Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

КОНСТАНТІНОВА СВІТЛАНА МИХАЙЛІВНА

Удк 332.122(135):339.926:334.724.4.

РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНИХ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКУ

Спеціальність 08.05.01 – Світове господарство

і міжнародні економічні відносини

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2001

Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка

Науковий керівник: Доктор економічних наук, професор

Румянцев Анатолій Павлович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

Завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти: Доктор економічних наук, професор

Будкін Віктор Сергійович

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

НАН України

Кандидат економічних наук, доцент

Гацька Людмила Павлівна

Академія державної податкової служби України

Завідувач кафедри податкового менеджменту

Провідна організація Київський національний економічний університет

Міністерства освіти та науки України

Кафедра міжнародної економіки

Захист відбудеться “07” червня 2001 року о “1400” годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.001.02 в залі засідань Вченої ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий “4” травня 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради

к.е.н., доцент Мазуренко В.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Характерною рисою сучасних зовнішньоекономічних відносин є динамічний розвиток міждержавної господарської взаємодії регіонів країн світу. Це вимагає здійснення пошуку нових підходів до визначення їх місця та впливу на розширення міждержавних інтеграційних процесів. В даному зв'язку необхідно враховувати характер проведення країною зовнішньоекономічної політики, яка має ґрунтуватися на особливостях функціонування міжнародних економічних відносин – інформаційній та фінансовій глобалізації, інтенсивному розвитку процесів інтернаціоналізації, інтеграції та транснаціоналізації економічного життя країн світового господарства. Саме ці процеси, впливаючи на стратегічні інтереси держав, зумовлюють необхідність детальної розробки концепції регіональних зовнішньоекономічних відносин, що є особливо актуальним для країн з перехідною економікою.

Включення України як суверенної держави у глобальне економічне середовище викликало ряд принципово нових проблем, серед яких реалізація потенціалу регіонального співробітництва та розробка моделей практичної організації міжрегіональних взаємовідносин займають провідне місце. Адже сфера зовнішньоекономічних відносин — підсистема економічних відносин країни, яка формується і функціонує на макро–, мета–, мезо– та мікрорівнях. Тому розвиток зовнішньоекономічних відносин окремих регіонів нашої країни потребує, насамперед, здійснення докорінних змін у становищі держави взагалі, її економіці, господарсько–правовому полі зовнішньоекономічної діяльності. З іншого боку, рівень зовнішньоекономічних відносин регіону обумовлюється станом його внутрішнього розвитку, орієнтирами господарської діяльності суб'єктів підприємництва, випуском конкурентноздатної на міжнародних ринках продукції.

В Україні сфера зовнішньоекономічних відносин знаходиться в стадії становлення і функціонує в екстремальних умовах – глибока і затяжна економічна криза, відсутність науково обґрунтованої стратегії, чітких орієнтирів зовнішньоекономічної політики держави, нестабільність та протиріччя в зовнішньоекономічному законодавстві, що актуалізує тематику нашого дослідження і ставить питання необхідності формування дієздатної регіональної політики, яка б забезпечила реалізацію зовнішньоекономічних інтересів держави на регіональному рівні та внутрішніх інтересів самих регіонів. Адже очевидно, що результативність ринкових трансформацій в Україні залежатиме не тільки від ефективності макроекономічного регулювання, а й від того, наскільки в процес проведення економічних реформ будуть задіяні регіони.

Суттєвий науковий і практичний інтерес являє собою ситуація, що склалася у відносинах регіонів, які стали прикордонними в процесі геоперетворень 90–х років. Їх наслідки викликали критичне загострення соціально–економічної ситуації в регіонах, відтворювальні цикли яких формувалися за умов “центрального ”положення в єдиному геоекономічному просторі, що обумовило високий ступінь їх взаємозалежності. Таке становище спонукає до пошуку організаційних форм більш глибоких економічних взаємовідносин, ніж передбачені традиційно існуючими формами співробітництва. Однією з таких форм може стати зовнішньоекономічна діяльність окремих секторів економічних систем регіонів, враховуючи наявність унікального набору матеріальних та соціальних факторів її розвитку. Такий підхід обумовлює необхідність теоретичного аналізу регіональних форм зовнішньоекономічних відносин.

Основи дослідження регіональних аспектів зовнішньоекономічних відносин закладені У. Айзардом, Дж. Вайнером, А. Вебером, Р. Гілмором, В. Леонт'євим, Д. Медоузом, Ф. Перру, Я. Тінбергеном, С. Хакеном та іншими вченими. Вагомий внесок у розробку загальних та специфічних питань міжнародних економічних відносин здійснили вітчизняні та російські науковці Е. Авдокушин, І. Бураківський, В. Вергун, М. Дудченко, А. Кірєєв, Г. Климко, В. Клочко, Д. Лук'яненко, А. Поручник, О. Рогач, А. Румянцев, М. Федосов, А. Філіпенко, О. Шнирков. Проблеми зовнішньоекономічної діяльності країни і її регіонів знайшли своє відображення в працях П. Бєлєнького, В. Будкін, М. Долішнього, Л. Кістерського, О. Кириченка, А. Кредісова, А. Мокія, Ю. Макогона, Є. Панченка, В. Савченка, В. Сіденка, Л. Стровського, І. Фамінського, М. Чумаченка та інших.

