КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІСАКОВА ЄЛИЗАВЕТА ПАВЛІВНА

УДК 811. 111. 1'367. 7'625

ЕРГОНОМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КАТЕГОРІЙ

АНГЛІЙСЬКОГО ДІЄСЛОВА

Спеціальність 10. 02. 04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського

національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник

доктор філологічних наук

Бєлова Алла Дмитрівна

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри англійської філології

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор

Полюжин Михайло Михайлович

Ужгородський національний університет,

завідувач кафедри англійської філології

кандидат філологічних наук, доцент

Білинський Михайло Емільович

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри англійської філології

Провідна установа Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться “18 ” квітня 2001р. о 10 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка 14).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “17 “ березня 2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доц. Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Зміна наукової парадигми у лінгвістиці наприкінці ХХ сторіччя, з одного боку, підвищення ролі мови в сучасному життєвому просторі людини, поява нових комунікативних технологій, глобальна комп'ютеризація, з іншого, зумовили підвищення інтересу лінгвістів до поглибленого вивчення “людського фактору” в межах нових інтегративних напрямів дослідження мови (психолінгвістики, прагмалінгвістики, паралінгвістики, комп'ютерної лінгвістики, сугестивної лінгвістики тощо). Одним з нових таких напрямів вивчення мови є ергономічний аналіз мовних явищ. Ергономіка - наукова дисципліна, яка здійснює комплексне вивчення різних видів діяльності людини з метою забезпечення їх ефективності та оптимальності. Термін "ергономіка" у перекладі з грецької означає “закон роботи” (ergon – “робота”, nomos – “закон природи”). Дану наукову галузь також називають “наукою про людський фактор”, “ергологією”. Вперше термін “ергономіка” був запропонований британським професором Н.Мареллом у 1949 році, а офіційно був визнаний у 1950 році. Ергономічні дослідження дозволяють розробити багатомірні моделі різних видів людської діяльності (в тому числі і мовленнєвої), які відображають вплив різних чинників на протікання цієї діяльності, її ефективність та психологічну релевантність системі, де існує людина. На сучасному етапі ергономічні дослідження активно проводяться в різних сферах людської життєдіяльності (на виробництві, в комп'юторології, в побутовій сфері). Коренева частина ergo- вживається в багатьох нових термінах і поняттях, наприклад, ергодизайн, ергосистема, ergodic discourse, ergoclass, ergoline. Критерій ергономічності товару поступово визнається одним з “найпривабливіших” для реципієнтів у рекламному бізнесі. Все більше рекламних повідомлень грунтуються на тактиці підкреслення ергономічності та зручності в застосуванні товарів, що рекламуються, наприклад: The ergonomically shaped shoulders straps keep the bag snugly against your body for freedom of movement, no matter what you are up to (ADIDAS Bags); We redesigned the instrumental panel for better ergonomics (The New Dodge, Motor News 1999).

Актуальність оформлення ергономічного напряму в лінгвістиці зумовлена необхідністю виявлення передумов і засобів успішного, антропосприятливого функціонування мови, оформлення алгоритмів організації різних типів текстів та розробки нових комунікативних технологій в умовах сучасного комунікативно-інформаційного простору. Актуальність ергономічних досліджень мовних одиниць забезпечується також загальною тенденцією до інтеграції антропоорієнтованих наукових галузей з метою створення єдиної концепції “людина і діяльність”, в якій питання “людина і мова” є одним з основних.

Незважаючи на той факт, що на питання антропосприятливості мовних засобів звертали увагу ще в Стародавній Греції, у лінгвістиці антропологічні фактори, що впливають на комунікативний процес, тривалий час залишалися поза увагою вчених. Так, дослідження граматичних категорій та засобів їх вираження, навіть у межах комунікативної граматики, проводилися без урахування когнітивних, соціальних, культурних чинників комунікації. На сучасному етапі спостерігається підвищення інтересу лінгвістів до питання ефективного функціонування мови в різних комунікативних контекстах, особливо в політичному, рекламному, юридичному дискурсах, в сфері паблік рілейшнз, в комп'юторології. Однак загальна база даних стосовно антропосприятливого функціонування мови в різних видах комунікації залишається обмеженою, що робить необхідним проведення системного дослідження мови з метою визначення максимально повного ергономічного потенціалу мовних засобів та оформлення алгоритмів успішної вербальної поведінки в різних видах комунікації.

Вибір предметом дослідження дієслівних категорій зумовлюється тим фактом, що за вербоцентричною концепцією Л.Теньєра саме дієслово виступає центром лексико-граматичного оформлення речення, значною мірою визначає граматичну форму інших його членів, а також структурну, семантичну організацію всього повідомлення. Аналіз був проведений на матеріалі художніх текстів, які імітують спонтанне мовлення, і текстів реклами та інструкцій, які є прикладами підготовленого мовлення. В дослідженні були враховані як категоріальні, так і некатегоріальні засоби вираження категоріальних значень дієслова, а також підготовлене і непідготовлене мовлення.

Багатоаспектність комунікативного процесу зумовлює необхідність ураховувати під час ергономічних досліджень як лінгвальні, так і позалінгвальні чинники, що впливають на характер та організацію мовленнєвої взаємодії і детермінують рівень ефективності вживання в певному контексті тих чи інших мовних засобів. Комплексний підхід до вивчення мовних явищ є передумовою повноти та об'єктивності результатів ергономічного аналізу.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів”, яка розробляється факультетом іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (затверджена Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка 4 грудня 2000 року).

