ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ГУРА Олександр Іванович

УДК 37.013.42:371.132:378

ПЕДАГОГIЧНI УМОВИ ФОРМУВАННЯ

ПРОФЕСIЙНИХ КОМУНIКАТИВНИХ ЯКОСТЕЙ

СОЦIАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

13.00.05 - соціальна педагогіка

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Міщик Людмила Іванівна,

Запорізький державний університет,

завідувач кафедри педагогіки та психології.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Євтух Микола Борисович,

АПН України, дійсний член АПН України,

академік – секретар відділення

педагогіки та психології вищої школи;

кандидат педагогічних наук, доцент

Веретенко Тетяна Григорівна,

Харківський національний університет

ім. В.Н.Каразіна,

доцент кафедри педагогіки.

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С.Сковороди, кафедра соціальної педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться “ 17 ” квітня 2001 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.19 Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (61077,
м. Харків, ХНУ ім. В.Н.Каразіна, пл. Свободи, 4, ауд. 6-82).

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Автореферат розісланий “ 14 ” березня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Е.В.Гапон

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Основною вимогою нашого часу є гуманізація суспільного процесу, зумовлена ствердженням ідеї самоцінності особистості, її цілісності та унікальності, постійного прагнення до самоудосконалення, свободи і творчості. У зв'язку з цим актуалізується потреба в соціальному педагогові - фахівці, покликаному створювати систему соціальної допомоги розвитку та саморозвитку особистості. Реалізація цієї потреби була ускладнена недостатнім досвідом вітчизняної соціальної педагогіки в цілому. Пряме перенесення досвіду соціально - педагогічної роботи інших країн на вітчизняну теорію та практику не може бути ефективним внаслідок того, що соціально-педагогічні технології повинні враховувати особливості конкретної етнічної групи, її менталітет, традиції освіти та виховання, способи життєдіяльності. Таким чином, одним із основних завдань вітчизняної соціально-педагогічної науки є вирішення проблеми її кадрового забезпечення, професійної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України. Якщо система загально - та спеціально-наукових знань, умінь та навичок соціального педагога є теоретично обґрунтованою i реалізується шляхом впровадження єдиного комплексу навчальних дисциплін, відображених у державній програмі підготовки, то проблема формування у студентів професійних якостей є невирішеною. Це загострює суперечності між вимогами суспільства до підвищення професійного рівня спеціаліста та недостатньою зорієнтованістю навчальних програм на формування й розвиток у студентів професійних якостей. Цим протиріччям зумовлена i проблема формування в соціальних педагогів професійних комунікативних якостей, які забезпечують реалізацію всіх функцій професійної діяльності фахівця.

Своєрідною концептуальною основою професійної підготовки соціальних педагогів у вищій школі є роботи з теорії та практики педагогічної освіти В.О. Сластьонiна, В.Н. Кузьмiної, Є.О. Клiмова, Г.О. Балла, А.М. Алексюка, Л.М. Ахмедзянової, О.В. Глузман, І.А. Зязюна; побудові моделі професійних якостей соціального педагога присвятили наукові дослідження В.М. Келасьєв, В.Г. Бочарова, М.А. Галагузова, Р. Рамзей та інші. Але, не зважаючи на дійсні досягнення в розробці проблеми формування якостей соціального педагога, технологія формування професійних комунікативних якостей даного спеціаліста ще не стала предметом комплексного логiко-філософського та соціально-педагогічного дослідження. Це й зумовило вибір теми кандидатської дисертації "Педагогічні умови формування професійних комунікативних якостей соціального педагога".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної науково-дослідної роботи факультету соціальної педагогіки та психології Запорізького державного університету “Науково-методичне забезпечення особистісно орієнтованої діяльності соціальних педагогів і працівників”, номер держ. реєстрації 0100001732; тему дисертаційного дослідження затверджена президією науково-технічної ради Запорізького державного університету (протокол № 8 від 02.03.1995р.), погоджено бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 20.06.2000р.).

Об’єкт дослідження - професійні комунікативні якості соціального педагога.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування професійних комунікативних якостей соціального педагога у вищому навчальному закладі.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити сукупність педагогічних умов, наявність яких забезпечує ефективність формування професійних комунікативних якостей соціального педагога у вищому навчальному закладі.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що процес підготовки соціальних педагогів у вищій школі сприяє формуванню професійних комунікативних якостей у студентів за таких педагогічних умов:

- визначення моделі професійних комунікативних якостей соціального педагога як iнтегpативних характеристик на основі методологічних вимог до категорії якості та її формування;

- забезпечення рефлексивного управління процесом формування професійних комунікативних якостей соціального педагога;

- реалізації особистісного підходу як базової ціннісної орієнтації, яка визначає стратегію взаємодії викладача й студента;

- координації методів формування професійних комунікативних якостей, відповідно до змісту професійної діяльності соціального педагога.

Відповідно до мети та припущення були поставлені такі завдання:

1) обґрунтувати модель професійних комунікативних якостей соціального педагога;

2) визначити педагогічні умови формування професійних комунікативних якостей соціального педагога;

3) здійснити експериментальну перевірку ефективності впливу визначених педагогічних умов на формування професійних комунікативних якостей соціального педагога;

4) розробити методичні рекомендації щодо формування професійних комунікативних якостей соціального педагога в закладах вищої освіти.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про соціальну обумовленість формування та розвитку особистості, її діяльності й творчості; загальна теорія діяльності; загальнонаукові методи соціального пізнання; принцип детермінізму; принципи педагогіки вищої школи, концепції формування особистості спеціаліста.

