Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Дребот Наталія Петрівна
УДК 338.45:330.332.(447)
Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства
Спеціальність: 08.06.02 – Підприємництво,
менеджмент та маркетинг
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів-2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Оксанич Олександр Емануїлович
Інститут регіональних досліджень Нан України, провідний науковий співробітник
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Козоріз Марія Андріївна,
Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу соціально-економічних і правових проблем розвитку підприємництва
кандидат економічних наук, доцент
Тарнавська Наталія Петрівна,
Тернопільська академія народного господарства,
доцент кафедри менеджменту та маркетингу
Провідна установа: Ужгородський національний університет
кафедра економіки, менеджменту та маркетингу,
Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород.
Захист відбудеться “11” липня 2001 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 79646, м. Львів, вул. Степана Бандери, 12, ІV корпус, ауд. 406.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: 79646, м. Львів, вул. Професорська, 1.
Автореферат розісланий “7” червня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради | Пащенко І.Н. |
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Якісна зміна соціально-економічної природи підприємства в ринковій економіці, перетворення його з такого, що керується централізовано, у вільний, самостійно господарюючий суб’єкт вимагають адекватної системи управління інвестиціями. За умов, коли процес прийняття господарських рішень в економіці України набув децентралізованого характеру, суттєво зросла роль підприємств у процесах залучення і подальшого управління використанням інвестицій.
В умовах конкурентного ринку найбільш суттєвими факторами успіху промислового підприємства стають зниження питомих витрат виробництва та реалізації продукції, розробка і наступна організація випуску та збуту нових конкурентоспроможних типів товарів або послуг. Ефективність і дієвість цих факторів визначатимуться новими видами сировини та напівфабрикатів, наявністю відповідного технологічного парку, сучасної інформаційної бази і спеціалістів відповідного рівня професійної підготовки. Успішне вирішення цих проблем, подолання кризи у виробництві і становлення ринкової економіки в Україні можливе на підставі вивчення і використання світових та вітчизняних досягнень теорії й практики інвестиційного менеджменту, раціонального поєднання національного та зарубіжного досвіду аналізу інвестиційних процесів, їх ефективності та форм державної підтримки.
Проблема управління інвестиційною діяльністю підприємства, яка полягає у створенні індивідуальної системи інвестицій промислового підприємства, адекватної потребам ринку і внутрішнім можливостям, ще не знайшла свого належного розв’язання. На підприємствах у сучасних умовах інвестиційна діяльність здійснюється, як правило, безсистемно, за відсутності узгодження різних інвестиційних проектів і глибокого вивчення ринку. Немає однозначних підходів до управління інвестиційною діяльністю в сучасних несприятливих для підприємств кризових умовах. Потребують уточнення і подальшого вивчення питання стратегічного управління інвестиційною діяльністю, обґрунтування методів вибору варіантів інвестування в контексті стратегії розвитку підприємства. Розв’язання завдань активізації інвестиційної діяльності вимагає на сучасному етапі подальшої розробки рекомендацій у сфері розвитку структур управління, оцінки інвестиційних можливостей підприємства, виходячи з його фінансово-господарського стану.
Відсутність концептуально цілісної методологічної й методичної бази, недосконалість науково обґрунтованих рекомендацій і висновків з питань управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства в умовах становлення і розвитку в нашій державі ринкового середовища визначили актуальність і своєчасність дослідження, його науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з дослідженнями в Інституті регіональних досліджень НАН України за темами: “Державна програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону” – Програма “Карпати” (Договір з Мінекономіки України від 01.05.1993 р.); “Дослідження проблеми інвестування структурних реформувань промисловості регіону”, “Державна програма соціально-економічного розвитку Поділля на період до 2000 р. “(Договір № 14/493 від 23.12.1996 р.).
Матеріали дослідження були використані при рейтинговій оцінці економічного потенціалу та інвестиційної привабливості регіонів (Договір з Мінекономіки України № від 22.06.1999 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: обґрунтування та розробка теоретичних, методичних і прикладних аспектів становлення, розвитку та вдосконалення організаційно-економічних методів регулювання інвестиційних процесів на рівні промислового підприємства та рекомендацій щодо їх реалізації.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
-
аналіз основних тенденцій розвитку інвестиційних процесів в Україні;
-
вивчення зарубіжного досвіду використання державних регуляторів інвестиційної діяльності та оцінка можливостей їх адаптації до вітчизняних умов;
-
визначення основних факторів впливу на інвестиційну діяльність підприємства;
-
аналіз та обґрунтування методичного підходу до вибору стратегії інвестиційної діяльності підприємства в кризових умовах;
-
обґрунтування основних напрямів удосконалення управління інвестиційною діяльністю на рівні промислового підприємства;
-
удосконалення методів розробки і прийняття управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методичні аспекти управління процесом інвестиційної діяльності на рівні промислового підприємства.
Об’єктом дослідження обрано виробничо-господарську діяльність підприємств деревообробної промисловості.
Методологія та методика дослідження. Дослідження ґрунтується на фундаментальних роботах зарубіжних та українських учених з проблем управління інвестиціями, системному аналізі фінансово-господарського стану та інвестиційного забезпечення розвитку підприємств. У роботі використано законодавчі і нормативні акти України.