Однак, переважна частина розробок цього напряму зорієнтована на їх практичне втілення у “внутрішніх ”регіонах або прилеглих до західних чи південних кордонів України. Між тим, у сучасній вітчизняній науковій літературі недостатньо досліджуються методологічні аспекти та системна суть зовнішньоекономічних відносин північних регіонів нашої країни. Значний пласт теоретичних надбань, зокрема, аналіз механізму зовнішньоекономічних відносин, в тому числі субрегіональних та секторальних, залишається поза увагою. Складність вирішення цієї проблеми полягає в тому, що необхідно інтенсивно розробляти та практично реалізовувати регіональну зовнішньоекономічну політику на рівні держави і одночасно формувати для цього надійне наукове підґрунтя.

В цих умовах дослідження проблем північних регіонів потребує комплексного, системного підходу до розвитку взаємовідносин як з прилеглими територіями суміжних країн, так і з іншими регіонами та державами. Актуальність такого підходу посилюється у зв'язку з усвідомленою необхідністю збереження економічно доцільних контактів з країнами СНД, за умов відтворення їх на новій ринковій основі. В практичному плані необхідна розробка таких напрямків організації співробітництва, які сприяють підвищенню ефективності національних економік і, в той же час, спрямовані на отримання регіонами максимального ефекту від міжтериторіальних взаємодій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематикою науково-дослідних робіт державної бюджетної теми “Передумови, напрями та моделі включення України в Європейський економічний простір” за номером державної реєстрації 97–147, що виконується на кафедрі міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є дослідження системи зовнішньоекономічних відносин регіону та розробка основних напрямів її реалізації в умовах ринкової трансформації національної економіки.

Поставлена мета обумовила необхідність розв'язання наступних завдань:

·

· системний підхід до аналізу суті регіону, теоретичне обґрунтування передумов його зовнішньоекономічних відносин в період структурної трансформації економіки;

· дослідження механізму реалізації зовнішньоекономічної діяльності регіону та підприємства, їх змісту, структури та проблем становлення з урахуванням національних реалій перехідної економіки;

· аналіз нормативно–правового забезпечення регіонального співробітництва та визначення основних напрямів його удосконалення;

· обґрунтування можливостей реалізації на світовому рівні регіональних інтересів на прикладі зовнішньоекономічних зв'язків Чернігівського регіону;

· визначення пріоритетних напрямів роботи регіонального комплексу як в світогосподарській системі, так і з прилеглими територіями суміжних країн;

· побудова на основі проведеного аналізу оптимальної регіональної моделі формування зовнішньоекономічної стратегії з урахуванням місця і ролі регіону в міжнародному поділі праці.

Об'єктом дослідження виступає експортний потенціал регіону як складова частина зовнішньоекономічного сектору національної економіки (на прикладі Чернігівського регіону).

Предметом дослідження є зовнішньоекономічні відносини регіону та механізм їх реалізації в умовах перехідної економіки.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження послужили основні методи наукового аналізу соціально-економічних процесів, а саме – методи наукової абстракції та історизму (розділи 1.1 і 1.2), системного аналізу (розділ 2.1), аналізу і синтезу (розділ3.1), індукції та дедукції (розділ 2.2 та 3.2).

При написанні дисертаційної роботи були вивчені, проаналізовані, ураховані законодавчі і нормативні акти, монографічні дослідження українських та зарубіжних економістів, збірники наукових праць, матеріали наукових конференцій, статті періодичних видань, дані Облстатуправління Чернігівської області з питань зовнішньоекономічних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці та поглибленні теоретичних положень щодо визначення передумов і факторів розвитку регіональних зовнішньоекономічних відносин, зокрема:

·

· розкрито суттєві риси механізму реалізації зовнішньоекономічних відносин прикордонного Чернігівського регіону та визначені функції його структурних елементів, зокрема, інституційних методів, економічних важелів, правових форм, інформаційних засобів;

· встановлені регіональні особливості зовнішньоекономічних зв'язків в умовах формування ринкових відносин, які знаходять свій прояв насамперед: в конкретних напрямах здійснення національної регіональної політики; показниках, що відображають реальний стан господарського потенціалу регіону в цілому; характеристиці шляхів використання експортно–імпортних можливостей суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності регіону;

· обґрунтована необхідність комплексного геоситуаційного підходу до аналізу чинників кризових явищ в економіці прикордонних регіонів, що розширює можливості вирішення проблем соціально–економічного розвитку суміжних територій в умовах трансформації перехідних економік;

· визначена економічна доцільність формування пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної діяльності Чернігівського регіону, які конкурентоспроможні на світовому ринку, а саме: продукція хімічної промисловості, машинобудування, сільського господарства, легкої промисловості. Обґрунтовані перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків регіону на різних етапах його інтернаціоналізації, основні напрями оптимізації зовнішньоекономічних відносин регіону та підвищення міжнародної конкурентоспроможності останнього;

· запропоновані рекомендації щодо розробки моделей розвитку зовнішньоекономічної стратегії регіону із зарубіжними партнерами. Розроблена модель здійснення прикордонних зовнішньоекономічних відносин Чернігівського регіону з країнами СНД, цілі якої полягають у створенні оптимальних умов ефективного функціонування взаємопов'язаних виробничих секторів прикордонних областей та досягненні стійкого розвитку регіонального середовища в цілому.

Практичне значення одержаних результатів. Знання виділених у роботі закономірностей розвитку системи міжнародних та зовнішньоекономічних відносин в умовах трансформації економіки допомагає ефективно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на регіональному рівні.

