НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Жалдак Леся Миколаївна

УДК 37.01:378.-057.875

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ГУРТУВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ГРУПИ

ВИЩОГО АГРАРНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

(теоретико-методиЧний аспект)

13.00.02 – теорія і методика навчання (сільськогосподарські науки)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ –2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Дьомін Анатолій Іванович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук Лікарчук Ігор Леонідович,

Київська обласна держадміністрація, начальник

управління освіти

кандидат педагогічних наук, доцент Барановська Лілія

Володимирівна, Білоцерківський державний аграрний

університет, доцент кафедри менеджменту

Провідна установа: Національний педагогічний університет ім. М.П.

Драгоманова, кафедра педагогічної профорієнтації,

Міністерство науки і освіти України, м. Київ

Захист відбудеться “6“ грудня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.11 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці університету: 03041,

Київ, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10.

Автореферат розісланий “ 2 ” листопада 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лузан П.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протягом останніх десятиліть ситуація в аграрному секторі економіки України викликає тривогу. Разом з тим, його реформування вже дало перші позитивні результати. Одним із стратегічних факторів подолання соціальних та економічних суперечностей в аграрному секторі та у країні в цілому повинна стати оновлена система виховання. Важливою її ланкою є виховання студентської молоді. Адже від їхнього активного втручання у вирішення завдань ринкової економіки, розбудови правової держави залежить майбутнє України.

Проблема організації виховної роботи із студентами є однією з актуальних у педагогічній теорії та практиці діяльності вищих закладів освіти. У положеннях Державної національної програми “Освіта” (Україна XXI століття), Законі України “Про освіту” визначено мету, зміст, принципи і особливості виховання особистості на різних рівнях освіти. В основу виховання разом з іншими мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей, наступності та послідовності виховних впливів. Водночас у педагогічних дослідженнях підкреслюється, що орієнтація лише на освітній компонент призвела до відходу значної частини викладачів від виховної роботи, до масового її згортання у вищих закладах освіти.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях наголошується, що важливим фактором впливу на розвиток особистості є мікросередовище. Саме в малих групах відбувається реальний вплив на виховання особистості, створюється мікроклімат, який визначає комфорт чи дискомфорт у стосунках, формуються позитивні чи негативні риси характеру, ідеали, цінності й норми поведінки. Таким виховним мікросередовищем для студентів вищих аграрних закладів освіти є студентська група.

Вищі аграрні заклади освіти готують фахівців для роботи в аграрному секторі економіки України, тому навчально-виховний процес в них повинен бути направлений в основному на формування у студентів спрямованості на діяльність саме у сільськогосподарському виробництві. Нинішня криза у сільському господарстві, його реформування висувають нові вимоги до фахівців-аграрників. Вони повинні сьогодні не тільки володіти необхідними знаннями, вміннями та навичками за своїм фахом, а й бути керівниками нових сільськогосподарських підприємств, забезпечувати їх продуктивну діяльність, продовжувати реалізацію виходу сільського господарства з кризи, вміти працювати з людьми, налагоджувати ділові зв’язки. Цих якостей фахівець-аграрник має набути ще в студентські роки, тому робота з гуртування студентських груп, яка передбачає набуття умінь керівництва колективом, роботи з людьми, оптимізації міжособистісних взаємин, створення сприятливого психологічного клімату для розвитку особистості, оволодіння навичками міжособистісного спілкування, співробітництва має зайняти чільне місце в системі виховання студентів вищих аграрних закладів освіти.

Численні наукові публікації з педагогіки та психології 60-80-х років вказують на те, що інтерес вітчизняних і зарубіжних вчених до проблем формування колективу та гуртування малої групи був значним. Ці проблеми розробляли працівники кількох лабораторій: “Колектив і особистість” (м. Київ) - В.М.Галузинський, О.В.Киричук, М.Ю.Красовицький, М.Ф.Чернобаєва та інші, керівник - О.В.Киричук; “Психологічні дослідження особистості в колективі” (м. Москва) - В.В.Абраменкова, А.В.Петровський, В.А.Петровський, В.В.Шпалинський, Ю.В.Янотовська та інші, керівник - А.В.Петровський; “Колектив і особистість” (м. Москва) - Г.М.Казакіна, А.Т.Куракін, А.В.Мудрик, Л.І.Новікова та інші, керівник - Л.І.Новікова та ще ряд лабораторій. Результати аналізу сучасної наукової літератури свідчать, що психолого-педагогічні дослідження обходять проблему гуртування малої групи.

Наголошуючи на визначному внескові дослідників проблеми гуртування у розвиток теорії колективу, її не можна розглядати як завершену, тому що, по-перше, змінилась роль колективу в суспільстві; по-друге - дана теорія створювалась у певний історичний період і, безумовно, несе на собі відбиток тогочасної ідеологічної системи, тому й вимагає певного переосмислення; по-третє, в наш час відбувається процес наростання соціальної, інтелектуальної диференціації, посилення конкуренції в студентському середовищі, що не сприяє гуртуванню. Наголошене вимагає дослідження феномену згуртованості студентського колективу в нових умовах.

