УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ІБАТУЛЛІН Шаміль Ільдусович

УДК 336.77:338.43

КРЕДИТНА ІНФРАСТРУКТУРА АПК УКРАЇНИ:

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник - доктор економічних наук, академік УААН,

професор, заслужений діяч науки і техніки України

Саблук Петро Трохимович, Інститут аграрної

економіки УААН, директор

Офіційні опоненти - доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Лайко Петро Афанасійович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри податкової

та страхової справи

кандидат економічних наук, доцент, Дема Дмитро Іванович, Державний

агроекологічний університет, завідувач

кафедри фінансів і аудиту

Провідна установа - Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки

України, кафедра фінансів, м. Тернопіль

Захист відбудеться 24 жовтня 2001 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.350.02 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03127, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03127, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кімната 212.

Автореферат розісланий 22 вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап трансформаційного періоду економіки України характеризується рядом позитивних зрушень: піднесенням національної економіки, зміщенням акцентів державної політики на ринково-орієнтовані методи управління, створенням та розвитком елементів ринкової інфраструктури. В аграрній сфері активно відбуваються реформування земельних відносин, реорганізація існуючих та створення нових підприємств, розвиваються ринкові форми та методи господарювання.

За цих умов посилюється роль кредиту у розвитку економіки агропромислового комплексу. Проте система кредитних відносин в аграрній сфері знаходиться ще у стані формування. Фактично відсутні спеціалізовані аграрні кредитні установи, а кредитне забезпечення агропромислових товаровиробників здійснюється, як правило, на загальних умовах. Не знаходять свого відображення особливості функціонування аграрних кредитних установ і в українському законодавстві.

У той же час у зарубіжних країнах, особливо з перехідною економікою, діють міжнародні та урядові програми підтримки розвитку аграрної кредитної інфраструктури. Тому дослідження формування і розвитку кредитної інфраструктури в аграрній сфері України та опрацювання науково обґрунтованих пропозицій щодо державного регулювання цих процесів набуває в даний час особливої актуальності і має теоретичне та практичне значення.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, виконані в дисертаційній роботі, є складовою теми “Фінансова політика та фінансово-кредитний механізм АПК у ринкових умовах” (№ державної реєстрації 0196U016298), що виконується в Інституті аграрної економіки УААН.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування напрямів розвитку кредитної інфраструктури агропромислового комплексу України та визначення ролі держави у регулюванні цього процесу.

Для реалізації поставленої мети було передбачено вирішення таких основних завдань:

- аналіз категорій “фінанси” і “кредит” у перехідних умовах та дослідження суті категорії “кредитна інфраструктура”;

- вивчення об’єктивних особливостей агропромислового виробництва, які обумовлюють специфічні функції кредитної системи АПК України, а також міжнародного досвіду з організації кредитного процесу в аграрній сфері;

- оцінка сучасного стану та перспектив розвитку кредитної системи України;

- побудова макроекономічної моделі грошових потоків в економіці України;

- оцінка економічного та фінансового стану аграрних підприємств України на регіональному рівні;

- обґрунтування умов і можливостей кредитування аграрних підприємств на мікрорівні, в тому числі із застосуванням економіко-математичних та економетричних моделей;

- визначення ролі держави у розвитку аграрної кредитної інфраструктури, розробка імітаційної моделі поведінки аграрної виробничої системи за різних умов кредитного забезпечення та застосування різних методів державного регулювання цього процесу.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань, пов’язаних з формуванням кредитних відносин між агропромисловими товаровиробниками та кредитними установами.

Об’єктом дослідження на макрорівні виступає сукупність кредитних установ України, на мезорівні - сукупність аграрних підприємств Житомирської, Кіровоградської та Черкаської областей України, на мікрорівні - аграрні підприємства Обухівського району Київської області.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення економічної та фінансової теорії, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема Інституту аграрної економіки УААН, Національного аграрного університету, інших наукових установ з досліджуваної проблеми.

У процесі виконання роботи застосовувались такі методи наукового пізнання: монографічний, абстрактно-логічний, розрахунково-конструктив-ний, порівняльного аналізу, регресійно-кореляційного аналізу, лінійного програмування, імітаційного моделювання. Широко використані законодавчі акти, методологічні та інструктивні матеріали, статистичні та аналітичні дані міністерств і відомств, аграрних підприємств, Українсько-європейського консультаційного центру TACIS UEPLAC і Національного банку України.

