Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Федорченко Володимир Миколайович

УДК 29.146.(4’477)

Ренесанс бернштейніанства в сучасній соціал-демократії

( причини, сутність, еволюція )

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2001 рік

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну,

міністерство освіти та науки.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

Мадіссон Вадим Вільямович

Київський національний університет

технологій та дизайну, завідувач

кафедри політології та соціології

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор,

Гур Віктор Іларіонович,

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”, професор кафедри філософії

кандидат історичних наук, доцент,

Шахов Валерій Андрійович,

Українська Академія державного управління при Президентові України,

доцент кафедри політології

Провідна установа:

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького,

відділ історико-політологічних досліджень держави і права України,

НАН України, м. Київ

Захист відбудеться 4 лютого 2002р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 26.001.41 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, к. 330.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 29 грудня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Постригань Г.Ф.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток сучасної цивілізації – складний, суперечливий, динамічний процес. Відтоді, як сучасний світ повернув з початку 90-х років від біполярності у розгляді подальшого напрямку соціального прогресу до багатополюсності, підвищений інтерес у світової громадськості в політичних і наукових колах дедалі більше викликають концепції і практична діяльність міжнародної соціал-демократії, яка претендувала на репрезентацію не тільки “третього шляху” (ні соціалізму, ні капіталізму), а й на окрему нішу в політичному і структурному розкладі соціальних сил суспільства.

Соціал-демократичний рух має давню традицію і, в сутності, пріоритет на першу масову організовану політичну організацію, яка виникла в другій третині ХIХ століття в Німеччині. Представляючи попервах інтереси робітничого класу, соціал-демократичний рух згодом і до сьогодні перебрав на себе захист практично переважної більшості соціуму в тих країнах, де соціал-демократичні партії перебувають при владі або користуються відчутним авторитетом.

Цей авторитет особливо значний в країнах Західної Європи, де за соціал-демократичних представників голосує від 30% до 40% виборців. На початку 90-х років відтворені соціал-демократичні партії в країнах Східної Європи, в тому числі і в Україні. Протягом останніх десяти років до Соцінтерну вступило майже 70 партій. На останньому, ХХ1 Конгресі цієї організації (листопад 1999 року) оголошено, що він представляє 143 партії та політичні рухи усіх континентів. Близько 30-ти партій – членів Соцінтеру є в своїх країнах правлячими.

Той, хто займається дослідженням політичного процесу, не може не замислитися над тим, чим пояснюється такий феномен соціал-демократизму. У той час, як “науковий соціалізм ” переживає в сучасному світі глибоку кризу, відбулася руйнація міжнародної політичної системи, яка базувалася на марксистсько-ленінській ідеології, в ряді країн Західної Європи політичне становище соціал-демократії залишилося стабільним. Більше того, в таких провідних державах Заходу, як Великобританія, Німеччина, соціал-демократи в другій половині 90-х років повернулися до влади.

Як відомо, ім`я одного із сподвижників тих, хто заснував марксизм, Едуарда Бернштейна після так званої “ревізії” ним учення Маркса було на довгі рокi піддане анафемі, причому не тільки ортодоксами “наукового соціалізму” і адептами радикального підходу до побудови соціалізму, а й значною частиною поміркованого крила міжнародної соціал-демократії.

Але відтоді, як у 1951 році була відтворена міжнародна Соціал-демократична організація – Соціалістичний Інтернаціонал, теоретичні визиски його ідеологів постійно перебувають у межах бернштейнівської концепції соціально-економічного розвитку суспільства. Феномен ренесансу бернштейніанства в західній політології вивчається досить давно, проте у вітчизняній політологічній літературі відсутній систематизований аналіз процесу теоретичної трансформації поглядів міжнародної соціал-демократії від марксистського соціалізму до демократичного соціалізму.

Вибір в дисертації ”базової” політичної організації, в даному разі Соціал-демократичної партії Німеччини, можна пояснити тим, що остання, в особі її представників, передусім ідеологічних розробників, так само, як і визначних політичних діячів, як була, так і залишається однією з найвпливовіших організацій розглядуваного політичного напрямку. Це не означає, що в дослідженнях не залучатимуться матеріали, що ілюструють погляди і практичні звершення інших соціал-демократичних партій. Долучення цього матеріалу покликане підтвердити переважний у масштабному ракурсі характер вищезазначеного ренесансу.

Актуальності розробки даної проблематики додає аналіз розвитку соціал-демократичного руху в Україні, починаючи з кінця ХІХ століття і до сьогодення. Спроба показати, що цьому рухові від початку був притаманний реформістський присмак, який іноді навіть передував концепції Е.Бернштейна, що вітчизняна теоретична спадщина і практична діяльність є складовою частиною міжнародного процесу, може стати першою у відповідній галузі вітчизняної політичної науки. Зрештою, злободенним вважаємо дослідження сучасного стану соціал-демократичної площини політичного поля: теоретичних пошуків і практичних зусиль, аналізу того, чи сприймають сучасні українські політики соціал-реформістські погляди своїх вітчизняних попередників та ідеологів Соцінтерну, наскільки відчутними є елементи бернштейніанства в цих пошуках. Подібний аналіз може певною мірою окреслити гіпотетичні перспективи подальшого розвитку, самої долі соціал-демократизму в Українській державі, так само як і її прогресу, якщо він буде пов`язаний із здійсненням ідей і реалізацією цінностей прихильників цього напрямку.

