НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 658.31/075.8/03.20

Антоніо Фернандеш Жуніор

УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

( НА ПРИКЛАДІ РЕСПУБЛІКИ АНГОЛА )

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління,

планування і регулювання економіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк - 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк) на кафедрі управління трудовими ресурсами

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Шульга Віктор Григорович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України

(м. Донецьк), доцент кафедри управління

трудовими ресурсами.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Пономарьов Ілля Федорович,

Донецький державний технічний

університет Міністерства освіти і науки

України (м. Донецьк), професор кафедри

менеджменту та господарського права;

кандидат економічних наук, старший

науковий співробітник

Мартякова Олена Володимирівна,

Інститут економіки промисловості НАН

України (м. Донецьк), завідуюча сектором

відділу економічних проблем охорони

праці та соціальної політики.

Провідна установа - Технологічний університет Поділля

Міністерства освіти і науки

України (м. Хмельницький), кафедра

економіки і менеджменту

Захист відбудеться 22 червня 2001р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11. 151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська,77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “_21__” травня 2001р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М.Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах впровадження ринкових відносин одним із важливих засобів досягнення розвитку економіки Республіки Ангола є створення оптимального механізму управління промисловими підприємствами країни. Цей механізм висуває нові вимоги до внутрішнього механізму управління промисловими підприємствами різних форм власності. До того ж, ці механізми мають розроблятися в першу чергу для всього підприємства взагалі та націлювати на активізацію більшості факторів, гнучкість та пристосованість до зовнішнього оточення, що вимагає від керівників та робітників підприємства цілеспрямованої діяльності.

Головною відзначною рисою промислових підприємств Республіки Ангола є можливість їх у багатоукладній економіці самостійно визначати цілі свого функціонування завдяки ініціативності та підприємливості. Такі підприємства можуть достатньо гнучко реагувати на зміни зовнішнього оточення в сенсі ресурсного забезпечення та збуту продукції, пристосуватися до нього.

При цьому діяльність підприємств в перехідній і ринковій економіці спрямована на кінцевий результат та відповідальність за виконання обов'язків, що потребує роботи за принципом "точно в строк".

Відзначені особливості потребують розробки нових підходів до організації управління промисловим підприємством. Отож, однією з найбільш важливих сучасних тенденцій є перехід від традиційного "універсалізму" адміністративно-командних методів в управлінні промисловим підприємством до більш гнучких, таких, що відповідають різноманітній реальності та ситуаційному підходу.

В умовах переходу до ринкових відносин більшість підприємств України знаходяться в кризовому становищі, а багато з них опинилися на "межі виживання", що характерно також для промислових підприємств Республіки Ангола.

Як для промислових підприємств України, так і для промислових підприємств Анголи серед головних чинників підвищення ефективності виробництва на одне з перших місць висувається розвиток управління промисловим підприємством. Це може бути здійснено за рахунок використання організаційно-економічних засобів, реалізація яких не вимагатиме великих грошових витрат. Тому необхідно привести до відповідності з новими реаліями стратегію, тактику, організаційну структуру управління промисловими підприємствами, націлити зміст діяльності їх управлінського персоналу до створення ефективного організаційно-економічного механізму і подальшого розвитку методів управління промисловими підприємствами.

Підвищення рівня управління промисловим підприємством багато в чому буде залежати від

пристосування сучасних інформаційних методів, що використовуються в країнах з розвинутою

ринковою економікою та від залучення провідних спеціалістів-управлінців.

Тому розробка рекомендацій щодо подальшого розвитку ефективних систем управління промисловим підприємством для стабілізації його економічної діяльності має наукову актуальність та практичну значущість.

Актуальність досліджуваної теми обумовлено роллю промислових підприємств у вирішенні соціально-економічних проблем в Україні та Республіці Ангола. Проте залишаються не вирішеними питання подальшого розвитку управління промисловим підприємством у специфічних умовах різноманіття форм власності, перетворення державних підприємств у підприємства ринкового типу.

Результати досліджень, викладені у роботі, підтверджують необхідність продовження даних досліджень в умовах проведення економічних реформ в Україні та Республіці Ангола.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану робіт Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України в рамках виконання тем: “Соціально-економічні, організаційні та технологічні проблеми праці” (1992 – 1995рр., номер державної реєстрації 01920003973); “Управління охороною праці на промисловому підприємстві (1998 р., номер державної реєстрації 0196U013877); “Економічні проблеми промислового розвитку регіону” (1999р., номер державної реєстрації 1830668158); “Управління працею на промислових підприємствах” (1996-2000рр., номер державної реєстрації 01961U013874); за участю автора підготовлено рекомендації по удосконаленню управління промисловими підприємствами різних форм власності. Автор є безпосереднім розробником методичних рекомендацій щодо формування системи управління ангольським державним акціонерним об'єднанням “Африка – текстиль” і оцінки економічного ефекту удосконалення управління цим підприємством.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток наукових засад та розробка основних напрямків удосконалення процесу управління промисловим національним підприємством на етапі формування ринкових відносин.

