Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

ДЄНЬГА ОКСАНА ВАСИЛІВНА

УДК 616.31-084-08-053.2/.6

АДАПТОГЕННІ ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ

ОСНОВНИХ СТОМАТОЛОГІЧНИХ

ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ

14.01.22 - стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ-2001Дисертацією є рукопис

Робота виконана в інституті стоматології АМН України

Науковий консультант - доктор медичних наук,

професор Хоменко Лариса Олександрівна,

Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця МОЗ України,

завідуюча кафедрою дитячої терапевтичної

стоматології з курсом профілактики

стоматологічних захворювань.

Офіційні опоненти:

·

· доктор медичних наук, професор Дичко Євген Никифорович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідуючий кафедрою стоматології дитячого віку;

· доктор медичних наук, професор Смоляр Ніна Іванівна, Львівський державний медичний університет ім. Д. Галицького МОЗ України, завідуюча кафедрою стоматології дитячого віку

Провідна установа - Українська медична стоматологічна академія, кафедра стоматології дитячого віку, МОЗ України, м. Полтава

Захист дисертації відбудеться 29.03.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.05 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця за адресою:

03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1, стоматологічний корпус.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця за адресою:

03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1, стоматологічний корпус.

Автореферат розісланий 22.02.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Політун А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наявність значної поширенності основних стоматологічних захворювань у дітей і частих рецидивів хвороби після лікування та профілактики свідчить про необхідність подальшого пошуку більш загальних та універсальних засобів впливу на дитячий організм, які у поєднанні з сучасними специфічними препаратами та методами давали б більш пролонгований карієс- і пародонтитопротекторний ефект.

Розвиток дитячого організму та його зубощелепної системи проходить у складних взаємовідносинах генотипічних та фенотипічних чинників. У зв'язку з фундаментальними перебудовчими процесами, що протікають у ньому, системи дитячого організму, як правило, недосконалі і не здатні впоратися з тривалими факторами ризику різної етіології, зокрема, у порожнині рота.

Крім того, на проблеми, пов'язані з розвитком дитячого організму і його зубощелепної системи, накладається триваюче, у різних регіонах зі своїми особливостями, погіршення соціального та екологічного стану, харчування.

Комплексні дослідження застосування адаптогенних препаратів, стимулюючих та підтримуючих адаптаційні реакції на низькоенергетичному рівні, підвищуючих неспецифічну резистентність організму, в дитячій стоматології практично відсутні. Широке застосування адаптогенів у дитячій стоматології на Україні в наш час вимагає розробки і експериментально-клінічного випробовування нових ефективних нешкідливих і доступних препаратів рослинного походження. Крім того, в дитячій стоматології практично не випробувані такі перспективні фізичні впливи керуючого адаптогенного характеру, як міліметрове електромагнітне випромінювання (ЕМВ) нетеплової інтенсивності надзвичайно високої частоти (НВЧ-терапія) і постійний електричний струм фізіологічної величини (ПЕСФВ).

При застосуванні адаптогенних препаратів і адаптоген-чинників впливу необхідний постійний кількісний і функціональний контроль за параметрами та реакціями організму. У стоматології, зокрема дитячій, практично відсутні об'єктивні експрес-методи кількісної оцінки результатів профілактики і лікування основних стоматологічних захворювань, які б дозволяли відстежувати у динаміці безпосередні результати, особливо при масових санаційно-профілактичних заходах.

Таким чином, комплексне дослідження впливу на стоматологічний статус дітей нових адаптогенних препаратів рослинного походження і фізичних квазі-адаптогенних чинників впливу, а також розробка інформативних експрес-методів оцінки стану резистентності у порожнині рота є актуальними проблемами сучасної стоматології дитячого віку, розвўязання яких спрямоване на визначення науково обгрунтованих шляхів і методів істотного зниження інтенсивності та поширення основних стоматологічних захворювань за рахунок підвищення ефективності лікування і зниження рецидивів хвороби.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті восьми науково-дослідних робіт, що виконувалися ОНДІС і затверджених МОЗ України:

·

· Разработка и экспериментально-клиническая апробация лечебно-профилактических стоматологических препаратов на основе лецитина: Отчет о НИР / ОНИИС. - ЦФ.471; № ГР 0194U035512; Инв. № 02964000047. - 1995;

· Изучить лечебно-профилактическое действие при кариесе и пародонтите пищевых добавок (соя, биотрит): Отчет о НИР / ОНИИС. - ХД.30.02.0023.94; № ГР 0194U035511; Инв. № 02964000049;

· Разработка медико-технологических стандартов и научно-экономическое обоснование функционирования разных структур системы стоматологической помощи населению: Отчет о НИР / ОНИИС. - УН.30.01.0015.93; № ГР 01.93V035814; Инв. № 0296U000052. - 1995;

· Дослідження в експерименті та клініці ефективності нових лікувально-профілактичних засобів та матеріалів, розробка принципів їх застосування для профілактики стоматологічних захворювань у дітей: Звіт про НДР / ОНДІС - УН.30.02.0028.95; № ДР 0195U021251. Інв. № 0299U004234. - 1995;

· Розробити лікарські, гігігєнічні та аліментарні засоби з вмістом адаптогенів для профілактики та лікування стоматологічних захворювань: Звіт про НДР / ОНДІС. - 02.10/02257 Держкомітет України з питань науки та інтелектуальної власності; № ДР 0197U013798; Інв. № 0299U004236;

· Адаптаційно-трофічні системи (АТС) організму в патогенезі та терапії основних стоматологічних захворювань: Звіт про НДР / ОНДІС. - УН 30.020031.96: № ДР 0196U001807. - 2000;

· Епідеміологія природженої та надбаної стоматологічної патології серед населення України, визначення регіональних тенденцій розвитку захворюваності та шляхів її профілактики: Звіт про НДР / ОНДІС. - УН 30.01.0030.95; № ДР 0196U001805. - 2000.

