ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

КОГАН Аркадій Федорович

УДК 159.9.37.0/5.3

ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ СИСТЕМ ДІАГНОСТИКИ ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ В ОСВІТІ

19.00.07 –педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Науковий керівник – ШВАЛБ Юрій Михайлович,

доктор психологічних наук, старший

науковий співробітник, завідувач

кафедри соціальної роботи та педагогіки

Київського національного університету

ім.Тараса Шевченка

Офіційні опоненти – БУРЛАЧУК Леонід Фокич,

доктор психологічних наук, професор, член-кор.

АПН України, завідувач кафедри

психодіагностики та медичної психології

Київського національного

університету ім. Тараса Шевченка;

СОЛОВІЄНКО Валентин Олександрович,

кандидат психологічних наук, доцент

Національного педагогічного університету

ім. М.Драгоманова (м. Київ).

Провідна установа – Прикарпатський державний університет ім.Василя

Стефаника Міністерства освіти і науки України,

кафедра загальної та експериментальної психології

Захист відбудеться “18“ вересня 2001 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01. в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “17 “ серпня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради БАЛЛ Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Процес встановлення мети, її корекція та зміна - центральна психологічна складова частина усіх видів діяльності. Психокорекція неадекватної поведінки, завдання добору кадрів та організації колективу тощо – практично всі напрямки психологічної практики потребують теоретично обгрунтованого, надійного інструментарію для діагностики сфери цілепокладання. Найбільш гостро це питання постає у педагогіці, оскільки робота з учнями вимагає врахування багатофакторності людської діяльності.

На сьогодні виникла деяка диспропорція в дослідженнях процесів цілепокладання. Якщо теоретичні розробки розглядають цілепокладання як топологічно складну, багатомірну структуру, то в експериментальних дослідженнях використовують лише одномірні конструкції, початок яким був покладений у працях з рівня домагань у 20-30-х роках. Але вже в працях Д.Б.Богоявленської зроблено спробу вийти за межі одномірності (методика "креативного поля"). У дослідженнях В.Е.Клочко та В.В.Заботіна з проблеми цілепокладення у творчості також розглядається двомірна модель. Але ці розробки не розвинуті у повній мірі, тому що двадцять років тому ще не існувало модельного носія, адекватного складності проблематики. Сучасний етап розвитку комп'ютерної техніки та комп'ютерних технологій дозволяє реалізувати гіпертекстові моделі, топологично релевантні складним психологічним структурам.

Одним з найбільш дискусійних питань у психодіагностиці є питання врахування ситуаційних змінних. Потребу в діагностичній системі, яка достатньо повно відображує ситуаційні фактори, остатніми роками підкреслюють чимало авторів. Але ж така розробка повинна мати відповідну теоретичну базу.

Недостатня кількість інструментальних засобів не дозволяє проводити також комплексні дослідження особистості. Майже єдиним методом дослідження до недавнього часу були різноманітні багатофакторні опитувальники, надійність та правомірність використання яких все частіше викликає сумнів у багатьох фахівців. У зв'язку з цим вбачається доцільним створення комплексних комп'ютерних психодіагностичних систем нового покоління. Побудова таких систем можлива за наступних умов: 1) підставою дослідження особистості повинно бути дослідження цілепокладання; 2) структура тестового простору повинна відповідати гіпертекстовій моделі психіки; 3) психодіагностична технологія повинна враховувати вплив ситуаційних факторів; 4) інструментом реалізації розробленої програми має бути комп'ютер.

Актуальність та недостатня розробленість проблеми зумовили вибір теми нашого дослідження: "Використання комп'ютерних систем діагностики цілепокладання в освіті". Тема входить до плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (реєстраційний номер 196U006943).

Міра наукової розробленості проблеми. Проблема цілепокладання є однією з ключових у системі гуманітарного знання й постає як предмет дослідження у різних науках. Вже Арістотель розглядав мету як форму розвґязання протиріччя в співвідношенні минулого та майбутнього в свідомості людини. В подальшому цей напрямок був розвинутий класичною німецькою філософією (Фіхте, Шелінг, Кант, Гегель), у якій категорія мети використовується як форма розвґязання антиномій "можливе – реальне", "спрямоване – випадкове", "свобода – необхідність" та ін. Особливого значення мета отримала у філософії життя та, пізніше, в екзистенціалістів (Шопенгауер, К'єркегор, Гусерль, Ясперс, Хайдегер, Камю). Інтенція постає одним з базових понять цього напрямку філософії, смислоутворюючою категорією. Вітчизняна філософія розглядає цілепокладання як прояв вищого рівня регуляції діяльності особистості, як підвалину її творчого потенціалу.

Суттєва увага приділяється цілепокладанню у соціології, де мета розглядається як форма соціальної активності особистості та умова розвитку суспільства (Н.Ф.Наумова та ін.)

При розгляданні мети та кола проблем, повґязаних з нею у психології, особливу увагу приділяють місцю цілепокладання у структурі діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та ін).

