УМАНСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

ХОМЕНКО ІГОР ІВАНОВИЧ

УДК 634. 11:631.541.11

РІСТ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ

НАСАДЖЕНЬ ЯБЛУНІ

В ЦЕНТРАЛЬНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ЗАЛЕЖНО ВІД МУЛЬЧУВАННЯ ГРУНТУ В РЯДАХ

06.01.07 – плодівництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Умань – 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Мліївському інституті садівництва

ім. Л.П.Симиренка.

Науковий керівник: доктор с.-г наук, професор,

член кореспондент УААН,

Кондратенко Петро Васильович,

Інститут садівництва УААН, директор

Офіційні опоненти: доктор с.-г. наук, БУТИЛО Анато

лій Пилипович, Уманська державна

аграрна академія, професор кафедри

землеробства

кандидат с.-г. наук,

СОБОЛЬ Віктор Андрійович,

Інституту садівництва УААН,

старший науковий співробітник,

завідувач лабораторією агротехніки

Провідна установа: Нікітський Ботанічний сад – національний науковий центр, м. Ялта.

Захист відбудеться <<24>> жовтня 2001 р. о <<10>> годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 74.844.01 в Уманській державній аграрній академії за адресою: 20305, Черкаська область, м. Умань, вул. Давиденка, 1, навчальний корпус №2, аудиторія 142.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Уманської державної аграрної академії за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Давиденка, 3.

Автореферат розісланий <<22>> вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Заморський В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Головним фактором в інтенсивному плодівництві є конструкція саду, яка визначає рівень продуктивності. Складовими є: сорто-підщепне комбінування, щільність садіння, конструкція крони, удобрення, зрошення, захист від шкідників та хвороб. Названі фактори відіграють важливу роль і тільки в комплексному поєднанні забезпечать отримання високих врожаїв високоякісних плодів. Скороплідні високопродуктивні сорти яблуні на підщепі М.9 із загущенням до 3 тис. дерев на 1 га при формуванні стрункого веретена забезпечують щорічно 40 – 50 т/ га плодів. Для отримання таких врожаїв необхідно використовувати краплинне зрошення з одночасним підживленням, застосовувати літнє обрізування дерев, проводити нормування плодів після осипання червневої зав’язі, формувати дерева з обмеженням висоти до 2,5 м. Тому актуальним є вивчення особливостей росту і плодоношення дерев яблуні в садах нових конструкцій.

Особливо гостро стоїть питання застосування зрошення в яблуневих садах Центрального Лісостепу України. У зв’язку з тим, що тепер в громадських і приватних садах ще немає широкої можливості проводити полив одночасно з підживленням, тому застосування різних мульчуючих матеріалів з метою накопичення і збереження вологи в кореневмісному шарі грунту є актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в період 1996 – 2000 рр. у відповідності до плану науково-дослідних робіт Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН, що є складовою програми 02.02.04 "Розробити ресурсозберігаючі технології вирощування плодів яблуні в інтенсивних насадженнях з врожайністю 40 – 50 т/ га" (номер державної реєстрації 0196), де автор був безпосереднім виконавцем, як аспірант.

Мета і задачі досліджень. Мета досліджень – вивчення продуктивності насаджень яблуні на вегетативно розмножуваних, карликових підщепах з високим рівнем загущення дерев при застосуванні найбільш раціональних мульчуючих матеріалів з метою збереження і накопичення вологи у грунті.

У завдання досліджень входило:

·

·

·

·

·

·

Об’єктами досліджень були різні мульчуючі матеріали і нові інтродуковані сорти яблуні Фієста і Джонавелд.

Предметом досліджень було вивчити вплив мульчуючих матеріалів на ріст та продуктивність насаджень яблуні.

Методи дослідження. Робота виконана на основі польових, лабораторно-польових і лабораторних досліджень з використанням загально-прийнятих агрономічних, фізіологічних, анатомічних та статистичних методів отримання і обробки інформації.

Наукова новизна одержаних результатів. В умовах Центрального Лісостепу України вперше встановлено особливості процесів росту та плодоношення дерев яблуні на підщепі М.9 слаборослого сорту Фієста і сильнорослого сорту Джонавелд при використанні різних мульчуючих матеріалів (перегній, тирса, солома, плівка, рубероїд) без застосування зрошення.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано оптимальні варіанти мульчуючих матеріалів при вирощуванні інтенсивних садів на підщепі М.9 без застосування зрошення в умовах Центрального Лісостепу України. Підготовлено рекомендації по вирощуванню інтенсивних садів на вегетативно розмножуваних підщепах.

