Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

УДК 339.54(477)

Івченко Олексій Григорович

Особливості зовнішньоекономічної

політики України

в умовах ринкової трансформації

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство

і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Філіпенко Антон Сергійович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

Інститут міжнародних відносин,

завідувач кафедри світового господарства і

міжнародних економічних відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Клочко Валентин Петрович,

Міжнародний Соломонів університет,

завідувач кафедри загальноекономічних

дисциплін та міжнародної економіки

кандидат економічних наук, доцент

Радченко Анатолій Васильович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри економічної теорії.

Провідна установа: Київський національний економічний

університет Міністерства освіти і

науки України, кафедра міжнародної

економіки, м. Київ.

Захист відбудеться 3 вересня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань Вченої Ради.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий 3 серпня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.П. Мазуренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В період ринкової трансформації економіки України першочергове значення має розробка на науковому фундаменті зовнішньоекономічної політики та механізму її реалізації з урахуванням світового досвіду. Водночас, в Україні бракує фундаментальних, системних наукових досліджень з питань особливостей зовнішньоекономічної політики країн з перехідною економікою в умовах глобалізації світового господарства.

Ця обставина є однією з причин того, що в Україні, особливо на ранньому етапі, після проголошення державного суверенітету в зовнішньоекономічній політиці були допущені стратегічні помилки, а пізніше, в ході розгортання економічних реформ, також мала місце певна хаотичність та непослідовність у здійсненні цієї політики.

Важливість вибору правильних орієнтирів зовнішньоекономічної політики набуває особливої ваги в умовах посилення процесу глобалізації світового господарства та загострення конкуренції на світових ринках.

Сучасний етап соціально-економічного розвитку країни показує, що без правильної, науково обгрунтованої, всебічно зваженої та послідовно здійснюваної зовнішньоекономічної політики не може бути успішно реалізована стратегія економічного та соціального розвитку, здійснена інтеграція України в світовий економічний простір.

Зовнішньоекономічна політика може бути успішною лише за умов системного та комплексного вирішення цілого ряду проблем, що пов’язані з її формуванням та реалізацією. Йдеться, зокрема, про такі системні перетворення, як формування економічних основ розвитку світогосподарських зв’язків країни, створення політичних передумов та правових засад формування зовнішньоекономічної політики. Системні інституціональні перетворення та їх вплив на характер зовнішньоекономічної діяльності також повинні ретельно враховуватися.

При розробці фундаментальних основ зовнішньоекономічної політики необхідно брати до уваги природничоресурсну та виробничу базу розвитку світогосподарських зв’язків, форми приватизаційних процесів, механізми залучення іноземного капіталу в національну економіку. Важливе значення має також увесь комплекс геостратегічних пріоритетів зовнішньоекономічної політики.

Саме на цих та органічно пов’язаних з ними аспектах загальної проблеми зовнішньоекономічної політики та її особливостях в умовах ринкових трансформацій в Україні в контексті глобалізації світового господарства були зосереджені дослідницькі зусилля автора даної дисертації.

Актуальність дисертаційного дослідження полягає також в тому, що реалізація економічної та соціальної політики в Україні у 20012004 роках буде значною мірою залежати саме від того, наскільки відповідатиме реаліям перехідного періоду зовнішньоекономічна політика, а також наскільки успішно в країні буде реалізовуватись на практиці модель відкритої конкурентної економіки, що дозволить залучити до економіки України необхідні матеріальні, фінансові, технологічні ресурси, з одного боку, та використати зовнішні ринки для збуту вітчизняної продукції з іншого.

Вагомий внесок в дослідження принципових засад формування та здійснення зовнішньоекономічної політики зробили такі вітчизняні вченіекономісти, як В. Андрійчук, В. Базилевич, В. Будкін, І. Бураковський, В. Вергун, А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Губський, М. Дудченко, Л. Кістерський, О. Кириченко, Г. Климко, В. Клочко, А. Кредісов, Д. Лукяненко, І. Лукінов, Ю. Макогон, Ю. Пахомов, А. Поручник, О. Рогач, А. Румянцев, В.Савчук, В. Сіденко, І.Тивончук, В.Федосов, А. Філіпенко, О. Шнирков та інші.

Глибокі напрацювання принципів формування та механізму здійснення зовнішньоекономічної політики в перехідний період здійснили економістиміжнародники країн СНД: І. Авдеєв, О. Баковецький, Ш.Гаджиєв,М. Захматов, В. Мотильов, С. Іларіонов, С. Іовчук, В. Колонтай, Е. Кочетов, С. Сільвестров, В. Філатов, Л. Ходов та ін.

Однак ще значна частина проблем в цій багатогранній і складній сфері потребує більш детального вивчення та теоретичного узагальнення. До них, зокрема, належать: закономірності розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах ринкових трансформацій; геополітичні і геостратегічні орієнтири для широкого інтегрування економіки в систему міжнародного поділу праці; суперечності становлення цілісної системи міжнародного співробітництва; політичні передумови зовнішньоекономічної стратегії, її принципи та основні напрями в період утворення державності; фактори міжнародного іміджу України; порівняльні та конкурентні переваги як матеріальні умови формування зовнішньоекономічної політики тощо.