Таким чином, можна констатувати, що віддаючи належне попередньому теоретичному осмисленню проблеми розвитку світової і української соціал-демократії на терені соціал-реформізму, розгляд як самого ренесансного процесу бернштейніанства, так і його конкретного й узагальненого підтвердження далеко не завершений. Дане дисертаційне дослідження є спробою більш глибокого і комплексного висвітлення питань, які меншою мірою цікавили або залишилися поза увагою науковців.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення обраної теми передбачено планами наукових досліджень гуманітарних кафедр - Н\Н 7. “Економічні та соціально-політичні проблеми розбудови державності в Україні” та -Н\Н 7.5. 1 - 8. “Політико-правові аспекти розбудови державності в Україні та світовий досвід” кафедри політології та соціології Київського державного університету технологій та дизайну в рамках Вузівської теми №0199U003013 \ 6,13 ДД – Наукові основи комплексних комп”ютерних систем проектування в легкій промисловості.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є виявлення сутності ренесансу ідей Е. Бернштейна в сучасному міжнародному соціал-демократичному русі та доведення вагомості їх впливу на подальший розвиток суспільства як в країнах Західної Європи, так і в Україні.

З огляду на поставлену мету можна сформувати такі наступні

завдання дослідження:

- на основі аналізу праць Е. Бернштейна кінця ХІХ- початку ХХ століть узагальнити основні напрямки ревізії ним марксизму;

- виявити адекватність висновків Е. Бернштейна об`єктивним умовам розвитку суспільства на початку ХХ століття;

- на основі дослідження програмних документів Соціал-демократичної партії Німеччини, інших партій, документів Соціалістичного Інтернаціоналу зробити порівняльний аналіз їх змісту і концепції Е. Бернштейна;

- спираючись на ці засади, визначити ступінь спадкоємності поглядів представників сучасної соціал-демократії ідеям Бернштейна;

- на підставі ознайомлення з відповідними документами і матеріалами соціал-демократичних організацій України ХХ століття провести аналогічну паралель між ними та концепцією соціал-реформізму;

- на основі аналізу програмних документів відтворених на початку 90-х років соціал-демократичних організацій України довести їх спадкоємність вітчизняним попередникам та концепціям західноєвропейського соціал-реформізму, перспективи їх подальшого розвитку на національному грунті.

Об`єкт дослідження – процес виникнення і розвитку соціал-реформістського політичного руху в країнах Європи, зокрема в Німеччині та Україні протягом ХХ -го сторіччя.

Предмет дослідження - бернштейніанство як складовий компонент соціал-реформізму та особливості впливу бернштейніанства на сучасну соціал-демократію.

Методологічну основу дисертаційної роботи складають методи наукового дослідження розроблені у зарубіжній та вітчизняній політичній науці. Дисертація ґрунтується на принципах структурно-функціонального аналізу, який дозволяє відтворити і представити концепцію Е. Бернштейна як цілісний феномен і визначити її значення і функціональну роль для сучасної світової соціал-демократії; використаний метод аналогії, який дає змогу підтвердити певну схожість як соціально-економічних умов, так і особливостей політичного життя в Західній Європі в кінці Х1Х-гоі в середині ХХ-го століття як об”єктивну засаду відродження соціал-реформізму в суспільному житті; застосовано історико-порівняльний метод: за його допомогою доводиться теза відтворення на новому етапі історії основних положень бернштейніанства в теоретичному полі і практичній діяльності соціал-демократичних партій; метод аналізу і синтезу дозволяє виявити ступінь спадкоємності сучасної соціал-демократії ідеям Е. Бернштейна; застосований хронологічний метод, завдяки якому проаналізуються ті якісні зміни, що відбувалися в теоретичних наробках соціал-демократичних партій протягом останнього сторіччя.

Наукова новизна одержаних результатів. Запропонована робота є однією з перших спроб комплексного дослідження сутності та впливу творчої спадщини Е.Бернштейна на розвиток сучасного міжнародного соціал-демократичного руху та відродження ідеології соціал-реформізму в незалежній Українській державі.