Особистий внесок здобувача полягає у практичному виконанні експериментів, узагальненні даних літератури, аналізі власних результатів досліджень та їх підготовці до публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на вченій раді Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка в 1999, 2000 рр.; в Інституті садівництва УААН у 1999 р., м. Київ; на науково-практичному міжнародному семінарі "Високоінтенсивні технології – в садівництво", м. Умань, 2000 р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 робіт у журналах і збірниках наукових праць, в т. ч. у фахових виданнях – 3.

Структура та обсяг роботи. Дисертацію викладено на 127 сторінках комп’ютерного набору. Вона складається із вступу та семи розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 213 авторів у тому числі 33 зарубіжних, вміщує 43 таблиці, 8 рисунків і додатків на чотирьох сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

На основі аналізу літературних джерел висвітлено роль і значення вегетативних підщеп залежно від сортопідщепних комбінувань на рівень продуктивності та якості плодів залежно від системи утримання грунту в саду. Обгрунтована необхідність детального вивчення впливу мульчування грунту в пристовбурній смузі різними мульчуючими матеріалами. На ріст і продуктивність яблуні в Центральному Лісостепу України.

Умови, об’єкти та методики проведення досліджень.

Дослідження проводились протягом 1996 – 2000 рр. в стаціонарному досліді в Мліївському інституті садівництва ім. Л.П.Симиренка, який розташований у центральній частині Черкаської області на висоті 125 м над рівнем моря у східній частині Центрального Лісостепу. Клімат помірно континентальний, хоч бувають відхилення в бік різкої континентальності й пом’якшення.

За багаторічними спостереженнями кількість опадів протягом вегетаційного періоду складає 338 мм. Максимальна середньомісячна кількість опадів (56 – 74мм) в окремі роки випадає в червні, липні і серпні. Ці місяці є найбільш теплозабезпеченими.

Грунт на дослідній ділянці – чорнозем слабовилугуваний пилуватолегкосуглинковий на лесі.

Вміст гумусу в орному шарі становить 2,0%, рН сольової суспензії – 7.4, сума увібраних основ 18,9 мг-екв/100 г грунту, вміст рухомих сполук фосфору 29,0 мг-екв/100 г грунту, калію — 13,2 мг-екв/100 г грунту.

Схема досліду включає такі варіанти:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

В усіх варіантах ширина пристовбурної смуги складає 1 м.

Сад посаджений весною 1996 року. Схема садіння – 3,75 х 1,0 м (2667 шт. дерев на 1 га). Сорти яблуні Фієста, Джонавелд, сорти запилювачі Голден Делішес Рейндерс та Айдаред прищеплені на підщепі М.9. Форма крони – струнке веретено. Повторення досліду три разове, у варіанті 15 дерев.

Протягом періоду проведення досліджень грунт в міжряддях саду утримувався під чорним паром. Агротехнічні заходи на дослідних ділянках виконували згідно методики прийнятої в дослідному господарстві інституту. Захист від шкідників і хвороб проводили згідно розробленої в господарстві системи.

Методики проведення досліджень

Для загальної характеристики умов грунтового живлення рослин дослідних ділянок проводили визначення: вологості грунту і вмісту рухомих сполук азоту, фосфору і калію протягом вегетаційного періоду. Щоб встановити фактичний стан вологості грунту її визначали у шарі 0—100 см у відсотках від маси абсолютно сухого грунту через 20 см по вертикалі.

Вологість грунту в шарах 0 – 20 см, 0 – 40 см, 0 – 60 см, 0 – 80 см, 0 – 100 см визначали протягом вегетаційного періоду через кожні 10 днів гравіметричним методом.

Вміст нітратного азоту визначали за методом Грандваль – Ляжу; рухомі сполуки фосфору і калій за методом Чирікова в шарах грунту 0 – 20 см, 0 – 40 см, 0 – 60 см, 0 – 80 см, 0 – 100см.

Облік мікроорганізмів проводили протягом вегетаційного періоду у мульчуючому субстраті (шар 0 – 10 см) і грунті на глибині 10 – 20 і 20 – 40 см з дотримуванням правил антисептики. Облік мікрорганізмів проводили на поживних середовищах МПА (м’ясо-пептонний агар та КАА (крохмальо-аміачний агар), для відповідних груп мікрорганізмів.

