Київський державний лінгвістичний університет

Беднаж Марія Андріївна

УДК 801.314.2:[808.4+808.3]

Польсько-українська міжмовна

омонімія

10.02.17. — порівняльно-історичне і типологічне

мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі загального та українського мовознавства Київського державного лінгвістичного університету, Міністерство освіти України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

КОЧЕРГАН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ,

Київський державний лінгвістичний університет,

завідувач кафедри загального

та українського мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

СТОЯНОВ ІВАН АНДРІЙОВИЧ,

Київський інститут "Слов'янський університет",

декан факультету міжнародних відносин

і слов'янознавства,

завідувач кафедри слов'янознавства;

кандидат філологічних наук, доцент

ЧЕРНИШ ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

доцент кафедри слов'янської філології.

Провідна установа — Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, відділ загальнославістичної проблематики і східнослов'янських мов, місто Київ.

Захист відбудеться "23" березня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук при Київському державному лінгвістичному університеті (252650 МСП, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 73)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету

Автореферат розіслано "21" лютого 2000 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.А.Калита

Загальна характеристика роботи

Синхронно-зіставний аналіз лексичного складу української та польської мов — важливий напрямок сучасної лінгвістики. Він з'ясовує особливості взаємодії лексико-семантичних корелятів у споріднених мовах, виявляє ступінь близькості мов у різні періоди їх функціонування, експлікує процеси й типи семантичної трансформації лексичних когнатів. У цьому плані на особливу увагу заслуговує явище міжмовної омонімії, що виникає у діалінгвальній ситуації внаслідок близькості форми та змісту слів і зумовлює значну кількість сигніфікативно нееквівалентних пар номінативних одиниць — від яскраво виражених денотативних розбіжностей до прихованих семантико-функціональних, асоціативно-дериваційних зв'язків семем на рівні вторинної номінації.

Наукове опрацювання проблеми міжмовної омонімії лексичних одиниць у споріднених і неспоріднених мовах має свою історію та певні перспективи вивчення. Сучасні дослідження засвідчують два підходи до міжмовної омонімії — перекладознавчий, пов'язаний з омонімією реалій при перекладі з однієї мови на іншу (Й.Влчек, С.Влахов, С.Флорін, І.Козелевський, О.О.Реформатський та ін.) та контрастивний, в основі якого — зіставлення лексичних корелятів у двох мовах, як споріднених, так і генетично віддалених, а також виявлення наслідків контактування мов, лексичних запозичень (В.В.Акуленко, Л.В.Бублейник, М.П.Кочерган, В.М.Манакін, А.Є.Супрун та ін.). Незважаючи на те, що теорію міжмовної омонімії у слов'янських мовах, причини та джерела виникнення цього явища, принципи класифікації у плані як форми, так і змісту розвивали Р.О.Будагов, К.М.Готліб, В.Л.Муравйов, Ю.П.Гольцекер, О.Л.Паламарчук, проте лінгвістичний статус міжмовної омонімії залишається не чітким, не визначено зміст термінологічних понять та критерії розмежування суміжних категорій. Міжмовні омоніми потребують різнопланового вивчення і структурування з урахуванням семасіологічного та ономасіологічного аспектів зіставлення, системно-структурної характеристики цих одиниць, визначення місця слова в лексико-семантичній системі конкретної мови.

Такий підхід пов'язаний з реконструкцією національно-мовної картини світу, що відображає особливості матеріальної та духовної культури, звичаїв, побуту та інші ідіоетнічні риси носіїв української та польської мов.

Названі вище проблеми ще недостатньо опрацьовані в сучасній славістиці, що й зумовлює актуальність дослідження.

Об'єкт дослідження — міжмовні омоніми в українській та польській мовах з погляду їх форми і змісту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов'язаний з науковими темами "Проблеми зіставної семантики" та "Типологічні дослідження слов'янських мов і формування комунікативної компетенції", що розробляються на кафедрах Київського державного лінгвістичного університету. Тема затверджена в Раді з координації досліджень в Україні при Інституті мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України.

Метою дослідження є виявлення закономірностей функціонування польсько-українських міжмовних омонімів на синхронному й почасти діахронічному зрізах: словотвірний, етимологічний та лексико-семантичний аналіз лінгвальних одиниць та представлення типів міжмовної омонімії на рівні первинної і вторинної номінації. Окреслені об'єкт та мета передбачають розв'язання таких завдань:

·

·

·

·

·

Для розв'язання поставлених завдань використовуються такі основні методи: описовий, зіставний та компонентного аналізу.

Наукова новизна реферованого дослідження полягає в тому, що вперше запропоновано комплексний аналіз польсько-української міжмовної омонімії з погляду плану вираження і плану змісту одиниць у генетичному та функціональному аспектах, встановлено структурно-семантичні ознаки номінативних одиниць і способи їх номінації; розкрито механізм взаємодії досліджуваних лексичних корелятів. У роботі вперше застосовується поняття міжмовного парадигматично-таксономічного оморяду, в основі якого лежить різнопланова диференціація лексем як за формою, так і за змістом.

Рамки дослідження обмежено лексико-граматичною категорією іменників та прикметників з огляду на більшу репрезентативність, конкретність цих слів в обох мовах.

