ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДМИТРЕНКО СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 616.12-008.331.1-036.2:312.2(478)

ЧИННИКИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ

ТА СМЕРТНОСТІ В ОСІБ

З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ СІЛЬСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ

(проспективне популяційне дослідження)

14.01.11 - Кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків — 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті терапії Академії медичних наук України, м. Харків.

Науковий консультант — академік НАН і АМН України,

доктор медичних наук,

професор МАЛА Любов Трохимівна,

директор Інституту терапії АМН України.

Офіційні опоненти: Заслужений діяч науки і техніки України,

доктор медичних наук, професор

ЛАТОГУЗ Іван Кіндратович,

Харківський державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри внутрішніх

хвороб, лікувальної фізкультури та спортивної

медицини;

доктор медичних наук

НІКОЛЕНКО Євген Якович,

Харківська медична академія післядипломної

освіти МОЗ України, професор кафедри

загальної практики – сімейної медицини;

доктор медичних наук

ГОРБАСЬ Ірина Михайлівна,

Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН

України, м. Київ, провідний науковий

співробітник відділення популяційних

досліджень.

Провідна установа  — Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра шпитальної терапії №2.

Захист відбудеться 14 червня 2001 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.600.04 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (61002, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету МОЗ України (61002, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий 11.05.2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доцент Л.І. Овчаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артерiальна гiпертензiя (АГ) – найбiльш поширене в Україні хронічне захворювання, яке посідає провiдне мiсце в структурі непрацездатності, iнвалiдизацiї та смертностi населення (Коваленко В.М., Свіщенко Е.П., Смірнова І.П., 1999; Дзяк Г.В., Перцова Н.О., 1999).

Незважаючи на те, що чинники ризику АГ відомі, їх вплив на розвиток захворювання у жителів сільської місцевості повністю не вивчений, не встановлена їх поширеність залежно від соціальної ознаки обстежених, а також серед селян, хворих на АГ.

АГ наносить величезну шкоду здоров'ю населення, збiльшуючи ризик розвитку серцево-судинних ускладнень i смертi (Оганов Р.Г., 1997). В групi чоловiкiв з АГ за 10 рокiв спостереження смертнiсть вiд IХС та мозкових iнсультiв збільшилася бiльше, нiж удвiчi (Волож О.І. та інші, 1997). Наявнiсть артерiальної гiпертензiї значно скорочує середню тривалiсть життя (Оганов Р.Г., 1996).

Особливо актуальна ця проблема для сiльського населення України, де якiсть лiкувально-дiагностичної допомоги потребує докорiнного полiпшення, а спеціалiзована медична допомога повинна бути максимально наближеною до сiльського жителя (Журавель В.І., Рогач І.М., 1998). Тому є актуальним вивчення розповсюдженостi артерiальної гiпертензiї в рiзних регiонах України, особливо в сiльськiй мiсцевостi (Горбась І.М., 1995). Попереднi масовi обстеження не характеризували динамiку АГ на фонi основних чинникiв ризику в неорганiзованiй сiльськiй популяцiї протягом 8-10-рiчного перiоду, а також результати профiлактичних заходiв АГ на селi. Своєчасна дiагностика і лiкування хворих на АГ забезпечують суттєве зменшення частоти основних ускладнень: мозкового iнсульту, iнфаркту мiокарда та серцево-судинної смертностi (Макаревич Т.Ю, 1997). Iснують iстотнi регiональнi вiдмiнностi в показниках смертностi населення України. Особливо це стосується сiльських жителiв, де вивчення та аналiз показникiв смертностi за певний промiжок часу не проводився, в тому числі у взаємозв'язку з основними чинниками ризику АГ. Також має значення пропаганда здорового способу життя серед сiльських жителiв, забезпечення їх санiтарно-просвiтницькими матерiалами, що пояснюють природу розвитку АГ та причини виникнення її ускладнень, про шкiдливiсть палiння, малорухомого способу життя, ожирiння, надмiрного вживання кухонної солi, алкогольних напоїв, психо-емоційного та психо-соцiального перевантаження.

До цього часу мало вiдомо про поширеність АГ серед сiльського населення, про дiагностичнi можливостi в цих умовах, про органiзацiю i результати запобiгання АГ на селi. Тому в сучасних умовах значення принципу профiлактики не тiльки зберiгається, але й розширюється. I добитися суттєвих позитивних зрушень у здоров'ї населення на даному етапi розвитку суспiльства не можливо без розширення профiлактичного напрямку дiяльностi галузi. Під час органiзацiї дiагностичного процесу потрiбно виходити з самого визначення профiлактики як не тiльки створення належних умов життя, органiзацiї дозвiлля, формування звичок та iнше, що виключає чи знижує рiвень захворюваностi населення, а й своєчасного виявлення преморбiдних станiв, вiдхилень та порушення здоров'я (Парій В.Д., Фіц З.Р.; Струков А.М., 1994). Особливо це актуально при наданнi медичної допомоги сiльському населенню, коли ми маємо на увазi етапнiсть такої допомоги, починаючи вiд фельдшерсько-акушерських пунктів, сiльських лiкарських амбулаторiй, сiльських дiльничних лiкарень до центральних районних лікарень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрямок досліджень пов'язаний з науковою діяльністю та входить до тематичного плану Інституту терапії АМН України як фрагмент науково-дослідної роботи (НДР): інтегрована профілактика хронічних неінфекційних захворювань в Україні за програмою ВООЗ – Countrywide Іntegrated

Noncommunіcable Disease Intervention Programme – CINDI (№ держреєстрації 0194U003506, шифр 113/08.94).