У цьому контексті сформульовано такі основні наукові результати даного доробку, які характеризуються новизною та розкривають базову концепцію дисертації:

- при вирішенні задач дослідження, що визначилися його основною метою, дістали подальшого розвитку та систематизації у вітчизняній літературі політичні і соціально-економічні висновки Е. Бернштейна, які становлять його концепцію розвитку суспільства; зокрема показано неминуще значення для сучасної теорії соціального прогресу висновків про необов”язковість промислових криз, трансформацію соціальної структури капіталістичного суспільства та роль у ній середнього класу, ефективність у суспільних відносинах еволюційного реформізму, ролі загальної демократії для економіко-політичних завоювань найманих працівників, ролі етичного елементу в концепції соціалізму;

- шляхом грунтовного комплексного порівняльного аналізу доведена спадкоємность програмних документів і матеріалів міжнародного соціал-демократичного руху поглядам Е. Бернштейна; йдеться зокрема про визнання ідеологічного плюралізму в теорії та можливості “третього шляху” суспільного розвитку, остаточне обрання еволюційної тактики і асимптоматичного принципу руху, відхід від біполярності при розгляді соціальної структури суспільства, визнання соціал-демократичної політичної організації як партії всіх трудящих, що прагне до солідарного консенсусу суспільства, визнання високого статусу етичного ідеалу соціалізму в формуванні ціннісних критеріїв суспільного прогресу;

- виявлена та конкретизована суть процесу еволюції змісту програмних документів соціал-демократії щодо трансформації її до ліберального соціалізму, що підтверджується вміщенням особи в центр історії, поширенням демократії на всі сфери життя, організації більш гуманних і солідарних відносин між індивідом і державою, між приватною ініціативою і громадським втручанням, підвищення статусу громадянського суспільства як сукупності позадержавних організацій, розкриття етичних норм як таких, що мають визначати гуманістичний характер розвитку ринкових відносин;

- поглиблено аналіз та розуміння концептуальних положень демократичного соціалізму з огляду впливу на нього концепції Бернштейна; зокрема перетворення таких чинників, як свобода, справедливість, рівність і солідарність на базові цінності соціал-реформізму, утвердження і реалізації ідеї соціальної демократії і змішаної економіки із врахуванням впливу екологічного фактору, пріоритету громадянського суспільства над державою, створення нової рівноваги між різними соціальними силами;

- на основі порівняльного аналізу документів і програмних матеріалів української соціал-демократії як початку, так і кінця ХХ століття виявлено питому вагу в них соціал-реформізму, обгрунтовано висновок про те, що в особі таких українських корифеїв, як М. Драгоманов, І. Франко, Л. Українка, ми маємо яскравих представників соціал-реформістського напрямку в політичній думці, а сам соціал-демократичний рух був одним із найбільш впливових в Україні, таких, що мав тісні зв”язки із соціал-демократами Західної Європи;

- встановлена й обгрунтована можливість, а за певних обставин й реальність значного поширення та реалізації в політичній практиці ідей демократичного соціалізму в сьогоденній Україні. Визначено спадкоємність цих ідей традиціям як західноєвропейського соціал-реформізму, так і вітчизняним концепціям, визначальною рисою яких був тісний зв”язок з ідеями національно-визвольної боротьби українського народу, виборення незалежності і побудови власної державності;

Наукова новизна результатів дослідження більш детально викладена у заключних положеннях дисертації, в яких узагальнені основні теоретичні та науково - практичні висновки щодо причин відродження та місця бернштейнівських концепцій в сучасному соціал-демократичному русі та вагомості їх впливу на подальший суспільний розвиток.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження розширюють і поглиблюють наукові знання - про характер політичного процесу в останній третині Х1Х-початку ХХ - сторіччя, про ревізію марксизму та виникнення соціал-реформістської течії у робітничому русі, про еволюцію теорії та практики західної та української соціал-демократії, про сутність сучасної концепції демократичного соціалізму на Заході та її відтворення та трансформацію на теренах сучасної України. Висновки та положення дисертаційної роботи можуть бути використані для подальшого наукового аналізу соціально-політичного процесу, що відбувається в Україні і в міжнародному аспекті послужити методологічним джерелом у практичній діяльності вітчизняних політичних організацій, що обрали ідеї демократичного соціалізму своєю цінністю, а також стати у нагоді активістам політичних партій і громадських рухів.

Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі на філософських, юридичних та історичних факультетах вищих навчальних закладів при читанні курсів політології, історії політичних учень, спецкурсів з політичних доктрин, політичних партій і таке інше.

Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення та розробки в межах дисертаційного дослідження, зокрема ті, які характеризують її наукову новизну і практичне значення результатів одержані автором особисто. Теоретичні посилання та ідеї досліджені автором самостійно. У статті, написаній у співавторстві з Мадіссоном В.В. “Українська соціал-демократія: національний феномен або складова міжнародного руху?” Вісник УАДУ, №2, 1998. – С. 107 - 114., безпосередньо Федорченко В.М. належить з”ясування тенденцій, що впливають на розташування українських політичних сил у політичному просторі країни; чинників, що впливають на відсутність інтересу до соціал-демократичного руху у широкого загалу та навернення до нього знаних політичних діячів; наявність політичної невизначеності та чіткої структурованості українського суспільства; підвищеної соціальної мобільності, маргіналізації широких верств населення, руйнації та не сформованості у країні середнього класу – соціальної бази соціал-демократичних партій; національного та інтернаціонального змісту соціал-демократичного руху в Україні, його національна особливість; ідентичності умов зародження руху в кінці Х1Х ст. та його відродження в кінці ХХ ст..

