ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

БУГРИН Любомир Мирославович

УДК 633.2.03:633.31/37:633.21:631.5

ВПЛИВ ОСНОВНИХ АГРОТЕХНІЧНИХ ПРИЙОМІВ

НА ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ

КУЛЬТУРНИХ ПАСОВИЩ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

06.01.12 - кормовиробництво і луківництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії луківництва Інституту землеробства і біології тварин Української академії аграрних наук.

Науковий керівник:

доктор сільськогосподарських наук, професор

Мащак Ярослав Іванович,

Інститут землеробства і біології тварин УААН, заступник директора по науковій роботі з питань рослинництва, завідувач лабораторії луківництва

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор

Слюсар Іван Тимофійович,

Інститут землеробства УААН, завідувач лабораторії землеробства на осушених землях

кандидат сільськогосподарських наук

Щесюк В’ячеслав Федорович,

директор Волинської зональної дослідної станції луківництва

Провідна установа:

Львівський державний аграрний університет

Міністерства АПП України

Захист дисертації відбудеться “ 19 ” квітня 2000 р. о 10 год.

на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д27.361.01 при Інституті землеробства УААН, 08162, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту землеробства УААН.

Автореферат розісланий “ 17 ” березня 2000 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук Кравченко Л.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення ефективності використання природних кормових угідь через створення високопродуктивних бобово-злакових культурних пасовищ стикається з рядом важливих питань. Загальновідомо, що вимоги різних видів багаторічних трав до світла, тепла, вологи, забезпечення поживними речовинами різні, а інколи діаметрально протилежні. Тому взаємна конкуренція, коадаптація видового і сортового складу травосумішей призводить до швидких змін, часто негативних, деградації штучних фітоценозів. Проблематичним залишається створення оптимальних умов для росту і розвитку трав, подовження продуктивного довголіття багатокомпонентних травосумішок.

Загінна система використання культурних пасовищ не може забезпечити рівномірність надходження пасовищного корму протягом вегетації трав. Тому для безперебійності надходження зеленої маси застосовують комбіноване пасовищно-сінокісне використання лук із скошуванням частини пасовищ в різні фази розвитку рослин для приготування сіна , сінажу. В другій половині літа отава випасається худобою. Але, не вирішено питання : який спосіб використання, скошування трав у якій фазі в умовах західного регіону найкраще поєднують позитивні сторони як пасовищного, так і сінокісного режимів експлуатації травостоїв.

Традиційна практика застосування мінеральних добрив на природних кормових угіддях зазнає змін. Це обумовлено високою енергоємністю та вартістю виробництва добрив, нестачею їх кількості та забрудненням довкілля. В Україні ця проблема посилюється розбалансованістю матеріально-технічного постачання, розладом кредитно-фінансової системи, інфляційними процесами, неплатеспроможністю господарств різних форм власності. Важливі наукові розробки з питань розвитку луківництва здійснено відомими вченими М.В.Куксіним, А.В.Боговіним, П.С. Макаренком, Г.С. Кияком, В.Д. Горбом, Я.І. Мащаком і ін.

Проте і досі недостатньо досліджено вплив створення штучних лучних фітоценозів, значно бідніших за флористичним складом від природніх, інтенсивних режимів їх використання, запровадження різних джерел надходження азоту на продуктивність травостоїв, якісний склад та збалансованість поживних речовин корму, збереження енергетичних та матеріальних ресурсів.

Тому, виникла необхідність вивчення вказаних питань для уточнення існуючих технологій створення та використання культурних пасовищ на мінеральних грунтах західного Лісостепу і всебічної оцінки деяких агротехнічних заходів перед впровадженням їх у виробництво.

Мета і завдання досліджень. Встановити оптимальні способи розміщення компонентів травосумішки на площі, режими використання бобово-злакового культурного пасовища і ефективність поєднаного застосування мінерального і біологічного азоту на лучних угіддях в умовах західного Лісостепу України.

Основні завдання досліджень:

- визначити параметри впливу різних способів сівби багаторічних трав на продуктивність пасовища та якість корму;

- підібрати кращі режими використання лучних травостоїв в умовах загінного випасу ВРХ без зниження їх продуктивності;

- дати оцінку ролі інокуляції насіння злакових трав у підвищенні продуктивності пасовищ, рівня фіксації атмосферного азоту асоціативними азотфіксаторами, одержанні екологічно чистіших кормів;

- встановити вплив способів сівби трав, режимів використання та удобрення на формування бобово-злакових травостоїв;

-оцінити якість та поживність кормів, одержаних при різних агротехнічних заходах створення і використання пасовищ;

- дати економічну та енергетичну оцінку різним способам сівби трав, використання бобово-злакових травостоїв, поєднаного застосування мінерального і біологічного азоту на культурних пасовищах.

Наукова новизна. Стосовно умов західного Лісостепу розроблено на природних кормових угіддях оптимальні способи розміщення компонентів бобово-злакової травосумішки на площі, які сприяють підвищенню продуктивності пасовищ, зменшенню конкуренції між травами, стабілізації насиченості травостою бобовими в перші роки експлуатації угідь.

Уточнено режими використання пасовищних травостоїв, фази відчуження трав, які дозволяють підвищити продуктивність культурних пасовищ без зниження якості корму.

Встановлено параметри дії інокуляції насіння злакових трав на продуктивність травостою, підвищення асоціативної азотфіксації в кореневій зоні трав, покращення якості корму та зменшення забруднення довкілля.

Дано комплексну оцінку якості одержаних кормів залежно від способів розміщення компонентів травосумішки, режимів експлуатації пасовищ, поєднаного застосування мінерального і біологічного азоту.

