Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент







ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

КРАВЧУК Ірина Ігорівна

УДК 631.15:658.5:637(477.42)

МОТИВАЦІЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ
ПІДПРИЄМСТВ АПК

(на матеріалах харчових підприємств Житомирської області)

Спеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент

і маркетинг

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній агроекологічній академії України (м. Житомир).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Микола Поліщук,

завідувач кафедри менеджменту організацій

Державної агроекологічної академії України

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академік УААН

Петро Борщевський,

заступник голови Ради по вивченню продуктивних

сил України НАН України з наукової роботи

доктор економічних наук

Віталій Зіновчук,

головний науковий співробітник

відділу підприємництва

Інституту аграрної економіки УААН

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства

Міністерства освіти України, кафедра аграрного

бізнесу

Захист дисертації відбудеться “16“ жовтня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03127, Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.

Автореферат розісланий “_05__” _вересня_ 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Малік М.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Мотивація, як основна функція менеджменту на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, набуває визначального характеру. Головним вектором менеджменту всіх рівнів підприємницького середовища аграрного сектора економіки є визначення мотиваційних пріоритетів для подальшого удосконалення системи агробізнесу. Процес створення підприємницького середовища в агропромисловій сфері неможливий без адаптивного вибору напрямів мотивації, передбачення ступеня мотиваційних впливів на всіх рівнях менеджменту, які повинні забезпечити підвищення ефективності діяльності підприємницьких структур.

Розвиток мотивації в менеджменті агропромислових підприємств поки що стримується кризовими явищами в аграрній економіці, недостатнім розумінням керівництва її важливості, невмінням визначати мотиваційні пріоритети конкретного підприємства та розглядати мотивацію, як систему факторів, що одночасно впливають на діяльність підприємства. Часто серед керівників підприємств побутує нерозуміння процесів постійної взаємодії мотиваційних факторів внутрішнього середовища підприємства з факторами мотивації зовнішнього середовища. Ефективна мотивація в менеджменті підприємств стримується і деякими ментальними особливостями працівників, відсутністю у них підприємницьких якостей.

Недосконалість державної підтримки розвитку агробізнесу позначається на зниженні мотивації в менеджменті агропромислових підприємств. Мотиваційна функція менеджменту нерозривно пов’язана не тільки з ефективним розвитком агропромислових підприємств, а й з дієвою аграрною політикою, яка спрямована на забезпечення продовольчої безпеки країни шляхом виробництва якісних харчових продуктів. Тому необхідність вирішення важливої народногосподарської проблеми мотивації в менеджменті агропромислових підприємств в період трансформації аграрного сектора й обумовила актуальність обраної теми дисертаційного дослідження і визначила її наукове та практичне значення.

Стан вивчення проблеми. В умовах постприватизаційної реструктуризації аграр-ного сектора економіки, становлення системи агробізнесу, формування підприємницького механізму господарювання, організаційні та економічні елементи мотивації в менеджменті агропромислових підприємств залишаються недостатньо дослідженими і висвітленими в спеціальній літературі. Закордонний досвід розвитку мотивації охоплює її еволюцію від категорії впливу на людину до основної функції менеджменту. Основна увага перших дослідників мотивації зосереджувалася переважно на питаннях впливу на працівника з метою підвищення продуктивності праці і забезпечення найвищої прибутковості підприємства. Серед них найбільший вклад в розвиток теми внесли: А. Сміт, Ф. Тейлор, Г. Гант, Ф. Гілберт і Л. Гілберт, Г. Емерсон. Розвиток економічних відносин, соціалізація суспільства привели до зміни поглядів на мотивацію в менеджменті підприємств. “Людські стосунки ”, “виробничі відносини ”, “концепція ефективного персоналу” – мотиваційні напрями в менеджменті підприємств, які не втратили актуальності до нашого часу, вивчались М. Фоллєт, А. Файолем, Е. Мейо та в даний час вивчаються А. Маслоу, Д. Мак-Грегором, Д. Мак-Клеландом, Ф. Герцбергом та іншими.

Теоретичні й прикладні проблеми розвитку мотивації в менеджменті агропромислових підприємств у період становлення ринкового середовища в Україні – складні та багатогранні і потребують врахування особливостей формування системи агробізнесу, ментальних особливостей працівників, вивчення політичних та економічних впливів. Питанням мотивації в менеджменті підприємств АПК присвячено наукові праці В.Я. Амбросова, О.І. Амоші, В.Г. Андрійчука, Д.П. Богині, В.І. Бойка, П.П. Борщевського, А.О. Бугуцького, М.Х. Вдовиченка, М.П. Вітковського, П.І. Гайдуцького, М.В. Гладія, В.І. Грушка, О.Д. Гудзинського, А.С. Даниленка, М.Я. Дем’яненка,
В.А. Євтушевського, В.С. Дієсперова, А.О. Заінчковського, Й.С. Завадського, В.В. Зіновчука, Ю.С. Коваленка, А.В. Колота, В.І. Криворучка, О.В. Крисального, М.Ф. Кропивка, Ю.О. Лупенка, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, М.К. Орлатого, Г.М. Підлісецького, М.П. Поліщука, Л.В. Романової, П.Т. Саблука, І.Х. Степаненка, М.М. Федорова, Л.М. Худолій, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина, К.І. Якуби та інших.