Наукова новизна одержаних результатів:

- уточнено і поглиблено зміст категорії “кредитна інфраструктура” як забезпечуючої частини кредитної системи, яка включає такі складові: економічне середовище, правове поле, інституції, організаційне, технологічне та інформаційне забезпечення;

- визначено роль та місце кредитної інфраструктури в ланцюгу “кредит - кредитна система - кредитний механізм - кредитна політика”;

- визначено склад інституційної частини кредитної інфраструктури, яка включає не лише кредитні установи, але й державні органи, агропромислових товаровиробників та інших економічних агентів;

- уточнено роль держави у процесах становлення кредитної інфраструктури в перехідний період у напрямах: створення сприятливого економічного середовища, формування правового поля, сприяння створенню і розвитку інституцій та безпосередня участь у деяких з них;

- обґрунтовано комплексний підхід до розвитку кредитної інфраструктури АПК України, який враховує аграрні особливості та аграрний капітал, а кожний напрям її подальшого розвитку (іпотека, лізинг, мікрокредит, комерційний кредит, короткостроковий банківський кредит) передбачає системний розвиток усіх інфраструктурних складових на чолі з державними органами управління розвитком відповідної сфери.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення результатів дослідження полягає у формуванні та систематизації нових знань з питань розвитку і регулювання кредитної інфраструктури агропромислового-комплексу, у тому числі в умовах економічних систем перехідного типу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці методичних підходів до визначення напрямів формування аграрної кредитної інфраструктури, створенні математичних моделей кількісної та якісної оцінки кредитного забезпечення агропромислового виробництва, які можуть бути використані державними і регіональними органами управління, зокрема Міністерством аграрної політики, Міністерством фінансів, обласними державними адміністраціями при розробці довгострокових прогнозів, програм і планів розвитку АПК країни та окремих регіонів і агропромислових підприємств в їх господарській діяльності.

Висновки та узагальнення, зроблені за результатами дослідження, а також інформаційно-аналітична база дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Фінанси підприємств”, “Фінансові ринки та інфраструктура”, “Банківська справа”, “Банківські операції”.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації ідеї, основні положення, висновки і пропозиції, що стосуються удосконалення й розвитку кредитної інфраструктури АПК і кредитного забезпечення агропромислового виробництва країни та її регіонів належать автору. З 9 опублікованих праць одна написана у співавторстві. Наукові результати, наведені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати досліджень доповідались на науковій конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Національного аграрного університету (Київ, 2000); міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (Бучач, 2000); 2-й міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (Суми, 2001).

Публікації. Результати досліджень викладені в 9 наукових працях загальним обсягом 2,4 друк. арк., з яких 6 статей опубліковані у фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел з 240 найменувань, додатків. Аналітично-цифровий матеріал представлений на 30 рисунках і в 30 таблицях. Загальний обсяг роботи становить 170 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, зв’язок роботи з науковою проблематикою Інституту аграрної економіки УААН, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, названо місце апробації та впровадження одержаних наукових результатів у практику, вказано кількість опублікованих наукових праць.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади функціону-вання фінансово-кредитної системи” - проведено порівняльний аналіз та здійснено систематизацію існуючих точок зору на категорії “фінанси”, “кредит”, “кредитна інфраструктура”, досліджено особливості їх функціонування в перехідних до ринку умовах.

У загальноприйнятому розумінні кредитну систему складають кредитні відносини, кредитний механізм та сукупність кредитних установ, тобто кредитна інфраструктура. Остання є найменш розробленою в сучасній економічній літературі і розглядається вченими, як правило, у контексті ринкової інфраструктури.

Ринкову інфраструктуру характеризують як сукупність інститутів ринку та видів діяльності, що виконують посередницьку функцію із забезпечення руху товарів, послуг, капіталів тощо. Так, до ринкової інфраструктури включають товарні та фондові біржі, брокерські контори, фінансові інститути, консультаційно-інформаційні й аудиторські фірми та ін.

Відповідно до кредитної інфраструктури як невід’ємної складової ринкової відносять ряд кредитних установ, що здійснюють подвійний обмін боргових зобов’язань, виконуючи тим самим в економіці функцію фінансового посередництва. Кредитна інфраструктура включає, таким чином, банки і такі спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (парабанки), як пенсійні, страхові й інвестиційні фонди, лізингові та факторингові фірми, ломбарди тощо.

Проте такий підхід до інфраструктури не розкриває її внутрішньої будови та структури, визначених через функцію її елементів, оскільки вона представлена відірваною від економічних відносин і концентрується, скоріше, на забезпеченні руху об’єктів останніх - товарно-грошових потоків.

Крім того, оскільки ринок - це, у першу чергу, відносини обміну, то ринкова інфраструктура у такому розумінні не виходить за рамки стадії обміну, що значно звужує її сферу як об’єкта ефективного управління. Так, фінансові відносини функціонують на всіх стадіях відтворювального процесу, у тому числі і на стадії обміну, а тому інфраструктуру фінансів не можна обмежувати ринковою інфраструктурою.

Таким чином, інфраструктуру кредитної системи, на нашу думку, необхідно визначати як її забезпечуючу частину (рис. 1), яка включає такі складові: економічне середовище; правове поле; інституції; організаційне, технологічне та інформаційне забезпечення.

Рис. 1. Зв’язок функціональної та забезпечуючої частин у структурі кредитної системи

Звідси роль держави у регулюванні ринкової інфраструктури в перехідний період можна схематично представити на рис. 2.

Таке становище зумовлюється інверсійним характером розвитку економіки в трансформаційний період, коли історичне не збігається з логічним і формування ринкових елементів та пропорцій потребує державного втручання в інфраструктуру.