Головна мета дослідження - виявлення когнітивно та комунікативно сприятливих засобів вираження граматичних значень аспекту, часу, таксису, стану, модальності, негативності - зумовила низку конкретних завдань:

обгрунтувати актуальність та доцільність ергономічного напряму дослідження мови;

виявити закономірність впливу позалінгвальних факторів спонтанної комунікації на ефективність використання мовних засобів вираження значень аспекту, часу, таксису, стану, модальності, заперечення;

провести комплексний аналіз засобів передачі значень аспекту, часу, таксису, стану, модальності, заперечення в сучасній англійській мові з метою виявлення їх когнітивної складності та комунікативного потенціалу, визначення рівня їх ергономічності в спонтанному комунікативному процесі;

провести ергономічний аналіз дієслівних, а також лексичних, синтаксичних, графічних засобів оформлення рекламних та інструктивних текстів з метою уточнення алгоритмів їх ефективної побудови.

Об'єкт дослідження – дієслова, віддієслівні деривати, а також лексичні одиниці, здатні передавати значення, тотожні значенням граматичних категорій аспекту, часу, таксису, стану, модальності і заперечення.

Предмет дослідження - ергономічні характеристики дієслівних категорій у спонтанному мовленнєвому процесі, які визначаються цілим спектром лінгвальних і позалінгвальних факторів.

Серед використаних у роботі методів та прийомів лінгвістичного аналізу -контекстуальний, дескриптивний, інтеракціональний та дискурсивний аналізи з елементами кількісного аналізу.

Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому

вперше пропонується ергономічний підхід до аналізу мовних явищ, який передбачає пошук комунікативно і когнітивно сприятливих мовних засобів з метою забезпечення оптимальності та ефективності акту комунікації, раціоналізації комунікативного процесу;

розробляються критерії ергономічності мовних засобів у спонтанній комунікації;

пропонується комплексний аналіз параметрів та умов ефективного функціонування мови в спонтанному комунікативному процесі, який проводиться з урахуванням психо-ментальних, когнітивних, соціальних та культурно-специфічних особливостей мовленнєвої діяльності людини;

уточнюються перешкоди ефективної спонтанної мовленнєвої взаємодії, які виникають внаслідок уживання дієслів та їх похідних, пропонуються рекомендації щодо уникнення цих ситуацій;

уточнюються принципи антропосприятливого моделювання текстів рекламного та інструктивного характеру з урахуванням ергономічних характеристик англійських дієслів та їх похідних.

Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що в ньому

вперше досліджуються антропо-релевантні параметри категорій англійського дієслова, які є важливими для структури і семантики речення, для створення відповідної перспективи в повідомленні та забезпечення необхідного мовленнєвого впливу;

уточнюються когнітивні, психічні, психологічні, соціальні і культурні фактори комунікативної ситуації, які впливають на рівень ефективності використання мовних одиниць;

здійснюється спроба виявити набір ергономічних у спонтанній комунікації засобів вираження граматичних значень часу, виду, таксису, стану, модальності, заперечення;

проводиться комплексний аналіз ергономічного потенціалу дієслів та їх похідних, який дозволяє здійснити ефективний мовленнєвий вплив на адресата в рекламних та інструктивних текстах.

Матеріалом дослідження стали художні тексти, в яких відображається спонтанне мовлення людини (загальний обсяг 12 000 сторінок). Відбір висловлювань, в яких були проаналізовані засоби вираження категорій англійського дієслова, здійснювався методом суцільної вибірки. Кількість висловлювань становить 40 000. У дослідженні аналізується спонтанне мовлення людей з різним рівнем мовної компетенції: з професійними навичками володіння мовою (журналістів, адвокатів, викладачів вищої школи тощо), середнім (лікарів, поліцейських тощо) та низьким (домогосподарок, робітників, водіїв тощо) рівнями сформованості мовних навичок.

Загальний обсяг текстів реклами та інструкцій становить 2000 сторінок, з них 1000 сторінок – тексти інструкцій (переважно до побутових приладів, телефонів, комп'ютерного обладнання), 1000 сторінок – рекламні оголошення, які були відібрані методом суцільної вибірки з періодичних видань та буклетів (загальним обсягом 6 500 сторінок). Вибір матеріалом дослідження текстів реклами та інструкцій зумовлений безпосередньою спрямованістю цих текстів на зрозумілість, лаконічність, антропосприятливість інформаційного викладу, а також їх невеликим обсягом, що дозволяє провести ретельний і повноцінний ергономічний аналіз.

Практична цінність роботи полягає в можливості використання результатів дослідження в курсах з теоретичної граматики, когнітивної лінгвістики, теорії комунікації, риторики, теорії мовленнєвого впливу, прагматиці, теорії дискурсу, текстолінгвістики, в методиці навчання англійської мови. Дані дисертаційного дослідження можуть бути використані й в інших наукових сферах, зокрема психології, політології, соціології, комп'юторології, а також у рекламному бізнесі, в нових “комунікативних” дисциплінах – паблік рілейшнз, психотерапії, когнітивної терапії, в процесі підготовки професійних комунікаторів (спічрайтерів, спіндокторів, психотерапевтів, рекламістів, “кризисників”).

