НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Ігнатович Олександра Степанівна

УДК 883. З (Зак)

ТВОРЧІСТЬ ПЕТРА СКУНЦЯ:

проблематика та художня еволюція

спеціальність 10. 01. 01. – українська література

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української літератури Ужгородського національного університету.

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент

Поп Василь Степанович,

Ужгородський національний університет

Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор

Марко Василь Петрович,

Кіровоградський державний педагогічний

університет ім.В.Винниченка

– кандидат філологічних наук

Тарнашинська Людмила Броніславівна,

Інститут літератури ім.Т.Шевченка

НАН України

Провідна установа – Ніжинський державний педагогічний

університет ім.М.Гоголя, кафедра

української літератури

Захист відбудеться “23” жовтня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України за адресою: 01001, м.Київ-1, вул. М.Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту літератури ім.Т.Г. Шевченка НАН України (01001, м.Київ-1, вул. М.Грушевського, 4).

Автореферат розісланий 22 вересня 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.М. Сулима

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Петро Скунць (нар. 1942 р.) – лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, відомий в Україні та за її межами письменник, перекладач, журналіст, редактор, член Національної спілки письменників України з 1961 року.

Найповніше П.Скунць виявив себе як поет. У його доробку – збірки поезій “Сонце в росі” (1961), “Верховинська пісня” (1962), “Полюси Землі” (1964), “На границі епох” (1968), “Всесвіт, гори і я” (1970), “Розп’яття” (1971), “Розрив-трава” (1979), “Сейсмічна зона” (1983), “Спитай себе” (1992), “Один” (1997).

Перекладацька творчість митця містить переклади з абхазької, азербайджанської, башкирської, білоруської, комі, молдавської, німецької, осетинської, російської, словацької, таджицької, татарської, угорської, чеської, чеченської мов. Окремими книгами виходили переклади П.Скунця – “Зоряниця” (1985 р. – з мови комі поетичних творів Ананія Размислова); “Голуба мандрівка” та “Рокам подвоєно ціну” (1979 р. і 1996 р. – з німецької мови творів Ольги Рішаві – поетеси, котра жила і працювала на Закарпатті). Переклади письменника також публікувалися у літературних збірниках перекладної поезії: “Легенда про голод” (1969), “Березова криниця” (1972), “Весняні кодри” (1973), “Віщий вогонь (1973), “З вогненних літ” (1975), “Я тобі дарую пісню” (1976), “З-під гірського неба” (1977), “Карпатська весна” (1982), “Здрастуй, сестро” (1982), “Відкритий дім” (1982), “Забута земля” (1982), “Весняна Влтава” (1982), “Хвиля Балатону” (1983), “Біля Ільмень-озера” (1984), “Нас братерство єднає навіки” (1984), “Вітер з полонини” (1986), “Випробування” (1986), “Чарівний дзвіночок” (1986) та ін. Остання велика перекладацька праця Петра Скунця – антологія русинської поезії Югославії “Ми тут не гості”.

З 1957 року П.Скунць розпочинає журналістську діяльність. З 1964 року – він член Спілки журналістів. За цей час на шпальтах обласних та республіканських журналів і газет з’явилося близько чотирьохсот нарисів, інтерв’ю, літературно-мистецьких і критичних та публіцистичних статей, рецензій П.Скунця. Вагоме місце в доробку письменника посідають літературно-критичні статті та рецензії. З 1986 року П.Скунць виступає з низкою політичних статей, у яких відкрито підтримує створення незалежної Української держави.

З початку 90-х П.Скунць стає редактором першої на Закарпатті незалежної газети “Карпатська Україна”.

Протягом творчої діяльності П.Скунць займався редакторською працею – упорядкував і відредагував близько півсотні книг, серед яких найвідоміші: низка поетичних збірок закарпатських народних митців, книжка сміховинок “Добридень, сусіде!”, а також окремі видання Д.Вакарова, В.Ладижця, Ш.Петефі /перекл. Ю.Шкробинця/, В.Вовчка, Й.Жупана, В.Кохана, В.Вароді, Л.Кудрявської, Ю.Боршоша-Кум’ятського тощо.

За творчі досягнення Петро Скунць дістав звання лауреата обласної премії ім.Д.Вакарова (1967), літературної премії ім. А.Малишка (1986), Національної премії ім.Т.Г.Шевченка (1997). Поезії митця перекладені багатьма мовами світу.

Досі творчості Петра Скунця не було присвячено грунтовного дослідження, хоча літературознавці, критики протягом останніх десятиліть зверталися до поезії митця при дослідженні літературного процесу 60-90 рр., слушно зараховуючи П.Скунця до когорти письменників-шістдесятників.

Майже відсутні праці, що розкривали б творчу діяльність Петра Скунця як перекладача, журналіста. Літературознавцями повною мірою не засвідчені досягнення і прорахунки творчої діяльності П.Скунця, науково не конкретизоване його місце в літературному процесі України, хоча доробок Петра Скунця, лауреата Шевченківської премії, давно заслуговує на окреме дослідження, систематизацію, теоретичне обгрунтування характерних рис його творчості, питомих тенденцій його доробку, що дозволило б заповнити прогалини в літературному процесі, зокрема у вивченні поетичної творчості письменників-шістдесятників, їх взаємовпливів і взаєморозвитку, створити загальну картину літературного процесу в Україні. Саме з цих причин вважаємо тему дисертаційної роботи своєчасною й актуальною.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі української літератури Ужгородського національного університету і є конкретним внеском у виконанні планової теми кафедри української літератури УжНУ “Література Закарпаття в загальноукраїнському контексті і зв’язки письменників краю з літературним процесом східних та західних регіонів”.