В умовах ринкової трансформації економіки України кожен, навіть короткий часовий проміжок, викликає суттєві зміни і породжує принципові особливості як у сфері внутрішньої економіки, так і в зовнішньоекономічній діяльності держави та її господарських суб’єктів. Цим змінам необхідно давати наукове пояснення і вносити відповідні корективи в економічну політику. Особливо це стосується складної проблеми формування цілісної, науково обґрунтованої, зовнішньоекономічної стратегії України.

Актуальність і практична значимість окреслених проблем, їх недостатнє висвітлення в економічній літературі визначили вибір теми і структуру дисертації, логіку і методи дослідження. Теоретичний та емпіричний матеріал, накопичений в працях українських та зарубіжних вченихекономістів, є достатньо фундаментальним, що й дозволило автору сформувати теоретикометодологічну основу дисертаційного дослідження.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. дисертаційна робота виконана в рамках наукової теми кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Механізм комплексного забезпечення зовнішньоекономічних аспектів суверенітету України (державний реєстраційний № 97134), яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка Розбудова державності України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення основоположних принципів формування зовнішньоекономічної політики України, окреслення головних напрямів її здійснення, виявлення природноресурсної та виробничої основи розвитку світогосподарських зв’язків України, обгрунтування геостратегічних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України в період формування ринкової моделі господарювання та глобалізації світового господарства.

Досягнення поставленої мети обумовило виконання таких основних завдань:

-

-

-

-

-

-

Об'єктом дослідження є сукупність світогосподарських зв’язків, що опосередковують процес становлення і розвитку зовнішньоекономічної політики в перехідних економічних системах в умовах глобалізації світового господарства.

Предметом дослідження є зовнішньоекономічна політика України, базовою структурою якої є природноресурсний потенціал, інституціональна система держави та внутрішній економічний устрій країни, зумовлений ринковими перетвореннями і становленням державності України.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, досягнення світової науки в галузі світового господарства та міжнародних економічних відносин, матеріали ЄС, СНД, міжнародні угоди України, публікації ООН та її спеціалізованих установ, положення праць вітчизняних та зарубіжних дослідників стосовно форм, методів, засобів взаємодії і ефективного функціонування країн в міжнародному поділі праці та світогосподарських зв’язках.

Для наукового вирішення поставлених в роботі завдань дослідження дисертант використовує основні методологічні принципи наукового аналізу: логічно-теоретичний (§1.1 та 1.2 – при дослідженні теоретичних основ та економічних передумов формування зовнішньоекономічної політики України; в §2.2 – для виявлення критеріїв пріоритетності окремих галузей економіки України в процесі її ринкової трансформації); історико-логічний (в §1.3 та р.3 – при аналізі формування інституціональної структури економіки та визначення основних геостратегічних напрямків зовнішньоекономічної політики України); міжфакторного та порівняльного аналізу (§2.2 та 3.2 – для виявлення конкурентних та порівняльних переваг окремих галузей економіки України та економічного обґрунтування головного стратегічного напрямку зовнішньоекономічної політики України - Європейський Союз).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

- доведено вирішальне значення цілісної, науково обґрунтованої зовнішньоекономічної політики для ефективного розвитку світогосподарських зв’язків України. Вона спирається на теоретичні засади, економічні та політико-правові передумови, що створюються в процесі ринкової трансформації. Зокрема, в дисертації доводиться необхідність врахування теорії порівняльних і конкурентних переваг, а також вимог інших економічних законів світового господарства;

- обґрунтовані основні закономірності формування оптимальної структури функціонування зовнішньоекономічної сфери України в період ринкових реформ. Це, насамперед, стосується підвищення ролі приватних суб’єктів цивілізованої зовнішньопідприємницької діяльності. У зв’язку з цим в роботі обґрунтовується теза про те, що здійснення ефективної приватизації державної власності приведе до більшої відкритості економіки та підвищення рівня її конкурентоспроможності. В роботі також зроблені висновки щодо необхідності оптимізації галузевої (товарної) структури світогосподарських зв’язків України та їх географічного розподілу;

- розкриті економічні чинники визначення головних геостратегічних орієнтирів та напрямів входження України в систему міжнародного поділу праці та світову економіку, економічно обґрунтоване місце та стратегічне значення відносин України з Європейськими Союзом, СНД та іншими регіонами світу;

- визначені галузі економіки України (літакобудування, суднобудування, енергетичне устаткування, ВПК, сільське господарство тощо), які мають порівняльні і конкурентні переваги. Обґрунтовано, що їх розвиток має стати важливою складовою трансформаційних процесів в Україні та механізму її інтеграції в глобальну економіку;

