Київський національний економічний університет

Крушніцька Галина Богданівна

УДК 339.5

Експортний потенціал регіону та шляхи покращення його використання

(на прикладі Чернівецької області)

Спеціальність 08.05.01 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки та економіки підприємства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: – доктор економічних наук, професор
Школа Ігор Миколайович,
Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету,
завідувач кафедри економіки підприємництва та менеджменту.

Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор
Поручник Анатолій Михайлович,
Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри міжнародної економіки

–

кандидат економічних наук, доцент
Руденко Лариса Володимирівна,
Полтавський кооперативний інститут,
завідувач кафедри міжнародної економіки

Провідна установа: – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ зовнішньоекономічних досліджень м. Київ.

Захист відбудеться “23” травня 2001 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “23” квітня 2001 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук, професор А.Е.Фукс

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Інтереси розвитку економіки України вимагають активного її включення у міжнародний поділ праці, світогосподарські зв’язки. Розвиток зовнішньої торгівлі, і зокрема, експорту є надзвичайно важливим фактором розвитку національної економіки. Проте розраховувати на успішну експортну діяльність можуть лише ті країни, які мають конкурентоспроможну економіку. Все це диктує необхідність невідкладного здійснення ґрунтовних теоретичних досліджень та пошуку практичних рішень і механізмів, які б дозволили країні прискорити всебічне і повноцінне її прилучення до світового господарства і тим самим користуватися всіма перевагами міжнародного економічного співробітництва.

Реальна участь країни в експортній діяльності є, як відомо, багаторівневим системним процесом. Характерною особливістю сучасного стану розвитку експортної діяльності України є глибокі зміни у співвідношенні динаміки можливостей загальнодержавного і регіонального рівнів експортної діяльності і відповідно посилення експортної активності регіонів. Отже, формування якісно нового рівня взаємовідносин України із світовим співтовариством потребує глибокого вивчення об’єктивних основ та обґрунтування практичних шляхів розгортання більш активної участі її регіонів в експортній діяльності, розширення їх повноважень в організації і розвитку цього процесу. Зрозуміло, що без певних теоретичних досліджень здійснити це неможливо, так само як без останнього неможливо забезпечити повноцінну і рівноправну інтеграцію України у світове господарство, ефективну реалізацію її великого експортного потенціалу.

Оскільки саме експортна діяльність регіонів багато в чому обумовлює місце країни, в системі поділу праці на терені СНД, Європи і світу в цілому, то відповідно формування і ефективна реалізація на світовому ринку конкурентоспроможного експортного потенціалу країни потребує глибокого вивчення об’єктивних основ формування та обґрунтування практичних шляхів активізації використання експортного потенціалу регіонів. Дослідження і теоретичне узагальнення цих явищ є досить важливим і має непересічне значення для наукового обґрунтування і практичного здійснення активної політики держави у сфері ефективної експортної діяльності з урахуванням соціально-економічного становища і ролі кожного її регіону, як територіально-виробничого комплексу, у формуванні та ефективній реалізації національного експортного потенціалу.

Останнім часом теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування, оцінки та активації використання експортного потенціалу різних економічних систем знаходять своє відображення в ряді робіт українських та зарубіжних вчених. Серед інших необхідно виділити праці Бураковського І., Василенка Ю., Воронової Є., Дібрової Л., Деніелса Д., Радеби Л., Кредісова А., Мазаракі А., Макогона Ю., Новицького В., Портера М., Сіденка В., Слюсара В., Соколенка С., Філіпенка А., в яких нагромаджено значний досвід по дослідженню експортного потенціалу різних економічних систем.

Разом з тим, сучасні аспекти формування, розвитку та напрямків активізації використання експортного потенціалу регіонів не знайшли достатнього відображення у науковій літературі. Експортний потенціал регіону ще не став самостійним об’єктом дослідження, цілеспрямованого формування та ефективного використання. В наукових роботах розглядаються, як правило, окремі аспекти цієї проблеми, що звужує можливість здійснення системного підходу до її вирішення. Наявність ще недостатньо розроблених і невирішених проблем у цій сфері визначили тему дисертаційного дослідження та її актуальність, обумовили зміст, мету, завдання та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича в межах держбюджетної теми “Моделювання ресурсно-потенційних факторів розвитку регіонів”, державний реєстраційний номер 0199U001898. Внесок автора полягає у дослідженні економічного змісту експортного потенціалу регіону як складової національного потенціалу експортування та розробці пропозицій щодо розвитку й активізації його використання на світовому ринку в умовах трансформації економічної системи України (підготовлено підрозділ "Галузеві та географічні пріоритети розвитку експортного потенціалу регіону").

