НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут регіональних досліджень

ФЕДАК ТАРАС ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 332.142.4:338.242.2

РЕГІОНАЛЬНІ ФАКТОРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Спеціальність: 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів-2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник: академік НАН України, доктор економічних наук, професор Долішній Мар'ян Іванович, Інститут регіональних досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бесєдін Василь Федорович,

Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки України,

завідувач відділу проблем економічної стратегії,

прогнозування та регулювання економіки

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Люткевич Ольга Михайлівна,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

старший науковий співробітник відділу

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

відділ проблем комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил

Захист відбудеться 03.07. 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4

Автореферат розісланий 01.06.2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах формування конкурентного середовища і активного намагання України інтегруватися в ЄС нагальною стає проблема розробки стратегії зовнішньоекономічної діяльності, активізується питання розвитку і ефективного використання експортного потенціалу, важливою необхідністю виявляється енергійний пошук ефективних організаційно-економічних форм взаємодії і спільного ведення справ з іноземними фірмами різних країн дальнього та ближнього зарубіжжя.

Вирішення цих складних та важливих завдань загальнодержавного рівня не відкидає потреби у постійній увазі до процесу розробки та становлення адекватного щодо здійснюваних перетворень механізму управління на регіональному рівні, зокрема відновлення наявних в кожному регіоні потенційно конкурентоспроможних галузей та функціонуючих підприємств. Від ефективності та дієвості цього механізму значною мірою буде залежати результативність стратегічних рішень в сфері відродження регіонів, їх наступної активної діяльності в межах держави. Не менш важливо в умовах бурхливого розвитку НТР враховувати суттєве посилення вимог до рівня цивілізованості та якості життя в окремому регіоні, які задовольняють вимоги його населення і свідчать про конкурентоспроможність регіональної економіки.

Як свідчить досвід, розуміння суті цих об'єктивно діючих в ринковому середовищі процесів не завжди рівнозначно своєчасній розробці та ефективній реалізації на рівні Уряду, державних адміністрацій регіону, міністерств і господарюючих суб'єктів відповідних заходів, комплексних програм, що мають за мету підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг, які виробляються в регіоні.

Поруч з такими чисто технічними проблемами, як наявність новітніх технологій, сучасних матеріалів, комплектуючих виробів тощо, помітно зростає значення ряду організаційно-економічних засобів управління процесом створення конкурентоспроможної продукції. Важливими стають завдання формування, вдосконалення структури і ефективного використання науково-технічного потенціалу галузей і підприємств регіону. Відповідно, суттєво підвищується роль і значення системи виявлення та вибору конкурентоспроможних підприємств, їх інформаційного забезпечення, вдосконалення внутрішньої структури за рахунок зростання професійного рівня працюючих, що зумовлено вимогами ринку щодо здійснення науково-технічної та зовнішньоекономічної діяльності.

Необхідність розв'язання цих проблем з врахуванням специфіки становлення і розвитку в нашій державі конкурентного середовища визначили актуальність і своєчасність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційна робота пов'язана з дослідженнями в Інституті регіональних досліджень НАН України за держбюджетними темами “Теоретичні засади регіональної політики” (номер державної реєстрації 0197V012834) та “Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки” (номер державної реєстрації 0100V002572).

Мета і основні завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та розробка науково-методичних положень та рекомендацій з використання та активізації розвитку визначальних конкурентоутворюючих регіональних факторів та адекватних напрямів регіональної політики.

Досягнення поставленої мети обумовило постановку і вирішення наступних задач:

· обґрунтування та класифікація регіональних факторів, які забезпечують конкурентоспроможність регіону;

· аналіз та виявлення ефективних напрямків і шляхів підвищення конкурентоспроможності в регіоні;

· розробка концептуальної моделі процесу розвитку регіону в конкурентному середовищі;

· визначення тенденцій і заходів з реформування промислового комплексу для підвищення конкурентоспроможності виробництва;

· аналіз наявного стану та перспектив підвищення науково-технічного потенціалу регіону;

· визначення впливу і обґрунтування актуальності розвитку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) як фактору активізації інвестиційних процесів в регіоні для забезпечення конкурентоспроможності продукції;

· проведення системного аналізу основних тенденцій щодо еволюції та сучасних особливостей розвитку інтелектуального потенціалу;

· окреслення шляхів підвищення освітнього і професійного рівня працівників.

Предметом дослідження є методологічні та науково-практичні аспекти формування та реалізації системи організаційно-економічних заходів по активізації регіональних факторів забезпечення конкурентоспроможності продукції.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічний механізм регіональної політики щодо підвищення конкурентоспроможності регіону.