- з’ясовані фактори, які справили найбільший вплив на участь України у міжнародних ринках товарів і послуг, зокрема, розкриті причини переважання в структурі експорту продуктів металургійної і хімічної промисловості, сировинних та сільськогосподарських товарів;

- показано значення інституціональних механізмів у підвищенні ефективності функціонування зовнішньоекономічної сфери України. Головна увага привернута до якості законодавчої бази, необхідності формування привабливого ринкового інвестиційного середовища та розвинутої зовнішньоекономічної інфраструктури;

- розкрита необхідність приведення торговельного режиму України, зовнішньоекономічного законодавства до міжнародних норм і стандартів, що прискорить процес приєднання України до Світової організації торгівлі (СОТ), наближення до Європейського Союзу;

- виявлені головні фактори, пов’язані з забезпеченням національної економічної безпеки держави. Зокрема, в дисертації обґрунтовується висновок про нагальну необхідність урізноманітнення (диверсифікації) джерел постачання в країну стратегічних матеріалів, а також про оптимізацію відносин України з головними міжнародними фінансовими організаціями – МБРР, МВФ, ЄБРР.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що здійснені в ньому узагальнення, висновки і пропозиції можуть бути використані Міністерством економіки та Міністерством закордонних справ України в процесі аналізу та прогнозування міжнародних економічних зв’язків, а також при розробці зовнішньоекономічної політики держави. Крім того, матеріали дисертації можуть знайти застосування в навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та в інших навчальних закладах України при викладанні курсів: “Світова економіка”, “Міжнародні економічні відносини”, “Зовнішньоекономічна діяльність України”.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на науковотеоретичних конференціях: Реформи в Україні: проблеми та перспективи розгортання (Полтава, 1999 р.), Економічна безпека в стратегії ринкових реформ: приклад України (Київ, 2000 р.) та на засіданні кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковані шість наукових праць, 3 з яких публікувалися у наукових виданнях та відповідають переліку наукових фахових видань України, затверджених ВАК України, а також індивідуальна монографія Україна в системі міжнародних відносин; історична ретроспектива та сучасний стан (Київ, 1997 р.), брошура “Передумови зовнішньоекономічної діяльності України як суверенної держави” (Київ, 2000 р.) та стаття в збірнику наукових праць.

Структура і обсяг дисертації. Відповідно до логіки дослідження, а також характеру розробки наукової проблеми, обсягу та особливостей емпіричного матеріалу, дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 192 сторінки друкованого тексту. Дисертація містить 16 таблиць, 2 рисунки, список використаної літератури налічує 260 джерел.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ Формування зовнішньоекономічної політики України як суверенної держави присвячений аналізу головних наукових поглядів за темою дослідження, визначенню провідних напрямів авторського підходу щодо адаптації вітчизняної та зарубіжної наукової думки з цих питань до умов перехідних економічних систем. В даному розділі піддано аналізу суперечливий процес формування зовнішньоекономічної політики України за роки незалежності, дається наукова оцінка здобутків і втрат в цьому процесі, визначаються економіко-політичні передумови та об’єктивні засади діяльності держави у сфері світогосподарських зв’язків.

Після проголошення державного суверенітету України розпочалося кардинальне реформування всіх сторін економічного і соціального життя. Одним з найголовніших при цьому постало питання залучення держави до надбань сучасного світового цивілізаційного процесу. В ході глибоких економічних, політичних та соціальних реформ Україні вдалося утвердити себе вагомим суб’єктом європейського і світового співтовариства, здобути міжнародні гарантії безпеки, укласти угоди про дружбу та співробітництво з багатьма країнами, стати важливим фактором стабільності на європейському континенті. Це стало підгрунтям розвитку зовнішньоекономічних відносин, інтеграції України в світовий економічний простір, включення в міжнародний поділ праці, в світову торгівлю та міжнародні інвестиційні процеси.

Разом з тим, в роботі зазначається, що Україна не мала досвіду здійснення самостійної зовнішньоекономічної політики й тому цілком природно допустила ряд прорахунків стратегічного значення. Серед них намагання утвердити державність та економічну незалежність за допомогою кардинальної переорієнтації політики зі Сходу на Захід; недостатня послідовність і увага до нормативноправового забезпечення цих процесів; невиваженість політики щодо залучення валютних кредитів під гарантії Уряду; нерішучість у здійсненні аграрної реформи; нескоординованість валютної політики тощо.

Особливе місце в аналізі відводиться надмірному захопленню в цей період зарубіжними фінансовими коштами, що дається взнаки і сьогодні. Рівень показників боргової палітри України зараз (табл.1) знаходиться в межах світової прийнятності, але, враховуючи низький рівень соціально-економічного розвитку України, вони викликають критичне ставлення, хоч і відбулося суттєве зменшення заборгованості у 2000 р.: державного боргу – до 14,2, зовнішнього – до 10,3 млрд. дол.