Практична цінність роботи. Одержані результати досліджень покладені в основу розробленої ресурсозберігаючої технології створення, використання та догляду за пасовищними травостоями на мінеральних грунтах західного Лісостепу України, яка дозволяє подовжити продуктивне довголіття агроценозів шляхом оптимізації розміщення компонентів травосумішки на площі, підвищити продуктивність травостоїв при загінній системі пасовищного використання до 75 ц/га кормових одиниць та економити в перші роки експлуатації пасовищ до 25 кг/га азоту за рахунок асоціативної азотфіксації, покращити якість корму.

Наукові розробки пройшли виробничу перевірку. В дослідному господарстві ім.Лесі Українки НВО “Трави” Ковельського району Волинської області на площі 30 га сівба бобово-злакової травосумішки стрічково: два рядки злаки + один рядок бобові забезпечила підвищення врожайності зеленої маси до 260 ц/га , що на 10,6 % більше за існуючу технологію.

В дослідному господарстві “Оброшино” ІЗіБТ УААН поєднане застосування мінеральних добрив в нормі N90 P90 K120 з інокуляцією насіння злакових трав дозволило одержати з 11 га культурних пасовищ по 52,5 ц/га кормових одиниць. За рахунок інокуляції одержано додатково 4 ц/га кормових одиниць. Скошування першого циклу п’ятикратного сінокісно-пасовищного використання у фазі виходу злаків в трубку забезпечило на 9 % підвищення продуктивності культурного пасовища, урожайність якого склала 62,3 ц/га сухого корму.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дослідження проведені у відповідності з тематичним планом Інституту землеробства і біології тварин УААН по виконанню НТП “Продовольство-95” , Проект 20 “Корми і кормовий білок” ( № ДР UA01001631Р).

Апробація результатів роботи. Результати досліджень висвітлювались на науково-виробничій конференції “Наукове забезпечення агропромислового комплексу західного регіону України в умовах переходу до ринкових відносин” (Львів, 1992), координаційній нараді “Інтенсифікація виробництва кормів і кормового білка в західному регіоні” (Львів, 1993), міжнародній конференції “Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах та економічних відносинах” (Вінниця, 1995), міжнародній науковій конференції “Сучасні проблеми зооінженерії та шляхи їх вирішення” (Львів, 1999), обговоренні та схваленні на засіданнях методичних комісій та Вчених рад Інституту землеробства і біології тварин УААН у 1990-1993 рр.

Публікація результатів досліджень. Основні положення досліджень за темою дисертаційної роботи висвітлені в шести наукових друкованих працях та одних методичних рекомендаціях.

Особистий внесок здобувача. Автором узагальнено світову та вітчизняну літературу за темою дисертації, особисто виконано 90% польових та лабораторних досліджень. На основі одержаних результатів здійснено узагальнення та сформульовано висновки. Публікації виконано самостійно та у співавторстві.Частка автора у спільних публікаціях - 80%.

Обсяг і структура роботи. Дисертація виконана викладена на 235 сторінках машинописного тексту і скадається із вступу, п’яти розділів, загальних висновків і пропозицій виробництву. Робота вміщує 41 таблицю, 1 рисунок, 14 додатків. Список літератури включає 375 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів.

ЗМІСТ ТА РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано необхідність і актуальність виконання роботи, її наукову новизну, практичну цінність, відображено апробацію, наведено обсяг публікацій та декларацію особистого внеску автора.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Експериментальна робота виконана в Інституті землеробства і біології тварин УААН. Виходячи із завдань досліджень, у 1990-1993 роках проведено три польових досліди.

Грунт дослідних ділянок темно-сірий опідзолений легкосуглинковий поверхнево оглеєний, характеризується такими агрохімічними показниками : рН сольової витяжки - 6,1 - 6,5, вміст гумусу - 2,7 - 3,1%, забезпеченість рухомим фосфором та обмінним калієм (за Кирсановим) - відповідно 7,5 - 11,5 та 6,2 - 9,2 мг/100 г грунту.

Метеорологічні умови в роки досліджень в основному були сприятливими для росту і розвитку багаторічних трав. Середня температура за вегетаційні періоди була близькою до середньої багаторічної. Сума опадів протягом вегетації трав у 1990-1992 роках незначно перевищувала середні багаторічні дані, але розподіл опадів - нерівномірний, з частими посушливими періодами. 1993 рік характеризувався вирівняністю температурного режиму і вологозабезпечення протягом вегетації трав.

Дослід перший - вплив способів сівби на продуктивність бобово-злакового травостою - проводили в 1991-1993 рр. Травостій створено у 1991 році весняним безпокривним посівом. Удобрення - N60P90K120 з розподілом мінеральних добрив весною - N30Р90К60 та після другого циклу використання - N30К60. Дослід проводили в умовах випасання ВРХ. Розмір ділянок 68 кв.м в чотириразовій повторності.

Дослід другий - вплив кратності використання бобово-злакового травостою на його продуктивність - проводили у 1990-1992 рр. Травостій створено у 1990 р. весняним безпокривним посівом травосумішки такого складу: пажитнице-кострицевий гібрид (7 кг), пажитниця багаторічна (6), костриця лучна (4), стоколос безостий (4), тимофіївка лучна (4), конюшина лучна (2), коншина гібридна (3), конюшина повзуча (2 кг/га). Всього - 32 кг/га кондиційного насіння. Щорічно травостій удобрювали в нормі N90Р90К120. Використання травостою здійснювали шляхом імітації випасу худоби та скошування на сіно з посівними ділянками 68 кв.м в чотириразовій повторності.