Теоретичну основу дослідження складають положення сучасних міждисциплінарних досліджень (педагогіки та психології, філософії, соціології) про професійну підготовку спеціалістів та розвиток їх професійної компетентності (Н.В. Кузьмiна, В.О. Сластьонiн,
Л.М. Ахмедзянова, Л.С. Нечепоренко, О.О. Деркач, Є.О. Клiмов); про сутність категорії "якість" (Б.В. Ахлiбинський, М.І. Храленко) та особливості її формування (В.О. Сластьонін, В.М. Коротов, В.М. Келасьєв); концепції професійної діяльності соціального педагога (Л.І. Мiщик, Л.Г. Коваль,
О.В. Мудрик, В.Г. Бочарова, Л.В. Фiлiппова, М.А. Галагузова, А.Й. Капська); сутності децентрації особистості (Ж. Пiаже, В.О. Недоспасова, Д.Б. Ельконiн, М. Доналдсон, Г.М. Андрєєва,
Т.І. Пашукова); про фактори оптимізації педагогічної діяльності (Ю.К.Бабанський, М.Б. Євтух, М.М. Поташник, В.М. Коротов).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки припущення використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: теоретичний аналіз філософської літератури, робіт вітчизняних та зарубіжних авторів з питань соціально-педагогічної діяльності, концепцій формування професійних якостей майбутнього спеціаліста, сутності децентрації особистості; метод аналізу визначення поняття; методи діагностики, адаптовані відповідно до завдань дослідження; методи масового збору емпіричного матеріалу (анкетування, експертне опитування), констатуючий та формуючий експеримент. У дисертації використані методи якісної та кількісної обробки отриманих результатів.

Дослідження здійснювалось протягом 1994-2000 років у декілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1994-1996 pр.) досліджувався стан проблеми в теорії та практиці вітчизняної і зарубіжної соціально-педагогічної науки; визначались предмет, мета й завдання дослідження; здійснювалось визначення ступеня усвiдомленостi студентами, соціальними педагогами власних професійних якостей.

На другому етапі (1996-1998 рp.) був здійснений аналіз існуючих у науковій літературі пpофеciогpам соціального педагога; розроблена модель професійних якостей спеціаліста та виділена комунікативна підструктура; досліджена концепція формування професійних якостей, визначені і апробовані педагогічні умови формування професійних комунікативних якостей соціального педагога (здійснювався формуючий етап експериментального дослідження).

На третьому етапі (1998-2000 рp.) був завершений формуючий експеримент, здійснена статистична обробка, систематизація та узагальнення експериментальних даних, сформульовані висновки і рекомендації.

Впровадження результатів дослідження здійснювалось на факультеті соціальної педагогіки та психології Запорізького державного університету (для студентів спеціальності “соціальна педагогіка” IV-V курсів), факультеті управління Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (для студентів спеціальності “соціальна робота”); у загальноосвітніх школах №44, №61 м. Запоріжжя (шкільні соціальні служби). Дослідженням було охоплено понад 460 студентів, соціальних педагогів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтована й експериментально перевірена сукупність педагогічних умов, які ефективно впливають на формування професійних комунікативних якостей соціального педагога; визначена модель професійних комунікативних якостей соціального педагога як інтегративних характеристик на основі методологічних принципів категорії якості; розроблені критерії діагностики рівнів сформованості професійних комунікативних якостей.

Теоретичне значення дослідження полягає у розробці концептуальних положень формування професійних комунікативних якостей соціального педагога в процесі професійної підготовки; уточненні понять “професійна якість”, “особистісна властивість”, “професійна децентрація”, що має суттєве значення для подальшого формування та розвитку понятійного апарату соціально-педагогічної теорії.

Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці комплексу методів діагностики та формування професійних комунікативних якостей соціального педагога, які можуть бути використані в професійній підготовці у вищому навчальному закладі та практичній роботі соціальних педагогів; у виявлених та експериментально перевірених факторах, які впливають на продуктивність взаємодії соціального педагога та його клієнта; у розробці методичних рекомендацій для вдосконалення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів. Розроблені навчальні програми до спецкурсу та групового тренінгу, застосування яких у процесі професійної підготовки студентів спеціальності “соціальна педагогіка” сприятиме підвищенню рівня їх професійної компетентності.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні та обґрунтуванні педагогічних умов формування професійних комунікативних якостей соціального педагога у вищому навчальному закладі, розробці моделі професійних комунікативних якостей соціального педагога, визначенні й обґрунтуванні децентрації як професійної комунікативної якості соціального педагога; аналізі професійної комунікативної якості відповідно до методологічних принципів категорії якості.