Дієслівна міжмовна омонімія розглядалась тільки у зв'язку із зіставленням семантичних структур віддієслівних іменників.

Матеріал для дослідження дібрано з двомовних перекладних та тлумачних словників української та польської мов. Залучалися також етимологічні, історичні, діалектні та інші спеціальні словники, зокрема, Словник іншомовних слів (К., 1985), Sіownik wyrazуw obcych (Warszawa, 1971), Sіownik jкzyka A.Mickiewicza (Wrocіaw, 1962 – 1980), Словник мови творів Т.Шевченка (К, 1970 – 1980), Sіownik jкzyka polskiego (Warszawa, 1978 – 1992).

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що здійснене в ній дослідження польсько-української міжмовної омонімії становить певний внесок в теорію семасіології, ономасіології і міжмовних контактів, а також в методику зіставного вивчення лексичної семантики.

Практична цінність дослідження полягає у використанні результатів аналізу польсько-українських омонімів для створення низки конкретних методичних рекомендацій щодо нормативного вживання цих слів у двох мовах, що сприятиме підвищенню мовленнєвої культури носіїв української та польської мов. Матеріали дослідження можуть бути корисними в лексикографічній практиці, зокрема, для укладання українсько-польського словника, в роботі спецсемінарів із порівняльної типології у вузах України та Польщі.

Апробація дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були висвітлені в доповідях на Міжнародній науковій конференції "Язык и культура" (Київ, 1998), на Міжнародній науковій конференції "Проблеми зіставної семантики" (Київ, 1999), на Всеукраїнській науковій конференції "Нові підходи до філології у вищій школі" (Запоріжжя, 1998), на засіданнях наукового семінару "Konfrontacja jezykуw sіowiaсskich na poziomie leksyki, sіowotwуrstwa i skіadni" (Uniwersytet Sl№ski, Sosnowiec, 1999) та на міжнародних конференціях "Wyraz i zdanie w jezykach sіowiaсskich" (Wrocіaw,1998), "Sіowo. Tekst. Сzas" (Szсzecin, 1999).

З теми дисертаційного дослідження є 5 публікацій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків у вигляді двомовного українсько-польського та польсько-українського покажчика міжмовних омонімів, що налічує 240 одиниць.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, його актуальність та наукова новизна, практичне значення роботи, її мета і завдання.

У першому розділі "Лінгвістичний статус, джерела виникнення та принципи класифікації міжмовних омонімів у споріднених мовах" представлено аналіз теоретичних джерел із проблеми міжмовної омонімії у споріднених і неспоріднених мовах, з'ясовано критерії та принципи виділення міжмовних омонімічних одиниць на синхронному та діахронічному зрізах, з'ясовано джерела їх появи.

Огляд теоретичних джерел із проблеми міжмовної омонімії в сучасному мовознавстві засвідчує, що існують значні розходження в поглядах науковців — від визнання до повного заперечення цієї лексичної категорії. Неоднаковий зміст вкладається і в саме поняття міжмовної омонімії.

Згідно з найпоширенішою у східнослов'янському мовознавстві традицією (праці М.П.Кочергана, Н.В.Заславської, А.Є.Супруна, І.С.Ровдо, П.П.Шуби) міжмовними омонімами вважаються одиниці, що повністю збігаються або є подібними за формою вираження, але мають відмінні сигніфікати і розглядаються на перетині синхронного та діахронічного зрізів.

В окремих дослідженнях міжмовна омонімія кваліфікується як "паралексія" (А.Є.Михневич), "фальшиві друзі перекладача" (Р.О.Будагов, Г.О.Гальперін), "фальшиві споріднені слова" (Р.Ладо), "міжмовні аналогізми" (К.М.Готліб) тощо.

У реферованому дослідженні прийнято широке розуміння (А.Є.Михневич, М.П.Кочерган) міжмовної омонімії, за яким до цієї категорії слів належать і такі поняття, як омологія — неповний (частковий) збіг за формою вираження діалексем — і паронімія типу укр. лужа "місце для глядачів у театральному залі" та польськ. іoїe "ліжко"; укр. смyгла "темнуватого забарвлення" (про шкіру) та польськ. smukіa "струнка".

В основі синхронно-діахронічного поділу польсько-українських міжмовних омонімів лежать різноманітні принципи та критерії, за якими в семасіологічних дослідженнях виокремлюються, з одного боку, гетерогенні та гомогенні омоніми з певними підтипами (повні або часткові) — у плані змісту, а з іншого — омопари за ознакою формальної варіативності. Такий підхід, первісно застосований для аналізу внутрішньомовної омонімії, передбачає виявлення ступеня сигніфікативних розбіжностей лексичних корелятів шляхом встановлення (наявності/відсутності) семантичного зв'язку між етимонами (В.М.Русанівський, О.А.Ховалкіна, Д.Бутлер), з'ясування кореляції між первинним і вторинним комплексом ЛСВ, зокрема, у випадках, коли джерелом міжмовної омонімії виступає полісемія в одній із зіставлюваних мов або рідше — внутрішньомовна омонімія (І.С.Ровдо, П.П.Шуба), і нарешті — функціонально-семантичний аналіз (стилістичні розбіжності, моделі сполучуваності слів або дихотомії типу загальномовне/діалектне, загальновживане/спеціальне/застаріле тощо). В деяких працях міжмовні омоніми цього типу розглядаються як абсолютні або відносні. Зауважимо, що запропонована в реферованій роботі класифікація міжмовних омонімів враховує поєднання синхронного й діахронічного критеріїв і відрізняється від традиційного підходу. Так, в основу розрізнення гетерогенних і гомогенних омонімічних утворень покладено, по-перше, ознаку зовнішньої форми їхнього вираження і, по-друге, ознаку мотивації, внутрішню форму — як імпліцитну, приховану, демотивовану, так і експліцитну.