Методологія та методика дослідження. Методологічну основу дослідження склали сучасні теорії ринкової економіки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з економіки промисловості, питань конкуренції та конкурентоспроможності; аналіз факторного забезпечення дієздатності регіону, його промислового, науково-технічного і інтелектуального потенціалів в умовах ринкового середовища.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає в наступному:

· введено поняття активності регіональних факторів щодо їх дієвості і впливу на конкурентоспроможність, до яких, як активних, в першу чергу віднесені науково-технічний та інтелектуальний потенціал, інвестиційний клімат та забезпеченість високопрофесійними кадрами;

· розробці концептуальної моделі процесу розвитку регіону, котра враховує притаманні регіону властивості, ступінь розвитку і функціональності яких визначають конкурентоспроможність економіки та ефективність взаємозв'язків з конкурентним середовищем;

· окреслено комплексне завдання стимулювання регіонів як один з пріоритетів державної регіональної політики згідно з концепцією прискореного економічного розвитку останніх, за умов солідарної відповідальності регіональної та державної влади, а також бізнесу, що функціонує на території регіону;

· розробці методичного підходу до оцінки інвестиційного клімату регіону на підставі оцінки його інвестиційного потенціалу і врахування інвестиційних ризиків;

· запропоновано на основі комплексного методологічного і соціально-економічного аналізу категорії інтелект трактування інтелектуального потенціалу регіону як сукупності інтелектуальних потенціалів окремих осіб, об'єднаних у групу людей, що проживають або працюють на території регіону і вступають у соціально-економічні відносини. Стверджується, що інтелект як економічна категорія набуває змісту саме як фактор конкурентоспроможності;

· формулюванні основних завдань щодо інтелектуального та кадрового забезпечення конкурентоспроможності та якості продукції у регіоні, які орієнтовані на забезпечення рівних можливостей у виборі професії та трудової діяльності і відтворення та раціональне використання працюючого населення відповідного освітнього та інтелектуального рівня;

· обґрунтуванні трактування професійної освіти як характеристики конкурентоспроможного працівника, тобто такого, який володіє особливою формою інтелектуальної власності – високою професійною освітою, кваліфікацією і знаннями, що є приватним людським доходом.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає у поглибленні теоретичних і практичних положень по застосуванню нових підходів в оцінці регіональних факторів забезпечення конкурентоспроможності продукції та застосуванні цих результатів при розробці регіональної політики щодо формування конкурентоспроможних на світових ринках високотехнологічних виробництв.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені на підставі досліджень рекомендації по активізації регіональних факторів формування високотехнологічних виробництв конкурентоспроможної продукції, прийняті до впровадження у промисловому секторі Львівської області.

Особистий внесок автора. Дисертація є самостійною завершеною роботою автора, в якій викладено науковий підхід щодо визначення регіональних факторів забезпечення конкурентоспроможності продукції.

Результати дослідження викладені в 7 наукових публікаціях. Всі публікації належать особисто автору.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень та основні положення дисертаційної роботи були апробовані безпосередньо в ході їх виконання на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема, на II Симпозіумі Інституту економіки і управління “Економіка. Техніка. Управління” (Кельце, Польща, січень 2001 р.), Міжнародному Конгресі українських економістів (Львів, травень 2000 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових робіт, загальним обсягом 2,51 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 234 сторінки комп'ютерного тексту, в тому числі основний зміст – 195 сторінок, 9 з яких займають повністю таблиці та рисунки, 41 таблиця, 7 рисунків, 3 додатки – на 27 сторінках. Список використаних джерел нараховує 162 позиції і займає 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації на підставі проведених досліджень і особистих розробок автора захищаються теоретичні і практичні положення по застосуванню нових підходів в оцінці регіональних факторів забезпечення конкурентоспроможності продукції та їх застосування при розробці регіональної політики щодо формування конкурентоспроможних на світових ринках високотехнологічних виробництв.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовані мета і завдання дослідження, розкрита наукова новизна і практичне значення отриманих результатів дослідження.

В першому розділі “Науково-методологічні основи активізації регіональних факторів забезпечення конкурентоспроможності” проаналізовано конкурентоспроможність як загальний критерій ефективності економіки країни, визначено фактори забезпечення конкурентоспроможності з їх наступною класифікацією, окреслено доцільні шляхи підвищення конкурентоспроможності на рівні держави, регіону, підприємства.

Відштовхуючись від розуміння конкурентоспроможності, як зумовленої економічними, соціальними і політичними факторами позиції країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках, яка за умов відкритої економіки може визначатися і як здатність країни (фірми) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках інших країн, автор намагається деталізувати його щодо різних рівнів: мікрорівень (конкретні види продукції, виробництва, підприємства); мезорівень (регіони, галузі, корпоративні об'єднання підприємств і фірм конгломеративного типу); макрорівень (країни, народногосподарські комплекси) і відповідно проаналізувати його вплив безпосередньо у зв'язку з об'єктом дослідження. Такий підхід дозволяє аналізувати більш глибокі і адресні щодо регіону чинники зростання конкурентоспроможності.

