МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІМ. П. Л. ШУПИКА

ГАНДУРСЬКА ОКСАНА ПЕТРІВНА

УДК - 616.711-007.17- 085 615.814.1

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ ТА ЕЛЕКТРОПУНКТУРИ З ФАРМАКОПУНКТУРОЮ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ НЕЙРО -РЕФЛЕКТОРНИХ БОЛЬОВИХ СИНДРОМІВ ОСТЕОХОНДРОЗУ

ХРЕБТА

14.01.15 - нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ-2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Самосюк Іван Захарович, Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Маньковський Микита Борисович, Інститут геронтології АМН України, відділ клінічної фізіології та патології нервової системи, науковий консультант

доктор медичних наук, професор Лисенюк Віктор Павлович,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,

кафедра реабілітаційної медицини, завідувач кафедри

Провідна установа:

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, відділ клінічної фізіології та патології нервової системи (м.Харків)

Захист дисертації відбудеться “23” травня 2001 року о 9год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, ауд. № 3

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий “21” квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Усатенко О.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Остеохондроз хребта (ОХ) відноситься до найбільш поширених захворювань. Рефлекторні синдроми остеохондрозу хребта (РСОХ) складають біля 2/3 всіх випадків його неврологічних проявів (Антонов И.П., Гиткина Л.С., 1987; Лиманский Ю.П. и соавт., 1988; Веселовский В.П., 1991; Мачерет Е.Л., 1992; Слепушкина С.В. и соавт., 1997) та є однією з ос-новних причин тимчасової непрацездатності дорослого населення у більшості країн світу (Попелянский Я.Ю., 1992; Шмакова И.П. и соавт., 1993; Riihimari Н. еt al, 1994; Ноrth Р.В., Kidd О.H., 1996).

За сучасними уявленнями, ОХ відноситься до групи монопатогенетичних, але поліетіологічних захворювань (Лиманский Ю.П., 1988; Лисенюк В.П., 1992; Гонгальский В.В., 1994; Beldava I. и соавт., 1998). Його розглядають як одну з найпоширеніших форм системного хронічного ураження сполучної тканини, що розвивається на фоні переважно метаболічної, вродженої чи набутої її функціональної недостатності (Соков Е.Л., Шевелев О.А., 1994).

ОХ - це хронічно-рецидивуюче захворювання, що має тенденцію до прогредієнтності у молодому та зрілому віці, клінічні прояви його розпочинаються, як правило, з рефлекторних синдромів (Гойденко В.С. и соавт., 1989; Зозуля И.С., Гонгальский В.В., 1994; Кузнецов О.Ф. и соавт., 1997; Стрелкова Н.И., 1998; Тakahashi І., 1998). Є багато методів діагностики та лікування РСОХ (Парфенчук Т.А. и соавт., 1994; Попелянский Я.Ю., 1989; Зозуля И.С., Гонгальский В.В., 1994; Пшетаковский И.Л., 1997, Макушкин С.В. и соавт., 1997; Beldava I. еt аl., 1998; Неllsinget А.L. et аl., 1994; Watcher К.С. et аl., 1996; Young М.F. еt аl., 1998; Милютова Н.Ф., 2000; Бирюкова А.А. и соавт., 2000). Проте, поширеність ОХ, його високий рівень захворюваності, особливо РСОХ, складність та серйозність даного захворювання, рецидиви свідчать про недостатню ефективність існуючих методів лікування (Попелянский Я.Ю., 1989; Головченко Ю.И. и соавт., 1989; Кенц В.В., 1992; Кризина Н.П., 1994; Левицкий Е.Ф. и соавт., 1996; Аксенова А.М., 1997; Hammerchlag R., 1998; Самосюк И.З. и соавт., 2000). Брак диференційованого підходу до використання патогенетично обгрунтованих лікувальних факторів спонукає до пошуку нових методів лікування та профілактики захворювання.

В даному дослідженні основну увагу приділено лікуванню больових синдромів при ОХ з використанням перспективних методів рефлексотерапії (РТ), що відзначаються високою ефективністю, доступністю, економічністю (Табеева Д.М., 1980; Мачерет Е.Л., 1988; Лувсан Гаваа, 1986, 1991; Иванов В.И., 1991; Самосюк И.З., Лисенюк В.П., 1994; Самосюк И.З. и соавт., 2000), тобто електропунктури (ЕП) з фармакопунктурою (ФП) та електростимуляції (ЕС). В літературі ці методи в сукупному використанні

висвітлені недостатньо, оскільки відсутні технології комбінованого їх застосування в комплексному лікуванні хворих з РСОХ. Отже необхідна подальша розробка способів електростимуляції та електропунктури з фармакопунктурою з метою їх диференційованого застосування в залежності від переважання м'язово-тонічних чи нейродистрофічних проявів у комплексному лікуванні хворих з вертеброгенними рефлекторними синдромами.

Крім того актуальним завданням є з'ясування режимів та параметрів адекватної стимуляції акупунктурних зон, розробка ефективних схем комбінації електропунктури з фармакопунктурою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційна робота виконана відповідно до тематики НДР кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (державний реєстраційний номер № 019611010568).