Проте залишаються недостатньо вивченими питання впливу мотивації на ефективність діяльності підприємств та взаємозв’язку мотиваційних факторів мікро- і макроекономічного рівня. Вищеозначене вимагає нового комплексного підходу до вивчення проблеми і системності в опрацюванні конкретних питань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослід-ження проводились автором протягом 1996-2000 рр. Робота виконувалась у рамках програми науково-дослідних робіт Державної агроекологічної академії України на 1996-2000 роки – “Розробити і обгрунтувати систему економічного стимулювання виробництва екологічно чистої продукції сільського господарства і збереження навколишнього середовища” за завданням: “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади мотивації в менеджменті інтеграційних агроформувань для підвищення ефективності виробництва якісних продуктів харчування”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є опрацювання теоретичних, методологічних, організаційно-економічних та соціальних аспектів розвитку мотивації як провідної функції менеджменту підприємств, обгрунтування напрямів удосконалення системи мотивації в аграрній сфері. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- виявити основні тенденції, закономірності та методичні аспекти розвитку мотивації в менеджменті підприємств АПК з урахуванням особливостей проведення аграрної реформи в Україні;

- дати оцінку впливу зміни відносин власності на мотивацію в менеджменті агропромислових підприємств;

- визначити пріоритети мотивації в менеджменті агропромислових підприємств на сучасному етапі їхнього розвитку;

- вивчити мотиваційні передумови розвитку маркетингу агропромислових підприємств;

- уточнити суть мотиваційного впливу інтеграції на розвиток підприємств аграр-ної сфери;

- обгрунтувати мотиваційний вплив інформації на розвиток підприємницького середовища на мікроекономічному та макроекономічному рівнях;

- виявити аспекти системного впливу мотиваційних факторів у менеджменті агропромислових підприємств;

- розробити концепцію системної мотивації в менеджменті підприємств АПК у взаємозв’язку із зовнішнім середовищем.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є харчові підприємства Житомирської області різних форм власності, інтеграційні агропромислові об’єднання, підприємницькі структури, які займаються виготовленням продуктів харчування.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і практичні питання розвитку мотивації як основної функції в менеджменті підприємств АПК, що обумовлено змістом аграрної реформи.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід до вивчення соціально-економічних явищ, основні положення економічної теорії, орієнтація на радикальну аграрну реформу.

У дисертаційній роботі застосовувалися традиційні методи економічних дослід-жень: історико-економічний аналіз (еволюційні передумови мотивації в менеджменті підприємств); монографічний (вивчення методів мотивації в управлінні підприємствами); соціологічний (анкетування працівників, спеціалістів і керівників харчових підприємств), розрахунково-конструктивний (порівняння ефективності застосування мотиваційних факторів у менеджменті підприємств різних форм власності).

Інформаційною базою дослідження слугували офіційні матеріали Державного комітету статистики Україні, оперативна інформація Міністерства аграрної політики, дані звітів про господарську діяльність агропромислових підприємств, монографічних та соціологічних обстежень, проведених автором на харчових підприємствах Житомирської області. В процесі дослідження були використані емпіричні та аналітичні матеріали про діяльність зарубіжних і вітчизняних харчових підприємств, джерелами яких були наукові публікації та інформація з всесвітньої комп’ютерної мережі “Internet”.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі досліджень дисертантом особисто розроблені теоретичні і практичні положення, спрямовані на підвищення мотивації в менеджменті агропромислових підприємств в умовах ринкового середовища, серед яких найважливішими є:

- визначення пріоритетів мотивації в менеджменті підприємств АПК в період переходу до ринкових відносин, визначення взаємозв’язку основних мотиваційних факторів різного рівня впливу на ефективність розвитку підприємств;

- уточнення поняття мотивації, адекватного його застосуванню у ринковій економічній системі. Вперше визначено взаємозалежність між мотиваційною функцією в менеджменті підприємств і мотиваційними факторами зовнішнього впливу на розвиток підприємств і середовища агробізнесу;

- подальший розвиток підходів менеджменту щодо комплексної мотивації внутрішнього і зовнішнього підприємницького середовища на мікро- і макроекономічному рівні. Встановлено ієрархію мотивів у ланцюгу “зміна форми власності – реструктуризація – інноваційні напрями розвитку“ агропромислових підприємств;

- вперше доведено необхідність системного підходу до мотивації на мікроекономічному і макроекономічному рівні в менеджменті системи агробізнесу. Визначено особливості мотивації в менеджменті персоналу агропромислових підприємств та інформаційного середовища на сучасному етапі розвитку. Доведено, що синергічний ефект від впливу системи мотиваційних факторів найбільш сприятиме ефективному розвитку агропромислових підприємств;

- розроблено пропозиції щодо підвищення мотиваційної активності організаційної структури підприємств, маркетингу та інформації;

- запропоновано системну модель мотивації в менеджменті підприємств з чітко визначеними мотиваторами та векторами їхнього впливу на основні складові внутрішнього середовища останніх.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і пропозиції досліджень автора доведено до рівня методичних і практичних розробок. Розглянуто і прийнято до впровадження пропозиції щодо застосування системної моделі мотивації в менеджменті підприємств агропромислового комплексу (довідка Державного департаменту продовольства №02-07/103 від 25.06.2001 р., довідка Головного управління сільського господарства і продовольства Житомирської обласної державної адміністрації №1096/6 від 04.07.2001 р.). Окремі положення системної моделі мотивації в менеджменті агропромислових підприємств, зокрема необхідність взаємозв’язку завдань підприємства з маркетингом, прийняті в програму розвитку маркетингового менеджменту ВАТ “Житомирський маслозавод” (довідка № 458 від 03.07.2001 р.), в програми розвитку ВАТ “Житомирхліб” (довідка №01/554 від 08.07.2001 р.), ЗАТ “Житомирські ласощі” (довідка №1026 від 05.07.2001 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в теоретико-методологічному обгрунтуванні системного підходу до мотивації в менеджменті підприємств, виявленні мотиваційних пріоритетів на сучасному етапі розвитку підприємств АПК, розробці системної моделі мотивації в менеджменті агропромислових підприємств. Усі результати дисертаційного дослідження отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Про результати дисертаційного дослідження автор доповідав на конференціях, семінарах і зустрічах з керівниками агропромислових підприємств, у тому числі й на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції” (Житомир, ДААУ, 2000 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження були опубліковані в 10 працях, загальним обсягом 11,81 д.а., в т.ч. 5 одноосібних у фахових виданнях та навчаль-ному посібнику “Основи менеджменту” (у співавторстві).