На думку автора активізації процесів конкурентоспроможності економіки регіону притаманні такі риси:

· пріоритетного значення набуває нематеріальне накопичення, у тому числі капіталовкладення в людину, у порівнянні з матеріальним накопиченням;

· у найважливішу продуктивну силу перетворюється інформація. Її виробництво, переробка, поширення, створення інформаційної інфраструктури і інформаційних мереж стає необхідною умовою конкурентоспроможності та економічного росту;

· галузевого спрямування набуває комплекс послуг, що виконує важливі виробничі функції в сучасному процесі відтворення, стає головною сферою зайнятості населення. На його базі формується новий сектор інформаційної й інтелектуальної діяльності;

· в обстановці нового етапу розвитку, загострення конкуренції і нестійкості економічної ситуації намічається перехід до суспільства високої гнучкості. Зростає рухливість суспільних інститутів, професійно-кваліфікаційних і соціальних структур;

· поступово трансформується система приватного підприємництва під впливом посилення її соціальної орієнтації.

Аналізуючи фактори забезпечення конкурентоспроможності регіону, автор спробував визначити і оцінити не їх фактичну наявність на певний період часу, а швидкість і ефективність створення, відновлення і застосування в конкретних галузях економіки регіону. В роботі звернуто увагу на так звані спеціалізовані фактори, здатні притягувати інвестиції. На думку автора стрижень підходу до визначення основ конкурентоспроможності регіону становить продуктивність (або ефективність) використання наявних в регіоні ресурсів.

Під соціально-економічними особливостями розвитку територій розуміємо характерні риси протікання суспільних процесів економічної діяльності, наявність та ефективність котрих обумовлюється соціально-економічним ресурсом регіону.

В роботі пропонується ввести поняття активності факторів з огляду на подальший процес їх дієвості і впливу на розвиток господарства регіону, стабілізацію післякризового стану наявних в регіоні підприємств.

На наш погляд, до активних регіональних факторів, в першу чергу, треба віднести фактори виробництва, які включають матеріальні активи (фізична інфраструктура), інформацію, законодавчу систему, а також дослідницькі потужності наявних в регіоні учбових закладів, науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро, чиїми послугами, зокрема спеціалістами, користуються підприємства, на впровадження результатів яких вони спираються у своїй конкурентній боротьбі.

Наступним активним регіональним фактором є інтелектуальний капітал, який базується на “людському ресурсі” регіону. Переважна більшість досліджень і прогнозних оцінок на тривалу перспективу вказують на особливу роль “людського ресурсу” в динамізмі як науково-технічного прогресу в цілому, так і в досягненні економічних успіхів окремими країнами в боротьбі за конкурентні позиції на світових ринках. На думку автора, інтелектуальний капітал – це не лише формалізовані знання, трансформовані в результатах досліджень, патентах, ліцензіях, але і, що важливіше, навички практичного професійного характеру.

Базуючись на підходах вітчизняних вчених щодо особливостей розвитку окремих регіонів, в роботі досліджено окремий регіон з притаманними цьому регіону властивостями (центральний, прикордонний; густо чи малозаселений; промисловий або сільськогосподарський). Кожна з цих властивостей потенційно є одночасно певною функцією.

Ступінь функціональності окремих властивостей регіону, їх факторний характер відбивають, на нашу думку, ступінь організованості (співвідношення якісних і кількісних, інтенсивних та екстенсивних складових розвитку) економіки регіону і можуть бути її критерієм, тобто мірою ефективності.

Такий підхід дозволяє окреслити структурні складові концептуальної моделі процесу розвитку регіону як системи зв'язків (рис. . а, б) між властивостями, функціями і факторами регіонального розвитку. Все це створює методологічну основу для подальшого аналізу і методичних розробок.

а)

б)

Рис.1. Концептуальна модель процесу розвитку об'єкту

а) загальна

б) спеціальна (стосовно регіону)

Відповідно до цього і згідно із спеціальною концептуальною моделлю розвитку регіону встановлюються взаємозв'язки регіону (об'єкту) і конкурентного середовища (рис. 2).

Рис.2. Взаємозв'язки регіону (об'єкта) і середовища

До основних факторів конкурентоспроможності регіону, на думку автора, можливо віднести: унікальність окремих ресурсів, наукомісткість, яка обумовлена рівнем розвитку наявного науково-технічного і виробничого потенціалу, ступінь відповідності умов здійснення господарської діяльності об'єктивним тенденціям розвитку світового господарства. Відповідно, можна окреслити наукомісткість регіону як відносну характеристику витрат науково-технічного потенціалу, що визначається наявністю конкурентоспроможних галузей, які охоплюють і втягують в процес створення конкурентоспроможної продукції і її подальший експорт не менше як дві підтримуючі галузі, потребують підготовки спеціалістів відповідного рівня, створення учбової бази і науково-дослідних центрів потрібної орієнтації.

У контексті з вищевикладеним особливої уваги набуває регіональне програмування як частина загальної системи методів державного впливу на економіку.

При визначенні сутності регіонального програмування варто відмітити, по-перше, що це організована діяльність, суб'єктом якої є держава, яка координує всі програмні дії; по-друге, об'єктом цієї діяльності є розвиток економічного процесу в регіоні; по-третє, цілі цієї діяльності визначаються перш за все завданнями макроекономічного розвитку; по-четверте, результатами програмування є визначення необхідних заходів, узгодження рішень і взаємодія всіх ланок управління.

