ANNOTATION
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХОДАКЕВИЧ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ
УДК 331.57
БЕЗРОБІТТЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ-2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.
Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент
Лазня Ігор Вікторович,
Держкомрезерв України,
заступник Голови
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Ворона Валерій Михайлович,
Інститут соціології НАН України, директор
кандидат економічних наук, доцент
Садовий Микола Миколайович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, доцент
кафедри економічної теорії
Провідна установа: Інститут економіки НАН України,
відділ економіки праці і зайнятості населення,
м. Київ
Захист відбудеться 20 грудня 2001 р. о 16-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.
Автореферат розісланий 20 листопада 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук, професор А.Е Фукс
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Трансформація економіки України – складний, суперечливий, системний процес, який супроводжується певними кризовими явищами. Це проявляється у асинхронності формування окремих ринків і ринкових структур, диспропорціях між ними, і як наслідок, падінні рівня виробництва, скороченні інвестиційної активності, зниженні життєвого рівня населення, звуженні споживчого ринку та недовикористанні трудового потенціалу, зокрема у формі безробіття. Людина виступає головним і вирішальним фактором продуктивних сил, а ступінь розвитку останніх – головний критерій суспільно-економічного прогресу. Подальший розвиток національної економіки потребує значного підвищення використання людських ресурсів. В зв’язку з цим розв’язання проблеми безробіття в умовах трансформації економіки України повинно стати одним із пріоритетних завдань економічної політики. Це зумовлює необхідність більш глибокого теоретичного дослідження суті та причин виникнення безробіття.
Аналіз сучасного стану безробіття дає можливість дійти висновку, що напрямки розв’язання цієї проблеми повинні включати досить різнопланові заходи, не обмежуючись лише сферою трудових відносин. Розробка ефективної економічної стратегії вимагає комплексного підходу до вирішення економічних, соціальних, політичних проблем, які безпосередньо впливають та визначають стан безробіття.
Ретроспективний аналіз економічної думки свідчить про неоднорідність пояснення причин виникнення безробіття на різних етапах еволюції економіки. Окремі аспекти безробіття, причини його виникнення досліджуються у творах авторів фундаментальних праць А.Сміта, Д. Рікардо, К.Маркса, М. Фрідмена, А. Маршалла, Дж.М. Кейнса, Т.Мальтуса, Д. Хікса, К.Макконнелла, С. Брю, С. Фішера. Кожен з названих авторів висвітлює свої підходи до суті та причин виникнення цього явища.
Тенденції безробіття в умовах трансформації економіки розглянуті у працях російських вчених С. Аукуціонека, Л.Абалкіна, И.Бушмаріна, Н.Вишневської, С. Котляра, А. Лівшиця, І. Малахі, А. Нещадина, Н.Нікіфорової, А.Семенова, И.Ушакова, Р.Цвилєва,. Значний внесок у вивчення проблеми безробіття, його особливостей в Україні внесли такі вітчизняні вчені, як Д.Богиня, Г.Волинський, В. Геєць, В.Герасимчук, О. Грішнова, І.Давидова, В.Дем’яненко, С.Дзюба, С.Дорогунцов, С.Кузнєцова, Е. Лібанова, Г. Лук’янова, С. Мочерний, В.Онікієнко, І.Петрова, В. Петюх, В.Савченко, М. Соколик, А. Чухно, Л.Шевченко.
Враховуючи вагомі здобутки в дослідженні окремих аспектів безробіття, цілеспрямованого та комплексного теоретичного аналізу причин його виникнення в умовах становлення нової економіки з урахуванням інституційних чинників та глобалізації в економічній теорії ще не досягнуто. Назріла необхідність дослідження нових тенденцій і особливостей прояву безробіття в умовах трансформації економіки України та розробки напрямків розв’язання цієї проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії Київського національного економічного університету (тема “Теоретичні проблеми становлення нової економічної системи в Україні”, № державної реєстрації 0198V000784). Роль автора в дослідженні цієї теми полягала в тому, що він у розділі “Соціально-економічні наслідки становлення нової економічної системи” проаналізував соціально-економічні наслідки безробіття в умовах трансформації економіки України.
Мета і задачі дослідження. Виходячи з досягнутого рівня теоретичної і практичної розробки проблеми, мета дисертаційної роботи полягає у розробці пропозицій щодо напрямків розв’язання проблеми безробіття в умовах трансформації економіки Україні за допомогою сприяння росту реального сектора виробництва та адекватних заходів соціально-економічної політики на ринку праці.
Відповідно до вказаної мети поставлені та розв’язані наступні задачі дослідження:
- провести теоретико-методологічний аналіз підходів різних економічних шкіл щодо визначення причин безробіття, його видів та форм в економічній системі;
- визначити основні фактори впливу на безробіття та проаналізувати закономірності його виникнення та розвитку;
- з’ясувати стан безробіття та його причини в умовах трансформації економіки України;
- проаналізувати соціально-економічні наслідки безробіття в Україні.