Мета і задачі дослідження. Основною метою роботи було теоретичне, експериментальне та клінічне обгрунтування застосування нових адаптогенних препаратів рослинного походження і квазі-адаптогенних фізичних чинників впливу в стоматології дитячого віку для підвищення ефективності лікування основних стоматологічних захворювань та зниження при цьому частоти і важкості рецидивів хвороби.

Теоретичною основою досягнення поставленої мети є наше припущення щодо можливості за допомогою вказаних препаратів і фізичних чинників впливу ефективного переводу адаптаційно-компенсаторних реакцій організму дитини загалом, і порожнини рота зокрема, зі стану дистреса в нормальний фізіологічний стан, що характеризується меншим значенням ентропії клітин, зростанням інформативності міжклітинних взаємодій і, як наслідок, істотним зростанням неспецифічної резистентності, що забезпечує також підвищення карієс- і пародонтиторезистентності.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:

1. Експериментально і клінічно перевірити висунутий автором ряд гіпотез, що стосуються можливості існування, використання і диференційної корекції функціональних захисно-пристосувальних реакцій у порожнині рота дітей, що визначають їх стоматологічний статус, а також використання спектроколориметричних, радіотехнічних і електрофізичних методів для контролю за цими реакціями.

2. Розробити і впровадити у клініку дитячої стоматології нові електрофізичні, радіотехнічні та оптичні експрес-методи кількісної та функціональної оцінки параметрів стоматологічного статусу у дітей, що дозволяють оцінювати в динаміці дію адаптогенних препаратів і фізичних адаптоген-чинників впливу.

3. Провести порівняльний моніторинг стоматологічного захворювання дітей 7…15 років м. Одеси за останні 25 років.

4. Вивчити вікові особливості показників ротової рідини, пульпи зубів, слизової оболонки порожнини рота, що впливають на основні стоматологічні захворювання у дітей і пов'язані з ними.

5. Вивчити вікову динаміку імунологічного статусу у дітей м. Одеси.

6. Оцінити методом HLA-типування генетичну резистентність організму під час карієсу зубів і захворювань тканин пародонта в Одеському регіоні.

7. Дослідити морфологічними, біохімічними і біофізичними методами в експерименті на тваринах карієс- і пародонтитопротекторну дію адаптогенних препаратів і фізичних чинників впливу, що вивчаються.

8. Дослідити клінічними, біохімічними, біофізичними, електрофізичними, спектроколориметричними та імунологічними методами дію адаптогенних препаратів, квазі-адаптогенних чинників впливу та їх сполучень на стоматологічний статус дітей.

Обўєкт дослідження - карієс та гінгівіти у дітей, наявність частих рецидивів після лікування.

Предмет дослідження - вплив адаптогенних препаратів та квазі-адаптогенних факторів на підвищення карієс- та пародонтиторезистентності у дітей.

Методи дослідження: теоретичні - для визначення задач і шляхів вирішення проблеми; експериментальні на тваринах - для вивчення напрямку та механізмів адаптогенної дії препаратів та чинників впливу; клінічні - для визначення ефективності впливу препаратів та фізичних факторів на стоматологічний статус дітей; клінічно-лабораторні - для кількісної оцінки безпосередньої та подальшої дії препаратів на параметри та стан функціональних реакцій у порожнині рота дітей.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше теоретично, експериментально і в клініці дитячої стоматології продемонстровано можливість диференційного підходу до керування адаптаційними реакціями організму загалом і в порожнині рота зокрема, і завдяки цьому підвищення ефективності профілактики і лікування, зниження рецидивів основних стоматологічних захворювань. Сформульована внаслідок проведених досліджень нова концепція у профілактиці і терапії карієсу та гінгівітів, заснована на тому, що при зниженій неспецифічній резистентності організму ефективність лікувально-профілактичних заходів не може бути високою і має супроводжуватися рецидивами. Доказом цього є високий ступень поширення стоматологічних захворювань у всьому світі.

Вперше виявлено в порожнині рота дітей ряд нових функціональних реакцій та закономірностей, що дозволило розробити 9 нових електрофізичних, радіотехнічних і оптичних експрес-методів діагностики та контролю адаптаційно-компенсаторних реакцій, місцевої неспецифічної резистентності, що визначають стоматологічний статус дитини.

Подальша розробка висунутої нами концепції дозволила вперше сформулювати гіпотезу та реалізувати новий засіб підвищення ефективності НВЧ-терапії, що широко застосовується в наш час у медицині, шляхом поєднання її з білковими, мембранотропними та біостимулюючими харчовими добавками, особливо діючий у дитячому віці.