Елементи інституційної складової кредитної інфраструктури виділяються за функціональними ознаками і включають не лише кредитні установи, як це прийнято в економічній літературі, але й державні органи управління, агропромислових товаровиробників та інших економічних агентів (організації, які встановлюють рейтинги банків; системи інформації про клієнтів; клірингові палати, обчислювальні центри; інкасаторське та охоронне обслуговування кредитних інститутів; кредитні магазини; фірми по аудиту банків, у тому числі санаційному; оператори ринку цінних паперів - дилерські та брокерські фірми, депозитарії та реєстратори цінних паперів; системи підготовки кадрів для кредитних інститутів та ін.).

Рис. 2. Роль держави у формуванні ринкової інфраструктури в

трансформаційний період

Формування кредитної інфраструктури в аграрній сфері ускладнюється рядом об’єктивних особливостей агропромислового виробництва, такими, як повільна оборотність активів, низька доходність та висока ризикованість вкладень, що знижує інвестиційну привабливість підприємств галузі для кредиторів. Крім того, перехідний етап економіки України характеризується значним погіршенням фінансового стану аграрних підприємств, порушенням фінансової паритетності між сільським господарством та промисловістю, відсутністю розвинутого ринку землі тощо.

Специфічні проблеми кредитного забезпечення аграрної сфери в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) вирішувались шляхом субсидування процентної ставки, забезпечення банківських позичок державними гарантіями, створення спеціалізованих кредитних інститутів для аграрного сектора. З цією метою в країнах ЦСЄ за участю міжнародних організацій та національних урядів створювались револьверні фонди, фонди кредитних гарантій, іпотечні банки, фонди початкового капіталу, розроблялись програми підтримки кооперативних банків та спеціалізованих фінансових установ, а також здійснювались інші заходи щодо формування кредитної інфраструктури. Вагомий внесок у підтримку кредитних аграрних інфраструктур країн з перехідною економікою зробила міжнародна організація PHARE.

Таким чином, в аграрній сфері перехідного періоду повинна формуватись спеціальна кредитна система, для розвитку інфраструктури якої мають бути застосовані особливі методи державного регулювання. До останніх слід віднести забезпечення державою сприятливих економічних умов, правове забезпечення, сприяння створенню та розвитку ринкових інституцій і безпосередня участь у деяких з них.

У другому розділі - “Оцінка стану та перспектив розвитку кредитної системи АПК” - досліджені сучасний стан кредитної системи та умови кредитного забезпечення агропромислових товаровиробників на макро-, мезо- та мікрорівнях.

Макроекономічний аналіз грошово-кредитних потоків в Україні проведено за допомогою кейнсіанської моделі IS-LM. Для розрахунку параметрів моделі було використано інформаційну базу Українсько-європейського консультаційного центру TACIS UEPLAC та Національного банку України за 1991-2001 рр.

Модель розраховано за станом на 1.04.1999 р. та 1.04.2001 р. (рис. 3).

А - рівновага на 1.04.1999 р.;

B - фактичний стан на 1.04.1999 р.;

C - рівновага на 1.04.2001 р.;

D - фактичний стан на 1.04.2001 р.

Рис. 3. Макроекономічна рівновага в економіці України за

кейнсіанською моделлю IS-LM

Рівняння IS та LM станом на 1.04.2001 р. відповідно мають вигляд:

;

,

де i(Y) - реальна кредитна ставка, % у місяць;

Y - національний доход, млрд. дол. США у квартал.

Як свідчать розрахунки, за останні два роки позитивні тенденції спостерігаються як у реальному (крива IS), так і грошовому (крива LM) секторах економіки України, а фактичний стан співвідношення національного доходу та реальних кредитних ставок поступово наближається до рівноважного.

У реальному секторі, стан якого описується рівнянням IS (інвестиції - заощадження) ,

де - функція чистих інвестицій від реальних кредитних ставок;

- параметр державних заощаджень;

- функція повного вилучення споживчих видатків від

національного доходу;

- чистий імпорт (+), чистий експорт (-),

зміни відбулись через покращання умов усіх параметрів: у функції - зросла еластичність залежності, що означає підвищення ролі фінансових ринків в інвестиційних процесах; у параметрі - дефіцит державного бюджету змінився на профіцит; у функції - зменшилась гранична схильність населення до споживання; у параметрі - відбулось покращання платіжного балансу та зміна сальдо з чистого імпорту на чистий експорт.

У грошовому секторі, який описується рівнянням LM (ліквідність - гроші) ,

де - попит на гроші, що залежить від національного доходу

(операційний попит) та кредитних ставок (спекулятивний попит);

- функція пропозиції грошей від грошової бази та резервів

комерційних банків,

позитивні зміни характеризуються збільшенням пропозиції грошей (), а попит на гроші () все ще формується здебільшого операційним попитом, тому крива LM (див. рис. 3) залишається майже вертикальною.

Проте, незважаючи на зростання рівноважного та фактичного рівнів національного доходу відповідно на 85 і 19% та зниження реальних кредитних ставок відповідно у 2,7 і 1,8 раза, ще зберігається невідповідність між існуючими рівнями пропозиції грошей та національного доходу (спостерігається відставання пропозиції грошей), що зумовлює дефіцит кредитних ресурсів та високі процентні ставки.