Надійність та вірогідність отриманих результатів і висновків забезпечується методологічною, теоретичною обґрунтованістю вихідних даних; аргументованістю теоретичних висновків, які покладені в основу розробки технології дослідження та визначення провідних ідей; використанням комплексу методів, адекватних меті й завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідження й використанням методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були представлені на міжнародних науково-практичних конференціях "Соціально - педагогічний патронаж у системі освіти" (Запоріжжя, 1995), “Створення діагностичної системи посферних здібностей учителя і учня” (Запоріжжя, 1996), "Молодь i соціальний розвиток на сучасному етапі" (Запоріжжя, 1997), "Жінка XXI століття" (Запоріжжя, 1999), “Розвиваюче навчання: теорія і практика, проблеми і перспективи” (Мелітополь, 2000), “Проблеми громадянського становлення особистості в освітньому просторі України” (Київ – Запоріжжя, 2000),“Проблеми та перспективи навчально-виховної та наукової діяльності в недержавних ВНЗ та наукових установах” (Кременчук, 2000), “Наука та вища освіта” (Запоріжжя, 2000). Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної педагогіки, педагогіки та психології Запорізького державного університету, кафедри соціальної роботи Гуманітарного університету “Запорізького інституту державного та муніципального управління”.

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображені в 7 публікаціях автора. Загальний обсяг опублікованих праць із теми дослідження складає 1,76 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (198 найменувань), додатків. Основний зміст дисертації викладений на 177 сторінках. Робота містить 15 таблиць, 16 рисунків загальним обсягом 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ ДИСЕРТАЦIЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано об'єкт, предмет, гіпотезу, мету, завдання і методи дослідження, розкрито методологічні основи; висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи формування професійних комунікативних якостей соціального педагога” здійснений аналіз стану проблеми у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, характеризуються різноманітні підходи до визначення сутності соціальної педагогіки як науки та сфери практичної діяльності, змісту професійних якостей соціального педагога та особливостей їх формування. Разом з підходом, автори якого відхиляють існування спеціальних професійних якостей (К.О. Рамуль), існує концепція визначення системи психологічних особливостей особистості, які необхідні для засвоєння спеціальних знань, умінь і навичок, а також для досягнення сприйнятливої суспільством ефективності в професійній діяльності, та детерміновані її змістом (П.Ф. Каптерєв, Н.В. Кузьмiна, Є.О. Клiмов,
О.О. Деркач, А.К. Маркова, В.О. Кан-Калік, В.О. Сластьонін). Досліджені та проаналізовані підходи до визначення професійних якостей соціального педагога, серед яких відомі вітчизняні теоретики соціальної педагогіки виділяють: відкритий тип пізнавального ставлення до навколишнього світу (Л.Г. Коваль); доброта, любов до людини, душевність, компетентність, контактність (Л.І Мiщик); комунiкативнiсть, емпатiйнiсть, гуманізм (В.Г. Бочарова); спрямованість на відкрите спілкування (А.В. Лютая); високий рівень інтелектуального розвитку, здатність до саморегуляції, толерантність (Н.М. Платонова); високий рівень протидії психологічному виснаженню (Н.О. Амінов). Проте ті ж самі психологічні особливості особистості соціального педагога визначаються і як “професійно важливі якості” (Л.І. Міщик, В.М. Келасьєв, А.В. Лютая), і як “професійно значимі особистісні якості” (М.А. Галагузова, В.Г. Бочарова,
Н.П. Бурая, П.Д. Павленок), і “професійні суб’єктивні властивості” (Н.О. Амінов, І.Я. Зимняя), і як, “професійні якості”(А.Й. Капська, О.О. Деркач, Л.О. Романенкова). Отже, маючи різну понятійну форму, структурний зміст даних категорій є однаковим, тобто всі категорії, які позначають психологічні особливості особистості спеціаліста, необхідні для засвоєння спеціальних знань, умінь і навичок та для досягнення ефективності в професійній діяльності, містять ідентичні елементи, що порушує закони логіки наукового пізнання. Таким чином, постає необхідність або у визначенні критерію, на основі якого сутність та зміст даних категорій буде уточнюватися, або в знаходженні інтегративного поняття, яке б включало всі структурні елементи визначених категорій. На нашу думку, саме поняття “професійна якість” є найбільш вдалим щодо розкриття тих професійних вимог до особистості спеціаліста, які ставить перед ним інша особистість та суспільство в цілому. Крім того, ця форма є більш лаконічною і дає можливість розкрити її структуру, виходячи з методології науки. Саме поняття “професійна якість” відповідає основній вимозі до наукової понятійної системи: співвіднесеності з іншими поняттями як фрагментами різних наукових теорій; воно має стислу наукову форму та за власною родовою ознакою “якість” може бути проаналізована згідно з відповідною методологічною категорією.

Система професійних якостей соціального педагога розглядається в дослідженнях В.М. Келасьєва як сукупність шести блоків професійних якостей: професійна обізнаність, ставлення до людини, органiзаторсько-комунiкативнi здібності, морально-етичний рівень, нервово-психiчна витривалість та ставлення до себе; у роботах М.А. Галагузової - як сукупність чотирьох груп професійних якостей: гуманістичних, психологічних, психоаналітичних та психолого-педагогічних; у працях П.Д. Павленка - як системи з трьох груп: особливостей психічних процесів, особливостей “Я” - концепції та професійного спілкування. За даними досліджень зарубіжних авторів (J. Lewis, H. Karl-Ernts, Wibo Koole) базовими професійними якостями соціального педагога є його особистісна спрямованість до самоактуалізації, відсутність егоцентризму, готовність до надання допомоги.