Апробація роботи. Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2000 рік), на науковій конференції студентсько-аспірантського складу у Києві (травень 1999 року), на науковій конференції “Лінгвістика і вербальна комунікація у 21-му столітті: тенденції і перспективи” (травень 2000 року) та на науковій конференції, присвяченій пам'яті професора Ю.О.Жлуктенка (вересень 2000 року).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 7 статтях, одна з яких написана у співавторстві, та у тезах.

На захист виносяться наступні положення:

1. Психофізіологічні закономірності мовленнєвої діяльності людини (“принцип найменших зусиль”) та динамічність спонтанного комунікативного процесу зумовлюють домінування простих, базових мовних форм. Тактика оформлення мовленнєвих повідомлень за допомогою складних, літературно-нормативних мовних засобів у спонтанному мовленні значною мірою детермінується офіційністю комунікативної ситуації.

2. Форми розрядів Indefinite Tense / Continuous Tense, які є базовими аспектуальними формами на ментальному рівні людини, виступають ергономічними засобами вираження аспектуальних значень “статичність” / “динамічність” у спонтанному мовленні людини. Когнітивна складність перфектних та перфектно-тривалих форм зумовлює тенденцію до їх заміни у спонтанному мовленні на більш когнітивно та операціонально прості, базові аспектуальні форми.

3. Часові форми Past Indefinite Tense, Present Indefinite Tense, Future Indefinite Tense, які виступають ядерними маркерами темпоральних просторів “минуле”, “сучасне”, “майбутне” на ментальному рівні людини, є ергономічними засобами вираження часової ознаки речення в спонтанній комунікації. Форма Present Indefinite Tense, завдяки її безпосередній пов'язаності з ментально-рецептивним простором людини, є когнітивно найпростішою та психологічно найпривабливішою темпоральною формою.

4. Ергономічною стратегією репрезентації таксисних відношень у спонтанній комунікації є стратегія максимальної конкретизації й експлікації характеру часової топології між подіями, що забезпечується за допомогою форми Participle I, сполучника while як маркерів таксисного значення “одночасність”, а також сполучників after, before, прислівники then, earlier, later як показників таксисних відношень неодночасності. Обробка перфектних форм вимагає великих ментальних зусиль від комунікантів, що, в свою чергу, зумовлює їх неергономічність і маловживаність у спонтанному мовленні людини.

5. Ергономічними засобами пасивізації повідомлення в спонтанному мовленні виступають форми be - Passive / get - Passive, Participle II. Синкретизм семантики та структурна ускладненість віддієслівних прикметників і прислівників з пасивною семою (undoubtedly, indisputably, unacceptable) зумовлюють їх когнітивну несприятливість, складність в оперуванні та декодуванні, ергономічну нерелевантність у цілому.

6. Ергономічними засобами вираження епістемічного значення “вірогідність” у спонтанному мовленні виступають модальні слова surely, of course, certainly, no doubt, дієслово to know, а епістемічного значення “імовірність” - модальні слова maybe, perhaps, possible, probably, ментальні дієслова to think, to guess, що зумовлено спеціалізованістю даних засобів на вираженні епістемічної модальності, їх належністю до ядерного шару лексикону людини і легкістю в оперуванні. Ергономічність модальних дієслів must, should, may як засобів вираження епістемічних значень детермінується віковими параметрами особистості. Імператив виступає найбільш ергономічним засобом вираження модальності волевиявлення в спонтанній комунікації. Варіювання ступеням категоричності імперативних конструкцій, зумовлене принципом ввічливості, дозволяє забезпечувати їх адекватність та ефективність у різних контекстах спілкування.

7. Частки no, not, синтаксичне заперечення, займенники nobody, nothing, прислівник never є ергономічними засобами вираження значення негативності. Їх застосування дозволяє зменшити ментальні зусилля реципієнта під час обробки когнітивно складних заперечних повідомлень і забезпечити ефективність їх засвоєння.

8. Ергономічна організація текстів реклами та інструкцій передбачає застосування базових часових форм Present Indefinite Tense, Future Indefinite Tense, пасивних конструкцій be - Passive, Participle II, спеціалізованих лексичних модифікаторів таксисних відношень while, after, before, then, later, імперативних конструкцій, базових заперечних форм no, not, never, синтаксичного заперечення, простих синтаксичних структур, а також вміле структурне, графічне, кольорове їх оформлення, що підвищує читабельність цих текстів і забезпечує ефективність мовленнєвого впливу на аудиторію.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, списку ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг роботи 228 сторінок (198 сторінок основного тексту).

У вступі обгрунтовується актуальність вибору теми дисертації, визначаються мета та завдання дослідження, його методологічна основа, розкриваються теоретичне значення та практична цінність, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі роботи викладаються теоретичні та методологічні передумови дослідження, пропонується аналіз основних наукових напрямів (посткласичної філософії, філософської антропології, психології), в результаті розвитку яких основним дослідницьким принципом в науці і в лінгвістиці, зокрема, утвердився антропоцентризм. Пропонується ретроспективний огляд становлення ергономіки як наукової дисципліни, подається огляд наукових праць, в яких розглядаються питання ефективного та оптимального функціонування мови в різних комунікативних ситуаціях. Пропонується аналіз лінгвальних і позалінгвальних чинників, які безпосередньо впливають на характер та організацію спонтанного комунікативного процесу і детермінують рівень ефективності застосування тих чи інших мовних форм і конструкцій, визначаються психофізіологічні, ментальні, соціальні закономірності ефективної та успішної мовленнєвої діяльності людини. Розробляються критерії ергономічності мовних засобів у спонтанному мовленнєвому процесі.