Мета і завдання дослідження: метою дослідження є вивчення особли-востей дії електростимуляції та електропунктури в комбінації з фармакопунктурою при больових рефлекторних синдромах остеохондрозу хребта. Для її досягнення необхідно було вирішити наступні задачі:

1)

2)

3)

Об’єктом дослідження є хворі на остеохондроз хребта з рефлекторними больовими синдромами.

Предметом дослідження - клінічні та нейрофізіологічні показники вираженості даної патології у хворих з рефлекторними синдромами остеохондрозу хребта та їхні зміни під впливом електропунктури в комбінації з фармакопунктурою, а також електростимуляції.

Методи дослідження - клінічне обстеження хворих, комп’ютерна томографія, рентгенографія, інтегративна клінічна оцінка ступеня вираженості вертеброгенного больового синдрому, нейропсихологічне тестування, діагностика вегетативного статусу.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведених клініко-функціональних досліджень розроблене комплексне диференційоване лікування хворих на рефлекторні синдроми остеохондрозу хребта з використанням нових методів рефлексотерапії, тобто електропунктури з фармакопунктурою та електростимуляції.

Вперше показано принципову можливість отримання передбачуваних лікувальних ефектів у хворих з рефлекторними больовими синдромами остеохондрозу в залежності від інтенсивності та просторово-часових параметрів електропунктури та електростимуляції рефлексотерапевтичних зон і адекватності використаних фармакологічних засобів за допомогою фармакопунктури. Визначена специфіка терапевтичної дії даних методів при основних рефлекторних синдромах вертебрального остеохондрозу та стану вегетативної нервової системи. Це дало можливість створити теоретичні передумови та обгрунтувати принципи використання методів рефлексотерапії при больових рефлекторних синдромах остеохондрозу хребта. На основі отриманих результатів розроблені та апробовані нові комбіновані способи лікування даної патології.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені конкретні рекомендації та показання для проведення електропунктури з фармакопунктурою та електростимуляції в залежності від клінічних проявів рефлекторних синдромів остеохондрозу хребта. Запропоновано комплексний метод лікування м’язовотонічних та нейродистрофічних проявів рефлекторних синдромів остеохондрозу хребта та схеми диференційованого застосування цих методик і проведено порівняльний аналіз їх ефективності. Визначено режими та параметри адекват-ної стимуляції акупунктурних зон для кожної із схем. Динаміка застосування клініко-функціональних показників може бути використана для оцінки ефективності лікування та перебігу захворювання периферичної нервової системи.

Впровадження розроблених рефлексотерапевтичних схем у практику дасть змогу підвищити ефективність лікування хворих з больовими рефлекторними синдромами остеохондрозу хребта, зменшити частоту рецидивів та загострень і скоротити терміни їх лікування.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені у клінічну практику Київського міського шпиталю інвалідів Вітчизняної війни, неврологічного відділення Республіканської клінічної лікарні лікувально-оздоровчого об’єднання при Кабінеті Міністрів України, станції швидкої медичної допомо-ги лікувально-оздоровчого об’єднання при Кабінеті Міністрів України, про що свідчать акти впровадження методик.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням автора. Автором особисто проведено клінічне дослідження хво-

рих, розроблена програма лікування хворих з больовими рефлекторними синдромами остеохондрозу хребта. Аналіз та узагальнення отриманих даних, статистичне опрацювання матеріалу, підготовка статей, оформлення дисертаційної роботи і автореферату здійснено дисер-тантом. Опубліковані наукові роботи (частково у співавторстві) віддзеркалюють проведену дослідницьку працю. Результати дисертації впро-ваджені в практичну охорону здоров'я.

Апробація результатів дисертації. Робота апробована та рекомендована до захисту на спільному засіданні кафедр реабілітаційної медицини Національного медичного університету ім. Богомольця, медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. Результати проведених досліджень були представлені та обговорені на засіданнях Київського товариства фізіотерапевтів (1996-1999 р.р.); Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нетрадиційні методи діагностики і лікування в курортній практиці” (9-11 жовтня 1997р.); Київській науковій конференції мо-лодих вчених КМАПО (19 грудня 1997 р.); на засіданнях кафедри фізіотерапії та курортології КМАПО в 1995-2000 р.; семінарах медичних працівників санаторіїв-профілакторіїв Запорізької, Донецької та Луганської областей (2000 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових праць, з них 4 - самостійні роботи: 2 - у спеціалізованих журналах, 2 - у Збірнику наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика, 1 - у співавторстві.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 157 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, розділу “Матеріали та методи дослідження”, 3-х розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків та переліку літературних джерел (235). Матеріал ілюстровано 32 таблицями, 6 рисунками, 12 діаграмами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В основу даної роботи лягли ре-зультати клініко-функціональних обстежень 158 хворих з больовими рефлекторними синдромами остеохондрозу хребта (103 чоловіки та 55 жінок) у віці від 28 до 64 років. Тривалість захворювання коливалась від декількох днів до 13 років. Пацієнтів відбирали на основі комплексного обстеження серед хворих з діагнозами “цервікалгія”, “цервіко-брахіалгія”, “люмбалгія”, “люмбоішіалгія”. Головними критеріями відбору хворих для даного дослідження були вертеброгенний характер больового синдрому, зумовлений дегенеративно-дистрофічною патологією хребта (Попелянский Я.Ю., 1989; Веселовский В.П., 1991), типова клінічна картина вертеброгенних РСОХ з переважанням м’язово-

тонічних та нейродистрофічних проявів, відсутність корінцевих та судинно-спінальних синдромів, церебро-васкулярних порушень, а також супутніх захворювань, що суттєво впливали б на клініку остеохондрозу.