Здійснений аналіз практичної діяльності соціального педагога, його професійних функцій дозволяє розробити модель професійних якостей спеціаліста, визначення якої є особливо важливим. Систематизація їх у відповідні групи на основі єдиного системоутворюючого елемента є умовою ефективного формування. На нашу думку, модель визначена п'ятьма підструктурами: комунікативною, професійним мисленням, професійною спрямованістю, експресивною та організаційною. Критерієм диференціації професійних якостей у підструктури є функції соціального педагога. Тому має значення виділення універсальних підструктур якостей, характерних та рівноцінних для соціального педагога - практика та спеціаліста – теоретика, та підструктур, які мають визначальний характер під час спеціалізації його професійної діяльності. Професійні якості спеціаліста-практика більшою мірою базуються на домінуванні праксiологiчного компонента: комунікативна, експресивна та організаційна підструктури; в основі професійних якостей спеціаліста-теоретика є когнітивний компонент - підструктура професійного мислення. Але комунікативна підструктура професійних якостей є базовою, інтегративною, бо продуктивність реалізації всіх функцій діяльності соціального педагога в тій чи іншій мірі залежить від рівня її актуалізації.

Визначена модель професійних якостей соціального педагога є результатом теоретичного аналізу відповідних наукових джерел та експериментального дослідження, спрямованого на виявлення ступеня усвiдомленостi майбутніми соціальними педагогами професійних якостей. У дослідженні взяли участь понад 300 студентів спеціальності “соціальна педагогіка” м. Запоріжжя. Підсумком опитування є дані про те, що понад 38% всієї вибірки взагалі не усвідомлюють сутності професійних якостей соціального педагога, а 62% - відзначили понад 20 характеристик, більшість з яких складають комунікативні якості та якості підсистеми професійної спрямованості. Це, з одного боку, свідчить про обмежену обізнаність студентів з даного питання, а з другого - про те, що у вищому навчальному закладі недостатньо приділяється уваги проблемі усвідомлення майбутніми фахівцями всієї сукупності професійних якостей.

У другому розділі “Сутність педагогічних умов формування професійних комунікативних якостей соціального педагога” послідовно розкривається зміст педагогічних умов, які ефективно впливають на формування професійних комунікативних якостей соціального педагога в закладах вищої освіти.

Дискусійнiсть проблеми формування професійних якостей спеціаліста відображена в різних психолого-педагогічних дослідженнях (Ю.К. Бабанський, О.О. Деркач, І.А. Зязюн, В.В. Коротов, Н.В. Кузьмiна, І.П. Підласий, В.О. Сластьонін та iншi). Вирішення цієї проблеми починається з обґрунтування сутності професійних комунікативних якостей соціального педагога. Серед них, залежно від функцій, які дані професійні характеристики реалізують у комунікативній діяльності, більшість авторів виділяють: 1) управлінські (соціальна сміливість, здібності до стимулювання клієнта на розвиток власних сил); 2) емотивні (чуйність, тактовність, делікатність);
3) фактичні, які відповідають за встановлення та підтримку контакту (вміння спілкуватися однією мовою, слухати). Залежно від виду комунікативної діяльності професійні комунікативні якості соціального педагога поділяються на вербальні, які характеризують мовну культуру спеціаліста (грамотність, чіткість, впливовість слова), та невербальні, які характеризують уміння використовувати немовні засоби професійного спілкування (емоційну культуру, вміння керувати власним "м'язовим" темпераментом, мімічну вразливість). Проте всі ці комунікативні якості реалізуються на основі актуалізації базисних характеристик - механізмів міжособистісного сприйняття, від успішності відтворення яких, насамперед з боку соціального педагога як керуючого суб'єкта процесу взаємодії, залежить результат професійного спілкування спеціаліста і його клієнта. Таким чином, у дисертаційному дослідженні розглянуті рефлексія, емпатiя, ідентифікація та децентрація як рівнозначні базові суб’єктивні характеристики, які відповідають за встановлення особливого стану суб'єкта, без якого неможливе продовження спілкування - розуміння між соціальним педагогом та його клієнтом. Вони й утворюють підструктуру професійних комунікативних якостей. Реалізація цих якостей забезпечує наявність однопредметного співробітництва між соціальним педагогом та клієнтом у ситуації соціально-педагогічного консультування.

У сучасній соціальній педагогіці не існує загальноприйнятого наукового розуміння терміну “професійна якість”, а багато авторів не розрізняють зміст поняття "професійна якість" та "особистісна властивість" Виходячи з цього, у роботі здійснений аналіз наукових досліджень сутності методологічних категорій "якість" та "властивість" (Б.В. Ахлiбiнський, Є.К. Агудов,
В.П. Кузьмiн, О.І. Уємов, М.І. Храленко, О.П. Шептулiн та інші). Педагогічною умовою формування професійних комунікативних якостей соціального педагога, таким чином, є їхня модель, визначена відповідно до методологічних принципів категорії "якість" та її формування. Основними методологічними принципами в дисертації визначені:

- принцип iнтегpативностi формування якості; це означає, що процес формування складної якості починається з формування найпростіших елементів поведінки, які далі ускладнюються, та, поєднуючись між собою, інтегруються в якість;