У другому розділі визначається частотна динаміка використання засобів вираження категоріальних значень дієслова в спонтанному мовленні, встановлюється рівень їх когнітивної та комунікативної сприятливості, визначаються ергономічно-релевантні аспектуальні, часові, таксисні, станові, модальні та заперечні форми, а також уточнюються неергономічні засоби вираження цих значень, наявність яких гальмує та ускладнює кодування / декодування повідомлення. Досліджується вплив лінгвальних та позалінгвальних чинників на ефективність вживання дієслова та його похідних.

Третій розділ роботи присвячений ергономічному аналізові дієслівних, а також лексичних, синтаксичних, структурних і графічних засобів організації текстів реклами та інструкцій і розробці алгоритмів ергономічної побудови цих текстів.

У висновках узагальнюються основні теоретичні та практичні результати дисертації, підбиваються підсумки роботи, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної проблеми та сформульовані рекомендації щодо практичного використання отриманих результатів.

Список використаних джерел складається із 338 найменувань (72 іноземними мовами).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Ускладнення та модернізація життєдіяльності людини зробили необхідним пошук засобів її оптимізації та раціоналізації. Ергономіка останніми роками набуває особливої важливості і проникає в різні наукові сфери, пов'язані з питанням “людського фактору”, в тому числі і в лінгвістику. Ергономічний аналіз мови проводиться з урахуванням усіх факторів комунікації, які впливають на її організацію і протікання, що зумовлює необхідність спиратися під час ергономічного аналізу, крім лінгвістичних даних, на результати досліджень інших антропоспрямованих наукових сфер, наприклад, психології, соціології, когнітології, культурології.

Психофізіологічний принцип мовленнєвої діяльності людини – “принцип найменших ментально-артикуляційних зусиль”, а також тенденція до прискорення процесу обміну думками в спонтанній комунікації, її динамічність зумовлюють настанову на просте, легке для кодування / декодування, зрозуміле оформлення повідомлень у спонтанному мовленні. Детальний аналіз лінгвальних та позалінвальних чинників спонтанної мовленнєвої діяльності людини дозволив визначити критерії ергономічності мовних форм, які бралися до уваги під час ергономічного аналізу засобів вираження дієслівних категоріальних значень:

- належність мовної одиниці або конструкції до ядерного, базового рівня ментального лексикону людини (в межах когнітивної лінгвістики встановлено, що базові на ментальному рівні мовні форми відрізняються елементарністю форми і когнітивно є найбільш сприятливими);

- поширеність мовної одиниці (конструкції) в спонтанному мовленні людей як з високим, так і низьким рівнем мовної компетенції, що свідчить про їх засвоєність на ментальному рівні людини, а звідси й когнітивну сприятливість та легкість в оперуванні;

- домінування мовної одиниці (конструкції) в емоційно-напруженому спілкуванні, під час якого комуніканти схиляються до тактики найбільш оптимального, ментально та артикуляційно сприятливого оформлення своїх повідомлень;

- поширеність мовної одиниці (конструкції) в творах різної функціональної спрямованості, особливо в текстах, які цілеспрямовано будуються з метою ефективного мовленнєвого впливу на свідомість аудиторії (наприклад, у рекламних, інструктивних текстах, публічних промовах); ефективність мовленнєвого впливу таких текстів прямо пропорційна адекватності та оптимальності вибору мовних засобів, їх відповідності когнітивним, соціальним і психологічним особливостям аудиторії.

Серед різноманітних засобів вираження аспектуально-темпоральних відношень в англійській мові саме дієслово виступає найбільш антропосприятливим засобом вираження граматичних значень аспекту і часу як аспектуально-темпоральний центр речення на ментальному рівні людини і когнітивно найпростіший маркер значень “руху”, “дії” в мові.

Ергономічними засобами вираження статичного аспектуального ракурсу в спонтанному мовленні виступають форми розряду Indefinite Tense. Дані форми засвоюються людиною раніше за інші аспектуальні форми, вони є базовими на ментальному рівні людини. Ергономічність форм розряду Indefinite Tense забезпечується також і їх легкістю в оперуванні: вони неускладнені структурно, не мають допоміжних конституєнтів, а також можуть вживатися в будь-якому контексті, що не вимагає від мовця ретельного їх аналізу з метою визначити можливість / неможливість вживання даної форми (як наприклад, з формами розряду Perfect Tense). Дані кількісного аналізу також підтверджують ергономічність форм розряду Indefinite Tense як маркерів статичного аспектуального значення і вказують на домінування цієї форми в спонтанному мовленні (див. Табл. 1).

Таблиця 1

Частотний аналіз засобів вираження аспектуальних значень "статичність"/ "динамічність" в спонтанному комунікативному процесі*

(*Вибірка становить: 3500 речень із аспектуальним значенням "статичність"; 2500 речень – із значенням "динамічність").