Автором виконаний розділ НДР, який стосується сільського населення України і присвячений чинникам захворюваності та смертності в осіб з АГ сільської неорганізованої популяції.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи: виявити чинники ризику АГ серед сiльського населення з урахуванням показникiв смертностi та динамiки розповсюдженостi захворювання за 10-рiчний перiод спостереження для визначення профілю ризику розвитку АГ на селі.

При виконанні роботи були поставлені такi задачі:

1. Дослiдити поширенiсть АГ та основних чинникiв ризику серед сiльських чоловiкiв i жiнок.

2. Провести проспективне епiдемiологiчне дослiдження для визначення динамiки АГ та чинникiв ризику у сiльських жителiв.

3. Дати порiвняльну характеристику рiзних форм АГ у чоловiкiв та жiнок всіх вiкових груп.

4. Визначити розповсюдженість чинникiв ризику (поведiнкових, бiологiчних, спадкових, професiйних, побутових та iнших) серед хворих на АГ.

5. Дослідити вплив основних чинникiв ризику на розвиток АГ залежно вiд вiку та статi обстежених.

6. Вивчити загальну смертнiсть та смертнiсть вiд серцево-судинних захворювань у сiльськiй популяцiї з урахуванням АГ та чинникiв ризику.

7. Виявити рiвень захворюваностi з тимчасовою втратою працездатностi по АГ та визначити основнi напрямки її зниження.

8. Оцiнити стан iнформованостi сiльського населення про значення чинникiв ризику у виникненнi АГ.

9. Запропонувати основнi принципи профiлактики АГ на селi.

Об'єкт дослідження – артеріальна гіпертензія.

Предмет дослідження – чинники ризику в осіб з АГ сільської популяції.

Методи дослідження. Для обстеження сільської популяції (2019 осіб) використовувалися стандартизовані епідеміологічні методи дослідження, які включали опитувальники ВООЗ по тютюнопалінню, вживанню алкоголю, фізичній активності, харчуванню, обтяженій спадковості. Інструментальні методи досліджень включали вимірювання артеріального тиску (АТ) і електрокардіографію (ЕКГ) з подальшим кодуванням за Міннесотським кодом. Лабораторні методи дослідження проводились для визначення рівня ліпідів в крові з використанням автоаналізатора “Корона” (фірми LKV, Швеція) і ферментативних наборів фірми “Boehringer Manheim” (Австрія).

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Вперше вивчена динамiка розповсюдженостi АГ та основних чинникiв ризику в неорганiзованiй сiльськiй популяцiї протягом 10-рiчного перiоду.

2. Дослiджено розповсюдженiсть АГ на селi, її чинникiв ризику серед чоловiкiв i жiнок залежно вiд соцiальної та професiйної орiєнтацiї обстежених.

3. Вперше встановлено розповсюдженiсть поведiнкових чинникiв ризику АГ на селi не лише окремо, але i в рiзних комбiнацiях серед сiльських чоловiкiв i жiнок, а також визначено рівень фізичної активності сільської популяції України в залежності від віку, рівня освіти, сімейного стану та наявності АГ.

4. Використано при вивченнi звички вживання алкоголю серед сiльських жителiв частотно-кiлькiсний критерiй, що характеризує iнтенсивнiсть вживання алкогольних напоїв та регiональнi особливостi цiєї поведiнкової звички.

5. Вивчено обтяжену спадковiсть по серцево-судинних захворюваннях по батькiвськiй i материнськiй лiнiях та особливостi взаємозв'язку АГ з основними чинниками ризику у сільських пробандiв з обтяженою спадковiстю.

6. Проведено порiвняльну характеристику серед сiльських жителiв електрокардiографiчних змiн в осiб з нормальним та пiдвищеним артерiальним тиском, виявлено кореляцiйну залежнiсть мiж iшемiчними змiнами на ЕКГ та чинниками ризику.

7. Вивчено рiвень лiпiдiв у сироватцi кровi серед сiльських чоловiкiв та жiнок залежно вiд наявностi АГ у рiзних статево-вiкових групах. Встановлено відносний ризик розвитку АГ в осіб з надлишковою масою тіла (НМТ), гіперхолестеринемією (ГХС) та гіпертригліцеридемією (ГТГ).

8. Визначено рiвень смертностi в сiльськiй популяцiї України за 3-рiчний перiод в розрахунку на 1000 людино / рокiв з урахуванням АГ та чинникiв ризику, а також проведено порівняльну характеристику смертності сільського населення залежно від проведених заходів по первинній і вторинній профілактиці АГ.

Практичне значення одержаних результатів

1. Результати дослiдження дадуть можливiсть визначити справжню поширенiсть АГ серед сiльських чоловiкiв та жiнок i науково обґрунтувати план заходiв по її профiлактицi.

2. Виявленi особливостi частоти i впливу чинникiв ризику, iзольовано або в сполученнi, дозволять визначити їх внесок у формування АГ на селi.

3. Вивчення розповсюдженостi АГ та чинникiв ризику в динамiцi допоможе сформулювати пріоритетні напрямки первинної профiлактики АГ.