- принцип динамічності: кожна якісна визначеність є результатом певного процесу як переходу одного в інше, внутрішнього в зовнішнє; якість не з'являється відразу, а формується та розвивається з визначеної властивості або сукупності властивостей. Згідно з цим принципом, в роботі визначені універсальні етапи формування професійної комунікативної якості (рис. 1);

- принцип спостережливості: критерієм існування якості є можливість експерименту, в якому вона виявляється;

- відповідність педагогічним принципам формування якостей особистості, до яких належать: принцип активності суб'єкта, зумовлений виникаючими внутрішніми протиріччями в розвитку особистості (на основі останніх виявляються потреби, інтереси, установки особистості як важливі стимули активізації діяльності); принцип усвiдомленостi, який визначає свідоме володіння соціальним педагогом механізмами актуалізації професійних якостей; принцип систематичності та послідовності, який забезпечує реалізацію мети формування професійної комунікативної якості, бо послідовність та багаторазове здійснення механізмів формованої якості робить її стійкою; принцип компенсаторного характеру психологічних утворень; принцип зв'язку формуючого експерименту з реальною діяльністю - професійна якість спеціаліста формується та проявляється в професійній діяльності (дійсній або змодельованій).

1

2

Реалізацію педагогічних умов формування професійних комунікативних якостей соціального педагога розглянуто на прикладі децентрації. Згідно з методологічними принципами категорії якості, через визначення та аналіз відповідної властивості, а також механізму її перетворення досліджено децентрацію як властивість особистості, тобто як здатність особистості перейти на позицію (емоційну, когнітивну) іншої людини (Ж. Пiаже, В.О. Hедоспасова,
Д.Б. Ельконiн, Т.І. Пашукова, С.В. Зайцев, В.Л. Hавiцкас, М. Доналдсон, В.О. Петpовський). Виявлений спосіб розвитку децентрації - взаємодія людей, в процесі якої відбувається переключення партнерів з однієї позиції на іншу, що сприяє "розхитуванню" уявлення особистості про абсолютність власного положення, створює умови для координації різних позицій. У дисертаційній роботі за допомогою методу визначення понять залежно від родо-видової схеми досліджена сутність децентрації як здібності (Ж. Пiаже, С.В. Зайцев), психологічного механізму (Г.М. Андреєва, Д.Б. Ельконiн), спрямування (В.О. Петpовський) та способу взаємодії
(Т.М. Пашукова). Принцип динамічності кожного якісного утворення реалізований у рівневій організації даного концепту: від егоцентризму як нездатності стати на позицію іншої людини, до децентрації як властивості особистості: потенційної - нестійкої, дійсної - довгоактуалiзуючої, але неусвідомленої, - до професійної децентрації як професійної комунікативної якості соціального педагога. Вибір децентрації як професійної комунікативної якості соціального педагога, на основі якої реалізовані практичні завдання дисертаційного дослідження, зумовлений, по-перше, неусвiдомленicтю студентами - соціальними педагогами даного концепту; по-друге, неоднозначністю підходів до визначення сутності децентрації при великому науковому інтересі до цього психологічного феномена (Д.Б. Ельконiн, Л.Ф. Обухова, В.О. Hедоспасова, Т.П. Гавpилова, О.У. Хаpаш, В.Л. Hавiцкас, С.В. Зайцев та iншi), по-третє, тим, що при виявленій рівноцінності психологічних механізмів соціальної перцепції тільки децентрація не визначається як професійна комунікативна якість соціального педагога: професійна емпатiя, професійна рефлексія та здатність до ідентифікації включаються в підсистему комунікативних якостей особистості професіонала (О.О. Деpкач, В.О. Сластьонiн, Л.І. Мiщик, В.М. Келасьєв, Т.П. Гавpилова та iншi).

Наступною педагогічною умовою, яка аналізується в роботі, є наявність рефлексивного управління процесом формування професійних комунікативних якостей соціального педагога, яке включає в себе: саму модель професійних комунікативних якостей, за допомогою чого вони з'являються та розвиваються (засоби) i оволодіння якими способами дослідження цілісного педагогічного процесу забезпечує створення цих якостей (методи), що впливає на процес їх формування (фактори) та в чому виявляються (показники). Управління процесом формування професійних комунікативних якостей може бути виражене у вигляді моделі, яка складається з шести блоків. Рефлексивний зміст моделі полягає в тому, що студенти - соціальні педагоги, крім дослідження професійних комунікативних якостей, зорієнтовані на самоконтроль цього дослідження, виражений у самоуправлінні власними стратегіями професійних відносин, у процесах самооцінки та самокорекції власних професійних якостей. Важливу роль у реалізації описаної моделі відігравали прямі і зворотні зв’язки між блоками, які вказують на їхню взаємозалежність, взаємозв’язок та взаємообумовленість. Так, фактор професійної спрямованості студента, його мотивації професійної діяльності чинить значний вплив на формування професійних комунікативних якостей соціального педагога. У свою чергу, сформованість професійних комунікативних якостей підсилює інтерес до професійної діяльності. Необхідність впровадження рефлексивної моделі управління визначається і тим, що серед інтегративних комунікативних якостей соціального педагога присутня і професійна рефлексія, формування у студента якої неможливе в полі традиційних засобів, що мають суб’єкт – об’єктну спрямованість. З точки зору рефлексивної психології та педагогіки, розвиток педагогічної майстерності неможливий без творчості (І.А. Зязюн, Г.М. Сагач, Т.І. Сущенко), яка культивується шляхом активізації рефлексивно-інноваційних процесів у мисленні, спілкуванні та діяльності. Для цього потрібне створення рефлексивного середовища: у мисленні - проблемно-конфліктних ситуацій; у діяльності – установка на кооперування, а не на конкуренцію; у спілкуванні – стосунків, спрямованих на відкритість свого досвіду для себе і доступність цього досвіду для інших
(Л.О. Петровська). Таким чином, саме створення рефлексивного мікросередовища в процесі формування професійних комунікативних якостей соціального педагога є необхідним, бо його зміст повністю відповідає принципам формування комунікативних якостей та особливостям комунікативної діяльності соціального педагога.