Використано сучасну класифікацію захворювань периферичної нервової системи, до якої відносяться вертеброгенні ушкодження на різному рівні, виділені рефлекторні, корінцеві та судинно-спінальні синдроми остеохондро-зу (Антонов И. П., 1995).

Усіх 158 хворих було поділено на 3 групи: 1 група - 53 хворих, котрим проводилась електропунктура з фармакопунктурою на фоні загальноприйнятого лікування; 2 група - 53 хворих, котрим проводилась тільки електростимуляція та загальноприйняте лікування; контрольна група - 52 хворих, що отримували тільки загальноприйняте лікування.

В усіх групах відібраних хворих на перший план виступав больовий синдром, зумовлений різним ступенем прояву вертебрального синдрому та екстравертебральних порушень. Співвідношення випадків шийного та поперекового остеохондрозу в усіх 3-х обстежуваних групах, а також прояви больового синдрому, вертебральні та екстравертебральні порушення були однотипними. У пацієнтів з переважанням МТ синдромів клінічно діагностували цервікалгію, люмбаго, люмбалгію, екстравертебральні порушення МТ характеру у проксимальних відділах без виражених НД проявів. В усіх пацієнтів з переважанням НД синдромів клінічно діагностували вертеброгенну цервікобрахіалгію та люмбоішіалгію з тривалим рецидивним перебігом процесу. НД зміни проявлялись у вигляді локального ущільнення та болючості кістково-фіброзних та м’язово-сухожильних тканин. Найхарактернішою локалізацією нейродистрофічних утворень були місця прикріплення сухожиль та м’язів до кісткових утворень та місця, де розміщені зв’язки. Вегетативно-судинні розлади більше проявлялись у дистальних відділах кінцівок у вигляді переважання симпатичних реакцій.

Причинами, що спровокували дане загострення, у 72 % випадків виступали біомеханічні фактори (підняття важких речей, невдалі рухи, тривала фізична робота, тривале перебування у незручні позі), у 16 % - температурні фактори (переохолодження - загальне або місцеве), у 7,5 % - психоемоційні фактори (хронічний стрес чи гостра психотравма), у 4,5 % не вдалося визначити провокуючий фактор.

Результативність комплексного лікування з використанням ЕП та ФП з'ясовувалась у порівнянні з контрольними даними у хворих, котрим призначалось тільки загальноприйняте лікування (фармакотерапія, масаж).

Формування груп проводилось таким чином, щоб розподіл за віком, статтю, професією, тривалістю, ступенем важкості клінічних проявів та провідним клінічним синдромом був ідентичним.

З метою діагностики захворювання, а також оцінки ефективності лікування усім хворим проводились:

- неврологічний огляд;

- рентгенографія шийного чи поперекового відділів хребта за класичною методикою у 2-х проекціях;

- комп’ютерна томографія шийного чи поперекового відділів хребта;

- інтегративна клініко-функціональна оцінка ступеня вираженості вертеброгенного больового синдрому за 4-х бальною системою;

- стан м’язового тонусу - 3-х ступенева градація ;

- сумарний обсяг рухів у шийному відділі з вирахуванням коефіцієнтів флексії, екстензії, латерофлексії, ротації;

- обсяг максимально можливих рухів тулубом у 2-х площинах, вимірюваний за допомогою кутометрії для оцінки вертебрального синдрому;

- проба на іпсилатеральне напруження багатороздільного м’язу спини для діагностики вертебральної міофіксації;

- визначення напряму розтягувальних рухів для проведення постізометричної релаксації м’язів (Иваничев Г.А., 1990, 1997) методом кінестатичної пальпації уражених міофасціальних структур;

- 3-х ступенева оцінка вираження сколіозу при його наявності;

- визначення показника сумарної вертебральної та екстравертебральної болючості для оцінки ступеня вираженості нейрорефлекторних проявів ОХ.

Для оцінки рівня больового синдрому застосовувались:

- візуальна аналогова шкала (ВАШ) ;

- Мак-Гіловський опитувальник (МРQ) ;

- Мінесотський багатопрофільний тест особистості - модифікованийваріант ММРІ, адаптований для використання в СНД у Санкт-Петербурзькому психоневрологічному інституті ім.Бехтерєва для вивчення особливостей психоемоційного реагування на больову імпульсацію.

Для діагностики вегетативних порушень використовувались:

- електротермометрія;

- методика стандартного вегетативного тесту по Накатані для оцінки вегетативного гомеостазу;

- електропунктурна діагностика у місці уражених хребетно-рухових сегментів за Суваком В.В. та Гонгальским В.В.;

- аурикулопресурна діагностика за 5-ти бальною системою.