З погляду формального вираження міжмовні омоніми на синхронному зрізі утворюють кілька підтипів (груп), розбіжності між якими зумовлені дією живих фонетичних процесів або можуть бути зведені до регулярних фонемних, графічних, звукових та структурно-морфологічних кореляцій у контактуючих мовах. Це такі основні групи:—

міжмовні омоніми, які повністю збігаються за формою вираження: укр. бaйка І А "невеликий віршований твір алегоричного змісту", Б "вигадка", ІІ "м'яка бавовняна тканина" — польськ. bajka у знач. укр. байка І А,Б1; укр. дyма А "те саме, що думка", Б "народна ліро-епічна пісня", В "представницький виборчий орган" — польськ. duma А "гордість, пиха, зарозумілість", Б "те, що є предметом думи", В у знач. укр. дума Б; укр. оскума "відчуття в'язкості в роті, больові відчуття на зубах від споживання чого-небудь кислого" — польськ. oskoma А у знач. укр. оскома, Б "охота, бажання";—

міжмовні омоніми зі звуковими відмінностями : укр. груно "скупчення плодів або квітів на одній гілці" — польськ. grono А у знач. укр. гроно, Б "група людей" (де фрикативне [г] української мови протиставляється [g] проривному в польській); укр. вбриво А "те, що вариться, страва" — польськ. warzywo "овоч" (із фонетичним співвідношенням [р] — [rz]); укр. дувід "доказ" — польськ. dowуd А у знач. укр. довід, Б "документ, посвідчення"; укр. опікэн А "той, хто виявляє піклування про кого-небудь", Б "особа, що здійснює опіку" — польськ. opiekun А у знач. укр. опікун А, Б та Б "заступник, покровитель", В "класний керівник"; укр. cнканка А "шмагання, битття різками" (значення локальне), Б "січена капуста" — польськ. siekanka А "дрібно посічене м'ясо, фарш", Б "бій, січа" (фонемні кореляти укр. [і] — польськ [е] внаслідок різної рефлексації етимологічного ћ);—

міжмовні утворення, диференційовані за графічно-фонетичними особливостями: укр. жир І "масляниста, нерозчинна у воді речовина, що входить до складу організму людини, тварини", ІІ (розмовне) "те саме, що трефа" — польськ. їer А "процес живлення, споживання їжі у звірів", Б "здобич тварин" (укр. [и] з *і етимологічного відповідає польському [е] з етимологічного *у); укр. богатuр "герой, хоробрий воїн, людина-велетень з надзвичайною силою і відвагою" — польськ. bohater А у знач. укр. богатир А, Б "головний герой літературного твору" ([г] та [и] в українській мові корелюють з [h] та [е] у польській). В історичному плані можуть бути співвіднесеними між собою омоніми з регулярними повноголосними формами -оро- -оло- в українській при відповідних неповноголосних -ro- -lo- у польській: горуд "ділянка землі при садибі для вирощування овочів" і ogrоd "фруктовий сад"; голоснък А "голосова зв'язка", Б "резонаторний отвір у музичних інструментах" і gіoњnik "гучномовець"; порожняк "порожній, нічим не завантажений поїзд або підвода" і prуїniak "пуста, лінива людина";—

міжмовні омоніми із закономірними графічно-орфографічними розбіжностями: укр. станувисько А "становище" — польськ. stanowisko І A у знач. укр. становисько, ІІ А "стоянка таксі", Б "військова позиція", В "погляд, точка зору" (форманту -иськ- відповідає -isk-) тощо. —

міжмовні омоніми з розбіжностями афіксального оформлення: укр. додбток А "дія за значенням дієслова додавати", Б "те, що додається, служить доповненням до чого-небудь", В (граматичне) "другорядний член речення" — польськ. dodatek у знач. укр. додаток Б та Б "короткометражний фільм перед кінофільмом; укр. стбток А "матеріальна забезпеченість, достаток", Б "майно, власність, худоба" — польськ. statek І "судно, пароплав", ІІ тільки у множині "посуд", ІІІ у знач. укр. статок Б (у цих випадках афікс -ок в українській мові закономірно співвідноситься з -ek у польській); укр. гадбння І "дія за значенням гадати", ІІ "ворожіння" — польськ. gadanie "невимушена розмова", укр. сказбння А "жанр давньоруської літератури", Б "передача словами думок, почуттів" — польськ. skazanie А "засудження до чогось" (з афіксальними відмінностями укр. [н'н'а] з подовженням у суфіксі та польськ. [nie] без подовження).