Модель виявила, що при досить високому рівні приросту заощаджень (з 1 грн. доходів було заощаджено в середньому у 1999-2000 рр. - 14 коп., у 1997-1998 рр. - 21 коп.) зберігається низька довіра до банківської системи країни та невисока схильність населення до вкладення своїх заощаджень у кредитну систему (до банків потрапляє лише 5 коп. з 1 грн. доходів, що становить 38% від заощаджень).

Внаслідок цього банківська система України забезпечує низький рівень мобілізації та нагромадження капіталу. Так, балансовий капітал комерційних банків України становив на початок 2000 р. 4,5% від ВВП, у той час, як у країнах ЦСЄ - у середньому 40%, а в розвинутих країнах - 70 відсотків.

За період з 1991 р. по 2000 р. банківське кредитування знизилось у реальному вимірюванні майже у 8 разів, у тому числі сільськогосподарських підприємств - у 20 разів (рис. 4).

Рис. 4. Обсяги та структура банківського кредитування по галузях

економіки України, млрд. дол. США у рік

При цьому динаміка банківського кредитування в цілому відповідає динаміці обсягів залучення банками коштів юридичних та фізичних осіб, тобто банківський сектор вкладає у реальну економіку фактично всі грошові ресурси, які йому вдається мобілізувати на грошовому ринку.

Однак, причинами низького рівня банківського кредитування аграрних підприємств є не тільки відсутність кредитних ресурсів у системі, але й висока ризикованість сільськогосподарського виробництва та важкий фінансовий стан більшості аграрних підприємств (табл. 1).

Таблиця 1- Фінансовий стан сільськогосподарських підприємств Житомирської, Кіровоградської та Черкаської областей (1996-2000 рр.)

Область | 01.01.96 | 01.01.97 | 01.01.98 | 01.01.99 | 01.01.00 | 01.01.01

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (0,25)

Житомирська | 0,014 | 0,006 | 0,002 | 0,002 | 0,005 | 0,059

Кіровоградська | 0,015 | 0,009 | 0,001 | 0,001 | 0,002 | 0,002

Черкаська | 0,016 | 0,007 | 0,015 | 0,012 | 0,012 | 0,013

Середнє зважене | 0,015 | 0,007 | 0,007 | 0,006 | 0,007 | 0,022

Коефіцієнт поточної ліквідності (0,5)

Житомирська | 0,318 | 0,255 | 0,218 | 0,209 | 0,187 | 0,270

Кіровоградська | 0,332 | 0,206 | 0,173 | 0,167 | 0,222 | 0,214

Черкаська | 0,305 | 0,208 | 0,233 | 0,199 | 0,231 | 0,315

Середнє зважене | 0,317 | 0,221 | 0,209 | 0,191 | 0,217 | 0,274

Коефіцієнт співвідношення між низько- та високоліквідними активами (1,0)

Житомирська | 2,001 | 7,660 | 6,391 | 5,937 | 5,431 | 4,918

Кіровоградська | 1,833 | 8,523 | 6,338 | 6,080 | 5,534 | 3,241

Черкаська | 2,012 | 7,188 | 6,241 | 5,071 | 4,441 | 2,650

Середнє зважене | 1,948 | 7,699 | 6,314 | 5,614 | 5,028 | 3,491

Коефіцієнт розрахункової поверненості кредитів у грошовій формі (0,7)*

Житомирська | 0,544 | 0,416 | 0,345 | 0,284 | 0,276 | 0,404

Кіровоградська | 0,561 | 0,389 | 0,265 | 0,237 | 0,249 | 0,302

Черкаська | 0,538 | 0,400 | 0,318 | 0,266 | 0,278 | 0,385

Середнє | 0,548 | 0,402 | 0,310 | 0,262 | 0,268 | 0,351

* Розраховано за методом: Алексійчук В.М., Кручок С.І., Ібатуллін Ш.І. Кредитоспроможність

сільськогосподарських підприємств як складова фінансового менеджменту //Економіка АПК.

- 1999. - № 3. - С. 45.

Оцінка економічного та фінансового стану підприємств галузі на регіональному рівні здійснена на прикладі аграрних господарств Житомирської, Кіровоградської та Черкаської областей за період з 1996 р. по 2000 р. Так, інтегральний показник фінансового стану, або коефіцієнт розрахункової поверненості кредитів, знизився за досліджуваний період у середньому по областях з 0,548 до 0,351.

Одним з найважливіших чинників економічного середовища, що зумовлює такий стан, є порушення цінової паритетності між сільським господарством та промисловістю (табл. 2). Наші розрахунки показують значні сезонні коливання цін на аграрну продукцію, у той час, як споживчі, оптові ціни та ціни на промислову продукцію не мають такої яскраво вираженої сезонності та варіації. При цьому зміни рівня аграрних цін відбуваються не у сприятливих для аграрних товаровиробників напрямах.