Особливо відчувається дисбаланс між рівнями теоретичної та експериментальної розробки проблеми в педагогічній психології. В цій галузі психології значення цілепокладення підкреслюється визнанням провідної ролі процесу прийняття і самостійного формування завдання в навчанні та засвоєнні знань (Г.О.Балл, В.В.Давидов, С.Д.Максименко, Ю.І.Машбиць, В.В.Рєпкін, Ю.М.Швалб, Д.Б.Ельконін).

Виходячи з актуальності проблематики, її недостатньої розробленості у теорії та практиці, було визначено обґєкт, предмет та мету дослідження.

Обґєкт дослідження – процес постановки мети субґєктом діяльності.

Предмет дослідження – вибір субґєктом стратегій та системи підцілей при розвґязанні завдання в ситуації, що характеризується поліваріантними умовами діяльності.

Мета дослідження – побудова системи комплексної компґютерної діагностики здатності субґєкта до вибору стратегій розвґязання завдань та постановки операційних цілей діяльності у поліваріантних ситуаціях.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що основу психологічної діагностики цілепокладання як регулятивного компоненту в системі діяльності становлять процеси вибору суб'єктом стратегій інтелектуальної діяльності та постановки операційних цілей у поліваріантних ситуаціях, які можна моделювати у дослідженні при використанні сучасних комп'ютерних технологій.

Завдання дослідження:

1) провести типологізацію форм та рівнів процесу цілепокладання в умовах учбової діяльності;

2) розробити систему принципів діагностики здатності до вибору стратегії розвґязання завдання та постановки системи операційних цілей діяльності;

3) розробити модель діяльності субґєкта у контексті поліваріантної ситуації;

4) розробити комп'ютерну модель діагностики особливостей вибору стратегії прийняття та розвґязання завдання у ситуаціях значущої для субґєкта інтелектуальної діяльності;

5) здійснити програмну розробку комп'ютерної системи діагностики здатності вибору стратегії прийняття та розвґязання завдання та апробувати її на різноманітному навчальному матеріалі.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач використовувався комплекс психологічних методів: теоретичний аналіз проблеми; комп'ютерне моделювання; проектування психолого-педагогічних систем; комп'ютерне програмування; психодіагностичний експеримент; анкетування; статистичні методи обробки емпіричних даних; факторний та кластерний аналіз.

Методологічні засади дослідження. Теоретико-методологічною базою дослідження є положення вітчизняних та зарубіжних філософів та психологів про сутність процесу цілепокладання та його місця в життєдіяльності людини. У теоретико-психологічній площині дослідження спирається на вчення Л.С.Виготського про вищі психічні функції, концепцію особистісного опосередкування учбової діяльності С.Д.Максименка та конкретно-психологічні теорії цілепокладання Д.Б.Богоявленської, В.В.Давидова, О.М.Леонтьєва, Н.Ф.Наумової, О.К.Тихомирова, Ю.М.Швалба. У методичній площині дисертація грунтується на загальних принципах психодіагностики та використанні комп'ютерних технологій у психодіагностиці та в експертних системах (Г.Айзенк, Л.Ф.Бурлачук, В.М.Дружинін, Р.Кеттел, П.Клайн, Д.Магнуссон, Ю.Б.Максименко, І.Смирнов та інші).

Наукова новизна дослідження полягає в поглибленні та розширенні наукових уявлень про процес постановки та реалізації цілей діяльності. Розроблено систему принципів і критеріїв оцінки особливостей цілепокладання в умовах поліваріантної ситуації, значущої для субґєкта інтелектуальної діяльності. На підставі цих теоретичних розробок здійснена постановка задачі із програмування комп'ютерної психодіагностичної системи нового типу, що дозволяє виконувати комплексні дослідження особистості, отримувати обґєктивні дані щодо особливостей сфери цілепокладання та повґязаних з нею психологічних конструктів і регулятивних механізмів діяльності. Розроблена технологія є першою системою психодіагностики цілепокладання принципово комп'ютерного типу, тобто технологією, що не може бути реалізовано без використання комп'ютера.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробці принципів побудови системи психологічної діагностики цілепокладання як процесу вибору суб'єктом стратегій інтелектуальної діяльності та постановки операційних цілей у поліваріантних ситуаціях, які можна моделювати за допомогою сучасних комп'ютерних технологій. Доведено, що така діагностичне дослідження має будуватися на принципах псевдосвободи вибору суб'єктом мети та гіпертекстової організації простору його діяльності. Показано, що дотримання цих принципів стає можливим при розумінні поліваріантних ситуацій як особливого континууму простору та часу, що належить в рівній мірі суб'єктивному та об'єктивному світам, як місце, де відбувається фізична та інформаційна взаємодія між людиною і середовищем.

Практична значимість результатів роботи обумовлена потребами психологічної теорії та практики у поглибленій діагностиці особистісно-психологічних механізмів цілепокладання. За допомогою запропонованої технології стає можливим тестування низки психологічних якостей особистості, які раніше були недоступними для діагностики. В багато разів збільшується швидкість збору та обробки емпіричних даних. Методика призначена, в першу чергу, для використання у педагогіці, а також для роботи з персоналом. Можливо також її використання у дослідницьких цілях, зокрема, в медицині та прикладній психології.