Розробку наукових положень, методичних рекомендацій здійснено на підставі статистичних даних та результатів дослідження господарсько-комерційної діяльності підприємств за 1995 – 2000 рр., наукової літератури за темою дисертації, а також матеріалів періодичної преси.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна роботи полягає в:
-
подальшому розвиткові принципових положень щодо розробки, формування і наступної реалізації інвестиційної стратегії підприємства, яка передбачає ідентифікацію місії підприємства і його довгострокових цілей, вибір, виходячи з тенденцій розвитку зовнішніх факторів і можливостей самого підприємства, пріоритетних напрямів інвестування та розробку на цій підставі довгострокової інвестиційної програми підприємства;
-
обґрунтуванні методичних рекомендацій щодо формування фінансової стратегії підприємства, основним складовим елементом якої є формування в розрізі управління інвестиційною діяльністю інвестиційних ресурсів за рахунок зростання вартості майна, оптимізації прибутків і ризику, оптимального використання залучених коштів, зокрема акціонерного капіталу;
-
сформульовані концептуальні підходи до формування стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємств, які базуються на системі цілей базової діяльності підприємства, встановленні їх пріоритетів щодо його розвитку, принципах ієрархічності, системності і комплексності;
-
запропоновано модель інтегральної оцінки фінансово-господарського стану промислового підприємства, яка ґрунтується на розрахунку індексів зміни показників прибутковості, оборотності активів, ліквідності і фінансової стійкості підприємства при диференціації їх значимості для конкретного підприємства шляхом застосування вагових коефіцієнтів і визначення на цій основі узагальнюючого показника;
-
знайшли подальший розвиток підходи до оптимізації джерел інвестування за критеріями прибутковості і ризику інвестицій, який розраховується як середня геометрична показників ризику, визначених методом моделювання, експертним та статистичними методами.
Теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що розроблені теоретичні положення і методичні підходи до реалізації заходів стосовно вдосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємства в умовах формування ринкового середовища.
Практичне значення отриманих результатів полягає в застосуванні розроблених рекомендацій щодо формування системних цілей підприємства та інтегральної оцінки його фінансово-господарського стану в управлінні інвестиційною діяльністю промислового підприємства.
Практичні пропозиції і рекомендації автора впроваджені на підприємстві “ЗІ ЛТД” (м. Львів) (акт впровадження від 25 лютого 2000 р.), АТ “Явір” (смт Івано-Франкове Львівської області) (довідка про впровадження від 2 березня 2000 р.).
Висновки та узагальнення, зроблені в результаті досліджень, були використані при підготовці та викладанні лекційних курсів з таких дисциплін: фінансовий менеджмент, аналіз інвестиційних проектів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, в якій викладено науковий підхід до визначення адекватних етапу становлення ринкової економіки моделей та методів управління інвестиційною діяльністю підприємства.
Апробація результатів досліджень. Результати дослідження доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональна економіка України: наукові основи, методи, механізми” (Львів 21-23 травня 1998 р.), Другій міжнародній економічній конференції “Значення і проблеми зовнішньоекономічних відносин у державах, що трансформуються, з огляду на прямі іноземні інвестиції” (м. Ширгісвальде, Німеччина, 18-19 травня 1999 р.), Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (Суми, 23-24 вересня 1999 р.), Першому симпозіумі Інституту економіки та управління Свєнтокшиської політехніки (10 січня 2000 р., м. Кельце, Польща).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом д. а., з них 6 – у фахових виданнях, 5 – у додаткових.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – сторінок комп’ютерного тексту, в тому числі основний зміст – сторінка, з яких займають повністю таблиці та рисунки, таблиць, рисунків, додатки на сторінках. Список використаних джерел нараховує 152 позиції і займає сторінок.
Основний зміст дисертаційної роботи
У дисертації обґрунтовано нові підходи до системоутворюючого і регулюючого фактора інвестиційної діяльності підприємств в умовах ринкового середовища; досліджено їх фінансово-господарський стан як підґрунтя реальних та потенційних інвестиційних надходжень; запропоновано методичні підходи та моделі вибору інвестиційної стратегії промислових підприємств.
У першому розділі – “Теоретичні та прикладні аспекти управління інвестиційною діяльністю на промисловому підприємстві” – розкривається економічна сутність інвестиційної діяльності як об’єктивного фактора розвитку підприємства в умовах ринку, аналізуються основні фактори впливу на процеси інвестування та їх прояв у сучасних умовах, обґрунтовуються шляхи поліпшення інвестиційного клімату, окреслюються проблеми управління інвестиційною діяльністю на підприємстві і напрями їх вирішення.