У дисертації підхід до формування нової структури економіки розглядається на основі використання принципу “точок росту” з розширеним складом критеріїв, серед яких ступінь новизни запроваджених технологій, ступінь переробки продукції, ресурсозбереження.

На сьогодні в більшості регіонів розробляються власні концептуальні підходи щодо соціально-економічної політики, зокрема, промислові аспекти наступної конкурентоспроможності регіону. На погляд автора, дієвим інструментом реалізації регіональної політики повинні стати відомі із світової практики інтегровані корпоративні структури (ІКС) – регіональні об'єднання типу промислово-фінансових груп, холдінгів.

Другий розділ “Регіональна політика у формуванні високотехнологічних виробництв конкурентоспроможних на світових ринках продукції” присвячено дослідженню питань реформування промислового комплексу регіону з метою підвищення його науково-технічного потенціалу та відновлення високотехнологічних виробництв, результати діяльності яких створять підґрунтя і дадуть поштовх щодо притоку іноземних інвестицій та розширення зовнішньоекономічних зв'язків регіону.

Автор пропонує при виборі пріоритетів відійти від традиційних вимог щодо фінансування галузей-експортерів або виробників імпортозамінних виробів, а спрямувати зусилля на формування виробничого потенціалу нового типу з орієнтацією на отримання максимального соціально-економічного ефекту. Необхідно перебороти розуміння регіональної політики як інструмента згладжування розходжень у рівнях розвитку головним чином шляхом фінансової підтримки регіонів. Це тим більше важливо, що практика регіонального розвитку в період ринкових реформ досить переконливо продемонструвала низьку ефективність подібної перерозподільної лінії. При розробці і реалізації нового курсу регіональної політики варто враховувати той факт, що крім природних основ міжрегіональної диференціації, її рівень визначається перш за все ефективністю роботи самих регіонів по організації функціонування соціальної сфери, створенню інституціональних умов щодо припливу праці і капіталу і регулюванню відтворення ресурсів регіонального розвитку. Пропонується відійти від практики порятунку окремих (як правило, депресивних) регіонів. Найважливішою задачею є стимулювання “локомотивних регіонів” або “регіонів із передумовами прискореного економічного розвитку”.

Для подолання кризи в “провальних” регіонах необхідне стимулювання інвестиційної діяльності, у тому числі притягнення капіталу ззовні. Адміністрація таких регіонів повинна одержати право створювати пільгові податкові умови для інвесторів, що в сполученні з надлишком робочої сили, низькою заробітною платою і порівняно низькими темпами інфляції може стати достатньо сильним стимулом для притягнення інвестицій.

Можна стверджувати, що необхідні для економічного розвитку капітали є в наявності як в регіонах, так і у держави. Інша річ, що необхідно розв'язати дві задачі: по-перше, виміряти реальний розмір національного багатства з урахуванням більш повного відбитка природно-ресурсного і інтелектуального потенціалу економіки; по-друге, створити механізм для ефективного використання національного багатства. Тому вважаємо за доцільне, крім закріплення права власності, відповідно оцінити кожен природний та інтелектуальний ресурс, який знаходиться в тому чи іншому регіоні, а потім забезпечити справедливий розподіл доходу від його використання між членами суспільства. Сума всіх рентних платежів стала би основою створення фонду національного дивіденду України, у якому кожний громадянин мав би рівну частку. Такий фонд мусить бути відділений від бюджету. Регіони зобов'язані будуть виділяти центру визначену частку від загальних доходів на здійснення державних функцій.

В дисертації проаналізовано промисловий комплекс Львівщини; було виявлено, що порівняно з 1990 роком: частка найпотужнішої галузі промисловості області – машинобудівної, разом з підприємствами приладобудування та радіоелектроніки зменшилася у 2,5 рази і нині складає біля 13% (при цьому відчутно зменшилося наукомістке виробництво); частка легкої промисловості зменшилась в 3,4 рази (від 12,5% до 3,7%); частка паливно-енергетичного комплексу збільшилась майже вдвічі: частка паливної промисловості зросла до 25,1%, енергетичного комплексу – до 16,4%; дещо зросла частка галузей харчопереробної промисловості (до 23,9).

Спираючись на дані аналізу, автор пропонує на даному етапі визначити пріоритетними легку та переробну (харчову) промисловість, а також АПК, транспорт і зв'язок. (Рис. 3). Активізацію машинобудівної галузі, як доведено в роботі, доцільно здійснювати за допомогою наступних заходів:

· розробка та реалізація інвестиційних та інноваційних проектів, як виробництво мікроавтобусів;

· реструктуризація та оптимізація структури підприємств, створення кваліфікованих маркетингових служб, відновлення коопераційних зв'язків;

· передача пакетів акцій державних підприємств в управління обласним державним адміністраціям.

Рис. . Пріоритети розвитку економічного потенціалу Львівської області

Доцільно вийти за межі області, створивши передумови для повного соціально-економічного районування.