Ергономічними засобами вираження аспектуального значення “тривалість” у спонтанному мовленні виступають форми розряду Continuous Tense. Чітка маркованість цих форм (to be + Ving), спеціалізованість на вираженні аспектуального значення “тривалість”, а також відсутність часових обмежень на їх вживання, роблять форми розряду Continuous Tense легкими для продукування та сприйняття і зумовлюють їх поширеність у спонтанній комунікації (див. Табл. І). Форми розряду Continuous Tense поширені і в емоційно-напруженому спілкуванні, що також вказує на їх ергономічність.

Форми Perfect Tense, Perfect Continuous Tense не є ергономічними засобами вираження аспектуальної семантики в спонтанному мовленні. Це зумовлено семантичним синкретизмом цих форм, структурною ускладненістю, певною граматичною і контекстуальною обмеженістю їх уживання. Вільне оперування ними в умовах динамічної спонтанної комунікації вимагає від співрозмовників достатньо високого рівня мовної компетенції. Дані форми непоширені в спонтанному мовленні людей (див. Табл. 1), переважно виступають атрибутом мовлення людей з високим рівнем мовної компетенції та офіційних ситуацій спілкування. В неофіційному спонтанному мовленні комуніканти, навіть з високим рівнем мовної компетенції, схиляються до заміни когнітивно складних форм розрядів Perfect Tense, Perfect Continuous Tense на когнітивно та операційно простіші форми, переважно форми розряду Indefinite Tense: “You were there last night, weren't you? At Estelle's?” – “I drank the entire night” (Faye Kellerman). Вираження аспектуального значення “тривалість” за допомогою лексичних модифікаторів цього значення не ускладнює процес кодування / декодування. Встановлено, що лексичний рівень є легшим для оформлення і сприйняття, ніж граматичний рівень. Варто підкреслити, що лексичні модифікатори значення “тривалість” у даних випадках відрізняються чіткістю та однозначністю своєї аспектуальної семантики (наприклад, all the time, the entire night, all the day), що в свою чергу, забезпечує вірність та швидкість розуміння аспектуальної перспективи в повідомленні.

Серед широкого діапазону часових форм у системі англійської мови, за результатами проведеного аналізу, поширенішими в мовленні людини стають часові форми Past Indefinite Tense, Present Indefinite Tense, Future Indefinite Tense (див. Табл. 2). Тактика оформлення часової перспективи за допомогою цих форм, які належать до базових темпоральних форм на ментальному рівні людини і виступають спеціалізованими засобами репрезентації темпоральних планів “минуле”, “сучасне”, “майбутнє”, відповідає параметрам ергономічної організації повідомлення в спонтанній комунікації. Пов'язаність темпорального простору “сучасність” із особистісним ментально-перцептивним простором людини, його привабливість з психологічної точки зору зумовлює тенденцію до трансформації часових форм, до заміни минулих або майбутніх темпоральних форм на форми теперішнього часу, наприклад: “Sweetheart! How was your trip?” – “Well, in a word, the trip was hell. Even in first class, it's a lottery to see if you get a seat. Your bags get better treament. A thirty-five-hundred-dollars ticket and they give you corn flakes for breakfast and a stewardness with an attitude” (Steve Martini). Застосування форми Present Indefinite Tense замість форми Past Indefinite Tense в даному прикладі дозволяє мовцю привернути увагу реципієнта, зробити повідомлення більш атрактивним для нього. Людина схильна надавати близький події більше уваги, ніж подіям минулим або майбутнім. “Близьке” завжди є більш значущим, ніж “далеке”.

Часові форми Past Continuous Tense, Present Continuous Tense також є легкими аспектуальними формами для кодування / декодування в спонтанному мовленні. Їх менша частотність (див. Табл. 2) порівняно з формами розряду Indefinite Tense пояснюється аспектуальним ракурсом цих форм (“тривалість”), який є більш специфічним, ніж статичний аспектуальний ракурс. На ергономічність форм Continuous Tense вказує і той факт, що оперування ними під час спонтанного мовлення не викликає великих ментальних зусиль у комунікантів як з високою мовною компетенцією, так і низькою.

Непоширеність у спонтанному мовленні людини часових форм Past Perfect Tense, Present Perfect Tense, Future Perfect Tense, Past Perfect Continuous Tense, Present Perfect Continuous Tense, Future Perfect Continuous Tense (див. Табл. 2) пояснюється їх когнітивною складністю, синкретизмом семантики (дані форми створюють складний аспектуально-темпорально-таксисний контекст у повідомленні). В спонтанному спілкуванні комуніканти намагаються висловлюватися чітко, лаконічно, не вдаючись до зайвих ознак, не ускладнюючи повідомлення, і схиляються до заміни складних часових форм на легші в оперуванні базові форми, наприклад, до заміни часової форми Present Perfect Tense на форму Past Indefinite: “What's up?” – “Just had a battle with Cutler.“(Steve Martini). Семантичний відтінок форми Present Perfect Tense “недавність”, “наближеність до простору сучасності” в цих випадках експлікується за допомогою одиниць лексичного рівня (just, this moment).