Поперечний переріз штамбу вимірювали у всіх облікових дерев восени на висоті 20 см від рівня грунту до 5-ти річного віку діаметр штамбу вимірювали штангельциркулем у напрямку ряду і міжряддя з визначенням середнього показника з двох вимірів. Площу поперечного розрізу штамбу визначали за формулою:

П х Д2

У = ----------,

4

де: П – 3,14;

Д – діаметр штамбу, см.

При визначенні сумарної довжини пагонів на дереві вимірювали всі ростові пагони і плодові прутики. Висоту дерева, а також розмір крони вимірювали мірною рейкою.

Об’єм крони визначали за формулою Ноймана (1990):

h x a

V=----------,

1,91

де: h – висота крони, м;

а – середня ширина крони, м;

1,91 – коефіцієнт.

Визначення площі проекції крони проводили за формулою:

У=ПR2,

де: П – 3,14;

R – радіус крони дерева, м.

Освоєння земельної площі кронами дерев визначали у відсотках шляхом поділу площі проекції крони на площу живлення одного дерева і множеної на 100.

Кореневу систему вивчали за методикою В.А.Колєснікова (1974). При цьому розкопували 1/2 частину дерева сорту Фієста пошарово. Корені кожного шару грунту (0—20 см, 21—40 см, 41—60 см) розділяли на фракції за товщиною до 1,0 мм, 1,1—3,0 мм, 3,1—5,0 мм, 5,1—10,0 мм і більше 10 мм та вимірювали їх довжину і масу.

Площу листкової поверхні дерев визначали перед опаданням листя гравіметричним методом за методикою П.В.Кондратенка і М.О.Бублик (1996).

Початок квітування відмічали датою, коли зацвіло 5 – 10% квіток на дереві. Кінець квітування відмічали датою, коли на дереві відцвіло близько 90% квіток, а в 75% квіток осипались пелюстки або вони зовсім побуріли. Початок листопаду – якщо почалось масове осипання листя (осипалось до 25% листків).

Урожай обліковували підрахунком кількості плодів на дереві з наступним множенням на середню масу плоду, яку визначали зважуванням 100 яблук з кожного повторення варіанту. Товарну якість плодів визначали під час збирання урожаю сортуванням за існуючим стандартом ГОСТ 21122-75.

Перед закладанням на зберігання проводили хімічний аналіз плодів. Вміст сухих розчинних речовин визначали рефрактометром РПК-3, титровану кислотність – титруванням 0,1 Н розчином лугу з перерахунком на яблучну кислоту.

Плоди зберігались у плодосховищі ємкістю 800 т, охолодження камер — фріонове.

Економічну ефективність мульчування розраховували за методиками ІС УААН (П.В.Кондратенко, М.О.Бублик, 1996).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили методом дисперсійного аналізу за Б.О.Доспєховим (1985).

Водний та поживний режими грунту. Дослідженнями встановлено, що використання різних мульчуючих матеріалів неоднаково впливали на вологість окремих шарів грунту (рис 1.). Так в середньому за три роки в шарі 0 – 20 см на рівні контролю вона утримувалась в межах (16,5% від абсолютно сухого грунту), у варіантах з мульчуванням тирсою і соломою (16,4 – 16,5%), а в решті варіантів – була нижчою від контролю (14,9 – 15,8%). У шарах грунту 0 – 40 і 0 – 60 см вища вологість була у варіантах з мульчуванням перегноєм і соломою, а в шарі 0 – 60 см, вона наблизилась до рівня контролю у варіанті з мульчуванням плівкою та рубероїдом, що дуже важливо для утримання хорошого рівня вологості грунту в зоні розташування коренів.

Різні мульчуючі матеріали впливали і на вміст елементів мінерального живлення. В шарі грунту 0 – 40 см найбільше нітратного азоту містилося у варіанті із застосуванням для мульчування плівки (23,1 мг/кг грунту) і в варіанті з рубероїдом (18,8 мг/кг грунту). В той час, як у контролі його містилось тільки 13,2 мг.

Найменша кількість нітратного азоту накопичувалось в шарах грунту 0-40 см в варіанті з мульчуванням тирсою (7,7 мг/кг грунту), що пояснюється очевидно посиленням промивних процесів.