Для активізації цього процесу і проведення узгодженої політики взаємних засад підприємницької кооперації в дисертації пропонується створити міжобласну раду економічного співробітництва, почергове головування в якій здійснювалося б заступниками голів облдержадміністрацій, а її робочим органом міг би стати Інститут регіональних досліджень НАН України.

Аналіз наукомістких галузей показав, що основною метою, на реалізацію якої повинен бути зорієнтований науковий комплекс західних областей України, враховуючи ситуацію в економічній і соціальній сферах, має бути забезпечення структурної перебудови економіки регіону, формування наукомістких галузей виробництва та організації випуску конкурентоспроможної на світовому ринку наукомісткої продукції, формування ефективної інфраструктури науково-технічної діяльності та зняття гострої проблеми безробіття у перспективних наукомістких галузях.

Особлива увага повинна бути зосереджена на розвитку інноваційної інфраструктури, яка сприятиме оперативній трансформації наукової продукції у конкурентоспроможні товари, послуги і переведенню економіки області на сучасну науково-технічну основу. Йдеться про розробку і реалізацію проектів щодо створення нових організаційних структур, які довели свою ефективність у розвинених країнах – технопарки, інкубатори, а в перспективі – технополіси.

У дисертації відповідно тому, що економічну суть інвестиційного потенціалу складають теоретичне узагальнення економічних явищ, пов'язаних з виконанням цільових функцій накопичених інвестиційних ресурсів, його окреслено як сукупність останніх, які представлені на інвестиційному ринку в формі потенційного інвестиційного попиту, здатного перетворитися в реальний, який забезпечує задоволення матеріальних, фінансових та інтелектуальних потреб відтворення виробництва. В такому трактуванні інвестиційний потенціал повинен враховувати макроекономічні характеристики, насиченість регіону факторами виробництва, споживчий попит населення і поєднувати всі часткові потенціали: ресурсно-сировинний (середньозважена забезпеченість балансовими запасами основних видів ресурсів); трудовий (трудові ресурси і їх освітній рівень); виробничий (сукупний результат господарської діяльності в регіоні); інноваційний (рівень розвитку науки і впровадження результатів НДДКР); інформаційний (ступінь розвитку інфраструктурних ланок ринкової економіки); фінансовий (розміри оподаткуванні і прибутковість підприємств регіону); споживчий (сукупна купівельна спроможність населення регіону). У дисертації пропонується алгоритм розподілу регіонів за інвестиційним кліматом. За його допомогою розширюється поле порівняння регіонів, в кожного з них з'являється шанс надати пропозиції (проекти) щодо інвестування.

Третій розділ “Інтелектуальне і кадрове забезпечення конкурентоспроможності продукції” спрямований на висвітлення інтелектуального потенціалу регіону, підвищення освітнього і професійного рівня працівників як факторів забезпечення конкурентоспроможності, створення організаційно-економічних передумов для підвищення інтелектуального і професійного рівня кадрів.

Сучасні дослідження показують, що інтелектуальний потенціал є головним фактором підвищення якості та конкурентоспроможності. У промислово розвинутих країнах використання інтелектуального потенціалу створює 70-75% національного доходу, у розвиток і нарощування власного інтелектуального потенціалу спрямовуються значні інвестиції. Використовуються також залучені інтелектуальні ресурси, зокрема шляхом еміграції вчених і спеціалістів з інших країн. В цьому плані Україна є “донором” розвинутих країн, тим важливіше дослідити суть і ефективність використання інтелектуального потенціалу, зокрема, з урахуванням регіональних особливостей, щоб створити економічні, правові і організаційні передумови для його підвищення.

У дисертації звертається увага на формування у передових країнах нової гуманістичної ідеології, яка на заміну інтелектуальної елітарності, прерогативи небагатьох обраних, висуває окрему особу, створення широких можливостей для досягнення культурних надбань – формулювання інтелектуального суспільства, тобто залучення широких верств населення до досягнень і надбань високоякісної освіти. Очевидно, що інтелект як соціально-економічна категорія набуває змісту саме як фактор конкурентоспроможності. На нашу думку, інтелектуальний потенціал регіону визначається як поєднання інтелектуальних потенціалів окремих особистостей, об'єднаних у групи, що проживають або працюють на території регіону, вступають у соціально-економічні відносини і взаємодіють між собою. Саме в цьому контексті інтелектуальний потенціал регіону є фактором конкурентоспроможності і ясно, що його посилення вимагає відповідного кадрового забезпечення, збереження і примноження.

Можна твердити, що відтворення і раціональне використання працюючого населення відповідно до освітнього та інтелектуального рівня є одним з найважливіших напрямків регіональної економічної політики.

У дисертації проведений порівняльний аналіз стану щодо підготовки та випуску спеціалістів та кваліфікованих робітників по Україні та Львівській області.