4. Визначення рiвня лiпiдiв в сироватцi кровi рiзних статево-вiкових груп демонструють необхiднiсть створення системи постiйного спостереження за станом харчування сiльського населення рiзних регiонiв України.

5. Зiставлення показникiв смертностi в групi активної профiлактики та в групi порiвняння допомагають визначити ефективнiсть проведених профілактичних заходів на селi по боротьбі з чинниками ризику АГ.

6. Показана необхiднiсть великої санiтарно-просвiтницької роботи серед сiльського населення з метою пiдвищення його обiзнаностi про значення чинникiв ризику у виникненнi захворювань.

Результати досліджень та рекомендації по їх використанню викладені в методичних рекомендаціях “Международная программа “Интегрированная профилактика неинфекционных заболеваний” (СИНДИ) и практическое здравоохранение”, затверджених Вченою радою Інституту терапії АМН України (1997).

Результати досліджень впроваджені в повсякденну практику роботи Інституту терапії АМН України та науково-дослідну роботу Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска і в лікувально-профілактичні заклади Чернігівської та Харківської областей.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проведено епідеміологічне обстеження сільських мешканців, опитування та огляд хворих на АГ, виконано математичну і статистичну обробку первинного матеріалу і отриманих результатів з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Особисто визначені мета і завдання дослідження, проаналізовані дані вітчизняної та зарубіжної літератури, які стосуються розвитку АГ у мешканців села з розробкою програми проспективного спостереження не лише за динамікою розповсюдженості захворювання, а й основних чинників ризику АГ на селі, включаючи аналіз тимчасової втрати працездатності та смертності сільського населення. Написання всіх розділів дисертації, формулювання висновків, а також обговорення результатів дослідження зроблено особисто автором.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на республіканській науково-практичній конференції “Роль загально-практикуючого лікаря у розв'язанні проблем профілактики неінфекційних захворювань” (Харків, 1997), науково-практичній конференції з актуальних проблем клініки внутрішніх хвороб Інституту терапії Академії медичних наук України (Харків, 1998), науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження та 60-річчю науково-педагогічної, лікувальної та громадської діяльності академіка Л.Т. Малої (Харків, 1999), Республіканській науково-практичній конференції кардіологів і кардіохірургів з міжнародною участю “Нові напрямки профілактики, діагностики та лікування серцево-судинних захворювань” (Київ, 1999), І Всеросійській конференції по проблемам атеросклерозу, присвяченій 100-річчю з дня народження А.Л. Мясникова (Москва, 1999), республіканській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Ефективні методи лікування захворювань серця, судин ·і інших органів (Вінниця, 1999).

Публікації. За матеріалами дисертації опублікована 31 друкована робота, з них 24 – статті у наукових фахових журналах (усі самостійні), 2 – у збірниках наукових праць (теж самостійні), 5 – тези доповідей у матеріалах з'їздів, конгресів і конференцій (4 самостійні).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 2 розділів – 6 підрозділів огляду літератури, 12 підрозділів власних спостережень, заключення, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних літературних джерел містить 468 найменування, у тому числі 242 роботи зарубіжних авторів, що складає 48 сторінок. Дисертація викладена на 323 сторінках, ілюстрована 42 таблицями і 31 рисунком (на 30 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. Стандартизованими методами ВООЗ проведено два скринуючих обстеження неорганізованої популяції сільського населення Борзнянського району Чернігівської області віком від 18 до 95 років, які постійно проживають на території сільської лікарської дільниці. В 1985-1987 роках було обстежено 2290 осіб, з них 986 чоловіків і 1304 жінок. Обсяг обстеженої в 1996-1997 популяції склав 2270 осіб, оглянуто 2019 осіб, відклик дорівнює 88,9 %, що забезпечило репрезентативність результатів дослідження.

За допомогою спеціальної анкети здійснювалось отримання анамнестичних, соціально-демографічних даних, з'ясовували характер і умови трудової діяльності. Збір інформації про рідних та найближчих родичів проводився для виялення обтяженої спадковості по серцево-судинних захворюваннях.

Артеріальний тиск вимірювали ртутним сфігмоманометром в сидячому положенні на правій руці з точністю до 2 мм. В аналіз даних проведеного дослідження включали середні з двох вимірювань АТ.

Реєстрацію ЕКГ проводили в стані спокою в 12 загальноприйнятих відведеннях зі стандартною калібровкою (1мм – 0,02 с і 10 мм – 1мВ) на багатоканальному апараті вітчизняного виробництва.

Аналіз результатів здійснювався відповідно до критеріїв ВООЗ. Хворими на АГ вважали осіб, у яких систолічний АТ (САТ)>=160 мм рт.ст., діастолічний АТ (ДАТ)>= 95 мм рт.ст., або з нормальними цифрами АТ на фоні двотижневого лікування гіпотензивними препаратами. Пограничну АГ (ПАГ) діагностували при значеннях систолічного АТ=140-159 мм рт.ст. і дістолічного АТ=90-94 мм рт.ст.

Оцінку маси тіла проводили за індексом Кетле (ІК) = вага, кг/зріст, м2. До групи осіб з НМТ віднесені особи з величиною ІК >= 30 кг/м2.

При аналізі статусу паління курцями вважали осіб, які випалювали хоча б одну цигарку за добу.