У шарі грунту 0 – 20 см рівень забезпечення рухомими формами фосфору в варіанті з мульчуванням плівкою знаходився в межах 40,9 мг на 100 г абсолютно сухого грунту у контрольному варіанті і у варіантах із застосуванням для мульчування перегною і рубероїду він знаходився в межах 39,1—39,9 мг на 100 г абсолютно сухого грунту. Найменше його було в варіантах з мульчуванням соломою та тирсою – 35,4 – 35,5 мг.

У шарі грунту 21—40 см кількість фосфору знаходилась в межах 37,0—35,1 мг на 100 г абсолютно сухого грунту, лише у варіанті з мульчуванням рубероїдом його кількість була на рівні 29,7 мг.

Вміст калію в шарі грунту 0 – 20 см становив у контрольному варіанті – 21,2 мг на 100 г абсолютно сухого грунту, у варіантах з мульчуванням перегноєм, плівкою та рубероїдом 20,2 – 20,7 мг на 100 г абсолютно сухого грунту, а у варіантах мульчуванням з тирсою та соломою лише 18,0—19,0 мг, що пояснюється посиленням промивних процесів.

У шарі 21 – 40 см найбільше калію було у контрольному варіанті 19,7 мг на 100 г абсолютно сухого грунту, на решті варіантів він знаходився в межах 17,4 – 18,8 мг.

Вплив мульчуючих матеріалів на мікробіологічні процеси грунту. Одержані дані (табл.1) свідчать, що із застосованих органічних мульчуючих субстратів найбільшою біогенністю характеризується перегній. Наприклад, загальна кількість мікроорганізмів (актиноміцети, гриби, мікроорганізми на МПА (м’ясо-пептонний агар) у шарі 0 – 10 см перегною більша в 5,9, мікроорганізмів, що засвоюють мінеральні форми азоту (мікрорганізми на КАА (крохмальо-аміачний агар)) – у 13,3, амоніфікаторів – у 12,6, розчиняють Са2(РО4)2 – в 4,2 раза порівняно з прошарком тирси. У перегної активно розвиваються нітрифікатори, вільноживучі діазотрофи (азотобактер і клострідії). У свою чергу, у прошарках тирси та соломи мікроорганізмів цих трьох груп не виявлено.

Завдяки високій біологічній активності прошарку перегною, останній сприятливо впливає на розвиток як таксономічних, так і еколого-трофічних груп мікроорганізмів у шарі грунту 10 – 40 см під перегноєм. Так, загальна кількість мікроорганізмів на даній глибині грунту під прошарком перегною більша в 1,6, мікроорганізмів, які ростуть на КАА – в 1,5, амоніфікаторів – у 2,3, нітрифікаторів – у 1,3, азотобактера – в 1,7, мікроорганізмів, що руйнують органофосфати, – в 1,4, розчиняють Са2(РО4)2 – в 1,8 рази порівняно з даним шаром грунту у варіанті із зрошенням без мульчування

Зрошення позитивно впливає на активність розвитку таксономічних і еколого-трофічних груп мікроорганізмів. Так, у середньому шарі 0—40 см кількість їх на МПА при зрошенні перевищує цей показник у відповідному шарі на варіанті без зрошення у 2,2, грибів – у 6,0 разів. Кількість же актиноміцетів при зрошенні зменшилася в 1,2 рази.

У свою чергу, кількість мікроорганізмів, що споживають мінеральні форми азоту (мікроорганізми на КАА), при зрошенні збільшилася в 1,6, амоніфікаторів – в 1,9, нітрифікаторів – в 1,4, аеробного азотофіксатора – в 1,3, анаеробних – в 1,3, мікроорганізмів, які розчиняють Са2(РО4)2 – в 1,3 раза порівняно з варіантом, де зрошення не застосовували.

Таблиця 1.Вплив мульчуючих субстратів на розвиток мікроорганізмів основних таксономічних груп у чорноземі слабовилугуваному пилувато-легкосуглинковому в насадженні яблуні, млн./ г грунту й субстрату, 2001 р.