Дослід третій - вплив удобрення та інокуляції злакових компонентів на продуктивність бобово-злакового травостою і активність азотфіксації - проводили у 1990-1992 рр. Весняним 1990 р. безпокривним посівом створено пасовищний травостій. Мінеральні добрива вносили згідно схеми досліду (табл.2). Спосіб використання - імітація випасання ВРХ. Площа посівної ділянки 68 кв.м, повторність чотириразова. Перед висівом насіння злакових трав у 6-8 варіантах інокулювали виробничим штамом 410 асоціативного азотфіксатора - бактерій роду Azospirillum lipoferum.

Облік урожаю, його ботанічного складу та інші спостереження проводили за методиками ВНДІ кормів ім.В.Р.Вільямса (1971). Кореневу масу визначали шляхом відбору монолітів буром С.С.Шаїна на глибину 0-20 см в чотириразовій повторності з наступним відмиванням на ситах діаметром 1 мм і зважуванням у повітряно сухому стані.

Аналізи біохімічного складу корму та агрохімічні дослідження грунту проводили за загальноприйнятими методиками. Азотфіксуючу активність визначали ацетиленовим методом, актуальну (польову) активність азотфіксації в грунті - методом Умарова в модифікації В.В.Волкогона.

Поживність корму розраховували в кормових одиницях, виходячи з вмісту білка , жиру, клітковини і БЕР з врахуванням коефіцієнтів їх перетравності. Математичну обробку результатів досліджень проводили методом дисперсійного аналізу (Б.А.Доспєхов, 1985). Економічну ефективність заходів визначали за методикою ВНДІ кормів (1985). Енергетичну оцінку - за методикою О.К.Медведовського, П.І.Іваненко (1988).

ВПЛИВ АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ СІЯНИХ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСТОЇВ

Продуктивність культурних пасовищ залежно від способів сівби. Дослідженнями встановлено, що всі способи сівби бобово-злакової травосумішки забезпечують високу врожайність пасовищного корму (табл.1). Проте, достовірний приріст урожаю до звичайної сівби травосумішки (контроль) в першому році використання забезпечила лише сівба трав врозкид (6,9 ц/га) та стрічково: три рядки злакові + один рядок бобові ( 7,2 ц/га сухої речовини). В 1992 р. сприятливі погодні умови дозволили одержати значно більший вихід сухої маси на всіх варіантах досліду. Найвищий приріст врожаю до контролю забезпечили посіви врозкид (8,4 ц/га) та стрічково: два рядки злаків + один рядок бобові (8,2 ц/га сухого корму). Загальне зниження урожайності на третій рік використання майже вирівняло продуктивність пасовищних травостоїв в межах найменшої істотної різниці, за винятком сівби бобових трав через два рядки злаків, яка забезпечила додаткові 10,6 ц/га сухої маси.

Найбільш оптимальне розміщення бобових і злакових трав, яке частково знижує їх взаємну конкуренцію та підвищує продуктивність пасовища створюється висівом трав врозкид та стрічково: два рядки злаків + один рядок бобові. Такі схеми сівби забезпечили одержання відповідно 78,6 та 80,6 ц/га сухого корму (8,7 та 6,7% приросту до контролю) та максимальний вихід кормових одиниць (69,9 та 69,6 ц/га). Найвищий збір перетравного протеїну (13,1 ц/га) одержано при сівбі трав стрічками: два рядки злаків + один рядок бобові, що пояснюється вищою врожайністю пасовища та кращими умовами росту і розвитку бобових трав як основного джерела протеїну в пасовищному кормі, зокрема, порівняно з сівбою врозкид.

Вплив способів використання на продуктивність бобово-злакового травостою. Шестикратне пасовищне використання травостоїв дозволило в середньому за три роки одержати 68,1 ц/га сухого корму. Зменшення кратності використання до п’яти сприяло нагромадженню додаткових 5,4 ц/га сухої речовини. Виявлено, що при скошуванні перерослого пасовищного травостою у фазі виходу злаків у трубку з наступним чотириразовим спасуванням досягається збільшення на 18,4 % віддачі культурного пасовища - 80,6 ц сухої маси з гектара, максимальний збір кормових одиниць (75,0 ц/га) та перетравного протеїну (11,3 ц/га), що обумовлено як рівнем врожайності, так і якісним складом корму.

Продуктивність пасовищного травостою залежно від удобрення та передпосівної інокуляції насіння злакових трав. Основним удобренням бобово-злакових пасовищ є фосфорно-калійне. Для інтенсифікації луко-пасовищних бобово-злакових травостоїв необхідно вносити азотні добрива. Але тут спостерігається протиріччя - мінеральний азот пригнічує мікрофлору бобових і знижує активність симбіотичної азотфіксації. Тому постає необхідність збільшити частку біологічного азоту в урожаї небобових рослин (В.В.Волкогон, 1989 ; А.П.Кожемяков, 1989).

Вивчення впливу удобрення та інокуляції злакових компонентів на продуктивність пасовища показало їх позитивний ефект (табл.2). Достовірний приріст урожаю до контролю забезпечили всі варіанти удобрення травостою культурного пасовища. Найбільш суттєву різницю (32,6 ц/га сухого корму) одержано при повному мінеральному удобренні травостою в нормі N90 P90 K120 на фоні інокуляції насіння злакових трав. Зменшення норми технічного азоту до 60 кг/га д.р. знизило врожайність бобово-злакового травостою, а одержаний урожай практично рівноцінний врожаю п’ятого варіанту.