Про випуск спеціалістів вищими закладами освіти та підготовки кваліфікованих робітників в Україні та у Львівській області можна судити з табл. . У Львівській області динаміці випуску спеціалістів вузами та кваліфікованих робітників притаманні ті ж самі зміни як і в Україні в цілому: зменшується кількість випуску кваліфікованих робітників і спеціалістів вищими навчальними закладами I-II рівня акредитації і значно збільшується вузами III-IV рівня акредитації.

Таблиця 1

Динаміка випуску кваліфікованих спеціалістів та робітників

навчальними закладами України та Львівської області

Навчальні роки Випущено кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами (тис) Випущено спеціалістів вищими навчальними закладами I-II рівня акредитації (тис) Випущено спеціалістів вищими навчальними закладами III-IV рівня акредитації (тис)

У к р а ї н а

1990-91- 376,7 228,7 136,9

1995/96 274,9 191,2 147,9

1999/2000 263,2 156,0 240,3

Львівська область

1990/91 26,5 13,5 12,1

1995/96 19,8 10,8 10,6

1990/2000 19,3 9,3 17,0

Це відбувається в період, коли однією з найбільш розповсюджуваних проблем країн з перехідною економікою є брак кваліфікованого мобільного персоналу.

На думку автора причина полягає в тому, що вищі учбові заклади, професійно-технічні заклади та учбові програми не підготовлені для ефективного задоволення потреб національної економіки у спеціалістах ринкової орієнтації. Вони надто академічні і керуються традиційними методами розробки і здійснення учбових програм. Разом з тим випускається значна кількість спеціалістів, для яких немає місць праці.

В дисертації доводиться, що конкурентоспроможний працівник володіє особливою формою інтелектуальної власності людини – високою професійною освітою, кваліфікацією і знаннями, що є його приватним людським доходом.

Автором сформульовані основні риси кваліфікації конкурентоспроможного працівника: це багатопрофільність, високий рівень загальної та професійної (технічної) культури, динамізм та запропоновані шляхи закріплення або покращання цих рис.

У зв'язку з цим підкреслюється, що освіта, особливо професійна, повинна бути спрямована на досягнення двох цілей:

· по-друге: кон'юнктурної – насичення в кожний момент ринку праці певною професійною та кваліфікованою робочою силою, забезпечення кожній людині мінімуму знань для отримання роботи.

Вплив освітнього та професійного рівня на конкурентоспроможність полягає у зростанні інноваційної діяльності (кількості винаходів та раціоналізаторських пропозицій, впровадженні нової техніки), зовнішньоекономічної діяльності (експорту) підприємств та організацій, продуктивності праці на підприємствах регіону.

Про підвищення конкурентоспроможності продукції свідчать такі показники, як величина реалізованої в регіоні або в країні продукції, зростання продуктивності праці. Величину реалізованої продукції характеризує показник валової доданої вартості на одного зайнятого.

Як видно з таблиці 2 показник валової доданої вартості на протязі 1997-1999 років дещо зменшується, але даний показник інтегрує в собі багато різних факторів, і залежить не тільки від інтелектуального потенціалу регіону.

Таблиця 2

Динаміка валової доданої вартості на одного зайнятого в рік

(у порівняльних цінах 1998 року) (грн.)

1997 1998 1999

УКРАЇНА 6473,3 3900,0 3239,5

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ 4403,4 4655,9 2840,0

Якщо розглядати підвищення кваліфікації кадрів на окремих підприємствах Львівщини, то спостерігається ріст продуктивності праці окремих працівників після того, як вони підвищили кваліфікацію. Аналіз показує, що позитивні зміни в продуктивності праці робітників, що підвищили свою кваліфікацію, на окремих підприємствах Львівщини досягають 8-12%.

Зростання продуктивності праці конкретних працівників різних професій, що пройшли курси підвищення кваліфікації в подальшому сприятиме підвищенню конкурентоспроможності останніх на ринку праці.

Автором доводиться, що до організаційно-економічних передумов підвищення інтелектуального та освітньо-професійного рівня населення належать: профорієнтація; адаптація кваліфікаційних стандартів до потреб ринку; збалансованість кількісно-якісних характеристик випускників і потреб регіональної економіки; використання механізмів мотивації до праці та стабілізації у колективах підприємств; вдосконалення вимірювання якості вищої освіти; механізм регулювання ефективного використання трудових ресурсів з врахуванням підвищення професійного рівня працівника.

Однією із важливих передумов підвищення інтелектуального та освітньо-професійного рівня населення є вибір професії через систему заходів професійної орієнтації й адаптації населення. Особливого значення набуває реалізація цієї системи у період формування ринкової економіки, соціально-економічні перетворення в якій вимагають від людей нових якостей – підвищення професійної й географічної мобільності, що мають розвиватися на всіх рівнях професійної й загальноосвітньої підготовки.

Висновки

1. У дисертації досліджено та обґрунтовано теоретичні і практичні положення щодо впливу регіональних факторів на підвищення конкурентоспроможності продукції як загального критерію ефективності економіки, застосування ефективних підходів і методів підвищення дієвості регіональної політики формування високотехнологічних виробництв та їх інтелектуального та кадрового забезпечення.