Заслуговує особливої уваги проблема впливу згуртованості студентських груп на підготовку фахівців аграрного виробництва, яка залишалась малодослідженою. Між тим, студентська група як навчально-виховне обєднання певною мірою відрізняється за віковим та кількісним складом, соціально-демографічними характеристиками, цілями та мотивами спільної діяльності у порівнянні з виробничими бригадами, військовими підрозділами, спортивними командами та іншими малими групами. Дослідженню згуртованості цих малих груп, на відміну від студентської, приділялась належна увага. Вивчення процесу гуртування студентських груп відкриває нові можливості для вирішення питання про вплив згуртованості на ефективність їх діяльності в процесі підготовки з сільськогосподарських наук. Наголошене зорієнтувало нас на пошук педагогічних умов гуртування студентської групи.

Слід зазначити, що проблема гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти не була предметом самостійного наукового дослідження. Відсутність методичних рекомендацій щодо виховної діяльності наставників груп і викладачів, організації студентського самоврядування негативно позначається на якості виховної роботи із студентською молоддю. Актуальність проблеми, недостатність її опрацювання зумовили вибір теми дослідження “Педагогічні умови гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти (теоретико-методичний аспект)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукової роботи кафедри педагогіки Національного аграрного університету як складова загального дослідження “Психолого-педагогічні основи розвитку продуктивної навчально-пізнавальної діяльності студентів та умови їх реалізації викладачем аграрного вузу” (№0197U001119).

Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес вищого аграрного закладу освіти.

Предмет дослідження: процес гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти.

Мета дослідження: виявити, теоретично обґрунтувати педагогічні умови гуртування студентської групи та експериментально перевірити вплив їх реалізації на ефективність підготовки майбутніх фахівців-аграрників у вищому аграрному закладі освіти.

Концепція. Провідною ідеєю концепції є положення про те, що цілеспрямоване гуртування студентської групи через надання педагогічним колективом вищого аграрного закладу освіти різновидам діяльності студентів характеру спільності забезпечує підвищення ефективності підготовки фахівця-аграрника. Науково обґрунтовані педагогічні умови гуртування студентської групи, реалізовані в навчально-виховному процесі вищого аграрного закладу освіти не тільки забезпечують гуртування студентів, а й позитивно впливають на формування професійно важливих якостей кваліфікованого фахівця сільськогосподарського виробництва. Серед таких якостей вагомими є спрямованість на продуктивну діяльність за майбутнім фахом у сільському господарстві; набуття умінь і навичок, необхідних для координації своїх дій з діями інших людей; керівництва колективом.

Гіпотеза дослідження полягала в припущенні, що коли у навчально-виховному процесі вищого аграрного закладу освіти виявити та реалізувати педагогічні умови гуртування студентської групи, то це сприятиме: підвищенню успішності навчання; оптимізації міжособистісних взаємин; формуванню сприятливого для розвитку особистості психологічного клімату; розвитку вміння міжособистісного спілкування.

Згідно з метою і гіпотезою були визначені основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробки проблеми гуртування малої групи у вітчизняних та зарубіжних психолого-педагогічних дослідженнях.

2. Виявити і теоретично обґрунтувати педагогічні умови гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти.

3. Експериментально перевірити ефективність реалізації педагогічних умов гуртування студентської групи.

4. Розробити методичні рекомендації для викладачів щодо гуртування студентської групи.

Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань, перевірки гіпотези використовувався комплекс взаємопов’язаних теоретичних та емпіричних методів дослідження, а саме: вивчення, аналіз та узагальнення психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, законодавчої та звітної документації; порівняльний аналіз (аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду гуртування малих груп, діяльності наставників та функціонування студентського самоврядування); методи спостереження, самоспостереження, бесіди, анкетування та інтерв’ю застосовувалися з метою вивчення стану згуртованості в студентських групах та виявлення педагогічних умов гуртування; соціометричний метод (вивчення структури міжособистісних взаємин в студентській групі); експертні оцінки (визначення ціннісно-орієнтаційної єдності групи та мотиваційного ядра виборів); констатуючий експеримент (вивчався рівень згуртованості студентських груп); формуючий експеримент (експериментально перевірялись педагогічні умови гуртування студентської групи); методи математичної статистики, за допомогою яких опрацьовувались отримані дані і встановлювались кількісні залежності між досліджуваними явищами; логічне узагальнення (висновки та рекомендації щодо гуртування студентської групи).