У процесі досліджень виявлено, що об’єктивна потреба активізації інвестиційної діяльності зумовлена, передусім, необхідністю докорінних змін у структурній політиці, реорганізації економіки, метою якої є відродження провідних галузей, що забезпечують ефективне та якісне задоволення потреб суспільства, і подальшому розвиткові в таких сферах:
-
оновлення технологічного парку існуючих виробництв і здійснення на цій основі ресурсозбереження на якісно вищому рівні, підвищення конкурентоспроможності підприємств і галузей;
-
розробки та освоєння конкурентоспроможної продукції, у тому числі шляхом закупівлі ліцензій, патентів, ноу-хау, що дозволить забезпечити випуск якісної, імпортозамінної і ресурсомісткої продукції;
-
забезпечення технологічної замкнутості виробничого циклу на виробництвах, які виготовляють проміжний продукт;
-
удосконалення кадрового потенціалу, здатного здійснювати стратегічні цілі підприємства;
-
створення нових робочих місць у пріоритетних напрямах розвитку промисловості, які спроможні втримувати конкурентні переваги на зовнішньому ринку і адекватне поліпшення зовнішньоторговельного сальдо.
Відповідно до окреслених проблем, які відбиваються і на окремих господарюючих у цих умовах підприємствах, було проаналізовано основні причини низького рівня інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств, причинно-наслідкові зв’язки між інвестиціями та очікуваними результатами окремого підприємства.
На думку автора, здійснення інвестицій ще не гарантує ринкового успіху підприємства, якщо відсутня узгодженість дій у сфері інвестування, основу якої повинна становити стратегія розвитку підприємства.
З огляду на це інвестиційну діяльність підприємства окреслено як комплекс узгоджених дій персоналу підприємства, спрямованих на обґрунтування і реалізацію інвестицій відповідно до стратегії його розвитку.
Узагальнення існуючих методичних підходів до управління інвестиційною діяльністю підприємства і вибору інвестиційної стратегії дало змогу встановити послідовність і класифікувати основні етапи останньої.
До них віднесено: вибір напрямів та об’єктів інвестування, акумуляцію необхідних інвестиційних ресурсів і подальшу реалізацію інвестиційних проектів для отримання очікуваного прибутку. В реальних умовах окремого підприємства кожний з цих етапів – від вибору напрямів та обєктів інвестування до розподілу отриманих доходів – пов’язаний з вирішенням багатьох специфічних завдань, зумовлених впливом множини факторів.
У дисертації, на основі аналітичного огляду та узагальнення зарубіжного досвіду щодо формування і реалізації концепції управління інвестиційною діяльністю підприємства, зроблено висновок: ці процеси повинні здійснюватись з урахуванням впливу факторів, які можна умовно поділити на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх факторів віднесено фінансовий, технологічний і технічний рівні виробництва, рівень менеджменту і маркетингу, конкурентоспроможність продукції тощо. До зовнішніх – існуючі в країні економіко-правові регулятори та адекватний цьому стан середовища господарювання (податкова, кредитно-фінансова і митна системи, рівень інфляції, правова дисципліна, рівень корупції, бюрократизм владних структур, досконалість конкурентного середовища (рівень і характер конкуренції, розвиток ринкової інфраструктури), соціальні, політичні, екологічні фактори (рис. ).
Рис. 1. Фактори впливу на інвестиційну діяльність підприємства
Аналіз, зроблений у роботі, показує, що зовнішні фактори поки що несформованого конкурентного середовища в Україні в цілому є несприятливими для інвестування. На рис. показано динамічні зміни окремих макроекономічних показників економіки України за 1991 – 1999 рр., які наочно ілюструють загальний стан економіки.
Цілком очевидно, що криза в інвестиційній діяльності поглиблюється і загострюється, тобто наслідки браку обсягів інвестування щороку стають дедалі загрозливішими. Темпи згортання виробничих інвестицій майже удвічі випереджують падіння ВВП та промислового виробництва. Частка інвестицій у ВВП зменшилася до рівня, який не забезпечує навіть простого відтворення. Усе це вказує на активно прогресуючий процес остаточного виснаження промислово-виробничого потенціалу.
Необхідність активізації інвестиційної діяльності промислових підприємств, яка є однією з основних умов подолання кризи і підвищення конкурентоспроможності національної економіки, ілюструє розроблена автором схема причинно-наслідкових зв’язків між інвестиціями та їх очікуваними наслідками (рис. ).
Проблема активізації інвестиційної діяльності сьогодні може бути вирішена при умові створення сприятливого інвестиційного клімату. На нашу думку, під інвестиційним кліматом розуміється характер впливу всієї сукупності зовнішніх стосовно підприємства факторів інвестиційної діяльності (економічних, політичних, соціальних та правових) і тенденції розвитку цих факторів. Таке визначення ґрунтується на тому, що умови інвестиційної діяльності формуються саме характером впливу вказаних факторів (якщо цей вплив позитивний, то вважається, що інвестиційний клімат хороший, і – навпаки). З другого боку, зазначене визначення враховує динамічний характер господарських процесів. Адже важливою характерис-тикою середовища інвестування є не тільки кількісні його параметри, а й тенденції в розвитку цих параметрів.
Узагальнення практики промислових підприємств і аналітичний огляд численних наукових публікацій з досліджуваної проблеми дає підставу зробити висновок про зростання ролі управління в активізації інвестиційних процесів на підприємстві. Водночас дослідження реального стану менеджменту на вітчиз-няних підприємствах свідчать про те, що його стан не відповідає сьогоднішнім вимогам. У дисертації доведено, що основними причинами цього є:
-
непідготовленість багатьох підприємців до розробки якісних інвестиційних планів, зокрема – бізнес-планів;
-
побоювання втрати позиції лідера;
-
відсутність вільного доступу до ринкової інформації, зокрема, через недостатньо розвинену інформаційну інфраструктуру ринку;
-
недостатній кваліфікаційний рівень працівників, зайнятих у сфері підготовки техніко-економічних обґрунтувань і рішень.
