МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Український науково-дослідний інститут

соціальної і судової психіатрії та наркології

Прокопович Євгеній Михайлович

УДК 616.89-008.12:616.833.1-001

КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КОРЕЛЯТИ

АГРЕСИВНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ

14.01.16 - Психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ 2000

Диссертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському державному медичному університеті.

Науковий керівник: | доктор медичних наук, професор Гавенко Володимир Леонідович, зав. кафедрою психіатрії, наркології, загальної та медичної психології ХДМУ

Офіційні опоненти: | доктор медичних наук, Сироп’ятов Олег Генадійович, завідуючий відділом геронтопсихіатрії Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психиатрії та наркології

доктор медичних наук, професор Стрельцова Наталія Іванівна

Провідна установа: | Український НДІ експериментальної та клінічної неврології та психіатрії МОЗ України, м.Харків

Захист дисертації відбудеться "27" червня 2000 р. о 10-00 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 при Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології за адресою: 04080, м.Київ, вул.Фрунзе 103.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології: 04080, м.Київ, вул.Фрунзе 103.

Автореферат розісланий "24" травня 2000 г.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Ю. В .Онишко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічна нестабільність у суспільстві, пов'язана з докорінними змінами в країні в останні роки, викликала певні негативні наслідки, у тому числі зростання підліткової злочинності (Чуприков А.П., Дзюб Г.К., Юдін Ю.Б., 1997). Збільшення числа соціальних сиріт, дітей – жертв злочинів, рання алкоголізація і формування стійкої залежності від наркотичних речовин – ці чинники сприяють криміналізації осіб підліткового віку (Булахова Л.О., 1986; Кондрашенко В.Т., 1988; Волошин П.В., 1993; Напрєєнко А.К., Петров К.А.,1994; Щукіна Е.Я., Мохонько А.Р., 1998; Підкоритов В.С., 1999). Вписуючись у кримінальну субкультуру в найбільш вразливий до зовнішніх впливів період свого життя, підлітки переживають глибинні особистісні перебудови – формуються системоутворюючі механізми антисоціальної особистості (Табачников С.І., Александровський Ю.А. з співавт., 1993; Вітенко І.С., 1994; Єникєєв М.І., 1996).

Проблема збереження психічного здоров'я і надання психіатричної допомоги неповнолітнім, які знаходяться в системі виховно-трудових установ має особливе значення (Селецький А.І., Тарарухін С.А., 1981; Ємельянов В.П., 1981; Сиропятов О.Г., 1998). Літературні дані свідчать про те, що акцентуації характеру та психопатії зустрічаються в більшої частини підлітків-правопорушників і взаємопов’язані з формуванням злочинної поведінки. Кожний третій засуджений страждає тією або іншою формою психічної патології, причому більш 80% виявляють межові психічні порушення (Антонян Ю.М., Бородін С.В. 1987; Агаларзаде А.З., 1998). Проте в психіатрії праць, присвячених вивченню взаємозв'язків психічних порушень та особливостей особистості підлітків-правопорушників із мотивами, характером, видом злочинного зазіхання, виконано явно недостатньо (Сонник Г.Т. із співавт., 1994; Жариков Н.М., Морозов Г.В., Хритинін Д.Ф., 1994; Горшков И.В., Горинов В.В., 1998; Морозова Н.Б., 1998; Littrell K.H.; Littrell1998).