2. Головне завдання регіональної політики полягає у визначенні пріоритетів подальшого розвитку, ретельній проробці комплексних програм, що, у свою чергу, потребує формування принципів і застосування методів обґрунтування і створення відповідного механізму реалізації прийнятної стратегії. Вибір стратегічного курсу повинний засновуватися на об'єктивних критеріях. Такими є, по-перше, загальний тренд наступного розвитку; по-друге, особливості сучасного етапу реформування, перехід на нову соціально-орієнтовану модель організації праці і виробництва; по-третє, посилення державного регулювання соціально-економічних процесів, у тому числі на регіональному рівні.

3. Конкурентоспроможність окремого регіону в кожному конкретному випадку пов'язана з відповідними особливостями, наявними перевагами регіону (області): природно-географічним розташуванням територій, рівнем розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, аграрно-промисловим, інтелектуальним потенціалом. Для визначення ефективності економіки регіону доцільно дати узагальнену оцінку економічному, соціальному й екологічному добробуту конкретної території, її ресурсної забезпеченості.

4. До активних регіональних факторів, в першу чергу, треба віднести фактори виробництва, які включають матеріальні активи (фізична інфраструктура), інформацію, законодавчу систему, а також дослідницькі потужності на-явних в регіоні учбових закладів, науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро, чиїми послугами, зокрема спеціалістами, користуються підприємства регіону, на впровадження результатів яких вони спираються у своїй конкурентній боротьбі.

5. Регіональна економічна політика, як на державному рівні, так і на рівні регіонів, повинна концентруватися не лише на проблемах порятунку окремих (як правило, депресивних) регіонів, але в першу чергу на стимулюванні “локомотивних регіонів” або “регіонів із передумовами прискореного економічного розвитку”. Регіональна державна політика зобов'язана стимулювати використання регіонами реальних і можливих особливостей (переваг) для нарощування економічного потенціалу і поліпшення соціальних умов на відповідній території.

6. Основною метою, на реалізацію якої повинен бути зорієнтований науковий комплекс кожного регіону, враховуючи ситуацію в економічній і соціальній сферах, має бути забезпечення структурної перебудови його економіки, формування наукомістких галузей виробництва та організації випуску конкурентоспроможної на світовому ринку наукомісткої продукції, формування ефективної інфраструктури науково-технічної діяльності та зняття гострої проблеми безробіття у перспективних наукомістких галузях.

7. Державну політику у сфері стимулювання інноваційних процесів необхідно спрямовувати на розробку та реалізацію програм формування інноваційних і технологічних лідерів (“точок зростання”), підтримку провідних великих підприємств, холдінгів, високотехнологічних виробництв, які мають змогу реалізувати загальнодержавні інноваційні пріоритети. При цьому з боку держави повинно здійснюватися пріоритетне, адресне фінансування інноваційної діяльності цих підприємств.

8. Особлива увага повинна бути зосереджена на розвитку інноваційної інфраструктури, яка сприятиме оперативній трансформації наукової продукції у конкурентоспроможні товари, послуги і переведенню економіки на сучасну науково-технічну основу. Йдеться про розробку і реалізацію проектів щодо створення нових організаційних структур, які довели свою ефективність у розвинених країнах – технопарки, інкубатори, а в перспективі – технополіси. Сприяти цьому повинне створення галузевих асоціацій, основними завданнями яких має стати координування зусиль підприємств відповідних галузей чи підгалузей у питаннях науково-дослідної, інвестиційної, зовнішньоекономічної роботи та інших видів діяльності, спрямованої на розробку і впровадження у виробництво сучасних технологічних процесів, виробництва високотехнологічної конкурентоспроможної продукції.

9. Виходячи з того, що інтелект – це є можливості індивідуума, які підлягають постійному вдосконаленню з набуттям знань і досвіду, інтелект кожної окремої особистості визначає її інтелектуальний потенціал. Поєднання потенціалів окремих особистостей, які взаємодіють між собою, знаходяться у визначених відносинах один до одного визначає інтелектуальний потенціал регіону. Інтелект як соціально-економічна категорія набуває особливого значення як фактор конкурентоспроможності.

10. Формування ринкових відносин, становлення в Україні демократичної держави зумовлюють зміну цільових настанов в сфері освіти. Першочерговості набуває задоволення різноманітних освітніх потреб особистості заради її розвитку і самореалізації, а також для забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці. Конкурентоспроможний працівник володіє особливою формою інтелектуальної власності людини – високою професійною освітою, кваліфікацією і знаннями, що є його приватним людським доходом. Все це є передумовою професійного і підприємницького успіху працівника та засобом його соціального захисту від стихійного коливання попиту на ринку праці. Це є однією з найважливіших сфер самореалізації особистості, її творчого потенціалу, способом задоволення духовних потреб людини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Федак Т.В. Реформування промислового комплексу Львівської області / Регіональна економіка, 1999. - № 2. –С.189 – 193.

2. Федак Т.В. Регіональна політика в формуванні високотехнологічних виробництв конкурентоспроможної на світовому ринку продукції / Регіональна економіка, 2000. - № 2 - С. 133 – 139.