Таблиця 2

Кількісний аналіз засобів відображення часової ознаки речення в спонтанному мовленні*

Тактика максимальної конкретизації та експлікації таксисних відношень між подіями в повідомленні є найбільш ефективною в спонтанній мовленнєвій взаємодії, тому що дозволяє забезпечити адекватність та швидкість їх усвідомлення реципієнтом. Найбільш ергономічними засобами передачі таксисних відношень одночасності слід вважати форму Participle I та сполучник while (див. Табл. 3). У системі англійської мови дані форми виступають спеціалізованими засобами вираження таксисної семантики “одночасність”, передають її чітко та однозначно. Форма Participle I забезпечує також компактність подання інформації за рахунок спрощення предикативної частини повідомлення, не зменшуючи при цьому вірогідності правильної інтерпретації таксисних відношень адресатом завдяки своїй спеціалізованості на вираженні таксисного значення “одночасність”.

Тактика вживання сполучника while, який належить до базових сполучників темпоральної системи англійської мови і є чітким, однозначним маркером таксисного значення “одночасність”, максимально конкретизує характер часових відношень між подіями. Варто також зазначити, що темпоральна організація більшості речень з таксисним значенням “одночасність”, оформлених за допомогою сполучника while, відзначається наявністю однакових часових форм, що також вказує на одночасність дій і підвищує експліцитність репрезентації таксисних відношень “одночасність”: “Don Cherry called again while you were with Phil,” - his secretary answered (Chrichton).

Результати дослідження довели, що соціальний статус і рівень мовної компетенції суттєво не впливають на частотність застосування форми Participle I і сполучника while.

Сполучники when, as, які також можуть передавати таксисне значення “одночасність”, у зв'язку з їх семантичною неоднозначністю є неергономічними засобами вираження таксисних відношень у реченні. Дані сполучники створюють у повідомленні неоднозначний семантичний контекст. Кодування / декодування даних речень передбачає не тільки аналіз лексичного рівня організації повідомлення, а й граматичного, і вимагає більших розумових зусиль, уваги та часу, ніж оперування та розуміння речень з однозначними, спеціалізованими таксисними маркерами.

Ефективним, ергономічним засобом відображення таксисної семантики “неодночасність” є лексичні одиниці after, before, then, earlier, later. Дані одиниці передають значення “неодночасність” максимально експліцитно і чітко і не ускладнюють граматичної організації повідомлення. Легкість і оптимальність даної тактики оформлення таксисних відношень неодночасності підтверджується її поширеністю в комунікативних ситуаціях з високим рівнем емоційного напруження.

Таблиця 3.

Аналіз частотності вживання засобів вираження таксисних значень "одночасність" / "неодночасність" у спонтанному мовленнєвому процесі*

Незважаючи на той факт, що перфект виступає спеціалізованим засобом вираження таксисного значення “передування”, його вживання в спонтанному мовленні обмежене (див. Табл. 3), що пов'язано з когнітивною складністю форм розряду Perfect Tense. Як показало наше дослідження, перфектні форми у більшості випадків є атрибутом спонтанного мовлення людей з високою мовною компетенцією і використовується переважно в умовах офіційного спілкування, тобто там, де діє орієнтація на нормативне, компетентне оформлення мовленнєвих повідомлень. У неофіційному спонтанному мовленні навіть люди з високою мовною компетенцією прагнуть до спрощення граматичної організації своїх повідомлень.

Пасивні конструкції менш частотні в мовленні людини порівняно з конструкціями афірмативними, адже пасивізація є більш когнітивно складною операцією, передбачає певні синтаксичні трансформації і “перерозподіл рангів” між суб'єктом та об'єктом. Діапазон мовних засобів відображення пасивного значення в спонтанному мовленні людини відзначається обмеженістю. Спостерігається тенденція до однотипового оформлення пасивних конструкцій, переважно за допомогою форм be - Passive / get - Passive та Participle II, які є найпоширенішими в спонтанному мовленні людей з різною мовною компетенцією і різними соціальними ознаками (див.Табл. 4). Пасивні форми be - Passive, Participle II є категоріальними, спеціалізованими засобами пасивізації повідомлення, передають пасивне значення чітко і засвоюються людиною раніше за інші засоби відображення пасивного значення, тобто виступають ергономічними засобами вираження пасивного значення в спонтанному мовленні людей..

Таблиця 4

Динаміка вживання засобів вираження пасивного значення в спонтанному мовленні*

(*Вибірка становить 3000 речень із пасивною перспективою.)

Похідні прикметники і прислівники з пасивною семою (наприклад, untouchable, undoubtedly, allegedly, acceptable) є когнітивно, структурно та операціонально складними мовними формами вираження пасивного значення. В спонтанному мовленні людини вони вживаються дуже рідко (див. Табл. 4). Процес продукування та розуміння значення похідних мовних одиниць передбачає обов'язковий аналіз категоріальних значень усіх словотворчих морфем, а також правил граматичного оформлення таких похідних лексичних одиниць . Двохтактний характер деривації, нашарування кількох категоріальних значень робить ці лексичні одиниці складними для оформлення та сприйняття не тільки з погляду їх морфологічної структури, а також складності значення, що вони передають, а саме, ознака ознаки по дії. Вільне оперування ними спостерігається переважно в мовленні людей з високим рівнем мовної компетенції.

