Південноукраїнський державний педагогічний університет (м
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ
НАУК УКРАЇНИ
Івершинь Анжеліка Генадіївна
УДК: 372.212.3 +153.4 +153.75
ФОРМУВАННЯ
ПРОЕКТНО-ХУДОЖНІХ УЯВЛЕНЬ
У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ
13.00.08 – дошкільна педагогіка
Атореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2001
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент
Інжестойкова Валентина Олексіівна,
Південноукраїнський державний педагогічний
університет (м.Одеса)ім. К.Д.Ушинського,
кафедра теоріі та методики дошкільной освіти, доцент,
декан факультету дошкільного виховання
Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор
Карпова Ела Едуардівна
Південноукраїнський державний педагогічний
університет (м.Одеса)ім. К.Д.Ушинського,
завідувач кафедри дошкільной педагогіки;
кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник,
Плохій Зоя Павловна,
Інститут проблем виховання АПН України,
завідувач лабораторії дошкільного виховання
Провідна установа - Національний педагогічний університет
ім. М.П.Драгоманова, кафедра дошкільної педагогіки
Захист відбудеться “26” червня 0 14 год. 2001р на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м.Київ, вул. Берлинського,9.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м.Київ, вул. Берлинського,9.)
Автореферат розіслано “__25_” травня 2001 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Г.П.Пустовіт
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження. Розвиток українськой держави зумовлює необхідність виховання нового типу особистості з високим рівнем духовності і культури, спроможної самостійно приймати нестандартні рішення, творчо мислити, гнучко реагувати на зміни обставин і самостийно їх творити. Цім параметрам відповідають творчі якості людини, які мають стати предметом цілеспрямованого виховання і розвитку.
Соціально-політичні зміни в Україні, що відбуваються з початку 90-х років, не обминули й систему освіти. Усе це повною мірою стосується й суспільного дошкільного виховання – першої ланки в системі неперервної освіти. Основні стратегічні завдання реформування дошкільної освіти визначено у державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХ???! століття), Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні.
На теоретико-методологічному рівні інтенсивно досліджуються проблеми оновлення змісту, створення належніх умов для повноцінного жіття дитини, оптимального її розвитку й виховання. Спільною для багатьох науковців стала думка про необхідність здійснення навчання й виховання дітей на засадах особистісно зорієнтованої педагогіки (Л.В.Артемова, І.Д.Бех, А.М.Богуш, З.Н.Борисова, Б.С.Кобзар, О.Л.Кононко, В.Г.Кузь, З.П.Плохій, Т.І.Поніманська, О.Я.Савченко, М.П.Тименко, С.І.Уланова, К.І.Чорна та ін.)
Першочергової значущості набуває розвиток творчих проявів дітей. Реалізації означеного завдання найбільш повно сприяє такий вид продуктивної діяльності, як конструювання (Л.С.Виготський, Н.О.Ветлугіна, В.П.Ждан, Т.В.Комарова, В.С.Мухіна, Б.М.Неменський, Г.В.Сухорукова, та ін.)
Конструювання як вид продуктивної дитячої діяльності досліджувався вченими в різних напрямах: психологічний аспект умов і форм організації конструювання; види конструювання; особливості мислення дитини у процесі конструювання. (А.М.Давидчук, Т.В.Кудрявцев, О.Р.Лурія, А.М.Міренова, Л.О.Парамонова, М.М.Поддьяков, Д.Б.Ельконін та ін.)
Вчені відзначають, що для процесу конструювання в дошкільників суттєвого значення набуває розвиток спостережливості (Є.О.Фльорина); організація сприйняття об’єктів дітьми (П.Я.Гальперін, Є.І.Ігнатьєв,); попереднє сприйняття образів предметів та цілісність уявлень, що формуються на цій основі (Н.П.Сакуліна); організація сприймання об’єктів (П.Я.Гальперін, Є.І.Ігнатьєв).
Конструювання залежить не лише від обсягу та якості образів, сприйняття, а й також від уміння переносити наочно сприйняті образи в уявлення, що зумовлює розвинутість уявлень про об’єкт і знання засобів їх перетворення (Л.О. Парамонова, М.М.Поддьяков). У процесі конструювання виникає цілком специфічний витвір - проектно-художні уявлення, на відміну від художніх, що формуються у процесі образотворчої чи декоративно-прикладної діяльності. Однак проблема формування специфічних для цього виду діяльності проектно-художніх уявлень не набула належного вивчення у дисертаційних роботах. Це й обумовило вибір теми дослідження “Формування проектно-художніх уявлень у старших дошкільників”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану кафедри теорії і методики дошкільної освіти Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського “Формування базисних характеристик особистості дитини в різних видах діяльності” (№ 0197U668552). Автором досліджувалося формування проектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку як творчий прояв особистості.
Об’єкт дослідження -- конструкторська діяльність дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження – педагогічні умови формування проектно-художніх уявлень у старших дошкільників на заняттях з конструювання.
Мета -- визначити педагогічні умови, розробити та апробувати методику формування проектно-художніх уявлень у процесі художнього конструювання старших дошкільників.
Гіпотеза: формування проектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку буде відбуватись ефективно, якщо забезпечити такі педагогічні умови:
- організоване цілеспрямоване спостереження дітьми предметного середовища і на цій основі розуміння ними утилітарної (вжиткової) і естетичної сутності предметів, що їх оточують;
- залучення дітей до художньо-конструкторської діяльності з урахуванням її провідних принципів: єдності утилітарного й естетичного, пошуку і конструювання нетрадиційних форм, гармонійної єдності, активної співтворчості;
- використання на заняттях з конструювання методів і прийомів творчого пошуку; декомпозиція і послідовне наближення, асоціативний прийом, несподівані заборони, спосіб абсурду, асоціативний прийом, синектика, сценарне проектування об’єкта і т. ін.