Об’єкт дослідження – трудові відносини та їх особливості в трансформаційній економіці.
Предмет дослідження – безробіття, причини його виникнення та специфіка в умовах трансформації економіки України.
Методи дослідження - методологічною основою дисертаційного дослідження є системний підхід. У роботі використано методологічні елементи законів діалектики, методи наукової абстракції, аналізу та синтезу. В основі аналізу явища безробіття, причин його виникнення лежить комплексний підхід, який базується на теоретичних та практичних положеннях робіт вітчизняних та зарубіжних вчених. Це дозволяє вивчати окремі економічні процеси із загальних позицій у рамках розвитку і взаємодії їх елементів. Для визначення особливостей безробіття в умовах трансформації економіки було використано окремі статистичні методи: факторний, порівняльний аналіз, зокрема порівняння в динаміці, табличне й графічне зображення даних. Розрахунки й побудова графіків виконані із застосуванням табличного редактора Microsoft Excel.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає в наступному:
- уточнено визначення сутності безробіття, що представляє собою складне соціально-економічне явище, за якого люди, що хочуть і можуть працювати, не можуть знайти відповідну роботу внаслідок нездатності суспільства в силу як об’єктивних, так і суб’єктивних причин створити умови для раціонального застосування здібностей і таланту людей;
- визначені та проаналізовані пріоритетні чинники, що вливають на безробіття. До таких чинників відносяться: економічний цикл, структурна криза, обсяг сукупного суспільного попит, рівень капітальних вкладень в фонди виробничого призначення, співвідношення між нагромадженням і споживанням у структурі національного доходу, розвиненість ринку праці;
- проаналізовано та надано обґрунтовану оцінку стану безробіття, визначено особливості безробіття в умовах трансформації економіки України (на відміну від високорозвинених країн, в Україні рівень освіти офіційно зареєстрованих без-робітних є практично таким же як і зайнятих; безробіття носить такі форми: за відкритістю – це приховане безробіття; за тривалістю – довгострокове і застійне; за рівнем – критичне, за статтю – жіноче; за віком - молодіжне). Уточнено визначення сутності прихованого безробіття, як специфічного явища, що представляє собою, по-перше, форму недовикористання (неефективного використання) праці офіційно зайнятих працівників, по-друге – форму недовикористання праці людей, що формально не мають роботи і при цьому не зареєстровані державними структурами зайнятості як безробітні внаслідок як суб’єктивних, так і об’єктивних причин. З’ясовано, що однією з основних причин прихованого безробіття виступає низький рівень оплати праці;
- виявлені соціально-економічні наслідки безробіття (економічні, соціальні, фінансові, культурні, демографічні) та їх вплив на загальний відтворювальний процес економіки (деградація трудового потенціалу, зростання соціальної нестабільності, зменшення обсягу валового внутрішнього продукту внаслідок недовикористання виробничого потенціалу країни);
- обґрунтовано необхідність застосування комплексного підходу щодо вирішення проблеми безробіття. Цей підхід повинен включати синхронне проведення макроекономічної, соціально-економічної та інституціональної політики. Для забезпечення робочими місцями безробітних вирішальну роль має відігравати розвиток реального сектора економіки країни;
- запропоновані підходи щодо напрямків удосконалення державної соціальної політики на ринку праці та методи організації соціального захисту різних груп безробітних. А саме, впровадження альтернативи масовим звільненням, сприяння поверненню на роботу за допомогою: заходів “пропозиції” метою яких є скорочення тривалості безробіття та заходів “попиту” (створення робочих місць шляхом розширення державного сектору, розвитку малих і середніх підприємств).
- розроблені конкретні пропозиції щодо зменшення рівня безробіття на основі нових цільових орієнтирів і пріоритетів економічної політики. Соціальний захист безробітних має бути пріоритетним, однак не першочерговим завданням. Головним орієнтиром економічної стратегії повинно стати збільшення внеску фактора робочої сили (трудового потенціалу, людського капіталу) в економічне зростання.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати мають не тільки теоретико-методологічне, а й прикладне значення для вирішення конкретних економічних проблем. Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані для наукового обґрунтування та підготовки вищими органами державної влади документів законодавчого, програмного характеру, орієнтованих на розвязання проблеми безробіття в умовах трансформації економіки.