Фізично неактивними вважалися особи, які сидять на роботі 5 годин і більше і мають активне дозвілля взимку і влітку, включаючи час ходьби на роботу і назад менше 10 годин на тиждень, для пенсіонерів – менше 15 годин рухальної активності на тиждень.

Для характеристики алкоголізації використовувався частотно-кількісний аналіз (Давидов О.Є., 1995): епізодичне, або нечасте вживання алкоголю – декілька разів на рік; помірне, або побутове пияцтво – один раз на місяць – один раз на тиждень; систематичне, або часте – декілька разів на тиждень – кожного дня. В цих групах виділяли підгрупи осіб, які вживали алкоголь в невеликій кількості (до 1 л пива, до 500 г вина, до 200 г горілки) або у великій кількості (1 л пива і більше, 500 г вина і більше, 200 г горілки і більше).

Харчування вивчалося одномоментно в усій популяції. До осіб, які вживали надмірну кількість кухонної солі, відносили тих, які, згідно з відповідями на опитувальник ВООЗ, досолювали їжу, не куштуючи її. Особи, які відзначили переважне вживання жирів тваринного походження, досолювання їжі, не куштуючи її, вживання п'яти і більше чайних ложок цукру за добу, віднесені до групи, яка характеризується нераціональним харчуванням.

Для встановлення дисліпопротеідемії використовувалися такі критерії (Williams R., 1991): холестерин (ХС) >= 240 мг/дл (6,2 ммоль/л), тригліцериди (ТГ) >= 191 мг/дл (2,2 ммоль/л), ХС ЛПВП <= 39 мг/дл (1,0 ммоль/л).

Для оцінки захворюваності з тимчасовою втратою працездатності враховували кількість випадків непрацездатності, в тому числі на 100 працюючих, середню тривалість одного випадку в днях та середню тривалість непрацездатності на одного хворіючого в днях.

Вивчення інформованості населення про роль чинників ризику у виникненні АГ проводилося методом анкетування випадкової 10 % вибірки населення двох сіл. Кожному обстеженому пропонувалось самостійно назвати відомі йому чинники, які сприяють виникненню АГ. Вивчення поінформованості лікарів та середнього медперсоналу в питаннях профілактики і лікування АГ проводилося анонімно за анкетою НДІ терапії. Анкетування виконано серед медичного персоналу фельдшерсько-акушерських пунктів та сільських дільничних лікарень.

При аналізі смертності для кожної людини, яку включено до популяції, обчислювався період спостереження в людино/роках. Період спостереження для тих, хто залишився живим і мешкав за попередньою адресою, дорівнював закінченню строку спостереження мінус дату включення в популяцію. Для тих, хто помер або вибув з популяції в зв'язку з переїздом в інше місце проживання, з дати смерті або переїзду вираховувалась дата включення в популяцію. Смертність та частота нових випадків інфаркту міокарда та мозкового інсульту розраховувались на 1000 людино/років.

Для оцінки епідеміологічної ситуації відповідно до рекомендацій ВООЗ аналіз результатів спостереження проводився з урахуванням статі та віку. Для проведення аналізу за віком пацієнтів поділено на 10-річні вікові групи: 25-34, 35-44, 45-54, 55-64, 65 років і старіші, а також виділено групу осіб від 18 до 24 років.

Отримані дані введено до комп'ютеру у вигляді баз даних, математичну обробку проведено за допомогою СУБД “FoxPro”. Вірогідність відмінностей визначали за допомогою t-критерію Стьюдента. Для перевірки нормальності розподілу використаний F-критерій Фішера. Кореляційний аналіз проводили за стандартними програмами з обчисленням тетрахоричних коефіцієнтів кореляцій (rt) з перевіркою їх вірогідності за критерієм c2.

Результати дослідження та їх обговорення. Із загальної кількості обстежених чоловіків було 882 – 43,7%, жінок – 1137 – 56,3 % Середній вік популяції становив (57,2±0,6) років: віком від 18 до 24 років – 61 чоловік – 6,9 % і 60 жінок – 5,3 %. Вік чоловіків вірогідно менший – (52,90 ± 0,61) років проти (60,55±1,07) (р<0,001) у жінок. Серед обстежених 20,4 % чоловіків та 36,5 % жінок мали початкову освіту, 21,3 % та 24,8 % – відповідно неповну середню, 41,5 % та 25,3 % – середню, 12,6та 9,4 % – середню технічну, 4,2та 4,5– вищу освіту. За сімейним станом сільські жителі розподілились таким чином: 75,1 % чоловіків та 58,2 % жінок були одружені, 15,5та 9,2 % ніколи не перебували в шлюбі, 5,7 % чоловіків і 30,3 % жінок відповідно були вдівцями та вдовами, 3,7чоловіків та 2,3 % жінок на момент обстеження були розлучені. Із загальної кількості обстежених 23,7% чоловіків та 15,4жінок не мали дітей, тоді як більшість сільських мешканців мали дітей – 76,3 % і 84,6 % відповідно. В сільському господарстві працює кожний другий чоловік і кожна п'ята жінка – 48,1 % і 21,1 % відповідно (р<0,001). Службовців на селі значно менше – 6,8 % чоловіків і 10,4 % жінок (р<0,001). Серед сільських жінок пенсіонери склали 63,6 %, що вдвічі більше кількості пенсіонерів-чоловіків – 31,8 % (р<0,001).

