МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГРИШАН Юрій Петрович

УДК 658.16

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ У ПІСЛЯПРИВАТИЗАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

(НА МАТЕРІАЛАХ ПІДПРИЄМСТВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ)

Спеціальність 08.06.01-

Економіка підприємства й організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор

Федонін Олексій Сергійович,

Київський національний економічний університет, професор кафедри економіки підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Степанов Олександр Петрович

Київський національний економічний університет, професор кафедри стратегії підприємств

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Мар’єнко Аліна Василівна

Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник завідувача відділу економічного зростання та структурних змін в економіці

Провідна установа – Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки та маркетингу

Захист відбудеться 28 вересня 2001 р. о 16 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 в Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 214

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1

Автореферат розісланий 27 серпня 2001 р.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, ст. н. с. А.М. Колот

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах реформування народного господарства відбувається системне перетворення економічних відносин, що супроводжується масштабною зміною форм власності. Наслідком приватизації державних підприємств є глибинні внутрішні трансформації в процесах управління на макро- та мікрорівнях. Це обумовлює важливість вирішення проблемних питань управління промисловими підприємствами у післяприватизаційний період.

Наукова та прикладна проблематика управління підприємствами у післяприватизаційний період розробляється іноземними та вітчизняними науковцями, у тому числі Дж. Саксом, Р. Фрідманом, А. Абалкіним, Є. Ясіним, І. Лукіновим, В. Гейцем, О. Амошей, А. Чухном, В. Черняком та іншими. В той же час особливості перебудови управлінського механізму приватизованих підприємств досліджені фрагментарно. Зокрема, недостатньо обґрунтований організаційно-економічний механізм управління державними корпоративними правами, відсутні наукові розробки стосовно внутрішньокорпоративного управління з урахуванням зарубіжного досвіду та національних особливостей господарювання, не проводяться комплексні дослідження ефективності державного та внутрішньогосподарського управління підприємствами у післяприватизаційний період. Існуючі пропозиції щодо розв’язання окремих проблемних аспектів управління підприємствами у післяприватизаційний період не дозволяють здійснити науково обґрунтоване узагальнення та практично вирішити завдання створення адекватного сучасним вимогам механізму управління приватизованими підприємствами, забезпечення високого рівня ефективності їх господарсько-комерційної діяльності.

Таким чином, поточний стан наукової розробки наведеної проблеми вимагає узагальнення та систематизації теоретико-методологічних і прикладних аспектів управління підприємствами у післяприватизаційний період та одержання нових наукових результатів, придатних для практичного використання. Актуальність проблеми обумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету (тема “Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об’єднаннями) в ринкових умовах господарювання”, реєстраційний номер 01002004558. Автором самостійно розроблений підрозділ “Управління підприємствами у післяприватизаційний період” розділу “Приватизація промислових підприємств та управління ними у післяприватизаційний період”).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному науковому та практичному розв’язанні проблеми ефективного управління підприємствами сільськогосподарського машинобудування України у післяприватизаційний період.

Для досягнення визначеної мети поставленні та вирішенні наступні задачі:

· обґрунтовано поняття та визначено особливості післяприватизаційного періоду;

· узагальнено та поглиблено концептуальні засади управління промисловими підприємствами у післяприватизаційний період;

· досліджено стан та особливості управління приватизованими підприємствами на загальнодержавному та корпоративному рівнях;

· проведено аналітичну оцінку ринку сільськогосподарської техніки, стану підприємств галузі, корпоративного управління підприємствами та результативності їх господарської діяльності у післяприватизаційний період;

· обґрунтовано організаційно-економічний механізм управління державними корпоративними правами;

· визначено напрями вдосконалення корпоративного управління підприємствами у післяприватизаційний період;

· обґрунтовано шляхи і методи підвищення ефективності державного та внутрішньогосподарського управління підприємствами сільськогосподарського машинобудування.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процеси трансформації загальнодержавного та корпоративного менеджменту промислових підприємств в ринкових умовах господарювання.

Предмет дослідження. Предметом дослідження в межах обраного об’єкту виступає система управління підприємствами сільськогосподарського машинобудування України.