Таблиця 2 - Відносні ланцюгові темпи зростання цін в Україні, %

Рік |

Квартал | Дефлятор ВВП | Дефлятор сільськогос-подарської продукції | Індекс споживчих цін | Індекс оптових

цін | Дефлятор промислової продукції

1998 | 3 | 4,13 | -29,66 | 0,49 | 4,73 | 9,96

4 | 16,93 | 103,40 | 12,34 | 21,81 | 23,22

1999 |

1 | 3,52 | -44,25 | 5,76 | 4,79 | 0,78

2 | 4,68 | 36,36 | 5,01 | 2,96 | 4,41

3 | 3,75 | -11,89 | 0,98 | 4,67 | 7,65

4 | 5,40 | 56,13 | 5,79 | 3,93 | 4,84

2000 | 1 | 10,03 | -26,09 | 11,56 | 7,06 | 9,43

2 | 7,56 | 20,69 | 6,92 | 5,16 | 7,37

3 | 3,87 | -7,96 | 3,93 | 3,10 | 3,46

4 | 2,31 | 49,96 | 3,97 | 3,75 | 0,09

2001 | 1 | -0,11 | -18,75 | 3,33 | 2,78 | -4,99

2 | 2,48 | 8,58 | 2,59 | 0,13 | 2,27

Інтервал | 17,04 | 147,64 | 11,85 | 21,68 | 28,21

Середнє значення | 5,64 | 11,63 | 5,46 | 5,89 | 6,02

Дисперсія | 19,84 | 1880,29 | 13,50 | 29,47 | 48,61

Варіація, % | 78,94 | 372,82 | 67,28 | 92,24 | 115,84

Подальший аналіз фінансового стану та умов кредитного забезпечення аграрних підприємств було проведено на мікрорівні. Об’єктом дослідження виступили 16 господарств Обухівського району Київської області за період з 1996 р. по 1999 р.

Побудовані моделі дозволяють оцінити оптимальні обсяги потреби сільського господарства у кредитах, обсяги та структуру активів, необхідний рівень кредитних ставок, їх вплив на ефективність виробництва та показники фінансового стану. Основою зазначених моделей виступає виробнича функція Кобба-Дугласа. В моделюванні галузі рослинництва використано розроблений автором індекс врожайності як результативну ознаку виробничої функції. Для оцінки обсягу та структури активів сільського господарства застосовано лінійне програмуваня.

Як свідчать результати розв’язку моделей, кредитне забезпечення аграрних підприємств за існуючих умов навіть в оптимальних розмірах не дозволить значно покращити їх фінансовий стан, а рівень повернення кредитів господарствами становитиме не більше 47-50%.

Таким чином, сучасний стан кредитної системи України характеризується рядом недоліків:

1) низькою мобілізацією кредитними установами грошово-кредитних ресурсів та перевищенням попиту на кредитні ресурси над їх пропозицією;

2) відсутністю надійного забезпечення кредитних ресурсів та високим ризиком кредитних операцій, внаслідок чого кредитні інститути розміщують мобілізовані ресурси переважно на ринку грошей, а кредитні ризики компенсують високими процентними ставками;

3) функціонуванням на кредитному ринку здебільшого універсальних банків. Спеціалізовані фінансово-кредитні інститути тільки формуються, при цьому гостро стоїть питання кількісного розвитку кредитних інститутів.

Для подолання зазначених недоліків необхідно вжити такі заходи:

1. Створити сприятливі економічно-правові умови для вкладання коштів на депозити та розвитку розрахункової системи, відновлюючи довіру вкладників до кредитних установ.

2. Сприяти розвитку гарантійної та страхової системи, а також вторинних ринків заставних зобов’язань і боргів, що надасть кредитній системі організаційної стійкості щодо реагування на кризові тенденції.

3. Здійснити формування систем реєстрацій та оцінки об’єктів застави, а також централізованих інформаційних систем.

4. Застосувати економічні пільги до кредитних установ, які кредитують реальний сектор економіки, обмежуючи при цьому спекулятивні операції і сприяючи розвитку спеціалізованих кредитних інститутів.

У третьому розділі - “Державне регулювання розвитку кредитної інфраструктури АПК України” - досліджено можливості застосування різних методів державного стимулювання розвитку кредитних відносин у напрямі формування таких кредитних установ, як фонд кредитної підтримки, іпотечний банк, лізинговий фонд, кредитні спілки та кооперативні банки.

Державна фінансово-кредитна підтримка агропромислового виробництва за умов значного скорочення банківського кредитування галузі реалізовувалась, як правило, у формі товарних кредитів. Головними інструментами підтримки у 1998-1999 рр. були безвідсоткові бюджетні позички для сільськогосподарських виробників, списання та реструктуризація боргів, постачання сільськогосподарських машин і обладнання через Державний лізинговий фонд та під гарантії уряду, а також прямі субсидії з бюджету та позабюджетних фондів.

У 2000-2001 рр. для стимулювання банківського кредитування використовується часткове здешевлення кредитів, які надаються аграріям. На ці цілі в минулому році з бюджету було виділено 50,3 млн. грн., що сприяло зростанню банківського кредитування підприємств АПК до 818,5 млн. грн. З них сільськогосподарські товаровиробники одержали 455,2 млн. грн. порівняно з 230 млн. грн. у 1999 р. Повернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами в 2000 р. становило 92%.

