Прагнучи досягти милозвучності, авторка шліфує ритмомелодику. Полегшує вимову, надає реплікам необхідної звучності.

Виокремлені в чорновому автографі драми “Руфін і Прісцілла” і проаналізовані в дисертаційному дослідженні приклади свідчать про ґрунтовну роботу Лесі Українки над текстом, організацію мовних засобів, орієнтованих на емоційно-оцінну, багатопланово-експресивну перспективу динамічного викладу. Драматург намагається знаходити семантично і психологічно виважені вирази, підбирати слова, які б найточніше визначали мовця і характер дії; удосконалює розтягнуті, "мляві" (І. Франко) строфи. Леся Українка "орієнтується... на поетичний зміст і милозвучність слова, його ритмомелодику" Скупейко Л.І. Текстологічні засади Повного зібрання творів Лесі Українки // СіЧ. – 1996. – № 2. – С. 11..

Драма “Руфін і Прісцілла” належить до найвагоміших у творчій спадщині Лесі Українки. У Висновках підсумовано результати аналізу проблематики й поетики, редакцій, варіантів, основного тексту драми “Руфін і Прісцілла”, що дає можливість зробити ряд узагальнень: визначальними у творі є філософські проблеми історичного поступу, людини в історії, морально-етичних і культурних цінностей; цей та інші твори Лесі Українки на християнську тематику є антиідеократичними й антиклерикальними. Однією з причин невлаштованості людської екзистенції Леся Українка вважає тоталітаризм, шовінізм, клерикалізм, диктат (зокрема, у розглядуваній п’єсі однаково - й імператорів, і єпископів). Редагуванням тексту авторка виразно наголошує на особистому неприйнятті будь-якої ідеології, чи то імперської, чи то християнської (розрізняючи християнські цінності й християнство як догму, навязувану деякими служителями церкви). “Рабський дух”, забобонність, сліпа покора, пасивність замість активного життєствердження, розчарування замість мети, яка дає сили і сенс жити і робити свою справу, “всесвітянство” замість національного самоствердження, пріоритет “життя після життя” замість реальних дій в ім’я покращення земного існування відкидала Леся Українка як невідповідні її життєвим настановам.

Текстологічний аналіз дав можливість встановити кількість редакцій і варіантів драми: всі дії мають дві редакції, четверта – три. Зміни тексту, що стосувалися характерів дійових осіб, вказують на намагання авторки психологічно і соціально мотивувати їх висловлення і вчинки. Позитивне увиразнення образів патриціїв у драмі викликане прагненням Лесі Українки показати роль освіти, значення інтелігенції. Натомість фанатичні риси характеру Парвуса загострено в другому варіанті другої редакції драми, щоб наголосити, що руйнівний, антигуманний шлях не може бути прийнятний для жодного суспільства. Змальовуючи трагічні людські долі в переломні історичні епохи, Леся Українка прагне “гармонії всесвітньої”, відстоює право людини на повноцінне земне життя і шукає шляхів його втілення. У драмі виділяємо характерне для модерністського світобачення відображення “відчуженості” й ізоляції особистості, думок про ірраціоналізм історії, про неможливість впливати на історичний хід подій. Водночас активна життєва позиція Лесі Українки, висловлена в репліці Кая Летіція: “служить республіці чим можеш // і як здолаєш” 4, 132, знайшла відображення у змалюванні пошуків дійовими особами шляхів боротьби за гармонійне, гуманне майбуття. Елементи неоромантизму в драмі вбачаємо у прагненні Руфіна все-таки вплинути на дійсність, змінити ситуацію на краще – у намаганні повірити в Христа, але розчарування неминуче приводить його до загибелі.

Поетика драми вибудовувалася відповідно до багатоаспектного творчого задуму Лесі Українки, авторка прагнула до телеологічності поетичних засобів, тобто їх зумовленості визначеним художнім завданням (інколи, зазначимо, навпаки, засоби “вимагали” корекції задуму); а також мотивами психологічної, соціальної, сценічної виразності.

