МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇЇ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Жень Фей ( КНР)

УДК 339.727.22

ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В РОЗВИТКУ ТРАНЗИТИВНИХ ЕКОНОМІК УКРАЇНИ І КИТАЮ

Спеціальність - 08.05.01.- Світове господарство і міжнародні

економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Української академії зовнішньої торгівлі

Науковий керівник | Доктор економічних наук, професор

Дудченко Микола Андрійович,

професор кафедри міжнародної економіки Української академії зовнішньої торгівлі

Офіційні опоненти | Доктор економічних наук

Гаврилюк Олег Вікторович,

провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Кандидат економічних наук

Пестрецова Ольга Іванівна,

доцент кафедри міжнародної економіки Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України

Провідна організація | Кафедра міжнародної економіки економічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться “26” грудня 2001р. о “14“ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К 26.847.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Українській академії зовнішньої торгівлі за адресою: 01042, м.Київ, вул.Чигоріна, 57а,.зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Української академії зовнішньої торгівлі за адресою: 01042, м.Київ, вул.Чигоріна, 57, к. 67.

Автореферат розісланий “26” листопада 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради | Стукач Т.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнісь теми . У сфері міжнародних економічних відносин ( МЕВ) одним з найбільш актуальних є питання прямих іноземних інвестицій (ПІІ). З початку 80-х років міжнародні прямі інвестиції стали найважливішою відмінною рисою сучасного світового господарства і міжнародних економічних відносин. Вони підірвали монополію міжнародної торгівлі в епоху поглибленого розвитку світового господарства. Доповнюючи та опосередковуючи міжнародну торгівлю, міжнародні прямі інвестиції стають визначальними у системі МЕВ. На даний момент міжнародні прямі інвестування починають відігравати роль головної рухомої сили розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин і дедалі більше визначають структуру міжнародної торгівлі, науково-технічного співробітництва, впливають на характер спільного підприємництва, що радикально змінює перспективи розвитку світового господарства. Згідно з оцінкою експертів Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) у 1999 р. приріст світового ВВП складав 3 %, світової торгівлі - 4.6%,а міжнародних прямих інвестицій - 25.3%.

Світова практика використання прямих інвестицій доводить, що вони являють собою один з найбільш ефективних способів включення національної економіки у світове господарство, і, що особливо важливо, саме виробничого включення, а не того, що йде лише на рівні організації зв'язків у сфері обігу.

Формування в Україні принципово нової (ринкової) економічної системи передбачає подолання існуючого високого рівня відособлення української економіки від світового господарства, пошук оптимальних та ефективних механізмів її включення у цю систему. При цьому важливого значення набуває розширення співробітництва, пов’язаного з міжнародною міграцією капіталу і перш за все - прямими іноземними інвестиціями.

Актуальність питання щодо прямих інвестицій в економіку України продиктовано також стрімким нарощенням негативних тенденцій у самому інвестиційному секторі ( відсутність мотивацій до інвестування, недостатне нагромадження ресурсів практично усіма основними групами інвесторів, їх слабка залежність від сучасних потреб економіки, широкі масштаби відтоку капіталу за кордон).

Існуючий сьогодні інвестиційний клімат в Україні ще не може вповні слугувати критерієм зрілості реформ, що проводяться, довіри іноземних партнерів до стійкості прав власності, до нестабільної економічної ситуації у країні.

У зв'язку з цим дослідження формування сприятливого інвестиційного клімату та ефективного механізму для залучення прямих іноземних інвестицій і регулювання їх у відповідності зі стратегією зовнішньоекономічної відкритості та розвитку вітчизняної економіки з урахуванням вивчення та використання корисного досвіду Китаю та інших країн по активізації ПІІ в економіку і стимулювання інвестиційного процесу стає особливо актуальним.

Питання міжнародних прямих інвестицій активно досліджувалися економістами різних країн світу, вченими і практиками. Ці проблеми висвітлюють у своїх працях S.H.Hymer, C.P.Kindleberger, H.G.Jonson, F.T.Knickerbocker, R.E.Caves, R.Vernon, P.J.Buckley, M.S.Casson, A.M.Rugman, J.H.Dunning, R.Z.Aliber, M.E.Porter, L.T.Wels, K.Kojima, N.B.Chenery, A.M.Stront, P.Lindert, R.Grosse та ін.

У сучасній економічній теорії існує цілий напрямок, що спеціально розглядає питання міжнародної міграції капіталу. У радянські часи ця проблема докладно висвітлювалась у працях Ю.В.Аджубея, Т.Я.Белоуса, М.М.Богуславського та ін. Після розпаду СРСР почалась розробка цієї проблеми відповідно до особливостей та потреб розвитку української економіки у працях В.Г. Андрійчука, О.Г.Білоруса, В.Г.Буткевича, В.М.Гейця, О.В.Гаврилюка, Б.В.Губського, М.А.Дудченка, І.І.Лукінова, Д.Г.Лук’яненка, В.Є.Новицького, А.А.Пересади, А.М.Поручника, О.І.Рогача, А.П.Румянцева, С.В.Сіденко, А.С.Філіпенка та ін.

