року свідчить, що найбільш високий рівень активності ІР (2000 Бк) і частота його виявлення (100%) спостерігались у літній період; менша активність ІР (1000 Бк) та частота його виявлення (80%) встановлена у зимовий період. На нашу думку, це пояснюється вивозом школярів всередині літа (липень – серпень) із контрольованих районів в “умовно чисті”райони для оздоровлення. Рівень активності ІР у цей період є досить високим. Проте, в осінньому сезоні, під час навчання, рівень ІР є відносно низьким. Однак, тривале перебування дітей у зонах радіологічного контролю в зимово-весняний період сприяє поступовому зростанню рівня ІР. Саме тому, у літній період (червень місяць) рівень ІР в організмі дітей і підлітків є найбільшим. Цю ситуацію доповнює широке вживання дітьми сільської місцевості молочних продуктів місцевого виробництва, використання в їжу деяких лісових продуктів (гриби, ягоди) та зменшення у добовому раціоні відсотку “чистих” продуктів харчування.

Прослідкована динаміка загальної активності ІР (Бк) у дітей та підлітків різних вікових груп впродовж 1991 – 1996 рр. (рис. 2). Як свідчать отримані дані, у 1992 році у порівнянні з 1991 роком спостерігалось суттєве зменшення активності ІР практично за всіма віковими підгрупами дітей. Насторожує той факт, що у 1993 році виявлено значне підвищення активності ІР за всіма віковими групами у порівнянні з 1992 роком. Крім того, загальна активність ІР в окремих підгрупах у 1993 році була навіть більшою, ніж у 1991 р. Впродовж 1994 – 1996 років

спостерігалась тенденція до незначного зниження активності ІР за всіма віковими підгрупами. Разом з тим, у жодній з вікових підгруп рівень активності ІР не досягнув як такого, що в 1992 році, тобто найбільш низького. Аналогічна закономірність простежується при аналізі питомої активності ІР (Бк/кг) впродовж 1991 – 1996 років за віковими аспектами. Як і загальна, питома активність ІР зменшувалась в 1992 році у порівнянні з 1991 роком і знову зростала в 1993 році. Вірогідне підвищення питомої активності ендогенного радіоцезію встановлено в 1993 році у порівнянні з 1992 роком у шестирічних хлопчиків і дівчаток. В інших вікових групах вірогідних відхилень не знайдено в зв'язку з тим, що індивідуальні коливання питомої активності ІР були досить значними, що обумовило великі сигмальні відхилення.

На нашу думку, підвищення рівня ІР після 1992 року та незначна тенденція до його зниження впродовж наступних років (1994 – 1996 рр.) обумовлені такими чинниками:

·

· зменшенням частки "чистих" продуктів харчування у раціоні;

· зменшенням вивозу дітей та підлітків в "умовно чисті" зони для оздоровлення;

· низькою ефективністю декорпоруючих засобів, що застосовувались у даний період часу.

Нами виділені діти та підлітки з різним рівнем питомої активності ІР у кожній віковій підгрупі. Як свідчать отримані дані, у більшості осіб, 2023 (54,1%), виявлено рівень активності ІР менше 50 Бк/кг. Однак, спостерігається закономірність щодо зменшення частоти виявлення осіб у порівнянні із зростанням рівня питомої активності інкорпорованого радіоцезію (51-100 Бк/кг – 972 особи (26%), 101-200 Бк/кг – 530 осіб (14,2%) та більше 200 Бк/кг – у 212 осіб, що склало 5,7%). Слід зауважити, що питома активність ІР впродовж 1991 – 1996 років утримувалась майже на одному рівні за всіма віковими підгрупами.

Проаналізовано дані щодо активності інкорпорованого радіоцезію в організмі сільських та міських дітей (м. Коростень та район). Середня питома активність ІР серед дітей та підлітків, що проживають в сільській місцевості (n = 713) становила 69,9±±5,7 Бк/кг (р<0,05). Серед міського дитячого населення (n = 514) середня питома активність ІР дорівнювала 35,8±±6,4 Бк/кг (р<0,05). На нашу думку це обумовлено споживанням сільськими дітьми місцевих продуктів харчування, які більш забруднені радіонуклідами.