Проблема агресивних злочинів, що чиняться підлітками, постійно привертає увагу психіатрів, правоохоронних органів, громадськості (Корольов В. В., 1992; Прокопович Е.М., Коростій В.І., 1999; Берон Р., Ричардсон Д., 1998; Бандура А., Уолтерс Р., 2000; Imielinski1982). Але при розгляді літератури останніх років явно переважають закордонні джерела (WannBrancombe1990; Eron1994; Farrington1994; Waltz1994; Bohman1996; Rutter1996; Farber E.W., Burge-Callaway K., 1998), у вітчизняній психіатрії на цей час питання підліткової злочинності й агресивності розглядаються переважно в таких аспектах: при дослідженні генези суспільно небезпечних дій психічно хворих (Юр'єва Л.Н., 1993; Бачериков Н.Е., Гавенко В.Л., Самардакова Г.А., 1993; Спіріна І.Д., 1998; Мельник В.И., 1999; Пирков С.М., 1999); із позицій системного підходу до рішення проблеми обмеженої осудності (Первомайський В.Б., Ілейко В.Р, 1994; Сироп’ятов О.Г., Дзеружинська Н.А., 1996; Первомайський В.Б., 1998); при вивченні передхворобливих психічних змін і розладів у підлітків (Гавенко В.Л., 1996; Слюсар В.В., 1997; Кожина А.М., 1997); з соціально-психологічних позицій при вивченні агрессивної поведінки в структурі розладів особистості у дорослих (Полтавець В.І., Первий В.С., Жабокрицький С.В., 1998). Проте проблема підліткової агресивності з позицій пошуку взаємозв'язків виду злочинного посягання й особливостей психічного стану підлітків до цього часу не розглядалася.

Вищесказане визначає актуальність дослідження стану психічного здоров'я підлітків в умовах ВТК з урахуванням виду злочинного посягання і вивченням клініко-психопатологічних та соціально-психологічних корелятів агресивності підлітків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до НДР кафедри психіатрії, наркології і медичної психології ХДМУ “Функціональна діагностика психічного стану й оцінка стресостійкості у молодих осіб”.

Мета дослідження. Комплексна діагностика психічного стану підлітків-правопорушників і визначення клініко-психопатологічних і соціально-психологічних показників, взаємопов’язаних з агресивністю, для прогнозу і профілактики агресивної поведінки.

Завдання дослідження:

1.

1.

1.

1.

1.

1.

Теоретична значущість і наукова новизна. Нами вперше проведено комплексне дослідження психічних розладів у їхньому взаємозв'язку з соціально-психологічними особливостями, профілем особистості, рівнями агресивності та конфліктності в підлітків, що скоїли злочинні посягання агресивного, корисливого та змішаного виду. Виявлено кореляційні взаємозв'язки агресивності неповнолітніх злочинців із частотою і виразністю психічних порушень, показниками тестів СБОО і “Незакінчені речення”. Виділені відмінні риси психічних розладів, особливостей особистості, конфліктності й агресивності у підлітків-правопорушників при дослідженні у 1995 та в 1999 роках, що відбивають основні тенденції в їх змінах за цей період.

Практична значущість роботи. У результаті роботи показано, що діагностика психічних змін і розладів у їхньому взаємозв'язку з соціально-психологічними особливостями, профілем особистості, рівнями агресивності і конфліктності в підлітків-правопорушників дозволяє конкретизувати психотерапевтичні та соціально-реабілітаційні заходи з урахуванням агресивного, корисливого або змішаного характеру вчиненого злочину. Виділені характерні сполучення психічних змін і розладів, особливостей особистості, конфліктності й агресивності підлітків, що є прогностично значущими у відношенні скоєння правопорушень агресивного характеру.

Конкретний особистий внесок дисертанта. Автором було проведене клініко-психопатологічне, соціально-анамнестичне й експериментально-психологічне обстеження 762 підлітків-правопорушників, що знаходяться у ВТК. Створено електронну базу даних із результатами обстежень і проведено їх статистичне опрацювання, кореляційний аналіз, інтерпретація одержаних даних.

Апробація роботи. Проведена на спільному засіданні співробітників кафедри психіатрії, наркології і загальної медичної психології Харківського державного медичного університету, кафедри психіатрії Харківського інституту удосконалення лікарів, кафедри сексології і медичної психології Харківського інституту удосконалення лікарів і Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15. Результати дослідження були повідомлені на 1 Національному конгресі невропатологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 1997), Конференції молодих вчених ХДМУ “Медицина сьогодні і завтра” (Харків, 1997), Міжнародній конференції психіатрів (Москва, 1998), Республіканській конференції дитячих психіатрів “Реформа психіатричної допомоги дитячому населенню України” (Харків, 1999), Харківській обласній науково-практичній конференції “Психотерапевтична допомога населенню України, шляхи її реформування й удосконалення” (Харків, 2000).