Дослідження даної проблематики у Китаї починається з кінця 80-х рр. і початку 90-х рр. ХХ ст. Можна відзначити окремі публікації таких провідних економістів Китаю, як професор Чжоу Чи-юань, Чи Юань-цзі, Лі Сяо, Чен Інфан, Сюй Вентон, Жень Іньгоу, академік Тен Вейджао.

Існуючі наукові досягнення світової думки дозволяють стверджувати про достатнє висвітлення проблеми у країнах з розвинутою ринковою економікою, а також регіонів, які належать до периферії світового господарства переважно з доіндустріальними формами господарювання. У той же час особливості впливу прямих іноземних інвестицій на групу країн з перехідною економікою індустріального типу ще недостатньо виявлено. У силу чого і реально діючі тут механізми найчастіше не ефективні. Практика йде нерідко шляхом використання методу проб та помилок, відсутній прогнозний підхід до аналізу зарубіжного інвестування, що призводить до значних економічних та соціальних втрат.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у рамках наукової теми кафедри міжнародної економіки Української академії зовнішньої торгівлі, яка є складовою частиною комплексної наукової програми УАЗТ "Дослідження ефективності діючої моделі інтеграції України в систему міжнародного поділу праці, розробка рекомендацій приведення її у відповідності з національними інтересами і тенденціями глобалізації, лібералізації світових зв’язків (держ. регістр № 99102/1).

Мета та завдання дослідження.

Виходячи з актуальності та досягнутого ступеня наукової розробки проблеми, метою дисертаційної роботи є всебічне дослідження одного з визначальних її аспектів - особливостей залучення та регулювання прямих іноземних інвестицій в економіку України з позиції порівняльного аналізу досвіду КНР; виявлення впливу держави на зростання масштабів залучення ПІІ та створення сприятливого інвестиційного клімату й ефективної інвестиційної політики, розвитку спільної підприємницької діяльності та спеціальних економічних зон як "пасток капіталу".

Досягнення цієї мети у дисертації передбачає розв’язання таких завдань:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження виступають передумови та форми залучення прямих іноземних інвестицій і виявлення їх ролі у розвитку транзитивних економік ( на прикладі України та Китаю ).

Предметом дослідження є інвестиційний клімат в Україні і заходи держави щодо його покращення, законодавча база гарантій розвитку співробітництва з ПІІ в Україні, а також можливості розвитку ПІІ в Україні на основі порівняльного аналізу досвіду створення підприємств з іноземними інвестиціями та різних форм СЕЗ в Китаї.

Теоретико - методологічною основою дисертаційної роботи є критичне осмислення фундаментальних положень економічної теорії у працях українських, китайських та західних вчених та їх застосування до розв’язання проблеми прямого інвестування і його впливу на транзитивні економіки.

Дослідження базується на використанні загальнонаукових методів пізнання: методу наукової абстракції та логічного аналізу; економіко-статистичних, фінансово-економічних методів та прогнозування. Статистичну і фактологічну базу дослідження складають дані Мінстатистики і Мінекономіки України та КНР, Державного Митного комітету, а також окремих спільних підприємств (СП) й аналітичні матеріали МВФ, Світового банку, ЕБРР; розробки в українських, китайських і західних монографіях, спеціальній періодичній літературі: українські та китайські щорічники, статистичні збірники та ін.

Наукова новизна дисертаційного дослідження, яка розкриває особистий внесок автора в розробку проблеми, полягає в наступному:

1.

2. Поглиблено поняття " інвестиційного клімату" і розкрито його особливості в умовах транзитивних економік, які на відміну від розвинутих ринкових економік, визначаються значно підвищеним фактором ризику та нестабільністю економіки, завбачливістю дій "тіньового сектора", пострадянським менталітетом менеджерів (державних службовців і керівників господарських структур, котрі можуть "відміняти" закони і укази).

3. Вперше у науковий обіг вводяться результати порівняльного аналізу умов залучення ПІІ у КНР та Україні у процесі ринкових трансформацій, пропонуються шляхи вирішення цієї проблеми на основі адаптації до умов транзитивних економік форм локалізації сприятливого національному й іноземному капіталу інвестиційного клімату. Особливо звертається увага на необхідність більш широкого залучення до системи взаємного співробітництва таких галузей порівняльних і конкуретних переваг Китаю й України, як сучасне високотехнологічне виробництво (особливо виробництво зброї), сфера підприємств агропродовольчого комплексу, легка і харчова промисловості.