Поставлена мета зумовила вирішення таких наукових задач:

запропоновано методичні підходи до визначення особливостей та оцінки стану управління підприємствами різних форм власності в умовах переходу від адміністративно-командних методів управління до ринкових з узагальненням досвіду промислово розвинутих країн;

розкрито сутність управління промисловими національними підприємствами Республіки Ангола: корпораціями відкритого типу, державними та приватними великими підприємствами;

сформульовано критерії і вимоги до раціональних організаційних структур управління;

уточнено в новому тлумаченні категорії теорії управління промисловим підприємством;

визначено особливості господарського механізму Республіки Ангола, організаційні структури, методи та технологію управління;

розроблено шляхи розвитку систем управління національними підприємствами Республіки Ангола та рекомендації щодо розвитку методів управління, організаційних структур управління, застосування технічних засобів управління;

здійснено оцінку ефективності запропонованих заходів управління національними промисловими підприємствами різних форм власності в Республіці Ангола та визначено напрямки їх впровадження.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є промислові підприємства, які орієнтовані на виробництво продукції в умовах нестабільного ринкового, технологічного та науково-технічного оточення.

Предметом дослідження є форми та методи управління промисловими підприємствами Республіки Ангола, а також зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою.

Методи дослідження. Діалектичним методом досліджувались економічна природа категорії “управління промисловим підприємством” та роль промислових підприємств в сучасній економіці. Методами системного підходу, логічного мислення, соціологічного опитування було проаналізовано сукупність зовнішніх та внутрішніх умов для створення та функціонування ефективних систем управління промисловими підприємствами Республіки Ангола. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові роботи провідних вітчизняних та зарубіжних спеціалістів в галузі управління промисловими підприємствами. У процесі роботи над дисертацією використано матеріали органів статистики України та Республіки Ангола, Міністерства промисловості Республіки Ангола, Ангольських ділових виконавчих Асоціацій (BR), Палати Торгівлі Республіки Ангола та ін.

Глибокий аналіз цих матеріалів дозволив авторові дисертації виявити особливості формування та організації структури управління, розглянути їх у динаміці.

Проаналізовано звітні дані підприємств, результати анкетування спеціалістів.

При викладанні дисертаційної роботи використовувались методи порівняльного аналізу та принципи системного підходу, що дозволило розробити і рекомендувати комплексну систему управління промисловим підприємством.

У роботі над дисертацією використовувалися ПЕОМ та пакети програм для них: СУБЦ, FOXPRO, Microsoft Office.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці науково-методичних положень щодо вдосконалення управління промисловим підприємством в умовах перехідної економіки. При цьому розроблені рекомендації мають важливе значення як для промислових підприємств України, так і Республіки Ангола. Основні одержані результати дослідження, що містять наукову новизну, такі:

·

· розроблено моделі господарського механізму управління промисловими підприємствами різних економічних систем для приватної і колективної власності;

· сформульовано критерії і вимоги до раціональних організаційних структур управління;

· з позицій системного підходу розкрито сутність управління промисловим підприємством як основною ланкою системи управління промисловим виробництвом Республіки Ангола;

·

· здійснено класифікацію промислових підприємств за ознаками власності, ризику функціонування і обґрунтовано рекомендації по її застосуванню;

· розроблено рекомендації стосовно розвитку систем управління промисловими підприємствами, які охоплюють економічний механізм, організаційні структури, технології;

· обґрунтовано рекомендації щодо оцінки ефективності управління промисловим підприємством.

Запропоновані розробки надають можливості вирішувати завдання вдосконалення управління промисловим підприємством в умовах динамічного зовнішнього середовища та підвищувати ефективність функціонування промислових підприємств ринкового типу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання викладених теоретичних положень та практичних рекомендацій дозволяє визначити напрямки та шляхи розвитку управління національними промисловими підприємствами в Республіці Ангола.

Розроблені методи та моделі управління промисловим підприємством дозволяють враховувати можливості зміни структури управління та якісних її характеристик на етапі формування варіантів стратегічного розвитку підприємства, що підвищує здатність їх адаптації до мінливих виробничо-технологічних умов та скорочує зусилля, що необхідні для підтримки їх ефективного функціонування.

Методи моніторингу та побудови моделі інформаційного забезпечення за рахунок використання сучасних технічних засобів управління стануть основою для розвитку їх технологій та ефективних економічних методів управління.

Методичні розробки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, використовувались Міністерством промисловості та промисловими підприємствами Республіки Ангола в роботі під час формування інвестиційних програм, для підвищення ефективності використання трудових ресурсів в умовах роздержавлення підприємств Анголи, у тому числі в текстильній промисловості (лист №100/06 вiд 15.11.2000 р.), а також в навчальному процесі в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України при викладанні курсів “Проектування організаційних структур управління виробництвом”, “Моделі управління промисловим підприємством” та інших (лист № 188/01 – 27/690 від 13.08.2000р.), відкритому акціонерному товаристві “Донецький металургійний завод” (лист № 57/ 21 – 62 від 04.09.2000р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукової задачі щодо удосконалення управління промисловими підприємствами в Республіці Ангола.