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 163 сторінках комп’ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 157 найменувань, містить 26 таблиць, 10 рисунків, 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В розділі 1 “Мотивація як провідна функція менеджменту” обгрунтовано важливість функції “мотивація” в менеджменті підприємств на всіх етапах розвитку соціально-економічного суспільства. Поняття “мотивація” в своїй еволюції пройшло певні історичні етапи – від політики “батога і пряника” (покарання і винагороди) до “концепції людських ресурсів” (сприйняття працівника як ключової фігури на виробництві, від якої залежать кінцеві результати виробничої діяльності).

Вивчення базових мотиваційних теорій (змістовних і процесуальних) сприяє розумінню співвідношення основних категорій мотивації – потреб і винагород. “Ієрархія потреб Маслоу” доводить послідовність задоволення потреб людиною від нижчого рівня (фізіологічного) до вищого рівня (психологічного). При цьому підкреслюється, що тільки задоволення фізіологічних (первинних) потреб спонукає до подальшого задоволення психологічних (вторинних) потреб (рис. 1). Цей постулат не втрачає актуальності і на сучасному етапі розвитку менеджменту, оскільки базується на психологічних підходах до поняття “мотивація”.

Самовираження

Поваги

Соціальні

Безпеки і захищеності

Фізіологічні

Рис. 1. Піраміда ієрархії потреб Маслоу

В дослідженні висвітлено співвідношення категорій “потреби”, “інтереси”, “мотиви” у їх взаємозв’язку, проаналізовано концепції і підходи теоретиків мотивації в менеджменті. Моделі мотивації В. Врума, Л. Портера та Е. Лоуера пояснюють механізм мотивації працівника на основі взаємозв’язку складових: затрачені зусилля; здіб-ності і характерні особливості працівника; сприйняття отриманих результатів; винагороди. Теорії Ф. Герцберга і Д. Мак-Клеланда доводять, що потреби людини визначають певний тип її поведінки на виробництві. Концепції Е. Мейо і М. Фоллєт наголошують, що головний вплив на трудову активність та збільшення прибутку мають не стільки матеріально-речові, скільки морально-психологічні фактори, чим визнається той факт, що участь працівників у виробництві не тільки технічний процес, підпорядкований отриманню заробітку, а й складне соціально-психологічне явище, яке включає взаємовідносини між собою та з управлінським персоналом.

Дослідженням доведено, що система матеріальних стимулів – могутній засіб трудової мотивації, оскільки пов’язує матеріальну зацікавленість працівників (задоволення первинних потреб) з підвищенням трудової активності. Серед важливих мотивів господарської діяльності виділяється і менталітет працівників. Менталітет нації – велика сила економічного розвитку, вагомий спонукаючий мотив до ефективної праці, – стверд-жував М. Туган-Барановський. Слід вважати, що розуміння і врахування ментальних особливостей працівників сприятимуть підвищенню ефективності мотивації в менеджменті підприємств.

Виділення системності мотивації випливає із системного підходу в менеджменті, в якому розглядається організація (підприємство), як відкрита система, на яку впливають фактори зовнішнього середовища. Цільова функція мотиваційних систем полягає в забезпеченні ситуаційного розвитку мотивації в менеджменті підприємств.

Дослідження проблем формування і розвитку мотивації, як функції менеджменту в агропромисловому виробництві, дали змогу висвітлити основні тенденції і закономірності мотивації на всіх рівнях менеджменту, довести їх нерозривний взаємозв’язок. Рівневий підхід визначається ієрархічним взаємозв’язком мотиваційних факторів, при якому обов’язковість зворотного зв’язку – незаперечна.

В останні роки відбулись певні позитивні зрушення в розвитку агропромислового сектора економіки, які сприяли посиленню мотивації в менеджменті підприємств. Більшість агропромислових підприємств після реорганізації земельних і виробничих відносин адаптувалась до вимог ринкової економіки. До позитиву можна віднести і демонополізацію державної власності на землю і передачу її у колективну власність аграрним підприємствам як суб’єктам господарювання. Створено правові і організаційні умови для функціонування усіх форм власності й господарювання. Аграрні товаровиробники одержали повну свободу у визначенні структури виробництва, реалізації виробленої продукції та придбанні матеріально-технічних ресурсів. З’явились можливості для конкуренції. Приватизовано більшу частину підприємств переробки сільськогосподарської продукції, торгівлі та послуг.

Разом з тим, дослідження також виявили антимотиваційні тенденції в менеджменті агропромислового виробництва. Більшість причин, що зумовили сучасний стан в АПК, знаходяться у макроекономічній сфері: політична та економічна нестабільність у країні, невизначеність шляхів розвитку як національної економіки, так і аграрної сфери, спад мотивації інвестиційної активності в аграрному секторі, скорочення власних інвестицій агропромислових підприємств внаслідок різкого погіршання їх фінансового стану тощо.