На базі здійсненого дисертаційного дослідження було створено комп'ютерну технологію психодіагностики особистості "FreCho", придатна до використання в закладах освіти для діагностики різних аспектів інтелектуальної діяльності, та на підприємствах для подбору персоналу.

Матеріали дослідження можуть бути використані при удосконаленні навчальних курсів з психодіагностики при підготовці практичних психологів.

Апробація роботи. Головні положення дисертації знайшли своє відображення у публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на розширених засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, на ІІІ зґїзді Товариства психологів України, присвяченому 100-річчю з дня народження академіка Г.С.Костюка "Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія" (Київ, 2000).

Структура роботи. Дисертація містить вступ, 5 розділів, висновки, список використаних джерел (який містить 161 назву) та 5 додатків. Текст дисертації викладено на 160 сторінках друкованого тексту, містить 5 малюнків та 9 формул.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У ВСТУПІ обгрунтовується актуальність роботи та розкривається основна проблема, на розв'язання якої вона спрямована. Визначено обґєкт та предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, мету і завдання дослідження, показано його науково-теоретичну та практичну значимість.

Перший розділ "Проблема цілепокладання в контексті гуманітарного знання" присвячений розглядові філософсько-методологічних засад дослідження. Проведено історіко-психологічний аналіз базових концепцій цілепокладання, проаналізовано головні експериментальні досягнення у галузі, що розглядається.

Категорії, повґязані з поняттям мети, завжди були центральними для різноманітних філософських шкіл та напрямів, що було обґєктивним відображенням значення цієї тематики для кожної світоглядної системи, яка ставить людину у центр своїх інтересів.

Особливо слід підкреслити, що тлумачення поняття мети суттєво відрізняється у східній та західній парадигмах, віддзеркалюючу глибоку принципову різницю між ними.

У західній традиції аналіз мети був започаткований Арістотелем, який увів поняття цільової причини як однієї з чотирьох форм причинності у природі та діяльності людини. Його ідеї були розвинуті в німецькій класичній філософії. Фіхте, Кант, Гегель показали, що мета є головною формою розвґязання низки антиномій ("свобода – необхідність", "можливе – реальне", "спрямоване – випадкове", "минуле – майбутнє"). Мета розуміється ними як усвідомлення субґєктом майбутнього можливого та бажаного, цілепокладання - як процес виникнення мети в субґєктивній свідомості, цілереалізація - як процес розгортання діяльності, детермінований змістом мети. У школі філософії життя, починаючи з Ніцше та Шопенгауера, мета стає ключовою категорією, а в екзистенціалістів (К'єркегора, Ясперса, Хайдеггера) інтенція є підставою підстав як конкретно-предметної, так і абстрактної діяльності. Таким чином було зроблено спробу повернути світу цільність, не загубивши при цьому можливостей його розуміння.

З тридцятих років ХХ сторіччя проблема цілепокладання аналізується з позицій системного підходу (Акофф, Емері, Аткінсон, Левін, Наумова), їй присвячується велика кількість теоретичних і експериментальних праць. Загалом вони концентрувались навколо розуміння цілеспрямованості, розглядаючи процедуру цілепокладання як процес вибору альтернатив у певному заданому просторі можливостей з їх наступним ціннісним ранжируванням. Такий підхід добре зарекомендував себе в розвґязанні низки практичних задач, проте як загальнотеоретичний не мав продуктивного продовження.

У вітчизняній психології розглядання процесів цілепокладання було розпочато Л.С.Виготським і С.Л.Рубінштейном та продовжено їх послідовниками та учнями (Д.Б.Богоявленська, В.В.Давидов, О.М.Леонтьєв, О.К.Тихомиров). Особлива увага приділялась відношенням "мотив – мета", "мета – інструментарій", "мета – результат".

Розгляд експериментальних та теоретико-методологічних праць в галузі цілепокладання приводить до висновку, що існуючі методи психологічної діагностики цілепокладаня на сучасному етапі розроблені недостатньо. Це не дозволяє психологу-практику (зокрема, педагогу) у своїй діяльності отримувати дані про індивідуальні особливості цілепокладання. Причинами такого стану є: а) відсутність до останнього часу модельного експерименту, релевантного теоретичним побудовам; б) типологічними й термінологічними суперечностями, що стають причиною підміни понять (наприклад, часто поняття "висока кваліфікація" підмінюється поняттям "творчість") та неадекватності експеримента теоретичному посиланню, яке перевіряється.

Детальна розробка проблеми цілепокладання в педагогічній психології (В.В.Давидов, С.Д.Максименко, Ю.І.Машбиць, В.В.Рєпкін, Ю.М.Швалб, Д.Б.Ельконін та ін.) дозволяє, використовуючи комп'ютерні технології, вирішувати задачу переходу до адресного навчання, яке відіграватиме істотну роль у трансформації освіти в близькому майбутньому.