Становлення економічних, політичних та правових передумов зовнішньоекономічної діяльності розпочалось із запізненням. Динаміка в цій сфері стала більш помітною після 1994 р. В країні розпочалися важливі ринкові перетворення, започатковано формування фундаменту сучасного державного устрою. Помітно розширилася й соціальна база реформ. На основі грунтовного аналізу об’єктивних і суб’єктивних чинників державотворення дисертант робить висновок, що Україна мала всі належні умови для розбудови власної державності, а також визначення геополітичних та геостратегічних орієнтирів інтегрування економіки в систему міжнародного поділу праці. Передумовами такої інтеграції є вигідне географічне положення, велика територія та людський потенціал; сприятливі кліматичні та багаті природно-ресурсні умови, працелюбність народу, що віками утверджувалася в масовій психології та поведінці людей і стала ментальною характеристикою народу; високий рівень культурно-освітнього розвитку населення, професійна кваліфікація працівників; відкритість до співпраці з іншими народами. При цьому підкреслюється, що усі ці передумови були використані лише частково; налагодити більш-менш розгалужені зовнішньоекономічні зв’язки у належних обсягах, яких вимагала практика й система національних інтересів, загалом не вдалося. Незважаючи на певні позитивні зрушення, цілісної системи міжнародного економічного співробітництва не було створено.

Таблиця 1.

Співвідношення державного боргу і основних макроекономічних показників України (%)

ПОКАЗНИКИ | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Загальний обсяг державного боргу до

ВВП | 25,1 | 30,3 | 51,5 | 62,8 | 49,9

Загальний обсяг зовнішнього боргу до

ВВП | 20,5 | 19,4 | 38,4 | 51,0 | 36,9

Платежі з обслуговування державного

боргу у обсязі доходів бюджету | 8,4 | 10,8 | 20,6 | 18,8 | 12,8

Платежі з обслуговування зовнішнього

боргу у обсязі доходів бюджету | 7,0 | 7,5 | 15,5 | 15,0 | 8,7

Загальний обсяг зовнішнього боргу до

обсягу річного експорту | 43,4 | 46,9 | 65,2 | 76,6 | 57,3

Платежі з обслуговування зовнішнього

боргу до обсягу річного експорту | 5,5 | 5,5 | 7,4 | 5,8 | 3,5

Державний борг на душу населення

(дол.) | 210,4 | 293,2 | 305,1 | 305,5 | 280,0

В другому розділі “Природно-ресурсна та виробнича база налагодження світогосподарських зв’язків України” досліджені фактори, що впливають на формування ефективної системи зовнішньоекономічної діяльності України.

Перш за все, в дисертації аналізується природно-ресурсний та економічний потенціал як матеріальна база зовнішньоекономічної сфери України. Аналіз свідчить, що за основними параметрами вона є достатньою для успішного здійснення світогосподарських зв’язків та формування вагомої ролі України в системі міжнародного поділу праці. Країна має ряд суттєвих порівняльних і конкурентних переваг для міжнародної спеціалізації в таких галузях, як авіакосмічна, суднобудування, металургійна, енергетичне устаткування, озброєння, АПК тощо. Але сьогодні вони використовуються не повною мірою, так як не витримуються вимоги базових законів (зокрема, інтернаціональної вартості) світового господарства. В зв’язку з цим автор обгрунтовує власну думку, що Україні, поряд з іншими стратегічними цілями, слід розробити і загальнонаціональну програму підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Важливим фактором розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України є приватизація державної власності. В результаті багатогранного аналізу цього процесу в роботі обгрунтовується головний, на думку дисертанта, висновок, що приватизація не повинна розглядатись як кінцева (фіскальна) мета і завершальна стадія структурних перетворень. Вона має бути стимулом і органічною складовою трансформаційних перетворень в економіці і дати поштовх підвищенню ефективності діяльності підприємств, в т.ч. і зовнішньоекономічної. Щодо приватизації стратегічних і високоприбуткових об’єктів, то тут держава має підходити досить виважено і на основі всебічного, глибокого економічного аналізу з тим, щоб не позбутись важливого, надійного і постійного джерела доходів до бюджету, а також не завдати шкоди економічній безпеці держави.

Таблиця 2

Прямі іноземні інвестиції в Україну по країнах – найбільших інвесторах (станом на 1.01.2001р.)

Країна | Загальний обсяг (млн.дол.) | Частка від заг. обсягу (%)

Всього | 3865,5 | 100,0

США | 635,8 | 16,4

Кіпр | 372,6 | 9,6

Нідерланди | 361,8 | 9,4

Росія | 314,3 | 8,1

Великобританія | 299,4 | 7,7

Німеччина | 237,9 | 6,2

Віргінські острови | 176,8 | 4,6

Республіка Корея | 170,4 | 4,4

Швейцарія | 169,3 | 4,4

Значна увага в роботі приділяється аналізу ролі зарубіжних інвестицій. Загальна палітра показників по іноземних інвестиціях для України незадовільна, особливо в порівнянні з країнами Центральної та Східної Європи. Так, щорічні надходження і сумарний їх обсяг незначний, проблемним є і представництво деяких країн-донорів (табл.2).