Методи дослідження. Для вирішення задач дослідження було використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, а саме аналітичний і системний підходи, методи анкетування та експертних оцінок, економічний та кореляційний аналіз та інші.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження процесів управління підприємствами у післяприватизаційний період дозволило отримати наступні наукові результати:

· уточнено поняття, визначено сутнісні характеристики післяприватизаційного періоду та особливості функціонування в ньому підприємств;

· поглиблено обґрунтування принципів і функцій державного управління у післяприватизаційний період;

· досліджено еволюцію та узагальнено наукові підходи до організації внутрішньогосподарського управління, що дозволило визначити характерні риси, чинники зовнішнього середовища, тенденції змін та сучасні складові організаційних структур приватизованих підприємств;

· вперше на базі економіко-статистичного та експертного аналізу визначені рівень використання економічного потенціалу підприємств сільськогосподарського машинобудування, напрямки їх розвитку та тенденції змін в структурі акціонерного капіталу;

· обґрунтовано методичні та прикладні засади формування організаційно-економічного механізму управління державними корпоративними правами та визначено перспективні напрями його вдосконалення;

· сформульована необхідність змін в корпоративному управлінні на базі перегляду функцій і механізмів взаємовідносин акціонерів та органів управління ВАТ;

· запропоновано напрями і методи підвищення ефективності державного регулювання діяльності підприємств сільськогосподарського машинобудування та шляхи вдосконалення їх організаційних структур.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в практиці управління приватизованими підприємствами. Науково-методичні та прикладні розробки впроваджені у ВАТ “Серп і молот” (довідка від 21.03.2001 р. № 04/08-1), ВАТ “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” (довідка від 29.03.2001 р. № 60/20Л), ВАТ “Херсонські комбайни” (довідка від 30.03.2001 р. № 01-14/3) та при підготовці наступних нормативних документів Фонду державного майна України: “Порядок передачі функцій управління майном державного підприємства до державних органів приватизації у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію цього майна”, “Типовий договір доручення на здійснення уповноваженою особою функцій управління державними корпоративними правами”, “Порядок захисту закріплення пакетів акцій у державній власності”, “Типова Генеральна угода про передачу повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами органам виконавчої влади”, “Типовий договір доручення на виконання функцій управління пакетом акцій, що належить державі”, “Положення про порядок укладання або переукладання контракту з головою правління відкритого акціонерного товариства, холдингової компанії та державної акціонерної компанії”, “Інструкція про порядок заповнення звіту представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств”, “Положення про порядок роботи та компетенцію комісії з проведення фінансово-економічного аналізу господарської діяльності ВАТ” та інших. Положення дисертації знайшли своє відображення в курсі “Управління капіталом підприємств”, який викладається згідно з програмою підготовки магістрів за спеціальністю “Менеджмент підприємницької діяльності” у Київському національному економічному університеті (акт від 12 березня 2001 р.)

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено і схвалено на науково-практичних конференціях "Сектор іноземного інвестування в Україні: від звуження до знищення?”, м. Київ, 25 березня 1999 р., "Україна в 2000 році: трансформація в ринкову економіку", м. Сімферополь , 20 жовтня 2000 р., "Управління розвитком соціально-економічних систем", м. Донецьк, 12-14 грудня 2000р.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 13,2 д.а., з яких автору належить 5,6 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і додатків, викладена на 203 сторінках машинописного тексту, включаючи 8 таблиць на 6 сторінках, 34 рисунки на 17 сторінках, список використаних джерел з 121 найменування та 6 додатків на 35 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 - “Концептуальні основи управління підприємствами у післяприватизаційний період” досліджені сутнісні характеристики післяприватизаційного періоду, поглиблені методологічні аспекти державного регулювання діяльності підприємств та визначені особливості внутрішньогосподарського управління приватизованими підприємствами.

Післяприватизаційним в діяльності підприємства слід вважати перехідний період від адміністративної до ринкової економіки. Він наступає з моменту будь-якого відчуження майна, що перебуває в державній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб, або передачі державного підприємства чи його частки під недержавний контроль. Закінчення післяприватизаційного періоду пов’язується із завершенням приватизації підприємства (виконанням плану розміщення акцій).

У післяприватизаційному періоді виділяються два етапи: перший - до продажу 50% акцій, що тривав з 1992 р. до 1999 р., і характеризувався відсутністю суттєвих відмінностей в управлінні, оскільки держава повністю контролювала акціонерні товариства, зберігаючи за собою контрольні пакети акцій; другий - починаючи з 1999 р., на протязі якого (після продажу 50% акцій) держава втрачає доприватизаційні адміністративні можливості управління. Останнє набуває яскраво вираженого корпоративного характеру.

Основні сутнісні характеристики післяприватизаційного періоду полягають у відмові держави від функцій єдиного власника підприємств, втратою нею доприватизаційних можливостей реалізації економічних прав; існуванні об’єктивного протиріччя між державним і приватизованим секторами економіки; зростаючому динамізмі управління приватизованими підприємствами під впливом особливостей зовнішнього середовища та внутрішніх управлінських рішень; масштабній реструктуризації підприємств, викликаної, насамперед, зміною власників та адаптацією до ринкового середовища.