За перше півріччя поточного року на часткове здешевлення кредитів для села з бюджету виділено 59 млн. грн. по наданих за цей період кредитах в обсязі 1974 млн. грн. Рівень повернення кредитів підприємствами АПК на 01.07.2001 р. становив 3,8% (табл. 3). У 2001 р. у кредитуванні аграрного сектора на умовах часткової компенсації беруть участь 95 банків проти 51 у 2000 р., з яких найбільша питома вага належить банку “Аваль” - 31,7% (рис. 5).

Таблиця 3 - Стан кредитного забезпечення підприємств АПК на умовах часткової компенсації процентної

ставки (2000-2001)*

Область | Видано кредитів, млн. грн. | Фактичне повернення кредитів на кінець періоду | Рівень погашення кредитів,

% | Виділено з бюджету на здешевлення кредитів, млн. грн.

млн. грн. | %

Січень - грудень 2000 р.

Житомирська | 61,0 | 0,0 | 0,0 | 91,2 | 8,8 | 3,0 | 4,9 | х | 2,1

Кіровоградська | 47,3 | 0,2 | 52,5 | 26,0 | 21,3 | 0,0 | 0,0 | х | 2,3

Черкаська | 155,6 | 0,0 | 6,2 | 42,8 | 51,0 | 17,2 | 11,1 | х | 4,0

Інші області | 1709,8 | 1,2 | 3,4 | 52,6 | 42,8 | 55,4 | 3,2 | х | 50,7

Всього | 1973,7 | 1,1 | 5,1 | 52,2 | 41,7 | 75,7 | 3,8 | х | 59,0

Житомирська | 18,3 | 12,6 | 68,7 | 88,9 | 1,2

Кіровоградська | 25,5 | 15,4 | 60,6 | 83,9 | 1,9

Черкаська | 32,1 | 21,1 | 65,7 | 88,3 | 2,1

Інші області | 742,6 | 463,7 | 62,4 | 95,2 | 45,0

Всього | 818,5 | 512,8 | 62,7 | 86,1 | 50,3

Січень - червень 2001 р.

Житомирська | 61,0 | 3,0 | 4,9 | х | 2,1

Кіровоградська | 47,3 | 0,0 | 0,0 | х | 2,3

Черкаська | 155,6 | 17,2 | 11,1 | х | 4,0

Інші області | 1709,8 | 55,4 | 3,2 | х | 50,7

Всього | 1973,7 | 75,7 | 3,8 | х | 59,0

* Розраховано за даними Міністерства аграрної політики України.

Для аналізу впливу таких методів державної кредитної інтервенції, як субсидування процентної ставки та державні кредитні гарантії, які, як правило, застосовуються у роботі фонду кредитної підтримки, нами побудовано імітаційну модель поведінки аграрної виробничої системи при різних варіантах її кредитного забезпечення. Для розрахунку моделі були використані економічні показники господарств Обухівського району.

а) б)

Рис. 5. Структура обсягів кредитного забезпечення підприємств АПК

банками України з наданням часткової компенсації станом на

01.01.2001 р. (а) та на 01.07.2001 р. (б)

Початковий стан системи описується параметрами активу та пасиву балансу сільськогосподарських підприємств вищезгаданого району на 01.01.2000 р.

Залежно від зміни вхідних параметрів, які включають обсяги короткострокових і довгострокового кредитів та розміри процентних ставок (табл. 4), модель визначає ряд таких фінансово-економічних показників, як обсяги виробництва, витрати, прибутки, податки, а також показники ефективності аграрного виробництва і фінансового стану (табл. 5).

За результатами розв’язку моделі можна зробити висновок, що державна підтримка кредитування сільського господарства в напрямі кредитних гарантій та субсидування процентних ставок у відриві від інших економічних заходів щодо реформування села не буде ефективною, оскільки потребуватиме витрачання великих обсягів державних ресурсів.

Невиправданим буде і окреме застосування механізму іпотеки. Так, якщо довгостроковий кредит буде надано під забезпечення землі, то при рівні повернення кредитів 27% на користь кредиторів буде перерозподілено 42% вартості землі.

Як свідчать розрахунки та порівняння банківського кредиту і лізингу (який сьогодні виступає фактично основним засобом довгострокового кредитного забезпечення аграрних підприємств), лізингові операції також не є ефективними, оскільки прийняті в міжнародній практиці лізингові пільги в Україні фактично не діють.

Таблиця 4 - Прогноз обсягів державної кредитної підтримки за методами часткової компенсації процентних ставок та кредитних гарантій за оптимальних обсягів кредитів та необхідного рівня кредитних ставок, грн./га

Показник | 1. Кредити відсутні | 2. Кредити в оптимальних обсягах

за ринковими ставками | 3. Кредити в оптимальних обсягах

за пільговими ставками

1 рік | 2 рік | 3 рік | Сума | 1 рік | 2 рік | 3 рік | Сума | 1 рік | 2 рік | 3 рік | Сума

Надано кредитів | 0 | 0 | 0 | 0 | 2313,4 | 1389,2 | 1429,3 | 5131,9 | 2313,4 | 1335,6 | 1331,7 | 4980,7

Необхідно погасити кредитів | 0 | 0 | 0 | 0 | 1340,1 | 1389,2 | 2402,6 | 5131,9 | 1340,1 | 1335,6 | 2305,0 | 4980,7