Мета дисертаційної роботи – дослідити творчість Петра Скунця – її проблематику, художню еволюцію, фольклорні джерела і зв’язки з творчістю письменників України та досягнення П.Скунця на перекладацькій та журналістській ниві.

Об’єкт дослідження – доробок П.Скунця на тлі літературного процесу в Україні 60-90-х років.

Предмет дослідження – поетична творчість Петра Скунця, характерні риси його творчої манери, художня еволюція.

Для здійснення мети поставлені й вирішені такі основні завдання роботи:

визначити і простежити розвиток проблематики поезії

П.Скунця;

- простежити художню еволюцію поезії П.Скунця;

- виявити і вказати на фольклорні та літературні джерела

поезії П.Скунця;

- проаналізувати перекладацький доробок П.Скунця;

- проаналізувати журналістський доробок П.Скунця;

- вказати на взаємовплив письменницької, перекладацької,

журналістської творчості П.Скунця.

Наукова новизна одержаних результатів:

1.Вперше:

а)повністю досліджена творчість П.Скунця від початку його діяльності (з 1957 року);

б) досліджується перекладацька творчість П.Скунця;

в) досліджується журналістська творчість П.Скунця;

г) аналізується книга вибраних творів “Один” П.Скунця.

2.Поглиблено:

а)дослідження фольклорних витоків у поетичній творчості П.Скунця;

б) аналіз поем і балад П.Скунця.

3.На основі проведених досліджень створено синтетичну модель творчого доробку П.Скунця.

При написанні роботи використано в основному еволюційний метод дослідження, який дає змогу осягнути, творчість П.Скунця в цілісності, єдності й взаємозв’язку її частин (синтез) та інтегрувати доробок поета в літературний процес 60-90-х років, вказавши на місце творчості митця у цьому процесі.

Практичне значення дослідження полягає насамперед у заповненні прогалин літопису літературного розвою – для показу своєрідного таланту П.Скунця в контексті української літератури 60-90-тих років, і для певного осмислення проблеми спадкоємності поколінь в українському літературному процесі.

Результати дисертаційної роботи можуть впроваджуватися у навчальні програми з новітньої української літератури в середніх та вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на регіональних наукових читаннях “Фольклор у духовному житті українського народу” (Львів, 1991); народознавчій науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження О.Маркуша (Хуст, 1991); науковій конференції, присвяченій пам’яті І.Панькевича (Ужгород, 1992); науково-практичній конференції “Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні” (Ужгород, 1992); науковій конференції “О.В.Духнович і Слов’янський світ” (Ужгород, 1993); науковій конференції, присвяченій життю і діяльності видатного поета і культурно-громадського діяча Василя Гренджі-Донського (Ужгород, 1994); науковій конференції професорсько-викладацького складу УжНУ (Ужгород, 1995); науковій конференції професорсько-викладацького складу УжНУ (Ужгород, 1999); науковій конференції професорсько-викладацького складу УжНУ (Ужгород, 2000). За матеріалами дисертації написана монографія, укладено бібліографічний покажчик творчого доробку Петра Скунця, а також є окремі публікації.

Дисертаційна робота обговорена на засіданні кафедри української літератури Ужгородського національного університету.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі “ВСТУПУФ, п’яти розділів, “ВИСНОВКІВ”, “СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛФ; обсяг дисертації, без урахування списку джерел, що налічує 192 позиції, становить 208 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

У “ВСТУПІ” розкривається стан наукової проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обгрунтовується необхідність проведення дослідження.