Композиційні перестановки, вилучення й доповнення, зміна сценічного плану драми сприяли удосконаленню тексту, що виявилося у загостренні конфлікту, посиленні драматичної напруги, пожвавленні драматичного викладу. Внаслідок цього зміцнена логіка викладу, його ідейно-художня доцільність.

У виборі мовних засобів Леся Українка віддає перевагу емоційно наснаженим, експресивно забарвленим словам, уникає висловлювань, які розпорошують увагу в кульмінаційних моментах, підбирає семантично і психологічно найвлучніші вирази, які увиразнюють і мотивують думки й поведінку дійових осіб та характер дії.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Творча генеза тексту драми Лесі Українки “Руфін і Прісцілла” і особливості характеротворення // Слово і час. – 2001. – № 4. - С.51-57.

2. Поетика редакцій тексту драми Лесі Українки “Руфін і Прісцілла”: еволюція художнього задуму // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. – 2001. - № 2. – С. 21-24.

3. “Вік шукань нової істини”: За драмою Лесі Українки “Руфін і Прісцілла” // Бористен. – 2000. - № 1. – С. 18-19.

4. Філософські засади драми Лесі Українки “Руфін і Прісцілла” як основа для

формування моральних цінностей // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Вип.17. – Київ-Запоріжжя, 2000. – С. 118-121.

Додаткові публікації:

1. Пошук істини Лесею Українкою у драмі “Руфін і Прісцілла” // Матеріали міжнародної наукової конференції “Література й історія”. – Запоріжжя: Запорізький державний університет. - 1996. – С. 270-272.

Анотація

Гаджилова Г.О. Драма Лесі Українки “Руфін і Прісцілла”: проблематика, поетика, становлення тексту. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – Київ, 2001.

У дисертаційному дослідженні аналізуються проблематика і поетика драми “Руфін і Прісцілла” із залученням текстологічного матеріалу. Розглядається образний, словесний, звуковий лад основного тексту драми, також його редакцій і варіантів, визначаються естетико-світоглядні пріоритети Лесі Українки. Зясовується, що зміни в змалюванні образів спрямовані на соціально-психологічне обґрунтування характерів, вчинків і висловлювань дійових осіб, загострення трагічної тональності драми; варіативність тексту продиктована тенденцією до драматизації дії, загострення конфлікту, динамічності, довершеності кульмінаційних моментів; лексичні й синтаксичні зміни зумовлені поглибленням твору, створенням емоційно-експресивного заряду, тяжінням до милозвучності, фіксації тонких семантичних відтінків.

Лесі Українці в одній драмі вдалось охопити велику кількість питань філософії, історії, моралі, політики, порушуючи і в другій редакції загострюючи проблеми шляхів цивілізації, культурних надбань, людських “роздоріж” і “роздоріж” епох, культур.

Через призму поетичної, драматичної, публіцистичної, епістолярної спадщини Лесі Українки розглядається багатоаспектна історіософсько-екзистенційна проблематика драми, пафос заперечення “рабського духу”, “стадності”, зашореності. Стверджується безперспективність “всесвітянства”, існування без пошуків сенсу і без активності. Настанова Лесі Українки на гармонійне, вільне існування виявилась в антиідеологічно-християнському спрямуванні драми.

Ключові слова: драма, проблематика, динамічна поетика, текст, редакція, варіативність, образ, композиція, мова твору.

Аннотация

Гаджилова А.А. Драма Леси Украинки “Руфин и Присцилла”: проблематика, поэтика, становление текста. Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. – украинская литература. Институт литературы им. Т.Г. Шевченко НАН Украины. – Киев, 2001.

В диссертационном исследовании на широком фоне поэтического, драматического, публицистического, эпистолярного наследия рассматривается многоаспектная историософско-экзистенциальная проблематика драмы. Анализируется поэтика текста драмы в её динамике с использованием текстологического материала.

Текстуально-аналитический метод “новой критики” – “тщательное прочтение” драмы одновременно с анализом её редакций и вариантов позволили проследить эволюцию замысла, его рождение и становление, выделить доминирующие идейно-философские установки автора, помогли понять специфику искусства слова Леси Украинки. Все действия драмы имеют две редакции, кроме четвёртого, которое трижды подвергалось коренным изменениям. Отдельные сцены, реплики, строки имеют от двух до (реже) пяти вариантов. В диссертации подчёркивается, что изменениями в тексте чернового автографа Леся Украинка делала более выразительными поднимаемые в драме проблемы исторического развития, культурных ценностей, вопросы места и роли личности в истории, путей цивилизации, свободы человека и религии, власти и свободы, свободы и обязанностей, веры и разума, чести и достоинства, жизни и смерти.