Лікування хворих методами ЕП з ФП та ЕС проводилось у спеціально обладнаному кабінеті. Вибір ТА, зон впливу здійснювався індивідуально для кожного хворого. Локалізація ТА для проведення ЕП та ФП визначалась за загальноприйнятими принципами. Використовувались місцево-сегментарні (паравертебральні) та віддалені ТА у ділянці шиї, плечей та верхніх кінцівок,

попереку, тазу та нижніх кінцівок.

Електричний вплив через поверхневі електроди на сегментарні зони здійснювався методом ЕС, на точки акупунктури - методом ЕП. ФП - це точкова ін’єкція ліків, що проводилась з урахуванням всіх правил асептики на глибину розташування ТА. Кількість ТА для ФП підбиралась індивідуально, в межах 4-7 то-чок.

При проведенні методів рефлексотерапії враховувались клінічна форма, симпто-ми, стадія, характер та тип перебігу процесу, функціональний стан вегета-тивної нервової системи та особливості психо-емоційного реагування хворих.

Курс лікування 1 групи хворих з переважанням МТ проявів розпочинали з ЕП впливу апаратом "Еліта-4" на віддалені точки седативним методом стимулами частотою до 10 Гц, інтенсивністю на рівні больового порогу, тривалістю імпульсу 1,0 мс, для збудження нейронів опіатергічної системи з метою досягнення знеболення, та впли-вом на найбільш реактивні зони залежно від стану хворого на 10-15 хв, далі підключали вплив ЕП тонізуючим методом на місцево-сегментарні точки аку-пунктури, частотою 80-150 Гц, інтенсивністю нижче рівня больового порогу, тривалістю імпульсу 0,1 мс, що впливає на специфічну аферентну імпульсацію і дає швидкий, але короткочасний анальгетичний ефект. Загальна тривалість процедури - 25-35 хв. Застосування комбінованої ЕП різних параметрів створює умо-ви для запуску двох механізмів рефлекторного знеболення: вплив на місцево-сегментарні та віддалені точки активізує специфічну аферентну та опіатну ендогенну антиноцицептивну системи, а це призводить до тривалого знеболення.

Після кожного сеансу ЕП проводилась ФП блокаторами кальцієвих каналів (лекоптином, фіноптином, ізоптином) у больові та паравертебральні точки, з метою пролонгування досягненого знеболення в дозі 0,2 мл в точку. Кількість точок для ФП - 4-7. Курс лікування - 5-7 сеансів ЕП з ФП щоденно.

У хворих 1-ї групи з переважанням НД проявів курс ЕП проводили тонізуючим методом на місцево-сегментарні точки стимулами частотою 80-150 Гц, тривалістю імпульсу - 0,1 мс, інтенсивністю - нижче рівня больового порогу протягом 10-15 хвилин, про-довжуючи ЕП седативним впливом частотою 10 Гц, тривалістю імпульсу - 1 мс, інтенсивністю - на рівні больового порогу протягом 15-20 хвилин. Загальна тривалість процедури - 25-35 хв. Протягом перших чотирьох сеансів ЕП проводилась ФП БКК у паравертебральні точки для посилення протибольової дії ЕП. Після 4-5 сеансу ЕП проводили ФП плазмолом у болючі ділянки нейроостеофіброзу. Курс лікування складав 7-10 сеансів ЕП у поєднанні з ФП щоденно. В міру поліпшення стану хворого сеанси проводились через 1-2 дні.

У 2-й групі хворих з МТ та НД проявами проводилась тільки ЕС місцево-

сегментарних зон апаратом "Мета" поверхневими електродами. Використовували седативно-тонізуючу методику біполярними асиметричними імпульсами тривалістю 0,1-1,0 мс, частотою 10-150 Гц, з інтенсивністю стимуляції на рівні больового порогу (силою струму 10-20 мА), локалізація електродів - перпендикулярно поперечнику м’яза, тривалість процедури - 20 хвилин на фоні загальноприйнятого лікування.

У контрольній групі проводилась загальноприйнята медикаментозна те-рапія (реопірин, анальгін, но-шпа, діклофенак, гіпотіазид, седуксен) та масаж.

Результати дослідження та їх обговорення. З метою визначення ефективності ЕС та ЕП з ФП при РСОХ обстеження та лікування хворих про-водились за єдиною програмою.

До лікування відзначалось підвищення показників сумарної вертебральної та екстравертебральної болючості за рахунок збільшення кількості алгогенних зон по остистих, суглобних відростках, кісткових виступах, зв’язках, м’язах і сухожиллях плечового, тазового поясів, рук та ніг у всіх хворих. Дані проведення постізометричної релаксації м’язів плечового чи тазового поясів до лікування для виявлення ділянок міофасцикулярного гіпертонусу були однотипними у всіх групах як і дані обмеження обсягу рухів у шийному чи поперековому відділі хребта.