У першому розділі “ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ” здійснено огляд критичної літератури, присвяченої творчості Петра Скунця та літературному процесу 60-90-х років. Серед письменників, які зверталися до поетичної творчості митця, – О.Гончар, П.Загребельний, І.Чендей, С.Пушик, Ю.Шкробинець, В.Басараб, Р.Кудлик, П.Осадчук, Ф.Кривін та інші, а серед літературознавців – В.Брюгген, В.Брюховецький, І.Зуб, М.Ільницький, М.Малиновська, В.Марко, О.Мишанич, В.Моренець, В.Поп, С.Пойда, Т.Салига, М.Слабошпицький, Д.Федака, А.Шлепецький. Значною мірою систематизували та надали теоретичного підгрунтя поетичному доробку П.Скунця літературознавці М.ІльницькийІльницький М. Таємниці музи. – К.: Молодь, 1971; Ільницький М. На перехресті десятиліть. – К.: Дніпро, 1979; Ільницький М. Цілюща сила розрив-трави // Жовтень. – 1979.– №11. – С.132-141; Ільницький М. Від покоління до покоління. – К.: Дніпро, 1980; Ільницький М. Чи болить голова у дятла?…[Про поезію] // Літ. Україна. – 1980. – 21 листоп.; Ільницький М. Безперервність руху: Літ.-крит. статті. – К.: Рад.письменник, 1983; Ільницький М. Новизна, яку знаходять кілька…// Жовтень. – 1983.– №1. – С.107-118; Ільницький М. З чого постає неповторність // Українська мова і література в школі. – 1981. – №10. – С.16-20; Ільницький М. Розвиток жанру не припиняється // Дніпро. – 1983.– №3. – С.125-132; Ильницкий М. Читая Петра Скунца // Радуга. – 1983. – №8. – С.140-145; Ильницкий М. От поколения к поколению. – М.: Сов писатель, 1984.; Ільницький М. У вимірах часу. – К.: Рад. письменник, 1988. , Т.СалигаСалига Т. У глибинах гармонії: Літ.-крит.статті. – К.: Рад.письменник, 1986; Салига Т. Продовження: Літ.-крит.студії. – Львів: Каменяр, 1991; Салига Т. Постійність змін: другі-треті збірки молодих поетів, що за ними? // Дніпро. – 1980. - №2. – С.146-151; Салига Т. Де серце і розум говорять // Дніпро. – 1981.– №2. – С.154-157.; Салига T. …Сказати, чим людська доба значима…(Штрихи до портрета П.Скунця) // Українська мова та література в школі. – 1983. – №2. – С.11-16; Салига Т. Хай слово правдою озветься // Закарпат. правда. – 1988. – 21, 22 трав.; Салига Т. Хай слово правдою озветься: Полемічні нотатки про творчість поетів Закарпаття // Жовтень. – 1989. – №2. – С.117-121., В.ПопПоп В. Хороший заспів // Закарпат. правда. – 1961. – 15 лип.; Поп В. Збірка наймолодшого // Дніпро. – 1962.– №1. – С.153-157; Поп В. Оживає в мові Верховини: Т.Г.Шевченко в творчості письменників Закарпаття // Закарпат. правда. – 1990. – 12 берез.; Поп В. Ми стоїмо нещадно і тепер…: Роздуми над збірками Петра Скунця “Спитай себе” та “Один” // Новини Закарпаття. – 1997. – 4 лют.; Поп В. Монолог духу: (На здоб. Держ. премії ім. Т. Шевченка // Літ. , В.МаркоУкраїна. – 1997. – 15 лют.; Поп В. Сила дужого коріння // Молодь Закарпаття. – 1997. – 15 лют.

Марко В. Поетичні монологи // Жовтень . – 1968. – №12. – С.135-136; Марко В. Драми розчахнутої душі // Закарпат.правда. – 1993. – 12 черв. , В.МоренецьМоренець В. Антитези Петра Скунця: [Передмова] // Скунць П. Один. – Ужгород: МПП “Гражда” – Видавництво “Карпати”, 1997; Моренець В. Антитези Петра Скунця // Вітчизна. – 1994. – №2. – С.114-120., вписуючи творчість П.Скунця в літературний процес 60-90-х. Вказуючи на специфіку творчості П.Скунця, О.Мишанич влучно зазначив, що на українському Парнасі поет найкраще представляє самобутність Закарпаття. Мишанич О. Нові обрії майстра //Голос України. – 1997. – 19 трав.

Зважаючи на праці літературознавців і власні спостереження, присвячені творчості П.Скунця, ми визначили для себе напрямки дослідження:

дослідити проблематику та художню еволюцію поетичних творів Петра Скунця від 1957 р. до 2000 р.;

виявити і дослідити фольклорні та літературні джерела поезії П.Скунця;

вивчити та підсумувати основні тенденції перекладацької творчості П.Скунця;

систематизувати та представити в цілому журналістську діяльність П.Скунця.

У другому розділі дисертаційної роботи “ПРОБЛЕМАТИКА ТА ХУДОЖНЯ ЕВОЛЮЦІЯ ПОЕЗІЇ ПЕТРА СКУНЦЯ” простежуємо зміни, що відбуваються у творчій манері автора, зміни в його світобаченні протягом 1957-2000 років. Для систематизації матеріалу поетичну творчість П.Скунця умовно поділяємо на чотири етапи: перший – етап становлення Петра Скунця-поета (1957-1967 роки, на матеріалі збірок “Сонце в росі” (1961), “Верховинська пісня” (1962), “Полюси Землі” (1964), “Погляд” (1967)); другий – етап активного розвитку Петра Скунця (1968-1971 роки, на матеріалі поем “На границі епох” (1968), “Розп’яття” (1971)); третій – етап зрілої поетичної творчості Петра Скунця (1972-1983 роки, на матеріалі книг “Розрив-трава” (1979) та “Сейсмічна зона” (1983)); четвертий – поетична творчість П.Скунця останніх десятиліть (1984-2000 роки, на матеріалі книги “Спитай себе” (1992), що відзначена Національною премією ім. Т.Г.Шевченка, та книги-підсумку “Один” (1997)).

Першим етапом поетичної творчості Петра Скунця можна вважати роки 1957-1967 (збірки – “Сонце в росі” (1961), “Верховинська пісня” (1962), “Полюси Землі” (1964), “Погляд” (1967)) – на цьому часовому проміжку Петро Скунць пройшов шлях від поета-початківця до поета-майстра.

Цей період поетичної творчості Петра Скунця характерний звертанням до суспільно-громадянської та морально-етичної проблематики, де помітно виділяються патріотичні, соціальні, історичні мотиви. Не міг оминути поет і актуальних у ті роки мотивів морального обов’язку митця перед народом та взаємин батьків і дітей.