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були викладені автором і обговорені під час наступних заходів:

- Науково-практична конференція “Політичний центризм і справедливість у сучасному українському суспільстві: реальність і перспективи” (12 жовтня 1994 р., м. Київ, Українська Академія політичних наук, Центр теоретичного аналізу, прогнозу і політичних ініціатив ”Астрея”);

- Всеукраїнська науково-практична конференція: ”Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика.(12-13 квітня 1995 р., м. Київ, Міністерство освіти України).

- Науково-методичний семінар: “Методологічні питання філософії приватного права”. ( 25 квітня 1998 р. Київ. Інститут приватного права і підприємництва АПН України).

- Всеукраїнська науково-практична конференція “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні”. (30 травня 2001 р., м. Київ, Українська Академія державного управління при Президентові України.)

- Науково - методичні конференції молодих спеціалістів та студентів у Київському державному університеті технологій та дизайну: 1990 – 1997 рр.

- Результати дослідження обговорювалися на засіданнях та науково-методичних семінарах кафедри політології та соціології Київського національного університету технологій та дизайну, а також матеріали дисертації використовувалися дисертантом при читанні лекцій з політології та при випуску науково-методичної літератури.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження було викладено в трьох статтях у наукових фахових журналах та матеріалах конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 171 сторінку, список використаних літературних джерел складає 164 найменування, обсягом 15 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, окреслюються теоретико методологічні засади дисертаційного дослідження. Вказується на зв”язок роботи з науковими програмами та темами курсу політології та історії політичних вчень Київського національного університету технологій та дизайну. Визначаються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів. Формулюються об”єкт, предмет, мета та основні завдання роботи. Зазначається, як була здійснена апробація результатів наукового дослідження, а також дається загальна характеристика наукових публікацій здобувача.

У першому розділі дисертації, - “Умови виникнення бернштейніанства та його сприйняття міжнародним соціал-демократичним рухом у кінці Х1Х -першій половині ХХ сторіччя” визначено стан наукової розробленості проблеми, проведено огляд літератури за темою, вибір напрямку дослідження та виклад загальної методики і основних методів дослідження.

Проведено аналіз економічних та соціально-політичних особливостей розвитку суспільства Західної Європи, зокрема Німеччини в другій половині Х1Х – початку ХХ ст.. Використання тогочасних західноєвропейських джерел, документальних і статистичних матеріалів, перекладної літератури дорадянського періоду дає змогу одержати об”єктивну картину змін у соціальній структурі суспільства, життєвому рівні найманих працівників, стану захисту їхніх соціально - економічних інтересів з боку громадських і політичних організацій, динаміку класової, зокрема страйкової боротьби.

Щодо Німеччини зроблено висновок, що відмінними ознаками профспілкового руху в країні була поміркованість, чому сприяв швидкий розвиток промисловості, а отже, підтримування великого попиту на робочі руки й утримання платні на достатньому рівні. Середня і дрібна буржуазія в Німеччині не зіграла в розробленій до 60 - х років тієї революційної ролі, як це було, скажімо, у Франції, і на сцену виступив досить сильний пролетаріат. Помітну роль у ідеологічному спрямуванні німецького робітничого руху відіграли еволюційні елементи теорії, взяті як з учення Маркса, так і Лассаля. Досить відчутними реформістськими елементами в розробці тактики відзначилися і представники німецької соціал-демократичної партії. Таким чином, як у Німеччині, так і в деяких інших країнах Західної та центральної Європи визріли умови для нових теоретичних узагальнень у рамках соціалістичної ідеології. На фоні марксистської ортодоксії лівого крила соціал-демократії цю місію взяв на себе один з лідерів правого крила Едуард Бернштейн.

У дисертації визначається те, на чому базувалися “ревізійні” висновки Е.Бернштейна. По-перше, це надзвичайна різноманітність і рухомість промислового життя, колосальний розвиток засобів сполучення, еластичність і поширення кредиту, урізноманітнення промислових галузей і таке інше, що дезавуювало концепцію Маркса про періодичність промислових криз. По-друге, це збереження як середнього, так і дрібного підприємництва, що, по-суті, заперечувало висновок Маркса про прогресуючу поляризацію суспільства на буржуа і пролетарів і підтверджувало живучість середнього класу як запоруки стабілізації суспільних відносин. Разом з цим Бернштейном переглянута схема біполярного поділу суспільного організму і саме поняття пролетаріату, закладено методологічні засади концепції соціальної стратифікації.

Непідтвердженння як абсолютного, так і відносного зубожіння найманих працівників та деякі інші попередні спостереження соціально - економічного розвитку суспільства стали трампліном для основних висновків Бернштейна.