Стан периферичної крові вивчений у 3737 дітей та підлітків північних районів Житомирської області, які забруднені радіонуклідами. На момент обстеження (1996 рік) дітям було відповідно 6 – 15 років. Результати обстеження показників крові порівнювались з такими ж у практично здорових дітей того ж віку (контрольна група).

Як свідчать отримані дані, прослідковувалась тенденція до незначного підвищення числа еритроцитів майже у всіх вікових групах дітей та підлітків, які мешкають на забруднених територіях (р<0,05). Така ж закономірність спостерігалась по відношенню до гемоглобіну та гематокриту, але вірогідне значення виявлено лише у підлітків 14 – 15 років. Середній об'єм еритроцитів вірогідно збільшений (р<0,05) у 10-річних дітей. В інших вікових групах переважала незначна тенденція до його збільшення. Показники нагромадження гемоглобіну в одному еритроциті (МСН, МСНС) мали тенденцію до підвищення. Проте вірогідне збільшення середньої концентрації гемоглобіну в одному еритроциті спостерігалось у дітей 9 – 10 років та підлітків 12 і 15 років, а середнього вмісту гемоглобіну в одному еритроциті – у дітей 8 – 9 років та підлітків 12 років.

Спостерігалась тенденція до підвищення показників білої крові. Середнє число лейкоцитів збільшено за всіма віковими групами із вірогідним значенням (р<0,05). Виключення складали 15-річні підлітки, у яких не встановлено вірогідність підвищення кількості лейкоцитів. Також прослідковувалась тенденція до незначного збільшення числа паличкоядерних нейтрофілів та базофілів. Що стосується сегментоядерних нейтрофілів, то такої закономірності не встановлено. Заслуговує на увагу значне підвищення кількості еозинофілів у дітей та підлітків, що проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Вірогідне значення (р<0,05) спостерігається у дітей 7 і 10 років та 12 і 14-річних підлітків. Підвищення кількості моноцитів виявлено у дітей 6, 9 років, 11 – 13-річних школярів та п'ятнадцятирічних підлітків з вірогідним значенням (р<0,05). Слід зауважити, що серед дітей та підлітків, що проживають в північних районах Житомирської області, переважало зниження середнього числа лімфоцитів у периферичній крові.

Нами встановлена частота відхилень за межі допустимих величин окремих показників периферичної крові у віковому аспекті. Привертає увагу висока частота збільшення кількості еозинофілів, яка виявлена у 600 (16%) обстежених дітей та підлітків. У 245 із них спостерігались алергічні хвороби (вазомоторний риніт, астматичний бронхіт, бронхіальна астма, нейродерміт тощо), у 26 – глистяна інвазія. Збільшення числа нейтрофілів виявлено у 431 (11,5%) дітей та підлітків. Значна їх частина під час спостереження хворіла легкою формою ГРВІ. Заслуговує уваги також збільшення числа лімфоцитів у 380 дітей та підлітків (10,2%). Переважна більшість з них (291) були у віці 6 – 7 років. Гіперплазія лімфоглоточного кільця спостерігалась у 311 дітей та підлітків із збільшеною кількістю лейкоцитів. Зменшення кількості лімфоцитів виявлено у 61 (1,6%) дитини переважно старшого віку. Незначний відсоток зниження числа тромбоцитів встановлено у 4 дітей (0,1%), у двох з яких спостерігались клінічні ознаки легкої форми тромбоцитопенічної пурпури. Кількість тромбоцитів переважала норму у 16 дітей (0,4%). Проте детальне клінічне обстеження патології не виявило. Наявність залізодефіцитних анемій спостерігається у 72 дітей (1,9%), які у 17 із них розвинулись після повторних кровотеч.

Беручи до уваги, що кровотворна система залишається критичним органом щодо радіаційного випромінення і в “цезієвий” період, доцільним є вивчення впливу малих доз радіації на показники периферичної крові у дітей та підлітків у віддалені строки після аварії на ЧАЕС.