Отримані наукові результати та висновки використані Чернігівською обласною державною адміністрацією при розробці Програми соціально–економічного розвитку регіону (довідка № 14–10/242 від 23.04.01). Окремі аспекти дисертації проваджені в межах програми “Американські студії на Україні”, яка здійснюється за участю Вашингтонського державного університету та Чернігівського державного інституту і управління, зокрема, пропозиції автора щодо формування зовнішньоекономічної стратегії регіональної взаємодії між штатом Вашингтон та Чернігівською областю впроваджені в практику діяльності Американських студій (довідка № 101–06/358 від 25.04.01). Основні положення дисертаційного дослідження використані в практиці співробітництва Чернігівського державного інституту економіки і управління та Московського державного відкритого університету. В рамках створеної спільної структури Українсько–Російського інституту відпрацьовані елементи використання існуючого інституційного середовища щодо адаптації економічних важелів координації взаємодії науково–навчальних структур України та Російської Федерації (довідка № від 24.04.01). Результати роботи використовуються також у навчальному процесі Чернігівського державного інституту економіки і управління, зокрема, у методичному забезпеченні курсів “Міжнародні економічні відносини”, “Розміщення продуктивних сил”, “Міжнародна економіка”, “Основи зовнішньоекономічної діяльності” (довідка № 101–06/338 від 19.04.01).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах: “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)” (м. Київ, 1999); “Управління розвитком соціально–економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2000). Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення (м. Ірпінь, 2000).

Крім того, результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу економічного факультету та наукових семінарах кафедри фінансів, економічної теорії і маркетингу Чернігівського державного інституту економіки і управління (м. Чернігів, 1996 – 2000).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в чотирьох наукових спеціальних виданнях України загальним обсягом 1,2 др. арк., з них особисто автору належить 1,1 др. арк.

Структура роботи зумовлена сформульованою метою та завданням дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (163 найменування на 12 сторінках). Основний зміст роботи викладено на 178 сторінках, містить 10 таблиць, 19 рисунків, 6 додатків.

Основний зміст роботи

Вступ дисертаційної роботи містить обґрунтування актуальності теми, мету та завдання дослідження, визначення суттєвості проблеми, а також загальну характеристику елементів наукової новизни результатів дослідження.

У першому розділі “Методологічні основи аналізу зовнішньоекономічних відносин регіону” визначені особливості функціонування міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації, розкрита системна суть та передумови формування зовнішньоекономічних відносин регіону, обґрунтовані основні засади зовнішньоекономічної політики у формі регіональної економічної програми.

Важливість системного аналізу зовнішньоекономічних відносин на мезорівні диктується розширенням прав регіонів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, принципово новими підходами до проблем міжнародного регіонального співробітництва, значним розширенням масштабів та об'єктів його функціонування. Тому зараз суттєво зростає роль міжнародних економічних відносин на регіональному рівні, що потребує визначення особливостей сучасного етапу їх розвитку. Основними особливостями міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації є: якісно новий рівень міжнародного поділу праці, входження нових країн (“постсоціалістичних”, “пострадянських”) до світогосподарської системи, інформаційна та фінансова глобалізація, інтернаціоналізація, інтеграція та транснаціоналізація економічного життя країн світового господарства. Поруч із посиленням процесів глобалізації, що призвело до зменшення ролі окремо взятої країни для можливостей ефективного розвитку окремих фірм чи, навіть галузей, ми можемо спостерігати розвиток процесу регіоналізації. Тобто, відбувається поступова зміна економічної карти світу, на якій поступово зростає роль окремих регіонів.

Аналізуючи особливості сучасного регіоналізму автор підкреслює, що відбулася певна еволюція поняття “регіон” від міждержавного рівня (регіональні об'єднання та організації різних країн) до внутрішньодержавного, де на перший план виходить поняття регіону як складової частини національної економіки. Особливо це стосується розвитку прикордонних регіонів нашої країни, бо вони в історичному минулому, як правило, знаходилися під спільним політико–економічним управлінням і мають вигідні умови для розвитку транскордонного співробітництва. Тому регіональна політика – це не тільки побудова взаємовідносин по вертикалі (регіон – держава), а й поглиблення зв'язків по горизонталі, з виходом у широкі міжнародні економічні стосунки.

Модель економіки сучасного і, особливо, майбутнього розвитку регіону, на погляд автора, має бути зорієнтована не стільки на використання наявного потенціалу, скільки на визначення нових ефективних структур і регулюючих механізмів всередині кожного економічного регіону й налагодження зовнішньоекономічних зв'язків між ними. Йдеться про пошук і використання найбільш ефективних ринкових структур, спроможних забезпечити економічне зростання, накопичення фінансово–кредитних ресурсів, активізацію інвестиційної діяльності для виходу регіону на зовнішній ринок. Отже, економічний зміст зовнішньоекономічних відносин регіону – це сукупність виробничої, організаційної, економічної та комерційної стратегії регіону з урахуванням форм та методів роботи на ринку іноземного партнера, яка базується на критеріях підприємницької діяльності, структурному зв'язку з виробництвом, відзначається правовою та економічною автономністю.