За шість років ці мотиви опрацьовуються і за своєю масштабністю переростають у проблеми: історичні, соціальні, до яких додаються політичні, ідеологічні, філософські. Поет починає осмислювати образ і проблеми України. До автора приходить національна самосвідомість, що насамперед відчувається у зміщенні ідейно-естетичних акцентів – від щирого захоплення новим для верховинців суспільним ладом до опозиції існуючому суспільству, а також позначається на осмисленні образу України – від безликої “чорноокої героїні”-республіки до “точки опори” в осягненні Всесвіту.

Морально-етична проблематика розкриває традиційну для 60-х років проблему відповідальності кожного перед майбутнім і сучасним.

Завдяки характеру, індивідуальним особливостям Петро Скунць віддає перевагу раціоналістичній поезії публіцистичного характеру, позначеній певним декларатизмом. У цілому його поетичне бачення не змінилося, хіба що з роками зникає зайвий декларатизм, публіцистичне напруження переростає в драматизм творів, поглиблюється філософічність творів поета. Образна система, на початку багатослівна і “розмита”, перетворюється у лаконічну та містку, глибшає її наповнення.

У жанрах найчастіше П.Скунць віддає перевагу віршу, циклу, інколи – триптиху.

У ці ж роки виробилось характерне для П.Скунця бачення проблеми – від загального до конкретного. Тому його творам притаманна широта, масштабність дії.

Другим етапом (1968-1971 роки) дисертант вважає період написання П.Скунцем поем “На границі епох” (1968) та “Розп’яття” Тираж поеми “Розп’яття” того ж року (1971) було пущено під ніж. (1971). Ці твори синтезували у собі – через образ-концепцію Людини – проблеми суспільно-громадянські, морально-етичні і безпосередньо продовжили мистецькі шукання П.Скунця попередніх років. У поемах поглиблено давній конфлікт “людина і суспільство”, “громадянин і держава”. Чи потрібна Вітчизні, державі людина, так само, як потрібна людині Вітчизна, держава? І де та міра підпорядкування кожного інтересам суспільства і навпаки? Хоч на ці запитання автор не відповів, але життям ліричних героїв точно вказав, що існуюча в 70-ті ситуація стосунків людина – суспільство незадовільна для мислячої особистості. Творами “На границі епох” і “Розп’яття” автор освоює поему-цикл, де поєдналися лірика, епос, публіцистизм, драматизм. За викладом суджень, характером ліричних героїв, суспільно-політичною озвученістю тексти належать до лірико-публіцистичного напряму в поезії.

Третім етапом (1972-1983 роки) автор дисертації вважає роботу П.Скунця над книгами “Розрив-трава” (1979) та “Сейсмічна зона” (1983). У цей період відбувається подальше поглиблення проблематики суспільно-громадянської та морально-етичної, що додало, до раніше освоєних, новий блок проблем: митець і суспільство, дитинство і суспільство. Також П.Скунць осмислює проблему свободи в суспільстві – свободи висловлювань, свободи вибору, свободи совісті. Лише за умови наявності цих свобод можливий гармонійний розвиток людини – стверджують твори Петра Скунця.

На цей час за П.Скунцем остаточно закріплюється стиль, що вивляється в характері поетичного мислення митця. Як правило, його поезія раціональна. Повною мірою відкрилося вміння поета будувати твір за допомогою антитези, “системи доказів” (М.Ільницький), які сприяють розвиткові сюжету. Наріжний камінь його поетики – полеміка, яка створює на теренах поезії справжню “арену боротьби”(М.Ільницький). І антитеза, і “система доказів”, і полеміка, які застосовуються автором при продуманій до деталей композиції та сюжетній лінії, сприяють драматизму та емоційності поезій.

П.Скунць здебільшого проголошує свою позицію, а не оповідає її. Роздуми митця сповнені філософських мотивів, філософські висновки поета часто набувають у творах афористичних форм.

Розширюються на цьому етапі творчості жанрові обрії. До освоєних – вірш, цикл поезій, пісня, поема – додаються балада, легенда, мініатюра.

Четвертий етап (1984-2000 роки) – позначений виходом збірки “Спитай себе” (1992) і книги-підсумку “Один” (1997). У цих книжках П.Скунця набуває додаткового осмислення та поглиблення образ України, бо ж минув 1991 рік і Батьківщина стала незалежною. Про це мріялося митцю десятиліттями. Ліричний герой цього часу перебуває на високому інтелектуальному і духовному рівні. Він звіряє своє минуле і сучасність в контексті проблем історичних, політичних, ідеологічних, морально-етичних. Такий діалог десятиліть породжує в жанровій стихії вірші-диптихи. Ширшає діапазон поетового голосу – від трагедійних інтонацій до іронії, сарказму. Набуває нового звучання поезія публіцистична (“Спитай себе”).

Від співставлення ліричного героя в юності і зрілості П.Скунць переходить до узгодження внутрішнього світу нинішнього свого ліричного героя зі світовідчуттям відомих митців краю, України, розмірковуючи загалом, чи були б вони (митці) щасливі в тій Україні, яка є сьогодні. Навіть власну творчість П.Скунць у книзі “Один” поділяє, з огляду на своє розуміння України, на символічні етапи, де розділ “Полюси Землі” – відображає Україну “точкою опори” (П.Скунць) для осмислення полюсів Землі, життя, духовності. А в 70-ті автор відчуває себе мешканцем “сейсмічної зони” і цим словосполученням (“сейсмічна зона”) номінує наступний розділ “Один”. Тут, вочевидь, проступає усвідомлення поетом не стільки умов, створених природою, як потрясіння з вини суспільства, коли всяка одиниця (людина!) почувається наче в сейсмічній зоні. “Земля химер” – ще один розділ книги “Один”, в якому поет бачить Україну землею химер, бо її завжди переслідують химери історичні, політичні, екологічні. “Вічна Катерина” – останній розділ книги. Образ вічної Катерини грунтується на відомому зі шкільних років образі Катерини Т.Шевченка, котра серед інших жіночих образів (Наймичка, Марія) відрізняється вельми невисоким рівнем материнської свідомості. Але за будь-яких обставин герой Скунцевих творів вірить у свою країну.