Завдання дослідження:
1. Уточнити та науково обгрунтувати поняття “художнє конструювання”, “проектно-художні уявлення” стосовно дітей дошкільного віку;
2. визначити критерії, показники та рівні сформованості проектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку;
3. виявити та теоретично обгрунтувати педагогічні умови формування проектно-художніх уявлень у дітей;
4. розробити і експериментально апробувати методику формування проектно-художніх уявлень у старших дошкільників.
Методологічними засадами дослідження стали філософські положення щодо цілеспрямованого і свідомого характеру людської діяльності, її онтологічний і ціннісний аспекти: значення праці у формуванні особистості; активна роль особистості в об’єктивному процесі її розвитку.
Теоретичними засадами дослідження виступили: праці психологів (Р.Арнхейм, Д.Б.Богоявленська, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, М.М.Поддьяков, С.Л.Рубінштейн); філософів (Є.А.Басін, М.С.Каган, П.А.Флоренський) і педагогів (Н.Н.Алексахін, І.П.Глинська, Г.В. Лабунська, Є.О. Фльоріна) з проблем естетичного виховання, розвитку творчих здібностей і формування готовності до конструкторської діяльності; ключові засади дизайну ( Л.Н.Безмоздін, Г.Я. Буш, І.Т. Волкотруб, А.Л. Дижур, В.Ф. Сидоренко, Ю.Б. Соловйов); передовий досвід педагогів (О.І.Ковешников, А.А. Мелик-Пашаев, Б.М. Неменський, та ін.), які розкривають аспекти навчання дітей художньо-творчих видів діяльності.
Методи дослідження: теоретичні -- аналіз філософських, психолого-педагогічних джерел, мистецтвознавчої літератури та літератури з технічної естетики, програм і навчально-методичних посібників; вивчення передового педагогічного досвіду, синтезу емпіричного матеріалу; емпіричні -- анкетування, спостереження й вивчення продуктів творчої діяльності дошкільників; педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий); методи математичної обробки експериментальних даних.
Дослідження здійснювалось у три етапи:
Перший етап (1991 -1994) передбачав теоретичне вивчення філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури та праць з технічної естетики, з метою визначення можливостей цілеспрямованого розвитку творчого потенціалу дитини у процесі конструювання в дошкільному закладі освіти; розробку методики констатуючого й формуючого експерименту, ознайомлення з реальним становищем та організацією педагогічного процесу щодо конструкторської діяльності в дошкільних закладах освіти.
Другий етап (1994-1996) – дослідно-експериментальний. Основне його спрямування полягало у виявленні педагогічних умов реалізації методичних засад формування проектно-художніх уявлень дошкільнят. На цьому етапі було сформульовано робочу гіпотезу, проведено констатуючий експеримент, теоретично обгрунтовано й перевірено на практиці програму щодо формування проектно-художніх уявлень у старших дошкільників з конструювання.
Третій етап (1997-1998) передбачав узагальнення й уточнення основних результатів дослідження, теоретичне осмислення експерименту, формулювання висновків та розробку методичних рекомендацій.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше в дошкільній педагогіці визначено й науково обгрунтовано поняття “проектно-художні уявлення” стосовно дітей дошкільного віку, визначено їх місце і роль у системі естетичного виховання дошкільників засобами конструювання; виокремлено й науково обгрунтувано педагогічні умови формування проектно-художніх уявлень у дошкільників; виявлено й охарактеризовано структурні компоненти проектно-художніх уявлень дошкільнят; визначено критерії, показники та рівні сформованості проектно-художніх уявлень у дітей.
Практична значущість дослідження полягає в розробці методики формування проектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку; програми з художнього конструювання для дошкільників. Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі лекційних занять зі студентами дошкільного факультету внзів, у системі післядипломної освіти вихователів дошкільних закладів, при складанні програм і навчально-методичних посібників для вихователів дошкільних закладів освіти.
Особистий внесок автора полягає у визначенні й науковому обгрунтуванні поняття “проектно-художні уявлення” дітей старшого дошкільного віку та розробці поетапної методики формування їх у процесі конструкторської діяльності дітей старшого дошкільного віку.
Достовірність результатів дисертаційної роботи обумовлена науковим обгрунтуванням вихідніх позицій і використанням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням. Висновки дисертації підкріплені кількісним і якісним (статистичним) аналізом фактів, результатами експериментальної перевірки одержаних даних.
Апробація матеріалів дослідження. Матеріали дісертаційного дослідження доповідалися на Республіканських і Всеукраїнських науково-практичних конференціях (Одеса, 1996, 1998, 1999, 2000 роки), на звітних наукових конференціях, були предметом обговорення на семінарах аспірантів і молодих учених Південноукраїнського державного педагогічного (м.Одеса) університету ім. К.Д.Ушиньского впродовж 1994-2000р.
Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено в 14 публікаціях автора, з них 5 – у фахових наукових виданнях України, а також у двох методичних посібниках.
Структура та обсяг дисертаціі. Дисертаційна робота обсягом 167 сторінки основного тексту складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (243 найменувань) і додатків. Робота містить 11 таблиць, 3 схеми.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовано актуальність теми; визначено проблему дослідження, його провідну ідею, мету, об’єкт, предмет і завдання, сформульовано гіпотезу, наукову новизну й практичне значення роботи, окреслено методологію та методи дослідження.