До типу міжмовних омонімів з формально-структурними розбіжностями деякі дослідники (Н.В.Заславська, І.С.Ровдо) відносять омофони, омографи та омоформи. Однак вважаємо за доцільне розглядати ці та інші види омонімії у розряді гетерогенних омонімів.

В основі лексико-семантичної диференціації гетерогенних омонімів лежать як різні, часто непов'язані між собою джерела і причини виникнення омонімічних одиниць, співвіднесених із різними десигнатами, так і відмінний характер мотивації або "спосіб позначення" омонімічних знаків у зіставлюваних мовах. Суттєвою виявляється кореляція гетерогенної омонімії з аналогічним явищем у системі однієї мови, зокрема, у випадках розвитку неідентичних семем із первісно одного значення, а також при семантичній дивергенції, процесі руйнування внутрішнього зв'язку між компонентами семантичної структури слова. Якщо природа, суть гетерогенної внутрішньомовної омонімії сумнівів не викликає, а розгляд цього явища виявляється традиційним (див. праці Л.Булаховського, О.Потебні, С.Ульмана, О.Єсперсена, Ш.Баллі та ін.), то в міжмовному ракурсі в це поняття, на нашу думку, вкладається протилежний зміст. Виходячи з відомого принципу асиметричного дуалізму мовного знака та поширеної ще у 60-ті роки тези, що "межею слова є омонім", вважаємо одним з досить продуктивних шляхів виникнення різнорідних омонімів полісемію (чи омонімію) в одній із зіставлюваних мов. Важливим є проникнення у структуру семеми, виділення архі- та диференційних сем, тобто залучення елементів компонентного аналізу, а також інших прийомів, зокрема дистрибуції (М.П.Кочерган, 1980).

При розгляді цього типу омонімії враховано концепцію В.П.Конецької та Г.О.Селіванова, які стоять на позиціях широкого розуміння омонімії (resp. гетеросемії).

До повних гетерогенних омонімів належать:—

оказіональні міжмовні омоніми, зумовлені випадковим зближенням зовні подібних слів. Переважно це одиниці, що виникли в результаті різного фонетичного оформлення запозичених слів (укр. фляга "різновид посуду" — польськ. flaga "прапор"; укр. СОС на позначення міжнародного радіосигналу, що сповіщає про небезпеку, катастрофу та польськ. sos "приправа"; укр. бнгельський — прикметникове утворення від ангел та польськ. angielski "англійський, пов'язаний з Англією") або рідше — при зіткненні застарілих за походженням лексем чи застарілого й запозиченого компонентів: укр. гар "що-небудь горіле чи дрібні часточки від нього, які піднімаються в повітря" — польськ. gar А "велика посудина", Б "нижня частина великої доменної печі"; укр. весь "про щось неподільне, ціле, взяте повністю" — польськ. wieњ "село"; укр. дбвка "штовханина і тиск у натовпі" (утворення від дієслова давити) — польськ. dawka "певна кількість ліків для одноразового уживання" (похідне від дієслова dawaж).—

омофони як вияв гетерогенної омонімії, яка трапляється спорадично: укр.куш І "певна сума грошей як винагорода за що-небудь", ІІ "мисливський вигук, за яким собака повинен лягти" — польськ. kurz "пил, порох, курява в повітрі"; укр. пълка А "металевий інструмент з зубцями", Б "маленький терпужок" — польськ. piіka І А "гумова або шкіряна куля, що служить для спортивних ігор", Б "удар м'яча, що летить у повітрі", ІІ у знач. укр. пилка А;—

лексичні кореляти, зумовлені внутрішньомовною омонімією в одній із зіставлюваних мов: укр. болвбн "дерев'яна форма для розправлення капелюхів, париків" — польськ. bаіwan І А "клуб диму, пороху", Б "велика хвиля", ІІ А "снігова баба", Б "ідол, кумир"; укр. кант І А "кольоровий шнурок або вузька смужка тканини", Б "ребро дошки, бруса", ІІ "хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту" — польськ. kant І у знач. укр. кант І, ІІ "шахрайство, крутійство, обдурення когось". На відміну від згаданих часткові гетерогенні омоніми, як зазначалось, зберігають зв'язок між елементами семантичної структури слів при ізоморфізмі номінації: укр. бігэн І А "той, хто може швидко і легко бігати", Б "спортсмен, який володіє технікою бігу", В "вісь у дверях, воротях", ІІ (заст.) "полюс", ІІІ (тільки у мн.) "спаровані камені для розтирання зерна, подрібнення каміння" — польськ. biegun А "вигнутий, напівкруглий полоз у колисках, кріслах", Б "швидкий кінь", В у знач. укр. бігун ІІ, Г "один із напрямів електричного поля" (із спільною архісемою "рух, переміщення предмета"); укр. блуд І "статева розпуста", ІІ А "неправильна, помилкова дія, думка", Б "блукання" — польськ. bі№d А "орфографічна помилка", Б "вчинок, дія, яка приносить шкоду кому-небудь", В у знач. укр. блуд ІІ А, де маємо різний вияв категоріальної семи 'щось неправильне, пов'язане з порушенням чинних норм — соціальних, звичаєвих чи орфографічних'.