Другий розділ "Топологія сфери цілепокладання" присвячений теоретичному дослідженню структури цієї сфери. Показано, що розуміння механізмів цілепокладання учня є необхідною умовою кваліфікованої педагогічної діяльності вчителя. Сформульовані основні вимоги до системи психодіагностики цілепокладання: підвищенню якості освіти істотно сприяє обґєктивізація даних про особистість учня. Одним з базових інструментів такої оптимізації є створення та впровадження у педагогічну практику комп'ютерних систем діагностики. Головними цілями, що вирішуються подібними системами, є: 1) суттєве скорочення часу проведення необхідних психологічних досліджень; 2) обґєктивація процесу збору та обробки педагогічної та психологічної інформації; 3) виявлення як наявних, так і неявних мотивів учня.

Зазначається, що практика дослідження особистості учня не відповідає сучасним вимогам до якості збору та переробки інформації. На цей час головними методами психодіагностики, що реально впроваджуються у школьну практику, є: 1) різноманітні методи контролю якості знань учнів; 2) психолого-педагогічні спостереження вчителя за поведінкою учня в колективі; 3) бесіди вчителя з учнями та батьками; 4) соціометричні дослідження; 5) психодіагностичне дослідження особистості учня, що проводиться шкільним психологом. При цьому практика елітних вчителів показує, що активізація сфери цілепокладання з використанням суміжних психічних механізмів, як правило повґязаних з ситуаційними факторами (індівідуальними та соціальними), призводить до підвищення якості процесу навчання. Тобто комплексний підхід до особистості дозволяє найбільш повно використовувати її психічний ресурс для розвґязання навчальних завдань.

Дослідження процесів цілепокладання у теоретичному плані та на підставі досвіду діагностування, насамперед, у педагогічній практиці, дозволяють зробити такі висновки з приводу вимог до психодіагностичної системи цілепокладання. По-перше, аналіз показує, що дія механізму прийняття завдання може бути описана як розгортання "мотиваційного вектору" субґєкта відносно завдання, чи то як "проекції рівнодіючої" усіх вольових імпульсів субґєкта в напрямі мети завдання. По-друге, діагностування повинно бути комплексним, тому що цілепокладання, рефлексія та інші психологічні механізми функціонують водночас та безперервно впливають один на одне. Вивчати особистість – це визначає розуміти психичні процеси в їх єдності та взаємовпливі. Тому задачу діагностування сфери цілепокладання як ізольованої неможливо розвґязати принципово. Цілепокладання можливо вивчати лише в межах розвґязання більш загальних задач – задач комплексного дослідження особистості. По-третє, процеси цілепокладання багатомірні, відповідно багатомірності інтелектуально-чуттєвої діяльності людини, де реальні процеси відбуваються паралельно, а частіше перетинаються і завжди взаємозалежні. Для психодіагностичного дослідження багатомірність ми розуміємо як присутність у пробанта декількох, не завжди їм усвідомлюваних інтенцій, що мають відношення до однієї галузі інтересів. При тому ці цілі можуть мати проміж себе формально-логічні протиріччя. По-четверте, як і усі психічні процеси, цілепокладання усвідомлюється лише частково. Більша частина процесу відбувається в сфері неусвідомлюваного. Ефективна психодіагностика повинна допомагати виявити присутність і неявних мотивів.

Головний висновок, що випливає зі сказаного, полягає у тому, що психіка людини топологічно являє собою гіпертекст, тобто структуру, елементи якої хоча й перебувають у ієрархічному звґязку, але при цьому вони можуть перетинатися та взаємодіяти, і мають розвинуту систему двох- та багатосторонніх комунікацій. Очевидно, що тестовий матеріал також повинен бути організований, як гіпертекст, а саме: 1) поле тестування повинно бути як мінімум двомірним; 2) клітинки тестового поля повинні різнитися одна від одної, тобто вибір не має бути випадковим; 3) кожна клітинка тестового поля повинна містити на першому етапі, тобто до вибору її пробантом, лише частину інформації про запитання, що міститься в ньому (наприклад, інформацію про складність питання, про його тему), тобто вибір повинен мати раціонально-емоційний характер; 4) умови тесту повинні у явному вигляді дозволяти пробанту будувати свою індивідуальну траєкторію (стратегію) проходження тестового поля.

Третій розділ "Психологічне моделювання цілепокладання в учбовій діяльності" присвячений пошуку основних принципів, що дозволять впровадити експериментальну модель цілепокладання. В ролі такого принципу розглядається припущення, яке ми називаємо принципом псевдосвободи вибору мети. У процесі цілепокладання особистість володіє вибором наявних та стратегічних цілей, який, однак, обмежений як зовнішніми, так і внутрішніми умовами. Цей принцип затверджує наявність компромісу між відчуттям особистості, що вона є вільною, та внутрішніми і зовнішніми умовами, що обмежують її свободу.