У першому розділі “Науково-теоретичні засади формування проектно-художніх уявлень у дошкільників” визначено поняття “художнє конструювання”, “естетичні уявлення”, “проектно-художні уявлення” та розкрито специфіку їх формування. Розглянуто також процес дитячого конструювання й обгрунтовано можливість залучення дітей старшого дошкільного віку до художньо-конструкторської діяльності.
Теоретичний аналіз наукових джерел з досліджуваной проблеми дозволив з’ясувати, що конструювання є продуктивним видом діяльності, у процесі якої відбувається розвиток дитини (Л.В.Артемова, Н.О.Ветлугіна, Т.С.Комарова, В.С.Мухіна, Б.М.Неменський, З.П.Плохій, Є.О.Фльоріна та ін.)
Конструювання за зразком (З.В.Ліштван, В.Г.Нечаєва) відбувається на основі дій, що повторюються; конструювання за моделлю, за каркасом (О.Р. Лурія, А.Н.Міренова, М.М.Поддьяков) з елементами проблемного навчання; за умовами (А.М.Давидчук, Л.О.Парамонова, М.М.Поддьяков); конструювання за найпростішим кресленням і наочними схемами ( С.Леона Лоренсо, В.В. Холмовська); конструювання за задумом (М.М.Поддьяков, Л.О.Парамонова)- найбільш творчий вид діяльності, у процесі якого дитина виявляє свою самостійність.
Художнє конструювання у. дошкільному закладі освіти пов'язане зі створенням художнього образу майбутнього виробу з паперу, природних та утилізованих матеріалів (Л.О.Парамонова).
Дослідження специфіки художнього конструювання (С.Волкотруб, Ю.Б. Соловьов, М.Н. Фішер, М.В. Федоров, П.Є.Шпара, І.П. Шпара ), дозволили дійти висновку, що йому притаманні єдність утилітарного і естетичного (корисність, доцільність, ергономічність та художня виразність речі не існують ізольовано). Художнє конструювання полягає у створенні принципово нових конструктивних і композиційних підходів і рішень; воно включає особистість у перетворювальну діяльність щодо засвоєння об’ектів конструкторської творчості. Під час художнього конструювання формується проектно-художній образ майбутнього виробу, що створюється на основі проектно-художніх уявлень людини.
Дитяче конструювання вчені (Т.Г. Космінська, З.В. Лиштван, Л.О Парамонова, М.М Поддьяков та ін.), розуміють як творчу діяльність, якій притаманні ті ж самі єтапи, що й діяльності дорослих. Рівень дитячого конструювання, на думку вчених, залежить від рівня розвитку образного та просторового мислення, аналітико-синтетичної діяльності дитини, ступеня обізнаності з особливостями конструкторської діяльності, наявності інтересу до неї, а також уявлень щодо сенсорних властивостей предмета, його візуальних образів, способах створення певного об’єкта творчості.
Вивчення специфіки уявлень (П.В.Анохін, В.М.Аридін, Є.І.Ігнат’єв, О.М.Леонтьєв, Л.С.Рубінштейн, І.М.Сєченов, А.Н.Якіманська), дозволило визначити їх роль у розвитку внутрішнього життя людини, її творчості, формування понять. Під уявленнями розуміють наочний образ предмета або явища, що виникає на основі минулого досвіду шляхом його відтворення.
Необхідність дослідження проектно-художніх уявлень, що виникають у процесі художнього конструювання, випливає передусім зі специфіки діяльності та їх обов’язковості для процесу створення художнього твору, розвитку образного мислення дитини, її творчості. До спеціфічних особливостей проектно-художніх уявлень (А.Л. Дижур, Ю.Б. Соловйов, М.Н.Фішер) належить по-перше, моделювання естетичної та проектної сторін об’єкта; по-друге, уявлення про річ сформовані у формі, що має завершеність, цілісність, гармонійність; по-третє, в уявленні формується розумовий зміст образу речі, що створює основу проектного задуму.
Під проектно-художніми уявленнями ми розуміємо наочний образ об’єкта, що виникає на основі попереднього досвіду шляхом його відтворення. Він поєднує в собі утилітарні й естетичні характеристики об’єкта та шляхи їх втілення відповідно функціонального призначення його в системі життєдіяльності людини.
Відповідно досліджень учених ( Б.Г. Ананьєв, Є.І. Ігнатьєв, О.О.Смирнов та ін.), нами було проаналізовано процес формування уявлень у дітей. Ученими доведено, що розвиток уявлень залежить не тільки від обсягу сприйнятих образів, а й від уміння переносити наочні образи у план уявлень (Б.Г. Ананьєв, Р.Басуєл, Дж. Брунер, Я.А.Пономарьов, Е.М. Кабанова-Мелер, М.Олерон). Умовами перенесення виступають узагальнення дій, прийомів, навчання методів роботи та засобів виконання завдань, застосування спеціальних вправ. Аналіз різних аспектів проектно-художньої виразності в художньо-конструкторській діяльності (М.Н.Фішер) дозволив сформулювати основні педагогічні принципи формування в дошкільників проектно-художних уявлень, з-поміж них: принцип єдності утилітарного і естетичного, принцип пошуку і конструювання нетрадиційних форм, принцип гармонійної цілісності, принцип співтворчості.