У другому розділі дисертації– “Стратегія інвестування промислового підприємства – досліджувалися аналіз та особливості стратегічного управління інвестиційною діяльністю промислових підприємств в умовах кризи з використанням функцій менеджменту (планування, організації, мотивації, реалізації і контролю). У результаті розроблено рекомендації щодо вибору фінансової стратегії підприємства в контексті його інвестиційної діяльності.
Аналіз практики господарювання на підприємствах меблевої промисловості, здійснений автором, показав, що вдосконалення системи управління інвестиційною діяльністю для більшості суб’єктів господа-рювання зводиться до спроб сьогоденної модифікації окремих елементів цього процесу. Натомість, реальні інвестиції пов’язані передусім з довгостроковою перспективою, оскільки сам інвестиційний цикл займає досить тривалий проміжок – від року і більше.
З’ясувалося, що на переважній більшості підприємств інвестиційна діяльність здійснюється без достатнього врахування потреб ринку, фактично не передбачається модернізація обладнання, використання нових матеріалів, технологій тощо. Керівники підприємств нехтують тим фактом, що інвестиційна стратегія підприємства повинна тісно переплітатися, зокрема, з маркетинговою стратегією, тобто будуватися з урахуванням ринкової кон’юнктури і тенденцій її змін.
Аналіз фактичних матеріалів і практики діяльності вітчизняних підприємств, якщо порівнювати із досвідом діяльності в умовах ринку західних фірм, дозволив визначити основні принципи побудови стратегії підприємства в цілому, а отже, й інвестиційної стратегії, серед яких:
-
підпорядкування інвестицій вимогам ринку;
-
оптимальне поєднання довго- і середньострокових інвестицій;
-
забезпечення комплексності та системності інвестування;
-
оптимізація портфеля інвестицій з позицій прибутковості і ризику.
На рис. наведено загальну схему розробки і реалізації інвестиційної стратегії.
Рис. 4. Алгоритм розробки та реалізації інвестиційної стратегії
Автор робить висновок, що навіть у межах однієї галузі існують значні розбіжності у виборі стратегії діяльності підприємства, а отже, і в напрямах інвестування. На досліджених у дисертації виробництвах із значними можливостями маневру у видах продукції (меблеве виробництво, деревообробка) респонденти вбачають перспективу розвитку підприємства в розвитку продукції (31,8і в диверсифікації виробництва (30,6трохи менше – в утриманні існуючих видів продукції на існуючих ринках (25,95Натомість для виробництв з обмеженими можливостями маневру в асортименті, пріоритет у стратегії розвитку підприємства респонденти вбачають в утриманні існуючих ринків для традиційних видів своєї продукції (65,05і в пошуку нових ринків збуту (20,0Достатня репрезентативність проведеного анкетування (74 анкети) дає змогу зробити висновок про значні відхилення у виборі пріоритетів стратегічного розвитку не лише в межах однієї галузі, а й у межах одного підприємства, яке має кілька виробництв (табл. .). Можна зробити висновок також і про те, що одним з основних факторів вибору стратегії є характер продукції.
Таблиця 1
Оцінка респондентами напрямів інвестування в системі
“продукція – ринки” на підприємствах деревообробної
і меблевої промисловості західного регіону України, %*
Види виробництв | Види стратегії
Утриман-ня ринку | Розвиток продукту | Розвиток ринку | Диверси-фікація | Разом
меблеве | 20,4 | 45,6 | 13,7 | 21,3 | 100 | деревообробне | 31,5 | 18,1 | 10,5 | 39,9 | 100 | у середньому | 25,95 | 31,80 | 12,10 | 30,60 | 100 | виробництво ДСтП | 55,2 | 8,0 | 32,6 | 4,2 | 100 | виробництво меблевих щитів | 74,9 | 6,1 | 7,4 | 11,6 | 100 | у середньому | 65,05 | 7,05 | 20,00 | 7,90 | 100 | у середньому для всіх виробництв | 45,5 | 19,5 | 16,1 | 19,2 | 100 | * опрацювання автора.
Практика тих підприємств, які займаються розробкою стратегічних планів, показала, що процес управління інвестиційною стратегією підприємства доцільно будувати:
-
на рівні підприємства в цілому;
-
за окремими стратегічними напрямами інвестування;
-
щодо продукту (товарів, послуг).
Інвестиційна стратегія підприємства значною мірою залежить від його фінансової стратегії. Це зумовлено тим, що, по-перше, фінансова стратегія дозволяє отримати оптимальне щодо кінцевих результатів співвідношення прибутків і ризиків; по-друге, від неї залежать розміри власних інвестицій підприємства і суми залучених та запозичених інвестиційних ресурсів.