Педагогічною умовою ефективного формування професійних комунікативних якостей соціального педагога є реалізація особистісного підходу як базової ціннісної орієнтації, яка визначає стратегію взаємодії викладача та студента. Саме рефлексивно - гуманістична модель передбачає переосмислення традиційних функцій та ролі викладача як суб’єкта педагогічної діяльності і студента як об’єкта педагогічного впливу. Власне, комунікативні особливості професійної діяльності соціального педагога вимагають взаємодію з клієнтом на основі гуманістичної спрямованості. Ефективність професійної діяльності соціального педагога залежить, насамперед, від однопредметності його співробітництва з клієнтом (коли соціальний педагог та клієнт виділяють в ситуації їх взаємодії спільний для обох предмет); від того, наскільки виникла ситуація їх взаєморозуміння. Якщо спеціаліст не розуміє істинну природу проблеми клієнта, процес професійної взаємодії соціального педагога з клієнтом перетворюється на сукупність безпредметних паралельних діяльностей.

У третьому розділі “Експериментальна перевірка педагогічних умов формування професійних комунікативних якостей соціального педагога” дисертаційного дослідження здійснюється експериментальна перевірка ефективності впливу визначених педагогічних умов на процес формування професійних комунікативних якостей соціального педагога. Дискусiйнiсть проблеми діагностики та розвитку професійних комунікативних якостей соціального педагога відображено в роботах В.М. Келасьєва, Л.І. Мiщик, Г.М. Фiлонова, О.В. Мудрика, В.Г. Бочарової та інших; вирішення її є одним із завдань експериментального дослідження.

У формуючому експерименті взяло участь понад 80 студентів 4-5 курсів факультету "Соціальна педагогіка та психологія" Запорізького державного університету: експериментальні групи - 40 чоловік, контрольні - 40 чоловік. Програма експериментального дослідження включала три етапи: констатуючо-діагностичний, формуючий та контрольний, які відрізнялись своєю метою, завданнями i методами. Метою констатуючо-діагностичного етапу було визначення рівня розвитку децентрації досліджуваних осіб як їх iнтегративної особистісної властивості. Згідно з тим, що однією з особливостей професійної діяльності соціального педагога є його орієнтація на роботу з клієнтами різних вікових категорій, на першому етапі дослідження було поставлено додаткове завдання - вивчення вікового фактора, який впливає на реалізацію професійної комунікативної якості соціального педагога в процесі його взаємодії з клієнтом.

Для дослідження рівня розвитку децентрації було використано адаптовану до завдань дисертаційної роботи методику Т.І. Пашукової (стимульний матеріал - набір чорно-білих плям Роршаха). В результаті чого були виявлені рівні розвитку децентрації досліджуваних контрольних i експериментальних груп. Очевидним є те, що значної різниці між рівнями розвитку децентрації студентів-соціальних педагогів експериментальних та контрольних груп до початку формуючого етапу не існувало (табл. 1). Наявність статистично-достовірної різниці між групами перевірялась за допомогою обчислювання Т-критерію Стьюдента. Результатом першого етапу експериментального дослідження є також підтвердження окремої гіпотези про те, що існує значуща кореляційна залежність між величиною коефіцієнта децентрації соціального педагога та різницею у віці спеціаліста i клієнта. Коефіцієнт кореляції визначався за формулою К. Пiрсона i склав R=- 0,83. Виявлено, що при збільшенні різниці у віці між клієнтом та соціальним педагогом зменшується його коефіцієнт децентрації, що ускладнює процес професійної взаємодії i водночас негативно впливає на його ефективність.

На другому етапі експерименту були апробовані визначені педагогічні умови формування професійних комунікативних якостей соціального педагога. Загальним методом виступав груповий тренінг, вибір якого зумовлений умовами та принципами ефективного формування професійної комунікативної якості: по-перше, кооперативна діяльність актуалізує потребу в реалізації комунікативної якості особистості (Ж. Пiаже, Д.Б. Ельконiн); по-друге, тренінг дозволяє моделювати ситуацію дійсної професійної діяльності соціального педагога; по-третє, саме такий метод реалізує гуманістичну спрямованість педагогічного процесу, дає можливість отримання зворотного зв'язку та підтримки від рівних партнерів - учасників групової роботи; і, нарешті, дозволяє включати в себе як методи формування практичного, дiяльнiсного, так і теоретичного компонентів якості. Особливістю розробленого тренінгу, таким чином, було те, що один із складових його етапів має більшою мірою теоретичну мету - оволодіння студентами, учасниками групового процесу, професійними знаннями про сутність професійної комунікативної якості, механізми її актуалізації. Метою другого етапу тренінгу була застосування знання у змодельованій ситуації професійної діяльності, а також перенесення сформованої професійної якості із навчальної діяльності в дійсну професійну діяльність. Критеріями сфоpмованостi професійної комунікативної якості прийняті усвідомлення спеціалістом її сутності, а також високий рівень реалізації в професійній діяльності.