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає у розробці комплексу науково-методичних положень та рекомендацій з розвитку і використання експортного потенціалу регіону як складової національного на основі виявлення тенденцій цих процесів шляхом порівняльного аналізу економік регіонів і країни, пошуку шляхів покращення його використання на світовому ринку з урахуванням специфіки розвитку регіональної економіки. Відповідно до мети основними задачами наукового дослідження були:*

узагальнити теоретичні і методичні засади поняття експортного потенціалу як соціально-економічної категорії та виявити економічну сутність експортного потенціалу регіону і здійснити аналіз підходів щодо його визначення та оцінки;*

розробити теоретико-методологічні і науково-методичні основи формування та ефективного використання регіонального потенціалу експортування;*

дослідити економічні позиції регіону в національній економічній системі та параметри його економічного потенціалу в контексті можливостей збільшення обсягів та географічної диверсифікації експортування;*

визначити сучасний стан, тенденції та умови середовища розвитку експортного потенціалу регіону з позицій становлення ринкової економіки відкритого типу;*

виявити та обґрунтувати галузеві (товарні) і географічні пріоритети розвитку експорту регіону на перспективу;*

дослідити можливості і визначити напрями розвитку секторів регіональної економіки щодо збільшення обсягів та раціоналізації структури експорту регіону;

§

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процеси та відносини, що виникають при формуванні і використанні регіонального потенціалу експортування.

Предмет дослідження. Експортний потенціал регіону та шляхи підвищення ефективності його використання в процесі формування ринкової економіки.

Методи дослідження. Логіка дисертаційної роботи підпорядкована вимогам діалектичного підходу та загальнонаукових методів дослідження.

При аналізі теоретичних основ визначення експортного потенціалу використаний діалектичний метод, як метод пізнання соціально-економічних процесів, що передбачає розгляд будь-яких економічних явищ і процесів у їх загальному зв'язку і взаємозалежності в стані безперервного розвитку. Конкретизацією процесу матеріалістичної діалектики виступає системно-структурний метод, використання якого в найбільшій мірі сприяє досягненню поставленої в роботі мети. Такий підхід дозволяє розкрити цілісність формування та використання експортного потенціалу регіону у перехідній економіці України, виявити багатогранні типи зв'язків у ньому і на основі цього створити теоретичну модель складного розрізненого процесу. Досягненню поставленої у роботі мети сприяє використання переважно динамічного варіанту системно-структурного методу для адекватного відображення шляхів покращення використання експортного потенціалу, взаємодії та взаємообумовленості його складових елементів, їх реакції на регулюючі зовнішні імпульси.

У процесі дослідження використані методи пізнання: індукції і дедукції, узагальнення, аналізу та синтезу, порівняння; наукового абстрагування, єдності історичного та логічного, математичної статистики, графічний та метод соціологічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні методологічних засад експортного потенціалу регіону та обґрунтуванні шляхів підвищення експортної активності в процесі трансформації вітчизняної економіки з урахуванням ролі кожного її регіону в національному та міжнародному поділі праці, світогосподарських зв’язках; у неординарних узагальненнях, висновках, пропозиціях і рекомендаціях щодо підвищення активності та ефективності формування і використання експортного потенціалу регіонів, що визначило цінність висновків як наукового, так і прикладного характеру. Дисертантом сформульовані наступні основні положення, що відображають особистий внесок автора у розробку даної теми і виносяться на захист:

§

§

§

§

§

§

§

Достовірність та обґрунтованість одержаних наукових результатів обумовлюється використанням наукових методів дослідження і аналізом значних масивів статистичної інформації, що підтверджує визначені тенденції.

Практичне значення одержаних результатів.