Погашено кредитів | 0 | 0 | 0 | 0 | 496,5 | 418,5 | 649,9 | 1564,9 | 496,5 | 455,1 | 792,1 | 1743,7

Не повернено кредитів

(100%-і кредитні гарантії ) |

0 |

0 |

0 |

0 |

843,7 |

970,7 |

1752,7 |

3566,9 |

843,7 |

880,5 |

1512,9 |

3237,0

Відсотки, сплачені господарством | 0 | 0 | 0 | 0 | 656,1 | 669,6 | 680,6 | 2006,3 | 99,4 | 99,2 | 99,1 | 297,7

Компенсаційні відсотки (різниця

між ринковими та пільговими) |

0 |

0 |

0 |

0 |

0 |

0 |

0 |

0 |

556,7 |

555,6 |

554,7 |

1667,0

Державні витрати, всього | 0 | 0 | 0 | 0 | 843,7 | 970,7 | 1752,7 | 3566,9 | 1400,3 | 1436,1 | 2067,6 | 4904,1

Податки та збори, сплачені

господарством |

304,5 |

299,3 |

294,3 |

898,1 |

509,8 |

668,7 |

661,9 |

1840,5 |

509,8 |

677,6 |

678,2 |

1865,7

Таблиця 5 - Прогнозна ефективність сільського господарства при різних варіантах кредитного забезпечення

Показник | 1. Кредити відсутні | 2. Кредити в оптимальних обсягах

за ринковими ставками | 3. Кредити в оптимальних обсягах

за пільговими ставками

1 рік | 2 рік | 3 рік | Середнє | 1 рік | 2 рік | 3 рік | Середнє | 1 рік | 2 рік | 3 рік | Середнє

Рентабельність продажу до виплати процентів та податків, % | -19,37 | -19,67 | -19,95 | -19,66 | 6,00 | 6,04 | 6,04 | 6,03 | 6,00 | 6,04 | 6,04 | 6,03

Рентабельність продажу після виплати процентів та податків, % | -19,37 | -19,67 | -19,95 | -19,66 | -22,65 | -23,01 | -23,45 | -23,04 | 0,13 | 0,19 | 0,20 | 0,17

Рентабельність активів до виплати процентів та податків, % | -4,77 | -5,00 | -5,23 | -5,00 | 2,69 | 2,88 | 3,34 | 2,97 | 2,64 | 2,56 | 2,63 | 2,61

Рентабельність активів після виплати процентів та податків, % | -4,77 | -5,00 | -5,23 | -5,00 | -10,15 | -10,97 | -12,95 | -11,36 | 0,06 | 0,08 | 0,09 | 0,08

Коефіцієнт повернення кредитів

на кінець періоду | 0,35 | 0,33 | 0,31 | 0,33 | 0,30 | 0,27 | 0,26 | 0,27 | 0,34 | 0,34 | 0,38 | 0,35

Відношення державної

підтримки до випуску | 0 | 0 | 0 | 0 | 0,33 | 0,37 | 0,67 | 0,46 | 0,54 | 0,55 | 0,79 | 0,63

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Економічну категорію “кредит” доцільно вважати складовою фінансів. Відповідно до складу фінансової системи, крім бюджетної системи та фінансів підприємств, входять усі економічні відносини, пов’язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів, а саме: кредит, страхування, відносини з купівлі-продажу акцій, іноземної валюти тощо, а під поняттям “фінансового ринку” об’єднуються ринок цінних паперів, кредитний, страховий та валютний ринок.

2. Кредитну систему складають кредитні відносини, кредитні потоки, кредитний механізм та кредитна інфраструктура. Кредитна інфраструктура являє собою забезпечуючу частину кредитної системи і включає такі складові: економічне середовище, правове поле, інституції, організаційне, технологічне та інформаційне забезпечення. Елементи інституційної складової кредитної інфраструктури виділяються за функціональними ознаками і включають не тільки кредитні установи, але й державні органи управління, агропромислових товаровиробників та інших економічних агентів.

3. Роль держави у формуванні кредитної інфраструктури полягає у забезпеченні нею сприятливих економічних умов, правовому забезпеченні, сприянні створенню та розвитку ринкових інституцій і безпосередній участі в деяких з них. Методи державної інтервенції у кредитну систему АПК включають кредитні та відсоткові субсидії, кредитні лінії, кредитні гарантійні схеми, підтримку кооперативних банків, технічну підтримку кредитних інститутів тощо. Інфраструктурне забезпечення реалізації цих методів здійснюється шляхом створення та функціонування державних фондів (пільгових кредитів та кредитних гарантій, лізингових, початкового капіталу, револьверних тощо), державних спеціалізованих банків, агенцій, центрів тощо.

Головне завдання зазначених інструментів державного втручання полягає не у безпосередньому фінансуванні підприємств АПК, а у стимулюванні розвитку кредитних відносин та залученні до кредитного процесу комерційних учасників кредитної системи – банківських установ, страхових компаній, інформаційно-консультаційних фірм тощо.