Виходячи з цього, у дисертації обґрунтовані послідовність та доцільні засади щодо розробки фінансової стратегії підприємства:
-
розробка системи заходів щодо зростання вартості підприємства, факторами якої є збільшення доходів, зниження виробничого або фінансового ризику, поліпшення структури активів, оптимізація витрат;
-
оптимізація прибутків і ризику, грошових потоків, зумовлених реалізацією окремих завдань інвестиційної програми;
-
оптимізація використання залучених і запозичених коштів, у тому числі акціонерного капіталу, зокрема, можливостей капіталізації дивідендів та емісії цінних паперів.
На підставі існуючих методологічних підходів до формування стратегії розвитку підприємства обґрунтовано необхідність розробки системи цілей підприємства. Встановлено, що залежно від стратегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства, а також існуючих і прогнозованих умов господарювання роль головної цілі можуть відігравати різні категорії, які утворюють “каталог цілей”, складений з дотриманням принципів ієрархічності, системності і комплексності (табл. ).
Практична реалізація вищенаведених засад формування цілей інвестиційної діяльності підприємства може здійснюватися в кілька етапів. На першому з них розробляється концепція формування програми, яка базується на визначеній місії підприємства й основних напрямах інвестування. На наступних етапах у програмі інвестування враховуються цілі, об’єкти, джерела, строки реалізації, виконавці.
Таблиця 2
Каталог цілей підприємства
Види цілей | Основні категорії цілей | Ринкові цілі | Частка в ринку, швидкість обороту, освоєння нових ринків | Економічні цілі | Прибуток, рентабельність усіх активів, рента-бельність власних активів, рентабельність продажу | Фінансові цілі | Ліквідність, кредитоспроможність, можливість самофінансування, структура капіталу | Соціальні цілі | Ставлення держави, громадська думка, однакові конкурентні умови державних і недержавних підприємств | Цілі, пов’язані з владою і престижем | Незалежність, престиж, суспільні впливи |
Третій розділ дисертації – “Розвиток інвестування на підприємстві” – подає методичні розробки автора стосовно обґрунтування підходів до інтегральної оцінки фінансово-господарського стану промислового підприємства, шляхів фінансового забезпечення інвестиційних процесів на промислових підприємствах через використання можливостей фондового ринку, вибору оптимальних варіантів інвестування інновацій з урахуванням ризику.
Практика показує, що інвестиційна діяльність промислового підприємства завжди пов’язана зі стабільністю його фінансового стану. У переважній більшості випадків підприємства використовують залучені і (чи) запозичені інвестиційні ресурси. Проведені автором дослідження дозволяють стверджувати, що умови надання цих ресурсів, як правило, визначаються фінансовим станом підприємства і тенденціями його господарського розвитку.
Фінансовий стан підприємства є об’єктивним відображенням результатів його виробничо-господарської діяльності. Для її оцінки використовується широке коло показників, які характеризують різноманітні аспекти цього стану: фінансову стійкість, ліквідність, прибутковість і оборотність активів тощо. У той же час існуючі методичні підходи не враховують динамічного характеру виробничо-господарської діяльності підприємств і не дають однозначної, інтегральної оцінки фінансово-господарського стану підприємства, тобто його своєрідного фінансового рейтингу. Поза тим така оцінка вкрай необхідна, хоча б для виявлення тенденцій у розвитку підприємства, а також для визначення позиції підприємства на ринку шляхом порівняння його рейтингу з рейтингом найближчих конкурентів, середньогалузевим рівнем тощо.
Аналіз науково-методичної літератури дозволив визначити такі особливості інтегральної оцінки рівня фінансово-господарського стану підприємства: вона повинна бути узагальненою; акумулювати всі основні аспекти виробничо-господарської діяльності підприємства; враховувати можливість короткотермінового погіршення окремих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які, однак, не є характеристикою погіршення стабільності підпри-ємства (так, реалізація маркетингової стратегії освоєння нових ринків досить часто призводить до часткового зниження показників прибутковості).
На підставі зазначеного вище, у дисертації пропонується модель оцінки рівня фінансово-господарського стану підприємства, яка побудована на принципі визначення відхилень фактичних значень показників від базових.
Вибір бази порівняння відповідних показників обумовлюється цілями оцінки: залежно від того, з якою метою визначається рівень фінансово-господарського стану підприємства, обирається база порівняння.
У дисертації пропонуються такі варіанти:
-
варіант 1 – за базу порівняння приймаються показники аналізованого підприємства за відповідний період минулого року. Ціль оцінки – коригування стратегії підприємства відповідно до змін у планах діяльності (укладення угод; негативні тенденції фінансових показників);
-
варіант 2 – базу порівняння становлять показники фінансово-господарської діяльності кращих, “еталонних” підприємств-конкурентів. Оцінка дозволяє визначитися з невикористаними для подальшого розвитку резервами та їх оптимальним скеруванням;
-
варіант 3 – за базу порівняння приймаються відповідні середньогалузеві показники. Здійснена оцінка визначає рейтинг підприємства і дає підстави щодо планів технічного переозброєння.
До показників, які характеризують фінансово-господарський стан підприємства, віднесено оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансову стійкість і ліквідність активів тощо.
Оцінка рівня фінансово-господарського стану підприємства повинна враховувати відмінності в економічній сутності цих показників. Ці відмінності найбільш доцільно елімінувати, використовуючи метод експертних оцінок.