Дисертантом визнане за доцільне виділити такі з означених висновків, як:

- можливість переходу до соціалізму в результаті демократизації буржуазних суспільних інститутів, шляхом реформ;

- заперечення необхідності диктатури пролетаріату з огляду, крім іншого, на те, що ліберальні заклади буржуазного суспільства більш гнучкі за феодальні і більш здатні до змін і розвитку;

- незрілість, а отже, нездатність робітників керувати суспільством політичними засобами, і отже, акцентування на соціально-економічні аспекти боротьби;

- розгляд ідеї та сутності соціалізму як руху, науки та мети, ладу, який характеризується асоціацією або станом у ній, опора на споживчі кооперативи;

- проголошення політичною основою майбутнього ладу демократії в її ліберальному тлумаченні як стану суспільства, де жодний клас не має привілеїв порівняно з іншими верствами, необхідність “ праці ” соціал - демократів на вдосконалення громадянського суспільства;

- уявлення про соціалізм як про програмну установку, а не наукове вчення, як про етичну мету, що реалізується політично впровадженням загальної демократії у всіх сферах суспільного життя;

- пошуки компромісів і спільного з політичним лібералізмом, розгляду соціалізму як “організованого лібералізму”.

Дається аналіз того, як були сприйняті ідеї Бернштейна різними колами політичного істеблішменту того часу, його окремих видатних представників, зокрема К. Каутського, А. Бебеля, Р. Люксембург, Г. Плеханова, прихильників ліберального підходу.

Містяться висновки щодо сутності ревізії Е.Бернштейном Марксової теорії по основних її положеннях.

У другому розділі дисертації “СДПН і міжнародний соціал-демократичний рух: пошуки “третього шляху” та роль у них концепції Е.Бернштейна” дається стислий аналіз соціально-економічного розвитку країн Заходу і становища найманих працівників в середині ХХ сторіччя та робиться висновок про схожість кон”юктури цих чинників на початку століття та про те, що концептуально-ідейна боротьба в лавах соціал - демократії дедалі більше схиляється в бік поміркованої частини руху. При цьому найпомітніші діячі руху починають визнавати, що умовиводи і прогнози, зроблені Бернштейном, мають під собою грунт. Саме ці настрої знаходять віддзеркалення в перших програмних документах відновленого організаційно міжнародного соціал-демократичного руху - Соціалістичному Інтернаціоналі та відповідних матеріалах національних соціал - демократичних партій, зокрема Годесберзькій програмі СДПН, прийнятій у 1959 році.

Аналіз цих документів дає змогу дисертантові зробити висновок про ренесанс ідей Бернштейна на новому витку політичного процесу в Західній Європі та інших регіонах.

Узагальнені основні тези, які дають змогу на основі порівняння, констатувати спадкоємність ідей Бернштейна в сучасному міжнародному соціал-демократичному русі в концепції демократичного соціалізму. На думку автора це : ідеологічний плюралізм у теорії; розробка “третього шляху”, який позбавився б вад як “дикого капіталізму”, так і “державницького” соціалізму; еволюційний шлях перетворення суспільства на краще через реформи; асимптоматичний принцип просування до нового, демократичного суспільства; нескінченне наближення до етичної мети (“рух – це все, мета – ніщо”); визначальна роль науково-технічного прогресу в соціальному процесі, збільшення добробуту суспільства; відхід від біполярного принципу при розгляді соціальної структури суспільства, перегляд поняття складу пролетаріату, ставка на середній клас; проголошення політичних організацій соціал-демократії партіями всіх трудящих, прагнення до солідарного консенсусу суспільства; усуспільнення, але не одержавлення основних засобів виробництва; усуспільнення обмеженого характеру, приватний колективізм; ставка в суспільних перетвореннях на асоціативні форми – кооперативи, профспілки, ідея “співуправління”, і “співучасті”; основа соціалізму – демократія як політичний вияв принципу кооперативності; визначальний чинник соціалістичного суспільства – висока мораль, культура; соціалізм – це етичний ідеал.

Порівняльний аналіз проводиться на основі розгляду змісту Франкфуртської декларації Соцінтерну 1951 року, Годесберзької програми СДПН, на основі документів, прийнятих на конгресах Соцінтерну, національних з”їздів СДПН та інших партій соціал - демократичного ґатунку.

Визначається внесок у розробку концепції демократичного соціалізму таких видатних теоретиків німецького та міжнародного соціал -демократичного руху, як К. Шумахер, В. Айхлер, Е. Еплер, В. Брандт, Т. Майєр та інші.

Особлива увага приділяється проблемі розробки ідеї демократії як основоположної цінності соціал-демократії, розглядається сутність економічної, соціальної, політичної демократії як творчої розробки ідеї Бернштейна про демократію. Так само належне віддається етичним началам соціалізму, ролі в цьому ідеям солідарності, відповідальності, дискурсу і взагалі культурі і моралі, як визначників соціально-економічного і політичного прогресу.

Автором розглядається історичний шлях розвитку німецької і міжнародної соціал-демократії стосовно ідейного зближення соціалізму з лібералізмом через демократію, ролі в цьому таких теоретиків, як К. Росселі, В. Айхлер, С. Міллер, Т. Майєр тощо.