Особенности мировоззрения Леси Украинки-неоромантика с её стремлениями к свободе личности, стремлениями “ins Вlаu” проявились в отрицании тоталитарной империи и христианства как догмы. Драматург выступает не против христианских ценностей, а против идеи диктата в христианстве как идеологии. Установка Леси Украинки на гармоническое, свободное существование проявилась в антиидеологически-христианской направленности драмы, её антиидеократическом, антитоталитарном, антиклерикальном характере, отрицании “рабского духа”, стадности, зашорености, разрушительных тенденций, сожалении о неустроенных, “отчуждённых” людских судьбах. Утверждается бесперпективность космополитизма, пассивного существования без цели. Люций стремился к приближению желаемого гармоничного будущего, в его образе объединены разум и вера, ему одному Леся Украинка даёт право жить дальше, а не отчаявшемуся Руфину и не ослеплённым одной идеей християнам. Коренными изменениями в системе образов (особенно, Присциллы, Парвуса, также Руфина и Люция) подчеркиваются преимущества интелигентного слоя общества. Изменения текста также направлены на социально-психологическое обоснование характеров, поступков и высказываний действующих лиц, обострение трагической тональности драмы.

Композиционные перестановки вызваны стремлением к драматизации действия, его динамичности, сценичности, сокращению затянутых сцен и монологов, обострению конфликта, совершенствованию кульминационных моментов. Лексические и синтаксические изменения обусловлены созданием мощного эмоционально-экспрессивного настроя, милозвучностью, передачей тонких семантических оттенков.

В модернистской драме об “отчужденных” человеческиих жизнях, о (часто) неустроенности человеческого существования, утверждается, что “без дела вера умирает”, что активная позиция в сочетании с верой, объединение разума и чувств, национального самосознания, патриотизма и веры в Христа, порядочности, интелигентности и власти имеют перспективу на дальнейшее существование и решение извечных философских вопросов.

Ключевые слова: драма, проблематика, динамическая поэтика, текст, редакция, вариативность, образ, композиция, язык произведения.

Annotation.

Gadjilova G.O., Lesya Ukrainka’s drama “Ruphin and Priscilla”: problems, poetics, text formation. Manuscript. Philology D. thesis on speciality 10.01.01. – Ukrainian literature. The Institute of Literature by T.G. Shevchenco, Ukrainian National Academy of Science. – Kiev, 2001.

In the dissertation research the problems and text poetics of drama “Ruphin and Priscilla” are analysed in its dynamics with usage of the textological material. Figurative, verbal, sound of the main text structure and its redactions and variants are viewed, as well as Lesya Ukrainka’s aesthetic vision priorities are determined. It’s becoming clear that changes in the system of images are aimed at social and psychological substantiation of characters, deeds and opinions of dramatic personas, sharpening of the drama’s tragical key; text variance, caused by the tendency to the tenseness of the action, aggravation of conflict, dynamics, completeness of the culmination moment; lexical and syntactical changes are conditioned by the depth of the dramatical piece, creation of emotional and expressive charged state, euphony, reverberating of subtle semantic shades.

Lesya Ukrainka’s aiming at the harmonic, free existence has become apparent in anti-ideologically-Christian orientation of the drama. A multiple historical and existential problems of the drama, its anti-ideocratical, anti-totalitarian, anti-clerical character, denial of “the slavish spirit”, gregarious instinct, narrow-mindedness, destructive tendency, regret for unsettled, “aloof” fates are rated through the prism of poetical, dramatical, publicistic, epistolary heritage of Lesya Ukrainka. A hopelessness of cosmopolitanism, existence without sense and activity is proved, advantages of the intelligentsia are emphasized.

Key words: Drama, problems, dynamic poetry, text, edition, variationality, character, composition, language of dramatical piece.