Досліджуючи умови, що впливають на ефективність дитячого конструювання, ми враховували концепцію детермінації індивідуального й психічного розвитку людини зовнішніми і внутрішніми факторами. Видповідно означеної концепції всі зовнішні фактори, що впливають на мислення людини, визначають результати мисленнєвого процесу, якщо вони взаємопов’язані із внутрішніми факторами (П.Я.Гальперін). Означена наукова сентенція стала для нас методологічною у визначенні педагогічних умов, які б сприяли успішному формуванню проектно-художніх уявлень у дошкільників на заняттях з конструювання. При цьому ми враховували зовнішні фактори, які необхідно було забезпечити вихователю: творча атмосфера на заняттях, позитивне емоційне ставлення до дітей з боку педагога; схвалення ініціативи і нестандартних рішень дитини; надання можливості маніпулювати з предметами і мисленнєвими конструкціями; стимулювання творчого потенціалу; врахування індивідуальності дитини; відбір змісту матеріалу і формування евристичних прийомів розумової діяльності; робота із задачами “видкритого типу”; схвалення різніх форм творчої діяльності в сім’ї і дошкільному закладі. До внутрішніх факторів формування проектно-художних уявлень у дошкільників ми віднесли: установку на творчість, емоційно позитивне ставлення до процесу творчості; зосередженість уваги і її концентрація на предметі творчості; емоційна активність у процесі творчості.
Сполучення зовнішніх і внутрішніх факторів дозволило визначитися нам з напрямками експериментальної роботи, а саме: активізація процеса спостереження, дослідження предметного середовища дітьми; збагачення уявлень дітей щодо естетичної і функціональної характеристики предметів; вивчення закономірностей композиції та особливостей і технології роботи з різним матеріалом; ознайомлення з прийомами перенесення уявлень; методами евристики, активізація творчого потенціалу дітей.
Відповідно до виокремлених факторів і напрямків експериментальної роботи нами були визначені педагогічні умови, реалізація яких сприяла успішному формуванню проектно-художніх уявлень у дітей. Серед них:
- організоване цілеспрямоване спостереження дітьми предметного середовища і на цій основі розуміння ними утилітарної (вжиткової) і естетичної сутності предметів, що їх оточують;
- залучення дітей до художньо-конструкторської діяльності з урахуванням її провідних принципів: єдності утилітарного й естетичного, пошуку і конструювання нетрадиційних форм, гармонійної єдності, активної співтворчості;
- використання на заняттях з конструювання методів і прийомів творчого пошуку: декомпозиція і послідовне наближення, асоціативний прийом, несподівані заборони, спосіб абсурду, асоціативний прийом, синектика, сценарне проектування об’єкта і т. ін.
У другому розділі “Експериментальна робота з формування пpоектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку” описано організацію, методику та хід експериментального дослідження; визначено рівні й показники сформованості проектно-художніх уявлень старших дошкільників, проаналізовано продукти творчої діяльності дітей; подано аналіз результатів експериментального навчання художнього конструювання старших дошкільників.
При виборі вікового контингенту дітей ми враховували результати досліджень психологів (Я.П.Коломинський, В.С.Мухіна, С.Л. Рубінштейн та ін.), які відзначають, що в дітей старшого дошкільного віку розвивається образне мислення і розв’язання завдань може здійснюватись у плані уявлень. В експерименті брали участь 204 дітей старшого дошкільного віку.
Завданнями констатуючого етапу експерименту виступили:
- визначити критерії, показники сформованості проектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку;
- виявити і охарактеризувати вихідні рівні сформованості проектно-художніх уявлень у дітей.
Започатковуючи констатуючий експеримент, ми насамперед визначили критерії і показники сформованості проектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку.
Перший критерій – розуміння дітьми естетичних характеристик предмета. Показники: образність мислення, художня виразність, обсяг естетичних уявлень.
Другий критерій – розуміння утилітарних ( ужиткових) властивостей предмета. Показники : обсяг зорових вражень, обсяг уявлень про утилітарні властивості предметів.
Третій критерій – усвідомлення естетичного й емоційного боку предметів. Показники: оригінальність і нестандартність мислення, емоційні реакції і прояви дітей.
Четвертий критерій – самостійність у творчому осмисленні предметного середовища. Показники: здатність переносити уявлення про предмети на продукти власної творчості, можливість маніпулювати уявленнями і втілювати уявлюваний образ у матеріалі.
Дотично кожного критерію з означеними показниками було дібрано низку експериментальних завдань і тестів. Так, до першого і другого критеріїв з їх показниками пропонувався адаптований тест Є.І. Рогова “Вибере мене” з тематичними серіями малюнків “Зелені предмети”, “Круглі предмети”, “Рослини”, “Тварини”, “Предмети праці”. Завдання були спрямовані на виявлення обсягу зорових образів у дітей, вміння виділяти суттєві і несуттєві властивості редметів. Дітям пропонувалися малюнкові тести, за якими вони повинні були визначити колір, форму, практичне призначення, вилучивши зайвий предмет.
Щодо виявлення рівнів сформованості показників за третім і четвертим критеріями, то дітям пропонувалися модифіковані тести Л.А. Лепіхової і Р.Є. Тафель: “Зачарована принцеса” (діти повинні були намалювати якомога більше варіантів зображень на запропоновані графічні символи), “Чарівна паличка” (конструювання із смужки паперу). За результатами виконання означених завдань нами було зібрано понад 2000 дитячих робіт, проаналізовано за кожним критерієм і показником, статистично оброблено, кількісні показники представлено в таблицях, виведено середній показник сформованості рівнів проектно-художніх уявлень.
На підставі зібраного експериментального матеріалу було виявлено і охарактеризовано рівні сформованості проектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку: високий , середній, низький. Опишемо їх.