Нерівномірна структура зарубіжних інвестицій, як в територіальному (зокрема, на м. Київ і область станом на 1.01.2001р. припадає 42,7%), так і особливо, в галузевому розрізі. Приміром, на такі важливі галузі промисловості, як машинобудування, металообробна, паливна, хімічна, чорна і кольорова металургія, сумарно припадає менше 23% всіх інвестицій. В той же час гіпертрофованими в даному контексті є такі сфери прикладання іноземного капіталу: фінанси, страхування, торгівля, послуги. Тому галузева структура зарубіжних інвестицій в інтересах якісного розвитку економіки вимагає суттєвого поліпшення, що в свою чергу, позитивно позначиться і на зовнішньоекономічний діяльності.

На основі проведеного аналізу в дисертації обгрунтовується ряд висновків. Так, в контексті нової стратегії зовнішньоекономічної політики України позитивне значення мало б впровадження системи додаткових заходів щодо здійснення політики активного інвестування, в т.ч. і зарубіжного; необхідно стимулювати притік іноземних інвестицій насамперед в ті галузі, які мають визначати основний зміст зовнішньоекономічної стратегії країни та її спеціалізацію в світовому господарстві; слід ширше використовувати інші, крім прямих інвестицій, форми і сфери міжнародного співробітництва: спільні підприємства, міжнародний лізинг, прикордонну торгівлю, геологію, транспорт (транзит), консалтингові послуги, туризм тощо.

У третьому розділі “Геостратегічні пріоритети зовнішньоекономічної політики” головним предметом і метою дослідження є визначення та економічне обгрунтування місця та ролі окремих регіонів світового господарства в геостратегічній економічній політиці України.

Економічні відносини з Росією та іншими країнами СНД є традиційними і масштабними (частка даного регіону становила у 2000 р. 44,3% загального обсягу зовнішньої торгівлі України), які відіграють важливу роль, і надалі, безсумнівно, будуть мати велике значення для забезпечення життєвості економіки України. Проте, за роки перебування у складі СРСР Україна перетворилась в частину союзного народногосподарського комплексу, суттєво втративши при цьому замкнутість, цілісність економіко-технологічного циклу, а разом з тим і господарську самодостатність. І зараз значна частина кореневої системи економіки і джерела її живлення знаходяться за межами території України – головним чином в Росії.

В дисертації проведений аналіз сучасного стану і перспектив співробітництва нашої країни з країнами СНД, результати якого, зокрема, свідчать, що на шляху подальшого розвитку (а то навіть і збереження досягнутих рівнів) торговельно-економічних відносин між країнами продовжують існувати – а подекуди і посилюються – значні суперечності і перешкоди, які не сприяють підвищенню їх взаємогосподарської співпраці. Тому Україна вже тривалий час виступає за створення в межах СНД зони вільної торгівлі, за розвиток на рівноправних і взаємовигідних умовах інших форм економічних відносин. Автор вважає, що Україні необхідно різко збільшити співробітництво з тими країнами Співдружності, які також мають значні поклади нафти і газу: Казахстан, Азербайджан, Туркменистан.

Таким чином, економічне співробітництво з країнами СНД є важливим геостратегічним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України. Підтримання та розвиток торговельно-економічних зв’язків з ними є необхідним чинником стабілізації та нарощування вітчизняного виробництва.

В роботі обгрунтовується власна позиція автора з приводу розв’язання досить гострої наукової та суспільно-політичної проблеми - визначення основного пріоритету стратегії зовнішньої економічної політики України: Схід (Росія) чи Захід (Європа)? За основу аргументації відповіді на дане питання в дисертації обрана методологія порівняльного аналізу економічного потенціалу відповідних країн і регіонів. Зокрема з цього випливає, що за основними макроекономічними показниками (табл.3) головні західні країни, а тим більше Європейський Союз в цілому, багаторазово переважають Росію (СНД). Особливо це стосується місткості внутрішнього ринку, а також імпортних можливостей.

Таблиця 3

Основні макроекономічні показники

країн Великої сімки та Росії,

1999 рік

Країна | Населення (млн.чол.) | Загальний ВВП (млрд.дол.) | ВВП на душу населення (тис. дол.) | Експорт (млрд. дол) | Імпорт (млрд.

дол.)