Варіант досліду | Шар грунту,

см | Бактерії на МПА | Актино-

міцети | Гриби

Без зрошення і

мульчування | 0-10 | 11,0 | 1,20 | 0,08

10-20 | 6,6 | 0,52 | 0,05

20-40 | 3,8 | 0,44 | 0,03

Зрошення

без мульчування | 0-10 | 32,2 | 0,92 | 0,38

10-20 | 11,4 | 0,42 | 0,23

20-40 | 4,2 | 0,38 | 0,21

Мульчування: перегноєм | 0-10сх | 116,0 | 2,20 | 0,96

10-20 | 15,8 | 0,96 | 0,36

20-40 | 9,6 | 0,62 | 0,13

Тирсою | 0-10сх | 16,6 | 1,82 | 1,53

10-20 | 7,6 | 0,44 | 0,71

20-40 | 4,8 | 0,34 | 0,17

Соломою | 0-10сх | 15,6 | 1,98 | 1,19

10-20 | 6,4 | 0,66 | 0,45

20-40 | 4,4 | 0,38 | 0,24

Плівкою | 0-10 | 19,8 | 0,70 | 0,59

10-20 | 5,6 | 0,48 | 0,17

20-40 | 3,0 | 0,54 | 0,09

Рубероїдом | 0-10 | 20,2 | 1,00 | 0,63

10-20 | 6,0 | 0,66 | 0,27

20-40 | 2,8 | 0,24 | 0,11

Примітка: сх – субстрат

Приріст діаметру штамбу. За п'ять років досліджень найбільший приріст діаметру штамбу у сорту Фієста був у контрольному варіанті, а найменший де застосовували для мульчування тирсу і солому. Цей показник був менший від контролю на 1,3—1,1 мм. У решті варіантів він знаходився в межах 4,2 – 4,4 мм.

У сорту Джонавелд приріст діаметру штамбу у контрольному варіанті становив 7,0мм, в варіанті де для мульчування застосовували перегній і рубероїд – 6,8 – 6,9 мм, а у варіантах з тирсою, соломою та плівкою 6,2 – 6,3 мм.

Найбільша площа поперечного перерізу штамбу дерев у сорту Фієста в середньому за роки досліджень була у варіанті без мульчування (7,3 см2) та при мульчуванні перегноєм і рубероїдом (6,3м2) Така ж закономірність збереглась і по сорту Джонавелд. Площа поперечного перерізу штамбу за роки досліджень характеризується такими показниками: на контрольному варіанті вона становила 10,5 см2, на варіанті з рубероїдом – 10,4 см2, на варіантах, де використовували перегній і плівку – 9,7 см2, а на варіанті, де застосовували для мульчування тирсу – 9,0 см2, що на 1,5 см2 менше контролю.

Сумарний приріст пагонів. Протягом досліджень встановлено, що найбільший сумарний приріст пагонів, сорту Фієста, був у контрольному варіанті (3,0 м), на решті варіантів він знаходився в межах (2,2 – 2,5 м).

У сорту Джонавелд найбільший сумарний приріст пагонів був у контрольному варіанті (4,5 м), на варіанті з мульчуванням рубероїдом (4,1 м), а на решті варіантів він знаходився в межах (3,7 – 3,8 м).

Об'єм крони, площа її проекції та освоєння земельної ділянки кронами дерев. Об'єм крони сорту Фієста показує, (табл. 2) що в 1997 році максимальний об'єм вони займали у варіантах з мульчуванням пристовбурних смуг перегноєм, плівкою, а за даними 1998 року – без мульчування, у 1999 році – у варіантах без мульчування і при мульчуванні перегноєм, рубероїдом і плівкою. У 2000 році максимальний об'єм крони мали дерева у контрольному варіанті, проте у середньому за роки досліджень максимальний об'єм зайняли крони дерев у варіанті без мульчування.

У сорту Джонавелд у 1997 році максимальний об'єм крони зайняли на контрольному варіанті (без мульчування) та варіанті з мульчуванням пристовбурних смуг тирсою, а за даними 1998 року – при мульчуванні плівкою, а в 1999 та 2000 роках – у варіантах з використанням тирси і соломи. У середньому за роки досліджень максимальний об'єм зайняли крони дерев у варіантах без мульчування та при мульчуванні пристовбурних смуг тирсою і соломою.

Із даних таблиці 2 видно, що об’єм крони у сорту Фієста на контрольному варіанті становив 2,7 м3, а на варіантах, де використовували для мульчування перегній і плівку – 2,0 – 2,1 м3., а на варіанті, де застосовували тирсу – 1,7 м3, що на 1 м3 менше,

У сорту Джонавелд об’єм крони на контрольному варіанті і на варіантах, де для мульчування застосовували тирсу і солому, становив 2,8 м3, а на решті він становив 2,6 – 2,7 м3. Отже, істотної різниці не виявлено.