Наукові результати дослідження були використані автором при розробці в Науково-дослідному інституті праці і зайнятості населення теми “Участь у розробці проекту державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки” (довідка №06/1-195-1 від 12.09.2001). Рекомендації і висновки щодо державного регулювання зайнятості населення, необхідності застосування комплексного підходу при розв’язанні проблеми безробіття були схвалені Вченою радою інституту і направлені для практичного використання у Міністерство праці та соціальної політики України. Пропозиції щодо сприяння політики зайнятості населення в умовах ринкових трансформацій, соціального захисту безробітних були використані в практичній діяльності Міністерства праці та соціальної політики при підготовці проекту Державної Програми зайнятості населення на 2001-2004 роки (довідка №130/В від 13.09.2001.). Результати дисертаційного дослідження були використані у навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні курсу лекцій з політичної економії (довідка від 13.10.2001 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на міжнародній науково-теоретичній конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)” (м. Київ, 25-26 листопада 1999 р.); науковому симпозіумі “Україна на зламі тисячоліть: ідеологія та механізм реалізації реформ” (м. Київ, 20 квітня 2000р.); науково-практичній конференції “Управління зайнятістю в умовах трансформації економіки України”) (м. Київ, 22 червня 2000 р.); міжнародній науково-теоретичній конференції “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)” (м. Київ, 26-27 жовтня 2000 р.); міжнародній науково-теоретичній конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 25-27 квітня 2001р.), а також на засіданнях кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету.
Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,15 д.а., зокрема: 4 статті у фахових наукових виданнях обсягом 1,4 д.а., матеріали і тези 5-ти доповідей та виступів на конференціях (1 тези опубліковано у співавторстві).
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 178 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 3 таблиці (викладені на 3 сторінках), 2 рисунки (викладено на 2 сторінках) та 19 додатків (розміщені на 22 сторінках). Список використаних літературних джерел налічує 158 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об'єкт дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.
У розділі 1 “Методологія наукового дослідження проблеми безробіття” з'ясовуються методологічні принципи аналізу безробіття, досліджуються його форми та види, закономірності динаміки.
Проблема безробіття бере свій початок з історичного процесу відокремлення робітника від засобів виробництва, або, інакше кажучи, з первинного нагромадження капіталу, який супроводжувався поступовим перетворенням селян в найманих робітників. Для розуміння ситуації завжди доцільно розглядати сукупність результатів усіх досліджень і знахідок заради одержання найбільш об’єктивної оцінки явища. Одним із ключових моментів в розкритті характеру історичного становлення й сучасного стану безробіття виступає всебічна оцінка еволюції поглядів щодо цієї проблеми в рамках напрямків економічної думки.
На основі аналізу економічної думки щодо причин безробіття в дисертаційному дослідженні відстоюється точка зору, що кожне економічне явище (в тому числі і безробіття) виникає і розвивається під впливом багатьох факторів, які є відображенням економічних, політичних, соціальних, демографічних чинників, управлінських дій та національно-історичних особливостей кожної окремо взятої країни.
Серед факторів організації економіки основним виступає людина і її праця, тому від включення людини у продуктивну діяльність залежить розвиток як самої людини, так і суспільства в цілому. Праця виступає процесом реалізації фізичних і творчих здібностей людини, фактором соціально-економічного розвитку, суспільного прогресу та умовою задоволення різноманітних потреб людини. Враховуючи це, автором сформульоване авторське визначення безробіття як складного соціально-економічного явища, за якого люди, що хочуть і можуть працювати, не можуть знайти відповідну роботу внаслідок нездатності суспільства в силу як об’єктивних, так і суб’єктивних причин створити умови для раціонального застосування здібностей і таланту людей. Такими причинами виступають техніко-технологічні, організаційно-виробничі, соціально-економічні та інші фактори розвитку економіки. Це дозволяє розглядати безробіття як складне явище безліччю взаємодіючих елементів, інтенсивність впливу і спрямованість яких постійно змінюється. Тож до дослідження цього явища необхідно підходити комплексно, застосовуючи методи систематизації, аналізу, діалектики, спостереження тощо.
В роботі удосконалено класифікацію форм та видів безробіття (рис.1). В основу класифікації видів безробіття покладено соціально-економічні причини, які його викликають. В зв’язку з цим слід розрізняти такі види безробіття: економічне, інституційне, фрикційне та структурне. В економічному та структурному безробітті автор виокремлює інші різновиди, які об’єднані однією причиною їх виникнення. В роботі доведено, що кожен із перелічених видів безробіття може приймати різні форми, які автор пропонує класифікувати за рівнем безробіття, тривалістю, відкритістю, віком, статтю. На основі класифікації форм і видів безробіття вивчені взаємозв’язки останніх.
На основі порівняльного аналізу структурного і фрикційного видів безробіття в роботі приводяться висновки про відмінність між ними: “фрикційні” безробітні мають навички, вміння, які вони можуть відразу продати, “структурні” безробітні, щоб одержати нову роботу, потребують перепідготовки, додаткового навчання, іноді зміни місця проживання. До того ж, як вже відзначалося, фрикційне безробіття має короткостроковий характер, в той час як структурне – довгостроковий (в зв’язку з чим несе в собі більш тяжкі соціально-економічні наслідки для суспільства).
У дисертаційній роботі обґрунтовується висновок, що проблему безробіття не можна досліджувати у відриві від праці. Зайнятість і безробіття тісно взаємопов’язані між собою. Зайнятість є умовою реалізації працівником своїх здібностей і функцій. Людина повинна мати можливості для того, заради чого вона існує, - для власної творчої реалізації. До того ж, людина виступає головним і вирішальним фактором продуктивних сил, а ступінь розвитку останніх – це головний критерій суспільно-економічного прогресу. Тож повна зайнятість є важливим фактором соціально-економічного розвитку країни. Однак її не слід розуміти як обов’язкову зайнятість у суспільному виробництві. Повна зайнятість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи. Іншими словами, усі, хто бажає і здатний працювати, повинні бути забезпечені роботою.
