КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КОТ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК - 347.4

ПЕРЕХІД ПРАВ КРЕДИТОРА ДО ТРЕТІХ ОСІБ

В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право;

міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КИЇВ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародного

приватного та митного права

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор,

ДОВГЕРТ Анатолій Степанович,

заслужений юрист України,

завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

вітрянський Василь Володимирович,

заступник Голови Вищого арбітражного суду Російської Федерації

кандидат юридичних наук, професор,

СІБІЛЬОВ Михайло Миколайович,

професор кафедри цивільного права

Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Провідна установа: Одеська національна юридична академія, м. Одеса

Захист відбудеться 18.04. 2002 р. о 14-:00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.06 в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01001, м. Київ - 1, вул. Володимирська, 60. Юридичний

факультет, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01001, м. Київ - 1, вул. Володимирська 58, к.10.

Автореферат розісланий 15.03.2002 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення ринкових економічних відносин, гостра нестача оборотних коштів обумовили необхідність формування відповідної законодавчої бази для обороту зобов'язальних прав вимоги, що являють собою один з найбільш ліквідних видів майна учасників цивільно-правових відносин.

Виділення зобов'язальних прав вимоги, зокрема, майнових прав вимоги, як самостійного об'єкта цивільних прав було викликано об'єктивною потребою розвитку економіки України.

Сучасне регулювання відносин, зв'язаних з оборотом прав (вимог), лише незначною мірою задовольняє потреби цивільного обороту. Значне збільшення останнім часом обороту прав (вимог) обумовило необхідність детального дослідження проблем, зв'язаних з переходом прав (вимог) кредитора до третіх осіб.

Перехід прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві являє собою складне правове явище, сутність якого полягає в повній чи частковій заміні кредитора в зобов'язанні третіми особами – правонаступниками кредитора, особами, до яких перейшли права кредитора, особами, що платно чи безоплатно придбали права кредитора за угодою та ін.

У сучасному цивільному праві України, як і в цивільному праві інших країн СНД, проблемі переходу прав кредитора приділяється невиправдано мало уваги, про що свідчить відсутність глибоких монографічних досліджень. На нашу думку, ця обставина є наслідком недостатнього законодавчого регулювання цього масиву цивільно-правових відносин, а також відсутністю устояної практики застосування правових норм, що регулюють перехід прав кредитора до третіх осіб.

Підготовка Проекту Цивільного кодексу України, у п'ятій книзі якого міститься ряд статей, спрямованих на регламентацію відносин, зв'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб, є підтвердженням того, що суспільні відносини, що склалися на цьому етапі, вимагають формування відповідної правової бази для їхнього прогресивного розвитку.

Крім того, в умовах тотального дефіциту оборотних коштів передача майнових прав часом є єдиною можливістю для підприємців витримати жорсткі умови конкуренції, а часом і уникнути банкрутства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження має тісний зв'язок із програмами науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного і митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, насамперед з темою “Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин”, що спрямована на дослідження закономірностей розвитку й сучасного стану основних інститутів цивільного й цивільного процесуального права, у тому числі інституту переходу прав кредитора до третіх осіб, а також на розробку і впровадження спеціальних навчальних курсів для студентів Інституту.

Мета і завдання дослідження. Метою цього дослідження є аналіз правового регулювання відносин по переходу прав кредитора до третіх осіб, визначення, визначення правової природи переходу прав кредитора до третіх осіб, установлення механізмів переходу прав кредитора, а також розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо правового регулювання переходу прав кредитора до третіх осіб.

Акцент у цій дисертації зроблений саме на комплексному дослідженні переходу прав кредитора до третіх осіб (аналіз поняття, історичного розвитку, механізмів та ін.) у рамках інституту зміни осіб у зобов'язанні.

Для досягнення поставленої мети визначені основні завдання:

? дослідження поняття переходу прав кредитора до третіх осіб, його правової природи, характерних рис, історичних тенденцій і перспектив розвитку;

? установлення місця цього правового явища в системі цивільного права;

? дослідження підстав переходу прав кредитора до третіх осіб і механізмів реалізації;

? аналіз ефективності цивільно-правового регулювання цього інституту.

Об'єктом дослідження є відносини, зв'язані з переходом прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві.

Предметом дослідження виступають теоретичні основи переходу прав кредитора до третіх осіб, а також нормативні акти й законопроекти України, цивільне законодавство країн СНД, Німеччини, Франції та ін.

Методологічну основу дослідження складають сучасні методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу, порівняльно-правовий метод, історичний метод, формально-логічний метод та ін.

Використання в дисертації зазначених методів пізнання надало автору можливість проаналізувати поняття переходу прав кредитора до третіх осіб, визначити його місце в системі цивільного права, досліджувати механізми переходу прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві, проаналізувати ефективність цивільно-правового регулювання відносин, зв'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає як у самій постановці теми дослідження так і в запропонованих рішеннях деяких проблем. Пропоноване дисертаційне дослідження є першим в Україні монографічним дослідженням проблем правового регулювання відносин, зв'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві, у якому проведений системний аналіз принципів і особливостей переходу прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві.

Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, у науково-теоретичних положеннях, найбільш важливими з який є наступні:

1. Перехід прав кредитора до третіх осіб є одним із субінститутів, що входять до складу такого інституту цивільного права, як зміна осіб у зобов'язанні, і є формою зміни суб'єктного складу зобов'язання.

2. Сутність переходу прав кредитора полягає в повній чи частковій заміні кредитора третьою особою (новим кредитором).