Таблиця 1. Продуктивність бобово-злакового травостою залежно від способів сівби |

Урожайність сухої речовини, ц/га |

Збір, ц/га

Спосіб сівби | 1991 | 1992 | 1993 | Середнє | Різниця до контролю, | кормових | перетравного

ц/га | одиниць | протеїну

Звичайний (контроль) |

71,8 | 80,3 | 68,7 | 73,6 | - | 65,5 | 11,2

Врозкид |

78,7 | 88,7 | 68,4 | 78,6 | +5,0 | 69,9 | 12,6

Перехресний:злакові х бобові |

74,9 | 84,5 | 69,3 | 76,2 | +2,6 | 68,7 | 12,5

Стрічковий на ширину сівалки: злакові + бобові | 61,6 | 84,0 | 65,6 | 70,4 | -3,2 | 62,7 | 11,7

Стрічковий на 1/2 ширини

сівалки: злакові + бобові | 60,2 | 80,7 | 65,6 | 68,8 | -4,8 | 61,7 | 10,9

Стрічковий:1 рядок злакові + 1 рядок бобові | 74,4 | 78,5 | 66,1 | 73,0 | -0,6 | 65,5 | 12,0

Стрічковий: 2 рядки злакові +1 рядок бобові | 72,3 | 88,5 | 79,3 | 80,0 | +6,4 | 69,6 | 13,1

Стрічковий: 3 рядки злакові +1 рядок бобові | 79,0 | 78,8 | 70,6 | 76,1 | +2,5 | 68,5 | 11,5

НІР05 ц/га |

4,8 | 5,8 | 4,1

Таким чином, бактеризацією насіння злакових трав можна зекономити на кожному гектарі бобово-злакових пасовищ до 25 кг мінерального азоту. За рахунок інокуляції нами додатково одержано на фоні P90K120 -1,7 , N60P90K120- 5,1 , N90P90K120 - 5,4 ц/га кормових одиниць. Підвищення продуктивності культурного пасовища у два рази ( до 64,7 ц/га кормових одиниць та 9,3 ц/га перетравного протеїну) досягнуто шляхом інокуляції насіння злакових компонентів травосумішки та щорічного внесення мінеральних добрив з розрахунку N90P90K120.

Вплив передпосівної бактеризації насіння злакових трав на продуктивність азотфіксації. Розміри фіксації атмосферного азоту в асоціаціях коріння небобових рослин з діазотрофами дуже різні і в грунтах помірного клімату коливаються від 3 до 170 кг/га в рік або покривають потреби рослин в азоті на 10-20% (В.В.Волкогон,1997; В.А.Ковда,1989; В.А. Кудеяров, 1989; P.B.Vose,1983).

В наших дослідженнях в перший рік життя трав продуктивність азотфіксації складала лише 2,8 - 10,6 кг/га азоту за 150 днів вегетації. Проте, передпосівна бактеризація насіння злакових трав штамом 410 асоціативного азотфіксатора Azospirillum lipoferum дозволила на фоні внесення N60-90P90K120 додатково мобілізувати 6,9 -7,4 кг/га азоту (табл.3).

У 1991 р. інокуляція злакових компонентів сприяла збільшенню продуктивності азотфіксації до 52,2 кг/га за 150 днів на фоні N60P90K120 та до 39,3 кг/га при удобренні N90P90K120. На третьому році продуктивного довголіття при повному мінеральному удобренні продуктивність азотфіксації значно зменшилася порівняно з 1991 р. Приріст фіксованого азоту за рахунок інокуляції склав 8,2 - 11,6 кг/га/150 днів вегетації на аналогічних фонах азотного удобрення (в межах НІР). Підвищення активності азотфіксації по роках досліджень зафіксовано також на контролі та фосфорно-калійному удобренні, що пояснюється поширенням бобових трав у травостої.

Рівень зв`язування молекулярного азоту в кореневій зоні злакових трав не дозволяє повністю відмовитись від застосування азотних добрив, але з допомогою інокуляції насіння злаків та внесення N60P90K120 додатково використано 24,6 кг, а на фоні N90P90K120 - 22,0 кг/га біологічного азоту за 150 днів вегетації.

Таблиця 2.Вплив удобрення та інокуляції злакових трав на продуктивність бобово-злакового травостою, ц/га

Удобрення | Урожайність сухої речовини, ц/га |

Збір,ц/га

1990 | 1991 | 1992 | середнє | Приріст до контролю,

ц/га | кормових одиниць | перетравного протеїну

Контроль (без удобрення) |

18,7 | 43,6 | 60,5 | 40,9 | - | 38,0 | 4,6

P90K90 |

26,3 | 55,3 | 71,6 | 51,1 | +10,2 | 46,0 | 6,2

P90K120 |

25,7 | 58,2 | 74,6 | 52,8 | +11,9 | 48,0 | 6,7

N60P90K120

(по N30 під І та ІІІ цикли) | 34,7 | 69,1 | 69,2 | 57,7 | +16,8 | 51,3 | 7,1

N90P90K120

(по N30 під І,ІІ та ІІІ цикли) | 39,4 | 78,6 | 84,1 | 67,4 | +26,5 | 59,3 | 9,1

P90K120 +інокуляція злако-

вих компонентів | 33,0 | 53,7 | 75,5 | 54,1 | +13,2 | 50,3 | 6,6

N60P90K120 +інокуляція

злакових компонентів | 42,6 | 73,0 | 74,5 | 63,4 | +22,5 | 56,4 | 7,7

N90P90K120 +інокуляція

злакових компонентів | 46,4 | 81,0 | 93,2 | 73,5 | +32,6 | 64,7 | 9,3

НІР05, ц/га |

5,9 | 4,8 | 5,9

Таблиця 3. Продуктивність азотфіксації залежно від удобрення та інокуляції насіння злаків