Особливо гальмує позитивну мотивацію в менеджменті агропромислових підприємств недосконала система матеріального стимулювання. При цьому оплата праці в аграрній сфері значно нижча, ніж в інших галузях економіки (в 10 разів нижча, ніж у паливно-енергетичному комплексі) і несвоєчасно виплачується.

Організацію проведення реформ, керівництво інституціями і підприємствами (дієвість функції “мотивація”) забезпечують організаційно-управлінські кадри. Проте психологічна переорієнтація більшості керівників і спеціалістів різних рівнів не встигає за змінами на виробництві. Тому найважливішим аспектом розвитку ринкових перетворень є ефективність мотивації організаційно-кадрової і управлінської діяльності. Тільки людина, керівник, застосовуючи ефективні методи менеджменту, може привести в дію мотиваційні механізми ринкових перетворень, змінити на краще “правила гри”, пристосуватись до умов зовнішнього середовища, які швидко змінюються.

Ринкове середовище характеризується постійними змінами і вимагає від суб’єктів господарювання нових підходів і орієнтирів у діяльності. Сукупність неординар-них підходів до вирішення проблем діяльності суб’єктів господарювання характеризуються як підприємництво. Необхідність мотивації підприємницької активності – значна передумова ефективного розвитку агропромислових підприємств.

Підприємництво – це грамотність, компетентність, природні якості особистості, які дозволяють приймати блискавичні рішення, налагоджувати особисті контакти, управляти людьми, йти на компроміс, що й вимагає сьогодні ефективний менеджмент. Для ефективного розвитку постприватизаційного середовища в АПК доцільно підвищувати ефективність мотивації всього ланцюга –“підприємництво – підприємець – підприємницька діяльність – підприємницьке середовище” на всіх рівнях менеджменту.

Мотивація в менеджменті підприємницької діяльностї – система комплексного впливу на підприємця-керівника, підприємницьке середовище, сферу підприємництва, основним з кінцевих продуктів якої є потенціал (сировинні, фінансові і людські ресурси, інформація, вироблена продукція і надані послуги, набір правил соціальної поведінки), який забезпечує досягнення цілей підприємницької структури в майбутньому.

В розділі 2 “Сучасний стан управління харчовими підприємствами та оцінка впливу на них мотиваційних факторів” розглянуто мотиваційні пріоритети розвитку харчових підприємств і встановлено залежність між підвищенням ефективності діяльності підприємств і ефективною мотивацію в менеджменті. Вплив власності як мотиваційного фактору у системі соціально-економічних відносин – найвагоміший важіль для подолання відчуження працівників від праці, а степінь цього впливу розкривається у результатах діяльності підприємств.

Процес роздержавлення і приватизації на харчових підприємствах Житомирської області майже завершено. Мотиваційний вплив інституційних змін та їх ефективність відбились у результатах господарської діяльності підприємств різних форм власності, створили певне мотиваційне середовище. Домінуючою формою власності стала колективна, яка склала за кількістю підприємств 92,4%, за чисельністю промислово-виробничого персоналу – 91,2%. (табл. 1). Підприємствами цієї форми власності було вироблено 93,5% загального обсягу продукції харчової промисловості області .

Т а б л и ц я 1.

Інституційна структура харчової промисловості Житомирської області у 2000 р.

(підприємства, які знаходяться на самостійному балансі)

Форми власності | Кількість підприємств | Середньоспискова чисельність пром.-виробн. персоналу | Обсяг продукції у діючих оптових цінах (в розр. на 1 прац.) | Середньорічна вартість промисл.-виробн. основних фондів (в розр. на 1 прац.)

одиниць | % | чол. | % | тис. грн. | тис. грн. | Харчова промисловість | 117 | 100 | 17264 | 100 | 16,0 | 29,7 | Колективна власність | 108 | 92,4 | 15744 | 91,2 | 16,4 | 29,4 | Колективне підприємство | 36 | 30,7 | 2584 | 14,9 | 8,6 | 18,2 | Орендне підпр-во | 2 | 1,7 | 255 | 1,5 | 13,2 | 9,6 | Акціонерне товариство відкритого типу | 59 | 50,5 | 11399 | 66,0 | 17,3 | 33,8 | Акціонерне товариство закритого типу | 2 | 1,7 | 922 | 5,3 | 33,3 | 9,7 | Товариство з обмеженою відповідальністю | 1 | 0,9 | 153 | 0,9 | 9,7 | 39,6 | Дочірнє підприємство | 5 | 4,3 | 292 | 1,7 | 9,25 | 36,8 | Інші підпр-ва колектив. власності | 3 | 2,6 | 139 | 0,9 | 9,2 | 13,5 | Державна власність | 9 | 7,6 | 1520 | 8,8 | 11,8 | 33,3 | Державне підприємство | 7 | 5,9 | 1374 | 7,9 | 12,4 | 31,8 | Державне комунальне підприємство | 2 | 1,7 | 146 | 0,9 | 5,9 | 46,5 |

Мотивація застосування тих чи інших форм приватизації залежить від рівня розвитку підприємства, ефективності його функціонування, стану матеріально-технічної бази та соціальної інфраструктури, психологічного клімату в колективі, наявності потенційних суттєвих власників, співвідношення сили формальних і неформальних лідерів.