Умовні позначення:
- форма; - вид; - вплив.
Рис. 1. Класифікація форм і видів безробіття
В роботі обґрунтовано новий методологічний підхід щодо дослідження проблеми безробіття у взаємозв’язку з факторами, які активно на його впливають. На думку автора це дасть змогу дослідити та дати адекватну оцінку виникнення безробіття в Україні на сучасному етапі її економічного розвитку. Такими факторами виступають: циклічні коливання; структурні кризи; сукупний суспільний попит; співвідношення між нагромадженням і споживанням у структурі національного доходу; розвиненість ринку праці.
Ретроспективний аналіз циклічних коливань дав нам підстави розгля-дати середні цикли як найдієвіші серед інших циклів щодо впливу на безробіття і економічний розвиток національних економік в умовах циклічності.
Теоретичне узагальнення поглядів на причини структурних криз дає підстави стверджувати, що структурна криза має комплекс певних ознак. Вона характеризується тривалою стагнацією в традиційно важливих галузях і секторах виробництва, в той час як нові га-лузі можуть розвиватися прискореними темпами (дія закону нерівномірно-го економічного розвитку); невідповідністю існуючих форм організації та регулювання економіки новим реаліям; неузгодженістю у розвитку різних типів структур економіки (технологічних, соціальних, економічних та ін.); тривалим порушенням у грошово-кредитній, валютній та фінансовій сферах (порушення закону грошового обігу), зовнішній торгівлі. Отже, структурні кризи різким тривалим скороченням виробництва і відповідним структурним безробіттям, знеціненням попередньої кваліфікації, посиленням міграції ро-бочої сили, порушенням нерівномірності між основними еле-ментами продуктивних сил (між засобами і предметами праці, засобами виробництва і працівниками та ін.), між складовими частинами технологічного способу виробництва. В роботі доводиться, що однією з форм прояву структурних криз є регіональні кризи, тоб-то тривале відставання у розвитку окремих територій, їх низька інтегрованість в національну економічну систему, недо-статній розвиток соціальної сфери.
Економічний прогрес, розвиток виробництва, зайнятість, система виробничих відносин проявляються через сукупний суспільний попит. Для покриття сукупного суспільного попиту важливе значення має вдосконалення структури використання національного доходу, який складається з фондів нагромадження та споживання. Нагромадження є необхідною умо-вою розширеного відтворення всіх елементів економічної сис-теми: технологічного способу виробництва (в єдності продук-тивних сил і техніко-економічних відносин), відносин влас-ності та господарського механізму. Матеріальною ж основою такого відтворення є виробництво зростаючого обсягу матері-альних благ та послуг. Хоч величина нагромадження є необхідною умовою розширеного відтворення, проте ефективність викори-стання його буде вирішальною для економічного зро-стання і зменшення рівня безробіття. Його цільове призначення — це не тільки збільшення багатства, а й досягнення якісних змін у робочій силі: накопичення знань, підвищення кваліфікації, розвиток фізичних і ду-ховних здібностей працівників, без чого неможливе економічне зростання.
Існування та виникнення безробіття тісно пов’язане з ринком праці, який є невід’ємною складовою частиною системи ринкового господарства. Через ринок праці проходять, схрещуючись в ньому, три взаємопов’язаних еволюційних потоки: 1) розвиток економіки (матеріально-технічних елементів і структур); 2) розвиток людини (загальної і професіональної культури, моральних якостей, творчих можливостей), як основної продуктивної сили; 3) розвиток суспільних відносин (відносин власності, виробничих зв’язків, відносин державних і недержавних структур). Вони утворюють основу прогресу в суспільстві, його головний зміст. Через ринок праці кожна галузь отримує необхідні їй кадри. Ринок праці оперує трудовими ресурсами не тільки певного професійно-кваліфікаційного складу, але й певних культурних і етико-правових характеристик, адекватних вимогам економіки. Це дозволяє розглядати робочу силу, що виступає на ринку праці, в якості власника і продавця особливо важливих для економіки товарних цінностей – знань, кваліфікації, моральних якостей і творчих можливостей.
У розділі 2 “Особливості безробіття в України” розглядаються особливості прояву безробіття, досліджується вплив останнього на загальний відтворювальний процес в умовах трансформації економіки України.
Використовуючи порівняльний аналіз, дисертант розділяє дві напрямки ринкових перетворень: перший напрямок передбачає перетворення виробничих відносин, тобто здійснення роздержавлення, приватизації, демонополізації економіки та налагодження ефективного функціонування підприємств у руках нових власників (формаційний підхід); другий - передбачає перетворення продук-тивних сил, структурну перебудову економіки на основі переходу на но-вий технологічний спосіб виробництва (цивілізаційний підхід). Враховуючи наслідки ринкових перетворень (падіння обсягів виробництва, зростання безробіття), сутність ринкових перетворень в Україні полягають у перерозподілу суспільного багатства на користь вузького прошарку людей.