Апробація роботи. Основні результати дослідження докладалися та було схвалено на науково-практичних конференціях:

аспірантів та здобувачів ІЕП НАН України “Вопросы совершенствования экономики на современном этапе” (м. Донецьк, лютий 1993 р.);

міжнародна науково-практична конференція “Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку” (м. Хмельницький, травень 1997р.);

науково-технічна конференція “Проблеми і практика управління в економічних системах” (м. Краматорськ, грудень 1998 р.);

науково-практична конференція “Проблеми технології, управління і економіки” (м. Краматорськ, грудень 1999 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 6 особистих наукових праць загальним обсягом 2,3 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 160 найменувань, містить 180 сторінок загального обсягу, 14 рисунків, 16 таблиць, 12 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації обґрунтовано шляхи розвитку систем управління національними підприємствами Республіки Ангола, подано рекомендації з удосконалення економічних методів управління, організаційних структур управління, застосування сучасних технічних засобів роботи з інформацією.

У першому розділі “Теоретичні основи управління промисловим підприємством” визначено сутність управління підприємством в економіках ринкового і перехідного типів, проаналізовано і узагальнено організаційно-економічний механізм, що обумовлює їх функціонування в сучасних умовах. Обґрунтовано необхідність подальшого висвітлення суті управління промисловим підприємством на основі вітчизняних та західних концепцій підприємництва.

Протягом багатьох десятків років питання управління промисловим підприємством є предметом дослідження багатьох вчених країн світу. В зв'язку з цим необхідно виявити, в чому міститься сутність управління, що треба розуміти під управлінням підприємством, який зміст й структура самого процесу управління. Треба підкреслити, що єдиної всіма визнаної відповіді на ці питання немає. Тому первісною задачею стала задача дослідження сутності управління промисловим підприємством як соціально-економічною системою.

Виконаний аналіз показав, що існує великий перелік категорій управління соціально-економічними системами, які можливо об'єднати в дві групи. До першої групи віднесені категорії, які складають методологію науки управління (рис. 1а); до другої групи відносяться категорії, що складають каркас прикладної частини науки управління (рис. 1б).

Підвищення наукового рівня управління підприємством можливо передусім на основі пізнання і свідомого використання економічних законів.

Кінцевий результат удосконалення системи управління повинен оцінюватися приростом прибутку (?П ), який у свою чергу визначається зміною двох головних результатів: обсягом реалізованої продукції ( П ) та її собівартістю ( С ).

Змінами цих двох параметрів оцінюються всі заходи з удосконалення системи управління, які приводять до підвищення технічного рівня виробництва, виробництву нової конкурентоздатної продукції, зниженню витрат виробництва та змінам інших результатів.

Для розрахунків можна використовувати такі формули:

П = Р ( 1 – С ), ( 1 )

де П – прибуток, тис. дол.;

Р - обсяг реалізації, тис. дол.;

С – витрати на долар реалізованої продукції (собівартість);

1 – С – рентабельність реалізації.

Тоді вплив зміни обсягу реалізації ( ? Р) на величину прибутку визначається як:

Д ? = Д ? ( 1 – С), тис. дол. ( 2 )

Вплив зміни собівартості визначається як:

Д ? = ( Р + ? Р) . Д ( 1 – ? ), тис. дол. , ( 3 )

або ? П = - Р? Д ?, тис. дол.,

де Р? – новий обсяг реалізації.

На сучасному етапі формування ринкових відносин в економіці України та Республіки Ангола на макрорівні зростає значення ефективного використання методів управління промисловим виробництвом.

Жорсткі умови конкуренції в промисловому виробництві вимагають кардинальних змін у підходах до проблем управління підприємствами та трудовими ресурсами.

Автор визначає такі категорії теорії управління промисловими підприємствами як призначення, зміст, ефективність, сутність, позначка, принцип, інформованість, комплексність. Будь-який процес виробництва пов'язаний з трудовими ресурсами, що є багатоплановою проблемою, яка зачіпає всі боки життя народу: економічний, соціальний. Суспільне виробництво має справи з реальною часткою трудових ресурсів, з робочою силою. Управління може бути ефективним тільки за умов орієнтації на інтереси переважної маси народу.

В теперішній час у багатьох країнах світу переглядаються погляди на методи дослідження управління промисловими підприємствами. У свій час в багатьох країнах світу переважним методом прогнозування та планування ролі трудових ресурсів в управлінні промисловим підприємством був аналіз та математичне моделювання. Приділялася особлива увага розвитку на підприємстві менеджменту та повсюдному впровадженню інституту менеджерів, які мають проникати в сутність проблем, аналіз співіснуючих одночасно систем господарювання або господарського порядку по Ойкену, що дозволяло виявити особливості управління в конкретних базових умовах.

Результат такого аналізу наведено на рис. 2.