Отримані результати свідчать про те, що для досліджених препаратів і фізичних чинників характерні як загальні закономірності в зміні адаптаційно-компенсаторних реакцій, так і певні особливості, що дозволяє їх використовувати цілеспрямовано в стоматології, а також, що їх дія загалом вписується в запропоновану модель підвищення неспецифічної резистентності в порожнині рота у дітей. Це свідчить про обгрунтованість початкових наукових положень, достовірність зроблених висновків та одержаних результатів, які є науковою базою для подальшого пошуку ефективних активаторів неспецифічної резистентності у дітей при стоматологічних захворюваннях.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні дослідження, підтверджені експериментально і клінічно, розроблені методи профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей, а також нові експрес-методи функціональної діагностики і досліджень, дозволяють істотно підвищити ефективність профілактики та лікування. Отримані результати є базою для подальших конкретних розробок адаптаційной концепції в стоматології. Їх впроваджено у практику в Одеському обласному центрі стоматології дитячого віку і ортодонтії, дитячого відділу ОНДІС, дитячих стоматологічних поліклінік і відділень 8 районів м. Одеси, обласної стоматологічної поліклініки м. Львова. Ці результати також включено в учбовий процес профільних кафедр Одеського, Львівського і Національного медичних університетів.

Особистий внесок здобувача. Автором обгрунтовано напрям, сформульовано мету і задачі дослідження, висунуто гіпотези, розроблено програму і організовано наукові дослідження, вибрано методики дослідження і розроблено нові методи дослідження, проведено експериментальні і клінічні дослідження, аналіз отриманих даних, наукова інтерпретація отриманих результатів і підготовка їх до публікації.

Біохімічні, морфологічні та імуногенетичні дослідження проведено спільно із співробітниками відповідних відділів інституту і обласної станції переливання крові за безпосередньою участю автора*.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації викладено та обговорено на: Міжнародній науково-технічній конференції "Їжа. Екологія. Людина" (Москва, 1995); Першому національному з'їзді фармакологів України "Сучасні проблеми фармакології" (Київ, 1995); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування" (Полтава, 26-27 вересня 1996 р.); науковій конференції з підсумків роботи ОНДІС в 1995 році (Одеса, 29-30 травня); Шостому конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Одеса, 9-12 вересня 1996 р.); науково-практичній конференції "Актуальні питання стоматології" (Одеса, 11-12 вересня 1997 р.); Сьомому Українському біохімічному з'їзді (Київ, 1997 р.); науково-практичній конференції "Актуальні проблеми стоматології. Нові методики та технології" (Львів, 1998 р.); Першій україно-американській конференції "Стоматологія та екстремальна медицина" (Львів, 19-23 жовтня 1998 р.); П'ятій Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні досягнення валеології спортивної медицини" (Одеса, 12-14 травня 1998 р.); Першому українському з'їзді стоматологів (Київ, 30 листопада - 3 грудня 1999 р.).

Публікації. Результати дисертації повністю відображено в опублікованих 74 роботах, серед них в 1 монографії, в 36 статтях у наукових журналах затверджених ВАК, в 3 інформаційних листках, в 5 реєстрах нововведень, в 1 описі до винаходу, в 20 матеріалах і тезах конференцій, у 8 звітах про завершення науково-дослідних робіт.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, загальних висновків, викладена на 434 сторінках, включаючи 148 сторінок цілком зайнятих таблицями, малюнками і бібліографією, містить 54 малюнки, 125 таблиць, 543 найменування використаних літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі подається огляд літератури з питань особливостей розвитку дитячого організму на різних етапах його формування, поширеності та інтенсивності при цьому основних стоматологічних захворювань, ефективності різних видів профілактики, ролі адаптаційних реакцій в підвищенні неспецифічної резистентності організму. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про необхідність продовження пошуку більш універсальних, ефективних і безпечних методів впливу на дитячий організм у поєднанні з традиційною терапією для зниження рецидивів, підвищення карієс- і пародонтиторезистентності, а також розробки відсутніх методів контролю за захисно-пристосувальними реакціями в порожнині рота.

У другому розділі запропоновано гіпотетичну модель переведення адаптаційних реакцій із стану дістреса у стан з низькою ентропією клітин, подано характеристику та обгрунтування вибору для цього нових препаратів адаптогенного характеру дії, а також НВЧ-терапії і постійного електричного струму фізіологічної величини, експериментальних груп тварин і клінічних груп дітей, використаних у роботі загальноприйнятих методів дослідження.

Для моделювання процесів поліпшення стоматологічного статусу шляхом направленої зміни захисно-пристосувальних реакцій були вибрані представницькі препарати рослинного походження, характерні для різних класів адаптогенів, а також квазі-адаптогенні фізичні чинники впливу, що грають роль інформаційних, керуючих сигналів.

За модельний адаптоген-біостимулятор для досліджень було взято препарат "Біотрит", що являє собою екстракт паростків пшениці, який містить життєво важливі біологічно активні комплекси. Проведені дослідження продемонстрували високу імунотропну активність препарата, більш високу, ніж у екстрактах алое і плаценти, біологічну активність (відповідно в 2,1 і 1,78 рази) і концентрацію амінокислот (відповідно в 8,12 і 4,64 рази). Крім того, біотрит містить вітаміни В1, В2, В3, В6 і U. Препарат застосовувався нами також у поєднанні з вітаміном С.