З'ясування причин виникнення польсько-українських часткових гетерогенних омонімів показує, що вони дуже часто індивідуальні, проте водночас типовим є збіг в окремих граматичних формах як наслідок дії морфологічної інтерференції — омоформії та омографії. Зокрема, основна частина значень іменників май та maj збігається — "травень", "клечання, зелень на Трійцю" але простежуються розбіжності в окремих ланках дієслівної парадигми (пор. українську форму наказового способу май від мати). Зіставимо ще й такі омопари: укр. лбти "металеве спорядження" та польськ. іaty "латка" (омонімічне зближення відбувається у формі Pluralia tantum українського слова та вжитого у формі множини польського слова); укр. посълки (форма род. відм. однини і наз. відм. множини від початкової форми іменника "посилка" (при польськ. paczki) та польськ. posiіki А "їжа, страва", Б "те, що підтримує когось, допомагає (як правило, про військову підмогу)" — це форма множини від іменника posiіek.

При омографії омонімічні утворення можуть становити результат збігу окремих граматичних форм і елементів семантичної структури слова, що мають акцентологічні відмінності типу укр. духъ і польськ. dъchi з похідними духовъй і duchуwy (омонімічне зіткнення відбувається в окремих паралельних формах множини, де значення "різновид парфумних виробів" українського слова виявляється нееквівалентним); укр. завуд і польськ. zawуd.

Другий розділ "Структурно-семантична та генетична характеристика польсько-української міжмовної омонімії" присвячено комплексній структурно-семантичній та генетичній характеристиці польсько-української міжмовної омонімії гомогенного типу; у ньому з'ясовуються основні параметри її моделювання омонімії за тематичними та лексико-семантичними групами, виявляються типи лексичних корелятів за ступенем сигніфікативних розбіжностей на рівні первинної і вторинної номінації. У розділі розглядаються етимологічні (праслов'янські за походженням) міжмовні омонімічні одиниці, словотвірні міжмовні омоніми, зумовлені різним характером дериваційних процесів, та омоутворення, що виникли внаслідок різних шляхів семантичного засвоєння іншомовних слів. Окреслені аспекти розглядаються в категорії повних чи часткових гомогенних омонімів, які виділяються, як зазначалось, за ознакою внутрішньої форми, специфікою лексичної об'єктивації сигніфікатів — найменувань з урахуванням їхніх функціонально-стилістичних характеристик. Оскільки лексичний склад української та польської мов з погляду походження виявляється неоднорідним, класифікація міжмовних омонімів за генетичним, семантичним і дериваційним критеріями, з одного боку, орієнтується на експлікацію напрямків та процесів семантичних зрушень омонімічних одиниць, що сягають праслов'янського архетипу, а з іншого — відображає системні парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні зв'язки омонімічних знаків, тематичні сфери реалій, що однаково номінуються.

Запропонований підхід загалом спрямовується на з'ясування складних процесів конвергенції та дивергенції лексичного складу української та польської мов на різних хронологічних зрізах, які є наслідком їхнього контактування впродовж XIV-XVIII ст. Показовими у цьому плані є тематичні групи міжмовних утворень, що ґрунтуються на логіко-предметній характеристиці позначуваних ними денотатів.

Тематичне коло слів-омонімів виявляється досить широким і включає, за нашими спостереженнями, близько 14 груп: 1) флора і фауна: вуж — waї; дъня — dynia; 2) метеорологічні та природно-фізичні поняття: бігэн — biegun; лунб — іuna; 3) назви часових понять: годъна — godzina; дбта — data; мiсячник — miesiecznik; 4) соматична термінологія: губб — gкba; утруба — watroba; 5)сільськогосподарська лексика: брбдло — bradіo; жулоб — їіуb; 6) назви приміщень: баня — bania; світлъця — swietlica; 7) номінації із сфери духовної культури: артистъчний — artystyczny; ббйка — bajka; штэка — sztuka; 8) назви морально-етичних понять: гунор — honor; гризута — gryzota; хъжий — chyzy; черствъй — czerstwy; 9) назви соціальних понять (чини, посади, рід занять, професії тощо): завуд — zawod; маршблок — marszalek; тътул — tytul; 10)поняття, пов'язані з освітянською сферою: інтелігйнція — inteligencja; лйкція — lekcja; пбуза — pauza; рефербт — referat; 11) поняття та реалії економіки: гръвня — grzywna; пйнсія — pensja; рйнта — renta; 12) речовинно-конкретні назви: жир — zer; пйчиво — pieczywo; пбчка — paczka; 13) абстрактні назви: ббчення — baczenie; 14) військові терміни й номени: бій — boj; обуз — oboz; піхута — piechota; 14) назви засобів пересування: пуїзд — pojazd; тракт — trakt.

Лексико-семантичне структурування міжмовних омонімів спирається, з одного боку, на досвід зіставлення лексики за поняттєвими полями Е.Бенвеніста, Й.Тріра, Г.С.Щура, Л.О.Новикова, Д.М.Шмельова та ін., а з іншого — зорієнтовується на відомі в мовознавстві принципи класифікації типологічних омонімів за змістом. Традиційний поділ міжмовних омонімів на повні, коли значення полісемічного чи моносемічного слова не збігається, чи часткові, коли розбіжності виявляються на основі спільних елементів семантичної структури лексем, далеко не вичерпує усього комплексу системно-структурних характеристик досліджуваних одиниць.