Якщо в приватному секторі відсутні елементи планового управління, то капіталізм називається капіталізмом з вільною конкуренцією (цілком відсутнє втручання держави в діяльність підприємств). Таким чином, капіталізм – це не те ж саме, що ринкова економіка. У ринковій економіці держава втручається в діяльність підприємств прямо чи побічно (ліва частина рис. 2). У соціалізмі з повною централізацією управління всіма підприємствами не можуть існувати підприємства на повному госпрозрахунку – тобто підприємства з соціалістичною ринковою економікою. Терміни “автономність”, “самоокупність”, “самофінансування” є для економіки такого типу пустими словами.

Гранично припустимий обсяг максимального використання людського фактору є велике коло: 5+6+7+8.

А – підприємства приватного та соціалістичного секторів з демократичними формами управління ( мінімум бюрократизації);

Б – підприємства приватного та соціалістичного секторів з максимальним рівнем розвитку адміністративно-командної системи соціалістичного типу;

В – промислові підприємства з плаваючою не детермінованою системою управління;

Г – промислові підприємства приватного сектору з адміністративно-командною системою управління;

С – “непотоплювані” підприємства з тривалим терміном існування типу “Мацусіта Денкі”.

Промислові підприємства області С на рис. 2 – підприємства з рефлективним управлінням (централізація – децентралізація залежно від зміни ситуації як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі).

9,10,11,12 – зони з нульовою керованістю, з повною неконкурентоздатністю, з анархічним стилем управління;

Капіталізм не є еквівалентним ринковій економіці.

Соціалізм не є еквівалентним соціалістичній економіці ( не є еквівалентним плановій економіці).

Власність не відіграє великої ролі в тому, яким є тип економічної системи – грають роль методи та рівень розвитку управління промисловим підприємством (менеджмент).

У капіталістичній системі підприємства, як правило, мають структуру власності: 5+6+7 із сполученням форм управління: (6+2+8); при новій утраті керованості (10,11) підприємства

Рис. 2. Моделі господарського механізму управління промисловими

підприємствами різних економічних систем

(5,6,7,8) зазнають краху. При відмові від централізованого управління (8) у соціалістичній економіці зазнають краху соціалістичні підприємства.

Підприємства приватного сектору щодо адміністративно-командної системи знаходяться в повній опозиції. Захоплюючись адміністративно-командними методами управління (100% централізованого управління в капіталістичній економіці), втрачають сталість та конкурентоздатність підприємства приватного сектору.

Підприємства соціалістичної ринкової ( нецентралізованої) економіки знаходяться в протистоянні з методами управління капіталістичної планової економіки, втрачають темпи економічного розвитку та економічну сталість.

Як у капіталістичній ( зона 1), так і в соціалістичній ( зона 3) економіці, є області оптимального управління, не детерміновані для капіталістичної системи та детерміновані для соціалістичної системи з оптимальною організаційною структурою управління.На мікрорівні термін “організаційна структура управління” є широко розповсюдженим як у теорії, так і в практиці управління виробництвом. Однак не можна не відзначити, що в різних країнах, різних нормативних матеріалах, документах, публікаціях у це поняття вкладається різний зміст. Дослідження показали, що найбільш повним визначенням даного поняття є визначення його як системи управлінських ланок, що складається з окремих робітників та груп робітників та упорядкована відповідно до місця цих ланок у процесі управління.

Виділяються різні типи організаційних структур управління, такі як лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, програмно-цільова, матрична та ін. Найпростішою з них та найпоширенішою в економіці Республіки Ангола є лінійна структура управління, яка базується тільки на відносинах керівництва – підлеглості та відображає загальний ступінь розподілу управлінської праці – віддання наказів, розпоряджень, вказівок та їх виконання.

Аналіз практики управління виробництвом показує, що ефективність того чи іншого типу організаційних структур управління залежить від багатьох чинників. До них належать: цілі управління, наявність ресурсів, умови зовнішнього оточення, склад виробничих ланок, особисті якості головних керівників та спеціалістів тощо. Таким чином, існує проблема науково обґрунтованого вибору можливих організаційних структур на основі визначення проектних вимог до структури управління, впливу на неї окремих чинників та характеристик об'єкту, що управляється, суб'єкту, а також закономірностей організації виробництва та управління.

Під підвищенням ефективності функціонування організаційних структур автор розуміє створення структур, що дозволяють керівництву підприємства ефективно виконувати покладені на нього завдання, виходячи з оптимальних можливостей зовнішнього середовища (див. рис.2) щодо раціонального використання наявних ресурсів, що створюють умови для активного та систематичного пошуку можливостей щодо подальшого удосконалення та розвитку виробництва.

Для кількісного та якісного визначення ефективності оргструктур управління доцільно використовувати систему показників, що характеризують пристосування нової оргструктури управління та ті наслідки, до яких вона може призвести. Основний критерій ефективності оргструктур внутрішньофірмового управління має бути універсальним – це критерій, що містить у собі два елементи:

1) можливість оргструктури сприяти виробленню цільових напрямків розвитку підприємства;

2) можливість та необхідність організаційної структури забезпечити реалізацію вироблених рішень.