Як представник мембранотропних препаратів адаптогенної дії було досліджено препарат "Катомас", що являє собою суміш рослинних олій із доданням b-каротина та a-токоферола. Препарату властиві такі біологічні функції, як захист фосфоліпідного шару мембран клітин від нефізіологічного вільнорадікального окислення (ВРО), перетворення b-каротина у вітамін А.

За дозоване джерело білків було обрано препарат СБЖЗ (соєвий білково-жировий збагачувач), що являє собою харчовий добавку, що містить 40 % білків, 30 % жирів, вітамін Е, харчові волокна, лінолеву та ліноленову кислоти, що не синтезуються в організмі людини. Препарат не містить холестерину, сприяє оптимізації метаболічних процесів у клітинах, нормалізації ліпідного обміну, підтримує амінокислотний склад білкової матриці емалі та дентину зубів, поставляє та затримує Са в организмі, сприяє мінералізації зубів.

Як препарат, що нормалізує кислотно-лужний баланс в організмі і в ротовій порожнині, використовувався комплекс препаратів намацит-глутамевіт, що містить бікарбонат і цитрат натрію, сірчанокислі магній, марганець і цинк, глутамінову кислоту. Препарат нормалізує окислювально-відновні та анаболічні процеси в клітинах, прискорює відновлення тканини, знижує рівень холестерину в крові.

Як інформаційна терапія, що нормалізує метаболічні процеси в організмі, в експерименті та клініці використовувалося НВЧ амплітудно-модульоване ЕМВ низької інтенсивності (0,5…1,0 мВт/см2) з частотою 40 ± 2,5 ГГц (l = 7 мм) та в експерименті ПЕСФВ (1…3 мкА). НВЧ-терапія в клініці застосовувалась у сполученні з СБЖЗ і катомасом.

В експериментальних дослідженнях було використано 240 білих різностатевих пацюків стадного розведення. У клінічних дослідженнях брали участь 1281 дитина віком від 7 до 16 років, 63 дорослих пацієнти і використовувались для зіставного аналізу дані по HLA-типуванню та імунологічному статусу 1598 незалежних донорів м. Одеси.

У роботі використовувались загальноприйняті у стоматології експериментальні, клінічні, біохімічні, морфологічні та електрофізичні методи дослідження. Крім того, для оцінки генотипу та імунного статусу при карієсі і гінгівітах використовувалися загальновизнані методики HLA-типування, комплекс методик аналізу стану Т- і В-систем імунітету, показників неспецифічного захисту.

Всі результати зазнавали математичної обробки для оцінки похибок та достовірності їх відмінностей.

У третьому розділі описано нові, розроблені нами експрес-методи контролю стану твердих тканин зубів, тканин пародонту, функціональних реакцій у порожнині рота і місцевої неспецифічної резистентності.

Було встановлено, що довірчий інтервал коливань величини рН ротової рідини в декількох її пробах (DрН) та її зміна у процесі профілактики та лікування є більш репрезентативною характеристикою нестабільності гомеорезису, здатності організму підтримувати кислотно-лужну рівновагу в порожнині рота, ніж саме значення рНсер. Запропоновано оцінювати також відносне відхилення цієї величини (DрН/рНсер), пропорційне ймовірності демінералізації емалі зубів. Продемонстровано, що при низькій карієсрезистентності у дітей величини DрН лежать приблизно в інтервалі 0,2…1, DрН/рНсер - в інтервалі 0,03…0,15, а при високій - 0,01…0,1 і 0,001…0,03 відповідно. Показано також, що найменш стійкий гомеорезис спостерігається у дітей молодшого шкільного віку. Отримані результати дозволили запропонувати новий рН-тест ротової рідини для оцінки карієсогенної ситуації у ротовій порожнині.

Проведені дослідження продемонстрували, що при високому ступені кристалічності ротової рідини дітей частотна залежність її електричного імпедансу більш крута, ніж за слабко вираженої кристалічної фази (коефіцієнт дисперсії КД = Zнч/Zвч досягає значень 60…70 і 10…15 відповідно). Отримані результати дозволили запропонувати новий метод оцінки міри міцелярності і, отже, мінералізуючої здатності ротової рідини по вимірюванню коефіцієнта дисперсії її електричного імпедансу (КД = 5…18 - нестійка низькокристалічна фаза, мінералізуюча функція ослаблена; КД = 42…73 - висока міцелярність і мінералізуюча здатність).

Одним із шляхів ліквідації організмом чинника ризику в порожнині рота є зміна кількості та складу слини під час прийому їжі та після нього. Найбільш чутливою, як показали наші дослідження, до регламентованого жувального навантаження (ЖН) виявилася зміна типу кристалізації ротової рідини при наявності запальних процесів у пародонті. У цих випадках при високій реактивності у дітей тип кристалізації змінювався з V на I…II. За зниженої реактивності організму тип кристалізації поліпшувався в меншій мірі або взагалі не змінювався. Проведені паралельно реопародонтографічні та спектроколориметричні дослідження показали при цьому погіршення під дією ЖН кровопостачання тканин пародонту в тому числі і пульпи, що, можливо, і є сигналом для збільшення міцелярності ротової рідини, поліпшуючої зовнішні умови для твердих тканин зубів за порушеного кровопостачання. Отримані результати дозволили запропонувати у дітей простий функціональний навантажувальний тест, що характеризує наявність захисної для зубів реакції при порушеному кровопостачанні.