Організація дослідження. Дослідження проводилось протягом 1997-2001 років і складалося з трьох етапів. На першому етапі (1997-1998 роки) було опрацьовано психолого-педагогічну літературу з проблеми гуртування. На основі вивчення стану досліджуваної проблеми було визначено вихідні теоретичні положення дисертації, обгрунтована актуальність проблеми, сформульовані гіпотеза, об'єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження. Проводився констатуючий експеримент. Вивчався стан згуртованості студентських груп вищого аграрного закладу освіти на початку експерименту. На другому етапі (1998-1999 роки) були виділені та теоретично обґрунтовані педагогічні умови гуртування студентської групи, вивчався досвід роботи наставників студентських груп та викладачів, функціонування студентського самоврядування. Розроблялась методика проведення формуючого експерименту. На третьому етапі (1999-2001 роки) завершувалась експериментальна робота щодо перевірки ефективності реалізації педагогічних умов гуртування групи (формуючий експеримент), здійснювались математична обробка, кількісний та якісний аналіз експериментальних даних, їх узагальнення. Формувались основні положення і висновки дослідження, розроблялись методичні рекомендації щодо гуртування студентської групи.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Національного аграрного університету. Дослідженням було охоплено 532 студенти, 69 наставників студентських груп та викладачів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше виявлені педагогічні умови та визначені особливості гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти в процесі опанування фаховими дисциплінами з сільськогосподарських наук. Набули подальшого розвитку положення щодо етапів гуртування студентської групи, критеріїв та рівнів її згуртованості; основних напрямків діяльності наставника на кожному етапі гуртування; діяльності викладача щодо гуртування студентської групи в процесі підготовки фахівця-аграрника. Визначені та обгрунтовані причини спаду згуртованості студентської групи та вперше розроблені основні напрямки їх нейтралізування; вдосконалена модель оптимального стану міжособистісних взаємин у студентській групі. Встановлено позитивний вплив занять тренінгу спілкування на гуртування студентської групи. Уточнено зміст понять “гуртування” та “згуртованість” студентської групи, “педагогічна умова гуртування”, і “фактор гуртування”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні методичних рекомендацій щодо гуртування студентської групи, програми соціально-психологічного тренінгу міжособистісного спілкування, програми науково-методичного семінару наставників студентських груп 1 курсу, які можуть бути використані наставниками, викладачами вищих аграрних закладів освіти у виховній роботі з студентами.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробці концепції дослідження та теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; складанні методики експериментальних досліджень та науковій обробці отриманих результатів; розробці методичних рекомендацій та написанні наукових статей.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися, обговорювалися і були схвалені на Науково-методичній конференції “Теоретичні та методичні засади формування культури студентської групи та учнівської молоді” (Київ, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, 28-29 жовтня 1997 року), Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні технології навчання у навчальному процесі вищих освітніх закладів” (Рівне, Рівненський державний технічний університет, 10-12 листопада 1999 року), Міжнародній науково-теоретичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства” (Київ, 18-19 жовтня 2000 року), Першій Всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “Роль молодих вчених у реформуванні аграрного сектору економіки України” (Київ, НАУ, 15-16 березня 2001 року), засіданнях та методичних семінарах кафедри педагогіки і психології (Національний аграрний університет, 1997-2001 роки), наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Національного аграрного університету (1998-2001 роки), науково-методичному семінарі наставників студентських груп 1 курсу Національного аграрного університету (1998, 1999 роки). Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Національного аграрного університету (довідка № 517 від 30.03.2000) та Білоцерківського державного аграрного університету (довідка № 01-12 від 14.01.2000).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення в 12 наукових працях, у тому числі 9 одноосібних праць та 3 у співавторстві. З них 8 статей опубліковано у провідних наукових фахових виданнях, 2 статті у наукових журналах, 2 статті за матеріалами конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків (обсяг основного тексту 180 сторінок), списку використаних джерел (202 найменування, з них 4 - іноземною мовою). Робота містить 11 таблиць на 3 сторінках та 8 рисунків на 5 сторінках, а також 5 додатків на 43 сторінках. Загальний обсяг роботи складає 223 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми і доцільність дослідження, сформульовано концепцію, гіпотезу та наукову новизну, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, методи та етапи наукового пошуку, розкрито теоретичне та практичне значення роботи, відображено апробацію і впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Гуртування студентської групи як психолого-педагогічна проблема” – викладено результати історико-педагогічного аналізу психолого-педагогічної літератури щодо теорій груп та колективів, виконано огляд досліджень з проблеми гуртування, розглянуто сучасний стан розробки даної проблеми у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі, уточнено зміст понять “гуртування” та ”згуртованість” студентської групи, проаналізовано фактори та наслідки гуртування.

Проведене теоретичне дослідження базувалось на положеннях і висновках педагогічної і психологічної наук відносно: колективістського виховання (Г.О.Балл, О.В.Киричук, М.Ю.Красовицький, А.С.Макаренко, І.К.Матюша, Є.І.Синиця, В.О.Сухомлинський та інші); формування навчально-виховних колективів (Н.П.Бондаренко, В.А.Ван, І.В.Волкова, В.М.Галузинський, В.І.Добриніна, О.В.Киричук, П.Г.Лузан, С.М.Мальков, А.С.Макаренко, Л.І.Марисова, Л.І.Новінова, К.А.Огієнко, А.І.Саннікова, В.І.Стахневич, В.О.Сухомлинський, А.Г.Шапталов); групової навчальної діяльності (О.Г.Ярошенко, В.К.Дяченко, Є.С.Задоя, В.А.Вихрущ та інші); стратометричної структури малої групи та згуртованості у різних стратах (В.В.Абраменкова, О.І.Донцов, Ю.Л.Неймер, Р.С.Нємов, А.В.Петровський, А.Г.Шестаков, В.В.Шпалинський та інші); закономірностей і механізмів спілкування (Г.М.Андрєєва, В.А.Кан-Калік, М.І.Козлов, Л.А.Петровська, В.В.Петрусинський, О.С.Прутченков, К.Роджерс, В.А.Семиченко, Т.С.Яценко та інші); студентського самоврядування (Є.І.Димов, О.Л.Жук, В.М.Коротов, М.І.Приходько, Н.С.Стєпашов, О.С.Чернишов та інші); діяльності наставника (О.Л.Кірдан, Т.М.Куриленко, Т.Н.Кухтевич, О.В.Соколовська та інші); педагогічної майстерності викладача (І.А.Зязюн, Г.М.Сагач, С.О.Сисоєва, Г.І.Хозяінов, Ш.А.Амонашвілі, В.Ф.Шаталов та інші); міжособистісних взаємин у малих групах (Н.П.Анікєєва, А.Г.Кирпичник, Я.Л.Коломінський, Р.Л.Кричевський, М.М.Обозов, В.І.Паніотто, Н.М.Пейсахов, Ю.В.Синягін, Л.І.Уманський та інші).