В аспекті внутрішньої організації ЛСВ істотними виявляються їхні синонімічні, антонімічні, гіпо-гіперонімічні відношення, які відображають напрямки семантичних розбіжностей лексичних відповідників у плані спеціалізації, генералізації чи поляризації значення.

Запропоновано власну, значною мірою розширену лексико-семантичну характеристику польсько-української міжмовної омонімії, в якій переплітаються і тісно взаємодіють методи порівняльно-історичної семасіології з ономасіологічним компонентом зіставлення на синхронному зрізі.

1.1.Повні гомогенні міжмовні омоніми — це, як правило, однозначні омопари одиниць, серед яких розрізняються:

·

·

1.2. Повні гомогенні, моносемічні, із спеціалізацією, звуженням значення в одній із мов: укр. дання "знахарський напій, що приворожує" (фольклорне, етнографічне) — польськ. danie "страва"; укр. світлъця "чиста світла парадна кімната в будинку" — польськ. њwietlica "клуб", "місце в школі для відпочинку після занять ".

2.1.Часткові гомогенні, що виникають у процесі вторинної номінації, вирізняються співвідношенням та ієрархією ЛСВ полісемантичного слова. Серед них розрізняємо: а) міжмовні омоніми епідигматичного типу, що виникли в результаті метафоричних, метонімічних та асоціативно-дериваційних перенесень: укр. мозуль А "утворення, яке виникає унаслідок тертя на шкірі", Б "важка праця" — польськ. mozуl "важка праця"; укр. тэша А "тіло забитої тварини", Б "про велике гладке тіло людини" — польськ. tusza "огрядність"; б)омоніми, що збігаються у прямому значенні, але вирізняються переносно-метафоричними. Так, якщо в українському і польському словах брус та brus низка прямих значень "колода", "точильний камінь" збігається, то вторинне значення "неотеса", "грубіян" властиве тільки польській мові; на основі функціональної подібності предметів стос — stos, крім спільного "велика кількість однорідних предметів, складених один на одний", розвивається і семантично похідне значення "вогнище, багаття", представлене в польській мові (spaliж na stosie). Аналогічно виникли некорелятивні значення укр. тхір "тварина" і польськ. tchorz "боягуз, страхополох", укр. трубб "духовий музичний інструмент продовгуватої форми" і польськ. tr№ba А "те саме", Б "хобот у слона"; в) міжмовні омоніми, значення яких виникли внаслідок різних асоціативних семантичних моделей і ознак — функціональних, локативних, зокрема, "предмет ® зв'язана з ним функція", "матеріал ® виріб з нього" і т.ін.: польськ. gaz крім збігу в прямому значенні з українським газ має й переносне "газова камера смерті"; укр. верстбт і польськ. warsztat характеризуються спільністю номінативного значення "примітивне дерев'яне устаткування", "машина для обробки деталей", але просторово суміжний ЛСВ "майстерня" притаманний тільки польській лексемі. Мають спільне переносне значення "вироблені зі скла предмети" омопари шкло і szkіo, проте асоціативно переосмислене значення "окуляри" властиве тільки польській мові; г)омонімічні утворення, що збігаються і в прямому, і в переносному значенні, але вирізняються окремими з них, внаслідок чого мають різний семантичний обсяг, лексичну та фразеологічну сполучуваність: лексеми уклбд і эстрій збігаються з польськими відповідниками у значеннях "порядок", "тип, форма господарювання". Водночас польські слова ukіad, ustrуj позначають ще "план", "композиція", "система", "класифікація". Польський прикметник bujny має розгалужену семантичну структуру на відміну від українського (пор. словосполучення bujnа fantazja, bujna ziemia, що передаєься по-українському як багата уява, родюча земля).

Часом міжмовна омонімія виявляється в сполучуваності компонентів фразеологізмів із різною образністю: pracowaж za lyїkк strawy — працювати за шматок хліба, wpasж jak koziуl w studnie — впасти в біду, як курка в борщ; beczka bez dna має український аналог — дірявий мішок, mieszkaж na bruku — жити без даху над головою і т.ін.

2.2. Часткові гомогенні з гіперо-гіпонімічними відношеннями при полісемії: укр. вуж "неотруйна змія середнього розміру" — польськ. w№ї А у знач. укр. вуж, Б "змія взагалі", В "технічний гумовий шланг"; укр. увід "двокрила комаха, личинки якої паразитують в організмі різних тварин" — польськ. owad "клас — комахи".

2.3. Омоніми з функціональною диференціацією ЛСВ полісемантичного слова на шляху від переносного уживання до деметафоризації, деметонімізації семантики, її термінологізації в різних суспільно-комунікативних сферах — офіційно-діловій, звичаєво-обрядовій, юридичній, спортивній тощо: укр. метб і польськ. mіeta збігаються в основній частині значень, але останнє позначає і певні спортивні поняття — "ціль", "фініш". Вирізняються окремими переносно-метафоричними значеннями, уживаними у вузькій сфері, такі слова, як душка — deska, оскільки у польській, на противагу українській, маємо спортивне — "межі" та "сцена" (marzyж o deskach scenicznych— мріяти про сцену). Пор. також укр. справедлъвість "правильне об'єктивне неупереджене ставлення" — польськ. sprawiedliwoњж з таким самим значенням і "правосуддя". Укр. тйрмін та польськ. termin виявляються частково еквівалентними, оскільки значення "виклик до суду" та "ремесло, заняття" властиві тільки польській мові.