У харчовій промисловості Житомирської області сформувався досить масштаб-ний акціонерний сектор. Харчові підприємства з акціонерною формою власності мають вагомий вплив на забезпечення області, міст і районів продовольчими товарами. Найбільшу частку обсягу продукції в обласному виробництві мають ВАТ “Житомирський маслозавод” (5,3%), ЗАТ “Житомирські ласощі” (4,6%), ЗАТ “Бер-дичів-холод” (1,7%), ВАТ “Житомирхліб” (1,7%).

Разом із розвитком акціонерних товариств у харчовій промисловості Житомирської області зростає кількість дочірніх підприємств, найбільша частка яких зосеред-жена в маслосироробній і молочній підгалузях. Мотивацією розвитку дочірніх підприємств є їхня участь в акціонуванні і виробничих програмах материнських підприємств разом із збереженням юридичної самостійності.

В удосконаленні системи соціально-виробничих відносин особливого значення набуває підвищення ефективності мотивації персоналу в менеджменті підприємств. Мотивація власністю – основна передумова підвищення заінтересованості працівників у результатах своєї діяльності, участі у формуванні власності. Аналіз відповідей 1640 респондентів – працівників 14 реформованих харчових підприємств Житомирської області, свідчить про позитивне ставлення персоналу до зміни форми власності підприємств. Позитивні очікування працівників від зміни форми власності підприємств зводяться до: підвищення заробітної плати (79,7%), забезпечення соціальних гарантій (54%), можливості підвищити професійну майстерність (35,5%). Отримання дивідендів, як особистий мотиваційний пріоритет, визначила найменша кількість респондентів (33%), що свідчить про невпевненість працівників у такій формі отримання прибутків. Є підстави вважати, що поки персонал підприємств не відчуватиме особистої зацікавленості в отриманні дивідендів, мотиваційний ефект від володіння акціями (носіями дивідендів) залишиться низький.

Після зміни форм власності в діяльності підприємств необхідно проводити й організаційно-економічні зміни, адаптацію до нових умов господарювання. Реструктуризація – структурна перебудова з метою забезпечення ефективного розподілу і використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, фінансових, трудових, технології), яка полягає у створенні комплексу бізнес-одиниць на основі розподілу, об’єднання, ліквідації (передання) діючих і організації нових структурних підрозділів, приєднання до підприємства інших підприємств, придбання визначальної част-ки у статутному капіталі або акцій сторонніх організацій.

Проведені дослідження виявили високу мотивацію в менеджменті харчових підприємств, що стосується удосконалення (зміни) організаційно-управлінської структури (ОУС). Гнучкість і мобільність ОУС – основні умови адаптації процесу управління до нових форм господарювання, що дозволяє уникнути подвійного підпорядкування і підвищити ефективність комунікацій. Особливістю ОУС реструктуризованих харчових підприємств виступає об’єднання бухгалтерської і економічної служб, створення маркетингових підрозділів і структур з контролю якості (рис. 2).

Удосконалена організаційно-управлінська структура відрізняється оптимальним взаємозв’язком шляхів передачі лінійних і функціональних повноважень у міжрівневих комунікаціях.

У роботі проаналізовано мотиви виникнення інтеграційних об’єднань виробників сільськогосподарської продукції і харчових переробних підприємств. Високий мотиваційний ефект зовнішньої реструктуризації забезпечується шляхом створення конгломератної організаційної структури інтеграційних об’єднань, яка набуває форми, що найкраще вирішує конкретну ситуацію.

Аналіз розвитку харчових підприємств Житомирської області проведено у ракурсі пошуку нових технологій ефективної мотивації в менеджменті. Групування харчових підприємств за ознаками

лінійні зв’язки

функціональні зв’язки

Рис. 2. Типова схема організаційно-управлінської структури харчового підприємства
після реструктуризації

підпорядкування і форми власності дало підстави виділити варіанти напрямів розвитку підгалузей харчової промисловості з урахуванням особливостей зовнішнього середовища. Вагома частина у виробництві продуктів харчування належить харчовим підприємствам, які знаходяться на самостійному балансі (табл. 2).

Т а б л и ц я 2.

Основні показники діяльності підприємств харчової промисловості у 2000 році

Групи підприємств | Кількість підприємств | Середньоспискова чисельність працівників, чол. | Обсяг продукції у діючих оптових цінах підприємств, тис. грн. | Вироблено продукції на одного штат-ного працівника, грн. | Промислово-виробничі основні фон-ди, тис. грн. | шт. | % | чол. | % | тис. грн. | % | грн. | % | тис. грн. | %

Всі підприємства харчової промисловості | 545 | 100 | 18715 | 100 | 315792 | 100 | 16874 | 100 | 547891 | 100 | у т.ч.: | Промисловість с.-г. підприємств | 322 | 59,1 | 604 | 3,2 | 21170 | 6,7 | 35050 | у 2 р. більше | 23615 | 4,3 | Підприємства на самостійному балансі | 117 | 21,5 | 17264 | 92,3 | 27619 | 87,7 | 16040 | 95,0 | 517848 | 94,5 | Підсобні підприємства | 46 | 8,5 | 261 | 1,4 | 3153 | 1,0 | 12080 | 71,6 | 6428 | 1,2 | Малі підприємства | 60 | 10,9 | 586 | 3,1 | 14558 | 4,6 | 24843 | у 1,5 р.більш | дані відсутні |

Проведений аналіз результатів діяльності харчових підприємств дозволив виділити галузеві пріоритети розвитку харчової промисловості, враховуючи особливості їхньої діяльності: маслосироробну і молочну, м’ясну, кондитерську, цукрову, спиртову, хлібобулочну підгалузі.