№ | Удобрення | Продуктивність азотфіксації, кг/га азоту/ 150 днів

вар. | 1990 | 1991 | 1992 | середнє

1 | Контроль (без удобрення) | 5,1 | 46,4 | 132,0 | 61,2

2 | Р90К90 | 7,8 | 46,9 | 135,9 | 63,5

3 | Р90К120 | 10,6 | 85,7 | 175,6 | 90,6

4 | N60P90K120 (по N30 під І та ІІІ цикли) | 2,8 | 7,9 | 3,6 | 4,8

5 | N90P90K120 (по N30 під І ,ІІ та ІІІ цикли) | 3,0 | 8,6 | 4,7 | 5,4

6 | Р90К120 + інокуляція злакових компонентів | 4,6 | 37,9 | 105,2 | 49,2

7 | N60P90K120 + інокуляція злакових компонентів | 9,7 | 52,2 | 11,8 | 24,6

8 | N90P90K120 + інокуляція злакових компонентів | 10,6 | 39,3 | 16,3 | 22,0

НІР 05 , кг/га | 0,6 |

4,9 | 23,7

ФОРМУВАННЯ БОБОВО-ЗЛАКОВОГО ТРАВОСТОЮ ЗАЛЕЖНО ВІД РІЗНИХ АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ

Проведеними дослідженнями встановлено, що розміщення бобових і злакових трав смугами сприяє створенню кращих умов росту і розвитку бобових. Тому при сівбі трав широкими стрічками частка бобових у біомасі врожаю складала протягом вегетації 27,3-29,7%, на 9,2 -11,6% випереджаючи звичайний рядковий посів. Сівба компонентів сумішки вузькими стрічками призвела до зменшення насиченості травостою бобовими, але стабілізувала цей показник на рівні 19-26%. Ця ж тенденція спостерігалася при сівбі трав перехресно, врозкид та звичайним рядковим способом, проте з меншим на 5-8 % вмістом конюшин. Характерною особливістю травостою було збільшення вмісту їстівного різнотрав’я із збільшенням ширини посівних стрічок. Максимальну щільність пасовищного травостою (1592-2689 пагонів на 1 кв.м) забезпечила сівба трав врозкид.

Часте відчуження травостою позитивно впливало на розповсюдження бобових трав, особливо конюшини повзучої та зростання щільності агроценозу. Так, при шести- і п’ятикратному пасовищному використанні частка бобових у травостої складала в першому циклі використання відповідно 21,0 та 19,6%, перед третім циклом випасання - 22,4 та 23,6% біомаси при густоті стеблестою 3034-2392 пагони/кв.м.

Запізнення з використанням першого циклу до фази виходу злаків в трубку знизило вміст бобових на 1,0- 1,4%, до початку колосіння- на 9,3-10,7% . Найгірші умови росту та розвитку конюшин склалися при триразовому сінокосінні - вміст бобових протягом вегетації знизився у 3 рази при значному зрідженні травостою - на 857-1026 шт. /кв.м порівняно з шестиразовим випасом ВРХ.

Короткочасні засухи в поєднанні з підвищеними денними температурами в рік сівби та внесенням мінерального азоту спричинило різке зменшення кількості бобових у травостої. Екологічна ніша заповнювалась протягом вегетації на 89,5 - 98,1% сіяними злаками. Суттєвого впливу інокуляції насіння злакових трав на ботанічних склад зеленої маси пасовища та щільність травостою не виявлено.

ЯКІСНИЙ СКЛАД КОРМУ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБУ СІВБИ, КРАТНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА УДОБРЕННЯ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСТОЇВ

Дослідженнями встановлено, що сівба бобових і злакових трав окремими широкими стрічками збільшує в перші роки використання частку сирого протеїну в кормі до 23,1-23,5% проти 21,5% на контролі (звичайна сівба травосумішки), але знижує врожайність угідь на 4,3- 6,5%. Білковість пасовищного корму при різних способах сівби складала 69,4-70,5% з оптимальним для жуйних відношенням небілкового азоту до білкового (1:2-2,4), за винятком контрольного варіанту.

Сівба врозкид та перехресно сприяла загущенню травостою, що знижувало швидкість проходження травами фенологічних фаз розвитку, тому вміст вуглеводів в кормі був невисоким (6,05- 5,67%). Стрічкові посіви послаблювали конкуренцію трав і збільшували насиченість біомаси бобовими компонентами. Як наслідок, знижувалась частка водорозчинних вуглеводів, клітковини, жиру та збільшувалась зольність корму. Незалежно від способів сівби забезпеченість пасовищної трави фосфором, кальцієм, магнієм відповідала зоотехнічним нормам годівлі тварин.

Поживність корму при різних режимах використання визначена на основі хімічного складу зеленої маси (табл.4). Найвищий вміст кормових одиниць в одному кілограмі сухої маси відмічено при п’ятикратному сінокісно-пасовищному використанні (0,93 кормової одиниці). Цьому ж режиму використання відповідав їх максимальний вихід - 75,0 ц/га. При використанні всіх циклів на випас ВРХ кормова цінність трави становила 0,91 кормової одиниці /кг сухої маси. Із скошуванням першого чи другого циклу у пізніші фази розвитку трав (початок колосіння -колосіння злаків) спостерігалося зниження поживності корму до 0,73 кормової одиниці при триразовому сінокосінні.