2.4. Міжмовні омоніми з різним часовим віддаленням значень при полісемії в результаті старіння одного з них, звуження сфери функціонування, територіального обмеження (з різними варіантами — діалектне і загальномовне, діалектне і діалектне): укр. гблузь А (рідко, заст.) "гілка", Б "певна ділянка виробництва, науки" — польськ. gaі№џ А у знач. укр. галузь А (загальновживане), Б у знач. укр. галузь Б; укр. гризута А "душевні страждання, муки", Б "неспокійний, тривожний стан" — польськ. (діал.) grzyzota "біль, різь у животі".

Усі представлені види гомогенної омонімії у плані змісту становлять омонімічні пари. Водночас міжмовна омонімія — категорія співвідносна, яка може бути структурована за ознакою парадигматичного ряду. Ми кваліфікуємо міжмовний парадигматично-таксономічний оморяд як складне переплетіння відношень зіставлюваних одиниць за формою і змістом. В основі його моделювання лежить таксономія вторинних ЛСВ діалексем, вихідна мотиваційна ознака яких корелює з різними денотатами, що мають синонімічну форму вираження. Наприклад, укр. овоч (F1) "городня рослина" — польськ. warzywo (S1) і owoc (S2) А "плід", Б "фрукт" утворюють відношення часткового включення (рід — вид). Польський відповідник warzywo (S1) одночасно вступає у взаємодію з омонімічним українським вбриво А "те, що вариться, страва", Б "кількість їстівного, потрібна для варіння" за формою і тією ж мотиваційною ознакою (де F — форма, S — зміст словесних знаків). Подібні відношення простежуємо в ланцюжку міжмовних корелятів типу

У подальшому описі ці групи конкретизуються, зокрема, при розгляді етимологічних та словотвірних міжмовних омонімів, в основу розмежування яких покладені лише структурні ознаки (перші мають непохідну основу й не мотивуються на синхронному зрізі, а другі — похідну), наявність чи відсутність етимона, але й семантичні особливості, зокрема й співвідношення зі спільними та відмінними елементами семантичної структури слів. Якщо омонімія першого типу тяжіє переважно до категорії абсолютної, або повної (де маємо по одному моносемічному, первісно спільному десигнату в зіставлюваних мовах), то словотвірні омоніми, крім денотативних розбіжностей, як правило, оказіональних, мають і спільне пряме значення.

Як показує аналіз, міжмовне омонімічне зіткнення, зумовлене трансформацією лексичних когнатів праслов'янського походження, відбувається в розрядах іменників, рідше — прикметників. Воно реалізується у двох основних напрямках.

Одні одиниці закріпилися за різними денотатами, але мають при цьому спільний етимон; водночас паралельні історичні семеми відсутні: укр. дъво "те, що викликає подив, здивування" — польськ. dziwo "страхіття"; укр. ббйда "безтурботна гуляща людина" — польськ. bajda "вигадка, нісенітниця"; укр. клятва "присяга" — польськ. kl№twa "прокляття"; укр. тэча "хмара" — польськ. tкcza "веселка" і т.ін.

Інші омоніми є історично спільними номінаціями в прямому або переносному значенні: укр. дэма "думка", "пісня" — польськ. duma з таким самим значенням, "пиха, гордість". В історичному словнику української мови Є.Тимченка дэма також фіксується із значеннями "пиха, гордість", як це маємо в сучасній польській. Пор. також укр. гръвня "грошова одиниця" — польськ. grzywna "штраф"; укр. держбва "апарат політичної влади" — польськ. dzierїawa "оренда землі" тощо.

Визначимо також, що подекуди розвиток переносного значення може бути результатом впливу якоїсь третьої мови, скажімо, чеської, як у прикметнику czerstwy "свіжий, бадьорий" у сучасній польській мові (Staruszek jeszсze czerstwy — Дідусь ще бадьорий, жвавий).

За нашими спостереженнями, основною причиною появи словотвірних омонімів є не тільки випадковий звуковий збіг або зіткнення різних мотиваційних основ при внутрішньомовній омонімії (укр. імйнник "частина мови, що означає предмет" — польськ. imiennik "тезко, однофамілець"; укр. опбл "коштовний камінь" — польськ. opaі "паливо, горюче"; укр. маяк "башта, що має потужне джерело світло" — польськ. majak "міраж, марево"; укр. оскбл "вищир" (від скалити) — польськ. oskaі "рудокопна скала" (мотиваційне слово skaіa), а також їхній ізоморфізм та специфічна реалізація ЛСВ полісемантичного слова. Кількість семантичних і словотвірних дериватів на основі ядерного компонента семантичної структури коливається і не збігається. В одних випадках від спільного дериваційного значення утворюється лише по одному деривату з відмінним значенням (укр. пугріб "льох" — польськ. pogrzeb "акт ховання покійника"; укр. тeмник "погріб, великий льох", "приміщення для зимування бджіл" — польськ. ciemnik "абажур, ковпак на лампу", "захисний козирок" і т.д.), в інших — розбіжності зводяться до неоднакової якісної характеристики семем, зокрема, таких функціонально-семантичних особливостей, як:—