Характер вертебральних деформацій визначався як гомо- чи гетеролатеральний сколіоз і оцінювався як І ступінь, тобто проявлявся при нахилах та прогинаннях у всіх хворих з переважанням МТ проявів; ІІ ступінь сколіозу, що добре виявлявся в положенні “стоячи” реєструвався у 30% хворих з переважанням НД проявів, в решти пацієнтів цієї групи діагностувався сколіоз І ступеня.

Дані постізометричної релаксації м’язів плечового і тазового поясів корелювати з відповідним обмеженням рухів у шийному і поперековому відділах хребта у всіх обстежуваних хворих.

Симптом іпсилатеральної напруги багатороздільного м’язу, що використовувався для адекватної клінічної характеристики вираження вертебральної міофіксації був позитивним у всіх хворих з МТ та НД синдромами.

Електротермодерматометричні дані виявили регіонарну гіпотермію на верхніх та нижніх кінцівках, особливо в місцях болю. Різниця температури між ураженою та здоровою сторонами коливалась на руках від 0,6 до 1,6 градуса за Цельсієм, на ногах - від 0,7 до 1,9 градуса за Цельсієм. До лікування достовірної різниці між групами не спостерігалося (Р>0,05).

Електропунктурна діагностика виявила різні показники електро-провідності у репрезентативних точках акупунктури поза діапазоном

“фізіологічного”коридору по 4 і більше шкалах. Характерним було зниження

показників електропровідності нижче "фізіологічного" коридору, тобто

функціональний шлях пригнічення відповідних симпатичних нервів у хворих з переважанням НД синдромів та підвищення їх у хворих з переважанням МТ синдромів. За статистичним аналізом достовірної різниці у відхиленні цих показників в усіх гру-пах до лікування не знайдено (Р>0,05).

Статистично результати аурикулярної діагностики у хворих обстежуваних груп також не відрізнялись (Р>0,05).

Показники вертебральної електропунктурної діагностики за переважання НД синдромів були вищі на рівні “ушкоджених” хребетно-рухових сегментів у порівнянні з показниками “неушкоджених” ділянок хребта в міжостистих проміжках та паравертебральних лініях до лікування, проте не перевищували відповідних показників при МТ синдромах. Достовірної різниці у відхиленні даних показників між групами не виявлено (Р>0,05).

Показник інтенсивності болю за даними візуальної аналогової шкали (ВАШ) коливався на рівні 50-75 мм у обстежених хворих з переважанням НД синдромів. Середні величини у кожній з груп були на рівні 60 мм. Це трохи нижчий ре-зультат у порівнянні з даними ВАШ у хворих з переважанням МТ синдромів ОХ, де показник ВАШ складав 65-80 мм, в середньому був на рівні 70 мм.

За Мак-Гіловським опитувальником показники зросли від індексу сенсорних дескрипторів та дескрипторів афективної та оцінкової шкал, в середньому до 25,4 балів у хворих з переважанням НД синдромів, до 20,1 балів у хворих з переважанням МТ синдромів у всіх обстежених групах (Р>0,05). Найбільш уживаними дескрипторами якості болю у хворих з переважанням МТ синдромів були: “гострий”, “подібний до удару струмом”, “пекучий”, “біль, що пронизує”, “щемить”. При переважанні НД синдромів біль виражався дескрипторами “ниючий”, “пекучий”, “біль, що пронизує”, “свербить”.

За допомогою Мінесотського багатопрофільного тесту особистості у 1-й групі хворих структура усередненого профілю констатувала наявність перманентної тривоги з явищами депресії, з соматичними відчуттями. Відмічалась конституційна схильність до тривожно-депресивного реагування. У хворих 2-ї групи відмічався помірний ступінь вираженості емоційно-особистісних рівнів, тобто соматичні відчуття з перманентною тривогою. У хворих контрольної групи зафіксовано невиражену тривогу із соматизацією, тобто мінімальний ступінь вираженості емоційно-особистісних рівнів.

За результатами аурикулярної пресодіагностики виявлена кількість реактивних точок відповідала рівню пошкодженого відділу хребта та інтенсивності больового синдрому у всіх хворих і сприяла перевірці динаміки перебігу загострення та ефективності запропонованого методу лікування.

Оцінювався рівень знеболення, отриманого після проведення ЕП з ФП

протягом не менше 10 годин після сеансу. Вивчались 2 схеми впливу ЕС та ЕП з ФП залежно від переважання МТ чи НД синдрому.

Методика № 1. У хворих 1-ї групи з переважанням МТ проявів лікування проводилось методом ЕП віддалених точок стимулами частотою до 10Гц, тривалістю імпульсу 1 мс, інтенсивністю на рівні больового порогу протягом 10-І5 хв. Негативний електрод накладали паравертебрально, позитивний - залежно від локалізації та іррадіації болю: при шийному ОХ на IG3 - якщо біль локалізувався вище 7-го шийного хребця, Т20 - якщо біль переважав у ділянці 7-го шийного хребця; Р5, IG10 - якщо біль переважає по передній поверхні шиї; ТR2 - по задній поверхні; між лопатками - Т16. При поперековому ОХ з іррадіацією болю в сідницю – VB30; у внутрішню сторону стегна - R4; у стегно - Е36, VB40; сповиваючий біль – V67; посилюється при нахилах вперед - RР3; при нахилах назад - V37; вперед і назад –V38, RР2; при поворотах - V57; з контрактурами довгих м’язів спини - Р10, МС7; зі спазмами клубових та поперекових м’язів - R7.