Теоретична значимість дисертаційної роботи полягає у розробці комплексу науково-методичних положень та рекомендацій з розвитку і використання експортного потенціалу регіону як складової загальнонаціонального експортного потенціалу на основі виявлення тенденцій цих процесів шляхом порівняльного аналізу економік регіонів і країни, пошуку шляхів покращення його використання на світовому ринку з урахуванням специфіки розвитку регіональної економіки.

Наведені вище результати дослідження обумовлюють практичну значимість роботи, що полягає у наступному:

§

§

§

Розроблені в дисертаційній роботі методика, рекомендації та пропозиції були враховані та застосовані при підготовці Чернівецькою облдержадміністрацією проекту Програми економічного і соціального розвитку Чернівецької області на 2001 рік (довідка № 01-755 від 08.09.2000р.). Матеріали і результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні нормативних та спеціальних курсів “Міжнародні економічні відносини”, “Зовнішньоекономічна діяльність підприємств”, “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” в Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету (довідка №132/06 від 02.09. 2000р.). Матеріали і результати дисертаційного дослідження були враховані та застосовані при розробці і проведенні циклу лекцій та практичних занять з питань зовнішньоекономічної діяльності Чернівецькою обласною організацією товариства “Знання” (довідка №18 від 20.09.2000р.). Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в лекційних курсах “Міжнародні економічні відносини”, “Світова економіка”, “Міжнародний маркетинг” та при проведенні практичних занять зі студентами економічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 23-06.10/1684 від 20.12.2000).

Апробація роботи. Результати досліджень, основні положення і висновки, що окреслюють наукову новизну роботи оприлюднено на науково-практичних конференціях, в тому числі:

§

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 13 наукових публікаціях, з них 5 – у наукових фахових виданнях, 8 – матеріали науково-практичних конференцій, загальним обсягом 4,78 д.а., з них особисто автора 4,74 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи – 274 сторінки комп'ютерного тексту, у тому числі 12 таблиць (викладені на 18 сторінках), 14 ілюстрацій (викладені на 12 сторінках) та 59 додатків (викладені на 59 сторінках), з яких 57 таблиць (розміщені на 57 сторінках) і 2 ілюстрації (розміщені на 2 сторінках). Список використаних джерел налічує 148 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь її розробленості в економічній літературі, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, сформульовані мета дослідження та задачі її досягнення, визначені предмет, об’єкт та методи дослідження, викладені наукова новизна, практичне значення і апробація одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 “Теоретико-методичні основи визначення експортного потенціалу регіону” поглиблено теоретичний аналіз сутності експортного потенціалу регіону як економічної категорії, з'ясовано структуру і розкрито місце регіонального потенціалу експортування у системі “національна економіка – світове господарство”, визначено методологічні основи системи експортування регіону та її економічної оцінки, а також запропоновані методики виявлення умов і джерел формування та ефективного використання конкурентних переваг на світовому ринку.

Виконаний в дисертації аналіз підходів та методів по дослідженню експортного потенціалу дозволив прийти до висновку, що термін “експортний потенціал” розглядається як одна із узагальнюючих характеристик складних економічних об’єктів (підприємства, галузі, країни). Але, разом з тим, більшість з них має мікрорівневий або макрорівневий характер і, як наслідок, не слугує ефективним інструментом, який би допомагав оцінювати потенціал регіону та сприяв залученню його до ефективної експортної діяльності. На основі цього аналізу експортний потенціал регіону, як складову частину території і підсистему національної економічної системи, з одного боку, і як відносно самостійну ланку господарської системи країни, з іншого боку, слід розглядати як здатність регіональної економіки виявляти і постійно відтворювати свої конкурентні переваги на світовому ринку відповідно до умов середовища, що постійно змінюється. Експортний потенціал регіону виступає як складноорганізована динамічна система, яка має структуру у вигляді трьох підсистем: внутрішнього потенціалу регіону, потенціалу експортних бар’єрів та потенціалу зарубіжних ринків, але одночасно є підсистемою експортного потенціалу країни, а отже рівень розвитку експортної діяльності країни залежить від наявних експортних потенціалів регіонів. В роботі розроблена концептуальна модель експортного потенціалу регіону, яка відображає його основні характеристики, структуру та механізм функціонування. Запропонована концепція на взаємодії складових потенціалів всередині експортного шляхом відображення динаміки конкурентних переваг та їх джерел з урахуванням особливостей як потенціалу експортних бар’єрів, так і потенціалу зарубіжних ринків. В дисертації визначено місце експортного потенціалу регіону серед інших аналогічних понять, що використовуються для оцінки потенційних можливостей регіону в системі “національна економіка – світове господарство”. Рівень розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни залежить від наявних зовнішньоекономічних потенціалів регіонів, структурними ланками яких, відповідно до напрямів зовнішньоекономічної діяльності, є зовнішньоторгівельні потенціали. У структурі зовнішньоторгівельного, в свою чергу, виділяється потенціал експортування регіону, який одночасно є підсистемою експортного потенціалу країни.