Ергономічними засобами вираження епістемічного модального значення “вірогідність” у спонтанній комунікації виступають модальні слова sure, certainly, no doubt, of course, дієслово to know, а значення “імовірність”- модальні слова maybe, perhaps, probably, possibly та дієслова to think, to guess, що зумовлюється їх належністю до лексичного рівня системи мови (який є більш легким та атрактивним для сприйняття, ніж рівень граматичний), чіткістю модальної семантики, базовістю, засвоєністю на ментальному рівні більшості комунікантів, оптимальністю з артикуляційного погляду, а також їх позиційною атрактивністю (переважно ініціальна позиція в висловлюванні). Дані мовні одиниці є домінуючими в спонтанному мовленні людей (див. Табл. 5).

Таблиця 5

Динаміка вживання засобів відображення епістемічної модальності

в спонтанному мовленні*

(*Вибірка становить: 4000 речень – із епістемічним значенням “вірогідність”, 3000 речень – із значенням “імовірність”.)

Модальні дієслова must, should також є ергономічними засобами вираження епістемічного значення “вірогідність”, а модальне дієслово may - значення “імовірність”. Дані модальні дієслова належать до базових модальних дієслів в системі англійської мови, відзначаються чіткістю своєї семантики в будь-якому модальному контексті, характеризуються відносною простотою в оперуванні (не мають безособових форм, мають однакову форму для всіх осіб), що робить їх оптимальними, ергономічними засобами вираження епістемічного значення “вірогідність”. Однак модальні дієслова must, should, may в епістемічному ракурсі застосовуються здебільшого дорослими комунікантами. Епістемічний ракурс модальних дієслів є когнітивно складним для маленьких дітей і засвоюється значно пізніше, ніж відбувається усвідомлення їхнього деонтичного значення. Розуміння та усвідомлення епістемічного значення модальних дієслів приходить пізніше, з розвитком розумових процесів, абстрактного мислення.

Імператив як базова, спеціалізована, стереотипна форма мовної каузації виступає ергономічно-релевантним засобом вираження модальності волевиявлення в симетричній комунікації, а також в несиметричній комунікації за адресантно-адресатним параметром “вище-нижче”. За результатами кількісного аналізу імператив є найпоширенішим засобом вираження наказової семантики в даних комунікативних ситуаціях (65% речень із директивною семантикою в симетричній комунікації, 50% - в несиметричній комунікації, коли адресант займає вищу комунікативну позицію, ніж адресат). Ергономічно виправданими засобами мовленнєвого спонукання в даних ситуаціях спілкування можна вважати конструкції I want you to…, I ask you to…, I need you to…, а також модальне дієслово must, яке в свідомості індивіда виступає чітким маркером значення “облігаторність” і засвоюється в ранньому дитинстві. Вживання цих категоричних форм і конструкцій дозволяє репрезентувати спонукальну семантику чітко і однозначно і не суперечить етикетним особливостям такої комунікації.

У несиметричній комунікації (за параметром адресантно-адресатних відносин “нижче – вище”) важливості набувають засоби “пом'якшення” категоричності директивних висловлювань, серед яких найбільш поширеними є: 1) слово please, яке в свідомості особистості виступає штампом, стереотипом ввічливості, дозволяє перетворити директив на реквестив і тим самим запобігти конфліктної ситуації; 2) модальні дієслова should, need; 3) питальні речення.

Синтаксичне заперечення, частка no, прислівник never, займенники nobody, nothing виступають ергономічними засобами негації в спонтанному мовленнєвому процесі. Вони належать до базового рівня ментального лексикону людини, є засвоєними комунікантами з різним рівнем мовної компетенції. Поширеність зазначених заперечних форм в емоційно-напруженому мовленні людини також свідчить про їх засвоєність на ментальному рівні комунікантів і легкість в оперуванні. Дані заперечні форми, за результатами проведеного кількісного аналізу, є домінуючими в спонтанному мовленні людей (див. Табл. 6).

Таблиця 6

Частотні показники засобів негації в спонтанному комунікативному процесі *

(*Вибірка становить 3000 речень.)

Інші засоби вираження негативної семантики (імпліцитне заперечення, антоніми, когнітивне заперечне слово nonsense) є когнітивно складними засобами вираження значення заперечення, вимагають великих ментальних зусиль комунікантів і високого рівня мовної компетенції, що, в свою чергу, зумовлює їх неергономічність як засобів вираження заперечення і непоширеність в спонтанній комунікації (див. Табл. 6).

Ергономічна організація текстів реклами та інструкцій, які розраховані на широке коло читачів (з різними соціальними та ментальними показниками) і передбачають швидке та надійне засвоєння інформації ними, грунтується на застосуванні когнітивно простих мовних засобів, засвоєних на ментальному рівні людей з різним рівнем мовної компетенції.