Останній розділ книги “Один” по-особливому розкриває нинішній внутрішній стан ліричного героя, сповненого філософської думки, збагаченого життєвим досвідом. У Петра Скунця з’являється якісно новий вірш – вірш-метафора, вірш-синтез різних епох, різних особистостей, що пов’язані між собою вічними цінностями, які схильні перемагати тимчасовість, плинність.

Зазначимо також, що обрана для кожної виданої збірки Петра Скунця назва має символічне значення, що характеризує його світосприйняття на конкретному відтинку часу.

Таким чином, у другому розділі простежено розвиток проблематики та ідейно-художню еволюцію поетичної творчості П.Скунця від її витоків до останнього десятиліття. Як і в його ровесників поетів-шістдесятників, у центрі творів Петра Скунця ліричний герой – людина, котрій притаманне відчуття національного самоусвідомлення і котра роздумує над часом, коли довелося жити, над долею Вітчизни. Через неї поет порушує проблеми соціальні, ідеологічні, космічні, філософські, історичні, екологічні, морально-етичні; осмислює образ і проблеми України. Ліричний герой прагне свободи, виступаючи проти історичного безпам’ятства, приниження національної і людської гідності народу, переважання ідеологічних інтересів над особистими. Крізь долю Вітчизни – її здобутки і невдачі – П.Скунць сприймає і оцінює шлях свого ліричного героя.

Художня система П.Скунця яскраво вирізняє його з-поміж інших письменників. Вона, зародившись як виключно публіцис-тично-декларативна, набула філософічності і перетворилася у поезію, яка “в багатьох своїх виявах несе ознаки публіцистичні за своєю спрямованістю і водночас філософські за своєю внутрішньою суттю, за характером образного мислення.” Салига Т. У глибинах гармонії. – К.: Рад. письменник, 1986. – С.192.

У жанрових стихіях П.Скунць надає перевагу поезіям-циклам, але створює поеми, балади, легенди, мініатюри, триптихи, диптихи тощо. Окремі поезії П.Скунця, поема “На границі епох”, як відзначає критика, “позначені новаторством художніх рішень у жанровому плані”. Там само. – С.194.

У третьому розділі “ФОЛЬКЛОРНІ ТА ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА ПОЕЗІЇ ПЕТРА СКУНЦЯ” вказуємо на органічний зв’язок поетичного доробку П.Скунця з надбаннями народно-поетичної творчості та набутком українського письменства.

Поезія П.Скунця має глибокі національні витоки. Вплив фольклору помітний навіть у назві збірки “Сонце в росі”, що вказує ще й на міфологічне сприйняття світу поета. У цій же збірці з’являються біблійні мотиви (“Твій хліб, мій народе, я їм”).

Фольклорне коріння особливо помітне в поемі “На границі епох”. Автор звертається до народного слова, щоб повніше розкрити характер ліричного героя, умови його життя, спосіб мислення, філософське бачення світу. Для наближення читача до подій, що відбуваються на Закарпатті, П.Скунць використовує діалектні слова (нянько, жона, легіник), словосполучення народнопісенного характеру (срібло-злото), динамічну ритміку, повтори. У цьому плані особливо цікаво представлений розділ “Весілля в Ізі”.

Поема “Розп’яття” також позначена впливом народнопоетичної творчості. Найперше – це наскрізний образ явора. Розділи поеми часто стилізовані під народну пісню. “Материнська пісня” написана у формі монологу матері, зверненого до сина, і нагадує рекрутський плач. В уста жінки поет вкладає народні (діалектні) словоформи, вислови, значна кількість слів вжита у зменшено-пестливих формах (весночка, війночка, додомочку). Вживаючи діалектизми, П.Скунць намагається не просто відтворити місцевий колорит, а й глибше передати спосіб сприйняття й відчуття героя. Звертаючись до біблійних мотивів, поет виводить образ Христа.

Ритмічна будова творів поета, як правило, динамічна, різнонастроєва. Як і рими, вона часто перегукується з народнопоетичною ритмомелодикою.

Значне місце у набутку П.Скунця посідають балади. Окрему групу становлять балади з казково-фантастичними сюжетами (“Розрив-трава”, “Трепета”), що вбирають переспіви народних легенд, казок чи пісень. Цінність їх полягає у тому, що давно усталені, традиційні образи поет подає крізь призму свого сприймання, і вони набувають своєрідного звучання.

Крім згаданих особливостей, у творчості П.Скунця є ще й така відмітна риса: поет вводить у сюжетну канву суспільно-громадянської лірики одну-дві строфи народної пісні (“Заповнена анкета”), які посилюють ліризм, навантажують твір психологічними паралелізмами.

