Автор використовує обов’язкові елементи детективу — переслідування, переховування, раптові зміни обставин, напружену атмосферу різноманітних очікувань. Винниченко відтворює нелегкий шлях повернення героїв до своєї внутрішньої цілісності. Фінал роману відкритий — Леся та Нестеренко, яких об’єднало кохання, повертаються в Україну, хоча їхня майбутня доля — досить невизначена, як і доля тих, хто залишився на чужині в передгрозовий час нових світових катаклізмів.

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження.

Проза В.Винниченка 20-х років ХХ століття засвідчила, що філософська програмність стала постійною ознакою творчості українського письменника, ще раз підтвердила: ХХ століття заперечує локальний характер європейської літературної традиції, що створювала утопічні острови в мистецтві окремих творців “земного раю”. Утопічні ідеї полишають літературні острови своїх “батьків” та їх адептів, утверджують свій тотальний характер. Утопічні архіпелаги створюються не лише у сфері мистецтва, а і в політиці, філософії, економіці, науці, деформуючи весь духовний спектр європейської культури. У річищі трагічного зіткнення правди ідей і правди життя накопичувалися арсенали антиутопічних ідей, що фіксували у жанровій пам’яті “прокляті роки” та розсіювали “попіл імперій” (Ю.Клен) в антиутопічних світах різних національних літератур.

Вказуючи на взаємодію різних типів дискурсу в творчості митця, дисертант розглядає утопічний та антиутопічний дискурси як визначальні у Винниченковій прозі вказаного періоду.

Основні положення дисертації відбиті у таких публікаціях:

Метаморфози утопічних сподівань: “На той бік” В.Винниченка // Слово і час. — 1999. — № 3. — С. 71–76 (0,5 др. арк.).

Світ дитинства у збірці оповідань Володимира Винниченка “Намисто” // Перспективи: Науковий журнал. — Одеса, 1999. — № 5. — С. 2–5 (0,4 др. арк.).

Роман-метаутопія 20-х років ХХ століття: діалог утопічного та антиутопічного дискурсів (“Сонячна машина” В.Винниченка та “Чевенгур” А.Платонова) // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. — Ізмаїл, 1999. — Вип. 7. — С. 47–52 (0,5 др. арк.).

Функціонування архетипу “втраченого раю” у “міфічному” світі Т.Шевченка та “утопічному” світі В.Винниченка // Шевченко і Поділля: Збірник наукових праць. — Кам’янець-Подільський, 1999. — С. 84–91 (0,45 др. арк.).

Трансформація мотивів “утопій Сонця” в романах “Сонячна машина” В.Винниченка та “Чевенгур” А.Платонова // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету: Філологічні науки. Випуск 3. — Кам’янець-Подільський, 1999. — С. 37–47 (0,5 др. арк.).

АНОТАЦІЯ

Гожик О.І. Проза В.Винниченка 20-х років ХХ століття: утопічний та антиутопічний дискурси. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 — українська література. — Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2001.

Головним предметом дисертаційного дослідження є визначення основних тенденцій розвитку прози В.Винниченка 20-х років, розкриття “діалогічної” природи її утопічного та антиутопічного дискурсів.

У дисертації простежуються і прагнення письменника по-новому відтворити формування стереотипів утопічної свідомості (масової та індивідуальної) перших десятиліть ХХ століття, і використання прозаїком традиційних способів трансформації вічних тем, сюжетів, мотивів; акцентується увага на світоглядно-філософській еволюції митця та жанрово-стильовій поліфонічності його творчості.

Ключові слова: дискурс, утопія, антиутопія, художня свідомість, жанр.

SUMMARY

O.I.Gozhik — Prose of V.Vinnichenko of the XX century 20s: utopian and anti-utopian discourses. — Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology by speciality 10.01.01 — Ukrainian literature. — The T.Schevchenko Institute of Literature, the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation investigates the peculiarities of combination of utopian and anti-utopian discourses in V.Vinnichenko’s prose of the emigration period, author’s analysis of utopian mentality, the concept of ambivalence of the protagonist’s personality, the peculiarities of artistic depiction of scenes of national liberation struggle, the influence of Vinnichenko’s theory of “self-honesty” and his “philosophical happiness” on the system of characters, character-making and genre.

Vinnichenko’s prose of the 20s is a vivid artistic portrayal of a contradictory, rebellious spirit of an artist, depiction of the tragic time of the “new medieval” (N.Berdyaev) and the “epoch of a crowd” (G.Lebon), the “rebellion of masses” (Ortega-y-Gasset) and the “utopian heresy” (S.Frank), antinomy of human nature and the enigmatic childhood world, searching of the primary spiritual source and the senselessness of existence without God.