Публікації: За матеріалами дисертації опубліковано 10 друкованих робіт, із них 4 – в наукових фахових журналах. Оформлено 6 раціоналізаторських пропозицій.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені в роботу Куряжської ВТК, Обласного ПНД, Сумської обласної психіатричної лікарні № 2, Центру психопрофілактики і психіатричної допомоги УМВСУ Харківської області, а також у навчальний процес кафедри психіатрії, наркології і медичної психології ХДМУ.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, опису методик дослідження, методів статистичного опрацювання і кореляційного аналізу отриманого матеріалу, 4 розділів з описом результатів власних досліджень, заключного розділу, висновків, практичних рекомендацій. Роботу викладено на 157 сторінках машинописного тексту, проілюстровано 14 таблицями. Список літератури містить 180 джерел, у тому числі 112 робіт українських і російських авторів, 68 закордонних авторів.

ЗМІСТ РОБОТИ

Для досягнення мети і рішення завдань дослідження в 1995 – 1999 роках обстежено 762 підлітка-правопорушника чоловічої статі у віці від 14 до 18 років. Середній вік обстежених підлітків – 16,8 роки, при цьому питома вага підлітків у віці від 16 до 18 років склала 76%. Групу порівняння (ГП) склали 87 законослухняних підлітків чоловічої статі, учнів загальноосвітньої школи, подібних за віком з основною групою. Із групи порівняння були виключені підлітки з психічними захворюваннями (у тому числі розладами поведінки), хронічними соматичними захворюваннями, проявами шкільної і сімейної дезадаптації.

Основою дослідження був клініко-психопатологічний метод. Вивчення психічного стану підлітків містило в собі клініко-діагностичну оцінку стану психічного здоров'я, а також кількісну оцінку частоти симптомів і порушень у психічних сферах. Також у всіх обстежуваних ми вивчали особливості особистості — за методикою “Скорочений багатофакторний опитувальник особистості” (СБОО), соціально-психологічні особливості — за даними анамнезу, рівні конфліктності — за анкетою "Незакінчені речення", рівні агресивності і ворожості — за питальником Басса-Дарки. Враховувалися соматичний стан і об'єктивні анамнестичні дані за медичними картками підлітків.

При статистичному опрацюванні результатів дослідження використовувалися методи Стьюдента і кореляційного аналізу за допомогою пакету статистичного опрацювання даних STATISTICA® (фiрма виробник StatSoft® Inc., USA) у середовищі Windows-95. У результаті кореляційного аналізу між 69 показниками, що характеризують кожну з виділених груп, ми одержали кореляційну матрицю, що включає 2330 можливих взаємозв'язків.

Соціально-демографічні характеристики підлітків основної групи і ГП не мали достовірних відмінностей.

У залежності від наявності психічних розладів, виявлених у обстежених підлітків, їх було розподілено на дві категорії:

1) підлітки з нозологічно окресленими психічними порушеннями в рамках епілепсії (2 чоловіки, 0,27% від загальної кількості обстежених) і олігофренії різного ступеня виразності (26 чоловік, що складає 3,5% від загальної кількості обстежених). Ці підлітки були виключені з подальшого дослідження в зв'язку зі змінами в інтелектуальній сфері, що призводили до істотного викривлення результатів обстеження використовуваними методиками;

2) підлітки з психічними змінами та розладами в континуумі від передхворобливих, синдромологічно та нозологічно не оформлених неспецифічних змін, що спостерігалися у всіх обстежених, до межових невротичних (55,4%), патохарактерологічних (38,7%), неврозо- і психопатоподібних на фоні резидуально-органічного ураження головного мозку (26%) та розладів поведінки (16,1%), частота яких у цілому не має достовірних відмінностей від результатів попередніх досліджень у цій області (Селецький А.І., Тарарухін С.А., 1981; Ємельянов В.П., 1981; Конрашенко В.Т., 1988; Корольов В.В., 1992; Гур'єва В.А., 1996; Зелінський А.Ф., 1999 та ін.). Ці підлітки й склали основний матеріал дослідження.