Виокремимо найбільш значимі наслідки принципу псевдосвободи вибору мети: 1) принцип псевдосвободи вибору мети припускає, що явні усвідомлювані цілі - це лише частина істинних цілей субґєкту; 2) процес цілепокладання є дискретним – зокрема, вибір підцілей буде можливим лише тоді, коли субґєкт має вибір, тобто цілепокладання неможливе на тому проміжку траєкторії руху особистості у напрямку до стратегічної мети, який має лінійну структуру, а можливе лише в точці розщеплення плану, який виконується; зупинка у виконанні алгоритму на лінійному проміжку свідчить про те, що мала місто радикальна переоцінка системи цілей, яка стала причиною, як мінімум, перегляду системи підцілей та засобів їх досягнення, або, у максимальному варіанті, перегляд загальної доктрини, що супроводжується поверненням до етапу формування стратегічної мети; 3) принцип псевдосвободи вибору мети має на увазі лише часткове усвідомлення субґєктом перспектив кожної альтернативи, він виявляється у задачах з неповними даними, оскільки повна усвідомленість доводить справу до простого обчислення, ми же говоримо про вибір психологічний, у якому, насамперед, є вольовий початок, що породжується мотивом.

Ключем до дослідження інтелектуальної діяльності учня є вивчення особливостей його цілепокладання, тому що саме здібність людини до складних інтенціональних актів якісно вирізняє її інтелектуальну та поведінкову активність. З принципу псевдосвободи вибору мети випливає, що кожна діагностична система цілепокладання повинна давати пробанту, у нашому випадку - учню, можливість вибору мети, тобто тестовий матеріал слід організовувати таким чином, щоб учень у ході тестування обирав питання самостійно, при цьому в нього повинен бути вибір між психологічно різними альтернативами; інформація про кожну альтернативу повинна задаватися пробанту лише частково. Така постановка задачі дозволяє досліджувати цілепокладальну сферу пробанта з урахуванням і раціональної, і чуттєвої компоненти його особистості.

Конкретний зміст питань мало впливає на цілепокладальну фукцію. Вибір початкової траєкторії проходження тестового поля повністю визначається переліком тематик та відносною складністю запитань. Проходячи тест, учень повинен зіставляти свої можливості з рівнем складності запитань та коригувати початковий план проходження тестового поля. Така модель поведінки дуже близька до реальної ситуації прийняття та постановки задач в різних типах діяльності, а це означає, що ми маємо можливості для вивчення процесу цілепокладання, для якого задаються типи зовнішніх умов. Більш того, поряд з вивченням цілепокладальної сфери, слід водночас виконувати контроль якості знань та тестувати сферу рефлексії, оскільки вибір траєкторії проходження тесту виконується на підставі ранжування учнем своїх уявлень про можливості успішного розвґязання задач за заданими темами та рівнями складності. Таким чином, система діагностики, побудована на принципі псевдосвободи вибору мети, надає вчителю-практику раніш недоступний масив інформації про учня, який дозволяє будувати навчальний процес на базі індивідуального підходу.

У четвертому розділі "Діагностичні системи цілепокладання і ситуаційне моделювання" розглядаються питання впливу ситуаційної моделі на процедуру психодіагностики. У дисертації демонструється, що позаситуаційна діагностика не має сенсу, для побудови ж ситуаційної моделі слід визначити поняття ситуації, провести його аналіз та типологізацію. В цьому випадку, створюючи під час процедури психодіагностики ситуцію визначеного типу, стає можливим прогнозування поведінки пробанта у таких ситуаціях, тобто тестується не особистість "взагалі", а особистість в зазначеному типі ситуації.

В дослідженні показано, що в психіці людини не існує чітко окресленої межі між внутрішнім та зовнішнім світом, між обґєктивним та субґєктивним. Зону взаємодії цих світів ми називаємо ситуацією. Ситуацію слід розуміти як психомембрану, тобто як особливе становище навколишнього середовища та внутрішнього світу людини, в якому мають місто інтенсивні фізичні та інформаційні обмінні процеси між ними. Ситуація не належить ні до світу реалій, ні до світу образів, але при цьому є специфічним утворенням, полем взаємодії цих світів. Ситуація уявляється нами як те загальне, що виникає між соціофізичним світом та субґєктом, який перебуває в інформаційному звґязку із цим світом, як психофізичне "зараз" у континуумі простору та часу, що належить в равній мірі субґєктивному та обґєктивному світам.

Унікальність людської психіки полягає у надзвичайно розвинутій адаптаційній функції. Здібність людини до адаптації відрізняється від здібностей до адаптації інших представників живої природи не лише кількісно, але й якісно. Ця здібність грунтується не лише на вмінні пристосовуватись, але й на вмінні пристосовувати, тобто змінювати життєве середовище, впливати на нього та, більш того, утворювати його штучно. Відрізняючись від усіх інших біологічних видів, людина повсякчасно розширює сферу своїх потреб і в цьому сенсі є безпрецедентно агресивною істотою. Це визначається тим, що психіка людини має здібність "виходити" за фізіологічні межі тіла, самостійно утворювати та використовувати створений іншими інструментарій. Здібність навчатися є іманентна якість людської психіки: вона полягає в тому, що психіка "вбирає" інструментарії (уміння володіти ними), перетворює їх в елемент своєї структури. При цьому природа інструметарію може мати як предметний, так і абстрактний характер.