В роботі обґрунтовано доведено, що експортний потенціал регіону повністю відповідає критеріям цілісності і характеризується системністю, структурністю, відносною самостійністю розвитку. Всі охарактеризовані властивості і ознаки експортного потенціалу регіону підтверджують його економічну сутність, роблять його об’єктом дослідження. Це в значній мірі визначається широкою сферою практичного використання отриманих результатів дослідження експортного потенціалу території. Запропонований у дисертації підхід до раціоналізації експортного потенціалу регіону, що розглядається як система заходів по покращенню його формування і використання на світовому ринку і реалізується за наступними основними напрямами: економічна оцінка його формування; системно-структурний аналіз; оцінка його використання та можливостей відтворення з точки зору його результативності, що дозволяє проаналізувати сучасний стан і можливості, взаємозв’язок і взаємозалежність структурних ланок системи експортування, а відповідно—відкриває шляхи розвитку та активізації використання експортного потенціалу регіону як складової загальнонаціонального потенціалу експортування.

Розроблена у роботі методика виявлення умов і джерел формування регіональних конкурентних переваг на основі кількісної та якісної оцінки складових внутрішнього потенціалу регіону за відповідними критеріями та аналізу системи показників оцінки виявлення і розвитку конкурентних переваг, яка складається з наступних шести груп: абсолютні показники; структурні показники; показники інтенсивності; показники динаміки; показники зіставлення; підсумовуючі показники. Застосування даної системи показників дає можливість оцінити масштаби, темпи, тенденції та напрями розвитку регіонального потенціалу експортування. Розроблена методика виявлення вигідності використання наявних регіональних конкурентних переваг на світовому ринку на основі структуризації експортного потенціалу регіону за відповідними критеріями та аналізу системи показників оцінки використання виявлених конкурентних переваг, яка складається з показників, що характеризують ступінь включення економіки регіону в зовнішньоторговельні зв’язки; показників, що використовуються для оцінки стану експорту; показників, що визначають ступінь експортної спеціалізації та ефективність структури експорту. Застосування даної системи показників дасть можливість виявити ступінь інтегрованості економіки регіону у світове господарство та ефективність експортної діяльності регіону.

Запропонований підхід до формування експортного потенціалу на основі конкурентних переваг з урахуванням особливостей потенціалу експортних бар’єрів і потенціалу зарубіжних ринків дозволяє реально оцінити перспективи та можливості регіону-експортера на зарубіжних ринках і вибрати найкращу з можливих альтернатив діяльності при здійсненні експорту.

У розділі 2 “ Оцінка регіонального потенціалу експортування” висвітлено позиції економіки регіону в національній економічній системі, досліджено потенційні можливості забезпечення експортного успіху регіону на світовому ринку, оцінено відповідність здійснюваної експортної діяльності регіональним експортним можливостям.