Петро Скунць у поетичних творах активно застосовує гостре афористичне слово, яке часто грунтується на народнопоетичних джерелах – приказках і прислів’ях.

Таким чином, П.Скунць вміло користується народною творчістю: казками, легендами, переказами, баладами, піснями, приказками, прислів’ями, – художньо переосмислюючи їх, осучаснюючи, надаючи їм нового, нетрадиційного звучання. Народнопісенний стиль входить у поезію П.Скунця природно, збагачуючи поетичний світ митця.

Живить поезію П.Скунця також доробок українського письменства – і класичного взірця, і зразка, сказати б, місцевого.

Особливий вплив на П.Скунця має творчість Т.Шевченка. Через доробок Кобзаря П.Скунць осягнув і усвідомив велику Україну з її степами та Дніпром. Разом із Т.Шевченком П.Скунць сприймає Україну як жіночий образ: або матері-покритки, або матері-вдови. Перетинаються у П.Скунця, як і в Кобзаря, суспільно-громадянські та морально-етичні площини. Підтри-мується П.Скунцем візія тричастинності світу. Найвідповідальніше поет ставиться до заповіту Кобзаря: писати, як жити, і жити, як писати. У жанровій стихії автор чи не вперше прилучився до послання саме через творчість Тараса.

Постать І.Франка для П.Скунця стає символом аскетичного служителя суспільного поступу, що наближає його (суспільство) до ідеалу і поряд з цим є носієм філософського сприйняття дійсності. Митців зближує раціоналістичність мислення і публіцистичність висловлювання у суспільно-громадянських поезіях; потреба відгукуватися на всяку подію суспільного життя, оцінюючи її; прагнення працювати на кількох нивах (критика, журналістика, переклади, редакторська праця); відстоювання ідеї самостійної України тощо. Ліричний герой П.Скунця, як правило, звертається до творчості І.Франка у скрутні хвилини своєї долі (переслідування, тюрма).

З творчістю Лесі Українки П.Скунця поєднує спільне прагнення до розв’язання одвічної проблеми митець і суспільство.

Близькою для П.Скунця є творчість письменників-краян О.Духновича, В.Гренджі-Донського, Ю.Боршоша-Кум’ятського, О.Маркуша та ін. Зв’язок цей відчутний у поезіях патріотичного звучання; у трактуванні морально-етичних ідеалів суспільства; у відстоюванні Закарпаття як частини України; у баченні свого народу серед інших народів Європи.

З-поміж письменників-шістдесятників світовідчуттям і прямотою висловлювання П.Скунцю найбільше імпонує Василь Симоненко.110Салига Т. У глибинах гармонії. – К.: Рад.письменник, 1986. – С.186-187. 0

Творчість Петра Скунця розвивається у тісному зв’язку з фольклором та літературними традиціями, що закладені попередніми поколіннями. Письменник продовжує їхні здобутки своєю поезією, ставши ланкою-посередником між маргінальною культурою і материнською, між Закарпаттям і великою Україною, між минулим і майбутнім.

Четвертий розділ дослідження – “ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ТВОРЧІСТЬ ПЕТРА СКУНЦЯ”. На теренах перекладу П.Скунць явив себе доволі вправним майстром із досвідом сорокарічного творчого спілкування з поетичним словом письменників – представників інших народів. Лауреатові Шевченківської премії доводилося працювати перекладачем у різних жанрах – від мініатюри до поеми. Дивує спектр перекладацьких зацікавлень П.Скунця – його приваблюють твори від суспільно-громадянського до лірико-медитативного звучання, філософського та іронічного наповнення. Здебільшого П.Скунць намагається максимально зберегти тональність звучання оригіналу. Лише подекуди він вдається до переспіву. Особливо імпонує митцеві переклад філософських поезій та віршів громадянського звучання. Перекладами П.Скунць збагатив не лише свою поетичну палітру, а й скарбницю української культури. Перекладька ж діяльність П.Скунця потребує спеціального дослідження.

П’ятий розділ дисертації – “ЖУРНАЛІСТСЬКА ТВОРЧІСТЬ ПЕТРА СКУНЦЯ”. П.Скунць-журналіст невіддільний від П.Скунця-поета: історія, політика, екологія, морально-етичні проблеми, естетика – ось коло його зацікавлень. На відповідні групи поділяються його журналістські статті: на політичні або історично-політичні теми; на теми моралі; статті про

природу й про екологічну ситуацію; про видатних людей, серед яких окремо виділяємо нариси про митців-колег. Літературно-критичні статті П.Скунця відрізняються від статей академічних, вони тяжіють до есеїстичного жанру, позначеного суб’єктивізмом, неповторним індивідуальним баченням П.Скунця.

У “ВИСНОВКАХ” узагальнюються спостереження, здійснені в розділах.

У дисертаційній роботі “Творчість Петра Скунця: проблематика та художня еволюція” піддано аналізові ввесь доробок закарпатського поета, простежено зміни, які відбувалися в його творчості протягом 1957-2000 років, досліджено перекладацький доробок митця та його журналістську працю і це дає підстави вважати, що П.Скунць належить до когорти письменників-шістдесятників, котрі прийшли в літературу на межі 50-х – 60-х років.