Нами досліджені діти, які проживають у районах з різним рівнем радіоактивного забруднення навколишнього середовища (n = 1953). Стан периферичної крові у дітей та підлітків вивчався при радіаційному фоні 1 – 5 Кі/км2 (Ємільчинський район, n = 374), 5 – 15 Кі/км2 (Коростенський район, n = 1227), 15 – 40 Кі/км2 (Овруцький район, n = 352).

При забрудненні навколишнього середовища 1 – 5 Кі/км2 середнє число еритроцитів та гемоглобіну мало незначну тенденцію до їх збільшення. Вірогідне підвищення середнього числа еритроцитів (р<0,05) спостерігалось у 16-річних підлітків, а гемоглобіну – у 10, 12 – 15-річних осіб.

В окремих вікових групах дітей та підлітків відмічалось збільшення середнього об'єму еритроцитів (9 – 10, 14 – 15 років) та середньої концентрації гемоглобіну в одному еритроциті (9, 12 років), а середнього вмісту гемоглобіну в одному еритроциті – у 8, 12-річних дітей. Гематокрит був вірогідно збільшений (р<0,05) у 14 – 15-річних підлітків. Стосовно показників білої крові, слід зауважити вірогідне підвищення середнього числа лейкоцитів порівняно з контрольною групою. Як правило, у цих дітей та підлітків спостерігалось також вірогідне збільшення числа паличкоядерних нейтрофілів. Число сегментоядерних нейтрофілів було вірогідно збільшене (р<0,05) тільки у 15-річних підлітків, а число еозинофілів – у 9 – 14-річних школярів. Вірогідне збільшення кількості базофілів (р<0,05) виявлено у 14-річних підлітків. У всіх вікових групах прослідковувалась тенденція до збільшення середнього числа моноцитів. Вірогідне значення (р<0,05) спостерігалось у 9, 12 – 15-річних підлітків. Слід зауважити, що кількість лімфоцитів мала тенденцію до зменшення у всіх вікових групах. Вірогідне значення (р<0,05) виявлено у підлітків 11, 14 – 15 років.

При забруднені навколишнього середовища 5 – 15 Кі/км2 з боку червоної крові спостерігалась різнонаправлена залежність у порівнянні з показниками при рівні радіоактивного забруднення 1 – 5 Кі/км2. Так, вірогідне зменшення кількості еритроцитів (р<0,05) відмічено у 15-річних підлітків, а зниження гемоглобіну – у 6, 9-10, 13-річних школярів. Середній об'єм еритроцитів та середня концентрація гемоглобіну в одному еритроциті переважно збільшувалась за всіма віковими групами дітей та підлітків. Середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті зменшувався в 9 та 11-річних дітей та підвищувався у 12, 13 – 15-річних підлітків. Число тромбоцитів переважно знижувалось у порівнянні з їх кількістю, яка підвищувалась у більшості дітей та підлітків з рівнем радіоактивного забруднення навколишнього середовища 1 – 5 Кі/км2. Порівнюючи середнє число лейкоцитів периферичної крові дітей та підлітків з нижчим рівнем радіоактивного забруднення навколишнього середовища, слід зазначити тенденцію до їх зменшення майже у всіх вікових групах. Паличкоядерний зсув спостерігався у 10 – 11, 13 – 15-річних підлітків, а у 6 – 8-річних дітей відмічається вірогідне їх зменшення. Кількість сегментоядерних нейтрофілів вірогідно зменшувалася у 10-річних дітей та 12 і 15-річних підлітків, а кількість еозинофілів вірогідно збільшувалась у 6, 12 і 14-річних підлітків. Щодо базофілів, то майже за всіма віковими групами прослідковується тенденція до їх збільшення. Кількість моноцитів у деяких вікових групах як підвищувалась (6 –9, 12 і 15-річних), так і зменшувалась (9 – 11-річних). Число лімфоцитів суттєво не змінювалося, за винятком 10-річних дітей, де їх кількість вірогідно збільшувалась та 15-річних підлітків, де їх кількість вірогідно зменшувалась (р<0,05).