Високий рівень характеризується розумінням дітьми естетичних і утилітарних характеристик предметів: образністю мислення, художньою виразністю, достатньо великим обсягом естетичних і утилітарних уявлень, зорових вражень. У них яскраво виражені проектно-художні вміння і навички, наявні самостійні активні пошуки естетичної виразності виробу, нестандартності створення предмета, його оригінальності. Опрацьовуючи утилітарний бік об’єкта, дитина намагається надати речі максимум рис доцільності й раціональності. Відбувається градація якостей за ознаками “зручне-незручне”, “корисне-некорисне”, “потрібне – другорядне”. У сфері художнього аспекту цей рівень характеризується адекватним добором засобів виразності: раціональною композицією, відповідним кольором та формою. Діти відрізняють просте декорування речі від дизайнерської концепції її оформлення. Для дітей цього рівня характерні самостійність у творчому осмисленні предметного середовища, здатність переносити уявлення про предмети на продукти власної творчості, вміння втілювати уявлюваний образ у матеріалі. Максимальна кількість балів за всіма показниками – 12.
Середний рівень. У дітей цього рівня спостерігається самостійність у виборі тем та доборі матеріалів, але із значною долею стихійності. Дитина усвідомлює певну потребу речі в побуті; розуміє певні функціональні якості предмета, однак образ продукту творчості не має чіткого визначення. У них обмежений обсяг естетичних уявлень, переважають утилітарні; мислення здебільшого наочно-дійове; не завжди адекватні засоби художньої виразності, які діти добирають для втілення свого задуму в об’єкті творчості. Ці діти потребують підказки і допомоги щодо пошуку прийомів переносити набуті уявлення на власні конструкції та втілювати образ у матеріалі. Максимальна кількість балів за всіма показниками – 8.
Низький рівень. Для дітей означеного рівня є характерними в художньому аспекті схематизм, репродуктивність, нечітке опрацювання образу, тобто, все те, що притаманне дитячій творчості на початкових етапах її становлення. Утилітарному аспектові дошкільнята цього рівня не приділяють істотної уваги. Дитина не готова до сприйняття естетичних обрисів виробу. У дітей спостерігається пасивне сприймання продуктів дизайну. Втілюючи ту чи іншу ідею в матеріалі, діти оріентуються лише на запропонований взірець; елементи новаторства, самостійності, оригінальності і творчості у них відсутні. Максимальна кількість балів за всіма показниками – 4.
Як засвідчили результати констатуючого експерименту, на високому рівні сформованності проектно-художніх уявлень перебувало 5,8 % старших дошкільників як у експериментальній, так і в контрольній групах. Переважна більшість дітей знаходилися на низькому рівні : 62,7 % в експериментальній і 65,1% у контрольній групах.
Теоретичним підгрунтям побудови формуючого експерименту було вчення психологів щодо врахування вікових і психологічних особливостей дітей старшого дошкільного віку (О.В.Запорожець, М.М.Поддьяков, Д.Б.Ельконін та ін.), провідний вид діяльності (Л.С.Виготський, О.В.Запорожець, О.М. Леонтьєв та ін); розуміння специфіки художнього конструювання як взаємодії двох аспектів: краси і корисності, естетичного й утилітарного ( Л.М.Безмоздін, В.Ф.Сидоренко, М.В.Федоров та ін.)
Завдання формуючого експерименту передбачали: сформувати в дітей цілісне сприймання оточуючого світу; уявлення про найбільш доцільну та гармонійну форму предметів і довкілля; навчити аналізувати естетичну й утилітарну грані об’єктів; використовувати у процесі роботи закономірності композиції; різні засоби евристичної спрямованості; обстежувати властивості виробного матеріалу та способи його обробки; розвивати чуттєву сферу дитини, її сенсорику, різноманітні сфери творчого потенціалу; активізувати творчу уяву, створювати ситуації для її розкріпачення.
Стрижнем експериментального навчання виступила дидактична модель формування проектно-художніх уявлень у старших дошкільників ( див. схему). Опишемо її.
Схема
Дидактична модель формування проектно-художних уявлень у старших дошкільників
1 етап
Людина- предмет | 2 етап
Людина-середовище
АСПЕКТИ
Хдожнього конструювания | ПРИНЦИПИ
художнього конструювания | ПРИЙОМИ
переноса
уявлень
ІНФОРМАЦІЙНИЙ | ЄДНОСТЬ УТИЛІТАРНОГО І ЕСТЕТИЧНОГО | ПРОТИСТАВЛЕННЯ
АНАЛІТИЧНИЙ | ПОШУКУ НЕТРАДИЦІЙНИХ РІШЕНЬ | ПІДКРЕСЛЕННЯ
СИНТЕТИЧНИЙ |
ГАРМОНІЙНА ЦІЛІСНІСТЬ |
ІЗОЛЯЦІЇ
КОМУНІКАТИВНИЙ | АКТИВНА СПІВТВОРЧІСТЬ
Процес навчання відбувався за двома етапами: “людина -- предмет” і “людина - предметне середовище”.
На першому етапі дітей знайомили із різними варіантами взаємодії людини з предметами від фізичних до знакових, розвивалася спостережливість дитини. На другому етапі “людина-предметне середовище” формувалася здібність маніпулювати уявленнями про предмети, творчо перетворювати уявлення у процесі конструкторської діяльності, використовувати основи композиції на практиці, усвідомлення взаємозв’язку довкілля, простору і предметів.Дидактична модель навчання будувалася за аспектами художнього конструювання: інформаційним, аналітичним, синтетичним, комунікативним.
Основний напрямок інформаційного аспекту – це вивчення відомостей про предметне середовище, об’єкти, що входять до його складу та взаємозв’язки, виявлення образної та проектної складової предметів. Аналітичний аспект пов’язаний з аналізом композиційного цілого, на грунті якого розглядаються основні способи гармонізації виробу з середовищем, людиною чи іншими речами; аналізом функціональності, на грунті якого розглядаються відповідність форми і розміщення в середовищі основним функціям предмета; ергономічності, на підставі чого можна визначити відповідність речі людським можливостям та інтересам. Синтетичний аспект давав змогу продумати предметні зв’язки об’єкта й середовища, осягнути просторові характеристики об’єкта. Комуніканивний аспект слугував реалізації процесу проектування.