Нарешті, для створення ефективної організаційної структури управління доцільно дотримуватися таких критеріїв чи правил:

1) простота організаційної структури управління;

2) діяльність всіх підрозділів апарату управління повинна мати чітку організаційно - документальну регламентацію. Вона має містити: опис завдань, функцій керівництва, взаємовідносин з іншими підрозділами як самого підприємства, так і зовнішніх підприємств, опис прав та відповідальності;

3) створення ефективної системи зв'язків між окремими підрозділами управлінського персоналу;

4) координованість діяльності лінійних, функціональних, штабних підрозділів, а також їх відповідальність перед вищим керівництвом підприємства;

5) кожний управлінський підрозділ має мати чітко орієнтовану та вузько спрямовану спеціалізацію.

З точки зору системно-комплексного підходу промислове підприємство – це цілісна сукупність виробничих та управлінських підрозділів, поєднаних єдністю цілей, взаємозв'язком робіт, що здійснюються, спільним використанням закріплених за ними матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів та наявністю єдиного адміністративного органу керівництва (апарата управління).

Промислове підприємство є системою :

соціально-економічною, у якій реалізуються різноманітні відносини ( виробничо-економічні, матеріально-технічні, політико–ідеологічні, соціально-психологічні);

цілісною, де усі підсистеми та елементи, маючи відносну самостійність, під час взаємодії створюють нову якість - організацію;

багатоцільовою, де цілі – це потрібні результати її діяльності, які отримують кількісне та якісне формулювання та є основою для стимулювання та оцінки діяльності;

відкритою, що постійно обмінюється матеріалами, енергією, інформацією зі всім середовищем та на цій основі підтримує динамічну рівновагу та підвищує свою внутрішню впорядкованість та організованість;

великою та складною, що може бути вивчена та спроектована лише на основі її багатоаспектного розгляду із залученням економічних, соціальних, правових, природних, інженерних та інших галузей знання.

Промислове підприємство характеризує: безпосереднє виробництво з його обслуговуванням та апарат управління, оскільки, відповідно до кібернетики, система управління виробництвом складається з підсистеми, що управляє, та підсистеми, якою управляють, які пов'язані між собою інформаційними каналами. Підсистема, що управляє (суб'єкт управління), не відокремлюється від самого виробництва та є його складовою, формує командно-управлінську інформацію, спрямовує її для виконання в систему, що управляється (проект управління) та отримує від неї (для контролю виконання та коректування раніше переданих команд) по каналах зворотнього зв'язку вихідну інформацію про хід виконання переданих команд та стан проекту управління. У системі управління, об'єктом є колектив людей, предметом праці – інформація, продуктом праці – прийняте рішення. Немає ніякої можливості розглядати точки зору всіх авторів, роботи яких написані з позицій комплексного підходу, оскільки цих робіт дуже багато. Тому нами запропоновано класифікацію точок зору з позицій “аспектів” та ознак. Комплексність тут відноситься не просто до всього управління взагалі, а й до його елементів. Ідея системного підходу, як засвідчує аналіз, полягає в тому, що:

всі елементи управління (кадри, методи, цілі тощо) знаходяться в певних взаєминах одне з одним;

існують ознаки та закони, яких не було в елементах, що складали це ціле (синергетичний ефект).

Однак комплексні системи управління промисловим підприємством доцільні для дуже розвинутих підприємств. В умовах Республіки Ангола буде доцільним їх пристосування на іноземних підприємствах (США, Бельгія, Росія, Індія, Португалія, Голландія та ін.).

Розділ 2. Дослідження системи управління промисловим підприємством в Республіці Ангола. За природними ресурсами Республіка Ангола є однією з найбагатших країн світу, однак, на жаль, вона також входить до списку країн, що мають найбільші борги. Природні ресурси самі по собі не є індикатором економічного розвитку. Вони є одним з найвпливовіших елементів розвитку, якщо організаційні структури на центральному рівні будуть спрямовувати прибутки від експорту сировини на розвиток промисловості, тому що країна Ангола не може жити тільки за рахунок експорту нафти, діамантів, кави та продукції гірничої промисловості.

Автором розроблено класифікацію підприємств Анголи за рядом параметрів та ознак: за числом власників, ступенем впливу, відповідальністю, за суб'єктами прийняття рішень та здійснення управління, за обсягом інформації, що подається власниками прибутку, типовим розміром, обсягом доступного капіталу (з точки зору можливостей його залучення), питомою вагою у відсотках в економіці країни та ін.

У зв'язку з отриманими в дисертаційній роботі результатами , особлива увага приділялась національним промисловим підприємствам Анголи: корпораціям відкритого типу, державним підприємствам та приватним великим підприємствам (питома вага в економіці країни складає 63,4%).

Економічна криза Республіки Ангола відбувається на всіх національних промислових підприємствах країни різних форм власності, особливо переробних. Республіка Ангола не може боротися з глибокою економічною кризою, у якій знаходиться, оскільки вона є в основному політичною; її ознаки: велика кількість безробітних – більш за 49% (усього зайнято 5935 тис. чол.), нееквівалентні обмінні курси, порушений грошовий обіг та ін.