Аналіз робіт з теорії груп та колективів, важливим етапом у розвитку якої є педагогічна система А.С.Макаренка, дозволив зробити такі висновки. Досвід колективного виховання слід переосмислити і доповнити положеннями, які б відкрили особистості широкі можливості для різнобічного і гармонійного розвитку. Необхідно відмовитись від таких положень: про колектив як єдиний інструмент виховання особистості, про безумовне підкорення інтересів особистості інтересам колективу, про однозначно позитивний вплив колективу на особистість, від ідеологічних втручань у діяльність колективу, від колективної відповідальності за вчинки окремої особистості, від обмеження свободи вибору в сфері політичних поглядів і релігійних цінностей, від обговорення будь-якого вчинку особистості колективом.

Праці А.С.Макаренка відкривають довгий ряд досліджень з проблеми особистості та її розвитку в колективі. У 60-х роках вчені продовжують розробляти теорію колективу. Вони займаються проблемами виробничих (Є.С.Кузьмін, Є.В.Шорохова, О.І.Зотова, К.К.Платонов, А.А.Русалінова), наукових (М.Г.Ярошевський, В.П.Капцев), навчально-виховних (Л.І.Уманський, Я.Л.Коломінський, А.М.Лутошкін, О.С.Чернишов, П.А.Просецький, Р.Х.Шакуров), військових колективів (А.Д.Глоточкін, А.І.Кітов, А.М.Столяренко, Н.Ф.Феденко). В 70-х роках у Москві під керівництвом А.В.Петровського створено наукову лабораторію “Психологічні дослідження особистості в колективі”, головною проблемою дослідження якої була проблема колективу. Результатом діяльності працівників цієї лабораторії стали наукові розробки, в яких відображена теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних взаємин у колективі.

Переосмислення проблем особистості і колективу з позицій сьогодення неможливе без розуміння сутності особистості і колективу в дусі нового часу, без використання сучасних психолого-педагогічних доробок вітчизняної та світової науки. Справжній, здоровий колектив розуміється сьогодні як цілісна і гармонійна єдність неповторних індивідуальностей (І.К. Матюша). Згідно з цим підходом вплив колективу на особистість є вагомим фактором її різнобічного розвитку і виховання.

Останнім часом зростає актуальність особистісно-орієнтованого підходу до виховання (К.Роджерс, А.Маслоу, Р.Мей, В.Франкль, І.А.Зязюн, А.Й.Капська, М.К.Подберезський, О.В.Сухомлинська). Ми використали основні риси особистісно-орієнтованого підходу в гуртуванні студентської групи, якими передбачається допомога вихованцю в усвідомленні себе особистістю, виявлення, розкриття його можливостей, становлення самосвідомості, здійснення особисто значущих і суспільно прийнятих самовизначення, самореалізації та самоствердження.

Процес гуртування малої групи та її згуртованість виступали об’єктом дослідження багатьох вчених. Узагальнюючи наукові праці, в яких розкриті ці питання, виділимо кілька напрямків проведених наукових досліджень. Дослідженням згуртованості як емоційно-комунікативної єдності групи займались В.І.Зацепін, Д.Картрайт, А.С.Леонавічус, Т.Ньюком,Л.І.Уманський та інші. Вивчали згуртованість як емоційно-ціннісну єдність групи Є.М.Дубовська, Р.Л.Кричевський, М.М.Обозов, Л.Ю.Ханін та інші. Згуртованість як ціннісно-орієнтаційну єдність досліджували Т.Б.Давидова, Р.С.Нємов, А.В.Петровський, В.В.Шпалинський та інші. Підходу до згуртованості як єдності поведінки дотримувались О.М.Гущин, Ю.Є.Дуберман, Ю.Л.Неймер та інші. Г.М.Андрєєва , О.І.Донцов та інші вивчали згуртованість як предметно-ціннісну єдність групи.

Поняття “гуртування”, “згуртування” та “згуртованість” вживають українські педагоги А.М.Алексюк, О.В.Киричук, П.Г.Лузан, І.К.Матюша, К.А.Огієнко, І.П.Підласий, Є.С.Спіцин, М.М.Фіцула, М.Д.Ярмаченко та інші. В “Новому тлумачному словнику української мови” (1998 р.) так трактується поняття “гуртувати”. Гуртувати – організовувати що-небудь ціле з окремих, самостійних частин, одиниць; обєднувати, єднати, згуртовувати; обєднувати однією метою, групувати, братати. Слова “гуртування” і “згуртування” в дисертації вжито як синоніми. Вивчення різних підходів до визначення понять “гуртування” та “згуртованість” групи дало нам можливість уточнити їх зміст. Гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти – це процес поетапного об’єднання студентів в умовах спільної діяльності, спрямованої на оволодіння професійними знаннями, уміннями, навичками для майбутньої роботи у сільськогосподарському виробництві. Гуртування групи ми розглядаємо як засіб особистісного спрямування студентів на підвищення ефективності фахової підготовки до професійної діяльності.