Увесь процес експериментального навчання підпорядковувся педагогічним принципам художнього конструювання. З-поміж них: принцип єдності утилітарного і естетичного (в будь-якому об’єкті дитячої праці повинен певною мірою бути присутнім пошук доцільних вирішень і художньої виразності); пошук і конструювання нетрадиційних форм об’єктів (спрямування уваги дітей на творчий процес пошуку фантастичних форм з допомогою евристичних методів); принцип гармонійної цілісності ( система завдань і вправ щодо вивчення основ композиції, розвиток образного бачення предмета); принцип активної співтворчості (залучення дітей до зразків високої культури дизайну, формування естетичного бачення рачі).
Задля процесу проектування потрібно було забезпечити едність трьох вихідних “установок” суб’єкта: пізнавальної, критичної (ціннісної), перетворювальної (творчої). Пізнавальна установка формувалася нами з метою вивчення об’єкта; критична передбачала його аналіз, виокремлення властивостей для подальшого вдосконалення; перетворювальна установка повинна була стимулювати та активізувати творчий потенціал дитини.
Для збереження цілісності й неперервності творчого процесу художнього конструювання нами використовувалися три означені компоненти, що і складали єдиний акт проектної діяльності.
Для розгортання творчого процессу художнього конструювання необхідно було забезпечити механізм перенесення (Е.М. Кабанова-Мелер, С.Л. Рубінштейн та ін.) проектно-художніх уявлень у розумовий план, що складався з певного набору прийомів. Це: “прийом ізоляції” – визначення істотного й другорядного в характеристиці предмета; “прийом протиставлення” – свідоме розмежування істотних і неістотних рис предмета та їх порівняння, зіставлення; “прийом підкреслення, акцентування” – сприймання істотних та неістотних ознак предмета у їх взаємоії, а далі усвідомлення їх та практичне втілення в матеріалі. Для цього використовувалися методи евристики (Г.С. Альтшулер, Дж. Джонс, В.А.Моляко, А.Ф. Осборн, Л.І.Шрагіна): “перелік недоліків”, “фокальні об’єкті”, “розумова атака”, “інформаційна перенасиченість і недостатність”, “навідні запитання”, “сценарне проектування”, “перевизначення”, “послідовного наближення”, “абсурду”, застосування предмета в його теперішньому вигляді, після модифікації, по завершенні часу користування ним.
Відповідно до дидактичної моделі нами була розроблена експериментальна методика формування проектно-художніх уявлень у дітей.
Метою першого етапу формуючого експерименту було збагачення уявлень дітей щодо естетичної й утилітарної характеристики предметів, накопичення інформації та зорових образів; ознайомлення дітей з особливостями дизайнерської діяльності. Робота першого етапу була спрямована на активізацію процессу спостереження: аналіз зорового образу предмета, порівняльний аналіз властивостей і функцій предметів. Розвиток уміння утримувати в пам’яті зорові образи. Задля цього дітям пропонувалися завдання в ігровій формі ( різні види дидактичних та сюжетно-рольових ігор). Наприклад, вправа “Чарівні окуляри”. Її мета – розвиток візуальної спостережливості та вміння маніпулювати геометричними фігурами, які можна побачити в інтер’єрі або пригадати, якщо одягти окуляри феї з фантастичної країни.
Або вправа “Переконструювання”, в ході якої після з’ясування всіх основних деталей предмета дітям пропонувалося змінити розміри або форму окремих частин предметів і намалювати це у своїх малюнках. Наприклад: стрілки годинника більше за циферблат; колесо більше за автобус, рейки за висотою більше вагона; стовбур дерева менше ніж листя; олівець товстіший за руку людини і т.ін. Вправа “Що тут не так?” передбачала ознайомлення дітей з розмаїттям кольорів у природі та побуті, а також їх адекватності предметам. Напрклад, діти повинні були знайти невідповідності кольорів: зелена білка, море жовтого кольору, синє сонце тощо.
З допомогою будівельних конструкторів дітям пропонувалося побудувати “Палац Сонячних Променів”, “Башту грозових хмар”, “Місто Крапельок дощу”, “Палац веселки” з урахуванням виразності кольору. Використовуючи різноманітні предмети у групі, діти оформлювали помешкання П’єро (все в білому кольорі), Мальвіни (її улюблений колір – блакитний) Карабаса-Барабаса (темні кольори).
Ми вчили дітей поряд з естетичною характеристикою предмета визначати її утилітарне призначення. Наприклад, дитина повинна була уявити себе “корисним предметом” і з допомогою плсастики продемонструвати його (пантоміма). Серія вправ була спрямована на розвиток умінь утримувати в пам’яти зоровий образ, описати по пам’яті ознаки певного предмета, зображення, персонажа, героя, при цьому виокремити форму, розмір, колір, розташування в середовищі.
На цьому етапі ми знайомили дітей також із властивостями матеріалу, з яким діти надалі працювали на заняттях з художнього конструювання.