Формула для визначення інтегрального показника рівня фінансово-господарського стану підприємства S (у балах) може бути представлена рівнянням:
, (1)
де Iij – індекс і-го показника в j-й групі; Kj – коефіцієнт значимості j-ї групи показників; Kijзн – коефіцієнт значимості і-го показника в j-й групі; Kузj – коефіцієнт узгодження кількості показників для j-ї групи.
Суть останнього коефіцієнта полягає в подоланні відмінностей, обумовлених розбіжністю в кількості показників у різних групах.
Коефіцієнт узгодження Kузj розраховується за виразом:
Kузj = ImaxLj, (2)
де Imaх – кількість показників у найбільшій з прийнятих для розрахунків групі; Lj – кількість показників у j-й групі.
Відповідні коефіцієнти значимості Kj і Kijзн розраховуються як середні арифметичні експертних оцінок, наведених у балах, залежно від числа показників чи числа груп показників.
Величина дії (індекс показника) за своєю економічною суттю є індексом зростання і-го показника в j-й групі порівняно з базовим (якщо йдеться про зміну цього показника в часі) або характеристикою рівня даного показника у відповідності до базового (якщо йдеться про зіставлення однакових показників на різних підприємствах або із середніми їх значеннями в галузі). Індекс показника Іij визначається як
Іij = AijфAijб, (3)
де Aijф – значення і-го показника j-ї групи для даного підприємства (фактичне значення), Aijб значення і-го показника j-ї групи за базою порівняння.
Індексний вимір розбіжностей між фактичним і базисним значенням показників дає змогу забезпечити максимальне зіставлення всіх використовуваних показників у процесі визначення загальної (інтегральної) оцінки фінансово-господарської стабільності підприємства.
Однією з основних проблем фінансового забезпечення реалізації інвестиційних проектів для вітчизняних підприємств є вибір та оптимізація джерел фінансування. Розглядаючи ризик як можливість повної або часткової втрати активів підприємства, критерій вибору джерел фінансування може бути представлений формулою:
, (4)
де Y – показник ефективності використання залучених (запозичених) інвестиційних ресурсів; L – прибуток, отриманий за рахунок фінансового важеля, зумовленого використанням залучених (запозичених) інвестиційних ресурсів; Kі – сума залучених (запозичених) інвестиційних ресурсів; Kі – витрати, пов’язані з обслуговуванням і платою за використання залучених (запозичених) інвестиційних ресурсів; Rві – ризик втрати частини активів підприємства при використанні і-го джерела інвестування; А – частина активів підприємства, стосовно якої існує ризик втрати.
У дисертації запропоновано розраховувати ризик інвестування на підставі сукупної оцінки його рівня, який визначається за формулою:
, (5)
де – середня величина ризику інвестиції, розрахована як середня геометрична показників ризику, визначених методом моделювання (m), експертним (e) та статистичним (s).
Вибір варіантів інвестицій на підприємстві, як і можливих напрямів інвестування, ставить за мету досягнення двох основних цілей – збільшення обсягу прибутку і прибутковості капіталу. Для цього в процесі дослідження розроблено методичний підхід до оцінки ефективності управління інвестуванням, в основу якого покладено синергічний ефект реалізації інвестиційної програми в цілому. Оцінка ефективності системи управління базується на врахуванні відхилень у строках реалізації завдань, передбачених інвестиційною програмою. Критерії та оцінювальні показники при цьому можуть суттєво відрізнятися, залежно від складності, рівня деталізації, часових горизонтів інвестиційної програми, специфіки виробництва і реалізації продукції та інших факторів. Для вдосконалення контролю за виконанням завдань програми запропоновано використовувати нормативний метод оцінки відхилень у строках, який передбачає поділ завдань програми за рівнями складності і поділ відхилень у строках.
Висновки
1.
У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичні узагальнення і практичне вирішення науково-прикладного завдання щодо становлення, розвитку та вдосконалення організаційно-економічних методів управління інвестиційною діяльністю на рівні промислового підприємства в умовах формування ринкової економіки.
2.
Інвестиційні процеси в Україні мають чітко виражену тенденцію до скорочення. При цьому незадовільними є темпи і пропорції інвестиційної діяльності. Особливу тривогу викликають процеси інвестування у відтворення основних фондів у виробничій сфері, зокрема активної їх частини. Існуючі обсяги інвестування в цій сфері не забезпечують навіть простого відтворення виробничого апарату. Подальший спад інвестиційної діяльності промислових підприємств загрожує вкрай негативними явищами, подолання яких потребуватиме тривалого часу.
3.
Інвестиційна стратегія підприємства повинна будуватися, виходячи з потреб споживача і кон’юнктури ринку, а не з потреб розширяти “вузькі місця”, як це було раніше.
У сучасних умовах розроблення інвестиційної стратегії в часовому горизонті більше 5 –7 років пов’язане із чималим ризиком її реалізації через непрогнозованість тенденцій у змінах зовнішнього оточення.
4.
Стратегія підприємства в цілому, а значить, й інвестиційна стратегія, у сучасних умовах повинна будуватися, виходячи з таких принципів: підпорядкування інвестицій вимогам ринку; оптимального поєднання довго- і середньострокових інвестицій; комплексності і системності інвестування; оптимізації інвестицій (портфеля інвестицій) щодо прибутковості й ризику.