4.Розкрито основні тенденції і виявлено національні особливості у створенні й функціонуванні СП у промисловості двох країн (КНР та України) як пріоритетного напрямку співробітництва та ефективного залучення інвестицій, серед яких ще залишаються проблемами нестабільність відтворювального циклу, розбіжність у податкових вимогах, відсутність постійних гарантій для зростання прибутків спільних підприємств і ефективного механізму їхнього розподілу.

5. Узагальнено та оцінено досвід КНР у залученні ПІІ з точки зору рівноцінності умов і можливостей використання його в Україні. Насамперед звертається увага на необхідність поєднання централізованих засад з ринковим саморегулюванням, великий вплив місцевої влади та регіонів на цей процес, на прагнення держави до створення привабливої - ефективної й дешевої - інфраструктури виробництва і ринку. Відзначено акцент китайського уряду на розвиток сучасних індустріальних тенденцій в економіці за допомогою ПІІ; попереднє навчання керівного персоналу майбутніх СП за кордоном; формування зв'язків із міжнародними фінансовими організаціями як прояв економічного процесу в КНР до стабільності.

6. Доведено безпідставність твердження чиновників про неефективність СЕЗ в Україні до проведення широких експериментів їх створення і узагальнення досвіду функціонування. Обгрунтовано, що основні проблеми, які пов’язані з СЕЗ в Україні, беруть початок у повільних , непослідовних та некомплексних ринкових реформах; у небажанні керівництва "згори" передавати владу "до низу" і розширювати фінансове самоврядування на місцях і в регіонах, а також у відсутності ефективних форм взаємозв’язку місцевих органів господарського розвитку і управління СЕЗ.

7. Встановлено , що удосконалення економіко-правових умов залучення ПІІ й перехресного інвестування між Україною і Китаєм передбачає більш рішучий розвиток співробітництва й взаємодоповнення економік двох країн на основі поглиблення науково-виробничої кооперації, створення сучасної системи міжбанківських розрахунків і кредитно-фінансових відносин, а також подолання бюрократизму та "зашореності" в інституціональному співробітництві між країнами.

8. Визначено, що Україна, володіючи великими природними, економічними, технологічними й людськими ресурсами, має всі передумови для формування урівноважених відносин не тільки з Китаєм, але й з країнами в західному і північному напрямах сучасної системи світового господарства, що надає глобальний характер залученню ПІІ та розширює її інтеграційні можливості адаптування до світового інвестиційного процесу.

Науково-практичне значення дослідження полягає в тому, що у ньому обґрунтовано такі особливості світового господарства в умовах посилення його глобалізації, які мають прояв насамперед у міжнародному русі капіталу й ПІІ; виявлено ключові тенденції міжнародного прямого інвестування та форми залучення капіталу в транзитивні економіки України і КНР; оцінено продекларовані й реальні можливості та масштаби прямого іноземного інвестування в економіку України і перехресного інвестування між нею й КНР; розкрито ефективність такої форми як СП та доведено їх провідну роль у розвитку СЕЗ. Основні положення та висновки щодо розвитку СП і СЕЗ можуть бути використані у діяльності органів законодавчої влади та місцевого самоврядування, а також при розробці та реалізації державної інвестиційної політики, формуванні конкретних програм і проектів іноземного та спільного інвестування на рівні галузей та підприємств.

Ряд положень може бути корисним для керівників і менеджерів українських фірм та компаній, які здійснюють спільну підприємницьку та інвестиційну діяльність з китайськими підприємствами.

Отримані результати впроваджені у навчальний процес в Українській академії зовнішньої торгівлі Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, а також Посольством КНР в Україні (Довідка №058/2001 від 20 червня 2001 р.), керівництвом Управління торгово-економічних зв'язків із країнами Азії, Тихоокеанського регіону, Африки й Латинської Америки Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (Довідка № 2/14 від 18 вересня 2001 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на семінарах із проблем міжнародного інвестування в Українській академії зовнішньої торгівлі (1999-2001 рр.), доповідалися на міжнародній науково-теоретичній конференції "Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)", 25-26 листопада 1999 р. в ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка; на науково-практичних конференціях "Зовнішньоекономічна політика України в умовах глобалізації і регіоналізації світогосподарських зв'язків", 26 травня 2000 р. в УАЗТ; "Інвестиції XXI сторіччя: регіональні аспекти", 17-18 листопада 2000 р. в УГПУ ім. Павла Тичини (м. Умань).

Публікації. Результати проведених досліджень були опубліковані у 12 наукових публікаціях (2 розділи у колективних монографіях, 8 статей, 2 тез).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів , висновків і списку використаних літературних джерел та додатків. Зміст дисертації викладено на 204 сторінках, включаючи 21 таблицю, 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито ступінь її розробки у науковій літературі, показано зв’язок роботи з науковими програмами і темами; визначено теоретичну і методологічну основу дослідження, сформульовано його мету та основні завдання, наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення.