Нами також вивчені показники периферичної крові при рівні радіоактивного забруднення навколишнього середовища 15 – 40 Кі/км2. Показники червоної крові (еритроцити, гемоглобін) майже не змінювалися відповідно з рівнем радіоактивного забруднення навколишнього середовища 5 – 15 Кі/км2. Виняток складають діти 14 років, де рівень еритроцитів вірогідно зменшений (р<0,05). Суттєвих змін відносно середнього об'єму еритроцитів та середньої концентрації гемоглобіну в одному еритроциті не спостерігалось. Показники середнього вмісту гемоглобіну в одному еритроциті практично відповідали показникам при нижчих рівнях радіоактивного забруднення навколишнього середовища (1 – 5 Кі/км2, 5 – 15 Кі/км2 ). Вірогідне значення виявлено у 6 – 9, 12 і 15-річних школярів. Кількість тромбоцитів у різних вікових групах незначно змінювалась, але не встановлено вірогідного значення (р>0,05) у порівнянні з іншими рівнями радіоактивного забруднення навколишнього середовища. Прослідковується вірогідне підвищення середнього числа лейкоцитів (р<0,05) майже за всіма віковими групами дітей та підлітків, що спостерігається при рівні радіоактивного забруднення навколишнього середовища 1 – 5 Кі/км2. Проте збільшення середнього числа лейкоцитів при рівні радіоактивного забруднення навколишнього середовища 15 – 40 Кі/км2 дещо нижче ніж при рівні 1 – 5 Кі/км2, але вище ніж при рівні радіоактивного забруднення навколишнього середовища 5 – 15 Кі/км2. У лейкоцитарній формулі переважало збільшення кількості базофілів, паличкоядерних нейтрофілів та моноцитів. Число лімфоцитів дещо зменшувалося майже у всіх вікових групах з вірогідним значенням у підлітків 15 років (р<0,05).

Отже, загальний фон радіаційного забруднення впливав на показники периферичної крові у дітей та підлітків, але ці зміни не носили лінійного характеру.

Досліджувалась периферична кров у 2279 дітей та підлітків у залежності від загального рівня внутрішнього випромінення. Показники крові у дітей з наявністю внутрішнього випромінення порівнювались з такими ж у 293 дітей без інкорпорованих радіонуклідів (контрольна група).

Як свідчать отримані дані , при активності внутрішнього випромінення до 4500 Бк кількість еритроцитів в 1 мкл суттєво не відрізнялась від показників у дітей контрольної групи. В групах дітей, у яких активність внутрішнього випромінення перевищувала 4500 Бк, число еритроцитів було вірогідно збільшене. Аналогічна закономірність виявлена щодо гемоглобіну та гематокриту. Середній об'єм еритроцитів був вірогідно зменшений лише у дітей з активністю внутрішнього випромінення до 500 Бк. Середня концентрація гемоглобіну в еритроциті вірогідно (р<0,05) зменшувалась при активності внутрішнього випромінення до 2500 Бк, а середня концентрація гемоглобіну була знижена у дітей при активності 501 – 4500 Бк. У дітей з наявністю активності внутрішнього випромінення спостерігалась тенденція до зниження числа тромбоцитів в 1 мкл. Вірогідне зниження відмічалось при активності 1501 – 2000 Бк та 6001 – 10000 Бк.

Кількість лейкоцитів суттєво не змінювалась в жодній з обстежених груп дітей. Число еозинофілів вірогідно зменшувалось у дітей з активністю 1501 – 4000 Бк та 10001 – 15000 Бк. Така ж закономірність виявлена по відношенню до базофілів. На кількість паличкоядерних нейтрофілів переважав пригнічуючий вплив внутрішнього випромінення, а число сегментоядерних нейтрофілів переважно збільшувалось. Число лімфоцитів зменшувалось при активності 501 – 1500 Бк та 4501 – 15000 Бк. Зменшення числа моноцитів спостерігалось в групах дітей з актиністю 501 – 3000 Бк, 4501 – 5000 Бк, а моноцитоз – при 10001 – 15000 Бк.