Роль пульпи у побудові, живленні, забезпеченні міцності та стійкості параметрів зубів загальновідома. Нашими дослідженнями продемонстровано конкретну карієспротекторну реактивну роль пульпи на різних етапах дозрівання емалі зуба, регулюючу проникність твердих тканин зубів для електричного струму і барвників. Активність пульпи пропонується оцінювати по виявленій нами зміні електричного імпеданса структури емаль-дентин-слизова оболонка за кислотної обробки поверхні даного зуба (ФКПАП, А = Z2/Z1). Виявлений ефект зменшується при збільшенні мінералізації емалі зуба, тобто з віком дітей. Величина А корелює за наявності пульпи з показниками ТЕР-тесту, що оцінює кислотостійкість емалі зубів по її профарбовуванню. Отримані результати дозволили запропонувати метод оцінки захисної реакції пульпи у процесі дозрівання емалі і формування кореневої системи зубів. Середні межові значення величини А у дітей 6…8 років досягають 20…50 в нормі і 5…15 при середньому карієсі, а у віці 14…17 років, відповідно, 1,5…2 і 0,75…1. За флюорозу, гіпоплазії, наявності бляшки - ФКПАП значно знижена або відсутня.

Існуючі методи контролю in vivo мінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів не можуть ефективно використовуватись за масових профілактичних заходів і санацій для відстеження динамічних змін. Тому нами було проведено численні спектроколориметричні дослідження in vitro та in vivo для вивчення оптичних і колірних параметрів зразків гідроксиапатиту, видалених за ортодонтичними виказами зубів до і після їх декальцинації, при пошарному зніманні емалі і дентину зубів під час підготування їх до протезування, в процесі мінералізуючої терапії. Було показано, що гідроксиапатит і білкова матриця зуба мають різні спектри відбиття світла у видимій області довжин хвиль 380…720 нм. Наслідком цього є відмінність спектрів відбиття і колірних параметрів зубів з різною мірою їх мінералізації. При цьому добре мінералізовані зуби мають невелику колірну насиченість - 8,6 ± 1,4 (гідроксиапатит - 7,3 ± 0,6; декальціновані зуби - 22,7 ± 3,5) і декілька максимумів відбиття в синьо-зеленій області спектра, характерних для гідроксиапатита. Усереднений градієнт коефіцієнта відбиття світла за довжиною хвиль 450…580 нм для добре мінералізованих зубів, гідроксиапатита і декальцінованих зубів має, відповідно, значення: 5,0 ± 1,0Ч10-4 нм; 5,0 ± 0,7Ч10-4 нм і 17,0 ± 3,0Ч10-4 нм. Отримані результати дозволили запропонувати спектроколориметричний експрес-метод оцінки зміни міри мінералізації зубів у процесі профілактичної і лікувальної терапії, при перевантаженнях пародонту, ортодонтичному та ортопедичному лікуванні, хронічних стресах як за вказаними окремими оптичними й колірними параметрами зубів, так і за їх сукупністю.

Під впливом ЖН у мікрокапилярному руслі виникає функціональна гіперемія. Виникнення і зникнення функціональної гіперемії визначається станом клітин організму, їх здатністю реагувати на зовнішні чинники, станом капілярів, тонусом судин, адекватною вазомоторною реакцією. Частка кровотоку в слизовій оболонці ясен складає 70 % від загального кровообігу тканин пародонту, і тому інтенсивність кровотоку визначає яскравість забарвлення ясен. На основі проведених відповідних досліджень нами було запропоновано спектроколориметричний метод оцінки функціонального стану мікрокапілярного русла слизових оболонок ясен, заснований на зміні її колірних та оптичних параметрів під дією регламентованої ЖН. Як ЖН пропонується використовувати жувальну гумку. У випадку інтактного пародонту ЖН завжди викликає позитивну гіперемію, що полягає в збільшенні на певний час кровонаповнення і у артеріальній, і у венозній частинах мікрокапілярного русла. При наявності запальних, в тому числі прихованих процесів у тканинах пародонту ЖН зменшує кровообіг у капілярному руслі в залежності від міри запалення. Всі колірні і оптичні зміни в слизових оболонках ясен під дією ЖН фіксуються в координатах кольору і у вигляді спектрального розподілу коефіцієнта відбиття світла, що дозволяє відстежувати навіть незначні зміни в гемодинаміці тканин пародонту. Розроблений метод можна використовувати для оцінки ефективності профілактичних і лікувальних заходів, жувального тренінгу, перевантажень на пародонт під час ортодонтичного й ортопедичного лікування.