Проведений аналіз показав, що Чернівецька область належить до групи регіонів індустріально-аграрного типу розвитку з порівняно низьким рівнем економічного розвитку, про що свідчать такі показники як ВВП регіону, питома вага ВВП регіону у загальнонаціональному обсязі ВВП, а також величина ВВП регіону на душу населення у контексті інших регіонів та відповідних показників національної економічної системи (питома вага ВВП коливається в межах 1,0-2,3% і ВВП на душу населення - 308,0-0,533 тис. дол/чол). Кількість регіонів цієї групи щодо 1990р. зросла з 6 до 11. Крім того, відбулося різке зменшення обсягів ВВП регіонів і країни загалом, значна диференціація питомої ваги ВВП регіонів у загальнонаціональному обсязі ВВП, а також вагоме зменшення ВВП на душу населення щодо 1990р., що свідчить про поглиблення економічної кризи, про процес подальшої руйнації існуючих територіальних пропорцій та зростання диференціації рівнів соціально-економічного розвитку регіонів країни, а відповідно про зниження економічного потенціалу територіальних комплексів і країни у цілому як основи розвитку експортного потенціалу. Встановлено, що оптимальність структури національної економіки і економіки регіону загальною мірою зумовлюється ефективністю співвідношення галузей, що виробляють товари і послуги. За підрахунками галузева структура ВВП в Україні і Чернівецькій області характеризується надзвичайно великою вагою сільського господарства. Це означає, що країна загалом і Чернівецька область зокрема продовжують перебувати на стадії індустріалізму, де панівні позиції займає агропромисловий комплекс, тоді як високорозвинуті країни активно формують постіндустріальний тип виробництва.

Аналіз також показує, що участь регіонів у міжнародному поділі праці вкрай нерівномірна. За часткою експорту та імпорту у ВВП їх можна також поділити на три групи. Першу групу формують регіони, які характеризуються високим рівнем експортної квоти (25-45%, що значно переважає середній загальнонаціональний рівень). До другої групи належать регіони, де імпортна квота є досить значною, а інколи перевищує експортну квоту, що коливається у межах 13-24%. Третя група – це регіони, які мають незначні обсяги експорту і їх питома вага у загальнонаціональному обсязі коливається у межах 6-12%, що значно нижче середнього загальнонаціонального рівня, куди відноситься і досліджуваний регіон. Розраховані показники протягом 1990-1999рр. показують, що зовнішньоторговельні зв’язки регіонів (в тому числі і Чернівецької області) та країни посилюються і відповідно зростає ступінь відкритості економіки з усіма наслідками цього процесу, експорт поступово стає невід’ємним елементом економічних відносин регіону і одним з чинників формування ринкового середовища в регіоні, що, у свою чергу, спричинятиме вплив на формування регіональних конкурентних переваг.

В дисертації проаналізовані потенційні можливості розвитку експортного потенціалу регіону. За допомогою системи показників оцінки наявних регіональних конкурентних переваг визначені регіональні джерела їх формування. Встановлено, що природно-ресурсний потенціал регіону володіє потенційними можливостями для розвитку ряду спеціалізованих галузей та виробництв промислового і сільськогосподарського виробництва, а також рекреаційного комплексу. Трудовий потенціал регіону володіє джерелами конкурентних переваг, які проявляються насамперед у відносно високому рівні забезпеченості трудовими ресурсами, а також у високому освітньому рівні трудових ресурсів у галузях економіки, пов’язаних з наданням послуг. Визначено, що спеціалізованими галузями регіональної економіки, а відповідно і галузями, що володіють конкурентними перевагами, є легка, лісова і деревообробна та в певній мірі харчова промисловість. Встановлено, що профілюючими галузями сільськогосподарської спеціалізації регіону є тваринництво, а також окремі галузі рослинництва і відповідно ця спеціалізація означає наявність джерел конкурентних переваг сільськогосподарського потенціалу регіону. Виявлено, що туристсько-екскурсійні послуги, послуги культури, відпочинку і розваг, охорони здоров’я, правові послуги, послуги установ банків та посередницькі послуги є спеціалізованими видами послуг регіону, що відповідно означає наявність регіональних конкурентних переваг саме у цих видах послуг. Аналіз науково-технічного потенціалу регіону показав, що для регіону характерним є відносно достатній рівень забезпеченості науковим потенціалом у кількісному відношенні та високий його якісний рівень, що виступає як джерело формування регіональних конкурентних переваг вищого порядку.

Виконаний в дисертації аналіз показує, що наявні джерела конкурентних переваг складових внутрішнього потенціалу при забезпеченні їх реалізації дають можливість регіону конкурувати і активізувати свою експортну діяльність на світовому ринку.