На основі аналізу особливостей безробіття в умовах трансформації економіки автор виводить гіпотезу, що залежність між офіційним рівнем безробіття і темпами інфляції в Україні (табл.1) не відповідає відомому в світовій практиці положенню (крива Філіпса) внаслідок дисбалансу між динамікою цих показників та відсутності багатьох складових, які регулюють економічні стосунки як такі, що властиві суто ринковій економіці, тому зв’язок між ними не може бути визначений формальними характеристиками. В цілому ми припускаємо, що в даному напрямку необхідно продовжити дослідження.
Таблиця 1
Динаміка рівня безробіття та інфляції в Україні у 1992-2000 рр. (на кінець року) |
1992 |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 | Рівень безробіття, % (за даними Держкомстату) |
0,3 |
0,3 |
0,3 |
0,5 |
1,3 |
2,3 |
3,7 |
4,3 |
4,2 | Рівень безробіття, % (за даними МОП) | ... | ... | ... |
5,6 |
7,6 |
8,9 |
11,3 |
11,9 |
11,5 | Рівень інфляції, % до попереднього періоду |
2100,5 |
10255 |
501,1 |
281,7 |
139,7 |
110,1 |
120,0 |
119,2 |
125,8
Дослідження показало, що падіння обсягів виробництва в Україні не корелюється в певній мірі зі скороченням зайнятості, що свідчить про значне завищення на підприємствах чисельності робочої сили від-носно потреб виробництва, що виражається у масштабному прихованому безробітті. Загострює ситуацію те, що інвестиційна криза і пов'язаний з нею спад виробництва в усіх галузях, зумовили досить відчутне скорочення попиту на робочу силу і збільшення кількості безробітних. Переважна більшість підприємств різник форм власності має спрацьовані основні виробничі фонди (у 1999 році ступінь зносу фондів виробничого призначення дорівнював 47,9%, в тому числі в промисловості - 48,2%; в будівництві - 42,8%; в сільському господарстві - 49,6%), що призводить до руйнації механізму збереження ефективних і створення нових робочих місць. Тобто, у найближчі роки можна очікувати лише зменшення фізичної кількості робочих місць, через що значно ускладнюється становище у сфері зайнятості населення. На наш погляд, внаслідок такої ситуації безробіття набуло циклічного характеру (дія середніх промислових циклів). Як показав аналіз, на загальному фоні падін-ня інвестиційної активності і обсягів виробництва суб'єктів господарювання різних форм власності масового вивільнення працівників з сфери економіки України не відбувається. На думку автора, така ситуація обумовлює перехід надлишку робочої сили в стан прихованого без-робіття.
На думку автора, в основі утворення прихованого безробіття лежать не тільки економічні, але й політичні причини. Відбулася консервація нераціональної зайнятості в чималій мірі по політичних мотивах, обумовлених бажанням уникнути соціальних конфліктів. На цьому підґрунті автор робить висновок, що попит на працю в Україні має властивість низької еластичності або навіть повної нееластичності, в основі чого лежить штучно створене заниження рівня оплати праці (табл.2), що дає змогу роботодавцям навіть в умовах кризи утримувати резерв робочої сили, що призводить до виникнення і зростання прихованого безробіття. Низький рівень оплати праці української робочої сили, посилений до того ж невиплатами заробітної плати, ліквідував, власне, кажучи стимули до заміни її дорогою уречевленою працею.
Таблиця 2
Динаміка реального ВВП, продуктивності праці, чисельності зайнятих, і реальної заробітної плати в 1991-1999 рр. відносно 1990 р. в Україні, % |
1991 |
1992 |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
ВВП | -8,7 | -17,7 | -29,4 | -45,6 | -52,2 | -57,0 | -58,3 | -59,1 | -59,2 |
Продуктивність праці | -7,7 | -12,9 | -22,9 | -39,4 | -46,3 | -49,1 | -50,7 | -49,1 | -47,0 |
Чисельність зайнятих | -1,6 | -3,5 | -5,9 | -9,4 | -6,7 | -8,7 | -11,0 | -12,2 | -14,2 |
Реальна заробітна плата | -12,8 | -26,4 | -70 | -73,2 | -69,7 | -71 | -71,6 | -72,5 | -74 |
В процесі дослідження виявлено, що інституційне безробіття, яке існує в Україні, має такі причини: нерозвиненість ринку праці, низький рівень та несвоєчасні виплати заробітної плати, відносно високий для умов трансформаційного періоду рівень оподаткування фізичних і юридичних осіб.