Стан внутрішньогосподарського управління у післяприватизаційний період зумовлений відсутністю цілісної систематизованої теорії управління у післяприватизаційний період - нові підходи обмежуються стадією моніторингу та початкової обробки емпіричного матеріалу; невідповідністю принципів і методів організації управління новим умовам господарювання; частковою реалізацією в рамках масової реструктуризації підприємств диференційного підходу щодо стратегічного і тактичного управління, комплексних функціональних стратегій, організаційного забезпечення виконання управлінських рішень; недостатнім використанням можливостей антикризового управління; невирішеністю проблем корпоративного управління, перш за все пов’язаних з відносинами акціонерів і керівництва.

У післяприватизаційний період ефективне державне управління підприємствами має особливе значення, оскільки саме держава виступає головним ініціатором формування ринкової економіки, а також виконує потрійну функцію - як владна структура, орган економічного регулювання та власник державного майна. Важливим завданням державного регулювання є управління підприємствами, повністю чи частково заснованими на державній власності, з огляду на їх значну кількість - 4,5 тис., з яких 1,4 тис. належать до промислового комплексу.

Аналіз засвідчує низьку результативність діяльності змішаних підприємств (більше половини з них є збитковими), що обумовлено неефективністю існуючих взаємовідносин між підприємствами та органами виконавчої влади, слабкою орієнтацією менеджменту на досягнення державних інтересів, недосконалим контролем за фінансовою дисципліною.

Взаємодія держави з підприємствами здійснюється на загальнодержавному та корпоративному рівнях і, як показало дослідження, характеризується наступними рисами: на загальнодержавному рівні - відсутністю цілеспрямованого використання комплексної системи економічних і адміністративних важелів; нечітким розмежуванням прав і відповідальності, як по вертикалі влади, так і між владою та підприємствами; незабезпеченістю правового захисту договірних відносин; дезорганізацією системи державних замовлень; зниженням виконавчої дисципліни, координації та контролю; на корпоративному рівні - недосконалістю нормативної бази, що визначає вимоги до управління державними підприємствами; безконтрольністю державних та казенних підприємств; невизначеністю прав та відповідальності власників і керівників; відсутністю дієвого механізму управління державними корпоративними правами.

Створення цілісної системи державного управління підприємствами у післяприватизаційний період має ґрунтуватися на визначених нами принципах: застосуванні єдиних загальних правил до поведінки суб'єктів господарювання; відокремленні функцій державного управління від господарських функцій з урахуванням зміни у відносинах власності; забезпеченні ефективної організаційної взаємодії всіх гілок влади при вирішенні економічних завдань; відповідності організаційних ланок завданням розробки і здійснення економічної політики; встановленні особливого режиму господарювання для окремих приватизованих підприємств, діяльність яких є пріоритетною для інтересів національної економіки; використанні індивідуальних підходів до управління державними корпоративними правами.

Основні функції державного управління у післяприватизаційний період, на наш погляд, мають полягати в підтримці підприємництва і сприянні становлення ринкового середовища; реалізації комплексних програм економічного розвитку галузей і регіонів; прямому управлінні об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами; координації дій суб’єктів господарювання на регіональних ринках, стимулюванні зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств; виконанні контрольних (квотування та ліцензування діяльності, сертифікація продукції, встановлення правил використання ресурсів та умов праці), аналітично-інформаційних (аналіз, оцінка та прогнозування розвитку економіки, консультаційно-методична діяльність) та соціальних обов’язків.

У розділі 2 - “Оцінка розвитку та управління приватизованими підприємствами сільськогосподарського машинобудування” проведено ретроспективний аналіз діяльності підприємств галузі та стану ринку сільськогосподарської техніки, оцінено рівень корпоративного управління галузевими підприємствами, визначено результативність управління потенціалом підприємств сільськогосподарського машинобудування у післяприватизаційний період.

Оцінка здійснювалася за статистичними фінансово-економічними показниками 1999 – 2000 рр. і результатами експертного опитування 372 респондентів -директорів, керівників вищої та середньої ланок управління 21 підприємства, які отримані згідно розроблених анкет.

Стан галузі характеризується падінням обсягів виробництва сільськогосподарської техніки (див. рис. 1), незначним оновленням номенклатури продукції, посиленням конкуренції з боку іноземних виробників. Техніка, що використовується, має значний знос і за своїми параметрами невзмозі задовольнити потреби у якісному проведенні сільськогосподарських робіт.

Рис. 1 Динаміка виробництва окремих видів сільськогосподарської техніки в Україні за 1990-1998 рр.

Оцінка якісних показників діяльності галузевих підприємств дозволяє зробити висновок про їх кризовий фінансовий стан. Лише 6 з досліджених акціонерних товариств – “Харківський завод тракторних двигунів”, “Херсонські комбайни”, “Вінницький завод тракторних агрегатів”, “Завод ім. Фрунзе”, “Уманьферммаш”, “Сімферопольсільмаш” – працюють прибутково.