З метою з'ясовування ролі психічних розладів і особливостей особистості в генезі агресивних і корисливих правопорушень ми провели порівняння підлітків, що учинили правопорушення різноманітного характеру. Виходячи з кримінологічної кваліфікації злочинів, обстежені підлітки були поділені на три групи в залежності від цінносно-орієнтаційної спрямованості (Єнікєєв М.І. 1996; Романов В.В. 1998):

1) ті, що учинили корисливі злочини без агресії або погрози по відношенню до оточуючих (група К – “корисливі”), – 440 чоловік, які склали 59,4% від загальної кількості обстежених;

2) ті, що учинили корисливі злочини з агресивними діями або погрозою їх застосування (група З – “змішані”), – 162 чоловіки, які склали 22,07% від загальної кількості обстежених;

3) ті, що учинили злочини з агресією проти оточуючих без прямих корисливих мотивів (група А – “агресивні”), – 132 чоловіки, які склали 17,8% від загальної кількості обстежених.

Розподіл підлітків за цими групами в 1995 та 1999 роках представлено в таблиці 1.

Кількість обстежених підлітків-правопорушників

у 1995 та 1999 роках і їх розподіл за групами

Рік

Обстеження | Загальна кількість обстежених | Группи

К

“корисливі” | С

“змішані” | А

“агрессивні”

1 | 2 | 1 | 2 | 1 | 2

1995 | 424 | 245 | 57,8 | 97 | 22,9 | 82 | 19,4

1999 | 310 | 193 | 62,3 | 65 | 20,9 | 52 | 16,8

Примітка. 1— кількість обстежених у групі; 2—% від загальної кількості обстежених у цей рік.

У результаті порівняльного аналізу середніх по групах соціально-психологічних і клініко-психопатологічних показників у підлітків-правопорушників, розділених за ознакою агресивного, корисливого, або змішаного характеру злочинного посягання, виявлені відмінні риси психічного стану, психосоціальних особливостей життя, анамнезу, профілю особистості, рівня і напрямків конфліктності, профілю агресивності.

Аналіз отриманих результатів показує, що в підлітків-правопорушників, які відбувають покарання в умовах ВТК, частота і виразність окремих симптомів психічних порушень вірогідно вище, ніж в ГП у їх законослухняних однолітків (p<0,05). Отримані результати свідчать про нижчий рівень психічного здоров'я обстежених неповнолітніх правопорушників на момент їхнього перебування в колонії, необхідність виявлення і корекції психічних порушень, у тому числі донозологічного рівня. Не можна однозначно відповісти на питання про причинно-наслідковий взаємозв'язок цих психопатологічних проявів із попередньою кримінальною поведінкою підлітків. Отримані результати свідчать про поєднання вчинених підлітками правопорушень агресивного характеру без прямих корисливих мотивів із високими показниками виразності психічних порушень у сферах: емоційній, сприйняття та сексуальній (p<0,05). Підлітки, що учинили агресивні злочини без корисливих мотивів, мають мінімальну серед обстежених груп виразність соматичних і вегетативних порушень, середній рівень виразності психопатологічних симптомів і максимальну інтенсивність скарг на незадоволеність у сексуальній сфері, що можливо пов'язано з характерними особистісними особливостями – переважанням гіпертимних рис (p<0,05).

При порівнянні середніх показників клінічних шкал СБОО визначено, що рівень профілю СБОО у ГП за більшістю шкал нижчий, ніж у підлітків-правопорушників, крім показника шкали депресії, значення котрого мінімально в групі А, і показника шкали гіпоманії, який нижче в групі К. Виявлені також характерні відмінності рівнів шкали депресії в групах правопорушників: найвищий - у підлітків групи К, найнижчий – у групі А, в обстежених у групі З – проміжне значення. Рівень шкали гіпоманії максимальний у підлітків групи А, дещо нижчий в групі З (розходження недостовірні) і вірогідно більш низький – у групі К (p<0,1).