5.
Управління інвестиційною стратегією підприємства доцільно будувати на трьох рівнях: на рівні підприємства в цілому; окремих стратегічних напрямів інвестування; продукту (товарів, послуг) як визначеної сфери діяльності.
Для кожного рівня управління повинні визначатись цілі, підпорядковані загальним стратегічним цілям і які повинні деталізуватись у міру зниження рівня управління та скорочення часових горизонтів досягнення цілей.
6.
Основу оцінки фінансово-господарського стану підприємства станов-лять такі чотири групи показників: оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансова стійкість, ліквідність активів.
Інтегральна оцінка фінансово-господарського стану підприємства визначається на основі розрахунків індексів відповідних показників стосовно базових їх значень, скоригованих на відповідні коефіцієнти значимості показників у групах показників, і коефіцієнти значимості груп показників, розраховані експертним шляхом.
7.
Залежно від рівня фінансово-господарського стану підприємства повинна формуватися структура використання джерел інвестування. Значним резервом фінансового забезпечення інвестування підприємств є емісія цінних паперів.
8.
Для промислових підприємств критерієм вибору напрямів інвестування є оцінка ефективності інвестицій з урахуванням їх ризику. У зв’язку з цим визначення найбільш прийнятного варіанта інвестування пропонується здійснювати на основі показника NPV з урахуванням можливих ризиків. Рівень останніх доцільно здійснювати за допомогою поєднання різних методів. Для оцінки ризику реальних інвестиційних проектів може бути використаний метод “Монте-Карло”.
Ефективність системи управління інвестиціями може бути оцінено на основі принципу мінімізації відхилень у строках реалізації заходів програми інвестування, на основі врахування синергічного ефекту від інвестицій нематеріального спрямування, а також на основі оцінки еластичності капіталовкладень у розвиток системи управління.
9.
Керівникам підприємств і господарських товариств доцільно викорис-товувати рекомендації щодо формування інвестиційної стратегії в процесі розроблення довгострокових планів, програм розвитку підприємства і проектів реструктуризації.
10.
Інституційним інвесторам, керівникам промислових підприємств можна використовувати метод інтегральної оцінки фінансово-господарського стану підприємства в процесі прийняття рішень із широкого кола питань, що стосуються інвестиційної діяльності. У результаті його використання підвищується об’єктивність оцінки підприємства та обґрунтованість управлінських рішень.
11.
Можна рекомендувати Міністерству економіки України при формуванні загальнодержавних інвестиційних програм і комплексних програм соціально-економічного розвитку регіонів використовувати розроблені в дисертації методи оцінки фінансово-господарського стану підприємств, оцінки ризиків інвестування.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Публікації у фахових виданнях
1.
Дребот Н.П. Фондовий ринок як фактор фінансового забезпечення інвестиційних процесів на промислових підприємствах // Вісник Української академії банківської справи. – 1999. – № /7. – С. 45– 48.
2.
Романюк С.А., Коломійчук В.С., Дребот Н.П. Методичний підхід до визначення рейтингу інвестиційної привабливості території // Регіональна економіка: Наук.–пр. журнал ІРД НАН України. – Львів: ІРД, 1999. – № ). – С. –113.
Особистий внесок здобувача: запропоновано підхід до визначення рівня інвестиційної привабливості регіонів на основі методів експертних оцінок.
3.
Дребот Н.П. Інвестиційна стратегія підприємства: засади і особливості її формування в сучасних умовах // Регіональна економіка: Наук.–пр. журнал ІРД НАН України. – Львів: ІРД, 2000. – № (15) . –С. 63 –69.
4.
Дребот Н.П. Вибір варіантів інновації з врахуванням ризику // Соціально-економічні дослідження у перехідний період. Інвестиції і реструктуризація економіки регіону (Щорічник наукових праць). Вип. XX // НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. – С. –268.
5.
Дребот Н.П. Роль банків у поліпшенні інвестиційного клімату України // Соціально-економічні дослідження у перехідний період. Банківська і фінансово-кредитна системи та їх роль у сучасних умовах (Щорічник наукових праць). Вип./ НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. – С. 365 – 370.
6.
Дребот Н.П. Цілі інвестиційної діяльності підприємства. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Іноземні інвестиції в Україну: проблеми привабливості і залучення (Щорічник наукових праць). Вип. ХХІІ / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. – С.352–360.
Додаткові публікації
1.
Дребот Н.П., Кульчицький М.І. Фінансово-господарська стабільність підприємства і шляхи підвищення її рівня. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, Львівський банківський коледж Національного банку України, 1997. – 31 с.
Особистий внесок здобувача: систематизовано застосування методів визначення інтегрального рівня фінансово-господарської стабільності підприємства.
2.
Дребот Н.П. Методичні аспекти вибору напрямів інвестування на підприємстві. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, Львівський банківський коледж Національного банку України, 1998. – 28 с.
3.
Дребот Н.П. Оцінка ризику при виборі варіантів інвестування: Збірник Другої міжнародної економічної конференції “Значення і проблеми зовнішньоекономічних відносин у державах, що трансформуються, з огляду на прямі іноземні інвестиції”, м. Ширгісвальде (Німеччина), 18-19 травня 1999 р. – С. 71–77.