Проведене епідеміологічне дослідження сільської популяції Чернігівщини дозволило виявити дійсну розповсюдженість АГ на селі. Розповсюдженість АГ серед сільського населення склала 20 % у чоловіків та 31 % у жінок. Відзначено вірогідне збільшення цього показника в чоловіків з 3,3 %, 8,7 % у вікових групах 18-24, 25-34 і 35-44 років до 35,8 % в групі осіб 45-54 років (p<0,001) і до 23 % в групі 55-64 років (p<0,05), у жінок з 1,7 % у віці 18-24 років до 17,6 % у віці 35-44 років (p<0,001), 26,1 % в групі 45-54 років та 41,5 % в групі 55-64 років (p<0,001). Після 65 років розповсюдженість АГ в чоловіків склала 25,2 %, у жінок – 37,6 % (p<0,001) (рис. 1).

Рис. 1. Розповсюдженість АГ в неорганізованій сільській популяції.

Систолічна АГ виявлена в 3,2 % чоловіків та 6,9 % жінок (p<0,001). Перші випадки цієї форми АГ спостерігались в чоловіків 25-34 років (0,8 %) та в осіб 45-54 років. Найбільша розповсюдженість систолічної АГ спостерігалась в осіб 65 років і старіших – 6,6 % чоловіків та 10,8 % жінок (p<0,05).Трохи частіше в сільських жителів зустрічалась діастолічна АГ – у 4,5 % чоловіків та 4,3 % жінок, тобто систолічна АГ частіше зустрічається серед жінок, ніж серед чоловіків, тоді як подібні відмінності в розповсюдженості діастолічної форми АГ не знайдені.

Найпоширеніша серед сільських жителів змішана форма АГ, яка спостерігалась вірогідно частіше у жінок: 11.1 % чоловіків та 18,8 % жінок (p<0,001), окремі її випадки зустрічались в групах осіб 25-34 та 35-44 років, до того ж у жінок трохи частіше – 5,3 % та 9,9 % відповідно (p>0.1).

Розповсюдженість ПАГ склала 5,2 % у чоловіків та 4,7 % у жінок. Показники АТ в межах норми відзначені у 74,8 % чоловіків та в 64,3 % жінок.

Середній САТ у чоловіків склав 134,3 мм рт.ст., у жінок він вищий – 139,3 мм рт.ст. (p<0,001), хоча до 35 років САТ вищий у чоловіків. Значення верхньої 10-відсоткової відрізної точки розподілу рівня САТ у чоловіків віком від 18 до 64 років та старіших відповідно склали 161 та 173 мм рт.ст., у жінок вони вищі – 165 та 185 мм рт.ст. Рівень верхньої 5-відсоткової точки в чоловіків дорівнює 165 та 186 мм рт.ст., у жінок – 172 та 202 мм рт.ст., тобто значення САТ вищі у жінок. Значення САТ і ДАТ в чоловіків та жінок, які відповідають верхнім 25-, 10- та 5-відсотковим відрізним точкам і перевищують 160 та 95 мм рт.ст. частіше реєструвались у жінок, особливо після 64 років. Середньопопуляційні рівні САТ і ДАТ в обстежених нами чоловіків та жінок перевищують відповідні показники як по Україні, так і по міських популяціях (Смірнова І.П., Горбась І.М., 1989).

Найвища розповсюдженість АГ спостерігалися серед вдівців та вдів: 38,0і 36,3 % відповідно, а також серед осіб, які мали дітей – у 31,8 % жінок та вірогідно меншої кількості чоловіків – 21,7 % (p<0,001). Відмінності у поширеності захворювання викликані, мабуть, більшою тривогою жінок за своїх дітей і вищою відповідальністю за їх виховання.

Значна розповсюдженість АГ спостерігалася в чоловіків з вищою освітою (27 %),що, більш усього, залежить від характеру їхньої трудової діяльності. пов'язаної з психоемоційним напруженням, у жінок з початковим (37,6та неповним середнім рівнем освіти (33,7 %). Найвищий показник розповсюдженості АГ відзначений у жінок з вищою освітою у віці після 64 років.

Серед працюючих в сільському господарстві АГ спостерігалась у 16,7 % чоловіків та 20,4 % жінок (рис.2), праця яких пов'язана з професійними шкідливостями: шумом, вібрацією, впливом хімічних речовин. Серед доярок АГ невірогідно частіше реєструвалась у жінок – 25,4 % проти 12,5 % у чоловіків (p>0,1). Головна причина захворюваності на АГ у цієї категорії працюючих – несприятливий мікроклімат, фізичні навантаження, ненормований робочий день. Механізатори хворіють на АГ вірогідно рідше, ніж тваринники – 12,6 % та 21,9 % (p<0,05). Серед працюючих в рільництві, робота яких пов'язана зі значним фізичним навантаженням в несприятливих метеорологічних умовах, АГ відзначалась у 19 % чоловіків та 17,7 % жінок (p>0,1). Найбільша розповсюдженість АГ спостерігалась у чоловіків з адміністративно-господарського персоналу – 60 % проти 8,3 % у жінок. Серед інших осіб, зайнятих в сільському господарстві, АГ спостерігалась у 23,1 % чоловіків і тільки в 11,7 % жінок. Розповсюдженість АГ серед чоловіків, не зайнятих безпосередньо в сільськогосподарському виробництві, досить висока – 20 % і наближається до такої у тваринників (21,9 %); у жінок ці показники відповідно склали – 15,3 % та 22 %, тобто на АГ частіше хворіють жінки, які працюють в сільському господарстві і мають значні фізичні навантаження. Розповсюдженість АГ в осіб, зайнятих в сільськогосподарському виробництві, в Чернігівській області виявилась вищою, ніж по Україні (Мікуніс Р.І. та ін., 1988; Смірнова І.П., Горбась І.М., Вітте П.Н., 1991), хоча частота АГ у працівників ферм відповідала виявленій в інших регіонах України.