Розроблено також метод кількісної оцінки стадії запалення в тканинах пародонту, заснований на спектроколориметруванні слизових оболонок ясен до і після обробки їх розчином Шиллєра-Писарєва (Ш-П). Дослідження показали, що фарбування слизової оболонки можливе за двох причин: внаслідок реакції йодного розчину з глікогеном, при якій максимум коефіцієнта відбиття світла R зміщується в область 710 нм та зменшується його величина, а також за рахунок профарбовування ясен самим йодним розчином, при якому спектр змінюється в області 380…580 нм. Показано, що при інтактному пародонті спектри відбиття світла і колірні параметри ясен до і після обробки розчином Ш-П мало відрізняються. При наявності запалення збільшується проникність епітелію і профарбовування ясен відбувається за рахунок обох причин. При подальшому розвитку запального процесу і зниженні резистентності глікоген, що є резервним полісахаридом, поступово зникає і залишається тільки профарбовування ясен самим йодним розчином. Фіксуючи зміни глікогену, можна відстежувати зміну неспецифічної резистентності в тканинах пародонта. Потрібно підкреслити, що відсутність глікогена можлива також і у випадку відносно високої місцевої резистентності, коли організму не треба підключати резерви. Запропонованим методом можна діагностувати і слизову оболонку язика, щік, твердого і м'якого піднебіння, зміни концентрації мет- і оксигемоглобіна в мікрокапілярному руслі.

Застосування спектроколориметрії також дозволило нам істотно підвищити інформативність ТЕР-тесту і реакції Ш-П, заснованих на суб'єктивному сприйнятті міри фарбування емалі зубів і слизових оболонок ясен. У розроблених нами методах фарбування емалі зубів і слизових оболонок ясен оцінюється кількісно в колірних координатах і оптичних параметрах. При цьому найбільш показовими виявилися такі параметри, як домінуюча довжина хвилі в спектрі відбиття світла, що забезпечує колірний тон об'єкта фарбування, чистота кольору або колірна насиченість його. Аналіз зміни спектра відбиття світла об'єктом і його колірних параметрів дозволяє уточнювати причини фарбування об'єкта: порушення мінералізації зуба, ослаблення пульпи, наявність бар'єрної проникності для барвника слизових оболонок ясен, наявність глікогена в ній. Чутливість і відтворюваність результатів у запропонованих апаратурних методах оцінки фарбування зубів і слизових оболонок ясен значно вищі, ніж у візуальних, а фіксація колірних і оптичних параметрів у цифрах дозволяє відстежувати кількісно навіть незначні їх зміни.

У роботі було продемонстровано, що відсоток рухливих ядер, амплітуди зміщення у зовнішньому електричному полі ядер та плазмолем клітин букального епітелію (КБЕ) та їх співвідношення залежать від наявності запальних процесів у тканинах пародонту і пов'язані з біогенезом та рівнем неспецифічної резистентності, в тому числі в порожнині рота. Причому вказані електрофоретичні параметри КБЕ залежать як від міри запального процесу (або визначають її), так і від причини, що викликала його. При генералізованих хронічних гінгівітах відношення амплітуди зміщення плазмолем до амплітуди зміщення ядер в середньому майже в 2 рази менше, ніж в нормі, а під час запальних процесів, викликаних ортодонтичною апаратурою, на 25 % вище, ніж в нормі. На підставі отриманих результатів запропоновано метод оцінки зарядового і, як наслідок, функціонального стану КБЕ, завдяки якому можна судити про рівень адаптаційних реакцій в організмі, порожнині рота, і зміни цього рівня в процесі профілактики та лікування.

Розроблені експрес-методи діагностики і досліджень впроваджені в клінічну стоматологію дитячого віку.

У четвертому розділі аналізуються вікові аспекти основних стоматологічних захворювань у дітей, активність ферментів, імунологічний статус, а також роль генетичної реактивності у карієс- і пародонтиторезистентності.

Проведені нами дослідження виявили, що поширеність карієсу постійних зубів у 7-річних дітей у 1995 р. зросла до 37,5 % порівнянно з 1,5 % у 1970 р. Це пов'язано, на нашу думку, з погіршенням екологічної і соціальної обстановки в регіоні (насамперед води, повітря, їжі, що містить нітрати тощо), що являють собою хронічний стрес для дитячого організму і знижують його адаптаційно-компенсаторні можливості, в тому числі в порожнині рота. З віком, по мірі становлення нейро-ендокринної та імунної систем і дозрівання емалі зубів, відмінність в поширеності карієсу у дітей в 1995 р. і 1970 р. меншає. Те, що в 1995 р. спостерігається деяке зменшення інтенсивності каріозного ураження постійних зубів дітей 7…15 років у порівнянні з 1970 р., можна пояснити поліпшенням гігієни порожнини рота, насамперед значним збільшенням асортименту зубних паст, що містять фтор, а також зменшенням споживання в 90-х роках вуглеводів (цукор). Отримані результати свідчать про необхідність корекції в 90-х роках методів і засобів профілактики та лікування з метою підвищення загальної і місцевої неспецифічної резистентності організму. Показано, що під час профілактики і лікування запальних процесів в тканинах пародонту також необхідна вікова корекція методів і засобів, оскільки в період з 7 до 14 років поширеність по індексу CPITN по м. Одесі збільшується на 72 %, а інтенсивність в 2…2,5 рази, істотно збільшується з віком і міра ураження. Проведені дослідження показали, що з віком у дітей спостерігається значна ензимна перебудова. Поєднане, особливо при гінгівітах, зниження в ротовій рідині активності аеробних ізоферментів ЛДГ, ГЛДГ і підвищення a-ГТП в період 13…16 років дозволили зробити висновок, що в цьому віці падає активність окислювально-відновних процесів, що супроводиться падінням інтенсивності тканинного дихання і анаеробного гліколізу. У той же час у дітей 6…7 років активність загальної ЛДГ і її аеробних ізоферментів при гінгівітах не знижується, що свідчить, на наш погляд, про більшу резистентність організму в цьому віці до виникнення захворювання. Крім того, при карієсі та гінгівітах в ротовій рідині дітей 9…10 років спостерігалося достовірне зниження вмісту магнію, що є активатором багатьох ферментів.