Таблиця 2. Об’єм крони дерев яблуні залежно від мульчування пристовбурних смуг, м3

Варіант досліду | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | Середнє

Сорт Фієста

Без мульчування-контроль | 1,5 | 2,2 | 3,0 | 3,0 | 2,7

Перегній | 1,6 | 1,8 | 2,5 | 1,9 | 2,0

Тирса | 1,5 | 1,6 | 2,1 | 1,6 | 1,7

Солома | 1,1 | 1,6 | 2,1 | 1,5 | 1,7

Плівка | 1,6 | 1,9 | 2,5 | 2,0 | 2,1

Рубероїд | 1,5 | 1,7 | 2,5 | 1,7 | 1,9

НІР05 | 0,2 | 0,3 | 0,8 | 0,4

Сорт Джонавелд

Без мульчування-контроль | 2,0 | 2,4 | 2,9 | 3,1 | 2,8

Перегній | 1,9 | 2,4 | 3,0 | 2,7 | 2,7

Тирса | 2,0 | 2,4 | 3,8 | 2,9 | 2,8

Солома | 1,9 | 2,4 | 3,3 | 2,8 | 2,8

Плівка | 1,8 | 2,5 | 2,9 | 2,5 | 2,6

Рубероїд | 1,9 | 2,4 | 3,1 | 2,6 | 2,7

НІР05 | 0,9 | 0,2 | 0 | 0,1

У середньому за 1997 – 2000 роки більшу висоту мали дерева сорту Фієста без мульчування і при мульчуванні пристовбурних смуг перегноєм, а в сорту Джонавелд – без мульчування і при мульчуванні пристовбурних смуг тирсою.

Листкова поверхня дерев. За роки досліджень встановлено, що у сорту Фієста листкова поверхня була більшою у варіантах де для мульчування використовували рубероїд та плівку (6301,1 – 6194,7 м2), на контрольному варіанті (6192,5 м2), а найменшою у варіанті з тирсою (4186,1 м2).

У сорту Джонавелд листкова поверхня становила 9797,7 м2 на контрольному варіанті у порівнянні з варіантом де для мульчування дерев у ряду застосовували тирсу 8754,3 м2, що менше на 1043,4 м2. На решті варіантів істотної різниці не виявлено.

Спостереження 1998 – 2000 років показали, що листкова поверхня на 1 га саду у сорту Фієста була найбільша у варіанті, де для мульчування застосовували рубероїд, а у сорту Джонавелд — у варіанті, де для мульчування використовували солому. При використанні для мульчування тирси і відсутності поливу відзначається зменшення листкової поверхні по обох сортах у межах 1043,4—2006,4 м2 на 1 га саду.

Рівень освітлення. У сорту Джонавелд рівень інтенсивності світла біля основи крони становить 44,5% від інтенсивності світла через 1 м від основи. Особливих відхилень в інтенсивності світла на відстані 1 м від основи крони у південному і північному напрямках не виявлено.

У сорту Фієста рівень інтенсивності світла поблизу основи крони становить 47,3% від інтенсивності світла через 1 м від основи. У кроні дерева у північному і південному напрямках суттєвої різниці не виявлено.

Висока фотосинтетична продуктивність листя властива кронам, що мають товщину шатра до 1,5 – 2 м. Тому на даний час цим вимогам підходить формування насаджень по типу стрімкого веретена на карликових підщепах.

У сорту Фієста видно, що найменша кількість хлорофілу в листі була на варіанті, де мульчування в рядах проводили плівкою 0,660 мг в 1 г сирої наважки, в той же час на контролі – 0,864 мг або на 0,204 мг більше. У сорту Джонавелд найменше (0,646 мг) хлорофілу на 1 г сирої наважки відмічено на варіанті, де застосовували мульчування дерев у ряду тирсою. В цілому відмічається тенденція до незначного зменшення хлорофілу в листі при застосуванні мульчування дерев у рядах.

Архітектоніка кореневої системи. При всіх способах утримання грунту в пристовбурних смугах в саду, крім контролю (без мульчування), коренева система, п’ятирічного яблуневого саду, в основному розміщувалась у шарі грунту 0 – 60 см. Їх довжина склала 50,5 м у шарі грунту 0 – 20 см, що становить від усієї довжини кореневої системи 72,9%, їх маса дорівнює 62,9 г (58,3% від маси всієї кореневої системи). Довжина коренів у шарі грунту 21 – 40 см становить 11,2 м (16,2%). Ці корені мають масу (по вазі) 33,9 г, що складає 31,4%. Довжина коренів у шарі грунту 61 – 80 см становить 0,5 м, від усієї довжини це 0,8%, а їх маса 0,12 г, тобто 0,1%.