3. Перехід прав кредитора за зобов'язанням носить характер правонаступництва — сингулярного (уступка вимоги, суброгація та ін.) чи універсального (спадкування, окремі випадки реорганізації юридичної особи).

4. При переході прав кредитора до третіх осіб зберігається зобов'язання, що існувало на момент переходу прав, тобто заміна кредитора відбувається “усередині” зобов'язання.

5. Будь-яка підстава переходу прав кредитора являє собою юридичний факт (склад юридичних фактів), що виступає критерієм диференціації випадків переходу прав кредитора до третіх осіб.

6. Уступка вимоги (цесія) за своєю юридичною природою є безпосереднім правовим результатом угоди (найчастіше — договору) про передачу вимоги третій особі. Як правило, в основі уступки вимоги лежать такі цивільно-правові договори, як купівля-продаж, дарування, факторинг, а також непоіменовані договори, що не суперечать закону.

7. Угода про уступку вимоги передбачається відплатною, якщо інше не випливає із закону, інших правових актів, змісту чи суті зазначеної угоди про уступку вимоги.

8. Сучасне цивільне право як загальне правило допускає уступку вимоги. У той же час, закон передбачає ряд винятків з цього правила. Зокрема, не допускається уступка вимог, якщо вона суперечить закону, іншим правовим чи актам договору; також не допускається уступка строго особистих вимог і уступка без згоди боржника вимог за зобов'язаннями, у яких особа кредитора має істотне значення для боржника.

9. Цивільне право допускає уступку майбутніх прав вимоги, термін виконання яких не наступив, (так званих “недозрілих” вимог) за умови їх визначеності. Також представляється припустимою уступка частини вимоги, якщо вона є ділимою.

10. Форма уступки вимоги за угодою прямо зв'язана з формою угоди, на якій заснована зазначена вимога. Представляється обґрунтованим висновок про те, що форма уступки вимоги залежить від форми фіксації права, що уступається, (наприклад, при поступці майнових прав з цінних паперів).

11. Моментом переходу прав кредитора до третіх осіб за угодою слід вважати момент укладання договору про уступку вимоги, якщо інше не передбачено цим договором, оскільки передача цедентом цесіонарію документів, що підтверджують вимогу, не має правотвірного значення.

12. Перехід прав кредитора на підставі закону спрямований на збереження стабільності ділового обороту шляхом установлення законних гарантій дотримання балансу інтересів учасників цивільних правовідносин.

13. Основна особливість переходу прав кредитора в результаті універсального правонаступництва полягає в повній заміні сторони зобов'язальних правовідносин його правонаступниками. У цьому випадку разом із правами кредитора до правонаступників переходять і обов'язки особи, що вибула із зобов'язання.

14. Сутність суброгації як підстави переходу прав кредитора до третіх осіб у силу закону полягає у виконанні зобов'язання (платежі) за боржника третьою особою із вступом зазначеної особи в права кредитора. Суброгація являє собою встановлений законом виняток із загального правила про припинення зобов'язання належним виконанням. При цьому обсяг прав, що переходять до суброганта, залежить від обсягу виконаного ним зобов'язання за боржника.

Внесено відповідні рекомендації по вдосконаленню чинного законодавства, проекту ЦК України, судової практики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні міститься комплексний аналіз відносин, зв'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві, систематизуються підстави й механізми переходу прав кредитора. Практичне значення також полягає в тому, що в умовах не сформованої єдиної судової практики це дослідження містить положення, що дозволять забезпечити однотипність у застосуванні правових норм, що регулюють відносини, зв'язані з переходом прав кредитора. Крім того, дослідження містить ряд положень рекомендаційного характеру, спрямованих на удосконалення законодавчого регулювання переходу прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідались на двох наукових конференціях: 2 лютого 2001 р. в Запорізькому державному університеті на міжнародній науково-практичній конференції “Концепція формування законодавства України” та 13-14 лютого 2001 р. в Дніпропетровському національному університеті на міжнародній конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть” та на наукових семінарах, що проводились в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тези виступів опубліковані.

Публікації. Основні наукові положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації викладено автором у 3 наукових статтях та 2 тезах виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Структура та обсяг дисертаційного дослідження визначається метою та характером завдань, що ставляться. Відповідно до них робота складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації ___ сторінки, в тому числі ___ сторінок - список використаних джерел з ___ найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкривається сутність та обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок з науковими програмами, планами, темами Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сформульована мета та завдання, дається характеристика об'єкту, предмету та застосованих методів дослідження, викладається наукова новизна та основні наукові положення, які виносяться на захист, показано теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробація, характер публікацій, а також практичне впровадження результатів дослідження.

В першому розділі

.......

Основні положення дисертації опубліковані автором у наступних роботах:

1. Договір факторингу як особливий вид уступки вимоги // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Чернівці, “Рута”. - 1999. - Вип.70. - С. 27-30;_

2. Перехід прав кредитора до третіх осіб: еволюція поняття та сучасні тенденції розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: РВЦ “Київський університет”. - 2000. - Випуск 23 (Частина І) - С. 113-119;

3. Уступка вимоги: доктрина, законодавство та практика // Вісник Вищого арбітражного суду України. - К. - 2000. - Число 4 (12). - С. 133-137;

4._Поняття договору факторингу // Концепція формування законодавства України. Матеріали п`ятої міжн. наук.-практ. конференції. Тези. – Запоріжжя, 2001. - С. 107-111.

5. К вопросу о понятии перехода прав кредитора к третьим лицам // Проблеми права на зламі тисячоліть. Матеріали міжн. наук. конференції. Тези. - Дніпропетровськ: Видавництво ІМА-прес, 2001.- С. 356-361.