Дослідження показало, що кризовий стан підприємств викликаний, передусім, низькими ресурсними можливостями, технологічною недосконалістю виробництва, низьким рівнем антикризового управління, слабкою орієнтацією на потреби споживачів та несприятливістю зовнішнього середовища господарювання.

Поточні заходи по запобіганню банкрутства спрямовуються на подолання нестачі оборотних коштів завдяки використанню системи взаємозаліків та збільшенню заборгованості, знаходженню додаткових фінансових ресурсів через надання в оренду приміщень та устаткування, а також розпродажу запасів. Розроблена факторна модель ефективності діяльності підприємств галузі показує, що результативність в найбільшій мірі залежить від забезпеченості підприємств оборотними коштами, рівнем бюджетної підтримки, питомої ваги бартеру в розрахунках.

Аналіз стану приватизації підприємств показав значну глибину трансформаційних процесів, про що свідчить усереднена структура капіталу досліджених ВАТ. На початок 2000 р. в акціонерному капіталі державі належало 28,9% статутного фонду, рядовим працівникам – 22,6%, зовнішнім інвесторам – вітчизняним фізичним особам – 19,6%, вітчизняним недержавним юридичним особам – 12,1%, іноземним інвесторам – 11,5%, керівництву підприємств – 5,3%.

Дослідження дозволило виявити прояв наступних тенденцій змін в акціонерному капіталі галузевих підприємств:

· скорочення частки акцій рядових працівників;

· зростання власності керівників підприємств;

· значне збільшення частки акцій вітчизняних інституціональних інвесторів;

· продовження інтенсивного скорочення державної корпоративної участі (рис. 2)

Рис.2 Тенденції змін в акціонерному капіталі за кількістю досліджених підприємств

Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що на підприємствах галузі ще не створено механізм узгодження інтересів акціонерів та менеджерів, а участь рядових акціонерів в управлінні підприємствами має формальний характер. Найбільший вплив на управління акціонерними товариствами справляє керівництво; органи державного управління та крупні зовнішні інвестори не контролюють їх діяльність.

Дослідження виявило, що акціонування підприємств не розв’язало більшості проблем виробничої сфери та внутрішньогосподарського управління. Побудована за результатами експертного опитування респондентів факторна модель показала, що основними чинниками, які визначають стан внутрішньогосподарського управління (І), є організація кадрової роботи (Ф1), стиль керівництва (Ф2) та заходи, спрямовані на покращення іміджу продукції та виробника (Ф3):

(1)

За результатами дослідження встановлено, що рівень використання потенціалу галузевих підприємств характеризується:

· скороченням чисельності працюючих за рахунок надання неоплачуваних відпусток, зменшення тривалості робочого дня/тижня, звільнення низькокваліфікованих працівників та допоміжного персоналу;

· застосуванням застарілих технологій (на 20 з 21 дослідженого підприємства технології не оновлюються на протязі більш, ніж 10 років);

· незначним ступенем завантаження виробничої потужності - в середньому 23%;

· неповноцінним впровадженням інформаційних технологій, низькими обсягами та результативністю НДДКР.

Перелічені фактори обумовлюють високу частку збиткової продукції в її загальному обсязі – на кожному четвертому з досліджених підприємств вона перевищувала 85% номенклатури і лише 3 підприємства не мали збиткової продукції.

У розділі 3 - “Напрями вдосконалення управління підприємствами у післяприватизаційний період” обґрунтовано методичні та прикладні засади формування організаційно-економічного механізму управління державними корпоративними правами, визначено напрямки вдосконалення корпоративного управління підприємствами, запропоновано шляхи і методи підвищення ефективності державного та внутрішньогосподарського управління підприємствами сільськогосподарського машинобудування.

Організаційно-економічний механізм управління державними корпоративними правами має формуватися і функціонувати на базі специфічних принципів та цілей з постійним моніторингом поточного стану та оперативним його вдосконаленням.

Принципи функціонування механізму управління, що пропонуються, полягають в індивідуальному цілеполяганні, деталізованій обґрунтованості, відповідальності, професіоналізмі, системності та ефективності управління. Їх стислий зміст наведено у табл. 1.