Через 15 хв. лікувальний сеанс продовжували методом ЕП місцево-сегментарних точок протягом 25-35 хвилин, тривалість імпульсу 0,1 мс, часто-та 80-150 Гц, інтенсивність - нижче рівня больового порогу, по-зитивний електрод накладали на місцево-сегментарні точки залежно від локалізації патологічного процесу, негативний – паравертебрально. При шийних МТ проявах ОХ електрод розміщували на ділянки точок: Е11, IG16- при локалізації болю по передній поверхні шиї; Т16, VВ20, V10 - по задній стороні шиї; Т17 - з іррадіацією від потилиці до вуха; Т15 - з іррадіацією до голови; IG17- з припухлістю в місці болю. При поперековому ОХ використовувались такі точки розміщення позитивного електроду: Т4, V23, V21, V31, V52 - при двосторонньому болю; V54, V36 - при поперековому болю; R10, F8 - при іррадіації на внутрішню поверхню стегна; VВ30 - з іррадіацією в кульшовий суглоб. Під час сеансу інтенсивність стимуляції могла збільшуватись для усу-нення феномену адаптації. Шкіру в місці накладання електродів обробляли фізіологічним розчином. По закінченні електролікування проводилась ФП БКК у больові місцево-сегментарні точки внутрішньом'язово дотримуючись всіх правил асепти-ки, в дозі 0,2 мл в точку, після попередньої проби на чутливість до препарату. Курс лікування – 5-7 сеансів ЕП з ФП щоденно.

У хворих 2-ї групи з переважанням МТ проявів лікуванням методом ЕС проводили на місцево-сегментарні зони стимулами частотою 80-150 Гц, тривалістю імпульсу - 0,1 мс, інтенсивністю - нижче рівня больового порогу, силою струму - 10-20 мА, позитивний електрод розміщували на місцево-сегментарну больову зону, негативний - на протилежну сторону. Тривалість сеансу 25-30 хвилин. Курс лікування – 7-10 сеансів щоденно.

Лікування хворих з переважанням НД синдромів проводилось за таким же

принципом, як і при МТ синдромах, з тією лише відмінністю, що ЕП була спрямована на больові паравертебральні зони, а ФП різнилась препаратами.

Методика 2. У хворих 1-ї групи з переважанням НД синдромів лікування методом ЕП проводилось на місцево-сегментарні точки спочатку стимулами частотою 80-150Гц, три-валістю імпульсу - 0,1 мс, інтенсивністю - нижче рівня больового порогу про-тягом 10-15 хвилин, продовжуючи ЕП стимулами частотою 10 Гц, три-валістю імпульсу - 1 мс, інтенсивністю - на рівні больового порогу протягом 15-20 хвилин. Тривалість процедури - 25-35 хв. Протягом перших чотирьох сеансів лікування проводилась ФП БКК у паравертебральні точки для посилення протибольової дії ЕП в дозі 0,2 мл в точку. Після 4-5 сеансу ЕП застосовували ФП плазмолом у болючі ділянки нейроостеофіброзу в дозі 0,1–0,2 в точку, тобто проводилась комбінована рефлексотерапія. Курс лікування скла-дав 7-10 сеансів ЕП у поєднанні з ФП щоденно. В міру поліпшення стану хворого сеанси проводились через 1-2 дні.

У хворих 2-ї групи з переважанням НД проявів курс лікування проводили методом ЕС на місцево-сегментарні зони стимулами частотою 1-10 Гц, тривалістю імпульсу – 1 мс, інтенсивністю – на рівні больового порогу, силою струму 10-20 мА, на місцево-сегментарну зону та на протилежну сторону протягом 25-30 хвилин. Курс лікування – 10-12 сеансів через день.

У процесі курсового лікування інтенсивність больових відчуттів знижувалась у всіх групах, що підтвердилось позитивною динамікою за шкалою ВАШ та показниками Мак-Гіловського опитувальника. Після лікування рівень інтенсивності болю знизився до 0-10 мм в 1-й групі та 25-30 мм в 2-й та контрольній групах. Проте у дослідній 1-й групі, де проводили ЕП та ФП, інтенсивність болю знизилась вже із середини курсу лікування у порівнянні з 2-ю та контрольною групами. До кінця курсу лікування різниця між дослідною 1-ю групою та контрольною групою стала ще більш достовірною (P < 0,01). Рівень інтенсивності болю між 2-ю групою, де проводилась ЕС, та контрольною групою знизився у хворих 2-ї групи і став більш достовірно нижчим (P<0,05). Показники Мак-Гіловського опитувальника знизились спочатку по кількості дескрипторів афективної (PRI af) та оцінкової (PRI ev) шкал, далі зменшився індекс сенсорних дескрипторів (PRI sen) до 4 балів - у хворих 1-ї групи, 9 балів - у хворих 2-ї групи, 14 балів - у хворих контрольної групи. Тобто анальгетичний ефект з використанням електролікування був достовірно вищим, ніж у контрольній групі (P < 0,05), а ефект від використання комбінованої ЕП з ФП у комплексному лікуванні обстежуваного контингенту хворих 1-ї групи виявився найвищим у порівнянні з 2-ю та контрольною групами хворих і був високо достовірним (P < 0,01).