Виходячи з усього вищесказаного, існує, на думку автора, діалектичний взаємозв'язок і взаємозалежність міжнародних та зовнішньоекономічних відносин регіону. Вони проявляються в тому, що зовнішньоекономічні відносини регіону – це його міжнародні економічні відносини. Таким чином, міжнародні економічні відносини як категорію, економічний зміст якої виражається в тому, що це сфера здійснення виробничих зв'язків, перетнувших територіальні рамки окремих держав, можна розглядати в багатомірному плані. Але, перш за все, в умовах неоднорідності розвитку регіонів в межах національних економік, їх потрібно оцінювати виходячи з аналізу зовнішньоекономічних відносин регіону. Такий підхід дозволяє виявити яким чином, під дією яких факторів, проходить виникнення і функціонування міжнародних економічних відносин, як розвиваються окремі рівні і групи цих відносин, та класифікувати регіоналізм як особливість сучасного етапу їх розвитку.

Зовнішньоекономічні відносини регіону тісно пов'язані з національною та світовою господарською діяльністю та мають, в силу цього, специфічні передумови здійснення, основою яких виступають зовнішньоекономічні інтереси регіону. Вони полягають в нарощуванні експортного потенціалу, розширенні масштабів регіонального виробництва, накопиченні валютних ресурсів, необхідних для забезпечення імпортних поставок, переплетення іноземного і національного капіталу з метою закріплення позицій регіональних підприємств на зовнішніх ринках для забезпечення гідного рівня життя населення.

В умовах трансформації економіки регіону зростає значення такої передумови як конкурентоспроможність. Оскільки регіон на сучасному етапі розвитку глобалізації, а не окрема країна, має більше можливостей створити конкурентноздатний на світовому ринку кластер галузей. Саме від конкурентоспроможності залежить вибір моделі економічного розвитку господарського комплексу регіону взагалі і моделі його зовнішньоекономічної діяльності зокрема. Тому, керуючись теоретико–методологічними підходами до аналізу конкурентноздатності країни, визначені підходи стосовно регіону, показані позитивні та негативні фактори впливу на його конкурентоспроможність, запропонована модель формування факторів конкурентоспроможності регіону (рис. 1).

Рис. 1. Модель формування факторів конкурентоспроможності регіону.

Застосування такої моделі є необхідною але недостатньою передумовою виходу регіону на зовнішні ринки. Для здійснення його успішної зовнішньоекономічної діяльності потрібно також застосування методів стратегічного менеджменту, визначення особливостей його функціонування щодо розвитку окремих територій, якими слід вважати складність керованої системи (кількісні та якісні параметри її складових частин; залежність від внутрішніх і зовнішніх факторів впливу; здатність системи до змін), вплив методів та засобів управління на розвиток елементів системи. Важливого значення для регіонів, які знаходяться в процесі трансформації, набуває визначення “бажаних параметрів системи”, для формування яких необхідно застосовувати методи міжнародного маркетингу, адаптовані до економічних, соціальних та геополітичних особливостей кожного конкретного регіону.

Методи та методологія стратегічного менеджменту та регіонального маркетингу знайшли своє відображення в комплексних програмах соціально-економічного розвитку. В контексті свого дослідження автор докладніше зупинився на методологічних аспектах програми зовнішньоекономічної діяльності регіону, а саме: визначено мету, призначення, стратегічні цілі і завдання такої програми у розрізі територіальних і галузевих пріоритетів, базові принципи її побудови та деякі організаційно-економічні заходи реалізації. Мета, призначення програми полягає в створенні умов для розширення торговельно–економічних, науково–технічних, соціально–культурних та інших зв'язків регіону на основі розвитку міждержавної інтеграції, завоюванні, збереженні і зміцненні його позицій на міжнародному ринку. Базовими принципами створення програми слід зазначити наступні: продумана структурна та промислова політика зовнішньоекономічної діяльності регіону в межах повноважень територіальних органів влади; вибір зовнішньоекономічних пріоритетів, які б максимально сприяли вирішенню основних завдань економіки регіону на основі формування профілю його міжнародної спеціалізації; пошук оптимального балансу інтересів держави і регіону на міжнародному рівні; посилення конкурентоспроможності регіону на міжнародних ринках.

Виходячи з передумов, призначення та базових принципів програми зовнішньоекономічної діяльності регіону сформульована стратегічна ціль її створення. Вона полягає в тому, щоб за допомогою ефективних зовнішньоекономічних відносин забезпечити більш високий рівень життя населення, удосконалити структуру господарського комплексу, раціонально використовувати ресурси регіону та сприяти задоволенню потреб населення високоякісними товарами, підвищувати його платоспроможний попит. Стратегічна ціль трансформується в тактичні, серед яких доцільно виділити найголовніші: розвиток інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності; дипломатичне та організаційне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків; науковий підхід до формування стратегії розвитку зовнішньоекономічних відносин регіону; проведення виставок, ярмарок, презентацій на території регіону і за його межами; удосконалення інформаційної бази, створення інформаційно-консультативних служб для одержання експортерами і імпортерами необхідної інформації; фінансово–економічні засоби стимулювання експорту, розвиток експортного потенціалу та імпортозамінюючих виробництв.

Досягнення тактичних цілей базується на розробці та впровадженні в життя раціональних програм зовнішньоекономічної діяльності. Принципам економічної доцільності відповідають наступні: програма удосконалення експортного потенціалу регіону; програма створення імпортозамінюючих виробництв; програма формування привабливого інвестиційного клімату; програма розвитку прикордонного співробітництва; програма створення вільних економічних зон, в тому числі по районах і галузях господарського комплексу; програма створення промислово-фінансових груп.