Згуртованість студентської групи вищого аграрного закладу освіти – це і результат процесу гуртування, і показник рівня розвитку студентської групи як суспільного мікросередовища, що сприяє підвищенню ефективності формування професійних рис майбутнього фахівця-аграрника. Згуртованість – це й одна з важливих ознак колективу студентської групи, яка відображає міру єднання студентів і заснована на співпаданні їх ціннісних систем.

У другому розділі “Виявлення та теоретичне обгрунтування педагогічних умов гуртування студентської групи” виявлено й обгрунтовано педагогічні умови гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти, уточнено зміст понять “педагогічна умова гуртування” та “фактор гуртування студентської групи”, розглянуто питання психологічної сутності спільної діяльності, обгрунтовано етапи гуртування студентської групи, критерії та рівні згуртованості, причини спаду згуртованості та основні напрямки їх нейтралізування, особливості гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти.

Теоретичні пошуки показали, що “фактор” і “умова” – це поняття, близькі за змістом, але не тотожні. Виходячи з предмета дослідження, фактори гуртування трактуються як причини, які забезпечують дієвість педагогічних умов гуртування і сприяють вдосконаленню навчально-виховного процесу. Педагогічну умову в педагогіці розглядають як обставину чи обстановку, яка сприяє розвитку чи гальмуванню певного процесу. Вважаємо, що педагогічні умови гуртування студентської групи - це такі обставини, які сприяють її гуртуванню в процесі вивчення сільськогосподарських наук.

У роботах багатьох авторів (В.А.Ван, І.В.Волкова, В.І.Добриніна, В.М.Коротов, П.Г.Лузан, А.С.Макаренко, К.А.Огієнко, Н.М.Пейсахов, К.К.Платонов) звертається увага на умови формування колективу. Однак питання теоретичного обгрунтування педагогічних умов гуртування студентської групи, які можна було б реалізувати у навчально-виховному процесі вищих аграрних закладів освіти в сучасних умовах, залишалося малодослідженим.

У результаті дослідження основних педагогічних умов та факторів гуртування встановлено, що на процес гуртування студентської групи суттєвий вплив мають ряд педагогічних умов і факторів (рисунок 1). До основних педагогічних умов гуртування студентської групи відносимо: спільний характер діяльності; спрямованість діяльності на досягнення спільної мети – стати кваліфікованим фахівцем; різноманітність видів діяльності; опосередкованість взаємин спільною діяльністю; педагогічні впливи щодо оптимізації взаємин; навчання студентів основам взаємин у колективі; поєднання різних типів спілкування у навчально-виховному процесі; цілеспрямоване оволодіння студентами навичками спілкування; удосконалення техніки спілкування викладачів; педагогічне керівництво гуртуванням студентської групи; поєднання індивідуальних, групових та масових форм навчання; володіння викладачем педагогічною майстерністю; дієвість студентського самоврядування; співорієнтація офіційної та неофіційної структури групи; педагогічне керівництво діяльністю студентського самоврядування.

У сучасній психолого-педагогічній літературі по-різному підходять до визначення етапів гуртування малої групи. Спираючись на стратометричну концепцію, виділяємо три етапи гуртування студентської групи: початковий, перехідний та завершальний. На шляху свого розвитку група спочатку досягає першого (низького) рівня згуртованості, де критерієм є емоційно-комунікативна єдність групи; пізніше – другого (середнього) рівня, де критерій – ціннісно-орієнтаційна єдність групи. Потім група піднімається на третій (високий) рівень, де критерієм виступає предметно-ціннісна єдність групи. У визначенні критеріїв згуртованості ми виходили з того, що критерії – це узагальнені властивості, що вирізняють стан динаміки об’єкта, і які характеризуються певними ознаками.

Процес гуртування групи характеризується не тільки ростом згуртованості, а й її тимчасовими спадами. Виявлено, що причинами, які призводять до спадів згуртованості є: зміна складу малої групи, індивідуальний характер навчання, перебудова міжособистісних взаємин, закономірності в дії емоційної сфери щодо постійних повторень однакових вражень. Явище спаду згуртованості у психолого-педагогічній науці є недостатньо вивченим, дослідники лише фіксують факти, не пояснюючи природи цього явища. Тому феномен спаду обумовлює необхідність наукових розробок, які дозволяють запроваджувати обгрунтовані напрямки подолання негативного впливу вказаних причин і сприятимуть прискоренню гуртування групи. До таких напрямків віднесено: надання діяльності студентів спільного характеру, роботу з оптимізації міжособистісних взаємин у разі зміни складу малої групи, перетворення успіху окремого студента на загальний успіх групи. Для нейтралізування негативного впливу частих повторень однакових вражень варто до повторюваних сприймань додавати нове, здатне викликати нові емоції та переживання, які знімають гніт почуття одноманітності від повторень.

Основними особливостями гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти є такі.

1. Більшість студентів аграрних вузів – це представники сільської молоді, які звикли жити спільнотами. Вступаючи до вузу, вони приносять з собою досвід взаємин, характерних для жителів села.

2. Велика увага в аграрних вузах приділяється практичному навчанню студентів – практичним і лабораторним заняттям, навчальним і технологічним практикам. Тому тут є можливість згуртовувати студентів, залучаючи їх до різних видів спільної діяльності (трудової, наукової тощо).