У другому варіанті, в якому мульчування пристовбурних смуг проводили перегноєм, основна маса коренів розміщувалась у верхньому шарі грунту (0—20 см) і склала 76,0% від маси всих коренів. У цьому ж шарі розмістилась найбільша кількість коренів, довжина яких склала 27,4 м, що становить 57,7% від загальної довжини.

При мульчуванні перегноєм пристовбурних смуг корені більш рівномірно розміщувались у шарі грунту 0—60 см. У варіанті, де мульчування проводили тирсою, розміщення коренів було інше. У верхньому шарі грунту 0—20 см знаходилась майже вся маса коренів (89,0%), їх довжина склала 32,8 м (92,7%), коли довжина всіх коренів даного дерева становила 35,4 м.

У варіанті, де мульчування пристовбурних смуг проводилось соломою, теж спостерігається більш рівномірне розміщення коренів по всьому шарі грунту (0—60 см), як і при мульчуванні перегноєм. Коренів на долю верхнього шару грунту припало по довжині лише 9,3 м (68,4%), а їх маса дорівнювала 23,7 г (68,3%). У шарах грунту 21—40 і 41—60 см довжина всіх коренів склала відповідно 21,3% і 10,3%, а їх маса – 20,7% і 11,0%.

Отже, різні види мульчуючих матеріалів значно вплинули на кореневу систему і розташування коренів в окремих шарах грунту.

Квітування та зав’язування дерев. За роки досліджень найвищий бал квітування у сорту Фієста відмічено у варіантах де для мульчування використовували солому та рубероїд – 3,6 бали, а найнижчий у контрольному варіанті – 2,9 бали, у решті варіантів – 3,3 бали.

У сорту Джонавелд найвищий бал квітування був у варіантах де мульчування проводили перегноєм та соломою 3,5 – 3,6 бали, найнижчий у контрольному варіанті – 2,7 бали, а нарешті варіантів – 3,3 – 3,4 бали.

Найвищий відсоток зав’язування плодів у сорту Фієста протягом досліджень був у контрольному варіанті – 11,7% та у варіанті де для мульчування використовували тирсу – 11,5%, у решті варіантів він характеризувався такими показниками: перегній – 10,7%, рубероїд – 9,5%, плівка – 8,4%, а найменший у варіанті з мульчуванням соломою – 7,7%.

У сорту Джонавелд найвищий відсоток зав’язування плодів був у варіанті з мульчуванням тирсою – 4,1%,та у контрольному варіанті – 3,8%, у варіантах з мульчуванням перегноєм, соломою, рубероїдом він був у межах – 2,8 – 3,4%, а найнижчий у варіанті де мульчування проводили плівкою – 2,5%.

Продуктивність дерев. У сорту Фієста середня урожайність за три роки на контрольному варіанті становила – 28,4 т/ га, а у решті варіантів 24,3 – 25,7 т/ га, а у варіанті з використанням для мульчування тирси вона істотньо нижча порівняно з іншими лише – 20,9 т/ га.

У сорту Джонавелд найбільшу врожайність — 26,3 т/ га за роки досліджень мали дерева на контрольному варіанті – без застосування мульчуючих матеріалів. На варіантах, де застосовували мульчування дерев яблуні перегноєм, плівкою та рубероїдом вона відповідно склала – 24,1—25,1 т/ га. Найменше врожайність плодами була у варіантах з тирсою та соломою – 21,1 т/ га.

Товарність і лежкість плодів. Товарна якість плодів за роки досліджень була високою. Так, у сорту Фієста товарна якість плодів становила 94—96% вищого сорту і 4—6% першого, у сорту Джонавелд товарна якість плодів становила 97—98% вищого сорту і 2—3% першого.

Висока товарна якість була досягнута за рахунок ручного нормування плодів у червні, а в 2000 році — у червні і повторно (частково) — в липні.