З інструментально-адаптивної точки зору психіка має дві взаємодіючі структури. До першої належать ті феномени, які має особистість незалежно від ситуації (ядро особистості, його самість). Локус самості у просторі - це фізичні межі людини, часовий локус обмежується часом життя людини. Друга складова частина психіки - це феномени, що включаються до складу психіки в конкретних ситуаціях (ситуаційні феномени). Локус ситуаційних феноменів у просторі не обмежується фізичними границями тіла, часовий локус визначається активною фазою ситуації. Кожному ситуаційному феномену відповідають регулятивна функція та набір навичок. Регулятивна функція забезпечує розпізнання початку та кінця ситуації, управління в активній фазі набором навичок, при необхідності корегує наявні навички та формує нові. Основним механізмом регулятивної функції є система прямих та зворотніх звґязків. Цей підхід визначає напрямок поведінкової діяльності субґєкта як принцип максимальної активності: дія людини у ситуації завжди має напрям на найбільший прояв його самості, можливий у психологічному життєвому середовищі, що характеризує ситуацію, у якій він знаходиться у момент, що спостерігається. Це положення дозволяє прогнозувати розвиток ситуації, якщо ми маємо достатньо даних про субґєктів, що включені до ситуації, та даних про їхні уподобання (імпліцитні та експліцитні), стиль цілепокладання, особливості рефлексії.

Сукупність ситуаційних феноменів, якими володіє особистість, ми називаємо психофеномом особистості. Кількісний склад фенома характеризує ступінь пристосування індивиду, а якісний описує множину ситуацій, в яких індивід відчуває себе злагоджено.

Аналіз поняття ситуації дозволяє зробити їх типологізацію за трьома незалежними змінними: соціальні умови, фізичні умови життєвого середовища та тип розвґязуваної задачі. У першому припущенні кожну з цих змінних можливо проградуювати таким чином: а) соціальні умови (С-фактор): "-1" - некомфортні, "0" - нейтральні, "+1" - комфортні; б) фізичні умови зовнішнього середовища (Ф-фактор): "-1" - некомфортні, "0" - нейтральні, "+1" - комфортні; в) тип задачі (Т-фактор): "-1" - стандартні, "0" - нестандартні, "+1" - творчі (стандартними зачами ми називаємо такі, що мають методи розвґязання, які данна людина вже знає та має вміння з використання цього методу; нестандартні – це такі задачі, що розвґязуються комбінацією кількох стандартних засобів; творчі – це задачі з недетермінованим кінцевим результатом.

Такий підхід потребує перевірки кожної психодіагностичної системи на ситуаційну валідність, тобто на відповідність типу ситуації, відносно поведінки якої робиться судження. Ситуаційна валідність є розвитком екологічної валідності (В.М.Дружинін), яка розглядає ситуаційні аспекти, проте без врахування фізичних факторів, низки соціальних аспектів, а також змісту та типу завдань.

Кожна діяльність протікає в ситуації та характеризується часовими витратами на конкретні дії та переміщеннями у просторі (реальному чи/або віртуальному). Це означає, що для вивчення діяльності необхідно досліджувати особливості особистості через вивчення структури сліду її екзистенції в просторі та часі ситуації, що спостерегається (принцип структурування психічної діяльності у просторі та часі).

Пґятий розділ "Постановка задачі по створенню комп"ютерної системи психодіагностики цілепокладання в учбовій діяльності" присвячений реалізації розроблених автором положень у вигляді постановки задачі з програмування системи психодіагностики цілепокладання, що орієнтована, в першу чергу, на впровадження у педагогічній діяльності.

Тестове поле системи являє собою багатокольорову шахівницю, у якій кожний кольор відповідає конкретній темі. На кожній клітинці міститься число, що пропорційне складності запитання. Про відповідність кольорів темам та чисел складностям пробанту відомо. Його задача полягає в тому, щоб, максимально використовуючи термін тесту, пройти з початкового пункту до якогось з кутків тестового поля, переміщуючись ліворуч, праворуч, доверху, донизу по траєкторії, що перетинає сама себе. Якщо у момент закінчення терміну тестування пробант ще не знаходиться в одному з можливих кінцевих пунктів, тоді завдання зараховується як невиконане. Тестування проходить у режимі подвійного часового пресінгу: обмежується загальний термін проходження тесту та термін відповіді на кожне запитання. Програмно можуть бути змінені всі вишезгадані терміни, а також вимірюються терміни обмірковування траєкторії, обмірковування відповіді на кожне запитання, термін набору відповіді, самоконтролю, корекції плану та інші параметри. Повний перелік параметрів технології поданий у "Додатках" до дисертації.

Дії пробанта починаються з переміщення вздовж тестового поля. Кожне переміщення курсора розкриває екран відповідного запитання, після відповіді на який пробант повертається до тестового поля. Дії тестуючого націлені на створення С- і Ф-факторів, що є адекватними ситуації, поведінці, яку вивчають в експерименті, а також спостереження за реакціями пробанту.

Розроблена загальна схема аналізу сфери цілепокладання та низки повґязаних з нею параметрів рефлексії. Принципово новою є процедура фільтрації, що впроваджується для контролю вірогідності відповідей.