Оскільки основним завданням експериментальної роботи було визначення ефективності впливу педагогічних умов на процес формування професійної комунікативної якості, тобто динаміки рівня її розвитку в контрольних i експериментальних групах, то з цією метою, після формуючого етапу, було здійснено повторний діагностичний етап.

Результатом формуючого експерименту є достовірна різниця між коефіцієнтом децентрації соціальних педагогів експериментальної групи до початку тренінгу та після участі в ньому, а також між коефіцієнтом децентрації соціальних педагогів експериментальної i контрольної груп
(див. табл. 1). Завершальний етап дослідження довів, що впровадження даного методу формування професійної комунікативної якості, враховуючого усі виявлені педагогічні умови, є ефективним і може бути використаний у практиці роботи факультетів соціальної педагогіки i психології вищого навчального закладу.

Таблиця 1

Група | Коефіцієнт актуалізації професійної комунікативної якості соціальних педагогів | Значення показників динаміки коеф. професійної комунікативної якості

Експериментальна група | Контрольна група | Експеримен-тальна група | Контроль-на група

Первинний результат | Кінцевий результат | Первинний результат | Кінцевий результат

1 | 1.4 | 1.9 | 1.3 | 1.4 | 0.5 | 0.1

2 | 1.8 | 2.4 | 1.7 | 1.8 | 0.6 | 0.1

3 | 1.6 | 2.3 | 1.9 | 1.9 | 0.7 | 0

4 | 1.9 | 2.8 | 1.6 | 1.5 | 0.9 | -0.1

У результаті проведеного дослідження вирішені завдання щодо теоретичного обґрунтування та експериментального підтвердження сукупності педагогічних умов, наявність яких забезпечує ефективність формування професійних комунікативних якостей соціального педагога у вищому навчальному закладі. Основними висновками роботи є такі:

1. Професійні комунікативні якості соціального педагога є базовими, інтегративними характеристиками, які визначають продуктивність реалізації всіх функцій професійної діяльності спеціаліста.

2. Ефективність формування професійних комунікативних якостей соціального педагога у вищій школі залежить від забезпечення сукупності наступних педагогічних умов. По-перше, визначена модель професійних комунікативних якостей соціального педагога як інтегративних характеристик на основі методологічних вимог до категорії якості та її формування. По-друге, забезпечено рефлексивне управління процесом формування професійних комунікативних якостей спеціаліста. По-третє, реалізований особистісний підхід як базова ціннісна орієнтація, яка визначає стратегію взаємодії викладача та студента. По-четверте, методи формування професійних комунікативних якостей скоординовані відповідно до змісту професійної діяльності соціального педагога.

3. У результаті впровадження запропонованих у роботі педагогічних умов, в процесі соціально-педагогічного експерименту цілком підтверджено гіпотезу дисертаційного дослідження щодо ефективності їх впливу, визначено позитивну динаміку (достовірна різниця) між рівнем актуалізації професійної комунікативної якості соціальних педагогів до і після процесу її формування. Результати впровадженого експерименту свідчать про те, що створена відповідно до визначених умов програма формування професійних комунікативних якостей соціального педагога є дійсно ефективною. Це проявляється у вірогідній різниці між коефіцієнтами, що означають рівень розвитку професійної комунікативної якості студентів - соціальних педагогів експериментальної та контрольної груп.

4. Теоретично та методично обґрунтовані положення щодо методів діагностики та формування професійних комунікативних якостей соціального педагога були покладені в основу навчальних програм до спецкурсу та групового тренінгу. Їх застосування в процесі професійної підготовки студентів зі спеціальності “соціальна педагогіка” сприятиме підвищенню рівня їх професійної компетентності. За результатами апробації ефективності впливу визначених педагогічних умов на процес формування професійних комунікативних якостей соціального педагога розроблені методичні рекомендації для ефективного вдосконалення професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях:

1. Гура А.И. К вопросу о профессиональных качествах практического психолога // Придніпровський науковий вісник: філологія, педагогіка і психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1997. - №20 (31). – С.8 – 13.

2. Гура А.И., Гура Т.Е. Децентрация в структуре профессиональных качеств педагога // Нова парадигма. – Запоріжжя: Р/А “Тандем - У”, 1997. – Вип. 2. – С.18 – 21.

3. Гура А.И., Гура Т.Е. Исследование актуализации децентрации социального педагога // Нова парадигма. – Запоріжжя: РА “Тандем - У”, 1998. – Вип. 7. – С.28 – 33.

4. Гура А.И. Место профессиональной децентрации в системе коммуникативных качеств практического психолога //Молодь і соціальний розвиток на сучасному етапі. Зб. статей за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції. Частина 1. – Запоріжжя: Просвіта, 1998. – С.61 – 65.