3. Федак Т.В. Економічне співробітництво в умовах трансформації форм власності // Україна в ХХ1 столітті: концепції та моделі економічного розвитку. – Матеріали доповідей У Міжнародного конгресу українських економістів. – Львів, 22 – 26 травня 2000 р. – Ч.II. – С.356 – 358.

4. Федак Т.В. Зовнішньоекономічна діяльність та прямі іноземні інвестиції – рушійні сили економічного зростання України та її регіонів // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна науково-технічна політика: інноваційний розвиток та інформаційний простір. Матеріали доповідей міжнародної науково-практичної конференції (м.Львів, 29 – 30 червня 2000 р.).(Щорічник наукових праць). – Випуск XVI / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. – С.36 – 43.

5. Федак Т.В. Пошук ефективних і дієздатних шляхів зміцнення економіки, поглиблення та подальшого розвитку коопераційних зв'язків у всіх сферах виробничої діяльності / Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Економіка, 2000. - № 6. – С. 93 – 94.

6. Федак Т.В. Вдосконалення системи оподаткування в забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняної продукції // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Податкова та фінансово-кредитна політика держави і механізми її реалізації в регіонах України. (Щорічник наукових праць). – Випуск XXIV / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. – С.25 – 35.

7. Федак Т.В. Ключові напрямки модернізації виробничого потенціалу регіонів і механізми реалізації стратегії його використання в Україні / Матеріали II симпозіуму "Економіка, техніка, управління". – Кельце, 2001. – С. 90 – 95.

Федак Т.В. Регіональні фактори забезпечення конкурентоспроможності продукції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2001.

У дисертаційній роботі досліджено та обгрунтовано теоретичні і практичні положення щодо впливу регіональних факторів на підвищення конкурентоспроможності продукції як загального критерію ефективності економіки, застосування ефективних підходів і методів підвищення дієвості регіональної політики формування високотехнологічних виробництв та їх інтелектуального та кадрового забезпечення.

Відштовхуючись від розуміння конкурентоспроможності, як зумовленої економічними, соціальними та політичними факторами позиції країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках, було визначено поняття активності факторів та класифіковано активні регіональні фактори, до яких віднесено фактори виробництва, інтелектуальний потенціал, інформаційне забезпечення, наукомісткість.

Базуючись на підходах вітчизняних вчених щодо особливостей розвитку окремих регіонів, в роботі запропонована концептуальна модель процесу розвитку регіону в конкурентному середовищі.

Проаналізовано питання реформування промислового комплексу регіону з метою підвищення його науково-технічного потенціалу та відновлення високотехнологічних виробництв, результати діяльності яких створять базис і дадуть поштовх щодо притоку іноземних інвестицій та розширення зовнішньоекономічних зв'язків регіону.

Досліджено інтелектуальний потенціал та його підгрунтя – людські ресурси регіону, підвищення освітнього професійного рівня яких становить важливий фактор забезпечення конкурентоспроможності та досягнення конкурентних позицій на внутрішніх та світових ринках.

Розроблені з урахуванням перерахованих підходів рекомендації автора прийняті до впровадження в промисловому комплексі Львівської області.

Ключові слова: регіон, фактор, конкурентоспроможність, інтелект, науково-технічний потенціал, інновації, інвестиції.

Fedak T.V. The regional factors of provision of production competitiveness. - Manuscript.

The thesis aims to obtain an academic degree of the Candidate of Economic Sciences by a speciality 08.01.01 – Accommodation of productive forces and regional economy. – Institute of Regional Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine, Lviv, 2001.

In the thesis theoretical and practical statements concerning regional factors influence on competitiveness of production increase as a general criterion of economy efficiency, on application of the effective approaches and methods of increase of effectiveness of regional policy of formation of highly technological productions both their intellectual and personnel are investigated and justified.

On the base of competitiveness understanding as a position of a country or commodity producer in the internal and external markets stipulated by economic, social and political factors, the concepts of factors activity is determined and the active regional factors are classified, by which the factors of production, intellectual potential, informational provision, etc. are referred.

Based on the approaches of the domestic scientists concerning features of development of separate regions, in the thesis conceptual model of region development process in competitive environment is offered.

The question of reforming of region industrial complex is analysed with the purpose of increase of its scientific and technical potential and restoration of highly technological productions, the results of which activity create the and will give a push for foreign investments inflow and of foreign economic relations of region extension.

The intellectual potential and its ground – human resources of region, the educational and professional level increase of which represents the important factor of competitiveness provision and of competitive items in the internal and global markets achievement, are investigated.

The author's recommendations developed on the base of mentioned approaches are accepted to introduction in industrial field of Lviv region.

Keywords: region, factor, competitiveness, intellect, scientific and technical potential, innovation, investments.

Федак Т.В. Региональные факторы обеспечения конкурентоспособности продукции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – Размещение производительных сил и региональная экономика. – Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2001.

В диссертационной работе исследованы и обоснованы теоретические и практические положения относительно влияния региональных факторов на повышение