У першому розділі "Теоретичні основи дослідження сутності і параметрів ПІІ в умовах глобалізації" розкривається природа і роль прямих іноземних інвестицій в умовах основних форм прояву глобалізації, які тією чи іншою мірою впливають на світовий інвестиційний процес. Мова іде про діяльність міжнародних інституцій у фінансово-валютній сфері; про виникнення на мікрорівні господарських організмів, які своїм функціонуванням виходять за національні кордони; про перетворення держави в активного учасника регулювання світових (регіональних) макроекономічних процесів, в т.ч. й інвестиційного.

Саме з урахуванням такого прояву глобалізації розглянуто концепції міжнародного руху капіталу і зроблено узагальнюючий висновок про те, що неокласична теорія потребує уточнень у зв’язку з особливостями процесу руху капіталу в умовах глобалізованої економіки. Особливо в цьому плані заслуговують уваги погляди К.Іверсена, який сформулював положення, що переведення капіталу з країни, де його гранична продуктивність низька, у країну з більш високою продуктивністю означає більш ефективну комбінацію факторів виробництва в обох країнах та збільшення їх спільного національного прибутку.

Усвідомлення того, що в інвестуванні ПІІ більш важливу роль відіграють особливі переваги фірми, корисними та конструктивними є концепції дослідників, які відмовляються від моделі простої конкуренції і визнають зв’язок процесу інвестування з наявністю контролю над ринком того чи іншого роду. Мова йде про моделі монополістичних переваг С. Хаймера і щодо подальшого її розвитку Дж. Джонсоном і Є. Кейвзом. Підхід С. Хаймера відкрив новий етап у розвитку теорії про ПІІ, але, за переконаннями автора, у нього існує деяка обмеженість, оскільки він вважає по суті монополістичні переваги як єдиний фактор ПІІ, хоча реально існує низка інших чинників , що викликають ПІІ та прискорюють їхній рух.

Корисним напрямком виявилася поява теорії інтернаціоналізації (П.ДЖ.Бусклей, М.С.Кассон, А.М.Ругман), автори якої роблять специфічний наголос на перевагах фірми, які підштовхують її до прямого закордонного інвестування, при цьому вони зберігають за собою контроль і власність.

Ще одна важлива лінія, яка пояснює рух ПІІ, пов'язана з теорією життєвого циклу продукту, запровадженою Р.Верноном, тут ставиться (і не безпідставно) акцент, що закон життєвого циклу продукту визначає мотив зарубіжних інвестицій, які переслідують мету захопити міжнародний ринок. В умовах дії НТР, прискорення оновлення продукції та сильної конкуренції, ця теорія несе великий конструктивний заряд у галузі теорії ПІІ. Але ця теорія, як визнали її самі автори, не може служити цілісною теорією для пояснення причин ПІІ з позиції якісних змін у світовому інвестиційному процесі. Найбільш конструктивною теорією, як це визнається у роботі, є теорія англійського економіста Дж. Х. Даннінга - теорія еклектичної парадигми, що об'єднала позитивні моменти теорії монополістичних переваг, теорії інтернаціоналізації та теорії життєвого циклу продукту. Її автор детально розкрив механізм одночасної реалізації цих трьох груп чинників, котрі обумовлюють необхідність ПІІ та їхній рух у зовнішньоекономічний простір (розміщення).

Загальна корисність теоретичного аналізу різних концепцій причин ПІІ, їхніх мотивацій і переваг стосовно інших форм міжнародного співробітництва, має велике значення для визначення стратегії залучення ПІІ, їх стимулювання у транзитивних економіках конкретно для України та КНР, а також для розробки більш сприятливих економічних і правових умов їх залучення, особливо інвестиційного мікроклімату.

У другому розділі “Економіко-правові детермінанти й особливості притягнення ПІІ в українську економіку” розкрито характерні риси іноземних інвестицій та суб’єктів інвестування, оцінено реалії інвестиційного клімату в Україні, а також запропоновано заходи щодо його покращення. Тут показано роль і обґрунтовано межі втручання держави в регулювання надходжень іноземних інвестицій та їх ефективного використання.

На основі аналізу існуючих різних понять "інвестиції", які розглядають їх як діяльність і як процес укладення капіталу в різні галузі і сфери економіки, а також спираючись на законоположення про інвестиції, автор уточнив їхнє визначення у більш широкому розумінні. Під іноземними інвестиціями треба розуміти іноземний капітал -власність у різних формах і видах, вивезений з однієї держави та вкладений у підприємство або справу на території іншої держави з метою отримання соціальних ефектів або прибутків набагато вищих, ніж у своїй країні.

Важливим з позиції міжнародних угод є окреслення кола осіб, які визнаються іноземними інвесторами, що має істотне практичне значення і наслідки для самого інвестора. У роботі це уточнюється у тому плані, що від визнання особи іноземним інвестором залежить надання йому відповідних прав і пільг, допущення до здійснення господарської діяльності, а також гарантій, що на них розповсюджуються, та інші умови захисту від ризику у країні, яка приймає, а також дипломатичний захист з боку країни-інвестора. Тут важливо підкреслити, що українське законодавство практично виходить із рівноправності різних форм власності, включаючи й власність іноземних суб’єктів на своїй території, що в цілому є позитивним підходом.