3. На студентів аграрних вузів, відірваних від родинного оточення, у період навчання більшою мірою впливають взаємини у студентській групі, ніж у сім’ї. Цим пояснюється особлива потреба студентів у допомозі наставника.

4. Своєрідністю роботи у органах студентського самоврядування вищих аграрних закладів освіти є те, що студенти оволодівають управлінськими вміннями, що необхідно для їх майбутньої професійної діяльності.

5. Особливими є мотиви навчання студентів вищих аграрних закладів освіти, серед яких любов до природи, рослин і тварин, інтерес до сільськогосподарської техніки, до аграрного виробництва в цілому.

6. Академічні групи обєднають студентів у позааудиторний час (у гуртожитку, під час практик), що сприяє їх гуртуванню.

У третьому розділі “Експериментальна перевірка ефективності методики гуртування студентської групи” здійснено дослідження реалізації педагогічних умов гуртування студентської групи в навчально-виховному процесі вищого аграрного закладу освіти.

Методикою експерименту було передбачено забезпечення певного комплексу обґрунтованих педагогічних умов. Проведення експериментальної роботи починалось з констатації стану згуртованості у студентських групах. Для того, щоб переконатись, що виявлені педагогічні умови впливають на гуртування студентської групи незалежно від загального рівня професійної підготовки студентів, до проведення експериментальної роботи було включено студентські групи різних курсів. Формуючий експеримент проходив у 5 етапів.

До параметрів згуртованості студентської групи віднесено мотиваційну єдність групи, успішність навчання, психологічний клімат у групі, мотиваційне ядро виборів, структуру міжособистісних взаємин. В експериментальному дослідженні показниками згуртованості були: коефіцієнт конкордації (згоди), якість знань студентів, коефіцієнт кореляції між соціометричними виборами та середніми оцінками за групами якостей, соціометричні коефіцієнти згуртованості, показники психологічного клімату.

Для дослідження згуртованості студентської групи було вивчено одну з форм ціннісно-орієнтаційної єдності групи – мотиваційну єдність. Саме цю форму було обрано, спираючись на висновки Р.С.Нємова про те, що єдність мотивів є найбільш розвиненим і показовим соціально-психологічним параметром колективу. Студентам пропонувалось проранжувати мотиви навчання. За своїм змістом кожен сформульований мотив відображав певну групу мотивів – престижних, пізнавальних, матеріальних, моральних, соціальних, творчих та інших (Є.М.Павлютенков). Оцінка міри близькості мотивів опитаних студентів здійснювалась за коефіцієнтом конкордації (згоди) - . Для оцінки значимості коефіцієнтів конкордації був використаний критерій Пірсона 2.

В межах констатуючого експерименту було проведено дослідження у 24 студентських групах 1,2,3,4 та 5 курсів (всього біля 530 осіб), аналіз результатів якого показав, що рівень згуртованості у більшості груп є середнім чи низьким (0,140,43). Методика відбору експериментальних і контрольних груп включала: визначення згуртованості групи та мотиваційного ядра виборів, соціометричний тест, взаємооцінки за моральними, діловими й зовнішньо-емоційними якостями та аналіз успішності навчання студентів. Було відібрано приблизно однакові за отриманими показниками експериментальні і контрольні групи, іноді до експериментальних залучали слабші групи.

На першому етапі формуючого експерименту перевірялась реалізація таких педагогічних умов гуртування: педагогічне керівництво наставника гуртуванням студентської групи та володіння педагогічною майстерністю. В експерименті були задіяні групи 1 курсу: №3 (контрольна) і №5 (експериментальна). Наставник експериментальної групи застосував ряд методичних прийомів, серед яких: робота з прискорення адаптації студентів до умов навчання у вищому закладі освіти, співробітництво з батьками студентів та студентською організацією. В експерименті були використані методичні рекомендації щодо гуртування студентських груп та план організаційно-виховної роботи.

Згуртованість експериментальної групи (№5) зросла, в контрольній групі (№3) рівень згуртованості дещо знизився. Відбулись зміни і в мотиваційному ядрі виборів студентів експериментальної групи: вони більшою мірою орієнтувались на моральні та ділові якості особистості, важливі для спільної діяльності, меншою мірою – на зовнішньо-емоційні якості, про що свідчать коефіцієнти кореляції між кількістю отриманих виборів у соціометричному тесті та середньою оцінкою за кожною з груп якостей ( табл. 1).

Таблиця 1

Показники згуртованості експериментальної і контрольної груп

після проведення формуючого експерименту |

Коефіцієнт

згоди | r xy

Групи | Моральні

якості | Ділові якості | Зовнішньо-

емоційні

якості

Контрол. | 0,15 | 0,51 | 0,36 | 0,34

Експерим. | 0,67 | 0,48 | 0,66 | 0,26

Під час експерименту вивчалась організація роботи наставників студентських груп, обгрунтовувались основні напрямки діяльності наставника на різних етапах гуртування. Як показало дослідження, саме вивчення особливостей конкретної студентської групи, процесів, що в ній відбуваються, вибір методів виховання викликає у наставників певні труднощі. Тому для них було організовано постійно діючий науково-методичний семінар з питань педагогіки, психології, соціології. У процесі роботи семінару виконувались такі завдання: навчити наставників педагогічного керівництва гуртуванням студентської групи, організації роботи студентського самоврядування, методики індивідуального впливу на студентів та інші.