Позитивна динаміка відзначалась у 2-й групі, де проводили ЕС. Проте результати були на рівні середніх показників, що достовірно нижче (P < 0,05)
від показників 1-ї групи хворих, де проводились ЕП з ФП. В контрольній групі було відзначене певне поліпшення показників через 1 місяць, але через 3 місяці вони погіршувались, різниця між 1-ю і контрольною групами залишалась високо достовірною (P < 0,01).

Поряд з чітким клінічним поліпшенням стану хворих, досягненням тривалого знеболення, під впливом проведеного лікування спостерігалось значне зниження величини сумарної вертебральної та екстравертебральної болючості. У 1-й групі, де проводились ЕП з ФП, зниження цих показників у 14 разів було високо достовірним (P < 0,01 ), в 2-й групі - в 3,5 рази та контрольній групі - в 3 рази, при статистичному аналізі виявлено тенденцію до зниження (0,05 < P < 0,1). Ці дані свідчать також про більш високу ефективність комплексного лікування з використанням ЕП з ФП у обстежуваних хворих.

Проведення постізометричної релаксації м’язів плечового чи тазового поясів до та після лікування у хворих 1-ї групи показало, що після сеансу комбінованої ЕП з ФП завдяки зменшенню ділянок міофасцикулярного гіпертонусу на 3-4-й день збільшується розтягування всього м’язу, знижується його рефлекторна скорочувальна здатність, виникає розслаблення м’язу. Рецидив гіпертонусу, що виникав через 48 год, спостерігався у 4 із 53 чоловік. У контрольній групі патологічний руховий стереотип зберігався протягом 9-10 днів у 18 хворих із 52, що свідчить про високу ефективність лікування хворих 1-ї групи у порівнянні з 2-ю та контрольною групами.

Великий інтервал поза межами "фізіологічного коридору" у показниках електропровідності ТА функціональних систем за методикою Накатані нормалізувався. Порівняння отриманих показників показало яскравіші зміни у дослідній групі, де проводили ЕП з ФП. Тут повна нормалізація показників вегетативного гомеостазу зареєстрована у 67 % випадків, (р<0,01), тобто ефект високо достовірний, у хворих 2-ї групи - у 34% - (0,01<p<0,05), у хворих контрольної групи -20% -( р>0,05).

Показники вертебральної акупунктурної діагностики свідчили про позитивну динаміку патологічного процесу та повну нормалізацію вегетативного гомеостазу у хворих 1-ї групи, котрим проводилась комбінована ЕП та ФП на фоні загальноприйнятого лікування. У порівнянні з контрольною групою дані показники електропровідності у репрезентативних точках максимально наблизились до "фізіологічного" коридору - у 58% випадків і різниця була високо достовірною (Р<0,01). У 2-й групі - 28% випадків, у контрольній групі - у 10% хворих відзначалась лише тенденція до нормалізації показників (Р<0,05).

Електротермодерматометричні показники у ділянках кистей та ступнів у 1-й групі після лікування практично зрівнялись, тобто термоасиметрія

згладилась (Р<0,01). У 2-й групі зміна асиметрії у сторону поліпшення показників була менш достовірною (Р>0,05), а в контрольній - недостовірною (Р>0,1).

Відзначено кореляцію між аурикулярною акупунктурною діагностикою та динамікою клінічних симптомів. При поліпшенні стану хворого, регресі клінічних симптомів кількість реактивних аурикулярних точок відповідно значно зменшилась, знизився ступінь їх болючості в обстежуваних хворих: 1-ї групи - у 67%, 2-ї групи - 45% та контрольній групі - у 30% випадків.

Отже, на підставі клінічних даних - значному зниженні інтенсивності больового синдрому, збільшенні функціональних можливостей ураженого відділу хребта, регресі клінічних симптомів та поліпшення стану хворих можна констатувати високу ефективність методу ЕП з ФП у комплексному лікуванні хворих з РСОХ.

Високого терапевтичного ефект у хворих було досягнуто за рахунок адекватного добору параметрів ЕП, зон впливу та дози препаратів для ФП, що підбирали індивідуально, враховуючи ступінь інтенсивності больового синдрому, вираженість вертебральних та екстравертебральних проявів. Хворим у день дослідження не проводили інші методи лікування, окрім сеансу ЕП з ФП чи ЕС.

Після сеансу ЕС чи ЕП відповідних параметрів концентрація ендорфінів та енкефалінів збільшується за рахунок активізації ендогенної антиноцицептивної системи (Мачерет Е.Л., Коркушко А.О., 1993) та пролонгує знеболюючу дію цих факторів в результаті проведення ФП БКК, які попереджують розпад ендогенних опіоїдів і гальмують надходження іонів кальцію в середину клітини (Машковський М.Д., 1997).