Крім того, закони України проголошують у відношенні до іноземного капіталу національний режим, яким користуються на її території вітчизняні громадяни й підприємства. Відповідно до Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” українська держава як суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності відповідає на загальних й рівноправних засадах з іншими суб’єктами. У цьому Законі(ст.34) прямо передбачено, що будь-який іноземний суб’єкт господарської діяльності може пред’явити позов українській державі. Таким головним суб’єктом на практиці, як правило є фірми, акціонерні товариства та інші організації, що володіють правами юридичної особи.

У роботі доведено, що одним з найважливіших завдань в економічній політиці держави є залучення в українську економіку ПІІ та їх регулювання у відповідності зі стратегією економічної відкритості і рівнем становлення ринкових відносин у складних умовах перехідного етапу. ПІІ можуть виступати у цьому процесі впливовим чинником прискорення технічного й економічного прогресу, оновлення і модернізації виробничого апарату, оволодіння передовими методами організації виробництва та підготовки сучасних кадрів, що відповідають вимогам ринкової економіки. Автор підкреслює, що достатньо інтенсивне надходження ПІІ означало б істотне збільшення обсягу зарубіжного фінансування без зростання зовнішнього боргу країни і одночасно свідчило б про реальні успіхи у процесі ринкової трансформації.

Наявність природних багатств в Україні, її науково-технічний потенціал, достатньо грамотне населення, висококваліфіковані та відносно низькооплачувані інженерно-технічні кадри і робоча сила, що часто потребують лише невеликої перепідготовки для опанування найновішими методами виробництва і збуту, потенційно ємкий та малоосвоєний споживчий ринок і європейські смаки споживачів представляють безумовний інтерес для іноземних інвесторів. До цього необхідно в розумних межах лібералізувати зовнішньоекономічну сферу, прискорити приватизацію державних і муніципальних підприємств, створити більш стабільні законодавчі та організаційні передумови їх діяльності , що все разом сприятиме припливу іноземних інвестицій в економіку.

Автором виявлено реальні причини млявого надходження ПІІ в економіку України, які пояснюються макроекономічною нестабільністю, соціальною напруженістю (незадоволенням широких прошарків населення ходом реформ, страйками, відсутністю політичного консенсусу між гілками влади і партіями, наявністю злочинності, інфляцією, спадом виробництва і наростанням “тіньового” сектора економіки)та ін. Саме за цих причин робиться висновок, що інвестиційний клімат в Україні не є сприятливим для широкого залучення іноземних інвестицій, про що свідчать проведенні рейтинги. Господарські труднощі, соціальна напруженість та уповільнений хід реформ визначають надто низький рейтинг України у західних організацій, що займаються порівняльним аналізом та оцінкою умов для надходженні інвестицій та ступеня їх ризику в усіх країнах світу. Україна у цьому плані на початку 1999 р. займала 129-е місце у переліку 180 країн і далеко не перше місце серед країн СНД.

За останні два роки, як показує співробітництво України із міжнародними фінансово-кредитними інститутами (Світовим банком, МВФ,ЄБРР та ін.), спостерігається помітне підвищення її інвестиційного рейтингу в цих організаціях. Розширення обсягів кредитування останнім часом є своєрідним сигналом для приватних інвесторів, який дає їм зрозуміти, що ризик вкладених коштів в економіку України знижується, а соціально-економічна ситуація в цілому стає більш сприятливою. Тому важливим завданням у цьому плані, як зазначив автор, є перш за все подолання нестабільності і невизначеності існуючого законодавства. Особливо серйозну загрозу для іноземних інвесторів представляють постійні і часто непередбачені зміни законів про оподатковування підприємств, що підвищує ступінь ризику. У зв'язку з цим у роботі пропонується здійснити такі заходи щодо зниження ризику в доступній для огляду перспективі : гарантувати виконання угоди за тими законами і з тими податками, які існували на момент її укладення; надати гарантії іноземним інвесторам і виконати їх на тому рівні, як це відбувається у цивілізованих країнах; створити за допомогою міжнародних арбітражних органів спеціальні структури з ефективного і своєчасного вирішення суперечливих питань і конфліктів.

Серйозного поліпшення, як це обґрунтовано в роботі, потребують також такі складові інфраструктури в Україні як нерозвиненість і відсталість систем транспорту і зв'язку, відсутність законів (особливо механізмів їх реалізації ) по захисту інтелектуальної власності, загальний недолік ділової культури та відповідальності в українських підприємців, що започаткували свій бізнес.