При формуванні організаційно-економічного механізму управління, на нашу думку, необхідно визначити найбільш пріоритетні цілі:

· отримання неподаткових надходжень (дивідендів) до державного бюджету;

· створення сприятливих умов для розвитку економіки, перш за все, реального виробничого сектора;

· сприяння збільшенню прошарку ефективних власників, що орієнтуються на насичення ринку продукцією вітчизняних підприємств і створення нових робочих місць;

· підвищення якості менеджменту за рахунок зацікавленості керуючих і персоналу в результатах діяльності підприємств;

· забезпечення виконання стратегічними підприємствами своїх функцій з розвитку національної економіки та підвищенню національної безпеки країни;

· вплив корпоративними способами на діяльність монополістів, в тому числі природних, підпорядкування їх діяльності суспільним інтересам;

Таблиця 1

Принципи формування і функціонування організаційно-економічного механізму управління державними корпоративними правами

Принципи, що пропонуються | Стислий зміст принципів

Індивідуальне цілеполягання | встановлення індивідуальних для кожного об’єкту управління цілей, що витікають із загальних цілей управління державними корпоративними правами.

Деталізована обгрунтованість | визначення способів досягнення цілей шляхом розробки бізнес-планів розвитку підприємств, частка акцій яких належить державі.

Відповідальність | створення механізму відповідальності керуючих державними корпоративними правами задля мінімізації ризиків держави.

Професіоналізм в управлінні | відбір та призначення компетентних керуючих, досвід управління яких відповідає особливостям об’єкту управління.

Системність | організаційно-економічний механізм має бути побудований як цілісна система, елементи якої виконують всі функції управління щодо державних корпоративних прав.

Ефективність | досягнення цілей управління за максимальної економії державних коштів, спрямованих на управління пакетами акцій.

· забезпечення розвитку підприємств з державною часткою акцій, підвищення їх конкурентоспроможності, в тому числі на зовнішніх ринках;

· залучення інвестицій в акціонерні товариства, перш за все, за рахунок промислових інвесторів, що мають довгострокові інтереси в підприємствах і беруть на себе відповідальність за реалізацію програм по оновленню технологій та продукції;

· скорочення управлінських витрат шляхом оптимізації кількості пакетів акцій, що знаходяться в державній власності;

· підготовка державних корпоративних прав для продажу ефективним власникам; здійснення інституціональних перетворень на макро- та мікрорівнях.

Заходи з управління державними корпоративними правами ґрунтуються на розробленій нами класифікації акціонерних товариств (за критеріями значення підприємства для народного господарства, ліквідності пакету акцій, обсягу державних корпоративних прав, фінансового стану підприємства) та пропонованій конкурсно-договірній системі, елементами якої є призначення керуючого на основі конкурсу бізнес-планів, встановлення основних вимог конкурсів та істотних умов договорів доручення.

В роботі обґрунтовано, що організаційне забезпечення управління має полягати в координації роботи органів державного управління різних функцій та рівнів; розробці обов’язкових вимог до пропозицій про способи досягнення цілей (бізнес-планів), а також відомостей про поточні результати діяльності товариства; встановленні порядку затвердження державним органом управління бізнес-планів, а також форми, порядку та періодичності звітності про результати діяльності; проведенні атестації державних службовців-керуючих пакетами акцій; висуненні вимог щодо професійних, майнових та інших обов’язків до недержавних претендентів на управління; встановленні порядку прийняття управлінських рішень при недосягненні запланованих цілей; визначенні порядку і форми укладання контракту з керуючими державними пакетами акцій.

Дослідження показало, що основним напрямком вдосконалення корпоративного управління у післяприватизаційний період є побудова організаційної структури ВАТ на основі доповнення і чіткого розмежування функцій управління (див. рис. 3).

Рис. 3 Пропонована організаційна структура управління ВАТ

Автором обґрунтовано, що покращенню стану корпоративного управління мають сприяти наступні зміни в акціонерних відносинах:

· відмова від випуску акцій на пред’явника, введення умовно голосуючих привілейованих акцій і впровадження заочного та кумулятивного голосування;

· розширення переліку питань, що вирішуються на загальних зборах кворумом у три чверті голосів, а також зменшення межі контролю, за якою акціонери можуть вимагати розгляду питань на загальних зборах, до 5%;

· запровадження широких можливостей скликання позачергових зборів і зниження кворуму повторних загальних зборів;

· введення переважного права акціонерів на придбання акцій додаткової емісії;

· заборона виплат дивідендів у будь-якій формі, крім грошової;

· надання можливостей акціонерам вимагати викупу акцій при суттєвому погіршенні їх прав і впровадження обов’язку покупця контрольного пакету акцій зробити акціонерам пропозицію про придбання їх акцій;

· введення інституту незалежних членів Ради;

· визначення афілійованих осіб акціонерного товариства та залежних товариств, значних угод і зацікавлених осіб;

· заборона здійснення підприємницької діяльності посадовим особам ВАТ та підсилення їх відповідальності за завдання збитків акціонерам.