Законослухняні підлітки групи порівняння відрізняються нижчими показниками конфліктності за рядом напрямків. Найбільш високий рівень конфліктності в обстежених правопорушників без достовірних розходжень між групами виявлений стосовно до “страхів” і “себе самого” (p<0,1). Більш високий рівень конфліктності за цими напрямками, характерний для підлітків-правопорушників, відображає їх дезадаптацію в цих сферах. При цьому в підлітків групи А визначені більш низькі, ніж у групі порівняння, показники конфліктності стосовно “матері”, “керівників”, “інших вихованців”, “минулого” та “цілей”, що також відрізняє їх від правопорушників інших груп, у яких ці показники вище, ніж у законослухняних підлітків. У групі підлітків, що скоїли правопорушення з агресією проти оточуючих без прямих корисливих мотивів, виявлено невисокий рівень конфліктності за переважною кількістю напрямків із високим розкидом показників, що відбиває наявність дисгармонійної системи відношень і знижену спроможність до свідомої переробки конфліктів, високий рівень психологічного захисту шляхом витіснення. Виявлені особливості відбивають переважання “его-синтонних” психічних змін, що визначає трудність психотерапевтичної корекції, необхідність у тривалій психодинамічній психотерапії. Прогноз можливості повторення правопорушень у цій групі утруднений тим, що відсутнє усвідомлення особистістю мотивації у вчиненні злочину.

При порівнянні показників тесту Басса-Дарки у підлітків-правопорушників і в підлітків групи порівняння звертає на себе увагу той факт, що значення сумарних індексів ворожості і загальної агресії в основних групах і групі порівняння не мають достовірних відмінностей. Між окремими показниками виявляються достовірні відмінності: у групі ГП мінімальне значення показника дратівливості та максимальне – непрямої агресії і почуття провини; у групі К найнижчі показники фізичної, непрямої і вербальної агресії; у групі А вищі, ніж в інших обстежених групах показники дратівливості та негативізму (p<0,05).

Підлітки групи А мають більш високий середній рівень непрямої агресії, негативізму, підозрілості. Для показників непрямої агресії, вербальної агресії, образи і сумарного індексу ворожості характерна зміна від мінімальних середніх значень у групі К до проміжних у групі З та максимальних у групі А. Рівень шкали дратівливості і сумарного індексу агресивності близька в групах З та А, і вірогідно вище цих показників у групі К (p<0,1).

Таким чином, визначене переваження серед обстежених груп кореляційних взаємозв'язків показників агресивності тесту Басса-Дарки із соціально-анамнестичними особливостями підлітків, що учинили агресивні злочини, як за кількістю достовірних кореляційних зв'язків, так і за рівнем їхньої сили. У цій групі кореляційні взаємозв'язки з тими або іншими соціально-психологічними чинниками виявляють усі показники агресивності (r>0,03). При цьому в групах К та З виявлено взаємозв'язок ряду показників агресивності (непрямої агресії, дратівливості, образи, негативізму) з мікросоціальною дезадаптацією та несприятливими психологічними обставинаим в сім'ї, що свідчить про труднощі соціальної адаптації в підлітків цих груп, які мають підвищену агресивність. У групі А цей зв'язок втрачається, і на перший план виступає взаємозв'язок із труднощами в навчанні, порушеннями режиму дня, несприятливими житловими умовами, шкідливими звичками, алкоголізмом, станом здоров'я, наявністю черепно-мозкової травми в анамнезі. Це відбиває якісні відмінності підлітків групи А, у яких, можливо, підвищена агресивність відіграє певну адаптивну роль.

Кореляційний аналіз взаємозв'язків показників агресивності з психопатологічними проявами показує, що в групі А кількість значимих кореляцій і їх сила значно більша, ніж у групах К та З, що відбиває більш тісні позитивні взаємозв'язки агресивності з психопатологічними проявами в підлітків, що учинили агресивні злочини без прямих корисливих мотивів.