Важливе значення для прискорення надходжень капіталів в Україну буде мати створення нових фінансових інститутів для більш широкого фінансування приватного бізнесу. Мова йде про комерційні банки, лізингові компанії, страхові й брокерські фірми, фонди ризику капіталу. Значну цінність для рішення проблем інвестування представляє вивчення досвіду (як вченими, так й практиками на місцях його базування) інших країн із багатоукладною економікою. Для України особливо важливий досвід КНР, країн Центральної Європи й НІК у плані поєднання політики відкритості та протекціонізму, створення цілої системи пільгових законодавчих заходів про ПІІ на перехідному етапі та ін. Виважений підхід і стимулююча політика з боку держави стосовно ПІІ та надання реальних гарантій іноземному інвестору стане каталізатором залучення капіталів.

Третій розділ "Порівняльний аналіз умов залучення ПІІ у КНР і Україні в процесі ринкових реформ" присвячено дослідженню практики Китаю щодо залучення і використання ПІІ у розвитку національної конкурентоспроможної економіки, виявленню особливостей надходження ПІІ в Україну з позиції порівняльних оцінок досвіду КНР. Конструктивний підхід до вивчення цього досвіду дозволив відзначити , що створення СП і СЕЗ в Україні повинно стати найважливішим напрямком залучення ПІІ в транзитивну економіку. Вони можуть бути дійсно "пастками капіталу", діючим джерелом структурних перетворень та економічного піднесення в Україні, як це проявляється у розвитку економіки Китаю.

Наведена табл.1 показує пряму взаємозалежність між збільшенням ПІІ та зростанням економіки Китаю.

У дисертації зроблено наголос, що як і раніше, закордонні інвестори стикаються в Україні з великою кількістю перешкод, що пов’язані з політичною і економічною нестабільністю, постійною зміною правил “економічної гри”, в тому числі з часто мінливим законодавством у відношенні до іноземних інвестицій, податків й митних зборів, з недостатньою захищеністю прав власників, засиллям криміналу, часто з некомпетентністю й корумпованістю чиновництва, нерозвиненістю інфраструктури українського ринку (напр., банківської системи) та ін.

На основі аналізу досвіду Китаю щодо надходження й використання ПІІ зроблено конструктивні висновки, які розкривають можливості подолання названих перешкод. По-перше, цей процес здійснюється не самопливом, а за допомогою державного (немонетаристського) втручання в економіку з метою активного й цілеспрямованого залучення економіки КНР в систему МПП і світового ринку, підвищення її конкурентоспроможності . По-друге, показано на практиці можливості новаторського й умілого використання ринково-централістських механізмів державою. По-третє, надходження ПІІ повинно носити поетапний характер і представляти процес поступового сходження до все більшого рівня відкритості до зовнішнього світу й розширення доступу до більш високої зарубіжної техніки і технології, до "справжнього технологічного прогресу", який впливає на зростання національного товаровиробника та розвиток експортного потенціалу країни. У роботі показано, що використовуючи канали прямого інвестування, не потрібно додаткових витрат з боку держави й збільшення національного боргу країни. Основними формами надходження ПІІ, які дають достатньо ефективні практичні результати, є такі: спільні підприємства, кооперативні підприємства і фірми, що цілком належать іноземним інвесторам, а також підприємства для спільних розробок природних ресурсів. По-четверте, найбільша перевага в Китаї надається тим структурам із ІІ, в які іноземний інвестор як свою частку у статутний фонд передає права на промислову власність, "ноу-хау", або трансформує сучасний менеджмент і маркетинг.

Оцінюючи реалії економічного положення в Україні на основі порівняльного аналізу з економічними трансформаціями в Китаї, обгрунтовано висновок, що головне місце серед форм ПІІ повинні зайняти спільні підприємства (СП). По-перше, вони допомагають вирішити важливе завдання створення ефективного власника в цей період, який забезпечує ринкову поведінку з прямим доступом до світового ринку. По-друге, створюється можливість надходження сучасного технологічного досвіду, менеджменту і маркетингу. По-третє, спільні підприємці мають потенціальні можливості досягти таких витрат та якості продукції, за яких вона буде конкурентоспроможного на світовому ринку.

Для успішної реалізації потенціалу і можливостей залучення ПІІ та розвитку СП необхідно, на що зроблений наголос у дисертації, підсилити конвертованість і стійкість національної валюти; усунути бюрократичні перешкоди й підвищити якість управлінської культури в країні; створити стабільні гарантії використання ПІІ відповідно до вже прийнятих сторонами умов. Досить сильний негативний вплив на ділові відносини здійснює "тіньовий" фактор.