Розроблена технологія має назву "FreCho" та знаходиться в процесі апробації та впровадження.

ВИСНОВКИ

На базі проведеного дослідження сформулювано такі основні висновки:

1. Дослідження сфери цілепокладання як цілого методами психодіагностики потребує перебування пробанта в умовах, які вимагають від нього прояву усіх компонентів цілепокладання. Тобто у пробанта повинна бути можливість розробити стратегію дій та систему підцілей, можливість коригувати їх, а також змінювати початкову стратегію. Для цього структурно тестовий матеріал слід організувати у вигляді гіпертексту.

2. Аналіз відношення психологічного відчуття особистої свободи та обмежень як зовнішніх, так і внутрішніх, призводить до принципу псевдосвободи вибору мети. Використання цього принципу при побудові діагностичних систем дозволяє конкретизувати план організації тестового матеріалу у топології гіпертексту: цілі субґєкта розділити на усвідомлювані та неусвідомлювані; дії можуть мати напрямок на досягнення як експліцитних, так і імпліцитних цілей; персональні особливості цілепокладання повинні проявлятися в умовах, коли наслідки прийняття рішення не прогнозуються однозначно.

3. Ситуація є обґєктно-субґєктним утворенням, своєрідним мостом між внутрішнім світом людини та світом реалій. Людина не може бути поза ситуацією, рівно як і ситуація не може виникнути без участі в ній людини. У просторі локус ситуації особистості вбирає до себе локус субґєкта, часовий локус субґєкта вбирає до себе часовий локус ситуації.

4. Проведена топологізація ситуацій (за трьома параметрами) дозволяє виокремити 27 типів ситуації, які є основою побудови психодіагностичної системи, що враховує особливості кожної з виокремлених ситуацій.

5. Аналіз проявів особистості у ситуації дозволяє зробити висновок про наявість у психіці двох типів структур: ядра особистості та ситуаційних феноменів. Ситуаційний феномен є специфічним засобом психіки, що призначається для оволодіння різного роду інструментарієм (матеріальним або абстрактним). Він виникає як реакція ядра особистості на зовнішні умови життєвого середовища.

6. Розроблені в дисертації теоретичні положення дозволили виконати постановку задачі з програмування комп'ютерної частини системи психодіагностики. Було описано процедуру фільтрації як засобу контролю вірогідності відповідей. У дослідженні подана частина постановки, що має відношення до проблеми цілепокладання та повґязаних з нею параметрів.

Перспективи подальших досліджень за напрямами, що викладені у дисертації, ми вбачаємо у таких галузях: 1) вивчення взаємовпливу ситуаційних факторів різноманітної природи; деталізація типології ситуації; коригування на базі нових даних про структуру ситуації постановки задачі для створення комп"ютерних систем психодіагностики; розробка методики перевірки психодіагностичних систем на ситуаційну валідність; 2) впровадження розробленої технології у психологічну та педагогічну практику; 3) використовувати розроблену технологію у дослідженнях природи рефлексії; 4) використовувати розроблену технологію у дослідженнях природи творчості.

Зміст дисертації відображений у таких публікаціях автора:

1. Коган А.Ф. Психологическое моделирование целеполагания и принцип псевдосвободы выбора цели в учебной деятельности // Психолог?я. Зб. наук. праць. - К., 1999. - Вип. 3(6). - с. 212-222.

2. Коган А.Ф. Диагностика целеполагания в педагогике: общие требования к построению компьютерных тестов целеполагания. – Практична психологія та соціальна робота. – К., 2000 - № 2(21). – С.22-26.

3. Коган А.Ф. Психология целеполагания //Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія: Матеріали ЙЙЙ з?їзду Товариства психолгів України. – К., 2000.- С.83.

4. Коган А.Ф., Коган Н.Н., Руденко К.В. Основные положения компьютерной технологии психодиагностики "FreCho" // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред С.Д.Максименка.- К., 2000. – Т.1, ч.3. – С.28-33.

5. Коган А.Ф., Коган Н.Н., Руденко К.В. Оценка квалификационных, ориентационно-деятельностных характеристик и интуиции личности в технологии "FreCho" // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред С.Д.Максименка.- К., 2000. – Т.2, ч.1. – С.55-61.

6. Коган А.Ф., Коган Н.Н., Руденко К.В. Оценка параметров сферы целеполагания и сферы рефлексии в технологии "FreCho" // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред С.Д.Максименка.- К., 2000. – Т.2, ч.1. – С.62-66.

Коган А.Ф. Використання комп'ютерних систем діагностики цілепокладання в освіті. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України. Київ, 2001.