Характерні взаємозв'язки агресивності з особливостями особистості підлітків, виявлені по групі 1999 року в цілому, виявилися найбільш вираженими в підлітків, що учинили агресивні злочини (p<0,05). При цьому найбільш високі значення коефіцієнтів кореляції відбивають взаємозв'язок індексу загальної агресії з підйомом шкали гіпоманії(r=0,49), а індексу ворожості – з підйомом шкали паранойяльності (r=0,57) й у меншому ступені – із шкалами шизоїдності, істерії, гіпоманії. Підйом шкали істерії позитивно взаємозв'язаний у цій групі з рівнем показника, що відбиває почуття провини, паронойяльності й у меншому ступені – із шкалами шизоїдності, істерії, гіпоманії. Підйом шкали істерії негативно взаємозв'язаний у цій групі з рівнем показника, що відбиває почуття провини (r=-0,53).

У результаті проведеного кореляційного аналізу в групі обстежених у 1999 році підлітків у цілому виявлена відсутність достовірних кореляційних зв'язків між рівнем і напрямками конфліктності за тестом “Незакінчені речення” і показниками агресивності за питальником Басса-Дарки, що свідчить про дослідження цими методиками відносно незалежних феноменів.

При порівнянні середніх показників виразності психічних порушень в окремих сферах виявлена тенденція до підвищення кількості скарг і розладів із боку сприйняття, пам'яті, уваги, мислення та вегетативної сфери в підлітків-правопорушників, обстежених у 1999 році (p<0,05). Ріст кореляційних взаємозв'язків між показниками, що характеризують інтенсивність порушень в окремих психічних сферах, свідчить про більш чітку синдромальну оформленість психічних порушень у підлітків, обстежених у 1999 році.

Також у динаміці за період із 1995 по 1999 рік в обстежених підлітків спостерігається зниження кореляційного взаємозв'язку конфліктності стосовно себе зі шкідливими навичками (у т.ч. зловживанням алкоголем) і несприятливим мікросоціальним середовищем, а підвищується взаємозв'язок високої конфліктності за цим напрямком з гіподинамією. Спостерігається посилення кореляційних зв'язків рівня конфліктності зі шкалами СБОО паранояльності та шизоїдності. При цьому в підлітків у 1999 році рівень шкали паранояльності позитивно взаємозалежний із конфліктністю в напрямках “товариші”, “страхи і побоювання”, а також спостерігається тенденція до росту взаємозв'язку з іншими напрямками конфліктності (p<0,05), крім конфліктності до “батька”. У багатьох конкретних випадках ми спостерігали формування так званих “кримінальних династій”, і це можливо пояснює тенденцію, що з'явилася, до зниження конфліктності стосовно “батька”, що мала високий рівень у 1995 році. Отже, у психотерапевтичній роботі з підлітками, що мають паранояльні та шизоїдні особливості особистості необхідно акцентувати увагу на психодинамічній проробці актуальних конфліктів.

На закінчення підкреслимо, що одержані результати свідчать про необхідність виявлення і корекції психічних порушень, в тому числі донозологічно рівня, у неповнолітніх правопорушників під час їх перебування в колонії. Для прогнозу і профілактики агрессивної поведінки необхідне комплексне дослідження психичного стану з визначенням індивідуальных клінико-психопатологічних і соціально-психологічних особливостей агрессивності підлітка, а робота психіатра та психолога в умовах ВТК – лише один з етапів процесу ресоціалізації підлітка, що повинен продовжуватися після звільнення.

ВИСНОВКИ

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Отримані результати необхідно використовувати в роботі лікарів-психіатрів ВТК при створенні індивідуальних лікувальних програм для вихованців.

2. Дослідження психічного стану в комплексі з оцінкою особистості, рівнів конфліктності, рівнів агресивності і ворожості (за тестом Басса-Дарки) дозволяє встановити клініко-психопатологічні та соціально-психологічні особливості агресивності підлітків.