Доведено, що одним із ефективних напрямків надходження ПІІ у трансформаційний період є створення вільних економічних зон. Особливо велику роль вони можуть відіграти в умовах України. Оцінюючи досвід Китаю в цьому плані й "приміряючи" його до України, автором розкрито через розвиток СЕЗ можливості впливу на подолання кризи економіки і включення її в світогосподарські зв'язки, і зроблено висновок, що вони можуть стати в повному розумінні слова "пастками" капіталів. Китайська практика переконує, що для успішного функціонування СЕЗ необхідно забезпечити довгостроковий і прозорий характер економічної політики в країні, лібералізувати умови переміщення капіталів і товарів, забезпечити тверді гарантії захисту прав власності, сформувати ефективні форми взаємозв'язку місцевих органів господарського розвитку й управління СЕЗ.

Пропонується також враховувати фактор розміщення СЕЗ з погляду сприятливих внутрішніх і зовнішніх можливостей, тобто насамперед наявність достатнього ресурсного потенціалу, забезпеченість об’єктами інфраструктури відповідно до прийнятих стандартів, розвиненої системи комунікацій. Від цього також залежить вибір мети й конкретної форми СЕЗ. На основі аналізу в роботі зроблено висновки, що в Україні існує комплекс умов, який дозволяє формувати різні функціональні типи СЕЗ з переважанням зовнішньоторгових, комплексних виробничих й науково-технічних, а також туристично-рекреаційних зон.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі, найбільш важливі висновки та рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають науково-теоретичне та практичне значення.

1. На основі аналізу концепцій міжнародного руху капіталів в умовах глобалізації світових господарських процесів істотно зміщаються акценти в регулюванні іноземного інвестування, особливо в країнах із транзитивною економікою. Відбувається зближення традиційних національних і міжнародних правових, адміністративних та економічних методів стимулювання та обмеження інвестиційної діяльності і доповнення їх новими регуляторами, що посилюють вплив у глобальному масштабі. Вони визначають вектори надходження інвестиційних потоків між підсистемами країн із різним рівнем економічного розвитку, впливають на "дифузію індустріалізму" на основі сучасної продукції, ресурсів і технологій.

2. Конструктивізм розглянутих теоретичних концепцій надходження і регулювання ПІІ, особливо таких новітніх, як теорія еклектичної парадигми Дж. X. Даннінга, що об'єднала позитивні зерна теорій монополістичних переваг, інтернаціоналізації і життєвого циклу продукту дозволяє глибше зрозуміти мотивацію іноземного інвестування, його перевагу (і недоліки) стосовно інших форм міжнародного співробітництва, а також має велике значення для визначення інвестиційної політики і стимулювання ПІІ у країнах із транзитивною економікою і конкретно в Україні та КНР.

3. Складність середовища економічного розвитку в умовах глобалізації, особливо в країнах із перехідною економікою, трансформації у структурі та пропорціях світового господарства, зміни у механізмах міжнародної конкуренції посилюють необхідність міжнародної інвестиційної взаємодії і підвищують регулюючу роль держави у цьому процесі, яка повинна формувати інвестиційну політику, виходячи з обов'язкового дотримання балансу інтересів як інвестора, так і країни, яка приймає.

4. Комплекс заходів економічного регулювання ПІІ буде ефективним тільки у тому випадку, якщо він буде спиратися на загальну стабілізацію політичного і макроекономічного середовища в країні та пожвавлення процесів внутрішнього нагромадження, без наявності якого зарубіжний інвестор рухатися у країну не буде. Крім того, воно передбачає також такі закріплені законодавчо елементи: участь суб’єкта інвестування у регулюванні інвестицій і власності; чіткі вимоги до результатів господарської діяльності; раціональне регулювання репатріації прибутку, дивідендів й ін. прибутків; створення системи інвестиційних пільг та інвестиційних гарантій; інформаційне забезпечення.

5. Поглиблено й конкретизовано поняття "іноземні інвестиції”, під якими необхідно розуміти іноземний капітал-власність у різних формах і видах, який вивезено з однієї держави і вкладено у підприємство або справу на території іншої держави з метою одержання прибутків або соціального (ринкового) ефекту набагато вищого, ніж у своїй країні. Тому в умовах перехідного етапу в Україні їх необхідно розглядати як один із впливових чинників прискорення модернізації й оновлення виробничого апарату на основі технічного і економічного прогресу, оволодіння передовими методами організації виробництва та підготовки сучасних кадрів, які відповідають вимогам ринкової економіки. Достатньо інтенсивний потік ІІ означав би для країни суттєве збільшення об’єму зовнішнього фінансування без зростання її зовнішнього боргу.

6. Основні причини слабкого надходження ПІІ в економіку України з макроекономічного рівня - це кризовий стан економіки та її нестабільність; недостатньо розвинуте і ефективне правове поле; соціальна напруженість, наростання "тіньового" сектора економіки; відсутність загальнонаціональної системи збору і розповсюдження інформації, необхідної для національних та іноземних підприємців стосовно можливостей інвестування в Україну. З боку мікроекономічного рівня оцінки - це відсутність досвіду роботи з іноземними партнерами, відповідних норм, стандартів і цінностей ; невідпрацьованість спільно прийнятих форм взаємовідносин між національними підприємцями та іноземними партнерами, а також державними структурами; складна бюрократична процедура вирішення практично усіх питань інвестування; істотною перепоною стає і наш менталітет.