США | 273,1 | 7824 | 28,8 | 702,1 | 1059,4

Японія | 126,8 | 4193 | 33,3 | 419.4 | 311,3

Німеччина | 82,1 | 2090 | 25,5 | 542,9 | 473,5

Франція | 59,1 | 1400 | 23,8 | 300,8 | 201,2

Великобританія | 58,7 | 1283 | 21,9 | 268,2 | 318,0

Італія | 57,3 | 1145 | 20,0 | 230,2 | 216,6

Канада | 30,5 | 608 | 20,1 | 238,5 | 220,2

Росія | 147,2 | 447 | 3,0 | 74,7 | 40,4

Виходячи з порівняльних даних і економічних мотивацій, що з них випливають, автор приходить до висновку, що стратегічним напрямом розвитку зовнішньоекономічної діяльності і домінантою відповідної політики на перспективу має стати Західний (європейський) напрям. Проте, це жодною мірою не означає згортання економічного співробітництва з іншими регіонами світу, особливо з Росією. Їх необхідно всебічно розвивати, але не заради політичної чи ідеологічної самоцілі, а в міру потреб та економічних інтересів нашої держави.

В роботі досліджуються як один з важливих геостратегічних пріоритетів України – економічні зв’язки з країнами Центральної та Східної Європи, Організації чорноморського економічного співробітництва, а також інших регіонів світового господарства. В більшості країн африканського регіону, як свідчить проведений аналіз, є достатні можливості для ділових контактів з українськими партнерами. Недоречно втрачати ринок, де функціонує техніка, вироблена в Україні, де добре знають її продукцію і технологію, де працюють фахівці, підготовлені в Україні. В дисертації відзначається, що економічне співробітництво з нафтодобувними країнами Близького і Середнього Сходу в силу різних причин знаходиться лише в зародковому стані і маломасштабне. В подальшому, при формуванні зовнішньоекономічної політики України і в процесі диверсифікації джерел надходження енергоносіїв на ці країни слід звертати більше уваги. Вони, навіть в силу чисто природних факторів, мають стати важливим регіоном економічних інтересів України. Значну перспективу мають економічні відносини з країнами Азіатсько-тихоокеанського регіону: КНР, Республіка Корея, Індія, Індонезія, Іран, Пакистан та ін. Автор аргументує висновок, що особливе значення має налагодження та розвиток економічного співробітництва, насамперед в паливно-видобувній сфері з четвертою країною світу за видобутком нафти – Ісламською Республікою Іран. Це дозволить значною мірою зменшити однобічну залежність України у сфері одержання енергоносіїв.

Підсумовуючи результати аналізу предмету дослідження в даному розділі, автор зазначає, що зовнішньоекономічна політика України має бути багатовекторною. Її геостратегічні пріоритети повинні обумовлюватись економічними мотиваціями і інтересами національної економічної безпеки країни. Головним, розрахованим на перспективу, має стати європейський ринок при збереженні та розвитку рівноправного і взаємовигідного співробітництва з Росією та іншими країнами СНД та світу. Розвиток різнобічних господарських відносин з усіма країнами, їх характер, структура і масштабність, мають визначатись виключно національними економічними потребами нашої держави.

висновки

Зовнішньоекономічна політика України стала формуватися одразу після проголошення незалежності і здійснювалася вона непослідовно. Особливо відчутними були помилки у здійсненні зовнішньоекономічного курсу в перші роки після проголошення державного суверенітету України.

З початком розгортання економічних реформ одним з пріоритетних завдань України як держави стала її інтеграція в світовий економічний простір. Однак внаслідок повільних темпів здійснення ринкових перетворень та реструктуризації економіки процес інтеграції України у світову економіку виявився досить складним, оскільки на світових товарних ринках існує жорстка конкуренція, а відтак під силу витримати її лише тим суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, які здатні виробляти високотехнологічну, новітню та мінливу за зразками продукцію.

Повільне реформування української економіки в цілому, непослідовна та надто розтягнута в часі реструктуризація промисловості, відсутність впродовж багатьох років реальних результатів земельної реформи спричинили погіршення структури зовнішньої торгівлі. Внаслідок цього більше половини експорту України становить необроблена продукція та сировина, що характерно для економічно менш розвинених, а не для індустріальних країн. В Україні так і не відбулася переорієнтація з торгівлі сировиною та напівфабрикатами на торгівлю товарами з високою доданою вартістю.

Ефективність зовнішньоекономічної політики держави залишається низькою в зв’язку з тим, що зовнішня торгівля є надто чутливою до екзогенних чинників, оскільки для українського експорту характерні: низький рівень диференціації експорту товарів і послуг; концентрація експортних операцій на малодинамічних міжнародних ринках з підвищеним рівнем протекціонізму; надзвичайно велика залежність від нестійкої цінової кон’юнктури на сировину та товари з низьким рівнем переробки.

Незважаючи на суперечливість оцінок результатів, все ж минулий період незалежного розвитку залишив певний позитивний доробок у реалізації Україною зовнішньоекономічної стратегії інтеграції у світову економіку. До таких нових позитивних явищ відноситься, зокрема, започаткована диверсифікація зовнішньої торгівлі України, закріплення вітчизняних експортерів на ринках країн далекого зарубіжжя. Це означає, що Україна, хоч і поступово, проте послідовно включається в глобальну систему світогосподарських зв’язків.