Рис. 2. Розповсюдженість артеріальної гіпертензії

серед працівників сільського господарства.

Вживання алкоголю широко розповсюджене в обстеженій сільській популяції і відзначено у 72,4 % чоловіків. Вивчення частоти вживання алкогольних напоїв показало, що майже половина чоловіків – 43,4 % вживали їх помірно, 14,3 % – епізодично (p<0,001) та 14,7 % – систематично. В ході проведеного дослідження не виявлено залежності у вживанні алкогольних напоїв від рівня освіти обстежених. Так, алкоголь вживали 73,7 % чоловіків з вищою освітою, 74,3 % з середньою і 72,8 % селян з початковою освітою, а також 68,6 % та 71,2 % чоловіків з неповною середньою та середньою технічною освітами відповідно.

Від рівня освіти обстежених залежала частота вживання алкоголю. Серед чоловіків з середньою освітою систематичне вживання алкоголю зустрічалось втричі частіше, ніж серед чоловіків з вищою освітою: 17,8та 5,4 % відповідно (p<0,001), а епізодичне – у півтора рази рідше – 12,8 % та 21,6 % відповідно (p>0,1).

Найпоширеніша звичка вживання алкоголю серед холостяків та одружених чоловіків – 73,7 % та 73,5 % відповідно, трохи менше – серед вдівців – 66та розлучених – 54,5 %. Алкогольні напої вживали 75,7 % чоловіків, зайнятих в сільському господарстві та 68,3 % службовців. Розповсюдженість систематичного вживання алкоголю серед чоловіків, зайнятих в сільському господарстві, втричі вища, ніж серед службовців – 20 % та 6,6 % відповідно (p<0,001), а епізодичного – вдвічі нижча – 11,8 % та 21,7 % відповідно (p>0,1).

Аналогічні дослідження в сільських популяціях України не проводились, крім міських популяцій. Так, в організованій популяції чоловіків м. Харкова алкоголь вживали переважно чоловіки віком від 25 до 34 років. Дані про розповсюдженість цієї шкідливої звички у чоловіків з вищою освітою та неодружених чоловіків ідентичні, помірно вживають алкоголь чоловіки обох популяцій (Давидов О.Є., 1995).

Серед селян, хворих на АГ, розповсюдженість звички вживання алкоголю склала 78,4 %, що трохи вище, ніж в популяції – 72,4 % (p>0,1). У віковій групі 18-24 років вживали алкоголь всі чоловіки, хворі на АГ, тоді як в популяції цей показник склав тільки 67,2 %. В групі чоловіків 25-34 років, хворих на АГ, розповсюдженість звички вживання алкоголю склала 90,9 %, тоді як в популяції вона нижча – 72,4 % (p<0,05). В наступних вікових групах 35-44, 45-54 та 55-64 років відсоток чоловіків, котрі вживають алкоголь і хворіють на АГ, вищий, ніж в популяції, і перебуває в межах від 80 % до 82,4 %. В популяції цей показник відповідно склав 77,4 %, 75,8% та 74,3 %. У чоловіків 65 років і старіших зберігається знайдена тенденція: розповсюдженість звички вживання алкоголю серед хворих на АГ вища, ніж в популяції: 78,4 % проти 72,4(p>0,1).

При систематичному вживанні (декілька разів на тиждень, щодня) АГ визначалась у 28,5 % чоловіків, це був найвищий показник, рідше – у чоловіків, котрі вживали алкоголь помірно – 20,4 % (p>0,1) і найнижча розповсюдженість АГ виявлена у чоловіків з епізодичним вживанням алкогольних напоїв – 18,2 %. Середні значення САТ і ДАТ були найвищими в чоловіків, котрі вживають алкоголь у великий кількості – 135 та 83 мм рт. ст., тобто вживання алкогольних напоїв у великій кількості сприяє зростанню САТ і ДАТ у чоловіків.

Розповсюдженість звички вживання алкоголю серед сільських жінок склала 40,7 %, у віці 35-44 років – 67 %. Найчастіше вживали алкоголь жінки з середньою технічною освітою (57,9 %), розлучені (80 %), а також ті, котрі мають дітей (73,5 % проти 33,7 % бездітних жінок; p<0,001). Сільські жінки віддають перевагу помірному вживанню алкоголю, особливо у віці 35-44 років, котрі мають середню освіту, заміжні і працюють в сільському господарстві. Серед жінок, хворих на АГ, розповсюдженість вживання алкоголю нижча, ніж в популяції, але до 45 років цей показник вищий у жінок, хворих на АГ. Середні значення САТ у сільських жінок перебувають в прямій залежності від кількості вжитого алкоголю. Розповсюдженість АГ вища серед жінок, які вживають алкогольні напої у великій кількості.