Підвищенню ефективності механізму управління у післяприватизаційний період сприятиме державне стимулювання діяльності підприємств сільськогосподарського машинобудування, яке має відбуватися за ланцюговою схемою: комерційні банки підприємства переробної промисловості сільськогосподарські виробники підприємства сільськогосподарського машинобудування. Наслідки кредитування підприємств переробної галузі полягають у проведенні технічного оновлення задля підвищення привабливості кінцевої продукції для споживачів, а також встановленні більш жорстоких вимог до сільськогосподарських виробників, перш за все, по якості сировини. Крім того, активізуються інтеграційні процеси між підприємствами переробної промисловості та сільгоспвиробниками. За таких умов сільськогосподарські виробники будуть вимушені почати інтенсивне технічне переозброєння, що позитивно позначиться у середньостроковій перспективі на діяльності підприємств сільськогосподарського машинобудування.

Для підвищення поточної ефективності діяльності підприємств інструментом державного управління повинен стати спеціалізований лізинговий фонд з державною участю у капіталі. Загальне покращення стану галузевих підприємств пов’язане з розвитком сільського господарства на основі вільного розпорядження селянами земельними угіддями.

Головним чинником підвищення результативності підприємств сільськогосподарського машинобудування є переорієнтація їх діяльності на потреби споживачів завдяки реорганізації функціональних організаційних структур управління в напрямку значного підвищення ролі їх маркетингової складової. Вони мають формуватися як регіональні орієнтовані на споживачів, яким притаманні ефективні виходи у ринкове середовище. Складові елементи та основні взаємозв’язки пропонованої організаційної структури, яка, на нашу думку, може слугувати вихідною основою для формування індивідуальних управлінських структур, наведені на рис.4.

Оптимізація збутової політики дозволить відновити фінансування діяльності; цьому ж будуть сприяти запропоновані нами зміни в корпоративному управлінні підприємствами, які сприятимуть здійсненню результативних емісій акцій. Одержані асигнування мають спрямовуватися, перш за все, на усунення виявлених споживачами недоліків традиційної техніки; розробка нових видів продукції має бути відсунута на перспективу. Такий підхід дозволить в умовах обмеженого фінансування сконцентрувати ресурси на пріоритетних напрямках і наблизити параметри сільськогосподарської техніки до вимог споживачів.

Для оцінки економічної ефективності пропонованої організаційної структури управління нами використана факторна модель залежності прибутковості підприємства (П) від вартості основних засобів (Ф4), ступеня прогресивності технологій (Ф5), достатності оборотних коштів (Ф6), відповідності номенклатури продукції потребам ринку (Ф7), організаційної структури управління (Ф8):

П = 0,3Ф4 + 0,57Ф5 + 0,44Ф6 + 0,61Ф7 + 0,48Ф8 (2)

Розрахунки ефективності впровадження нових організаційних структур свідчать, що завдяки ним галузеві підприємства можуть збільшити прибутковість діяльності в середньому на 15%-20% (або відповідно знизити збитки).

Рис. 4 Орієнтована на споживачів організаційна структура управління підприємством сільськогосподарського машинобудування, що пропонується

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розв’язанні проблеми формування дієвого державного і внутрішньогосподарського управління підприємствами у післяприватизаційний період. Головні наукові і практичні результати роботи зводяться до наступного:

1. В результаті конструктивного аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що проблематика управління підприємствами у післяприватизаційний період потребує подальшого наукового узагальнення, розробки та обґрунтування прикладних рекомендацій щодо підвищення його результативності.

2. Дослідження трансформаційних процесів формування ринкової економіки дозволило уточнити поняття “післяприватизаційний період”, виділити його основні сутнісні характеристики, якими виступають відмова держави від функцій єдиного власника підприємств, існування об’єктивного протиріччя між державним та приватизованим секторами економіки, зростаючий динамізм управління приватизованими підприємствами, дія різновекторних факторів розвитку підприємств та масова їх реструктуризація.

3. Обґрунтовано, що визначальними чинниками погіршення стану управління підприємствами у післяприватизаційний період, виступають відсутність цілеспрямованого використання комплексної системи економічних і адміністративних важелів, нечітке розмежуванням прав і відповідальності суб’єктів управління, недостатнє забезпечення правового захисту договірних відносин, дезорганізація системи державних замовлень, недосконалість нормативної бази управління державними підприємствами, невизначеність прав та відповідальності власників і керівників, відсутність дієвого механізму управління державними корпоративними правами.