Другий розділ “Механізм здійснення зовнішньоекономічної діяльності регіону та основні напрями його вдосконалення” присвячений розкриттю суттєвих рис механізму реалізації зовнішньоекономічних відносин регіону, визначенню функцій його структурних елементів та вдосконаленню економічних аспектів правового забезпечення регіонального співробітництва.

В питанні економічного співробітництва регіонів на міжнародному рівні гармонійно поєднуються інтереси окремих територій з інтересами держави, що обумовлює необхідність формування регіонального механізму реалізації зовнішньоекономічної діяльності та механізму співробітництва підприємства в межах окремих територій. Побудова такого механізму базується на оцінці з системних позицій. По–перше, потрібно враховувати ті модифікації, які властиві для більшості регіонів різних країн, що прагнуть працювати на світовому ринку: ускладнення, диференціація видів зовнішньоекономічної діяльності, зміна характеру зовнішньоекономічного обміну, та умов конкуренції на світовому ринку, значне зростання ролі гнучких виробничих, фінансових та збутових структур. По-друге, ринкові трансформації держави зумовлюють необхідність застосування різних підходів (комплексного, структурного, пріоритетного, варіантного). По–третє, особливу увагу слід звернути на базові перетворення економіки (демонополізація, приватизація, лібералізація). Опора на системний підхід дає змогу сформувати механізм реалізації зовнішньоекономічної діяльності окремих територій, адаптований до умов світового ринку з одного боку, а з іншого – до ринкових перетворень економіки країни, її структурних трансформацій. Суть механізму, що розглядається, може бути визначена як сукупність принципів, методів, форм та інструментів, за допомогою яких регіони і їх окремі підприємства входять в систему світового господарства та міжнародний обмін.

Проблеми побудови механізму зовнішньоекономічної діяльності в період трансформації економіки розглядаються в науковій літературі на рівні держави та підприємства. Найбільш поширеними є позиції, згідно яких механізм зовнішньоекономічної діяльності держави повинен бути направлений на забезпечення її економічної незалежності або економічної ефективності. Автор застосовує такий підхід до побудови зовнішньоекономічного механізму на регіональному рівні та пропонує три моделі. Перша модель такого механізму направлена на забезпечення економічної незалежності регіону, що обумовлює наступні головні завдання перед його керівництвом: розвиток багатогалузевого виробничого комплексу регіону; застосування обмежувальних мір у сфері зовнішньоекономічної діяльності; підтримка підприємств, які виявилися неконкурентоспроможними в умовах ринкових відносин, але вони необхідні з точки зору економічної незалежності регіону. Друга модель направлена на забезпечення економічної ефективності регіону, що ставить перед регіональною владою наступні основні завдання: підтримка найбільш конкурентоспроможних галузей та підприємств; усунення обмежень у зовнішній торгівлі та створення сприятливих умов для імпорту капіталу; відмова від адміністративно–командних методів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Кожна з моделей має свої переваги та недоліки, які говорять про те, що існує третя модель, яка дозволить полегшити негативні прояви крайніх варіантів. Ця модель повинна враховувати особливості певного регіону і вирішувати комплекс завдань, які являють собою певний компроміс між задачами першої та другої моделей, що дуже ускладнює побудову зовнішньоекономічного механізму. Адже одночасна орієнтація на комплекс цілей, які в багатьох випадках протилежні або суперечливі, потребує високого мистецтва управління та високого рівня інформаційної системи, що забезпечує це управління. Крім того, ця модель буде включати в себе постійні базові елементи та змінні, які залежать від особливостей даного регіону.

Що стосується Чернігівського регіону (на прикладі якого проводиться дослідження), то, враховуючи передумови його зовнішньоекономічної діяльності, можна сказати, що ні перша, ні друга моделі не можуть бути застосовані. Для побудови зовнішньоекономічного механізму даного регіону треба використати третю модель. Її застосування залежить від таких специфічних чинників: розвиток регіонального ринку, характер зовнішньоекономічного обміну, залежність регіону від імпорту, ступінь експортної спеціалізації регіону. Враховуючи вищезгадані чинники, автор пропонує модель, яка повинна базуватися на вирішенні комплексного завдання – поєднання економічної незалежності регіону з його економічною ефективністю. Це складне завдання можна вирішити за допомогою наступних заходів: раціональне застосування адміністративних та економічних важелів та стимулів, інструментів та методів; створення умов для залучення іноземних інвестицій у виробництво тих товарів, яких регіон виробляє в недостатній кількості або зовсім не виробляє; проведення продуманої структурної та промислової політики при оптимальному поєднанні мір лібералізації та протекціонізму на кожному етапі їх здійснення.

Оскільки регіон має прикордонне розташування (загальна протяжність кордонів з Гомельською областю Бєларусі та Брянською областю Російської Федерації складає 421 кілометр), то нагальними стають вимоги до відтворення на якісно новій основі зовнішньоекономічних стосунків, що склалися з колишніми союзними республіками. Це, перш за все, встановлення експортних та імпортних квот на продукцію регіону, спрощений порядок перетинання кордону для товарів, що ввозяться безпосередньо на потреби регіону, а також вироблені на його території і експортуються за кордон, створення на території регіону зон пільгового митного режиму тощо.

Регіональну модель зовнішньоекономічної діяльності можна реалізувати тільки в комплексі з макро– та мікроекономічною. Виходячи з цього, в роботі пропонується модель механізму діяльності підприємств регіону на світовому ринку в умовах трансформації економіки (див. рис. 2).