В умовах переходу до ринкової економіки особливого значення в менеджменті підприємств набуває мотивація маркетингової діяльності. Структура системи агромаркетингу має слугувати цілям реалізації продукції. Сьогодні відділи маркетин-гу діють на більшості харчових підприємств Житомирської області. Основний напрям діяльності цих відділів – стимулювання збуту продукції. У сфері збуту визначаються кінцеві результати всіх зусиль підприємства, спрямованих на розвиток виробництва та отримання максимальних прибутків. Таку думку підтверджують респонденти – керівники харчових підприємств різних рівнів, які доводять значимість збутової діяльності і встановлюють мотиваційні пріоритети ув’язки виробництва і збуту продукції в єдиний ланцюг (постійна завантаженість потужностей підприємства, підвищення ефективності виробництва, можливість залучення інвестицій, підвищення якості продукції, оновлення асортименту продукції).

В дослідженні висвітлено досвід окремих харчових підприємств, в менеджменті яких виявлено мотиваційні пріоритети щодо підвищення ефективності маркетингу. При вивченні питань, пов’язаних із розробкою маркетингової стратегії, слід проводити аналіз кон’юнктури ринку продовольства, але, як вказують дослідження, тільки незначна кількість маркетологів харчових підприємств аналізує місткість ринку (ВАТ “Житомирський маслозавод”, ЗАТ “Житомирські ласощі”, ВАТ “Житомирхліб”). Основна причина такого становища – відсутність потрібної інформації.

У розділі 3 “Основні напрями посилення мотивації в менеджменті харчових підприємств” проведено аналіз пріоритетів мотивації в менеджменті підприємств у взаємозв’язку із мотиваційними факторами зовнішнього середовища і викладено концепцію системної мотивації в менеджменті підприємств АПК.

Соціальний аспект на підприємстві займає центральне місце, бо саме в індивідуально-психологічних особливостях кожного працівника закладено безмежний енергетичний потенціал, спроможний активізувати діяльність у різних виробничих і невиробничих сферах. Механізм мотивації праці в менеджменті підприємств повинен забезпечувати, з одного боку, можливість задоволення за рахунок справедливої винагороди різноманітних потреб працівника, а з другого – одержання очікуваних результатів праці, успішного досягнення цілей організації.

Дослідження взаємозв’язку виробничих стосунків і виробничих відносин на підприємствах АПК дозволяє зрозуміти механізм їхнього впливу на ефективність діяль-ності підприємства. Якщо виробничі відносини у сукупності з іншими факторами – основа виробництва, то виробничі стосунки – психологічна реакція працівників, “відповідь” на мотиваційні фактори менеджменту підприємства.

Основним пріоритетом мотивації персоналу в менеджменті харчових підприємств виступає матеріальне стимулювання. Матеріальну мотивацію трудової діяль-ності слід розглядати як похідну від комплексної низки макро- і мікроекономічних чинників: рівня заробітної плати; наявності прямої залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці; диференціації заробітної плати на підприємстві й суспільстві; структури особистого доходу; матеріального забезпечення наявних грошових доходів.

Нині на реформованих підприємствах АПК переважно застосовуються традиційні форми оплати праці: відрядна, погодинна, системи яких не зовсім достатньо стимулюють трудову активність. Сьогодні важливо, щоб у кожному окремому випадку оплата праці, прийнята в колективі, відповідала конкретним умовам господарювання, формам власності на майно і землю та сприяла подальшому розвитку виробництва. Діяльність працівників нових професій (брокерів, ділерів, маркетологів, рекламознавців) значною мірою визначає розмір прибутку підприємства, товарообіг та обсяги виробництва продукції, забезпеченість ресурсами, збут продукції. Традиційні системи оплати праці цих категорій працівників недостатньо стимулюють їхню трудову активність, тому необхідно шукати нові підходи матеріальної мотивації в менеджменті підприємств.

Розмір заробітної плати кожного працівника повинен відповідати тому економічному ефекту, який підприємство досягає за його допомогою. Можна пропонувати й такі підходи до оплати праці, як комерційні винагороди, виплата бонусів, підвищення дистриб’ютерам відсотків від продажу, але головне – забезпечити виконання основних функцій заробітної плати – відтворювальної і стимулюючої.

Прийняття управлінських рішень за невизначеності умов господарювання, загрози природних, виробничих, заготівельно-збутових, фінансових ризиків потребує інформаційного забезпечення. Дослідження вказали на низьку інформаційну забезпеченість менеджменту харчових підприємств. Основні причини такого становища – нерозвиненість мережі інформаційного забезпечення АПК на державному рівні. Аналіз думок респондентів – керівників різного рівня харчових підприємств, вказує на відсутність сталого інформаційного забезпечення. Інформація часто не відповідає вимогам підприємницької діяльності, а керівники малих підприємств наголошують на неможливості її отримання. На сучасному етапі розвитку середовища агробізнесу ринкова та науково-технічна інформація в АПК перетворюється на інноваційний продукт. Тому необхідно поряд із розвитком державних інформаційних систем створювати інформаційний ринок.

Для виробництва якісної, конкурентоспроможної продукції необхідні організаційно-структурні, технологічні, економічні, інноваційно-інвестиційні та інші передумови, що забезпечуються ефективною мотивацією в менеджменті аграрних підприємств. Сукупність вищенаведених передумов сприятиме забезпеченню замкненості циклу відтворення в підприємницькому середовищі агробізнесу і дасть підстави вважати мотивацію в менеджменті аграрних підприємств системою. Системний підхід щодо мотивації в менеджменті підприємств окреслює концептуальні напрями їхнього розвитку, а виділені в дослідженні мотиваційні пріоритети в менеджменті харчових підприємств (удосконалення організаційно-управлінської структури, матеріальної мотивації, системи маркетингу, виробничих стосунків) виступають основою підвищення ефективності діяльності підприємств.