В основу подальшої експериментальної роботи (другий етап) була покладена діяльність наставника 1 курсу з організації студентського самоврядування, яке може бути ефективним фактором гуртування, якщо забезпечуються педагогічні умови: дієвість самоврядування, співорієнтація офіційної та неофіційної структури групи, педагогічне керівництво діяльністю самоврядування. Під час експерименту реалізовувалось ряд методичних прийомів: було виявлено неформальних лідерів та мікрогрупи за інтересами. Наставник керував діяльністю студентського самоврядування, дотримуючись діяльнісного підходу. Експериментальна робота позитивно вплинула на згуртованість експериментальної групи (№2), її згуртованість зросла до 0,68. Згуртованість контрольної групи (№4) становила 0,34. Отримані результати свідчать про вагому роль студентського самоврядування як фактора гуртування групи.

Одним з основних видів діяльності студентів вищих аграрних закладів освіти є трудова діяльність. За вихідне в подальшій експериментальній роботі (третій етап) приймалося положення, згідно з яким про рівень згуртованості з достатньою вірогідністю можна судити за розвитком окремих характеристик групи, особливо психологічного клімату (Б.Д.Паригін, ЄВ.Шорохова).

Дослідження проводилось у процесі навчальної практики студентів 1 курсу. Експеримент включав дослідження психологічного клімату за допомогою “експрес-методики”. В експериментальній групі (№3) реалізувались теоретично обгрунтовані нами педагогічні умови, за яких трудова діяльність стає дієвим фактором гуртування: спільний характер діяльності та її спрямованість на досягнення мети, різноманітність видів діяльності.

Визначення психологічної атмосфери за допомогою шкали Фідлера після експерименту показало, що в експериментальній групі у значній мірі вдалося оптимізувати психологічний клімат. Визначення коефіцієнта групової згуртованості за методикою Сішора показало, що в експериментальній групі рівень згуртованості зріс. Це підтвердило і визначення мотиваційної єдності групи; коефіцієнт згоди в експериментальній групі (№3) збільшився до 0,63, що відповідає високому рівню, а в контрольній (№4) - залишився на низькому рівні (0,34). В експериментальній групі значною мірою вдалося оптимізувати міжособистісні взаємини. У контрольній групі змін позитивного плану не спостерігалось.

Виходячи з того, що міжособистісне спілкування, особливо спеціально організоване, - це реальний шлях до вдосконалення міжособистісних взаємин у малій групі і до її гуртування, нами був проведений експеримент зі студентами 1 курсу з реалізації педагогічних умов, за яких спілкування стає вагомим фактором гуртування студентів (четвертий етап). В експерименті реалізовувались такі педагогічні умови: поєднання різних типів спілкування, оволодіння студентами вміннями спілкування, удосконалення культури спілкування, оптимізація міжособистісних взаємин. Експеримент супроводжувався вивченням труднощів у спілкуванні та психологічного клімату за методикою кольорово-емоційної аналогії (А.М.Лутошкін). Ці дослідження показали, що часто ті студенти, які мають труднощі у спілкуванні є відторгнутими та ізольованими у своїх групах. Однією з причин цього є брак необхідних умінь спілкування.

В експериментальній групі (№2) було проведено заняття соціально-психологічного тренінгу міжособистісного спілкування за розробленою програмою. Результати дослідження психологічного клімату показали, що в експериментальній групі до початку формуючого експерименту він не характеризувався емоційною єдністю членів групи, але з часом почав наближатись до такого, що робить можливим саморозкриття та самовдосконалення особистості. Аналіз структури міжособистісних взаємин та психологічного клімату в експериментальній групі показав, що ці параметри значною мірою вдалося оптимізувати, в той час, як у контрольній групі (№1) вони залишились без суттєвих зрушень. 80% студентів експериментальної групи вказали, що відчувають у собі позитивні зміни, які проявляються у спілкуванні. Згуртованість експериментальної групи зросла і досягла високого рівня (=0,68), контрольної – змінилась незначною мірою (=0,36).

Виходячи з того, що в умовах вищого аграрного закладу освіти використовуються організаційні форми навчання, які мало сприяють гуртуванню групи, більше характеризуються індивідуалізацією (особливо на старших курсах), було проведено експеримент з реалізації педагогічних умов, за яких навчальна діяльність стає значимим фактором гуртування і на старших курсах (пятий етап). В експерименті реалізовувались такі педагогічні умови: спільний характер діяльності, поєднання індивідуальних, групових та масових форм навчання, оптимізація міжособистісних взаємин. Експеримент проводився під час виконання студентами 5 курсу курсових проектів, що передбачає оволодіння практичними знаннями і вміннями з сільськогосподарських наук. В його основу була покладена організація навчальної діяльності з використанням форми малих груп. В експериментальних групах було застосовано ряд методичних прийомів: пропонувалось теми курсових проектів з урахуванням поділу студентів на малі навчальні групи; малі навчальні групи створювали з урахуванням структури міжособистісних взаємин, що склалися в групі, та рівня навчальних можливостей кожного із студентів.

Студенти експериментальних груп більш успішно справилися з виконанням курсового проекту та складанням іспиту. Організація навчальної діяльності із застосуванням організаційної форми малих груп сприяла підвищенню рівня згуртованості експериментальних груп (№1 і №2) до високого, в той час як згуртованість контрольних груп (№4 і №6) практично залишилась без змін ( табл. 2).