Узагальнення теоретичних положень і висновків вищезазначених політиків і вчених, програмних документів міжнародної соціал-демократії дає змогу визначити такі загальні принципи зближення соціал-реформізму з лібералізмом, запропонованого свого часу Е. Бернштейном:

- відмова від ідеї про те, що розрив з капіталізмом можливий в історично короткий термін часу; завдання “розвитку в дусі соціалізму”, будівництва більш справедливого суспільства;

- завдання утворити “солідарне суспільство” з гуманними відносинами між індивідом і державою, між приватною ініціативою і громадським втручанням; поєднання двох великих досягнень ХХ–го століття: індивідуальної творчості і колективної солідарності;

- звуження функцій держави, яка не повинна претендувати на зміну життя громадян зверху, а має встановлювати політичні, юридичні, економічні умови для того, щоб громадяни самі могли змінити своє життя;

- перегляд концепції громадянського суспільства, як сукупності позадержавних організацій, які діють у суспільстві і створюють мережу різноманітних зв”язків між людьми;

- прагнення створити нову рівновагу у відносинах між різними суспільними силами, перетворення в життя принципу соціального компромісу;

- ставка на “змішану економіку” з державним регулюванням і функціонуванням ринку;

- проголошення гасла: демократія всюди, демократія, що побудована на реформістському методі.

Констатується, що реформістський і ліберальний соціалізм розглядає як єдине ціле принципи і цінності демократичного соціалізму і пропонує їх усім лівим силам як засіб побудови більш справедливого, більш вільного і процвітаючого суспільства.

У третьому розділі дисертації “Українська соціал-демократія і міжнародний соціал-реформізм” спочатку розглядається історія зародження, становлення і розвитку українського соціал-демократичного руху в кінці Х1Х – на початку ХХ століття, роль у цьому М. Драгоманова, І. Франка, М. Павлика, Л. Українки, М. Грушевського та інших. Констатується, що ще до того, як сталася “ревізія” вчення Маркса Е.Бернштейном, соціалістична думка в Україні переважно існувала в соціал-реформістському розумінні. Родоначальником цієї течії є Михайло Драгоманов. Як “еволюціосоціаліст” Драгоманов вважав принципами всесвітньої цивілізації лібералізм, федералізм, демократизм, асоціацію і раціоналізм. Аналіз творчості Драгоманова підтверджує концептуальні паралелі між ним і бернштейніанством.

Зроблено такі висновки:

-традиція соціал-демократії в її соціал-реформістському варіанті зародилася в Україні і започаткована М. Драгомановим як спроба поєднати соціалізм і лібералізм;

-програмні документи українських партій, думки видатних політичних лідерів, національних корифеїв містять багато елементів бернштейніанства, серед яких еволюціонізм, демократизм як провідний принцип соціалістичного ідеалу, кооперативна база економічних перетворень, захист особових свобод, децентралізація державної структури, опора на середній клас;

-визначена така особливість, як сполучення реформізму з постановкою національного питання; з огляду на те, що українська соціал-демократична думка була одним з провідних напрямів соціально-політичної думки, вона своїм впливом підготувала грунт для національно-демократичної революції 1917-1919 років та сприяла появі нової української державності.

Таким чином, полемізуючи з дослідниками, які вважають, що український соціал-демократичний рух “прийшов повз” Бернштейна, автор зробив спробу довести протилежне.

Далі розглядається процес відродження українського соціал - демократичного руху напередодні і в період здобуття Україною незалежності. Відзначається, що ці первісні кроки супроводжувалися теоретичним розбродом фундаторів знову виниклих політичних організацій.

Проаналізовано на основі вивчення програмних документів партій соціал-демократичного ґатунку, наскільки відчутний в них елемент бернштейніанства і ті положення, які взяті з документів вітчизняних попередників і сучасної західної соціал - демократії.

Виявлено зокрема, що в програмі СДПУ (голова Ю.О. Буздуган) прямо вказано на визнання, крім етичного соціалізму, австро-марксизму, концепцій Е. Бернштейна. Червоною ниткою, крім іншого, проходить крізь усю програму основоположна теза соціал - реформізму – здійснення всебічної демократії.

Констатується, що за період свого становлення і розвитку інша, найвпливовіша в Україні, партія цього спрямування СДПУ(о) пройшла шлях еволюції до зближення з бернштейнівською концепцією. Про це свідчить і аналіз програмних документів СДПУ(о), і праць лідерів цієї партії, зокрема її лідера В. Медведчука. Серед іншого, йдеться про визнання своїми духовними вождями М. Драгоманова, І. Франка, Л. Українку, про опору на середній клас, ідею про “співучасть” у будівництві суспільних відносин широких верств населення, включаючи роботодавців та найманих працівників, про створення “солідарного суспільства”, про ідеологічний плюралізм як фундамент соціальної злагоди та інші положення.