4. Доведено, що принципи державного управління підприємствами у післяприватизаційний період полягають у застосуванні єдиних загальних правил поведінки суб'єктів господарювання, відділенні функцій державного управління від господарських, забезпеченні ефективної організаційної взаємодії всіх гілок влади, відповідності управлінських ланок задачам розробки і здійснення економічної політики, встановленні особливого режиму господарювання для окремих приватизованих підприємств, діючих на пріоритетних напрямках, використанні індивідуальних підходів до управління об’єктами державної власності. Функціями управління мають виступати підтримка підприємництва, реалізація комплексних програм економічного розвитку галузей і регіонів, пряме управління об'єктами державної власності, координація дій суб’єктів господарювання на регіональних ринках, підтримка зовнішньоекономічній діяльності вітчизняних підприємств, а також виконання контрольних, аналітично-інформаційних функцій та соціальних обов’язків.

5. Визначено, що характеристики внутрішньогосподарського управління у післяприватизаційний період зумовлені відсутністю цілісної систематизованої теорії, невідповідністю принципів і методів організації управління умовам господарювання, відсутністю комплексного стратегічного і тактичного планування та організації повномасштабного циклу виконання господарських рішень, недостатнім використанням можливостей антикризового управління, невирішеністю проблем корпоративного управління.

6. Оцінка розвитку і використання потенціалу підприємств сільськогосподарського машинобудування довела, що їх поточний стан характеризується падінням обсягів виробництва техніки, незначним оновленням продукції, низьким рівнем антикризового управління, погіршенням фінансового положення, низькою продуктивністю праці, застосуванням застарілих технологій та активів, малим ступенем завантаження виробничої потужності, неповноцінним впровадженням інформаційних технологій, низькими обсягами та результативністю НДДКР, що все разом обумовлює серйозну кризу господарської діяльності.

7. Дослідження структури акціонерного капіталу підприємств сільськогосподарського машинобудування дозволило виявити його концентрацію в руках інституціональних інвесторів і керівників підприємств за рахунок зменшення частки акцій дрібних акціонерів та держави. При цьому усталені принципи корпоративного управління недостатньо втілені в практику господарювання підприємств, їх вплив на результативність управління незначний.

8. Доведено, що організаційно-економічний механізм управління державними корпоративними правами має функціонувати на основі специфічних принципів і цілей, враховувати поточний стан взаємовідносин господарюючих суб’єктів, базуватися на конкурсно-договірній системі, містити дієві механізми контролю. Функції Фонду державного майна в управлінні повинні полягати в координації роботи державних органів, розробці обов’язкових вимог до цілей і оцінки поточних результатів діяльності товариств, встановленні порядку та форм бізнес-планів і звітності, проведенні атестації державних службовців-керуючих пакетами акцій, встановленні вимог щодо професійних, майнових та інших обов’язкових якостей недержавних претендентів, визначенні порядку і форм прийняття управлінських рішень та контрактів з керуючими державними пакетами акцій.

9. Обґрунтовано, що вдосконалення корпоративного управління підприємствами у післяприватизаційний період має відбуватися завдяки перебудові організаційної структури ВАТ на основі доповнення і розмежування управлінських функцій, впровадженню нових видів акцій, розширенню прав акціонерів на управління товариством, недопущенню дій посадових осіб на користь зацікавлених осіб. Пропоновані зміни у корпоративному управлінні дозволяють встановити новий збалансований пакет прав, повноважень, відповідальності, обов’язків, що забезпечує інтереси акціонерів і таким чином має підвищити результативність діяльності акціонерних товариств.

10. Доведено, що оскільки стан підприємств сільськогосподарського машинобудування залежить від рівня ділової активності сільгоспвиробників, остільки державне регулювання їх діяльності повинно здійснюватися непрямими методами через стимулювання розвитку сільського господарства завдяки частковій компенсації кредитних ставок комерційних банків та розширенню масштабів лізингових операцій.

11. Внутрішньогосподарське управління галузевими підприємствами має ґрунтуватися на організаційних структурах, орієнтованих на споживачів, які дозволяють більш ефективно реалізувати маркетингову політику і за рахунок цього підвищити прибутковість господарської діяльності в межах 15%-20%.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Гришан Ю.П Управління підприємствами у післяприватизаційний період (на матеріалах підприємств сільськогосподарського машинобудування України)– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – “Економіка підприємства й організація виробництва”. – Київський національний економічний університет. Міністерство освіти і науки України. Київ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню проблем управління підприємствами у післяприватизаційний період. Досліджено сутнісні характеристики післяприватизаційного періоду, поглиблено методологічні аспекти державного регулювання та визначено особливості внутрішньогосподарського управління приватизованими підприємствами. Оцінено розвиток та управління приватизованими підприємствами сільськогосподарського машинобудування, обґрунтовано організаційно-економічний механізм управління державними корпоративними правами, визначено напрямки вдосконалення корпоративного управління підприємствами, запропоновано шляхи підвищення ефективності державного та внутрішньогосподарського управління підприємствами сільськогосподарського машинобудування.