Найвищу забезпеченість корму перетравним протеїном одержано на контролі (170,1 г/1 к.од.), але завдяки вищій продуктивності, максимальний збір перетравного протеїну (11,3 ц/га) забезпечило п’ятикратне сінокісно-пасовищне використання. Цукрово-протеїнове співвідношення кормової маси пасовища не

Таблиця 4.Поживність корму залежно від способів використання

бобово-злакового травостою (середнє за 1990-1992 рр.) |

Вміст | Збір | В одній | Збір | Співвідношення

Способи використання | в 1 кг

сухого

корму

к.од. | кормо-

вих оди-ниць,

ц/га | кормо-вій оди-

ниці пе-

ретрав-ного

протеї-ну, г | пере-трав-

ного

проте-їну, ц/га | цукрово-про-теїно-ве |

протеї

нове | небіл-

кового

азоту

до біл-

кового |

Са : Р |

К : Na |

К

Са+Мg

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11

Шестикратне пасовище |

0,91 |

62,0 |

170,1 |

10,5 |

0,32 |

3,5 |

1:3,2 |

0,78 |

28,2 |

5,7

Пятикратне пасовище |

0,91 |

66,9 |

162,3 |

10,9 |

0,36 |

3,7 |

1:3,5 |

0,83 |

25,5 |

5,4

Пятикратне сінокісно-па-

совищне |

0,93 |

75,0 |

150,4 |

11,3 |

0,56 |

4,0 |

1:4,3 |

0,77 |

18,0 |

5,3

Чотирикратне пасовищно-

сінокісне |

0,84 |

61,3 |

149,3 |

9,2 |

0,44 |

4,1 |

1:2,8 |

0,71 |

24,9 |

6,2

Чотирикратне сінокісно-

пасовищне |

0,85 |

64,9 |

134,2 |

8,7 |

0,60 |

4,6 |

1:3,7 |

0,71 |

19,9 |

5,3

Трикратне сінокісне |

0,73 |

57,9 |

146,3 |

8,5 |

0,76 |

4,4 |

1:2,5 |

0,87 |

18,9 |

4,4

задовільняло норм годівлі ВРХ. Включення у режими використання скошування трав у старшому віці дозволило значно покращити його (до 0,76 при триразовому сінокосінні) та позитивно впливало на протеїнове співвідношення. Відношення небілкового азоту до білкового змінювалось по варіантах в оптимальних та близьких до оптимальних межах. Відношення Са:P у всіх режимах використання було дещо нижчим норм годівлі ВРХ (0,71-0,87).

При вивченні удобрення та інокуляції злакових компонентів пасовищний корм найвищої кормової цінності (0,90- 0,93 к.од. /кг сухої маси) одержано на контролі та фосфорно-калійному фоні. Внесення N60-90 P90K120 та поєднання удобрення інокуляції насіння злаків дещо знизило кормову цінність трави. Забезпеченість корму перетравним протеїном була достатньою при всіх варіантах удобрення (122,0 -153,9 г/ 1к.од.). Протеїнове відношення в кормовій масі пасовища було вузьким (1:4,1 -5,2), причому вищі показники протеїнового відношення та Ca:P характерні для варіантів з вищим насиченням травостою бобовими травами.

Частка нітратного азоту в зеленій масі культурних пасовищ при внесенні не більше N90 знаходилась в межах 26,5 - 103,7 мг/кг (ГДК -300 мг/кг). Інокуляція злакових трав сприяла зниженню концентрації нітратів в пасовищному кормі на 13-42% залежно від удобрення.

Корми, одержані з культурних пасовищ, містять у 5-7 разів більше потреби жуйних калію та недостатньо натрію, що характерно для багаторічних трав на початкових фазах розвитку і вимагає корегування їх вмісту мінеральними добавками.

ЕКОНОМІЧНА ТА БІОЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Фінансові затрати на створення, удобрення та догляд одного гектара культурних пасовищ в рік (за порівняльними цінами на 1.01.1999р.) складають 504,9 - 505,8 гривень. Сівба травосумішки врозкид та стрічково: два рядки злакові + один рядок бобові характеризувались найкращими економічними показниками, зокрема, максимальним умовно чистим доходом (920,9 та 914,7 грн.), найнижчою собівартістю кормової одиниці (7,23 та 7,26 коп.). Окупність 1грн. затрат при цьому склала 2,82 та 2,81грн. при 182,3 та 181,1% рентабельності і 8,1 та 8,0 енергетичних коефіцієнтах.

Економічна оцінка способів використання бобово-злакового травостою показала доцільність запровадження п’ятикратного сінокісно-пасовищного використання, яке дозволяє одержати на 241,2 грн./га більше доходу порівняно з шестиразовим випасом ВРХ, знижує собівартість 1ц к.од. на 1,25 грн. та енергоємність продукції на 11,8%.

Травостої культурних пасовищ без удобрення характеризуються достатньо високими умовно чистим доходом (639,0 грн./га), окупністю затрат (3,58 грн.) та рентабельністю - 469,2%. Але продуктивність пасовища дуже низька. Найбільш економічно вигідною є передпосівна інокуляція насіння злаків у поєднанні з внесенням N90P90K120 , яка забезпечує одержання 755,9 грн./га умовно чистого доходу, за рахунок інокуляції насіння зростає на 19,2% рентабельність пасовищ та з 5,9 до 6,4 енергетичний коефіцієнт.

ВИСНОВКИ

1. Оптимальне розміщення компонентів травосумішки на площі, яке дозволяє зменшити їх взаємну конкуренцію, підвищити врожайність бобово-злакового травостою забезпечує сівба трав врозкид та стрічково:два рядки злаків +один рядок бобові. При такому висіві компонентів травосумішки продуктивність культурних пасовищ зростає на 6,8-8,7% порівняно із звичайним посівом та досягає 78,6-80,0 ц/га сухого корму і 12,6-13,1 ц/га перетравного протеїну.