У центрі поетичних творів Петра Скунця ліричний герой – людина, котрій притаманне відчуття національного самоусвідомлення і котра роздумує над часом, в якому довелося жити, над долею Вітчизни. Через неї поет порушує проблеми соціальні, ідеологічні, космічні, філософські, історичні, екологічні, морально-етичні; осмислює образ і проблеми України. Ліричний герой прагне свободи, виступаючи проти історичного безпам’ятства, приниження національної і людської гідності, переважання ідеологічних інтересів над особистими. Крізь долю Вітчизни – її здобутки і невдачі – П.Скунць сприймає і оцінює шлях свого ліричного героя.

Художня система П.Скунця яскраво вирізняє його з-поміж інших письменників. Вона, зародившись як виключно публіцистично-декларативна, згодом набула особливої філософічності. Це надало поезії П.Скунця глибини й маштабності.

У жанрових стихіях П.Скунць віддає перевагу поезіям-циклам, але не оминає поеми, балади, легенди, мініатюри, триптиха, диптиха тощо.

Творчий доробок Петра Скунця органічно пов’язаний з надбаннями народнопоетичної творчості та українського письменства.

П.Скунцеві властива увага до найгостріших проблем суспільства, тому проблематика, жанрово-стильові особливості його творчості, характер ліричного героя пов’язані із активним сприйняттям дійсності та осмисленням суспільно-соціального розвитку України. Дослідивши творчість Петра Скунця на різних етапах розвитку, її проблематику та художню еволюцію, дисертант вважає, що поетичний, перекладацький, журналістський доробки П.Скунця перебувають у постійному взаємозв’язку, вони взаємодоповнюються і взаємозбагачуються: перекладацька діяльність увиразнює поетику оригінальної творчості митця, журналістська творчість розвиває проблеми й теми, порушені в поезіях, а все разом становить єдиний неподільний світ творчості Петра Скунця, в якому найяскравіше він засвітився як поет.

Положення дисертації викладені у таких основних

публікаціях:

Петро Скунць: Літературно-критичний нарис. – Ужгород:

МПП “Ліра”, 2000. – 140 с. (5,8 др.арк.)

Петро Скунць: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: ВАТ

“Патент”, 1997. – 162 с. (6,7 др.арк.)

Один не означає – сам: [Передмова] // Скунць П. Один: вірші, поеми, балади, переклади, мініатюри. – Ужгород: Два кольори, 2000. – С.5-24. (0,8 др.арк.)

Проблематика та ідейно-художня своєрідність поетичного

циклу Петра Скунця “Нічні портрети” // Сучасні проблеми

мовознавства та літературознавства: ( Збірник наукових

праць). – Ужгород, 2000. – Випуск 2. – С.298-305. (0,3 др. арк.)

Проблематика та художні особливості поезії збірки Петра

Скунця “Спитай себе” // Науковий вісник Ужгородського

університету (Філологія). – Ужгород, 1995. – №1. – С.97-102.

(0,2 др. арк.)

Фольклорні мотиви у поемі П.Скунця “На границі епох” //

Фольклор у духовному житті українського народу. Регіональні наукові читання. – Львів, 1991. – С.120-121 . (0,08 др. арк.)

Додаткові публікації

1. Проблематика та ідейно-художня своєрідність поеми Петра

Скунця “Розп’яття” //Культура Українських Карпат: традиції

і сучасність: (Доповіді та повідомлення, виголошені на

міжнародній науковій конференції). – Ужгород, 1993. – С.520-522.

2. Народнопісенні джерела поезії П.Скунця // Тези ІІІ народо-

знавчої науково-практичної конференції, присвяченої 100-

річчю від дня народження О.Маркуша, 25-26 жовт., 1991.

– Хуст, 1991. – 120-121.

3. Художня інтерпретація минулого Закарпаття у творах Петра

Скунця // Матеріали наукової конференції, присвяченої

пам’яті І.Панькевича (23-24 жовт., 1992). – Ужгород,1992. –

С.344-345.

4. Художнє звучання народного слова у поезії Петра Скунця

//Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні

(Матеріали науково-практичної конференції. 5-6 травня

1992 року). – Ужгород, 1993. – С.178-180.

5. Трансформація ідей О.Духновича у поезії Петра Скунця //

О.В.Духнович і Слов’янський світ: Програма наукової

конференції 23-24 квіт., 1993. – Ужгород, 1993. – С.49-50.

АНОТАЦІЯ

Ігнатович О.С. Творчість Петра Скунця: проблематика та художня еволюція. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 01. 01. – українська література. – Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено творчості Петра Скунця. В дисертації вперше поглиблено досліджується поетична творчість П.Скунця 1957–2000 р.р., вивчається і систематизується його перекладацький

доробок та журналістська праця. Пропонується поділ діяльності П.Скунця на чотири етапи. Визначається домінанта художнього стилю поета – раціональність, полемічність, філософське узагальнення, фольклористичність. Вказується на тісний взаємозв’язок поетичної, перекладацької та журналістської творчості Петра Скунця.

Ключові слова: проблематика, художня еволюція, цикл поезій, поема, жанрово-стильові особливості, переклад, поетика.

АННОТАЦИЯ

Игнатович А.С. Творчество Петра Скунца: проблематика и художественная эволюция. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 01. – украинская литература. – Институт литературы им. Т.Г.Шевченко НАН Украины, Киев, 2001.

В диссертационной работе анализируется творчество лауреата Национальной премии Петра Скунца, прослеживаются изменения в его поэтическом творчестве на протяжении 1957-2000 гг., а также исследуется и систематизируется его переводческая и журналистская деятельность.