Аналіз особливостей безробіття дозволяє стверджувати, що на відміну від високорозвинених країн, де рівень освіти безробітних є істотно нижчим порівняно з зайнятими, в Україні за рівнем освіти офіційно зареєстровані без-робітні практично не поступаються зайнятим (питома вага осіб з вищою освітою у 1998 р. дорівнювала серед безробітних – 26,6%, серед зайнятих – 31,2%, у 1999р. – 31,3% і 41% відповідно). Внаслідок поширення безробіття відбувається втрата інтелектуального потенціалу. Якщо враховувати те, що місце країни у світовому господарстві визначається її можливостями в сфері виробництва наукоємної продукції, інтенсивністю освоєння новітніх тех-нологій, що, в свою чергу, визначається інтелектуаль-ним потенціалом країни та рівнем його використання, ситуація в сфері науково-технічного розвитку в Україні здається критичною.
Удосконалена та поглиблена класифікація безробіття за видами і формами дозволила встановити, що безробіття в Україні має такі види: структурне, в якому виокремлюються регіональне, конверсійне безробіття; циклічне; фрикційне та інституційне. В свою чергу ці види безробіття перебувають у наступних формах: за відкритістю – приховане і видиме (офіційне) безробіття; за тривалістю – довгострокове і застійне; за рівнем – критичне; за статтю – жіноче; за віком – молодіжне.
Проведений аналіз наслідків безробіття показав, що воно не тільки викликає падіння рівня життя більшості населення, зростання соціальної напруженості, але й стає внутрішньою загрозою національній економічній незалежності та безпеці, тому що армія незайнятих в суспільному виробництві людей потребує певних витрат на їх утримання, живить тіньовий сектор економіки, призводить до криміналізації суспільства (засуджено осіб у працездатному віці, які не працювали і не навчалися складають від загального складу засуджених в Україні: 1990 рік – 23,2%, 1995р. –39,6%, 2000 рік – 59,7%). До того ж, відбувається величезне недовикористання виробничого потенціалу країни. Загострює ситуацію зростання тривалості безробіття, що в свою чергу призводить до істотних як кількісних, так і якісних змін сукупної робочої сили. Відбувається відтік до інших країн висококваліфікованих спеціалістів. В дослідженні автор класифікує наслідки безробіття за такими аспектами, як: соціальний, економічний, фінансовий, демографічний та культурний.
У розділі 3 “Можливі шляхи вирішення проблеми безробіття” на основі комплексного вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду вирішення проблеми безробіття наводяться обґрунтовані практичні рекомендації щодо зменшення його рівня і тривалості на основі нових цільових орієнтирів і пріоритетів соціально-економічної політики в Україні.
Спираючись на особливості прояву безробіття в Україні, автор відстоює думку, що для поліпшення ситуації необхідно цілеспрямовано діяти за цілою низкою напрямів, керуючись новими радикальними підходами до розв’язання цієї проблеми. Необхідно створити умови щодо збільшення попиту на робочу силу. В роботі робиться наголос на тому, що високі темпи економічного зростання – це необхідна, але недостатня умова для досягнення такої соціальної мети, як зниження рівня і тривалості безробіття. Можливості існують в таких напрямах: активізація структурної перебудови народного господарства на основі технологічної реконструкції виробництва, прискореного розвитку тих галузей, які є ключовими для розвитку науково-технічного прогресу; удосконалення макроекономічного регулювання, покращен-ня економічної ситуації та пожвавлення інвестиційної активності в державі, створення сприятливих умов для динамічного руху капіталу, розробка дієвих заходів щодо створення нової виробничої інфраструктури, розвитку системи робочих місць нового типу і збільшенню попиту на робочу силу. Доцільно було б реалізувати і пріоритетне фінансування галузей економіки, здатних не тільки забезпечити ви-робництво конкурентноспроможної продукції, але й акумулювати робочу силу. При цьому, політика зайнятості населення має відповідати раціональній структурі суспільних потреб і вирішувати завдання працевлаштування громадян та підвищення їх мобільності й конкурентоспроможності.
Відновлення деформованих відтворювальних структур і досягнення макроекономічної рівноваги - неодмінні умови переходу до стратегії економічного росту та зменшення безробіття, які припускають активізацію регулюючої ролі держави.
Для розвитку внутрішнього ринку, як однієї з умов зниження безробіття, необхідно стимулювати платоспроможний попит населення, що збільшить сукупний попит, особисте споживання, заощадження, а врешті-решт – і виробничі інвестиції. Це можливо досягти, по-перше, – введенням оптимальної системи оподаткування як фізичних, так і юридичних осіб; по-друге – підвищенням реального рівня заробітної плати. Отже, поки не буде поліпшена якість продукції на основі технічного переозброєння підприємств переважно за рахунок випуску конкурентноспроможної машинобудівної продукції, уряду доведеться підтримувати девальвацію гривні, щоб імпорт залишався неконкурентноспроможним або впроваджувати жорсткий протекціонізм (враховуючи стан розвитку економіки України та всеохоплюючий процес глобалізації останнє практично неможливо). Тому економічне зростання передбачає відновлення зруйнованого виробничого потенціалу країни на новій технологічній основі. Це означає, що сьогодні на шляху переходу до економічного зростання проблема динаміки капіталовкладень стає однією з ключових. Збільшення капіталовкладень в сучасних умовах повинно відбуватися, в першу чергу, за рахунок внутрішніх коштів.