2. Встановлено, що найбільш раціональним використанням перерослих травостоїв є їх скошування в першому циклі стравлювання у фазі виходу злаків в трубку для приготування кормів на зиму, яке підвищує продуктивність лук до 80,6 ц/га сухої маси (75,0 кормових одиниць) проти 68,1 ц/га при шестиразовому випасі ВРХ.

3. Обробка насіння злакових трав перед сівбою активними штамами асоціативних азотфіксаторів у поєднанні з внесенням N90P90K120 в перші роки використання дозволяє одержати до 73,5 ц/га сухого корму (на 79,7% більше порівняно з контролем та на 9,1% порівняно з тією ж нормою NPK без інокуляції злаків), економити до 25 кг/га діючої речовини мінерального азоту.

4. Найкращі умови росту і розвитку бобових трав створюються при сівбі компонентів травосумішки стрічково на ширину та 1/2 ширини сівалки: злакові + бобові (частка бобових протягом вегетації - 27,3-29,7% врожаю - на 9,2-11,6% більше порівняно із звичайною сівбою), але травостої формуються засмічені різнотрав’ям та маловрожайні. Розміщення бобових через рядок та два рядки злаків стабілізує насиченість біомаси бобовими в перші роки експлуатації пасовищ на рівні 19-26%. Найвищу щільність травостоїв як протягом вегетації, так і по роках використання, забезпечує сівба трав врозкид (1592-2689 шт. /кв.м. проти 1360-2162 шт./кв.м. при сівбі на 1/2 ширини сівалки).

5. Збільшення кратності використання травостоїв до шести сприяє збільшенню частки бобових в урожаї, підвищенню щільності травостою( до 1707-3034 шт/кв.м. ).Повне мінеральне удобрення в нормі N60-90P90K120 підтримує протягом пасовищного періоду стабільну щільність травостою - 1563-2450 пагонів/кв.м, а в поєднанні з інокуляцією 1651-2508 шт/кв.м., але знижує кількість бобових в рослинному покриві пасовищ до 8,1- 1,1% біомаси (при 11,7-19,4% на контролі та 15,8-30,8% на P90K120 + інокуляція злаків).

6. Розміщення на площі окремо злакових і бобових трав широкими стрічками збільшує в перші роки використання вміст сирого протеїну в кормі до 23,1-23,5% проти 21,5% при звичайній сівбі травосумішки, але знижує врожайність угідь на 4,3-6,5%. Максимальний збір перетравного протеїну (13,1 ц/га - 117% до контролю) забезпечує сівба бобових компонентів через два рядки злаків.

7. Часте випасання травостою сприяє збільшенню концентрації сирого протеїну в кормі: до 21,8% - при шестикратному (контроль) та 20,8% при п’ятикратному. Скошування першого укосу у фазі виходу злаків в трубку з подальшим чотириразовим випасом понижує рівень сирого протеїну на 2,1% порівняно з контролем, але компенсує його втрату підвищенням продуктивності (збір перетравного протеїну- 11,3 ц/га). Внесення N60-90P90K120 стабілізує нагромадження сирого протеїну фітомасою по роках використання на рівні 14,1-18,0%, а в поєднанні з інокуляцією злакових трав - 15,3-18,4% абсолютно сухої речовини. За рахунок інокуляції додатково нагромаджується 0,9-1,0 ц/га сирого протеїну.

8. Різні способи сівби трав, використання та удобрення культурних пасовищ суттєво не порушують відношення небілкових азотистих сполук до білкових, яке в раціоні жуйних тварин повинно складати 1:2-3. Частка нітратного азоту в зеленій масі пасовищ та сіножатей знаходиться в межах 26,5-103,7 мг/кг (ГДК-300 мг/кг ). Інокуляція злакових трав в складі бобово-злакової травосумішки знижує концентрацію нітратів в кормовій масі на 13-42% залежно від удобрення.

9. Із збільшенням насиченості травостою бобовими травами, що характерне для стрічкових посівів, фосфорно-калійного удобрення та використання трав у ранні фази розвитку, кормова маса інтенсивно нагромаджує перетравний протеїн. Як наслідок, цукрово-протеїнове співвідношення звужується до 1:0,36-0,38. Сінокосіння у фазу виходу злаків в трубку з подальшим випасом ВРХ покращує його до 1:0,56, а триразове скошування на сіно - 1:0,76. При інокуляції насіння злаків на фоні N60-90P90K120 спостерігається тенденція до покращення відношення суми вуглеводів до перетравного протеїну.

10. За вмістом клітковини та жиру способи сівби, використання, удобрення та інокуляції злаків різняться незначно. Їх частка в кормі знаходиться в межах норм годівлі ВРХ. Скошування травостою в пізніші фази розвитку рослин збільшує вміст клітковини в кормі до 27,9% при триразовому сінокосінні та зменшує частку жиру на 0,4% порівняно з шестикратним випасом. Мінеральний склад корму під впливом способу сівби змінюється незначно і відповідає нормам годівлі ВРХ. Зі старінням рослин знижується зольність корму на 0,7% , концентрація фосфору на 0,9%, кальцію на 0,03-0,07%, але в межах фізіологічних потреб тварин. Вміст кальцію в кормі зростає на фоні фосфорно-калійного удобрення, що пояснюється насиченням травостою бобовими травами. Корми, одержані з культурних пасовищ містять у 5-7 разів більше фізіологічної потреби ВРХ калію та недостатню кількість натрію.