Ключові слова: післяприватизаційний період, підприємства сільськогосподарського машинобудування, управління, державні корпоративні права, організаційно-економічний механізм.

АННОТАЦИЯ

Гришан Ю. П. Управление предприятиями в послеприватизационный период (на материалах предприятий сельскохозяйственного машиностроения Украины) – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – “Экономика предприятия и организация производства”. – Киевский национальный экономический университет. Министерство образования и науки Украины. Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию проблем управления предприятиями в послеприватизационный период. Исследованы сущностные характеристики послеприватизационного периода, углублены методологические аспекты государственного регулирования и выделены особенности внутрихозяйственного управления приватизированными предприятиями. Оценено развитие и управление приватизированными предприятиями сельскохозяйственного машиностроения, обоснован организационно-экономический механизм управления государственными корпоративными правами, определены направления совершенствования корпоративного управления предприятиями, предложены пути повышения эффективности государственного и внутрихозяйственного управления предприятиями сельскохозяйственного машиностроения.

Ключевые слова: послеприватизационный период, предприятия сельскохозяйственного машиностроения, управление, государственные корпоративные права, организационно-экономический механизм.

SUMMARY

Grishan U.P. Management of the enterprises in postprivatizational period (on materials of the enterprises of an agricultural mechanical engineering of Ukraine). - Manuscript.

Thesis for obtaining a Candidate’s degree in Economics in speciality 08.06.01 – enterprise economics and production organization. – Kyiv National Economic University. The Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2001.

The thesis is devoted to a research of problems of enterprises management in postprivatizational the period. Are investigated the main characteristics and features of postprivatizational period, the methodological aspects of management of the privatized enterprise at state and corporate levels are profound.

The postprivatizational period in activity of the enterprise comes from the moment of alienation of property which is taking place in a state ownership, for the benefit of the unstated legal and physical persons. The termination of postprivatizational period is connected to end of a privatization of the enterprise (fulfilled of the plan of the shares accommodation plan). The researches have shown, that in postprivatizational period two stages with the following temporary frameworks are allocated: first - 1992 - 1999, second - since 1999. Just at the second stage the state loses the administrative opportunities of management. The management gets the expressed corporate character.

Is reasonable, that the principles of state management of the enterprises in postprivatizational period consist in application of uniform common rules of behavior of the subjects of managing, branch of functions of state management from economic, maintenance of effective organization of interaction of all authority branches, conformity of administrative parts to tasks of development and realization of economic policy, establishment of the special mode of managing for separate postprivatizational enterprises working on priority directions, use of individual approaches to management of concrete objects of a state ownership.

By functions of management should act support of business, realization of the complex programs of economic development of branches and regions, direct control of objects of a state ownership, coordination of actions of the enterprises in the regional markets, support of foreign trade activities of the national manufacturers, and also performance of control, analytical, information functions and social duties.

The analytical estimation of the market of agricultural engineering, finance and economic situation of the enterprises of agricultural mechanical engineering, condition of corporate management by them and level of use of potential is carried out. The analysis has shown fall of volumes of manufacture of agricultural engineering, insignificant updating of production, low level of anticrisis management, low productivity of work, use of out-of-date technologies and worn out actives. All this causes serious crisis of economic activity.

The research of structure of the joint-stock capital of the enterprises of agricultural mechanical engineering has revealed its concentration in hands of institutional investors and chiefs of the enterprises. At the same time share in the joint-stock capital of the workers of the enterprises and state decreases. Thus the standard principles of corporate management are insufficiently used in practice of managing, their influence on productivity of internal economic management is insignificant.

The organizational and economic mechanism of management of the state corporate rights is reasonable, the directions of perfection of corporate management of the enterprises are determined, the ways of increase of efficiency state and of internal economic management enterprises of agricultural mechanical engineering are offered. The functions of State Property Fund of Ukraine in management of state packages of the shares should consist in coordination of work of state bodies, development of the obligatory requirements to the purposes of activity of joint-stock companies and techniques of an estimation of the achieved results, definition of the order both forms business - plan and reporting, realization of certification of the state managers of packages of the shares, definition of the requirements to the applicants for management of the state corporate rights, establishment about acceptance of the administrative decisions.

Is proved, that the organizational and economic mechanism of management of the state corporate rights should be formed and to function on the basis of specific principles and purposes with сontinuous monitoring of the current condition and its operative perfection. The measures on management of state packages of the shares in the enterprises with the mixed pattern of ownership should be based on the developed classification of joint-stock companies and offered competitive and contractual system. By the basic direction of perfection of corporate management in postprivatizational period is construction of organizational structure of