Однією із шкідливих звичок, найбільш розповсюдженою серед чоловіків в сільській популяції, є тютюнопаління: палять тютюн більше половини чоловіків – 58,2 % і тільки 0,18 % жінок (p<0,001). В порівнянні з міським населенням розповсюдженість тютюнопаління серед чоловіків, котрі мешкають на селі, нижча, ніж в Києві (Шутєєва Л.В., Гарницький С.П., 1990) і вища, ніж в Харкові (Шпаченко В.М., Давидова Л.Й., 1996).

Найбільша кількість чоловіків, які палять тютюн, в дослідженій сільській популяції зареєстрована в наймолодшій віковій групі 18-24 років. Поряд з цим, зі збільшенням віку зростає кількість чоловіків, які кинули палити, і складає 27,7 % в групі осіб 65 років та старіших. Головним мотивом відмови від тютюнопаління було погіршення стану здоров'я. В сільській популяції Чернігівщини чоловіки рідше відмовлялись від цієї шкідливої звички, ніж в інших регіонах України (Горбась І.М., 1993). Аналогічна тенденція відзначена і серед хворих на АГ (Гарницький С.П., 1990).

Максимальну кількість курців визначено серед чоловіків з початковою та неповною середньою освітами – 67,2 % та 63,8 % відповідно, менш за все з вищою – 37,8 % (p<0,05), тобто виявлено чіткий зворотний зв'язок тютюнопаління з рівнем освіти.

Найчастіше палять вдівці – 80 % і розлучені чоловіки – 63,7 %, трохи рідше – одружені чоловіки – 57,8 % та холостяки – 50,4 %. Частіше відмовлялись від тютюнопаління одружені чоловіки, що можна пояснити сприятливим впливом сім'ї на частоту шкідливих звичок у селян. Частіше за інших палили тютюн селяни, які мали дітей (59,9 %), трохи рідше – бездітні (52,6

Звертає на себе увагу розповсюдженість тютюнопаління серед працівників сільського господарства, де курцями є більше половини чоловіків. Найчастіше палили тютюн селяни, які працюють в рільництві – 64,3а також 62,5 % доярів, 52,4 % тваринників та 49,2 % механізаторів.

Серед чоловіків, хворих на АГ, 44,3 % нині палять тютюн, тобто менше, ніж в популяції, 22,7 % палили в минулому та 33 % ніколи не палили. У віковій групі 18-24 років всі чоловіки, хворі на АГ, палять. В наступних вікових групах 25-34, 35-44, 45-54 та 55-64 років кількість курців серед хворих на АГ зменшується від 72,7 % до 60 %, 47,1 % та 42зате, як і в популяції, зростає кількість чоловіків, які палили в минулому від 9,1 % до 10 %, 14,7 % та 16 % у відповідних вікових групах. Зі збільшенням віку серед хворих на АГ також зростає й кількість селян, які ніколи не палили – від 18,2 % в групі 25-34 років до 42 % в групі 55-64 років. Після 64 років кількість чоловіків, які нині палять тютюн та палили в минулому, однакова і дорівнює 36,2 %.

Серед чоловіків з ПАГ 41,3 % палили тютюн на момент обстеження, 19,6палили в минулому та 39,1 % ніколи не палили.

Характеризуючи інтенсивність тютюнопаління серед чоловіків, які нині палять, слід відзначити, що менше однієї пачки цигарок за день випалювали 14,8 % чоловіків, одну пачку – 48,5 %, дві пачки – 31,2 %, три пачки й більше – 5,5 % чоловіків.

Чоловікам, хворим на АГ, притаманна значна інтенсивність тютюнопаління, від 20 до 40 цигарок за день, особливо після 44 років. Середні значення САТ максимальні в чоловіків, котрі почали палити в підлітковому віці, ДАТ – в осіб, які мають стаж тютюнопаління до 10 років. Найбільша кількість чоловіків, хворих на АГ, почали палити тютюн після 16-річного віку. Найбільші рівні АТ спостерігались серед хворих на АГ селян, стаж тютюнопаління яких перевищував 40 років.

Зв'язок тютюнопаління з АГ відзначений багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими (Константинов В.В., Жуковський Г.С., Оганов Р.Г., 1994; Чазова Л.В., Калініна А.М., 1992; Block K.V., Rlein C.H. et al., 1994). Але інші дослідники не виявили такого зв'язку (Бритов А.Н., 1997).

Надзвичайно поширене в сільській популяції надмірне вживання кухонної солі, тобто досолювання їжі, не куштуючи її. Ця поведінкова звичка відзначена у 63,6% чоловіків та 67% жінок. Найчастіше вживали сіль в надлишку особи з початковою та неповною середньою освітами, тобто розповсюдженість звички надмірного вживання кухонної солі серед обстежених обернено корелювала з рівнем освіті, особливо серед жінок.

Сімейний стан обстежених значною мірою вплинув на поширеність звички досолювання їжі, не куштуючи її. Найчастіше досолювали їжу самотні чоловіки і жінки: вдови (73холостяки (69,3незаміжні (68,6удівці (66та розлучені жінки (65,4Наявність дітей в сім'ї не сприяла вищій поширеності вживання кухонної солі в надлишку і склала 63,3 % серед чоловіків та 65,9серед жінок.

Найчастіше досолювали їжу безробітні чоловіки (74,2а також особи, зайняті в сільськогосподарському виробництві – 70,8жінок та 67,2чоловіків. Вірогідно рідше досолюють їжу службовці – 58,3чоловіків та 60,2жінок, що, мабуть, пов'язано з їх високим рівнем освіти.