Проведені дослідження виявили також наявність у дітей вікової залежності реакції пульпи зуба на кислотний подразник, нанесений на його поверхню (ФКПАП). Ця відповідь виявилася максимальною у віці 6…8 років, в період формування постійного прикусу і мінералізації емалі зубів, практично зникаючи до 17…18 років. При слабкій мінералізації емалі інтактних зубів через пульпу, на наш погляд, реалізовується один з механізмів місцевого захисту. Цей механізм виявляється істотно ослабленим при наявності карієсу і хронічних стресів різної етіології. Отже, профілактика і лікування карієсу у дітей на стадії формування постійного прикусу мають проводитись обов'язково у поєднанні зі стимуляцією захисних властивостей пульпи. По мірі відмирання цієї реакції акценти профілактики повинні бути зміщені на поліпшення зовнішніх умов для зубів, підвищуючи ефективність доцентрового, "слинного" чинника в їх мінералізації.

Одну з найважливіших ролей в функціональному стані живої клітини грає величина і розподіл в ній електричних зарядів. Нами продемонстровано на прикладі електрофоретичної рухливості ядер КБЕ істотну відмінність в функціональному стані клітин в нормі і при стоматологічній патології (карієс, гіпоплазія, гінгівіт), що збільшується з віком. Якщо в 7…8 років відсоток рухливих ядер КБЕ в нормі, при карієсі та гінгівітові становив відповідно 3729,8і 19,8то в 16 років він був 61 %, 42 % і 21 % відповідно. Спостерігається кореляція вікових коливань поширеності й інтенсивності карієсу та гінгівіту у дітей з коливаннями електрофоретичної рухливості ядер КБЕ. Отримані результати свідчать про те, що карієс і гінгівіти пов'язані кількісно з фізіологічним станом клітин організму і його зміною з віком, що також необхідно враховувати при профілактиці і лікуванні.

Проведені дослідження вікових особливостей загального і місцевого імунного статусу здорових дітей м. Одеси свідчать про те, що показники резистентності лейкоцитарної і лімфоцитарної ланок з віком дещо знижуються. Відмінність у динаміці зниження окремих показників приводить до зростання до 12 років індексу цитотоксичності до величини 2,1 (відношення кількості лімфоцитів з фенотипами СД4 і СД8). Рівень JgG, JgA, JgE в крові збільшується з віком. Є тенденція до зниження з віком показників киснезалежних і кисненезалежних мікробицидних механізмів, деяке зменшення показників лімфокінової регуляції до 9...12 років, і підвищення в цей період активності фагоцитарної ланки, незначне збільшення до 15 років кількості продуктів катаболітного розпаду клітинних рецепторів (р-білків). До 9…12 років спостерігається зменшення рівня лізоцима в ротовій і ясенній рідинах і збільшення у ротовій рідині до 12 років рівня імуноглобулінів SIgA, IgA, IgG. Отримані результати показують, що в середньому імунний статус у дітей м. Одеси з віком дещо знижується, незважаючи на становлення і стабілізацію в цей період нейро-ендокринної системи.

Захисні реакції організму на 10…15 % визначаються генетичною програмою. Однак реалізація цього каналу резистентності залежить від зовнішніх чинників, наявності патології і віку. Тому корекція загальної і місцевої резистентності, особливо в дитячому віці, повинна проводитись, на наш погляд, із врахуванням генотипу індивіда. Проведені нами в м. Одесі методом HLA-типування дослідження генотипу стоматологічно здорових людей та при наявності стоматологічних патологій показали, що за високої частоти типувания антигенів А1, А10, В5, В8, В14, С2 і відсутності А26, А28, В7, В22, В27 і В35 можна говорити з певною ймовірністю про генетичну карієсрезистентність організму. За високої частоти типувания антигенів А1, А9, А26, В13, С4 і відсутності А28, В7 і В27 можна говорити про детерміновану пародонтиторезистентність. При наявності генетичної каріесрезистентності або пародонтіторезистентності необхідно спрямувати зусилля на виявлення, ліквідацію або компенсацію певних фенотипічних причин, що викликали стоматологічну патологію. У разі генетичної схильності до даного стоматологічного захворювання необхідно використовувати широкий комплекс підтримуючих і зміцнюючих заходів та препаратів, поліпшуючих фенотипічні умови загалом для організму і порожнини рота зокрема.

Отримані результати пропонується враховувати при плануванні лікувально-профілактичних заходів.

У п'ятому розділі приведено експериментальне обгрунтування на прикладі пацюків адаптогенної дії препаратів і фізичних чинників впливу, що досліджуються, уточнено механізми і особливості цієї дії.