11. Кормова маса бобово-злакових пасовищ характеризується високою якістю: в 1 кг абсолютно сухої речовини міститься 0,87-0,93 кормової одиниці із забезпеченням кожної 122,0-189,3 г перетравного протеїну. Співвідношення між мінеральними елементами (Са:Р), перетравним протеїном і безазотистими органічними сполуками знаходяться в оптимальних межах. Триразове скошування трав на сіно знижує загальну поживність корму до 0,73 кормової одиниці.

12. Найбільш економічно вигідним є створення культурних пасовищ шляхом висіву компонентів травосумішки врозкид та стрічково: два рядки злаки + рядок бобові, які забезпечують одержання 914,7-920,9 грн./га умовно чистого доходу, зниження собівартості 1ц кормових одиниць на 0,45-0,48 грн. при підвищенні рентабельності угідь на 16,5-17,7%, збільшення енергетичного коефіцієнта до 8,0-8,1 при 7,5 на контролі.

Найкращий економічний та енергетичний ефект забезпечує п’ятикратне сінокісно-пасовищне використання бобово-злакового травостою, яке дозволяє одержати з 1 га 942,6 грн. умовно чистого доходу при найвищій окупності затрат ( 2,61 грн.) та зниженні енергоємності продукції на 11,8% (36 МДж/ 1ц кормових одиниць).

Поєднання повного мінерального удобрення культурних пасовищ в нормі N90P90K120 з інокуляцією насіння злакових трав дозволяє одержати додатково (за рахунок асоціативної азотфіксації) 109,3 грн. / га умовно чистого доходу, підвищення рентабельності угідь на 19,2%. Комплекс двох агрозаходів забезпечує приріст 42306 МДж /га валової енергії до контролю. Інокуляція насіння злаків сприяє зростанню енергетичного коефіцієнта з 5,9 до 6,4 на фоні N90P90K120.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для створення бобово-злакових культурних пасовищ високої продуктивності, з метою досягнення оптимальних умов росту і розвитку компонентів травосумішки доцільно висівати багаторічні трави стрічково : два рядки злаки + один рядок бобові або врозкид.

2. Для більш ефективного використання культурних пасовищ, одержання кормів високої якості необхідно запроваджувати в умовах загінного випасу ВРХ п’ятикратне сінокісно-пасовищне використання із скошуванням зеленої маси невикористаних у першому циклі загонів у фазі повного виходу злаків в трубку для приготування кормів на зиму.

3. З метою зменшення енергоресурсовитрат, зменшення забруднення довкілля доцільно поєднувати удобрення культурних пасовищ в нормі N90P90K120 з інокуляцією насіння злакових трав активними штамами асоціативних азотфіксаторів, що забезпечить в перші роки використання одержання 6470 к.од. з гектара та економію до 25 кг/га технічного азоту.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мащак Я.І., Бугрин Л.М. Продуктивність бобово-злакового травостою пасовищного використання залежно від удобрення та інокуляції злакових компонентів // Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. - Львів.- 1999.-Вип. 40-41.- С. 98-100.

2. Бугрин Л.М., Мащак Я.І., Черепанов В.П. Продуктивність та якість корму бобово-злакового травостою залежно від способів сівби // Науково-технічний бюлетень ІЗІБТ УААН. - Львів.-1999.-Вип.1(2).-С.14-17.

3. Бугрин Л.М. Продуктивність бобово-злакового травостою та ефективність різних способів його використання // Науковий вісник ЛДАВМ

ім. Гжицького .- Львів.- 1999- Вип.3.ч.ІІ.- С.48-50.

4. Мащак Я.І., Бугрин Л.М. Вплив способів використання травостою на ботанічний склад і збір кормового білка // Тези доповідей координаційної наради “ Інтенсифікація виробництва кормів і кормового білка в західному регіоні”.- Львів.- 1993.-С. 38-40.

5. Мащак Я.І., Бугрин Л.М. Вплив способів використання бобово-злакового травостою на якість корму // Матеріали міжнародної конференції

“ Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах та економічних відносинах “. - Вінниця: Аграрна наука.- 1995.-С. 441-442.

6. Мащак Я.І., Бугрин Л.М. Вплив удобрення та інокуляції злакових компонентів травосумішки на якість пасовищного корму // Матеріали міжнародної конференції “ Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах та економічних відносинах “.- Вінниця: Аграрна наука. -1995.-С.492-493.

7.Адамень Ф.Ф., Царенко М.К., Кононюк В.А., Бабич А.О.,...,Бугрин Л.М. та інші. Рекомендації по створенню і ефективному використанню культурних пасовищ у господарствах України. - Київ: Аграрна наука. -1997.- 31 с.

АНОТАЦІЯ

Бугрин Л.М. Вплив основних агротехнічних прийомів на підвищення продуктивності бобово-злакових культурних пасовищ в умовах західного Лісостепу України.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12 - кормовиробництво і луківництво. Інститут землеробства УААН. Київ - 2000.

В дисертації викладено результати оцінки в умовах західного Лісостепу України продуктивності бобово-злакових травостоїв, якості корму, економічної та біоенергетичної ефективності експлуатації угідь залежно від способів сівби травосумішки, режиму використання пасовища, удобрення та інокуляції насіння злакових трав.

Встановлено, що оптимізація розміщення компонентів травосумішки на площі дозволяє створити кращі умови росту і розвитку бобових трав, зменшити їх конкуренцію зі злаками, підвищити продуктивність угідь. Найбільш раціональним способом використання перерослого травостою пасовищ є його скошування у фазі виходу злаків в трубку для приготування силосу, сінажу. Обробка насіння злакових трав активними штамами асоціативних азотфіксаторів в поєднанні з повним мінеральним удобренням позитивно впливає на врожайність травостою.

Пропонується при створенні бобово-злакових культурних пасовищ висівати багаторічні трави стрічково: два рядки злаки + один рядок