звуження семантичного обсягу, термінологізація значення: укр. похнд з широким семантичним спектром "військові дії, операція", "пересування організованої групи людей" — польськ. pochуd "крокування війська"(значення вужче); при збігу в основній частині значень на рівні первинної номінації укр. дувід та польського dowуd, в останньому розвивається офіційне термінологізоване значення "документ", "посвідчення";—

різне емоційно-експресивне та стилістичне забарвлення семем: укр. селянка "особа жіночої статі щодо селянин" — польськ. sielanka "легке, безтурботне життя", "ідилія" (поетичне); укр. обивбтель "людина з вузькими меркантильними інтересами" вживається у стилістично знижених контекстах з пейоративною конотацією на відміну від нейтрального, міжстильового obywatel "громадянин" у польській мові тощо;—

неоднакова сфера вживання, ступінь застарілості, специфічні просторово-часові характеристики: укр. (діал.) обрбда "обговорення, порада" — польськ. obrada (нейтральне, нормативне). За нашими спостереженнями, часткові гомогенні омоніми превалюють, причому тут чітко вирізняється така закономірність: практично всі ЛСВ, що функціонують у словниках з позначками "архаїчне", "застаріле", "діалектне", становлять давні запозичення з польської мови типу без "бузок", гурт, драб або належать до спільних східно-західнослов'янських утворень, що сягають ще спільносхіднослов'янського періоду, як баченье, гаданье, розправа. У польській мові останні є неархаїчними, належать до сфери активного вжитку.

Продуктивні структурні моделі омонімічних дериватів-іменників утворюються шляхом афіксації. Це абстрактні найменування на позначення опредмеченої дії, стану, процесу, конкретні назви агентивного плану та іменники, утворені безафіксним способом.

З'ясування специфіки омонімічних утворень в українській та польській мовах, що виникали у процесі різнорідної адаптації лексики, її семантичного переосмислення, лексичного засвоєння у мові-рецепторі, здійснюється з урахуванням особливостей контактування двох мов на різних хронологічних зрізах. Семантичні розбіжності іншомовних слів-омонімів, з одного боку, пов'язані з інтернаціоналізацією лексико-семантичних систем української та польської мов, а з іншого, стосуються складних проблем етногенезу, взаємодії мов у ХІV — ХVІІІ cт. Переважна більшість слів-інтернаціоналізмів, латинських та грецьких за походженням, набула семантичної специфіки, причому первинне значення в мові-джерелі та в основній частині значень в обох мовах виявляється типовим, а омонімічні розбіжності простежуються на рівні семантичної деривації ЛСВ, їх закріпленості за різними суспільно-функціональними сферами: укр. акадймік та польськ. akademik (від лат. аkademicus) збігаються у прямому значенні "член академії", але вирізняються специфічним значенням "студентський гуртожиток" у польській мові; укр. сепарбція та польськ. separacja поєднуються семемою "відділення" (пор. лат. separatio "відділення", "відокремлення"), однак омонімію спричиняє некорелятивний ЛСВ "розлучення шлюбної пари" у польській мові; укр. нндекс та польськ. indeks (від латин. index "покажчик", "список") вирізняються додатковим значенням "студентська залікова книжка", вживаним у польській мові. Крім типового "група делегатів від держави, організації", омопара делегбція — delegacja, має й відмінне значення "відрядження у службових справах", яке властиве польській мові. Пор. також рйнта "дохід із капіталу, землі або майна" — польськ. renta з таким самим значенням і "державна допомога непрацездатним" (від лат. reddo "повертаю, сплачую").

Значно менше слів-омонімів, які у процесі семантичного засвоєння відразу набували різних значень або таких, що постали на тлі внутрішньомовної омонімії: укр. декорбція позначає оформлення сцени, знімального майданчика тощо, польськ. dekoracja А "орден, відзнака", Б у знач. укр. декорація (від латин. dekorate "прикрашати"); укр. пйнсія має значення "грошове забезпечення у разі старості, інвалідності" — польськ. pensja І "оплата взагалі, платня", ІІ "приватний жіночий навчальний заклад".

Отже, з погляду системного виміру польсько-української міжмовної омонімії показовим є, по-перше, виявлення синонімічних та протиставних відношень між окремими словотвірними типами та в межах певних лексико-семантичних груп часткових гомогенних омонімів, які, пронизуючи різні за походженням лексичні шари, становлять потенційне джерело інтерференції, по-друге, з'ясування фактів синонімічного вираження тих самих денотатів омонімічними лексемами на міжмовному і внутрішньомовному рівнях із урахуванням таксономії їхніх ЛСВ (поняття міжмовного парадигматично-таксономічного оморяду) та моделювання за тематичними блоками.

Висновки

На підставі генетичного, семантичного та словотвірного критеріїв польсько-українська омонімія може бути кваліфікована як самостійне явище діалінгвальної лексико-семантичної системи, яка відображає становлення історично спільної, успадкованої частини слів або є результатом тісного контактування мов на певному синхронному зрізі, конкретним виявом процесу міжслов'янських запозичень.

На основі різнопланового