Сьогодні країни вступили в період економічних “війн”. На перше місце виступають робочі місця. Необхідно бути готовими керувати потоками товарів на міжнародному рівні з точки зору збереження і розширення робочих місць за принципом симетрії: скільки втрачаємо, стільки отримуємо робочих місць.
В дисертаційному дослідженні обґрунтовується висновок, що сьогодні для вирішення проблеми безробіття в Україні потрібний комплексний підхід, із застосуванням макроекономічної, соціально-економічної та інституціональної політики, метою якого повинно стати: полегшення тяжких наслідків втрати робочого місця для безробітного та повернення його до праці; забезпечення стабільного розвитку економіки; формування незалежних громадських інститутів, які б могли виражати та відстоювати інтереси, що відповідають суспільним цінностям. На основі узагальнення в дисертаційному дослідженні обґрунтовується висновок, що всі вищезазначені процеси в умовах трансформаційного періоду повинні відбуватися на основі адекватного державного макроекономічного регулювання.
В контексті сучасного зарубіжного досвіду показується, що існує не тільки сукупність можливих заходів вирішення проблеми безробіття, але й послідовність та адекватність їх застосування в залежності від причин безробіття, ступеня розвитку інститутів соціального захисту, стану розвитку економіки тощо.
В основу заходів політики зайнятості важливо покласти такі найсуттєвіші складові, як: соціальний захист людей, які постраждали внаслідок безробіття; адекватність змін якості робочої сили щодо структурної та технологічної перебудови економіки; скорочення тривалості безробіття за рахунок повернення безробітних в сферу виробництва. Оскільки глибинні причини безробіття лежать за межами ринку праці, вирішення питань соціального захисту при проведенні політики зайнятості в період економічного пожвавлення є завданням пріоритетним, однак не першочерговим.
В сучасних умовах без проведення ефективної політики зайнятості, без реформування ринку праці оздоровлення ситуації на ньому є неможливим. І стратегічно, і тактично проведення політики зайнятості, реформування ринку праці має бути підпорядковано (в умовах трансформаційного періоду) у першу чергу, вирішенню завдань збільшення внеску фактора робочої сили (трудового потенціалу, людського капіталу) в економічне зростання. В умовах структурної перебудови (панування структурного, тривалого безробіття) найбільш надійним і ефективним засобом захисту безробітних громадян є їх працевлаштування.
Як свідчить зарубіжний досвід, працевлаштування безробітних, повернення на роботу можна вирішити за допомогою активних заходів на ринку праці: заходів “пропозиції” (перепідготовка кадрів та сприяння в пошуках роботи), метою яких є скорочення тривалості безробіття та заходів “попиту” (створення робочих місць шляхом розширення державного сектору, розвиток малих і середніх підприємств, галузевих та регіональних програм пожвавлення економіки).
Структурна та технологічна перебудова галузей економіки, як правило, з одного боку веде до ліквідації робочих місць, а з іншого – до появи вакансій. Й проблеми виникатимуть в тому разі, якщо ці зміни не супроводжуватимуться адекватними змінами якості робочої сили. Тому на даному етапі розвитку економіки України основна увага політики зайнятості повинна приділятись не пасивній допомозі безробітним – так звані грошові виплати, а політиці підвищення рівня кваліфікації та конкурентоспроможності робочої сили.
ВИСНОВКИ
У дисертації дається теоретичне узагальнення і уточнення трактування сутності категорії “безробіття” та розкриваються особливості прояву цієї проблеми в умовах трансформації економіки Україні. У процесі дослідження даного явища були сформульовані такі висновки теоретичного і науково-практичного спрямування:
1. Безробіття – це складне соціально-економічне явище, за якого люди, що хочуть і можуть працювати, не можуть знайти відповідну роботу внаслідок нездатності суспільства в силу як об’єктивних, так і суб’єктивних причин створити умови для раціонального застосування здібностей і таланту людей. Такими причинами виступають техніко-технологічні, організаційно-виробничі, соціально-економічні та інші фактори розвитку економіки.
2. Аналіз факторів безробіття дозволив удосконалити та поглибити класифікацію видів безробіття та його форм. В основу класифікації видів безробіття покладено соціально-економічні причини, які його викликають. В зв’язку з цим слід розрізняти такі види безробіття: економічне, інституційне, фрикційне та структурне. В економічному та структурному безробітті автор виокремлює інші різновиди, які об’єднані однією причиною їх виникнення. В роботі доведено, що кожен із перелічених видів безробіття може приймати різні форми, які автор пропонує класифікувати за рівнем безробіття, тривалістю, відкритістю, віком, статтю.