Таблиця 3.Вплив мульчування грунту в рядах на урожайність, т/ га

Варіант досліду | Роки

1997 | 1998 | 2000 | Середнє

Сорт Фієста

Контроль | 7,4 | 37,0 | 40,8 | 28,4

Перегній | 6,6 | 29,3 | 39,4 | 25,1

Тирса | 3,7 | 26,9 | 32,0 | 20,9

Солома | 5,0 | 30,6 | 37,8 | 24,5

Плівка | 6,1 | 26,9 | 40,0 | 24,3

Рубероїд | 7,7 | 30,9 | 38,4 | 25,7

НІР05 | 0,3 | 0,4 | 0,6

Сорт Джонавелд

Контроль | 13,6 | 23,7 | 41,3 | 26,3

Перегній | 13,3 | 21,0 | 40,2 | 24,8

Тирса | 13,3 | 16,8 | 33,3 | 21,1

Солома | 11,7 | 18,1 | 33,8 | 21,2

Плівка | 12,2 | 22,4 | 37,6 | 24,1

Рубероїд | 13,6 | 24,5 | 37,3 | 25,1

НІР05 | 0,1 | 0,4 | 0,4

Тривалість зберігання плодів склала 173 дні з виходом товарних плодів біля 90%, в т.ч. І-го сорту 80,7%. Відходів було в межах 11%, в т.ч. технічного браку 5,8% та 5,2% абсолютного браку.

Дослідженнями встановлено, що для сортів Фієста і Джонавелд оптимальною температурою при зберіганні є 0°С, при цьому плоди зберігались від 5,5 до 8,5 місяців.

Економічна ефективність. Найвища собівартість плодів була в сорту Фієста у варіантах де для мульчування пристовбурних смуг використовували плівку і рубероїд (0,68 – 0,70 грн../кг), в зв’язку з високою ціною мульчуючих матеріалів. Рівень рентабельності в варіантах з соломою та перегноєм становив (109 – 115%). Окупність коштів у варіанті де використовували перегній була найвища і складала 2,2 грн../1грн. затрат.

Таблиця 4. Економічна ефективність виробництва плодів яблуні залежно від способів мульчування грунту (середнє за 1997 – 2000 рр.)

Варіант

досліду | Урожай-ність,

т/ га | Затрати грн../ га | Собівар-тість, грн../ кг | Валовий доход,

тис. грн../ га | Прибу-ток,

тис. грн../ га | Рівень рента-бельнос-ті, % | Окупність витрат,

грн../1 грн.. затрат

Сорт Фієста

Без муль-чування —контроль |

28,2 |

14064 |

0,50 |

28,2 |

14,1 |

100 |

2,0

Перегній | 25,1 | 11744 | 0,47 | 25,1 | 13,4 | 115 | 2,2

Тирса | 20,8 | 11060 | 0,53 | 20,8 | 9,7 | 87 | 1,9

Солома | 24,5 | 11736 | 0,48 | 24,5 | 12,8 | 109 | 1,9

Плівка | 24,2 | 16518 | 0,68 | 24,2 | 7,7 | 47 | 1,5

Рубероїд | 25,6 | 17948 | 0,70 | 25,6 | 7,7 | 43 | 1,4

Сорт Джонавелд

Без муль-чування —контроль |

26,1 |

14067 |

0,54 |

26,1 |

12,1 |

86 |

1,9

Перегній | 24,8 | 11798 | 0,48 | 24,8 | 13,0 | 110 | 2,1

Тирса | 21,1 | 11068 | 0,52 | 21,1 | 10,0 | 90 | 1,9

Солома | 21,2 | 11712 | 0,55 | 21,2 | 9,5 | 81 | 1,8

Плівка | 24,0 | 16503 | 0,69 | 24,0 | 7,5 | 45 | 1,5

Рубероїд | 25,1 | 17942 | 0,71 | 25,1 | 7,2 | 40 | 1,4

У сорту Джонавелд найвища собівартість була у варіантах де для мульчування пристовбурних смуг використовували плівку і рубероїд (0,69 – 0,71 грн../кг), в зв’язку з високою вартістю мульчуючих матеріалів. Рівень рентабельності у варіантах з тирсою та перегноєм становив (90 – 110%). Окупність коштів у варіанті де використовували перегній була найвища і складала 2,1 грн../1грн. затрат.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Площа проекції крони у варіантах з мульчуванням дерев тирсою і соломою становила 1,7–1,9 м2 або була менша від контролю на 1,3–1,5 м2. Освоєння земельної площі кронами дерев у контрольному варіанті досягло 84,6% проти 47,5–50,4% (солома, тирса), що менше контролю на 37,1–34,2% відповідно.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

·

·

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.

2.

3.

4.

5.