7. Незважаючи на відзначені причини млявого надходження капіталу, іноземні інвестори продовжують називати український ринок перспективним. Як і раніше, залишаються привабливими її природні ресурси, значний науково-технічний потенціал, достатньо грамотне населення, порівняно висока кваліфікація робітників за відносно низької заробітної платні, європейські смаки споживачів та ін. Влада повільно, але все ж таки намагається створити сприятливий клімат, удосконалюючи останнім часом інвестиційне законодавство. У країні визріла в цілому необхідність розробки нової концепції інвестиційної політики, яка відображала б появу позитивних тенденцій у процесі ринкових трансформацій.

8. Велику цінність для вирішення проблем інвестування подає вивчення досвіду (як ученими, так і практиками, бізнесменами на місцях його базування) країн Центральної Європи, й особливо КНР, у плані поєднання політики відкритості й протекціонізму, створення цілої системи пільгових законодавчих заходів для надходження і регулювання ПІІ на перехідному етапі до ринку. В умовах високої конкурентності на відносно обмежені інвестиційні ресурси, як підтверджує практика, важливе значення мають параметри інвестиційного клімату в країні, що формується на національному, галузевому й підприємницькому рівнях. Вони повинні поєднувати інтереси країни і мотивацію безпосередніх інвесторів, використовувати форми й методи локалізації мікроклімату на окремих територіях та спеціальних економічних зонах різних типів.

9. Оцінюючи реалії економічного стану в Україні на основі порівняльного аналізу з економічними трансформаціями в Китаї, можна стверджувати, що головне місце серед форм ПІІ повинні зайняти спільні підприємства. Україна має реальний потенціал для їхнього створення та правові передумови для регулювання цього процесу державою у напрямку поєднання його інтересів з інтересами суб’єктів підприємництва. Основним ефектом діяльності СП є можливість досягти таких витрат і якості продукції, за якої вона буде конкурентоспроможна на регіональному та світовому ринках.

10. Особливо значну роль можуть відіграти СЕЗ в умовах України, яка має для цього комплекс внутрішніх та зовнішніх можливостей. Вони дозволяють формувати різні функціональні типи СЕЗ із перевагою зовнішньоторговельних, комплексних виробничих та науково-технічних, а також туристично-рекреаційних зон. Для цього необхідно забезпечити довгостроковий характер економічної політики в країні, лібералізувати умови переміщення капіталу й товарів, забезпечити тверді гарантії захисту прав власності, сформувати ефективні форми взаємозв'язку місцевих органів господарського розвитку й управління СЕЗ. Вони значним чином будуть сприяти подоланню кризи економіки, включення України у світогосподарські зв'язки та можуть стати у повному розумінні слова "пастками" капіталів. Україна, ставши на шлях експортозорієнтованності розвитку СЕЗ, безумовно зробить і свій внесок у цей процес , а не тільки буде імітувати досвід КНР, НІК або інших країн.

Публікації автора з теми дисертації

1. Жень Фей. Международное экономическое сотрудничество: Теория и практика. Учебник для ВУЗов КНР /Под. ред. проф. Чжоу Чи-юань. 3-е изд. -Цзилинь (КНР): Изд-во "Народ", 2000. - 391 с. ISВN 7-206-01989-7.

2. Жень Фей. Новое рассуждение о международных инвестициях. Учебное пособие / Под ред. проф. Чжоу Чи-юань. - Цзилинь (КНР).: Изд-во "Образование", 1995.- 168с. ISВN 7-5383-2582-4.

3. Rеп Fеі. Оn the Research оf Іntеrnаtіonal Есоnomiс Соорегаtіоn - Оbjесt, Соnterts & Моthods // Тhе World Economy. - 1993. - № 12. - р. 22-27. ІSSN 1002-9621.

4. Жень Фей. Инвестиционная политика для иностранных инвесторов в Украине как фактор ускорения рыночных преобразований // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 1999. - № 13. -С. 187-191.

5. Жень Фей. Инвестиционная политика для иностранных инвесторов в Украине как фактор ускорения рыночных преобразований // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 1999.-№ 14.-С. 160-164.

6. Жень Фей. Особенности и проблемы иностранного инвестирования в Украине // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 1999. - № 16. - С. 185-195.

7. Жень Фей. Проблемы и перспективы развития торгово-экономического сотрудничества между Китаем и Украиной // Украина и Китай : информационно-аналитическое обозрение. - К.: Ин-т востоковедения им. А.Крымского НАНУ. -2000.-№ 1.-С. 20-25.

8. Жень Фей. Инвестиционная политика для иностранных инвесторов в Украине как фактор ускорения рыночных преобразований // тези VII міжнародної науково-теоретичної