3. Перехідний процес в Україні - це перехід від підсистеми, сформованої для обслуговування єдиного народногосподарського комплексу СРСР, який функціонував на директивно-плановій основі, до цілісної економічної системи, що функціонує на ринковій основі. Тому трансформаційний період повинен включати зміни економічної структури, пов'язані не тільки з ринковою переорієнтацією, але й із створенням власної ефективної економічної системи. В ході дослідження доводиться, що трансформація економіки України є закономірним процесом, який разом з тим супроводжується таким фактором соціальної напруженості, як безробіття.
4. В процесі дослідження виявлено, що ситуація з офіційним рівнем безробіття в Україні не відповідає відомому в світовій практиці положенню про залежність між рівнем безробіття і темпами інфляції, так як в Україні процеси безробіття та інфляції не залежать в повній мірі одне від одного внаслідок дисбалансу між динамікою цих показників та відсутності багатьох складових, які регулюють економічні стосунки як такі, що властиві суто ринковій економіці, тому зв’язок між ними не може бути визначений формальними характеристиками.
5. Падіння обсягів виробництва в Україні не корелюється в певній мірі зі скороченням зайнятості, що свідчить про значне завищення на підприємствах чисельності робочої сили від-носно потреб виробництва. Це виражається у масштабному прихованому безробітті. В основі прихованого безробіття лежать не тільки економічні, але й політичні причини. Автор вважає, що консервація нераціональної зайнятості відбулася в чималій мірі по політичних мотивах, обумовлених бажанням уникнути соціальних конфліктів.
6. Дослідження показало, що нинішній стан української економіки такий, що попит на працю має властивість низької еластичності або навіть повної нееластичності, в основі чого лежить штучно створене заниження рівня оплати праці, що дає змогу наймачам навіть в умовах кризи утримувати резерв робочої сили. Це призводить до виникнення і зростання прихованого безробіття. Низький рівень оплати праці української робочої сили, посилений до того ж невиплатами заробітної плати, ліквідував, власне кажучи, стимули до заміни її дорогою уречевленою працею.
7. Аналіз особливостей безробіття дозволяє стверджувати, що на відміну від високорозвинених країн, де рівень освіти безробітних є істотно нижчим порівняно з зайнятими, в Україні за рівнем освіти офіційно зареєстровані без-робітні практично не поступаються зайнятим.
8. В ході дослідження виявлено, що інституційне безробіття, яке існує в Україні, має такі причини: нерозвиненість ринку праці, низький рівень та несвоєчасні виплати заробітної плати, відносно високий для умов трансформаційного періоду рівень оподаткування фізичних і юридичних осіб. Український ринок праці поки що не має інфраструктури, яка б була адекватна його природі, а його формування відбувається в умовах перепаду рівнів економічного розвитку і продуктивності праці, техніко-економічного і трудового потенціалу, культурних традицій населення країни.
9. На основі удосконаленої класифікації форм і видів безробіття автор робить висновок, що безробіття в Україні має такі види: структурне, в якому виокремлюються регіональне, конверсійне безробіття; циклічне; фрикційне; інституційне. В свою чергу ці види безробіття перебувають у наступних формах: за відкритістю – приховане і видиме (офіційне) безробіття; за тривалістю – довгострокове і застійне; за рівнем – критичне, за статтю – жіноче, за віком молодіжне.
10. Аналіз наслідків безробіття за різними аспектами показав, що воно викликає не тільки падіння рівня життя певних верств населення, зростання соціальної напруженості, але й стає внутрішньою загрозою національній економічній самостійності та безпеці, так як армія незайнятих в суспільному виробництві людей потребує певних витрат на їх утримання, живить тіньовий сектор економіки, злочинний світ. До того ж, відбувається величезне недовикористання виробничого потенціалу країни. Загострює ситуацію збільшення тривалості безробіття, що в свою чергу призводить до істотних як кількісних, так і якісних змін сукупної робочої сили. Відбувається відтік висококваліфікованих спеціалістів до інших країн.
11. Враховуючи особливості безробіття, для розв’язання цієї проблеми в умовах трансформації економіки потрібно застосування комплексного підходу, із застосуванням макроекономічної, соціально-економічної та інституціональної політики. Метою такого підходу є: полегшення тяжких наслідків втрати робочого місця для безробітного та повернення його до праці; забезпечення стабільного розвитку економіки; формування незалежних громадських інститутів, які б могли виражати та відстоювати інтереси, що відповідають суспільним цінностям. Всі ці процеси в умовах ринкових перетворень повинні відбуватися на основі адекватного державного макроекономічного регулювання.
12. В ході роботи доказано, що можливості вирішення проблеми безробіття виокремлюються в таких напрямах: активізація структурної перебудови народного господарства на основі технологічної реконструкції виробництва, прискореного розвитку тих галузей, які є ключовими для розвитку науково-технічного прогресу; удосконалення макроекономічного регулювання, покращен-ня економічної ситуації та пожвавлення інвестиційної активності в державі, створення сприятливих умов для динамічного руху капіталу,