Аналіз практики управління підприємствами в Анголі свідчить про те, що ефективність того чи іншого типу організаційних структур управління залежить від багатьох факторів, серед яких цілі управління, наявність ресурсів, параметри зовнішнього середовища, склад виробничих ланок, особисті характеристики керівників і провідних спеціалістів та ін. Сучасні умови формують безліч нових факторів, які впливають на розвиток організаційних структур внутрішньофірмового управління. Тому перехід до ринкових відносин потребує змін діючих систем управління і організації виробництва, надання структурам управління гнучкості, що є необхідною умовою виживання як самої оргструктури, так і підприємства в цілому.

Аналіз основних характеристик промислових підприємств Анголи дозволив здійснити розробку їх класифікації, яка відображає основні характеристики системи управління. Залежно від форм власності та організаційної форми наведено сім типів підприємств. По кожному з типів підприємств визначено 14 характеристик, такі як кількість власників та ступінь їх впливу на підприємство, ті, хто несе ризик та здійснює управління, застосовані типи організаційних структур. Дослідження показало, що найбільший обсяг продукції (71,4%) виробляють підприємства трьох типів: спільні корпорації відкритого типу (24,8%), приватні зарубіжні корпорації (17,6%) та державні підприємства Анголи (29,0%). Характерно, що в державних підприємствах застосовується лінійна, якщо вони невеликі, та лінійно-функціональна структури управління. В корпораціях застосовуються різновиди структур: лінійно-функціональні, програмно-цільові, матричні (табл.. 1).

Однією з найскладніших проблем, з якими стикається країна у перехідний період від соціалістичної до ринкової економіки, є централізація структур управління в одному місці – місті Луанда, де сконцентровано біля 75% спеціалістів країни. Це нераціональне розподілення спеціалістів негативно впливає на розвиток інших регіонів країни. Боротися з цим нелегко, враховуючи різниці у розвитку по всіх сферах (соціальній, культурній та ін.) між Луандою та іншими провінціями. На нашу думку, вжиття таких заходів як підвищення зарплатні, скорочення робочого тижня до 35 годин для спеціалістів, що працюють у інших регіонах країни, призвело б до добровільного бажання спеціалістів працювати там. Однак заходи морального та матеріального стимулювання у відриві від оптимізації структур управління промисловістю та промисловими

Таблиця 1

Аналіз застосування типів оргструктур управлiння

на підприємствах Республіки Ангола

Вид підприємства Типи оргструктур управлiння

лінійна функціо- нальна лінійно- функціо- нальна програмно-цільова матрична

Одноособові Малі спільні підприємства на основі гуртового користування Партнерство Спільні підприємства, корпорації відкритого типу (51% акцій держави) Приватні іноземні корпорації Державні підприємства республіки Ангола Приватні підприємства республіки Ангола + + + + + + + + + + + + + +

підприємствами не досягли б головного – підвищення економічної ефективності їх роботи.

У найскрутнішому фінансовому становищі знаходяться текстильні об'єднання в Анголі, що згруповані здебільшого в одній з управлінських структур, у якій знаходяться “ENTEX UEE “ – посередник між Міністерством промисловості та фабриками. Всі ці фабрики мають більше витрат, ніж прибутків, та велику заборгованість. Серед них є й такі, що не контролюються “ENTEX UEE“, наприклад, “Африка -текстиль”.“

Африка -текстиль” є спільним об'єднанням та розташоване у м. Бенгела в південно-західній частині країни. Тут працюють 1059 чоловік (59 в управлінні, 701 на виробництві та 299 інших). Співвідношення між керівниками різних рангів та робочими складає на цьому підприємстві 1:18, що набагато менше, ніж в Україні (1:7), цього явно недостатньо.

У цьому підприємстві 51% пакету акцій належить державі – воно є найбільш великим об'єднанням Республіки Ангола та одним з найкрупніших у Африці з можливістю випускати більше п'яти мільйонів метрів тканини у рік. Хоча зараз воно працює не на повну потужність, воно є перспективним для майбутнього. Головними чинниками нерентабельності є: постійне знецінювання національної валюти щодо американського долару, недостатнє фінансування, надлишковий бюрократичний апарат управління та невелика кількість менеджерів у структурних підрозділах, низьке стимулювання праці робітників.