5. Гура А.И., Гура Т.Е. Концепты жизненной программы человека в структуре профессиональной деятельности практического психолога – консультанта //Тези доповідей наукових конференцій викладачів і студентів університету. – Запоріжжя, 1994. – Вип. 4. – Частина 2. – С.149 – 150.

6. Гура А.И. Понятие децентрации как проблема // Придніпровський науковий вісник: педагогіка і філологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1997. - №23 (34). – С.15 – 18.

7. Гура А.И. Особенности формирования профессиональных коммуникативных качеств социального педагога // Наукові записки кафедри педагогіки: Зб. наукових праць. – Харків: Константа, 2000. – Вип. 5. – С.40 – 47.

Гура О.І. Педагогічні умови формування професійних комунікативних якостей соціального педагога. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.05 – соціальна педагогіка. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2001.

Дисертацію присвячено проблемі формування професійних комунікативних якостей соціального педагога, вирішення якої зумовлено реалізацією сукупності педагогічних умов: визначена модель професійних комунікативних якостей соціального педагога як iнтегpативних характеристик на основі методологічних вимог до категорії якості та її формування; забезпечене рефлексивне управління процесом формування професійних комунікативних якостей соціального педагога; реалізований особистісний підхід як базова ціннісна орієнтація, яка визначає стратегію взаємодії викладача й студента; скоординована сукупність методів формування професійних комунікативних якостей відповідно до змісту професійної діяльності.

Розроблена технологія формування професійних комунікативних якостей соціального педагога у вищий школі, ефективність якої підтверджено практично.

Ключові слова: соціальний педагог, особистісна властивість, професійна якість, професійна комунікативна якість.

Гура А.И. Педагогические условия формирования профессиональных коммуникативных качеств социального педагога. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2001.

Диссертация посвящена проблеме формирования профессиональных коммуникативных качеств социального педагога как интегративных элементов профессиональной компетентности специалиста.

В концептуальной части диссертационного исследования проанализированы научные подходы к проблеме профессиональной подготовки социальных педагогов в высших учебных заведениях, к сущности профессиональных качеств специалиста как общенаучных и специально-научных категорий. В работе предложена и обоснована модель профессиональных качеств социального педагога, критерием создания которой стали профессиональные функции специалиста; выделены универсальные блоки качеств, характерные и равноценные как для социального педагога-практика, так и для специалиста-теоретика, и блоки качеств, которые имеют определяющий характер для специализации профессиональной деятельности. Теоретическое и экспериментальное исследование профессиональных качеств социального педагога позволило обосновать модель профессиональных коммуникативных качеств данного специалиста. Элементами модели определены: профессиональная эмпатия, профессиональная идентификация, профессиональная рефлексия и профессиональная децентрация, как базисные характеристики, от успешной реализации которых зависит результат профессиональной деятельности социального педагога.

В диссертации, согласно цели и задачам исследования, изучена технология формирования профессиональных качеств социального педагога в вузе. Необходимость исследования технологии формирования профессиональных коммуникативных качеств социального педагога обусловлена, во-первых, недостаточной ориентацией учебных программ вузов и содержания образования в целом на формирование и развитие у студентов системы профессиональных качеств. Во-вторых, недостаточным уровнем осознания студентами - социальными педагогами своих профессиональных качеств. В-третьих, значимой зависимостью эффективности профессиональной деятельности социального педагога от уровня актуализации его профессиональных коммуникативных качеств. В работе определено, что эффективность данной технологии обусловлена реализацией следующих педагогических условий: выявлена модель профессиональных коммуникативных качеств социального педагога на основе методологических принципов категории качества и его формирования; обеспечено рефлексивное управления процессом формирования; реализован личностно-ориентированный подход как базовая ценностная ориентация, определяющая процесс взаимодействия преподавателя и студента; скоординирован комплекс методов формирования профессиональных коммуникативных качеств, в соответствии с содержанием социально - педагогической деятельности. Выделены и обоснованы этапы формирования профессиональных коммуникативных качеств: от системы коммуникативных свойств (набора активных элементов психологического ресурса личности, который обеспечивает реализацию ее взаимодействия с другим человеком) как источника формирования профессиональных коммуникативных качеств, - к системе профессиональных коммуникативных качеств педагога (осознанного владения специалистом механизмами их актуализации в процессе профессионального взаимодействия с клиентом) как результата процесса формирования. Причем механизмом перехода от системы личностных свойств к профессиональным качествам выступает профессиональная деятельность (реальная или смоделированная).

Разработан курс лекций и тренинговых занятий, направленных на формирование и развитие у студентов – социальных педагогов профессиональных коммуникативных качеств. В диссертации обосновано, что именно формы активной групповой работы являются наиболее эффективными для формирования и развития профессиональных коммуникативных качеств специалиста, так как кооперативная деятельность актуализирует потребность в реализации коммуникативных свойств, обеспечивает возможность получения обратной связи, потенциально моделирует ситуацию профессионального взаимодействия социального педагога и клиента, - что соответствует выявленным педагогическим условиям.

Результаты экспериментального исследования позволили сделать вывод об эффективности формирования профессиональных коммуникативных качеств социального