За основу запропонованої системної моделі мотивації в менеджменті підприємств АПК взято постулат теоретичного менеджменту про те, що кожна організація (підприємство, фірма, некомерційна структура) є системою з однаковими ситуаційними складовими внутрішньої будови (завдання, структура, люди, капітал, технології). В залежності від напрямів і видів діяльності визначаються мотиватори, які одночасно впливають на діяльність підприємства і взаємозалежать один від одного. Взаємозалежність внутрішніх і зовнішніх мотиваторів у поєднанні з рівнями впливу визначають системну мотивацію підприємства. В роботі досліджено взаємозв’язок пріоритетних мотиваційних факторів різних рівнів і запропоновано найоптимальнішу для стратегічного розвитку підприємств АПК системну модель мотивації в менеджменті підприємств (рис. 3).

Основні принципи цієї моделі полягають у наступному: на підприємство (складові його внутрішньої будови) впливають мотиваційні фактори зовнішнього середовища різних рівнів. Кожна внутрішня складова підприємства приймає вплив конкретного мотиватора (або групи мотиваторів). Разом з тим, всі складові внутрішнього і зовнішнього середовища знаходяться у постійній взаємодії. Об’єднати напрями впливів у найоптимальнішу систему з метою підвищення ефективності діяльності підприємства – головне завдання мотиваційної функції в менеджменті підприємств АПК.

Рис. 3. Системна модель мотивації в менеджменті підприємств АПК

На структуру (внутрішню складову) підприємств АПК на сучасному етапі розвитку аграрної економіки впливають: роздержавлення і приватизація, реструктуризаційні процеси, зміна напрямів керівництва в менеджменті. На людей (працівників підприємств) також впливає система факторів внутрішнього і зовнішнього середовища (в основному деструктивних), що вимагає ефективної мотивації в менеджменті підприємств. Внутрішні складові – капітал і технології – тісно пов’язані між собою. В процесі дослід-ження встановлено, що без інноваційних технологій – неможливий розвиток жодного підприємства. В свою чергу, технологічні інновації вимагають інвестицій. Тому мотивація інвестиційної діяльності – важливий напрям у менеджменті підприємств АПК, який повинен забезпечуватись законодавчо на державному і регіональному рівнях і який мусить бути адаптованим до умов конкретного підприємства. Застосування технологічних ноу-хау надасть можливість забезпечити високу прибутковість підприєм-ства, що, в свою чергу, сприятиме ефективній мотивації персоналу.

За допомогою внутрішньої складової підприємства – “завдання” – обираються напрями мотивації в менеджменті підприємств у взаємозв’язку із факторами зовнішнього середовища. Завдання формуються у зовнішньому середовищі, а прибутковість підприємства забезпечується постійним відтворювальним циклом виробництва, на який впливають постійний попит на продукт, актуальність продукту на ринку. Тому мотивація маркетингу в менеджменті – важливий стратегічний орієнтир підприємств АПК, який нерозривно пов’язаний із інноваційними інвестиціями, мотивацією персоналу, реструктуризацією тощо.

Системна модель мотивації в менеджменті підприємств АПК – універсальна. Гнучкість і адаптивність моделі розкривається в запропонованих в роботі стратегічних напрямах розвитку харчових підприємств Житомирської області з урахуванням пріоритетів мотивації в менеджменті конкретних підприємств.

ВИСНОВКИ

1. Мотивація в менеджменті підприємств на сучасному етапі формування підприємницького середовища в агропромисловій сфері набуває особливого значення. Цьому сприяє перехід національної економіки України на ринкові умови функціонування, розвиток бізнесової сфери і правових підойм нової формації. Однак методів визначення пріоритетних мотивів у забезпеченні високої ефективності функціонування підприємств поки що недостатньо. В зародковому стані знаходиться і застосування функцій ефективного менеджменту на підприємствах. Ефек-тивна мотивація в менеджменті підприємств АПК – необхідна передумова здійснення аграрної реформи і вирішення основного стратегічного завдання: забезпечення населення України якісними харчовими продуктами.

2. Роздержавлення і приватизація стали важливими підоймами ефективної мотивації в менеджменті підприємств. На етапі постприватизаційної реструктуризації визначились пріоритети мотивації в менеджменті підприємств АПК, які забезпечують ефективний розвиток агропромислових підприємств і об’єднань: зміна (удосконалення) організаційно-управлінської структури відповідно до нових умов господарювання, створення (удосконалення) інтеграційних структур у ланцюгу “виробництво сільськогосподарської продукції – переробка – реалізація готових до споживання продуктів”, ефективні матеріальна і соціальна мотивації персоналу.

3. Дослідження динаміки розвитку харчових підприємств дало змогу окреслити мотиваційні підойми підвищення ефективності діяльності підгалузей харчової промисловості Житомирської області з виділенням пріоритетів галузевої спеціалізації (м’ясо-молочна підгалузь). Вивчено досвід адаптивного менеджменту харчових підприємств і ситуаційне застосування функції “мотивація”. Виділено мотиваційні пріоритети в менеджменті підприємств АПК: реструктуризація діяльності, ефективні матеріальна і соціальна мотивації персоналу, які повинні забезпечуватись інноваційними інвестиціями.