Отримані результати впливу біотриту, СБЖЗ, ЕМВ НВЧ і ПЕСФВ на морфологічні параметри альвеолярного паростка щелепи і СОПР пацюків свідчать про те, що вони не викликають деструктивних змін, включаючи клітинний рівень. Всі зміни носили виражений захисно-пристосувальний, адаптаційний характер, що супроводиться структурними клітинними змінами з подальшими змінами в кісткових тканинах і слизовій оболонці. При цьому спостерігаються як загальні механізми дії препаратів і фізичних чинників, так і певні особливості в них. Всі вони спричиняють на перших етапах посилення мікроциркуляції крові, що активізує перебудовчі процеси, на різних етапах посилюють ядерно-цитоплазматичні відношення в клітинах, що супроводяться посиленням синтезу специфічних білків, РНК, а у разі необхідності і ДНК, необхідних для посилення метаболічних процесів в них. Причому біотрит і ЕМВ НВЧ безпосередньо і відразу посилюють ядерно-цитоплазматичні відношення в клітинах (Я/Ц-індекс зростає на 22збільшують зміст РНК у цитоплазмі (на 62 %). СБЖЗ і ПЕСФВ насамперед оптимізують метаболічні процеси в клітинах, забезпечуючи їх укрупнення (на 30 %), збільшення числа двоядерних клітин (на 58 %), збільшення зон незроговілих клітинних шарів у епітелії (на 26 %) і кісткових балок у альвеолярному паростку (на 20 %). У той же час ЕМВ НВЧ в більшій мірі діє на процеси диференціювання епітеліальної тканини СОПР, а біотрит - на проліферативні процеси у клітинах. Морфологічні особливості дії препаратів і фізичних чинників показують, що їх можна використовувати цілеспрямовано при різних стоматологічних патологіях. У всіх випадках перебудова в клітках і тканинах під їх впливом закінчується нормалізацією процесів, включаючи адаптаційні реакції, з наближенням їх до фізіологічного рівня.

Введення пацюкам препарату "Біотрит-С" на фоні карієсу істотно впливало позитивним чином на ключові ферменти в сироватці крові, ротовій рідині, тканинах пародонту і пульпи зубів. Активність лужної фосфатази (ЛФ) при цьому достовірно досягала норми (збільшувалася в сироватці крові, пульпі зубів і знижувалася в ротовій рідині, тканинах пародонту). Активність кислої фосфатази (КФ) у пульпі зубів знизилася в 2 рази, в ротовій рідині - на 30 %, наблизившись до норми, в тканинах пародонту - на 25 %. Активність протеолітичних ферментів в сироватці крові, ротовій рідині і тканинах пародонта зменшилась при цьому відповідно з 3,8 ± 0,6 нкат/л до 2,2 ± 0,4 нкат/л, з 5,6 ± 0,6 нкат/л до 3,8 ± 0,4 нкат/л і з 87,6 ± 7,0 нкат/л до 72,0 ± 4,6 нкат/л. Зміни активності ферментів, що спостерігаються під дією біотрита-С, очевидно, є чинниками підвищення стійкості зубів до карієсу.

Введення тваринам при експериментальному карієсі, що супроводжувався спонтанним пародонтитом, препарату "Катомас" приводить до зменшення активності протеолітичних ферментів в сироватці крові, ротовій рідині і гомогенатах ясен з 3,8 ± 0,6 нкат/л до 1,91 ± 0,24 нкат/л, з 5,6 ± 0,6 нкат/л до

2,60 ± 0,35 нкат/л і з 87,0 ± 0,9 нкат/л до 53,9 ± 0,7 нкат/л відповідно, фактично нормалізуючи цей параметр. На ферменти, пов'язані з процесом мінералізації зубів, катомас при карієсі справляє менш виражений ефект.

При застосуванні препарата СБЖЗ на фоні карієсогенної дієти у пацюків активність ЛФ в сироватці крові збільшувалася до 3,51 ± 0,30 мккат/л (при нормі - 2,67 ± 0,32 мккат/л, карієсі - 2,40 ± 0,32 мккат/л), що можна пояснити інтенсифікацією процесів обміну в кістковій тканині. Висока активність ЛФ -

62,7 ± 4,8 мккат/кг в пульпі зубів пацюків, що отримували СБЖЗ (при карієсі - 29,4 ± 2,4 мккат/кг, в нормі - 48,3 ± 3,5 мккат/кг) повинна сприяти і активізації процесів мінералізації зубів. Активність ЛФ в ротовій рідині і тканинах пародонту знижується при цьому до норми. Отримані результати свідчать про активацію препаратом СБЖЗ насамперед діяльності остеобластів кісткової тканини і зубів, а також нормалізації активності ключових ферментів при відхиленні їх від норми.

ЕМВ НВЧ при карієсі найбільш ефективно впливало на ЛФ і протеази сироватки крові пацюків, а також протеази і КФ в тканинах пародонту. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що НВЧ-терапія при карієсі у тварин запобігає або гальмує розвиток запальних процесів як загального, так і місцевого характеру і в меншій мірі впливає на мінералізаційні процеси в порожнині рота.

Різке зростання у пацюків при карієсі під дією ПЕСФВ активності ЛФ в сироватці крові до 3,47 ± 0,43 мккат/л і в пульпі зубів до 59,1 ± 4,8 мккат/кг, а також зниження її активності в ротовій рідині до 2,35 ± 0,30 мккат/л (карієс -

5,08 ± 0,51 мккат/л, норма - 2,70 ± 0,34