Аналіз і соціологічні дослідження, виконані на семи підприємствах державного акціонерного об'єднання “Африка - текстиль” , показали, що навіть в умовах неповної завантаженості витрати бюджетних асигнувань на утримання апарату управління занадто великі. Тому за впровадження більш жорсткого режиму економії коштів висловилися 21% робітників, 19,4% спеціалістів, 35,5% менеджерів вищої ланки. Біля 34% від загальної кількості опитаних працівників розуміють важливість спрощення організаційної структури управління. За скорочення чисельності управлінського апарату висловились 59,2% робітників, 47,2% спеціалістів, 61,3% керівників вищої ланки. Більша частина опитаних працівників вважають, що необхідно підбирати більш компетентних керівників; 52,2% робітників, 55,6% спеціалістів і 51,6% керівників висловились за необхідність оновлення технології виробництва. Проведеними дослідженнями встановлено, що економіка країни багатоукладна і в цілому неефективна, країна відчуває дефіцит інвестицій. Господарський механізм і структура управління промисловими підприємствами Республіки Ангола далеко не відповідає вимогам сучасних ринкових відносин. У сформованій ситуації удосконалення систем управління промисловими підприємствами є однією з найважливіших народногосподарських задач як для України, так і для Республіки Ангола.

Розділ 3.Шляхи розвитку системи управління промисловим підприємством в Республіці Ангола. Тактика і стратегія економічних реформ в постсоціалістичних країнах є найбільш недослідженою сферою економічної теорії. Найбільш прийнятним для Республіки Ангола є досвід країн Східної Європи, у тому числі України, які, незважаючи на певну специфіку економічного розвитку, починали свою реформаторську діяльність з аналогічним вантажем проблем, але досягли більш високих результатів.

Метою запропонованих в дисертації економічних реформ повинна стати побудова господарського механізму, який забезпечуватиме вдоволення економічних інтересів. В цей період пріоритет має залишатись за колективною власністю в формі акціонерних товариств, народних підприємств тощо, а інститут приватної власності починає новий розвиток з малих підприємств.

Для сучасних умов перехідної економіки Республіки Ангола характерна висока невизначеність і нестійкість зовнішнього та внутрішнього середовища, посилювана нестабільністю політичної ситуації та епізодами бойових дій в окремих регіонах держави. За таких обставин автором запропоновано новий підхід до розробки системи управління промисловими підприємствами та обґрунтовано можливість її реалізації, що підтверджено необхідним розрахунками економічної ефективності за 18 параметрами (табл. 2).

В дисертаційній роботі продуктивність апарату управління визначено як кількість виробленої підприємством кінцевої продукції або обсягу виробленої в процесі управління інформації, що припадають на одного робітника, зайнятого в апараті управління.

Таблиця 2

Оцінка ефективності удосконалення управління об'єднанням

“Африка -текстиль”(Ангола)

Назва показників Одиниці виміру Кількісна характерис-тика показників

1 2 3

Обсяг реалізації продукції до впровадження управлінських заходів ( П1) млн. дол. США 7,68

Обсяг реалізації продукції після впровадження заходів (П2) млн. дол. США 8,86

Приріст прибутку завдяки обсягу реалізації продукції (?Прп) млн. дол. США 0,037

Собівартість реалізації продукції до впровадження заходів (С1) млн. дол. США 5,38

Собівартість реалізації продукції після впровадження заходів (С2) млн. дол. США 5,14

Прибуток від реалізації продукції в базовому році (Д?рс) млн. дол. США 0,24

Випуск тканини з відзнакою вищої якості (Пн) млн. п.м. тканини 1,17

Середня надбавка до оптової ціни 1 п.м. тканини з відзнакою вищої якості (Цн) дол. США 1,1

Випуск продукції в натуральних одиницях (Пк) млн.п.м. тканини 8,998

Середня ціна 1 п.м. тканини першого ґатунку (Ц1) дол. США 2,65

Економічний ефект від підвищення ґатунку продукції, що випускається (?Прс) млн. дол. США 0,617

Коефіцієнти ґатунку тканини до і після впровадження заходів з удосконалення управління підприємством коеф. Кс1= 0,34 Кс2= 0,38

Зростання обсягу випуску продукції внаслідок впровадження заходів з удосконалення управління млн. п.м. 0,901

Відносна економія капітальних вкладень внаслідок впровадження заходів з удосконалення управління (Екв) млн. дол. США 0,68

Продовження табл. 2

1 2 3

Відносне звільнення оборотних коштів внаслідок впровадження заходів з удосконалення управління (Еос) млн дол. США 0,01

Економічний ефект (Су1) завдяки раціональному розподілу функцій управління промисловим підприємством млн. дол. США 0,24

Розмір зниження собівартості продукції за рахунок удосконалення структури апарата управління (Су1) млн. дол. США 0,033

Загальний економічний ефект внаслідок удосконалення управління об'єднанням “Африка-текстиль” млн. дол. США 0,841

Під економічністю апарата управління автор пропонує розуміти відносні витрати на його функціонування, що є сумарними з обсягами або результатами виробничої діяльності.

Частка утримання апарата управління у вартості реалізованої продукції, питома вага управлінських працівників у чисельності промислово-виробничого персоналу, вартість виконання одиниці окремих видів робіт.