Для реалізації такого механізму необхідно сформувати конкурентне ринкове середовище. В роботі визначені етапи (інформаційне та кадрове забезпечення, структурна перебудова підприємства, мотивація виходу на зовнішній ринок), методи (правові, адміністративні, економічні, психологічні), інструменти (створення інформаційної інфраструктури, залучення кваліфікованих кадрів, іноземних та внутрішніх інвестицій, диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності, створення маркетингової служби, пошук нових партнерів тощо) пристосування підприємств регіону до роботи в ринковому середовищі, яке тільки формується. Вибір форм та інструментів такого пристосування буде змінюватися на кожному етапі, але, як правило, підприємство вибирає більш дешеві та доступні.

Необхідною умовою реалізації механізму зовнішньоекономічної діяльності на мезо– та мікрорівні є удосконалення нормативно–правової бази співробітництва, формування такого нормативного механізму, який би забезпечив зовнішньоекономічні інтереси держави на регіональному рівні та внутрішні інтереси самих регіонів. Тому в роботі проведений аналіз нормативно–правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Чернігівського регіону та визначені основні напрями його удосконалення, основними з яких є: розширення повноважень, функцій, прав регіонального

Рис. 2. Модель функціонування регіонального

зовнішньоекономічного механізму на мікрорівні

керівництва з питань прикордонного співробітництва на виключно добровільній і взаємовигідній основі; надання певного статусу прикордонним регіонам через прийняття відповідного закону; встановлення спеціальної митної зони з наданням відповідних пільг стосовно тарифного режиму регулювання зовнішньоекономічної діяльності прикордонних регіонів.

Метою третього розділу “Оптимізація зовнішньоекономічної діяльності на рівні регіону” є виявлення пріоритетних напрямків розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Чернігівського регіону та формування на їх основі оптимальної регіональної моделі зовнішньоекономічної діяльності в умовах трансформації господарського комплексу.

Геополітичні зміни 90-х рр. обумовили трансформацію зовнішньоекономічних відносин Чернігівського регіону, яка поширюється на всі підсистеми регіонального середовища: економічну, соціальну та природну. В процесі цих змін регіон перетворився на прикордонний, тому зовнішньоекономічні зв'язки на міжобласному рівні мають для регіону особливе значення, бо в межах прикордонних регіонів (Чернігівського, Брянського, Гомельського) склалися певні пріоритети територіального поділу праці, спеціалізації, кооперації окремих галузей господарства, що дозволило в ході всебічного дослідження їх розвитку виділити передумови зовнішньоекономічної діяльності їх підприємств.

Оскільки проблеми, які постали перед кожним регіоном мають ідентичну природу, автор визнав правомірним зосередити увагу на аналізі факторів розвитку одного з них – Чернігівського, з супутнім зверненням до тенденцій розвитку суміжних йому регіонів. Господарський комплекс Чернігівського регіону знаходиться у стані глибокої кризи. Продуктивність праці знизилась порівняно з 1990 р. на 37,7%, обсяги промислового виробництва скоротилися на 62,5%. Чинники кризових явищ, крім загальних проблем перехідного періоду, криються в руйнації усталеної схеми господарських контактів з прилеглими регіонами сусідніх країн. Подібна залежність пояснюється тим, що нормальне функціонування регіонального відтворювального процесу забезпечується вертикальними та горизонтальними зв'язками та залежностями. Вертикальні зв'язки обумовлені участю регіону в національному поділі праці. Значення горизонтальних зв'язків для прикордонних регіонів особливо вагоме, беручи до уваги їх співіснування в межах єдиної макросистеми. Характер цих зв'язків і залежностей визначається структурою виробництва та галузями спеціалізації, до яких згідно проведеного аналізу, відносяться: легка, харчова, паливна, хімічна і нафтохімічна, деревообробна і целюлозно-паперова та машинобудівна промисловість. Зважаючи на тривалий період функціонування в межах єдиного економічного простору, саме в цих галузях спостерігаються найбільш щільні виробничо-коопераційні зв'язки суміжних регіонів. “Нові” кордони фактично “відрізали” значну кількість підприємств Чернігівської області від партнерів з Росії та Бєларусі, що для багатьох видів виробництв означає розрив технологічного ланцюга, втрату сталих ринків збуту тощо.

Дослідження довели, що особливо відчутно такий розрив відбився на галузях спеціалізації регіону. Так, в порівнянні с періодом початку ринкових перетворень, в хімічній промисловості обсяги виробництв скоротилися на 82%, у машинобудуванні – на 78%, в промисловості будівельних матеріалів – на 91%. Водночас галузі спеціалізації регіонального виробництва посідають значне місце у структурі національної економіки. Це дає підстави для висновків, що сприяння налагодженню господарських зв'язків досліджуваних прикордонних регіонів є важливим, з точки зору забезпечення ефективного і збалансованого розвитку економіки України.

Зовнішньоекономічна діяльність області здійснюється під впливом загальної ситуації, що склалася в економіці краю, але обсяги експортно-імпортних операцій зростають та їх структура залишається нераціональною. Це можна пояснити впливом внутрішніх причин, головними серед яких є вичерпність екстенсивних шляхів нарощування експорту, бартеризація зовнішньої торгівлі, критична відсутність у підприємств обігових коштів і зовнішніх імпортних обмежень тарифного та нетарифного характеру у країнах-імпортерах та фінансовою кризою 1998 року.