На основі дослідження експортної діяльності регіону на світовому ринку встановлено, що рівень використання експортного потенціалу залишається відносно низьким. Питома вага експортної продукції у загальному обсязі виробництва регіону коливається в межах 8-10%.

Аналіз динаміки товарної і географічної структур експорту регіону дає можливість виділити наступні основні особливості і тенденції реалізації експортного потенціалу на світовому ринку: товарна структура експортних поставок обумовлена структурою господарського комплексу регіону; більше половини експорту товарів регіону становлять дві товарні групи – текстиль і текстильні вироби і деревина та вироби з неї, тобто промислові товари, що класифікуються як матеріали; структура експорту послуг і частка послуг регіону є досить низькою у загальному обсязі експорту регіону (2-5%), що не відповідає вимогам сучасної структури міжнародної торгівлі, коли експорт послуг становить 35-50% від загального обсягу експорту окремих країн; рівень товарної концентрації і диверсифікації експорту товарів і послуг не сприяють розвитку регіонального потенціалу експортування, а отже потребують відповідного корегування; рівень географічної концентрації експорту товарів і послуг виступає не зовсім сприятливим фактором розвитку експортного потенціалу, оскільки основна частина експорту припадає лише на дві країни (Німеччину та Італію), що зумовлює нестабільність і залежність економіки регіону від ринків цих країн; змістилась географічна направленість експорту регіону: основними партнерами регіону є країни Західної і Центральної Європи; регіон в основному експортує товари і товарні групи по відношенню до яких зарубіжні ринки мають обмежений потенціал росту, але значний потенціал різного роду обмежень і вимог. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що загалом регіон має відносно розвинену товарну та географічну структури експорту.

Правильне визначення в експортній діяльності регіональних пріоритетів є підґрунтям подальшого збільшення обсягів експорту товарів і послуг, удосконалення його галузевої і географічної структур, а отже впливає на формування і використання експортного потенціалу регіону.

У розділі 3 “ Шляхи розвитку та активізації використання експортного потенціалу регіону” наводиться аргументація щодо галузевих та регіональних пріоритетів розвитку експортного потенціалу, розглядаються основні напрями підвищення експортних можливостей економіки регіону, обґрунтовується необхідність створення і пропонуються основні напрями діяльності регіональної організації сприяння експортній діяльності.

Під час дослідження встановлено, що основними шляхами покращення використання експортного потенціалу регіону є: визначення галузевих та географічних пріоритетів експортування та розробка стратегій географічної присутності регіонального експорту; визначення напрямів та впровадження системи заходів по підвищенню експортних можливостей основних секторів регіональної економіки; створення регіональної організації сприяння експортуванню.

Відповідно експортна діяльність регіону має ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах товарного експорту та експорту послуг. В дисертації визначені й запропоновані галузеві пріоритети та географічна спрямованість розвитку експортного потенціалу регіону. Встановлено, що галузевими пріоритетами розвитку експортного потенціалу регіону мають бути у відповідно обґрунтованих співвідношеннях виробництво текстильного одягу та предметів одягу; продукція харчової промисловості; готова продукція деревообробної промисловості; продукція машинобудування і металообробки; агропродовольча продукція.

Аналіз динаміки та коливань у географічній структурі експорту регіону дав змогу поділити за цим критерієм країни-основних споживачів експортної продукції регіону на чотири основні групи та запропонувати відповідні географічні стратегії експортної присутності регіону (табл. 1).

Встановлено, що у географічному аспекті пріоритетними для експортування регіону повинні стати країни Західної і Центральної Європи, країни СНД і Балтії та країни Азії.

В дисертації доводиться, що реалізація запропонованих і обґрунтованих галузевих пріоритетів і географічних стратегій розвитку експортного потенціалу, дасть регіону надійних партнерів і дозволить забезпечити стабільний ринок збуту своїх експортних товарів.

Таблиця 1.