Перехід до ринкової економіки висуває нові вимоги до організаційних структур управління підприємствами Республіки Ангола. Забезпечення широких можливостей для підприємництва обумовлює необхідність таких змін в організаційній структурі: посилення функцій, пов'язаних із маркетингом, підвищення ролі стратегічного планування, концептуального управління (в противагу тим функціям оперативного управління, які мають перевагу в теперішній час) в верхніх ешелонах; здійснення системної оцінки керівних кадрів з урахуванням комплексних результатів їхньої праці, а також мотивації; тісної взаємодії між торгівельно-збутовими підрозділами, відділами, які займаються технічним розвитком, і керівництвом підприємства.

Технологія підтримки управлінських рішень на підприємствах Республіки Ангола повинна базуватися на розгляданні процесу прийняття рішень як процесу вирішення проблем, в якому виділяються такі етапи: 1 - аналіз ситуації і постановка проблем; 2 - вироблення та вибір варіантів рішень; 3 – організація виконання рішень; 4 – контроль виконання рішень.

Найбільш прийнятним варіантом автоматизованих інформаційно – довідкових систем є створення систем на базі ПЕОМ з такими блоками: інформатор, прогнозист, генератор, бібліотекар, вирішував, експерт, комунікатор, редактор, архів, консультант, кадровик, довідник з використанням пакетів програм :

Form Tool - редактор бланків. Засіб створення, редагування та друку бланків;

RightWriter – пакет редагування ділової кореспонденції;

Dayflo TRACKER – пакет програм з інформацією про людей;

Tornado – пакет обробки інформації вільних об'ємів і видів;

Systat – пакет статистичних розрахунків;

SPSS/PS –пакет статистичного аналізу даних;

Decision Support one – пакет аналізу рішень;

Expert Choice - пакет експертної оцінки та обґрунтування рішень.

У дисертаційній роботі запропоновано таку модель формування комплексного системного та синергетичного трактування управління національним промисловим підприємством, що відповідає ринковому типу Республіки Ангола (рис. 3).

Загальна характеристика є основною, оскільки спеціальна частина конкретизує, розгортає ті або інші показники загальної характеристики – планування, облік, управління тощо.

Запропонована модель комплексного підходу до управління полягає у такому:

1. Управління розглядається як єдність усіх аспектів: економічного, організаційного, соціального та ін.;

2. Управління розглядається як єдність загальних та специфічних ознак; це дозволить виявити нові синтетичні ознаки;

3. Управління розглядається як система всіх функцій, що дозволяє виявити такі ознаки, які не можна було виявити під час аналізу окремих функцій;

Управління розглядається як єдність усіх його елементів, що дозволяє розкрити його як систему та як процес.

Удосконалення методів економічного управління промисловим підприємством Анголи опосередковано та безпосередньо обумовлено специфікою суспільних відносин, цілями та завданнями, які переслідує володар власності, впливаючи на економічні відносини. Специфікою економічних засобів впливу на господарський розрахунок, капітальні вкладення, плату за фонди, використання фондів розвитку виробництва, систему матеріального стимулювання, розподілення прибутку, ціноутворення, систему дотацій, суспільних матеріальних санкцій.

При підстановці до формул 1,2,3 вихідних даних у разі переходу на комплексну систему управління промисловим підприємством “Африка текстиль” ? Пр складає 15,2 тис. доларів США у рік, а ? Пс після вжиття заходів складає 16,4 тис. доларів США, загальний економічний ефект дорівнює 841 тис. доларів США, що показано в виконаній автором таблиці 2.

Зроблений автором аналіз функціонування оргструктур управління в сучасних умовах дозволяє рекомендувати об'єднанню “Африка текстиль” таке:

1. Здійснити перехід до жорстких структур управління, що орієнтовані на активізацію використання людського фактора;

2. Органи управління об'єднання мають перебудувати свою роботу, забезпечивши пристосування сучасних методів управління: наказів,положень для захисту інтересів підприємства

та персоналу, а також створення умов для взаємостосунків з іншими підприємствами, державними органами та структурами;

3. Держава має продати 16% свого пакету акцій надійним інвесторам, щоб вивести підприємство з скрутного становища. Сутність проблеми удосконалення управлінської системи в об'єднанні “Африка текстиль” та її практичне вирішення в інвестиційній сфері має полягати в оптимальному доборі критеріїв оцінки інвестиційних рішень, прийнятих для їх досягнення.

Всі ці заходи дозволять більш повно враховувати рівневі особливості організації управління інвестиціями на практиці. Це визначає актуальність та народногосподарську значущість проблеми формування моделі управлінського рішення щодо відбору пріоритетних проектів.

4. Скорочення чисельності персоналу, не зайнятого у виробничому процесі, закриття функціональних підрозділів, що не обслуговують виробництво;

5. Закрити чи передати в оренду на 5 років нерентабельні цехи;

6. Тимчасово заморозити рівень зарплатні працівників.

ВИСНОВКИ

1. Всі запропоновані у дисертації заходи щодо удосконалення організаційної структури управління промисловим підприємством чинять позитивний вплив на показники продуктивності праці, прибуток, зниження рівня витрат управління. Практичне використання рекомендацій орієнтує на проведення глибокого аналізу структур управління промисловим підприємством , виявлення існуючих проблем, цілеспрямований пошук резервів та