При написании работы использован в основном эволюционный метод исследования, который дает возможность осмыслить творчество Петра Скунца в целостности, единстве и взаимосвязи его составляющих (синтез) и интегрировать его в литературный процесс 60-х – 90-х годов ХХ ст., определив место творчества писателя-шестидесятника в этом процессе.

Прослеживая изменения в творческой манере и мировидении автора на протяжении десятилетий, можно выделить четыре этапа поэтического творчества: первый – этап становления Петра Скунца-поэта 1957-1967 гг. (сборники “Сонце в росі” (1961), “Верховинська пісня” (1962), “Полюси Землі” (1964), “Погляд” (1967)); второй – этап активного творческого развития поэта 1968-1971 гг. (поэмы УНа границі епох” (1968), “Розп’яття” (1971)); третий – этап зрелого поэтического творчества 1972-1983 гг. (сборники “Розрив-трава” (1979), “Сейсмічна зона” 1983)); четвертый – поэтическое творчество П.Скунца последних десятилетий 1984-2000 гг. (сборник УСпитай себе” (1992), удостоенный Национальной премии им. Т.Г.Шевченко, и итоговая книга “Один” (1997)).

В центре поэтической системы Петра Скунца – лирический герой, наделенный чувством национального самосознания и размышляющий о времени, в котором довелось жить, о судьбе Отчизны. Такой характер лирического “я” позволяет поднимать проблемы социальные, идеологические, космические, философские, экологические, нравственно-этические, осмыслять исторические пути и драматическую судьбу Украины.

Специфика художественной системы П.Скунца ярко выделяет его из ряда писателей-современников. Сложившись исключительно как публицистическая, она со временем обретает философичность. Это обусловило масштабность и глубину поэзии П.Скунца.

В жанровой сфере поэт отдает предпочтение стихотворным циклам, хотя обращается и к поэме, балладе, легенде, миниатюре, диптиху, триптиху и т.п.

Диссертант подчеркивает, что поэзия П.Скунца развивается в тесной связи с фольклором и литературными традициями, заложеными предшествующими поколениями. В своем творчестве П.Скунц умело использует фольклор, художественно переосмысливая его. Народно-песенное творчество, проникая в творчество П.Скунца, обогащает его поэтический мир.

Особое влияние на поэзию П.Скунца оказывает творчество Т.Шевченко, И.Франко, Леси Украинки, А.Духновича, В.Гренджи-Донского, Ю.Боршоша-Кумятского, А.Маркуша, В.Симоненко и др. Писатель развивает их достижения в своем творчестве.

В работе обращается внимание на 40-летний опыт П.Скунца в сфере поэтического перевода. На протяжении десятилетий он переводит с пятнадцати языков и творит в разных жанрах – от миниатюры до поэмы. Широк спектр переводческих интересов поэта, его привлекают произведения общественно-гражданского и лирико-медитативного звучания, философского и иронического характера. Поэт обогатил своими переводами не только сокровищницу украинской культуры, но и собственную художественную палитру.

В диссертационной работе также исследуется журналистское творчество П.Скунца. Подчеркивается, что Скунц-поэт неотделим от Скунца-журналиста: история, политика, экология, эстетика, нравственно-этические проблемы – все это также входит в круг его журналистских интересов, позволяя разделить его журналистские статьи на соответствующие тематические группы. Литературно-критические статьи писателя отличаются от академических, они тяготеют к жанру эссе, отличающемуся оригинальностью трактовок, чертами индивидуально-неповторимого авторского видения.

Исследовав художественный мир Петра Скунца на различных этапах развития, его проблематику и эволюцию, диссертант приходит к выводу, что поэтическое, переводческое, журналистское творчество писателя тесно взаимосвязаны, постоянно взаимодействуют и взаимообогащаются: переводческая деятельность привносит особую выразительность в поэтику оригинальных произведений художника, журналистское творчество развивает проблемы и темы, намеченные в поэзии, а все вместе образуют единый целостный мир творчества Петра Скунца, доминантой которого является дар поэта.

Практическое значение научной работы в том, что ее материалы могут быть использованы при подготовке исследований по вопросу развития украинской литературы второй половины ХХ века, в лекциях, спецкурсах для студентов-филологов, в практике школьного преподавания курса истории украинской литературы.

Ключевые слова: проблематика, художественная эволюция, цикл поэзий, поэма, жанрово-стилистические особенности, переводы, поэтика.

SUMMARY

Ihnatovych O.S. Petro Skunts’ creative work: problematics, artistic evolution. Manuscript. The Thesis is submitted for a scientific degree of a candidate of philological sciences in specialization 10.01.01. – Ukrainian literature. Shevchenko institute of literature NAS of Ukraine, Kyiv, 2001.

Present thesis is dedicated to the Petro Skunts’ creative work. In this study, the Petro Skunts’ poetical creative work since 1957 to 2000 is investigated for the first time. His creative heritage in translation and journalist work is also studied and systematized. The artistic evolution and the circle of problems arisen by him define a conditional differentiation of his poetical creative work into four stages. It has been found that the artistic style dominant are rationality, polemics and philosophic generalization. The close correlation of Petro Skunts’ poetical, translation and journalistic creativity is marked.

Key words: problematics, artistic evolution, poetical cycle, poem, genre and style peculiarities, translation, poetics.