Метою другого етапу було формування вміння конструювати і маніпулювати уявленнями про предмети; творчо перетворювати уявлення у процесі конструкторської діяльності; усвідомлення взаємозв’язків у системі “людина-предметне середовище”. Для гармонізації предметного середовища необхідно було створити дітям його антропометричну модель: співвіднести розміри і пропорції предметів з розмірними характеристиками людини, її діями. Це завдання реалізувалося з допомогою засобів композиції. Дітей знайомили з композиційними закономірностями та вчили використовувати їх на практиці. При цьому зверталась увага дітей на цілісність предмета (основні способи гармонізації виробу із середовищем, людиною та іншими речами, функціональність предмета (ступінь відповідності форми, місця знаходження у просторі основним функціям виробу, ергономічність предмета (відповідність його можливостям та інтересу людини). Дітей знайомили з видами, станом, властивостями композиції, засобами гармонізації, кольоровою гармонією. Наприклад, визначаючи домінанту в композиціі букета, діти складали об’єкти-розповіді: “Старенька бабуся у хусточці” (виокремлення кольору за допомогою жовтого сухого листя); “Принцеса на прогулянці”( виокремлення місця знаходження яскравої квітки в оточенні бузкових сухоквітів); “Брати-богатирі в лісових хащах” ( акцент на формі гілки шипшини на тлі зеленої трави).
Поступово дітям пропонувалися творчі завдання ускладненого типу: виготовити ландшафт тропічного острова на основі комбінування різних матеріалів (площинна коробка, трубки для коктейля, мочалка, паралон тощо).
На цьому етапі вчили дітей з допомогою прийому ізолювання виокремлювати суттєві ознаки предмета для трансформації їх у новий образ. Так, використовуючи прийом “синектики” для перенесення уявлень і створення аналогій, дітей вчили перевтілювати звичайну скляночку для олівців у шедевр дизайнерської творчості. Виконуючи завдання “Сучасна подорож Червоної Шапочки” з допомогою прийому “несподіваних змін”, діти послідовно змінювали пору року, час, кошик і його функції (жилет для захисту від вовка, кошик-палатка для відпочинку).
Перед дитиною ставилося завдання створити не тільки нові, фантастичні предмети, а щоб вони мали ще й утилітарне значення. Задля цього ми знайомили дітей з різноманітними можливостями побудови простору і площини. Наприклад, з будь-якої простої форми створити новий предмет, який би привертав увагу інших людей, подобався їм (потрібно обробити поверхню графічно, колористично, пластично і т.ін.) Такими виявилися вироби дітей “Чудова ваза” (папір і пластик), “Шкатулка з секретом”, “Скарб кота Леопольда” і т. ін. У процесі навчання дітей знайомили також з елементами графічної грамоти: елементарним кресленням, схемою.
По завершенні експериментальної роботи було проведено контрольний зріз. Дітям було запропоновано серію завдань за кожним критерієм аналогічно констатуючого етапу. Порівняльні кількісні дані рівнів сформованості проектно-художніх уявлень у старших дошкільників подано в таблиці.
Таблиця
Рівні сформованості проектно-художніх уявлень у старших дошкільників (порівняльні дані)
| | Рівні (%)
Критерії | Групи | Високий | 12-9 балів | Середній | 8-5 балів | Низький | 1-4 бала
Конст. | Контр. | Конст. | Контр | Конст. | Контр
1 критерій | ЕГ | 6,5 | 42,6 | 31,5 | 40,7 | 62 | 16,7
КГ | 6,3 | 18,7 | 28,1 | 41,7 | 65,6 | 39,6
2 критерій | ЕГ | 3,7 | 34,3 | 30,6 | 62 | 65,7 | 3,7
КГ | 4,2 | 11,4 | 28,1 | 44 | 67,7 | 44,6
3 критерій | ЕГ | 3,7 | 36,1 | 27,8 | 60,2 | 68,5 | 3,7
КГ | 5,2 | 9,4 | 26 | 56,3 | 68,8 | 34,3
4 критерій | ЕГ | 9,3 | 51,9 | 36,1 | 37 | 54,6 | 11,1
КГ | 9,4 | 10,4 | 32,3 | 37,5 | 58,3 | 52,1
Середний | ЕГ | 5,8 | 41,2 | 31,5 | 49,9 | 62,7 | 8,7
показник | КГ | 5,8 | 12,4 | 28,7 | 44,8 | 65,1 | 42,6
Як бачимо, кількісні дані засвідчують ті позитивні зміни, що відбулися у старших дошкільників експериментальної групи під впливом педагогічної роботи. Якщо на початку експерименту на високому рівні було 5,8 % дітей, то на етапі контрольного зрізу до високого рівня піднялося 41,2%. На середньому рівні залишилося 49,9 %, на низькому – 8,7% дітей.
У дітей контрольної групі були відзначені лише деякі позитивні зміни. Так, високий рівень у контрольній групі склав 12,4 %, середній -- 44,8%. На низькому рівні залишилося 42,6% дітей.
Це засвідчує ефективність запропонованої роботи, проведеної в рамках дослідження, і дає підстави для висновку, що повноцінний процес художнього конструювання неможливий без розвинених проектно-художніх уявлень, специфіка яких полягає у єдності конструкторського і художнього аспектів діяльності. Про позитивні наслідки експериментальної роботи свідчить те, що діти більш самостійно та творчо ставилися до процесу художнього конструювання, орієнтувалися в особливостях матеріалів, комбінуючи та враховуючи їх у своїх виробах, добираючи елементи з урахуванням композиційних закономірностей, застосовували різні способи виготовлення об’єктів.
ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:
У дисертації вперше обгрунтовано і доведено необхідність формування проектно-художніх уявлень у процесі художнього конструювання на етапі дошкільного дитинства. Автором розроблено модель формування проектно-художніх уявлень у дошкільників, виявлено основні компоненти, особливості, визначено рівні сформованості в дітей старшого дошкільного віку проектно-художніх уявлень та педагогічні умови, що сприяють розвитку творчості на заняттях конструювання.