На зовнішньоторговельну діяльність України справляють вплив цілий ряд негативних внутрішніх та зовнішніх чинників. Серед них низька конкурентоспроможність, нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки, недосконалість механізмів державного регулювання, недостатня розвиненість ринкової інфраструктури підтримки експорту. Щодо зовнішніх чинників, то до них відносяться значне посилення конкуренції на світових ринках, підвищені вимоги до якості та технологічної досконалості товарів, перехід від простих до більш досконалих форм та методів протекціонізму, відсутність системної, науково обгрунтованої стратегії та механізму її реалізації щодо міжнародної економічної інтеграції.

Всупереч численним несприятливим внутрішнім та зовнішнім факторам, Україна має необхідні передумови для створення конкурентоспроможної економіки та зміцнення позицій на міжнародних ринках. Стратегічна програма здійснення зовнішньоекономічної політики України має передбачати орієнтацію на нарощування експорту при задіяні таких механізмів впливу, як активне залучення для реалізації цієї політики політичних, дипломатичних та інших засобів подолання барєрів на шляху експортної експансії на іноземні товарні ринки, протидія дискримінаційним заходам з боку торговельних партнерів України, вступ України до СОТ, інтеграція до Європейського Союзу, впровадження режиму вільної торгівлі в межах країн СНД.

В зовнішньоекономічній політиці Україні і надалі слід не використовувати такий засіб активізації експорту, як девальвація національної грошової одиниці.

Одним з векторів здійснення зовнішньоекономічної політики України є інтеграція в світові інвестиційні процеси. Головним недоліком в реалізації цієї стратегії є той факт, що Україна практично не інвестує в економіку інших країн, якщо не враховувати нелегальну втечу валюти за кордон. Водночас, іноземні інвестиції облишають українську економіку в зв’язку із значним ризиком інвестиційних вкладень, нестабільністю законодавчої бази, бюрократизмом та корупцією. Недоліки інвестиційної політики України за минулі роки викликають назрілу необхідність вжиття в країні системи додаткових економічних та нормативно-правових заходів щодо здійснення політики активного інвестування, в т.ч. і іноземного.

Реалізація стратегії зовнішньоекономічної діяльності України значною мірою буде залежати від нарощування конкурентних переваг, від утвердження інноваційної моделі розвитку економіки та конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва. Виходячи з потреб реальної дійсності, в дисертації пропонується найближчим часом розробити, в статусі важливої стратегічної мети України, загальнонаціональну програму підвищення конкурентоспроможності економіки держави.

Стрижнем зовнішньоекономічної політики України має бути багатовекторність і диверсифікованість світогосподарських відносин, особливо джерел надходження в країну енергоносіїв. Серед геостратегічних пріоритетів головним має стати європейський ринок. Економічні зв’язки з Росією та іншими країнами СНД є життєво необхідними для економіки України, їх потрібно підтримувати і всебічно розвивати на умовах рівноправності та взаємовигоди. Визначальним спонукаючим мотивом до здійснення поточного та перспективного співробітництва України з будь-якою країною світу мають бути інтереси економіки і національної безпеки нашої держави.

Перетворення економіки країни в органічну складову світового господарства – складний і тривалий процес. Він вимагає суттєвої, кардинальної ломки традиційної структури внутрішньої економіки і трансформації її згідно вимог законів світового господарства. Успішне здійснення цього процесу передбачає також формування країною відповідної міжнародної договірно-правової бази, налагодження стійких відносин з країнами світу та міжнародними організаціями. Він може відбуватись за умов світової та регіональної стабільності та безпеки. Незалежна Україна стала на цей шлях. Важливе значення в подальшому інтеграційному поступі України до міжнародного поділу праці та світового господарства буде постійне удосконалення і послідовне виконання науково обгрунтованої національної зовнішньоекономічної політики, що спирається на сучасну законодавчу базу, інституціональні механізми, що відповідають міжнародним нормам та стандартам.

Основні положення дисертаційної роботи відображені в таких публікаціях автора, що надруковані у фахових виданнях:

1. Івченко О. Політичні передумови зовнішньоекономічної стратегії України в період утвердження незалежності. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. Вип. 23. – Ч. ІІІ. – К.: Київський університет, 2000. – С. 156-161.

2. Івченко О. Проблема визначення основних напрямів зовнішньо-економічної стратегії українського державотворення. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. Вип. 14. – Ч. ІІ. – К.: Київський університет, 1999. – С. 167-173.

3. Івченко О. Іноземні інвестиції як фактор інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. Вип. 27. – Ч. ІІ. – К.: Київський університет, 2001. – С. 156-167.

Інші видання:

4. Івченко О. Передумови зовнішньоекономічної діяльності України як суверенної держави. – К.: Знання, 2000. – 55 с.

5. Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. – К.: РІЦ УАННП, 1997. – 688 с.

6. Івченко О. Проблема підготовки кадрів для зовнішньоекономічної сфери України. //Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи. Зб. наук. праць. Вип. 3. – К.: Знання, 2000. – С. 483-489.