Регіональні стратегії розвитку експортної присутності області на зарубіжних ринках

Група країн | Країни та регіони, що входять в групу | Частка в експорті Чернівецької області | Темпи зростання (спадання)експорту 1995–1999 | Регіональна стратегія, що пропонується

Стабільного експорту | Країни Центральної Європи (Болгарія, Румунія, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Польща) | 13-17% | 3 – 5% | Стратегія збереження ринків

Експорту, що коливається | Країни Азії (Китай, Туреччина, Японія, Ізраїль, Кіпр), країни Америки (США, Канада) | 2 – 7% | 3 – 4% | Стратегія стабілізації присутності з наступ-ною експансією (регіональною та товарною)

Зростаючого експорту | Західноєвропейські країни | 21 – 65% | 18 – 22% | Стратегія проникнення

Спадаючого експорту | Країни СНД і Балтії | 64 – 11% | 20 – 23% | Стратегія утримання та нове рішення

Центральною проблемою розвитку експортного потенціалу регіону виступає завдання знайти найбільш раціональні і дійові форми, методи та інструменти забезпечення розвитку експортної діяльності регіону у пріоритетних секторах економіки з врахуванням зовнішньоекономічних інтересів держави. Досягти цього можливо завдяки реалізації комплексу заходів по підвищенню експортних можливостей тих галузей економіки регіону, які згідно результатів дослідження, мають утворити основу конкурентноспроможного експортного потенціалу, а саме: легка і харчова промисловість, машинобудування і металообробка, деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, хімічна промисловість, сільське господарство, а також сфера послуг. Основні напрями розвитку експортних можливостей визначених секторів економіки, які досліджені в дисертаційній роботі, полягають у наступному: здійснення продуктових, технологічних, організаційно-управлінських та інфраструктурних інновацій; зміцнення виробничої і науково-технічної бази; створення ринкового середовища; активізація діяльності в сфері стандартизації і сертифікації продукції; залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій; кадрове забезпечення і навчання персоналу; подолання основних експортних перешкод і бар’єрів. Слід зауважити, що перелічені узагальнені напрями удосконалення і активізації виробничої загалом і експортної діяльності зокрема у визначених пріоритетних секторах економіки регіону, повинні мати системний характер і охоплювати всі основні види діяльності. Відповідно ефективність їх буде максимальною при умові одночасного їх застосування у контексті довгострокової стратегії економічного розвитку регіону.

Вихід, завоювання та зміцнення позицій на зарубіжних ринках потребують створення і реалізації системи умов і заходів регіонального сприяння експортній діяльності. В сучасних умовах регіональна влада може лише створювати умови, за яких суб’єктам експортної діяльності буде більш вигідно діяти саме у напрямах, визначених як пріоритети експортування. Мова йде про обґрунтовану в дисертації доцільність створення спеціальної регіональної організації з функціями сприяння розширенню експортування та визначені основні напрями їх діяльності, які полягають у наступному: інформаційне забезпечення експортування; організаційне сприяння експортній діяльності; сприяння підвищенню конкурентоспроможності товарів, послуг, підприємств, галузей, регіону; фінансове сприяння; кадрове забезпечення; забезпечення координації зовнішньоекономічної діяльності між регіональними і загальнодержавними органами влади, між регіональними органами влади і суб’єктами експортної діяльності різних секторів економіки регіону (рис.1).

Рис. 1. Схема структури регіональної організації сприяння експорту.

Встановлено, що така регіональна організація не повинна підміняти собою функції суб’єктів експортної діяльності у визначенні напрямів здійснення експортування, а повинна лише діяти як інструмент вибіркової структурної корекції експорту регіону з врахування загальнонаціональних інтересів.

Таким чином, реалізація стратегії оптимізації та підвищення ефективності товарної та географічної структури експорту регіону має передбачити здійснення комплексу заходів, які повинні стати основою розвитку експортного потенціалу регіону. В цьому контексті пропонуються конкретні напрямки і особливості розвитку експортоспроможного виробництва по секторах економіки регіону та умови ефективності їх впровадження, а також створення організації зі сприяння експортній діяльності, як основи вдосконалення інституціональної інфраструктури експорту регіону.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні шляхів підвищення ефективності використання та розвитку експортного потенціалу території, що має велике значення для соціально-економічного розвитку регіону, для раціонального формування та ефективної реалізації на світовому ринку регіонального потенціалу експортування як складової загальнонаціонального експортного потенціалу.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

Перелік опублікованих праць ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.