3. Виявлені в підлітків, які скоїли злочини агресивної спрямованості, психо-соціальні особливості (більш часте вживання алкоголю, тютюну і наркотичних речовин), особливості особистості, що взаємозалежні з агресивністю (гіпертимні та параноїдні риси), високі показники профілю агресивності (підвищення рівня шкал “непрямої агресії”, “дратівливості”, “негативізму”, “образи”, “вербальної агресії”, а також індексу “ворожості” тесту Басса-Дарки) потребують включення в лікувально-реабілітаційну програму спеціальних заходів.

4. Лікувально-реабілітаційні заходи, які проводяться відносно підлітків, що скоїли правопорушення агресивної спрямованості, повинні включати наркологічну допомогу (лікування залежностей), індивідуально-орієнтовану психотерапію (корекція рис особистості) і поведінкову психотерапію (метод виходу агресії).

5. Для успішного здійснення профілактики правопорушень, пов'язаних з агресивними діями підлітків, необхідна взаємодія лікаря-психіатра з психологом і вихователями ВТК, спадкоємність у роботі перерахованих спеціалістів на всіх етапах перебування підлітка під вартою.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

Анотація

Прокопович Є.М. Клініко-психопатологічні та соціально-психологічні кореляти агресивності неповнолітніх правопорушників. Рукопис.

Дисертація на здобуття ученого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Український НДІ соціальної, судової психіатрії та наркології МОЗ України. Київ, 2000.

Дисертацію присвячено вивченню клініко-психопатологічних і соціально-психологічних корелятів агресивності на основі обстеження 762 неповнолітніх правопорушників і 87 їх законослухняних однолітків. Виявлена наявність взаємозв'язків соціально-психологічних і клініко-психопатологічних показників із профілем агресивності підлітків-правопорушників. Виділені відмінні риси психічних змін і розладів, особливостей особистості, конфліктності й агресивності підлітків, що учинили злочини з агресивними діями. Показана доцільність застосування методів оцінки агресивності в комплексі з дослідженням психічного стану для розробки лікувально-реабілітаційних програм, що сприяють профілактиці правопорушень, пов'язаних з агресивними діями.

Ключові слова: неповнолітні правопорушники, психічні порушення, агресивність, кореляційні взаємозв'язки.

Аннотация

Прокопович Е.М. Клинико-психопатологические и социально-психологические корреляты агрессивности несовершеннолетних правонарушителей. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 — психиатрия. Украинский НИИ социальной, судебной психиатрии и наркологии МОЗ Украины. Киев, 2000.

Диссертация посвящена изучению клинико-психопатологических и социально-психологических показателей, взаимосвязанных с агрессивностью, необходимых для прогноза и профилактики агрессивного поведения. Проведено клинико-психопатологическое и социально-психологическое обследование 762 несовершеннолетних правонарушителей и 87 их законопослушных сверстников. Средний возраст обследованных подростков - 16,8 года, при этом удельный вес подростков в возрасте от 16 до 18 лет составил 76%. Группу сравнения (ГС) составили 87 законопослушных подростков мужского пола, учащихся общеобразовательной школы, сравнимых по возрасту с основной группой. Из группы сравнения были исключены подростки с психическими заболеваниями (в том числе расстройствами поведения), хроническими соматическими заболеваниями, проявлениями школьной и семейной дезадаптации.

Исследование психического состояния подростков включало клинико-диагностическую оценку состояния психического здоровья, а также количественную оценку частоты симптомов нарушений в различных психических сферах. Также у всех обследуемых мы изучали особенности личности по методике СМОЛ (сокращенный вариант MMPI), социально-психологические особенности по данным анамнеза, уровни конфликтности по анкете "Незаконченные предложения", уровни агрессивности и враждебности по опроснику Басса-Дарки. Учитывалось соматическое состояние и объективные анамнестические данные по медицинскими карточкам подростков.

Социально-демографические характеристики обследованных в целом и по отдельным группам не имели существенных отличий.

В клинической картине подростков, составивших основной материал исследования, выявлены психические нарушения в континууме от предболезненных, синдромологически и нозологически не оформленных неспецифических изменений до пограничных невротических, патохарактерологических и поведенческих расстройств, частота которых в целом совпадает с результатами предыдущих исследований в этой области.