Анотація

Івченко О.Г. Особливості зовнішньоекономічної політики України в умовах ринкової трансформації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2001.

Дисертація присвячена актуальним, недостатньо розробленим питанням теорії і практики зовнішньоекономічної політики України в умовах ринкової трансформації економіки. В роботі проаналізовані та виявлені суперечності становлення зовнішньоекономічної політики за роки незалежності. Визначені і систематизовані економічні передумови та теоретичні засади формування науково обгрунтованої зовнішньоекономічної політики держави та основні напрями оптимізації структури функціонування зовнішньоекономічної сфери країни. Здійснена класифікація критеріїв визначення та факторів посилення економічної ролі держави у регулюванні світогосподарських відносин, зокрема міжнародних інвестиційних процесів. Аргументовані необхідність і основні напрями підвищення конкурентоспроможності української економіки, виходячи з її наявних порівняльних і конкурентних переваг, а також з вимог дії законів світового господарства. Економічно обгрунтовано визначення основних геостратегічних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України в контексті економічних інтересів і національної безпеки держави в умовах різкого посилення глобалізації економіки.

Ключові слова: зовнішньоекономічна політика, порівняльні і конкурентні переваги, зарубіжні інвестиції, трансформаційні процеси, Європейський ринок, економічна інтеграція, міжнародний поділ праці, світове господарство, глобалізація економіки, Світова організація торгівлі.

Аннотация

Ивченко А.Г. Особенности внешнеэкономической политики Украины в условиях рыночной трансформации. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – Мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. Киев, 2001 г.

Диссертация посвящена актуальным, недостаточно изученным вопросам теории и практики внешнеэкономической политики Украины в условиях рыночной трансформации экономики. В работе проанализированы и определены противоречия становления внешнеэкономической политики Украины за годы независимости. Обобщены и систематизированы теоретические предпосылки формирования научно обоснованной внешнеэкономической политики государства и основные направления оптимизации структуры функционирования внешнеэкономической сферы страны.

Получило дальнейшее развитие исследование критериев определения и факторов повышения экономической роли Украины в мировом хозяйстве, в частности, в международном инвестиционном процессе. Участие Украины в нем носит в основном односторонний характер в форме привлечения иностранного капитала в страну. Анализируются проблемы, связанные с иностранными инвестициями: ежегодный приток и суммарный объем, распределение по странам происхождения, их территориальная и отраслевая структура. При этом аргументируется ряд выводов. Так, в контексте новой стратегии внешнеэкономической политики Украины обосновывается актуальность разработки системы дополнительных мер по активизации иностранного инвестирования; стимулирования притока зарубежного капитала прежде всего в те отрасли, которые являются приоритетными и должны определять основное содержание внешнеэкономической стратегии страны и ее специализацию в мировом хозяйстве; диверсификации форм привлечения иностранного капитала.

Большое место в работе отведено анализу внутренних и внешних факторов, негативно влияющих на состояние и эффективность внешнеторговой деятельности Украины. К первым относится затянувшаяся во времени реструктуризация экономики, низкая ее конкурентоспособность, несовершенство государственного регулирования, слабость рыночной инфраструктуры внешней торговли, коррупция и бюрократизм. Среди внешних факторов следует выделить следующие: значительное усиление конкуренции на мировых рынках, растущие требования к качеству и технологическому совершенству товаров, более изощренные формы и методы протекционизма, отсутствие научно обоснованной программы международной экономической интеграции страны. Несовершенство внешнеторговой политики в значительной мере обусловлено слабым учетом этих факторов, что привело к существенным недостаткам в этой сфере: низкому уровню дифференциации экспорта товаров и услуг; концентрации экспортных операций на малодинамичных рынках с повышенным уровнем протекционизма; чрезвычайно большой зависимости от неустойчивой ценовой конъюнктуры на товары с низким уровнем обработки. В целом в Украине так и не произошла переориентация с торговли сырьем и полуфабрикатами на торговлю товарами с высокой добавленной стоимостью.

Но, с другой стороны, в диссертации делается вывод, что в этой области есть уже и положительные сдвиги. Так, наметилась определенная тенденция диверсификации внешней торговли Украины, закрепления отечественных производителей на рынках стран дальнего зарубежья. Все это свидетельствует о том, что Украина постепенно включается в глобальную систему мирохозяйственных связей.

В контексте закрепления и дальнейшего наращивания качественных изменений во внешней торговле Украины в работе аргументируется необходимость и раскрываются основные направления усиления конкурентоспособности отечественной экономики, исходя из имеющихся сравнительных и конкурентных преимуществ, а также из требований действия законов мирового хозяйства. Большое внимание при этом уделяется анализу приватизации государственной собственности. Реальное и эффективное ее проведение будет способствовать большей открытости экономики и усилению позиций отечественных предпринимателей на мировом рынке. В работе обосновывается положение о необходимости