4. Сучасні умови розвитку підприємницького середовища вимагають гнучкої бізнесової активності менеджменту всіх рівнів. Вивчення досвіду мотивації маркетингової діяльності досліджуваних підприємств дало можливість структуризувати процес еволюції маркетингу і пропонувати етапність його впровадження на агропромислових підприємствах у залежності від їхнього рівня розвитку і напрямів діяльності.

Серед пріоритетів мотивації маркетингу на сучасному етапі розвитку підприємств АПК виділяється ефективна збутова діяльність, яка забезпечується, з одного боку, ефективними маркетинговими методами, а з іншого, – підвищенням якості продук-ції і зниженням ціни. В сучасних кризових умовах стану аграрної економіки керівництво підприємств АПК повинно шукати можливості мотивації забезпечення вищеозначених пріоритетів. На харчових підприємствах практикується впровадження спільних програм підвищення якості продукції з науково-дослідними установами, розробляється стратегія позитивної сертифікації, впроваджуються технологічні ноу-хау, вивчаються можливості диверсифікації виробництва, проводиться аналіз ринкових ситуацій тощо. Однак без державного регулювання, законодавчої забезпеченості розвиток маркетингу на підприємствах АПК – неможливий, адже система агробізнесу пов’язує всі фактори мікро- і макроекономічного рівня.

5. В Україні в останні роки спостерігається стрімкий розвиток підприємницької діяльності. Необхідність розуміння того, що підприємництво, підприємницька активність є важливими підоймами ефективної мотивації в менеджменті підприємств – незаперечна. Для ефективної мотивації розвитку підприємницького середовища агропромислової сфери недостатньо лише знань методів і механізмів менеджменту. Володіння ринковою інформацією – вагомий фактор складання стратегічних планів, прогнозів, завдань. У процесі дослідження було виявлено негативні тенденції в забезпеченні інформаційного простору агробізнесу. Наголошується, що на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в АПК інформація – важливий інноваційний продукт. Пропонується створення інформаційного ринку, консалтингових структур, які б змогли забезпечити інформаційний попит конкретних підприємств.

6. Серед пріоритетів мотивації в менеджменті підприємств АПК вагоме місце займає мотивація персоналу. Доведено, що мотивація виробничих відносин і виробничих стосунків є нерозривною системою, адже виробничі стосунки працівників – відповідь на мотивацію виробничих відносин. Проблеми розбалансованості в оплаті праці призвели до втрати її основних функцій – відтворювальної і стимулюючої. Нові види оплати праці (комісійну, бонусну, ділерських знижок) пропонується застосовувати на реструктуризованих підприємствах АПК, з урахуванням особливостей діяльності конкретних підприємств. Головним мотивом отримання заробітної плати повинна стати частка участі працівника у прибутку підприємства. В менеджменті підприємств необхідно шукати можливості підвищення матеріальної мотивації персоналу.

7. Мотивація в менеджменті підприємств АПК пов’язана із мотиваційними (антимотиваційними) факторами зовнішнього середовища: політикою держави, правовим забезпеченням, інвестиційною і конкурентною політикою, особливостями попиту на продукт і т.д. Оптимізація зв’язку внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, яка забезпечить мотивацію ефективного розвитку – завдання менеджменту підприємств АПК.

8. Теорія менеджменту доводить, що всі підприємства, незалежно від напрямів діяль-ності, мають однакові складові внутрішньої будови: завдання, структуру, капітал, працівників, технології. Кожна внутрішня складова пов’язана із зовнішніми факторами впливу. Для агропромислових підприємств у ланцюгу “виробництво сировини – переробка – збут готової продукції” на сучасному етапі розвитку характерні означені зв’язки внутрішнього і зовнішнього середовища: структура – реструктуризація, інтеграція; люди (працівники) – ефективні матеріальна і соціальна мотивації; капітал, технології – інвестування технологічних інновацій; зав-дання – становлення маркетингового менеджменту і забезпечення зворотного зв’язку між місією підприємств і вихідним продуктом.

9. Мотивацію в менеджменті підприємств АПК доцільно розглядати як систему. Системний вплив мотивації забезпечує ефект синергії, який сприяє підвищенню ефективності розвитку підприємств. Запропонована системна модель мотивації в менеджменті підприємств АПК дозволяє подальше планування розвитку регіональних продуктових підкомплексів на стратегічну перспективу з урахуванням особливостей розвитку підприємств АПК.

10. Реалізацію мотиваційної функції в менеджменті підприємств АПК забезпечують люди, керівники різних рівнів. Розуміння керівниками необхідності системної мотивації всіх напрямів діяльності підприємства – одна з вагомих передумов підвищення ефективності і прибутковості агропромислових підприємств і об’єднань.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кравчук І.І. Фактори матеріальної мотивації як необхідна передумова економічного зростання // Фінанси України. – 2000. № 5. – С. 56-59 (0,3 д.а.)

2. Кравчук І.І. Напрями розвитку харчової промисловості на Житомирщині / Економіка АПК. – 2000. № 5. – С. 30-33 (0,36 д.а.).

3. Кравчук І.І. Маркетинг на регіональному ринку харчових продуктів / Економіка України – 2000. № 10 – С. 84-87 (0,3 д.а.).

4. Кравчук І.І. Регіональні аспекти інтеграції агропромислового виробництва / Економіка АПК. – 2000. № 10. – С. 45-47 (0,4 д.а.).

5. Кравчук І.І. Напрями підвищення екологічності продукції / Вісник Державної агроекологічної академії України. –


Сторінки: 1 2