4.
Дребот Н. Интегральная оценка финансово-хозяйственного уровня предприятия // Ekonomia, technika, zarz№dzanie: Zкszyty naukowe Politechniki Swiкtokszyskiej. – 2000. – № . – s. 57–61.
5.
Дребот Н.П. Аналіз стану фінансового забезпечення розвитку підприємства // Банківська система України: теорія і практика становлення. Збірник наукових праць. У 2-х т. – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 1999. – Т. 2. – С. –651.
Дребот Н.П. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю: 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Інститут регіональних досліджень, Львів, 2000.
У дисертації розглянуто теоретичні та прикладні аспекти управління інвестиційною діяльністю на промисловому підприємстві. На підставі дослідження основних тенденцій розвитку інвестиційних процесів в Україні та визначенні основних факторів впливу на інвестиційну діяльність підприємства запропоновано концептуальні підходи до формування системи стратегічних цілей довгострокової інвестиційної програми підприємства. Обґрунтовано рекомендації з формування фінансової стратегії в розрізі інвестиційної діяльності підприємництва. Розроблено модель визначення інтегральної оцінки фінансово-господарського стану промислового підприємства. Удосконалено процедуру оптимізації джерел інвестування з урахуванням прибутковасті та ризику інвестицій.
Ключові слова: управління, інвестиційна діяльність, стратегія, оцінка діяльності підприємства, ризик.
Drebot N.P. Management of investment activity of the industrial enterprise. – Manuscript.
The dissertation on reception of a scientific degree of the candidate of economic sciences behind a speciality 08.06.02 – Business, management and marketing. – Lviv: Institute of Regional Research, 2001.
In the dissertation the theoretical and applied aspects of management of investment activity at the industrial enterprise are considered. On the basis of research of the basic tendencies of development of investment processes in Ukraine and definition(determination) of major factors of influence on investment activity of the enterprise the conceptual approaches to formation of system of the strategic purposes of the long-term investment program of the enterprise are offered. The recommendations concerning formation of financial strategy in a cut(section) of investment activity of business are submitted. The model of definition(determination) of an integrated estimation of a financial-economic status of the industrial enterprise is developed. The procedure of optimization of sources of investment with allowance for profit and risk of the investments is advanced.
Keywords: management, investment activity, strategy, estimation of activity of the enterprise, risk.
Дребот Н.П. Управление инвестиционной деятельностью промыш-ленного предприятия. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности: 08.06.02 – Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. – Львов: Институт региональных исследований НАН Украины, 2001.
В диссертации рассматриваются теоретические и прикладные аспекты управления инвестиционной деятельностью на промышленном предприятии. На основании исследования основных тенденций развития инвестиционных процессов в Украине и определения главных факторов влияния на инвестиционную деятельность промышленных предприятий предложены концептуальные подходы к формированию системы стратегических целей долгосрочной инвестиционной программы предприятия.
Обосновывается необходимость формирования инвестиционной стратегии предприятия, исходя из принципов ориентации на требования рынка, оптимального сочетания долго- и среднесрочных инвестиций, комплексности и системности инвестирования, оптимизации инвестиций с позиции прибыльности и риска.
В диссертации обосновывается целесообразность построения системы стратегического управления инвестиционной деятельностью, которая предусматривает выделение трех уровней: уровня предприятия в целом, уровня отдельных стратегических направлений инвестирования, уровня продукта как определенного направления деятельности.
Определяются исходные позиции поиска инвестиционных концепций промышленного предприятия, в частности: рыночный профиль продукции, создаваемой на действующих мощностях, ресурсные возможности, прогноз изменения структуры спроса, возможности диверсификации производства, общеэкономические условия.
Обосновывается вывод о том, что финансовая стратегия предприятия, тесно связанная с инвестиционной деятельностью, должна базироваться на росте стоимости предприятия, оптимизации прибыли и риска, оптимизации использования заемных и привлеченных средств, в частности, акционерного капитала.
Разработана модель интегральной (обобщенной) оценки финансово-хозяйственного состояния промышленного предприятия. Доказано, что она должна строиться на основании показателей прибыльности, оборотности активов, финансовой устойчивости предприятия. Различия в экономическом содержании указанных групп показателей элиминируются путем использования методов экспертных оценок, а обобщающая оценка выражается в баллах. Методика расчета базируется на использовании индексов изменения ключевых показателей ликвидности, прибыльности, оборотности и финансовой устойчивости предприятия, скорректированных с помощью весовых коэффициентов, отражающих приоритетность показателей в общей системе оценок.
Предложенная система бальной оценки является гибкой и дает возможность корректного сравнения интегральной оценки финансово-хозяйственного состояния предприятия при изменении приоритетности исходных показателей и групп показателей.
Усовершенствована процедура оптимизации источников инвестирования с учетом прибыльности и риска инвестиций. С учетом понимания экономической сущности риска как возможности (вероятности) полной или частичной потери активов предприятия в качестве критерия эффективности использования заемных и привлеченных средств обоснована максимизация прибыльности этих средств с учетом степени риска и возможных потерь активов предприятия.
Ключевые слова: управление, инвестиционная деятельность, стратегия, оценка деятельности предприятия, риск.