1. Під проектно-художніми уявленнями ми розуміємо наочний образ предмета, що виникає на основі попереднього досвіду шляхом його відтворення. Уявлення поєднує в собі утилітарні й естетичні характеристики об’єкта та шляхи їх втілення відповідно до функціонального призначення його в системі життєдіяльності людини.
2. Визначено критерії і показники сформованості проектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку: розуміння дітьми естетичних характеристик предмета з показниками: образність мислення, художня виразність, обсяг естетичних уявлень; розуміння утилітарних властивостей предмета з показниками: обсяг зорових вражень, обсяг уявлень про утилітарні властивості предметів; усвідомлення естетичного й емоційного боку предметів з показниками: оригінальність і нестандартність мислення, емоцийні реакції і прояви дітей; самостійність у творчому осмисленні предметного середовища з показниками: здатність переносити уявлення про предмети на продукти власної творчості, можливість маніпулювати уявленнями і втілювати уявлюваний образ у матеріалі.
3 За результатами експерименту виявлено вихідні рівні сформованості проектно-художніх уявлень у дітей старшого дошкільного віку: високий , середній, низький. На високому рівні сформованості проектно-художніх уявлень перебувало 5,8 % старших дошкільників в експериментальній і 5,8% у контрольній групах. На середньому відповідно 31,5 % дітей в експериментальній і 28,7% у контрольній групах. Переважна більшість дітей знаходилися на низькому рівні: 62,7 % в експериментальній і 65,1 % у контрольній групах.
4. На етапі формуючого експерименту розроблено дидактичну модель формування проектно-художніх уявлень у дітей, яка обіймала два етапи -- “людина -- предмет” і “людина - предметне середовище” і передбачала такі аспекти художнього конструювання, як інформаційний, аналітичний, синтетичний, комунікативний. Крим того, було враховано принципи художнього конструювання, використано евристичні методи і прийоми.
5. Для реалізації дидактичної моделі було визначено педагогічні умови. А саме: організоване цілеспрямоване спостереження дітьми предметного середовища; залучення дітей до художньо-конструкторської діяльності з урахуванням її провідних принципів; використання на заняттях з конструювання евристичних методів і прийомів.
6. Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив відчутні позитивні зміни у формуванні проектно-художніх уявлень у дітей. Так, до високого рівня піднялося 41,2% в ЕГ ( у контрольній – 12,4%); на середньому рівні стало 49,9%( у контрольній - 44,8%). На низькому рівні в експерименлальній групі залишилося 8,7% дітей ( у контрольній – 42,6%).
7. Виявлено, що процес художнього конструювання у дошкільників залежить від розвиненості уявлень про предмет і знання способів його перетворення. Рівень дитячого конструювання обумовлено вміннями аналізувати, рівнем розвитку образного мислення, ступенем знайомства з особливостями конструкційного матеріалу; інтересом до діяльності. Апробація розробленої моделі формування уявлень засвідчила, що діти набули певного обсягу знань з конструювання; стали краще розуміти естетичні якості проедметного оточення, усвідомлено їх сприймати і знаходити засоби перетворення.
Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо у вивченні специфіки проектного і художнього образів, у опануванні основ дизайну на заняттях з образотворчого мистецтва, у створенні програми художнього конструювання в дошкільних навчальних закладах для різних вікових груп. Подальшої розробки вимагають такі напрями, як використання творчих завдань для дітей інших вікових груп, можливість уведення в дію міжпредметних зв`язків, а також робота щодо підвищення професійної підготовки педагога дошкільного закладу.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора:
1. Івершинь А.Г. Вдосконалення методів навчання на заняттях з конструювання у старших групах дитячого садка. // Наука і освіта -1998.-
№ 1-2, - С. 38-41.
2. Івершинь А.Г. Формування творчості дошкільнят засобами дизайну // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету iм. К.Д. Ушинського. Зб. наук. праць. Вип.11—Одеса, 1998. - С.127-129.
3. Івершинь А.Г. Дизайн як засіб формування творчості дiтей дошкільного віку. // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогіческого університету ім. К.Д.Ушинського. Зб. наук. Праць.Вип.3—Одеса, 1999. - С.147-151
4. Івершинь А.Г. Конструювання з паперу. Формування творчості засобами дизайну //Дошкільне виховання- 1999. - №7. - С.7-9.
5. Івершинь А.Г. Розвиток творчості засобами дизайну //Палітра педагога. /Додаток до журналу “Дошкільне виховання”- 1999. -№3.- С.16-19.
6. Івершинь А.Г. Диво-конус. //Джміль. / Додаток до журналу “Дошкільне виховання” - 1999. №3. - С.24-25.
7. Івершинь А.Г. Дизайн для детей. Методические рекомендации.—Одесса, 1998.
8. Івершинь А.Г. Совершенствование познавательной активности старших дошкольников на занятиях по конструированию./ Розвиток пізнавальних здібностей дошкільників. Збірка наукових праць.- Одесса, 1998.- С. 87-91.
9. Івершинь А.Г. К вопросу о парадигме современного образования. Международная научно—практическая конференция. “Образование в современном обществе: проблемы, теория, практика.”- Одесса, 1996. - С.215-216.
10.Івершинь А.Г., Шаматажи.С.В. Обучаем технике макраме (методические рекомендации учителю) Методические рекомендации.--Одесса,1993.-24с.
11. Івершинь А.Г. Психологические аспекты решения дошкольниками творческих заданий на занятиях по художественному конструированию. Международная научно-практическая конференция. Реабилитация детей (медицинская и социальная) с заболеваниями нервной системы. - Одесса, 1995.- С.34-35.
12. Івершинь А.Г. К вопросу об организации предметно—пространственной среды в процессе человеческой жизнедеятельности. Наукова міжнародна конференція “Виховання екологічної культури. Друга