Поряд з вивченням корелятивного зв'язку окремих показників периферичної крові у дітей та підлітків різних вікових груп з від'ємними результатами виміру внутрішнього випромінення (контрольна група), нами проведений кореляційний аналіз гемограм у 3618 школярів з різним рівнем активності інкорпорованого радіоцезію у віковому аспекті. Як свідчать отримані дані, кореляційні взаємозв'язки між окремими показниками периферичної крові у дітей та підлітків різних вікових груп дещо відрізняються від контрольної групи. Сила кореляційної залежності між окремими показниками периферичної крові змінюється в залежності від рівня питомої активності ВВ.

Отже, проведений індивідуальний гематологічний моніторинг не виявив вірогідного збільшення частоти захворювань системи крові у дітей та підлітків у порівнянні з контрольною групою. Статистичний аналіз кількісних параметрів периферичної крові дітей та підлітків, які мешкають на радіаційно забруднених територіях, свідчить про їх різновекторні зв'язки з активністю внутрішнього випромінення. Згідно з нашими дослідженнями, середні кількісні показники периферичної крові обстежених дітей не виходять за межі вікових норм, зокрема не виявлено грубих відхилень у гемограмах та специфічних “радіаційних” гематологічних симптомів, а також індикаторів дії іонізуючого випромінення. Виявлені при індивідуальному аналізі патологічні зміни параметрів периферичної крові (анемія, лейкоцитоз, еозинофілія тощо) у більшості випадків були обумовлені супутньою соматичною патологією. Отже, в кожному конкретному випадку патологічні відхилення гемограми, на наш погляд, некоректно розглядати як специфічні в плані радіаційного впливу. Вважаємо, що клініко-лабораторна ідентифікація променевого ураження в умовах незначної інкорпорації практично неможлива через високі компенсаторні можливості організму дитини.

Незважаючи на те, що практично відсутні суттєві відхилення в стані здоров'я дітей та підлітків, в т.ч. “гематологічного”, виявлені корелятивні взаємозв'язки диктують необхідність всіх дітей із інкорпорованим радіоцезієм відносити до групи ризику в зв'язку із можливими віддаленими наслідками. Виникає необхідність проведення подальшого регулярного обстеження дітей в усіх вікових групах, включаючи гематологічний моніторинг, а також комплекс реабілітаційних заходів.

Таким чином, продемонстрована оцінка дозозалежного впливу різних рівнів внутрішнього випромінення підкреслює практичну цінність отриманих результатів, які слід враховувати при створенні комплексу реабілітаційних заходів для дітей та підлітків, що проживають на забруднених радіонуклідами територіях, у певній мірі прогнозувати та оцінювати отримані дані при подальшому спостереженні.

ВИСНОВКИ

1. Вивчення впливу малих доз радіації на периферичну кров є актуальною проблемою. У роботі вирішено конкретне наукове завдання щодо вивчення епідеміології внутрішнього випромінення та оцінки дозозалежного впливу його на стан кровотворної системи у дітей та підлітків, які проживають у північних районах Житомирської області.

2. Встановлено, що тільки 19,7% із всіх дітей, що про проживають в північних районах Житомирської області, вважаються практично здоровими; решта дітей (80,3%) мають різні відхилення в стані здоров'я. Найчастіше зустрічаються хвороби ротової порожнини та носоглотки (23,9%), хвороби щитовидної залози (9,2%), вегетосудинні дистонії (7,0%), лімфаденопатії (4,2%), анемії (2,0%). Слід зауважити, що анемії частіше виявлялись серед дітей Лугинського (3,0%), Олевського (2,1%), Коростенського (2,0%) та Овруцького (2,0%) районів.

3. Вивчаючи епідеміологію обстежених дітей та підлітків, що проживають в північних районах Житомирської області (1991–1996рр.), встановлено, що, як і загальна активність інкорпорованого радіоцезію, так і питома активність, залежать від віку дітей та району мешкання. Активність ІР зростає з віком як у хлопчиків, так і у дівчаток. Найвища активність ІР спостерігається у мешканців Народичського, Олевського, Коростенського та Овруцького районів, де забрудненість грунту та