Протягом останніх п'яти років суттєвих змін зазнала географічна структура зовнішньої торгівлі області. При тому, що кількість країн-партнерів у середньому залишилась на рівні 70-ти, обсяги товарообігу з основними групами країн значно змінилися, що свідчить про подальшу диверсифікацію зовнішньої торгівлі. Так, товарообіг з традиційними партнерами з країн СНД зменшується, а з країнами далекого зарубіжжя зростає. Але найбільшим партнером у зовнішній торгівлі області залишається Росія (59,6% експорту регіону).

Набувають подальшого розвитку процеси інвестування економіки регіону. Аналіз динаміки та кількісних параметрів процесів іноземного інвестування показав їх незначну роль в активізації регіональної економіки. Виявлена чітка тенденція спрямованості іноземних інвестицій у некапіталомісткі галузі (харчова промисловість, зв'язок, внутрішня торгівля). Зроблені висновки, що відсутність комплексу заходів, спрямованих на активізацію факторів внутрішнього зростання, стимулювання участі регіонів в міжнародному поділі праці, приводить до негативних наслідків, в першу чергу – до відриву інтересів суб'єктів господарювання від територіальних інтересів.

На основі системного аналізу регіону та дослідження тенденцій розвитку його господарського комплексу, з урахуванням ролі і місця зовнішньоекономічних зв'язків з суміжними областями прилеглих країн, систематизовані основні фактори зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, виділені і обґрунтовані геополітичні, транспортно-географічні, економічні, соціально-демографічні, науково-технічні, екологічні, інформаційні, з яких економічні фактори виділені як системоутворюючі. Крім того, автор виділяє пріоритетні напрями співробітництва (прикордонне, міжрегіональне, міждержавне, науково-технічне, інформаційне, інфраструктурне) та визначає фінансові, організаційні і наукові засоби їх забезпечення. Дослідження міжобласного обміну показали, що взаємозалежність і доповнюваність регіональних господарських комплексів обумовлені об'єктивним процесом територіального поділу праці, а найгостріші кризові явища сконцентровані в базових галузях економіки регіонів. Тому, керуючись теорією “точок росту” Ф. Перру, яка адаптована стосовно об'єкта дослідження, в роботі показана схема розвитку зовнішньоекономічних відносин прикордонних регіонів (див. рис. 3).

Між тим, як свідчить теорія і практика, розвиток зовнішньоекономічних відносин не може бути лише результатом організаційних змін. Необхідний якісно новий економічний механізм який повинен входити в регіональне самоврядування та бути гармонізованим з принципами економічної політики держав, до складу яких належать досліджувані прикордонні регіони. У зв'язку з цим основою для розвитку міжнародних і зовнішньоекономічних зв'язків повинна стати побудова моделі зовнішньоекономічної діяльності Чернігівського регіону. Автор пропонує таку модель, визначає передумови та принципи її побудови на базі удосконалення структури управління на регіональному рівні. Ця модель повинна опиратися на створення в її межах окремих програм розвитку пріоритетних напрямків співробітництва з поетапною їх реалізацією. Принципам економічної доцільності відповідають такі програми: програма розвитку прикордонного співробітництва; програма створення вільних економічних зон та промислово–фінансових груп; програма формування інвестиційного клімату регіону; програма удосконалення експортно–імпортного потенціалу регіону.

Поетапна реалізація окремих програм, підпорядкованих цілеспрямованій регіональній зовнішньоекономічній стратегії, дасть змогу поповнити місцевий бюджет і за рахунок цих коштів реалізувати інші програми і зовнішньоекономічну модель в цілому. Враховуючи критичний фінансовий стан регіону, в роботі розроблені фінансові заходи забезпечення моделі, які опираються в своїй основі не на державні кошти, а на бюджетні можливості регіону, їх розширення, пошук позабюджетних коштів, залучення фінансових засобів на основі їх повернення та використання можливостей іноземного інвестування.

Створення передумов, визначення пріоритетних напрямів співробітництва та побудова оптимальної моделі зовнішньоекономічної діяльності, здатні пожвавити процеси ринкових перетворень в прикордонних регіонах і забезпечити реальні можливості для досягнення стійкого, гармонійного розвитку регіонального середовища в цілому.

Рис. 3. Схема розвитку зовнішньоекономічних відносин

в регіональному економічному середовищі

ВИСНОВКИ

В умовах складності і багатоплановості міжнародних економічних відносин обґрунтована важливість дослідження регіонального рівня міжнародного співробітництва, визначене співвідношення між регіоналізацією та глобалізацією економічного життя країн світового господарства, доведений взаємозв'язок міжнародних та зовнішньоекономічних відносин, охарактеризовані основні особливості міжнародних економічних відносин в сучасних умовах.

Найбільш суттєвою особливістю міжнародних економічних відносин визнано регіоналізацію їх розвитку, а також те, що відбулася певна еволюція поняття “регіон” від міждержавного рівня до внутрішньодержавного, де регіон виступає як складова частина національної економіки, що має особливе значення для прикордонних регіонів. Це обумовило визначення перед умов їх зовнішньоекономічних відносин, якими слід вважати: зовнішньоекономічні інтереси регіону, його конкурентноздатність, застосування методів стратегічного менеджменту та міжнародного маркетингу щодо окремих територій.