З огляду на вищесказане можна констатувати таке:

- пошуки кращих форм політичної діяльності в середовищі української соціал-демократії продовжується; йде паралельний процес об”єднання й розшарування руху, дискусії точаться по-суті між прихильниками ліберально-демократичної і соціал-демократичної ідеї;

- питання про соціальну базу соціал-демократії залишається відкритим, але перспективним, Вирішальним тут , безумовно, залишається формування середнього класу, збільшення чисельності якого залежить передусім від стабілізації економіки, до чого самі соціал-демократи можуть докласти руки, співробітничаючи з центристськими і лівоцентристськими політичними силами;

- посилання на традиції і досвід, так само, як і підтвердження вірності ідеї національного відродження, дає підстави говорити про певні симпатії українських соціал-демократів до ідеї і практики міжнародного, передусім західноєвропейського соціал-демократизму.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в з”ясуванні та аналізі сутності відродження бернштейніанства в сучасній соціал-демократії. Головний зміст ренесансу полягає у використанні методології та концептуальних підходів Е.Бернштейна сучасними апологетами цього руху для подолання протиріч та зближення соціал-демокератичної концепції розвитку суспільства з цінностями лібералізму. Аналіз спадщини Е.Бернштейна, документів західноєвропейської і вітчизняної соціал - демократії, опрацювання доробку видатних представників цього руху в минулому і сучасному стосовно поставлених у дослідженні задач дозволив поглибити розуміння змін, що відбуваються в ідеологічних доктринах та політиці зарубіжних і українських партій, сутність яких розкривається в одержаних основних наукових результатах:

1. Опрацювання аналітичного і фактичного матеріалу, який міститься у документах міжнародної соціал-демократії, у відповідних працях вітчизняних і зарубіжних авторів, підтвердив відсутність спеціального комплексного дослідження, присвяченого аналізу впливу поглядів Е.Бернштейна на сучасний соціал-демократичний рух. Дана праця має певною мірою компенсувати цю прогалину.

2. Дістало подальший розвиток положення про те, що “ревізія” Е.Бернштейном основоположних ідей класиків марксизму стала своєрідним переворотом, революцією в соціалістичному напрямку суспільної думки стосовно прогресу людства, початком розвитку соціал-демократичного руху на соціал - реформістських засадах.

3. Підтверджено, що історичний розвиток світового співтовариства за останні сто років, криза і фактичний розпад міжнародного комуністичного руху відповідають “вироку” ревізіонізма. Зокрема поглиблено розуміння того, що сучасні індустріальні суспільства в своєму розвитку стають, як ніколи раніше, дедалі більш складними і диференційованими. Консенсус з основних питань між великими політичними течіями розширюється, а простір для великих альтернатив перетворення суспільства звужується, що і підтверджує можливість руху людства “третім шляхом”.

4. Доведено, що відчутна частина політичного істеблішменту повернута до цінностей бернштейніанства, ренесанс бернштейніанських ідей підтвердив життєздатність методу Е. Бернштейна, що базується на таких чинниках, як плюралізм і альтернативність суспільних форм розвитку, послідовне дотримання принципів демократії; раціональне дотримування різноманітних форм власності на базі змішаної економіки; віддання переваги еволюційному шляху перетворення суспільства через послідовні реформи; ставка в суспільних перетвореннях на асоціативні, кооперативні форми організації, визнання соціалізму як етичної мети при визнанні людської особи як найвищої цінності суспільства та визначенні етичних цілепокладань мірилами суспільного прогресу тощо.

5. Аргументовано, що безпрецедентна наукова заслуга Е. Бернштейна полягає в сполученні, здавалося, б таких, що не з’єднуються, політичних течій, як соціалізм і лібералізм, і створення концепції демократичного соціалізму. Підтверджено науковим аналізом, що саме соціалізм і лібералізм стали нині не тільки великими поняттями, які репрезентують консенсус з основних питань про демократію, плюралізм, соціальну політику та екологію, а й політичною практикою країн у багатьох регіонах планети. Отже, соціалізм не вмер – він трансформувався згідно з об”єктивними глобальними змінами, які відбулися в людському суспільстві за останні десятиріччя.

6. Підтверджено, що теоретичною базою, на якій дістала розвиток концепція демократичного соціалізму, як і раніше, залишається соціал –демократична партія Німеччини в особі К. Шумахера, В. Брандта, О. Лафонтена, Х. Хаймена, Т. Майєра та ін., що є безумовними спадкоємцями бернштейнівського соціал-реформізму. Показано, яким відчутним є той внесок, що його зробили німецькі соціал-демократи до програмних документів Соціалістичного Інтернаціоналізму.

7. Засвідчено, що базові цінності і висновки демократичного соціалізму сприйняті не тільки вітчизняними послідовниками Е. Бернштейна, а й практично всіма провідними західно-європейскими (французькими, англійськими, італійськими, іспанськими тощо) соціал-демократичними партіями та політичними організаціями інших континентів. Вивчення творчих теоретичних доробок міжнародної соціал - демократії, засвідчує також однозначність еволюції поглядів останньої до політичного лібералізму. Зроблено висновок, що самий термін - демократичний соціалізм - цілком може бути вжитий як ліберальний соціалізм, що його так і оголосив Е. Бернштейн.

8. Дістала подальшого поглиблення концепція про те, що на зростання авторитету і визнання життєздатності демократичного соціалізму працює не тільки постійний творчий процесс вдосконалення теоретичних підходів до розв’язання суспільних проблем, а й успішна практична політична діяльність тих соціал-демократичних партій, які перебувають при владі у своїх країнах. Саме така практика стала, значною мірою, базою для відновлення соціал-демократичного руху в Центральній та Східній Європі, в тому числі в Україні.