С целью выяснения роли психических расстройств и особенностей личности в генезе агрессивных и корыстных правонарушений мы провели сравнение подростков, совершивших правонарушения различного характера. Исходя из криминологической квалификации преступлений, обследованные подростки были разделены на три группы в зависимости от ценностно-ориентационной направленности: 1) совершившие корыстные преступления без агрессии или угрозы в отношении окружающих (группа К — “корыстные”); 2) совершившие корыстные преступления с агрессивными действиями или угрозой их применения (группа С — “смешанные”); 3) совершившие преступления с агрессией против окружающих без прямых корыстных мотивов (группа А — “агрессивные”).

Выделены отличительные особенности психических изменений и расстройств, особенностей личности, конфликтности и агрессивности подростков, совершивших преступления с агрессивными действиями. Подростки, совершившие агрессивные преступления без корыстных мотивов имеют минимальную среди обследованных групп выраженность соматических и вегетативных нарушений, средний уровень интенсивности психических жалоб и расстройств, и максимальную интенсивность жалоб на неудовлетворенность в сексуальной сфере, что по-видимому объясняется личностными особенностями – преобладанием гипертимных черт характера (подъем профиля СМОЛ на шкале гипомании и снижение на шкале депрессии).

Выявлено наличие взаимосвязей социально-психологических и клинико-психопатологических показателей с профилем агрессивности подростков-правонарушителей. Определены характерные для подростков-правонарушителей всех обследованных групп взаимосвязи паранойяльных и гипоманиакальных особенностей личности с повышенным уровнем агрессивности, которые наиболее выражены у подростков, совершивших агрессивные преступления.

Основные тенденции в изменении социально-психологических, личностных и психических особенностей, а также их взаимосвязей у подростков-правонарушителей за период с 1995 по 1999 год заключаются в росте корреляционных взаимосвязей между показателями, характеризующими интенсивность нарушений в отдельных психических сферах; увеличении количества положительных корреляционных связей между симптомами психических нарушений в отдельных сферах и уровнем клинических шкал СМОЛ. Полученные результаты свидетельствуют о более тесной взаимосвязи особенностей личности с интенсивностью психических нарушений, более четкой синдромальной оформленности психических нарушений у подростков, обследованных в 1999 году.

Анализ полученных результатов показывает, что у подростков-правонарушителей, отбывающих наказание в условиях ВТК, частота и выраженность отдельных симптомов психических нарушений достоверно выше, чем у их законопослушных сверстников (p<0,05). Полученные результаты свидетельствуют о низком уровне психического здоровья обследованных несовершеннолетних правонарушителей на момент их пребывания в колонии, необходимости выявления и коррекции психических нарушений, в том числе донозологического уровня. Показана целесообразность применения методов оценки агрессивности в комплексе с исследованием психического состояния для разработки лечебно-реабилитационых программ, способствующих профилактике правонарушений, связанных с агрессивными действиями.

Ключевые слова: несовершеннолетние правонарушители, психические нарушения, агрессивность, корреляционные взаимосвязи.

Summery

Prokopovitch. G.M. Clinical, psychopathological, social and psychological correlates of juvenile delinquents' aggression. Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Medicine, field 14.01.16 0 — Psychiatries. Ukrainian Research Institute of Legal Psychiatries and Narcology, the Ministry of Health, Ukraine, Kyiv, 2000.

The dissertation deals with the research of clinical, psychopathological, social and psychological correlates and is based on the study of 762 juvenile delinquents and their 87 law-abiding peers. The correlation between social, psychological, clinical, psychopathologic characteristics of juvenile delinquents and the profile of their aggression has been established. The author specified distinguished features of philological and personality changes and disorders, conflict - mindedness and aggression of juvenile delinquents, who committed crimes based on aggressive actions. It has been shown that to develop treatment and rehabilitation programs aimed at the prevention of crimes based on aggressive actions, it is preferable to combine the aggression evaluation methods with the research of individuals' psychic condition.

Key words: juvenile delinquents, psychic disorders, aggression, correlational interconnections.