На основі визначених передумов зовнішньоекономічних відносин регіону та керуючись різними методичними підходами до стратегічного розвитку окремих територій, в роботі обґрунтовані основні засади економічної політики у формі регіональної економічної програми, а саме – визначено мету, призначення, стратегічні цілі і завдання такої програми у розрізі територіальних та галузевих пріоритетів, базові принципи її побудови та організаційно–економічні заходи реалізації щодо господарського комплексу регіону в цілому та його зовнішньоекономічної діяльності зокрема.

Досліджена специфіка побудови зовнішньоекономічного механізму на мезо– та мікрорівнях, реалізація якого базується на оцінці з системних позицій – врахуванні ринкових модифікацій (ускладнення, диференціація видів зовнішньоекономічної діяльності, зміна характеру зовнішньоекономічного обміну, зростання ролі гнучких виробничих, фінансових та збутових структур, зміна умов конкуренції на світовому ринку), застосуванні різних підходів (комплексного, структурного, пріоритетного, варіантного), базових перетворень економіки (демонополізація, приватизація, лібералізація).

Спираючись на оцінку системних позицій, в роботі запропоновано три моделі побудови зовнішньоекономічного механізму на мезорівні. Оскільки дослідження проводиться на прикладі Чернігівського регіону, то розроблена модель механізму його зовнішньоекономічної діяльності. Доведено, що регіональну модель можна реалізувати тільки в комплексі з макро– та мікроекономічною, причому в умовах перехідного до ринкового середовища треба віддавати перевагу мікроекономічному механізму. Тому автор пропонує модель механізму діяльності підприємств регіону на світовому ринку.

Обґрунтовано, що необхідною умовою реалізації механізму зовнішньоекономічної діяльності на різних структурних рівнях є удосконалення нормативно–правової бази співробітництва, формування такого нормативного механізму, який забезпечує інтереси держави на регіональному рівні та внутрішні інтереси самих регіонів. Тому в роботі здійснена характеристика економічних аспектів нормативного забезпечення Чернігівського регіону та визначені основні напрями їх удосконалення.

Проаналізовані передумови формування зовнішньоекономічних зв'язків Чернігівського регіону, визначальними з яких є геополітичні та економічні. Встановлено, що підприємства його базових галузей зорієнтовані на щільні зв'язки з підприємствами суміжних областей, які обумовлені відмінністю промислових потенціалів, складених у підсумку територіального поділу праці. В нових геополітичних умовах такі підприємства опинилися залежними від поставок з суміжних регіонів, які набули характеру критичного імпорту.

Визначене місце Чернігівського регіону у національному поділі праці. Аналіз показав, що більшість підприємств, галузей спеціалізації регіону знаходиться у стані глибокої кризи. В той же час саме галузі спеціалізації відрізняла найбільша щільність виробничо-коопераційних зв'язків з суміжними регіонами, що нині порушені. У зв'язку з цим зроблені висновки, що відновлення на трансформованій ринковій основі господарських відносин з суміжними регіонами є важливим для забезпечення ефективного і збалансованого розвитку економіки України.

Обґрунтовані пріоритетні напрями зовнішньоекономічного співробітництва та побудована оптимальна модель зовнішньоекономічної діяльності Чернігівського регіону з урахуванням природнокліматичних, науково–технологічних його особливостей, місця регіону в міжнародному, національному, прикордонному поділі праці. Визначено її основні принципи, реалізація яких базується на удосконаленні структури управління зовнішньоекономічним сектором регіону. В межах моделі запропоновані чотири програми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків з їх поетапною реалізацією за рахунок коштів місцевого бюджету.

Публікації автора за темою дисертації, в тому числі у фахових виданнях:

1. Константинова С., Гонта Е. Взаимодействие предприятий региона с внешней средой // Бизнес Информ. – . – № , с. –85.

2. Константінова С., Гонта Є. Особливості зовнішньоекономічної діяльності регіону в умовах перехідної економіки // Регіон. – . – № –3, с. –35.

3. Константінова С. Особливості побудови механізму зовнішньоекономічної діяльності на мікрорівні //Вісник Київського університету. Економіка. – . – Вип.43, с.28–30.

4. Константінова С. Деякі аспекти аналізу міжнародних економічних відносин на мікрорівні //Сіверянський літопис. – . – № , с. –211.

5. Константінова С. Особливості розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства //Сіверянський літопис. – . – № , с. –180.

6. Константінова С. Зовнішньоекономічні пріоритети Чернігівського регіону //особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України). Матеріали Міжн. наук.–практ. конф. – К., . – с. –151.

7. Константінова С. Роль зовнішньоекономічних відносин в реалізації регіональних економічних програм //Управління розвитком соціально–економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання. Матеріали Міжн. наук.–практ. конф. – Д., . – с. –68.

АНОТАЦІЯ

Константінова С. М. Розвиток регіональних зовнішньоекономічних відносин при переході до ринку.

Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – Світове господарство та міжнародні економічні відносини. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ – рік.

Захищається рукопис кандидатської дисертації, яка містить теоретичні узагальнення і нові методичні підходи до розвитку регіональних зовнішньоекономічних відносин в перехідній економіці. В роботі розкрита системна суть та передумови формування зовнішньоекономічних відносин регіону, обґрунтовані основні фактори його зовнішньоекономічної політики. Розглянуті методичні основи формування механізму реалізації зовнішньоекономічних зв'язків на мезо– та мікрорівнях та визначені функції їх структурних елементів. Розроблені напрями вдосконалення