Ергономічна побудова рекламних текстів передбачає:

оформлення часової ознаки рекламного повідомлення за допомогою когнітивно-простих аспектуально-часових форм (Present Indefinite Tense, Future Indefinite Tense);

надання переваги формі Present Perfect порівняно з формою Past Indefinite як більше пов'язаній з сучасним життєвим простором реципієнта, а звідси і більш психологічно привабливій, атрактивній;

оформлення пасивної перспективи рекламного повідомлення за допомогою найбільш когнітивно простих, пасивних конструкцій (be - Passive, Participle II), а також прозорих за лексичним значенням дієслів;

застосування базових заперечних форм;

варіювання категоричністю імперативних конструкцій відповідно до соціальних параметрів потенційного читача: категоричний імператив ефективний у рекламі, розрахованій на молоду аудиторію; більше прагматично виправданим засобом вираження заклику до дії в рекламі, розрахованій на людей середнього або похилого віку, є пом'якшений або імпліцитний імператив, а також відмова від модального дієслова must як маркера категоричної облігаторності, наявність якого може призвести до психологічного неприйняття рекламного оголошення;

вживання простих синтаксичних конструкцій, при вживанні складнопідрядних речень експлікування за допомогою чітких лексичних модифікаторів характеру відношень між простими реченнями;

застосування засобів експресії з метою підвищення привабливості тексту та ефективності рекламного впливу (римування тексту, повтор, позитивно-оцінні слова, поширені в повсякденному лексиконі пересічного читача);

застосування прийому фенестрації (вміле поєднання вербальної та графічної, візуальної інформації) як засобу підвищення ефективності сприйняття рекламного повідомлення, його читабельності, а також ефективного психологічного впливу на свідомість читача.

До параметрів ергономічної організації текстів інструкцій слід віднести:

чіткий логічно-тематичний розподіл інформаційного матеріалу, який повинен відображати всі основні, важливі етапи ознайомлення та взаємодії потенційного користувача з приладом;

квантування інформаційного потоку, особливо інформації щодо безпосередніх дій з приладом (наприклад, збирання, підключення, користування, ремонт), яка є важливою в аспекті безпеки людини і передбачає ефективне засвоєння всіх моментів повідомлення;

проста лексико-граматична організації (відсутність складних аспектуально-часових форм, домінування простих синтаксичних конструкцій);

застосування імперативних конструкцій, модальних дієслів must, should та заперечних форм do not, never як найбільш експліцитних, чітких, базових засобів вираження спонукальної семантики та семантики заперечення; ефективними засобами передачі семантики “заборони” і “застереження” в інструкціях також є лексичні одиниці avoid, check, make sure, danger, important;

застосування графічних засобів, які дозволяють привернути увагу реципієнтів до найважливіших моментів, підвищити атрактивність тексту та надійність його засвоєння; графічні засоби як у рекламі, так і в інструкціях, забезпечують подвійне кодування інформації на ментальному рівні реципієнта, концентрацію його уваги, надійне та ефективне засвоєння матеріалу, підсилюють переконливість текстів.

ВИСНОВКИ

Результати ергономічного аналізу дієслівних категорій дозволили визначити ергономічний потенціал засобів вираження значень аспекту, часу, таксису, стану, модальності, заперечення в спонтанному мовленнєвому процесі. До ергономічних засобів вираження категоріальних значень англійського дієслова належать:

форми розрядів Indefinite Tense, Continuous Tense як маркери аспектуальних значень "статичність"/ "динамічність";

темпоральні форми Past Indefinite Tense, Present Indefinite Tense, Future Indefinite Tense як маркери часових просторів "минуле", "сучасне", "майбутнє";

форма Particilpe I, сполучник while як форми передачи таксисного значення "одночасність" і сполучники after, before, then, later, earlier - таксисного значення "неодночасність";

пасивні конструкції be – Passive / get - Passive, Participle II;

модальні слова surely, certainly, no doubt, of course, дієслово to know, модальні дієслова must, should як засоби вираження епістемічного значення "вірогідність", а також модальні слова probably, possibly, perhaps, дієслова to think, to guess, модальне дієслово may - епістемічного значення "імовірність";

імператив як засіб мовленнєвої каузації;

синтаксичне заперечення, частки no, not, прислівник never, займенники nothing, nobody як засоби негації повідомлення.

Отримані результати свідчать про те, що ергономічними засобами вираження категоріальних значень дієслова в спонтанній комунікації виступають прості, базові на ментальному рівні, а також семантично примітивні мовні форми. Однак, варто зазначити, що це не свідчить про примітивізацію мовленнєвої діяльності людини. Оптимальність і антропосприятливість простих, базових мовних засобів (як для адресанта, так і для адресата) підтверджена багатьма фахівцями на практиці (копірайтерами, спічрайтерами, спеціалістами в сфері паблік рілейшнз). Дані мовні одиниці і конструкції стають основними засобами оформлення текстів реклами, політичних, публічних промов, передвиборчих листівок, що дозволяє забезпечити їх оптимальність і антропосприятливість як для мовця, так і для аудиторії.

Дане дисертаційне дослідження є першою спробою ергономічного аналізу мовних явищ. Подальші ергономічні дослідження дозволять провести різнобічне вивчення антропосприятливих характеристик мовних засобів, дослідити в ергономічному аспекті інші частини мови та їх категорії, запропонувати алгоритми успішного мовлення в багатьох інших сферах комунікації. Результати ергономічного аналізу можуть бути враховані у розробці нових комунікативних технологій.

Основні положення дисертації викладені у таких працях:

До питання про ергономічні характеристики категорій англійського дієслова // Мовні і концептуальні картини світу. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 1998. - С. 16-20 (у співавторстві з д. ф. н. Бєловою А.Д.).

Рекламні тексти в ергономічному аспекті // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія “Германська філологія”. - Чернівці, 1999. - Вип.60. - С. 150-161.

Граматична організація текстів рекламного та інструктивного характеру в ергономічному аспекті // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: Київський державний лінгвістичний університет, 1999. - Вип.2. - С.70-77.

Темпоральна репрезентація