В експериментальній роботі основними незалежними змінними вибрано: мотиваційну єдність групи, що вимірювалась за допомогою коефіцієнта конкордації (згоди) - , успішність навчання студентів та психологічний клімат у студентській групі. Згуртованість експериментальних і контрольних груп оцінювалась як єдність мотивів навчання. Після закінчення експерименту згуртованість експериментальних груп () зросла в середньому у 2,5 рази, а згуртованість контрольних груп залишилась майже без змін. Результатом експериментальної роботи, проведеної в студентських групах, стало поліпшення психологічного клімату та підвищення рівня згуртованості груп.

Таблиця 2

Показники згуртованості експериментальних та контрольних груп після проведення формуючого експерименту

Групи | Середній бал за екзамен | Коефіцієнт

згоди | Середній бал за курсовий проект | Середній бал за зимову сесію

Експерим. | 3,64 | 0,58 | 4,01 | 3,9

Експерим. | 3,81 | 0,62 | 4,07 | 4,02

Контрол. | 3,18 | 0,17 | 3,55 | 3,7

Контрол. | 3,43 | 0,20 | 3,75 | 3,8

Як результат підвищення згуртованості і поліпшення психологічного клімату успішність навчання студентів експериментальних груп зросла. Якість їх знань підвищилась в середньому на 8,75%. Таким чином, висунута нами гіпотеза підтверджена, а основні завдання дослідження виконані, що дозволило зробити такі висновки.

ВИСНОВКИ

1.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обгрунтуванні та перевірці ефективності педагогічних умов гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти, подальшій розробці положень щодо етапів гуртування, критеріїв та рівнів згуртованості, особливостей гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти, обгрунтуванні причин спаду згуртованості та розробці основних напрямків їх нейтралізування, вдосконаленні моделі оптимального стану міжособистісних взаємин у студентській групі. Розроблені методичні рекомендації щодо гуртування студентської групи, програми для занять соціально-психологічного тренінгу міжособистісного спілкування та для науково-методичного семінару наставників студентських груп 1 курсу, які можуть бути використані наставниками, викладачами вищих аграрних закладів освіти у виховній роботі з студентами.

2. За результатами аналізу наукових надбань з проблеми гуртування студентської групи виявлено, що у психолого-педагогічній літературі останніх 10 років намітилась тенденція до зменшення кількості досліджень, присвячених теорії груп і колективів. Разом з тим, в сучасних умовах є вагомі причини для продовження розробок в цій галузі.

Здійснений аналіз літератури показав, що є різні підходи до визначення явища згуртованості: згуртованість як емоційно-комунікативна, емоційно-ціннісна, ціннісно-орієнтаційна, предметно-ціннісна єдність групи та єдність поведінки членів групи. Проведеним оглядом психолого-педагогічної літератури не виявлено самостійного наукового дослідження проблеми гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти.

3. У результаті дослідження основних педагогічних умов гуртування встановлено, що на процес гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти суттєвий вплив мають такі умови: спільний характер діяльності; спрямованість діяльності на досягнення спільної мети – стати кваліфікованим фахівцем; різноманітність видів діяльності; опосередкованість взаємин спільною діяльністю; педагогічні впливи щодо оптимізації взаємин; навчання студентів основам взаємин у колективі; поєднання різних типів спілкування у навчально-виховному процесі; цілеспрямоване оволодіння студентами навичками спілкування; удосконалення техніки спілкування викладачів; педагогічне керівництво гуртуванням студентської групи; поєднання індивідуальних, групових та масових форм навчання; володіння викладачем педагогічною майстерністю; дієвість студентського самоврядування; співорієнтація офіційної та неофіційної структури групи; педагогічне керівництво діяльністю студентського самоврядування.

4. Експериментальна перевірка ефективності методики гуртування студентської групи принесла такі результати: в експериментальних групах згуртованість зросла в середньому у 2,5 рази, поліпшився психологічний клімат, успішність навчання студентів експериментальних груп зросла, якість їх знань підвищилась в середньому на 8,75%, значною мірою вдалось оптимізувати структуру міжособистісних взаємин. Вірогідність здобутих результатів забезпечується обґрунтованістю вихідних положень дослідження, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, серед яких і методи математичної статистики, які відповідають меті, об’єкту, предмету, гіпотезі і завданням дослідження, аналізом значної кількості науково-методичних джерел з проблеми гуртування, поєднанням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, а також результатами експериментальної перевірки висунутої гіпотези та позитивними наслідками від впровадження результатів дослідження у навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти.

5. Навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти має свою специфіку, яка полягає в тому, що вони готують фахівців для роботи в аграрному секторі економіки України. Це зобов’язує до формування в студентів спрямованості саме на діяльність у сільськогосподарському виробництві. Випускники вищих аграрних закладів освіти, як правило, працюють спеціалістами та керівниками підприємств. Тепер у них є можливість стати лідерами нових сільськогосподарських підприємств, які з’явились після реструктуризації КСП. Тому основними завданнями роботи з гуртування студентських груп є такі: формування у студентів спрямованості на майбутню діяльність за фахом; розвиток умінь і навичок, необхідних для координації своїх дій з діями інших людей, управління колективом, налагодження ділових зв’язків.

6. Проведене дослідження дає підстави висловити деякі рекомендації щодо використання його результатів:

- організувати для викладачів вищих аграрних закладів освіти семінари з питань педагогіки, психології та методики виховної роботи в студентській