Дисертація присвячена питанням створення комп'ютерної системи психодіагностики цілепокладання, придатної до масового використання у педагогічній практиці. Розроблено теоретичне дослідження принципів, на підставі яких може бути збудована така система. Визначено, що топологія тестового поля повинна являти собою гіпертекст. Детально розглянуті ситуаційні фактори психодіагностики, викладається деталізоване визначення ситуації, розглядається питання складу психіки з точки зору ситуаційного аналізу, введено поняття ситуаційного феномена як психічного механізму здійснюваного субґєктом оволодіння інструментарем. Виконана типологізація ситуацій за трьома параметрами. Формулюється поняття ситуаційної валідності. Виконана постановка задачі для комп'ютерної системи психодіагностики, що задовольняє розроблені теоретичні вимоги. Показана процедура фільтрації як засіб контролю вірогідності результатів тестування.

Ключові слова: мета, цілепокладання, гіпертекст, свобода вибору, інструментарій, ситуація, склад особистості, екологічна та ситуаційна валідність, ядро особистості, навчання, педагогічна діяльність вчителя, освіта, адресна освіта, тест, тестове поле, траєкторія, фільтрація.

Коган А.Ф. Применение компьютерных систем диагностики целеполагания в образовании. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины. Киев, 2001.

Диссертация посвящена вопросам создания компьютерной системы психодиагностики целеполагания, пригодной для массового применения в педагогической практике. Разработана общая схема анализа сферы целеполагания в учебной деятельности и связанных с ней параметров рефлексии. Проведено теоретическое изучение и разработка принципов, на которых может быть построена система комплексной компьютерной диагностики особенностей учащегося выбирать стратегию принятия и выполнения задания и постановки оперативных целей деятельности в поливариантных ситуациях. Показано, что основными принципами при создании компьютерных систем психодиагностики являются принцип псевдосободы выбора цели и принцип пространственно-временного структурирования деятельности. На основании этих принципов разработана компьютерная пространственно-временная модель деятельности, позволяющая комплексно исследовать особенности личностных деятельностных стилей учащихся. Проведена типологизация форм и уровней процесса целеполагания в условиях учебной деятельности. Проведен анализ структуры процесса целеполагания и показана его дискретность в процессе выполнения учебных заданий. На основании этого анализа создана система критериев оценки особенностей целеполагания для компьютерной психодиагностики. Детальный анализ временной структуры деятельности при принятии и выполении задания позволил разработать компьютерную модель временной структуры деятельности и целеполагания. Определено, что топология тестового поля должна представлять собой гипертекст, что соответствует гипертекстовой модели психики и гипертекстовой организации пространства деятельности субъекта. В соответствии с этим требованием детально разрабатывается структура тестового поля для компьютерных систем психодиагностики. Показано, что разработанная пространственно-временная структура теста позволяет проводить комплексное исследование личностной сферы целеполагания и связанных с ней параметров рефлексии. Показана необходимость учета влияния ситуационных факторов при разработке психодиагностической компьютерной технологии. Подробно рассматриваются ситуационные факторы психодиагностики, дается уточненное определение ситуации, рассматривается вопрос о составе психики с точки зрения ситуационного анализа, вводится понятие ситуационного феномена как психического механизма освоения субъектом инструментария. Проводится анализ понятия ситуации, который позволяет осуществить типологизацию ситуаций по трем основным независимым параметрам: социальные условия, физические условия внешней среды и тип выполняемого задания. Разработана модель деятельности субъекта в контексте поливариантной ситуации. Разрабатывается методика ситуационного моделирования при проведении компьютерного тестирования. Формулируется понятие ситуационной валидности как развитие понятия экологической валидности. Детально разработан механизм процедуры фильтрации недостоверных результатов тестирования, который позволяет значительно улучшить контроль достоверности результатов тестирования, контроль уровня знаний, а также исследовать сферу рефлексии. Выполнена постановка задачи для компьютерной системы комплексной психодиагностики, удовлетворяющая приведенным автором теоретическим требованиям.

Ключевые слова: цель, целеполагание, гипертекст, свобода выбора, инструментарий, ситуация, состав личности, экологическая и ситуационная валидность, ядро личности, научение, педагогическая деятельность учителя, образование, адресное образование, тест, тестовое поле, траектория, фильтрация.

Kogan A.F. The application of the computerized diagnostic system of goalsetting in education. – Manuscript.

The thesis for a Candidate degree in psychology. Speciality 19.00.07 – pedagogical and age psychology. – G.S.Kostiuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Kyiv, 2001.

The thesis is dedicated to problems of the constructing computerized psychodiagnostic system of goalsetting for mass-scale using in pedagogical practice. The theoretical analysis of basic principles of such a system has been carried out. It has been shown that test field topology must be presented by a hypertext. Situational factors of psychodiagnosis are considered in detail; a specified definition of situation is given; the problem of composition of psyche is discussed in framework of situational analysis; the conception of a situational phenomenon has been introduced as of a psychic mechanism of mastering toolkit by the subject. Classification of situation types has been realized according to three factors. The conception of situational validity has been formulated as the development of ecological validity conception. Formulation of the task for the computerized psychodiagnostic system has been made according to the author's theoretical requirements. Filtering procedure has been described as means of control of test results authenticity.

Key words: goal, goalsetting, hypertext, freedom of choice, tools, situation, personality structure, ecological and situational validities, personality nuclei, training, teacher's pedagogical activity, education, address education, test, test field, trajectory, filtering.