Використання ЕП у комбінації з ФП БКК-верапамілом призводить до потенціювання електропунктурної анальгезії, що пов’язується з підвищенням концентрації в нейронах мозку креатинфосфату (Лиманский Ю.П., 1986; Strender L.E. et al., 1997; Mahomedy Y.M., 1998). ФП БКК сприяє зменшенню болю та відновленню фізіологічної функції під впливом введеного препарату. Впливаючи на міомер, ми сприяємо нормалізації кровоносної, лімфатичної та м’язової систем (Мачерет Е.Л., Самосюк И.З., Лисенюк В.П., 1989; Лиманский Ю.П., 1989). Місцево, проникаючи в міофібрили БКК гальмують проникнення іонів кальцію і активність міофібрилярної аденозин-3-фосфатази, що зменшує напругу м’язових волокон за рахунок нормалізації тонусу периферичних судин, а завдяки цьому зменшують набряк тканин, проявляючи натрійуретичну дію (Машковский М.Д., 1997).

Наприкінці слід відзначити, що після повторних сеансів ЕП з ФП у хворих 1-ї групи за вказаними вище методиками оптимальним при МТ проявах остеохондрозу виявився метод проведення комбінованої ЕП віддалених та

місцево-сегментарних ТА, після якого проводилась ФП лекоптином у больові та сегментарні точки меридіанів, а ефект - високо достовірним (Р<0,01) у порівнянні з 2-ю групою, де проводилась ЕС. Тобто, для отримання ефективного рівня знеболення під час сеансів ЕП з ФП необхідна тривала ЕП віддалених ТА з частотою до 10 Гц на рівні больового порогу протягом 10-15 хвилин та ЕП місцево-сегментарних ТА з частотою 80-150 Гц нижче больового порогу протягом 15-20 хвилин з ФП БКК (лекоптином) у больові точки та паравертебральні точки.

Порівняльний аналіз ефективності різних терапевтичних комплексів показав найбільшу результативність у комплексному лікуванні з використанням комбінованої ЕП та ФП у хворих з РСОХ з переважанням НД проявів, тобто проведення ЕП місцево-сегментарних ТА з частотою 80-150 Гц, інтенсивністю нижче больового порогу протягом 10-15 хв., продовжуючи ЕП стимулами частотою близько 10 Гц, інтенсивністю на рівні больового порогу протягом 15-20 хв. з комбінованою ФП БКК (лекоптином) паравертебрально та плазмолом у больові ділянки нейроостеофіброзу.

Катамнестичні спостереження через 1-3 місяці виявили порівняно високу стійкість досягнутих результатів у хворих 1-ї групи під впливом проведеного лікування. Це проявлялось у чіткому поліпшенні клініко-функціональних показників, значному регресі вогнищ вертебральних та екстравертебральних нейродистрофічних змін. У хворих 1-ї групи стійкий лікувальний ефект без рецидивів захворювання спостерігався протягом 6 місяців - 1 року, у хворих 2-ї групи - протягом 3-6 місяців, тоді як у контрольній групі вже через 3 місяці відмічались випадки рецидиву захворювання.

Таким чином, на основі отриманих результатів та їх аналізу в усіх групах хворих можна відзначити, що ЕП з ФП є ефективнішим методом порівняно з ЕС у комплексному лікуванні РСОХ, як МТ, так і НД його проявів. Зменшення інтенсивності больових відчуттів, регрес клінічних симптомів та синдромів, що позитивно впливає на перебіг захворювання, дає можливість відзначити перевагу комплексного лікування хворих з РСОХ з використанням методів ЕП з ФП та ЕС у порівнянні із загальноприйнятим лікуванням. До переваги методів фізіопунктури необхідно віднести достатньо високу їх ефективність при диференційованому використанні, доступність та економічність.

Отже методи ЕП з ФП та ЕС є перспективними у комплексному лікуванні хворих із РСОХ, про що свідчить досвід проведеного впровадження в практику лікувальних установ і його можна рекомендувати для застосування в стаціонарних, амбулаторних і санаторно-курортних умовах.

ВИСНОВКИ

1.

наукової проблеми лікування рефлекторних больових синдромів остеохондрозу хребта з використанням розроблених схем комбінованої електропунктури та фармакопунктури блокаторами кальцієвих каналів.

2.

3.

4.

5.

6.

7. Катамнестичні спостереження за хворими з нейрорефлекторними больовими синдромами остеохондрозу хребта засвідчили, що диференційоване їх лікування з застосуванням розроблених способів дають стійкий ліку

вальний ефект - без рецидивів захворювання протягом 6 місяців - 1 року, тоді як в контрольній групі - до 3-х місяців.

8. Розроблені методики електро- та фармакопунктури рефлекторних синдромів остеохондрозу хребта можна використовувати в умовах стаціонару, поліклініки та санаторно-курортних закладах. Поряд з ефективністю та доступністю даних методів важливим є можливість зменшення “медикаментозного навантаження” на пацієнта.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

1.

2.

3.