4. Макроекономічний аналіз грошових потоків в Україні за моделлю IS-LM показує невідповідність між існуючими рівнями пропозиції грошей та національного доходу, що зумовлює дефіцит кредитних ресурсів та високі процентні ставки. Рівновага в реальному та грошовому секторах економіки може бути досягнута при збільшенні пропозиції грошей на 31%, у тому числі шляхом більш активної мобілізації кредитною системою національних заощаджень.

5. Сучасний стан кредитної системи АПК України характеризується:

- невідповідністю обсягів грошово-кредитних потоків та потреб підприємств галузі у кредитних ресурсах (при мінімальній потребі сільськогосподарських підприємств у кредитних ресурсах 6 млрд. дол. та вартості аграрного капіталу 20-30 млрд. дол. банківське кредитування у 2000 р. за державної підтримки становило 150 млн. дол.);

- низьким рівнем поверненості кредитів позичальниками - сільськогосподарськими підприємствами внаслідок їх важкого фінансового стану;

- високими кредитними ставками та відсутністю надійного забезпечення кредитних ресурсів;

- функціонуванням на кредитному ринку здебільшого універсальних банків, що не спеціалізуються на діяльності в аграрній сфері.

Важливими напрямами розвитку інфраструктури кредитної системи АПК України є такі, що базуються на аграрному капіталі, враховують аграрну специфіку, а їх формування й регулювання зумовить системний розвиток кредитних відносин в АПК. Такими напрямами виступають: іпотека, лізинг, мікрокредит, комерційний кредит та короткостроковий банківський кредит.

6. Результати імітаційного моделювання розвитку сільського господарства при різних варіантах кредитування свідчать, що окреме використання таких операцій, як іпотека, лізинг, державні кредитні інтервенції у відриві від інших економічних заходів щодо реформування села на сучасному етапі не дозволить створити ефективну систему кредитних відносин в аграрному секторі. Так, державна кредитна підтримка лише в напрямі кредитних гарантій та субсидування процентних ставок потребуватиме витрачання великих обсягів державних ресурсів, а окреме застосування механізму іпотеки призведе до перерозподілу на користь кредиторів 42% вартості землі. Лізингові операції є недостатньо ефективними у зв’язку з відсутністю прийнятих у міжнародній практиці податкових та амортизаційних пільг.

7. Проведені дослідження показують, що потрібний комплексний підхід до формування аграрної кредитної інфраструктури, який включає перетворення у економічній, правовій та інституційній сферах кредитної системи АПК, а саме:

- створення сприятливих фінансово-економічних умов діяльності аграрних підприємств шляхом встановлення конкурентного ринкового середовища та фінансової паритетності між сільським господарством і промисловістю; для кредитних установ, що кредитують підприємства АПК, необхідне застосування економічних пільг (по банківських нормативах, податках);

- надійне правове забезпечення розвитку кредитної інфраструктури, включаючи розробку та прийняття нормативно-правових актів щодо фінансової інфраструктури, фінансових операцій, врегулювання майнових, земельних, заставних, боргових відносин тощо;

- інституційний розвиток аграрної кредитної інфраструктури як у напрямі універсальної банківської справи, так і в напрямі формування спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів: кредитних спілок та кооперативних банків, лізингових фондів, іпотечних банків. Важливою складовою такого підходу є також розвиток інших економічних агентів кредитної системи - таких, як інформаційно-консультаційні, аудиторські й аналітичні фірми, незалежні оцінювачі майна, реєстратори гарантій та об’єктів застави, інші елементи кредитної інфраструктури.

8. По кожному напряму (іпотека, лізинг, комерційний кредит, короткостроковий банківський кредит) необхідно розвивати специфічні складові інфраструктур на чолі з державними органами управління розвитком відповідної сфери (системними організаторами та провідниками державної політики), оскільки кожна ланка виступає цілісною завершеною системою аграрного кредиту з власним ланцюжком безперервного кредитного процесу.

Так, у сфері іпотечного кредиту мають функціонувати іпотечні банки, оператори вторинного ринку заставних зобов’язань, ринку землі та нерухомості, системи оцінки землі та майна, системи реєстрації об’єктів застави та цінних паперів тощо.

Щодо банківського кредиту, то він має підтримуватись функціонуванням фонду пільгових кредитів та кредитних гарантій, розвитком кооперативної банківської системи, страхуванням кредитів тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Алексійчук В.М., Кручок С.І., Ібатуллін Ш.І. Кредитоспроможність сільськогосподарських підприємств як складова фінансового менеджменту //Економіка АПК. - 1999. - №3. - С. 45-48. (Особисто автором здійснено апробацію розробленої моделі оцінки кредитоспроможності на прикладі аграрних підприємств Обухівського району Київської області).

2. Ібатуллін Ш.І. Макроекономічний аналіз грошових потоків //Економіка АПК. - 2000. - № 4. - С. 51 - 57.

3. Ібатуллін Ш.І. Розвиток інфраструктури інформаційної та кредитної систем АПК як пріоритетне завдання аграрної політики //Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві: Зб. наук. пр., - К.: ІАЕ УААН, 2000. - № 2. - С. 211-213.

4. Ібатуллін Ш.І. Особливості кредитного механізму АПК