В цілому в популяції надмірну кількість кухонної солі вживали 59,7чоловіків з нормальним АТ, 76,1хворих на АГ (p<0,001) та 71,7чоловіків з ПАГ (p<0,05). Серед жінок відповідно 62,875(p<0,001) і 71,7(p>0,1).

Розповсюдженість надмірного вживання кухонної солі серед хворих на АГ вища, ніж серед осіб з нормальним рівнем АТ, крім чоловіків 25-54 років. Вірогідні відмінності знайдені серед жінок 45-54 років та серед чоловіків і жінок 65 років і старіших. В популяції в цілому вірогідні відмінності спостерігались як серед чоловіків, так і серед жінок. Для осіб з ПАГ істотних відмінностей в надмірному вживанні кухонної солі до 45-річного віку не знайдено, в наступних вікових групах переважали особи з ПАГ, так як і в популяції в цілому.

Отримані результати відповідають узагальненим даним вітчизняних і зарубіжних дослідників, котрі підтверджують зв'язок надмірного вживання кухонної та АГ (Давидова Л.Й., 1997; Кулаков Ю.В. та ін., 1995); Іосіюкі Оно, Кєндзи Вакаі, 1995), а також частоту цієї поведінкової звички серед хворих на АГ, в яких виразно простежується тенденція до підвищення АТ з віком (Weinberger M.H., 1990).

Встановлені нами вірогідні відмінності в надмірному вживанні з їжею кухонної солі серед хворих на АГ та здорових осіб підтверджує існуючу думку про значення натрію в генезі АГ (Мазур Н.А., 1997; James G.D., Schlussel Y.R., 1993).

За даними обстеження недостатня фізична активність (НФА) серед населення Чернігівщини виявлена у 11,2чоловіків та у 8,3 % жінок. В неорганізованій популяції чоловіків розповсюдженість НФА зростає з підвищенням рівня освіти обстежених, тоді як серед жінок такої закономірності не виявлено. Поширеність НФА залежить від сімейного стану обстежених. Найчастіше недостатня фізична активність спостерігається серед холостяків та розлучених жінок, де поширеність НФА складає 12,4та 15,4відповідно. При наявності дітей рівень фізичної активності у чоловіків зростає, при цьому НФА зменшується до 10,3 %.

Розповсюдженість АГ серед чоловіків та жінок з НФА відповідно склала 19,2та 29,7(рис. 3). Ми не виявили хворих на АГ серед осіб з НФА у віковій групі 18-24 років.

Рис. 3. Розповсюдженість артеріальної гіпертензії серед осіб

з низькою фізичною активністю залежно від віку.

Розповсюдженість АГ серед чоловіків 25-34 років з недостатньою фізичною активністю склала 8,7значно зростає у віковій групі 45-54 років – 25проти 11,1 % у віці 35-44 років. Серед жінок з НФА розповсюдженість АГ відповідно склала 7,125та 29,4У віковій групі 55-64 років 50чоловіків і тільки 25жінок з недостатньою фізичною активністю хворіли на АГ. Після 65 років жінки з НФА вдвічі частіше, ніж чоловіки, хворіли на АГ – 60,8проти 30,7Збільшення розповсюдженості АГ серед осіб з НФА виявлено у чоловіків 55-64 років та у жінок після 64 років.

Особливу зацікавленість викликає розповсюдженість поведінкових чинників ризику окремо і в різних комбінаціях у сільських чоловіків та жінок. Відсоток осіб з одним чинником ризику в популяції сільських чоловіків склав 10,2(рис. 4). Розповсюдженість комбінації з двох чинників ризику у чоловіків вірогідно вища і склала при цьому 45(p<0,001). Найчастішим виявилось поєднання надмірного вживання кухонної солі та вживання алкогольних напоїв, відзначене у 7,3чоловіків, наступною була комбінація з вживання алкоголю та НФА, надмірного вживання кухонної солі та НФА, а також тютюнопаління та НФА. Особливе занепокоєння викликає одночасне поєднання у чоловіків трьох поведінкових чинників ризику, відзначене у 31,9обстежених. Найбільш розповсюджена комбінація, яка складається з надмірного вживання кухонної солі, паління тютюну та вживання алкоголю. Всі чотири чинники ризику мали 2,4сільських чоловіків.

Рис. 4. Частота поведінкових чинників ризику АГ окремо і в різних комбінаціях серед сільських чоловіків і жінок.

Серед жінок кількість осіб з одним чинником ризику вірогідно вища, ніж серед чоловіків, і відповідно складає 38,7 % та 10,2 % (p<0,001). Розповсюдженість комбінації, яка складається з двох чинників ризику, у жінок трохи вища, ніж у чоловіків, і складає 33,8 %. Найчастішою виявилась комбінація, яка поєднує такі поведінкові чинники ризику, як надмірне вживання кухонної солі та вживання алкоголю, відзначене у 29,9 % жінок. Поєднання НФА з вживанням алкоголю склало 1,6 %, з надмірним вживанням кухонної солі 2,3Серед 3,3 % обстежених сільських жінок відзначена розповсюдженість комбінації, яка складається з трьох чинників ризику – надмірного вживання кухонної солі, НФА і вживання алкоголю.

В цілому, 89,5 % сільських чоловіків та 75,8