While detaching himself from popular literary tradition, Vinnichenko had widely used various types of discourse. Except for ironic (critical), psychoanalytical, existential and super-rational types of discourse which, according to researchers’ conviction were defining in Vinnichenko’s prose of pre-emigration period, utopian and anti-utopian types of discourses actively interact in his new creative practice.

The combination of utopian and anti-utopian ideas in the prose of the watershed period is analysed as a peculiar conceptual means of the author’s cognition of the world, which enriches the European artistic tradition and literature researchers’ ideas about the anti-utopian model of the XX century.

Philosophical thoughts about the “lost paradise” (the defining archetype of the utopian discourse of Vinnichenko) combined with a profound understanding of various philosophical schools (”philosophy of life” of J.-M.Guio, A.Bergson, anthropology and sociology of G.Lebon, psychology of V.-M.Vundt and others), occupy a considerable part of the author’s genre spectrum, constantly draw attention of Vinnichenko — the writer of prose, dramatist, philosopher. Connected with the worries about the fate of Ukraine, they entered the power field of his philosophy of happiness. Philosophical and psychological aspects of the depiction of the broken spiritual structure of the protagonists are in the antiutopian discourse.

In the story “To the other side” the writer managed to expose (show) disastrous ambivalence of the modernised myth, by seeking refuge in which, the protagonist attempts to protect himself from the dangers of historical cataclysms. The hero’s consciousness paradoxically combines mythological and utopian worldview. V.Vinnichenko depicts the atmosphere of a tragic masquerade, in which the reincarnation of both the main and the secondary characters takes place, depersonalisation, dissolving of the unique “I” in the revolutionary “us”; points at the danger of utopian projects.

The world of childhood in the collection of stories “Necklace” is a peculiar will space in which the “masters” of today and maybe the future ones attempt to realise their “will for power”, a kind of “oasis” of childhood happiness with sunny colours of carelessness, a bridge-head for young heroes, who assert their love and freedom without parental care, power and spiritual potential of immanently kind childhood world in its opposition to the hostile and fatal world of the adults, with the whole imperfect world; one of the sources of utopian aspirations, an island of absolute freedom in the rays of the “lost Paradise”; an enormous game-world. And also — always the beginning for those, who still believe in the divine power of the creation.

In the meta-utopian novel “The Solar Machine” the utopian and anti-utopian discourses are engaged in a contradicting dialogue, while not only demonstrating the ambivalence of utopian ideas, but also the rises and falls of the author’s ideas in the process of searching for the spiritual source.

Trying to find salvation in the illusionary emigration world, the protagonists of the novel “Deposits of Gold” become players in the dangerous game with utopin expectations. In the centre of the utopian discourse are the “deposits of gold” — the ghost — image that troubles the ailing consciousness of the searchers. Vinnichenko describes a difficult return of the heroes to their inner totality.

Vinnichenko’s aspirations to depict the formation of stereotypes of utopian mentality (mass and individual) of the first decades of the XX century in the new light can also be traced in this thesis, as well as the author’s use of traditional means of transformation of eternal topics, motives; the attitudinal and philosophical evolution of the artist and the genre and stylistic polyphony of his creative work.

Observations and conclusions of this research enable us to re-evaluate Vinnichenko’s prose of the XX century 20s. The thesis contributes to the scientific representation of the unity of Ukrainian and world literary processes, to the further study of the interaction of various national literatures.

Key words: discourse, utopia, anti-utopia, artistic mentality, genre.

АННОТАЦИЯ

Гожик А.И. Проза В.Винниченко 20-х годов ХХ столетия: утопический и антиутопический дискурсы. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 — украинская литература. — Институт литературы им. Т.Г.Шевченко НАН Украины, Киев, 2001.

Главным предметом диссертационного исследования является определение основных тенденций развития прозы В.К.Винниченко 20-х годов, раскрытие особенностей диалога утопического и антиутопического дискурсов.

В диссертации проанализированы и стремления писателя по-новому отобразить формирование стереотипов утопического сознания (массового и индивидуального), и использование прозаиком традиционных способов трансформации вечных тем, сюжетов, мотивов; акцентируется внимание на мировоззренческо-философской эволюции украинского художника, жанрово-стилевой полифоничности его творчества.

Ключевые слова: дискурс, утопия, антиутопия, художественное сознание, жанр.