9. Узагальнено матеріали, які підтверджують, що українська соціал - демократична думка має тривалу історію і глибокі корені. Вперше зроблено висновок про те, що від початку свого зародження і продовження при створенні відповідних політичних організацій вона відрізнялася переважно поміркованістю і реформістськими тенденціями. Авторським внеском у дану проблематику є твердження, що творча спадщина М. Драгоманова та його послідовників яскраво свідчить про це. Більш того, саме М. Драгоманова можна вважати родоначальником ліберального соціалізму, оскільки багато принципових положень своєї концепції він сформулював ще в 80 і –першу половину 90-х років ХІХ століття. Підтверджено, що тенденція поширення соціал-демократичних ідей мала місце не тільки у західноукраїнському регіоні, а й на Наддніпрянщині і особливістю соціал-демократичної думки в Україні було сполучення реформізму з національно - демократичними цінностями.

10. Показано в узагальненому вигляді, що відновлення соціал - демократичної діяльності в незалежній Україні в 90 –і роки свідчать про його спадкоємність вітчизняному руху кінця ХІХ - початку ХХ століття та про врахування найважливіших положеннь і концепцій західноєвропейської соціал-демократії минулого і сучасного. Розвиток сучасного соціал -демократичного руху в Україні, з одного боку, репрезентує пошуки найбільш прийнятних і яскравіших засобів впливу на вітчизняну громадськість, а з іншого показує, що відчутним є наближення українських політичних організацій до ідей демократичного соціалізму і практики Соцінтерну.

11. Об’єктивний аналіз дав автору змогу стверджувати, що в українському суспільстві в наявності важливий не лише практичний досвід реалізації соціал - демократичної за сутністю стратегії реформування суспільних відносин, а й певна соціальна база електорату, який зміг би підтримати ці реформи на політично - партійному рівні. Запорукою зростання впливу соціал - демократичних ідей і втілення їх у життя є подальше формування середніх верстів суспільства.

12. Досягнуті наукові результати можуть бути використані для подальшого поглибленого аналізу соціально-політичного процесу, що відбувається в міжнародному політичному житті та на теренах України. Вони можуть стати додатковим джерелом у практичній діяльності вітчизняних політичних рухів та організацій, які обрали ідеї демократичного соціалізму своєю цінністтю.

Концептуальні положення дослідження, теоретичні узагальнення і фактичний матеріал стане в нагоді при вивченні політології, історії політичних вчень, політичних доктрин та інших суспільствознавчих наук, читанні спецкурсів на філософських, юридичних та історичних факультетах вищих навчальних закладів.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Мадіссон В. В., Федорченко В. М.. Українська соціал-демократія: національний феномен або складова міжнародного руху? \\ Вісник УАДУ, №2, 1998. –С.107-114.

2. Федорченко В. М. Українська соціал-демократія і міжнародний соціал – реформізм (в кінці Х1Х - на початку ХХ ст.). \\ Політологічний вісник КНУ ім. Т. Шевченка, №6, 2000. – С. 216 - 223.

3. Федорченко В. М. Сутність ревізії марксистського вчення Е. Бернштейном. \\Наукові записки НАУКМА, т.18, вип. політичні науки, 2000. – С. 16-22.

4. Федорченко В.М. Соціал-демократія Німеччини при владі та в опозиції: деякі політологічні уроки. \\ Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика. Матеріали науково-практичної конференції. –І. Ф. Курас та ін. – К., 1996. – С. 118-120.

Анотація

Федорченко В.М. Ренесанс бернштейніанства в сучасній соціал-демократії (причини, сутність, еволюція). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2001.

Дисертацію присвячено аналізу еволюції теоретичних засад соціал - демократичного руху на Заході і в Україні. В дисертації з”ясовано соціально-економічні, політичні чинники і сутність ревізії марксистського вчення Е. Бернштейном, та вплив бернштейніанства на подальший розвиток міжнародної і української соціал-демократії. Встановлено, що бернштейніанство, як теоретичне підгрунття соціал - реформізму від його проголошення, було не визнане значною більшістю провідних соціал - демократів кінця Х1Х поч.. ХХ ст., пізніше, із відтворення Соцінтерну у 1951 році, іноді без посилань на його автора , визначило обличчя сучасної соціал-демократії і її основної концепції – демократичного соціалізму. Розкрито сутність еволюції соціал-демократизму через ренесанс бернштейніанства на шляху його зближення та поєднання з цінностями лібералізму, як на міжнародному так і на національному грунті.

Основні результати праці знайшли відображення у статтях, виданих у фахових журналах.

Ключові слова: партії, соціал-демократія, ревізіонізм, соціал - реформізм, демократичний соціалізм, бернштейніанство, ліберальний соціалізм.

Аннотация

Федорченко В.М. Ренессанс бернштейнианства в современной социал - демократии (причины, сущность, эволюция). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.01 – теория и история политической науки. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко.